Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Садиков Мурат Абдикасович

УДК 631.17 631.145

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ

ПРОЦЕСАМИ В АГРАРНІЙ СФЕРІ АПК

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління,

планування і регулювання економікою

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному аграрному університеті

ім В.В. Докучаєв, Міністерства аграрної політики України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Малік Микола Йосипович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Борщевський Петро Прокопович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, заступник голови Ради

доктор економічних наук, професор

Благодатний Володимир Іванович,

Херсонський державний аграрний університет,

завідувач кафедри

доктор. економічних наук, професор

Кропивко Михайло Федорович,

Національний аграрний університет України,

завідувач кафедри

Провідна установа: Уманська державна аграрна академія

Міністерство аграрної політики України, м. Умань

Захист дисертації відбудеться 26 березня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.350.01 в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10 конференц - зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кім 211)

Автореферат розісланий 25 березня.2002 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Криворучко В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історичний досвід розвинутих країн підтверджує важливість розвитку інноваційної сфери в економічному житті суспільства. У сучасних умовах роль і місце окремих країн у світовій економіці визначається не лише розміром і кількістю матеріальних, людських і фінансових ресурсів. Головним чинником, що впливає на розвиток окремих галузей і економіки в цілому, є стан інноваційної сфери, розмір інвестицій та ступінь реалізації існуючого науково-технічного потенціалу.

Сучасні економічні процеси характеризуються розвитком як позитивних, так і негативних тенденцій, зумовлених рядом об’єктивних і суб’єктивних причин. Особливе місце при цьому займає аграрний сектор економіки. Наявні природні умови і трудові ресурси держави дозволяють створити ефективне, конкурентоспроможне на світовому рівні сільське господарство. Проте є нагальна потреба у розвитку інноваційної та інвестиційної діяльності, спрямованої на поповнення і використання виробничого потенціалу.

Становище, в якому знаходиться аграрний сектор економіки, є кризовим. Значний спад виробництва, проблеми з продовольчим забезпеченням внутрішнього ринку, де обсяги виробництва сільськогосподарської продукції складають більше 30% ВВП, є тому підтвердженням. При цьому, становлення аграрного сектору економіки, підвищення його конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, у значній мірі залежать від виваженої і обґрунтованої інноваційно-інвестиційної політики держави.

Разом з тим невиважена інноваційна діяльність щодо впровадження нових технологічних рішень породжує ряд нових проблем, що потребують нового теоретичного дослідження і практичної апробації.

Реформування аграрного сектору економіки, що відбувається не в повній мірі, стосується питань впровадження нових технологій, інноваційної діяльності та управління цими процесами. У регулюванні інноваційної діяльності недостатньо застосовуються економічні методи. Проблема інноваційної діяльності в аграрній сфері залишається, в основному, предметом теоретичних досліджень.

Стан вивчення проблеми. На сучасному етапі проблеми розвитку зернового господарства і зміцнення продовольчої безпеки за рахунок використання досягнень НТП та інноваційних рішень у сфері АПК вивчено недостатньо. Дослідженню теоретичних і методологічних аспектів розвитку інноваційного процесу у науково-технічній сфері і практичній діяльності найбільшу увагу приділили: О. Амоша, С. Ільєнкова, М. Долішний, В. Покропивний, Є. Уткін, Й. Шумпетер, Б.Твісс, Є. Роджерс, Б. Санто, В. Хартман., Е. Менсфілд, Н.Мончев, І. Перлаки і ін. Поряд з цим дослідженню найбільш актуальних проблем розвитку сільського господарства в сучасних умовах присвятили свої праці: В.Я. Амбросов, О.Ю. Амосов, Л. М. Анічин, Л. А. Антоненко, М. О. Бесєдін, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, В.К. Горкавий, М. .Я. Дем`яненко, Й.С, Завадський, М. Ф. Кропивко, М. Г. Лобас, І. І. Лукінов, А. В. Македонський, М.Й. Малік, В. П.. Мартьянов, В. Я. Месель-Веселяк, В. О. Муковоз, М. Ф. Огійчук, О. М. Онищенко, Г. М. Підлісецький, П. Т. Саблук, В. Д. Савченко, М. Ф. Соловйов, О.Л. Шепотько, В.Й. Шиян, О.В. Шкільов, О.М. Шпичак та ін.

