КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Токарєва Тетяна Станіславівна

УДК 37(09) + 371.4

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ТА ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА

ГЕОРГА КЕРШЕНШТЕЙНЕРА (1854 - 1932)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

заслужений працівник освіти

МЕЛЬНИЧУК СЕРГІЙ ГАВРИЛОВИЧ, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідуючий кафедрою педагогіки психолого-педагогічного факультету.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

КОМАРОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ, Криворізький державний педагогічний університет, завідуючий кафедрою історії України;

кандидат педагогічних наук, доцент

БИК АДАМ СЕРГІЙОВИЧ,

Кіровоградський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти, заступник директора з наукової роботи.

Провідна установа: Луганський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист відбудеться “6” червня 2002 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті ( 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м.Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54).

Автореферат розісланий “30” квітня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Штельмах Г. Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. У зв’язку із входженням України в сучасний освітній простір особливої актуальності набуває вивчення і творче використання набутого протягом кількох останніх століть світового педагогічного досвіду. Період кінця XIX – початку XX століття в історії педагогічної думки країн Західної Європи представлений широким спектром різноманітних педагогічних течій та концепцій, які можуть бути предметом окремого історико-педагогічного дослідження. Вивчення цього періоду з точки зору історичних, економічних, культурних та політичних подій, які вплинули на становлення нових поглядів на процес виховання і навчання, теоретична і практична діяльність представників окремих педагогічних напрямків, а також обґрунтування передових педагогічних теорій має наукову і практичну цінність. Досвід Німеччини з питань громадянського виховання та організації трудової школи, практична спрямованість її системи виховання й освіти набувають актуальності на сучасному етапі розвитку української педагогічної думки.

Поява реформаторської педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ ст., представником якої був Георг Кершенштейнер, була зумовлена соціальними та економічними причинами. З одного боку, скупчення населення у великих містах і пов’язаний з цим розпад патріархального сімейного устрою призвели до того, що на масову школу, крім навчання, все більше покладалися виховні завдання, які раніше виконувала сім’я. З іншого боку, значні зміни в структурі, технології промисловості і занепад традиційного домашнього виробництва визначали необхідність посилення уваги до професійної підготовки в рамках масової школи. Масова школа, створена в розвинених країнах Європи на початку ХІХ ст., була школою слухання і тому наприкінці ХІХ ст. вимагала нових, активних методів навчання і виховання.

Історично зумовлений стан освіти в країнах Західної Європи у вищезгаданий період розвитку капіталізму вимагав великих змін і викликав появу нових принципів, підходів до навчально-виховного процесу та методів його здійснення. Система шкільного виховання й освіти все більше й суворіше критикувалася, оскільки школа з її методами, засобами та шляхами виховання і навчання сприймалася як застаріла й така, що не відповідала новому промисловому виробництву, яке вимагало якісно іншої підготовки робітничих і технічних кадрів. Необхідність подолати відставання школи від науково-технічного прогресу, потреба у поновленні системи виховання й освіти ставали дедалі гострішими, тож дослідження шляхів та способів подолання кризи в системі освіти також заслуговує на увагу.

На наш погляд, вивчення історії педагогіки періоду кінця ХІХ – початку ХХ ст. становить чималий інтерес ще й з тієї причини, що в цей час впроваджувалися нові реформи і відбувалися позитивні зміни в житті школи й усієї системи освіти. На сучасному етапі розвитку української держави система шкільної освіти також переживає докорінні зміни. Запорука їх успішного впровадження у вивченні та врахуванні як вітчизняного, так і світового досвіду минулого. Зокрема, нова концепція громадянської освіти, розроблена у 2000 році групою українських науковців та педагогів, спрямована на виховання високих моральних, трудових, естетичних якостей громадян незалежної України, також містить ряд положень, що перекликаються з основними ідеями теорії громадянського виховання, розробленої свого часу Г.Кершенштейнером.

У нашому дослідженні розглядається педагогічна діяльність та педагогічна спадщина видатного німецького педагога Г.Кершенштейнера (1854-1932). Про Г.Кершенштейнера згадувалося у довідкових виданнях різних років. Йому були присвячені також окремі статті в журналі “Русская школа”, який видавався у С.-Петербурзі з 1893 до 1917 року (Коренбліт М., Надольська М., Левітін С.), в інших періодичних виданнях радянського періоду (Бім-Бад Б., Вавілова О., Вознесенська Ф., Голант Є., Зеленко О.). Основні положення теорії трудового і громадянського виховання, напрямки реформи мюнхенських шкіл, проведеної Георгом Кершенштейнером, стислий огляд його педагогічних поглядів знайшли своє відображення у працях вітчизняних та зарубіжних вчених (Піскунов О., Кузнєцова О., Васькович Г., Крупська Н., Мендліна С., Русова С.,). У німецькій педагогічній літературі вивченням педагогічної спадщини Г.Кершенштейнера займалися Мюльмеєр Г., Заупе Е., Ванзелов Н., Герлах В. та ін.

