ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

НОСОВА ОЛЬГА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 330.322:339.727

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В ІНСТИТУЦІОНАЛЬНО-РИНКОВІЙ

ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

08.01.01. – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор Гриценко Андрій Андрійович, завідувач кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Петруня Юрій Євгенович, перший проректор Дніпропетровського університету економіки та права

доктор економічних наук, професор Українська Лариса Олегівна, професор кафедри економічної теорії Харківського держаного економічного університету

доктор економічних наук, доцент Яременко Олег Леонідович, завідувач кафедри виробничого і фінансового менеджменту Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”

Провідна установа:

Київський національний університет ім.Т.Г. Шевченка, Міністерство освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Київ

Захист відбудеться “11 жовтня 2002 р. о 15.15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків - 77, площа Свободи, 4, ауд. 5-67.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків - 77, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий “6” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема ролі іноземного капіталу в проведенні інституціональних перетворень у країнах з перехідною економікою відноситься до числа недостатньо розроблених в економічній літературі. Об'єктивна тенденція приєднання країн з перехідною економікою до міжнародної системи руху капіталу та використання закономірностей світового досвіду в залученні іноземного капіталу належить до характерних рис сучасного етапу розвитку. Розширення міжнародних економічних відносин, лібералізація та дерегулювання ринків товарів, капіталу, розвиток міжнародного руху капіталу обумовили вихід капіталу великих компаній за рамки національних кордонів на міжнародний рівень.

Аналіз досвіду постіндустріальних країн і ряду країн, що розвиваються показує, що країни з різним рівнем економічного розвитку можуть успішно конкурувати між собою на міжнародних фінансових ринках і виступати не тільки як реципієнти, але також як і експортери капіталу. Проведення трансформаційних перетворень у країнах СНД свідчить про те, що більшість східноєвропейських країн не скористалася порівняльними перевагами міжнародного руху капіталу, що існували на початковому етапі, й опинилися серед аутсайдерів за обсягами залученого та вкладеного капіталу за рубіж. З'ясування того чому теорії міжнародного руху капіталу не реалізуються в країнах з перехідною економікою є актуальною науковою проблемою. Виявлення закономірностей і факторів, які здійснюють визначальний вплив на інвестиційний процес, визначення напрямків залучення іноземного капіталу в постіндустріальних країнах та країнах, що розвиваються, й обґрунтування можливості їхнього застосування в Україні, відносяться до актуальних завдань вивчення процесу іноземного інвестування.

За умов недостатньої ефективності проведення економічних реформ, обмеження внутрішніх джерел фінансування, відтоку капіталу за рубіж, утрати конкурентноздатності в багатьох промислових секторах економіки, внеску іноземних інвестицій в економічний розвиток України відводиться важлива роль. Невідповідність рівня розвитку інституціонально-ринкової системи реальним потребам іноземного інвестування є проблемою, характерною для більшості країн з перехідною економікою. Відсутність розвинутої інституціональної системи стримує проведення економічних перетворень в Україні й перешкоджає її приєднанню до міжнародної інституціональної системи.

Сказане вище пояснює актуальність проблеми для економіки України й обумовлює вибір теми дослідження даної роботи.

Ступінь наукової розробки проблеми. Концепція залучення та використання іноземного капіталу знайшла широке відображення у великій кількості робіт як західних, так і вітчизняних учених. Аналізу міжнародної інвестиційної діяльності присвячено цілий ряд фундаментальних робіт Дж. Мілля, А. Маршала, Дж. Кейнса, Е. Хансена, Р. Харрода, М. Фридмана, В. Ойкена, І. Шумпетера, Л. Гітмана, М. Джонка. Сучасні тенденції міжнародного руху капіталу відображені в роботах зарубіжних авторів П. Баклі, Р. Бойє, П. Велфенса, Р. Вернона, Дж. Даннінга, М. Кассона, Ч. Кіндельберга, П. Кругмана, М. Обстфельда, М. Портеру, Ф. Фабоцці, П. Фішера, С. Хаймера й інших. Загальними рисами даних досліджень є розгляд техніко-економічної сутності інвестицій. Визнання позитивної ролі іноземного капіталу в економічному розвитку країн з перехідною економікою супроводжувалося появою великої кількості публікацій. До найбільш значимих робіт учених ближнього зарубіжжя відносяться праці С. Абрамова, О. Акопової, С. Афонцева, С. Барнеса, В. Беренса, І. Бакрадзе, А. Булатова, Е. Гавриленкова, Р. Грінберга, М. Ігошина, В. Іноземцева, Л. Красавіної, Л. Крушвіца, В. Марковської, В. Миловидова, В. Новицького, Ф. Павленка, В. Перської, З. Соколинського, В. Фальцмана, І. Фаминського, П. Ховранека, М. Шимана, А. Шкуренка, А. Ельянова й інших авторів. У цих роботах міститься теоретико-економічний аналіз інвестиційної діяльності та пропонуються методики оцінки інвестиційного клімату.

Проблемам іноземного інвестування (ПІІ) в умовах перехідного періоду присвячені роботи вітчизняних учених: І. Бланка, Т. Басюка, Д. Богині, М. Богуславського, О. Бондаря, І. Бураковського, Г. Волинського, О. Гаврилюка, С. Галузи, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Губського, К. Гурової, А. Гриценка, Т. Дорошенко, І. Ластовченко, І. Лукінова, Д. Лук'яненко, А. Омельченка, В. Паламарчука, Б. Панасюка, Ю. Пахомова, Ю. Петруні, С. Покропивного, С. Реверчук, О. Ромашко, В. Сиденко, С. Соколенко, Н. Татаренко, Л. Української й інших. У розглянутих роботах категорія ПІІ визначається як неоднорідне й неоднозначне явище, досліджується економічна природа іноземних інвестицій. Останні виражають соціально-економічні відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності з приводу об'єкта інвестування, реалізовані в створеному прибутку (доході).

