НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ЛУКАШЕВ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 347.73

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 - теорія управління;

адміністративне право і процес;

фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент Кучерявенко Микола Петрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри фінансового права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Пацурківський Петро Станіславович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права;

- кандидат юридичних наук, доцент Заверуха Ірина Богда-нівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права.

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра конституційного і адміністративного права, м. Київ.

Захист відбудеться “25” червня 2002 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розіслано “23” травня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Битяк Ю.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Особливістю даного дисертаційного дослідження є відсутність комплексних наукових досліджень грошової системи України як об’єкта публічно-правового регулювання. На сучасному етапі розвитку нашої держави виникає необхідність у побудові науково-правової системної концепції аналізу вітчизняної грошової системи з метою вдосконалення її законодавчого регулювання. Саме це й обумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дослідження. Процес розбудови Української держави на сучасному етапі характеризується суттєвою зміною політичної й економічної інфраструктури суспільства. Важливим напрямом таких перетворень є формування грошової системи країни. Із здобуттям незалежності в Україні розпочався тривалий процес створення власної грошової системи, яка є невід’ємним атрибутом суверенної держави. Цей процес фактично завершився після проведення заключного етапу грошової реформи у вересні 1996р., метою якої було введення повноцінної національної валюти – системоутворюючого елемента грошової системи України.

У теорії фінансового права одним з найважливіших принципів фінансової діяльності держави вважається принцип єдності фінансової політики і грошової системи. Незважаючи на структурну відокремленість грошової системи від фінансової, об’єктивно існуючий взаємозв’язок між ними вимагає необхідності забезпечення стабільності грошової системи як основної передумови стабільного функціонування державних фінансів і збалансованого розвитку національної економіки. Публічна важливість стабільності грошової системи знайшла відображення у закріпленні в Конституції України забезпечення стабільності гривні в якості основної функції Національного банку України як центрального банку держави.

У вітчизняній юридичній літературі проблеми правового регулювання грошової системи не отримали достатнього наукового опрацювання. Проте, на наш погляд, потреба в науково обґрунтованих рекомендаціях щодо формування державної політики у сфері управління грошовою системою є об’єктивною. Це підтверджує й досвід функціонування вітчизняної грошової системи протягом 90-х років минулого століття. Саме необґрунтовані дії при проведенні державної грошово-кредитної політики спричинили низку негативних економічних наслідків – гіперінфляцію, високий рівень доларизації економіки, функціонування значної частини грошового обороту поза банківською системою, який обслуговує тіньовий сектор економіки. За таких умов досягнення макроекономічної та фінансової стабілізації стає абсолютно неможливим.

Незважаючи на безумовну важливість питань правового регулювання грошової системи, вони не отримали адекватного ступеня розробки у працях учених-правознавців ні за часів Радянського Союзу, ні за доби існування України як незалежної держави. За вказаний період не з’явилося жодної наукової роботи, присвяченої комплексному дослідженню грошової системи як об’єкта публічно-правового регулювання. Окремі правові аспекти організації та функціонування грошової системи СРСР, а пізніше України і Російської Федерації досліджувались у роботах М.М. Агаркова, Є.О. Алісова, А.Б. Альтшулера, В.А. Бєлова, О.Г. Братка, Л.В. Бричко, О.Ю. Вікуліна, Л.К. Воронової, Я.А. Гейвандова, Л.Г. Єфимової, Б.М. Іванова, М.В. Карасьової, В.П. Корякова, В.Л. Кротюка, В.Ф. Кузьміна, Я.А. Куника, Л.А. Лунца, М.С. Матрохіна, Л.О. Новосьолової, О.М. Олейник, П.С. Пацурківського, О.П. Подцерковного, Ю.А. Ровинського, А.О. Селіванова, Г.А. Тосуняна, О.І. Худякова та ін. Значний вплив на опрацювання теоретичних положень дисертаційного дослідження мали класичні роботи Ф. Бендиксена, Р.Дж. Гоутрі, Дж.М. Кейнса, Д. Львова, К. Менгера, О. Миклашевського, Дж.С. Мілля, Ф. Нітті, І. Озерова, Д. Рікардо, А. Сміта, І. Тарасова, Л. Ходського, Л. Яснопольського.

