ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.В. ДОКУЧАЄВА

Бага Лілія Григорівна

УДК 631.16:631.171

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ ФОРМ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному аграрному університеті

ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Ульянченко Олександр Вікторович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри економічної кібернетики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Анічин Леонід Михайлович

Харківський регіональний інститут

Української академії державного управління

при Президенті України, професор кафедри

економічної політики

кандидат економічних наук, професор

Турченко Михайло Михайлович

Харківський державний технічний університет

сільського господарства, професор кафедри

організації виробництва і менеджменту

Провідна установа: Миколаївський державний аграрний університет, кафедра економіки сільського господарства, м. Миколаїв

Захист відбудеться “11” червня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст -1”, навчальне містечко ХНАУ корп. 1, к.213.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м.Харків,. п/в “Комуніст - 1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий “ 7 травня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої А.В. Македонський

вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування майнових відносин в аграрному секторі економіки України призвело до перерозподілу власності та виникнення значно більшої кількості суб’єктів господарювання, ніж було раніше. Основою ефективного функціонування реформованих і новостворених агропідприємств є їх прибутковість за умови інтенсифікації виробництва як постійного, безперебійного процесу. Рівень технічної забезпеченості господарств і всіх виробничих процесів в них становить ключову проблему інтенсифікації. Від якості та своєчасності використання техніки залежить кінцевий результат виробництва - його прибутковість. На сучасному етапі становлення ринкових відносин в аграрному секторі актуальними є питання регулювання відносин власності, ціноутворення, розвитку інфраструктури матеріально-технічної бази, підвищення якості використання техніки, взаємодії різних форм технічного обслуговування сільськогосподарського виробництва.

Стан технічного забезпечення аграрного сектора погіршується. Тому перед економічною наукою стоїть завдання розробити науково-методичну базу формування економічно ефективної системи виробничих відносин у сільському господарстві, за умови відповідного рівня технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Необхідно проаналізувати специфіку різних форм технічного забезпечення виробничих процесів, їх ефективність для підприємств різних типів власності та спеціалізації, визначити шляхи виходу з кризи в технічному забезпеченні сільського господарства. Цим пояснюється актуальність теми дисертаційного дослідження.

Наукові проблеми економіки і організації технічного забезпечення й експлуатації техніки в сільському господарстві тривалий час досліджувалися вітчизняними та зарубіжними вченими. Значний внесок у розробку концептуальних положень зробили М.А. Артеменко, В.М. Баутін, В.Г. Більський, Є.А.Бузовський, П.І. Гайдуцький, В.П. Горячкін, М.К. Діденко, А.В. Залевський, Д.Я. Карич, Л.М. Клецький, Ю.С. Коваленко, Ю.А. Конкін, Г.А. Лісовський, М.Г. Лобас, Г.М. Лоза, В.П. Мартьянов, О.С.Міндрин, Л.В. Погорєлий, П.Т. Саблук, В.Д. Савченко, М.Ф.Соловйов, М.М. Турченко, Е.А. Фінн, В.С. Шибанін, В.Й. Шиян та інші дослідники.

Проблеми моделювання виробничих систем, у тому числі пов’язаних з ефективним використанням сільськогосподарської техніки, розглядалися в наукових працях Л.М. Анічина, М.Є. Браславця, Р.Г. Кравченка, М.В. Калінчика, П.М. Макаренка, В.Ф. Сухорукова, О.В. Ульянченка.

На даному етапі більшість сільськогосподарських підприємств не мають достатніх коштів для придбання необхідних засобів виробництва, але в деяких випадках це і не обов’язково, оскільки ринкова система пропонує альтернативні підходи щодо технічного забезпечення виробництва, з реалізацією яких пов’язаний більший ефект, ніж при повному забезпеченні виробничих процесів власними засобами. Результативність таких альтернативних підходів можна визначати як по економічних показниках, так і в соціальному плані, адже завдяки зменшенню навантаження на сільськогосподарського працівника підвищується якість його життя, збільшується привабливість селянської праці. Також варто оцінювати екологічний аспект результативності та суспільний ефект таких підходів. Все це вимагає системності у вивченні проблеми технічного забезпечення виробничих процесів і підтверджує актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою тематичного плану НДР кафедри економічної кібернетики ХНАУ з проблеми “Розробка пропозицій щодо механізму підвищення ефективності управління агроресурсами в умовах реформування відносин власності та форм господарювання ”(номер державної реєстрації 0102U004401).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з’ясування специфіки економічних відносин у сфері технічного забезпечення агропідприємств, розробка концептуальних засад, пропозицій і рекомендацій щодо його удосконалення в умовах ринкової економіки.

