ДНIПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

Шаповалова Наталiя Петрiвна

УДК 801.5.3

Функцiонально-семантичний статус порiвняльних конструкцiй у сучаснiй українськiй мовi

Спецiальнiсть 10.02.01 – українська мова

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата фiлологiчних наук

Днiпропетровськ – 1998

Дисертацiєю є рукопис

Робота виконана на кафедрi української мови Донецького державного унiверситету.

Науковий керiвник – доктор фiлологiчних наук,

професор, академiк АН ВШ України

Загнiтко Анатолiй Панасович,

Донецький державний унiверситет,

завiдувач кафедри української мови

Офiцiйнi опоненти: доктор фiлологiчних наук, професор,

Єрмоленко Свiтлана Якiвна,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу культури слова і стилістики

кандидат фiлологiчних наук, доцент

Мороз Валентина Якiвна,

Днiпропетровський державний унiверситет,

кафедра української мови

Провiдна установа – Рiвненський державний педагогiчний

iнститут, кафедра української мови

Захист вiдбудеться 26 листопада 1998 року о 10:00 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 08.051.05 для захисту дисертацiй на здобуття наукового ступеня доктора фiлологiчних наук при Днiпропет-ровському державному унiверситетi за адресою: 320065, м.Днiпропет-ровськ. пров.Науковий, 13, корпус 1, фiлологiчний факультет.

З дисертацiєю можна ознайомитись у науковiй бiблiотецi Днiпропет-ровського державного унiверситету.

Автореферат розiслано “24” жовтня 1998 року

Вчений секретар спецiалiзованої

вченої ради, доктор фiлологiчних

наук, доцент Т.С.Пристайко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть дослiдження зумовлюється вiдсутнiстю комплексного аналiзу функцiонально-семантичної категорiї порiвняння в сучаснiй українськiй мовi, неопрацьованiстю питання парадигматики компаратив-ного змiсту.

Багатоплановiсть феномена, позначуваного термiном “порiвняння”, зумовило його розгляд у фiлософському (гносеологiчному), логiчному та лiнгвiстичному аспектах. Останнiй передбачає послiдовну диференцiацiю порiвняння як об’єкта граматики, лексикологiї, фразеологiї, стилiстики. Незважаючи на велику кiлькiсть дослiджень (починаючи з античних часiв), присвячених аналізу категорії порівняння, проблема залишається невирi-шеною, оскiльки на кожному етапi наукового пiзнання з’являються новi аспекти її розгляду. Протягом останнiх десятирiч у сучаснiй лiнвiстицi запропо-новано рiзнi пiдходи до вивчення порівняння, встановлення його лінгвістичної та нелігвістичної суті.

Чітко сформулювались у мовознавстві концепції, за якими порiвнян-ня 1) розглядається у спiввiдношеннi з метафорою (Н.Д.Арутюнова, В.М.Вовк, В.Н.Телiя та iн.); 2) з’ясовується специфiка вираження порiвняльних вiдношень (Ю.Д.Апресян, В.І.Кононенко, А.Ф.Прияткiна, Н.О.Широкова та iн.); 3) окреслюється порівняння як засiб формування авторського стилю (Л.В.Голоюх, П.А.Морозов тощо); 4) визначається статус порівняння у фразеологiчному фонді (Л.Г.Авксентьєв, М.Ф.Алефi-ренко, Л.А.Лебедєва та iн). Погляди сучасних науковцiв на структуру, семантику й функцiї порiвняльних конструкцiй до останнього часу не є узгодженими й нерiдко суперечать один одному, що свiдчить про вiдсутнiсть загальноприйнятої концепцiї порiвняння в українськiй мовi.

Особливої значущостi в сучасному мовознавствi набуло також питання граматичного статусу порiвняльних конструкцiй. Зокрема, дискусiйною є проблема розмежування так званих порiвняльних зворотiв i пiдрядних порiвняльних речень.

Значнi труднощi в планi дослiдження феномена порiвняння в українськiй мовi спричинюються вiдсутнiстю унiверсального, загально-визнаного набору термiнiв. Так, термiни “порiвняння”, “порiвняльна конструкцiя”, “порiвняльний зворот”, “порiвняльна структура” тощо використовуються лiнгвiстами певною мiрою довiльно, то – як синонiми, то – як абсолютно рiзнi поняття, то, навпаки, зовсiм ототожнюються. Це призводить до неточностi у трактуваннi понять, спiввiдносних iз мовним порiвнянням, а нерiдко спотворює розумiння авторської позицiї загалом. У зв’язку з цим виникає необхiднiсть опрацювання термiнологiчного апарату, зокрема, визначення мiнi-мального набору термiнiв, необхiдних для дослiдження в аспектi зазначеної проблеми.

Отже, порiвняльнi конструкцiї сучасної української мови повинні бути детально вивчнi у планi вироблення єдиної послiдовної теорiї на основi найбiльш переконливих фактiв, якими збагатилася лiнгвiстика протягом останнiх рокiв, що й зумовлює мету дослiдження.

Метою дисертацiйної роботи є визначення функцiонально-семантич-ного статусу порiвняльних конструкцiй сучасної української мови.

Досягнення мети передбачає вирiшення таких завдань:

1) розкрити змiст понять: порiвняння, компаративема, порiвняльна конструкцiя, порiвняльний зворот, суб’єкт порiвняння, об’єкт порiвняння, основа порiвняння, показник порiвняльних вiдношень, функцiонально-се-мантична категорiя порiвняння;

2) систематизувати порiвняльнi конструкцiї сучасної української мови за структурною органiзацiєю, за ступенем вияву компаративної семантики;

3) дослiдити парадигматику й синтагматику компонентiв функцiо-нально-семантичної категорiї порiвняння;

4) з’ясувати специфiку реалiзацiї порiвняльного змiсту в межах кож-ного класу компаративем та менш ємних угруповань у їх складi;

5) проаналiзувати особливостi функцiонування компаративем сучас-ної української мови як рiзнорiвневих одиниць, що утворюють функцiо-нально-семантичну категорiю порiвняння;

6) простежити семантичнi вiдношення мiж компонентами компара-тивем рiзних структурних типiв.

