ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Топка Роман Володимирович

УДК 930.2 (477)

ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ІДЕАЛІВ

УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА ЗА НАКАЗАМИ ТА УХВАЛАМИ

ДО І ДЕРЖАВНОЇ ДУМИ:

ДЖЕРЕЛОЗНАВЧО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти та науки України

Науковий керівник: Доктор історичних наук, професор

ПІДГАЄЦЬКИЙ Віталій Васильович,

Дніпропетровський національний університет,

професор кафедри історіографії та джерелознавства

Офіційні опоненти: Доктор історичних наук

БОЙКО Анатолій Васильович,

Запорізький державний університет,

завідувач кафедрою археографії та джерелознавства

Доктор історичних наук

СВІТЛЕНКО Сергій Іванович,

Дніпропетровський національний університет

завідувач кафедрою історії України

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна,

кафедра історіографії, джерелознавства та археології

Захист відбудеться 12 червня 2002 року о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, 72, ауд.307.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, вул.Казакова, 8.

Автореферат розісланий 7 травня 2002 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження. Пройшло вже досить багато часу від початку переосмислення історії українського народу, однак далеко не на всі відрізки його історичного шляху було звернено належну увагу. Це й не дивно, адже в першу чергу висвітлення потребували найвизначніші сторінки історії українського народу, серед яких можна виділити козацьку добу, Хмельниччину, Руїну, Гетьманщину, українське Відродження ХІХ ст., українську революцію 1917-1920 рр., голод, участь у другій світовій війні та багато інших.

Серед тих епізодів української історії, які зараз можуть ставати і стають об’єктами дослідження науковців, варто назвати участь українського народу у революції 1905-1907 рр., зокрема селянський рух у всіх його проявах. Дане дисертаційне дослідження й присвячено темі, що безпосередньо пов’язана з одним із таких проявів – петиційним рухом, а саме – реконструкції суспільно-політичних ідеалів українського селянства в структурі громадської свідомості за наказами, які вони надсилали до І Державної Думи. Під петиційним рухом ми розуміємо процес прийняття та відсилки селянських наказів до І та ІІ Державної Дум (як до Думи в цілому, так і до своїх депутатів), який набував масового характеру під час їх роботи.

Нами було обрано накази до І Державної Думи (27.04 – 9.07.1906 р.) саме тому, що в них селянство вперше у такому масовому порядку заявило про свої потреби та інтереси. Вибори до Думи та хід її роботи, безперечно, йшли одночасно із агітацією різних політичних угрупувань, що не могло не відбитися на громадській свідомості селянства, сприяючи формуванню у нього суспільно-політичних ідеалів.

Слід зазначити, що можливість вивчення ступеня політизації селянства під час революційних подій і була тим фактором, який спричинив певну зацікавленість істориків до селянських наказів. Той самий чинник примушує і нас звернутись до цих джерел, маючи, однак, на озброєнні новий методологічний і методичний підходи і спробу неупередженого погляду на події революції 1905-1907 рр.

Інтерес до обраної теми, до речі, був також значною мірою викликаний недостатньою кількістю робіт, присвячених дослідженню внутрішнього світу різних соціальних груп, порівняно з працями з суто соціально-економічної та політичної історії.

Таким чином, актуальність роботи може визначатись такими факторами: по-перше, існуванням у вітчизняній історичній науці лише однієї точки зору на зміст громадської свідомості українського селянства періоду революції 1905-07 рр., виробленої ще за радянських часів під впливом офіційної ідеології; по-друге, необхідністю застосування адекватних методів дослідження при вивченні селянських наказів до І Державної Думи, враховуючи їх ознаки як масових джерел; по-третє, недостатньою кількістю історичних праць, в яких висвітлюються різноманітні аспекти світогляду певних соціальних груп.

Об’єктом дослідження даної праці є накази та ухвали українського селянства до І Державної Думи.

Предметом дослідження ми вважаємо суспільно-політичні ідеали в структурі громадської свідомості селянства початку ХХ ст., які відобразилися в наказах до Думи.

Мета даного дослідження визначена з урахуванням актуальності обраної теми та стану її наукової розробки. Вона полягає в аналізі селянських наказів та ухвал до І Державної Думи як комплексу джерел до реконструкції суспільно-політичних ідеалів у структурі громадської свідомості українського селянства в період першої російської революції.

Досягнення мети роботи передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:

1)

2)

3)

4)

5)

Хронологічні рамки дослідження обумовлені датами прийняття та відсилки українськими селянами наказів та ухвал до І Державної Думи (грудень 1905 – липень 1906 р.).