Відповідно до мети дослідження було сформульовано такі задачі:

- дослідити теоретичні основи реформування аграрного сектора економіки в умовах ринку;

проаналізувати основні форми технічного забезпечення виробничих процесів у сільському господарстві;

- обґрунтувати методику аналізу ефективності використання різних форм технічного забезпечення при різних організаційно-правових формах сільськогосподарських підприємств;

- розробити схему використання технічних ресурсів у господарствах Харківської області з урахуванням можливостей одержання різних видів послуг (при забезпеченні виробничих процесів) від підприємств інфраструктури ринку;

- визначити напрями розвитку інфраструктури технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств;

- дослідити чинники, умови, тенденції, закономірності, які визначають ефективність технічного забезпечення в аграрній сфері, кількісні й якісні характеристики, форми функціонування, напрями розвитку;

- розробити пропозиції щодо удосконалення економічних відносин у сфері технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин у сільському господарстві, пов’язаних із технічним забезпеченням виробничих процесів в різних організаційно-правових формах сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження є процес господарювання суб’єктів різних організаційних форм і типів власності на міжгосподарському та внутрішньогосподарському рівнях в агропромисловому комплексі України та Харківської області.

Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення економічних явищ, класичні та сучасні теорії розвитку ринкових відносин, фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, регулювання ринкової економіки, економічних відносин в аграрному секторі, закони України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів, Укази Президента, інші нормативні та методичні документи з питань роздержавлення, реформування, використання засобів виробництва в аграрному секторі економіки України, а також рекомендації науково-дослідних установ.

Застосовано такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний, статистичного аналізу, монографічний, розрахунково-конструктивний, статистико–економічний, системного та нормативного аналізу, експериментальний, економіко-математичного моделювання та деякі інші.

Інформаційною базою є статистичні дані Харківського обласного статистичного управління, Головного управління сільського господарства та продовольства Харківської області, Харківської державної регіональної лізингової компанії, районних управлінь сільського господарства та продовольства, звіти реформованих господарств з різними типами майнових відносин. Для обробки статистичного та фактичного матеріалу досліджень використано сучасну електронно-обчислювальну та комп’ютерну техніку.

Наукова новизна результатів досліджень полягає в комплексній розробці теоретичних і практичних положень щодо удосконалення системи технічного забезпечення виробничих процесів у сільськогосподарських підприємствах різної спеціалізації та різних організаційно-правових форм.

Уперше обґрунтовано систему раціонального використання засобів виробництва на основі не лише власної техніки підприємства, а й послуг спеціалізованих підприємств. Узагальнено досвід взаємодії сільськогосподарських підприємств та інфраструктури матеріально-технічного забезпечення.

Дістали подальший розвиток:

- рекомендації щодо методики визначення (на основі економіко-математичного моделювання) потреби в техніці для сільськогосподарських підприємств різних потужностей і спеціалізації;

- пропозиції щодо удосконалення взаємодії сільськогосподарських підприємств та організацій інфраструктури АПК в умовах ринку;

- рекомендації щодо розвитку спеціалізованих обслуговуючих підприємств у сфері технічного забезпечення аграрного сектора.

Удосконалено методичні підходи до формування системи використання техніки із залученням спеціалізованих підприємств інфраструктури матеріально-технічного забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть використовуватись сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, виробничих потужностей та спеціалізації в практичній діяльності для удосконалення системи використання матеріальних ресурсів. Ці розробки здатні забезпечити значне підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва з економією власних матеріальних, трудових ресурсів і часу. Застосування на практиці основних положень дисертації сприятиме підвищенню економічної ефективності виробництва завдяки удосконаленню використання різних форм технічного забезпечення виробничих процесів.

Основні положення, висновки, пропозиції використовуються в виробничому процесі, зокрема, у виробничій частині Липковатівського аграрного коледжу та в фермерському господарстві “Руденко”. Результати досліджень і пропозиції щодо підвищення ефективності використання різних форм технічного забезпечення виробничих процесів схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Харківської обласної держадміністрації, районним управлінням сільського господарства та продовольства Нововодолазької райдержадміністрації.

Матеріали досліджень використовуються в навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва при викладанні курсу “Моделювання економічних систем” та Липковатівського аграрного коледжу Нововодолазького району Харківської області при викладанні дисциплін “Менеджмент”, “Макроекономіка”, “Основи економічної теорії”.

