ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Романова Валерія Геннадіївна

УДК 316.6

ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

19.00.05 – соціальна психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Науковий керівник - | кандидат психологічних наук, доцент Корнєв Микола Ничипорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри соціальної та педагогічної психології;

Офіційні опоненти: -

| доктор психологічних наук, професор Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, завідувачка кафедри соціальної психології;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, доцент Говорун Тамара Василівна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, доцент кафедри психології та педагогіки;

Провідна установа - | Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться 22 травня 2002 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, 01033, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий 20 квітня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Успішне розв’язання завдань, пов’язаних з розвитком нашого суспільства, потребує значної уваги до питань формування особистості. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях дедалі частіше розглядається процес формування особистості як представника певної статі, як носія деяких вихідних якостей, що визначають зміст поведінки індивіда як чоловіка або жінки, хлопчика або дівчинки. Це і не дивно, бо поза статтю людина не існує.

В психології є загально прийнятим уявлення про те, що формування статевих відмінностей людини відбувається під впливом соціокультурного середовища в результаті засвоєння особистістю системи соціальних цінностей як певних норм, зразків поведінки та зовнішнього вигляду чоловічої або жіночої статі. Соціальні психологи, підкреслюючи те, що багато відмінностей між чоловіками і жінками обумовлюється культурою суспільства, віддають перевагу термінові “гендер”, порівняно з поняттям “стать”, в якому відображено біологічну сторону статевих відмінностей. Гендерні відмінності досліджуються в соціальній психології з точки зору їх залежності від гендерних ролей, тобто від системи норм культури, в якій міститься узагальнена інформація про якості, що є властивими кожній статі. Процес, у якому люди засвоюють гендерні ролі, позначається терміном “статеворольова соціалізація”.

Про важливість культурних чинників у формуванні гендерних особливостей людини свідчить те, що в останнє століття відбулись помітні зміни в гендерних ролях, утворились різні їх моделі, які не завжди узгоджуються з існуючими традиційними стереотипами маскулінності-фемінності. На фоні цих змін в сфері гендерної культури суспільства може виникати протиріччя між революційністю гендерних ролей і консервативністю гендерних стереотипів, яке впливатиме на характер процесу статеворольової соціалізації. Науковий підхід до створення програм статевого виховання зростаючого покоління вимагає досліджень особливостей процесу статеворольової соціалізації в сучасних умовах.

У вітчизняній літературі існує багато досліджень, в яких розглядається проблема статевих відмінностей людини. По-перше, це медико-біологічний напрямок дослідження, коли предметом вивчення є процес набуття статевої зрілості і фізичного росту, який відбувається в цей період (Г.С. Васильченко, П.А. Вундер, А.І. Захаров, Д.М. Ісаєв, В.Ю. Каган, Д.В. Колесов, Н.Б. Сельверова та ін.). Другий напрямок у дослідженні статі – психологічний, в якому зосереджено увагу на вивченні статевої диференціації, формуванні психологічної статі, гендерної ідентичності та механізмах її формування (В.В. Абраменкова, В.О. Васютинський, К.П. Веселовська, Т.В. Говорун, О.Кікінеджі, Д.В. Колесов, А.Е. Личко, А.А. Палій, І.П. Петрище, Т.М. Титаренко, О.М. Шарган, Т.І. Юферова та ін.). Третій напрямок дослідження – соціально-психологічний, в якому досліджується соціокультурний аспект у формуванні статі, аналізується значення настановлень, соціальних цінностей, соціальних уявлень в цьому процесі, а також питання міжстатевих стосунків (Ш. Берн, Д.М. Ісаєв, В.Ю. Каган, Я.Л. Коломинський, І.С. Кон, Г.М. Лактіонова, М.Х. Мелтсас, Т.А. Репіна та ін.). Ключовою проблемою в дослідженнях цього напрямку є проблема статеворольової соціалізації. Статева соціалізація, що визначається більшістю дослідників як процес активного засвоєння особистістю стандартів психосексуальної культури (В.Ю. Каган, І.С. Кон), досліджується здебільшого за допомогою категорій, запозичених з психології. Тим часом аналіз процесу статеворольової соціалізації вимагає відповідного інструментарію, за допомогою якого можна було б здійснити дослідження факторів, пов’язаних з роллю культури у створенні гендера, з розмаїттям шляхів, якими передаються гендерні культурні норми, а також з мотивацією, яка спонукає людину відповідати гендерно-рольовим очікуванням суспільства.

Отже, аналіз наукової літератури з проблем статеворольової соціалізації показує, що найменш дослідженим виявився соціально-психологічний аспект цієї проблеми.

Актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Особливості статеворольової соціалізації підлітків”. Вибрана тема дослідження пов’язана з науковою тематикою лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства” (номер держреєстрації – 0100U000544); затверджена Вченою радою цього інституту (протокол № від 16. .  р.) та координаційною Радою АПН України (протокол № 5 від 29.05.2001 р.).

Об’єкт дослідження – статеворольова соціалізація підлітків.

