Київський національний університет

імені тараса шевченка

дука Анастасія Петрівна

УДК 338.242:658.589

механізм управління створенням наукоємної продукції в організаціях науково-технологічної сфери

08.02.02 - | економіка та управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України,

Заслужений діяч науки і техніки України

Черваньов Дмитро Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності |

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Гончарова Наталія Петрівна,

Інститут економіки НАН України, провідний науковий співробітник відділу промислового потенціалу

кандидат економічних наук, доцент

Лич Володимир Миколайович,

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, заступник директора

Провідна установа: | Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра економіки підприємства, м. Львів |

Захист відбудеться “17” вересня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий “9” липня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Еволюція світової економіки доводить, що рівень розвитку та динамізм науково-технологічної сфери забезпечує основу стійкого економічного зростання і визначається їх вагомим внеском у розвиток суспільства. Орієнтація на інноваційну модель розвитку, зростаючі темпи науково-технічних змін, стрімку динаміку наукоємних виробництв надали новий поштовх інтенсивним науковим дослідженням проблем економіки та управління науково-технічним прогресом, зокрема активізації науково-технічної та інноваційної діяльності й управління створенням наукоємної продукції.

Теоретичні дискусії з цієї проблеми відображають пошук джерел економічного зростання, необхідність розробки надійного наукового підґрунтя для використання наявного інтелектуального потенціалу й усвідомлення ролі знань та інновацій як найважливіших економічних ресурсів. Так, вже протягом 10 – 15 останніх років у розвинених країнах відмічається тенденція зниження матеріальної складової у вартості продукції та послуг до рівня 10 – 15% та збільшення частки витрат на отримання знань та інформації. Згідно з експертними оцінками, 15 – 25% приросту ВВП здійснюється за рахунок випереджувального розвитку високотехнологічних виробництв, приріст національного доходу на 65 – 80% досягається за рахунок використання результатів функціонування науково-технологічної сфери, а норма рентабельності авіаційної наукоємної і високотехнологічної продукції сягає до 1000 % та 2000 % - космічної.

Для створення продукту, здатного конкурувати і приносити прибуток, необхідно використовувати реалізовані у технічних ідеях інформацію та знання. Проте сучасний стан науково-технологічної сфери в Україні свідчить про серйозні суперечності в її функціонуванні: достатньо високий науково-технічний потенціал і значні потужності високотехнологічного комплексу в період економічних реформ виявились незапитаними та почали деградувати, а організація науково-технічної та інноваційної діяльності й система управління ними не повною мірою забезпечують необхідні передумови для формування економіки інноваційного типу.

Визначення стратегічних цілей формування та розвитку інноваційної складової національної економіки, перебудова її інституційної структури, зміна механізмів взаємодії наукових та дослідно-впроваджувальних організацій із споживачами їх продукції, необхідність активізації науково-технічної та інноваційної діяльності надають особливої актуальності дослідженням механізму управління створенням наукоємної продукції.

Теоретичні основи дослідження проблем управління процесами створення наукоємної продукції закладені в роботах М.Абрамовіца, С.Глазьєва, Є. Денісона, П.Друкера, В. Зомбарта, Д. Кендріка, М.Кондратьєва, Р. Лукаса, Г.Менша, Б.Санто, Д.Сахала, А. Сміта, Р. Солоу, Б.Твісса, М.Туган-Барановського, Й.Шумпетера. Серед найбільш значних досліджень, які висвітлюють ті чи інші аспекти теорії і практики управління науково-технічною та інноваційною діяльністю, варто відзначити праці таких дослідників, як В.П.Александрова, А.І.Амоша, К.А.Багріновський, Ю.М.Бажал, Л.К.Безчасний, М.А.Бендіков, О.Г.Білоцерківець, І.О.Булкін, С.В.Валдайцев, О.Є.Варшавський, Л.Водачек, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, Н.П.Гончарова, Г.М.Добров, В.А.Євтушевський, П.Н.Завлін, О.І.Жилінська, Г.І.Калітич, М.І.Крупка, Г.А.Лахтін, О.О.Лапко, В.М.Лич, І.І.Лукінов, Б.А.Маліцький, Л.Е.Мінделі, Л.І.Нейкова, А.А.Пересада, Б.Г.Салтиков, Р.А.Фатхутдінов, Д.М.Черваньов, А.В.Шегда, С.М.Ямпольский та інших.

