ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Титаренко Дмитро Миколайович

УДК 930.2(477) “1941/ 1943”

ПРЕСА СХІДНОЇ УКРАЇНИ ПЕРІОДУ НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО (1941 – 1943 рр.)

07.00.06 – Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ –2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор

Пірко Василь Олексійович,

завідувач кафедри історіографії, джерелознавства,

археології та методики викладання історії

Донецького національного університету

Офіційні опоненти – доктор історичних наук, професор

Стецкевич Віталій Вікторович,

завідувач кафедри історії України та українознавства

Криворізького технічного університету

– кандидат історичних наук, доцент

Ізюмов Володимир Іванович,

доцент кафедри історії України

Донецького національного університету

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Каразіна Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “17” квітня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08. 051. 14 в Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, ауд. 307.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий “13” березня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Події періоду Другої світової війни вже протягом багатьох десятиріч є об’єктом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. На сучасному етапі розвитку історичної науки дослідження з вказаної проблематики набувають особливої гостроти та актуальності, потребують поглибленого осмислення та висвітлення.

Це пов’язане з розширенням кола досліджуваних питань, відходом від старих ідеологічних штампів та стереотипів в оцінці подій, появою та розвитком нових концептуальних положень. Завдання істориків на сучасному етапі полягає в тому, щоб об’єктивно, зважено підійти до подій того часу, якомога повніше висвітлити трагічні і водночас героїчні сторінки в історії народу України.

Особливо це стосується періоду німецько-фашистської окупації України, і, зокрема, східної її частини, яка входила до складу прифронтової смуги. На жаль, на базі вже введених до наукового обігу джерел дуже складно, а інколи часто і зовсім неможливо відтворити процеси, які відбувалися на території регіону. В зв’язку з тим постає нагальна необхідність введення до наукового обігу нових джерел, які раніше використовувалися істориками дуже обмежено, фрагментарно та упереджено, або ж навіть сприймалися негативно. Ретельний та доскіпливий їх аналіз може значно розширити наше уявлення про події того часу в регіоні.

До числа таких джерел, які дійшли до наших днів, повною мірою можна віднести пресу, що видавалася під час окупації на території сходу України. Автором було визнане за недоцільне включення до об’єкту дослідження підпільно-партизанських видань. Це зумовлюється як низькою їх репрезентативністю (з 3-х друкованих органів, що виходили на сході України, зберігся лише 1), незначною кількістю інформації з проблематики, яка розглядається в дисертації, так і тим, що за походженням та спрямованістю вони являли собою якісно інші періодичні видання.

При вивченні преси періоду німецько-фашистської окупації в якості історичного джерела варто враховувати те, що і сама вона як прояв громадського життя потребує детального розгляду. Це, зокрема, стосується з’ясування обставин її виникнення, умов функціонування, визначення механізму роботи редакцій та їх співробітників.

Необхідність широкого і глибокого дослідження тогочасної періодики зумовлюється й тим, що вона була не лише потужним та діяльним фактором ідеологічно-пропагандистського впливу на місцеве населення, але й наймасовішим засобом інформування про події місцевого життя. З більшою чи меншою періодичністю вона фіксувала всі події поточного періоду, відбивала життя суспільства за минулий проміжок часу. Газети надають можливість відновити безперервну картину тих процесів, які проходили в регіоні протягом 1941-1943 років. Періодичні видання Східної України, постійно відбираючи соціально значущу для сучасників інформацію, щодня одержували відомості про найважливіші події та явища місцевого життя, синхронно та систематично відбивали їх. Дослідник, який використовує пресу, через неї знайомиться з процесом формування громадської думки. При цьому варто зазначити, що газетна публіцистика окупаційного періоду (втім, як і будь-яка інша) несе в собі подвійний шар інформації: про події, нею відбиті, й про ставлення до цих подій, їхню інтерпретацію авторами та видавцями преси.

Особлива цінність періодики того часу полягає в наявності як притаманних їй публіцистичних жанрів, так і друкованої на її шпальтах суто офіційної інформації, актової та діловодної документації.

Отже, періодика Східної України часів німецько-фашистської окупації може допомогти у висвітленні соціально-економічного, духовного життя регіону в 1941-1943 рр. На особливу увагу заслуговують також ті матеріали, які відбивають офіційну точку зору на окремі прояви підпільно-партизанської діяльності в регіоні, хід бойових дій.

Зв’язок роботи із науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі загальнофакультетської теми “Історія Донбасу” та проблематики, яка розробляється колективом кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії ДонНУ.

Об’єктом дослідження, який розглядається автором, виступає офіційна преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації.

Предметом дослідження є процес розвитку окупаційних періодичних видань Східної України, інформаційні можливості матеріалів преси з питань соціально-економічного, духовного стану регіону, підпільно-партизанського руху та ходу бойових дій на радянсько-німецькому фронті.