Впровадження у виробничий і навчальний процеси підтверджуються довідками.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом наукового дослідження комплексу практичних і теоретичних питань, пов’язаних із системою технічного забезпечення виробничих процесів у сільському господарстві. Здобувачем зібрано й оброблено фактичний матеріал, визначено стан технічного забезпечення аграрного сектора та перспективи його розвитку, запропоновано організаційні форми використання МТП у сільськогосподарських підприємствах. Наукові результати, які наводяться в дисертації, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих розробок здобувача, зокрема особистий внесок здобувача у співавторських роботах (номер1,2 за списком робіт, які подано в авторефераті) включає наступне:

-

-

Апробація результатів дисертації. Підсумки наукового дослідження доповідались автором на науково-практичних конференціях: на Всеукраїнській конференції молодих учених – аграрників “Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування АПК” (Харків, ХДАУ ім. В.В. Докучаєва, 2000р.); на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 185-й річниці заснування Харківського державного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК”(м. Харків, ХДАУ ім. В.В. Докучаєва, 2001р.) на Міжнародній науково-практичній конференції ”Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, ХДТУСГ 2001р.); на Міжнародній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”( м. Харків, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2002р.) ; на Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених і студентів ”Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи” (м. Харків, ХНАУ ім В.В. Докучаєва, 2002р.). Публікації. Основні ідеї, положення та результати дослідження викладено у восьми наукових працях, загальним обсягом 2,75 друк. арк., п’ять із них опубліковані у фахових виданнях, дві виконані у співавторстві.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертаційної роботи підпорядкована загальному задуму досліджень і визначена його межами. Викладена на 195 сторінках комп’ютерного тексту. Складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає в себе 225 найменувань, містить 31 таблицю, 7 рисунків, 17 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, з’ясовується ступінь вивченості досліджуваної проблеми, характеризується зв’язок роботи з науковими програмами, визначаються мета та задачі дослідження, обґрунтовуються наукова новизна та практичне значення результатів, розкривається особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні основи формування технічного забезпечення аграрного сектора економіки України” розглядаються особливості формування системи технічного забезпечення виробничих процесів у сільському господарстві України, стан і перспективи використання засобів виробництва в ринкових умовах.

В умовах дефіциту матеріальних ресурсів та інфляції, якими характеризується становлення ринкової економіки в Україні, спостерігається значне погіршення забезпеченості сільського господарства цими ресурсами. Так, за даними Держкомстату, у 1989 р. рівень матеріальної забезпеченості складав 89-100% від потреби виробництва. У 1990 р. селу було поставлено тракторів - 77% від потреби, вантажних автомобілів - 72%, комбайнів - 61%. У 1995-1998рр. ці показники вже не перевищували 30-40%.Протягом 1989-2001рр. рівень забезпеченості господарств сільгосптехнікою знизився до 50-60%. Тому державна політика має бути спрямована в першу чергу на удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції.

При реформуванні технічного забезпечення варто спиратися на вітчизняний досвід і досвід розвинених країн. Поступово формується мережа реалізації сільгосптехніки, представлена як самими товаровиробниками, так і їх дилерами та незалежними реалізаторами. Важливим джерелом технічного забезпечення в такій ситуації став в Україні державний лізинговий фонд, створений наприкінці 1997 р. Застосовується також досвід формування машинно-технологічних станцій і спеціалізованих обслуговуючих підприємств. У програмі розвитку системи технічного забезпечення виробничих процесів в Україні значна увага приділяється створенню сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

У другому розділі “Сучасний стан забезпеченості сільського господарства засобами виробництва й ефективність їх використання“ розкриваються тенденції розвитку сільського господарства Харківської області та стан матеріально-технічного забезпечення виробничих процесів у сільськогосподарських підприємствах.

Реформування власності в сільському господарстві Харківської області призвело до значних змін. Основним типом власності в аграрному секторі області є приватна власність.

Щодо загальної ефективності використання матеріально-технічних ресурсів, то їх окупність за період 1991-2001 рр. знизилася в 1,34 рази.

Кількість основних видів техніки в аграрних підприємствах Харківської області за 1991 – 2001 рр. значно зменшилася, зокрема кількість тракторів - на 9,9 тис. од.; комбайнів зернозбиральних - на 2,5 тис., кормозбиральних - на 0,3 тис.; бурякозбиральних - на 400 од.; кукурудзозбиральних - на 500 од.; плугів - на 3,5 тис. од.; сівалок – на 4,6 тис.; культиваторів – на 4,9 тис. од.

У цілому ж в області на один трактор в сільськогосподарських підприємствах припадає 0,82 плуга, 1,5 сівалки, 1,4 культиватора, тому абсолютно неможливо створити ефективну систему агрегатування. Так, коефіцієнт оновлення коливався за досліджуваний період від 0,03 до 0,20, жодного разу не перевищуючи одиницю. У 2001 р. рівень оновлення був в 3,35 рази нижче нормативного. Отже, навіть наявна техніка не забезпечує виробничі процеси в повному обсягу. У 2001 р. обсяги постачання тракторів становили лише 2,2%, автомобілів - 0,1%, зернових комбайнів - 2,7% від їх кількості в 1991 р.

