УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОВАЛИШИН ОЛЕКСАНДРА ФЕДОРІВНА

УДК 332.021.8/64 (477.83)

УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

У ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ

(на прикладі Львівської області)

08.08.01 – економіка природокористування і

охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі економіки Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН.

Науковий керівник: доктор економічних наук, член-кореспондент УААН

Третяк Антон Миколайович,

Українська академія аграрних наук,

віце-президент.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Федоров Микола Миколайович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділом земельних відносин;

кандидат економічних наук

Пархуць Богдан Іванович,

Львівський філіал Інституту землеустрою УААН,

директор.

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України, відділ з проблем

використання та охорони земельних ресурсів, м. Київ.

Захист відбудеться ” 26 ” червня 2002 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.072.01 в Українському державному лісотехнічному університеті за адресою: 79057, м. Львів-57, вул. Генерала Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, м. Львів-57, вул. Генерала Чупринки, 101.

Автореферат розісланий ” 24 ” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кіндрат Р.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Оптимізація структурної та інвестиційної політики з сучасною екологізацією виробництва спричинюють потребу реформування земельних відносин з урахуванням природно-економічних, соціальних та історичних особливостей.

Відновлення приватної власності на землю зумовлює поширення нових форм господарювання, введення земель у ринковий обіг, вдосконалення законодавчих актів із земельного питання, зокрема методологічного та правового забезпечення процесів оцінки їх вартості, продажу, придбання та ефективного господарювання на них. За таких умов зростають вимоги до землевпорядних, кадастрових та оціночних робіт, спрямованих на раціональне використання земельних угідь та підвищення ефективності функціонування новостворених агроформувань.

Перші практичні кроки дозволяють оцінити, наскільки правильними були ухвалені рішення, чого вдалося досягти, і водночас, які нові проблеми в галузі земельних відносин виникли з причин недостатньо розроблених законів та нормативних актів, незадовільного фінансового, організаційного та кадрового забезпечення земельної реформи.

Послаблення економічного інтересу сільськогосподарських товаровироб-ників, відсутність належного механізму використання земель, зволікання з ухваленням зважених рішень у частині законодавчого закріплення чітких та прозорих правил приватизації та володіння землею, належно обгрунтованого виз-начення вартості земельних угідь знижують позитивні результати земельної реформи. Наведені аргументи вказують на потребу розробки програми конкретних заходів, спрямованої на вдосконалення земельних відносин.

Над даними питаннями працювало багато вчених. Найвагоміший внесок у їх дослідження зробили Д.І.Гнаткович, Г.Д.Гуцуляк, В.В.Горлачук, Б.М.Данилишин, Д.С.Добряк, І.Р.Михасюк, Л.Я.Новаковський, І.А.Розумний, А.М.Третяк, М.М.Федоров та інші. В їхніх працях відображено теоретичні та практичні аспекти досліджуваної проблеми, визначено методи регулювання земельних відносин, розроблено умови й складові елементи їх становлення.

Сучасні соціально-економічні умови та природоохоронні проблеми вимагають удосконалення наявних і розробки нових положень та принципів реформування земельних відносин. Наведені аргументи зумовили вибір теми дисертації, визначили її мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Роботу виконано згідно з програмою наукових досліджень ”Розробка наукових основ розвитку земельних відносин, раціонального використання і охорони земель в умовах аграрної реформи” (№ ДР 0196U024408:02.01) відділу економіки Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було вдосконалення механізмів реформування і регулювання земельних відносин для ефективного та еколого-безпечного використання сільськогосподарських земель.

Відповідно до поставленої мети потрібно було вирішити такі задачі:

- дослідити вплив соціально-історичних умов регіону на формування земельних відносин;

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження обрано процес реформування земельних відносин у сільськогосподарському виробництві на регіональному рівні.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти реформування і регулювання земельних відносин у Львівській області під час переходу до ринкової економіки, шляхи оптимізації використання земельних угідь у новостворених агроформуваннях.

Методи досліджень. Методологічна основа досліджень грунтується на застосуванні комплексу засобів та прийомів проникнення в сутність процесу функціонування земельних відносин, причому вони спрямовані на пізнання об’єктивних закономірностей. Викладені в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації з досліджуваної проблеми базуються на теоретичних працях вітчизняних і зарубіжних вчених.

Для розробки системного підходу до вивчення земельних відносин області застосовано історичні, статистичні й монографічні методи досліджень, розрахунковий і балансовий методи, способи економічного аналізу і землевпорядного проектування, метод багатокритеріального вибору та кількісний метод важливості критеріїв.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: –

поглиблено принципи формування та регулювання земельних відносин при переході до ринкової економіки, які враховують історичні, природно-економічні та соціальні умови розвитку регіону;–

розроблено структурну модель комплексного підходу реформування земельних відносин, яка базується на узгодженому поєднанні окремих укрупнених елементів – складових земельної реформи;–

визначено тенденції в розвитку сільськогосподарських землекористувань у Львівській області, які дозволили виявити позитивні та негативні сторони реформування земельних відносин в умовах регіону;–

удосконалено науково-методичні підходи до організації землекорис-тувань нових типів господарств, які спрямовані на раціональне використання та охорону земельних ресурсів;–

визначено шляхи удосконалення земельно-оціночного районування на еколого-ландшафтній основі;–

вперше розроблено методику експертної оцінки сільськогосподарських угідь шляхом багатокритеріального вибору, де як критерії використано показники узагальнених груп властивостей оцінюваної ділянки;–

вперше запропоновано спосіб вибору оптимальної сівозміни на основі методу обгрунтування ідеалу та оцінки міри наближення до нього кожного із запропонованих варіантів.