Хронологічні рамки дослідження зумовлені терміном існування окупаційного режиму на теренах Східної України (жовтень 1941 – вересень 1943 рр.) і охоплюють період з листопада 1941 р. – часу появи перших періодичних видань у регіоні – до вересня 1943 року – часу звільнення від німецько-фашистської окупації і припинення функціонування преси.

Географічні межі дослідження включають територію Юзівської (до окупації – Сталінської, нині Донецької), Ворошиловградської (нині Луганської) та Харківської областей, які, становлячи географічний регіон Східна Україна, під час окупації входили до складу прифронтової зони.

Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб шляхом залучення широкого кола джерел висвітлити розвиток преси Східної України в період окупації, виявити її інформаційні можливості для вивчення історії регіону.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішити такі завдання:

-

-

-

-

-

-

Наукова новизна дисертації обумовлена тим, що в ній вперше розглянуто пресу Східної України періоду німецько-фашистської окупації в якості об’єкту дослідження. В роботі виявлено та систематизовано газети та журнали, які зберігаються у вітчизняних архівах та бібліотеках, висвітлено обставини виникнення та умови функціонування офіційних періодичних видань на території Юзівської (Сталінської), Харківської та Ворошиловградської областей. На підставі вивчення виявлених друкованих органів, матеріалів державних та відомчих архівів, вітчизняної та закордонної літератури охарактеризовано інформаційні можливості газет та журналів при висвітленні соціально-економічного стану та духовного життя регіону, підпільно-партизанського руху та ходу бойових дій на радянсько-німецькому фронті. Проаналізовано як притаманні власне періодиці публіцистичні жанри, так і офіційну інформацію, що друкувалася на шпальтах видань. Доведено, що преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації може бути використана в якості історичного джерела при умові критичного аналізу вміщеної в ній інформації.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що його фактичний матеріал і висновки можуть бути використані при створенні наукових праць з історії Східної України в період німецько-фашистської окупації, при викладанні курсів з історії України, джерелознавства, краєзнавства, журналістики, ряду спецкурсів. Результати дослідження можуть також допомогти в роботі історичних, краєзнавчих та літературних гуртків у школах та вузах, створенні експозицій та реекспозиції краєзнавчих та історичних музеїв. Варто зазначити, що ряд публікацій автора було використано в монографіях А.М.Міхненка [2, с.35]__ Міхненко А.М. Донбас в роки Великої Вітчизняної війни. – Донецьк: Юго-Восток, 2000. – 153 с. та В.М.Нікольського [3, с.11]__ Нікольський В.М. Підпілля ОУН (б) у Донбасі. – К.: 2001. – 178 с., статті О.В.Безух [4]__ Безух О.В. Історіографічний огляд наукових праць з історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років (події в Донбасі) // Історичні і політологічні дослідження. – 2000. – № 1(3). – С.224 – 227..

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету, доповідалися на IV Міжнародній студентській науковій конференції “Актуальні проблеми гуманітарних наук та їх інформаційне забезпечення” (Харків, 1997), Всеукраїнській студентській науковій конференції “Українська молодь у боротьбі за державність в XX cт” (Тернопіль, 1997), Четвертій загальноукраїнській студентській науковій конференції “Розбудова держави: духовність, екологія, економіка” (Київ, 1998), обласному семінарі музейних працівників Донецької області “Музейні засоби з народознавства” (Донецьк, 1998), регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економічного та гуманітарного розвитку України на межі тисячоліть” (Краматорськ,1999), Міжнародній студентській науковій конференції “Історія очима молодих дослідників” (Донецьк, 1999), Шостій всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2000), регіональній науково-теоретичній конференції “Історична пам’ять і самосвідомість українського суспільства на межі тисячоліть” (Харків, 2000), науково-теоретичній конференції “Національне питання в суспільно-політичному та культурному житті Східної України (минуле, сучасне, майбутнє)” (Харків, 2000), Міжнародній науковій конференції “Німці СРСР в роки Великої Вітчизняної війни і в перше післявоєнне десятиріччя (1941 – 1955)” (Москва, 2000), XVIII науковій історико-краєзнавчій конференції молодих вчених “Слобожанщина на межі культур” (Харків, 2000), Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.”(Черкаси, 2001), X Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства “Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень” (Донецьк, 2001), наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (1999, 2001).

Публікації. Результати дослідження викладено в 18 статтях, матеріалах та тезах конференцій, з них 7 входять до видань, затверджених ВАК України в якості фахових.

Обсяг і структура дисертації. Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (830 назв), додатків (6). Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 255 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено об’єкт та предмет, хронологічні та географічні межі роботи, викладені її мета та завдання, вказано на наукову новизну та практичне значення дисертації. У першому розділі “Історіографія проблеми, характеристика джерел та методологія дослідження” розглянуто історіографію проблеми, подано характеристику джерел, визначено методологічні засади дисертаційного дослідження.

