КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Вернигора Людмила Володимирівна

УДК 330.8

РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ В КИЇВСЬКОМУ

УНІВЕРСИТЕТІ (ХІХ – початок ХХ ст.)

08.01.04 – економічна історія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: Леоненко Петро Михайлович,

кандидат економічних наук, професор, завідувач кафедри

економічної теорії Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: Гринчуцький Валерій Іванович,

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри маркетингу

на виробництві Тернопільського державного технічного університету

імені Івана Пулюя

Біла Світлана Олексіївна, кандидат економічних наук, доцент,

докторант Української академії державного управління

при Президентові України

Провідна установа:Інститут економіки НАН України, відділ історії

народного господарства та історії економічної думки, м.Київ.

Захист відбудеться “11” жовтня 2002 року о 15 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м.Київ, вул.Васильківська, 90”а”, ауд.704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58, кім.10.

Автореферат розісланий “10” вересня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.І.Солодовникова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішення завдань національного відродження України, становлення її як незалежної, економічно розвиненої держави неможливі без глибокого творчого вивчення й осмислення на новому рівні багатої історико-економічної спадщини українського народу. Необхідною умовою відродження та подальшого розвитку національної економічної культури, усвідомлення її значущості в контексті світового наукового розвитку є всебічне дослідження вітчизняної спадщини в галузі економічної науки на основі сучасних методів аналізу, з врахуванням основних етапів руху економічної теорії та її закономірностей.

Важливе місце у розвитку української економічної науки посідала університетська наука. Зокрема, у Київському університеті плідно працювали такі видатні вчені, як І.В.Вернадський, М.Х.Бунге, М.І.Зібер, Д.І.Піхно, А.Я.Антонович, О.Д.Білімович, К.Г.Воблий, М.М.Цитович, Л.М.Яснопольський та інші. Зрозуміло, що вивчення, узагальнення та використання наукових здобутків видатних співвітчизників, викладачів та професорів Київського університету, як і інших університетів України, становить значний інтерес для науки.

За останнє десятиріччя в умовах інтелектуальної свободи творчості, відкритих незалежністю країни, тема дослідження історії вітчизняної економічної думки стала особливо привабливою та цікавою для вчених-дослідників. Вагомий внесок у дану справу зробили відомі українські економісти С.О.Біла, В.Г.Бодров, Р.Х.Васильєва, Л.П.Горкіна, Т.І.Дерев”янкін, В.С.Жученко, С.М.Злупко, Л.Я.Корнійчук, І.С.Коропецький, А.І.Кредісов, П.М.Леоненко, Е.Л.Лортикян, В.Д.Сікора, В.М.Фещенко та багато інших. Погляди окремих вчених Київського університету ХІХ – початку ХХст. на деякі економічні проблеми розглядались молодими українськими вченими К.А.Гордицею, Г.В.Кліміною, О.В.Костюшко, Н.Й. Михайловською, О.Д.Сайкевичем та ін.

Але до цього часу не маємо праць, в яких би з нових теоретико-методологічних позицій аналізувалась історія розвитку економічної науки в університетах, зокрема Київському, в період ХІХ – початку ХХ ст. Відсутність цілісного систематичного дослідження розвитку економічної науки в Київському університеті посилює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв”язок роботи з планами науково-дослідних робіт, програмами, темами. Дане дослідження тісно пов”язане з планами науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії (секція економічної історії та історії економічних учень) Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є складовою комплексної теми науково-дослідних робіт № 01 БФ 040-01 “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, де здобувачем розроблено розділ “Погляди вчених-економістів Київського університету на проблеми становлення і розвитку ринкового господарства в Україні у середині ХІХ - на початку ХХ ст. та їх значення для сучасного перехідного періоду”.

Мета і завдання дослідження – проаналізувати економічні погляди вчених Київського університету ХІХ – початку ХХ ст. в їх еволюційному розвитку, у синтезі макро- та мікроекономічного підходів і наробок дослідників історії економічної думки; розкрити головні напрямки у дослідженнях університетських вчених, їх взаємозв”язок з розвитком загальних економічних вчень, їхнього внеску у вітчизняну та світову науку; показати стан і особливості викладання економічних наук в університеті, з”ясувати значення спадщини вчених університету для сучасної науки та економіки України.

Досягнення поставленої мети зумовило послідовне вирішення наступних завдань:

проаналізувати стан досліджень у вітчизняній історико-економічній літературі становлення та розвитку економічної науки в Київському університеті;

з”ясувати соціально-економічні умови розвитку економічної теорії в ХІХ – на початку ХХ ст. та їх специфіку в Україні;

розкрити історичні віхи становлення й розвитку кафедри політичної економії та статистики Київського університету;

охарактеризувати основні напрями досліджень провідних учених Київського університету, загальне та відміне в їх поглядах порівняно з іншими представниками української та світової економічної теорії;

висвітлити загальні тенденції в розвитку політекономії в Україні в означений вище період та співставити їх з основними напрямами розробок учених Київського університету;

розкрити внесок учених Київського університету у формування наукових засад української політекономічної школи маржиналізму;

сформулювати практичні рекомендації щодо використання досвіду, почерпнутого з досліджень провідних вчених Київського університету проблему кредитно-грошових відносин та банківської системи, земельних відносин, заробітної плати, регулюючої ролі держави в економічному житті.