Зв’язок iз науковими програмами. Тема дисертацiї узгоджена з планом наукової роботи кафедри української мови Донецького державного унiверситету й розкриває один iз аспектiв проблеми “Динамiчнi процеси в українськiй граматицi“, над якою працює кафедра; тема роботи затвердже-на вченою радою Донецького університету, узгоджена в такому формулю-ванні в раді з координації наукових досліджень у галузі мовознавства в Україні.

Об’єктом дисертацiйного дослiдження є сукупнiсть порiвняльних конструкцiй сучасної української мови – рiзнорiвневих мовних одиниць, якi (бiльшою чи меншою мiрою) реалiзують компаративну семантику.

Предмет дослiдження становлять 2 загальнi класи компаративем, у складi яких виокремлюються менш ємнi угруповання: 1) з iмплiцитним показником: а) прислiвниковi з префiксом по- i суфiксами -ому-, -ему-, -и-; б) з орудним вiдмiнком у порiвняльному значеннi; в) суфiксальнi утворення iз значенням часткової подiбностi; 2) з експлiцитним показником порiвняльних вiдношень: а) конструкцiї з показником сполучникового типу; б) компаративеми з лексемами вiдкритої семантики типу: схожий, подiбний, здаватися тощо.

Матерiалом дослiдження стало понад 5 тисяч порiвняльних конструкцiй сучасної української мови, переважно вилучених методом суцiльної вибiрки з оригiнальних художнiх творiв українських письменникiв кiнця 19-20 столiття, перекладiв творiв зарубiжних авторiв; частину матерiалу зафiксовано в науковому, розмовному мовленнi, публi-цистицi. Крiм того, нами аналiзуються компаративнi фразеологiчнi одини-цi, що подаються у словниках стiйких народних порiвнянь, а також матерiали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України та Інституту мовознавства iм.О.О.Потебнi НАН України.

Методологiчною основою роботи є діалектичний підхід до мови як до цілісної та взаємопов’язаної системи, що перебуває в постійному розвитку та русі, усвідомлення мови як суспільного явища.

При аналізі матеріалу спиралися на поняття функцiонально-семан-тичної категорiї (ФСК) порiвняння. ФСК – це одиниця “узагальнюючого плану, структурна органiзацiя якої передбачає наявнiсть цiлої системи засобiв реалiзацiї складникiв тих чи тих загальнолюдських понять” Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови. – К.: Вища шк., 1991. – С.10.. Функцiонально-семантична категорiя за своєю структурою є “рiзнопла-новою величиною, яка об’єднує елементи рiзних iєрархiчних мовних рiвнiв, що реалiзують її семантику” Там само. – С.11..

Теоретичною основою дисертацiї є дослiдження порiвнянь у працях вiтчизняних та зарубiжних мовознавцiв. Вивчення нами порiвняльних конструкцiй ведеться з урахуванням логiко-граматичної моделi порiвняння, запропонованої І.К.Кучеренком Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1959. – 106 с. та розвинутої і поглибленої іншими лінгвістами.

Специфiкою теми зумовлено комплексний пiдхiд до вибору методiв дослiдження: описового, трансформацiйного, методу моделювання, функ-цiонального аналiзу, а також елементiв асоцiативного та контекстуального методів.

Вивчення порiвняльних конструкцiй української мови має вагоме теоретичне й практичне значення.

Теоретичне полягає у з’ясуваннi специфiки функцiонування в укра-їнськiй мовi порiвняльних конструкцiй рiзних структурних типiв; встанов-леннi їх формально-граматичних, семантичних, семантико-синтаксичних, комунiкативних особливостей; визначеннi мiсця компа-ративем у нацiо-нально-мовнiй картинi свiту. Теоретичнi узагальнення матимуть застосу-вання в дослiдженнях з функцiональної граматики сучасної української мови, при створенні словників української мови (асоціативних, синонімічних тощо).

Практичне передбачає викiнчене й переконливе трактування струк-тури й семантики компаративем, усунення суперечностей у їх тлумаченнi загалом i пiд час вивчення синтаксису в школах i вузах зокрема. Результати дослiдження можуть бути використанi при написаннi вузiвських пiдручникiв i навчальних посiбникiв, читаннi спецкурсiв, проведеннi семiнарiв iз сучас-ної української мови, викладанні української мови у вищій та середній школі, опрацюванні методичних посібників для працівників засобів масової інформації.

Наукова новизна роботи полягає 1) в тому, що мовне порiвняння вперше розглядається в межах функцiонально-семантичної категорiї порiвняння, iз застосуванням комплексного пiдходу до цього багато-аспектного феномена, тобто простеженням його функцiонування на фор-мально-граматичному, глибинному, семантико-синтаксичному й комунiка-тивному рiвнях; 2) вперше в українському мовознавствi з’ясовується специфiка порiвняльних конструкцiй загалом, що передбачає вiдповiдь на питання: а) якi ознаки вiдрiзняють будь-яку порiвняльну конструкцiю української мови вiд будь-якої непорiвняльної; б) якi вiдно-шення мiж одиницями рiзних мовних рiвнiв зумовлюють компаративний змicт тiєї чи iншої порiвняльної конструкцiї, тобто, в чому полягає механiзм реалiзацiї компаративної семантики в сучаснiй українськiй мовi; 3) до наукового обiгу вводиться термiн компаративема на позначення будь-якої мовної конструкцiї, яка реалiзує порiвняльний змiст; 4) пропонується система критерiїв визначення граматичного статусу мовних порiвнянь у межах простого й складного речень; 5) до наукового обiгу вводиться значний фактичний матерiал (порiвняльнi конструкцiї рiзних структурних типiв, вилученi з художнiх текстiв).