Практична цінність одержаних результатів. Висновки і рекомендації, викладені в дисертації, мають важливе значення для застосування основних принципів функціонування земельних відносин у процесі здійснення земельної реформи, обгрунтування оціночних заходів, які забезпечують раціональне використання земель. Врахування розроблених науково-методичних підходів до реформування колективних господарств сприятиме раціональному та еколого-безпечному використанню земельних ресурсів. Запропонований методичний підхід до експертної оцінки сільськогосподарських угідь дозволяє розрахувати найбільш вірогідну їх ринкову ціну для конкретного періоду, уникнути низки неузгоджень в процесі обігу земельних ділянок.

Результати дисертаційного дослідження використані Українською академією аграрних наук під час підготовки концепції грошової оцінки земель України, а також районними відділами земельних ресурсів Львівської області в ході реалізації основних положень земельної реформи.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв’язано важливе наукове завдання – розроблено методологічні, методичні і практичні підходи до вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання земельних відносин на регіональному рівні, охорони і розширеного відтворення земельних ресурсів як передумов переходу сільськогосподарського виробництва до ринкових форм господарювання. Здобувачем проведено аналіз розвитку земельних відносин у соціально-історичному плані регіону, теоретично обгрунтовано принципи їх реформування в умовах ринкової економіки. Окреслено методичні засади становлення еколого-безпечного землекористування створених на основі приватної власності на землю агроформувань. Розроблено методику здійснення експертної оцінки сільськогосподарських угідь. На основі соціологічного дослідження з’ясовано ставлення власників земельних часток (паїв) до стану, тенденцій та перспектив земельної реформи, прогнозованої ціни земельних ділянок при введені їх у ринковий обіг. У друкованих працях за темою дисертації, виданих у співавторстві, особистий науковий внесок здобувача становить 75%.

Апробація роботи. Основні результати наукових досліджень, що містяться в дисертації, доповідались і одержали позитивну оцінку на: регіональній науково-виробничій конференції “Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні в умовах здійснення земельної реформи” (м. Чернівці, 1996); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення геодезичної науки і виробництва в Україні” (м. Львів, 1997); Міжнародній науково-практичній конференції “Інженерна геодезія і кадастр в народному господарстві” (м. Львів, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми природокористування Карпатського регіону” (м. Коломия, 2000); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених-аграрників ”Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу” (м. Харків, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції ”Землевпорядна наука, виробництво і освіта ХХІ століття” (м. Київ, 2001).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 14 наукових праць, з них 3 – у фахових журналах, 1 – у фаховому збірнику наукових праць, 10 – у матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 3,62 друк. арк., з яких 3,31 друк. арк. є особистим доробком автора.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел (183 найменування) і додатків. Основна частина викладена на 128 сторінках машинописного тексту, містить 40 таблиць, 22 рисунки. Повний обсяг роботи становить 197 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність, сформульовано мету та задачі дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значимість роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи земельних відносин в умовах переходу до ринку” подано аналіз земельних відносин, які існували в Галичині з ХV до середини ХХ ст., висвітлено вплив на них соціально-історичних процесів, розкрито сутність земельних відносин і дано характеристику розроблених принципів їх реформування в умовах ринкової економіки, проаналізовано методичні підходи до оцінки вартості сільськогосподарських угідь, що є одним із найважливіших економічних важелів регулювання земельних відносин, обгрунтовано доцільність їх удосконалення.

Аналіз природних особливостей, місцевих традицій та історичного розвит-ку Галичини вказує на потребу врахування під час здійснення земельної реформи досвіду минулих років.

У дисертаційній роботі розроблено комплексний підхід до реформування земельних відносин в умовах ринкової економіки. Незважаючи на важливість проблеми комплексності, в науковому відношенні вона достатньо не опрацьована, оскільки не узгоджено єдності всіх її елементів. Нами вони відображені у розробленій структурній моделі (рис. 1). Запропонована модель характеризується такими особливостями:–

орієнтація на стратегічне завдання – успішне проведення земельної реформи на основі комплексного використання всіх факторів, які на неї впливають; –

побудова моделі у вигляді відокремлення в ній кількох укрупнених блоків – складових земельної реформи;–

виділення земельної реформи як найважливішого чинника становлення, функціонування та вдосконалення земельних відносин;–

елементи даної моделі стосуються всіх без винятку складових аграрної реформи.