Територіальні межі дослідження окреслені територією українських земель, які входили на початку ХХ ст. до складу Російської імперії. Це Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська та Чернігівська губернії.

Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є системний підхід, який передбачає аналіз будь-якого суспільного явища як соціальної системи з багатьма взаємопов’язаними елементами, що впливають один на одного. Системна методологія пропонує три підходи до явища, яке вивчається: 1) елементаристський – визнає первинність елементів (частин) над цілим, а як засіб вивчення у ньому виступають лише методи аналізу; 2) холістський – базується на визнанні первинності цілого над частинами, визнається примат синтетичних методів вивчення об’єктів над методами аналізу; 3) філософський принцип системності – стверджується першість цілого над частинами, але при цьому підкреслюється їх взаємозалежність, умовою адекватного пізнання виступає єдність методів аналізу і синтезу Садовский В.Н. Философские основания системных исследований // Теория, методология и практика системных исследований. Тезисы докладов Всесоюзной конференции 29-31 января 1985 г. Секция 1. Философско-методологические и социологические проблемы.–М., 1984.–с.3.. Безперечно, для вивчення селянських наказів до Думи з допомогою контент-аналізу (методу, який буде залучено нами для безпосереднього дослідження наказів) найбільш адекватним є третій підхід, адже структура громадської свідомості селянства, дослідження якої є важливим етапом цього методу, хоч і передбачає вивчення взаємозв’язків між елементами, однак ці елементи розглядаються у прямій залежності від самої структури. Що ж до методів вивчення, то на початковому етапі контент-аналізу – при утворенні категорій – основним методом є суто аналіз, а при описі структури свідомості перевага надається саме синтезу.

Методологічна основа дисертації визначила головні методи та принципи дослідження:

1)

2)

3)

Під час роботи нами використовувались такі пакунки програм, як ТАСТ 2.1 – для створення баз даних та операцій із ними, та STATISTICA 6.0. – для обчислення сили зв’язку між виокремленими нами елементами структури громадської свідомості українського селянства.

Джерельна база дослідження складається з таких комплексів:

1)

2)

3)

4)

Безперечно, двома основними адресатами наказів українського селянства до І Дер--жавної Думи можна вважати власне Думу та її окремих депутатів персонально. Однак, якщо у першому випадку накази, відповідно, осідали у канцелярії Думи, то у другому – на сторінках періодичних видань, куди депутати часто віддавали дру-ку-ва-ти селянські листи та телеграми (депутат від Полтавської губернії А.Тесля був навіть редактором одного з таких періодичних видань – газети “Крестьянский депутат”). Крім того, до деяких газет селяни самі інколи адресували свої накази (пере-важно ко-пії). Таким чином, можна говорити про дві форми зберігання селянських наказів 1906 р.: архівну та опубліковану. В першому випадку – це фонд Державної Думи 1278 (опис 1) Російського Державного Історичного Архіву в Санкт-Петербурзі, в якому відклалися документи канце-лярії Думи, а в другому – та матеріали періодичної преси за час роботи І Державної Думи (квітень-липень 1906 р.), представлена друкованими виданнями різної політичної спрямо-ва-ності. Зокрема, накази були виявлені у столичних Биржевые Ведомости.–1906 г.–№№ 1-320; Волна.–1906 г.–№№ 1-25; Голос.–1906 г.–№№ 1- 17; Дума.–1906 г.–№№ 1-39; Известия Крестьянских Депутатов. – 1906 г. –№№1-11; Крестьянский Депутат.–1906 г.–№№ 1-10; Народный Вестник. – 1906 г. –№№1-20; Нужды Деревни. – 1906 г.–№№ 1–29-30; Речь.–1906 г.–№№ 1-256; Северная Пальмира.–1906 г.–№1-2; Солдатская Доля. – 1906 г. –№№1-13; Трудовая Россия.–1906 г.–№№ 1-8; Украинский Вестник.–1906 г.–№1-5. та регіональних Волынь.–Житомир.–1906 г.–№№ 1-300; Голос Деревни.–Саратов.–1906 г.–№№ 1-11; Голос Юга.–Елисаветград.–1906 г.–№№ 1-124; Громадська Думка.–Киев.–1906 р.–№№ 1-156; Колокол. – Полтава. – 1906 г. –№№1-110; Накануне. – Керчь.–№№ 1-62; Накануне. – Харьков.–№№ 1-94; Отголоски Жизни. – Киев.–1906 г.–№№ 1-124; Полтавщина.–Полтава.–1906 г.–№№ 1-133. газетах і жур-налах.