Детальна розробка теоретичних положень грошового обороту і грошової системи проведена у дослідженнях учених-економістів. Це зумовило необхідність аналізу наукових праць І.П. Айзенберга, З.В. Атласа, Р. Барра, А.С. Гальчинського, Г.А. Коз-лова, Я.А. Кронрода, М.А. Портного, М.І. Савлука, В. Сміт, І.А. Трахтенберга, В.М. Федоренка, Ф. Хайєка, Л. Харріса, Н.М. Ша-банової, Г.А. Шварца, Ю.Є. Шенгера, В.А. Ющенка та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 25 грудня 1998 р. (протокол №4). Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економіко-правовий аспект)” (номер державної реєстрації 0186.0.070869).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичної моделі грошової системи України як організаційно-правової форми грошового обороту на території країни, характеристика її структури, а також аналіз специфіки правового регулювання окремих елементів грошової системи держави. Відповідно до зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

- визначити основні підходи до закріплення грошей як об’єкта правового регулювання;

- сформулювати поняття “юридична конструкція грошей”, висвітлити його зміст;

- здійснити аналіз змісту поняття “грошовий оборот” і з’ясувати його співвідношення з поняттями “готівковий обіг” і “безготівковий оборот”;

- розкрити зміст інституту правового регулювання грошового обороту, визначити його місце в системі фінансово-правової галузі;

- дослідити структуру грошової системи України і проаналізувати специфіку правового регулювання окремих її елементів;

- деталізувати зміст незалежного правового статусу Національного банку України і сформулювати пропозиції щодо посилення гарантій його законодавчого забезпечення.

Об’єктом дисертаційного дослідження є грошова система України як організаційно-правова форма грошового обороту.

Предмет дослідження становлять теоретичні й методологічні проблеми правового регулювання грошової системи України.

Методологічну основу дисертації складає сукупність методів і прийомів наукового пізнання соціально-економічних процесів. Основним серед них виступає загальнонауковий діалектичний метод. З урахуванням специфіки порушеної теми автором використано спеціальні методи наукового пізнання, як-то: метод системного аналізу, системно-структурний, історико-правовий, порівняльно-право-вий, формально-юридичний. Зокрема, використання методу системного аналізу дозволило дослідити взаємозв’язок між грошовою і фінансовою системами держави. Із застосуванням системно-структурного методу в роботі розглядаються зміст і структура юридичної конструкції грошей, грошового обороту та грошової системи України, зміст незалежного правового статусу Національного банку України. Використовуючи історико-правовий метод, дисертант прослідкував еволюцію змісту правового регулювання окремих елементів грошової системи Російської імперії, Радянського Союзу й сучасної України. Застосування порівняльно-правового методу дозволило йому дати порівняльну характеристику окремих положень чинного законодавства України та інших держав, зокрема Російської Федерації. Формально-юридичний метод було використано при аналізі законодавства, що регулює організацію і функціонування грошової системи України.

Логіка дисертаційного дослідження полягає в послідовному сходженні від аналізу юридичної природи грошей, через детальне вивчення змісту грошового обороту до визначення поняття і структури грошової системи України, розгляду особливостей публічно-правового регулювання окремих її елементів.

Теоретичною основою наукової роботи є праці вчених із загальної теорії держави і права, державного управління, адміністративного, фінансового, банківського й цивільного права, економічної теорії, галузевих економічних наук, загальної теорії систем.

Інформаційну базу дисертації складають Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні акти Верховної Ради й Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Національного банку України, законодавчі акти іноземних держав, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській правовій літературі системним дослідженням правового регулювання грошової системи України.

Елементи наукової новизни містяться в наступних положеннях:

1. Уперше у правовій літературі обґрунтовано і визначено поняття “юридична конструкція грошей” як сукупність елементів, об’єктивно необхідних і достатніх для закріплення грошей як об’єкта публічно-правового регулювання.

2. По-новому запропоновано розглядати зміст грошового обороту.

3. Уперше в науковій правовій літературі пропонується визначення структури грошового обороту залежно від юридичних особливостей відповідних груп правовідносин та сфер їх реалізації .

4. Запропоновано аргументований авторський підхід до з’ясування специфіки інституту правового регулювання грошового обороту та його місця в системі фінансово-правової галузі.

5. Аргументовано положення щодо визначення правової категорії “грошова система України”, її розгляду як специфічної сфери державного управління.

6. Уперше запропоновано положення про виокремлення у структурі національної грошової системи статичних елементів і підсистем.

7. По-новому розглянуто зміст і значення масштабу цін як елемента грошової системи України.

8. Уперше у вітчизняній науковій літературі здійснено аналіз публічно-правової природи банкнот і монет Національного банку України та характеру їх забезпечення.

9. Сформульовано авторський підхід до визначення змісту незалежності як якісної характеристики правового статусу Національного банку України.