Об”єктом дослідження є наукове відображення в працях вчених економічних відносин суспільства зазначеного періоду.

Предмет дослідження – вивчення розвитку економічної науки в Київському університеті ХІХ - початку ХХ ст. на основі наукової спадщини вчених-економістів університету, іншої спеціалізованої економічної літератури в галузі даної тематики.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від створення Київського університету в 1834 р. до подій 1917 р., наслідком яких стали не лише тяжкі соціально-політичні потрясіння – зміна суспільно-економічного ладу, ліквідація ринкових відносин та утвердження командно-адміністративної системи господарювання, а й особисті трагедії багатьох із провідних представників університетської економічної науки.

Методологія дослідження грунтується на універсальних принципах науковості, історизму та об”єктивності, зокрема на історико-еволюційному осмисленні закономірностей та специфіки розвитку університетської науки. Широко використані як загальнонаукові методи – логічного аналізу, узагальнення, класифікації і систематизації та ін., так і суто історичні методи - хронологічний, синхронний, актуалізації та порівняння. Це дає можливість одержати більш повне уявлення про характер та закономірності розвитку університетської економічної науки, а шляхом співставлення її з різними науковими напрямками та течіями - визначитись з оцінками поглядів її провідних представників, їх місця в історії економічної думки

Наукова новизна дослідження. Дана дисертація є однією з перших в українській історико-економічній науці спроб комплексного дослідження розвитку економічної науки в Київському університеті в ХІХ – на початку ХХ ст. з нових історико-методологічних позицій.

У дисертаційному дослідженні вперше зроблено спробу повноцінно висвітлити історію заснування кафедри політичної економії та статистики в Київському університеті, охарактеризувати основні етапи її розвитку, розкрити погляди вчених-економістів Київського університету на актуальні питання політичної економії, подати комплексне дослідження тогочасних розробок з основних економічних проблем.

Суттєві теоретичні положення і результати дослідження, що виносяться на захист і характеризують наукову новизну та особистий внесок автора, полягають у наступному:

з”ясовано сутність основних політико-економічних поглядів учених Київського університету на механізм ринку та його регулюючу роль у системі економічних відносин;

на основі аналізу цих поглядів розкрито еволюція економічної науки в ХІХ – на початку ХХ ст. в її плюралістичній гетерогенності (від класичної до неокласичної теорії поряд з альтернативними школами: маржиналізму, історичною, соціальною та ін.), що в своїх складових – позитивної та нормативної теорії – спрямована на формування та функціонування ринкового господарства;

вперше подано історію становлення й розвитку кафедри політичної економії та статистики в Київському університеті;

виявлено роль представників Київського університету в процесі становлення та розвитку започаткованої М.Х.Бунге української економічної школи маржиналізму і розкрито суть останньої;

досліджено систему економічної освіти в Київському університеті, структуру програм навчальних дисциплін, коло питань, які входили до курсів економічної теорії;

уперше з”ясовано роль та показано вагомий внесок учених Київського університету в становлення і розвиток історико-економічних наук;

по-новому розкрито життєвий і творчий шлях деяких вчених-економістів Київського університету (М.М.Цитовича, О.Д.Білімовича та ін.), чиї імена в радянські часи замовчувались, а творча спадщина не розглядалась взагалі або трактувалась лише негативно.

Уперше введено до наукового обігу значну частину із використаних в дисертаційному дослідженні архівних матеріалів та матеріалів історичних колекцій.

Дослідження наукового доробку вчених Київського університету доповнене широким бібліографічним матеріалом, який слугуватиме систематизованою базою для майбутніх досліджень з історії економічних вчень та економічної теорії зокрема.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та висновки, викладені в дисертації, фактичний матеріал, зібраний автором, дають можливість по-новому розглядати та оцінювати рівень розробок основних проблем економічної теорії та господарської практики відомими представниками вітчизняної економічної науки, професорами Київського університету ХІХ – початку ХХ ст. Результати дослідження можуть бути використані також для подальшого дослідження даної теми і суміжної проблематики при розробці питань з історії економічної думки та економічної історії, викладачами вузів України – при підготовці до лекцій, написанні навчально-методичної літератури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались і отримали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 1999-2002 рр., при викладанні курсів “Історія економічної думки України”, “Економічна історія України”; а також на конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України” (Інститут конкурентного суспільства, 19-20 квітня 2002 р. м.Київ.).

Результати дисертаційного дослідження використані на економічному та історичному факультетах Київського національного університету імені Тараса Шевченка при підготовці та читанні спецкурсів з історії економічної думки України.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в чотирьох наукових статтях, з яких три - у фаховому виданні “Вісник Київського університету”, загальним обсягом 3.3 д.а.