У даній роботі основна увага приділяється управлінню і регулюванню інноваційних процесів у сфері АПК і впровадженню ресурсо-і енергозберігаючих технологій у зернове господарство України. У 2000 р. з 2.9 млн. т бензину і 4.9 млн. т дизельного палива, спожитих в Україні, на долю сільського господарства приходилося відповідно 17.2 і 37.3%. АПК є однією із енергоємних сфер народного господарства. Тому проведені державою організаційно-економічні перетворення на селі повинні бути орієнтовані на нову технологічну і технічну базу з урахуванням світових досягнень у цій життєво важливій сфері народного господарства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Науковий напрямок обраної теми дослідження відповідає державній науково-технічній програмі: “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” (ДНТП 03.13). Дисертація виконана в 1996-2001 рр. згідно з тематичним планом Харківського державного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва як складова частина теми: “Розробка організаційно-економічних важелів аграрної реформи, науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо стимулювання підприємницької діяльності, інтеграції та кооперації в агропромисловому виробництві” (номер державної реєстрації 0101U001122).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційній роботи є вивчення теоретичних, методологічних і практичних питань управління інноваційними процесами в аграрній сфері АПК. Для досягнення визначеної мети поставлені такі завдання:

·

·

·

·

·

·

·

. Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність організаційно-економічних, техніко-технологічних відносин у сільському господарстві, які виникають у процесі управління інноваційно-інвестиційною діяльністю та використання ресурсо- і енергозберігаючих технологій і техніки в умовах енергетичної кризи. Об`єктом дослідження є аграрні підприємства Лісостепової та Степової зони України, а також нові організаційно-правові форми господарювання у сфері матеріально-технічного постачання й обслуговування сільського господарства у Донецькій та Харківській областях.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є концептуальні положення економічної теорії розвитку ринку, закони діалектичної логіки і матеріалістичного розуміння історії, системний підхід до вивчення економічних процесів із врахуванням різних аспектів їх виявлення в сучасних умовах, а також праці економістів-аграрників і зарубіжних вчених з інноваційного менеджменту. У роботі використані нормативно-законодавчі акти і положення, постанови Кабінету Міністрів України з широкого кола питань, що відносяться до управління інноваційними процесами. У залежності від мети і завдання у роботі були використані такі загальновідомі методи, як аналіз і синтез, системний підхід, моделювання, порівняння і зіставлення. Для обґрунтування окремих наукових положень і досягнення поставленої мети також використовувалися методи статистичних угрупувань, балансовий, нормативний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, оптимізації і варіантних наближень, аналіз чутливості проекту, графічний та інші прийоми аналізу масової статистичної інформації.

Наукова новизна дослідження полягає у подальшому розвитку теоретичних, методологічних і практичних положень проблеми управління інноваційними процесами в аграрній сфері економіки як системи, що, з одного боку характеризується системоутворюючими параметрами, а з іншого, є складовою управління інноваційними процесами в сільськогосподарському виробництві. Отримані такі нові наукові рішення:

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення роботи доведені до рівня методичних розробок і конкретних пропозицій щодо визначення суті "новації" і "інновації", "управління" та "інноваційний менеджмент", а також визначення критеріїв ефективності інноваційних ресурсо- і енергозберігаючих технологій і техніки. Методика оцінки ризику при інвестиції в інноваційне рішення використовується в АТЗТ "Екопрод" Волновахського району Донецької області (Акт впровадження, від 24 квітня 2000 р.) і ТОВ "Балаклійське РТП" Балаклійського району Харківської області ( Довідка №114-с від 15 травня 2001р.). Впровадження пропонованих ресурсо-і енергозберігаючих технологічних прийомів вирощування зернових культур забезпечить виробництво конкурентоздатної продукції, зменшить витрати енергії на виробництво одиниці продукції на 15-20% у порівнянні з фактично сформованим рівнем витрат у даний час. Пропозиції щодо ресурсо- та енергозбереження впроваджуються в ТОВ "Нива" Волновахського району Донецької області (Акт впровадження, від 17 квітня 2000 р.), ДГ "Пархомівське" Краснокутського району Харківської області (Акт впровадження від 4 жовтня 2000 р.) , а також у навчальному процесі в Харківському державному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (Довідка. №349 від 8 червня 2001 р.)

Особистий внесок здобувача. У працях, опублікованих у співавторстві, автору належать питання теоретичного узагальнення щодо методів планування в умовах перехідного періоду до ринкової економіки, впливу податкової політики держави на соціально-економічний стан сільського господарства, а також обґрунтування комерційної діяльності сільських товаровиробників, ефективність ринкового механізму господарювання при впровадженні в практику виробництва інноваційних технологій.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень доповідалися: на науково-виробничій конференції "Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і формування продовольчого ринку України в нових умовах господарювання", присвяченій 100-річчю з дня народження заслуженого діяча науки України, професора, доктора економічних наук К. Г. Телешека у Харківському державному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва в 1995 р.; на конференції професорсько-викладацького складу Харківського державного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва в 1996-2001 рр.; на науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 р. (м. Донецьк, 1999 р. 19-20 жовтня); на міжнародній науковій конференції “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”, присвяченій 70-річчю ХДАДТУ (ХАДІ) (м. Харків, 1999 р. 17-19 листопада); на міжнародній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” Інституту аграрної економіки УААН і ХДТУСГ (м. Харків, 2000, 20-25 травня); на міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження й оптимізація економічних процесів” Міністерства освіти і науки України (Національний технічний університет ”ХПІ”, Московський державний технічний університет “Станкін”, Білоруська державна політехнічна академія, Харківський інститут соціального прогресу), (м. Харків, 2000, 13-15 грудня); на міжнародній науково-практичній конференції ”Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку” Міністерства освіти і науки України, (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), (м. Харків, 2000, 15-16 грудня); на науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ХДАУ, присвяченій 185-й річниці заснування Харківського державного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, (м. Харків, 2001, 18-19 квітня.)