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних та зарубіжних науковців, слід зауважити, що до цього часу у наукових працях щодо науково-технічної та інноваційної діяльності переважає процесний підхід, тоді як швидкі темпи науково-технічного прогресу, загострення конкуренції вимагають орієнтації на результативний підхід до управління науково-технічною та інноваційною діяльністю, які не знайшли свого остаточного вирішення, що й зумовило актуальність теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною темою “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ “Інноваційно-інвестиційні фактори соціально-економічного розвитку України”, шифр 01 БФ040-01, в межах якої обґрунтовано теоретико-методичні засади формування механізму управління науково-технічною та інноваційною діяльністю на макро- і мікрорівні.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методичного забезпечення формування механізму управління створенням наукоємної продукції, спрямованого на підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу національної економіки в умовах формування її інноваційної моделі розвитку.

Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:

- визначити економічну сутність поняття “наукоємна продукція” та розробити її класифікацію;

- обґрунтувати необхідність, розкрити теоретико-методичні основи формування механізму управління створенням наукоємної продукції та виділити його основні складові в умовах формування інноваційної моделі розвитку національної економіки;

- виявити основні тенденції створення наукоємної продукції в Україні та проаналізувати й оцінити рівень його організаційного і фінансового забезпечення;

- дослідити методики оцінки вартості наукоємної продукції та запропонувати напрями вдосконалення в умовах залучення результатів науково-технічної та інноваційної діяльності у сферу ринкових відносин;

- розкрити значення державного регулювання в механізмі управління створенням наукоємної продукції і запропонувати основні напрями підвищення ефективності форм і методів державного регулювання науково-технологічної сфери;

- запропонувати напрями формування ефективної системи фінансового забезпечення створення наукоємної продукції відповідно до особливостей функціонування науково-технологічної сфери національної економіки та на цій основі обґрунтувати шляхи вдосконалення її фінансування;

- з’ясувати особливості реалізації функцій управління у процесі створення наукоємної продукції та розробити модель прийняття управлінського рішення, орієнтовану на скорочення його тривалості й досягнення загального ресурсозбереження в умовах обмеженості ресурсів.

Об’єктом дослідження є науково-технічна та інноваційна діяльність організацій, що складають інституційну основу науково-технологічної сфери національної економіки. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем управління створенням наукоємної продукції в умовах формування інноваційної моделі розвитку.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань управління науково-технічною та інноваційною діяльністю, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, енциклопедичні видання, монографічні дослідження та статті зарубіжних і вітчизняних авторів.

Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових методів збору і обробки інформації, зокрема аналізу і синтезу, конкретного і абстрактного, індукції і дедукції, історичного аналізу, порівняльного аналізу (при визначенні сутності наукоємної продукції та її класифікації, розкритті структури механізму управління створенням наукоємної продукції, удосконаленні методики оцінки вартості наукоємної продукції), системного підходу (при розробці структури механізму управління створенням наукоємної продукції), методів експертних оцінок та статистичної обробки отриманих результатів (при визначенні тривалості етапів процесу створення наукоємної продукції, виявленні тенденцій розвитку організацій науково-технологічної сфери, оцінці регіональних умов для активізації науково-технічної та інноваційної діяльності), графічного аналізу (при аналізі джерел та особливостей фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності). Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасних концепцій управління та інноваційного менеджменту, теорії систем, теорії моделювання та теорії організації. При перевірці запропонованих методик використовувалися методи експертних оцінок, економіко-статистичні методи, методи економічного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації. У дисертації отримано нові обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання розробки теоретико-методичного забезпечення формування механізму управління створенням наукоємної продукції, спрямованого на підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу національної економіки для переходу на інноваційну модель розвитку. Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:

вперше запропоновано:

-

-

удосконалено:

-

-

отримало подальшого розвитку:

-

-

Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає у тому, що отримані наукові результати можуть бути використані в процесі формування механізму управління на рівні організацій науково-технологічної сфери, при обґрунтуванні вибору методу оцінки вартості окремих видів створеної наукоємної продукції; скороченні тривалості отримання кінцевих результатів науково-технічної та інноваційної діяльності, а також можуть бути застосовані при вдосконаленні державної науково-технічної та інноваційної політики. Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів “Основи науково-технічної та інноваційної політики”, “Організація та управління нововведеннями”, “Інвестування”, “Аналіз інвестиційних проектів” на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №511/178 від 17.06.2003 р.) та Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (довідка №01/02-276 від 12.02.2002 р.).