Розглядаючи роль земельної реформи у формуванні сучасних земельних відносин з точки зору комплексності, потрібно зазначити, що її зміст у науково-прикладному відношенні достатньо не опрацьований, оскільки не всі еле-

менти запропонованої моделі задіяні повністю і в оптимальному співвідношенні.

Удосконалення земельних відносин неможливе без застосування економічних важелів їх регулювання, серед яких найважливіша роль належить грошовій оцінці землі.

Чинна нормативна грошова оцінка не відображає найбільш вірогідної ринкової ціни земельних угідь і тому не може бути застосована в їх обігу, не сприяє становленню та ефективному функціонуванню ринку земель. Для цього потрібні методичні підходи, які б дозволяли визначати ціну земельних ділянок експертним шляхом. З низки причин загальновідомі в світовій практиці методи експертної оцінки за аналогією не можуть бути використані в Україні. За таких умов існує потреба розробки нових, адаптованих до сучасних умов.

У другому розділі “Практика реформування земельних відносин у Львівській області (1990-2000 рр.)” виявлено тенденції в розвитку земельних відносин і землекористувань, наведено регіональні особливості механізмів приватизації земель, зроблено аналіз обсягу землевпорядних робіт під час здійснення земельної реформи.

Рис. 2. Структура земельного фонду Львівської області

в 1990 та 2000 рр., тис. га

Останнє десятиріччя характеризувалося перерозподілом земельних угідь між власниками та землекористувачами, формуванням нових типів господарств та їх володінь і землекористувань. Якщо на початку 1990 р. у користуванні сільськогосподарських підприємств Львівської області було 63,5% загальної площі угідь, а у громадян – 6,8%, то в 2000 р. їх частки становили відповідно 38,1% та 24,9% (рис. 2).

Площа земельних угідь особистих підсобних господарств (ОПГ) збільшилася з 140,1 тис. га до 273,5 тис. га, або на 94,8%. Їх кількість зросла з 451,5 тис. до 489,0 тис., або на 7,8%. Найпоширенішими є господарства площею 0,25-0,5 га та 0,5-0,75 га (їх частки в загальній кількості становлять відповідно 30,5% та 23,7%). У 2000 р. сформувалися ОПГ розмірами 1-2 га та понад 2 га (відповідно 7,5% та 0,3%).

Змінилися кількість та розміри землекористувань фермерських господарств, створених на землях запасу. Протягом 1990-1997 рр. спостерігалося збільшення кількості господарств та розширення їх площ за рахунок оренди земельних паїв громадян. На кінець цього періоду їх було 1310 загальною площею 38,54 тис. га. Після 1997 р. у розвитку фермерства намітилася протилежна тенденція. На 1.01.2000 р. кількість фермерських господарств досягла рівня 1994 р., а площа становила 34,848 тис.га. Причиною цього були важкі соціально-економічні умови, які призвели до банкрутства частини фермерів, відмови окремих з них займатися фермерством.

За диференціацією землекористувань у 2000 р. переважали фермерські господарства, які мали площу 5-10 га (26,9%), 23,7% займали площу 10-20 га і 14% та 15% – відповідно до 3 і 3-5 га. Найменша частка (5,9%) припадала на господарства площею понад 50 га.

Після виходу Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” у Львівській області значно зросла кількість агроформувань, створених на засадах приватної власності. Основними їх типами є: товариства з обмеженою відповідальністю (320, або 44,8% від загальної кількості), приватно-орендні підприємства (256, або 35,9%), фермерські господарства, сформовані на основі об’єднання власників земельних часток (55, або 7,7%). Разом з цим виникли особисті селянські господарства, власники яких самостійно господарюють на своїх паях.

Трансформація земельних угідь призвела до зміни часток окремих товаровиробників у загальному виробництві сільськогосподарської продукції. У 2000 р. порівняно з 1997 р. господарства суспільного сектора зменшили її випуск у 1,5 раза, а господарства громадян збільшили в 1,1 раза. В ОПГ зосеред-жено виробництво 46,0% зернових, 98,2% картоплі, 90,0% овочів, 52,4% цукрових буряків, 89,5% м’яса, 93,6% молока.

Тенденції у змінах розмірів землекористувань, становленні нових форм господарювання мають як позитивні, так і негативні сторони.

Позитивом функціонування значної кількості різних типів господарств є виникнення конкуренції, яка є основним рушієм їх розвитку зокрема та сільського господарства в цілому. За таких умов зможуть ефективно функціонувати ті з них, які виявляться більш пристосованими до ринкових умов господарювання.

Збільшилися площі володінь і землекористувань громадян. У їхніх господарствах показник ефективності в розрахунку на 1 га площі угідь найвищий. Значна частина продукції ОПГ виробляється на приватизованих земельних ділянках (у Львівській області станом на 1.01.2000 р. 36,6% громадян отримали державні акти на право власності на земельні ділянки), і тенденція до забезпечення зростання виробництва завдяки цій категорії землевласників зберігається. Це свідчить про підвищення впливу приватного сектора землеволодіння, а разом з тим структурних змін у земельних відносинах, на виробництво сільськогосподарської продукції.