Публікації результатів дослідження. На тему дослідження опубліковано: дві одноосібні монографії загальним обсягом 23 друк. арк.; два навчальні посібники (розділи і підрозділи); брошура й інформаційний листок; 24 статті в журналах і наукових збірниках фахових видань.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел з 218 найменувань, у тому числі 14 іноземних джерел, викладена на 387 сторінках комп'ютерного тексту, містить 49 таблиць, 36 малюнків і 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні і методологічні аспекти управління і регулювання інноваційними процесами в аграрній сфері АПК” розкриваються теоретичні передумови формування інноваційного процесу, суть і проблеми планування структурних змін їх влив на інноваційні процеси та методологію дослідження. Обґрунтовується і уточнюється суть понять “управління інноваційними процесами“ і “інноваційний менеджмент”, а також кваліфікаційна ознака категорії “інноваційна діяльність”, “інноваційна політика”, “інноваційне рішення”. Суть “управління інноваціями” за своїм змістом ширше поняття “інноваційний менеджмент”. Основним шляхом до здійснення інноваційних рішень є інвестиція, тому у роботі також наведена характеристика понять “капітальне вкладення” і “капітальна інвестиція” й інших категорій, що відносяться до інновації. У роботі також дається характеристика понять інноваційна діяльність, політика, рішення та їх значення для сучасного етапу розвитку аграрної економіки. Обґрунтовуються методологічні і методичні підходи до визначення і виміру інноваційних рішень у зерновому господарстві України. Уточнюються положення понять інноваційної та ресурсо- і енергозберігаючої технологій, а також методи їх виміру у вартісному і енергетичному виразі. Аналізуються і визначаються причинно-наслідкові зв'язки, що сприяли зниженню обсягів виробництва промислової та сільськогосподарської продукції і погіршенню умов життя населення та соціального напруження в суспільстві.

Узагальнюється світовий досвід розвитку інноваційного менеджменту в сільському господарстві і можливості його використання у вітчизняній практиці. Організаційні форми господарювання, що зароджуються у сфері обслуговування і матеріально-технічного забезпечення сільського господарства діють на основі об’єктивних економічних законів. Автором обґрунтовано робиться висновок про те, що вищезгадані фактори менше вплинули б на економічну і суспільно-політичну ситуацію, якби рівень технологічних засобів виробництва і техніка відповідали світовим досягненням.

На початку 90-х р. Україна мала більш вигідне положення і показники в економіці, ніж інші республіки колишнього Союзу. На жаль, за допущені прорахунки багато позицій було втрачено і ринкова реформа невиправдано затягується, особливо в сфері АПК.

У зв'язку з цим поряд з реструктуризацією сільського господарства і формуванням нових організаційно-правових форм господарювання на селі, важливим завданням сучасної аграрної політики України є зміцнення їхньої матеріально-технічної бази. При цьому звертається увага на необхідність комплексного підходу до реформування виробничих відносин на селі і оновлення технічної бази для створення конкурентноспроможного сегмента національної економіки.

Реструктуризація сільськогосподарських підприємств спрямована на формування багатоукладної економіки, тому нові організаційні форми господарювання на селі вимагають нових шляхів наукового обґрунтування їхнього розвитку і переорієнтації на ресурсо- і енергозберігаючу технологію і техніку. На основі аналізу стану інноваційної діяльності пропонуються основні шляхи формування інноваційної політики і поліпшення інвестиційного клімату у сфері АПК України на макроекономічному рівні (рис.1)

Інновація

Рис. 1. Схема управління інноваційними процесами

У аграрній сфері економіки, механізми управління інноваційними процесами на макро- і мікроекономічному рівнях являють собою комплекс взаємозалежних організаційно-технічних, техніко-технологічних, соціально-психологічних факторів, спрямованих на досягнення поставленої мети від народження ідей до випуску готової продукції (послуг). Виходячи з цього, удосконалюються теоретичні і методологічні аспекти управління інноваційними процесами в аграрній сфері АПК.

У другому розділі "Управління і регулювання інноваціями в сільському господарстві” проаналізовано сучасний стан інноваційного процесу в аграрній сфері АПК і розглянуто питання технічного переозброєння сільського господарства і єдиної технічної політики держави, а також проблеми формування і раціонального використання інвестиційного фонду промислово-фінансових груп і кредитів міжнародного валютного фонду (МВФ), міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), Європейського банку (ЄБ) і коштів вітчизняних підприємницьких структур.