Положення і пропозиції дисертаційної роботи щодо підвищення ефективності функціонування організацій, що здійснюють дослідження і розробки, та розширення використання важелів державного регулювання були використані Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при підготовці пропозицій до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” та проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про нормативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” (довідка №22-23/196 від 12.05.2003 р.)

Запропонована методика і практичні пропозиції щодо оцінки вартості результатів досліджень і розробок були використані “Аерокосмічною асоціацією” при обґрунтуванні розміру ліцензійної винагороди на право їх використання (довідка №К-1/6 від 10.10.2002 р.); опрацьовані автором схеми участі кредитно-фінансових установ у забезпеченні процесів створення наукоємної продукції знайшли практичне застосування у реалізації проектів АТ “Український інноваційний банк” (довідка №134/722 від 07.04.2000 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати дослідження отримані автором особисто. В наукових публікаціях, що видані у співавторстві, у дисертації використано тільки ті положення, які є результатом досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на: семінарах, круглих столах, засіданнях кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності, на наукових конференціях і Днях науки, що проводилися на базі економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях. Серед них: Всеукраїнська конференція “Науково-практичні проблеми інвестиційної та інноваційної політики держави” (Київ, 1997); Міжнародна науково-практична конференція “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки: досвід, проблеми і перспективи” (Луцьк, 1997); Наукова конференція “Соціально-правові, економічні, духовні та освітянські аспекти розбудови громадянського суспільства в Україні” (Київ, лютий 2001 р.); Міжнародна наукова конференція “Україна: шляхами віків” (Київ, травень 2002 р.); семінар, проведений Міжнародним центром приватизації, інвестицій та менеджменту “Іноземні експортні кредити під гарантії Кабінету Міністрів України: обсяги та можливості” (Київ, 1999).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,9 друк. арк., з них 8 – у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (283 найменування) і 7 додатків, в яких розташовані 42 розрахункові таблиці, 12 рисунків. Основний зміст дисертації викладено на 189 сторінках тексту. Робота вміщує 7 таблиць і 9 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи формування механізму управління створенням наукоємної продукції” досліджено економічну сутність наукоємної продукції; особливості процесу її створення в організаціях науково-технологічної сфери; принципи формування та складові механізму управління створенням наукоємної продукції в сучасних умовах.

У дисертації розглянуто різні підходи до визначення сутності поняття “наукоємна продукція”, проведено критичний аналіз традиційного розуміння даного поняття. Це дозволило обґрунтувати, що економічна сутність поняття “наукоємна продукція” відображає сукупність суспільних відносин, в яких втілені найбільш загальні та суттєві властивості, ознаки і зв’язки виробництва й реалізації новинок, і являє собою кращий за властивостями кінцевий результат систематичної інтелектуальної творчої діяльності у матеріально-речовій або інформаційній формі, що може бути представлений на ринку для подальшого використання у виробництві з метою забезпечення додаткового прибутку. Таке визначення акцентує на особливому характері праці, результатом якої є наукоємна продукція, залученні в економічний оборот і відчуженні від інноватора-створювача.

Доведено, що через залучення у сферу ринкових відносин наукоємна продукція набуває якостей товару і спроможна виконувати певні функції. В результаті реалізації такої продукції покриваються витрати на її створення та продаж (функція рефінансування); отриманий від реалізації наукоємної продукції прибуток забезпечує економічну мотивацію розробника нових інновацій (функція заохочення) і є джерелом фінансування інноваційного процесу (функція відтворення). Це дозволило запропонувати авторську класифікацію наукоємної продукції за такими ознаками: особливості появи; напрями використання; ступінь прогресивності; оригінальність і масштаби перетворень; форма використання; можливість правового захисту.

У роботі обґрунтовано, що основою інноваційного типу економічного зростання є об’єкти інтелектуальної власності, що в сучасних умовах відображають сукупність відносин власності, які виникли і розвиваються разом з новітнім технологічним укладом.

Значну увагу у дисертації приділено аналізу процесу створення наукоємної продукції, виділення його етапів дозволило визначити можливості залучення результатів на кожному з них у сферу ринкових відносин. Доведено доцільність отримання необхідних охоронних документів, або документів, що підтверджують право власності на отримані результати на кожному з етапів. Розглянуто особливості життєвого циклу наукоємної продукції залежно від її виду.

