МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БАНЄВА Ірина Олексіївна

УДК 633.11:338.24

УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВ ЗЕРНОВОГО НАПРЯМКУ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор ЧЕРВЕН Іван Іванович, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту; –

кандидат економічних наук ТОЛКАЧ Микола Іванович, Інститут аграрної економіки УААН, провідний науковий співробітник відділу цін на матеріальні ресурси.

Провідна установа – Дніпропетровський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра аграрного бізнесу, м.Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 12 грудня 2003 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 в Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференцзала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 11 листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з найважливіших стратегічних напрямів успішного розвитку аграрних підприємств є їх спеціалізація – ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях та підприємствах, одержувати завдяки цьому кращі результати господарсько-фінансової діяльності.

З'ясуванню теоретичних і практичних аспектів розвитку спеціалізації сільського господарства присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, серед яких: В.Я.Амбросов, В.Г.Андрійчук, Л.Н.Бурейко, А.В.Дергаль, В.О.Добринін, Л.Я.Зрібняк, Н.Я.Коваленко, О.В.Крисальний, І.І.Лукінов, П.М.Макаренко, Л.О.Мармуль, В.А.Мацибора, В.М.Нелеп, К.П.Оболенський, О.М.Онищенко, В.А.Павчак, Б.Пасхавер, П.Т.Саблук, І.І.Червен, О.В.Шкільов та ін. Проте, слід визнати, що чимало питань, у тому числі і пов'язаних із спеціалізацією господарств на виробництві зерна, поки що залишається недостатньо вирішеними і до кінця з'ясованими.

Зерновиробництво традиційно належить до стратегічних галузей усього народногосподарського комплексу країни, у тому числі і Миколаївської області. Від його розвитку в значній мірі залежить не тільки стан економіки аграрних господарств, а й добробут населення та продовольча безпека держави. Забезпечення високоефективного розвитку зернопродуктового підкомплексу відноситься до основних пріоритетів функціонування агропродовольчого сектора економіки держави, і вимагає здійснення системи організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на удосконалення спеціалізації господарств зернового напрямку, кінцевою метою якої є стійке нарощування виробництва зерна, підвищення його якості, створення умов для просування вітчизняної зернопродукції на світовий продовольчий ринок.

Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його наукову та практичну цінність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївського державного аграрного університету “Організація інтенсивного виробництва в продуктових підкомплексах АПК”. Водночас вона є складовою і науково-технічної програми УААН на 2001-2005 роки за темою “Розробити пропозиції по організації ефективного вриобництва в господарських формуваннях ринкового типу” (номер державної реєстрації 0102U000259).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є обгрунтування наукових рекомендацій і практичних заходів по удосконаленню та підвищенню ефективності спеціалізації аграрних формувань зернового напрямку в умовах перехідної економіки. Вказана мета зумовила необхідність розгляду і вирішення наступних завдань:*

дослідити теоретико-прикладні аспекти спеціалізації з метою узагальнення та уточнення поглядів вчених на сутність цієї економічної категорії, а також показники рівня та ефективності спеціалізації у контексті процесу трансформування вітчизняної економіки до ринкових механізмів;*

провести ретроспективний аналіз спеціалізації сільського господарства з метою виявлення тенденцій і факторів її ефективного розвитку;*

оцінити сучасний стан спеціалізації аграрних підприємств зернового напрямку під кутом зору її ефективності та відповідності вимогам ринкової економіки;*

виявити фактори, які в найбільшій мірі впливають на ефективність спеціалізації підприємств зернового напрямку, встановити характер їх дії, дати кількісну і якісну характеристику і на цій підставі – обгрунтувати стратегію розвитку зерновиробництва в досліджуваному регіоні на перспективу;*

обгрунтувати раціональне териториальне розміщення і оптимальну струк-туру зерновиробництва по адміністративних районах досліджуваного регіону та окремих господарствах – із забезпеченням ефективного використання ресурсного потенціалу підприємств;*

визначити першочергові напрями розвитку інтеграційних і кооперативних процесів у зернопродуктовому підкомплексі досліджуваного регіону, внести конкретні пропозиції по удосконаленню економічних відносин між його суб'єктами (особливо тих, що торкаються питань формування цін на зерно і продукти його переробки та розподілу надприбутків серед учасників інтегрованих структур);*

розробити комплекс заходів щодо удосконалення організації реалізації зерна.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні положення, пов'язані зі спеціалізацією аграрних підприємств і підвищенням на цій основі ефективності їх функціонування. Об'єкт дослідження – процес розвитку та ефективність спеціалізації аграрних підприємств зерного напрямку Миколаї-в-ської області.

Методи дослідження. Методичною основою дослідження є базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем спеціалізації та ефективного розвитку аграрних формувань, законодавчі та нормативно-правові акти країни.