10. Уперше обґрунтовано й деталізовано правовий зміст бюджетної незалежності Національного банку України, аргументується необхідність створення додаткових законодавчих гарантій її забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів. Значення дисертаційного дослідження у теоретичному аспекті полягає в тому, що в роботі запропоновано концепцію науково-юридичного аналізу грошової системи України. Зроблені у дисертації висновки можуть бути використані для подальших наукових розробок проблем правової природи грошей, правового регулювання грошової системи України, оптимізації правового статусу Національного банку України.

Положення дисертації можуть використовуватись при підготовці розділів підручників і навчальних посібників з курсів “Фінансове право”, “Банківське право”, а також при викладанні названих навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах. Практична цінність результатів наукового дослідження полягає і в тому, що сформульовані пропозиції й висновки можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства. На думку автора, їх реалізація сприятиме забезпеченню стабільності грошової системи держави.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні теоретичні положення роботи, висновки і пропозиції доповідалися автором на міжнародних і національних науково-практичних конференціях у містах Харків (2000-2002рр.), Суми (2000 р.), Ірпінь (2000, 2001 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у восьми наукових публікаціях (чотири з них – статті у фахових наукових виданнях), загальним обсягом 2,4 друк. арк.

Структура роботи зумовлена її метою і предметом. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що об’єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел (272 найменування). Загальний обсяг дисертації – 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються його об’єкт і предмет, указується методологічна основа, викладено положення, які становлять наукову новизну і виносяться на захист, визначається практичне значення роботи, наводиться апробація результатів дослідження.

Розділ перший “Теоретичні основи правового регулювання грошового обороту” складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Гроші: економічні особливості і специфіка правового регулювання” формулюється положення щодо того, що складність грошей як об’єкта теоретичного дослідження зумовлена поєднанням соціально-економічного і правового аспектів їх природи. Це передбачає багаторівневу структуру підходів до розкриття сутності цього феномена. Досліджуючи генезис грошей, автор робить висновок, що процес їх виникнення слід розглядати з позицій еволюційної теорії. Правовому регулюванню грошових відносин об’єктивно передувало соціальне регулювання: адже історично правові засоби з’явилися значно пізніше виникнення грошей як загального вартісного еквівалента. Разом із тим варто зазначити, що розвиток грошей протікав під впливом специфічних соціальних регуляторів. Із розвитком державно-правових інститутів гроші поступово стають об’єктом саме державно-правового регулювання, однак цей факт і в сучасних умовах повністю не виключає можливості впливу соціальних чинників на стан грошового обороту.

На думку дисертанта, питання сутності грошей охоплює кілька важливих взаємопов’язаних аспектів: їх соціальну природу, об’єктивну економічну необхідність, функціональну спрямованість і створення відповідного правового режиму. Дослідник не погоджується з позиціями тих учених, які вважають, що питання про поняття грошей, їх природу не належать до сфери юридичної науки. Гроші, безумовно, не є суто правовою категорією, проте не слід принижувати їх правового значення, адже вони одночасно виступають об’єктом правового регулювання та об’єктом правовідносин, різних за своєю галузевою належністю.

Розглядаючи функції грошей як прикладний аспект їх сутності, автор акцентує увагу на функціях міри вартості й засобу платежу в контексті співвідношення платіжної сили і купівельної спроможності. Платіжна сила грошей є виключно юридичним поняттям, яке встановлюється в законодавчому порядку шляхом закріплення відповідної правової норми. На відміну від платіжної сили, купівельна спроможність грошей не має яскраво вираженого юридичного змісту, але це не виключає її правового значення. Зміни купівельної спроможності грошей викликають зміну вартісного змісту грошових зобов’язань і соціальних виплат. Слід виділити два основних способи подолання зміни купівельної спроможності грошей: приватноправовий, при якому сторони у грошовому зобов’язанні використовують гарантійні валютні застереження, і публічно-правовий – метод індексації, владний за своєю суттю.

Досліджуючи гроші як об’єкт правового регулювання, дисертант дійшов висновку щодо необхідності впровадження в науковий обіг поняття “юридична конструкція грошей”, яке включає сукупність елементів, які встановлені у відповідних правових нормах та об’єктивно необхідних і достатніх для закріплення грошей як об’єкта правового регулювання. Такими елементами є: національна грошова одиниця (національна валюта), її статус, види державних грошових знаків, співвідношення між грошовою одиницею й золотом або іншими дорогоцінними металами (масштаб цін). При цьому зазначається, що обов’язково треба відмежовувати масштаб цін від порядку забезпечення грошових знаків. З точки зору автора, відсутність у законодавстві доктринального поняття грошей не повинно сприйматись як прогалина. При визначенні об’єктів правового регулювання слід виходити з принципу достатності, що зумовлено практичними потребами регулювання відповідних правовідносин.

