ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

СОБКО ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

УДК 330.341.1

АКТИВІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

(на прикладі машинобудівних підприємств Західного регіону України)

Спеціальність: 08. 06. 01 – економіка підприємства й організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств і корпорацій

Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

ХАРІВ ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ

Тернопільська академія народного

господарства, професор кафедри економіки

підприємств і корпорацій

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор

КУЗЬМІН ОЛЕГ ЄВГЕНОВИЧ

Національний університет “

Львівська політехніка”,

завідувач кафедри менеджменту і

міжнародного підприємництва –

доктор економічних наук, професор

ТЕРЕХОВ ВІКТОР ІВАНОВИЧ

департамент контролю видатків

на державне управління Рахункової

палати України, головний спеціаліст

Провідна установа – Інститут економічного прогнозування,

відділ технологічного прогнозування та

інноваційної політики,

Національна академія наук України (м. Київ)

Захист відбудеться 16.05.2002 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д58.082.01 у Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корп. 1, ауд. 1300.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий 11.04.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Штефанич Д.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств набуває принципового значення в контексті проведення ринкових реформ в Україні та підвищення ефективності господарювання. Методологічні та практичні засади організації інноваційної діяльності машинобудівними підприємствами в умовах перехідного періоду потребують детального опрацювання, оскільки зарубіжний досвід у цій сфері не може бути адаптований в Україні без урахування особливостей розвитку її економіки. Переваги інноваційного фактора в забезпеченні конкурентоспроможності підприємств сьогодні є очевидними, а його вплив на виробництво – радикальним і комплексним. Підприємства, що самостійно займаються інноваційною діяльністю, мають перевагу, оскільки вони не залежать від провідних фірм, які під гаслом експорту нових технологій насправді передають морально застарілі розробки. До речі, необхідно чітко усвідомлювати, що інновації, а значить і наука, що їх продукує, нині менш доступні, ніж найцінніші природні ресурси. Причиною цього є те, що ними володіють лише високорозвинуті країни, яким немає сенсу поспішати з їх продажем, адже це дає змогу утримувати монопольне становище і таким чином привласнювати надприбуток. Варто наголосити, що володіння інноваціями, які є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу в конкурентній боротьбі. Інноваційні проблеми набувають специфічного характеру в період ринкової трансформації. Очевидним є те, що вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств – головна запорука забезпечення успіху ринкових реформ. Крім цього, світовий досвід показує, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності. Для більшості підприємств інновації стають головним фактором розвитку. Ось чому сьогодні характерним є зростання кількості наукових праць, де досліджується інноваційна діяльність. У науковій думці Заходу акцент роблять не на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов'язаних з поліпшенням усього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Вітчизняні науковці також намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети, знайти дійові механізми залучення та ефективного використання інновацій.

Вагомий внесок у дослідження проблем інноваційної діяльності зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: В. Александрова, Ю. Бажал, П. Бєлєнький, А. Бодюк, А. Власова, Л. Водачек, О. Водачкова, В. Геєць, Н. Гончарова, М. Долішній, Ю. Зиков, С. Ільєнкова, Н. Краснокутська, С. Колупаєва, А. Коренний, О. Кузьмін, А. Кутейников, О. Лапко, Д. Львов, І. Макаренко, Б. Патон, С. Покропивний, Й. Петрович, П. Перерва, Я. Плоткін, А. Пригожин, А. Перлакі, А. Савченко, Б. Санто, Б. Твісс, М. Туган-Барановський, В. Терехов, М. Чумаченко, Й. Шумпетер, А. Яковлєв та інші. Цей список можна розширити, враховуючи, що із зазначеною проблематикою тісно переплітаються питання науково-технічного прогресу, нової техніки та багато інших. Однак масштаби та рівень наукової проробки проблем активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств залишаються, на наш погляд, недостатніми. Свідченням цього є відсутність на практиці реального впливу на ситуацію з інноваційної діяльності.

Незважаючи на велику кількість досліджень і публікацій щодо проблем інноваційної діяльності, її аспекти залишаються дискусійними. Необхідність поглибленої наукової розробки проблем активізації інноваційної діяльності з урахуванням специфіки становлення ринкових відносин в Україні зумовила вибір теми, дала змогу визначити мету і завдання дисертаційної роботи. Потребують уточнення і поглиблення поняття "інновація", "інноваційний процес", класифікація інноваційних процесів і виявлення чинників, які їх активізують. Вирішенню цих проблем присвячене дане дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Підставою для розробки дисертації є дослідження проблем активізації інноваційної діяльності підприємств, що своєю спрямованістю повністю відповідає науковому напрямку кафедри економіки підприємств і корпорацій Тернопільської академії народного господарства "Підвищення ефективності виробництва" (державний реєстраційний номер 0101U002353). Зокрема автор є виконавцем підрозділу “Активізація інноваційної діяльності” даної теми.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження – проведення аналізу тенденцій інноваційної діяльності підприємств машинобудування у Західному регіоні України, визначення напрямків її поліпшення, а також розробка заходів щодо її активізації в умовах ринкової трансформації.