У результаті теоретичного аналізу літературних джерел і документів нами було встановлено, що освітня діяльність та педагогічна спадщина Г.Кершенштейнера не були предметом окремого дисертаційного дослідження.

На основі опрацювання дореволюційної літератури, періодики, видань німецькою мовою та інших джерел вдалося встановити хронологію життя Г.Кершенштейнера і його педагогічної діяльності, систематизувати його науково-педагогічну спадщину.

Крім того, у дисертації розглянуто розроблену Г.Кершенштейнером теорію освіти, його розуміння найважливіших проблем громадянського і естетичного виховання, трудової школи, формування характеру учнів засобами трудової школи; розкрито його роль як просвітителя, який розробив систему шкільних реформ у кінці XIX – на початку XX ст. Спираючись на досягнення і передові думки прогресивних педагогів минулого і своїх сучасників, узагальнюючи власний багатий досвід роботи в системі народної освіти, Г.Кершенштейнер сміливо й оригінально розв’язував складні проблеми виховання й навчання підростаючого покоління, працюючи у системі освіти понад 40 років, 20 з яких – на посаді радника у справах шкільної освіти в Мюнхені.

Педагогічна спадщина Г.Кершенштейнера значна й багатопланова. Його перу належить значна кількість фундаментальних наукових праць, які відображають основні положення його педагогічної теорії, значна кількість статей у різних часописах і газетах того часу.

Одним із джерел педагогічної творчості Г.Кершенштейнера була класична спадщина педагогів минулого. Він широко використовував і розвивав педагогічні ідеї Й.Песталоцці, Дж.Дьюї, Ж-Ж.Руссо, Я.Коменського. На формування його педагогічних поглядів мала також вплив творча спадщина його геніальних співвітчизників Й.В.Гете, Ф.Шіллера та Й.Фіхте. Поряд з цим Г.Кершенштейнер мав також багатьох однодумців. У деяких публікаціях наводяться порівняння Г.Кершенштейнера з П.Наторпом, Р.Зейделем, В.Гумбольдтом та ін., які також зробили певний внесок у розробку проблеми громадянського виховання та виховання працею.

Значна актуальність проблеми і відсутність наукової розробки питань, пов’язаних з педагогічною діяльністю та педагогічною спадщиною Г.Кершенштейнера, відсутність дисертаційних досліджень в Україні з цієї теми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Педагогічна діяльність та педагогічна спадщина Георга Кершенштейнера (1854 – 1932)”.

Зв’язок роботи з науковими планами й темами. Тема дисертації входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки психолого-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу у вищій і початковій школі” й затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Академії педагогічних наук України (протокол № 2 від 9. 02.1999 р.)

Об’єкт дослідження – науково-педагогічна і творча спадщина Георга Кершенштейнера в Німеччині у 1880 –1924 роках.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи реалізації теорії громадянського виховання і трудової школи в освітній діяльності Г.Кершенштейнера в кінці ХІХ – першій половині ХХ століття.

Мета роботи полягає у систематизації теоретичних ідей процесу навчання і виховання в педагогічній спадщині педагога-реформатора, узагальненні досвіду його практичної діяльності в навчальних закладах та на посаді радника у справах шкільної освіти.

Об’єкт, предмет та мета дослідження зумовили такі завдання:–

встановити та охарактеризувати маловідомі етапи педагогічної діяльності Г.Кершенштейнера;–

виявити основні чинники формування педагогічного світогляду Г.Кершенштейнера;–

проаналізувати та узагальнити основні положення педагогічної теорії громадянського виховання і трудової школи, розробленої педагогом-реформатором у кінці XIX – на початку XX століття; –

розкрити значення діяльності Г.Кершенштейнера для розвитку педагогічної думки в Німеччині.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання з її вимогами об’єктивності і доказовості; положення про діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ у суспільстві та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах; зв’язок історії з освітніми проблемами сучасності; доцільність творчого використання в сучасних умовах теоретичних надбань і позитивного історико-педагогічного досвіду.

Теоретичною основою дослідження стали праці видатних педагогів, філософів, психологів з проблем теорії та історії педагогіки.

Методи дослідження. Історико-педагогічний, теоретичний і системно-структурний методи використовувалися з метою систематизації теоретичних ідей Г.Кершенштейнера щодо процесу навчання, освіти і виховання; конкретно-пошукові – аналіз, синтез, узагальнення та систематизація історичних матеріалів – у ході вивчення педагогічної спадщини, навчальних планів, програм тощо; ретроспективний – для виявлення і врахування прогресивних педагогічних ідей Г.Кершенштейнера досліджуваного періоду в умовах сучасної національної школи.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у два етапи протягом 1996-2001 років.

На першому етапі (1996-1999рр.) теоретично осмислювалася проблема, визначалися об’єкт, предмет дослідження, його мета і завдання; вивчалася історична й педагогічна література, вівся пошук інших матеріалів з цієї теми, здійснювався бібліографічний пошук; проводилася систематизація і первинне опрацювання отриманих даних, вивчалася література з теми наукового дослідження у бібліотеках Німеччини.