У підрозділі 1.2. “Зміст грошового обороту та правові основи його регулювання” аналізується тлумачення поняття “грошовий оборот”, та його співвідношення з поняттям “грошовий обіг”. Досліджуючи зміст цих термінів, автор значну увагу приділив вивченню фундаментальних праць із теорії грошового обороту. Розмежування понять “грошовий оборот” і “грошовий обіг” слід провадити залежно від видової специфіки й режиму руху грошових коштів. Обґрунтовується висновок про те, що поняття “грошовий обіг” може бути застосовано тільки до руху готівки. При характеристиці сукупного процесу руху грошових коштів слід використовувати саме термін “грошовий оборот”, зміст якого включає поряд із грошовим обігом підсистему безготівкового обороту. З’ясовуючи співвідношення готівкової і безготівкової складових грошового обороту, дисертант підкреслює, що головна особливість останнього полягає саме в його єдності, яка базується на єдності грошей.

З урахуванням економічного змісту грошового обороту зроблено висновок, що як правова категорія, він є врегульованою правовими нормами сукупністю суспільних відносин, у межах яких відбувається безперервний процес руху грошей у готівковій і безготівковій формах.

В роботі висловлене критичне ставлення до позицій окремих вчених щодо визначення грошового обороту лише як сукупності грошових розрахунків. Автор не вважає подібний “кількісний” підхід оптимальним і переконує, що грошові розрахунки є лише частиною грошового обороту. Пропонується відокремлювати поняття “грошовий оборот” і “грошові розрахунки”. Останнє передбачає виникнення в одного із суб’єктів відповідних правовідносин платіжного обов’язку на підставі: а) закону (сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів); б) рішення державного органу (справляння адміністративного штрафу, пені у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання); в) договору (перерахування грошової суми контрагенту в цивільно-правових зобов’язаннях, або виплата заробітної плати працівнику). Поняття “грошовий оборот” включає значну групу відносин, у яких рух грошей як у готівковій, так і в безготівковій формі не пов’язаний із платіжним обов’язком. Зокрема, це стосується відносин із виготовлення, випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки, ведення касових операцій, заміни пошкоджених банкнот і монет, поштових переказів, безоплатного перерахування коштів, тощо.

Юридичні особливості грошових правовідносин зумовлюють можливість їх класифікації, що передбачає відповідну структуру грошового обороту. Один із секторів грошового обороту – горизонтальний, який складають обмінні відносини в сфері господарської діяльності при здійсненні товарно-грошових і нетоварних операцій. Рівність суб’єктів цих відносин є специфічною ознакою цього сектору. Інший сектор охоплює сукупність відносин, що опосередковують безеквівалентний і безповоротний рух грошей. Цей сектор грошового обороту можна назвати бюджетно-податковим, одним з суб’єктів правовідносин в якому обов’язково виступає держава в особі уповноваженого органу. Наприклад, виконання податкового обов’язку породжує безеквівалентний і безповоротний рух коштів від платника податків до відповідного бюджету чи державного цільового фонду. Рух грошових коштів у процесі бюджетного фінансування також позбавлений ознаки еквівалентності й поворотності. Особливості бюджетно-податкового сектора грошового обороту зумовлює сфера його реалізації – фінансова діяльність держави.

Підрозділ 1.3. “Зміст інституту правового регулювання грошового обороту” присвячений аналізу правових норм, що регулюють відносини у сфері грошового обороту. Значну увагу автор приділяє розгляду важливої теоретичної проблеми – з’ясуванню специфіки інституту правового регулювання грошового обороту та визначенню його місця в системі фінансового права. Складність порушеного питання зумовлена тим, що поняттям “грошовий оборот” охоплюються відносини, різні за власною галузевою належністю. Ця проблема має велике методологічне значення для з’ясування питання про співвідношення грошового обороту і фінансової діяльності держави. Вирішення зазначеного питання дозволить більш чітко обґрунтувати систему фінансово-правової галузі.