В процесі дослідження використовувалось широке коло економічних методів, серед яких: діалектичний та абстрактно-логічний (в узагальненні теоретичних і методичних засад спеціалізації аграрних формувань); монографічний (при висвітленні позицій вчених щодо теоретичних основ спеціалізації, дослідженні розвитку зерновиробництва, його спеціалізації, досягнень науки і передового досвіду); статистичні групування і кореляційно-регресивний (при вивченні впливу спеціалізації аграрних підприємств та рівня концентрації зерновиробництва на основні показники економічної ефективності виробництва); розрахунково-конструктивний (у процесі розробки бізнес-плану створення млинного комплексу); економіко-математичне моделювання (у процесі вирішення економіко-математичної задачі оптимізації спеціалізації); графічний (при дослідженні динаміки розвитку і структурних змін в зерновиробництві, виявленні впливу факторів на ефективність галузі).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в наступному:*

уточнено сутність та види спеціалізації (у контексті теми дослідження обгрунтовано необхідність визначення такого виду внутрішньогалузевої спеціалізації, як сортова);*

доповнено систему показників ефективності спеціалізації підприємств зернового напрямку (шляхом включення до неї таких, як рентабельність продаж та рівень прибутковості інвестицій);*

встановлено посилення залежності між рівнем спеціалізації підприємств зернового напрямку та масштабами економічних ризиків і вигід, викликане несприятливими погодними умовами останіх років (що обумовлює необхідність оптимізації структури посівів зернових культур та визначення оптимального рівня спеціалізації підприємств);*

вперше обгрунтовано стратегію розвитку спеціалізації зерновиробництва по агрокліматичних зонах і адміністративних районах досліджуваного регіону з урахуванням рейтингової оцінки рівня ефективності галузі в них;*

дістали подальший розвиток методичні підходи до обчислення цін на зерно та продукти його переробки – від трансфертних (внутрішньогосподарських та всередині інтегрованих формувань) до оптових та роздрібних, серед яких: періодичне корегування трансфертних цін з урахуванням змін у цінах та тарифах на виробничі ресурси та послуги впродовж року; більш чітка диференціація реалізаційних цін на продукцію з урахуванням її якості та строків продажу; обмеження торгівельних надбавок та доходів посередницьких структур;*

удосконалено методику розподілу надприбутків інтегрованих структур зернопродуктового підкомплексу, в основу якої покладено забезпечення всім їх учасникам рівновеликого прибутку на одиницю авансованого капіталу з урахуванням терміну його обороту на всіх стадіях виробничого циклу.

Практичне значення одержаних результатів. Найбільшу практичну цінність мають наступні розробки дисертанта:*

пропозиції по удосконаленню розміщення виробництва зерна по природно-кліматичних зонах і адміністративних районах області та оптимізації рівня спеціалізації господарств зернового напрямку;*

рекомендації щодо удосконалення групової, видової і сортової структури посівів зернових культур, оптимальні параметри галузевої структури господарств Новобузького району;*

комплекс заходів щодо удосконалення ціноутворення на зерно та продукти його переробки, кредитування, оподаткування, страхування, інших напрямків державної підтримки;*

пропозиції по удосконаленню економічних відносин між партнерами зернопродуктового підкомплексу (у т.ч. методика розподілу надприбутків інтегрованих формувань) та організації ефективної реалізації зерна.

Розроблені автором пропозиції по удосконаленню спеціалізації підприємств зернового напрямку і підвищення на цій основі ефективності галузі представляють інтерес практично для всіх сільськогосподарських підприємств. Ці пропозиції прийняті Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації до впровадження (довідка № 1-1561 від 25.09.03 р.). Розробки по оптимізації спеціалізації господарств Новобузького району також передані для практичного використання (довідка № 2046/8 від 03.10.03 р.). Запронований дисертанткою бізнес-план створення млинного комплексу в ПСП АФ ім.Потриваєва Березанського району прий-нятий для здійснення в практиці цього підприємства (довідка №104/1 від 03.06.03 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дослідження сформульовані і обґрунтовані автором особисто. З 8 наукових публікацій дисертантки 7 – самостійні. Стаття, що видана у співавторстві, у дисертації використана лише у частині, яка належить особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методичні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: міжнародних – “Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи” (29-30 листопада 2001 р., м.Миколаїв), “Ринкова трансформація економіки АПК" (5-6 грудня 2002 р., м.Харків), “Ринкові відносини в АПК: здобутки, проблеми, перспективи” (15-16 вересня 2003 р., м. Одеса); загальноукраїнській – “Соціально-екологічні проблеми природокористування та екології” (10-12 жовтня 2001 р., м.Миколаїв); регіональних науково-практичних конференціях у Миколаївському державному аграрному університеті (жовтень 2001 р., квітень 2003 р.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 8 наукових робіт у фахових виданнях загальним обсягом 2,4 друк.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 192 сторінки комп'ютерного тексту, містить 42 таблиці, 15 рисунків, 7 додатків. Список використаних джерел включає 176 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано її мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження , визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні та методичні основи спеціалізації сільськогосподарського виробництва” розглядаються сутність і об’єктивна необхідність спеціалізації сільського господарства в умовах ринкової економіки, досліджуються ретроспектива розвитку та фактори поглиблення спеціалізації, методика оцінки її рівня та ефективності.