Незважаючи на появу великої кількості літератури, присвяченої даній проблематиці, продовжує існувати безліч невирішених проблем, пов'язаних з неоднозначною роллю іноземного капіталу в розвитку країни-реципієнта інвестицій, а також наслідками діяльності ТНК і їхніх філій на функціонування національної економіки.

Дослідження питань іноземного інвестування в рамках інституціонального підходу відображено в роботах Т. Веблена, О. Вільямсона, С. Вінтера, М. Стержнєва, Д. Найта, Р. Нельсона, Д. Норта, Р. Нурєєва, А. Олійника, В. Соболєва, С. Фадда, А. Шаститка, О. Яременка й інших.

У роботах К. Доугерті, В. Жлуктенка, В. Іозайніса, Х. Крамера, Ю. Львова, В. Тамбовцева, Х. Штрое містяться основні підходи економіко-математичного моделювання, що можуть бути використані при побудові інвестиційних моделей перехідної економіки. У вітчизняній економічній теорії поки ще недостатньо розкриті питання взаємозв'язку процесів іноземного інвестування й інституціонального розвитку. Такий стан речей і обумовлює необхідність проведення комплексного наукового дослідження розглянутої проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження є частиною наукових досліджень, проведених згідно з науково-дослідницькою програмою, виконуваною кафедрою загальної економічної теорії Національного технічного університету "ХПІ", і частиною фундаментального наукового державного дослідження за темою "Дослідження процесів реструктуризації економіки України і їхній вплив на поліпшення інвестиційного клімату" (№ держреєстрації 0100И001082), співвиконавцем якої був здобувач. Дисертація тісно пов'язана з виконанням проекту 98 ОЕК.05 "Організація і розвиток нової програми комерційний інжиніринг і комерційний інжиніринг бізнес інформаційних систем" у ХДПУ, що виконувався разом з університетом Антверпена (RUCA) протягом 1998-1999 років.

Мета і задачі дослідження. Ґрунтуючись на актуальності й ступені наукової розробки проблеми, автор поставив перед собою мету – дослідити систему іноземного інвестування, її побудову, функції й еволюцію в рамках інституціонально-ринкової трансформації й обґрунтувати рекомендації з активізації інвестиційної діяльності.

Виходячи із зазначеної мети, визначено такі конкретні завдання:

1. Вивчити характер зв'язку глобальної системи руху капіталу з інституціональною системою та визначити місце й роль національної форми руху капіталу у глобальній системі руху капіталу.

2. З'ясувати взаємозв'язок міжнародної системи руху капіталу з міжнародною торгівлею, міжнародною формою інвестування, визначити місце національного інвестування та розкрити механізм і характер зв'язків між ними.

3. Визначити місце інвестування України в міжнародній інвестиційній системі, установити причини неефективності проведення інституціональних реформ і необхідні фактори для активізації процесу трансформації. З'ясувати спонукальні мотиви залучення, ефективного вкладення та реінвестування ПІІ.

4. Розкрити причини й наслідки низького рівня притоку прямих іноземних інвестицій в Україну.

5. З'ясувати побудову інституціонально-ринкової системи, критерії оцінки її ефективності, характер взаємозв'язків і взаємин з міжнародною торгівлею і прямими іноземними інвестиціями.

6. Визначити роль прямих іноземних інвестицій у розвитку нових технологій і забезпеченні технологічного прориву в рамках нової інституціонально-ринкової системи, що формується.

7. Побудувати інвестиційну модель ПІІ, яка б врахувала інституційні особливості України.

8. Обґрунтувати рекомендації з активізації діяльності щодо залучення іноземних інвестицій в Україну.

Цілі і завдання дослідження визначили логіку й послідовність розглянутих окремих проблем.

Об'єктом даного дослідження є перехідна економіка в процесі інституціонально-ринкової трансформації. Предметом – економічні відносини з приводу іноземного інвестування. Пропонується гіпотеза про існування взаємозв'язку між ступенем інституціональних змін і величиною притоку іноземного капіталу. Розвинуте інституціональне середовище розглядається як умова залучення іноземного капіталу. Разом із тим аналізується й зворотний зовнішній ефект притоку іноземного капіталу на інституціональну систему. Оскільки прямим іноземним інвестиціям приділяється головна роль у переносі нових технологій, набутті навичок роботи й новітніх форм, способів організації фірми, то дослідженню їхніх форм, мотивації і способів проникнення капіталу транснаціональних корпорацій на національний інвестиційний ринок приділяється головна роль. Із різноманіття економічних теорій прямих іноземних інвестицій виділяються ті, які можуть бути застосовані при розробці базових теоретичних положень інвестиційної теорії в Україні. Часовий період аналізу інституціонально-ринкової трансформації обмежений переходом від адміністративно-командної економіки до ринкової економіки, причому в роботі досліджуються трансформаційні процеси, пов'язані з формуванням перехідного суспільства. Визначення ролі і місця прямих іноземних інвестицій у забезпеченні прискорення економічних перетворень в Україні відноситься до одного з пріоритетних напрямків економічної політики.