Для досягнення поставленої мети в роботі передбачено розв'язання таких завдань:

·

· розробити класифікацію інноваційних процесів на підприємстві та виявити взаємозв'язки між ними;

· розробити методику комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємств;

· обґрунтувати раціональні шляхи взаємодії підприємств різного розміру для активізації інноваційної діяльності;

· окреслити напрямки та розробити пропозиції щодо вдосконалення державної підтримки інноваційної діяльності.

Об'єкт дослідження – інноваційна діяльність та інноваційні процеси на машинобудівних підприємствах Західного регіону України.

Предмет дослідження – теоретичні та методико-прикладні підходи до організації інноваційної діяльності на підприємствах.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їх розвитку і взаємозв'язку. У дисертаційному дослідженні використані наступні методи:

·

· методи графічний, індексний і динамічних рядів – при оцінці тенденцій розвитку інноваційної діяльності у машинобудуванні;

· методи динамічних рядів, індексний і кореляційного аналізу – для економічної оцінки та виявлення чинників активізації інноваційної діяльності;

· методи графічний і динамічних рядів, зведення і групування, вибірковий, індексний і кореляційного аналізу – для оцінки впливу інноваційної діяльності на ефективність виробництва.

Наукова новизна одержаних результатів у тому, що:

·

· удосконалена класифікація інноваційних процесів, в основу якої покладено ознаку їх місця в організації виробництва на машинобудівних підприємствах (загальноприйнятої класифікації немає, а ті що розроблені є громіздкими і неефективними для використання на мікрорівні);

· вперше запропоновано ряд показників комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємства (коефіцієнти використання власних і придбаних розробок, коефіцієнт співвідношення між власними і придбаними розробками, частка конкурентоспроможної продукції), які базуються на виявленні головних чинників впливу на процеси розробки і поширення інновацій.

· обґрунтована доцільність взаємодії підприємств різного розміру в процесі реалізації нововведень, як засобу зниження ризиковості інноваційних проектів і скорочення термінів їх розробки і впровадження, яка грунтується на використанні переваг великих і малих (венчурних) підприємств (на відміну від існуючих теорій вона враховує різну ефективність функціонування даних структур на певних етапах інноваційного процесу);

· отримали подальший розвиток напрямки вдосконалення державної підтримки інноваційної діяльності підприємств, які передбачають поєднання економічних і адміністративних важелів впливу, що започатковує розробку законодавчої бази її активізації (відрізняється від існуючого стану диференційованим підходом до стимулювання інноваційної діяльності великих і венчурних підприємств).

Практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки дисертаційної роботи можуть застосовувати вітчизняні підприємства при здійсненні інноваційної діяльності. Сформульовані рекомендації є системою заходів, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності підприємств.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені у ВАТ ТРЗ "Оріон" (довідка № 444/792), ОКБ “Текон – Електрон” (довідка № 067-337), ЗАТ “Інкотех” (довідка № 09/05-1), ВАТ “Рівненський завод “Газотрон” (довідка № 560).

Основні положення, обґрунтовані в дисертації, використовують у навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства при викладанні дисциплін "Економіка і організація інноваційної діяльності", "Економіка підприємств", “Основи наукових досліджень”, "Організація виробництва", у курсовому та дипломному проектуванні (довідка № 126-06/711).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в ній, дисертантка отримала особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, що становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації автор доповідала на: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації" (31 травня – 1 червня 2001 р., м. Дніпропетровськ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми управління інноваційною діяльністю та перспективи їх вирішення" (25 – 30 червня 2001 р., м. Івано-Франківськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічний аналіз в Україні на початку ХХІ ст.” (23 – 24 жовтня 2001 р., м. Тернопіль); на наукових семінарах кафедри економіки підприємств і корпорацій Тернопільської академії народного господарства.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано: 14 наукових праць (наукові статті, тези доповідей), загальним обсягом 7,35 друк. арк., з них особисто автору належить 4,6 друк. арк. У фахових виданнях опубліковано 9 праць, з них 3 – одноосібні.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків (обсягом 154 сторінки), переліку використаних джерел (189 найменувань на 18 сторінках) і 7 додатків (на 12 сторінках), а також містить 14 таблиць і 16 рисунків на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність обраної теми дисертації, визначені мета й основні завдання, об'єкти дослідження, викладена наукова новизна, практичне та теоретичне значення розроблених у дисертаційній роботі рекомендацій.