Проаналізувавши різноманітні думки вчених-економістів ми в підсумку дійшли до висновку, що спеціалізація сільського господарства – це одна із форм планомірного, науково обгрунтованого поділу праці між територіальними і виробничими одиницями, їх галузями, а також усередині них з метою збільшення обсягів виробництва суспільно необхідної високоякісної продукції з найменшими витратами праці і коштів.

Найбільш високої економічної ефективності виробництва досягають ті господарства, які раціонально поєднують основні, додаткові і підсобні галузі. Досвід та практика показують, що кількість основних галузей в сільськогосподарських підприємствах не повинна перевищувати двох-трьох. Зараз більшість аграрних підприємств є багатогалузевими, що, як правило, негативно відображається на їх економіці.

Необхідність поглиблення спеціалізації в особливій мірі стосується зерновиробничих формувань, в яких під посіви зернових культур в останні роки відводиться більше половини ріллі. Проте загальний рівень їх спеціалізації не повинен бути надмірно великим.

При встановленні раціональної спеціалізації господарств зернового напрямку перш за все необхідно визначити співвідношення між групами і видами зернових культур, а потім – і між сортами кожної з них. Оскільки при використанні даних про сортову структуру важко зробити висновок про рівень внутрішньогалузевої спеціалізації в різних періодах, господарствах і підрозділах, для визначення останнього доцільно користуватися наступною формулою:

,

де: Ксс – коефіцієнт сортової спеціалізації;

Прс – питома вага районованих сортів у вартості товарної продукції;

Ч – загальне число сортів.

Що стосується показників ефективності спеціалізації, то єдиної точки зору у цьому питанні в економічній літературі немає. На нашу думку, найбільш прийнятною є запропонована окремими авторами система показників, яка включає: рівень виробництва валової і чистої продукції та прибутку на одиницю площі (сільгоспугідь, оброблюваної землі), витрат живої праці (люд.-год), виробничих фондів (основних та сукупних), поточних виробничих витрат; оплату праці у розрахунку на 1 середньорічного праівника, 1люд.-день (люд.-год.). Вважаємо, що до її складу доцільно включити і такі показники, як рентабельність продаж та рівень прибутковості інвестицій.

З критеріїв ефективності найбільшої уваги заслуговує показник, в якому за допомогою середньої геометричної величини синтезовані індекси ефективності використання трьох найважливіших чинників виробництва – землі, трудових ресурсів і виробничих фондів. При цьому ефективність застосування землі визначається відношенням вартості валової продукції до бальної оцінки сільгоспугідь (що дозволить поставити в рівні умови господарства з різними грунтами), трудових ресурсів – діленням валового доходу на витрати праці, а виробничих фондів – як відношення прибутку до їх грошової оцінки.

Другий розділ “Розвиток зерновиробництва та спеціалізації на ньому аграрних формувань Миколаївської області” містить аналіз розвитку та сучасного стану галузі, рівня та ефективності спеціалізації зерновиробництва та аграрної діяльності в цілому.

Зернові культури практично у всіх адміністративних районах Миколаївської області займають досить значні площі. При цьому найбільшими в останні роки вони були в Баштанському районі. Спостерігається поступове збільшення часток Баштанського, Березанського, Миколаївського районів і зменшення – Арбузинського, Братського, Врадіївського, Єланецького, Очаківського і Первомайського.

У складі зернових культур в області переважають колосові. Водночас зменшуються площі і валові збори кукурудзи та зернобобових культур, що є негативним. Серед зернових колосових провідне місце належить озимим.

Як видно з табл.1, за останні 6 років у зміні показників економічної ефективності галузі чіткої закономірності немає. По двуріччях за одними показниками (ціна реалізації 1 ц, прибуток з 1 га і рівень рентабельності) вона підвищується, за другими (собівартість реалізації 1 ц реалізованого зерна) – знижується, за третіми – ніяких закономірностей не прослідковується. При цьому ефективність зерновиробництва в III-му періоді у порівнянні як з I-м, так і з II-м була більш високою. Слід вказати, що на фоні середніх даних по Україні ефективність виробництва зерна дещо нижча.

Серед провідних зернових культур більшим рівнем доходності за останні роки відрізнялась озима пшениця, кожний гектар якої забезпечив в 2,9-1,6 рази (у залежності від року) більший прибуток. Тому невипадково, що аграрні підприємства Миколаївської області віддають перевагу саме цій культурі.

Зернові відіграють провідну роль в економіці аграрних підприємств Миколаївщини, яка до того ж в останні роки помітно зростає (табл.2).