При вивченні, реконструюванні проблем минулого періодична преса вже давно привертає увагу дослідників. Це пояснюється тим, що вона є найпоширенішим, порівняно доступним і, водночас, різноплановим історичним джерелом. Саме цим обумовлюється те місце, яке відводилося пресі в роботах Р.С.Мнухіної, М.Н.Чорноморського, В.Я.Борщевського, М.А.Варшавчика, О.М.Медушевської, С.Макарчука. Питанням використання преси в якості історичного джерела, методики її дослідження було присвячено увагу в роботах М.Ф.Дмитрієнко, А.М.Панфілової, І.І.Копотієнка, В.Г.Сарбея, Г.Я.Рудого, Ю.С.Губи, Ю.С.Ганжурова та ін.

Певний внесок в розробку проблеми функціонування підпільно-партизанської преси в Україні протягом німецько-фашистської окупації, що пов’язане деякою мірою з об’єктом дослідження, було зроблено в монографіях І.Л.Дем’янчука__ Дем’янчук І.Л. Партизанська преса України (1941-44 рр.). – К.: Вид-во КДУ, 1956. –108 с; Дем’янчук І.Л. Зброєю слова (Преса партійного підпілля і партизанських формувань періоду Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр.) – К.: Вид-во КДУ, 1966. – 239 с. , О.В.Гутянської__ Гутянська О.В. Через лінію фронту. Газета “За Радянську Україну” у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. – К.: Вища школа, 1980. – 152 с., Й.Т.Цьох__ Цьох Й.Т. Преса Української РСР періоду Великої Вітчизняної війни. – Львів: ЛДУ, 1984. – 53с. . Проте, на жаль, офіційна преса, що видавалася на території України, зокрема Східної, під час німецько-фашистської окупації так і не була предметом спеціальних джерелознавчих досліджень, хоча частково вона і використовувалася науковцями.

У працях вітчизняних дослідників історії Великої Вітчизняної війни, які тією чи іншою мірою залучали матеріали окупаційної преси, можна умовно виділити два етапи. До першого відносяться ті видання, які вийшли в світ протягом післявоєнного часу до кінця 80-х років. Другий етап починається з кінця 80-х років і триває до нині. Впродовж першого етапу преса переважно розглядалася для показу примітивності ворожої пропаганди, з метою відбиття страхітливих умов нацистського “нового порядку”, репресій по відношенню до партизан і підпільників, економічної експлуатації населення окупованої території, брехливості нацистської пропаганди, засудження діяльності українських націоналістів__ История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941 – 1945. В 6-и т. – Т.2. – М.:Воениздат, 1961. – 682 с.; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 – 1945 рр. В 3-х т. – Т.1. – К.: Політвидав України, 1967. – 553 с.; История Второй мировой войны 1939 – 1945. В 12-и томах. – Т.3. – М.: Воениздат, 1974. – 501 с.; Супруненко Н.И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941 – 1945 гг.). – К.: Госуд. издательство политической литературы УССР, 1956. – 472 с.; Клоков В., Кулик І., Слінько І. Народна боротьба на Україні в роки Великої Вітчизняної війни. – К.: Вид-во АН УРСР, 1957. – 220 с. . Серед авторів, які тією чи іншою мірою підіймали питання організації преси на окупованій території варто відмітити А.Ф.Юденкова__Юденков А.Ф. Политическая работа партии среди населения оккупированной советской территории (1941 – 1944 гг.). – М.: Мысль, 1971. – 358 с., Ю.Я.Орлова__ Орлов Ю.Я. Крах немецко-фашистской пропаганды в период войны против СССР. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1985. – 176 с. , М.В.Коваля__ Коваль М.В. Общественно-политическая жизнь трудящихся Украинской ССР в период Великой Отечественной войны. – К.: Наукова думка, 1977. – 264 с.; Коваль М.В. Фашистская политика духовного, морально-политического подавления населения Украины и ее крах (1941-1944) // Общественно-политическая жизнь трудящихся Украины в годы Великой Отечественной войны. Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1988. – С. 146-202.. Саме останній вперше здійснив спробу хоча б приблизно визначити кількість періодичних видань, котрі за умов німецько-фашистської окупації виходили в прифронтовій смузі, отже, і на території Східної України. Декілька посилань на видання, котрі виходили на окупованій території регіону, міститься в грунтовному дослідженні М.М.Загорулька та А.Ф.Юденкова__ Загорулько М.М., Юденков А.Ф. Крах плана “Ольденбург”: (о срыве экономических планов фашистской Германии на временно оккупированной территории СССР). – 3-е изд., доп. – М.: Экономика, 1980. – 376 с., другому томі узагальнюючої роботи “Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине”__ Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине. 1941 – 1944. В 2-х книгах. – Кн.1. Борьба в подполье. – К.: Наукова думка, 1985. – 431 с.. Питання негативної ролі українських націоналістів, які брали участь в окупаційній періодиці, зокрема і на сході України, було піднято в роботах Л.Є.Кизі та В.І.Клокова, П.Карпова та В.Степового, В.Кравченка, історичному нарисі, присвяченому діяльності харківської обласної партійної організації в роки війни__ Кизя Л.Е., Клоков В.И. Украина в пламени народной войны // Советские партизаны (Из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной войны). – М.: Госполитиздат, 1961. – С.438 -506; Кравченко В. Лакузи “надлюдей” // Прапор. –1983. – № 1. – С.104-108; Карпов П., Степовой В. Товарищ Павел // Пограничник. – 1977. – №6. – С. 65-80; Партийная организация Харьковщины в годы ВОВ (1941 – 1945 гг.). – Харьков: Прапор, 1968. – 272 с..