Однак селянські накази не завжди відкладалися у фондах адресатів. Так, декілька до--кументів було знайдено у фонді Департаменту поліції (ф.102,00) Російського державного архіву політичних організацій і громадських об’єднань та в деяких пуб-ліцистичних працях, які виходили під час роботи Думи та дещо пізніше (1907 р.) Аграрное движение в России в 1905-1906 гг. – Ч. ІІ.– Спб., 1908; Цитрон А. 72 дня первого русского парламента.– Спб., 1906; Чего требует народ от Государственной Думы: Наказы и обращения к депутатам Трудовой Группы.–Спб., 1906..

Крім того, селянські накази були опубліковані у різноманітних збірках документів, присвячених першій російській революції як на території всієї Російської імперії, так і в регіонах ?????? ?????? ?????????. 1906-1907 ????: ? 2-? ??. – ?.1. ??. 1-2; ?., 1957-1959; ?????? ?????? ?????????... ?. 2. ??. 3. – ?., 1963.; ????????????? ???????? ? ??????????? ???????? ? 1905-1907 ??.–???????????, 1955. . Звісно, підбірка наказів у таких збірках повинна була відповідати їх загальній “революційній” спрямованості, що, у свою чергу, створювало однобічне уявлення про селянську громадську свідомість.

Ті групи джерел, які відображають зовнішній вплив на селянство, нами знайдено у матеріалах періодичної преси і в збірках документів, тоді як документи, авторами яких є офіційні посадові особи – лише у збірках.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше такий комплекс джерел, як селянські накази до І Державної Думи від українських губерній було проаналізовано з допомогою кількісного методу (контент-аналізу), враховуючи масову природу їх походження. Була побудована повнотекстова база даних “Накази та ухвали селян українських губерній до І Державної Думи”, аналіз якої допоміг з’ясувати ступінь впливу зовнішньої (політичної) агітації на громадську свідомість українського селянства та визначити місце, яке посідають суспільно-політичні ідеали українського селянства в структурі такої свідомості. Одночасно була здійснена одна із перших спроб порівняння громадської свідомості українських та російських селян періоду першої російської революції (на підставі результатів, отриманих з допомогою одного й того ж методу дослідження). При цьому до наукового обігу було введено 25 невідомих раніше селянських наказів від українських губерній.

Зв’язок роботи з науковими програмами полягає в тому, що дисертація виконана в рамках держбюджетної теми кафедри історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету № 10-085-00 “Інформаційні технології порівняльних досліджень з історії України XVI-XX століть”.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактичний матеріал, основні положення, висновки можуть бути використаними у навчальних посібниках з історії України, при написанні узагальнюючих праць, підготовці лекцій та спецкурсів з джерелознавства історії України початку ХХ ст., а також в історико-краєзнавчій роботі.

Апробація дисертаційного матеріалу. Основні положення і висновки дисертації були викладені на ІІІ наукових читаннях з аграрної історії України та Росії, присвячених пам’яті професора Д.Пойди, на тему “Соці-ально-економічна історія України XVIII-XX ст.” (Дніпропетровськ, 1998 р.), на VIІ науковій конференції асоціації “Історія та комп’ютер” (Москва, 2000 р.). Робота обговорювалась на засіданні кафедри історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету.

Структура роботи відповідає меті та основним завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг становить 160 сторінок, список джерел і літератури – 14 сторінок (144 назви), 7 додатків (19 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження та її актуальність, визначаються об’єкт і предмет дослідження, формулюються мета та завдання, окреслюються його хронологічні та територіальні межі, характеризується джерельна база, методологічна основа та методи роботи, зв’язок теми з науковими програмами Дніпропетровського національного університету, розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи та апробація її результатів.

У першому розділі – “Історіографічний огляд досліджень громадської свідомості селянства за наказами до І Державної Думи” проаналізовано стан, основні етапи наукової розробки теми, значення наказів сільських сходів для вивчення громадської свідомості селянства та розглянуто варіанти визначення в історичній науці самого терміну “громадська свідомість”. Для створення більш точного уявлення про роль та місце наказів у процесі формування суспільно-політичних ідеалів селянства окрім робіт, присвячених наказам та ухвалам українських селян до І Державної Думи, були проаналізовані роботи, в яких мова йшла про накази російського селянства до І Державної Думи, селянські накази до ІІ Державної Думи, до Уложеної комісії 1767-1768 рр. та до Установчих Зборів 1789 р. у Франції.

Значну увагу в історіографічному огляді приділено методичному опрацюванню селянських наказів та ухвал, адже специфіка джерелознавчого дослідження вимагає звернення до досвіду використання методів вивчення цього комплексу джерел.