До негативних наслідків реформування слід віднести зменшення середнього розміру господарств, площі яких за період 1990-2000 р. скоротилися майже вдвічі. Подрібнення земельних масивів призведе до не раціонального використання земель та зниження ефективності вирощування сільськогосподарських культур.

Інший негативний момент пов’язаний із охороною земельного фонду, яка перетворилася на величезну проблему місцевого і регіонального рівнів. Унаслідок паювання значні площі, на яких започатковано запровадження контурно-меліоративної організації території, виведення деградованих і малопродуктивних земель на консервацію та інші природоохоронні заходи, стали приватною власністю громадян. Проведення на цих землях згаданих робіт стало складним соціальним завданням, оскільки воно потребує згоди власників на їх виконання або державних коштів для відшкодування недоодержаних із цих площ доходів.

У процесі здійснення земельної реформи було заплановано комплекс робіт з приватизації земельних ділянок. Їх передача у власність представляє собою механізм, який передбачає встановлення розмірів, визначення меж, обов’язкове їх погодження з власниками та землекористувачами суміжних ділянок, інформаційне забезпечення та реєстрацію прав власності. Проте на практиці окремі упущення негативно впливають на приватизаційний процес. Основними з них є: відсутність належного обліку та реєстрації земельних ділянок; неврахування при розподілі їх якісного складу; недотримання принципу розміщення землекористувань у єдиних масивах; неврахування обмежень та обтяжень на земельні ділянки, які приватизуються; існування проблеми погодження меж.

Процес приватизації земель сільськогосподарських підприємств, який у Львівській області розпочався на 1,5-2 роки раніше, ніж в інших регіонах, має свої особливості. По-перше, визначено ширше коло осіб, які мали право на отримання середньої земельної частки (не тільки члени колективних господарств та пенсіонери з їх числа, але й працівники соціальної сфери та інші категорії громадян за рішеннями приватизаційних комісій). По-друге, землі сільськогосподарських підприємств у володіння селянам передавали з державної, а не колективної власності. По-третє, на початку приватизаційного процесу видавали сертифікати, а державні акти на право володіння земельною часткою отримували лише ті, хто виявляв бажання самостійно господарювати або створював агроформування. Дотримання такого підходу впродовж всього періоду реформування земельних відносин не призвело б до порушення внутрішньої інфраструктури реформованих господарств та цілісності земельних масивів.

Внаслідок структурних змін у реформуванні земельних відносин значно розширився обсяг землевпорядних робіт. У Львівській області завершено виконання проектів роздержавлення і приватизації сільськогосподарських підприємств, значно зросла частка послуг з оформлення права власності на землю – з 14,8% у 1995 р. до 40,0% у 2000 р. Водночас суттєво збільшилася кількість заходів, що їх виконують за кошти замовників (паювання земель, розробка схем поділу на земельні частки, грошова оцінка земель).

Проте, незважаючи на розширення функцій землеустрою, втрачається його державний характер. В області не виконують контурно-меліоративної організації території, не будують протиерозійних споруд, не проводять обстеження грунтів, не розробляють генеральних схем використання й охорони земельних ресурсів. Тільки близько 1% від загального обсягу робіт припадає на заходи з рекультивації та поліпшення малопродуктивних угідь.

Наслідком цього є подальше наростання деградаційних процесів грунтового покриву, неефективне використання сільськогосподарських угідь у новостворених агроформуваннях тощо. Для ліквідації цих негативних явищ у ході земельної реформи землевпорядні роботи, як важіль держави в раціональному та природоохоронному управлінні земельними ресурсами, потрібно проводити в повному обсязі.

У третьому розділі “Вдосконалення економіко-екологічних методів формування земельних відносин” запропоновано науково-методичні підходи до реформування землекористувань колективних господарств, визначено шляхи регулювання земельних відносин на основі вдосконалення оцінок землі, розроблено методику оцінки сільськогосподарських угідь експертним шляхом.

Реформування землекористувань господарств передбачає створення різних за розмірами, переважно приватної форми власності, підприємств. Це складний процес, який вимагає ретельної, всебічної підготовки та обгрунтування і в підсумку має бути спрямований на розв’язання триєдиного завдання (рис. 3).

Для досягнення цієї мети землекористування новостворюваних господарств потрібно формувати з дотриманням таких принципів:–

агроландшафтної та контурно-меліоративної організації території;–

врахування стану сільськогосподарських угідь і визначення екологічної придатності земель до вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур;–

розробки науково обгрунтованої системи землеробства;–

оцінки стану земельно-майнових комплексів і матеріально-технічної бази;–

врахування можливих напрямів руху та використання земельних часток (паїв) як основи створення землекористування та вибору форми господарювання;–

соціальної спрямованості.

Для ефективного використання земельних угідь та їх охорони найважливішими є перші три принципи.

Основними землевпорядними діями під час формування еколого-безпечних землекористувань новостворюваних господарств є: –

встановлення оптимальної структури агроландшафтів;–

визначення раціональної конфігурації всіх елементів агроландшафту та їх площ;–

розміщення земельних часток (паїв) з урахуванням рельєфу відповідно до контурно-меліоративної організації території.