У дослідженні обґрунтовано, що процес формування ринкових відносин вимагає підвищення ролі науково-технологічної сфери й зумовлює об’єктивну необхідність формування механізму управління створенням основних результатів науково-технічної та інноваційної діяльності як складової загального господарського механізму. Виходячи з базових положень системного підходу у механізмі управління створенням наукоємної продукції доцільно розглядати критеріально-цільову складову (забезпечує трансформацію мети управління у конкретні завдання, узгодження основних цілей та напрямів державної науково-технічної та інноваційної політики з цілями конкретного розробника, визначення бажаних результатів, розробку дерева цілей); організаційно-технологічну складову (забезпечує узгодження між критеріями, факторами, методами і ресурсами, охоплює організаційні та технологічні відносини і містить організаційну структуру, структуру технологічного процесу, організаційні форми, методи, функції управління, форму зв’язків з державними інститутами); економічну складову (забезпечує узгодження методів управління з ресурсами управління і визначає форму власності на отримані результати, механізм ціноутворення, господарську самостійність об’єкту управління). Обґрунтовано теоретичні основи формування механізму управління створенням наукоємної продукції, зокрема визначено систему принципів і напрями їх реалізації, а саме: єдність і цілісність; комплексність; принцип відносної автономії; зосередженість на скороченні часового лагу між ідеєю та результатом; принцип неперервного розвитку; принцип економічності; принцип гнучкості; принцип інтеграції освіти, науки, виробництва і споживання; принцип пріоритету потреб ринку.

У другому розділі “Основні напрями формування механізму управління в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності” проведено моніторинг діяльності організацій науково-технологічної сфери, оцінено рівень його фінансового забезпечення, досліджено основні форми організації процесу створення наукоємної продукції, проаналізовано методи оцінки вартості результатів науково-технічної та інноваційної діяльності. Виявлено, що поступове скорочення фінансової, матеріально-технічної та висококваліфікованої кадрової бази створення наукоємної продукції за період з 1995-2001р.р. призвело до зменшення обсягів окремих її видів, зниження активності науково-технічної, інноваційної та ліцензійно-патентної діяльності як окремих організацій, так і рівні держави загалом, про що свідчать дані табл.1.

Основною тенденцією розвитку науково-технологічної сфери в Україні є все більше віддалення її від виробничого і фінансового секторів економіки, і як наслідок, на тлі зростання загальної кількості організацій, які виконували наукові дослідження та розробки, відбувається зменшення організацій у заводському і галузевому секторах науки; зменшується обсяг фундаментальних і прикладних досліджень та розробок при одночасному зростанні частки науково-технічних послуг; патентно-ліцензійна діяльність переважно орієнтується на споживчий ринок; розробка і освоєння окремих видів наукоємної продукції здійснюється за рахунок збільшення навантаження на наявне обладнання і технології; відбувається зростання частки висококваліфікованих кадрів (кандидатів та докторів наук) щодо загальної кількості зайнятих, на тлі зменшення їх частки серед виконавців досліджень і розробок.

За результатами аналізу структури джерел фінансування досліджень і розробок виявлено тенденцію щорічного зменшення бюджетних витрат (у % від ВВП) на науку, хоча держбюджет залишається значним фінансовим джерелом, і зростання частки іноземного фінансування порівняно з іншими джерелами. Це створює загрозу "brain drain" на ранній стадії інноваційного процесу. Зроблено висновок про необхідність посилення уваги до захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності вітчизняних розробників.

На основі узагальнення факторів, що стримують розвиток організацій науково-технологічної сфери України, запропоновано напрями щодо призупинення негативних тенденцій: врегулювання ринку наукоємної продукції (насамперед, інтелектуальної власності); розширення спектру форм організації досліджень і розробок; врахування пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій у створенні наукоємної продукції; удосконалення методики оцінки вартості наукоємної продукції; адаптація процесу створення наукоємної продукції до умов зовнішнього середовища; підвищення стимулюючого впливу держави на інноваційну активність суб’єктів господарювання; розширення джерел фінансового забезпечення процесу створення наукоємної продукції та підвищення ефективності їх використання.

Таблиця 1.

Показники діяльності організацій науково-технологічної сфери*

Показники | Роки | Індекс зміни за 1995-2001 рр.

