КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

КІНДЕЙ Леся Григорівна

УДК 811.161.2'36

МОРФОЛОГО-СИНТАКСИЧНА ОМОНІМІЯ ДІЄСЛІВ

ІЗ ПРЕФІКСАМИ ВИ-, ПЕРЕ-, ПО-

Спеціальність 10. 02. 01 – українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Кіровоград – 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Ожоган Василь Михайлович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка

Міністерства освіти і науки України, декан філологічного факультету.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Городенська Катерина Григорівна,

Інститут української мови НАН України, заступник директора;

кандидат філологічних наук, доцент

Олексенко Володимир Павлович,

Херсонський державний педагогічний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра української

мови.

Провідна установа: Рівненський державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра української мови, м. Рівне.

Захист відбудеться 20 грудня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01 при Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розіслано 19 листопада 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.О. Задорожна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У граматичному ладі сучасної української літературної мови значний за обсягом клас становлять дієслівні лексеми. З-поміж них виокремлюються префіксальні деривати, семантичні структури яких мають низку специфічних ознак. Значення похідного дієслова, як наслідок взаємодії семантики твірної основи і словотворчого засобу, набуває специфічних рис і зумовлює виникнення явищ полісемії й омонімії. Префікси є визначальними у словотворі дієслів, а тому аналіз їх семантичних особливостей дасть змогу мати певне уявлення про закономірності функціонування дієслів.

Семантична структура префіксів досліджена неповно, що пояснюється відсутністю загальновизнаних підходів до її кваліфікації, хоча, з іншого боку, аналіз значеннєвих систем дериваційних морфем є одним із тих завдань, на які в сучасному мовознавстві звертається особлива увага. Окрім цього, полісемія й омонімія, які тривалий час залишалися дискусійними навіть у лексиці, потребують дослідження і на граматичному рівні.

У спеціальній літературі дотепер відсутній цілісний, системний аналіз особливостей семантики дієслівних похідних на рівні значення префіксальної морфеми і лексеми в цілому. Праці багатьох лінгвістів відображають деякі аспекти функціонування та використання згаданих одиниць, містять тільки окремі спостереження за специфікою вияву полісемічних й омонімічних відношень у їх семантичних структурах на лексичному та граматичному рівнях. Локативна, темпоральна і квантитативна семантика кваліфікується більшістю вчених, але повної характеристики специфічних відтінків як складників загальних значень простору, часу і кількості немає.

Об'єктом пропонованої роботи є мовні явища полісемії й омонімії, які виникають на лексичному та граматичному рівнях у результаті префіксального дієслівного словотвору.

Предметом аналізу, спостережень й узагальнень слугують дієслівні деривати, зокрема ті, що утворені за допомогою префіксів ви-, пере-, по-. Вибір такого типу похідних пояснюється високою частотністю вживання їх у сучасній українській літературній мові, розгалуженою системою семантичних відтінків префіксальних морфем, особливостями функціонування у різних синтаксичних конструкціях.

Мета дослідження. Метою роботи є представлення групи дієслівних похідних із префіксами ви-, по-, пере- як цілісних семантичних структур, які формуються на основі взаємодії і взаємозв'язку низки значеннєвих відтінків і перетинаються з іншими семантичними структурами; аналіз особливостей функціонування полісемічних й омонімічних відношень у цих структурах.

Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких конкретних завдань:–

встановити найважливіші критерії розмежування полісемії та омонімії на лексичному і граматичному рівнях;–

визначити й охарактеризувати усі типові і маловживані відтінки у значеннєвих структурах префіксів ви-, пере-, по-, які є репрезентантами локативної, темпоральної і квантитативної семантики;–

проаналізувати особливості вияву граматичного значення у дієслівних дериватах із префіксами ви-, пере-, по-; з'ясувати закономірності взаємодії лексико-граматичних і граматичних значень префіксальних морфем і встановити можливість виникнення словотвірної омонімії у результаті такої взаємодії;–

дослідити специфіку взаємодії гомогенних і гетерогенних значень префіксів, систематизувати групи таких поєднань і виявити можливі полісемічні та омонімічні відношення між ними;–

з'ясувати функції префіксів і кореневої морфеми, які зумовлюють виникнення похідних дієслівних омонімів та укомплектувати й описати всі можливі групи похідних омонімів, а також типи омонімії видових форм;–

простежити вплив синтаксичного оточення на особливості вияву окремих семантичних складників, його роль у кваліфікації граматичної і лексичної омонімії.

З метою розв'язання поставлених завдань окреслено методологію, методику й джерельну базу дослідження.

Джерелами фактичного матеріалу обрано твори художньої літератури, сучасна публіцистична література, усна народна творчість, матеріали різноманітних словників. Фактичний матеріал, дібраний шляхом суцільної вибірки й окремих фіксацій, становить близько 15 тис. одиниць. Використані джерела ілюстративного матеріалу наводяться в дисертації окремим списком.

Методологічно-теоретичну основу дисертації складають діалектичні положення про єдність змісту і форми, загального і часткового, частини і цілого, структури і функції, кількісних та якісних змін, діалектичного зв'язку мови і мислення, з одного боку, і мови та дійсності – з іншого, учення про зв'язок явищ дійсності.

Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об'єкта і мета дисертації зумовили використання таких лінгвістичних методів: методу системного функціонально-семантичного аналізу дієслівних дериватів, префіксальних морфем і синтаксичних конструкцій, завдяки яким репрезентуються полісемічні й омонімічні відношення на граматичному і лексичному рівнях; вивчаються семантичні, структурні, комунікативні, подекуди і стилістичні особливості функціонування аналізованих мовних одиниць; а також синхронно-описового методу, багатофакторного аналізу, елементи індуктивного і дедуктивного методів.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в системному підході до вивчення семантичних структур найбільш уживаних в українській мові префіксів на основі загальних значень локативності, темпоральності, квантитативності, що передбачає дослідження взаємозв'язків і взаємовпливів окремих семантичних відтінків і кваліфікацію специфічних ознак полісемії та омонімії префіксальних морфем і дієслівних похідних у цілому. Праця є першою спробою комплексного аналізу названих одиниць і відношень між ними.

Теоретичне значення дослідження. У ході аналізу дієслівних дериватів визначено найважливіші критерії розмежування полісемії й омонімії на лексичному і граматичному рівнях. До них належить насамперед специфіка значення мовної одиниці та особливості її функціонування у синтаксичному оточенні. Поряд з цим, виявлено й обґрунтовано низку значень, які існують у семантичних структурах дієслівних префіксів ви-, пере-, по-; опрацьовано принципи опису і систематизації таких семантичних відтінків, що відкриває перспективи вивчення особливостей значення інших префіксальних морфем сучасної української літературної мови, які беруть участь у дієслівному словотворі; досліджено особливості взаємодії значень різних рівнів, що зумовлюють появу явищ полісемії й омонімії. Результати узагальнення матеріалу сприятимуть формуванню поглибленого розуміння системності мови, зокрема, на граматичному і лексико-семантичному рівнях.

Практична значення роботи. Проаналізований фактичний матеріал може використовуватися при вивченні академічних курсів лексикології, морфології та словотвору, викладанні спецкурсів і спецсемінарів із названих дисциплін, організації науково-дослідної роботи зі студентами та учнями. Дисертаційна робота допоможе лінгвістам у подальших дослідженнях функціонування явищ полісемії й омонімії на різних мовних рівнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Актуальні питання лексики і граматики української мови”, що передбачає вивчення особливостей функціонування мовних явищ, зокрема питань, пов'язаних із специфікою вияву полісемічних та омонімічних відношень між мовними одиницями на лексичному й граматичному рівнях.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на конференціях молодих викладачів кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1997-2002 рр.), на Всеукраїнських наукових конференціях: “Актуальні проблеми граматики”(м. Кіровоград, 12 – 13 жовтня 2000 р.) “Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (м. Херсон, 2–3 квітня 2001 р.). Дисертація обговорена на засіданні кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 6 публікаціях, 5 з них надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку цитованої та використаної літератури, що нараховує 234 найменування, списку джерел, з яких добирався фактичний матеріал, додатків. Повний обсяг дисертації – 221 сторінка, обсяг дисертаційного дослідження без списків наукової літератури і джерел – 178 сторінок

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, у якій виконано працю, сформульовано мету і завдання, визначено новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації, зазначено кількість та обсяг публікацій, які висвітлюють основні результати дисертаційного дослідження.

Перший розділ “Проблеми префіксальної омонімії у сучасній лінгвістичній науці” містить огляд становлення поняття омонімії; шляхи вивчення взаємозв'язків між полісемією й омонімією, а також основні критерії їх розмежування.

У процесі розвитку теорії омонімії у мовознавчій науці склалися різні погляди стосовно кваліфікації окремих мовних одиниць як омонімічних. Проблеми формулювання дефініції омоніма, його функціонування у структурі мови, специфічні ознаки спорадично досліджували Ш. Баллі, В. В. Виноградов, В. І. Абаєв, М. М. Шанський, О. І. Смирницький, О. М. Тихонов, П. А. Соболєва, М. П. Кочерган, Н. Ф. Клименко, Р. І. Болтянська, Г. М. Мукан та ін. Майже всі лінгвісти, які так чи так вивчали питання полісемії й омонімії семантичних одиниць, намагалися визначити критерії диференціації. Як наслідок – маємо їх досить багато (критерій зв'язку значень, семантичного поля, синонімічного ряду, тематичний, компонентний, семантико-граматичний, словотвірний, дистрибутивний), але вони певним чином не виправдали себе, хоча кожен із них передбачає необхідність аналізу семантичних зв'язків мовних одиниць (наявність таких зв'язків характерна для полісемії; відсутність – для омонімії), що, на наш погляд, є досить переконливим для розв'язання проблеми розмежування полісемантизму й омонімії.

Сучасні тенденції в розвитку теорії омонімії дають підстави кваліфікувати її як абсолютну лінгвістичну універсалію, яка охоплює мову в цілому, всі рівні і ланки її структури, вимагає ґрунтовного розгляду; наявність омонімів у мовах обов'язкова й закономірна. Поряд із лексичною омонімією, яка характеризує лише семантичний аспект мовних фактів, на сьогодні актуальним є дослідження омонімії, пов'язаної із закономірностями будови слів певних класів, з їх специфікою, а також із способами словотвору (словотвірна омонімія).