Аналіз підтверджує, що протягом тривалого періоду економіка України розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів, у виробництві домінували еволюційні процеси. Екстенсивні фактори виробництва практично вичерпали себе і їхній вплив став економічно несприятливим. Тому подальший розвиток агропромислового комплексу України повинен базуватися на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Вихід із кризової ситуації вимагає розробки і реалізації ефективної державної інноваційної політики.

В умовах переходу економіки на ринкові шляхи, функціонування базових галузей супроводжується науково-технічним і технологічним відставанням від індустріально розвинутих країн. Зростаючий вплив нововведень на розвиток економіки і бізнесу усвідомлюють більшість господарських керівників і підприємців України. Але методологічні аспекти і механізми реалізації інноваційних проектів у аграрній сфері АПК вивчені не достатньо.

Інтеграція економіки України до світового господарства і поява нової техніки дозволили впроваджувати інноваційну технологію і техніку у сільському господарстві. Передпосівна обробка ґрунту і посів зернових культур з високопродуктивними інтегральними тракторами заводу ХТЗ, “Джон-Дір”, застосування засобів захисту рослин відомих фірм, збирання зернових комбайнами “Славутич”, “Лан”, "Джон- Дір", “Массей Фергюсон” дозволили значно знизити витрати на вирощування і підвищити економічну ефективність виробництва зерна. На жаль, прогресивна технологія і передовий досвід в умовах економічної й енергетичної кризи не стали масовими. Тому необхідно активно брати на озброєння сучасні методи і форми інноваційного менеджменту в аграрній сфері АПК, у тому числі закордонного досвіду. У зв'язку з цим узагальнюється закордонний досвід планування діяльності підприємств з метою удосконалювання методології розробки інвестиційних бізнес-планів у вітчизняній практиці.

В умовах фінансової кризи можливості держави і сільськогосподарських підприємств обмежені. У зв'язку з цим виникає необхідність пошуку інших шляхів здійснення інноваційних ресурсо- і енергозберігаючих технологій в сільськогосподарське виробництво і зміцнення конкурентоспроможності його продукції. Досвід перетворення сільського господарства США, Угорщини й інших країн підтверджує, що для побудови конкурентоздатного сегмента національної економіки всі технологічні способи виробництва повинні бути оцінені за рівнем енерговитрат і безпеки щодо навколишнього середовища. Інакше надані багатомільйонні кредити сільському господарству, як і раніше, будуть проїдатися і не повертатися, як би ми не хотіли встановити паритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію за допомогою ринкових чи інших методів.

У третьому розділі "Економічна ефективність інноваційних технологій і техніки в сільському господарстві" аналізується позитивний досвід впровадження противовитратної технології вирощування зернових культур у Волновахському районі Донецької області, Краснокутському районі Харківської області.

Одним з перспективних напрямків технічного переозброєння сільського господарства визнано лізинг. У світовій практиці на цій основі забезпечується до 2/3 потреби в основних засобах і здійснюється структурна перебудова господарських комплексів. При цьому орендар одержує техніку за одним із зазначених принципів на основі договору, у свою чергу орендодавець одержує техніку у виробника на визначених фінансово-кредитних умовах із вказівкою терміну повернення товарного кредиту. З огляду на кризову ситуацію в економіці, а також недосконалість законодавчої і нормативної бази як вітчизняні, так і закордонні інвестори вимагають державну гарантію на захист своїх інтересів.

Багаторічний досвід “Агроінком” Київської області, "Агродон" і АТЗТ "Екопрод" Донецької області, “Сади України”, ТОВ “Балаклійський РТП” Харківської області підтверджує необхідність створення аналогічної спеціалізованої підприємницької структури, що сприяло б реформуванню агропромислового комплексу для використання передових досягнень технології виробництва продукції сільського господарства. Прогресивна техніка тут головна. Застосування ґрунтообробної техніки і сівалок з обприскувачем гербіциду і зернозбиральної техніки відомих фірм "Джон Дір", "Клаас", "Массей Фергюсон" та інших забезпечує приріст врожайності зернових в умовах степу України до 20-25 ц/га, соняшнику - 8 ц/га, а зеленої маси кукурудзи - до 80 ц/га, при значному зниженні витрат праці і паливно-мастильних матеріалів (ПММ) на одиницю продукції.

На наш погляд, головною причиною, яка стримує впровадження прогресивної технології в сільське господарство, є не вищезазначені протиріччя, а відсутність коштів і дуже високі ціни на продуктивну і надійну імпортну сільськогосподарську техніку відомих фірм при діючих положеннях оподатковування і митних зборів. Тому Уряду і Кабінету Міністрів України необхідно зважено підходити до розробки політики технічного переозброєння сільського господарства і розробити положення на тривалу перспективу.