У першому розділі – " Теорія і практика інноваційної діяльності та її ефективність" – визначені суть і значення інноваційної діяльності, інновацій, інноваційних процесів, удосконалена їх класифікація, обґрунтована методика комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємства та проаналізовані теперішній стан й перспективи розвитку інноваційної діяльності в машинобудуванні.

На основі узагальнення літературних джерел запропоновані такі визначення понять: “інновація” – це результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді наукових, технічних, організаційних чи соціально-економічних новинок, що можна отримати на будь-якому етапі інноваційного процесу; "інноваційний процес" – це сукупність комплексних, постійно здійснюваних у просторі та часі, прогресивних, науково-технічних, організаційних і соціально-економічних змін, що ведуть до підвищення ефективності суспільного виробництва та вирішення соціальних проблем (екологія, умови праці тощо).

Для найповнішого розкриття суті та проведення аналізу інноваційних процесів на мікрорівні у дослідженні запропоновано вдосконалити їх класифікацію (див. рис. 1), що дасть змогу спрямувати виробничий процес підприємств інноваційним шляхом і оптимізувати структуру інноваційних витрат.

У цьому ж розділі запропонована методика комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємств, що ґрунтується на оцінці науково-інформаційного і технічного рівнів підприємства та визначенні техніко-економічної ефективності інноваційних проектів (див. рис. 2).

Для оцінки науково-інформаційного рівня забезпеченості підприємства необхідно визначити такі критерії ефективності: науковий рівень підприємства, рівень інформаційного забезпечення та конкурентоспроможність його розробок.

У дисертаційній роботі ми визначили показники, які характеризують науковий та інформаційний рівень забезпеченості підприємства, а саме:

а) коефіцієнт наукомісткості виробництва (Кн.):

, (1)

де В н. – обсяг витрат на інноваційну діяльність (науку);

Вз. – загальна сума витрат виробництва.

б) коефіцієнт використання власних розробок (К вл. р.):

, (2)

де N в. вл. – кількість упроваджених власних розробок;

N заг. вл. – загальна кількість власних розробок.

в) коефіцієнт використання придбаних розробок (К п. р.):

, (3)

де N в.пр. – кількість упроваджених придбаних розробок;

N заг. пр. – загальна кількість придбаних розробок.

г) коефіцієнт співвідношення власних і придбаних розробок (К сп):

, (4)

За даним показником можна зробити висновок про темпи здійснення досліджень на підприємстві. При цьому передбачено оцінювати рівень активності в інноваційній діяльності за шкалою, що відображає три рівні (див. табл. 1):

Таблиця 1

Шкала для встановлення рівня активності в інноваційній діяльності

Рівень активності Коефіцієнт співвідношення

Низький Менший за 1

Середній Близький до 1

Високий Більший за 1

Для проведення аналізу технічного рівня забезпеченості підприємства пропонуємо використовувати такі показники:

а) коефіцієнт оновлення продукції (К он. пр.):

, (5)

де Q н. – обсяг випуску нової продукції;

Q тов. – обсяг випуску товарної продукції.

б) коефіцієнт оновлення технології (К он.тп.):

, (6)

де N н.тп. – кількість упроваджених нових технологічних процесів;

N заг. тп. – загальна кількість технологічних процесів.

в) частка конкурентоспроможної продукції підприємства (П ксп.):

, (7)

де Q скл. – продукція, що понаднормово лежить на складах.

Не слід забувати, що для визначення техніко-економічної ефективності інноваційних проектів доцільно використовувати такі показники: сумарний економічний ефект або коефіцієнт економічної ефективності (термін окупності).

Другий розділ – "Аналіз чинників активізації інноваційної діяльності підприємств регіону" – присвячений економічній оцінці інноваційної діяльності підприємств і виявленню її впливу на ефективність виробництва. У цьому контексті на основі здійсненого аналізу визначені фактори, що впливають на активність інноваційної діяльності підприємств.