Методи дослідження. Дослідження процесів іноземного інвестування в перехідній економіці ґрунтується на використанні системного підходу. Аналіз глобальної системи міжнародного руху капіталу включає виділення регіональних і національних рівнів. При вирішенні основних теоретико-методологічних завдань застосовуються методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, дедукції й індукції, логічного й історичного аналізу, прогнозування, економіко-статистичні й економіко-математичні методи, соціологічні методи досліджень і графічний метод. Вибір зазначених методів забезпечив логіку проведення дослідження.

Інформаційною базою дослідження послужили дані статистичних збірників і джерел зарубіжних країн, а також статистичні матеріали, наведені в українських і зарубіжних виданнях за проблемою дисертації, матеріали конференцій та публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів, проведені автором розрахункові дані.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

1. Розкрито значення ефективного функціонування глобальної системи руху капіталу, збалансованості її внутрішніх і зовнішніх зв'язків з інституціональною, технологічною, соціальною, політичною й інформаційною системами. Глобальний рух капіталу представлено у вигляді багаторівневої системи потоків капіталу на мега-, мезо-, макро-, мікро- і метарівнях.

2. Встановлено, що необхідною передумовою поглиблення соціально-політичного й економічного співробітництва суб'єктів міжнародної системи руху капіталу є підвищення ступеня інституціоналізації міжнародних економічних відносин, яке сприяє адаптації країн до глобальних змін у світі.

3. Міжнародний рух капіталу наведено у вигляді багаторівневої системи відносин: міжнародна торгівля, що включає підрівні зовнішньоторговельної політики й експортно-імпортних операцій; міжнародна система інвестування, що включає інвестиційну політику, якій відповідає система іноземного й національного інвестування.

4. Розкрито інституціональний зміст категорії "іноземна інвестиція", що полягає у сукупності використовуваних прав, норм, механізмів взаємин і взаємозв'язків між суб'єктами іноземного інвестування.

5. Обґрунтовано існування взаємозв'язку між ступенем інституціональних змін і величиною припливу іноземного капіталу. Умовою залучення прямих іноземних інвестицій у країну є створення розвинутого інституціонального середовища і, навпаки, приплив іноземного капіталу ззовні впливає на інституціональну систему.

6. Розмежовано формальні та неформальні інвестиційні інститути. Установлено тенденцію переваги неформальної інституціоналізації у формі неявних контрактів і квазіперсоналізованих угод та її негативний вплив на інвестиційне середовище в економіці перехідного типу.

7. Запропоновано комплексний підхід, який інтегрує неокласичні, інституціональні й економетричні аспекти аналізу, розширює рамки традиційного дослідження прямих іноземних інвестицій і надає нових можливостей для розробки стратегії залучення іноземних інвестицій у країну.

8. Проведена класифікація інститутів, залежно від форм діяльності, поділяється на внутрішні й зовнішні; від економічних суб'єктів – на інститути мікро- чи макрорівня. Встановлено, що ефективне функціонування системи забезпечується шляхом узгодження цілей діяльності інституціональних суб'єктів різних рівнів на основі обміну інформацією, оптимізації її обсягу та спрямованості сигналів. У випадку незбалансованості інформаційних векторів відбувається порушення в роботі інститутів.

9. Впроваджено у науковий обіг нову категорію "інституціональні ресурси перехідної економіки", що характеризує потенційні можливості ефективного функціонування правових, економічних і технологічних інститутів. Створення інституціональних основ ринкової економіки визначається як важливий фактор оптимального використання обмежених інституціональних ресурсів.

10. З метою розкриття комплексної природи інституціонально-ринкової системи остання представлена у вигляді інституціонально-правової, інституціонально-економічної та інституціонально-технологічної підсистем, розкрито механізм дії кожної з них.

11. Уведено й обґрунтовано категорію "технологічний інститут", що відбиває закріплення технологічних змін в організаційних структурах (спеціалізовані науково-технічні установи, технічні коледжі й університети, приватні консалтингові фірми, інститути, промислові асоціації, технопарки й інші). Розкрито механізм впливу технологічної зміни на інституціональну систему, що пояснює одержання групою економічних суб'єктів розподільних переваг у новій системі діючих правил.

12. Визначено зміст поняття "інститут інвестиційної привабливості", що включає інвестиційну привабливість, фактори привабливості, а також організації (установи), що здійснюють оцінку привабливості. Застосування даної категорії структурує та спрощує процедуру інвестиційної оцінки на мікро- і макрорівнях, розширює рамки інституціонального аналізу, визначає мотиви прийняття інвестиційних рішень, сприяє виробленню єдиних критеріїв оцінки інвестиційної привабливості.

13. На основі проведеної експертної оцінки інвестиційної привабливості економіки України виявлено значимі фактори: природні ресурси, структура економіки, взаємовідношення в суспільстві, законодавство. Мотивація до праці, освіта та професійна майстерність, відношення до природи в майбутньому оцінені як менш значимі фактори, що пояснюється існуванням безлічі невирішених першочергових поточних проблем.

14. Запропоновано підхід до багаторівневої інтегральної оцінки інвестиційної привабливості, що ґрунтується на максимізації узагальнюючих інтегральних показників інвестиційної привабливості окремої країни, галузі, регіону й підприємства.

15. Систематизовані ризики інвестиційної діяльності (політичні, економічні, комерційні, банківські та моральні). Визначено значення функції припливу прямих іноземних інвестицій у залежності від співвідношення факторів невизначеності (політичного ризику) і прибутковості.

16. На основі проведеного економетрічного моделювання інвестиційної діяльності з використанням множинної авторегресії з розподіленими лагами встановлено існування залежності зміни припливу прямих іноземних інвестицій від лагових змін макроекономічних параметрів. Показано значення факторів фінансової та політичної стабільності для залучення іноземного капіталу в країну.