У перспективі прогресивна енерго- і ресурсозберігаюча технологія буде відігравати вирішальну роль у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва. У зв'язку з цим вивчена ефективність прогресивної технології з погляду економії енергоресурсів і окупності капітальних вкладень, тому що умови закордонних інвесторів щодо повернення кредитів, у т.ч. товарних, щорічно ускладнюються. При цьому об'єктом дослідження обраний АТЗТ "Екопрод" Волновахського району Донецької області. Для досягнення поставленої мети нами була уточнена і відпрацьована технологічна карта вирощування зернових культур із врахуванням умов Лісостепової та Степової зони України на базі ТОВ “Нива” Волновахського району, Донецької області, ДГ “Пархомівське” Краснокутського району Харківської області з застосуванням вітчизняної ґрунтообробної і зернозбиральної техніки, а для порівняння - фірми "Massey Ferguson (MF) - Массей Фергюсон". Для апробації методики визначення ефективності інноваційних технологій і техніки обрана кукурудза на зерно.

При цьому простежувалася мета - дати оцінку різним технологічним прийомам вирощування кукурудзи на зерно з застосуванням вітчизняної й імпортної техніки, а також їхньої взаємодії з метою визначення ефективності енерговитрат. Інша важлива мета дослідження - дати відповідь про окупність капітальних інвестицій на закупівлю техніки і сільськогосподарських машин в жорстких умовах кредиту закордонних інвесторів і відсутності державної гарантії по лізингу і поверненню товарних кредитів у випадку банкрутства або форс мажорних ситуаціях. Ринок сільськогосподарської техніки формують як вітчизняні заводи-виробники, так і закордонні фірми і дилерські контори, що організовані в Україні. У свою чергу формується машинно-тракторний парк сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств з різноманітною технікою, ускладнюється їхній ремонт і технічне обслуговування. Основний тягар технічного обслуговування і ремонту імпортованих машин лягає на самі сільськогосподарські підприємства.

Поряд з цим доведено, що при вирощуванні кукурудзи на зерно можна досягти високих врожаїв, використовуючи вітчизняну технологію і техніку. Зокрема, досвіди, проведені в науково-дослідному Інституті рослинництва УААН (м. Харків) і Харківському державному аграрному університеті із застосуванням інтегральної ґрунтообробної техніки і технології, підтвердили високу ефективність виробництва. Однак при цьому ефективність інтенсивної технології було визначено у вартісному виразі. Разом з тим натуральні і вартісні показники не завжди реально відображують зміни, що відбуваються у технології і техніці. Тому шляхом розрахунку і співставлення ми визначили ефективність різних технологічних прийомів і техніки щодо витрат енергії в мегаджоулях (Мдж.).

Аналіз структури витрат енергії свідчить, що приріст продукції і економія при прогресивній енергозберігаючій технології забезпечуються за рахунок використання відновлених джерел енергії, тобто застосування механізмів, добрив і пестицидів, а при інтенсивній - за рахунок переважного росту витрат на ПММ, добрива, ремонт техніки й ін. Отже, підтверджується висновок про те, що при прогресивній технології частка уречевленої праці в засобах виробництва збільшується, а частка живої праці - зменшується. Наприклад, при внесенні з розрахунку на 1 га 6,0 - 6,5 кг гербіциду за інтенсивною технологією, як рекомендується науковими установами, енергоємність виробництва зростає ще на 1460 Мдж у порівнянні з прогресивною технологією, тому що при енергозберігаючій технології гербіцид замінює міжрядну обробку для знищення бур'янів. Таким чином, на підставі проведених досліджень можна зробити висновок про те, що за інших рівних умов противитратна технологія є менш енергоємною, ніж інтенсивна технологія вирощування кукурудзи на зерно.

Моделювання технологічних процесів виробництва на ЕОМ при вирощуванні кукурудзи на зерно за "комбінованою” технологією, тобто коли основні операції (підготовка ґрунту, посів і міжрядний обробіток) виконуються вітчизняною технікою, а збирання врожаю комбайном "Массей Фергюсон", енерговитрати були більшими, ніж при інтенсивній і прогресивній - енергозберігаючій технології.

Оцінка витрат у грошовому виразі підтверджує те, що в умовах ринкової економіки деякі статті витрат визначаються доцільністю їх зменшення, а не збільшення продуктивності землеробства. Так, при інтенсивній технології виробництва кукурудзи на зерно значну питому вагу в структурі витрат займають оплата праці, добриво і поточний ремонт техніки, а при прогресивній - добрива і амортизація. При енергетичній оцінці технологічних прийомів виробництва велику питому вагу в структурі витрат займають механізми, добрива і пестициди. Ця закономірність свідчить про те, що вартісні показники не завжди реально відображують зміни, що відбуваються у технології і техніці. Енергетична оцінка ефективності виробництва свідчить лише про рівень науково-технічного прогресу і досягнення передового досвіду в галузях народного господарства. Тому в умовах ринкової економіки ефективність і кінцеві результати виробництва вимірюються у вартісному виразі (табл.1).