Оцінювання тенденцій розвитку інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей дало змогу зробити висновок про її згортання. У результаті аналізу факторів впливу на неї встановлено, що найнегативнішу дію мають три головних чинники: недостатній рівень її фінансування, недосконале законодавче забезпечення та існування високих кредитних ставок. Фундаментальна основа інноваційної діяльності – це інтенсивність і рівень науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Саме активізація процесів виконання і впровадження власних науково-дослідних розробок і достатній рівень їх фінансування з боку держави забезпечує США можливість утримувати світову першість в інноваційній діяльності. Оцінка стану інноваційної діяльності машинобудівних підприємств за допомогою кореляційно-регресивного аналізу дала змогу встановити, що найсуттєвіший вплив на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт мають два чинники: рівень загальних обсягів її фінансування і рівень фінансування придбання засобів виробництва. Незважаючи на ті позитивні зміни, які відбулися протягом останніх двох років у загальних обсягах фінансування інноваційної діяльності підприємств, очевидним є продовження її згортання у регіоні. Враховуючи динаміку обсягів інноваційних витрат і частки цих витрат на фінансування таких її напрямків, як маркетинг оновленої продукції та придбання засобів виробництва, робимо висновок, що згортання інноваційної діяльності стає реальністю. Проведений кореляційно-регресивний аналіз залежності частки витрат на фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт дав можливість встановити її зв'язок з часткою витрат на придбання засобів виробництва, що протягом останніх років суттєво зросла. Так, у цілому по регіону за період 1996 — 1998 рр. частка витрат на придбання засобів виробництва зросла в 3,2 раза. Найбільше зростання було протягом 1999 р.— у 20,9 раза зі сповільненням темпів до 1,4 раза у 2000 р. Крім наведеного показника в 1999 р. також зросла у 1,3 раза частка витрат на маркетинг і рекламу, але це зростання не було таким значним як у попередньому випадку. Негативним моментом було і те, що вже у 2000 р. темпи її зниження перевищили у 2 рази зростання у попередньому періоді, що свідчить про недосконалість маркетингової діяльності на машинобудівних підприємствах регіону. Склалася ситуація, в умовах якої не можна забезпечити протікання процесів активізації інноваційної діяльності підприємств. Помітним є, по-перше, зменшення частки витрат на маркетингові дослідження, які в умовах ринкового способу господарювання є важливим засобом успішного завершення наукових досліджень і, по-друге, зменшення частки витрат на фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Так, якщо у 1998 р. частка витрат на фінансування НДДКР переважала частку витрат на придбання засобів виробництва у 29,9 раза, то вже з 1999 р. окреслилась зворотна тенденція – приріст витрат на придбання основних фондів переважав приріст витрат на фінансування наукових досліджень у 1,4 раза, а у 2000 р. – у 120 разів. Отже, протягом останніх років у механізмі розподілу коштів, призначених для фінансування інноваційної діяльності, продовжує зростаючими темпами домінувати частка витрат на придбання засобів виробництва. Зрозуміло, що той рівень техніки, який сьогодні використовують на вітчизняних підприємствах, цілком потребує цього. Але цей напрямок не є оправданим насамперед з точки зору перспективного розвитку, поскільки суттєвих позитивних зрушень на даний момент він не забезпечив. Визначальним для проведення НДіДКР у роботі визнане вдосконалення методики розподілу загальної суми інноваційних витрат, зокрема, збільшення частки витрат на фінансування наукових досліджень шляхом узгодження співвідношення між даним показником і часткою витрат на придбання засобів виробництва. Впровадження такої методики створить передумови для активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств і організацій, що сьогодні є головним чинником підвищення ефективності виробництва.

Узагальнення літературних джерел і статистичних даних підприємств дало можливість зробити висновок про зростання ролі інновацій у підвищенні ефективності виробництва. Так, інновації впливають на більшість економічних показників, пов'язаних зі зниженням собівартості продукції: зростання обсягів виробництва, зниження матеріало-, енергомісткості та витрат на оплату праці. Крім цього, інноваційні процеси стають першопричиною заміни застарілої продукції, розширення внутрішнього і зовнішнішнього ринку збуту та підвищення її конкурентоспроможності. У зв'язку з переходом вітчизняної економіки на ринкові засади господарювання підвищення ефективності діяльності машинобудівних підприємств безпесередньо пов'язують з вирішенням проблем кокурентоспроможності їх продукції, які залежать від реалізації інноваційних процесів. Аналіз рівня рентабельності виробництва досліджуваних машинобудівних підприємств дає змогу встановити, що найсуттєвіший вплив мають такі показники, як рівень наукомісткості й оновлення продукції на підприємстві. Результати дослідження засвідчують, що значні резерви рентабельності виробництва пов'язані з підвищенням коефіцієнтів наукомісткості й оновлення продукції. Так, зі збільшенням першого на 10% рентабельність виробництва зростатиме не менш як у 1,6 раза і не більш як у 2,8 раза, а зростання другого на 10% веде до підвищення рентабельності не менш як у 1,57 і не більш як у 3 раза. Впровадження цих показників у практику роботи машинобудівних підприємств дасть можливість оцінити не тільки стан, а й побачити перспективи розвитку інноваційної діяльності підприємства. Все це зумовлює необхідність пошуку нових шляхів активізації інноваційної діяльності українських підприємств.