Таблиця 1

Економічна ефективність зерновиробництва в цілому
по сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області

Показники | 1997 р. | 1998 р. | У середньому за роки I періоду | 1999 р. | 2000 р. | У середньому за роки II періоду | 2001 р. | 2002 р. | У середньому за роки III періоду

Урожайність,ц/га | 23,7 | 17,7 | 21,1 | 20,4 | 14,7 | 17,6 | 29,5 | 25,8 | 27,6

Прямі витрати праці на
1 ц зерна, люд.-год. | 0,98 | 1,4 | 1,19 | 1,16 | 1,78 | 1,47 | 1,47 | 0,76 | 1,12

Собівартість 1 ц реалізованого зерна, грн. | 10,60 | 13,80 | 11,93 | 15,82 | 28,18 | 22,00 | 23,39 | 24,35 | 23,87

Середня реалізаційна ціна 1 ц, грн. | 14,70 | 12,26 | 14,53 | 18,40 | 40,12 | 29,26 | 33,77 | 28,06 | 30,92

Прибуток (+), збиток(-) (грн.) у розрахунку на:         

а) 1 ц | 4,1 | -1,5 | 2,6 | 2,6 | 11,9 | 7,3 | 10,4 | 3,7 | 7,1

б) 1 га (умовний) | 97,2 | -26,6 | 54,9 | 52,6 | 175,5 | 114,1 | 306,2 | 95,7 | 201,0

Рівень рентабельності, % | 38,7 | -10,8 | 21,8 | 16,3 | 42,4 | 29,3 | 44,4 | 15,2 | 29,8

Рівень рентабельності продаж, % | 27,9 | -9,5 | 17,9 | 14,1 | 29,7 | 24,9 | 30,8 | 13,2 | 23,0

Питома вага Миколаївської області в загальнодержавних площах зернових культур і валовому зборі їх урожаю в 2001-2002 рр. була більшою, ніж в обох попередніх двуріччях, що свідчить про підвищення ролі регіону в розвитку зерновиробництва країни.

Таблиця 2

"Місце зерновиробництва в економіці сільського господарства
Миколаївської області (всі категорії господарств), %"

Показники | 1997 р. | 1998 р. | У середньому за роки I періоду | 1999 р. | 2000 р. | У середньому за роки II періоду | 2001 р. | 2002 р. | У середньому за роки III періоду

Питома вага зернових культур у:         

* площі сільгоспугідь | 39,6 | 29,2 | 34,4 | 18,9 | 31,2 | 25,1 | 45,8 | 89,8 | 67,8

* витратах праці | 20,2 | 17,9 | 19,1 | 19,8 | 21,5 | 20,7 | 41,7 | 28,5 | 35,1

* грошовій виручці | 56,4 | 35,8 | 46,1 | 47,5 | 44,7 | 46,1 | 64,8 | 57,0 | 60,9

Наведене в табл. 3 групування аграрних підприємств 4-х районів області за рівнем їх спеціалізації показало, що оптимальна частка цієї галузі в грошовій виручці від сільського господарства – 60,1-70,0%%. Більш високий рівень спеціалізації підприємств на вирощуванні зерна призводить до зниження ефективності. Вказане підтверджується також результатами здійсненого нами кореляційно-регресивного аналізу.

Таблиця 3

Вплив рівня спеціалізації аграрних підприємств Вознесенського, Єланецького,
Новобузького і Новоодеського районів Миколаївської області на економічну
ефективність господарювання в середньому за 2000-2001рр.

Показники | Групи господарств за рівнем питомої ваги зерновиробництва в грошовій виручці по сільському господарству,% | В середньому

I група до 50,0 | II група 50,1-60,0 | III група 60,1-70,0 | IV група понад 70,1

Кількість господарств в групі | 16 | 31 | 25 | 17 | -

Середня питома вага зерновиробництва в грошовій виручці по сільському господарству,% | 29,7 | 54,7 | 64,2 | 75,4 | 55,5

Зерновиробництво     

Урожайність,ц/га | 17,8 | 18,9 | 20,0 | 18,4 | 19,0

Собівартість 1 ц реалізованого зерна, грн. | 23,9 | 24,74 | 22,13 | 26,93 | 24

Середня реалізаційна ціна 1 ц, грн. | 34,90 | 37,83 | 36,38 | 36,80 | 36,47

Прибуток (грн.) у розрахунку на:      

а) 1 ц | 11,00 | 13,09 | 14,25 | 9,86 | 12,47

б) 1 га (умовний) | 195,84 | 247,35 | 284,67 | 181,51 | 236,93

Рівень рентабельності,% | 46,0 | 52,9 | 64,4 | 36,6 | 52,0

Рівень рентабельності продаж,% | 31,5 | 34,6 | 39,2 | 26,8 | 34,2

Аграрне виробництво в цілому      

Прибуток від продажу сільгосппродукції в розрахунку на 1 га сільгоспугідь, грн. | 2,53 | 62,10 | 67,00 | 30,90 | 43,93

Рівень рентабельності,% | 0,8 | 17,7 | 18,9 | 9,6 | 12,9

Рівень рентабельності продаж,% | 0,7 | 15,0 | 15,9 | 8,7 | 11,5

Встановлено, що за більшістю аналізованих показників ріст ефективності галузі має місце лише до визначеного рівня площ зернових культур. Подальше ж їх збільшення призводить до зростання собівартості 1 ц і помітного зниження показників доходності, наочне уявлення про що надає рис.1.

У третьому розділі “Основні напрями удосконалення та підвищення ефективності спеціалізації аграрних формувань зернового напрямку” висвітлені основні напрями удосконалення спеціалізації господарств і підвищення її ефективності, найбільшу увагу приділено таким з них, як покращення територіального розміщення зерновиробництва та його раціональне сполучення з іншими галузями; оптимізація структури посівів зернових культур; розвиток інтеграційних та кооперативних процесів; підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств; удосконалення економічних відносин, організації реалізації зерна.