Як видно з даних табл.1, при прогресивній технології вирощування кукурудзи на зерно в умовах степу України собівартість одиниці продукції нижча, продуктивність праці і рентабельність виробництва вища, ніж при інтенсивній технології. Наприклад, трудоміскість виробництва 1ц основної продукції знизилася з 0.18 до 0.15 люд.-год., а в розрахунку на 1 га на 1.22 люд-год. Собівартість 1 ц основної продукції також була нижча на 0.58 грн. Окупність витрат при прогресивній технології виявилася вище на 0.22 грн. у порівнянні з інтенсивною технологією виробництва кукурудзи на зерно. Разом з тим потребує уваги співвідношення фонду відшкодування і нагромадження при досягнутому рівні врожайності і витрат виробництва на продукцію.

Таблиця 1

Економічна ефективність інноваційної технології вирощування

кукурудзи на зерно в умовах зони Степу України

(у розрахунку на 1 га ) |

Технологія | Відхи-лення:

Показники | інтен-сивна | прогресив-на (енергозбе-рігаюча) | +, -

Врожайність продукції, ц/га: основної | 40.7 | 40.7 | -

побічної | 61.0 | 61.0 | -

Собівартість 1 ц продукції, грн.:

основної | 9.64 | 9.06 | -0.59

побічної | 1.64 | 1.54 | -0.10

Витрати праці на 1 ц продукції люд.-год.:

основної | 0.18 | 0.15 | -0.03

побічної | 0.06 | 0.03 | -0.03

Вартість продукції (у порівняльних цінах 1996 р.), грн. |

986.9 |

986.9 |

-

Продуктивність праці, грн./люд.-год. | 92.01 | 131.34 | +39.33

Вартість продукції в ринкових цінах, грн.: | 1256.79 | 1256.79 | -

основної | 976.80 | 976.80 | -

побічної | 279.99 | 279.99 | -

Окупність витрат, грн. | 2.50 | 2.72 | +0.22

При діючому ринковому механізмі господарювання і досягнутому рівні рентабельності виробництва важко визначити окупність поточних витрат і капітальних вкладень на інноваційну технологію. Тому потрібно обґрунтувати економічну ефективність інноваційних технологій у сільському господарстві не тільки рівнем ефективності поточних витрат, а із врахуванням процентної ставки банківського кредиту й умовою постачання сільськогосподарської техніки по лізингу та ін.

Досвід роботи "Агродон" і АТЗТ “Екопрод" Волновахського району Донецької області як посередника відомої компанії і фірми з виробництва сільськогосподарських машин підтверджує, що і в умовах важкої економічної ситуації можна працювати на вітчизняному ринку. Відповідно до умови АТЗТ "Екопрод", постачання ґрунтообробної і зернозбиральної техніки сільськогосподарським підприємствам і селянським (фермерським) господарствам здійснювалася після попередньої оплати 30% вартості техніки за рахунок акціонерного товариства. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 січня 1998 р. "Про захист вітчизняного виробника сільськогосподарської техніки" і відмовність державної гарантії привели до жорсткої умови постачання імпортної техніки сільському господарству. У зв'язку з цим виникла необхідність обґрунтування економічної ефективності капітальних інвестицій на нову техніку і технологію з урахуванням зміни цих умов кредиту і лізингу, а також пошуку альтернативних варіантів впровадження інноваційних технологій у сільськогосподарське виробництво.

Для цієї мети нами було вивчено досвід роботи АТЗТ “Екопрод" та інших аналогічних структур і розраховано різні варіанти ефективності капітальних інвестицій. Це підтверджується такими розрахунками. Якщо з ринкової ціни імпортної техніки (комбайна-MF) відняти 30% вартості передоплати відповідно до умов постачальника імпортної техніки, то залишкова вартість, що підлягає оплаті протягом трьох наступних років з урахуванням нарахування складного відсотка банківського кредиту, складає 552609 грн.

Для визначення строків окупності і рентабельності капітальних вкладень на інноваційну технологію і техніку нами була використана наступна методика визначення ефективності капітальних інвестицій (табл. 2).

Таблиця 2

Взаємозв'язок між показниками розрахунку ефективності

капітальних інвестицій в інноваційну технологію та техніку

№ п/п | Показники | Ko | b | i | n

1 | Розрахунок початкової вартості капіталу | х | * | * | *

2 | Розрахунок щорічної суми відрахування (аннуітет) | * | х | * | *

3 | Розрахунок внутрішньої ставки | * | * | х | *

4 | Розрахунок строку окупності капітальних інвестицій | * | * | * | х

________

х- величина, що обчислюється;

*- задані величини.

Між показниками (Ko, b, і, n) є визначений взаємозв'язок і за допомогою даного методу можна обчислити ефективність капітальних інвестицій. Порівнюючи різні величини інвестицій і термінів надання кредиту, також можна обчислити альтернативні варіанти вкладення коштів в інноваційну техніку і технологію.