У третьому розділі – " Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств" – обґрунтована доцільність взаємодії підприємств різного розміру на всіх етапах інноваційного процесу, описані структура запропонованого інноваційно-інформаційного центру та його місце в загальній організаційній структурі управління, сформульовані пропозиції щодо напрямків удосконалення державної підтримки інноваційної діяльності підприємств, а також поліпшення її маркетингового забезпечення.

Для активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств необхідно здійснювати широкий комплекс заходів, важливе місце серед яких займає виявлення внутрішніх резервів її організації. Одним із них є забезпечення швидкого та якісного виконання кожної зі стадій та етапів інноваційного процесу, які відображають трансферт нововедень у матеріальне виробництво: від зародження і проведення фундаментальних досліджень, проектно-конструкторських розробок, створення дослідних зразків, їх випробування в лабораторіях до організації серійного чи масового виробництва новинок та їх реалізації і обслуговування (див. рис. 3). При цьому надзвичайно важливою проблемою є не лише прискорення якісного виконання етапів, але й недопущення більших, ніж конкуренти витрат часу на стиках між стадіями і етапами інноваційного процесу.

Сукупність підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, не є однорідною. Тут підприємства різні за формами і масштабами інноваційної діяльності. Еволюція ринкової системи доводить, що взаємовідносини малих, середніх і великих підприємств у сфері інновацій мають взаємодоповнюючий і взаємозабезпечуючий характер. Тому етапи дослідно-конструкторських розробок і експериментального виробництва, які успішно реалізує заводська наука, доцільно доручати венчурним фірмам, ефективність функціонування яких у даній сфері є значно вищою. Вони забезпечать розробку та реалізацію нововведень, тому що базуються на високій концентрації інтелекту, а також використанні науково-дослідницького, обчислювального та іншого обладнання й інформаційної бази великих підприємств і, що не менш важливо, сприятимуть технічному переозброєнню галузей народного господарства. При цьому ризик діяльності таких фірм компенсують значною віддачею при впровадженні нововведень. Враховуючи відсутність нині в Україні регіональних інформаційних центрів і вільних висококваліфікованих працівників, вважаємо, що доцільно надавати перевагу внутрішнім венчурам, які до того ж потребують значно менших інвестицій на створення і функціонування. Це дасть змогу значно зменшити ризик великих підприємств, бо вони братимуть до впровадження лише перевірені венчурними підприємствами високоефективні інноваційні проекти. Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що головним каталізатором активізації інноваційної діяльності в промисловості сьогодні може стати відпрацьована система раціональної взаємодії малих, середніх і великих підприємств.

Для прийняття компетентних рішень в інноваційній діяльності сьогодні необхідно опрацювати значні масиси інформації. У зв'язку з цим виникає потреба в створенні досконалої системи інноваційно-інформаційного забезпечення. Відомо, що в умовах гострої конкурентної боротьби найістотнішою проблемою, яка визначає переваги інноваційних задумів, є те, з яким випередженням стосовно очікуваної реалізації на ринку вони виникають. Водночас слід зауважити, що компетентна оцінка нових задумів може бути забезпечена об'єднаними зусиллями фахівців різних галузей знань, які працюють в різних підрозділах: науково-дослідних, проектно-конструкторських бюро, групах маркетингу, виробничих, фінансових, адміністративних та інших відділах.

Зауважимо, що для підвищення ефективності інформаційних комунікацій, а також для організації належного інформаційного забезпечення інноваційної діяльності, пропонуємо створювати на підприємствах інноваційно-інформаційні центри. Структуру та місце такого центру в загальній організаційній структурі управління підприємством подано на рис. 4.

Для швидкого подолання негативного впливу на мікрорівень проблем, зумовлених кризовим станом економіки, пропонуємо здійснювати державну підтримку власне тих машинобудівних підприємств, які зорієнтовані на активну інноваційну діяльність, що дасть можливість забезпечити високий перспективний розвиток підприємств усіх базових галузей національної економіки. З метою

вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності пропонуємо запровадити класифікацію підприємств залежно від ступеня їх участі в інноваційних процесах.

Крім цього, запропонована класифікація підприємств дасть змогу найближчим часом активізувати роботу вітчизняних підприємств у сфері досліджень і розробок , сприятиме розширенню їх інноваційної діяльності та підвищенню наукомісткості виробництва.