Структура дисертації зумовлена сформульованими метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел у кількості 181 найменування, 2 додатків. Загальний обсяг роботи становить 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, що обумовлена насамперед її науково-практичним значенням та нерозробленістю з нових теоретико-методологічних позицій. Визначені предмет та об’єкт, хронологічні межі дисертаційного дослідження, його мета і завдання. Розкриті наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведені апробація та авторські публікації результатів дослідження.

У першому розділі – “Розвиток економічної теорії та особливості її викладання в Київському університеті” – розкрито процес та загальні тенденції розвитку економічної теорії у XІX ст. і з’ясовано стан та специфіку її викладання в Київському університеті. Розділ, насамперед, містить огляд літератури за період 1860-2002 рр., в якій тією чи іншою мірою розглянуті питання, пов’язані з дослідженням та викладанням економічних наук (політичної економії, статистики, фінансів, економічної історії та ін.) в Імператорському університеті св. Володимира. З’ясовано концептуальні засади вивчення і методологічні проблеми групування літератури, виділено і проаналізовано наступні чотири її види: 1) історіографічна література, видана в період з 60-х рр. ХІХ ст. до 20-х рр. ХХ ст.; 2) література радянського періоду (20-80-ті рр. ХХ ст.); 3) наукова і навчально-методична література пострадянського періоду; 4) література представників української діаспори.

Показано, що у 80-ті рр. ХІХ ст., у першу чергу, вченими Київського університету (праці В.С. Іконникова, М.Ф. Володимирського-Буданова, А.В. Романовича-Славітінського, В.Я. Шульгіна та ін.) здійснено низку історіографічних досліджень стану та розвитку наук, у тому числі й економічних, в університеті. Розкрито, що після 80-90-х рр. ХІХ ст. традиція історіографічного аналізу розвитку наук в українських університетах була втрачена. Лише у 1959 р. видано “Історію Київського університету. 1834-1959 рр.”, в якій з позицій ортодоксального марксизму розглянуто поряд з іншими науками розвиток в університеті політичної економії. В дисертації критично проаналізовані також дві книги нарисів з історії економічної думки в Україні, підготовлені в Інституті економіки АН України і видані в 1956 та 1961 роках. У них з ортодоксальної марксистської точки зору досліджувались погляди окремих вчених Київського університету (Д.П.Журавського, І.В.Вернадського, М.Х.Бунге та ін.)

У роботі розкрито кардинальні зміни в розвитку економічної науки в Україні після 80-х рр. ХІХ ст., виявлено наступні важливі тенденції:

1) введення до викладання економічної історії та історії економічних учень як обов”язкових нормативних дисциплін у всіх вузах України;

2) радикальна зміна викладу змісту історії економічної думки та економічної історії порівняно з радянським періодом 20-80-х рр. пов”язана з критичним осмисленням та переосмисленням попереднього розвитку економіки, політики і науки;

3) приплив до галузі історико-економічних досліджень нових наукових сил;

4) різноманітність літератури за призначенням і за охопленням хронологічних періодів (етапів) розвитку економічної історії та історії економічної думки;

5) досить широка географія видавництв;

6) посилення уваги до висвітлення питань розвитку університетської економічної науки в Україні, розкриття внеску основних її представників у цей розвиток.

З нових теоретико-методологічних позицій у дослідженні важливе місце у галузі української економічної думки зайняло вивчення поглядів університетських вчених-економістів. У зв’язку з цим проаналізовано творчий доробок і внесок вітчизняних вчених (Р.Х. Васильєвої, Л.П. Горкіної, С.М. Злупка, Л.Я. Корнійчук, А.І. Кредісова, Е.Л. Лортикяна, П.М.Леоненка та ін.) у дослідження розвитку економічної науки в українських університетах (ХІХ – початок ХХ ст.).

У дисертації виділено і проаналізовано вітчизняну навчально-методичну літературу 90-х рр. ХХ ст. в галузі історії економічної думки, в якій в контексті розвитку світової економічної думки вивчаються також погляди вчених Київського та інших університетів України. В результаті аналізу навчальної літератури показано, що особливий пласт в історії української економічної думки становлять праці провідних представників української діаспори – М. Біди, Б. Винара, М. Васильєва, І. Витановича, В. Голубничого, І.-С. Коропецького, О. Мицюка, І. Шимоновича та ін. Висвітлено зміни у 90-х рр. ХХ ст. в суверенній Україні щодо значення і вивчення цих праць. Відзначено особливий спонукальний та творчий вплив на вітчизняних дослідників 90-х рр. ХХ ст. роботи професора І.С. Коропецького “Українські економісти ХІХ століття та західна наука” (К., 1993).