За хронологічним критерієм праці, в яких тією чи іншою мірою розглядалися селянські накази до І Державної Думи (та, відповідно, громадська свідомість, яка в них відобразилась), можна поділити на дві групи, виділивши таким чином два етапи у вивченні цих наказів. Перший етап уособлює літературу, створену в ході подій, пов’язаних з роботою Думи. Переважна більшість проаналізованих робіт датовано 1906 р. Вони актуальні, але мають скоріше публіцистичний, а не науковий характер. На нашу думку, її особливості тісно взаємопов’язані, адже саме такий характер викладення був потрібен для висвітлення ходу роботи І Державної Думи. Автори в першу чергу приділяли увагу піднесенню настроїв, яке панувало у селі у зв’язку із відкриттям Думи, а не селянським наказам та ухвалам як історичному джерелу.

Єдина праця, присвячена детальному вивченню селянської свідомості на підставі наказів, а також методиці їх опрацювання, серед створених у цей час належить О.Ону Ону А. Выборы 1789 года во Франции и наказы третьяго сословия с точки зрения их соответствия истинному настроению страны. – Ч.1. Опыт установления метода исследования и критика наказов, как исторического источника.–Спб., 1908.. Незважаючи на те, що автор аналізує селянські накази до Установчих Зборів 1789 р. у Франції, в його роботі можна знайти ряд важливих для теми нашого дослідження положень. Так, значну увагу О.Ону приділяв впливу виборчої пропаганди на процес складання наказів, особливо вказуючи на роль зразків у цьому процесі. В методичному плані автор пропонує розглядати кожний з наказів з точки зору його достовірності, користуючись при цьому розробленими ним критеріями.

Другий етап історіографічної традиції представлений дослідженнями радянсь-ких істориків 50-80-х рр. ХХ ст. Особливістю цього етапу є певна ідеологічна заангажованість наукових праць, що в свою чергу, не могло не впливати на результати досліджень. Серед методів досліджень панував історико-порівняльний, коли у вигляді відповідних таблиць історики намагалися подати кількісну характеристику економічних та політичних прагнень селянства.

Більшість дослідників цього етапу не вивчала окремо громадську свідомість селянства за наказами до І Державної Думи, розглядаючи петиційний рух лише крізь призму наявності або відсутності в них політичних вимог Лещенко М.Н. Селянський рух на Правобережній Україні в період революції 1905-1907 рр.–К., 1955; Він же. Українське село в революції 1905-1907 рр. К., 1977; Лось Ф.Є. Революція 1905-1907 рр. на Україні.–К., 1955; Першин П.М. Нариси аграрної революції в Росії.–К., 1959.. Радянські історики описували накази та ухвали у контексті боротьби більшовиків за союз робітничого класу з селянством і революціо-нізування останнього під впливом пролетаріату, а самі ухвали розглядали у них як форму політичної селянської боротьби. Жо--ден з них, окрім В.І.Михайло-вої, не визначив методи, з допомогою яких він вивчав накази, та не здійснив джерелознавчого аналізу цих документів в силу другорядності порушуваного питання, одночасно наполягаючи на необхідності статистичного опрацювання матеріалів. В роботі вони використовували т. зв. ілюстративний метод, коли автор вибирав серед значної кількості джерел саме ті факти, які підтверд-жували його думку.

Об’єктом спеціальних досліджень селянські накази до І Державної Думи від українських губерній стали в роботах В.І.Михайлової Михайлова В.И. К вопросу об отношении крестьян к первой Государс-твенной думе (на материалах Ук-ра-ины) // Некоторые проблемы соц.–экон. развития Украинской ССР.–Днепропет-ровск, 1970.–Вып. 1; Вона ж. Крестьянские наказы и приговоры сельских сходов первой Государственной думе в дореволюционной дворянской буржуазной литературе // Некоторые проблемы соц.-эконом. и полит. истории Украинской ССР. Сб. науч. статей.–Днепропетровск, 1974.–Вып. 5; Вона ж. Наказы и приговоры сельских сходов первой Государственной думе как исторический источник // Там же, 1975.–Вып. 6; Вона ж. Наказы и приговоры сельских сходов первой Государственной думе (на материалах ук-раинских губерний). Дисс. … канд. ист. наук.–Днепро-пет-ровск, 1976; Вона ж. Петиційна кампанія як форма селянського руху на другому етапі революції 1905-1907 рр. (за матеріалами Катеринославської губернії) // Питання історії Придніпров’я. Масові та суспільно-політичні рухи: Зб. наук. праць.–Дніпропетровськ, 1990; Вона ж. Рост классового самосознания украинского крестьянства в период первой русской революции: Уч. пос.–Днепропетровск, 1983; Вона ж. Советская историческая литература о крестьянских наказах и приговорах первой Государственной думе // Некоторые проблемы отечеств. историографии и источниковедения: Сб. науч. статей.–Днепропетровск, 1972; Вона ж. Социально-политические требования крестьянства в наказах первой Государст-венной думе // Актуальные проблемы аграрной истории Украины: Сб. науч. трудов.–Днепропетровск, 1980.. На відміну від істориків, які застосовували ілюстративний метод, вона першою для аналізу саме наказів використала порівняльний та кількісний методи. В.І.Михайлова використала тексти 245 наказів та ухвал сільських сходів українських губерній, 159 з них увівши вперше до наукового обігу. Тексти наказів вона поділила залежно від їх змісту на дві категорії: 1) мирні прохання й рішучі вимоги (67: 178) та 2) накази, в яких відобразились бажання змін економічного характеру та вимоги економіко-політичного характеру (81: 164). На підставі даних змісту наказів (вимоги економічного чи політичного характеру, суто місцеві вимоги, ставлення до Думи, царя та уряду, характер наказів – прохання, вимоги тощо) авторка у відповідних порівняльних таблицях узагальнила селянські прагнення.