Внаслідок виконання землевпорядних робіт формується певна кількість масивів з різною площею, складом угідь, якістю земель, місцезнаходженням, формою, конфігурацією, які повинні визначати розміщення дрібних, середніх і великих агроутворень певної спеціалізації. На основі цієї інформації окремі земельні масиви доцільно відвести під консервацію чи змінити їх цільове призначення.

Ефективне впровадження нових форм землекористувань неможливе без повної інформації про стан сільськогосподарських угідь, зокрема таких даних:–

грунтових, агрохімічних, геоботанічних обстежень;–

відомостей про якісний стан земель, інтенсивність ерозійних процесів;–

техногенного забруднення;–

бонітування грунтів і грошової оцінки угідь.

На основі аналізу цих матеріалів визначають екологічну придатність земель до вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, розробляють системи сівозмін та ведення землеробства.

Вибір науково обгрунтованої системи сівозмін є складним завданням, для виконання якого потрібно врахувати вплив багатьох факторів. Кінцевим його рішенням повинен бути вибір оптимального варіанта з множини запропонованих. Для цього нами використано метод найменшої відстані до цілі, суть якого полягає у визначенні ідеалу та оцінці ступеня наближення до нього кожного із варіантів сівозмін. Оптимальним слід вважати такий, відстань від якого до цілі є найменшою.

Вибір за цим методом оптимальної сівозміни із множини альтернатив включає такі заходи:–

розробку декількох варіантів сівозмін відповідно до грунтово-кліматичних умов, спеціалізації конкретного господарства, аналізу попиту і пропозиції на ринку сільськогосподарської продукції;–

визначення критеріїв (економічних показників та показників еколого-безпечного землекористування), на основі яких буде здійснено вибір; –

розрахунок значень вибраних критеріїв та їх порівняння з ідеалом;–

вибір оптимального варіанта сівозміни.

Практичне застосування даного методу представлено вибором оптимальної сівозміни для середньокислих грунтів базового господарства ТзОВ “Лівчиці” Жидачівського району Львівської області. Досліджуваними показниками були баланс гумусу, вихід кормових одиниць за ротацію сівозміни та чистий дохід з гектара сівозмінної площі, а критеріями вибору – обернені до них величини: площа ріллі в 1 га, на якій нагромаджується за ротацію сівозміни 1 т гумусу (S1), з якої одержують 100 кормових одиниць (S2) та одну тисячу гривень чистого доходу (S3) (табл. 1).

Таблиця 1

Значення показників та критеріїв вибору розроблених сівозмін

Сіво-зміни | Показники | Критерії вибору

баланс гумусу, ц/га | вихід кормових одиниць,

к. од./га | чистий

дохід, грн./га | S1,

га/ц | S2,

га/к.од. | S3,

га/тис.грн.

А | +46,46 | 242,3 | 1208,6 | 0,215 | 0,412 | 0,827

Б | +42,61 | 197,9 | 2348,6 | 0,234 | 0,505 | 0,435

В | +18,36 | 174,8 | 2211,1 | 0,544 | 0,572 | 0,452

Ідеал | +46,46 | 242,3 | 2348,6 | 0,215 | 0,412 | 0,435

Примітка:

А – 1) картопля; 2) ярий ячмінь + багаторічні трави; 3) багаторічні трави; 4) озима пшениця; 5) кукурудза на силос;

Б – 1) ярий ячмінь; 2) озима пшениця; 3) картопля; 4) льон; 5) тритікале + багаторічні трави;

В – 1) ярий ячмінь; 2) картопля; 3) однорічні трави; 4) озима пшениця; 5) льон.

Відкладаючи значення критеріїв на осях досліджуваної моделі, отримують різні за площею багатокутники (рис. 4). Оптимальну сівозміну обирають за найменшою відстанню до цілі м, яку визначають як відношення площі багатокутника і-го варіанта до площі найменшого з них, яка характеризує ідеальний варіант.

Важлива роль у вдосконаленні земельних відносин належить оцінкам земель, які є основою економічного регулювання, стимулювання, раціонального та ефективного використання сільськогосподарських угідь. Серед них найважливішими є бонітування грунтів, економічна та грошові оцінки.

Існуючі сьогодні бали бонітету та економічної оцінки не відображають реальної якісної характеристики грунтів та рівня їх продуктивності.

Для вдосконалення оцінки земель ми пропонуємо уточнювати земельно- оціночне районування на еколого-ландшафтній основі. Це дозволить узгодити кадастрові оцінки земельно-оціночних районів з ландшафтним устроєм місцевості. Таким чином можна проводити якісний облік і оцінку земель за оптимального поєднання природних і економічних умов, які закономірно складаються на тій чи іншій території.

З метою проведення оцінки вартості окремих земельних ділянок як одного з основних важелів удосконалення земельних відносин розроблено методику експертної оцінки сільськогосподарських угідь, що грунтується на багатокритеріальному виборі, де критеріями виступають показники узагальнених груп властивостей – родючості, екологічного стану, геолого-геоморфологічних умов, місцезнаходження та рівня інженерного облаштування території.