Випадки використання окупаційних газет з пропагандистськими цілями підпільниками та партизанами Східної України наводилися в роботах І.Я Омельяненка, М.Ф.Хорошайлова, П.Т.Тронька, А.Т.Губка, в дослідженні “Очерки истории Донецкой областной партийной организаций”__ Омельяненко И.Я. За наше правое дело // Герои подполья. О борьбе советских патриотов в тылу немецко-фашистских захватчиков в годы Великой Отечественной войны. Вып. 2-й. 3-е, испр. и доп. изд. – М.: Политиздат, 1972. – С. 83 -120; Хорошайлов Н.Ф. Суровые годы войны. Героические страницы истории партийных организаций Донбасса периода Великой Отечественной войны. – К.: Политиздат Украины, 1977. – 180 с.; Тронько П.Т., Губко А.Т. Розповіді про безсмертний подвиг. – К.: Радянська школа, 1987. – 320 с.; Очерки истории Донецкой областной партийной организации. – Донецк: Донбас, 1978. – 502 с.. В той же час приклади, які наводилися в зазначених працях, на жаль, базувалися на вузькій джерельній базі. Посилання на харківський часопис “Нова Україна” з метою показу впливовості радянської підпільної пропаганди і безсилості нацистської міститься в роботі І.Мирошникова__ Мирошников І. Нескорені харків’яни. – К.: Політвидав України, 1969. – 102 с.. Про відбиття на шпальтах видання “Донецкий вестник” результатів кампанії з насильницького вилучення в населення продовольства, особистого майна згадується в нарисі донецьких істориків П.В.Доброва та І.Я.Омельяненка__ Добров П.В., Омельяненко И.Я. Шла война народная // Донецк: Ист. – краевед. очерк / Руков. авт. кол. С.Ф.Поважный. – 2-е изд., испр. и доп.. – Донецк: Донбас, 1981. – С.207 -231..

З кінця 80-х – початку 90-х років процес вивчення окупаційного періоду набуває нового імпульсу. Це зумовлювалося процесами деполітизації, деідеологізації історичної науки, відкриттям раніше невідомих джерел, більш широким доступом дослідників до них. Певною мірою це стосувалося і преси періоду окупації. Матеріали тогочасної періодики починають набагато ширше залучатися для характеристики соціально-економічного, культурного стану України. Так, лише протягом декількох останніх років періодичні видання, котрі виходили на окупованій території України в 1941 – 1943 рр. були виділені в якості окремих груп джерел в дисертаційних дослідженнях П.В.Рекотова, І.Г.Вєтрова, Н.В.Антонюк, І.С.Тарнавського, В.В.Гордієнка, А.В.Боляновського.