1995 | 1998 | 2001

Кількість створених зразків нових типів машин, устаткування, апаратів | 435 | 253 | 300 | 0,69 | Кількість створених зразків нових типів приладів та засобів автоматизації, од. | 63 | 15 | 35 | 0,56 | Використано раціоналізаторських пропозицій, тис. од.66,4 | 43,6 | 38,7 | 0,58 | Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт, в розрахунку на одного виконавця, у факт. цінах, тис. грн. | 394515,4 | 9,4 | 20,07 | 0,00…

Чисельність виконавців досліджень і розробок, тис. осіб, у т.ч. за секторами: | 179,8 | 134,4 | 113,3 | 0,63 | галузевий | 59,0 | 56,1 | 54,1 | 0,92 | заводський | 11,2 | 9,0 | 8,3 | 0,74 | Обсяг науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, у цінах відповідних років за видами у % до загального обсягу: | фундаментальні дослідження | 11,5 | 16,2 | 13,0 | 1,13 | прикладні дослідження | 29,6 | 23,4 | 20,0 | 0,68 | розробки | 55,5 | 53,8 | 58,0 | 1,04 | науково-технічні послуги | 3,4 | 6,6 | 9,0 | 2,65 | Вперше освоєно виробництво принципово нових видів продукції машинобудування, найменувань442 | 265 | 298 | 0,67 | Кількість діючих патентів, отриманих організаціями галузевого сектору, тис. од. |

0,75 |

0,50 |

0,64 |

0,85 | Кількість діючих патентів, отриманих організаціями заводського сектору, тис. од. | 0,07 | 0,18 | 0,059 | 0,84 | Частка високотехнологічних товарів у загальному обсязі імпорту, % | 18,1 | 23,2 | 21,4 | 1,18 | * Розраховано і складено автором за даними Державного комітету статистики України

Порівняльний аналіз форм організації інноваційних процесів дав підстави стверджувати, що найбільш ефективними з них для України щодо створення наукоємної продукції є технопаркові структури та об’єднання організацій для проведення спільних досліджень, що забезпечило б інтенсифікацію розвитку, модернізацію техніко-технологічної і матеріально-технічної бази досліджень і розробок, повніше залучення й ефективне використання наявного науково-технічного потенціалу. Разом з тим, у роботі зроблено висновок про необхідність розвитку малих інноваційних та інноваційно-впроваджувальних фірм, а також поширення практики діяльності “внутрішніх венчурів” при промислових підприємствах з метою використання переваг, які полягають у вузькій спеціалізації, вищому рівні зацікавленості у кінцевих результатах.

У роботі визначено взаємообумовлені суб’єктивні та об’єктивні фактори, які впливають на тип і динаміку розвитку економіки загалом та окремих її складових і визначають умови формування сприятливого середовища для взаємодії основних учасників науково-технічної та інноваційної діяльності з приводу реалізації ними своїх можливостей. Основним відображенням такого середовища є досягнутий рівень соціально-економічної розвитку. Комплексна характеристика цих явищ передбачає використання системи показників, кожен з яких має самостійне значення, є складовою узагальнюючої властивості і повинен враховувати міжрегіональну диференціацію структури науково-технічного потенціалу. Результати оцінки регіональних умов для активізації науково-технічної та інноваційної діяльності на основі застосування методу стандартизації показників дали змогу поділити регіони України на три умовні категорії: “периферійні” (0,260 – 0,332: Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Одеська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області); “помірно активні” (0,332 – 0,404: АР Крим, Луганська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Сумська, Чернівецька області); “помірно сприятливі” (0,404 – 0,620: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Харківська). На цій основі сформульовано висновок, що сукупна дія факторів, які визначають рівень соціально-економічного розвитку, зумовлює підвищення ролі регіональної диференціації і необхідність її врахування у формуванні механізму управління створенням наукоємної продукції.

З метою активізації процесу створення наукоємної продукції обґрунтовано необхідність врегулювання економічних відносин між створювачами і споживачами результатів досліджень і розробок через удосконалення методики оцінки вартості наукомісткої продукції, виходячи з відповідного її виду, стадії життєвого циклу та можливості використання.