Результати наукового дослідження представлені в п.п 1, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 16 є новими, а в п.п. 2, 3, 7, 8, 15 - суттєво доповнюють існуючі в науковій літературі положення та вносять до них часткову новизну.

Практична значимість отриманих результатів. Теоретична значимість роботи полягає в тому, що запропоновані в ній нові підходи поглиблюють і розширюють традиційні межі пізнання проблем інвестування в перехідній економіці. Застосування комплексного підходу при теоретичному аналізі ролі іноземних інвестицій у транзитивній економіці розширює методологічну базу досліджень і прийняття рішень. Розроблена автором концепція дозволяє обґрунтувати існування взаємозв'язку інституціональних перетворень (створення правових, економічних, технологічних інститутів) з інтенсивністю залучення іноземного капіталу (переважно у формі ПІІ). Використання даного підходу обумовлює можливість виділення й теоретичного осмислення поставленої проблеми як окремого інвестиційно-інституціонального напрямку економічного аналізу.

Практична значимість дослідження полягає у використанні його основних положень і рекомендацій у процесі розробки основних документів з питань іноземного інвестування та проведення інституціональних перетворень в Україні. До числа найбільш значимих практичних результатів роботи слід віднести такі:

- на основі проведеного аналізу автором запропоновано концепцію удосконалювання політики іноземного інвестування на основі проведення інституціональної реформи;

- обґрунтовано ряд практичних рекомендацій, спрямованих на стимулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні;

- запропоновано механізм координації інвестиційної діяльності в рамках країн СНД за допомогою створення спільних координаційних інститутів;

- результати, отримані в процесі проведення експертної оцінки інвестиційної привабливості України, моделювання прямих іноземних інвестицій в Україні можуть бути використані при визначенні економічної стратегії держави й розробці можливих сценаріїв проведення економічних реформ.

Пропозиції щодо спрощення процедури видачі ліцензій іноземним інвесторам, застосування лізингу в стратегічному секторі економіки в Україні можуть бути використані для удосконалення нормативно-правової бази.

Отримані висновки й результати дослідження застосовуються автором у викладанні базових курсів "Основи економічної теорії", "Мікроекономіка", "Макроекономіка", "Міжнародна економіка". Результати роботи використані в підготовлених програмах "Комерційний інжиніринг" і "Комерційний інжиніринг бізнес-інформаційних систем" у рамках спеціальних курсів і семінарів, проведених у Харківському Національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Національному технічному університеті "ХПІ" і в інших вищих навчальних за-

кладах й установах України, Росії, Польщі, Австрії і США.

Особистий внесок здобувача. Усі відображені в дисертації висновки та положення наукової новизни одержані автором самостійно. У статті [5] здобувачем визначено значимі фактори інвестиційної привабливості України.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації викладені в доповідях і повідомленнях на щорічних конгресах Європейської Асоціації Еволюційної Політичної Економії EAEPE (Бельгія, 1996; Чехія, 1999; ФРН, 2000), на IL конгресі Асоціації Економетрики (Польща, 1995), ІІІ і ІV конгресах Асоціації Моделювання і Прогнозування Перехідних Економік AMFET (Польща, 1996, 1998), на VI щорічній міжнародній конференції “Бізнес і європейська економічна інтеграція" (Чехія, 1998), а також на міжнародних науково-практичних конференціях "Проблеми і нові реалії у світовому бізнесі і менеджменті" (Харків, жовтень 1993); "Соціально-економічний розвиток нового типу: специфіка, можливості, проблеми формування" (Харків, грудень 1993); наукової конференції "Розвиток економічної теорії в умовах трансформаційної кризи", присвяченій пам'яті О.П. Мамалуя (Харків, червень 1996), на республіканській науково-практичній конференції "Формування загальнолюдських ціннісних орієнтирів суспільного і гуманістичного мислення в студентів у позанавчальний час" (Одеса, вересень 1993), всеукраїнської науково-практичної конференції "Південь України і формування української державності" (Одеса, травень 1994); на ІІІ конгресі Міжнародної української економічної асоціації "Структурні зміни й інвестиційні проблеми української економіки" (Харків, травень 1996), на міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми реформування економіки України в перехідних умовах" (Харків, травень 1998), на міжнародній науковій конференції "Державний сектор у перехідний період" (Санкт-Петербург, травень 1999), на міжнародній науковій конференції "Економічний розвиток і модернізація в Росії і Східній Європі" (Москва, грудень 1999 року), конференції українських випускників освітніх програм США "Сучасна Україна: політичні, економічні і соціальні аспекти розвитку" (Одеса, вересень 2000), міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження й оптимізація економічних процесів" (Харків, грудень 2000). Результати дослідження знайшли відображення в офіційних лекціях і виступах автора в Інституті Передових досліджень у Відні (Австрія, 1995), Міжнародному Науковому Центрі ім. В. Вільсона (США, 1997), Торгівельній Палаті м. Ноксвілл (США, 1997), Європейському інституті міжнародних економічних відносин (ФРН, 1998), Києво-Могилянській академії (Київ, 1998).

Публікації. Основні положення і наукові результати дослідження опубліковані в індивідуальній монографії автора "Іноземні інвестиції в транзитивній економіці України" обсягом 16 обліково-видавничих аркушів у м. Харкові: Основа, 2001. Автором також одноосібно написані дві глави обсягом 1,8 д.а. у колективній монографії “Restructuring, stabilizing and modernizing the new Russia. Economic and institutional issues” (видана в Берліні: Springer, 2000 р.). Окремі висновки і результати викладені також у 22 наукових статтях (загальним обсягом 7,5 д.а.), опублікованих у фахових наукових виданнях України та в інших країнах.