Для оновлення засобів виробництва використовуються різні методи. В області існують організації, які займаються лізингом як державної, так і іноземної техніки. За період своєї діяльності в 1998-2001 рр. Харківська регіональна лізингова компанія передала в лізинг сільськогосподарським підприємствам 115 одиниць вітчизняної техніки на суму 7210,9 тис. грн. Установи, які здійснюють лізинг іноземної техніки, працюють за державними гарантіями та державною підтримкою. Це Українська агропромислова біржа, Українська аграрна біржа, Украгротехсервіс, Укрексімбанк. За період своєї діяльності з 1998 р. вони передали сільськогосподарським підприємствам та організаціям, які обслуговують аграрний сектор, 119 одиниць сільськогосподарських машин. У загальній сумі показники лізингу перевищують прямі закупки в 1,42 рази. Але послугами лізингу користуються лише 1,1 % сільськогосподарських підприємств. Тобто, лізинг на сучасному етапі не є вигідним для сільськогосподарських підприємств через високу його вартість, складність отримання та низький рівень окупності для сільськогосподарських підприємств.

Працюють в області і спеціалізовані обслуговуючі підприємства. Загальну ефективність їх роботи показано в табл.1. З 19 функціонуючих на Харківщині підприємств, які забезпечують технічне обслуговування аграрного сектора, 53% припадає на МТС різних форм власності.

Існують і колективні організації, і приватні фірми з філіями – 47% від загальної кількості. На 1,5 райони припадає одна обслуговуюча організація, з урахуванням МТС, тобто рівень конкуренції в даному виді підприємницької діяльності недостатній, що також веде до підвищення цін. Обсяги робіт, виконаних даними підприємствами, складають 117,6 тис. ум. ет. га., у тому числі обслуговування приватних підсобних господарств громадян і виконання механізованих робіт на орендованих обслуговуючими організаціями землях.

Таблиця 1

Ефективність надання технічних послуг сільськогосподарським підприємствам обслуговуючими організаціями Харківської області в 2001 р

Види організацій | Обсяги виконаних робіт, тис. умовн. ет. га | Частка обслуговуваних підприємств в загальній їх кількості, % | Середня розцінка за один ум. ет.га., грн | Середня рентабельність обслуговуючих організацій, % | Машинно-технологічні станції всіх форм власності | 88,7 | 37,9 | 98,9 | 13,2 | Інші обслуговуючі підприємства | 35,6 | 8,9 | 87,3 | 1,9 | Механізовані загони | 74,4 | 27,3 | 60 | 11,6 |

Частка робіт, виконуваних по районах, коливається від 0,9% до 36,1% у загальному обсягу вироблених еталонних гектарів, оброблених сільськогосподарськими підприємствами. Тобто можна зробити висновок про недостатність технічних послуг для сільськогосподарських підприємств області.

У третьому розділі дослідження “Основні напрями підвищення ефективності використання різних форм технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва” розглядаються шляхи удосконалення системи використання сільськогосподарськими підприємствами різних форм технічного забезпечення виробничих процесів в умовах ринку.

Визначення необхідних для виробництва матеріальних ресурсів є важливим елементом функціонування підприємства. При формуванні технічної бази сільськогосподарських підприємств потреба в засобах виробництва може визначатися з використанням розрахунково-конструктивного, економіко-математичного, нормативного та графоаналітичного методів.

Нами уточнено існуючу методику формування системи технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва з урахуванням можливостей, які надає ринок. Уточнення проведене з метою створення максимальних економічного, соціального, екологічного та суспільного ефектів від господарської діяльності агропідприємств різних форм власності, різних потужностей і спеціалізації, з метою забезпечення їх економічного розвитку в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Як основні варіанти технічного забезпечення аграрного сектора, альтернативні власному володінню засобами виробництва, розглядаються: лізинг вітчизняної та іноземної техніки; використання послуг спеціалізованих обслуговуючих підприємств типу МТС, “Агротехніка”, “Агросервіс”; створення обслуговуючих кооперативів декількома сільгосппідприємствами.

Проведені нами дослідження спираються на методи економіко-математичного моделювання, графоаналітичний, розрахунково-конструктивний. Результати досліджень включаються в рекомендації до практичного застосування через нормативний метод визначення потреби в техніці для сільськогосподарського підприємства, та через економіко-математичне моделювання.

При формуванні інформаційної бази рекомендується застосовувати технологічні карти, які використовуються в господарствах, і виходити з тих ринкових цін на техніку та послуги, які склалися на час проведення розрахунків. Нами були застосовані технологічні карти, розроблені спільно з кафедрами землеробства та механізації ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, та розцінки Ланівської і Пархомівської МТС, Харківської регіональної лізингової компанії та ринкові ціни на різні види техніки на основі прайс-листів фірм, які займаються реалізацією вітчизняної й іноземної техніки в регіоні.