Особливу увагу дослідників, які тією чи іншою мірою торкалися історії преси Східної України окупаційного періоду, привертала роль та місце українських націоналістів у виданнях. Саме цю проблему, зважено і об’єктивно, спираючись на широке коло архівних джерел, розглядали у своїх дослідженнях А.В.Скоробогатов, В.Ф.Семістяга, Л.Д.Яруцький, В.М.Нікольський__Скоробогатов А.В. Українські націоналісти на Слобожанщині в роки війни (1941 – 1943) // ІІІ Міжнародний конгрес україністів. Харків, 26 – 29 серпня 1996 р. Історія. (Частина ІІ): Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. – Х.: Око, 1996. – С.232-237; Скоробогатов А.В. ОУН у Харкові за часів окупації (1941 – 1943 рр.) // Український історичний журнал. – 1999. – № 6. – С.81-89; Volodymyr Semystyaha. New Documentary Information about Maksym Bernats’kyi, a Leader of the Ukrainian Undeground in Eastern Ukraine during World War II // Harvard Ukrainian Studies 18(3/4) December 1994: p. 303-326; Яруцький Л. Кальміуська паланка. Читанка для школярів. – Маріуполь, 1995. – 198 с.; Нікольський В.М. Вказ. твір. . Окрім характеристики преси в якості важливого прояву громадського життя на сході України, дедалі більшу увагу дослідників привертають і інформаційні можливості окупаційних видань. Широким використанням матеріалів преси зазначеного періоду при з’ясуванні ходу та обставин депортації мешканців Донбасу до Німеччини, розгляді спроб відновлення та експлуатації вугільної промисловості Донбасу відрізняються роботи І.С.Тарнавського, П.В.Доброва, Л.І.Суюсанова, М.Є.Груби, А.М.Чуйка__ Тарнавський І.С. Депортація місцевого населення Донбасу до Німеччини у 1941 – 1943 роках // Придніпровський науковий вісник. – 1998. – №111(178). – С.86-94; Добров П.В., Тарнавський І.С. Спроби відновлення та експлуатації вугільної промисловості Донбасу німецько-фашистськими загарбниками у 1941–1943 рр. // Історичні і політологічні дослідження. – 1999 – № 1-2. – С.119-124; Суюсанов Л.І. Донбас у планах німецько-фашистського командування і спроби окупаційного режиму у відновленні вуглевидобутку (жовтень 1942 – вересень 1943) // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – 2000. – № 1.– С.219-224; Груба М.Е. Оккупационный режим в годы Великой Отечественной войны. Угон в Германию // Летопись Донбасса: Краеведческий сборник. Выпуск ІІ (Юбилейный). – Донецк: Донбас, 1994. – С.162 -166; Чуйко А.Н. Славянск 700 дней и ночей. – Донецк: Донбас, 1998. – 228 с. . Останніми роками публікації окупаційної преси застосовувалися при характеристиці шкільної освіти в Харкові в роки німецько-фашистської окупації, церковного життя Донецька в роки війни, становища церкви на Харківщині в період німецько-фашистської окупації__ Посохов С.І. Шкільна освіта у Харкові в роки німецької окупації (1941 – 1943 рр.) // Перші Сумцовські читання. Тези наукової конференції, присвяченої 75-річчю музею Слобідської України /Відп. ред. А.А.Цевба. – Харків: Харківський історичний музей, 1995. – С.44-45; Добров П.В., Грідіна І.М. Церковне життя Донецька в роки війни (1941 – 1945) // Збірник наукових праць міжнародної студентської наукової конференції “Історія очима молодих дослідників”. – Донецьк: ДонДУ, 1999. – Т.1. – С.163 -166; Волошин Ю.Відродження УАПЦ на Харківщині у період німецької окупації // Український засів. – 1996. – Ч.7- 9. – С. 142-152..

Значний інтерес для розгляду та з’ясування умов, обставин функціонування періодичних видань в Україні, і зокрема, в східних її регіонах, мають праці закордонних істориків, в тому числі представників діаспорної історіографії__ John A. Armstrong. Ukrainian Nationalism. Second edition. – New- York, London: Columbia University Press, 1963.; Мюллер Норберт. Вермахт и оккупация (1941 - 1944). Пер. с нем./Под ред. А. Юденкова. – М.: Воениздат, 1974. – 387 с.; .Krawchenko Bohdan. Soviet Ukraine under Nazi Occupation, 1941 – 4 // Ukraine during World War II. History and its aftermath. A Symposium. – Edmonton. University of Alberta. Canadian Institutе of Ukrainian Studies, 1986. – p.15-37; Hunchak Taras. OUN–German Relations, 1941– 5 // German – Ukrainian Relations in Historical perspektive. – Edmonton, University of Alberta, Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1994. – p. 178 -186; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж – Нью-Йорк –Львів, 1993. – 659 с.; Мальчевський І. Українська преса під німецькою окупацією // На зов Києва: Український націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів / Зредагував К.Мельник, О.Лащенко, В.Верига. – К.: Дніпро, 1994. – С.323 -329. . Неупереджений підхід до матеріалів періодичних видань продемонстрував японський дослідник Хіроакі Куромия__ Hiroaki Kuromiya. Freedom and terror in the Donbas. A Ukrainian – Russian Borderland 1870 s. – 1990 s. Cambridge University Press, 1998. – 357 p.. Так, матеріали видань “Донецкий вестник” та “Нове життя” були використані ним для визначення обставин виведення з ладу промислових підприємств Сталіно (Юзівки) при відступі радянських військ, чисельності населення міста в період окупації, характеристики пропагандистської кампанії під час депортації місцевого населення до Німеччини.

Отже, як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками було здійснено ряд кроків в напрямку використання матеріалів окупаційної преси Східної України. Проте вона так і не стала об’єктом окремого і всебічного дослідження.

Джерельну базу дисертації склали як опубліковані, так і архівні матеріали. Першочергове значення мали періодичні видання, котрі виходили на окупованій території сходу України в 1941 – 1943 рр. Їх було виявлено в Державних архівах Донецької (ДАДО), Луганської (ДАЛО), Харківської (ДАХО) областей, Науково-довідковій бібліотеці Центральних державних архівів України (НДБ ЦДАУ), Національній бібліотеці України ім. В.Вернадського (НБУ ім. В. Вернадського), Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України (ЛНБ ім. В.Стефаника). В дослідженні було використано як опублікований на шпальтах газет матеріал (переважно офіційного походження), так і притаманні власне періодиці форми подачі інформації – публіцистичні жанри. У виданнях, що розглядаються, було представлено інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри. Загальна кількість опрацьованих газет та журналів складає 1813 примірників.