Крім статей у спеціальних наукових виданнях, автором додатково опубліковано 5 одноосібних статей (обсяг 3 д.а.), що також відображають результати дослідження. Окрім того, висновки й результати дослідження були опубліковані в 1994 році в "Тлумачно-термінологічному словнику з ринкової економіки” обсягом 4,5 д. а. (частка автора 1 д.а.), у навчальному посібнику “Термінологічна лексика з мікро- і макроекономіки” обсягом 2,6 д.а. (частка автора 0,4 д.а.), у навчальному посібнику “Основи економічної теорії” обсягом 8,7 д.а. (частка автора 0,6 д.а.). Таким чином, загальний обсяг 2 монографій і 27 статей, написаних автором складає 26 д.а., з них 23 наукові праці опубліковані спеціальними виданнями, обсягом 21 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 5 глав,

списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 428 сторінок машинописного тексту, у тому числі основний обсяг (вступ, основна частина і висновок) – 390 сторінок. У дисертації міститься 58 таблиць, 31 малюнків в основній частині. Список літератури включає 498 найменувань. Дисертаційна робота включає:

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження іноземних інвестицій в інституціональній трансформації економіки

1.1. Економічна природа іноземних інвестицій

1.2. Сутність і зміст інституціональної трансформації економіки пе-

рехідного періоду

1.3. Макроекономічні підходи до дослідження прямих іноземних ін-

вестицій в інституціональному середовищі

Розділ 2. Іноземні інвестиції в інституціональному розвитку зарубіжних країн

2.1. Роль прямих іноземних інвестицій в інституціональному розвит-

ку індустріально розвинутих країнах та країнах що розвиваються

2.2. Вплив іноземних інвестицій на інституціонально-ринкову

трансформацію економік країн Центральної і Східної Європи

2.3. Іноземні інвестиції в інституціонально-ринковій трансформації

економік країн СНД

Розділ 3. Вплив інституціонально-ринкової трансформації економіки на приток прямих іноземних інвестицій

3.1. Проблема взаємовпливу розвитку інститутів і притоку прямих інозем-

них інвестицій

3.2. Розвиток міжнародної торгівлі і залучення прямих іноземних ін-

вестицій під впливом інституціонально-ринкової трансформації еко-

номіки

Розділ 4. Макроекономічні моделі іноземних інвестицій

4.1. Основні моделі інституту інвестиційної привабливості країн

4.2. Ризики та фактори невизначеності в інвестиційній діяльності

4.3. Моделювання інвестиційної діяльності з використанням інозем-

ного капіталу в країнах з перехідною економікою

Розділ 5. Особливості іноземного інвестування в умовах інституціонально-ринкової трансформації економіки України

5.1. Проблеми залучення іноземних інвестицій і забезпечення інсти-туціонально-ринкової трансформації в Україні

5.2. Оцінка інвестиційної привабливості в Україні: основні підходи

5.3. Моделювання інвестиційної привабливості прямих іноземних інве-

стицій в Україні

Висновки

Список використаної літератури

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет, методологію дослідження, зазначено наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне й практичне значення.

У першому розділі "Теоретичні основи дослідження іноземних інвестицій в інституціональній трансформації економіки" розкривається економічна природа іноземних інвестицій, сутність і зміст інституціонально-ринкової трансформації в перехідний період, макроекономічні підходи до дослідження прямих іноземних інвестицій. Під міжнародною інституціональною системою ми розуміємо сукупність міжнародних норм і правил, організацій (установ), які регулюють, координують систему міжнародних відносин між міжнародними суб'єктами. Міжнародній системі руху капіталу відповідає адекватна міжнародна інституціональна система.

Систематизовано джерела інвестиційного капіталу, типи інвесторів, методи, характер зміни в техніці, мотивація ПІІ. Виявлено неоднорідність і неоднозначність змісту інвестиційних відносин. У результаті використання системного підходу було розкрито зміст глобальної системи руху капіталу й виявлено умови її ефективного функціонування. Глобальна система руху капіталу (СРК) представлена у вигляді цілісної системи міжнародного притоку й відтоку капіталів країн світу, регіонів, усередині окремих країн. Підсистемам СРК відповідають національні системи інвестування й адекватні їм інституціональні системи.

Взаємодія СРК із зовнішнім середовищем реалізується через взаємини з

іншими системами: політичними, інституціональними, соціальними, технологічними, інформаційними. Забезпечення досягнення системою основних внутрішніх і зовнішніх цілей становить основу для її стійкого, стабільного функціонування, удосконалювання і видозміни. Рух капіталу має ієрархічну структуру. Залежно від рівня висоти ієрархії більш високому ступеню абстракції глобальної СРК відповідає система, що містить більший обсяг інформації. Ефективне функціонування глобальної СРК полягає в забезпеченні збалансованості її внутрішніх і зовнішніх зв'язків з інституціональною, технологічною, соціальною, політичною й інформаційною системами. Залежно від рівня дослідження потоки іноземного капіталу можна класифікувати на мега-, мезо-, макро-, мікро- і метаінвестиції. Мегаінвестиції – це сукупність накопичених обсягів притоку й відтоку інвестицій у рамках світової економіки. Мезоінвестиції представляють рух накопичених обсягів капіталу в рамках основних світових індустріальних центрів США, Західної Європи та Японії, а також країн, що розвиваються, країн Центральної Європи й СНД. Макроінвестиції характеризують обсяги інвестицій, вкладені в цілому в окремі національні економіки. Мікроінвестиції представляють вкладення капіталу в окремі підприємства (об'єднання). Метаінвестиції визначаються рухом обсягів капіталу між підрівнями системи, обумовлюють їхній взаємозв'язок і взаємини.