Як показано в дисертації, велике значення для розвитку економічної науки в Україні мало створення лекційних курсів з політичної економії. Провідну роль у цьому процесі зіграли вчені Київського університету. Враховуючи велике наукове і організаційне значення основного університетського осередку – кафедри, в дисертації значну увагу приділено висвітленню процесу заснування, становлення і розвитку кафедри політичної економії та статистики Київського університету. Показано, що на час відкриття університету (1834 р.), підготовленого всім перебігом соціально-економічного і культурного розвитку України, на теренах імперії вже функціонувало шість університетів (Московський, Казанський, Харківський, Дерптський (Тартуський), Віленський (закритий у 1832 р.), Петербурзький). У них нагромадився певний досвід викладання політичної економії, статистики, фінансів та ряду інших економічних дисциплін. За Статутом Київського університету 1842 р. до складу історико-філологічного відділення (офіційно воно ще називалось – Першим відділенням) філософського факультету вперше ввійшла кафедра політичної економії та статистики. У 1909 р. створено окрему кафедру статистики.

Вже в середині ХІХ ст., з приходом в університет Вернадського І.В., Бунге М.Х. та інших вчених, кафедра політичної економії та статистики стає одним з провідних центрів розвитку економічної науки в Російській імперії та в Україні зокрема. Діяльність кафедри розглядається у нерозривному зв”язку із загальним розвитком української університетської науки (Харківський та Новоросійський університети).

У розділі показано, ким та як викладались економічні дисципліни в університеті. Особливу увагу приділено персоналіям з професорсько-викладацького складу, які в різні роки періоду, що аналізується, викладали економічні дисципліни та просували університетську економічну науку. Показано їх творчий шлях та загальні наукові погляди. Коротко ці дані систематизовано у таблиці 1.

Розкрито, що у своїх працях вчені Київського університету виступали переважно як представники загальноросійського ліберально-буржуазного руху. Вони дотримувались здебільшого позицій класичної наукової школи, а в своїх університетських курсах особливу увагу приділяли розгляду питань про політекономію як про особливу науку та про її значення у розвитку господарства країни. Економічна освіта й наука в університеті, як і в Україні, продовжували розвиватися переважно в річищі загальноросійського їх плину з притаманними для нього рисами. Відмінності були пов”язані з відносно більшим впливом західноєвропейської економічної науки, поглибленим дослідженням соціально-економічного розвитку областей України, окремих галузей промисловості, особливостей у розвитку її сільського господарства, кооперації, діяльності місцевих господарських установ тощо. Отже, в країні розвиток економічної науки в зазначений період здійснювався в складних соціально-економічних та політичних умовах, які відчутно вплинули на стан та різноманітність напрямків економічних досліджень. Одночасно розвиток політекономії та інших економічних наук в Україні, маючи певні особливості, в цілому відбувався на тих же засадах, шляхах і напрямках, що й на Заході.

У другому розділі “Погляди представників Київського університету на основні проблеми економічної науки з позицій персоніфікованого, проблемного і хронологічного вивчення” розкрито зміст та характер еволюції економічних поглядів університетських вчених, тлумачення ними основних проблем науки у тісному зв”язку з господарською практикою. Встановлено, що велика увага у творах київських політекономів приділялася питанням методології. Ставилося і вирішувалося завдання характеристики політекономії, визначення її предмету, методів дослідження та з”ясування основних економічних категорій. У зв”язку з цим у роботі розкрито суть поглядів І.В.Вернадського, М.Х.Бунге, Д.І.Піхна та інших учених на категоріально-понятійний апарат політичної економії, значення у політико-економічних розробках потреб та їх задоволення.

Загалом сфера економічних досліджень того часу в університеті була досить широка. Як показують результати дисертаційного дослідження, значне місце у науковій спадщині представників економічної науки в університеті цього періоду посідають історико-економічні дослідження, наукові розробки в галузі сільськогосподарської та промислової статистики, демографії, економіки сільського господарства, теорії та практики сільгоспкооперації, економіки промисловості, проблем фінансів, кредиту тощо.

У пореформенний період розвиток ринкових відносин вимагав створення стабільної грошової та фінансово-кредитної системи. Потреба в реформуванні цієї системи вже давно назріла, викликала жвавий інтерес та обговорення у суспільстві. Ключовими питаннями були: шляхи здійснення реформи кредитної системи, стабілізація грошової одиниці, регулюючих важелів економічної системи. Більшість учених Київського університету не сприймали концепцію вільного ринку і вважали, що дозоване втручання держави в економічне життя необхідне для успішного економічного розвитку. Вони наполягали на впровадженні політики прискореної індустріалізації країни, протекціонізму, залучення іноземних капіталів, проведенні грошової реформи шляхом введення твердого золотого рубля.

Значний інтерес становить розробка теорії заробітної плати у зазначений вище період київськими політекономами, особливо професорами університету К.Г.Воблим та В.Я.Желєзновим. У роботі показано їх внесок у розгляд питання про еволюцію концепцій заробітної плати в світовій і вітчизняній економічній літературі, їх власне тяжіння до розробки нової теорії заробітної плати з позицій соціального напряму, реформування відносин в галузі ринку праці та заробітної плати з врахуванням нових соціально-економічних умов розвитку країни на початку ХХ ст.