Розглядаючи систему технічного забезпечення виробничих процесів через закупівлю техніки самим підприємством, ми спираємося на оцінку ефективності даної форми з допомогою економіко-математичного моделювання. Оцінка варіантів власної закупки проводиться для техніки з універсальними виробничими характеристиками, так як вона є головним елементом системи технічного забезпечення виробничих процесів на підприємстві і має значний рівень експлуатаційної завантаженості в процесі господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

Модель є універсальною для господарств різної потужності завдяки виведенню площ культур із зони змінних у зону обмежень. При цьому логічно розглянути декілька варіантів використання техніки. Варіант мінімальної її вартості задовольняє сучасній потребі в мінімізації капіталовкладень для забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції. Варіант мінімального використання паливно-мастильних матеріалів забезпечує економію енергетичних ресурсів. Варіант мінімізації виробничих витрат на одиницю продукції спрямований на інтенсифікацію виробництва, що актуально для ефективного розвитку аграрного сектора в майбутньому.

Новизна запропонованої моделі визначення ефективності різних типів власної закупівлі техніки полягає в універсальності моделі: посівні площі вводяться як одиниці, а для конкретного господарства показники площ вносять в графу обмежень.

Основним в дослідженні є розробка методики порівняння ефективності різних форм технічного забезпечення виробничих процесів на основі визначення рівня прибутковості вирощування культур та підприємства в цілому при кожній з форм.

Розраховуючи ефективність кожної форми технічного забезпечення обов’язково слід враховувати величину витрат при різних формах технічного забезпечення, оскільки вони напряму залежать від вчасності проведення робіт, та втрати урожаю, через порушення строків робіт. Для кожного періоду таке співставлення робиться окремо, на основі його специфіки. Найбільш важливим є порівняння витрат на роботи при різних формах технічного забезпечення та втрат продукції від несвоєчасності виконання робіт в період збирання урожаю. Графічно визначення найбільш прийнятного варіанту технічного забезпечення, для існуючих ринкових умов, через співставлення витрат на кожну форму технічного забезпечення в період жнив та втрат урожаю основних культур представлено на рис.1.

Загальну ефективність різних форм технічного забезпечення ми пропонуємо визначати на основі порівняльної оцінки прибутковості вирощування всіх культур в господарстві за умов залучення даної форми технічного забезпечення в виробництво та використання власної техніки, а також враховувати всі надходження доходів сільськогосподарських підприємств з різних джерел при тій чи іншій формі технічного забезпечення виробництва.

Для визначення ефективності лізингу ми пропонуємо застосовувати наступну формулу:

Ел = Цріх( ВЗлпі -ВЗблпі) – (Влпі – Вблпі),

(Ел – ефективність використання лізингових послуг;

Црі – ринкова ціна і-го виду вироблюваної продукції, грн.;

ВЗлпі – валовий збір і-ої продукції при використанні нової технології з застосуванням техніки в лізингу, ц;

ВЗблпі - валовий збір і-ої продукції за старою технологією, без застосування техніки в лізингу, ц;

Влпі – витрати на виробництво і-ої продукції, при використанні нової технології з застосуванням техніки в лізингу, в тому числі лізингові платежі, грн.;

Вблпі - витрати на виробництво і-ої продукції, за старою технологією, без застосування техніки в лізингу, грн.;

i- порядковий номер виробленої продукції;

n – кількість виробленої продукції).

Для визначення ефективності послуг при виробництві продукції в сільськогосподарському підприємстві ми пропонуємо застосовувати таку формулу:

Етп = Цріх( ВЗтпі -ВЗбтпі) – (Втпі – Вбтпі),

(Етп – ефективність використання технічних послуг;

ВЗтпі – валовий збір і-ої продукції при застосуванні у технології виробництва технічних послуг зі сторони, ц;

ВЗбтпі - валовий збір і-ої продукції без застосування у технології виробництва технічних послуг зі сторони, ц;

Втпі – витрати на виробництво і-ої продукції, із застосуванням у технології виробництва технічних послуг зі сторони, в тому числі оплата послуг, грн.;

Вбтпі - витрати на виробництво і-ої продукції, без застосування у технології виробництва технічних послуг зі сторони, грн.;

i- порядковий номер виробленої продукції;

n – кількість виробленої продукції).

Ефективність використання техніки для сільськогосподарських підприємств за умов спільного володіння на базі обслуговуючого кооперативу рекомендуємо визначати за формулою :

Еск = (Вп – Вв – АвхВт – ВухВт + ДскхВт) – Пвбк

(Еск – ефективність спільного володіння технікою в кооперативі;

Вп – вартість виробленої продукції в господарстві з застосуванням в технології виробництва техніки в кооперативному володінні, грн;

Вв – виробничі витрати (без амортизації техніки у кооперативному володінні), грн.;

Ав – норма амортизаційних відрахувань на техніку, у кооперативному володінні, грн;

Вт – відсоток вкладу підприємства в техніку, у кооперативному володінні;

Ву – витрати на утримання техніки у кооперативному володінні, грн.;

Дск – дохід сільськогосподарського кооперативу, одержаний від надання послуг на сторону, грн.;

Пвбк – прибуток від продукції в господарстві без застосування в технології виробництва техніки в кооперативному володінні, грн.).