Ґрунтуючись на неокласичній теорії торгівлі, слід враховувати існування розбіжностей між країнами щодо володіння факторами виробництва. Потреба руху надлишкових факторів виробництва в країни, де вони є недостатніми, створює умови одержання більш високої віддачі від капіталовкладень. Аналогічно має місце тенденція відтоку капіталу з країн, де він є відносно надлишковими, у країни, в яких існує його нестача. Рух капіталу сприяє розвиткові міжнародних ринків, росту торгівлі й іноземних інвестицій. Дані процеси призводять до розширення міжнародних ринків продукції, скорочення витрат виробництва, забезпечують задоволення споживчого вибору, супроводжуються загостренням конкуренції. Система міжнародної торгівлі складається з міжнародної торгівлі, що включає підрівні зовнішньоторговельної політики й експортно-імпортних операцій, а також міжнародної системи інвестування, що характеризується інвестиційною політикою, якій відповідає система прямих іноземних інвестицій, портфельних інвестицій і національного інвестування. Дана класифікація дозволяє виявити взаємозв'язок між міжнародною торгівлею і міжнародною системою інвестування.

Встановлено існування взаємозв'язку міжнародної системи руху капіталу та міжнародної інституціональної системи. Діяльність міжнародних інститутів реалізується за допомогою функціонування міжнародних організацій, які включають міжнародно-правові, економічні та технологічні інститути. До іншого рівня відноситься національна інституціональна система. Окрім особливостей, детермінованих ступенем розвитку демократії, громадських свобод, національні інституціональні системи характеризуються рівнем політичної свідомості в суспільстві. Більш розвинутому типу держави відповідає розвиненіша система інститутів.

Поглиблення соціально-політичного й економічного співробітництва суб'єктів міжнародної СРК є передумовою підвищення ступеня інституціоналізації міжнародних економічних відносин. Приєднання країн з перехідною економікою до міжнародної інституціональної системи пов'язано з дотриманням ними принципів передбачуваності, прозорості, виконання норм і правил міжнародної торгівлі, інвестицій, фінансового та грошового регулювання. У даний час приватні інвестиції представляють основну форму, за допомогою якої ПІІ надходять у країни з перехідною економікою. Порівняння показників обсягів притоку й відтоку ПІІ в країни Центральної і Східної Європи вказує на їхню незначну частку в сукупних інвестиціях. Створення спеціального механізму захисту країн проти світових коливань на ринках капіталу буде сприяти адаптації країн до глобальних змін у світі.

Феномен перехідності, як нелінійний соціально-економічний процес, досліджується за допомогою інструментарію інституціональної економіки. Інституціональна природа перехідної економіки характеризується перевагою неформальних відносин й інститутів у порівнянні з формальними нормами поведінки. Даний процес характеризується зрушенням убік панування неформальних інститутів, неявних контрактів і квазіперсоніфікованим характером угод, що укладаються.

У більшості постсоціалістичних країн продовжується використання старого запасу "рутин", накопичених протягом періоду панування адміністративно-командної економіки. Глибинні зміни неформальних інститутів і "рутин" відстають від швидкої зміни формальних інститутів, відсутні стартові інститути, що могли б бути використані для запуску трансформаційних процесів.

Відмінною рисою сучасного інституціонального розвитку є тенденція, що полягає в процесі неформальної інституціоналізації, яка впливає на інвестиційне середовище в економіці перехідного типу. Разом з руйнуванням інститутів командної економіки були знищені інститути відповідальності, патріотизму, моралі, аналогів яким у суспільстві створено не було.

Запровадження різноманітних моделей неформальних і напівформальних інститутів супроводжувалося освоєнням нових формальних інститутів, що діють у розвинутих суспільствах. Інституціональний вакуум, відрив основної частини населення від реального використання основних виробничих фондів призвели до виникнення соціальної відчуженості в суспільстві. Відсутність розвинутих ринкових інститутів стала причиною переваги й посилення деструктивних функцій над творчими в системі, що піддається трансформаційним змінам. Виникнення "економіки виживання" супроводжується відтоком значної частини населення з виробничої сфери в невиробничу. Пануючі норми та правила інституціональної організації не створюють економічних стимулів для раціональної поведінки економічних агентів, не призводять до максимізації прибутку.

Інституціональні процеси розглянуті у взаємозв'язку із залученням іноземного капіталу (переважно у формі ПІІ). Іноземна інвестиція як категорія виражає соціально-економічні відносини між іноземним інвестором і реципієнтом іноземного капіталу щодо об'єкта, процесу інвестування та створеного в результаті прибутку (доходу). Соціально-економічний зміст інвестиційних відносин виражається за допомогою взаємозв'язку та взає-

мозалежності соціальних, економічних й інституціональних відносин.