Рис.1. Залежність прибутку з 1 га (Y3) та рівня рентабельності галузі (Y4) від площі посівів цієї групи культур (X2) по аграрних підприємствах Вознесенського, Єланецького, Новобузького та Новоодеського районів в середньому за 2000-2001 рр.

Нині в Миколаївській області вирощуються майже всі зернові культури, але структура їх посівів по зонах має відмінності. В області виділені три агрокліматичні зони – Північна, Центральна, Південна, серед яких провідні позиції у виробництві зерна займає Центральна (на її частку в 2001-2002рр. припадало 40,7% площ цієї групи культур і 38,1% валового збору зерна). На другому місці знаходиться Північна зона (в якій зосереджено 32,9% посівів і 34,5% вирощеного областю зерна). Саме в них ця галузь відрізняється більш високою ефективністю(табл.4).

Таблиця 4

"Економічна ефективність зерновиробництва по агрокліматичних зонах Миколаївської області"

Показники | Північна | Центральна | Південна

2001 р. | 2002 р. | середні
за 2 роки | 2001 р. | 2002 р. | середні
за 2 роки | 2001 р. | 2002 р. | середні
за 2 роки

Урожайність,ц/га | 31,6 | 25,5 | 28,2 | 25,8 | 22,6 | 23,9 | 28,2 | 26,3 | 27,1

Собівартість 1 ц реалізованого зерна, грн. | 23,5 | 25,4 | 24,4 | 22,9 | 24,4 | 23,6 | 23,9 | 23,1 | 23,5

Середня реалізаційна ціна 1 ц, грн. | 34,1 | 29,5 | 32,0 | 33,9 | 28,4 | 31,3 | 32,1 | 26,4 | 29,0

Прибуток (грн.) у розрахунку на:          

а) 1 ц | 10,71 | 4,03 | 7,65 | 11,02 | 3,98 | 7,72 | 8,13 | 3,22 | 5,47

б) 1 га (умовний) | 338,4 | 102,8 | 215,7 | 284,3 | 90,0 | 184,5 | 229,3 | 84,7 | 148,2

Рівень рентабельності,% | 45,6 | 15,9 | 31,4 | 48,1 | 16,3 | 32,7 | 34,0 | 13,9 | 23,3

Рівень рентабель- ності продаж,% | 31,4 | 13,7 | 23,9 | 32,5 | 14,0 | 24,7 | 25,3 | 12,2 | 18,9

Ефективність галузі є різною і по адміністративних районах.

За проведеною нами в середньому за 2000-2002рр. рейтинговою оцінкою, перше місце за рівнем ефективності цієї галузі належало Первомайському району, друге – Братському, третє – Арбузинському. Найнижчий рівень економічної ефективності виробництва мали Єланецький та Жовтневий райони. Саме їм в першу чергу необхідно запровадити дійові заходи щодо під’єму зерновиробництва на належний рівень.

Згідно областній програмі “Миколаївщина – житниця України” зерновий клин області передбачено довести до 1,0 млн. га. У результаті запланованих на цей період змін найбільші (понад 6,0%) розміри часток в площі зернових культур матимуть наступні 5 районів: Баштанський, Жовтневий, Снігурівський, Казанківський та Доманівський. Найбільш низькими рівні цього показника плануються в Миколаївському, Єланецькому, Арбузинському, Кривоозерському, Очаківському, Врадіївському районах. Між тим у двох з них (Арбузинському і Миколаївському) економічна ефективність зерновиробництва за своїм рейтингом знаходиться на досить високому рівні. Водночас в групі районів з найвищою часткою площі зернових культур опинились, наприклад, Баштанський і Жовтневий, які за рейтингом ефективності галузі в середньому за вказані вище роки займали 14 і 17 місця.

Необхідно, щоб зерновиробництво за своїми розмірами вдало сполучалося з іншими галузями, які в несприятливі для вирощування зерна роки були б “страховими” і забезпечували фінансову стабільність господарювання.

Зернові господарства повинні бути переважно великими. При цьому важливо забезпечувати оптимальну спеціалізацію їх внутрішньогосподарських підрозділів. В умовах ринкових відносин виникає необхідність переходу від технологічної до товарної структуризації підрозділів сільськогосподарських підприємств з одночасним розширенням їх прав і зобов’язань. У зерносіючих господарствах може бути створений, наприклад, зерно-млинний підрозділ, працівники якого не тільки вирощують зерно, а й переробляють його і навіть використовують одержане при цьому борошно для випікання хлібу.

Істотного удосконалення потребує і структура виробництва зернових культур. Враховуючи, що в останній час несприятливі за погодними умовами роки стали повторюватись частіше, слід було б зменшити площі озимих культур і розширити – ярих. Необхідно, щоб раціонально сполучались площі продовольчих і фуражних зернових культур. Нині в посівах зернових культур переважає продовольча група, фуражні ж займають занадто низьку питому вагу. Тому доцільно збільшувати площі посівів фуражних зернових.