Визначаючи ефективність кожної форми технічного забезпечення, обов’язково слід орієнтуватись на прибутковість. Важливо порівнювати витрати на певну форму послуг (визначення витрат для кожної форми технічного забезпечення вимагає оцінки загальної суми витрат на виробництво продукції, а не вартості кожної окремої роботи) і втрати від недоотримання урожаю (або додаткові доходи при його збільшенні). Кінцевим результатом розрахунків є прибуток на одиницю площі при кожній з форм технічного забезпечення (табл.2).

Таблиця 2

Проектний розрахунок прибутковості в залежності від форм забезпечення сільськогосподарських підприємств Харківської області малопотужною та новою потужною технікою

Площа

ріллі в обробітку, га | Прибуток (+), збиток (- ) при використанні, тис.грн.

власної техніки | техніки, взятої в лізинг | повного обслуговування зі сторони | надання послуг у напружені періоди | надання послуг у напружені періоди та спецпослуги

Технологія з малопотужною технікою

50 | -467,39 | -537,499 | -512,17 | -483,6 | -507,22

250 | -123,59 | 142,129 | -347,6 | -204,9 | -322,85

500 | 306,17 | 352,0955 | -141,85 | 143,58 | -92,35

750 | 735,92 | 846,308 | 63,88 | 492,02 | 138,13

1000 | 1165,68 | 1340,532 | 269,65 | 840,5 | 368,65

Технологія з новою, потужною технікою

50 | -729,33 | -838,73 | -1160,66 | -439,14 | -1165,61

250 | -385,58 | -443,417 | -708,25 | -173,3 | -733

500 | 44,17 | 50,7955 | -142,76 | 310,56 | -192,26

750 | 739,93 | 850,9195 | 522,75 | 659,79 | 448,5

1000 | 903,68 | 1039,232 | 786,11 | 823,54 | 687,11

Визначивши зміни прибутку (збитку) при різних формах технічного забезпечення виробництва, можна вибрати найбільш вигідну його форму у відповідності до специфіки діяльності підприємства. Наведені показники прибутковості розраховані нами за ринковою ситуацією на даний момент, але новизною запропонованого уточнення методики є її здатність швидко пристосовуватися до змінюваних ринкових умов і до специфіки господарювання.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз стану сільського господарства дає підставу визнати його низьку ефективність. Реформування власності в сільському господарстві призвело до значних змін, основним типом власності стала приватна. Практично завершено процес приватизації. При достатньому забезпеченні земельними ресурсами й успішному реформуванні рівень забезпеченості трудовими та матеріальними ресурсами залишається низьким, ці ресурси не оновлюються, коефіцієнт оновлення за період з1991 по 2001р.р. коливається від 0,3 до 0,6 що обумовлює

значне зменшення обсягів виробництва в усіх галузях, незважаючи на збільшення виробництва продукції у приватному секторі. Сільськогосподарські підприємства не мають коштів для придбання необхідних засобів виробництва.

2.Проведене нами дослідження інфраструктури АПК свідчить, що організація технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, яка склалася в досліджуваному регіоні на даному етапі ринкових відносин, перебуває у стадії формування. Основними формами організацій, які працюють у даній сфері, є лізингові компанії, але ними обслуговується лише 1% агропідприємств та машинно-технологічні станції різних форм власності, яких припадає одна на 1,5 райони, а також механізовані загони, створені в агропромисловому комплексі області. Необхідні додаткові дослідження з даної проблеми з визначенням перспективних шляхів застосування різних форм технічного забезпечення виробничих процесів, з урахуванням виробничої спеціалізації, цілей, наявних площ, матеріальних можливостей підприємств, чим і обумовлена актуальність нашого дослідження.

3. Важливим для функціонування агрофірм є визначення шляхів і перспектив застосування різних форм технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва з наданням різноманітних механізованих послуг, при різних потужностях підприємств і використанні різних видів сільськогосподарської техніки.

4. Результати наших досліджень можуть застосовуватися не лише при теоретичному вивченні діяльності агропромислового комплексу, а й в процесі виробництва на конкретних підприємствах. Практичне дослідження дозволяє отримати економію коштів від 630 до 801 грн на гектар ріллі. Запропонована нами система не лише забезпечує дотримання технологій виробництва та одержання високоякісної продукції, скорочення виробничих витрат, з обов’язковою прибутковістю діяльності, а й сприяє значному полегшенню праці сільськогосподарського трудівника, зменшенню його завантаженості, підвищенню рівню механізації виробничих процесів, отже, перетворенню селянської праці на більш привабливу. Запропоноване уточнення до існуючої методики дозволяє визначити ту форму технічного забезпечення, яка найбільше підходить до виробничих цілей підприємства.