Предмет дослідження – особливості формування гендерної ідентичності підлітків.

Мета дослідження – на основі аналізу соціокультурних факторів формування гендерної ідентичності визначити умови гармонізації процесу статеворольової соціалізації підлітків.

Гіпотеза дослідження. Умовою гармонізації процесу статеворольової соціалізації підлітків є переорієнтація їх зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних на андрогінні гендерні ролі, що відповідає сутності зрілої гендерної ідентичності, яка на сучасному етапі виявляється в андрогінному гендерному типові особистості.

Відповідно до поставленої мети та перевірки гіпотези були визначені наступні завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення загальної, вікової та педагогічної психології про сутність і розвиток особистості (Б.Г. Ананьєв, П.П. Блонський, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, С.Л. Виготський, І.С. Кон, М.М. Корнєв, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В.В. Москаленко, Л.Е. Орбан-Лембрик, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Д.І. Фельдштейн, В.Т. Циба, Д.Б. Ельконін та ін.); праці. що висвітлюють різні аспекти проблеми статево-рольового виховання (В.О. Васютинський, Т.В. Говорун, В.Ю. Каган, Я.А. Коломинський, І.С. Кон, Г.М. Лактіонова, М.Х. Мелтсас, А.А. Палій, А.А. Реан, Т.А. Репіна, Т.М. Титаренко, Т.І. Юферова та ін.), праці, присвячені з’ясуванню соціокультурних факторів розвитку особистості (К.О. Абульханова-Славська, В.П. Андрущенко, М.М. Бахтін, Г.О. Балл, В.П. Іванов, М.С. Каган, М.Мід, В.І. Шинкарук, А.І. Яценко).

Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми на базі вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, спостереження, анкетування, інтерв’ю, бесіди, тестування. Кількісний і якісний аналіз отриманих емпіричних даних здійснювався за допомогою сучасних методів багатомірної статистики, отримані дані оброблялись на комп’ютері за допомогою пакетів SPSS ver. . Statistics ver. .6.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному.

-

-

-

-

Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в розширенні й поглибленні знань про особливості статеворольової соціалізації індивідів. Розроблено концепцію гендерної культури як фактора статеворольової соціалізації, а також розкрито особливості гендерної субкультури підлітків. Розширено знання про соціально-психологічні механізми формування гендерної ідентичності підлітків, визначено показники зрілої ідентичності на підлітковій стадії соціалізації.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані дані можуть бути використані для прогнозування характеру формування гендерної ідентичності на підлітковій стадії соціалізації, а також у курсах лекцій з педагогічної, вікової та соціальної психології. Отримані в ході дослідження результати можуть бути використаними у програмах статевого виховання підлітків.

Особистий внесок автора в опублікованих у співавторстві працях полягає в обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; визначенні ознак гендерної ідентичності; аналізові основних показників зрілої гендерної ідентичності підлітків в умовах трансформації гендерної культури суспільства; дослідженні особливостей порушень гендерної ідентичності та їх причин на підлітковій стадії соціалізації; визначенні основних тенденцій формування гендерної ідентичності підлітків на сучасному етапі; встановленні того, що формування гендерної ідентичності підлітків відбувається в напрямку переорієнтації із стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних на андрогінні гендерні ролі; в організації і проведенні емпіричних досліджень, в обробці та аналізові їх результатів.

Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувались різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; методологічним обґрунтуванням вихідних позицій дослідження, застосуванням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження; поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних фактів; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.

Апробація результатів роботи. Головні положення дисертації дістали відображення в публікаціях автора, доповідались та обговорювались на засіданнях лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Результати роботи доповідались автором на таких всеукраїнських і міжнародних форумах: на ІІ з’їзді Товариства психологів України (Київ, 1996), Міжнародних наукових Костюківських читаннях (Київ, 1996), всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах: “Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку” (Київ, 1996), “Конфлікти в педагогічних системах” (Вінниця, 1997); “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (Київ, 1999); “Гендерний компонент в сучасній українській дипломатії” (Київ, 2000), “Сім’я та шлюбно-родинні стосунки в Україні (Київ, 2001 р.), на звітній науковій сесії Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості” (Київ, 2001 р.). Зміст та результати роботи відображено в 8 публікаціях.

Структура та обсяг дослідження. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел з 235 найменувань та 28 додатків. Дослідження викладено на 189 сторінках, текст містить 30 таблиць, 8 гістограм і графіків і 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі міститься обґрунтування актуальності проблеми дослідження, розкривається її об’єкт і предмет, основна мета та завдання, методологічні та методичні підходи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, подано дані про апробацію та публікації за темою дисертаційного дослідження.

У першому розділі роботи “Гендерна культура як фактор статеворольової соціалізації” на основі таких категорій, як гендерна культура, гендерні стереотипи, гендерні схеми, гендерні ролі здійснено системний соціально-психологічний аналіз процесу статеворольової соціалізації.