Інституціональний зміст категорії "іноземна інвестиція" полягає в сукупності використовуваних прав, норм, механізмів взаємин і взаємозв'язків між суб'єктами інвестиційної діяльності, що застосовуються при структуруванні та спрощенні характеру таких зв'язків. Інвестиційні відносини, вхід і вихід на міжнародні ринки капіталу структуруються й регулюються через дотримання економічних норм і правил. Міжнародно-правове законодавство виступає як правова основа для використання двосторонніх і багатосторонніх угод. Вони виконують функції забезпечення процедури дотримання й виконання інвестиційних контрактів, невідворотність відповідальності за заподіяний збиток. Сукупність інвестиційних установ чи організацій виконує регулюючу функцію узгодження форм інвестиційної діяльності на національному, регіональному й світовому рівнях. Розвинута інституціональна інфраструктура забезпечує сприятливі умови для залучення інвестицій. Іноземне інвестування виражається в різних економічних, технологічних, соціально-інституціональних, структурних і політичних наслідках для іноземного інвестора й реципієнта інвестицій.

Здійснено класифікацію теорій прямих іноземних інвестицій з урахуванням використання неокласичного, інституціонального й економетричного підходів. Відповідно до неокласичного підходу в економіці інституціональна структура суспільства розглядається, як споконвічно дана. Інвестиції розглядаються як дискретні величини, які можуть бути обчисленні. Неокласики визнають існування трансакційних витрат і включають їх у загальні витрати виробництва. Мотив прибутку визначається як провідна мета інвестора. У рамках неокласичного підходу виділяють теорії ТНК і ПІІ в умовах існування недосконалих видів ринку.

Представники інституціонального напрямку наполягають на створенні макротеорії інвестицій, аргументуючи це тезою про те, що інвестиції є найважливішою складовою національного доходу. Сучасний напрямок інституціоналізму включає концепції нової інституціональної економіки, неоінституціональної економіки й еволюційної економіки.

Економетричні підходи дослідження проблем іноземних інвестицій визначають вплив факторів на приток капіталу, виявляють характер кореляційних зв'язків між макроекономічними параметрами. Економетричні моделі розрізняються залежно від вибору критерію оптимізації, пріоритетом якого є показник прибутку, як мети інвестування, джерелом капіталовкладень й економічним результатом очікування. Недоліком зазначеного підходу є ігнорування економічних взаємозв'язків інвестицій і процесів, що відбуваються у суспільстві.

Запропоновано комплексний підхід аналізу ПІІ, який ґрунтується на виділенні найбільш істотних положень неокласичного, інституціонального й економетричного напрямків. Дослідження ПІІ представлено у вигляді багаторівневого процесу, що включає порівняння граничного доходу з граничними витратами, аналіз інституціонального розвитку й побудову економетричної моделі. Застосування цього підходу розширює рамки традиційних методів дослідження та сприяє більш глибокому пізнанню процесів, що відбуваються.

Другий розділ "Іноземні інвестиції в інституціональному розвитку зарубіжних країн" присвячений дослідженню закономірностей залучення іноземного капіталу країнами з різним рівнем економічного розвитку. Автором узагальнено й проаналізовано великий обсяг теоретичного та статистичного матеріалу про роль іноземного капіталу в інституціональному розвитку США, країн ЄЕС, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. У результаті вивчення даних США, встановлено існування кореляції між обсягом притоку ПІІ в країну й обмінним валютним курсом.

Забезпечення партнерських відносин з іноземними інвесторами, відсутність дискримінації в питанні національної приналежності власника компанії, виключення надання будь-яких привілеїв чи створення яких-небудь обмежень для будь-якої зі сторін – відносяться до основних рис нейтральної політики у відношенні внутрішніх і зовнішніх інвесторів у США.

Наведено аналіз досвіду ряду країн, що успішно використовують переваги міжнародного руху капіталу. Основні результати аналізу досвіду США, ЄЕС, країн Латинської Америки і Південно-Східної Азії в області залучення ПІІ узагальнені в наведеній таблиці 1.

Країни, що успішно залучають іноземний капітал, мають ліберальне законодавство про ПІІ, проводять стимулюючу інвестиційну політику, забезпечують розвинуту інституціональну систему, обмежують доступ іноземних інвесторів до стратегічних об'єктів і встановлюють пільгове оподатковування. Наведено аналіз розподілу притоку й відтоку ПІІ, показників ПІІ на душу населення, накопичених фондів ПІІ в країнах Центральної і Східної Європи. Вказано на неоднаковий розподіл іноземного капіталу в окремих країнах. Розкрито особливості зміни державної форми власності на приватну в рамках створення ефективної системи корпоративного управління.

Таблиця 1

Основні умови залучення прямих іноземних інвестицій

Країни Законодавство про ПІІ Інвестиційна політика Інституціональна система Обмеження володіння власністю Оподатковування

США Ліберальне Нейтральна Розвинута Федеральні обмеження Галузеві обмеження Нейтральне

ЄЕС Ліберальне Стимулююча Розвинута Галузеві обмеження Пільгове

Латинська Америка Ліберальне Стимулююча Створено основи Обмежено доступ до стратегічних об'єктів Пільгове

Південно-Східна Азія Ліберальне Стимулююча Створено основи Обмежено доступ до стратегічних об'єктів Пільгове

Результати дослідження інвестиційної поведінки фірм, розташованих у Центральній Європі зі стовідсотковим іноземним капіталом, показали, що іноземна компанія, виходячи на ринок якої-небудь країни, дотримується тактики розширення частки своєї власності від мінімальної величини до одержання повного контролю над усіма активами фірми.

Обґрунтовується положення про необхідність використання державою додаткових фінансових засобів від участі іноземних інвесторів у приватизації для проведення прискореної реструктуризації підприємств. Виявлено особливості моделей ПІІ в країнах Центральної та Східної Європи. Визначено необхідні умови залучення іноземного капіталу в країни СНД.