На другому етапі (1999-2001рр.) здійснювалися поглиблений аналіз результатів дослідження, апробація їх як шляхом публікацій так і обговорення доповідей та повідомлень на наукових семінарах, конференціях і засіданнях кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, на науково-практичних конференціях інших навчальних закладів. Цей етап характеризується оформленням тексту дисертаційної роботи.

Основними джерелами дослідження були матеріали наукових бібліотек: Центральної наукової бібліотеки ім. В.Вернадського та Інституту педагогіки АПН (Київ), Наукової бібліотеки Мюнхенського університету (ФРН), Наукової бібліотеки ім. Анни Амалії (м.Веймар, ФРН); публікації з історії пдагогіки кінця ХІХ – початку ХХ ст., наукові праці, посібники, доповіді Г.Кершенштейнера, публікації в періодичних виданнях з історії зарубіжної педагогіки.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в умовах деполітизації педагогічної науки в неупередженому, вільному від радянської ідеології дослідженні вперше здійснено систематизацію та всебічний аналіз педагогічної спадщини Г.Кершенштейнера, розкрито основні положення його теорії громадянського виховання і трудової школи, показано розуміння педагогом процесу формування характеру і естетичного виховання, визначено вплив педагогічної спадщини Георга Кершенштейнера на вітчизняну педагогіку; у науковий обіг введено нові теоретичні матеріали про діяльність Г.Кершенштейнера (у тім числі видання німецькою мовою), про розвиток освіти й стан школи в Німеччині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Теоретичне значення роботи полягає у комплексному дослідженні педагогічної діяльності та педагогічної спадщини Георга Кершенштейнера, у визначенні основних ідей теорії громадянського виховання і трудової школи.

Практичне значення роботи. Окремі аспекти дисертаційної роботи можуть бути творчо використані в сучасних умовах реформування освіти в Україні, при розробці проблем громадянського і трудового виховання та проблеми художньо-естетичного розвитку особистості. Основні положення і висновки дослідження можуть використовуватися у підготовці лекцій при написанні рефератів, курсових та дипломних робіт з історії педагогіки, у підготовці посібників з країнознавства для студентів факультету іноземних мов, у процесі підвищення кваліфікації вчителів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена об’єктивним історико-логічним аналізом педагогічної діяльності та педагогічної спадщини Георга Кершенштейнера, вивченням джерел з теми дослідження, а також застосуванням комплексу методів дослідження, які відповідають меті, предмету та завданням роботи.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалася шляхом повідомлення на засіданнях кафедри педагогіки психолого-педагогічного факультету, щорічних звітних наукових конференціях (1999, 2000, 2001рр.) Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, на лекціях з історії педагогіки для студентів та вчителів німецької мови в Кіровоградському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Результати дослідження доповідалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях ”Формування естетичної культури майбутніх вчителів“ (Кіровоград, 2000), “Сучасні підходи до реформування школи” (Кіровоград, 2001), “Актуальні сучасні проблеми самостійної роботи молодших школярів” (Кіровоград, 2001), на Міжнародній науково-практичній конференції “Освіта і демократія” (Київ, 2001), Всеукраїнській студентській і аспірантській науково-практичній конференції “Творче використання ідей Василя Сухомлинського в умовах реформування школи” (Кіровоград, 2001), на звітній науковій конференції за 2001 рік (Кіровоград, 2002).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей, 6 з них – у фахових виданнях, загальним обсягом 3,0 др. арк.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (210 назв) та 5 додатків. Зміст дослідження викладено на 165 сторінках тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, наукове й практичне значення, визначені хронологічні межі, сформульовано мету й завдання роботи, розкрито методологічну та джерельну базу дисертації, подано відомості про апробацію результатів і структуру дисертації.

У першому розділі “Формування педагогічних поглядів Георга Кершенштейнера” дано опис життя Г.Кершенштейнера, визначено основні чинники формування його педагогічних поглядів, проаналізовано його реформаторську діяльність у Мюнхені.

Період діяльності Георга Кершенштейнера до часу вступу на посаду шкільного радника Мюнхена (до 1895 року) можна охарактеризувати як період становлення і набуття педагогічних навичок і вмінь. За час своєї роботи у гімназіях Нюрнберга, Швейнфурта і Мюнхена Г.Кершенштейнер одержав можливість спостерігати педагогічний процес і зміни в ньому у послідовному розвитку, намагався саме на практиці розв’язати багато проблем теорії навчання і виховання. Він виступав проти перевантаження учнів тими знаннями, які вони не зможуть застосовувати у повсякденній практичній діяльності. На своїх уроках Георг Кершенштейнер залучав до роботи увесь клас, відстоював принцип свідомого засвоєння матеріалу, спрямовував свою увагу на розвиток розумових здібностей учнів.

Нами встановлено, що на формування педагогічних поглядів Георга Кершенштейнера мали вплив різні життєві чинники і видатні особистості XVIII – XIX ст. та його сучасники. Важливі риси його характеру були виховані сім’єю, велику роль якої у формуванні особистості дитини він беззаперечно визнавав.