Для аналізу вибрано явище омонімії, яке виявляється на різних мовних рівнях, простежується передовсім у морфологічному класі дієслів, зокрема – префіксальних. Доцільність такого підходу вмотивована сутністю дієслова, яке є в сучасній українській літературній мові ядерним семантико-граматичним класом слів, до того ж найбільш інформативним.

У префіксальних дієсловах домінує словотвірна омонімія (хоча підґрунтям для неї є лексична омонімія). Лінгвістами досліджено ознаки, які є суттєвими для класифікації дериваційних префіксальних омонімів у дієсловах (особливості категорії виду, семантика, місце афікса у слові, його функції).

З огляду на розвиток теорій розмежування полісемії й омонімії, основними диференційними ознаками є аналіз значень мовних одиниць, взаємозв'язків між ними, а також особливостей сполучуваності.

Зважаючи на те, що префіксальні морфеми характеризуються вищим ступенем абстракції, ніж будь-які інші афікси, важливими для встановлення їх омонімії є запропонована П. А. Соболєвою теорія побудови семантичних дерев (локативних, темпоральних, квантитативних) і пошук зв'язків у межах загальних значень та між ними. Саме за відсутності зв'язків йдеться про омонімію, а за їх наявності – про полісемію. На нашу думку, підхід до розв'язання проблеми є найбільш раціональним і ефективним.

Другий розділ “Морфолого-синтаксичні аспекти омонімії дієслів із префіксом ви-”. У мовознавчій літературі особливості семантики префікса ви- висвітлено недостатньо, хоча афікс має розгалужену систему лексичних значень, відмінних між собою послідовністю виникнення і ступенем самостійності.

Просторове значення префікса ви- реалізується великою кількістю похідних дієслів і має багатоступеневу систему відтінків, які описано з погляду відношення дії до її локативних меж, а також характеру їх вияву.

Якщо дія поширюється в межах площини, то можна розмежувати значення: 1) дія перетинає межу (вивезти, виволокти, виїхати); 2) дія вказує на горизонтальний рух від межі (вимандрувати, вивезти, випливти) або до межі (вивезти, виїхати, винести); 3) дія вказує на рух угору до межі (вибігти, вилізти, вилетіти); 4) дія виражає рух униз від межі й рух униз до межі. (вивантажити, висадити, вислизнути, вистрибнути, випасти).

Дієслова з семантикою дії, яка порушує межі замкненого простору мають відтінки: 1) дія перетинає межу, не розсікаючи її, і спрямована всередину (вивертіти, викопати, висвердлити, висікти); 2) дія перетинає межу, не розсікаючи її, і спрямована зсередини. Значення типове для префікса ви-, тому поділяється на підгрупи: переміститись зсередини назовні (вийти, вибігти, вилетіти, виїхати); перемістити об'єкт зсередини назовні (вигнати, викинути, вивезти, винести); видалити із середовища (вибити пил з килима, видихнути повітря з легенів, вимести сміття з хати); видалити предмет з іншого (викрутити гвинт із деталі, вихопити пістолет із кобури); виокремити предмет із низки інших (вибракувати, вибрати, видивитися, вичитати); 3) дія не перетинає замкненого простору і не замикається навколо межі (вийти, вибігти, винести, випурхнути, випливти).

Префікс ви- вживається з часовим значенням не настільки широко і регулярно, як із просторовим, але темпоральна семантика все ж має свої відтінки. До них належать: 1) дія з кінцевими часовими межами – фінітивні дієслова, які у свою чергу поділяються на абсолютно-фінітивні (вибуяти, википіти, вилаяти, вивершити, виткати, вибрукувати) та відносно-фінітивні, які виражають не повну завершеність дії, а лише закінчення етапу тієї чи тієї дії і здебільшого мотивуються контекстом (вибудувати перший поверх, вишити рукав); 2) дії обмежуються у часі різнорідними двобічними межами, серед яких виокремлюються такі складники: час обмежувальної дії передує часу даної (винагородити, виплатити) / слідує за ним (вивіщувати, вимріяти, викликати); 3) дії, обмежені в часі однорідними двобічними межами, диференціюються на підгрупи: моментальні дієслова (вибовтнути, вигукнути, видихнути, вихлюпнути, висмикнути); детермінативні дієслова (витоптати, вuсипатися); пердуративні дієслова (вижити, витерпіти, вибігати, вичекати, визимувати).

Кількісне значення префікса ви- у похідних дієсловах характеризує повноту виконання дії і має розгалужену систему значень, з-поміж яких можна назвати кратні: 1) багатократні малоактантні дієслова, що виражають дію, зосереджену на суб'єкті (вигоріти, вибруднитися, вимерзнути) або дію, спрямовану на об'єкт (вимазати, вибрукувати, вимостити, вuбігати). На підставі опрацьованого ілюстративного матеріалу можна стверджувати, що дієслова обох груп уживаються здебільшого у певному контексті; 2) багатократні дистрибутивні дієслова із значенням дії, зосередженої на суб'єктах (випалити, вимокнути, вироїтися) або направленої на об'єкти (витратити усі гроші, виписати увесь папір, вивести усіх дітей почергово); 3) однократні (виринути, висмикнути, вимахнути); некратні: 1) циклічні (виголосити промову, висловити думку); 2) нециклічні небажані дії (вимокнути, вихолонути, вимучити); 3) нециклічні дії без негативної конотації (виграти, випередити, виспатися, висміятися); 4) нециклічні ретельні дії (вималювати, виписати).