Статеворольова соціалізація розглядається на соціокультурному рівні як процес засвоєння індивідами соціокультурних цінностей, що зумовлюють більшість наявних особливостей статеворольової поведінки особистості. В дисертації виділені такі фактори статеворольової соціалізації: гендерні настановлення як система уявлень про чоловіка і жінку; культурні стереотипи чоловічності і жіночності; відмінні засоби виховання хлопчиків і дівчат; специфічні види праці кожної статі; диференційовані чоловічі й жіночі ролі. Вся ця система соціокультурних факторів розглядається як гендерна культура суспільства.

В розділі аналізується сутність процесу статеворольової соціалізації на основі таких принципів: 1) статеворольова поведінка, з одного боку, обумовлена біологічною природою людини, а з другого – детермінована факторами культури; 2) статеворольова соціалізація – явище конкретно-історичне: кожна культура на кожному історичному етапі висуває конкретні вимоги до змісту гендерних властивостей, формуючи певні гендерні типи особистості; 3) індивіди об’єднуються в гендерні групи за стандартами і сценаріями поведінки, яку суспільство визнає як “жіночу” або “чоловічу”; 4) різні соціальні групи і шари одного й того самого суспільства можуть істотно відрізнятись за своїми гендерними настановленнями і поведінкою, а тому існують численні статеві, вікові, етнічні й інші гендернорольові культури; 5) окремі елементи гендерної культури пов’язані з більш загальними соціокультурними явищами, тому гендерну поведінку окремих індивідів можна зрозуміти тільки у зв’язку з їх конкретною соціальною належністю, статусно-рольовими характеристиками та ін.

В дисертації виокремлюються такі основні функції статеворольової соціалізації: соціальна адаптація, яка означає сприйняття гендерних стереотипів, засвоєння гендерних цінностей, стандартизацію мовлення, жестів, символів, характерних для індивідів певної статі, формування відповідного гендерного типу особистості; енкультурація, що означає засвоєння традицій гендерної культури суспільства; інтерпретація особистості, що включає розвиток специфічної ієрархії мотивів, цінностей, інтересів, формування гендерної ідентичності, відповідності між психічною статтю і гендерною роллю.

Дисертантом виділяються три сфери, в яких здійснюється статеворольова соціалізація: поведінкова, сфера спілкування і сфера самосвідомості.

Соціокультурне середовище, яке детермінує формування гендерної ідентичності особистості, аналізується в дисертації за допомогою категорії “гендерна культура”. На основі узагальнення вітчизняних і зарубіжних досліджень в галузі соціальної психології, культурології, філософії (В.П. Андрущенко, В.П. Іванов, В.Ю. Каган, Я.Л. Коломинський, І.С. Кон, Е.Маккобі, М.Мелтсас, М.Мід, В.В. Москаленко, Т.Тіджер, В.І. Шинкарук та ін.) дисертантом представлена концепція гендерної культури суспільства, згідно з якою гендерна культура є системою соціальних цінностей як певних норм, зразків поведінки і зовнішнього вигляду людей чоловічої або жіночої статі, без якої не існує будь-яке суспільство. Посилаючись на кроскультурні дослідження (В.С. Агеєв, Д.Майерс, М.Мід та ін.) та розкриваючи історичний характер гендерної культури, дисертант показує різноманітність гендерних норм у різних етнічних і соціальних спільнотах. В роботі показано, як через форми гендерної культури, через відповідні гендерні соціокультурні конструкти суспільство детермінує психологічні властивості індивіда, заохочуючи розвиток одних і гальмуючи інших. Отже, гендерна культура являє собою загальнообов’язкову програму, яка вимагає від індивідів відповідати певним соціокультурним експектаціям стосовно прийнятих для даного суспільства “зразків” поведінки і зовнішнього вигляду чоловічої або жіночої статі.

Гендерна культура суспільства аналізується також за своєю структурою, розглядається співвідношення елементів гендерної культури, зокрема таких, як гендерні стереотипи і гендерні ролі. В дисертації акцентується увага на тому, що гендерні стереотипи визначають зміст всіх інших елементів гендерної культури, об’єднуючи їх в єдину схему як систему соціальних уявлень про чоловіка і жінку. За допомогою стереотипів суспільство організує і структурує інформацію про найкращий тип статеворольової поведінки. Ця інформація закріплюється в гендерних ролях як очікувана суспільством статева поведінка. Гендерні ролі та гендерні стереотипи в гендерній культурі існують в єдності і протилежності. Єдність полягає в тому, що в гендерних ролях закріплюються гендерні стереотипи, які домінують в суспільстві, а протилежність у тім, що гендерні стереотипи за своїм змістом консервативніші за гендерні ролі. Спрощеність, схематизованість, некритичність і емоційна забарвленість стереотипів надають їм особливої діючої сили і одночасно – консервативності у трансляції гендерних схем із покоління в покоління. Гендерні ролі як очікування суспільства, що тісно пов’язані з вимогами соціально-економічної сфери, швидше за гендерні стереотипи схоплюють суспільні трансформації і виявляються більш динамічними порівняно з гендерними стереотипами. В ході історії гендерні стереотипи і гендерні ролі за своїм змістом починають розрізнятися все більше, врешті-решт це протиріччя переходить в конфлікт, який на поверхні, в соціумі, виявляється напруженням в тій чи іншій сфері (виникнення феміністичного руху, втрати від невикористання можливостей особистостей та ін.). На рівні особистостей цей конфлікт проявляється дисгармонійністю у формуванні гендерної ідентичності.