Особистий внесок здобувача. У дисертацiйному дослiдженнi вперше подається системний опис компаративем сучасної української мови з урахуванням їх внутрiшньоструктурних, парадигматичних та синтагма-тичних властивостей i закономiрностей; з’ясовується смислова ємнiсть понять: порiвняння, порiвняльна конструкцiя, компаративема, функцiо-нально-семантична категорiя порiвняння; простежуються напрями посиле-ння/нейтралiзацiї компаративного змiсту на пiдставi врахування специфiки структурно-семантичних спiввiдношень мiж компонентами компаративем.

Апробацiя роботи. Дисертацiя обговорювалася на засiданнi кафедри української мови Донецького державного унiверситету. Результати дослiд-ження повiдомлялися на Мiжнароднiй науково-теоретичнiй конференцiї з питань функцiональної граматики (Україна, Донецьк, 1994), на Все-українськiй науково-практичнiй конференцiї, присвяченiй роковинам Олега Ольжича (Донецьк, 1995), Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї, присвяченiй роковинам В.Стуса й В.Сосюри (Донецьк, 1998), засiданнях мiжвузiвського лексико-граматичного семiнару (Донецьк, 1995, 1996), на-укових конференцiях викладачiв i студентiв Донецького державного унiверситету (Донецьк, 1995, 1996, 1997). З теми дисертацiї опублiковано 3 статтi й 1 тези доповiді.

Структура дисертацiї. Робота складається зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел та лiтератури. Загальний обсяг дисертацiї – 180 с.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У вступi обґрунтовується вибiр теми дисертацiї, з’ясовуються її актуальнiсть i наукова новизна, особистий внесок здобувача, формулю-ються мета й завдання, визначаються об’єкт, предмет, матерiал дослiджен-ня, методологiчна основа, методи аналiзу, розкривається теоретична й практична цiннiсть. Крiм того, висвiтлюються основнi теоретичнi питання, пов’язанi з поняттями мовного порiвняння й функцiонально-семантичної категорiї порiвняння, окреслюється мiнiмальний набiр термiнiв, необхiд-ний для здiйснення аналiзу й опису отриманих результатiв.

Структуру мовної моделi порiвняння, на наш погляд, становить поєднання 4-х складникiв: а) предмета (суб’єкта) порiвняння (компаранта) – тобто, предмета чи явища, ознаки якого ми пiзнаємо, розкриваємо за допомогою iншого; б) образу (об’єкта) порiвняння (компаратора) – того, з чим порiвнюється суб’єкт, тобто, предмета чи явища, що має яскраво вираженi й добре вiдомi мовцевi ознаки й унаслiдок цього використо-вується ним для характеристики пiзнаваного; в) основи порiвняння – ознаки (або ряду ознак), за допомогою якої здiйснюється акт порiвняння; г) показника порiвняльних вiдношень – засобу мовного оформлення порiвняльної семантики. Останній вiдiграє вирiшальну роль у реалiзацiї компаративного змiсту в чотириелементнiй моделi порiвняльної конструкцiї (“суб’єкт” – “об’єкт” – “основа” – “показник”), оскiльки забезпечує її цiлiснiсть. Тобто, мiж компарантом i компаратором не iснує реального зв’язку, вiн виникає лише у свiдомостi мовця, який прагне вiдтворити певну ситуацiю дiйсностi. Так, у конструкції Вiкно було чорне, як агат... (М.Хвильовий) наявнi компарант – “вiкно”, компаратор – “агат” i показник порiвняння “як”, без якого компаративна семантика не реалiзується, тобто поняття “вiкно” й “агат” мисляться не як компоненти порiвняльної конструкцiї, а як окремi факти дiйсностi. Компаративна ж конструкцiя функцiонує за умови специфiчних семантичних вiдношень мiж суб’єктом i об’єктом порiвняння (компаративної константи й компара-тивного контрасту) Черемисина М.И. Сравнительные конструкции русского языка. – Новосибирск: Наука, 1976. – С.229-230., якi не дозволяють ототожнювати суб’єкт i об’єкт, і водночас не позбавляють мовця можливостi сприймати їх як спiввiдноснi одиницi. Обидва типи вiдношень зумовлюються показником порiвняльної семантики.

Сучасна українська мова характеризується широким спектром вираження порiвняльних вiдношень, якими тiєю чи iншою мiрою користуються носiї мови, зокрема 1) орудним вiдмiнком iменника (займен-ника) у порiвняльному значеннi; 2) прислiвником iз префiксом по-; 3) прикметниками, прислiвниками iз суфiксами -уват-(-юват-), -аст- (-яст-), -ист-; 4) прикметниками iз суфiксальними морфемами -видний, -подiбний; 5) складними прикметниками, що мiстять компоненти -головий, -зубий, -крилий тощо; 6) синсемантичним словом (лексемою вiдкритої семантики) на зразок: схожий, подiбний, здаватися, скидатися тощо; 7) порiвняль-ними сполучниками й 8) модально-порiвняльними частками.

У першому роздiлi “Специфiка функцiонування компаративем з iмплiцитним показником” висвiтлюються питання, пов’язанi з особливо-стями реалiзацiї компаративного змiсту в конструкцiях, показник яких не є окремою лексемою, а входить до словоформи, яка репрезентує об’єкт порiвняння.

Видається правомiрним диференцiювати такi компаративеми на морфологiчному й морфемному рiвнях, оскiльки в межах ФСК порiвнян-ня кожнiй частинi мови властивий певний набiр морфем-показникiв – репрезентантів порівняльної семантики.