У роботі узагальнено підходи до оцінки вартості наукоємної продукції, на основі чого обґрунтовано відповідність кожному з них певної сукупності методик. Це дозволило обґрунтувати висновок, що серед існуючих підходів до оцінки вартості результатів науково-технічної та інноваційної діяльності чільне місце посідають методики витратного підходу, які є адекватними не для всіх видів наукоємної продукції. Методики прибуткового підходу та методи швидкої початкової оцінки не завжди дають достовірні результати щодо внеску наукоємної продукції у формування грошових потоків підприємства, що її споживає. А застосування методик ринкового підходу обмежене відсутністю аналогів через “піонерну природу” такої продукції. Тому запропоновано методику оцінки вартості, яка базується на розрахунку середньозваженої вартості капіталу (WACC). Результати розрахунків щодо порівняння найбільш уживаних методик оцінки вартості наукоємної продукції та запропонованої методики представлені на рис.1.

Рис. 1. Порівняння результатів застосування методик розрахунку розміру винагороди за використання наукоємної продукції

Перевагою застосування запропонованої методики є можливість більш точно врахувати очікуваний додатковий грошовий потік підприємства – користувача наукоємної продукції та врахувати його при розрахунку ліцензійної винагороди за її використання. Формула розрахунку розміру винагороди виглядає таким чином:

(1)

де L - сума винагороди, розрахована за одиницю продукції (гр. од.);

І - загальний обсяг прибутку підприємства (середній за відповідний період використання наукоємної продукції);

P - ціна одиниці товару, що вироблений з використанням наукоємної продукції;

Vm, Vt - ринкові ціни грошово-кредитних (чистого оборотного капіталу), матеріальних і нематеріальних активів (зокрема, об’єктів інтелектуальної власності) відповідно;

Rm, Rt - відносні ставки доходу, пов’язані з відповідними компонентами активів підприємства;

Vc - загальна вартість бізнесу або інвестований капітал (середня за відповідний період використання наукоємної продукції);

Idf - чистий річний прибуток підприємства від основної діяльності (середня за відповідний період використання наукоємної продукції);

WACC - середньозважена вартість капіталу підприємства.

На відміну від інших методик оцінки вартості суттєвою перевагою запропонованої є акцент на виконанні наукоємною продукцією функцій відтворення та стимулювання, а не лише рефінансування - витрати на створення наукоємної продукції не просто відшкодовуються, а відбувається розширення ресурсної бази для інноваційного процесу за рахунок очікуваного грошового потоку.

У третьому розділі “Перспективи функціонування механізму управління створенням наукоємної продукції” обґрунтовано напрями державного регулювання процесу створення наукоємної продукції в ринкових умовах, вдосконалення фінансово-кредитного забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності; доведено, що посилення управлінського впливу можна розглядати як захід щодо ресурсозбереження при створенні наукоємної продукції.

Визначено, що стратегічною метою державного регулювання щодо створення наукоємної продукції повинно бути забезпечення через систему відповідних методів і форм належних умов для активізації науково-технічної та інноваційної діяльності, які орієнтовані на стимулювання платоспроможного попиту на наукоємну продукцію; створення сприятливого інституційно-правового середовища. Зроблено висновок, що для закріплення позитивних тенденцій у розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності організацій необхідно удосконалити механізми їх державного регулювання та підтримки.

У процесі дослідження визначено умови підтримки і прямого впливу на розвиток науково-технологічної сфери: створення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, відродження діяльності науково-дослідних інститутів, які ще зберегли достатній кадровий науковий потенціал; сприяння щодо створення державної інформаційної інфраструктури та загальнонаціональної інформаційної мережі; забезпечення високопрофесійної та якісної експертизи науково-технічних й інноваційних програм, проектів, пропозицій і заявок; сертифікація наукоємної продукції.

Визначено напрями участі держави в законодавчому і нормативному забезпеченні, формуванні сприятливих умов у сфері підтримки створення наукоємної продукції, а саме: сприяння розвитку науки і підготовці наукових та інженерних кадрів; забезпечення початкового попиту на наукоємну продукцію шляхом державного замовлення, в основному, у формі контрактів; створення системи пільг, забезпечення розвитку інноваційних організацій та ринкової інфраструктури; надання податкових пільг інноваційним підприємствам з одночасним застосуванням заходів податкового пресингу до інноваційно-неактивних підприємств; сприяння змінам у системі фінансового забезпечення процесу створення наукоємної продукції; законодавче забезпечення процесу створення наукоємної продукції, зокрема процедури отримання охоронних документів; активізація міжнародної науково-технологічної кооперації; посилення ролі держави як посередника в створенні інституційних та економічних механізмів, що ведуть до інтеграції науки та виробництва, об’єднання капіталів в структурах, спроможних створювати високотехнологічні, конкурентоспроможні товари та послуги.