На жаль, цими двома етапами вивчення громадської свідомості українського се-лянс-тва на підставі наказів до І Державної Думи обмежується. Необхідність залучення досвіду методики вивчення цих джерел змушує нас звернутись до подібних досліджень стосовно російського селянства.

Так, порівняльні таблиці також були складені А.І.Нільве, яка вивчала селянські накази до ІІ Державної Думи Нильве А.И. К методике изучения приговоров и наказов крестьян, посланных во II Государственную Думу // Археографический ежегодник за 1970 год.–М., 1971; Она же. Приговоры и наказы крестьян во II Государственную Думу // История СССР.–1975.–№5. При створенні таблиць вона користувалась тими ж самими критеріями, що й В.І.Михайлова, однак особливістю її роботи стали пропозиції стосовно розподілу викладених у наказах вимог за ознакою адресату: до Думи в цілому (їх більшість) та до кожної з думських фракцій. Вона вважала, що це дозволяє простежити вплив тієї чи іншої партії на селянство, та з’ясувати, як вбачало селянство реалізацію аграрної програми своєї партії на практиці.

Ці пропозиції реалізував на підставі наказів від селянства Північного Кавказу Б.Н.Трьохбратов Трехбратов Б.А. Северокавказское село в революции 1905-1907 гг.–Ростов-н/Д., 1987.. За його підрахунками, найбільша кількість наказів з аграрними вимогами була адресована Трудовій Групі. Б.Н.Трьохбратов є одним серед небагатьох радянських істориків петиційного руху, який вказав на необхідність критичного ставлення до авторства наказів. Він вказував на мовні особливості тексту (стиль, мовні обороти тощо) як на критерій “самобутності” документу.

Отже, проаналізувавши всі методики аналізу селянських наказів до І та ІІ Державних Дум, які застосовували вказані вище радянські дослідники, можна вважати, що вони між собою суттєво не відрізняються і в цілому можуть бути визначені як таблично-анкетний метод (за визначенням О.Буховця). На жаль, критерії формалізації змісту наказів свідчать про те, що у роботах більшості радянських вчених, які вивчали накази від українського та російського селянства, присутня тенденція до відведення наказам із рішучими вимогами домінуючої ролі, відводячи селянським проханням другорядне місце. Більше того, Л.Т.Сєнчакова дуже критично оцінила роботи тих дослідників, які розглядали прохання і ухвали як єдиний комплекс наказів Сенчакова Л.Т. Историография “приговорного” движения крестьянства в 1905-1907 гг. // Первая российская революция 1905-1907 гг. Обзор советской и зарубежной литературы.–М., 1991..

Подібні прагнення тісно пов’язані з широким висвітленням направляючої ролі со-ціал-демократичної партії під час петиційного руху, особливо коли він збігається з ре-волюційними подіями. Якщо ж у наказах був присутній вплив інший партій, то “ці, скажімо умовно, "публічні" ухвали інколи виявлялися продуктом есерівських, або навколо есерівських авторів, які затемнювали здорові імпульси селянського руху есерівською (а часом і лівокадетською) фразеологією" Литвак Б.Г. Очерки источниковедения массовой документации.–М., 1979.–296 С..