Префікс ви- з видовим значенням функціонує здебільшого у перехідних дієсловах із яскраво вираженою семантикою впливу (ганьбити – виганьбити, купати – викупати); воно спорадично з'являється й у неперехідних дієсловах, які вказують на фізичний вплив (купатися – викупатися, линяти – вилиняти).

Для префікса ви- роль показника виду не типова, контамінація “семантика – вид” у похідних трапляється дуже рідко, оскільки він має розгалужену систему значень, які унеможливлюють набуття префіксом суто граматичних показників. Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що в поєднанні із значенням перфективації можуть реалізуватися окремі просторові відтінки (наприклад, дія, спрямована назовні із замкненого простору, не розсікає межу, але перетинає її – вигнати / виганяти із хати, із річки; горизонтальна дія, спрямована до межі – вислати / висилати на берег; кількісні відтінки (багатократна дистрибутивна дія, спрямована на об'єкти – вишикувати / вишиковувати студентів; часові відтінки (детермінативне значення – визріти (про яблука), визріти / визрівати протягом червня; вилікувати / виліковувати за тиждень. За такої взаємодії у префіксального дієслова спостерігається словотвірна омонімія: одна форма є похідним і непохідним словами.

Семантична характеристика особливостей префікса ви-, різноманітність відтінків у межах того самого загального значення (локативного, темпорального, квантитативного), аналіз фактичного матеріалу показали, що існують специфічні зв'язки між підкласами, диференційованими за низкою параметрів. Такі взаємозв'язки властиві дієсловам, які, залежно від вияву тієї чи тієї риси, здатні належати до декількох типів значеннєвих варіантів у межах однієї схеми-дерева (або L, або T, або Q), а також поєднання значень дієслів, розміщених у різних структурах.

У структурі схеми (L) практично взаємодіють від двох до п'яти підкласів дієслів із гомогенними значеннями: відтінки “дія, направлена зсередини замкненого простору, перетинає його не розсікаючи” і “дія, направлена всередину замкненого простору, перетинає його не розсікаючи ” – видавити / видавлювати (крем із тюбика і заглибину в ґрунті); видзьобати / видзьобувати (насіння із соняшника і дірку в кавуні); “рух зсередини”, “рух угору до межі”, “горизонтальний рух до межі”: вибігти вибігати (із квартири, на пагорб і на площу); вийти виходити (із печери, на п'ятий поверх і у поле). У схемі (T) можливе поєднання двох або трьох складників: “дія, що триває довго” і “дія, що триває недовго” вибути вибувати (три дні і майже десять років); виважити виважувати (якусь хвилину і місяць); відтінок пердуративності, детермінативності й абсолютної фінітивності дії: вигаптувати вигаптовувати (за зиму, за ніч) і вигаптувати (закінчити оздоблювати сорочку). Кількісна семантика (Q) є взаємодією двох або трьох відтінків: дистрибутивного, повторюваного й негативно результативного: витупити витуплювати (усі ножі, від частого різання, зробити непридатним для різання); витоптати витоптувати (безліч доріг, стежку ходінням, знищити щось); дистрибутивність і повторюваність дії: вибрати вибирати (усю картоплю і землю із ями за кілька прийомів).

Взаємодія гетерогенних значень зумовлює виникнення низки контамінацій: часового з просторовим – пердуративне значення сполучається із значенням руху, направленого із замкненого простору: виварити (довго кип'ятити) і виварити виварювати (сіль із води); вигнітити(довго піддавати насильству і утискам) і вигнітити вигнічувати (рідину із чогось); сема “відносно тривале виконання дії” пов'язується із декількома відтінками локативного значення: виважити (обміркувати за тривалий період) і виважити виважувати (двері із завіс, штангу); кількісного із просторовим: кількісне значення із диференційними параметрами суб'єктність, дистрибутивність, багатократність, сполучається з такими локативними відтінками – “рух зсередини”, “горизонтальний рух до межі”, “горизонтальний рух від межі” і “рух, який не перетинає межі замкненого простору і не замикається навколо неї”: вироїтися вироюватися (про велику кількість людей, комах) і вироїтися вироюватися (із дупла, на площу, від клубу); часового з кількісним – фінітивності і нециклічності без негативної конотації: вислухати (лекцію до кінця) і вислухати вислухувати (усю інформацію); виговорити (закінчити говорити) і виговорити виговорювати (всі думки); фінітивність і дистрибутивність: виколоти (візерунок) і виколоти виколювати (усіх ворогів); просторового, часового й кількісного – фінітивність, рух зсередини, повторюваність: випити / випивати (закінчити пити, із склянки, декількома ковтками).

При аналізі дієслівних дериватів із префіксом ви- виявлено п'ять семантичних груп похідних омонімів, появу яких зумовлюють особливості значень афікса і твірної основи. Зокрема, група дієслів із абсолютною омонімією префіксів і відносною омонімією кореневих морфем: вив'язати / вив'язувати (I) – 1) розв'язуючи, виймати; 2) старанно зв'язувати кінці; 3) зв'язувати все на якійсь ділянці і вив'язати / вив'язувати (II) – виготовляти в'язанням (у першому похідному ви- має локативно-кількісне значення, а у другому – темпоральне) та ін.