Так, окрему групу становлять компаративеми прислiвникового типу, порiвняльна семантика яких реалiзується комплексно: за допомогою пре-фiкса по- й суфiксiв -ому-, -ему-, -и-: Вiн по-котячи примружив очi i щiлинами глянув на Тимофiя (М.Стельмах).

На пiдставi врахування лексико-семантичного наповнення компонен-тiв аналiзованих компаративем, зокрема – об’єкта порiвняння, послiдовно розмежовуються такi групи:

1) конструкцiї, в яких об’єктами порiвняння виступають назви тварин з яскраво вираженими й добре вiдомими мовцям ознаками (зоонiмiчнi й орнiтонiчнi компаративеми): ...Скрадливi хвильки по-пташиному м’яко шарудiли бiля нiг; Вода по-пташиному щебече у веснянiй темрявi (з тв. Є.Гуцала);

2) антропонiмiчнi компаративеми (об’єктами порiвняння є назви людей). В основi порiвняння таких утворень перебуває певна вiкова, соцiальна ознака, стать, риса (риси) характеру, актуальнi для мовця: ...блiде худорляве обличчя, покраплене кiлькома зернинами ластовиння, смiялось по-дитячому щедро i ясно (М.Стельмах).

Компаративемам цiєї групи, на вiдмiну вiд попередньої, властивий мiнiмальний вiдтiнок образностi, оскiльки образна характеристика об’єкта поступається актуалiзацiї його реальної ознаки;

3) компаративеми з чiтко не окресленим об’єктом порiвняння (тем-поральнi, локативнi тощо): Бiля самої стайнi по-весняному жебонить струмок (М.Стельмах). Розгорнута трансформацiя таких утворень не дає можливостi вичленувати лексично виражений об’єкт порiвняння, який мислиться неозначено, розмито й виражається описово. Це дає пiдстави стверджувати, що порiвняльне значення в таких компаративемах реалiзується частково (на рiвнi семантичного вiдтiнка), внаслiдок чого вони належать до периферiї ФСК порiвняння.

На пiдставi врахування специфiки основи порiвняння видiляютьсяч два найзагальнiші класи прислiвникових компаративем: а) з ознакою “динамiчної” ознаки в основi: оплакуючи (як?) по-бабськи – прислiвникове утворення залежить вiд дiєслiвної форми; б) з ознакою “статичної” ознаки в основi: (зуби) мiцнi (як саме? наскiльки?) по-кiнськи – прислiвникова структура залежить вiд прикметника.

У межах кожного класу розрiзняються певнi моделi реалiзацiї компаративної семантики Шаповалова Н.П. Особливості реалізації компаративної семантики в прислівникових моделях // Функціонально-когнітивні вияви граматичних структур: Зб. наукових праць. – К.: ІЗМН, 1998. – С.57-62. та окрелюється їх частотність у досліджуваному матеріалі. Так, з-поміж компонентів першої групи найчастотнішими постають структури з елементами типу по-/-ому-.

Другу групу компаративем з iмплiцитним показником становлять конструкцiї з орудним вiдмiнком у порiвняльному значеннi. Їх специфiкою є контамiнацiя об’єкта й показника порiвняльних вiдно-шень в однiй лексемi, а саме: об’єкт виражається лексичним значенням слова, а показник – граматичним (формою орудного вiдмiнка): I жовтень вiдiйшов оркестром золотим, I в небi жебраком стоїть горбатий дим (Л.Талалай).

Цi конструкцiї поєднують у собi семи уподiбнення й пере-творення, що не дає пiдстав ототожнювати їх iз синонiмiчними сполучниковими. Говорячи, що суб’єкт порiвняння пролетiв птахом, прослизнув вужем, кряче вороном, мовець спiввiдносить змiст конст-рукцiй iз утвореннями: пролетiв, як птах; прослизнув, як вуж; кряче, як ворон, але при цьому образно показує, що суб’єкт начебто перевтiлився в об’єкт.

За лексико-семантичним наповненням позицiї об’єкта порiвняння компаративеми з орудним порiвняльним диференцiюються на пiдгрупи:

1. Конструкцiї, в яких компараторами виступають назви тварин: Оксана козою бiгла додому...; I канарейкою летить Карло Iванович (М.Хвильовий). 2. Компаративеми з об’єктами порiвняння – назвами явищ природи: А дерево кружляє вихором (В.Стус). 3. Структури з компаратором – назвою конкретного предмета: У неї ноги трошки колесом (М.Хвильовий).

За специфiкою вираження об’єкта порiвняння видається правомiрним диференцiювати два класи конструкцiй з орудним порiвняльним: а) компаративеми з непоширеним об’єктом (компа-ратор реалiзується однiєю лексемою): Валунами блищать у травi кавуни (Л.Талалай); б) компа-ративеми з поширеним об’єктом (компаратор виражається словоспо-лученням: ...за возом наполоханими пташенятами злiтав сухий лист (М.Стельмах). Спостерiгається невiдповiднiсть членування таких компа-ративем на формально-граматичному й семантичному рiвнях: якщо на формально-граматичному словоспо-лучення наполоханими пташенятами є вiльним, його компоненти виражають атрибутивнi вiдношення й поєднанi зв’язком узгодження, що з боку семантичної наповненостi квалiфiкується як слабкий, то в межах ФСК порiвняння аналiзоване словосполучення як компаратор є семантично цiлiсним, оскiльки тiльки в сукупностi його компоненти становлять образ порiвняння.

Окрему пiдгрупу компаративем цього класу становлять утво-рення з цiлiсним словосполученням в основi (тобто таким, що на формальному рiвнi не є членованим): I все життя ...розсипалося жменею пiску; Зграєю гайвороння бандити позлiзали з коней i опустились на землю (М.Стельмах).