У складі площ продовольчих зернових провідну роль відіграє пшениця, на частку якої в останні роки припадає 55-63%%. Між тим, за розробками Інституту аграрної економіки УААН, у структурі валового збору зерна в середньому в перспективі під озиму пшеницю слід відвести 23,9%, а в Степу – 25,3%. Водночас потребують розширення площі посівів зернобобових культур, на частку яких нині припадає в середньому лише 0,5% , тоді як питома вага площ цієї групи культур в майбутньому повинна складати 10-15 % загальної площі зернових. Більш значні площі повинні зай-мати ячмінь, кукурудза, гречка, просо. На випадок екстремальних погодних умов важливою страховою культурою може стати тритікале.

Для аграрних підприємств Новобузького району нами було вирішено економіко-математичну задачу оптимізації складу площ їх сільгоспкультур. Оптимальні результати засвідчують, що лише завдяки змінам у площах зернових підприємства вказаного району зможуть додатково одержати 22330 тис.грн. прибутку за рік.

Серед завдань, що стоять перед галузю одним із головних є прискорення впровадження нових сортів та гібридів. Кращими (з вирощуваних нині на Миколаївщині) сортами провідних зернових культур є: по озимій пшениці – Селянка і Ніконія, озимому ячменю – Росава, Основа, Скороход, Восход, Манас, ярому ячменю – Сталкер, Адапт, Прерія, Галактик, Південний, кукурудзі на зерно– Дніпровський 284 МВ, Одма 310 М, Дніпровський 310 МВ, Дніпровський 345 МВ.

У забезпеченні еквівалентного обміну між підприємствами АПК важливе значення має розвиток агропромислової інтеграції. Виправданими є дії господарств, які на своєму балансі мають млин і хлібопекарню. У той же час створення невеликих за своєю потужністю переробних цехів у середині сільгосппідприємств нерідко є економічно не доцільно. Тому, враховуючи обмеженість коштів у сільськогосподарських виробників та незавантаженість потужностей вже існуючих переробних підприємств, у кожному окремому випадку необхідно вирішувати, що вигідніше: створювати цехи по переробці сільгосппродукції чи встановлювати взаємовигідні довготривалі зв’язки з переробними підприємствами (останні можна організовувати на акціонерній основі за участю аграрних структур всіх форм господарювання).

До числа господарств, в яких потрібно налагодити переробку зерна, відноситься ПСП АФ ім. Потриваєва Березанського району, де передбачено створити комплекс МКМ-1000 по переробці зерна. Для нього нами розроблено бізнес-план. Необхідний для цього кредит буде повернений вже через 3 місяці його функціонування, а чистий прибуток за 1-й рік роботи млину становитиме 977,2 тис.грн.

Найбільш перспективними формами агропромислових структур є холдинги і фінансово-агропромислові групи, які успішно функціонують у ряді країн світу (у тому числі в Росії) і заслуговують створення в Україні. Подальший ефективний розвиток повинні одержати і формування кооперативного типу. Кооперація у зерновиробництві може здійснюватись у формі кооперативу чи спілки зерновиробників.

У поглибленні спеціалізації господарств зернового напрямку вирішальне значення має їх техніко-технологічна оснащеність. Сучасна технічна база потребує зміцнення. У Миколаївській області в середньому за рік необхідно відновляти 250 тракторів і купувати по 1000. По зернозбиральних комбайнах ці показники повинні становити відповідно 250 і 500 одиниць, по дискових боронах – 260 і 1000, по оприскувачах – 38 і 300. Пріоритетним напрямком є створення машинно-технологічних станцій і технопарків.

Враховуючи нестачу коштів, необхідно розширити обсяги іноземних інвестицій в аграрний сектор, чому сприятимуть спеціальні економічні зони (СЕЗ) та території пріоритетного розвитку (ТПР) зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, зону дій яких в Україні доцільно розширити. При створенні спільних (з іноземними партнерами) підприємств доцільно обирати такі напрями розвитку виробництва, які дозволяють максимально концентрувати ресурси і одержувати від їх використання найбільші прибутки. Вирощування продукції зернових культур є одним з пріоритетних напрямів розвитку таких підприємств.

В АПК України необхідно створити досконалу систему економічних відносин між його партнерами. Цінова політика повинна грунтуватися на вільному ціноутворенні, яке має поєднуватись з чіткими й виваженими державними регуляторами. Держава покликана встановлювати мінімальні граничні ціни на продукцію основних зернових культур – пшеницю і ячмінь. Розмір торгівельної надбавки повинен бути економічно обгрунтованим. За його дотриманням необхідно здійснювати жорсткий контроль з боку держави. Вимагає усунення і понадмірна різниця в цінах на основні продовольчі товари в різних регіонах України.