Лише зміна ідеологічних пріоритетів дала можливість історикам інакше погляну--ти на деякі аспекти у вивченні першої російської революції. Трансформація поглядів відбулася й стосовно питання впливу партійної політичної агітації на селянство, а саме на процес складення наказів та ухвал. Так, у виданій в 1996 р. роботі О.Г.Буховця разом із агітацією лівих партій і організацій вказується на агітацію лібераль-них земств, партії кадетів і навіть владних органів без будь-яких закидів у бік остан-ніх Буховец О.Г. Социальные конфликты и крестьянская ментальность начала ХХ века: новые материалы, методы, результаты.–М., 1996.–398 С..

Історіографічний огляд досліджень селянської громадської свідомості вказує на існування у вивченні наказів від російського селянства третього етапу (кінець 70-х – 90-ті рр.), який характеризується широким використаннням кількісних методів та відсутністю ідеологічного контролю у висвітленні подій першої російської революції і, зокрема, участі у ній селянства (у роботах, виданих з початку 90-х рр.).

Використання кількісних методів, на необхідність застосування яких вказували майже всі радянські історики, стало вагомим кроком уперед порівняно із таблично-порівняльним методом. Здійснені з допомогою цього методу підрахунки, які виражаються передусім у процентному співідношенні, не в змозі охопити зв’язки між елементами системи, якою виступає відображена у наказах громадська свідомість селян. Справа в тому, що масова природа наказів – у сукупності вони відображають систему поглядів, міркувань, ви-мог тощо – передбачає, що для реконструкції цієї системи необхідно провести формально-кількісний аналіз текстів, тобто виявити зв’язки між її елементами (проханнями, вимогами, судженнями тощо) та встановити їх силу, чого неможливо досягти, лише описуючи їх.

Для виявлення зв’язків між елементами такої системи при вивченні громадської свідомості широкого розповсюдження набув контент-аналіз. Цим методом скористалися білоруський історик О.Г.Буховець, досліджуючи накази до І Державної Думи від селянства Самар-сь--кої та Воронезької губерній Буховец О.Г. К методике изучения “приговорного” движения и его роли в борьбе крестьянства в 1905-1907 гг. (по материалам Самарской губернии) // История СССР.–1979.–№3; Він же. Математика в исследовании общественного сознания: крестьянские приговоры и наказы 1905-1907 гг. // Число и мысль. – М., 1986.–Вып.9; Він же. Социальные конфликты… М., 1996., та російські вчені Л.Й.Бородкін та І.К.Кір’янов – від селянства Вятської та Пермської губерній Бородкин Л.И., Кирьянов И.К. Структура политического сознания крестьянства в годы первой рус-ской революции (опыт применения контент-анализа и ЭВМ на материалах уральских губерний) // Мате-ма-ти-ческие методы изучения массовых источников. Сб. науч. тр.–М., 1989..

Так, О.Г.Буховець, зважаючи на різні форми вираження селянської свідомості, розбив тексти документів на 6 груп: 1) судження, 2) вимо-ги, 3) запити та прохання, 4) заклики, гасла, привітання, 5) поперед-ження, обіцянки та 6) постанови про конкрет-ні дії і відповідно до цього провів формалізацію текстів наказів шляхом виділення первісних одиниць змісту. Результати контент-аналізу дали змогу говорити про існування у структурі громадської свідомості селянства комплексу традиційних селянських вимог та комплексу нових вимог соціально-еконо-міч-ного і політичного характеру, які досить відокремлені один від одного Буховец О.Г. Математика в исследовании общественного сознания… С.48..

Також серед новітніх прикладів застосування контент-аналізу при вивченні подібних до нашого питань варто вказати на аналіз свідомості селянства періоду НЕПу, зроблений Д.Х.Ібрагімовою (1997) та аналіз менталітету і соціальної поведінки робітників, селян та солдат Російської імперії в період першої світової війни, яке здійснила на базі широкого кола джерел О.С.Поршнєва (2000)Ибрагимова Д.Х. НЭП и Перестройка. Массовое сознание сельского населения в условиях пе-ре-хода к рынку. М., 1997; Поршнева О.С. Менталитет и социальное поведение рабочих, крестьян и солдат России в период первой мировой войны (1914 - март 1918 г.).–Екатеринбург, 2000. .

У розділі робиться висновок, що здійснений аналіз історіографічного досвіду щодо вивчення селянських наказів до І Державної Думи вказує на недостатню кількість в українській історичній науці робіт з даної проблематики та на їх відсутність після 1989 р. Ця обставина певною мірою спричинила значне відставання рівня досліджень, зроблених українськими істориками порівняно із здобутками російських вчених.