У роботі систематизовано основні джерела фінансового забезпечення, які використовуються для забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, на основі чого сформульовано висновок про обмеженість їх кількості (власні кошти, державний бюджет та кошти замовників) й недоступності більшості з них для організацій науково-технологічної сфери через імовірнісний характер очікуваного результату, відсутність задовільної для банку застави тощо. Тому особливе місце відводиться форфейтингу як одній з ефективних форм фінансування, що здатний значно оживити в Україні науково-технічну та інноваційну діяльність, схему якого представлено на рис.2.

Виходячи з інноваційної моделі розвитку економіки України, у дисертації обґрунтовано положення щодо формування механізмів трансферу технологій у контексті вирішення назрілих проблем. При цьому використання форфейтингу рекомендується при здійсненні науково-технічних і технологічних проектів у рамках реалізації вітчизняних пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Рис. 2. Форфейтингове фінансування процесу створення наукоємної продукції

У межах вирішення проблеми формування ефективної системи фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності відповідно до особливостей функціонування науково-технологічної сфери у національній економіці було запропоновано, окрім застосування нових форм і методів фінансування створення наукоємної продукції, зокрема форфейтингу і змішаного фінансування; посилення контролю з боку держави за цільовим використанням бюджетних ресурсів; запровадження системи пільг для фінансових і кредитних установ у випадку їх активної участі у фінансуванні науково-технічної та інноваційної діяльності; посилення контролю за цільовим використанням фінансових ресурсів.

У дисертації на основі виявленої у першому розділі специфіки процесу створення наукоємної продукції формалізовано процедуру прийняття оптимального управлінського рішення щодо вибору ресурсного профілю. Укрупнена блок-схема алгоритму вибору оптимального ресурсного профілю представлена на рис.3.

Рис.3. Укрупнена блок-схема алгоритму вибору оптимального ресурсного профілю за процесом створення наукоємної продукції.

Основним критерієм для оптимізації обрано дисперсію ресурсних змін за критичними операціями R(t), який відображає рівномірність розподілу наявних ресурсів у межах термінів виконання операцій, що сприяє більш раціональному їх використанню. Це досягається зсувом термінів виконання некритичних операцій в межах наявних резервів часу (FLj). Важливим моментом при розподілі обмежених ресурсів є врахування послідовності виконання операцій (Aj), оскільки можливість початку роботи обумовлена не лише наявністю ресурсів, але й технологічним закінченням попередньої роботи за умови неперервності їх виконання.

Запропонований алгоритм був апробований на прикладі інноваційного проекту Аерокосмічної асоціації, в результаті чого обґрунтовано висновок, що його застосування забезпечує покращення якості планування в процесі створення наукоємної продукції, формування оптимальної технологічної послідовності виконання операцій, здійснення контролю за ходом реалізації проектів з метою забезпечення чіткої координації діяльності виконавців, зосередження на вирішенні найбільш важливих завдань. Доведено, що на практиці це сприятиме підвищенню точності обґрунтування термінів завершення створення наукоємної продукції, оцінки перспектив скорочення його тривалості, завершення у встановлені терміни, визначення необхідних обсягів ресурсів й досягнення загального ресурсозбереження.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі формування механізму управління створенням наукоємної продукції, що дало змогу розробити теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу України в умовах формування інноваційної моделі розвитку та сформулювати наступні висновки.

1. Темпи зростання та конкурентоспроможність національної економіки значною мірою обумовлюють необхідність підвищення ефективності управління науково-технічною та інноваційною діяльністю з метою впровадження нових технологічних процесів, нарощення випуску наукоємної продукції для задоволення потреб внутрішнього ринку і збільшення її експорту. Вирішення цього завдання можливе за умови розвитку науково-технологічної сфери з орієнтацією на результативний підхід в її функціонуванні шляхом формування механізму управління створенням наукоємної продукції, спрямованого на посилення впливу науки на економіку і зближення її з виробництвом.

