ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ( м.Одеса ) ім. К.Д.УШИНСЬКОГО

УДК: 100.32

Джулай Ганна Андріївна

МУЗИЧНА МЕНТАЛЬНІСТЬ: СОЦIАЛЬНО-ФIЛОСОФСЬКИЙ АНАЛIЗ

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія

та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Одеса - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса ) ім. К.Д.Ушинського, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор

Кавалеров Анатолій Іванович

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського,

завідувач кафедри філософії та соціології

Офіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор

Гансова Емма Августівна,

Одеський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, професор кафедри філософських та соціально-політичних наук.

кандидат філософських наук

Доннікова Ірина Анатоліївна

Одеська державна морська академія,

доцент кафедри філософії

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет, кафедра філософії

Захист відбудеться “22” січня 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053. 02 в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса ) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65021, м. Одеса, вул.. Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету ( м.Одеса ) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65021, м.Одеса, вул.. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “20" грудня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.Г.Мисик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Виведення концепції музичної ментальності, визначення її сутності, змісту та структури, окреслення категоріального апарату неможливе поза межами соціально-філософського осмислення культури як соціального феномену, що включає в себе суспільну та індивідуальну свідомість і самосвідомість, різні базові та похідні форми, соціальний досвід, що сформувався впродовж суспільного розвитку. Вивчення глибинних прошарків духовного життя суспільства передбачає необхідність дослідження музичної ментальності у нерозривній єдності з іншими явищами суспільного буття.

У ментальності проявляється і зберігається соціально-економічна і політико-правова організація суспільства, світосприймання і світобачення народу, його ідеали, ціннісні орієнтації, світоглядні позиції тощо. Це категорія, яка поєднує епохи, які, на перший погляд, різні у часовому і просторовому вимірах, базова засада, що дає можливість комплексно сприймати навколишню дійсність, оцінювати її і діяти в ній відповідно до прийнятих у суспільстві соціальних норм і зразків поведінки, у яких відображаються національні особливості та загальнолюдські цінності.

Пошуки специфічного змісту ментальності, в тому числі й музичної як одного з конструктів духовної культури суспільства, здійснюються представниками різних галузей науки – філософами, істориками, політологами, культурологами, етнографами та іншими категоріями вчених, що сприяло появі різних теоретичних концепцій, розширенню уявлень про даний соціальний феномен. У цьому плані заслуговують на увагу теоретичні положення з проблеми менталітету і ментальності французьких вчених – представників історіографічної школи “Анналів”, з ім’ям яких пов’язується поява у науковому обігу терміну “ментальність”.

Особливої гостроти проблематика ментальності набула в останнє десятиріччя в зв’язку з незалежністю України і розбудовою нової суверенної держави, з ідеологічною актуалізацією самого поняття ментальності у нових соціальних умовах, що привернуло увагу вчених до національних витоків ментальної самосвідомості українського народу, його ідеалів і переконань.

Однак, як показало дослідження, більше уваги вченими приділяється загальним аспектам менталітету і ментальності, а також українському національному менталітету і майже зовсім не досліджуються складові компоненти даного соціокультурного феномену, серед яких особливе місце займає музична ментальність, яка інтегрує у собі найхарактерніші особливості культури певної епохи, певного народу, нації, окремої соціальної групи тощо.

Крім того, музична ментальність потребує не тільки спеціального музично-теоретичного вивчення, але в першу чергу, соціально-філософського осмислення і узагальнення, що озброїть дослідників інших галузей науки методологічними засадами і дасть можливість простежити глибинні взаємозв’язки її з іншими соціальними явищами.

Отже, недостатня дослідженість проблеми саме у соціально-філософському аспекті та її соціальна значущість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової тематики кафедри філософії і соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського “Інноваційність в методології та технології наукового і соціального пізнання” ( затверджено на засіданні вченої ради університету, протокол № 5 від 25.12.1997 року ) і є одним з аспектів соціально-філософського дослідження духовного буття людини.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є соціально-філософський аналіз музичної ментальності як соціокультурного феномену.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити більш конкретні завдання, зокрема:

-

-

-

-

-

Об’єкт дослідження - ментальність як соціальне явище.

Предмет дослідження - музична ментальність як соціокультурний феномен.

