ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

МАНТАК Галина Іванівна

УДК 616.956: 612.014.482: 616-001.28.002.637

ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ,

ЯКІ ЗАЗНАЛИ ДІЇ ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ

В АНТЕНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ І ПОСТІЙНО МЕШКАЮТЬ

В КОНТАМІНОВАНИХ РАЙОНАХ

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті

ім.М.І.Пирогова МОЗ України

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор

Набухотний Терентій Кирилович,

професор кафедри військової загальної

практики – сімейної медицини Української

військово-медичної академії, м.Київ

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук,

старший науковий співробітник

Лебець Ірина Степанівна,

Інститут охорони здоровя дітей та підлітків

АМН України, м.Харків,

провідний науковий співробітник

Доктор медичних наук, професор

Майданник Віталій Григорович,

Національний медичний університет

ім.О.О.Богомольця, МОЗ України

завідувач кафедри педіатрії №4

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України

Захист дисертації відбудеться “26” “грудня”2002р. о 1200 год. на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.64.609.02 при Харківській медичній академії післядипломної освіти за адресою (61176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58)

Автореферат розісланий “25” “листопада”2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради Савво В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними літератури, прослідковується подальша тенденція до зростання захворюваності дітей і підлітків за останні роки (Л.Т.Антонова, Г.Н.Сердюковська, 1995; Ю.Г.Антипкін, Л.І.Омельченко, 1996). Особливо, ця проблема стосується тих, які постійно мешкають в умовах дії малих доз радіації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Сформувалась значна група дітей з досить високим ризиком виникнення радіаційно індукованих морфологічних і функціональних порушень (О.О.Бобильова, 1996; Р.В.Богатирьова та співавт., 2000).

Медико-соціальним проблемам наслідків аварії на ЧАЕС присвячена значна кількість робіт. Проте практично відсутні дослідження стану здоров’я підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення і, зокрема, дії радіонуклідів йоду в антенатальному періоді і постійно мешкають в контамінованих районах на протязі 15 років післяаварійного періоду. Ця група підлітків заслуговує особливої уваги тому, що дія іонізуючого опромінення мала місце в критичні періоди розвитку організму – антенатальний, період раннього віку, пре- та пубертату (В.Е.Дашкевич та співавт., 1997; Ю.В.Давидова, 1998; А.Н.Коваленко, 1998).

Можливість формування того чи іншого ефекту при внутрішньоутробному опроміненні залежить від характеру іонізуючого випромінення, поглиненої дози і стадії розвитку плода на час опромінення.

Найбільш вагомим в оцінці стану здоров’я дітей є аналіз діяльності ендокринних залоз, зокрема щитовидної залози (ЩЗ), як найбільш чутливого органу до дії іонізуючого опромінення (Н.І.Афанасьєва, 1996, 1997, 1998). Пренатальне опромінення радіоізотопами йоду може викликати ряд змін в ЩЗ, які в майбутньому можуть проявлятися порушенням її функції і зниженням адаптаційних можливостей організму (Г.А.Герасимов, 2001). Тому, уточнення стану гіпофізарно-тиреоїдної системи через 15 років після аварії на ЧАЕС представляє суттєву значущість.

Відомо, що у потенційно опромінених жінок, які мешкали під час аварії в зоні радіоактивних осадів, мало місце підвищення частоти народження дітей з ознаками лабораторного гіпотиреозу. Поряд з цим дані літератури про зміни морфофункціонального стану щитовидної залози та накопичення тиреоїдних антитіл у дітей із забруднених радіонуклідами територіях суперечливі (В.М.Гонько, 1998).

Проведений нами аналіз літератури свідчить, що найменше вивченими є питання впливу іонізуючого опромінення на фізичний розвиток, стан вегетативного гомеостазу, статевий розвиток у підлітків, які зазнали дії радіонуклідів в антенатальному періоді (О.П.Волосовець, 1998; Л.П.Арабська, 1999; В.Г.Бурлай, 1999, 2000).

Враховуючи те, що червоний кістковий мозок чутливий до радіаційного опромінення, доцільно проводити дослідження гемограми в динаміці післяаварійного періоду (В.Г.Бебешко та співавт., 1996, 2000). За даними літератури, механізм формування віддалених наслідків даної системи остаточно не вияснений. Переважана кількість робіт присвячена гемопоезу у дітей та ліквідаторів. Стосовно підлітків, які опромінені внутрішньоутробно, то це питання потребує детального вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконанi дослiдження є частиною наукової роботи кафедри педiатрiї Вiнницького державного медичного унiверситету iм. М.I.Пирогова за темою “Вивчити стан здоров'я дiтей шкільного і дошкільного віку, що проживають в зоні тривалої дії малих доз радіації в результаті аварії на ЧАЕС” (№ держреєстрацiї 0193V020580, № держреєстрації 0199V004039).

Мета і задачі дослідження. Вдосконалити оздоровлення підлітків, які зазнали внутрішньоутробного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і постійно мешкають в зоні дії малих доз іонізуючого випромінення, на основi вивчення особливостей стану їх здоров’я.