У другому розділі дисертації “Статеворольова соціалізація підлітків як формування гендерної ідентичності” аналізуються умови гармонізації статеворольової соціалізації підлітків у ситуації невідповідності між гендерними стереотипами і гендерними ролями. В зв’язку з цим розглядаються особливості підліткової стадії статеворольової соціалізації. Звертається увага на механізм ідентифікації в цьому процесі. На основі сучасних досліджень, в яких розробляється теорія ідентифікації (психоаналіз, когнітивні теорії, теорія научіння), автор розглядає ідентифікацію як засвоєння індивідом норм і форм поведінки, а також людських взаємин, характерних для оточуючих індивіда людей. Завдяки механізмові ідентифікації з раннього дитинства у дитини формується гендерна ідентичність особистості як усвідомлення і переживання індивідом своєї позиції “Я” по відношенню до певних взірців – еталонів статі.

В дисертації звертається увага на вікові етапи формування гендерної ідентичності, їх особливості.

Остаточне формування гендерної ідентичності припадає на підлітковий період. У розробці теоретичної моделі формування гендерної ідентичності автор виходить з концепції Е.Еріксона, який надавав великого значення соціальному факторові в цьому процесі. Відповідно до його концепції, в дисертації зроблено акцент на дослідженні особливостей гендерної субкультури підлітків як характеристики соціокультурного середовища, яке визначає формування гендерної ідентичності підлітків. Носієм гендерної субкультури підлітків є підліткова група однолітків у тій трансформації гендерної культури суспільства, в якій вона здатна засвоюватись підлітками. В підліткових групах механізм гендерної ідентифікації тісно пов’язаний з конформізмом та загальними особливостями спілкування підлітків. Тут створюються такі умови засвоєння гендерної ролі, коли гендерна поведінка диктується групою, до якої належить підліток. Ідентичність з групою набуває виключно великого значення для підлітка, який тепер може виявити істинно релігійне поклоніння перед прийнятими групою правилами і нормами. Тиск з боку однолітків набуває для підлітка неподоланності. Автор пояснює конформізм підлітків тим, що в механізм гендерної ідентифікації в умовах підліткової групи включається ряд факторів. По-перше, в підліткових групах до механізму гендерної ідентифікації включається принцип більшої схильності відповідати прикладові схожого на нас індивіда, ніж несхожого (Роберт Чалдіні), що є умовою більш ефективного засвоєння підлітками відповідних гендерних ролей. Прагнення відповідати стандартам групи однолітків є природною формою поведінки індивіда цього віку.

До механізму гендерної ідентифікації в підліткових групах включається також принцип “ми” і “вони” (Г.М.Андреєва, Б.Ф. Поршнєв), завдяки якому виникає надзвичайно важливе для формування гендерної ідентичності почуття належності до своєї статі. В групах однолітків статеворольова поведінка стає одним з головних параметрів оцінки підлітка. На основі проведених дисертантом досліджень було виявлено, що у хлопчиків почуття належності до своєї статі є більш виявленим, ніж у дівчаток. Прагнення хлопчиків довести свою гендерну ідентичність виявляється у більшій стереотипізації їх поведінки. Так, за результатами нашого дослідження маскулінності-фемінності методикою ММРІ, майже половина хлопчиків (47,4ідентифікує себе з традиційно-стереотипною роллю, в той час як серед дівчаток таких лише 24,1

В дисертації наголошується на тому, що головною особливістю формування гендерної ідентичності на підлітковій віковій стадії є те, що на цей період припадає формування зрілої, або досягнутої гендерної ідентичності (Е.Еріксон). Ця обставина стає вирішальною у подальшому формуванні гендерного типу особистості. Зрілу, або досягнуту гендерну ідентичність можна визначити як статус людини, яка на основі самостійного рішення й висновків досягла стабільного визначення себе як чоловіка або жінки, прийняла себе цілком через гендерну поведінку, яка відповідає її біологічній статі.

В дисертації виділені і проаналізовані основні ознаки, через які виявляється зріла гендерна ідентичність. Однією з її основних ознак є наявність в особистості гетеросоціальності. Набуття гетеросоціальності у підлітків молодшої групи відбувається більш успішно в одностатевих групах, а у старших підлітків – в різностатевих. В одностатевих групах реалізується потреба в гомонізації (А.Є. Личко, В.Ю. Каган), тобто тяжіння до утворення однорідних за статтю груп. Ця потреба є домінуючою в молодшому підлітковому віці (Т.В. Драгунова).