Беручи до уваги, що такі педагоги як Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці, філософ Й.Фіхте, письменник і поет Й.В.Гете дуже високо оцінювали виховну роль праці, Георг Кершенштейнер розробив теорію трудової школи відповідно до тогочасних економічних, соціально-політичних і культурних умов Німеччини кінця XIX – початку XX ст. При розробці проблеми виховання характеру у трудовій школі, при визначенні його основних елементів та встановленні зв'язку між вихованням характеру, етичною культурою народу і громадянським вихованням Г.Кершенштейнер враховував основні положення вчення про характер, розроблене Й.Гербартом.

Аналіз процесу формування педагогічного світогляду Георга Кершенштейнера виявив засади, на яких базувалася його педагогічна теорія та практика громадянського виховання і трудової школи.

У 1895 році Георг Кершенштейнер розпочав розробку плану подальших змін у роботі народної школи. Готуючи реформу школи, радник виходив з того, що, по-перше, ця школа повинна утримувати молодь із сімей трудящих під своїм впливом до 18-тирічного віку, переслідуючи мету її громадянського виховання і, по-друге, обсяг матеріалу, який вивчався, особливо з таких предметів, як фізика, природознавство, географія та історія визначався відповідно до практичного застосування знань з цих предметів. Основні положення реформи народних шкіл ґрунтувалися на багаторічному досвіді педагогічної діяльності, глибокому аналізі навчально-виховного процесу в школах Німеччини, політичних і етичних переконаннях, на перевірених практикою принципах і методах навчання та на великому педагогічному ентузіазмі.

У кінці XIX – на початку XX ст. капіталістичне суспільство розширило сферу промислового виробництва, яке орієнтувалося на масового споживача. Невідповідність постановки всієї шкільної справи рівневі економічного і суспільного розвитку країни призвела до того, що на межі століть в численних дидактичних концепціях все чіткіше виражалося невдоволення існуючою системою освіти. У таких умовах виник педагогічний напрямок під назвою “реформаторська педагогіка”, відомим представником якого був Георг Кершенштейнер. Він пропонував замінити загальноосвітню додаткову школу спеціальною додатковою школою, розподіленою за ремеслами. За його ініціативою з 1894/95 навчального року при народних школах почали відкриватися додаткові восьмі класи, в план яких були введені заняття з ручної праці у ремісничих майстернях.

Головна увага в процесі навчання зверталася на розвиток дитячої самодіяльності. Досить значне місце відводилося таким формам роботи, як екскурсії на природу і в майстерні, догляд та спостереження за тваринами, робота у пришкільному саду. Заняття з ручної праці були визначені педагогом-реформатором як спеціальний предмет навчання.

Проведення Г.Кершенштейнером реформи мюнхенських додаткових шкіл було завершено у 1908 році. Обов’язковими предметами для вивчення у всіх професійних додаткових школах були: релігія, німецька мова з веденням ділового листування, арифметика з бухгалтерським обліком, життє- і громадянознавство та предмети, пов’язані з конкретною професією. В 1908 році у Мюнхені було створено 48 професійних додаткових шкіл, які відвідували підлітки, зайняті більш ніж у 50-ти професіях. Відвідування цих шкіл молоддю віком від 14-ти до 18-ти років було обов’язковим.

У другому розділі дисертації “Педагогічна теорія і практика громадянського виховання у педагогічній спадщині Георга Кершенштейнера“ висвітлено основні положення теорії освіти, визначено мету, завдання, зміст, форми і методи громадянського виховання учнівської молоді, розглянуто роль додаткових шкіл у громадянському вихованні.

Г.Кершенштейнер розглядав освіту як одне з найважливіших явищ громадського життя. Педагог-реформатор сформулював дві мети освіти: професійна підготовка і освіта для соціального служіння суспільству, вважаючи освіту процесом формування і самовдосконалення особистості. Основними принципами освіти він називав: принцип тотальності, актуальності, авторитетності, свободи, активності й індивідуальності.

Беручи до уваги той факт, що педагогічний напрямок під назвою “педагогіка громадянського виховання” виник в Німеччині в кінці XIX – на початку XX ст., Георг Кершенштейнер мав змогу глибоко проаналізувати стан розробки питання громадянського виховання молоді передовими особистостями німецької держави, такими як філософ Й.Фіхте та І.Кант, письменник і поет Ф.Шіллер. Серйозною вимогою педагога була необхідність створення виховних закладів для народу з метою його громадянського виховання. Справжнім громадянином педагог вважав того, хто своєю діяльністю та добросовісним виконанням своєї роботи сприяє створенню і зміцненню культурно-правової держави. Мету громадянського виховання Георг Кершенштейнер вбачав у підготовці справжніх громадян держави. Завдання громадянського виховання полягало, на думку педагога, в тому, щоб шляхом правильної постановки шкільної справи, шкільних організацій, робітничих майстерень і трудових методів привчити молодь служити суспільству, виховати в ній усвідомлення свого обов’язку перед державою та прагнення сприяти моральному удосконаленню суспільства.

Найважливішим засобом громадянського виховання молоді Георг Кершенштейнер вважав організацію додаткової (трудової) школи, а шляхом – вивчення історії (історії ремесла, історії виробництва у XIX ст.) та вчення про знаряддя праці.