Омонімія констатується лише тоді, коли префікс має однакові, полісемічні, відносно або абсолютно омонімічні значення, а коренева морфема обов'язково відносно чи абсолютно омонімічні. Тому омонімія префікса далеко не завжди спричинює появу лексичних омонімів. Водночас аналіз матеріалу засвідчив, що серед дієслів з префіксом ви- спостерігається омонімія видових форм (переважно імперфективних), але вона представлена незначною кількістю прикладів.

Третій розділ “Граматичні особливості омонімії дієслів із префіксом пере-”. Префікси сучасної української літературної мови можуть виконувати функції семантичних диференціаторів й інтеграторів, що залежно від ступеня їх інформативності. Нижчий ступінь зумовлює вибірковість зв'язків з лексико-семантичними варіантами, вищий – їх регулярність. Префікси з вищим ступенем виконують функцію лексичних інтеграторів, які можуть формувати певні словотвірні типи, полісемічні ряди, сприяти омонімічному відштовхуванню значень похідних утворень. Названі особливості враховано при аналізі семантики префікса пере-.

Локативна семантика префікса пере- репрезентована незначною кількістю дієслівних дериватів, проте характеризується багатством відтінків, що визначаються з погляду відношення дії до локативних меж, а також їх специфіки.

За умов поширення дії в межах площини вичленовуються такі значення: 1) дія перетинає межу (перебігти, перелетіти, переїхати); 2) дія не перетинає межу і направлена до неї з двох боків (переплести, перегнути) або з одного (переманити, переважити, перегнутися, перекласти).

Дії, які порушують межі замкненого простору, розподіляються на: 1) дії, що розсікають межу (перегризти, переїсти, перепиляти); 2) дії, що не розсікають межу замкненого простору і спрямованого всередину чи зсередини (перецідити, пересипати, перелити).

Структуру темпоральної семантики префікса пере- складають такі підгрупи дієслів: 1) дія з кінцевими часовими межами – фінітивні дієслова, які поділяються на абсолютно-фінітивні (переголосити, перетіпати, перескаженіти, передощити, перемріяти) та відносно-фінітивні, які виражають не повну завершеність дії, а лише закінчення етапу тієї чи тієї дії і здебільшого мотивуються контекстом (перетерти половину горіхів, перевіяти півмішка пшениці); 2) дії обмежуються в часі різнорідними двобічними межами (початкова і кінцева фази), до того ж час обмежувальної дії передує часу даної (перестерегти, перестрахуватися); 3) дії, обмежені в часі однорідними двобічними межами, мають підгрупи: моментальні дієслова (перехлюпнути, перегукнутися); детермінативні дієслова (переснідати, передрімати); пердуративні дієслова (перетерпіти, перестраждати).

У сучасній українській мові префікс пере- вживається із кількісною семантикою досить часто, тому ця функція для нього є визначальною. Параметри диференціації, використані для аналізу її особливостей, сприяють глибокому і всебічному вивченню матеріалу. Схема (Q) має складну і розгалужену структуру, до якої входять кратні: 1) однократні дієслова (пересмикнути, перестукнути); 2) багатократні малоактантні дієслова з однократною повторюваністю (переасигнувати, перекваліфікувати); 2) багатократні малоактантні дієслова з багатократною повторюваністю, що виражають дію, зосереджену на суб'єкті (перемерзнути, перелиняти) або дію, спрямовану на об'єкт (перелікувати одного багатьма ліками, перерубати); 3) багатократні дистрибутивні дієслова зі значенням дії, зосередженої на суб'єктах (переглухнути, перегіркнути, перетрощити, перехапати) або спрямованої на об'єкти (перелюбити, перезнайомити, перегойдати, перечистити); некратні: 1) нециклічні комплетивні дієслова з небажаним характером дії (перегріти, перегірчити); 2) нециклічні комплетивні дії без негативної конотації (перегнати, переповнити); 3) нециклічні некомплетивні дієслова (пересвиснути, перешепнутися, перекусити).

Префікс пере- виступає показником граматичного значення спорадично. у перехідних і неперехідних дієсловах із семантикою впливу(бинтувати – перебинтувати, лякати – перелякати, жовкнути – пережовкнути, іржавіти – переіржавіти).

Граматичне значення префікса пере- може поєднуватися: із просторовим відтінком, який кваліфікується як дія, що відбувається у замкнутому просторі, перетинає і розсікає межу – перегризти / перегризати (надвоє, навпіл); із кількісним – перебілити / перебілювати (заново або багато дерев); перемолотитиперемолочувати (повторно або все, багато хліба, зерна); із темпоральним – двобічна дія з відносно невеликим відтинком між межами (детермінативне значення): перебовтатиперебовтувати (декілька хвилин).

В одному дієслові із префіксом пере- можуть взаємодіяти два і більше семантичних відтінки загального значення. У схемі просторових значень (L) наявні сполучення від двох до десяти підкласів дієслів із префіксом пере-. Наприклад, значною кількістю похідних представлена дев'ятикомпонентна група: “горизонтальний рух від межі”, “горизонтальний рух до межі”, “вертикальний рух угору від межі”, “вертикальний рух угору до межі” “вертикальний рух униз від межі”, “вертикальний рух униз до межі”, “рух зсередини замкненого простору”, “рух усередину замкненого простору”, ”рух через межу, що є площиною” – перелізти перелазити (від дерева до воріт, з лежанки на піч, з сіней у хату, через паркан).