Розкрито, що в тісному зв”язку з потребами розвитку української промисловості, формування внутрішнього національного ринку і аграрно-промислового господарства київські вчені приділяли значну увагу розгляду земельного питання (насамперед, праці І.В.Вернадського, М.Х.Бунге, Д.І.Піхна, А.Я.Антоновича, К.Г.Воблого, М.М.Цитовича, М.П.Яснопольського, М.І.Зібера, який стояв у витоків кооперативного руху в Україні та заклав концептуальні основи селянської кооперації). У дисертації показано, що у ХІХ - на початку ХХст. розвиток економічної теорії відзначався гетерогенною плюралістичністю. Вона була характерною і для поглядів київських вчених на різні проблеми економічної теорії і практики, у тому числі державного регулювання економіки. Переважну більшість університетської професури становили прихильники різних шкіл та напрямів в політичній економії, які, однак, стояли на позиціях дозованого втручання держави в економіку, розуміли рухливість, мінливість його меж і шукали оптимуму у співвідношенні ринкового і державного регулювання. Інколи навіть у одного й того ж вченого (І.В.Вернадський, М.Х.Бунге та ін.) погляди на дану проблему змінювались в процесі історичного ходу подій.

Розкрито, що характерною рисою розвитку політико-економічної думки в університеті в останній третині ХІХ ст. стає все більш відчутний відхід від канонів трудової теорії цінності класиків, перегляд вихідних засад класичної школи як таких, що абсолютизували закони вільної конкуренції, індивідуальний егоїзм. Все більшої популярності набували серед українських економістів ідеї Джона Стюарта Мілля з його пропозицією реформи системи розподілу, концепції німецької історичної школи та ін. Критично до ідеї протиставлення законів виробництва і розподілу, реформування розподілу ставився М.Х.Бунге, розглядаючи розподіл як складову суспільного виробництва. Пізніше він віддавав перевагу ідеям протекціонізму, пов”язуючи з ними можливості поліпшення становища трудящих. Вже в 50-60-х рр. ХІХ ст. Бунге аналізує й критично переосмислює теорії представників пізніших відгалужень класичної школи.

На основі широкого аналітичного матеріалу в дисертації розкрито найзначніше досягнення вчених Київського університету – започаткування і розвиток української економічної школи маржиналізму. Витоки її сягають окремих праць М.Х.Бунге та його учня і послідовника Д.І.Піхна, особливо щодо аналізу потреб, їх класифікації тощо. На добре підготовленому грунті для сприйняття ідей маржиналізму концепції нового напрямку економічної думки отримали розвиток в роботах як вчених Київського університету (О.Д.Білімович, Є.Є.Слуцький та ін.), так і Харківського та Новоросійського університетів. Враховуючи дискусійність цього питання в теперішній час, критично проаналізовані точки зору сучасних провідних представників історії економічної думки (А.В.Анікін, Л.П.Горкіна, С.М.Злупко, М.Г.Покидченко та ін.)

Третій розділ “Внесок учених Київського університету в становлення та розвиток історико-економічних наук” присвячений розкриттю складного процесу формування і подальшого розвитку ряду історико-економічних наук (історії політичної економії, економічної історії, історії статистики та ін.) як особливих самостійних галузей наукового знання та університетських навчальних дисциплін. Показано, що в західноєвропейських і російських університетах він інтенсивно розпочався з 20-х рр. ХІХ ст. і був підготовлений всім попереднім розвитком політичної економії (економічної теорії). У Київському університеті процес формування історико-економічних наук започаткований у 40-ві рр. ХІХ ст. І.В.Вернадським і у другій половині ХІХ ст. продовжений практично всіма іншими провідними університетськими економістами, насамперед М.Х.Бунге, Г.М.Цехановецьким, М.І.Зібером, А.Я.Антоновичем, Д.І.Піхно.

При розкритті проблеми автор дисертації використав схему відомого українського вченого, почесного доктора Київського університету М.А.Балудянського (розгляд розвитку політичної економії в послідовності: економічна думка стародавності і середньовіччя, критична оцінка меркантилізму, французька фізіократія, англійська класика) і схему професора Міланського та Павійського університетів (Італія) Луіджі Косса. Згідно з останньою історія економічних учень розпадається на історію зовнішню та історію внутрішню. Перша досліджує походження та розвиток концепцій і теоретичних систем і має загальний характер, за умови охоплення всіх часів і країн, і спеціальний, якщо обмежується окремою епохою, нацією, системою, розглядає погляди лише одного або кількох вчених. Друга (внутрішня або, за термінологією тогочасних німецьких учених, догматична історія економічних учень) досліджує утворення і прогрес різних окремих теорій (наприклад, теорії цінності, грошової системи, ренти, податків тощо) і в працях, звичайно, передує викладу змісту даних теорій чи слідує за ними. Докладно розкрито, що в Київському університеті формування та розвиток історії економічної теорії охоплював одночасно і зовнішню, і внутрішню історію. У зв”язку з цим здійснено відповідну класифікацію історико-економічних праць університетських вчених.