У справі громадянського виховання Георг Кершенштейнер підносив педагога (або вихователя) як взірець для учнів, який повинен мати такі громадянські риси, як: добросовісність, відповідальність, повага до товаришів по праці, готовність прийти на допомогу, чесність і працьовитість. Важливе місце педагог-реформатор відводив громадянському вихованню жінок.

У своєму дослідженні нам вдалося довести, що обґрунтування Георгом Кершенштейнером необхідності громадянського виховання молоді мало прогресивний характер і було відображенням основних тенденцій розвитку німецької держави кінця XIX – початку XX ст.

У розділі проаналізовано процес реалізації завдань громадянського виховання молоді в додаткових школах. Додаткові школи, як своєрідний різновид народної школи, виникли в Німеччині, у тому числі й у Мюнхені, ще у ХVIII столітті, завданням їх було надання юнакам і дівчатам можливості повторити те, що вони вивчали в народній школі. З кінця ХІХ століття у всіх німецьких землях спостерігалися певні зміни у роботі додаткових шкіл, які за своїм планом і навчальними програмами поступово наближалися до професійних.

Для того, щоб обов’язкова додаткова школа виконувала завдання громадянського виховання підростаючого покоління, Г.Кершенштейнер виділив такі головні аспекти навчання:–

практично-технічне навчання відповідної професійної групи (враховуючи практичні роботи в шкільних майстернях, лабораторіях і шкільних садах у тісному зв’язку з вивченням інших предметів);–

теоретично-професійне навчання, яке охоплює ділове листування, професійний рахунок і бухгалтерію;–

елементи практичного громадянського навчання, які проявляються шляхом створення особливих закладів організації шкільного життя відповідно до норм суспільства із самоврядуванням;–

теоретичне громадянське навчання, яке проводиться професійними вчителями.

Педагог-реформатор тісно пов’язував громадянське і трудове виховання, оскільки трактував трудове виховання як найважливіший засіб громадянського виховання. Для здійснення громадянського виховання він накреслив два шляхи:

1) правильна методична постановка практичної діяльності учнів у навчальних майстернях школи; 2) організація шкільного життя згідно норм суспільства із самоврядуванням.

Педагог надавав великого значення практичній роботі в шкільних майстернях, лабораторіях, на шкільних кухнях та в шкільних садах, бо саме такі види роботи дають учням змогу відчути радість трудової атмосфери, проявити взаємодопомогу, наполегливість тощо.

Теорія громадянського виховання, розроблена Г.Кершенштейнером, особливо актуальна на сучасному етапі розвитку української педагогічної думки у зв’язку з розробкою концепції громадянської освіти, яка є відображенням суспільно-економічного і культурного розвитку нашої держави.

У третьому розділі “Педагогічні ідеї трудової школи в педагогічній спадщині Георга Кершенштейнера” розглядаються суть і завдання трудової школи, аналізується обґрунтування педагогом-реформатором необхідності трудової підготовки підростаючого покоління, подаються основні положення теорії трудової школи, трактується проблема естетичного виховання учнів засобами трудової школи, висвітлюється питання підготовки вчителів для новостворених трудових шкіл за планом німецького педагога-реформатора. У даному розділі досліджується також вплив педагогічної спадщини Георга Кершенштейнера на розвиток вітчизняної педагогіки.

Працюючи над реформою народної школи, педагог приділяв увагу трудовому вихованню школярів як одному з важливих засобів виховання характеру, громадянськості, естетичного виховання. На його погляди щодо завдань, теорії і практики трудового виховання значний вплив здійснила педагогічна спадщина Я.А.Коменського, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці, Е.Вайгеля, А.Франке. Основне завдання школи Георг Кершенштейнер вбачав у підготовці корисних для держави громадян. Необхідним елементом трудової школи він вважав працю, так як вона є одним з тих виховних засобів, які розвивають у дитини волю. Ручна праця має вплив також і на здатність судження, а саме, роботи з різними матеріалами роблять мислення дитини більш точним і спритним; вона може служити діяльною практичною школою для розвитку у дітей суспільних навичок і суспільної свідомості.

На основі аналізу особливостей психологічного розвитку дітей молодшого та середнього шкільного віку Георг Кершенштейнер зробив висновок про те, що діти такого віку надають більшу перевагу практичній роботі, у результаті виконання якої розвивається їх спостережливість, вправність рук, здатність до самооцінки, вироблення самостійності, розширення світогляду і т.ін. Важливого значення він надавав принципу колективної праці учнів.

Одним із головних завдань трудової школи Георг Кершенштейнер вважав виховання характеру. Педагог дав визначення поняття “характер” та виділив чотири основних елементи характеру: силу волі, чіткість судження (або здатність логічно мислити), чуйність і здатність до душевного піднесення. Ці елементи він пов’язував із практичною діяльністю учня. Виховання в учнів характеру Георг Кершенштейнер розглядав у тісному взаємозв’язку із становленням справжнього характеру у вчителя. Велике мистецтво виховання характеру він вбачав у тому, щоб заохочувати і розвивати позитивні якості вихованця і послабляти негативні. Для розвитку і виховання характеру було необхідним існування такої школи, яка б давала сприятливий грунт для “живлення” позитивних рис особистості учнів, забезпечувала б індивідуальний підхід до кожного з них.