В старшому підлітковому віці набуття гетеросоціальності більш успішно відбувається в різностатевих групах однолітків як взаємодія між протилежними статями у формі побачень (Ф.Райс). Міжстатеві стосунки всередині простору групи є особливо важливими в той період формування гендерної ідентичності, який Дж. Марша назвав періодом розмитої ідентичності, коли підліток перебуває на шляху пошуку, експериментування, накопичення інформації, досвіду. В період формування у індивіда сексуальної системи, коли в ній ще не сформовані механізми гальмування і репродуктивні настановлення особистості, простір всередині групи однолітків є умовою створення таких міжособистісних стосунків, за яких не придушується статевий потяг як такий, а навпаки, підліткові прищеплюються педагогічно прийнятні способи його задоволення.

Іншою ознакою зрілої гендерної ідентичності є відповідність біологічної статі та гендерної ролі. В цьому плані постає актуальним аналіз умов, що сприяють ідентифікації індивіда з гендерною роллю, а також дослідження причин порушення гендерної ідентичності.

В роботі звертається увага на такі причини порушення гендерної ідентичності в підлітковому віці: порушення ідентифікації з образом батьків в результаті засвоєння дітьми дисгармонійних настановлень маскулінності-фемінності в сім’ї; розрив між поколіннями у сфері професійної діяльності, що особливо впливає на виховання хлопчиків, у яких можуть виникати труднощі у виборі ідеалу зразка-образа чоловіка, якому можна було б наслідувати; формування емансипаційних настановлень у жінок засобами масової інформації, які акцентують увагу на досягненнях жінок у традиційно чоловічих видах праці або спорту, і цим самим можуть інколи спричинити маскулінізацію поведінки дівчат; помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, що виявляються у різних формах обмежень спілкування хлопчиків і дівчаток, і створюють умови інтердиктивного спілкування, яке в підлітковому віці, як правило, має своїм наслідком “ефект бумерангу”.

В дисертації аналізується така ознака зрілої гендерної ідентичності, як адаптованість особистості до трансформацій, що відбуваються у гендерній культурі суспільства, зокрема, в гендерних ролях. Соціальний прогрес, демократизація стосунків між статями, стирання меж між “чоловічими” і “жіночими” професіями змінюють також нормативні уявлення про гендерні ролі. Відповідність гендерної поведінки цим змінам визначається як переорієнтація індивідів зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних на андрогінні гендерні ролі. Андрогінний гендерний тип, який сформувався в умовах трансформації суспільства, є більш адаптованим до умов соціального середовища. Отже, формування зрілої гендерної ідентичності означає формування андрогінного гендерного типу особистості.

У третьому розділі дисертації “Дослідження особливостей формування гендерної ідентичності підлітків” здійснено емпіричне дослідження з метою виявлення тенденцій формування у підлітків андрогінного гендерного типу особистості. В цьому розділі подається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів, закладених в його зміст, наводяться результати аналізу і основні висновки дослідження.

У вибірку дослідження, яке проводилось на протязі 1996-2000 рр., увійшло 340 учнів київських середніх шкіл (більшість з них – 220 осіб – учні Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського) віком від 12 до 17 років. Дані, отримані в результаті опитування учнів, зіставлялись по групах, які були виділені в залежності від віку (молодші підлітки – 12-14 років і старші підлітки – 15-17 років) і статі (жіноча і чоловіча). Відбір методик і розробка схеми емпіричного дослідження були зроблені на основі результатів, отриманих в ході пілотажного дослідження, яке проводилось також з метою уточнення гіпотези щодо тенденції формування андрогінного гендерного типу особистості в процесі статеворольової соціалізації підлітків. Дослідження особливостей формування гендерної ідентичності підлітків здійснювалось у три етапи.

Мета першого етапу полягала у визначенні традиційних стереотипів маскулінності-фемінності. Дослідження зазначеної мети проводилось шляхом застосування адаптованого і рестандартизованого Л.М. Собчик варіанту методики ММРІ. Автор виходила з того, що для виявлення тенденцій в змінах гендерної ідентичності підлітків як умови переорієнтації їх на нові гендерні схеми необхідно спочатку зробити аналіз ступеня ідентифікації підлітків з традиційною гендерної роллю, для чого була застосована методика ММРІ, рівень профілю за 5-ю шкалою якої виражає орієнтацію особистості на стереотипні маскулінно-фемінні гендерні ролі.

З метою виявлення тенденцій у формуванні гендерної ідентичності, обумовлених трансформацією соціальних гендерних схем, на другому етапі дослідження була застосована методика С.Бем (BSRI), (варіант адаптований А.А. Реаном), яка вимірює рівень андрогінності особистості. Отже, за допомогою методик ММРІ і С.Бем визначалось співвідношення стереотипних і нестереотипних елементів в структурі гендерних схем, яке визначає тенденції формування гендерної ідентичності підлітків.