Підкреслено, що традиція такого підходу до розгляду історії економічної думки в Україні була насильно перервана в 30-х рр. ХХ ст. і відновлюється з другої половини 90-х рр. ХХ ст.

Висвітлена важлива роль учених Київського університету, насамперед, І.В.Вернадського та М.Х.Бунге, у подоланні в процесі становлення історії економічної думки як особливої наукової дисципліни помилкової аргументації французького класика Ж.Б.Сея про недоцільність (або “звуженість”) нової економічної науки. Тим самим зроблено важливий крок уперед у становленні системи економічних наук, яка у своєму первісному вигляді з”явилася не раніше другої половини ХІХ ст.

Показано, що в своїх історико-економічних працях вчені Київського університету трактували розвиток політичної економії (економічної теорії) у такій хронологічно-просторовій та сутністній послідовності: економічна думка Стародавнього Світу, економічні вчення Середньовіччя, меркантилізм, фізіократія, класична політична економія. У працях останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. до цього долучався ще розгляд німецької історичної школи (“старої” і “молодої”), марксизму (або більш широко – різних соціалістичних учень).

Одночасно виникнення політичної економії як особливої самостійної науки віднесено до другої половини ХVIII ст. Показано, що тим самим київські університетські вчені уникли двох крайностей: з одного боку, на відміну від ряду тогочасних західноєвропейських вчених (Т.Твісс, Є.Дюрінг, Г.Ейзенгарт та ін.), не ігнорували донауковий етап у формуванні економічної теорії, шукали її дійсні витоки і не спрощували складний процес пошуку істини. З іншого боку, правильно вирішували проблеми часових і просторових координат появи політичної економії як самостійної галузі знань, пов’язуючи це з найбільш розвиненими західноєвропейськими країнами ХVIII ст.

Висвітлено різні точки зору вчених Київського університету на причину більш пізнього з’явлення науки політичної економії порівняно з рядом інших суспільних наук і разючу подібність їх поглядів на дану тему з міркуваннями видатних зарубіжних економістів другої половини ХХ ст.

Особлива увага приділена аналізу поглядів І.В.Вернадського та О.Ф.Гейсмана на фізіократію у роботах 1849 р. Виявлено, що київські вчені високо цінували фізіократію як варіант класичної політичної економії, попередницю економічної системи Адама Сміта. Праця І.В.Вернадського “Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до конца ХІХ века” не втратила своєї актуальності дотепер. У ній показано оригінальність, самостійність італійської економічної літератури, зародження і розвиток в Італії основних напрямів економічної думки. Зокрема, італійська фізіократія розглянута як самостійна у розв’язанні теоретичних та господарських питань, а італійський фізіократ Саллустіо Антоніо Бандіні, який самостійно прийшов до економічних результатів, характерних для школи фізіократів, тлумачився як попередник французької фізіократії.

Разом з тим розкрито суттєві недоліки підходу вчених Київського університету ХІХ – початку ХХ ст. до аналізу і викладання історії економічної думки. Серед них – відсутність розгляду розколу марксизму на дві течії і поглядів так званих критичних марксистів (“ревізіоністів”); фактичне ігнорування проблеми становлення вітчизняної економічної науки та необхідності дослідження її історії; певна однобічність (окрім досліджень М.І.Зібера) при характеристиці марксистських і соціалістичних теорій.

У дисертації розкрито, що наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. економічна наука і освіта в Україні збагатилися за рахунок формування в Київському університеті нової самостійної галузі дослідження та викладання – історії народного господарства (економічної історії). Особливість полягала в тому, що це відбулося завдяки зусиллям, в першу чергу, істориків і економістів університету (В.Антонович, В.Іконніков, І.Лучицький, М.Володимирський-Буданов та ін.). Аналіз основних праць випускників Київського університету, а згодом – видатних вчених, професорів І.Лучицького та М.Довнар-Запольського свідчить про їх особливу роль та помітний внесок у розробку питань історії народного господарства ряду країн – Франції, Німеччини, Польщі, Росії, України та ін. М.Довнар-Запольський опублікував курси лекцій, що читалися ним студентам Київського університету та Київського комерційного інституту: “Історія російського народного господарства” (1911) та “Огляд господарського життя Росії” (1913). Показано, що такий же процес одночасно відбувався і в інших навчальних закладах України, Росії та західних країн (курси В.Левитського у Демидівському юридичному ліцеї – 1885 р. та у Харківському університеті – 1907-1914 рр., І.Іванюкова – у Петербурзькому політехнічному інституті – 1902 р., І.Кулішера у Петербурзькому університеті – 1908 р., У.Ешлі – у Гарвардському університеті – 1892 р., Е.Селігмена в Колумбійському університеті (США) – 1896 р. та ін.).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проаналізовано доробок учених-економістів Київського університету ХІХ - початку ХХ століття з нових теоретико-методологічних позицій, сформованих у період радикальних перетворень постсоціалістичної економіки, та з”ясовано значення наукової спадщини університетських вчених для сучасної економічної науки і практики господарювання. Проведене дисертаційне дослідження дозволило обґрунтувати наступні висновки:

Складні соціально-економічні та політичні умови розвитку України, зміни умов економічного життя протягом ХІХ – початку ХХ ст. значною мірою впливали на формування і розвиток основних напрямів тогочасної економічної думки, характер її еволюції, дослідження і викладання цих проблем вченими Київського університету. Підготовка та здійснення великих економічних реформ сприяли пожвавленню наукових досліджень та викладанню в університеті.