Георг Кершенштейнер зробив значний внесок у розробку питання естетичного виховання молоді, запропонувавши нові методи навчання малюванню. Провівши експеримент, у якому взяли участь близько семи тисяч учнів з різних шкіл Мюнхена, Г.Кершенштейнер дослідив процес розвитку графічних здібностей дітей. Після детального аналізу наслідків експерименту педагог-реформатор виділив чотири ступені розвитку художніх здібностей дитини: ступінь схеми, перехідний ступінь, ступінь правдоподібного зображення та ступінь зображення відповідної форми. Результати проведеного дослідження дали Г.Кершенштейнеру змогу стверджувати, що на розвиток художніх здібностей мають значний вплив такі фактори, як інтелектуальний розвиток дитини, особливості її психіки та характеру, склад та особливості сім’ї, вік, стать дитини, місцевість, де вона проживає, тощо. Даний аспект педагогічної спадщини Г.Кершенштейнера може бути використаний при розробці різних методик малювання, при створенні навчальних програм з малювання для сучасної школи та позашкільних закладів.

Для успішної роботи трудових шкіл педагог вважав за необхідне наявність досконалої системи освіти вчителів ручної праці. Учителеві він відводив головне і визначальне місце у навчально-виховному процесі саме трудової школи, акцентуючи увагу на тому, що особисті якості вчителя, його відношення до учнів, до оточуючих людей та ставлення до роботи повинні бути прикладом для його вихованців.

У розділі досліджується вплив Георга Кершенштейнера на вітчизняну педагогіку. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Німеччина була однією з тих європейських країн, в яких приділялася значна увага рівневі та якості освіти підростаючого покоління, педагогічна наука розвивалася, збагачувалася новими досягненнями в галузі освіти та виховання. Тому багато досягнень у галузі педагогічної науки цієї країни викликали інтерес та привертали увагу представників освіти інших країн, в тому числі й України, де шкільна система зазнавала великих змін, зумовлених новими вимогами часу.

В кінці ХІХ – на початку ХХ ст., в період становлення нової української школи, серед українських діячів освіти великою популярністю користувалися багато творів Г.Кершенштейнера, особливо ті з них, які стосувалися питань організації трудової школи, занять з ручної праці в школах, громадянського виховання. Аналізом педагогічної спадщини Георга Кершенштейнера займалися також С.Русова, Н.Крупська, Г.Васькович та ін. У післяреволюційний період в Україні виникла потреба критично переглянути стан шкільної освіти та виховання, розробляти нові шляхи та методи освітньої системи відповідно до вимог часу. Саме поширення ідеї трудової школи, розробленої Георгом Кершенштейнером і втіленої ним на практиці при реформуванні мюнхенських народних шкіл та їх перетворенні у трудові, було орієнтиром і прикладом для нових реформ української школи. У 1912 р. Г.Кершенштейнер відвідав Київ, Харків, Москву, С.-Петербург, де виступив з педагогічними доповідями.

Сучасна концепція громадянської освіти, яка розроблена в Україні на початку ХХІ ст., в деяких аспектах перекликається з основними ідеями теорії громадянського виховання, розробленої видатним педагогом-реформатором.

Висновки

Проведене дослідження дає підстави сформулювати такі висновки:

1. Уперше в історії вітчизняної педагогіки з сучасних демократичних позицій досліджено педагогічну діяльність і спадщину Г.Кершенштейнера, дано її широку характеристику, проаналізовано основні етапи його діяльності в галузі освіти, досліджено і проаналізовано основні чинники, які мали вплив на формування його педагогічних поглядів. Детальний розгляд цієї проблеми дав можливість простежити глибокий зв’язок педагогічних ідей видатного німецького педагога-реформатора із багатогранною спадщиною класичної педагогіки та педагогічної думки кінця XIX – початку XX ст. Щодо реформаторської діяльності педагога, то встановлено основні шляхи розв’язання проблеми перебудови народної школи і створення нової додаткової (трудової) школи, а також проаналізовано навчальні плани цих шкіл з погляду їх відповідності новим соціально-економічним умовам розвитку Німеччини досліджуваного періоду. Великою заслугою Г.Кершенштейнера є те, що він поставив педагогіку на наукову основу і довів, що педагогіка не є прикладною етикою, логікою, естетикою чи прикладною філософією, а є самостійною наукою (Г.Кершенштейнер, праця “Теорія освіти”.)

2. Розроблена і впроваджена в життя Г.Кершенштейнером система трудового виховання, побудована на засадах наближення школи до завдань практичного життя, була новим поглядом на завдання освітніх закладів. Будучи за своїми переконаннями прихильником теорії матеріальної освіти, педагог досить глибоко обґрунтував необхідність практичної підготовки учнів до професійної діяльності після закінчення додаткової школи.