Важливе значення для підготовки дослідження мала актова та діловодна документація, зосереджена в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГО України), ДАДО, ДАЛО та ДАХО, опублікована в ряді збірників документів__ Дашичев В.И. Банкротство стратегии германского фашизма. Исторические очерки. Документы и материалы. – Т.2. – Агрессия против СССР. – М.: Воениздат, 1967. – 664 с.; Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2 кн. – Кн.2.Документи та матеріали. – К.: Либідь – ВійськоУкраїни, 1994. – 688 с.; Сергійчук В. ОУН – УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. – К.: Вид-во худ. літ-ри “Дніпро”, 1996. – 496 с.. Значний інтерес з точки зору визначення тих завдань, які відводилися пресі на окупованій території, має “Директива начальника штабу верховного головнокомандування збройних сил з питань пропаганди” від 6 червня 1941 р. Доповідні записки до ЦК КП(б)У, розвіддонесення органів НКВС, звіти нацистських пропагандистських органів містять цінні відомості про напрямки ведення пропаганди на окупованій території прифронтової смуги, дислокацію підрозділів пропаганди вермахту, що діяли на території України, джерела надходження інформації до газет, які видавалися на окупованій території. Їх представлено в фондах ЦК КП(б)У (ЦДАГО України, ф.1), Українського штабу партизанського руху (ЦДАГО України, ф. 62), Колекції документів з історії Комуністичної партії України (ЦДАГО України, ф. 57), Колекції мікрофотодокументів німецько-фашистських окупаційних установ, армійських груп та їх тилових підрозділів (ЦДАВО України, ф. КМФ-8). Докладну характеристику процесу поновлення та розвитку періодики на окупованій території було подано в аналітичному звіті “Два роки влаштування та розвитку видавничої справи в рейхскомісаріаті “Україна” 1941–1943” за підписом керівника видавничої справи в рейхскомісаріаті Ганса Горнауера (ЦДАВО України, ф. 166). Незважаючи на те, що цей звіт торкався переважно справ у сфері видання газет на території рейхскомісаріату, окремі його фактичні дані можуть бути використані при характеристиці стану справ з виданням газет і на території прифронтової смуги.

Різноманітні довідки, доповідні записки, ділове листування, що відбивали умови роботи редакцій газет, їх взаємовідносини з іншими установами та організаціями, іншу діловодну документацію, необхідну для перевірки публікацій преси, зосереджено в фондах Юзівської міської управи (ДАДО, ф. Р-1612), Бахмутського міського управління (ДАДО, ф. Р-1625), санітарного управління Донбасу (ДАДО, ф. Р-1815), Юзівського музично-драматичного театру (ДАДО, ф.Р-1580), Управи 6-го району м. Харкова (ДАХО, ф. Р-3069), відділу освіти Харківської міської управи (ДАХО, ф.Р-2982), Ворошиловградського обкому КП(б)У (ДАЛО, ф. 179), театру “Кабаре” Ворошиловградської міської управи (ДАЛО, ф. Р-2011). Цінний документ – список на одержання продовольства, в якому перелічуються імена всіх співробітників харківської газети “Нова Україна” зберігається в фонді Управи 3-го району м. Харкова (ДАХО, ф. Р-3073).

Окремий і найбільш специфічний різновид діловодної документації становили судово-слідчі справи на осіб, які притягувалися до карної відповідальності органами радянського правосуддя за звинуваченнями в колабораціонізмі. Їх було виявлено в архівах Управлінь Служби безпеки України в Донецькій, Луганській та Харківській областях. Матеріали судово-слідчих справ мають особливе значення при визначенні часу заснування періодичних видань, встановленні кола штатних та позаштатних співробітників газет, дописувачів, механізму здійснення цензури, системи надходження матеріалів для публікування в газетах, ідейної спрямованості, цілей та завдань, які ставилися перед часописами, рівня їх матеріально-технічної забезпеченості.

Окремі види джерел, використані в роботі, становили статистичні матеріали та мемуарна література. Остання репрезентована спогадами безпосередніх учасників подій того часу, як опублікованими, так і тими, що зберігаються в архівах. Певні відомості про організацію оунівського підпілля на теренах Донбасу, про свої зустрічі з працівниками редакцій газет у Маріуполі та Ворошиловграді наводив у своїх спогадах один із емісарів ОУН Є.Стахів__ Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. – К.: Рада, 1995. – 318 с. . Щоправда, його інтерпретація обставин заснування періодичного видання у Ворошиловграді відрізняється від відомостей з цього питання, які зберігаються в архіві УСБУ в Луганській області.