Аналіз методичних аспектів наукових досліджень, присвячених вивченню селянських наказів до І та ІІ Державних Дум, свідчить про існування двох основних напрямків методичних розробок стосовно селянських наказів: це таблично-анкетний метод та контент-аналіз. Перший з них пропонує підрахувати частоту зустрічаємості очевидних та основних змістовних складових селянських наказів і на підставі їх порівняння визначити загальні риси громадської свідомості селянства. Особливістю другого є те, що він, разом із очевидними охоплює і приховані змістовні складові, утворюючи таким чином більш детальну та всеоб’ємну картину. Отже, вивчення методичних підходів при аналізі наказів до І Державної Думи дозволило обгрунтувати вибір стосовно залучення контент-аналізу для дослідження селянської свідомості українського селянства на підставі цього кола джерел.

У другому розділі – “Накази та ухвали селян українських губерній до І Державної Думи як історичне джерело” розглянуто особливості соціального походження, умов створення наказів та специфіку їх формуляру. Проаналізовано розподіл 264-х наказів по губерніях, за місцем складення, за адресатом. В розділі показано вплив сусідніх сіл на процес складення наказу. Залучення додаткових джерел (рапорти урядових осіб до вищих інстанцій тощо) свідчить, що вони містять протилежну інформацію стосовно деяких випадків участі селянства у революційних подіях, вказаних у селянських наказах.

Детальне вивчення селянських наказів та ухвал дає підстави говорити про відчутний вплив партій та політичних організацій на селянство. Серед них варто виділити соціал-демократів, кадетів (партія “народної свободи”), Всеросійську селянську спілку та соціалістів-революціонерів.

Комплекс наказів та ухвал містить у собі достатньо документів, структура та зміст яких різною мірою наближається до зразка ухвали, запропонованого РСДРП. У таких випадках постає питання автентичності ухвали, прийнятої за такою схемою, адже положення, окреслені у подібному документі, не є продуктом селянської думки. З іншого боку, багато селян дуже уважно стежили за ходом роботи Думи, який висвітлювався на сторінках періодичних видань. Довіра і повага до своїх депутатів, Трудової Групи, у які увійшла більшість селянських і робітничих представників, і до Думи у цілому, сприяло підтримці, і, можливо, сприйняттю селянами багатьох положень, висловленими народними обранцями. Дуже значущою у цьому відношенні є відповідь (адреса) Думи на тронну промову імператора, у якій були також виявлені вихідні формулювання положень, відбитих у селянських ухвалах. Ще одним джерелом зовнішнього впливу на селянство виявились листи депутатів до своїх виборців. Крім того, їх можна вважати одними з головних та прямих факторів, які спонукали селян до складання наказів до Думи.

Слід зазначити, що зіставлення змісту наказу та його адресата дозволяє простежити зворотній зв’язок зовнішньої агітації. Так, накази, в яких домінують політичні вимоги, тобто, які належать до групи наявності політичної агітації, переважно адресовані Трудовій Групі, її лідеру А.Ф.Алад’їну, безпосередньо своїм селянським та робітничим депутатам, та тим, хто належить до РСДРП. У випадку відсутності впливу партійної агітації адресатами наказів переважно виступають Державна Дума та її голова С.А.Муромцев.

Таким чином, розглянувши умови створення та соціальне походження наказів українських селян до І Державної Думи, можна сказати, що значна їх частина була складена внаслідок зовнішнього впливу (переважно політичного характеру), що, безумовно, знайшло свій відбиток у наказах. Відображення селянами такого впливу проходило різними шляхами: від злиття суто місцевих скарг і загальнодержавних політичних вимог в одному тексті до простого лаконічного переліку таких вимог.

Селянські накази до І Державної Думи за змістом та структурою можуть бути розподілені на дві основні групи: прохання (прошения), та ухвали (приговоры), зміст та формуляр яких знаходяться у чіткій залежності один від одного. Так, "прошения" майже цілком складаються з різноманітних скарг та прохань їх розглянути й прийняти по них рішення, і лише за невеликим винятком у них присутні категорії політичного характеру. Ухвали, навпаки, містять у собі переважно рішучі постанови, більшість з яких стосуються політичних вимог. У розділі проаналізовано будову селянських наказів, користуючись досвідом визначення структури актових документів, яке є об’єктом дипломатичного аналізу. Так, наративна частина “прошения” є нічим іншим, як сукупністю селянських скарг, причому досить емоційно забарвлених. На відміну від прохань, які мають досить усталений формуляр, ухвали мають більш довільну форму та відрізняються наявністю такої складової формуляру як аренга або формула загального характеру. Крім того, в ухвалі взагалі може бути відсутня нарація, а інколи і навіть резолюція сходу. У таких випадках формуляри селянських наказів, у яких після аренги йдуть вимоги, нагадують формуляр зразку ухвали, запропонованого РСДРП. В іншому варіанті формуляра, при відсутності резолюції, також простежується агітаційний вплив: текст ухвали переважно складається із докладних яскравих картин страждань робітників та селян, які закінчуються різно-манітними гаслами при повній відсутності будь-яких постанов.