Г.Кершенштейнер розглядав працю як засіб громадянського, естетичного виховання та виховання характеру учнів. Вказуючи на різницю між грою та справжньою продуктивною працею, він був переконаний у тому, що саме ручна праця, продуктивна праця розвиває і виховує в учневі силу волі, такі моральні якості, як чесність, порядність, здатність до взаємодопомоги, старанність, наполегливість, вміння ставити перед собою цілі та досягати їх.

Обґрунтовуючи необхідність уведення в навчальний план народних шкіл кінця XIX – початку XX століття занять з ручної праці, Г.Кершенштейнер стверджував, що тільки у процесі праці набуваються найцінніші знання, вміння й навички, які є джерелом набуття справжнього життєвого досвіду та розвитку позитивних рис характеру учнів. Він визначив три головних завдання трудової школи: колективна праця учнів, виховання громадянина, естетичне виховання.

3. Заслуговує на увагу розроблена педагогом система доцільної підготовки вчителів технічних дисциплін для трудової школи та підготовки вчительських кадрів взагалі. Підкреслюючи роль учителя як центральної фігури в навчальному процесі, він сформулював чіткі вимоги стосовно його фахової підготовки, методичних умінь та навичок, майстерності, індивідуальних якостей, взаємин з дітьми, колегами тощо; виділяв такі якості справжньої освіченості учителя як активне сприйняття всього людського, правильність думки, самостійність у постановці та виконанні завдання, спільність розуму, волі та дій.

4. Георг Кершенштейнер був одним із перших німецьких педагогів, які тісно пов’язували трудове й естетичне виховання, зробив вагомий внесок у справу дослідження художньо обдарованих дітей. Головною метою естетичного виховання він вважав виховання художнього смаку, пов’язуючи його з професійною підготовкою майбутніх кваліфікованих робітників, і відзначав, що саме ручна праця є одним із найважливіших засобів естетичного виховання школярів. Значну увагу при реформуванні народних шкіл Мюнхена педагог приділяв удосконаленню методики проведення занять з малювання, вважаючи набуті навички з даного предмету засобом не лише трудового, а й естетичного виховання. З цією метою ним була розроблена методика визначення рівня художніх здібностей дитини на основі детального аналізу малюнків.

Даний аспект дослідження являє собою практичний інтерес, оскільки дає можливість використання дитячих малюнків не тільки для виявлення навичок графічного зображення, а й для глибокого їх аналізу щодо визначення художніх здібностей дитини та можливості встановлення її психічного стану, настрою, переживань, сподівань і т. ін.

5. Заслуговує на увагу педагогічний підхід Г.Кершенштейнера щодо формування характеру, яке тісно пов’язане із трудовим вихованням. Він розрізняв 4 основних елементи характеру та визначив основні чинники, що впливають на процес виховання характеру: 1) приклад вчителя із сильним характером, силою волі, здоровим глуздом, чуйністю, чітким судженням; 2) залучення учнів до конкретних справ, з метою вироблення трудових навичок; 3) створення умов для самовираження особистості. Важливим аспектом його вчення про характер є положення про реалізацію і вираження моральних якостей у конкретних справах та вчинках учнів. У дослідженні процесу виховання характеру учнів у трудовій школі Г.Кершенштейнер приділяв особливу увагу виробленню в учнів здатності логічно мислити, вказуючи при цьому, що її можна досягти тільки через самостійну розумову працю, активне переосмислення навчального матеріалу, а не шляхом його слухання і сліпого заучування. Для розвитку логічного мислення він рекомендував широко використовувати багатий бібліотечний фонд літератури з географії, природознавства, геометрії а також звертав увагу на покращення фахової підготовки вчителів праці й технічних дисциплін.

6. У роботі досліджено погляди педагога щодо організації додаткової освіти для дівчат та жінок. Справжнім та найпершим вихователем педагог вважав сім’ю, бо саме сім’я є справжньою школою для виховання цілого ряду важливих рис характеру особистості. Оскільки жінка є берегинею домашнього вогнища, то від неї багато в чому залежить і сімейне виховання дітей. Саме тому вона повинна бути обізнаною з елементами педагогіки сімейного виховання, з психологічними особливостями розвитку дитини. Значне місце в додатковій освіті для дівчат він відводив практичним заняттям: оволодінню кулінарною справою, виробленню навичок ведення домашнього господарства тощо.

7. Актуальним у сучасних умовах нашої держави є погляд педагога на роль і місце освіти в суспільстві. Він вважав її основним елементом багатства і сили суспільства і визначав такі дві цілі освіти: 1) освіта для оволодіння певною професією; 2) освіта для соціального служіння суспільству.

Одночасно Г.Кершенштейнер визначив систему принципів освіти, на яких і будував теорію громадянського виховання і трудової школи. У здійсненні завдань народної освіти через народну школу педагог-реформатор виходив з практичних інтересів дитини, тому й пов’язував процес виховання і освіти із природніми нахилами дитини, її здібностями та інтересами. Німецький педагог-реформатор неодноразово наголошував на необхідності надання великої уваги тому, як вивчено певний навчальний матеріал, тобто вважав важливими шляхи здобування знань, оскільки способи оволодіння знаннями мають велике значення.