Для вирiшення зазначеної мети поставленi наступнi задачi дослiдження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об’єкт дослідження. Стан здоров’я підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення в антенатальному періоді і постійно мешкають в контамінованих районах.

Предмет дослідження. Клініко-епідеміологічна характеристика, вегетативний гомеостаз, гіпофізарно-тиреоїдна система, сомато-статевий розвиток, периферійна кров підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення в антенатальному періоді і постійно мешкають в контамінованих районах.

Методи дослідження. Клінічні (анамнестичний, об’єктивного обстеження), лабораторні (клінічний аналіз крові, гормонометричні – імунометричні з посиленою люмінісценцією, радіоімунний), інструментальні (електрокардіографічне, кардіоінтервалографії, реоенцефалографія судин головного мозку, ехосонографічне обстеження органів черевної порожнини та щитовидної залози), спектрометричний та аналітико-статистичний методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що стан здоров’я підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення в антенатальному періоді і постійно мешкають в районах радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відрізняється підвищеною частотою захворюваності, особливо опромінених в ранній плацентарній фазі. Відмічено, що серед опромінених внутрішньоутробно найбільш часто зустрічались хвороби ендокринної, нервової та дихальної систем.

Визначено, що на показники сомато-статевого розвитку підлітків, опромінених антенатально, впливають рівень радіаційного фону оточуючого довкілля та активність внутрішнього випромінення. При внутрішньоутробному опроміненні зменшується частота гармонійно розвинених дітей.

Вперше за допомогою структурного аналізу виявлені розбіжності в чутливості гіпофізарно-тиреоїдної системи до іонізуючого опромінення в різні періоди внутрішньоутробного розвитку. Встановлено, що в залежності від періоду внутрішньоутробного розвитку, опромінення викликає специфічну перебудову структури кореляційних взаємовідносин між параметрами гіпофізарно-тиреоїдної системи. Показано, що множинність і щільність радіаційно-тиреоїдних зв’язків, які виникають при радіаційному впливі в ембріональному і ранньому плацентарному періодах, негативно впливають на гомеостатичні можливості гіпофізарно-тиреоїдної системи, послаблюючи ступені свободи в виборі нею сприятливих компенсаторних механізмів. Визначені значні розбіжності в системогенезі гіпофізарно-тиреоїдної системи під впливом іонізуючого опромінення в залежності від статі (хлопчики мають більш високу радіаційну чутливість). Встановлені особливості імпритингу радіаційного впливу на гіпофізарно-тиреоїдну систему в залежності від періоду внутрішньоутробного розвитку. Самим несприятливим для гіпофізарно-тиреоїдної системи виявилось опромінення в ембріональному періоді, а найбільш сприятливим – в пізньому плацентарному періоді.

Виявлено, що у підлітків опромінених внутрішньоутробно частіше виникають порушення з боку вегетативної нервової системи, особливо у опромінених в ранній плацентарній фазі. Доказана необхідність постійного моніторингу за станом здоров’я підлітків опромінених антенатально і проведення оздоровлення в спеціалізованих санаторіях.

Практичне значення роботи. Виявлені особливості стану здоров’я підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення в антенатальному періоді і постійно мешкають в контамінованих районах. Результати дослідження сприятимуть вдосконаленню методів оздоровлення даної групи дітей.

Доведена необхідність підвищеної уваги педіатрів та сімейних лікарів до стану ендокринної та нервової систем підлітків, опромінених антенатально, з проведенням постійного моніторингу за ним. Обгрунтовано включення ультразвукового дослідження щитовидної залози та визначення функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Залежність показників сомато-статевого розвитку, периферійної крові від рівня активності внутрішнього випромінення у підлітків опромінених внутрішньоутробно, робить необхідним при проведенні систематичного диспансерного нагляду включення радіометричного контролю. Доказано, що в разі виявлення підвищеного рівня внутрішнього випромінення вони потребують оздоровлення в спеціалізованих санаторіях із вживанням засобів еррадикації радіонуклідів з організму. Порушення сомато-статевого розвитку диктує необхідність проведення гормонометричних досліджень у підлітків опромінених антенатально, а для дівчат – УЗД внутрішніх статевих органів.

Результати досліджень впроваджуються в медичних закладах Вінницької, Житомирської областей, м.Києва.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено добір клінічного матеріалу та обрано комплекс методів дослідження. Самостійно проведено об’єктивне обстеження підлітків, дослідження сомато-статевого розвитку, проаналізовані показники їх стану здоров’я. Самостійно виконане клінічне обстеження і оцінка результатів морфо-функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи та вегетативної нервової системи. Проведена статистична обробка і структурний аналіз отриманих результатів із залученням математичних функцій. Автором самостійно проведений аналіз вітчизняної і іноземної літератури. Здобувачем обгрунтовано і сформульовано всі положення дисертації, оформлення роботи, проведено підготовку наукових даних до публікацій та виступів на конференціях.