Отже, джерельну базу роботи склали такі основні види джерел: 1)періодична преса, 2) актова документація, 3) матеріали діловодства, 4)статистичні збірники, 5) мемуарна література. Загалом в роботі використано матеріали 47 фондів двох центральних та трьох обласних державних архівів, трьох бібліотек та музею, понад 30 судово-слідчих справ з трьох архівів УСБУ.

Теоретико-методологічною основою дисертації стали системний та комплексний підходи, принципи історизму та об’єктивності. Одним із найважливіших факторів, що забезпечує об’єктивність результатів історичного дослідження, є репрезентативність його джерельної бази. Вона встановлювалася шляхом посторінкового фронтального вивчення всіх виявлених у архівах та бібліотеках періодичних видань, використання непрямої інформації та, в деяких випадках, реконструкції відсутніх окремих номерів періодичних видань. При визначенні адекватності та достовірності наявної в джерелах інформації було застосовано як загальнонаукові, міждисциплінарні, загальноісторичні, так і специфічно джерелознавчі методи – виявлення, відбору і класифікації джерел, формування їх комплексів та перевірочного співставлення на предмет встановлення їх наукової цінності для дослідження питань розвитку окупаційної періодичної преси, соціально-економічного, духовного стану регіону, підпільно-партизанського руху та ходу бойових дій на радянсько-німецькому фронті.

У другому розділі “Умови розвитку періодики регіону” розглядаються питання виникнення та функціонування періодичних видань на сході України, визначається їх фаховий рівень.

Встановлено, що під час німецько-фашистської окупації на території Східної України було створено розгалужений пропагандистський механізм, головним елементом якого стала преса. Ініціатива заснування друкованих органів належала пропагандистським органам вермахту, військовим комендатурам, штабам воєнних частин, які реалізовували її переважно через органи місцевого самоврядування. Значну роль в процесі заснування і функціонування видань відіграли й оунівці, що прибули із Західної України, а також представники місцевої національно свідомої української громадськості, котрі намагалися за допомогою преси впливати на свідомість місцевого населення. Проте говорити про можливість вільного функціонування періодики не приходиться, оскільки за нею здійснювався пильний цензурний нагляд з боку окупаційних властей.

Згідно з підрахунками протягом 1941-1943 років в 27 містах регіону видавалося 37 газет і один журнал. З них 19 випускалося на території Юзівської області, 14 – Харківської, 5 – Ворошиловградської. З 33 видань, підшивки або окремі примірники яких збереглися, 24 закінчили своє існування в якості україномовних, 9 – в якості російськомовних. Періодичність виходу 5 газет становила 4-7 разів на тиждень, 8 – один раз на тиждень, решта друкованих органів виходила 2-3 рази на тиждень.

Преса регіону періоду німецько-фашистської окупації зазнавала певних матеріальних труднощів, зумовлених обставинами воєнного часу. Це відбивалося на періодичності виходу видань, їхньому поліграфічному рівні, тиражах. У той же час аналіз відомостей про виникнення періодичних видань, їх тиражі дозволяє простежити чітку тенденцію до збільшення кількості друкованих органів, розширення географії їх виходу, охоплення своїм впливом дедалі більшу кількість місцевого населення.

Окупаційні видання вміщували на своїх сторінках матеріали, які надходили від нацистських пропагандистських органів, передруки з інших газет, підготовлені місцевими авторами публікації з питань поточного життя регіону. Таким чином, окупаційна преса відігравала роль вагомого фактору пропагандистсько-інформаційного впливу на свідомість місцевого населення. Небезпека цього чітко усвідомлювалася радянським військово-політичним керівництвом, учасниками антифашистського підпільно-партизанського руху, що викликало з їх сторони відповідні контрпропагандистські заходи.

Встановлено, що вплив окупаційної преси, сама можливість її існування обумовлювалися колом осіб, що співпрацювали в ній. До роботи в періодичних виданнях як на штатній, так і на позаштатній основі було залучено колишніх журналістів, письменників, представників місцевої інтелігенції, працівників культурно-освітніх, господарчих, адміністративних органів. Найпотужніший фаховий склад та найширше коло дописувачів до видань відмічено в центральних друкованих виданнях регіону, котрі виходили в обласних центрах і поширювалися по всій території відповідних областей, а часто і поза їх межами ((“Донецкий вестник” (Юзівка), “Нова Україна” (Харків), “Нове життя”(Ворошиловград)).

Виявлені матеріали дозволяють стверджувати, що окрім осіб, які цілком свідомо, з ідейних переконань співпрацювали в окупаційних періодичних виданнях, серед їх штатних працівників, дописувачів були й інші. Вони шляхом участі в пресі намагалися пристосуватися до обставин та уникнути репресій за свою попередню діяльність, депортації до Німеччини. Важливим чинником, який визначав можливість співробітництва в окупаційних виданнях, було й забезпечення їх працівників засобами до існування.