Таким чином, аналіз формуляру селянських наказів до Думи підтвердив закономірність зв’язку між його структурою й адресатом, з одного боку, та змістом наказу і ступеню рішучості наведених положень, з іншого. Ця закономірність пояснюється залежністю змісту наказу від його "службового призначення": прохання-скарги, як правило, є "господарчими", "місцевими", а ухвали, у свою чергу, завдяки своїй по-лі-ти-зо-ва-ності, стосуються загальнодержавних питань. Відповідно до цього неоднакова і структура документів. Так, прохання, у силу докладного опису конкретної селянської проблеми, майже завжди більші за обсягом, ніж ухвали.

Розглянувши таким чином накази українського селянства до Думи як історичне джерело, можна вважати, що аналіз обставин створення наказів (у тому числі й аналіз структури формуляру) певною мірою відображає процес формування суспільно-політичних ідеалів в структурі громадської свідомості українського селянства. Цей аналіз показав, що там, де був відчутний зовнішній вплив на громадську свідомість селянства (партійна агітація, відповідь Думи на тронну промову царя, листування із депутатами, спостереження за роботою Думи на сторінках періодичних видань тощо), такі ідеали складалися, перш за все, із політичних вимог загальнодержавного характеру. В іншому випадку, коли цей вплив був відсутній, або незначний, ці ідеали залишалися традиційними (“Земля і Воля!”, вирішення числених земельних питань місцевого характеру та ін.) і переважно позв’язувалися з сподіваннями на Думу та на царя. На такий розподіл вказує існування двох груп селянських наказів – “приговоров” та “прошений”, у яких знаходяться відповідно політичні вимоги та місцеві прохання.

У розділі показано принципи побудови повнотекстової бази даних “Накази та ухвали селян українських губерній до І Державної Думи”.

У третьому розділі – “Дослідження громадської свідомості українського селянства за наказами до І Державної Думи” показано історію походження контент-аналізу, його використання як методу та характеристику його основних критеріїв.

За умовами контент-аналізу з текстів наказів було виділено 2138 первісних одиниць обліку, які було укрупнено по 42-х категоріях. Отримані категорії можна розділити на дві групи – економічного та політичного характеру. Після обчислення сили зв’язку між категоріями було побудовано граф взаємозвязків, який відтворює структуру громадської свідомості українського селянства. Утворений граф вказує на існування у такій структурі двох значних груп, утворених із виділених категорій, які майже відокремлені одна від одної. Це група, що відображає безпосередні селянські потреби та “комбінована”. Категорії, що входять до першої групи, мають переважно аграрний характер, тоді як ті, що утворюють “комбіновану” групу, складаються як з наслідків зовнішнього (політичного) впливу, так і з власне селянських прагнень неаграрного характеру. Той факт, що ряд категорій політичного характеру тісно пов’язаний із селянськими, може свідчити про серйозні зміни у громадській свідомості селянства, проте лише у тих межах, де мова не йде про аграрні питання.

З метою отримання більш детальної інформації стосовно місця виділених категорій у селянській свідомості, поряд із традиційним контент-аналізом ухвал (семантичний аналіз тексту) було проведено його комп’ютерізований варіант шляхом обробки створеної повнотекстової бази даних за допомогою ТАСТу (розробленого для лінгвістичного аналізу). У даному випадку слід вважати, що обробка тексту за допомогою ТАСТу являє собою документалістичний контент-аналіз, який використовує насамперед інформаційні параметри повідомлення і мови.

Незважаючи на те, що дане дослідження є джерельноорієнтованим (побудова структури селянської свідомості на основі вироків у Думу та з’ясування у ньому ролі політичної складової), представляється можливим (і, навіть, необхідним) здійснити аналіз виділених категорій, як продукту політичного впливу, за допомогою ТАСТу. Такий аналіз уже можна розглядати як верифікацію результатів традиційного контент-аналізу лише у випадку використання уже відомих категорій.

Існування двох підсистем у структурах громадської свідомості як українського, так і російського селянства, однакова в обох випадках кількість категорій, виокремлених з наказів, дають змогу провести порівняльний аналіз свідомості селян “малоросійських” та центральних губерній Російської імперії періоду революції 1905-1907 рр. Для більш адекватного порівняння будемо спиратись лише на результати традиційного (“ручного”) контент-аналізу, адже у цьому випадку можна