Третю пiдгрупу порiвняльних конструкцiй з iмплiцитним показником становлять суфiксальнi компаративеми зі значенням часткової подiбностi. Основними показниками порiвняльних вiдношень у межах цього класу є такi: 1. Суфiкси -уват- (-юват-) у прикметниках (прислiвниках): Гiсть чiпко вдивляється кiбцюватими очима, настовбурчує їжакуватi шпичаки брiв... (М.Стельмах). 2. Суфiкси -аст- (-яст-), -ист- у прикметниках: Гнiдаш запалив цигарку, i, посмоктавши п’явчастими губами, поспитав для годиться... (М.Стельмах). 3. Суфiксальна морфема -подiбний (рiдше – -видний) у прикметниках: ...м’якшає ямка на вареникоподiбному пiдборiддi (М.Стельмах). Характерною ознакою таких компаративем є поєднання в однiй лексемi об’єкта й показника порiвняння, суб’єкт виражається окремою лексемою.

Iнакше репрезентується порiвняльний змiст у компаративемах – складних прикметниках iз компонентами: -головий, -зубий, -крилий, -ногий, -носий, -окий, -рогий, -хвостий тощо: ...входить на подвiр’я високий горбо-носий Тимофiй (М.Стельмах). У конструкцiях, аналогiчних наведеним, порiвняльнi вiдношення реалiзуються не на рiвнi суб’єкта й об’єкта, а на рiвнi певної деталi суб’єкта (нiс, очi, голова тощо), яка виступає первинним суб’єктом порiвняння. Це дає пiдстави вiдносити такi утворення до периферiї ФСК порiвняння.

У другому роздiлi “Конструкцiї з експлiцитним показником порiв-няння” аналiзуються утворення, компаративна семантика яких реалiзується за допомогою спецiальних лексем: а) сполучникiв i модально-порiвняльних часток: як, мов, немов, наче, неначе, нiби, нiбито тощо: Душа ласкава, наче озеро... (В.Стус); б) синсемантичних слiв (лексем вiдкритої семантики): Інодi посеред луки розкiшно кущився верболiз, схожий на копицю сiна (Г.Тютюнник). Специфiка функцiонування таких компаративем розкри-вається комплексно: на семантико-синтаксичному, глибинному, формаль-но-граматичному й комунiкативному рiвнях.

Вихiдним пунктом семантико-синтаксичного аспекту нашого дослiдження є розумiння лексем як, мов, немов, наче, неначе, нiби, нiбито тощо як потенцiйних носiїв порiвняльного змiсту, який повнiстю або частково (бiльшою чи меншою мiрою) може реалiзовуватися в контекстi вiдповiдно до ситуацiї мовлення. Таким чином, одним iз принципiв класифiкацiї порiвняльних конструкцiй є ступiнь вияву компаративної семантики. Наявнiсть у тiй чи iншiй конструкцiї компаративного змiсту (враховуючи мiнiмальнi семантичнi вiдтiнки) дає пiдстави розглядати її як компаративему. Компаративна семантика в утворен-нях типу Гори навкруг нiби висiли в повiтрi (О.Гончар) послаблена (присутня на рiвнi семан-тичного вiдтiнку). Службове слово нiби постає як засiб створення неiстин-ного найменування стану, який приписується суб’єктовi, але разом з тим в основi “приписування” перебуває несвiдоме зiставлення його з об’єктом, для якого цей стан є цiлком реальним. Такi компаративеми перебувають на периферiї ФСК порiвняння.

На пiдставi з’ясування вiрогiдностi/невiрогiдностi змiсту компарати-вем сполучникового типу видiляються: а) компаративеми з реально-порiвняльним показником; б) компаративеми з iрреально-порiвняльним показником; в) компаративеми з показником контамiнованої семантики.

Парадигму показникiв реально-порiвняльних вiдношень стано-вить сполучник як i сполучниковi утворення так само як, просто як, прямо як i под.: Я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива нiжна наречена (В.Сосюра). Стрижневим компонентом реально-порiвняльної па-радигми виступає показник як, який, крiм основного значення, може виражати додатковi семантичнi вiдтiнки: мiри вияву ознаки, способу дiї, протиставлення, допустовостi, зумовле-ностi, iнклюзивностi, що аплiкують-ся на основне значення. При цьому суттєву роль вiдiграє лексико-семантичне наповнення компаративем.

У межах реально-порiвняльних конструкцiй iз показником як видiляються компаративеми: а) з об’єктивно-еталонною пропозицiєю-об’єктом: Сонце свiтило й грiло, як воно завжди грiє восени (Панас Мирний); б) суб’єктивно-еталонною пропозицiєю-об’єктом: ...i ви нiко-ли не можете затоскувати за раєм, як я i тисячi нас (М.Хвильовий). Зауважимо, що розумiємо поняття пропозицiї як певну ситуацiю дiйсностi, яка вiдображається відповідним висловлюванням (за Н.Ю.Шведовою, В.А.Бєлошапковою, Н.В.Всеволодовою та ін.).

Парадигму показникiв iрреально-порiвняльних вiдношень становлять сполучники й iрреально-порiвняльнi частки: наче, неначе, нiби, нiбито, мов, немов, мовби, мовбито тощо: І слова на устах товпилися, мов золотi бджоли (Олег Ольжич). Компонентам цiєї парадигми властива бiфункцiо-нальнiсть: вони виражають загальну компаративну семантику i водночас iрреалiзують об’єкт порiвняння (у складному реченнi – пропозицiю-об’єкт порiвняння). Компаративеми з iрреально-порiвняльним показником можуть мати додатковi семантичнi вiдтiнки зумовленостi, причиновостi, цiлi, допусту.