Розподіл кінцевих результатів виробничої діяльності агропромислових формувань може здійснюватись за ціновим або розподільчим методами. Більш прийнятним, на наш погляд, є другий підхід. При цьому розподіляти слід не загальний, а лише понаднормативний прибуток. В основу розподілу доцільно брати його розмір на 1 тонну переробленого зерна. У розрахунках звичайних (без переробних структур) сільгосппідприємств зі своїми партнерами по зернопродуктовому підкомплексу прийнятним є лише ціновий підхід, бо виявити, а потім – і розподілити реальний кінцевий результат діяльності елеваторів, млинів, крупорушок та ін. між всіма постачальниками сировини практично неможливо. Для агропромислових формувань, які не тільки вирощують зерно, а й переробляють його у власних цехах доцільно сполучати обидва вказані вище варіанти: спочатку – визначення обгрунтованих закупівельних цін на сировину, а потім – розподіл кінцевих результатів (грошової виручки або прибутку) промислових структур.

Сільгосптоваровиробники повинні мати помітні пільги в оподаткуванні, спектр яких покликаний бути досить широким. Для стабільного розвитку аграрного сектора кредитний ринок покликаний запропоновувати за прийнятими схемами додатково 5-6 млрд.грн. довгострокових ресурсів щорічно. Агротоваровиробникам слід створити умови для повернення кредитів не під час жнив, а в лютому-березні наступного року. Потреба галузі у короткострокових фінансових ресурсах задовольняється на чверть, а по довгострокових – лише на 2% . Плата за кредит повинна бути не вище 2%. Є сенс у використанні кредитів під заставу землі і сільгосппродукції, а також залученні іноземних кредитів та застосуванні страхування урожаїв сільськогосподарських культур. Заслуговує на увагу створення регіональних Центрів підтримки сільгосптоваровиробників (один з них вже з’явився в Миколаєві).

Внутрішньогосподарські (трансфертні) ціни і тарифи повинні включати в себе не тільки собівартість продукції, робіт та послуг, а й певний рівень рентабельності і бути диференційованими з урахуванням якості та строків реалізації продукції. В сучасних нестабільних економічних умовах вони можуть визначатися лише на окремий період з подальшим їх корегуванням (яке можна здійснювати за наведеною в дисертації формулою).

З метою підтримки агропідприємств у державі доцільно сформувати інтервеційний фонд зерна, застосовувати заставні закупівлі, помітно скоротити бартерну та давальницькі схеми розрахунків, створити і ефективно використовувати повноцінну інфраструктуру продовольчого ринку. Останнє, насамперед, стосується біржової торгівлі, прикладом успішного фукціонування якої може бути Чорноморська товарна біржа агропромислового комплексу (м.Миколаїв).

Досить важливим фактором підвищення ефективності функціонування господарств є покращення якості вирощуваного ними зерна. На жаль, вона в останні роки знаходиться далеко не на належному рівні. Уявлення про це надає рис.2. В майбутньому необхідно прийняти дійові заходи щодо докорінної зміни стану справ у цьому питанні. |

Рис.2. Якісний склад реалізованого зерна по Миколаївській області в цілому, %

Для досягнення належного ефекту кожне господарство повинно обрати для себе найбільш вигідні канали продажу вирощеного зерна. Нині основним каналом його збуту для більшості підприємств є прямий продаж з полів через посередників. Досить важливим джерелом збільшення доходів аграріїв від продажу зерна є його експорт, обсяги якого в останні 3 роки зростають. Розширюється і коло країн, які імпортують миколаївське зерно. Необхідно впровадити такий механізм коли трейдери надаватимуть тільки агентські послуги, а експортером буде сам товаровиробник. Доцільно заборонити експорт зерна, яке виробляється в кількості достатній лише для задоволення внутрішнього ринку.

Успіх в реалізації виробленого зерна в повній мірі залежить від організації маркетингової діяльності. На великих підприємствах, а також в господарствах, які реалізують значну частину продукції за межі регіону, доцільно створювати маркетингові служби. З метою надання допомоги виробникам зерна в його збуті держава могла б взяти на себе функції збору, обробки і аналізу інформації про цінову ситуацію на вітчизняному і світовому ринках (як це робиться в Канаді).

ВИСНОВКИ

1. Спеціалізація – одна із форм науково обгрунтованого поділу праці між територіальними і виробничими одиницями, їх галузями, а також усередині них з метою збільшення обсягів суспільно необхідної високоякісної продукції з найменшими витратами праці і коштів.

Необхідність поглиблення спеціалізації аграрного виробництва в особливій мірі стосується зерновиробничих формувань, проте загальний рівень спеціалізації господарств зернового напрямку не повинен бути надмірно великим.

2. При встановленні раціональної спеціалізації зерновиробництва перш за все необхідно визначити співвідношення між групами і видами зернових культур, а потім – і між сортами кожної з них. Для оцінки рівня спеціалізації та її ефективності найбільш прийнятною є запропонована в роботі система показників.

3. У складі зернових культур Миколаївщини переважають колосові, водночас скорочуються площі і валові збори кукурудзи та зернобобових культур. Серед груп колосових провідне місце належить озимим культурам.

Економічна ефективність зерновиробництва в області в середньому за 2001-2002 рр. була більш високою, ніж у два попередні двуріччя. Проте, в порівнянні з даними по Україні в цілому доходність галузі все таки є нижчою. З провідних зернових культур вищим рівнем доходності в останні роки відрізнялась озима пшениця.