У науці фінансового права радянської доби загальноприйнятою була думка, що норми, які регулюють відносини у сфері грошового обороту, утворюють самостійний інститут Особливої частини фінансового права. Дисертант звертає увагу, що такий підхід суперечить іншому постулату про те, що система фінансового права значною мірою є похідною від структури фінансової системи, а тому є обумовленою нею. Грошова система, як статична конструкція грошового обороту, не є ланкою фінансової системи держави, і це, як вбачає дослідник, зумовлює необхідність додаткової аргументації на користь включення інституту правового регулювання грошового обороту до системи фінансового права. На відміну від податків і зборів, обов’язкового державного страхування, державного кредиту, які є класичними фінансовими механізмами і забезпечують надходження грошових коштів до відповідних державних фондів, грошовий оборот не виконує самостійно таких функцій. Проте автор переконаний, що грошовий оборот у сфері державних фінансів є внутрішнім змістом відносин на окремих стадіях фінансової діяльності держави, а тому його слід вважати невід’ємною частиною об’єкта фінансово-правового регулювання.

Розділ другий “Сутність грошової системи як організаційно-правової форми грошового обороту в Україні” складається із трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Поняття і структура грошової системи України” головна увага зосереджується на розгляді основних теоретичних положень грошової системи України.

Досліджуючи еволюцію державно-організаційного впливу на систему грошових відносин, дисертант зробив висновок про доцільність розгляду категорії “грошова система” у двох аспектах. Перший – це тип грошової системи, який визначає характер зв’язку між загальним еквівалентом і грошовою одиницею. Спочатку такий зв’язок виникає стихійно, потім він отримує законодавче закріплення. Тип грошової системи залежить від дорогоцінного металу, встановленого як базовий елемент організації грошового обороту. У процесі еволюції грошових відносин виділяють золотий і срібний монометалізм, а також біметалізм. Відповідно золотий монометалізм мав наступні види: золотомонетний, золотозлитковий та золотодевізний стандарти. Дисертант акцентує увагу на тому, що тип грошової системи зумовлює як специфіку її змісту й структури, так і особливості змісту правового регулювання окремих елементів.

У другому аспекті змістом категорії “грошова система” виступає форма організації грошового обороту на території держави. Автор вступає в полеміку з тими вченими, які фактично ототожнювали грошову систему з сукупністю різних видів державних грошових знаків, які знаходяться в обігу (Л.А. Лунц, М.С. Матрохін, В.М. Федоренко). На підставі аналізу нормативно-правових актів Російської імперії, СРСР, України і Російської Федерації, глибоко вивчається зв’язок між доктринальними підходами науковців і відповідною нормативною термінологією. Дисертант переконує, що зміст категорії “грошова система” у її широкому розумінні не лише охоплює сукупність видів грошових знаків, а й обов’язково включає елементи, необхідні для функціонування сукупного грошового обороту на території країни.

На підставі аналізу філософсько-правової літератури та наукових робіт із загальної теорії систем доводиться, що терміни “система”, “форма”, “організація”, “структура” тісно пов’язані між собою, а тому використання трьох останніх з них при визначенні категорії “грошова система” є цілком логічним і доцільним. “Організація”, як філософський термін, обов’язково передбачає наявність структури як внутрішньої форми впорядкування і взаємозв’язку між елементами системи. Тому аналіз структури грошової системи є оптимальним методологічним прийомом пізнання її сутності.

У структурі грошової системи пропонується вирізняти статичні елементи й підсистеми. До статичних елементів автор відносить: а) національну грошову одиницю; б) масштаб цін; в) види державних грошових знаків. З урахуванням принципових особливостей руху грошових коштів виокремлюються підсистеми грошового обігу й безготівкового обороту. Ще одну, керуючу підсистему утворюють Національний банк України та інші державні органи, наділені владними повноваженнями з регулювання грошового обороту. На відміну від статичних елементів, підсистеми мають яскраво виражений системний характер і складну власну внутрішню структуру. Нелогічно, на думку дисертанта, розглядати систему правового регулювання елементів грошової системи як елемента останньої. Підкреслюється, що вона в цілому є об’єктом правового регулювання, а тому її слід вважати правовою формою організації грошового обороту.

Дістало розвитку питання про співвідношення категорій “грошова система” і “валютна система”. Національна валютна система, як форма організації валютних відносин, є відносно самостійною структурою грошової системи. Специфіка валютної системи зумовлена об’єктом валютних відносин – валютними цінностями, що передбачає формування відповідного правового режиму функціонування цих відносин.

У підрозділі 2.2. “Особливості правового регулювання окремих елементів грошової системи України”, який містить три пункти, розглядається специфіка правового режиму статичних елементів національної грошової системи.