Апробація результатів дисертації. Основнi положення дисертацiї викладенi на науково-практичнiй конференцiї молодих вчених та фахiвцiв Вiнницького державного медичного унiверситету iм.М.I.Пирогова (м.Вiнниця, 1998), науковiй конференцiї молодих вчених-медикiв Вiнницького державного медичного унiверситету iм.М.I.Пирогова (м.Вiнниця, 2000), на конференції “Актуальні проблеми впровадження засад сімейної медицини в Україні” (м.Київ, 1999), на конференції “Репродуктивне здоров’я підлітків” (м.Київ, 2000).

Публікації. За матерiалами дисертацiї опублiковано 6 статей у наукових журналах, 2 роботи в тезах конференцiй.

Структура і обсяг дисертації. Робота включає вступ, аналітичний огляд літератури, розділ, що характеризує матеріал та методи дослідження, 2 розділи власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації. Дисертація викладена на 196 сторінках. Ілюстрована 13 рисунками, 29 таблицями. Список літератури включає 293 джерел (219 кирилицею, 74 латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Виходячи з мети і задач дослідження, нами було проведено поглиблене вивчення стану здоров’я підлітків, які зазнали внутрішньоутробного опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС і постійно мешкають в зоні дії малих доз іонізуючого випромінення.

Під наглядом було 1711 підлітків 14-15 років. Основну групу склали 1230 підлітків, які народилися в проміжку часу з 27 травня 1986 року до 26 лютого 1987 року. Тобто, протягом всього ембріонального і плацентарного періодів внутрішньоутробного розвитку радіонукліди йоду проникали в організм плоду через кровообіг матері.

В свою чергу, в основній групі підлітків були виділені наступні підгрупи. Їх розподіл був обумовлений періодом напіврозпаду основного радіонукліду I131, який дорівнював 2-3 місяцям. I підгрупа – 348 підлітків, які народилися між 27 грудня 1986 року і 26 лютого 1987 року. Тобто, у них дія радіонуклідів йоду і інших елементів здійснювалась вже протягом перших 12 тижнів вагітності (в ембріональному періоді). В цей період має місце закладка ЩЗ, інтенсивна проліферація і перші ознаки гормональної активності.

II підгрупу основної групи склали 410 підлітків, які народилися в проміжку часу 27 липня 1986 року – 26 вересня 1986 року. Внутрішньоутробна дія радіонуклідів на організм плоду в цій підгрупі розпочалася з 4 місяця вагітності (ранній плацентарний період). ЩЗ в цей період має фолікулярну будову, набуває функціональної і структурної зрілості, з’являється колоїд.

III підгрупа включала 472 підлітка, які народилися в період між 27 травня 1986 року – 26 липня 1986 року (умовно пізній плацентарний період). Внутрішньоутробна дія радіонуклідів на плід в цій підгрупі розпочалася з 7 місяця вагітності. ЩЗ у плода в цей період має повну гістологічну і цитологічну завершеність; наступає депонування колоїду.

В основній групі підлітків хлопців було 605 (49,18%), дівчаток – 625 (50,82%). В районах з радіаційним фоном до 5 Кі/км2 мешкав 621 підліток (50,48%), 5-15 Кі/км2 – 552 підлітка (44,87%) і при радіаційному забрудненні 15-40 Кі/км2 – мешкало 57 підлітків (4,65%).

Перша група порівняння нараховувала 261 підлітка. Вони народились в проміжку часу 27 квітня 1987 року – 27 липня 1987 року. Ця група дітей не зазнала дії радіонуклідів йоду ні внутрішньоутробно, ні після народження. Тобто, зачаття їх наступило після повного розпаду радіонукліду I131. Проте, в постнатальному періоді, вони могли мати дію довгоживучих радіонуклідів. Отже, підлітки першої групи порівняння відрізнялись від підлітків основної групи лише відсутністю прямого опромінення ЩЗ радіонуклідами йоду. Серед них, хлопців було 130 (49,81%), дівчат – 131 (50,19%). В регіонах з радіаційним фоном до 5 Кі/км2 мешкало 110 підлітків (42,14%), 5-15 Кі/км2 – 113 (43,29%) і при рівні забруднення 15-40 Кі/км2 – 38 (14,57%).

Другу групу порівняння склали 220 підлітків 14-15 років, які мешкають в чистих районах Вінницької та Житомирської областей. Радіаційний фон в цих районах не перевищує природний. Серед них хлопців було 115 (52,27%), дівчат – 105 (47,73%). Активність ВВ у підлітків цієї групи була відсутня. Всі підлітки цієї групи при огляді були практично здоровими.

Підлітки всіх груп мали постійне місце проживання протягом всього післяаварійного періоду, навчались в загальноосвітній школі. Характер харчування (в основному, продукти місцевого виробництва) та звички були схожими.

Підлітки основної і першої порівняльної групи, згідно Державного (національного) реєстру України відносяться до третьої групи первинного обліку (тобто, це діти та підлітки, які мешкають в районах з підвищеним рівнем радіаційного забруднення).