Оцінивши чинники впливу на інноваційну діяльність, приходимо до висновку, що саме відсутність достатнього її фінансового забезпечення є головною причиною гальмування динамічного розвитку машинобудівних підприємств регіону. Найефективніше вирішити цю проблему можна тільки шляхом використання різних джерел фінансування, зокрема бюджетних коштів (державного та місцевого бюджетів), вітчизняних та іноземних інвестицій, власних коштів підприємств і кредитних ресурсів банків. Світовий досвід дає змогу побачити, що держава має значний пріоритет в інвестуванні інноваційної діяльності. На жаль, в Україні необхідність фінансування інноваційної діяльності не знаходить підтримки. Свідченням цього є скорочення частки витрат з державного бюджету, що використовують на фінансування наукових досліджень. Скорочення фінансування інноваційної діяльності спричиняє процес згортання наукових досліджень, і як наслідок, зменшення кількості наукових розробок і чисельності кваліфікованих наукових кадрів. На нашу думку, вирішення проблеми активізації інноваційної діяльності може бути забезпечене лише при умові поліпшення її фінансування насамперед з Державного бюджету.

Вдосконалення механізму державної підтримки венчурних підприємств необхідно, на нашу думку, розпочати із запровадження прогресивної шкали їх оподаткування. Враховуючи, що більшість венчурних фірм формуються і функціонують протягом 5–7 років і в середньому витрачають на освоєння інновацій близько двох років, пропонуємо таку прогресивну шкалу оподаткування їх діяльності: перших два роки ставка податку на прибуток має становити 10%, наступних два роки – 20%, п'ятий – шостий роки – 25%, після чого ставка наближається до загальноприйнятої – 30%. При зміні максимальної ставки податку необхідно пропорційно зменшити і запропоновані ставки.

В умовах гострої конкурентної боротьби найістотнішою проблемою, що визначає переваги інноваційних задумів є те, з яким випередженням щодо очікуваної реалізації на ринку вони виникають. Враховуючи незадовільний стан маркетингової підтримки інноваційної діяльності підприємств, який поглиблюється через низький рівень їх інформаційного забезпечення і зниження творчої активності працівників, пропонуємо вдосконалити роботу маркетингових відділів, максимально спрямувавши їх діяльність на проведення інноваційних досліджень. Саме це має стати головним напрямком у маркетинговій стратегії підприємства. Дієвим заходом для вирішення даного питання, на наш погляд, може бути створення груп інноваційного маркетингу, фахівці якого повинні брати активну участь у генеруванні нових ідей.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми, що виявляється у науково-практичному обгрунтуванні шляхів активізації інноваційної діяльності підприємств, які дають змогу розробити наступні наукові рекомендації і пропозиції.

1. На основі аналізу теорії і практики інноваційної діяльності в роботі визначено, що “інновація” – це результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді наукових, технічних, організаційних чи соціально-економічних новинок, що можна отримати на будь-якому етапі інноваційного процесу, а “інноваційний процес” – сукупність різноманітних змін і визначення їх місця та ролі в комплексі чинників підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств та вирішення соціальних проблем.

2. Класифікація інноваційних процесів, яка передбачає їх поділ на технічні, організаційні і соціально-економічні, дозволяє виявити взаємозв'язки між ними, призначена для використання на мікрорівні (підприємствах) та дасть змогу забезпечити оптимальне співвідношення витрат на фінансування продуктових і технологічних інновацій з точки зору перспективного розвитку.

3. Дослідження стану інноваційної діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств Західного регіону України показало відставання його розвитку порівняно з підприємствами країн з розвинутою ринковою економікою. Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційної діяльності дає можливість зробити висновок про її згортання, незважаючи на поліпшення економічного становища. На основі кореляційно-регресивного аналізу доведено, що основною причиною згортання інноваційної діяльності машинобудівних підприємств регіону є не лише відсутність фінансових ресурсів, а неефективна з точки зору перспективних цілей методика розподілу даних коштів, що призвело до зменшення обсягів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Дана ситуація ускладнюється ще й зменшенням частки витрат на маркетингові дослідження, оскільки вони в умовах ринкової системи господарювання є важливим засобом забезпечення успіху.

4. Комплексну оцінку інноваційної діяльності підприємства та ефективності інноваційних проектів запропоновано здійснювати на основі методики, що базується на використанні таких показників, як коефіцієнт наукомісткості виробництва, коефіцієнти використання власних і придбаних розробок, коефіцієнт співвідношення між власними та придбаними розробками, коефіцієнт оновлення продукції, коефіцієнт оновлення технології, частка конкурентоспроможної продукції.

5. Кореляційний аналіз рівня рентабельності виробництва досліджуваних машинобудівних підприємств дав змогу встановити його залежність від інноваційних процесів. Найсуттєвіший вплив тут мають такі показники, як рівень наукомісткості й оновлення продукції на підприємстві.

6. Для поліпшення державної підтримки інноваційної діяльності підприємств пропонується вдосконалити законодавчо-нормативну базу щодо її регулювання, а саме: ввести диференційовані податкові пільги, які встановлені на базі розробленої класифікації підприємств залежно від їх участі в інноваційному процесі та запровадити прогресивну шкалу оподаткування для венчурних підприємств, що базується на врахуванні часу їх формування і функціонування.