У пункті 2.2.1. “Грошова одиниця України” йдеться про еволюцію гривні – базового елемента національної грошової системи. Основна увага тут зосереджується на дослідженні етапів, змісту й наслідків грошової реформи, що тривала в Україні протягом 1992-1996 років. ЇЇ метою було не лише впровадження в оборот повноцінної грошової одиниці, а й формування державної грошової системи. У процесі проведення грошової реформи виділяються три етапи: а) введення з 10 січня 1992 р. у готівковий обіг тимчасової перехідної валюти – купонів багаторазового використання; б) впровадження купоно-карбованця у безготівковий оборот. З 12 листопада 1992 р. функціонування рубля у грошовому обороті було припинено, після чого єдиним законним платіжним засобом стає український карбованець, а в готівковому обігу знаходився купон Національного банку України; в) після проведення третього етапу грошової реформи у вересні 1996 р., грошовою одиницею в нашій державі відповідно до ч.1 ст.99 Конституції України є гривня.

Аналізуючи процес проведення грошової реформи в Україні, дисертант не погоджується з точкою зору окремих фахівців, що тимчасовий статус грошової одиниці був причиною глибокої загальноекономічної кризи, і доводить, що стабільність грошової одиниці є результатом впливу зовнішніх факторів – економічної політики уряду і грошово-кредитної політики, що здійснюється центральним банком держави.

Відзначаючи неконфіскаційний характер грошової реформи, автор водночас зазначає, що проведення на третьому етапі деномінації без попередньої індексації заощаджень громадян з урахуванням інфляції, хоча й було зумовлено необхідністю забезпечення грошової стабільності, але порушувало конституційні засади. Монетарні інтереси не повинні задовольнятися за рахунок порушення державою права власності її громадян.

У пункті 2.2.2. “Масштаб цін” досліджується еволюція правового змісту цього елемента грошової системи. Зазначається, що за доби існування безпосереднього зв’язку між грошима й золотом, масштаб цін мав значення законодавчо встановленого змісту дорогоцінного металу у грошової одиниці. Процес демонетизації золота, й відповідно трансформація типу грошової системи, спричинили зміну класичного змісту масштабу цін. За таких умов фіксація металевого вмісту грошової одиниці втрачає сенс. В Україні згідно з Законом “Про Національний банк України” (ч.3 ст.32) офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється. Однак це не означає, що масштабу цін як елемента грошової системи не існує. Аналізуючи нормативні акти, на підставі яких провадилися грошові реформи в СРСР, в Україні та Російській Федерації, дисертант дійшов висновку, що однією з цілей грошових реформ є зміна саме масштабу цін.

У пункті 2.2.3. “Види державних грошових знаків” досліджується правова природа державних грошових знаків як елемента грошової системи. В Україні в обігу знаходяться грошові знаки двох видів, які визначені Законом “Про Національний банк України” (ч.2 ст.34), – банкноти (паперові) і монети (металеві). На підставі цього законодавчого положення, а також норми, що міститься в п.3.2. ст.3 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” дисертант пропонує внести зміни до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” й виключити зі змісту терміну “валюта України” казначейські білети. Сутність банкнот і монет, що емітуються Національним банком України, відмінність від будь-яких інших грошових знаків визначає їх виключний правовий статус: згідно зі ст.35 Закону “Про Національний банк України” вони є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Аналізуючи специфіку готівки, дослідник зазначає, що грошові знаки є результатом синтезу двох складових – грошової одиниці й матеріального носія (паперового або металевого). Це зумовило необхідність розгляду правових особливостей платіжності банкнот і монет, а також специфіки режиму їх обігу.

З’ясовуючи правовий зміст банкноти у процесі її еволюції, автор зауважує, що спочатку вона була безвідсотковим зобов’язанням банка-емітента, з безумовним розміном на золото. Сутність банкнот визначав приватноправовий, зобов’язальний компонент. Їх прийом, за загальним правилом, не був обов’язковим. Із припиненням їх розміну на золото, вони отримали статус законного платіжного засобу. Таким чином, визначальним стає державно-владний компонент.

На підставі порівняльного аналізу різних історичних типів забезпечення банкнот – англійської, континентальної та північноамериканської, робиться висновок щодо змісту положення, що міститься в ч.3 ст.34 Закону “Про Національний банк України”: “Банкноти і монети є безумовними зобов’язаннями Національного банку України і забезпечуються всіма його активами”. Це формулювання свідчить про відсутність конкретного нормативно визначеного механізму забезпечення банкнот і монет, а тому більш логічно говорити про публічно-правовий обов’язок Національного банку України забезпечувати стабільність національної валюти.

У роботі зазначається, що сучасні українські банкноти і монети мають тотожну правову природу; винятком є ювілейні й пам’ятні монети, які виготовляються із дорогоцінних металів, а тому реалізуються за ціною, що перевищує їх номінальну вартість.