Визначення вмісту інкорпорованих радіонуклідів в організмі визначалось за допомогою прямого спектрометричного методу гама-спектрометром WBC-101 японської фірми Aloka.

Сомато-статевий розвиток хлопців оцінювався за А.Н.Демченко, І.А.Черкасовим (1978). Визначали стан вторинних статевих ознак і час їх появи, проводилась генітометрія. Індекс маскулінізації визначали за формулою запропонованою А.Н.Демченко та І.А.Черкасовим.

Оцінку темпів статевого розвитку дівчаток проводили з визначенням балу статевого розвитку за Таннером (1997). Поряд з оцінкою розвитку вторинних статевих ознак у окремих дівчаток проводилось ультразвукове сканування органів малого тазу за допомогою апарата Aloka-540 (Японія). При цьому вивчали розміри та структуру яєчників і матки.

Вихідний вегетативний тонус вивчався за допомогою таблиць О.М.Вейна (1991) та анкет Є.Л.Мачерет і співавт. (2000). Стан вегетативної нервової системи оцінювали за допомогою кардіоінтервалографії (КІГ). Аналізувалась величина моди (Мо), що відображає стан гуморального каналу регуляції серцевого циклу; амплітуда моди (АМо) – показник активності симпатичного відділу ВНС; варіаційний розмах (Х) – показник активності парасимпатичної ланки ВНС; індекс напруження Р.М.Баєвського (ІНБ), який відображає ступінь централізації управління серцевим ритмом і адаптаційно-компенсаторні можливості; показник адекватності процесів регуляції (ПАПР), який характеризує співвідношення між активністю симпатичного відділу та провідним рівнем функціонування синусового вузла, а також вказує на реалізуючий шлях центрального стимулювання (нервовий або гуморальний). Вегетативну реактивність оцінювали за даними КІГ з використанням кліно-ортостатичної проби, враховуючи співвідношення ІНБ в орто- та кліно- положеннях.

Обстеження функції ЩЗ проводилось на апараті дугового автоматичного сканування SSD-550 фірми Aloka методом пошарового сканування ЩЗ через кожні 5 мм в 11 зтинах. Встановлення діагнозу ураження ЩЗ для кожної дитини проводилось за наступними критеріями: структура ЩЗ, ехогенність, об’єм ЩЗ, лабораторні обстеження. Нормативними критеріями об’єму ЩЗ вважали показники за Дворяківським І.В. (1997).

Визначення рівня вільного тироксину (FT4) та тиреотропного гормону (TSH) в сироватці крові проводилось на аналізаторі Amerlife фірми “Amersham” імунометричним методом, який базується на посиленій люмінісценції. Визначення титру антитіл до тиреоглобуліну (АТГ) і мікросомальної фракції (АМС) проводилось за допомогою реакції непрямої аглютинації. Оцінка функціонального стану гіпофізарно-гонадної системи у підлітків проводилась за допомогою визначення рівнів ФСГ, ЛГ, ПЛ, ПГС, Ес, Т. Рівень ФСГ визначався радіоімунним методом за допомогою набору “FSHK-PR”, ЛГ - “LHK-PR”, ПЛ - “HPRLK-PR”, Ес-СВ-Е 3-Т, ПГС - фірми International-Cis (Франція), Т-“Стерон-Т-125g”. Результати обстеження оброблені статистично за програмою “Місrostat” (США). При цьому використані варіаційні та кореляційні методи аналізу.

Структурний аналіз взаємозв’язків між показниками проводили за допомогою методу кореляційних структур (Зосимов А.Н.,1993). В основі методу лежить аналіз кореляційної матриці із зображенням існуючих зв’язків у вигляді графи, вузлами якої є ознаки, а ребрами – вірогідні зв’язки між ними.

Аналіз кореляційних структур проводився за допомогою трьох показників: коефіцієнта лабілізації (визначає відносну кількість зв’язків в структурі), середнього кореляційного коефіцієнта (відображає середню силу всіх значущих кореляцій структури) і показника кореляційної різниці ((характеризує ступінь якісної (“портретної”) різниці кореляційних структур, що порівнюються)).

Результати дослідження та їх обговорення. Значні анатомо-фізіологічні відмінності підліткового віку (інтенсивний ріст, збільшення маси, нейроендокринна перебудова, інтенсивність обмінних процесів) та постійне мешкання в контамінованих районах обумовило вивчення рівня активності ВВ. У переважної більшості підлітків основної групи (90,50%) рівень питомої активності інкорпорованого радіоцезію не перевищував 200 Бк/кг; відсутність інкорпорованих радіонуклідів спостерігалась у 5,50%. Радіометричний моніторинг населення контамінованих районів свідчить, що рівень інкорпорованих радіонуклідів поступово зменшується. На нашу думку, це пояснюється тим, що протягом часу зовнішній гама-фон і концентрація радіонуклідів в навколишньому середовищі забруднених районів знизилась і продовжує знижуватись. Це обумовлено, як успішним проведенням заходів по зниженню забрудненості навколишнього середовища, так і зменшенням радіаційного забруднення продуктів харчування місцевого виробництва.