5. Розроблені в процесі дослідження оптимізаційні моделі, які враховують можливості власної закупівлі техніки, мають універсальний характер, тому їх варто застосовувати для визначення потреби в техніці за умов різної наявності її та ресурсів (грошових, трудових, енергетичних та ін.).

6. Для підвищення економічної ефективності технічного забезпечення виробничих процесів на даному етапі ринкових відносин сільськогосподарським підприємствам пропонується:

- при власній закупівлі використовувати малопотужну техніку за умов мінімальних капіталовкладень. Така мінімалізація вигідна при створенні малих сільськогосподарських підприємств (селянських (фермерських) господарств, підсобних сільськогосподарських підприємств, малих орендних господарств). Таку форму закупівлі техніки варто застосовувати й іншим підприємствам, які не мають достатніх коштів. У майбутньому, при достатній кількості капіталу, варто орієнтуватися на закупівлю, спрямовану на інтенсифікацію виробництва, що практично не відрізняється від закупівлі техніки з мінімальним використанням паливно-мастильних матеріалів;

- у системі власної закупівлі засобів виробництва віддавати перевагу вітчизняній техніці, яка має меншу закупівельну вартість, вигідна для використання і нижчий рівень експлуатаційних витрат (особливо потужна), тоді як витрати паливно-мастильних матеріалів більше залежить від типу робіт, ніж від типу техніки, а роботи виконуються з приблизно однаковою ефективністю;

- при закупівлі техніки великими підприємствами виходити з енергомісткості виробничих процесів. Так, для виконання енергомістких робіт універсального характеру рекомендується закупати вітчизняну потужну техніку, а для робіт з низькою енергоємністю - змішану універсальну вітчизняну й іноземну малопотужну техніку, все ж віддаючи перевагу вітчизняній;

- щодо використання лізингу, то на сучасному етапі ринкових відносин у лізинг брати потужну універсальну вітчизняну техніку для підприємств з великою площею оброблюваних земель, малопотужну універсальну іноземну для підприємств з невеликими земельними площами. У подальшому, зі зміною ринкових умов, все ж таки варто буде орієнтуватися на вітчизняні марки техніки (за умови їх достатності для забезпечення виробничих процесів);

- енергомісткі роботи виконувати вітчизняною потужною технікою, взятою в лізинг, або одержувати такі послуги від спеціалізованих обслуговуючих підприємств, або ж сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які функціонуватимуть на колективних засадах власності;

- для одержання технічних послуг від спеціалізованих підприємств залучати потужну вітчизняну й іноземну техніку, що забезпечує значну інтенсифікацію виробництва та скорочує строки виконання робіт і витрати на утримання засобів виробництва та на паливно-мастильні матеріали. У майбутньому сільськогосподарським підприємствам варто все ж таки при одержанні послуг віддавати перевагу спеціалізованій вітчизняній техніці, що значно покращить систему механізації виробництва та скоротить витрати на виробничі фонди, але забезпечить інтенсифікацію діяльності;

- при кооперативному володінні технікою віддавати перевагу формуванню спеціальних кооперативів із спільного використання техніки. Така форма вигідна для малих підприємств, які обробляють невеликі земельні площі. При цьому цікавим є те, що малопотужна техніка і вітчизняна, і іноземна більш вигідна, оскільки її краще використовувати на малих площах, а також надавати послуги громадянам. У майбутньому це дозволить підприємствам більш раціонально використовувати різні види техніки, зокрема сезонні;

- ураховуючи кризовий стан технічного забезпечення сільського господарства на сучасному етапі, всі зусилля агропідприємств спрямувати на механізацію необхідних виробничих процесів з мінімальними витратами капіталу. Найбільш доцільно створювати обслуговуючі кооперативи на засадах колективної власності і закуповувати або включати в них спеціалізовану та сезонну техніку типу комбайнів, обприскувальних машин, просапних тракторів та ін. Державі доцільно проводити політику всебічної підтримки безприбуткових обслуговуючих кооперативів, надавати їх пільгові кредити, субсидії. Це скоротить витрати на утримання техніки, розширить період її використання, отже, її окупність, а також дозволить повніше механізувати виробничі процеси. Така форма організації технічного забезпечення виробничих процесів є найбільш перспективною в розвитку аграрних відносин;

- у майбутньому, при формуванні у підприємств достатнього капіталу, для крупних підприємств більше уваги приділяти лізинговим операціям з потужною вітчизняною технікою, закупати в особисте володіння вітчизняні марки техніки. Послуги варто одержувати для спеціалізованих робіт від обслуговуючих кооперативів, які мають бути виконані більш кваліфіковано та швидше, ніж власними силами;

- дрібним сільськогосподарським підприємствам і в подальшому організовувати сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи та закупати у власне володіння малопотужну техніку універсального характеру. Зі сторони варто одержувати спеціалізовані енергомісткі послуги та послуги сезонного характеру, що не лише вигідно для сільськогосподарського виробництва (завдяки скороченню витрат на утримання дорогої техніки зі збільшенням інтенсифікації виробництва, а також проведенню кваліфікованих спеціалізованих робіт – обприскування, меліорації, боротьби зі шкідниками), а й дозволяє розвантажити працівника-власника, полегшити сільськогосподарську працю та зробити її більш привабливою.