В цілому розгляд умов виникнення та обставин функціонування періодичних видань Східної України дозволяє стверджувати, що цей інститут займав значне місце в громадському житті регіону під час німецько-фашистської окупації.

У третьому розділі “Преса про соціально-економічний стан краю” аналізуються дані преси про стан промисловості та сільського господарства регіону, хід та обставини депортації місцевого населення до Німеччини, розкриваються умови діяльності соціальної інфраструктури в 1941-1943 рр., характеризується ступінь висвітлення соціальних відносин на сході України.

Розгляд матеріалів періодики надає можливість стверджувати, що одним із першочергових завдань, яке стояло перед органами місцевого самоврядування, військово-господарчими структурами було забезпечення експлуатації промислових, аграрних, трудових ресурсів регіону в інтересах рейху. Звіти, репортажі, аналітичні статті, кореспонденції, які присвячувалися відновленню підприємств вугільної промисловості, свідчать про актуальність цієї проблеми, визначають коло основних труднощів при поновленні роботи шахт. Проте преса практично не містить інформації, на підставі якої було б можливим встановити продуктивність роботи галузі, абсолютні обсяги видобутку вугілля на шахтах. В цьому плані її можливості є дещо обмеженими. Невелика кількість публікацій, присвячених діяльності інших підприємств важкої індустрії, підтверджує загальноприйняту в вітчизняній історіографії думку про їх невелику питому вагу у виробництві корисної для Німеччини продукції. В той же час інформація періодики допомагає визначити коло тих підприємств, до відновлення яких окупаційна влада докладала якнайбільших зусиль, номенклатуру продукції, що випускалася на них.

Аналіз ряду публікацій дозволяє стверджувати, що в якості одного з чинників відновлення економічного життя на сході України розглядалося створення ряду кустарних підприємств, заохочення приватної ініціативи. Преса містить відомості про кількість новостворених підприємств, їх галузеву структуру в окремих містах регіону.

Аналітичні та художньо-публіцистичні жанри періодичних видань Східної України слугували важливим джерелом агітаційно-пропагандистського забезпечення аграрних перетворень на окупованій території. Це передбачало дискредитацію колгоспного ладу і, водночас, обгрунтування переваг “нового земельного ладу”, демагогічні обіцянки поліпшення стану селянства за нього. В роботі наводяться статистичні відомості, які характеризують стан сільського господарства регіону після відступу радянських військ, врожайність сільськогосподарських культур, рівень матеріально-технічного становища господарств. В декількох випадках у пресі зустрічаються фактичні дані, які дають змогу оцінити масштаби постачання окупаційної армії продукцією сільського господарства.

Ряд матеріалів відбиває стан та перспективи використання трудових ресурсів Східної України в інтересах Німеччини. Офіційна інформація (оголошення, розпорядження, накази тощо), вміщувана на шпальтах видань, разом із газетною публіцистикою допомагає визначити чисельність, віковий та статевий склад, строки від’їзду завербованих до рейху. В роботі доводиться, що преса виступала в ролі важливого чинника ідеологічно-пропагандистського впливу на місцеве населення з метою забезпечення його виїзду до Німеччини. Саме це обумовлювало тенденційний, суб’єктивний, а в ряді випадків, як дозволяє судити джерелознавчий аналіз, і відверто фальсифікаційний характер публікацій періодики.

Інформаційні можливості преси мають непересічне значення при визначенні кількості, структури, географії розміщення закладів медичного та соціального забезпечення на теренах регіону. Періодика містить ряд фактичних відомостей з питань функціонування таких важливих елементів соціальної інфраструктури як транспорт, зв’язок, торговельна та судово-правова системи. Ретельний аналіз оголошень та наказів, які наводилися в пресі, за умови співставлення з діловодною документацією, що зберігається в архівах, дозволяє встановити ряд невідомих обставин знищення єврейського населення на сході України, зокрема в Юзівці та Бахмуті.

Отже, періодика подає чимало відомостей з питань соціально-економічного стану регіону під час окупації.

У четвертому розділі “Духовне життя регіону за матеріалами преси” досліджуються інформаційні можливості видань щодо висвітлення умов діяльності закладів культури та освіти, стану релігійного життя на окупованій території.

Показано, що преса Східної України в період німецько-фашистської окупації становила важливий механізм духовного впливу на свідомість місцевого населення. Значна частина українознавчих публікацій, що вміщувалися на її шпальтах, сприяла збереженню духовних надбань українського народу, пробудженню в ньому національної самосвідомості. Окупаційні видання приділяли значну увагу висвітленню діяльності культурних закладів Східної України. Оголошення, рецензії, репортажі, що друкувалися у виданнях, за умов нестачі, а, найчастіше, відсутності інших архівних джерел, мають велике значення при встановленні самого факту, дат відновлення роботи театрів та кінотеатрів, їхнього репертуару, кількості та складу відвідувачів. В роботі наводяться дані, які характеризують діяльність