Інтегральним показником фізичного здоров’я і біологічної зрілості організму є сомато-статевий розвиток. Проведений нами порівняльний аналіз показників сомато-статевого розвитку внутрішньоутробно опромінених підлітків, які постійно мешкають в районах з різним рівнем забруднення навколишнього середовища, виявив вірогідне збільшення зросту (р<0,05) у мешканців районів з радіаційним фоном 15-40 Кі/км2. Звертає на себе увагу група дітей, опромінених антенатально (9,75+0,84%), у яких затримка росту збігалась зі зниженням маси тіла (р<0,05 порівняно з опроміненими постнатально та р<0,001 порівняно з “чистими” районами). У дітей опромінених після народження та з “чистих” районів дане порушення фізичного розвитку відповідно складало 5,31+1,38% та 3,20+1,18%. При індивідуальній оцінці параметрів фізичного розвитку нами встановлено, що гармонійний розвиток мав місце у 55,20+1,42% хлопців і 55,70+1,42% дівчат основної групи, що вірогідно менше, ніж у мешканців “чистих” районів ((76,30+2,86% і 73,50+2,97% відповідно (р<0,001)) та у підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення в постнатальному періоді (69,10+2,86% серед хлопців і 64,40+2,96% серед дівчат ((р<0,01 різниця порівняно з хлопчиками та p<0,05 з дівчатками основної групи)).

При вивченні статевого розвитку встановлено вірогідне (р<0,05) збільшення ІМ у юнаків, які опромінені внутрішньоутробно (5,92+1,10), порівняно з мешканцями “чистих” районів (5,63+0,06). Причому, у підлітків – мешканців районів з радіаційним фоном 15-40 Кі/км2 ІМ був вірогідно більшим, ніж у юнаків, які мешкають в районах з радіаційним фоном до 5 Кі/км2. Більш високий ІМ мав місце у юнаків з рівнем активності ВВ 51-200 Бк/кг, ніж у підлітків без наявності інкорпорованого радіоцезію. Крім того, у юнаків основної групи спостерігалось вірогідне збільшення рівня ЛГ, ПГС, Т та пряма кореляційна залежність між рівнем активності інкорпорованого радіоцезію з одного боку і концентрацією ФСГ та Т з іншого боку. Звертає увагу високий відсоток (49,21+6,29%) дівчат основної групи з відхиленнями в сомато-статевому розвитку, які проявлялись у вигляді зниження показників Ма, Р, Ах. Загальний бал статевого розвитку в цій групі становив 12,70+1,24, що вірогідно нижче, ніж у гармонійно розвинутих (15,88+0,39, р<0,05).

Аналіз стану здоров’я підлітків, які опромінені внутрішньоутробно свідчить, що здоровими були лише 4,81+0,61%, що значно менше ніж серед підлітків – мешканців “чистих” районів (16,10+2,47%, (р<0,001)). Загальна захворюваність серед підлітків основної групи була суттєво вища (1133,48‰), ніж серед опромінених в постнатальному періоді (1081,13‰ (р<0,05)) та серед підлітків – мешканців “чистих” районів (880,96‰ (р<0,001)). У підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення в антенатальному періоді, вона обумовлена переважно хворобами ендокринної, нервової та дихальної систем. Причому, в класі хвороб ендокринної системи більш висока захворюваність спостерігалась за рахунок дифузного нетоксичного вола, аутоімунного тиреоідиту, кіст ЩЗ, вузликового вола та тиреотоксикозу. З боку нервової системи в основній групі підлітків переважали функціональні розлади ВНС та неврозоподібні стани. Серед хвороб органів дихання у підлітків, які опромінені в антенатальному періоді, переважали ГРВІ.

Дані наших спостережень свідчать, що частота функціональних змін з боку ВНС залежить від терміну її опромінення в антенатальному періоді. Так, у підлітків, які зазнали дії іонізуючого опромінення в антенатальному періоді і постійно мешкають в контамінованих районах ВД зустрічаються значно частіше – 34,23+1,35, ніж у мешканців “чистих” районів – 25,42+2,93% (p<0,05). Причому, серед опромінених в ранній плацентарній фазі ВД виявлялись частіше (37,28+2,38%), ніж серед опромінених в пізній плацентарній фазі (30,13+2,11%, р<0,05) та ембріональній фазі – 32,59+2,51%.

Формування ВД у підлітків – процес тривалий і опромінення в антенатальному періоді закладає основу для їх розвитку, особливо коли дія малих доз іонізуючого випромінення продовжується в подальшому. Про це свідчить той факт, що серед підлітків, які мешкають при рівні забруднення оточуючого середовища 5-15 Кі/км2, ВД зустрічались частіше ніж серед мешканців “чистих” районів (р<0,05). Крім того, частота їх дещо вища у осіб з рівнем активності ВВ понад 100 Бк/кг та еквівалентною дозою понад 0,1 рад.