Реалізація запропонованого способу починається з визначення вірогідної ціни умовної еталонної ділянки – земельного наділу площею 1 га з найвищими для конкретної грунтово-кліматичної зони показниками узагальнених груп властивостей та ідеальним місцезнаходженням. Його ціну пропонуємо визначати методом капіталізації чистого доходу за формулою:

(1)

де У – еталонна врожайність озимої пшениці, ц/га;

Ц – біржова ціна 1 ц озимої пшениці, грн./ц;

З – нормативні затрати на отримання 1 ц озимої пшениці, грн.;

к – відсоток капіталізації, %.

Наступним кроком у процедурі оцінки є визначення частки кожного еталонного показника родючості у вірогідній ціні ділянки на основі кількісних методів важливості критеріїв шляхом попарного порівняння досліджуваних показників (табл. 2).

Для порівняння коефіцієнт переваги критерію Kij ставиться в рядку навпроти критерію в стовпчику. Якщо він важливіший, то коефіцієнт дорівнює 1,5; при їх однаковій важливості – 1,0; при меншій – 0,5.

Коефіцієнти значимості критеріїв і розраховують як відношення:

, (2)

де значення Рij дорівнює сумі добутків кожного елемента стрічки на елементи вектор-стовпчика Ki..

Таблиця 2

Значення коефіцієнтів важливості показників при експертній оцінці за багатокритеріальним вибором

Показники | U1 | U2 | U3 | U4 | U5 | U6 | Ki | Рij | і | Ета-лон | Ціна еталона

U1 | вміст гумусу, % | 1,0 | 0,5 | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 7,5 | 41,0 | 0,209 | 6,2 | 3469,4

U2 | потужність

гумусового

горизонту, м | 1,5 | 1,0 | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 8,5 | 49,0 | 0,248 | 0,40 | 4116,8

U3 | вміст фізичної

глини, % | 0,5 | 0,5 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 5,0 | 27,5 | 0,139 | 40 | 2307,4

U4 | вміст рухомого

фосфору, мг/кг | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 1,0 | 1,5 | 1,0 | 5,0 | 27,25 | 0,138 | 250 | 2290,8

U5 | вміст легкогідролізованого азоту, мг/кг | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 4,5 | 25,0 | 0,128 | 225 | 2124,8

U6 | вміст рухомого

калію, мг/кг | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 1,0 | 1,5 | 1,0 | 5,0 | 27,25 | 0,138 | 170 | 2290,8

Всього | - | - | - | - | - | - | - | 197,0 | 1 | - | 16 600

Наприклад, для першої стрічки:

Р11= K11 K1+K12 K2+K13 K3+K14 K4+K15 K5+K16 K6 =

=7,5·1+8,5·0,5+5,0·1,5+5,0·1,5+4,5·1,5+5,0·1,5 = 41 (3)

Частку кожного з показників у загальній ціні умовного еталонного гектара розраховують за формулою:

(4)

Вірогідна ціна конкретної земельної ділянки визначають порівнянням показників родючості з еталонними та врахуванням поправочних коефіцієнтів інших груп властивостей:

; (5)

, (6)

де Ці – частка і-го показника в експертній ціні земельної ділянки;

Ціет – частка еталонного показника в ціні умовної еталонної земельної ділянки;

Uі – числове значення і-го показника;

Uіет – еталонне значення показника;

К1 – коефіцієнт екологічного стану;

К2 – коефіцієнт геолого-геоморфологічних параметрів;

К3 – коефіцієнт місцезнаходження;

К4 – коефіцієнт інженерного облаштування території.

Розроблена методика експертної оцінки земель є універсальною. По-перше, за її допомогою можна оцінювати вартість земельної ділянки за будь-якої кількості показників, які її характеризують. По-друге, вона дозволяє правильно розрахувати експертну ціну земельної ділянки залежно від шляхів використання та цільового призначення. За таких умов визначальними у формуванні вірогідної ринкової ціни є окремі показники, важливість яких дана методика дозволяє експерту визначити об’єктивно. По-третє, за нею можна здійснювати оцінку земельних ділянок у конкретний період, оскільки ціна умовної еталонної ділянки, а відтак і будь-якої реальної, визначатиметься через рівень цін, які склалися на даний час на ринку сільськогосподарської продукції.

Дотримання розроблених підходів до організації землекористувань нових форм господарювання підвищує соціально-економічну ефективність їх виробничої діяльності. Так, у реформованих і вибраних за базові ТзОВ “Кохавино” і “Лівчиці” Жидачівського району Львівської області порівняно з дореформеною спілкою величина сукупного суспільного продукту на 1 га сільськогоспо-дарських угідь є вищою відповідно на 2,72% і 5,04% (3,08 тис. грн. і 3,93 тис. грн. проти 3,05 тис. грн.), зростання ефективності виробництва становить 2,3% і 2,6%.