Якщо підставити показники вартості капітальних інвестицій на впровадження інноваційної техніки і розрахунковий дохід по варіантах, то визначимо ефективність інноваційної техніки в залежності від терміну експлуатації і процентної ставки банку за наданий кредит (табл. 3).

Таблиця 3

Строки окупності капітальних інвестицій

у нову техніку і технологію

Показники | Варіант"А" | Варіант"В" | Варіант"С"

Альтернативні варіанти

Капітальні інвестиції (Ао), грн. | 746609 | 639854 | 552609

Строк кредиту (n), років | 7 | 5 | 3

Процентна ставка (q), % | 35 | 35 | 35

Перевищення доходу над витратами

(е-а), грн. |

471394 |

336710 |

202026

Критерій для ухвалення рішення

Вартість капіталу (Ko), грн. | 435422 | 68417 | - 184768

Щорічна сума відрахування (b), грн. | 173646 | 32223 | -101478

Внутрішня процентна ставка (i), % | 60. 88 | 43. 61 | -4.76

Розташування варіантів

За вартістю капітальних інвестицій | 1 | 2 | 3

За ліквідністю | 1 | 2 | 3

За внутрішньою ставкою | 1 | 2 | 3

Розрахунки підтверджують те, що оренда комбайна на лізинговій основі економічно доцільна на п'ять і більше років, оскільки при цьому варіанті окупність витрат досягла 43.61%. Після семи років експлуатації комбайна рентабельність капітальних інвестицій склала 60.88%. Однак при цьому варто врахувати, що витрати на поточний ремонт були взяті на рівні вітчизняних комбайнів. Якщо надійність комбайнів в умовах Степової зони України виявиться невиправданою, то збільшаться витрати на ремонт і експлуатацію такої дорогої техніки, що з економічної і технічної точки зору не доцільно.

При існуючих процентних ставках для строку окупності капітальних вкладень на інноваційну технологію необхідно мати рентабельність 43.61% і більше. Більш того, термін повернення кредиту за три роки для сільськогосподарських підприємств є обтяжливим. Отже, для впровадження інноваційної технології і техніки в практику сільськогосподарського виробництва необхідна державна підтримка у вигляді пільгового кредиту, гарантії прав і власності закордонних інвесторів.

У четвертому розділі "Методологічні основи прогнозування і планування капітальних інвестицій в економіку АПК" вивчаються шляхи розширення ринку збуту сільськогосподарської техніки і поліпшення технічної озброєності сільськогосподарських підприємств України і в окремих її регіонах. Сучасний стан матеріально-технічної забезпеченості сільського господарства характеризується даними наведеними на рис.2.

Як свідчать дані графіка, за період з 1985 по 2000 р. кількість тракторів в Україні зменшилася з 503 до 319 тис. шт., а комбайнів - з 110 до 65 тис шт. В умовах величезного дефіциту техніки організація машинно-технологічних станцій і підприємств агротехнічного обслуговування економічно виправдана і для розширення ринку збуту товарів і послуг у досліджуваних регіонах є величезні можливості. У зв'язку з цим аналізується діяльність деяких фірм, які постачають імпортну зернозбиральну і ґрунтообробну техніку для сільського господарства. При виборі тієї чи іншої техніки рекомендується звернути увагу на сервісне обслуговування техніки, постачання запасних частин, на ціну реалізації і, найголовніше, на техніко-економічні показники продуктивності та якості збирання врожаю без втрат.

Рис. 2. Динаміка забезпеченості сільськогосподарських підприємств України тракторами, зернозбиральними комбайнами і вантажними автомобілями

Разом з тим технічне переозброєння сільського господарства носить безсистемний характер. Тому виникла необхідність обґрунтування інноваційної технології і техніки в аграрній сфері АПК з такою метою: описати основні аспекти майбутнього проекту розвитку агрофірми; проаналізувати всілякі проблеми, з якими зустрічаються підприємства в умовах економічної й енергетичної кризи; обґрунтувати основні способи розв'язання фінансової проблеми і шляхи виходу з кризової ситуації; відповісти на запитання: "чи варто вкладати, гроші в інвестиційний проект" і якщо "так”, то чи принесе даний проект прибуток; оцінити свої можливості в умовах ринкової конкуренції; і нарешті, відповісти, наскільки “приваблива" ідея інноваційного проекту для того, щоб залучити увагу зовнішніх інвесторів. Дослідження монографічним методом свідчить про те, що у сільськогосподарських підприємствах і селянських (фермерських) господарствах знос основних засобів складає більше 75%, а собівартість 1 ум. ет. га на 20-25%, вище ніж у передових підприємствах. У свою чергу це призводить до проведення основних польових робіт з порушенням агротехнічних термінів і, як наслідок - до недобору продукції і росту витрат виробництва.