Методи дослідження. В процесі роботи над дисертацією було використано системно-структурний метод, який дав можливість проаналізувати музичну ментальність через взаємозв’язки з іншими структурними компонентами більш широкої системи – ментальності як соціального явища, у якому відображаються найсуттєвіші риси загальної культури певного народу, нації, соціальної групи, окремого індивіда; порівняльно-історичний та історико-філософський методи сприяли розкриттю сутності музичної ментальності у взаємозв’язку з духовним життям не тільки різних національностей, але й різних історичних епох; оскільки музична ментальність виникає, формується і розвивається в процесі музичної і загальнокультурної діяльності, то доцільним було використання соціологічних методів, а також культурологічного і діяльнісного підходів; діалектичний метод використовувався для розкриття феномену музичної ментальності в генезисі, що відбувався в межах розвитку естетичної свідомості.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше здійснено комплексне дослідження музичної ментальності як соціокультурного феномену, виявлено його взаємозв’язки з іншими соціальними явищами, а також з іншими компонентами системи більш широкого порядку – ментальності, у якій відображаються найсуттєвіші особливості культури народу, нації, соціальної групи та індивіда, рівень їх розвитку та світосприймання.

Вперше проведено експлікацію поняття “музична ментальність” у соціально-філософському аспекті з використанням визначення її сутності і значущості іншими соціальними науками.

Крім того, наслідком дослідження стали положення, що також мають наукову новизну і значущість:

- музична ментальність являє собою складну, високо упорядковану систему, здатну до активної регуляції внутрішніх процесів і взаємозв’язків з навколишнім світом, з соціальним середовищем, що сприяє перетворенню суспільної свідомості силою художнього впливу та виступає своєрідним критерієм у визначенні рівня її розвитку;

- формування музичної ментальності зумовлюється соціальними умовами життя суспільства, що постійно змінюються, набуваючи відповідно нових якостей, нового змісту і форм, у яких відображаються сутнісні риси певної епохи, нації, соціальної групи чи індивіда, їх ідеали, світосприймання, ціннісні орієнтації, які, у свою чергу, детермінують нові риси музичної ментальності;

- універсальну значущість в структурі музичної ментальності серед багатьох її елементів займають такі визначальні компоненти як музичні стереотипи, спосіб і рівень музичного сприймання та музичного мислення, які у своїй єдності характеризують досягнення у розвитку національної культури взагалі і музичної зокрема;

- музичній ментальності властива інтегруюча функція, яка проявляється у здатності поєднувати у собі як загальнолюдські, так і основні риси культури певного народу, нації, соціальної групи, окремої особистості, акумулювати особливості музичного відображення світу, трансформувати їх у змінених соціальних умовах відповідно до нових світоглядних принципів.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення та практичні висновки і рекомендації, що представлені у дисертаційній роботі, можуть бути використані при розробці нових напрямків у дослідженні музичної ментальності як складового компоненту загальної ментальності народу, нації, соціальної групи та індивіда певної епохи, конкретного історичного періоду.

Крім того, матеріали дисертаційного дослідження можуть бути включені до навчальних програм курсів і спецкурсів з соціальної філософії, соціології, естетики, історії музики, музикознавства, при читанні лекційних курсів з цих дисциплін, проведенні семінарських занять, при написанні курсових та дипломних робіт тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались на всеукраїнських науково-теоретичних конференціях: “Проблеми інтеграції України у європейську культуру” (Одеса, червень 2001 ); на міжнародній науковій конференції “Інновації наукового і соціального пізнання”, присвяченої 10-літньому ювілею кафедри філософії і соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса ) ім. К.Д.Ушинського (Одеса, жовтень 2002); у виступах на методологічних семінарах кафедри філософії і соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса ) ім. К.Д.Ушинського.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в 5-ти публікаціях, 5 з яких вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом 2,5 др. а

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається із вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, висновків та переліку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації – 169 сторінок. Список використаних джерел (208 найменувань) нараховує 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, обєкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість його результатів, вказується їх апробація, структура та обсяг дисертаційної роботи, подано ступінь розробленості проблеми.

У першому розділі “Соціально-філософська сутність музичної ментальності” розглядаються поняття “ментальність” та музична ментальність”, розкривається зміст останнього та його структура, характеризується музична ментальність як об’єкт соціально-філософського дослідження, подано сутність розробленості проблеми.

У першому підрозділі “Поняття “музична ментальність”: його зміст і структура” стверджується думка, що аналіз поняття “музична ментальність” необхідно здійснювати через з’ясування сутності поняття “ментальність”, оскільки воно є родовим стосовно різних видів ментальності, в тому числі і музичної. Відзначається, що у сучасній соціальній філософії вживається дві основних категорії такого спрямування – “менталітет” і “ментальність”. Під “менталітетом” ( англ. mentality ) розуміється сформована система елементів духовного життя і світосприймання, яка зумовлює відповідні стереотипи поведінки, діяльності, способи життя різних соціальних груп і індивідів, включає в себе сукупність ціннісних орієнтацій, символічних, свідомих чи підсвідомих відчуттів, уявлень, настроїв, поглядів; це – своєрідний “характер” людей, соціокультурний феномен, який перебуває у тісному взаємозв’язку з історією розвитку суспільства (М.В.Захарченко). “Ментальність” (лат. mens) означає спосіб мислення, душевний стан і, будучи полісемантичним поняттям, вживається для визначення рівнів мислення (Є.М.Причепій ).