У третьому розділі "Вплив інституціонально-ринкової трансформації економіки на приток прямих іноземних інвестицій" розкрито формування та розвиток правових, економічних і технологічних інститутів, приток ПІІ, розвиток міжнародної торгівлі та залучення іноземного капіталу під впливом проведення інституціональних реформ.

Залежно від форм діяльності, вираження поведінкових відносин інститутів підрозділяються на внутрішні й зовнішні. До перших відноситься сукупність правил і механізмів забезпечення форм поведінки людей у суспільстві, що включають економічну та політичну культуру, цінності, відносини в суспільстві, традиції. Зовнішні інститути характеризують норми й правила взаємодії із зовнішнім середовищем, їх визначають форми взаємин у державі й між державами. Критерієм розмежування мікро- та макрорівнів дослідження виступають економічні суб'єкти. Ефективне функціонування системи інститутів досягається шляхом узгодження цілей діяльності інституціональних суб'єктів різних рівнів на основі обміну інформацією, оптимізації її обсягу та спрямованості сигналів. У випадку незбалансованості сигналів, що посилаються, відбувається порушення роботи інститутів.

Нерозвиненість, дисфункціональність банківської системи, фондового ринку обмежують акумулювання внутрішніх заощаджень та їхній перехід в інвестиції у країнах з перехідною економікою. Відсутність ефективних інституціональних інвесторів відноситься до однієї з причин, що зумовили концентрацію основних інвестиційних ресурсів на державних підприємствах.

Ступінь інституціоналізації суспільства визначає стабільний розвиток, дотримання законності, довіри між економічними агентами. Формування та розвиток інституціональної системи розглядається як необхідна умова залучення іноземного капіталу. Приток ПІІ робить зворотний зовнішній вплив на процес інституціональних перетворень. Інвестиційну підтримку пріоритетних проектів державою, створення механізму забезпечення нарощування інвестицій слід спрямувати на переорієнтацію від неефективного до економічно раціонального використання інвестицій. Важлива роль повинна приділятися інституціональному розвитку, створенню ринкової інфраструктури, підвищенню надійності, прозорості й передбачуваності операцій на фондових ринках.

У дисертації розкрито зміст інституціонально-ринкової системи у вигляді інституціонально-правової, інституціонально-економічної, інституціонально-технологічної підсистем, вивчено механізм дії кожної з підсистем.

Розроблена автором схема інституціонально-ринкової системи, ґрунтується на функціональній ознаці й включає сукупність правових, економічних і технологічних інститутів (Рис.1). Правові інститути включають сукупність інститутів, що визначають правила й норми, закріплені в законодавстві, контрактах і правовій поведінці, інститутах судової системи, неформальних нормах відносин. Економічні інститути поєднують сукупність правил і норм, закріплених в інститутах ринка, ринковій інфраструктурі й утворюють економічну підсистему. Інститути ринку містять фірми, домогосподарства, державу, ринкові відносини.

Рис. 1. Інституціонально-ринкова система

Інститути ринкової інфраструктури підрозділяються на банки, небанківські інститути, інститути фондового ринку, пенсійні, страхові, інвестиційні фонди. Технологічні інститути характеризують норми та способи їхньої зміни, закріплені в інституціональних формах. Виникнення технологічних інститутів впливає на процеси, що протікають в економіці. У залежності від способу закріплення технологічних змін в організаційних структурах виділяють спеціалізовані науково-технічні установи, академічні інститути, ВНЗ і галузеві інститути, технічні коледжі й університети, приватні консалтингові фірми, промислові асоціації, технопарки й інші. Гарантія прав власності, дотримання контрактних зобов'язань, створення стабільної законодавчої бази, механізму контролю виконання законів, децентралізація державного контролю власності, розвиток ефективних ринкових інститутів, ринкової інфраструктури відносяться до визначального фактора інституціонального розвитку.

Проведення інновацій, інвестиції в нові технології, телекомунікації, комп'ютерні технології забезпечать технологічний прорив економіки України, дозволять створити зони зростання виробництва конкурентноздатної продукції і забезпечать вихід на світові фінансові ринки.

За допомогою ПІІ інновації переносяться на розвиток виробництва, що супроводжується монопольним використанням переваг материнської компанії. Технологічні інновації сприяють поширенню нового винаходу, зумовлюють дифузію нового науково-технічного знання, складають основу економічного зростання. Створення та функціонування технологічних інститутів супроводжується нагромадженням наукових знань і стимулює розвиток нових технолгій.

Технологічні зміни виражаються в економічній модифікації системи правил у суспільстві, що зумовлює одержання розподільних переваг у новій системі правил економічних суб'єктів, які безпосередньо беруть участь у виробничій діяльності. Розвиток інституціональної системи під впливом технологічних інновацій можна представити у вигляді структурної схеми (рис. 2).

Рис.2. Розвиток інституціональної системи під впливом технологічних змін

Впроваджено нову категорію "інституціональні ресурси перехідної економіки", що характеризує потенційні можливості ефективного функціонування правових, економічних і технологічних інститутів. Інституціональні ресурси перехідної економіки включають ресурси, що дісталися у спадок від колишньої командної економіки, а також потенційні інституціональні можливості нової системи, що формується. В умовах стану перехідності доступ економічних суб'єктів до відповідного масиву ресурсів у суспільстві обмежений, а функціональні зв'язки між агентами суспільства носять рухливий характер, який змінюється та формується. Унаслідок зазначених причин інституціональні ресурси перехідної економіки оптимально не використовуються.

Створення інституціональних основ ринкової економіки розглядається як важливий фактор оптимального використання обмежених інституціональних ресурсів. Пропонований підхід дозволяє