У запроектованих сівозмінах порівняно з наявними спостерігається збільшення валової продукції, забезпечується позитивний баланс поживних речовин – гумусу (+18,36 ц/га), рухомих форм фосфору (+78 кг/га), калію (+94,5 кг/га) та азоту (+117 кг/га). Близько п’ятої частини жителів місцевих рад, де розташовані господарства, підвищують свою соціальну захищеність за рахунок отримання плати за здані в оренду паї.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Розвиток землекористування в сільському господарстві та природні особливості Львівської області зумовили власний шлях реформування земельних відносин і відновлення приватної власності на землю. Аналіз його основних соціально-історичних етапів свідчить про потребу врахування при здійсненні земельної реформи традиційного місцевого способу ведення сільського господарства і психологічного сприйняття селянами тієї чи іншої форми власності на землю, надання можливості її вільного вибору та способів господарювання на ній.

2. Реформування земельних відносин в умовах ринкової економіки потріб-но здійснювати комплексно, з максимальним урахуванням усіх факторів, які впливають на проведення та результативність земельної реформи. Такий підхід знайшов своє відображення у розробленій структурній моделі, яка передбачає узгоджену реалізацію основних її складових, а саме: ухвалення і чіткого дотримання нормативно-законодавчих актів, які стосуються земельного питання; розподілу земель за формами власності; формування правового режиму землекористування та нових, створених на засадах приватної власності, типів господарств з урахуванням фактора їх екологізації; вдосконалення економічних механізмів регулювання земельних відносин.

3. Особливості реформування земельних відносин призвели у Львівській області до зменшення землекористувань господарств суспільного сектора та розширення площ громадян. Їх частки у загальній площі угідь змінилися відповідно з 63,5% та 6,8% у 1990 р. до 38,1% та 24,9% у 2000 р. Формування структур ринкового типу, які побудовані на приватно-орендних відносинах, зумовило створення значної кількості різних за розмірами господарств. Переважаючими формами господарювання є товариства з обмеженою відповідальністю (320, або 44,8% від загальної кількості), приватно-орендні підприємства (256, або 35,9%), фермерські господарства, сформовані на основі об’єднання власників земельних часток (55, або 7,7%), середні розміри яких становлять відповідно 721 га, 630 га та 432 га. Виникла значна кількість одноосібних селянських господарств – 7670, середня площа землекористувань яких дорівнює 2,05 га.

4. Становлення еколого-безпечного землекористування у новостворених агроформуваннях можливе за умови дотримання науково-методичних підходів до реформування колективних господарств, серед яких найважливішими є: агроландшафтна та контурно-меліоративна організація території; врахування стану сільськогосподарських угідь і визначення екологічної придатності земель до вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур; розробка науково обгрунтованої системи землеробства. Завдяки їм досягається позитивний баланс поживних речовин, зменшуються деградаційні процеси грунтового покриву, підвищується ефективність вирощування сільськогосподарських культур. Так, на грунтах реформованого ТзОВ “Лівчиці” Жидачівського району Львівської області за ротацію сівозміни забезпечується позитивний баланс гумусу (+18,36 ц/га), рухомих форм фосфору (+78 кг/га), калію (+94,5 кг/га) та азоту (+117 кг/га), зростає обсяг валової продукції рослинництва.

5. Існуючі сьогодні методичні підходи до оцінки земель, які є основою економічного стимулювання та раціонального використання сільсько-господарських угідь, не відображають їх реальної якості та рівня продуктивності і потребують удосконалення. Для цього доцільно уточнити земельно-оціночне районування на еколого-ландшафтній основі. Це дозволить проводити оцінку земель з врахуванням оптимального поєднання природних і економічних умов, які закономірно складаються на тій чи іншій території.

6. У період переходу до ринкової економіки важливе місце у регулюванні земельних відносин належить грошовій оцінці земель. Чинна нормативна грошова оцінка не відображає реальної вартості, оскільки в основу її розрахунків покладено показники економічної оцінки земель 1988 року. У зв’язку з цим виникає потреба розробки методичних підходів, які б дозволили в нових економічних умовах визначати найбільш вірогідну ціну сільськогосподарських угідь у конкретний період часу.

7. Запропонований методичний підхід до експертної грошової оцінки земельних ділянок базується на багатокритеріальному виборі, де критеріями виступають показники узагальнених груп властивостей – родючості, екологічного стану, геолого-геоморфологічних умов, місцезнаходження та рівня інженерного облаштування території. Він дозволяє розраховувати вірогідну ціну окремої земельної ділянки за будь-якої кількості показників, які її характеризують, об’єктивно врахувати при цьому шляхи використання та цільове призначення, чинні на дату оцінки ринкові фактори.

8. Дотримання розроблених підходів до організації землекористувань нових форм господарювання підвищує показники соціально-економічної ефективності використання земель. Так, у реформованих і вибраних за базові ТзОВ “Кохавино” і “Лівчиці” Жидачівського району Львівської області порівняно з дореформеною спілкою величина сукупного суспільного продукту на 1 га сільськогосподарських угідь є вищою відповідно на 2,72% і 5,04%, зростання ефективності виробництва становить 2,3% і 2,6%. Покращання показників соціальної ефективності підтверджується отриманням майже п’ятою частиною місцевих жителів плати за здані в оренду паї.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ковалишин О.Ф. Удосконалення економіко-екологічних методів формування землекористувань // Землевпорядкування. – 2002 – №1 (5) – С. 26–30.