Слід зазначити, що майже у всіх підлітків прояви ВД поєднувались з ендокринопатіями (патологія ЩЗ, порушення менструального циклу у дівчат, ожиріння тощо), що свідчить про важливу роль нейроендокринних механізмів в генезі ВД у підлітків.

У осіб, які опромінені внутрішньоутробно, вірогідно частіше зустрічалась вегето-судинна форма ВД (45,61+2,42%), дещо рідше виявлялись нейроциркуляторна, вегето-вісцеральна форми та пароксизмальна вегетативна недостатність (25,70+2,12%, 20,77+1,97% і 7,92+1,31% відповідно).

ВСД мала місце переважно у дівчаток 59,78+3,56%. Еутиреоїдне воло відмічено у 34,39+3,45% підлітків. Хронічна патологія ротоносоглотки виявлена у 11,11+2,28%. Різні порушення менструального циклу діагностовані у 15,04+3,32% дівчаток з ВСД. Звертає увагу той факт, що у 67,10+2,28% членів сімей пацієнтів з ВСД мали місце прояви даної хвороби, переважно у осіб жіночої статі (72,40+2,18%), що свідчить про важливу роль спадкового фактору в генезі хвороби. Основними проявами ВСД були серцево-судинні розлади. Найбільш часто був синдром порушення ритму і провідності – 78,31+2,99%.

Оцінка показників вегетативного гомеостазу за даними КІГ у підлітків з ВСД свідчить про зниження середнього показника гуморального каналу регуляції серцевого ритму і рівня функціонування системи (Мо), а також середнього показника активності парасимпатичної ланки (Х). Разом з тим, вірогідно підвищувались: показник активності симпатичного відділу ВНС (АМо), показник адекватності процесів регуляції (ПАПР) та індекс напруги Баєвського (ІНБ), який відображає ступінь централізаціії керування серцевим ритмом та адаптаційно-компенсаторні можливості. Вказані зміни свідчать про посилення симпатичного впливу ВНС та наростання центрального механізму регуляції. У підлітків основної групи, які страждали ВСД, переважав гіперсимпатикотонічний варіант ВР (88,37+3,45%), значно рідше – асимпатикотонічний (6,98+2,74%). Нормальна ВР виявлена у 4,65+2,26% підлітків з ВСД.

Серед підлітків з НЦД переважали дівчатка – 55,45+4,73%. Прояви НЦД мали місце у 66,36+4,50% членів сімей підлітків з даною патологією (переважно особи жіночої статі – 72,40%). Супутні хвороби виявлені у 80,91+3,74% підлітків з НЦД. В клінічній картині НЦД переважали: стійкий головний біль (88,13+3,08%), метеочутливість (62,74+4,61%), кардіалігї (36,21+4,58%), психоемоційна лабільність (39,08+4,65%), знижена працездатність (39,35+4,65%) тощо. Оцінюючи показники вегетативного гомеостазу за даними КІГ у підлітків з НЦД нами встановлено зменшення Мо. Поряд з цим, збільшувався показник ДХ і АМо. Показник ПАПР був вірогідно вищим (р<0,001) порівняно з групами порівняння; ІНБ зростав в ортостатичному положенні (р<0,001). Збільшення ДХ, АМо та ПАПР свідчить про одночасне підвищення тонусу симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС. У підлітків з НЦД автономний і центральний канал регуляції знаходяться і стані підвищеного тонусу. Вірогідне збільшення ІНБ свідчить про перенапруження компенсаторних можливостей даної групи підлітків. Оцінка ВР у підлітків з НЦД свідчить, що переважав гіперсимпатикотонічний варіант (76,59+6,45%), у 21,06% виявлений асимпатикотонічний варіант і у 2,35% - нормальний варіант ВР.

У підлітків з ВВД патологія ЩЗ виявлена у 34,09+5,05%, інші супутні хвороби спостерігались у 47,72+5,32%. Клінічні прояви ВВД, в основному, зводились до респіраторного синдрому 42,14+5,26%; дискінезії травного тракту та жовчовивідних шляхів мали місце у 76,20+4,51%; дизуричний синдром у 9,17+3,07%; дисфоричний – у 8,76+3,01% хворих. Прояви ВВД відмічені у половини інших членів сімей. Аналізуючи середні показники вегетативного гомеостазу за даними КІГ у підлітків з ВВД, нами виявлено вірогідне зниження Мо, АМо, ДХ. Поряд з цим, збільшувався ПАПР та ІНБ як в кліно- так і в ортоположенні. Виявлені зміни показників вегетативного гомеостазу свідчать про неадекватність регуляції і невідповідність між активністю симпатичної ланки ВНС та провідним рівнем функціонування синусового вузла, а також недостатньої централізації регуляції ритму серця. При оцінці ВР у підлітків з ВВД нормальні показники її виявлені лише у 3,72+2,57% хворих. Домінував гіперсимпатикотонічний варіант (66,62+6,41%); асимпатикотонічна ВР виявлялась у 29,66+6,21%.