7. Важливе значення для активізації інноваційної діяльності має розвиток мережі венчурних підприємств. Виваженим і найдоцільнішим методом упровадження інновацій є створення при великих підприємствах внутрішніх венчурів, що дає змогу значно зменшити ризик великих підприємств, оскільки вони братимуть до впровадження лише перевірені венчурними підприємствами високоефективні інноваційні проекти.

8. Для належного інформаційного забезпечення інноваційної діяльності рекомендується налагодити роботу регіональних інформаційних центрів, а на рівні господарських одиниць (підприємств) – інноваційно-інформаційних центрів, що дасть можливість використати внутрішні та зовнішні резерви активізації інноваційної діяльності.

9. З метою створення дієвого механізму маркетингового забезпечення інноваційної діяльності пропонується у маркетингових відділах створити групу інноваційного маркетингу, фахівці якої брали б активну участь у генеруванні нових ідей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Харів П. С., Собко О. М. Активізація інноваційної діяльності підприємницьких структур та ефективність виробництва // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 1999. – № 5. – С. 32 – 37. Особистий внесок автора: проаналізовані літературні джерела з питань організації інноваційної діяльності підприємницьких структур та розроблені напрямки їх активізації (0,5/0,3 д.а. ).

2. Собко О. М. Деякі аспекти інвестування інноваційної діяльності підприємств у перехідний період // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 1999. – № 6. – С. 48 – 52 (0,5 д.а. ).

3. Собко О. М. Амортизаційна політика та активізація інвестиційної діяльності підприємств // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький. – 1999. – № 5. – С. 27 – 30 ( 0,3 д. а.).

4. Харів П. С., Собко О. М. Аналіз інноваційних процесів в промисловості

// Наукові записки. – Тернопіль: Економічна думка. – 1999. – С. 87 – 91. Особистий внесок автора: здійснено аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств Західного регіону України (0,3/0,2 д.а. ).

5. Собко О. М. Стан та перспективи розвитку інноваційної діяльності в регіоні

// Науковий вісник " Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України". – Тернопіль: Економічна думка. – 2000. – С. 76 – 81 (0,5 д.а. ).

6. Харів П., Кирич В., Собко О. Аналіз факторів впливу на активність інноваційної діяльності підприємств регіону // Наукові записки. – Тернопіль: Економічна думка. – 2001. – № 9. – С. 222 – 225. Особистий внесок автора: проведено аналіз чинників активізації інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах Західного регіону України (0,3/0,2 д. а. ).

7. Собко О. М. Деякі аспекти державної підтримки інноваційної діяльності

// Науковий вісник “Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду”. – Чернівці. – 2001. – Випуск 3. – С. 307 – 311 ( 0,25 д. а.).

8. Харів П., Шпак Н., Собко М. Фінансове та інформаційне забезпечення інноваційних процесів в промисловості // Науковий часопис “Економіка: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетроськ: Наука і світ. – 2001. – С. 49 – 60. Особистий внесок автора: розроблено пропозиції щодо вдосконалення фінансового та інформаційного забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств (0,7/0,6 д .а. ).

9. Харів П., Собко О. Економічна ефективність інноваційної діяльності та методи її оцінювання в умовах ринку // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 2001. – Випуск 14. – С. 108 – 113. Особистий внесок автора: розроблено методику комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємства ( 0,5 /0,4 д. а. ).

Публікації в інших виданнях

10. Харів П. С., Зятковський І. В., Вашків О. П., Собко О. М. Зношення і амортизація основних виробничих фондів та їх вплив на інноваційні процеси. – Тернопіль, 1999. – 28 с. Особистий внесок автора: доведено вплив прискореної амортизації на інноваційні процеси (1,2 / 0,2 д. а. ).

11. Харів П. С., Яценко Н. М., Бойчик І. М., Вашків О. П., Собко О. М. Нормування науково-дослідних, дослідно-конструкторських і експериментальних робіт. – Тернопіль, 1999. – 32 с. Особистий внесок автора: визначено передумови прискорення інноваційних процесів на підприємстві ( 1,5/ 0,5 д. а. ).

12. Харів П. С., Собко О. М. Деякі питання забезпечення ефективності діяльності підприємницьких структур // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції " Актуальні проблеми розвитку економіки України в перехідний період до ринку". Ч. 1. – Тернопіль: ТАНГ. – 1996. – С. 7 – 8. Особистий внесок автора: на основі вивчення зарубіжного досвіду зроблено висновок про необхідність активізації інноваційної діяльності як основного засобу підвищення ефективності вітчизняного виробництва ( 0,1/0,05 д. а. ).