Проблема ментальності привертає до себе увагу дослідників різних галузей науки (філософії, соціології, соціальної психології та інших), однак до цього часу немає єдиного загальноприйнятого визначення даного поняття, оскільки “ментальність” як і поняття “культура” відноситься до таких, які важко піддаються визначенню в силу своєї складності і всеохопленості. Ментальність, за переконанням дослідників, знаходиться “глибше” сфери почуттів, норм поведінки, хоч і зумовлює їх. Вона має складну структуру і являє собою певну внутрішню готовність людини (соціальної групи, суспільства, нації) діяти таким чи іншим чином, глибинний рівень колективної (або індивідуальної) свідомості, включаючи і підсвідоме, визначає тип мислення і стиль життя суспільства (індивіда) тощо.

Поняття “музична ментальність”, за переконанням автора, не менш складне і важке для визначення його сутності і структури, тим більше, що у вітчизняній науці воно розглядалося лише у загальному контексті національної культури, складовим компонентом якої є музика. Дане поняття, окрім того, вживається також у естетиці і музикознавстві, однак основна увага дослідниками даних наукових галузей приділяється більше одному із структурних елементів музичної ментальності – музичному мисленню. Сам термін “музичне мислення”, як стверджують музикознавці, зявився у науковому обігу лише у другій половині ХУШ століття, що стало прогресивним моментом у розвитку наукового осмислення поняття “музична ментальність”.

У підрозділі відзначається, що значним вкладом у пізнання музичного мислення як компонента музичного менталітету були наукові праці Я.Форкеля, Ф.Гербарта, Е.Гансліка, Г.Фехнера, О.Гостінського, Г.Римана, Й.Бурянека, І.Канта, О.Щтигліць та інших. Важливим для багатьох з них було переконання, що музичне мислення не можна розглядати поза музичним сприйманням і досліджувати його слід лише у музично-психологічному аспекті. Тривалий час під поняттям “музичне мислення” розумілося лише поєднання звукових уявлень. Разом з тим, на наш погляд, музичне мислення є однією з ланок музичної ментальності, без якої неможливий розвиток музичного сприймання і уявлень. Усвідомлення такої концепції знову ж таки сприяло появі різних наукових напрямків, які досліджували проблему музичного мислення у різних аспектах. Представники одних наукових галузей виключали смислові уявлення з музики, інші –стверджували, що музичне мислення виникає у тому випадку, коли має місце чисто раціональне, абстрактне осмислення специфічних структурних елементів музичного твору.

У підрозділі відзначається, що для дослідження соціально-філософської сутності музичної ментальності і визначення її структури велику значущість мають ідеї щодо рівнів музичної свідомості і музичного мислення, які лежать в основі процесів сприймання і розуміння кодів музичної культури. У дослідницькій практиці початку минулого століття індивідуальний почуттєво-оціночний чинник музичної свідомості розглядався як один з основних у творчій діяльності, що сприяло появі нового напрямку у трактуванні музичного мислення як компоненту музичної ментальності. Так, А.В.Луначарський застерігав від механічного перенесення на музику особливостей людського мислення взагалі і вважав, що необхідно окремо розробляти музичну науку і досліджувати особливості музичного мислення, музичної творчості, сприяючи, таким чином, розробці важливих методологічних принципів теорії музичного мислення, музичної мови і музичної свідомості. В той же час, як відзначається у дисертації, кожний з них при цьому керувався іншими критеріями і принципами, хоч разом змогли підготувати реальну перспективу для майбутніх досліджень музичної ментальності.

Закономірним є на сучасному етапі розвитку соціальної філософії і музикознавства зв’язок між розробкою проблем теорії музичного мислення і музичної ментальності на засадах зближення методологічних принципів музичної теорії і соціальної філософії. У структурі музичної ментальності, як стверджується у дисертації, крім музичного сприймання і музичного мислення значне місце належить музичним стереотипам, які відображають певні музичні норми і нормативи. Стереотипи музичного мислення історично формувалися і утверджувалися у процесі музично-творчої практики і являють собою одну з умов інноваційних пошуків композитора, самобутньої виконавської інтерпретації та індивідуального сприймання музичного твору слухачем. Найбільш характерними музичними стереотипами є мажор і мінор. Стереотипна сторона музичної ментальності є однією з найбільш характерних атрибутів цілісності музичного твору, музичної мови і одночасно виступає одним із ефективних засобів розкриття музичного образу. Зберігаючи стійкий характер протягом тривалого часу (інколи століттями і тисячоліттями), музичні стереотипи не залишаються незмінними, а розвиваються разом з розвитком музичної свідомості і музичного мислення. Виступаючи основою музичної цілісності, музичні стереотипи в єдності з музичною інтонацією забезпечують емоційну напругу при сприйманні національної музики певного народу, нації тощо.