Прояви симпатико-адреналового кризу мали місце у 54,28+8,42% підлітків з ПВН, вагоінсулярного – у 22,86+7,09% і змішаного у 22,86+7,09%. Вегетативний гомеостаз у підлітків з ПВН характеризувався зниженням середнього показника Мо, ДХ, АМо та підвищення середніх показників ІНБкліно, ІНБорто, що свідчить про виснаження адекватності процесів регуляції і невідповідності між активністю симпатичної ланки ВНС та провідним рівнем функціонування синусового вузла, а також недостатньої централізації регуляції ритму серця. Оцінка ВР у підлітків з ПВН свідчить, що найбільш часто мав місце гіперсимпатикотонічний варіант (61,75+8,33%); значно рідше виявлялась асимпатикотонія (32,31+8,01%); нормальна ВР відмічена лише у 5,94+4,05% хворих.

Слід зазначити, що у 15,35+2,15% підлітків основної групи виявлені неврозоподібні стани. Причому, найбільш часто вони зустрічались у опромінених в ранній плацентарній фазі антенатального періоду.

Частота змін в периферійній крові підлітків основної і порівняльних груп суттєво на відрізнялась (рис. 1). Відмічено, що анемія зустрічалась в 1,5 рази частіше у підлітків – мешканців “чистих” районів порівняно з підлітками основної групи та в 1,2 рази частіше порівняно з опроміненими постнатально. Випадки тромбоцитопеній спостерігались лише у дітей опромінених антенатально і постнатально. Частота лейкопеній суттєво не відрізнялась. Стосовно лейкоцитозу, то у опромінених після народження даний характер змін в 1,6 разів вищий ніж у опромінених антенатально. Частота еозинофілій у обстежених груп була практично однаковою.

Порівняльний аналіз показників периферійної крові у підлітків, які опромінені внутрішньоутробно свідчить, що у них спостерігалось вірогідне збільшення числа лейкоцитів, еритроцитів (у дівчаток), рівня Нb, Нt, середнього об’єму еритроцитів, середньої концентрації Hb в еритроцитарній масі, тромбоцитів та паличкоядерних порівняно з мешканцями “чистих” районів. Встановлений прямий вірогідний позитивний кореляційний зв’язок між рівнем інкорпорованого радіоцезію та показниками червоної крові і негативний з лейкоцитами. Отже, характеризуючи вплив ВВ на окремі показники периферійної крові, слід відзначити наявність подразнюючого ефекту на еритроцити, Hb, Ht та пригнічуючого на лейкоцити. Можливо, це пов’язано із заміною мегалобластичного на кістковий тип кровотворення, при якому не виключається дія стронцію, який кумулюється в кістковій тканині.

Оцінюючи частоту ураження ЩЗ у обстежених підлітків, ми виявили високу захворюваність серед підлітків опромінених антенатально (30,65+1,31%) та постнатально (35,63+2,96%), яка переважно обумовлена випадками еутиреоїдного вола. Можливо, що в генезі даної патології значну роль відіграє йодна ендемія. Підтвердженням цього є вірогідне зниження рівня йодурії у підлітків, які мешкають в контамінованих ендемічних районах (опромінені антенатально – 60,91+3,48 та постнатально – 58,25+3,23), порівняно з “чистими” (72,55+3,01).

Разом з тим, аутоімунний тиреоідит, кісти, вузлики, гіпоплазія і рак ЩЗ виявлені лише у підлітків, які опромінені радіонуклідами йоду внутрішньоутробно. Тобто, більш тяжкі ураження ЩЗ виникали у осіб, опромінених в антенатальному періоді.

Аналіз частоти уражень ЩЗ в залежності від фази внутрішньоутробного періоду свідчить, що при дії радіонуклідів йоду в ембріональному періоді вона найбільша (37,07+1,37%). Причому, переважали випадки еутиреоїдного вола (36,22+1,37%). Аутоімунний тиреоідит виявлявся у 0,57+0,21%.

При опроміненні ЩЗ радіонуклідами йоду в ранній плацентарній фазі частота ураження ЩЗ складає 27,32+1,26%; доля еутиреоїдного вола – 25,61+1,24%, але в цій групі підлітків діагностуються кісти, вузлики, гіпоплазія долі, аутоімунний тиреоідит (0,49+0,19%). У осіб, які опромінені радіоізотопами йоду в пізньому плацентарному періоді частота ураження ЩЗ відмічається у 28,81+1,29% (еутиреоїдне воло – 28,39+1,29% та аутоімунний тиреоідит – 0,21+0,13%).

У підлітків, опромінених радіонуклідами йоду в ембріональній фазі, спостерігалось вірогідне збільшення FT4 та TSH порівняно з підлітками – мешканцями “чистих” районів та опроміненими після народження (р<0,05) (таблиця 1). В цій же підгрупі підлітків мало місце вірогідне збільшення титру АМС та АТГ (p<0,01 порівняно з підлітками, що не зазнали дії радіонуклідів йоду). Високий титр антитіл обумовлений випадками аутоімунного тиреоідиту.