Такі тенденції в розвитку економічної науки констатувались і віддзеркалювались у роботах університетських вчених. Після реформ 1861 року різко зросла кількість оригінальних економічних досліджень, змінилась їх тематика, характер наукових дискусій.

Дослідження та викладання економічних наук, насамперед, політичної економії у Київському університеті велись з урахуванням нерозривного зв’язку позитивної і нормативної економічної теорії, її макро- і мікрорівнів.

У Київському університеті політична економія була представлена різними її напрямами – в основному, класичним, меншою мірою – історичним, неокласичним. Університетським вченим, за винятком М.І.Зібера, були притаманні відверте неприйняття економічної теорії марксизму й соціалізму, антиобщинна позиція, захист вільного розвитку капіталізму в сільському господарстві.

Університетські вчені зробили значний внесок у формування та розвиток нових для ХІХ ст. історико-економічних наук – історії економічних учень, економічної історії, історії фінансів тощо. У цьому контексті виділяються, насамперед, роботи І.В.Вернадського, М.Х.Бунге, Г.М.Цехановецького, І.В.Лучицького, М.Ф.Довнар-Запольського та ін.

Учені Київського університету розглядали історико-економічні науки як органічну складову частину економічної науки загалом у нерозривному зв’язку з політичною економією, статистикою та іншими конкретними економічними дисциплінами, досліджували їх взаємозв”язок та взаємовплив.

Однією із значних заслуг вчених Київського університету другої половини ХІХ – початку ХХ ст. - є започаткування зусиллями М.Х.Бунге та Д.І.Піхна української школи маржиналізму та подальший її розвиток О.Д.Білімовичем, Є.Є.Слуцьким та ін.

Визначну роль в організації, становленні та розвитку економічної теорії в Київському університеті відіграв його випускник, професор М.Х.Бунге (1823-1895), який у свої працях досліджував важливі проблеми політичної економії, історії економічної думки, а у практичної діяльності як високий державний службовець проводив економічну політику. Він підготував плеяду відомих учених-економістів і фінансистів, які згодом працювали в Київському та інших університетах України, серед вихованців та послідовників М.Х.Бунге – професори Г.Д.Сидоренко, Д.І.Піхно, І.І.Патлаєвський, А.Я.Антонович, І.Д.Тарасов, Г.М.Цехановецький та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Вернигора Л.В. М.М.Цитович – вчений-економіст і громадський діяч // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.: Серія Економіка. Вип. 44-2000. -С.74-79. - 1,1 д.а.

2. Вернигора Л.В. Передумови становлення і перший етап розвитку економічної науки в Київському університеті (до 160-річчя заснування кафедри політичної економії та статистики) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.: Серія Економіка. Вип. 55-57. - 2002. - С.7-12. - 1,0 д.а.

3. Вернигора Л.В. Економічна роль держави у висвітленні вчених Київського університету (остання третина ХІХ-поч.ХХст.) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.: Серія Економіка. Вип. 58-59 - 2002. -С.46-51. – 0,85 д.а.

4. Вернигора Л.В. О.Ф.Гейсман про суть основного фізіократичного вчення і його значення в історії політичної економії // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. Вип. 1.- 2002.- С.389-393.- 0,35 д.а.

АНОТАЦІЯ

Вернигора Л.В. Розвиток економічної науки в Київському університеті (ХІХ - початок ХХст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04 – економічна історія та історія економічної думки. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню розвитку економічної науки в Київському університеті ХІХ - початку ХХ ст. Значна увага приділена вивченню соціально- економічних передумов виникнення кафедри політичної економії та статистики Київського університету, її становленню та розвитку. В 1909 р. утворена окрема університетська кафедра статистики.

Проаналізовано наукову спадщину провідних економістів Київського університету. Досліджено та обгрунтовано їх значний внесок у розвиток світової та вітчизняної економічної теорії, історії економічної думки, економічної історії як окремих галузей наукових знань і навчальних дисциплін.

Висвітлено найзначніше досягнення київської університетської науки в останній третині ХІХ ст. – створення української економічної школи маржиналізму, започаткованої М.Х.Бунге, Д.І.Піхно та ін.

Розкрито роль вчених економістів університету у формуванні та вихованні багатьох поколінь української економічної наукової еліти, створенні багатого наукового грунту, на якому українські економісти у перші два десятиріччя ХХ ст. досягли вершин світової слави (М.І.Туган-Барановський, О.Д.Білімович, Є.Є.Слуцький, Р.М.Орженцький та ін.)

Ключові слова: політична економія, історія української економічної думки, українська економічна школа маржиналізму, класична політична економія, неокласика, теорії вартості (цінності), заробітної плати, ринковий механізм, економічна роль держави.