Поряд iз конструкцiями чiткої диференцiацiї реально-/iрреально-порiвняльної семантики в українськiй мовi функцiонують компара-тивеми, у яких тi самi компоненти репрезентують асимiляцiю реального та iрреального змiсту. Говорячи про iрреально-порiвняльну конструкцiю, ми, насамперед, враховуємо реальнiсть/iрреальнiсть змiсту пропозицiї-об’єкта порiвняння: якщо вiн iрреальний, конструкцiя вважається iрреально-порiвняльною: Менi хочеться так чисто завагiтнiти [пропозицiя-суб’єкт], як завагiтнiло голубе небо [пропозицiя-об’єкт iрреальної семантики] (М.Хвильовий). У конструкцiях, де об’єктом порiвняння виступає реальний факт дiйсностi, а пропозицiя-суб’єкт – iрреальна, зберiгається реально-порiв-няльна семантика внаслiдок реальностi об’єкта порiвняння й потен-цiйно реального показника як. Водночас вiдтiнок iрреальностi забезпе-чується суб’єктом порiвняння: Валує з мене самота, як сказ... (В.Стус). Значно менший ступiнь реальностi виявляється в компаративемах iз показником як, де i пропозицiя-суб’єкт, i пропозицiя-об’єкт метафори-зованi: А сонце в вишинi, як огненна лелека, несе тепло весни по хмурих днях зими (В.Сосюра). Ірреальнiсть суб’єкта й об’єкта мiнiмалiзують реально-порiвняльний потенцiал показника як.

У межах ФСК порiвняння iснує ряд проблем, якi, на наш погляд, можуть бути розв’язанi на глибинному рiвнi, зокрема: 1) встановлення особливостей реалiзацiї компаративної семантики у фразеологiчних порiвняльних конструкцiях; 2) визначення спiввiдношення порiвняння й метафори; 3) з’ясування об’єктивного i суб’єктивного чинників обрання мовцем реально- чи iрреально-порiв-няльного показника.

Специфiкою фразеологiчних компаративем є семантичне зближення показника порiвняння з лексемою-об’єктом порiвняння, внаслiдок чого вона “втрачає значення предметностi й позначає разом з порiвняльним сполучником тiльки ознаку” Киселева Л.А. Конструкции с сравнительными союзами в современном русском языке: Автореф. дис… канд. филол. наук: Л., 1956. – 19 с.. Це зумовлює мiнiмалiзацiю компаративної семантики таких конструкцiй. Семантично стiйкi єдностi показника й об’єкта у фразеологiчних компаративемах виявляють рiзний ступiнь “семантиченої злитостi” з опорним словом. Сучасна українська мова фiксує: 1) фразеологiчнi одиницi з максимальним ступенем злитостi компонентiв, глобальним (цiлiсним) значенням: як пити дати, як на те пiшло, як годиться тощо. Їх загальне значення не випливає iз вiдношень мiж складниками, до того ж, на формальному рiвнi не можна видiлити традицiйних елементiв компаративеми, що зумовлює втрату порiвняльного змiсту, при цьому показник порiвняльних вiдношень перестає виконувати свою функцiю i залишається на рiвнi пережитку; 2) фразеологiчнi утворення, семантика яких частково (бiльшою чи меншою мiрою) мотиву-ється значеннями їх компонентiв. При цьому зберiгаються структурнi риси нефразеологiчних порiвняльних кострукцiй: рости, як на дрiжджах; почервонiв, як печений рак; битись, мов риба об лiд тощо, вiдповiдно зберiгається й компаративний змiст, разом з тим спостерiгається семантич-ний пере-розподiл – iнтенсифiкацiя певної ознаки внаслiдок семантичного зближення об’єкта порiвняння i його показника й одночасне послаб-лення порiвняльного змiсту; 3) постiйнi порiвняння – семантично й структурно стiйкi вiдтворюванi сполуки, якими вiльно користуються всi носiї мови. Об’єктами порiвняння в таких компаративемах виступають предмети чи явища, для яких ознака, що перебуває в основi порiвняння, є постiйною, без неї об’єкт не мислиться: упертий, як баран; жовтий (м’який),як вiск; солодкий, як мед (цукор) тощо.

Щодо спiввiдношення порiвняння й метафори, остання ґрунту-ється на порiвняннi, являючи собою в семантичному планi “згорнуте порiвняння”, iнколи трансформоване у внутрiшню глибину асоцiативної образностi. Компаративема, на вiдмiну вiд метафори, має точно окреслену структуру – суб’єкт, об’єкт, основу й показник. При цьому їй властивi вiдношення компаративного контрасту й компаративної константи, що забезпечується чiткiстю структури.

Зважаючи на те, що будь-яка порiвняльна конструкцiя на формально-граматичному рiвнi спiввiдноситься з реченням або його компонентом, суттєвого значення набуває проблема граматичного статусу компаративем. Зокрема, це стосується конструкцiй, окремi компоненти яких не вираженi лексично: Ганна згасала пiд сонцем, мов прив’яла аргонiя (Г.Косинка), тобто, квалiфiкацiя їх як “порiвняльних зворотiв”= “не речень” або “неповних речень”. Аналiз фактичного матерiалу дає пiдстави для встановлення таких основних критерiїв розрiзнення порiвняльних зворотiв i пiдрядних порiвняльних речень: 1) наявнiсть/вiдсутнiсть предиката; 2) загальний змiст компаративеми: доцiльнiсть/недоцiльнiсть вiдновлення присудка; 3) можливiсть встановлення граматичної форми присудка. Отже, до порiвняльних зворотiв – частин простого речення належать:

1) дiєприкметниковi звороти порiвняльної семантики: Тi дротики виглядали невинно, мов ненароком потиканi (І.Багряний); 2) дiєпри-слiвниковi звороти порiвняльної семантики: Максим нагнувся, нiби поправляючи щось на ногах (І.Багряний); 3) стiйкi фразеологiчнi сполуки з динамiчною ознакою в основi порiвняння, утворенi за моделлю: “показник сполучникового типу + об’єкт порiвняння – іменник у формi називного вiдмiнка”: І так їх жменя, та й тi щоб перегризлись, як собаки (А.Головко); 4) стiйкi фразеологiчнi сполуки зi статичною ознакою в основi порiвняння, що вiдповiдають моделi: “показник сполучникового типу + об’єкт порiвняння – іменник у формi називного вiдмiнка”: Та й сини в мене ростуть: червонi, мов калина, дужi, мов дубцi (О.Гончар); 5) стiйкi утворення “показник + прикметник (дiєприкметник)”: Як божевiльний, побiг вiн до заводу (М.Хвильовий); 6) стiйкi утворення “показник + iменник у формi непрямого вiдмiнка”: Дарма й дiвчаток потопили, мов кошенят (О.Лук’яненко); 7) нестiйкi сполуки “реально-порiвняльний показник + об’єкт порiвняння – iменник (iз поширювачем чи без) у формi називного вiдмiнка” зi статичною ознакою в основi порiвняння: ...Нiч ось така ж проплива над землею, тиха i свiжа, прозора, як спiв (В.Сосюра); Йосип...завжди виголений i свiжий, мов хлоп’яча ковзалка (М.Хвильовий); 8) нестiйкi сполуки “реально-порiвняльний показник + об’єкт порiвняння – iменник (iз поширювачем чи без) у формi називного вiдмiнка” з динамiчною ознакою в основi порiвняння, на тiй пiдставi, що граматична форма “вiдновлюваного” присудка не може бути точно встановленою: ...Максим прислухався, як вовк, аж у вухах дзвенiло вiд напруження... (І.Багряний); 9) нестiйкi сполучення “показник + iменник у формi непря-мого вiдмiнка (з поширювачем чи без нього)”: ...хатка спокiйно собi стояла бiля свiжовиритої, димлячої вирви, мов бiля могили (І.Багряний); 10) нестiйкi сполучення “iрреально-порiвняльний показник + iменник у формi називного вiдмiнка (з поширювачем чи без нього) з динамiчною або статичною ознакою в основi порiвняння: Степ був сизий, мов крило орла (Г.Косинка); 11) нестiйкi структури з реально-порiвняльним показником, що традицiйно квалiфiкуються в сучасному мовознавствi як синкретичнi: У травах коник, як зелений гном, на скрипку грає М.Рильський). Семантика аналiзованої компаративеми реалiзується через конта-мiнацiю означаль-ного й обставинного значень; 12) конструкцiї, що вiдповiдають моделi: “показник сполучникового типу + прислiвник (або iменник в обставинному значеннi)”: ...Небо нiколи не буває таке хрустально-голубе, як у серпнi (М.Хвильовий).

Таким чином, порiвняльнi звороти – це утворення, до складу яких входять компоненти , що на рiвнi компаративеми репрезентують показник порiвняльних вiдношень i об’єкт порiвняння. Лексема, що виражає об’єкт порiвняння, може мати поширювачi.

У планi семантики порiвняльнi звороти являють собою згорнутi пропозицiї, розгортання яких у речення на комунiкативному рiвнi не є виправданим у силу таких мiркувань: –

якщо основу змiсту компаративеми становить порiвняння пропозицiй, для його реалiзацiї використовуються складнi речення, головна частина яких репрезентує пропозицiю суб’єкт, а пiдрядна – пропозицiю-об’єкт порiвняння;–

пiдрядним частинам таких утворень властива основна ознака речення – предикативнiсть, що забезпечується конкретною граматичною формою присудка;–

порiвняльнi звороти не мають у своєму складi присудка; твердження про “спiльнiсть” присудка головної й пiдрядної частин або про його “вiдновлюванiсть iз головної частини” є помилковим, оскiльки таке “вiд-новлення” можливе тiльки на семантичному рiвнi, граматичне ж значення його точно встановити не можна, тому немає пiдстав говорити про наявнiсть у таких конструкцiях предиката i, вiдповiдно, вважати їх реченнями; –

як правило, порiвняльнi звороти на граматичному рiвнi спiввiдно-сяться з кiлькома часовими, способовими формами, а також можуть поєднувати в собi кiлька значень: означальне + обставинне (обставинне + додаткове). Розгортання пропозицiї в речення, штучне вiдновлення присудка призводить до порушення цiлiсного значення звороту, акцентування уваги мовцiв на його окремих семах i, внаслiдок цього, – до збiднення загального змiсту компаративеми;–

якщо не брати до уваги цих мiркувань, будь-який порiвняльний зворот можна було б перетворити на пiдрядне порiвняльне речення й доводити їх тотожнiсть, що, однак, неправильно: дiєприкметниковий зворот теж практично завжди можна перетворити на пiдрядне речення, однак, очевидно, це не одне й те ж саме. Таким чином, ми маємо справу з синтаксичною синонiмiєю, при цьому порiвняльний зворот i пiдрядне порiвняльне речення не є абсолютними синонiмами.

З’ясування функцiонально-семантичного статусу порiвняльних ко-нструкцiй неможливе без урахування специфiки їх функцiонування на ко-мунiкативному рiвнi. Оскiльки будь-яка компаративема спiввiдноситься з реченням (як його рiзновид чи компонент), особливо важливим є розмежу-вання в його будовi трьох площин: формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної i власне комунiкативної (остання найтiснiше пов’язана з мо-вленням, функцiонуванням речення в текстi, з певною ситуацiєю мовлення, тобто з актуальним членуванням). Основними засобами вираження акту-ального членування є iнтонацiя й порядок слiв. Завдяки їм вiдбувається видiлення компаративем чи їх частин, акцентування уваги на порiвняльнiй семантицi. Особливої комунiкативної значущостi для реалiзацiї компара-тивного змiсту iнтонацiя набуває в конструкцiях, де компоненти чотири-членної структури “суб’єкт – об’єкт – основа – показник” чiтко не окре-сленi, зокрема при вiдсутностi виразних показникiв порiвняння в склад-ному реченнi. Інтонацiйному видiленню компаративем чи їх частин спри-яють вiдокремлення i парцеляцiя.