Для потенційного інвестора (замовника) важливе значення має дослідження початкової (перед інвестиційної) фази, тому що інвестору вигідніше витратити гроші на вивчення питання "бути чи не бути проекту" і при негативній відповіді відмовитися від нього, ніж почати безперспективну справу. У світовій практиці відомо декілька способів обґрунтування економічної ефективності інвестиційного капіталу. Один з найбільш розповсюджених з них: метод розрахунку прибутку. Даний метод дозволяє визначити статистичну норму ефективності інвестицій, тобто загальну потребу в прибутку для здійснення обов'язкових платежів. У науці і практиці відомі різні підходи до оцінки перед інвестиційного проекту. І незалежно від підходу цю роботу варто починати з оцінки економічного ризику.

Основна суть економічного ризику в інвестиційній діяльності полягає в тому, що збільшення капіталу повинно компенсувати інвестору втрати (чи недоотримання запланованого доходу) у зв'язку з непередбаченою політикою держави під виглядом захисту власних виробників, відмовленням від виробленої продукції, що випускається у поточному періоді, у зв'язку з інфляцією, або форс - мажорних випадках, не передбачених страховими компаніями та ін. Тому облік і розробка заходів для попередження негативного впливу окремих видів ризиків на етапі передінвестиційних досліджень є однією з відповідальних задач інвестиційного проекту.

Ризики, що обумовлені дією макроекономічних факторів, називаються систематичними, а внутрішньофірмових - несистематичними. Загальний економічний ризик дорівнює сумі цих ризиків. Для управління інноваційним проектом і зниження впливу ризику важливе значення має управління запасами матеріально-технічних ресурсів і підвищення відповідальності менеджерів за прийняття управлінських рішень.

У п'ятому розділі "Економічний ризик і методи його оцінки" відзначається, що удосконалювання методів виміру можливих ризиків і їх запобігання є важливим завданням економічної науки. З огляду на це положення розроблена математична модель прогнозування ринкової ситуації у сфері матеріально-технічного забезпечення сільського господарства, а також розрахунки на ЕОМ за формулою:

n

NPV= (( х Qix( х Pi- х Si)x х Hi+ Ai) x Ki)+ C x Kn-inv, (1)

i=1

де NPV-чистий приведений дохід, тис. грн.;

inv - сума інвестиційних витрат, тис. грн.;

Qi-кількість переданих у лізинг комбайнів у i-ому році, шт.;

Pi- лізингові платежі в розрахунку на один комбайн у i-ому році, тис. грн.;

Si- амортизаційні відрахування в розрахунку на один комбайн i-ому році, тис. грн.;

100%-h

Hi-коефіцієнт (Н=------------),

100%

де h -ставка податку на прибуток, %;

Аi-сума лізингових платежів у i-ому році, тис. грн.;

Слi-залишкова (ліквідаційна) вартість комбайна в i-ому році, тис. грн.;

Кт- коефіцієнт дисконтування грошових потоків;

inv - сума капітальних інвестицій, тис. грн.;

- коефіцієнт пропорційності.

NPVп

= -----------

NPVф

де NPVп - плановий рівень чистого приведеного доходу, тис. грн.;

NPVф - фактичний рівень чистого приведеного доходу в i-ому році, зміни основних параметрів інвестиційного проекту, тис. грн.

Розрахунки підтверджують, що у разі зменшення кількості комбайнів, які постачаються по лізингу сільським товаровиробникам, зниження суми чистого приведеного доходу можна компенсувати за рахунок підвищення лізингових платежів шляхом зниження накладних витрат на транспортування, збереження, підготовку до продажу, а також зменшення кредитних ставок або податку на прибуток. Якщо в перший рік життєвого циклу проекту не вдалося досягти поставленої мети по відшкодуванню втраченої вигоди, то в другий рік - необхідно домагатися запланованого рівня NPVп за рахунок зміни основних параметрів інвестиційного проекту. Суть перетвореної формули (1) полягає в тому, що при зміні кількості комбайнів, які поставляються по лізингу, величину базового рівня NPVп удавалося регулювати за допомогою лізингових платежів, амортизаційних відрахувань чи податку на прибуток дискретно, по черзі змінюючи їх значення, то при перетвореній формулі його величину можна регулювати в залежності від ринкової ситуації і можливості агрофірми (лізингодавця), за умови незаперечності NPVп > 0 < NPVф, і заданих параметрах Qi, Pi, Si і Hi. Моделювання можливої ринкової ситуації при інвестиційному проекті та програмування на ЕОМ, підтверджує високу ефективність при оцінці фінансового ризику і доцільність застосування даної формули при аналізі і прогнозуванні ефективності інвестиції в інноваційну технологію і техніку.

Інвестиційна діяльність у сфері АПК тісно взаємопов’язана зі страхуванням. Специфіка страхування інвестицій у сільському господарстві полягає в тому, що відшкодування наданого збитку здійснюється переважно після закінчення