7. Важливим фактором розвитку ефективної системи технічного забезпечення виробничих процесів є підтримка держави, здійснювана не лише через компенсації вартості техніки, допомогу спеціалізованим обслуговуючим підприємствам типу МТС і лізинговим компаніям, а й через поступовий перехід до паритетності при утворенні цін на сільськогосподарську продукцію.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

АНОТАЦІЇ

Бага Л.Г. Ефективність різних форм технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК.- Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2003.

Досліджено стан і перспективи розвитку системи технічного забезпечення виробничих процесів в умовах приватизації аграрного сектора економіки. Висвітлено теоретичні основи та прикладні питання ефективного використання сільськогосподарськими підприємствами різних форм технічного забезпечення.

Універсалізовано модель власної закупівлі техніки підприємствами для різних виробничих цілей. Доповнено методику визначення потреби в засобах виробництва на основі визначення можливих прибутків при різних формах технічного забезпечення.

Розкрито перспективи подальшого формування відносин сільськогосподарських підприємств різних форм власності та різного виробничого потенціалу з організаціями інфраструктури технічного забезпечення аграрного сектора економіки України.

Ключові слова: ефективність, технічне забезпечення, оптимізація, лізинг, машинно-технологічна станція, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив.

Бага Л.Г. Эффективность разных форм технического обеспечения сельскохозяйственного производства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК.- Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева, Харьков,2003.

В диссертационной работе исследуется состояние и определяются перспективы развития системы технического обеспечения производственных процессов в условиях приватизации аграрного сектора экономики, рассматриваются теоретические основы и прикладные вопросы эффективности использования сельскохозяйственными предприятиями разных форм технического обеспечения.

Современное состояние технического обеспечения сельского хозяйства Украины и исследуемого региона является критическим. Агропредприятия не имеют возможности из собственного и заемного капитала обеспечить даже простое воспроизводство средств производства. Развитие предприятий инфраструктуры сельского хозяйства, в том числе и технического обеспечения, находится на начальной стадии. Рынок материально-технических ресурсов характеризируется значительной нестабильностью и отсутствием здоровой конкуренции.

В диссертации предлагается альтернативная система привлечения предприятий инфраструктуры к производственному процессу. Наши научные исследования направлены на определение эффективности использования предлагаемых рынком различных форм технического обеспечения сельскохозяйственных предприятий. При этом заинтересованной стороной выступает сельскохозяйственный производитель, который сам выбирает необходимую форму технического обеспечения производственных процессов, оценивает возможные позитивные и негативные стороны такого взаимодействия со специализированными организациями.

При формировании системы технического обеспечения производственных процессов следует ориентироваться на специфику каждого конкретного предприятия: учитывать его производственную мощность, наличие ресурсов, в том числе денежных и трудовых, специализацию, используемую технологию, соотношение затрат и прибыли от получаемой продукции при различных формах технического обеспечения производственного процесса. Также следует учитывать сумму затрат на единицу производимой продукции при разных формах технического обеспечения: при получении услуг со стороны на определенные виды работ (или на все производственные процессы), при получении техники на условиях лизинга, при кооперативном владении техникой, при выполнении всех работ собственной техникой.

Оценка разных форм технического обеспечения технологических процессов в сельском хозяйстве, в частности в растениеводстве, показала, что сельхозпредприятия различных организационно-правовых форм хозяйствования должны использовать технику с точки зрения получения конечного результата от производства, оценивая стоимость полученной продукции по рыночным ценам. Сопоставление выгодности разных форм технического обеспечения производственных процессов осуществляется для частного и кооперативного владения, а также при получении лизинговых услуг и выполнении работ специализированными предприятиями типа МТС.

В современных условиях сельскохозяйственные предприятия вынуждены ориентироваться на минимальные затраты денежных средств в процессе технического обеспечения производства. В будущем же необходимо ориентироваться на интенсификацию и экологизацию производства. Нами универсализирована модель собственной закупки сельхозпредприятиями техники в зависимости от производственных целей (минимализации затрат при закупке, интенсификации производства, минимума затрат горюче-смазочных материалов), разработаны дополнения к методике определения потребности в средствах производства на основе определения возможного получения прибылей при разных формах технического обеспечения.

Разработаны рекомендации по использованию различных типов технического обеспечения производственных процессов, оценке их выгодности с точки зрения сельскохозяйственных предприятий. Предложена система сопоставления выгодности разных форм технического обеспечения путем сравнения доходов от реализации продукции и затрат на ее производство. Раскрыты возможности сочетания этих форм при разных