У Висновках зазначається, що порівняння – це одне з фундаментальних понять лінгвістики, яке специфічно виявляється на різних мовних рівнях і в реалізації якого активну участь беруть експліцитні та імпліцитні мовні засоби. Отже:

1. Порiвняльнi конструкцiї сучасної української мови становлять спе-цифiчну функцiонально-семантичну категорiю, якій притаманні ядерна, напівпериферійна та власнепериферійна площини.

2. Мовне порiвняння являє собою чотирикомпонентне утворення (мiстить суб’єкт, об’єкт, основу й показник порiвняння). Останнiй вiдiграє вирiшальну роль у формуваннi порiвняльної конструкцiї як такої.

3. У межах ФСК порiвняння компаративеми розрiзняються засобами вираження порiвняльної семантики, що суттєво впливає на загальний змiст цих утворень.

4. Компаративемам властивий рiзний ступiнь реалiзацiї компара-тивної семантики (вiд мiнiмального до максимального).

5. Показники порiвняльних вiдношень можуть бути iмплiцитними та експлiцитними. Їм властивi вiдношення взаємозамiнюваностi, синонiмiї, омонiмiї.

6. У межах ФСК порiвняння експлiцитнi показники подiляються на реально-порiвняльнi та iрреально-порiвняльнi. Вiдповiдно, конструкцiям, оформленим за їх допомогою, властива специфiчна модель реалiзацiї компаративного змiсту.

7. Компаративеми з iрреально-порiвняльним показником семантично тяжiють до метафори, оскiльки пропозицiя-об’єкт таких утворень внаслiдок впливу семантики показника переважно є уявною й на загальне значення порiвняння накладається вiдтiнок гiпотетичної зумовленостi. Такi компа-ративеми належать до периферiї ФСК порiвняння.

8. До периферiї ФСК порiвняння належать конструкцiї, що фiксують спiльнi з метафорою ознаки: 1) утворення з орудним порiвняльним, (оскiльки виявляють семантику перетворення); 2) компаративеми з суфiк-сальними морфемами на позначення часткової подiбностi (на пiдставi складностi компонентного аналiзу); 3) фразеологiчнi компаративеми (внаслiдок семантичного зрушення й послабленої/вiдсутньої мотивацiї змiсту iз значень компонентiв).

9. Частина порiвняльних конструкцiй характеризується контамi-но-ваною семантикою. Це компаративеми, компоненти яких репрезен-тують асимiляцiю реального та iрреального змiсту.

Основнi положення дисертацiї викладено в таких публiкацiях:

1. Статус i структура категорiї порiвняння // Функцiонально-комунiкативнi вияви граматичних одиниць: Зб. наукових праць. – К.: IЗМН, 1997. – С.38-48.

2. Особливостi реалiзацiї компаративної семантики в прислiвникових моделях // Функцiонально-когнiтивнi вияви граматичних структур: Зб. наукових праць. – К.: IЗМН, 1998. – С.57-62.

3. Функцiонально-семантична категорiя порiвняння в сучаснiй українськiй мовi // Семантика й прагматика граматичних структур: Зб. наукових праць. – Донецьк: ДонДУ, 1998. – С.32-38.

4. Синтаксичнi форми порiвняння в простому реченнi // Функцiо-нальна граматика: Тези доп. Мiжнародної науково-теоретичної конферен-цiї. – Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1994. – С.219-220.

АНОТАЦІЇ

Шаповалова Н.П. Функцiонально-семантичний статус порiвняльних конструкцiй сучасної української мови. – Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата фiлологiчних наук за спецiальнiстю 10.02.01 – українська мова. – Донецький державний унiверситет. – Донецьк, 1998.

Дисертацiю присвячено проблемi функцiонально-семантичного ста-тусу порiвняльних конструкцiй у сучаснiй українськiй мовi. У роботi вперше в українському мовознавствi на широкому фактичному матерiалi дослiджується механiзм реалiзацiї порiвняльного змiсту в українськiй мовi. Дослiдження ґрунтується на поняттi функцiонально-семантичної категорiї порiвняння.

Ключовi слова: порiвняння, функцiонально-семантична категорiя порiвняння, компаративема, суб’єкт порiвняння, об’єкт порiвняння, показ-ник порiвняння.

Шаповалова Н.П. Функционально-семантический статус сравни-тельных конструкций в современном украинском языке. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологи-ческих наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Донецкий государственный университет. – Донецк, 1998.

Диссертация посвящена проблеме функционально-семантического статуса сравнительных конструкций в современном украинском языке. В работе впервые в украинском языкознании на широком фактическом материале исследуется механизм реализации сравнительного значения в украинском языке. Исследование основывается на понятии функцио-нально-семантической категории сравнения.

Ключевые слова: сравнение, функционально-семантическая катего-рия сравнения, компаративема, субъект сравнения, объект сравнения, основа сравнения, показатель сравнения.

Shapovalova N.P. The functional-semantic status of comparative constractions in Modern Ukrainian Language. – Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the phylological sciences of the speciality 10.02.01 – Ukrainian language. – Donetsk University. – Donetsk, 1998.

The thesis is dedicated to the problem of functional-semantic status of comparative constractions in Modern Ukrainian Language. First in the Ukrainian linguistics the mechanism of the realization of comparative meaning is studied on the base of the multiple factual material. The thesis are based on the conseption of the functional-semantic category of comparison.

Key words: comparison, functional-semantic category of comparison, comparativeme, object of comparison, subject of comparison, modulus of comparison, index of comparison.