Для визначення особистісних якостей, які характеризують змістовну сторону гендерних схем, було здійснено дослідження структури образів чоловіка і жінки в уявленнях підлітків. Для цього використовувався пакет методик, а саме: міні-твір “Яким я уявляю собі сучасних чоловіка і жінку”; модифікований варіант методики А.А. Палія “Якості”; методика “10 якостей чоловіка і жінки” (модифікований варіант методики Т.І.Юферевої). Дослідження змісту, який вкладають підлітки в розуміння “чоловічого” і “жіночого”, здійснювалось з метою більш детального аналізу тих змін, що відбуваються в гендерних схемах у відповідності з трансформацією гендерної культури суспільства. Крім того, це дослідження мало на меті визначення адекватності гендерних образів у індивідів різної статі в процесі їх міжстатевого спілкування. Отримані дані були використані для визначення такої особливості гендерної ідентичності, як гетеросоціальність.

На основі даних, отриманих за допомогою опитувальника ММРІ, було створено 120 профілів особистості за 10 базовими і трьома додатковими шкалами. Для вимірювання маскулінності-фемінності особлива увага приділялась аналізові даних 5-ї шкали, які розглядались в системі цілісного особистісного профілю. В результаті підрахування Т-балів 5-ї шкали виявилось підвищення показників у більшості респондентів (61,5що свідчить про формування гендерної ідентичності з відхиленням від традиційних стереотипних показників маскулінності-фемінності.

Інтерпретація отриманих профілів здійснювалась в такій послідовності. Спочатку визначався узагальнений тип реагування за провідним піком 5-ї шкали, так званому типові “5”. Потім виявлялись статеворольові особливості і рівень адаптованості респондентів на основі 5-ї шкали в зв’язку із значенням провідних типів інших шкал. У 62респондентів виявились профілі за двома піками – сьомою (шкала тривожності) і восьмою (шкала індивідуальності) – вищими за 80Т (78’’). За коефіцієнтами рангової кореляції Кендела і Спірмена показники 5-ї шкали значуще не корелюють з жодною шкалою ММРІ. Це означає, що між піками профілю 78’’ і підвищенням показників 5-ї шкали прямої залежності не існує. Інформація про відсутність зв’язку між цими залежностями є корисною для вивчення особливостей формування гендерної ідентичності підлітків.

Як засвідчив подальший аналіз показників 5-ї шкали, більше відхилень у статеворольовій ідентифікації виявилось у групах жіночої статі. Це не співпадає з поширеною у вітчизняній літературі думкою про те, що фемінізація хлопчиків переважає маскулінізацію дівчаток. За результатами дисертаційного дослідження динаміка відхилень у статеворольовій ідентифікації у жіночих і чоловічих групах відбувається у протилежних напрямках: у групах дівчаток з віком спостерігається зменшення відхилень, у групах хлопчиків – навпаки: від молодшого до старшого віку показники відхилень зростають. Це суперечить поширеній в літературі думці, згідно з якою у хлопчиків в процесі їх розвитку і змужнілості показники їх фемінності мають тенденцію до зниження. Зменшення відхилень за показниками 5-ї шкали у дівчат і збільшення цих показників у хлопчиків в процесі їх дорослішання пов’язано з адаптацією підлітків до умов сучасності. Ця адаптація здійснюється як формування андрогінного гендерного типу із середніми показниками андрогінності, що підтвердило висунуту в дисертації гіпотезу про те, що в процесі статеворольової соціалізації підлітків відбувається переорієнтація їх із стереотипних маскулінно-фемінних на андрогінні гендерні ролі.

Мета другого етапу дослідження полягала у визначенні андрогінності в гендерній ідентифікації підлітків. Дослідження проводилось за методикою С.Бем (BSRI) (варіант, модифікований А.А. Реаном) на вибірці, яку склали 111 учнів Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського м. Києва. У вибірку ввійшли підлітки чоловічої і жіночої статі молодшого (середній вік – 13 років) і старшого (середній вік – 15,5 років) віку. Опитувальник, що застосовувався, включає 60 тверджень (якостей), двадцять з яких складають шкалу маскулінності (М), ще двадцять – шкалу фемінності (F), а ті двадцять, що залишаються – нейтральні. За кожне співпадання відповіді з ключем начислявся один бал. Показники фемінності і маскулінності визначались за такими формулами: F=(сума балів з фемінності): 20; М=(сума балів з маскулінності ): 20. Андрогіний гендерний тип, у якого в однаковій мірі виявляються фемінні і маскулінні риси, визначався за формулою: IS=(F-M)x2,322, де IS – показник гендерності; F – показник фемінності, M – показник маскулінності, 2,322 – стандартизуючий коефіцієнт, що переводить сирі бали в Z - бали. Андрогінність визначалась величиною індексу IS, що містилась в межах від – 1 до + 1. Якщо IS < -1, то робився висновок про маскулінність, а якщо IS > +1, то – про фемінність. У нашій вибірці в більшості респондентів (81,1%) виявились показники андрогінності, зокрема у 55,9% величина індексу IS перебувала в межах від – 0,5 до + 0,5, що відповідає середньому рівневі андрогінії.

Отже, дані, отримані за методикою BSRI, також підтвердили висунуту в дисертації гіпотезу про тенденцію формування андрогінного гендерного типу в процесі статеворольової соціалізації підлітків.