2. Ковалишин О.Ф. Роль ренти в регулюванні земельних відносин при здійсненні аграрної реформи // Землевпорядний вісник. – 1999. – № 3. – С. 19–23.

3. Ковалишин О. Ф. Історія земельних відносин Галичини // Землевпорядний вісник. – 1998. – № 3. – С. 23–25.

4. Ковалишин О.Ф. Стан та перспективи розвитку селянських (фермерських) господарств на Львівщині // Вісник Львівського державного аграрного університету. Сер. Економіка АПК. – № 6. – Львів, 1999. – С. 25–30.

5. Ковалишин О.Ф. Розробка моделі переходу сільськогосподарських підприємств до нових форм господарювання з врахуванням якості земельних угідь // Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України: Зб. наук. праць, присвячений 50-річчю землевпорядного факультету / Львівський державний аграрний університет. – Львів, 1997. – С. 176–178.

6. Ковалишин О.Ф. Рентні відносини в період реформування аграрного сектора // Передгірне та гірське землеробство і тваринництво: Міжвід. темат. наук. зб. – 1999. – Вип. 40–41. – С. 110–112.

7. Ковалишин О.Ф. Шляхи формування господарств різних форм власності на Львівщині // Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи: Матеріали регіональної наук.-вироб. конф. (Чернівці, лют. 1996 р.). – Чернівці, 1996. – С. 94.

8. Ковалишин О.Ф. Формування та розвиток особистих підсобних господарств на Львівщині // Матеріали наук. практ. конф. “Сучасні досягнення геодезичної науки і виробництва в Україні”. – Львів, 1997. – С. 207–209.

9. Топішко І.І., Ковалишин О.Ф. Земельна реформа очима селян Львівщини // Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу: Матеріали Всеукр. наук. конф. молодих учених-аграрників (Харків, ДАУ, 11–13 жовт. 2000 р.). – Х., 2000. – С.118–121 (особисто здобувачем за результатами соціологічних досліджень виявлено ставлення власників земельних паїв до стану, тенденцій і перспектив земельної реформи, спрогнозовано соціально-економічні наслідки приватизації земель).

10. Ковалишин С.Й., Ковалишин О.Ф. Застосування інженерних рішень у виборі науково обгрунтованих типів сівозмін // Проблеми природокористування Карпатського регіону: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Коломия, 21–23 верес. 2000 р.). – Коломия, 2000. – С. 110–115 (особисто здобувачем доведено необхідність врахування даних екологічної придатності та результатів агрохімобстеження грунтів під час розробки науково-обгрунтованих типів сівозмін).

11. Ковалишин О.Ф. Експертна оцінка земель сільськогосподарського призначення // Землевпорядна наука, виробництво і освіта ХХІ століття: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 20 квіт. 2001 р.). – К., 2001. – С. 251–263.

12. Топішко І.І., Ковалишин О.Ф. Приватизація землі та майна: стан, перспективи та соціально-економічні наслідки (за результатами соціологічних досліджень) // Землевпорядна наука, виробництво і освіта ХХІ століття: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 20 квіт. 2001 р.). – К., 2001. – С. 125–130 (особисто здобувачем визначені передумови становлення та суб’єкти ринку земель).

13. Волощук М.Д., Третяк А.М., Гагалюк М.І., Ковалишин О.Ф., Федько О.В. Методика виведення деградованих земель з обробітку // Аграрна наука – виробництву: Наук.-інформ. бюл. завершених наук. розробок. – 2000. – № 2. – С. 7 (особисто здобувачем запропоновано в якості критерія, за яким сільськогосподарські угіддя слід відносити до низькопродуктивних земель, використовувати їх бонітетну оцінку).

14. Ковалишин О.Ф. Проблеми обліку земель як однієї з складових частин кадастру в умовах проведення земельної реформи // II Rzeszowsko–Lwowskie Symposium ”Geodezja inzynieryjna i kataster w gospodarce narodowej”. – Lwow–Rzeszow, 1998. – С. 67–69.

АНОТАЦІЯ

Ковалишин О.Ф. Удосконалення регіональних земельних відносин у процесі здійснення земельної реформи (на прикладі Львівської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Український державний лісотехнічний університет. – Львів, 2002.

Дисертацію присвячено вдосконаленню земельних відносин у Львівській області в процесі здійснення земельної реформи. Обгрунтовано модель комплексного підходу до їх реформування в умовах ринкової економіки. Запропоновано науково-методичні засади організації еколого-безпечних землекористувань нових типів агроформувань. Розроблено методику експертної грошової оцінки сільськогосподарських угідь. Визначено показники соціально-економічної ефективності використання земель у новостворених господарствах.

Ключові слова: агроформування, земельні відносини, земельна реформа, грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, експертна оцінка, ринкова ціна земель, ефективність використання земель,