Групування сільськогосподарських підприємств 4-х районів Миколаївської області за рівнем питомої ваги зерновиробництва в загальній грошовій виручці від сільського господарства показало, що з поглибленням їх спеціалізації економічна ефективність як цієї галузі, так і аграрного виробництва в цілому зростає. Оптимальна частка зерновиробництва в грошовій виручці від сільського господарства – 60,1-70,0%%. Більш високий рівень спеціалізації підприємств призводить до зниження ефективності виробництва.

Позитивний вплив на ефективність вирощування зерна спричиняє також підвищення рівня концентрації галузі, про що свідчать як групування господарств, так і кореляційно-регресивний аналіз. Ріст показників ефективності при цьому має місце лише до визначеного рівня площ зернових культур. Подальше розширення їх посівів призводить до помітного зниження показників доходності.

4. Серед агрокліматичних зон Миколаївщини провідні позиції у виробництві зерна займає Центральна. На другому місці знаходитися Північна. Саме в них ця галузь відрізняється більш високою ефективністю. Остання ж є різною і по адміністративних районах. Згідно з нашим дослідженням в областну програму розвитку зерновиробництва Миколаївщини необхідно внести деякі зміни (зокрема, збільшити площі зернових культур в Арбузинському і Миколаївському районах і зменшити – в Баштанському і Жовтневому).

5. Необхідно, щоб зерновиробництво за своїми розмірами раціонально сполучалося з іншими “страховими” галузями. В результаті вирішеної нами для господарств Новобузького району економіко-математичної задачі оптимізації спеціалізації їх аграрного виробництва встановлено, що за рахунок удосконалення структури посівів підприємства цього району зможуть одержувати 22330 тис.грн. прибутку за рік.

6. Істотного удосконалення потребує структура виробництва зерна. В області необхідно зменшити площі озимих культур і розширити – ярих, насамперед – фуражних. У продовольчій групі доцільно зменшити частку озимої пшениці, розширити посіви зернобобових культур. На випадок екстремальних погодних умов важливою страховою культурою може стати тритікале. Більш значні площі зернових повинні займати ячмінь, кукурудза, гречка, просо.

Одним із провідних завдань є прискорення впровадження нових найбільш ефективних сортів та гибридів. Кращі з них по провідних зернових культурах вказані в роботі.

7. Важливе значення має розвиток агропромислової інтеграції та кооперативних структур. Нами розроблено для ПСП АФ ім. Потриваєва Березанського району бізнес-план щодо створення комплексу МКМ – 1000 по переробці зерна. Необхідний для цього кредит буде повернений вже через 3 місяці його функціонування, а чистий прибуток за 1-й рік роботи становитиме 977,2 тис.грн.

Кооперація у зерновиробництві може здійснюватись у формі кооперативу чи спілки зерновиробників. Ефективним інструментом забезпечення аграрних товаровиробників фінансовими ресурсами є кредитні спілки (кооперативи) та банки.

8. В Україні необхідно створити (за рахунок бюджетних і позабюджетних джерел) фонд підтримки сільськогосподарських товаровиробників, посилити інноваційні та інвестиційні процеси. Держава повинна встановлювати мінімальні граничні ціни на продукцію основних зернових культур – зокрема, пшеницю і ячмінь.

В основу розподілу понаднормативного прибутку від виробничої діяльності агропромислових формувань доцільно покласти його розмір на 1 тонну переробленого зерна. В розрахунках сільгосппідприємств, які не мають власних переробних структур, зі своїми партнерами по підкомплексу краще застосовувати ціновий підхід.

У державі доцільно сформувати інтервеційний фонд зерна, розширити застосовуваня заставних закупівель, скоротити бартерну та давальницькі схеми розрахунків, створити і ефективно використовувати повноцінну інфраструктуру продовольчого ринку. Сільгосптоваровиробники повинні мати помітні пільги в оподаткуванні та кредитуванні.

9. На великих підприємствах, а також в господарствах, які реалізують значну частину продукції за межі регіону, доцільно створювати маркетингові служби. Вони необхідні і на обласних та районних рівнях. Держава покликана взяти на себе функції збору, обробки і аналізу інформації про цінову ситуацію на вітчизняному і світовому ринках.

Необхідно впровадити такий механізм експорту, коли він здійснюється від імені його виробника, трейдери ж надаватимуть лише агентські послуги.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Банєва І.О. Розвиток зерновиробництва у Миколаївській області // Вісник аграрної науки Причорномор’я, Випуск 1(10), 2001.- С.43-46.

2. Банєва І.О., Червен І.І. Еколого-економічні аспекти забезпечення сталого розвитку зерновиробництва // Вісник аграрної науки Причорномор’я, Спец.випуск 3(12), 2001. – С.214-218. (Автором висвітлено сучасний стан екології аграрного виробництва і пов'язаних з нею економічних проблем, а також зроблено пропозиції щодо вирішення існуючих у цій сфері питань).

3. Банєва І.О. Реформування аграрного сектору і