З-поміж темпоральних відтінків реалізуються лише деякі: “тривала дія” (пердуративні дієслова) і “нетривала дія” (детермінативні дієслова) – перегатитиперегачувати (за кілька днів і аж за місяць).

Префікс пере-, надаючи похідним дієсловам кількісного значення, може зумовлювати поєднання двох і більше семантичних відтінків у межах загального. Найбільш помітною є контамінація дистрибутивного і багатократно повторюваного відтінків – передряпатипередряпувати (усі парти і стіну); перелікуватипереліковувати (багатьох пацієнтів і декілька лікарів одного хворого).

Гетерогенні значення представлені поєднаннями: часового із просторовим – перемчати (за декілька секунд) і перемчати (через дорогу ; від порога до воріт); кількісного із просторовим – пересіятипересівати (через сито й усі мішки з борошном; борошно другий раз; декілька разів); перекопатиперекопувати (ровом дорогу, усі ділянки; клумбу ще раз; цілину кілька разів); часового з кількісним – перебушувати (закінчити бушувати і усіх людей у селі); перегоріти (закінчити горіти і усім дровам); просторового, часового із кількісним – пересікти (закінчити сікти); пересікти / пересікати (за день, за тиждень, гарбуз, міський майдан, усіх ворогів, капусту ще раз, декілька разів.

Похідні дієслівні омоніми з префіксом пере-, зафіксовані у “Словнику української мови”, становлять незначний за обсягом клас слів, який має специфічну семантичну структуру і поділяється на три групи словотвірних омонімів. Так, одна з них характеризується відносною омонімією префікса (тобто у ньому поєднуються семи різних схем-дерев, між якими інколи простежується слабкий зв'язок), і абсолютною омонімією кореневої морфеми: перекосити / перекошувати(І) – 1) косити все або багато чогось; 2) косити, зрізати косаркою або косою більше, ніж треба, далі, ніж треба і перекосити / перекошувати(ІІ) – робити косим, кривим, асиметричним; дивитися скоса в одну точку. У першому дієслові префікс виражає кількісну семантику дистрибутивності й аугментативності без негативної конотації, а у другому – часову, хоча у відповідному контексті виявляється й кількісна.

Дослідження матеріалу показало, що поширеним явищем є омонімія видових форм (переважно імперфективних). Натомість словотвірна і лексична трапляється досить рідко.

Четвертий розділ “Морфолого-синтаксичні аспекти омонімії дієслів із префіксом по-”. У системі українського дієслова функціонує велика кількість похідних лексем, до морфемної будови яких входить префікс по-, що зумовлює цілу низку відмінних між собою семантичних відтінків.

Локативність префікса по- характеризується обмеженістю значеннєвих відтінків, що виокремлюються з погляду відношення дії до локативних меж, а також їх специфіки.

За умови, що дія відбувається у межах площини, кваліфікуються такі групи: 1) дія перетинає межу (погнатися, поїхати); – 2) дія не перетинає межу (покотитися, полетіти, поєднатися, позадкувати, поступитися, попрямувати).

З-поміж дій, які порушують межу замкненого простору диференціюються такі підгрупи: 1) дія не розсікає замкнений простір і спрямована всередину (поринати, потопати); 2) дія не розсікає замкнений простір і спрямована зсередини (потрусити, поманити).

Групу дієслів із часовим значенням префікса по- складає чимала кількість дериватів із розгалуженою структурою семантичних відтінків: 1) дія з кінцевими часовими межами – фінітивні дієслова (порубати, подобріти); 2) дії обмежені у часі різнорідними двобічними межами (попередити, поворожити); 3) дії обмежені в часі однорідними двобічними межами (подихнути, поглянути – моментальні дієслова; подрімати, полежати – детермінативні; попобігати, попоганяти – пердуративні).

У сучасній українській мові квантитативна семантика префікса по- не характеризується різноманітністю відтінків. До схеми кількісного значення входять кратні: 1) багатократні малоактантні дієслова з багатократною повторюваністю (порватися, поклеїти); 2) багатократні дистрибутивні дієслова (посортувати, помокнути); некратні: 1) нециклічні комплетивні дієслова з небажаним характером дії (потомити, покиснути); 2) нециклічні комплетивні дії без негативної конотації (побільшати, подвоїти).

Префікс по- у похідних дієсловах, окрім семантики часу, простору і кількості, виконує функцію показника доконаного виду. У семантичній структурі цього афікса констатується явище делексикалізації, фактично не залишається жодних відтінків реального словотвірного значення. Дієслова із видовими функціями префікса деякі лінгвісти кваліфікують як лексеми із загально результативною семантикою: лагідніти – полагідніти, цілуватися – поцілуватися.

Граматичне значення префікса по- поєднується: із просторовим відтінком (повеслувати від берега; до острова); із кількісним багатократним дистрибутивним значенням (повикреслювати багатьох із списку); із темпоральним (погарячкувати декілька хвилин)

Взаємодії гомогенних значень префікса по- представлені в усіх схемах-деревах (L або T або Q). Відтінки просторових значень можуть реалізуватися одним дієсловом (полізти – від дерева до воріт, із лежанки на піч, із сіней у хату, через паркан; понести – від воріт до порога; з третього поверху на сьомий; із пагорба у балку; із хати у комору; через площу) та інші.