На наступному етапі дослідження визначались особливості структури гендерних образів в уявленнях підлітків. Мета цього етапу полягала в тому, щоб через структури особистісних якостей в образах чоловіка і жінки виявити змістовні характеристики гендерних схем в уявленнях підлітків.

В результаті обробки даних, отриманих через застосування групи методик визначення статевих якостей особистості, на які вже було вказано вище, було виділено такі шість груп якостей зі змістовними характеристиками, які визначили цілісну структуру образу чоловіка і жінки в уявленнях підлітків: група загальноособистісних рис характеру; група стереотипних якостей маскулінності-фемінності; група моральних якостей; група соціально-комунікативних якостей і група якостей, які стосуються зовнішніх даних особистості.

Аналіз змістовних характеристик образів чоловіка і жінки в уявленнях підлітків дозволив отримати такі моделі.

Домінуюче місце в структурі образів займають такі три групи якостей: загальноособистісні риси характеру, стереотипні маскулінно-фемінні й моральні якості. Маскулінно-фемінінна група якостей складає ядро образів чоловіка і жінки, проте це ядро нечітке, розмите, що дає підставу для висновку, що за гендерними характеристиками образи чоловіка і жінки не є стереотипно-традиційними. Співвідношення маскулінності і фемінності в образах чоловіка і жінки говорять про тенденцію формування андрогінного гендерного типу особистості в процесі статеворольової соціалізації, що підтверджує висунуту в дисертації гіпотезу.

Таблиця

Структури образів чоловіка і жінки у підлітків (для всієї вибірки)

QW | Образ жінки | Образ чоловіка

N | % | N | %

1 | 195 | 25,8 | 223 | 23,9

2 | 171 | 22,6 | 82 | 8,8

3 | 96 | 12,7 | 264 | 28,2

4 | 111 | 14,7 | 194 | 20,7

5 | 81 | 10,7 | 109 | 11,7

6 | 102 | 13,5 | 63 | 6,7

QW – виділені групи якостей:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

N – частота, з якою називається якість;

% – у відношенні до всієї чисельності зазначених рис в даному образі.

Відмінності в образах чоловіка і жінки полягають у тому, що образ чоловіка є більш стереотипним (маскулінна група якостей на першому місці в структурі образу чоловіка), в той час як образ жінки – більш андрогінний (фемінна група якостей на третьому місці в структурі образу жінки). Виявилась значуща відмінність між дівчатами і хлопцями у сприйнятті образу чоловіка. Вона полягає в тому, що в уявленнях хлопців образ чоловіка є більш маскулінним, ніж в уявленнях дівчат. У сприйнятті образу жінки хлопчиками і дівчатами теж є відмінності за цими ознаками: жінка в уявленнях дівчаток більш фемінна, ніж в уявленнях хлопчиків. Цю особливість у сприйнятті підлітками гендерного образу своєї статі варто враховувати в статевому вихованні підлітків. Якщо в процесі статеворольової соціалізації у хлопчиків і дівчаток сформуються принципово різні погляди на те, яким належить бути чоловікові і якою бути жінці, то це може негативно вплинути на формування їх гетеросоціальності, спричинити навіть міжстатеві конфлікти, а в майбутньому – внутрішньосімейні негаразди. В цілому ж в групах підлітків спостерігається засвоєння андрогінної моделі гендерної ролі.

Отже, емпіричне дослідження особливостей гендерної ідентичності підлітків підтвердило висунуті гіпотези щодо тенденцій, які відбуваються в цьому процесі під впливом трансформацій у суспільстві, а саме – переорієнтація підлітків зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних на андрогінні гендерні ролі. Особливістю статеворольової соціалізації підлітків є те, що на підлітковій стадії здійснюється формування зрілої гендерної ідентичності як андрогінного гендерного типу особистості. Ці висновки доцільно було б використати у методичних рекомендаціях та програмах заходів, спрямованих на регулювання процесу формування гендерної ідентичності підлітків у відповідності з вимогами гендерної культури суспільства.

У висновках підведено підсумки здійсненого теоретичного і емпіричного дослідження, намічено перспективи подальшої розробки проблеми.

Проведений теоретичний аналіз проблеми статеворольової соціалізації дозволив виділити і теоретичного обгрунтувати поняття “гендерна культура суспільства”, проаналізувати нормативно-регулятивну функцію гендерної культури як соціального явища, а також виділити основні її структурні елементи. В результаті системного аналізу гендерної культури розкрито сутність протиріччя між гендерною роллю і гендерними стереотипами як такого, що є детермінуючим фактором процесу формування гендерної ідентичності індивідів. Подальшого теоретичного розвитку набула проблема соціально-психологічних особливостей гендерної ідентифікації підлітків у групах однолітків. Отримані емпіричні дані підтвердили основні положення гіпотези, а саме, що на сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається тенденція формування андрогінного гендерного типу особистості, яка у підлітковому віці виявляється як переорієнтація зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних на андрогінні гендерні ролі, що обумовлено трансформаційними явищами в сфері гендерної культури суспільства, і відповідає сутності зрілої гендерної ідентичності особистості.