У підрозділі 2.3. “Правовий статус органів, які здійснюють управління грошовим оборотом в Україні” підкреслюється, що дослідження організаційно-правового механізму функціонування грошової системи передбачає аналіз організаційно-управлінського впливу на грошовий оборот. Це зумовлює аналіз правового статусу державних органів, що здійснюють управління грошовим оборотом й у сукупності утворюють керуючу підсистему грошової системи. Виділено чотири основних цілі державного управління грошовим оборотом: забезпечення стабільності національної валюти; максимальне прискорення і зручність розрахунків; скорочення обсягу готівкових розрахунків та відповідне розширення сфери безготівкового обороту; підвищення ефективності контролю за законністю проведення грошових операцій.

Дисертант пропонує виокремити дві групи державних органів по управлінню грошовим оборотом залежно від змісту їх компетенції: а) органи загальної компетенції; б) органи спеціальної компетенції. У підґрунті їх розмежування лежить предмет відання. До першої групи державних органів слід віднести Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Рахункову палату, органи Державної податкової служби й Державної контрольно-ревізійної служби України, органи Державної митної служби України, Міністерство внутрішніх справ України. До другої групи органів, на думку дисертанта, слід віднести Державне казначейство та Національний банк України.

Органи Державного казначейства здійснюють управління в бюджетно-податковому секторі грошового обороту, виконуючи функцію касового виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Головна увага зосереджується на дослідженні правового статусу Національного банку України. Та це й природно, бо саме він є центральним банком держави, її емісійним центром, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Вивчаючи зміст правового статусу Національного банку України, дисертант умовно вирізняє два блоки – внутрішній (функціонально-регулятивний) та зовнішній (організаційно-структурний). Перший складають повноваження в межах законодавчо закріплених функцій, спрямовані на здійснення управлінського впливу у сфері грошової й банківської системи України (статті 6 і 7 Закону “Про Національний банк України”). Другий утворюють норми, що визначають місце Національного банку України у системі державних органів та регламентують його взаємовідносини з ними (розд. ІХ Закону “Про Національний банк України”).

З’ясовуючи місце Національного банку України в системі вищих державних органів, автор зазначає, що визначення його статусу, встановлене в ст.2 Закону “Про Національний банк України” як “особливого центрального органу державного управління” є універсальним підходом: адже ця базова правова норма втілює ідею незалежного статусу центрального банку держави, визначає його структурну відокремленість від системи органів виконавчої влади.

Досліджуючи зміст незалежності Національного банку України як якісної характеристики його правового статусу, дисертант виділяє два основних її аспекти: інституційну й бюджетну незалежність. Інституційна незалежність обумовлюється організаційно-структурним елементом правового статусу Національного банку України й деталізується у його підзвітності Президенту та Верховній Раді України, взаємовідносинах з Кабінетом Міністрів України, гарантіях невтручання у виконання функцій і повноважень його керівними органами.

Бюджетну незалежність визначає законодавчо встановлений механізм використання коштів центрального банку держави як джерела бюджетних доходів. Цей механізм передбачає низку обмежень і заборон: 1) заборона надання Національним банком України прямих кредитів як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України (ст.54 Закону “Про Національний банк України”); 2) емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України (ч.6 ст.15 Бюджетного кодексу України). На думку дисертанта, вказані законодавчі положення слід доповнити забороною придбання Національним банком України державних цінних паперів при первинному їх розміщенні з метою фінансування дефіциту Державного бюджету України. Ще одним принциповим моментом, що характеризує бюджетну незалежність, є порядок перерахування коштів Національним банком України до Державного бюджету України, передбачений ч.3 ст.5 Закону “Про Національний банк України”. Автор підкреслює, що обов’язковою умовою такого перерахування повинна бути наявність дефіциту Державного бюджету України. Вказані положення є важливими чинниками стабільності грошової системи України

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено зміст правового регулювання грошової системи України. У перебігу дослідження сформульовано наступні основні теоретичні висновки:

1. Юридична конструкція грошей – сукупність елементів, об’єктивно необхідних і достатніх для закріплення грошей як об’єкта публично-правового регулювання.

2. Грошовий оборот як правова категорія – це врегульована правовими нормами сукупність суспільних відносин, у межах яких відбувається безперервний процес руху грошей у готівковій і безготівковій формах. Структуру грошового обороту визначають юридичні особливості відповідних груп правовідносин, зумовлені сферами реалізації останніх.

3. Тип грошової системи зумовлює як специфіку її змісту й структури, так і особливості змісту правового регулювання окремих елементів грошової системи держави.