2. Економічна сутність наукоємної продукції відображає сукупність суспільних відносин, в яких втілені найбільш загальні та суттєві властивості, ознаки і зв’язки продукування й ринкової реалізації новинок. Така продукція являє собою кращий за властивостями кінцевий результат систематичної інтелектуальної творчої діяльності у матеріально-речовій або інформаційній формі, що може бути представлений на ринку для подальшого використання у виробництві з метою забезпечення додаткового прибутку. Доведено, що через залучення у сферу ринкових відносин наукоємна продукція спроможна виконувати функції рефінансування, стимулювання (заохочення) та відтворення.

3. Поглиблення теоретичного обґрунтування наукоємної продукції дало можливість запропонувати її класифікацію за такими ознаками: особливості появи (наукова продукція, науково-технічна продукція, інноваційна продукція); напрями використання (нові знання, які носять загальнотеоретичне значення; нові знання, які можуть бути застосовані для створення нової продукції; нові знання, орієнтовані на відповідні види економічної діяльності; нові знання, втілені у конкретній матеріальній продукції); ступінь прогресивності (нова продукція, принципово нова продукція, модернізована продукція, продукція, що вперше освоюється в Україні); оригінальність і масштаби перетворень (продукція, яка налаштовує на використання нових загальнонаукових ідей; продукція, яка вимагає застосування нових науково-прикладних ідей; продукція, націлена на адаптовані науково-прикладні ідеї; продукція, що спричиняє появу проблем удосконалення існуючої продукції чи технології її отримання; продукція, яка стосується освоєння виробництва готових нововведень); форма використання (інформація; консультування; науково-дослідні роботи на замовлення; науково-технічна документація, ліцензії, авторські свідоцтва, авторський нагляд, розроблені схеми, конструкторські рішення, проектна документація, дослідні зразки, патенти; техніко-економічне обґрунтування, інжинірингові послуги, корисні моделі, “ноу-хау”, товарні знаки, товарні марки); можливість правового захисту (об’єкти промислової власності; об’єкти авторського права).

4. Визначено, що формування механізму управління створенням наукоємної продукції передбачає виокремлення в його структурі таких складових: критеріально-цільову, організаційно-технологічну та економічну, що обумовлюють сукупність методів та забезпечують реалізацію основних функцій управління, а також орієнтовані на узгодження економічних інтересів між розробниками та споживачами наукоємної продукції.

5. Виявлено, що поступове скорочення фінансової, матеріально-технічної та висококваліфікованої кадрової складових інноваційного потенціалу за період 1995-2001р.р. призвело до зменшення обсягів створення основних видів наукомісткої продукції, зростання частки імпорту високотехнологічної продукції, зниження активності науково-технічної, інноваційної та ліцензійно-патентної діяльності в Україні.

6. З метою вдосконалення методики оцінки вартості результатів науково-технічної та інноваційної діяльності запропоновано використовувати методику, яка базується на розрахунку середньозваженої вартості капіталу і враховує внесок наукоємної продукції для організації-споживача у формування додаткових грошових потоків. Застосування цієї методики дає можливість більш точно врахувати переваги такої характеристики продукції, як наукоємність при встановленні плати за її використання.

7. Для формування ефективної системи фінансового забезпечення інноваційних процесів відповідно до особливостей функціонування національної науково-технологічної сфери доведено необхідність диверсифікації фінансової бази досліджень і розробок та обґрунтовано можливість застосування додаткових джерел, форм і методів фінансового забезпечення створення наукоємної продукції в умовах обмеженості та недостатності фінансових ресурсів. Зокрема, враховуючи переваги форфейтингу у фінансуванні зовнішньоторговельних угод та тенденцію до зростання частки імпорту високотехнологічної продукції, обґрунтовано доцільність адаптації форфейтингових схем фінансування до угод, пов’язаних з трансфером технологій в Україну.

8. Обґрунтовано визначальну роль державного регулювання у механізмі управління створенням наукоємної продукції. Визначено, що пріоритетним напрямом державного регулювання має стати створення умов, які забезпечують не тільки збільшення науково-технічного потенціалу, а його максимальну реалізацію в інтересах суспільства за рахунок узгодження у механізмі управління створенням наукоємної продукції складових ринкового та державного регулювання науково-технологічної сфери.

9. Запропоновано модель і розроблено алгоритм формування оптимального ресурсного профілю, який дає можливість розробникам визначати зміст заходів щодо доцільності та послідовності здійснення операцій, планування їх тривалості й ресурсної забезпеченості, розподілу ресурсів з метою раціонального їх використання при здійсненні науково-технічної та інноваційної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

- у наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.