Узагальнення теоретичних та емпіричних результатів дослідження дозволило зробити наступні висновки.

1. Статеворольова соціалізація здійснюється як процес засвоєння індивідами соціокультурних факторів, які обумовлюють більшість наявних особливостей статеворольової поведінки індивідів. До цих факторів передусім належать: гендерні настановлення як система уявлень про чоловіка і жінку; культурні стереотипи чоловічності і жіночності; гендерні ролі як очікування суспільства щодо поведінки, зовнішнього вигляду і особистісних якостей чоловіків і жінок; відмінні засоби виховання хлопчиків і дівчаток. Вся ця система соціально-культурних факторів складає гендерну культуру кожного суспільства.

2. Гендерна культура – це система форм і способів життя, за допомогою яких відтворюються, закріплюються і формуються статеві відмінності індивідів, регулюються родинні і міжстатеві відносини. Гендерна культура являє собою складну систему соціальних гендерних норм, в якій системоутворюючим елементом є гендерні стереотипи маскулінності-фемінності. Гендерні стереотипи визначають зміст всіх інших елементів гендерної культури і об’єднують їх в єдину гендерну схему, за допомогою якої здійснюється формування моделей гендерних ролей. Через засвоєння гендерних ролей індивід інтегрує себе в систему культури суспільства.

3. Основна суперечність гендерної культури суспільства має місце між гендерними ролями і гендерними стереотипами. Ця суперечність позначається на характері процесу статеворольової соціалізації. Формуванню зрілої гендерної ідентичності може заважати консервативність гендерних стереотипів, що потрібно враховувати у виховному процесі.

4. Зріла гендерна ідентичність особистості – це її самоідентифікація з гендерною групою, яка оцінюється нею позитивно та визначається взаємостосунками з гендерною аутгрупою, що сприймається як релевантна для порівняння.

Основними ознаками зрілої гендерної ідентичності є: наявність гетеросоціальності, як здатності взаємодіяти з індивідами гендерної аутгрупи на основі зіставлення з нею і пошуку позитивних відмінностей; відповідність біологічної статі та гендерної ролі; адаптованість особистості до трансформацій у гендерній культурі суспільства.

5. Підліткова група однолітків є носієм гендерної субкультури підлітків і фактором формування зрілої гендерної ідентичності завдяки особливостям механізму гендерної ідентифікації, який тісно пов’язаний з конформізмом та загальними особливостями спілкування підлітків, а саме: принципом більшої схильності відповідати прикладові схожого на нас індивіда, ніж несхожого; принципом “ми” і “вони”, завдяки якому формується почуття належності до своєї статі; принципом оцінки підлітка в групі однолітків на основі виділення статеворольової поведінки як головного параметра оцінки особистості.

6. Факторами, що перешкоджають формуванню зрілої гендерної ідентичності підлітків, є: порушення ідентифікації з образом батьків в результаті засвоєння дітьми дисгармонійних настановлень маскулінності-фемінності, що утворюються в сім’ї ; розрив між поколіннями в сфері професійної діяльності, що особливо впливає на виховання хлопчиків, у яких можуть виникати труднощі у виборі ідеалу зразка-образа чоловіка, якому можна було б наслідувати; помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, що виявляються у різних формах обмежень спілкування хлопчиків і дівчаток; формування емансипаційних настановлень у жінок засобами масової інформації, які акцентують увагу на досягненнях жінок у традиційно чоловічих видах праці або спорту, що може інколи спричинити маскулінізацію поведінки дівчаток.

7. Відмінності між дівчатками і хлопчатками у сприйнятті образу чоловіка (у хлопчиків він більш стереотипно-маскулінний, а у дівчаток – андрогінний), які виявились у досліджуваних підлітків, можуть створювати перешкоди у формуванні у них гетеросоціальності, що негативно впливатиме на формування зрілої гендерної ідентичності.

8. Основною тенденцією формування гендерної ідентичності підлітків на сучасному етапі розвитку суспільства є переорієнтація їх із стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних на андрогінні гендерні ролі, що є свідченням зрілості гендерної ідентичності, ознакою якої є адаптованість до трансформованих умов соціально-економічної сфери суспільства.

9. Дане дисертаційне дослідження становить собою спробу глибшого підходу до вивчення закономірностей статеворольової соціалізації з позицій соціокультурного підходу. Окремі проблеми, що піднімаються в роботі, потребують подальшої розробки та вивчення як предмет самостійного дослідження: “гендерна культура суспільства та її нормативна функція”, “гендерні стереотипи як норми гендерної поведінки”, “позасімейні фактори гендерно-рольової соціалізації”, “гендер в різних культурах”. Перспектива розробки даної проблеми пов’язана також з виявленням найефективніших шляхів та засобів статеворольової соціалізації підлітків у сучасних умовах; уточненням можливостей різноманітних методик та прийомів гендерно-рольової психотерапії в процесі статеворольової соціалізації.

Основний зміст роботи відображено в