АННОТАЦИЯ

Вернигора Л.В. Развитие экономической науки в Киевском университете (XIX – начало ХХв.). – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.04 – экономическая история и история экономической мысли. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию развития экономической науки в Киевском университете (XIX – начало ХХ в.). Значительное внимание уделено изучению социально-экономических предпосылок возникновения кафедры политической экономии и статистики Киевского университета, её становлению и развитию. В 1909 г. создана отдельная университетская кафедра статистики.

Проанализировано научное наследие ведущих экономистов Киевского университета - И.В.Вернадского, Н.Х.Бунге, Г.М.Цехановецкого, Г.Д.Сидоренко, Н.И.Зибера, Д.И.Пихно, А.Я.Антоновича, Н.М.Цытовича, В.Я.Железнова, К.Г.Воблого, А.Д.Билимовича и др. Исследован и обоснован их значительный вклад в развитие мировой и отечественной экономической теории, историко-экономических наук (истории экономической мысли, экономической истории и др.) как отдельных отраслей научных знаний и учебных дисциплин. Творческие достижения ученых показаны в контексте основных вех их жизненного пути и социально-экономических условий развития общества. Раскрыто значение специальных историко-экономических работ И.В.Вернадского, А.Ф.Гейсмана, Н.Х.Бунге, Г.М.Цехановецкого и др. в формировании истории экономических учений. В этих работах исследованы концепции главных представителей основных школ и направлений экономической мысли в мировом и национальном (итальянском, английском, французском, немецком и др.) разрезах.

Показано значение работ и курсов лекций профессоров университета И.Лучицкого и М.Довнар-Запольского в создании основ новой экономической науки – экономической истории (истории народного хозяйства).

В соответствии с современными теоретико-методологическими позициями на основе анализа работ ученых Киевского университета раскрыт процес гетерогенного плюралистического развития мировой и отечественной экономической науки в рассматриваемый период.

При этом исследуется эволюция взглядов киевских экономистов в направлении создания и функционирования полноценного рыночного хозяйства, акционерных обществ, эффективного сочетания функций государства и рыночного механизма.

Университетские ученые общую постановку вопроса о взаимодействии государства и рыночного механизма дополняли поиском оптимального сочетания функций этих двух институтов в связи с изменяющимися социально-экономическими условиями.

Особое внимание уделено анализу работ Н.М.Цытовича “Обзор учений об предпринимательской прибыли” (К.,1889). Политико-экономические представления известного Киевского ученого трактуются как предшествующие аналогичным взглядам на данную проблему Й.А.Шумпетера.

Освещено самое значительное достижение киевской университетской науки в последней трети ХІХ ст. – создание украинской экономической школы маржинализма, у истоков которой находились Н.Х.Бунге, Д.И.Пихно и др. Проанализированы точки зрения современных ведущих представителей истории экономической мысли (А.В.Аникина, Л.П.Горкиной, С.Н.Злупко, М.Г.Покидченко и др.) на эту проблему.

Раскрыта роль ученых-экономистов университета в формировании и воспитании многих поколений украинской экономической научной элиты, создании богатой научной почвы, на которой украинские экономисты в первые два десятилетия ХХ в. достигли вершин мировой славы (М.И.Туган-Барановский, А.Д.Билимович, Е.Е.Слуцкий, Р.М.Орженцкий и др.).

Ключевые слова: политическая экономия, история украинской экономической мысли, украинская экономическая школа маржинализма, класическая политическая экономия, неоклассика, теории стоимости (ценности), заработной платы, рыночный механизм, экономическая роль государства.

ANNOTATION

Vernyhora L.V. The development of economic science in Kyiv University (XIX – early XX century). Manuscript.

The dissertations pursuing scientific degree of candidate of economic sciences on speciality 08.01.04 – economic history and the history of economic thought – Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to the research into the development of economic science in Kyiv University in the 19-th – early 20-th century.

A specific attention is given to studying social and economic preconditions for emerging the chair of political economy and statistics in Kyiv University, its formation and development. In 1909 a chair of statistics was established.

Scientific heritage of leading economists of Kyiv University has been analysed.

Their great contribution into the development of world and national economic theory, the history of economic sciences as separate branches of scientific knowledge and academic subjects have been studied and substantiated. The creation of Ukrainian economic school of marginalism pioneered by M.N. Bunge, D.I. Pikhno and others has been elucidated as the most significant achievement of Kyiv University science in the last three decades of the 19-th century. The work has discovered the role of scientists, outstanding economists of the University in moulding and educating many generations of Ukrainian economic scientific elite, in creating the each scientific ground on which Ukrainian economists won world recognition in the first two decades of the 20-th century (M.I. Tuhan-Baranovsky, O.D.Bilimovych, Ye.Ye.Slutskiy, R.M.Orgenetskiy and others).

Key words: political economy, the history of Ukrainian economic thought, Ukrainian economic school of marginalism, classical political economy, neoclassics,