Таблиця 1

Показники морфо-функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи

у підлітків, які опромінені в антенатальному періоді

Групи підлітків | Показники морфо-функціонального стану щитовидної залози

Об’єм ЩЗ (см3), | FT4 (пкМоль/л) | TSH, (мкОД/мл) | Титр АМС (Од) | Титр АТГ (Од)

Підлітки, опромінені в ембріональному періоді, n=154 | 13,30+0,25

р1>0,05

р2>0,05 | 16,96+0,25

р1<0,05

р2<0,05 | 2,18+0,06

р1<0,05

р2<0,05 | 21,70+4,17

p2<0,01 | 17,22+3,36

p2<0,01

Підлітки, опромінені в ранньому плацентарн. періоді, n=135 | 14,72+0,52

р1<0,01

р2<0,05 | 17,06+0,33

р1<0,05

р2<0,05 | 2,16+0,09

р1>0,05

р2>0,05 | 27,11+3,98

p2<0,001 | 19,33+4,42

p2<0,01

Підлітки, опромінені в пізньому плацентарн. періоді, n=134 | 13,72+0,31

р1<0,05

р2>0,05 | 16,39+0,30

р1>0,05

р2>0,05 | 2,07+0,07

р1>0,05

р2>0,05 | 8,70+3,70

р2>0,05 | 5,36+1,21

p2>0,05

Підлітки, які не зазнали дії радіонуклідів йоду, n=261 | 13,48+0,31

р1>0,05 |

16,23+0,23

р1>0,05 |

1,98+0,05

р1>0,05 |

3,20+2,20 | 4,70+1,15

Підлітки – мешканці “чистих” районів,

n=220 | 12,30+0,55 |

16,10+0,20 | 2,01+0,03 |

- | -

Примітки:

1.

2.

У підлітків, які зазнали дії радіонуклідів йоду в ранньому плацентарному періоді нами виявлено вірогідне збільшення об’єму ЩЗ (р<0,01 порівняно з підлітками – мешканцями “чистих” районів та р<0,05 порівняно з опроміненими після народження) та FT4 (р<0,05 порівняно як з підлітками опроміненими після народження так і з “чистих” районів). Також, відмічено вірогідне збільшення титрів АМС та АТГ в порівнянні з підлітками опроміненими після народження (р<0,001 та p<0,01 відповідно). В групі підлітків, опромінених в пізньому плацентарному періоді ми спостерігали лише вірогідне збільшення об’єму ЩЗ в порівнянні з підлітками – мешканцями “чистих” районів (p<0,05). Інші показники у підлітків даної групи хоча і відрізнялись від обох груп порівняння проте без вірогідної різниці.

Враховуючи, що аналітичне дослідження (за окремими даними) не дає можливості оцінити об’єкт, який вивчається комплексно, був проведений системний аналіз впливу іонізуючого опромінення на стан гіпофізарно-тиреоїдної системи у підлітків опромінених антенатально за допомогою методу кореляційних структур. Радіаційний вплив, незалежно від періодів онтогенезу викликає імпритинг радіаційно-тиреоїдних зв’язків, які володіють тимчасовою стійкістю і виявляються в підлітковому віці. В періоди високої радіаційної чутливості відмічається значне збільшення як загальноструктурної, внутрішньосистемної і особливо міжсистемної інтеграції кореляційної структури, а також підсилення жорсткості (сили) внутрішньосистемних і міжсистемних зв’язків (рис. 2). Висока рігідність радіаційно-тиреоїдних зв’язків, висока стійкість їх в часі є базисом для розвитку патології тиреоїдної системи не тільки в ранньому дитячому і підлітковому, але і в дорослому віці, так як жорсткість структури функціональної системи організму залишає її тих ступеней свободи, які необхідні для реалізації компенсаторних механізмів. В цілому, для всієї групи обстежених самим несприятливим для функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи виявилось опромінення в ембріональному періоді, а найбільш сприятливим – в пізньому плацентарному періоді. У відповідь на радіаційне опромінення проявляється значна (від 41,0% до 76,0%) статева диференціація. У хлопчиків виявляється два кластери радіаційної чутливості: високої – в ембріональному і ранньому плацентарному періодах та низької – пізньому плацентарному і постнатальному періодах. У дівчаток визначається три кластери чутливості: високої – в ембріональному періоді; помірної – в ранньому і пізньому плацентарному періодах та низької – після народження. Отримані дані свідчать про те, що радіаційне опромінення на ранніх етапах онтогенезу людини негативно відображається на виникненні тиреоїдної патології у дітей та підлітків. Таким чином, отримані дані свідчать про те, що у підлітків опромінених антенатально стан здоров’я суттєво відрізняється від мешканців “чистих” районів та потребує постійного моніторингу з подальшим проведенням реабілітаційних заходів.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.

2.

3.

4.