Серед можливих сполучень часових відтінків представлені деякі: “тривала дія” (пердуративні дієслова) і “нетривала дія” (детермінативні дієслова) – посидіти (п'ять хвилин і цілий день); подумати (за хвилину і протягом тижня).

Досить часто префікс по- зумовлює поєднання двох і більше семантичних відтінків у межах загального кількісного значення: дистрибутивного і багатократно повторюваного – помалювати (усі візерунки і парту).

Гетерогенні значення дієслівних похідних із префіксом по- представлені такими контамінаціями: часового із просторовим – побігти (почати бігти) і побігти (через дорогу; від порога до воріт); кількісного із просторовим – повісити (під стелею; усі картини і на один цвях декілька сорочок); часового із кількісним – побілити (закінчити білити і усі дерева); просторового, часового із кількісним – понестися (почати бігти; кілька секунд; через міський майдан; від хати до кухні; із кімнати в сіни, із пагорба у яр; одна курка багато яєць і багато курей одночасно).

Похідні дієслівні омоніми із префіксом по- утворюють семантичну структуру, що складається з кількох значеннєвих груп, кваліфікація яких здійснена з урахуванням властивостей префікса і кореневої морфеми. Кожен підклас визначається абсолютною тотожністю афікса (в обох похідних уживається у тому самому значенні) і абсолютною омонімією кореневої морфеми: попустувати (I) – пустувати якийсь час і попустувати (II) – бути порожнім, не зайнятим кимсь, чимось, не заселеним якийсь час. В обох випадках префікс по- має часове значення детермінативності, основа ж – відмінні.

Явище омонімії видових форм є типовим для дериватів із префіксом по, бо досить часто трапляються однакові за матеріальним вираженням конструкції імперфектива, які відповідають абсолютно відмінним за звучанням і семантикою дієсловам зі значенням перфектива і навпаки: поминати – недоконаний вид для дієслів поминути і пом'янути; попасти – доконаний вид для дієслів попадати і пасти.

ВИСНОВКИ

Застосування функціонально-семантичного підходу при опрацюванні зібраного матеріалу дозволило ґрунтовно дослідити аналізовані явища, систематизувати усі можливі семантичні відтінки локативного, темпорального, квантитативного значень дієслів з префіксами ви-, пере-, по-; виявити специфіку взаємодії окремих складників загальних значень; кваліфікувати полісемічні й омонімічні відношення у розглянутих семантичних структурах; встановити зв'язки між явищами словотвірної і лексичної омонімії, а також простежити омонімію видових форм.

Омонімія є явищем не стихійним, а закономірним, яке існує на усіх мовних рівнях і передбачає тотожність форми і відмінність семантики певних одиниць.

Основними диференційними критеріями розмежування полісемії й омонімії виступає аналіз особливостей семантики мовних одиниць, їх взаємозв'язки і взаємодія, сполучуваність з відповідними компонентами синтаксичних конструкцій.

Для кваліфікації омонімії дієслівних префіксів важливою є побудова семантичних дерев (локативних, темпоральних, квантитативних) і пошук зв'язків у межах загальних значень і між ними.

Локативна семантика, яка є складником загального значення, по-різному виявляється в аналізованих дієсловах: у похідних із префіксом ви- вона регулярно трапляється у контексті, хоча відносно незалежна від синтаксичного оточення. Деякі семи реалізуються поодинокими випадками, які здебільшого і зумовлюють вияв омонімічних відношень. На противагу лексемам із цим афіксом, дієслова із префіксом пере- об'єднують невелику за обсягом групу дериватів, які виражають низку специфічних значень, з-поміж яких просторове значення є спорадичним. До того ж, уживання контамінацій відтінків переважає. Своєрідність семантики дієслівних похідних із префіксом по- полягає в тому, що вона репрезентована незначною кількістю дериватів, має простішу внутрішню структуру, а вияв значення повністю залежить від поширювачів.

У темпоральній функціональній структурі похідних із префіксами ви-, пере-, по- часові межі дій, названих твірним дієсловом, не відрізняються багатством семантичних відтінків. Майже усі темпоральні значення пов'язані із квантитативним показником інтенсивності.

Типовою для усіх префіксів виявляється квантитативна семантика. На відміну від просторових і часових характеристик виконуваних дій, кількісні ознаки представлені розгалуженою семантичною структурою.

Семантичні відтінки у межах одного (гомогенного) загального значення (простору, часу, кількості) здатні утворювати найрізноманітніші контамінації із двох і більше компонентів. Подібні поєднання виникають спорадично, хоча у мовленні трапляються досить часто. Семи такого типу зберігають внутрішні значеннєві зв'язки, які не втрачаються у будь-якому контексті. Вони є безпосередніми складниками однієї семантики (тобто жодна з умов кваліфікації омонімічних відношень не виконується), а тому у названих випадках констатується явище полісемії.

Префікси дієслівних дериватів здатні виражати гетерогенну семантику, але значення похідного дієслова здебільшого опосередковано пов'язане через одне або два відтінки твірного, дає підстави говорити про полісемічні відношення на рівні семантики дієслова в цілому. Явище омонімії у таких випадках спостерігається лише на рівні префіксальних морфем. Окрім того, у поодиноких випадках констатується граматична омонімія форм виду (перфективної й імперфективної), яка супроводжує словотвірну полісемію.