4. Грошова система України – це організаційно-правова форма грошового обороту на її території. У структурі національної грошової системи слід вирізняти статичні елементи (грошова одиниця, масштаб цін, види державних грошових знаків) та підсистеми грошового обігу й безготівкового обороту. Сукупність державних органів, що здійснюють управління грошовим оборотом, центральне місце серед яких займає Національний банк України, утворюють керуючу підсистему грошової системи України.

5. У законодавстві України не встановлено конкретного правового механізму забезпечення банкнот і монет як безумовних зобов’язань Національного банку України, а тому визначене Законом “Про Національний банк України” їх забезпечення всіма його активами не має цивільно-правових ознак, а тому фактично є публічно-правовим обов’язком Національного банку України забезпечувати стабільність грошової одиниці України.

6. Надання Національному банку України статусу особливого центрального органу державного управління є універсальним підходом, оскільки в цьому втілено ідею незалежного статусу центрального банку держави. Незалежність, як якісну характеристику правового статусу Національного банку України, слід розглядати у двох основних аспектах: інституційному та бюджетному. Незалежність Національного банку України є важливим чинником стабільності грошової системи держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Лукашев А.А. Теоретические аспекты понятия денежной системы // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 1999. – № 37. – С. 115-119.

2. Лукашев А.А. Принципы организации денежной системы // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 2000. – № 41. – С. 153- 158.

3. Лукашев А.А. Проблемы правового статуса Национального банка Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 2000. – № 43. – С. 121-126.

4. Лукашев А.А. Правовые вопросы формирования денежной системы Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 2001. – № 47. – С. 129-134.

5. Лукашев О.А. Грошова система України: організаційно-правовий аспект // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Зб. наук. праць за матер. Другої нац. наук.-теорет. конф. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – С. 159-160.

6. Лукашев О.А. Становлення грошової системи України // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: Тези доп. та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 121-123.

7. Лукашев О.А. Окремі питання податкового контролю у сфері готівкового обігу // Податкова політика та її нормативно-правове забезпечення: Зб. наук. праць за матер. наук.-практ. конф. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – С.192-194.

8. Лукашев О.А. Правові проблеми фінансування дефіциту Державного бюджету України // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку): Зб. наук. праць за матер. наук.-практ. конф. (20-22 грудня 2001 р.). – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – С.617-618.

АНОТАЦІЇ

Лукашев О.А. Правове регулювання грошової системи України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002.

Дисертація присвячена теоретичним і практичним аспектам правового регулювання грошової системи України як організаційно-правової форми грошового обороту на її території. Розроблено питання юридичної природи грошей та грошового обороту, структури грошової системи України, особливостей правового регулювання окремих її елементів, правового статусу державних органів, які здійснюють управління грошовим оборотом. Викладено пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, які регулюють грошовий оборот в Україні.

Ключові слова: гроші, грошовий оборот, грошова одиниця, банкнота, грошова система України, Національний банк України.

Лукашев А.А. Правовое регулирование денежной системы Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2002.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим аспектам правового регулирования денежной системы Украины. В работе исследуется юридическая природа денег, денежного оборота, соотношение понятий “денежное обращение” и “денежный оборот”, обосновывается их разграничение. Юридическую конструкцию денег предлагается рассматривать как совокупность элементов, выраженных в правовых нормах, объективно необходимых и достаточных для закрепления денег как объекта правового регулирования. Денежный оборот в качестве правовой категории определяется как урегулированная правовыми нормами совокупность общественных отношений, в рамках которых происходит непрерывный процесс движения денег в наличной и безналичной форме. На основании теоретического анализа делается вывод о разграничении секторов денежного оборота в зависимости от юридических особенностей соответствующих правоотношений. Предложен авторский подход к определению места института правового регулирования денежного оборота в системе финансового права.

В диссертационном исследовании денежная система Украины рассматривается как организационно-правовая форма денежного оборота на её территории. В структуре денежной системы предложено выделять статические элементы (денежная единица, масштаб цен, виды государственных денежных знаков), подсистемы денежного обращения и безналичного оборота, а также управляющую подсистему, которую составляют государственные органы, осуществляющие управление денежным оборотом. Детально исследована специфика правового регулирования статических элементов денежной системы Украины. Дальнейшее развитие получила теория независимого правового статуса Национального банка Украины, проанализировано содержание его институциональной и бюджетной независимости. Предлагается внести ряд конкретных изменений в действующие нормативно-правовые акты, регулирующие функционирование денежного оборота в Украине.

Ключевые слова: деньги, денежный оборот, денежная единица, банкнота, денежная система Украины, Национальный банк Украины.

Alexander A. Lukashev. The