8. Актуальною для сучасної школи є розроблена Г.Кершенштейнером система громадянського виховання, її основні принципи та методи. Саме теорія громадянського виховання покликана забезпечити виховання в підростаючого покоління любові до своєї батьківщини, почуття обов’язку, бажання приносити користь державі й народу. Г.Кершенштейнер виділяв основні форми, методи й засоби громадянського виховання, серед яких особливого значення надавав організації спільної трудової діяльності учнів, вивченню історії (відповідно до обраної учнями професії), облаштування гімнастичних залів, басейнів для підтримання доброго фізичного здоров’я учнів, організацію шкільних вечорів, розваг, змагань, розвиток учнівського самоврядування, творчості тощо.

Нами досліджено та проаналізовано вплив ідей Г.Кершенштейнера на українську педагогічну думку та популяризація його педагогічної спадщини на Україні на початку XX століття. В післяреволюційний період (20-ті роки), період перебудови вітчизняної школи, орієнтації її змісту і мети на підготовку кваліфікованих керівних і трудових кадрів з дітей робітників і селян, певною популярністю користувалася патріотична теорія громадянського виховання і трудової школи Георга Кершенштейнера. Досить відзначити, що в 20-ті роки російською та українською мовою виходять його найвідоміші твори. Зокрема історик педагогіки Григорій Васькович у своєму фундаментальному творі “Шкільництво в Україні” зазначав, що саме праця німецького педагога-реформатора під назвою “Основні питання шкільної організації” мала стати настільною книгою українського учительства. Великою популярністю користувалися його твори “Що таке державно-громадянське виховання” та “Поняття трудової школи”. У 1912 р. Георг Кершенштейнер відвідав Київ, Харків, Москву, Санкт-Петербург, де виступив з лекціями.

Звичайно, ми не можемо відкидати погляди Г.Кершенштейнера щодо ролі і місця громадянського виховання і виховання працею у підготовці і формуванні справжнього громадянина, який би вірно служив своєму народові, державі, захищав її інтереси, адже саме такі цілі піддавалися гострій критиці в радянський період після 30-х років. Ми не можемо погодитися з поглядами Г.Кершенштейнера щодо ранньої спеціалізацїї “трудових шкіл” та деякого обмеження загальноосвітніх предметів у навчальних планах цих шкіл. Підготовка професійних кадрів повинна здійснюватися на широкій загальноосвітній основі, але в той час, коли в Німеччині почала бурхливо розвиватися промисловість, трудова школа Г.Кершенштейнера відіграла позитивну роль.

Ми не претендуємо на повне, всебічно завершене дослідження педагогічної спадщини Г.Кершенштейнера. Нами проаналізовано найбільш важливі аспекти його педагогічної діяльності, найбільш вагомий внесок у теорію і практику педагогіки. Серед перспективної тематики подальшого дослідження бачимо такі аспекти, як більш детальне вивчення діяльності педагога на посаді шкільного радника м. Мюнхена, порівняльний аналіз його теорій з теоріями, схожими за тематикою, розробленими його сучасниками не лише в Німеччині, а й в інших країнах Європи.

Особливо актуальним, на нашу думку, може бути дослідження впливу розробленої Г.Кершенштейнером теорії громадянського виховання на постановку всієї системи виховної роботи серед німецької молоді, на формування у неї почуття обов’язку, патріотизму, точності у всіх видах діяльності. Необхідно звернути увагу на те, що Німеччина зуміла за короткий строк відновити зруйноване війною народне господарство і стати високорозвиненою індустріальною державою з високим рівнем життя людей. У цьому процесі, безумовно, велика заслуга системи освіти та належна система трудового і громадянського виховання народу.

Основний зміст дисертації розкрито у таких публікаціях автора:

1. Токарєва Т.С. Проблема трудового виховання у педагогічній спадщині Георга Кершенштейнера // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічого університету імені Володимира Винниченка. – Вип. 21, серія: педагогічні науки. – Кіровоград, 2000. – С. 99-102.

2. Токарєва Т.С. Проблема громадянського виховання у педагогічній спадщині Георга Кершенштейнера // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. – Вип. 24, серія: педагогічні науки. – Кіровоград, 2000. – С. 113-119.

3. Токарєва Т.С. Вплив Георга Кершенштейнера на розвиток української педагогічної думки // Вісник Черкаського університету ім. Б.Хмельницького. – Вип. 23, серія: педагогічні науки. – Черкаси, 2001. – С. 124-130.

4. Токарєва Т.С. Реформаторська діяльність Георга Кершенштейнера в кінці ХІХ – на початку ХХ століття // Наукові записки Кіровоградського державого педагогічного університету імені Володимира Винниченка. – Вип. 38, серія: педагогічні науки. Засоби реалізації сучасних технологій навчання. – Кіровоград, 2001. – С.152 – 160.

5. Токарєва Т.С. Вивчення особистості дитини засобами образотворчого мистецтва в експериментальній педагогіці