13. Собко О. М. Взаємодія підприємств різного розміру як інструмент зменшення ризику в інноваційній діяльності / Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції " Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” // Економічний вісник Національної гірничої академії України. Том 1. – Дніпропетровськ: НГАУ. – 2001. – С. 57 – 59 ( 0,1 д. а. ).

14. Харів П., Шпак Н., Собко О. Аналіз впливу наукоємності на підвищення ефективності виробництва // Наукові записки. – Тернопіль: Економічна думка. – Випуск 10. – Частина 1. – 2001. – С. 55 – 61. Особистий внесок автора: на основі аналізу фактичних даних промислових підприємств доведено вплив інновацій на ефективність виробництва (0,6 /0,5 д. а ).

АНОТАЦІЯ

Собко О. М. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств (на прикладі машинобудівних підприємств Західного регіону України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01. – економіка підприємства й організація виробництва. – Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль, 2001.

Дисертація присвячена питанням активізації інноваційної діяльності вітчизняних промислових підприємств в умовах ринкової трансформації економіки. З цією метою досліджені поняття інноваційна діяльність, інновація, інноваційний процес, вдосконалена їх класифікація, а також визначений стан і накреслені перспективи розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств машинобудування Західного регіону України. Розроблена методика комплексної оцінки інноваційної діяльності та ефективності нововведень і запропоноване використання ряду показників для цієї оцінки. Виявлені чинники активізації інноваційної діяльності підприємств, обґрунтована доцільність взаємодії підприємств різного розміру на етапах інноваційного процесу для зменшення ризиковості інноваційних проектів і скорочення терміну їх розробки й упровадження у виробництво. Отримали подальший розвиток напрямки вдосконалення державної підтримки інноваційної діяльності підприємств, встановлені взаємозв'язки у маркетинговій та інноваційній діяльності підприємств.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інновація, інноваційний процес, ефективність, інноваційні проекти, інвестиції.

ANNOTATION

Sobko O. M. Activation of the innovative activity of manufactured enterprises (on the example of machine-building enterprises of the western region of Ukraine). –Typescript.

The thesis for a candidate's degree in economic sciences in specialty 08.06.01 – Economy of an enterprise and organization of production. – Ternopil Academy of National Economy, Ternopil, 2001.

The thesis is devoted to the questions of activating the innovative activity of home manufactured enterprises in the conditions of market transformation of economy. For this purpose there were investigated the meanings of innovative activity, innovation, innovative process, was improved their classification and defined the state and appointed the prospects of developing the innovative activity of home machine-building enterprises in the Western region of Ukraine. There were worked out the methods of complex valuation of innovative activity and efficiency of innovations and was proposed the use of a number of indices for this valuation. The were revealed the motives of activating the innovative activity of enterprises, was grounded the expediency of interacting of enterprises of various proportions on the stages of innovative process for the diminution of riskness of innovative projects and shortening the terms of their working-out and introduction into the manufacture. The directions of improving the state support of innovative.

Key words: innovative activity, innovation, innovative process, efficiency, innovative projects, investments.

АННОТАЦИЯ

Собко О. Н. Активизация инновационной деятельности промышленных предприятий (на примере машиностроительных предприятий Западного региона Украины). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. – экономика предприятия и организация производства. – Тернопольская академия народного хозяйства, Тернополь, 2001.

Диссертация посвящена вопросам активизации инновационной деятельности отечественных предприятий машиностроения. Исследованы концептуальные подходы к проблеме осуществления инновационной деятельности, усовершенствована классификация инновационных процессов, изучено состояние и тенденции развития инновационной деятельности машиностроительных предприятий в Западном регионе Украины. Обоснованы методические подходы к комплексной оценке инновационной деятельности предприятий. Исследовано влияние инноваций на эффективность производства.

В первом разделе работы – " Теория и практика инновационной деятельности и ее эффективность" – раскрывается и уточняется сущность следующих понятий: инновационная деятельность – это деятельность, связанная с выявлением и генерированием новых идей, а также с разработкой, освоением и распостранением инноваций; инновация – это результат инновационной деятельности, который может быть отражен в виде научных, технических, организационных или социально-экономических новшеств и получен на любом из этапов инновационного процесса; инновационный процесс – совокупность комплексных, постоянно происходящих в пространстве и во времени, прогрессивных научно-технических, организационных и социально-экономических изменений, которые ведут к росту эффективности общественного производства, а также к решению социальных проблем. На базе анализа инновационной деятельности предлагается классификация инновационных процессов, которая может быть использована при планировании деятельности предприятий с целью обеспечения перспективного развития.

Проведенное исследование состояния тенденций развития инновационной деятельности машиностроительных предприятий Западного региона Украины показало снижение ее активности, несмотря