Досліджувані префіксальні морфеми виражають граматичне значення показника виду по-різному. Функція формотворчого афікса у дієсловах із префіксами ви- і пере- поза контекстом виявляється зрідка. Не зважаючи на це, частотність їх уживання досить висока. Поряд з цим, префікс по- виступає у ролі показника виду навіть поза синтаксичним оточенням.

Аналіз взаємозв'язків семантико-граматичного і граматичного значень допомагає встановити, що дієслова із префіксами ви-, пере-, по- зумовлюють виникнення словотвірної омонімії. Дієслова із локативними, темпоральними, квантитативними значеннями знаходяться на другій сходинці словотвору (побігти > почати бігти – похідне від бігти; ), а в іншому випадку – префікси виступають диференціаторами виключно граматичного значення (побігти – доконаний вид до бігти). Омонімічні відношення найбільш повно представлені у лексемах з афіксом по-, похідні ж із префіксами ви-, пере- виявляють словотвірну омонімію здебільшого у контексті.

На матеріалі дослідження встановлено, що лексико-граматичні омоніми можна кваліфікувати лише за умов аналізу семантики афіксальної і кореневої морфем, оскільки префіксовані дієслова є дериватами, а омонімічна семантика твірного досить часто переноситься із дієслова-мотиватора на похідне. У праці визначено низку параметрів диференціації, які допомагають простежити функціонування похідних дієслівних омонімів у сучасній українській мові.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. До проблеми дослідження префіксальної омонімії // Актуальні проблеми граматики. Зб. наук. праць. – Кіровоград: КДПУ, 1997. – Вип. . – С. 32.

2. Особливості квантитативної семантики префікса ви- у похідних дієсловах // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: КДПУ, 2000. – Вип. . – С. .

3. Семантико-синтаксичні особливості омонімії дієслів із префіксом ви- // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: КДПУ, 1999. – Вип. – С. .

4. Словотвірна і лексична омонімія дієслівних похідних із префіксами ви-, пере- // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: КДПУ, 2001. – Вип. . – 2001. – С. .

5. Специфіка локативної семантики префікса ви- у дієслівних похідних // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: КДПУ, 2001. – Вип. . – С. .

6. Специфіка квантитативної семантики префікса пере- у похідних дієсловах // Південний архів. Зб. наук. праць. Філологічні науки. – Херсон: ХДПУ, 2001. – Вип. IX. –– С. .

АНОТАЦІЇ

Кіндей Л.Г. Морфолого-синтаксична омонімія дієслів із префіксами ви-, пере-, по-. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10. 02. 01. – українська мова. – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 2002.

У роботі вперше використано системний підхід до вивчення семантичних структур найбільш уживаних в українській мові префіксів (ви-, пере-, по-) на основі загальних значень локативності, темпоральності, квантитативності, що дало змогу дослідити взаємозв'язки і взаємовпливи семантичних відтінків; проаналізовано особливості граматичного значення префіксів і закономірності його зв'язків із лексичним; виявлено специфічні ознаки полісемії та омонімії префіксальних морфем і дієслівних похідних у цілому; встановлено найважливіші критерії розмежування цих явищ, до яких належать особливості функціонування значень морфем і дієслів, а також специфіка синтаксичного оточення; виокремлено семантичні групи лексико-граматичних омонімів.

Праця є першою спробою систематизованого аналізу префіксальних дієслівних похідних з погляду вираження ними полісемічних та омонімічних відношень, які виникають завдяки їх взаємодії.

Ключові слова: полісемія; омонімія лексична, граматична, словотвірна, префіксальна; загальна семантика; локативна, темпоральна, квантитативна семантика; семантичний відтінок; граматичне значення; дієслівне похідне; префіксальні морфеми; гомогенні, гетерогенні значення.

Киндей Л.Г. Морфолого-синтаксическая омонимия глаголов с приставками ви-, пере-, по-. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01. – украинский язык. – Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 2002.

В роботе впервые использовано системный подход к изучению семантических структур наиболее употребляемых в украинском языке приставок (ви-, пере-, по-) на основании общих значений локативности, темпоральности, квантитативности, что дало возможность исследовать взаимосвязи и взаимовлияния семантических оттенков; проанализировано особенности грамматического значения приставок и закономерности его связей с лексическим; выявлено специфические признаки полисемии и омонимии префиксальных морфем и глагольных производных в целом; установлено важнейшие критерии разграничения этих явлений, к которым относятся особенности функционирования значений морфем и глаголов, а также специфика синтаксического окружения; выделено семантические группы лексико-грамматических омонимов.

Работа является первой попыткой систематизированного анализа префиксальных глагольных производных, а также полисемических и омонимических отношений между ними, которые возникают благодаря их взаимодействию.

Ключевые слова: полисемия; омонимия лексическая, грамматическая, словообразовательная, префиксальная; общая семантика; локативная, темпоральная, квантитативная семантика; семантический оттенок; грамматическое значение; глагольное производное; префиксальные морфемы; гомогенные, гетерогенные значения.

Kindey L.G. Morphological and syntactical homonyms of the verbs with prefixes ви-, пере-, по-. – A manuscript. – Thesis for a candidate's degree of philology on speciality 10. 02. 01. – Ukrainian language. – Kirovohrad State Pedagogical University named after V. Vinnichenko, Kirovohrad, 2002.

In the dissertation firstly in the ukrainistic systematic approach to the study of