У підрозділі підсумовується, що структура музичної ментальності включає в себе велику кількість компонентів, серед яких найбільш значущу роль відіграють музичне сприймання, музичне мислення, особливості музичної мови як засобу художньої виразності, музичні стереотипи та інтонація. Завдяки цим компонентам музичної ментальності людина може сприйняти потік музичних звучань не як хаотичний, випадковий, а як осмислений, організований, у якому відчувається взаємозв’язок і функціональна взаємозалежність даних структурних компонентів. Музична ментальність, таким чином, являє собою багаторівневе і багатогранне утворення, яке відображає закономірності музичної системи певної соціальної спільноти, нації, епохи, а також певний тип ставлення до неї.

У другому підрозділі “Музична ментальність як об’єкт соціально-філософських досліджень” відзначається, що думки про властивості, які сучасна наука відносить до ментальності як соціального явища, в тому числі і музичної, мали місце у працях філософів, починаючи від давніх часів. Однак особлива увага цій проблемі була приділена французькими вченими, які відносили себе до школи “Анналів” – Л.Февра, М.Блока, Ж.Ле Гоффа, Ж.Дюбі та інших, які розглядали дане явище у контексті загальної характеристики умов буття людини. У вітчизняній науці ментальність людей минулих епох досліджувалася такими вченими як Ю.Афанасьєв, А.Я.Гуревич, Ю.Л.Безсмертний, Л.Н. Пушкарьов, М.М.Бахтін та багатьма іншими.

В українській суспільній науці національний характер народу, його “дух”, національні особливості культури, в тому числі і музичної, і інші ментальні риси були в центрі уваги таких українських мислителів як Д.Антонович, О.Бочковський, Г.Ващенко, М.Костомаров, Ю.Липа, В.Липинський, О.Потебня, І.Франко, Д.Чижевський, В.Щербаковський та інших. У сучасній соціально-філософській думці інтерес до проблем ментальності особливо зріс, що зумовлюється новим статусом української держави – її незалежністю і суверенністю, утвердженням української нації, відродженням української культури тощо. Дана проблема у тій чи іншій мірі розкривається у дослідженнях І.Бичка, А.Бичко, В.Воловика, А.Горак, А.Кавалерова, В.Кременя, С.Кримського, М.Михальченка, М.Мокляка, Н.Побєди, В.Табачковського, В.Шинкарука та багатьох інших. Етнічна ментальність як психологічний феномен розглядалася у працях О.Баришполець, В.Бобика, О.Донченко, І.Єршової-Бабенко, та ін. Б.Поповим, Л.Шкляром, М.Степико дане явище розглядається соціокультурному аспекті. Окремі економічні, соціальні, політичні, історичні аспекти етноментальності знайшли відображення у публікаціях В.Андрущенка, В.Беха, А.Місуно, С.Наумкіної, Н.Шульги та ін.

У тісному взаємозв’язку з ідеєю державності розглядає український менталітет О.Качковський, наголошуючи на системоформуючій значущості даного феномена; Б.Бичко аналізує основні характеристики українського національного менталітету через особливості національної самосвідомості народу, психологічні, духовні орієнтації, які формуються впродовж всього періоду існування народу і становлять фундаментальні засади буття нації.

У підрозділі відзначається, що останнім часом у соціальній філософії активізувався ще один підхід до дослідження музичної ментальності – через співвідношення і взаємозв’язок логічного і емоційного. Дослідники даного напрямку (А.Філатова, С.Алексєєв та ін.) стверджують, що з часів Просвітництва у різних формах проявляється прагнення при розгляді ментальності відмежуватися від ототожнення свідомості і мислення і розглядати весь спектр її елементів. На думку дослідників, ментальність особистості і суспільства, в тому числі і музична, є результатом особистісних устремлінь, продуктом соціально-історичного розвитку, історії емоційно-вольової сфери, ціннісної і мотиваційної систем, що закріплюються у стилях мислення, а також проявляються у ідеалах і соціальних нормах. Саме цим пояснюється той факт, вважають вчені, що музична ментальність визначається передусім конкретними соціальними умовами, закономірностями музичної системи соціальної спільноти, етносу, нації в ту чи іншу епоху їх функціонування. В основі сучасних досліджень ментальності, стверджується у дисертації, лежать ідеї загальної універсальної методології пізнання, розробленої І.Кантом, Фіхте, Шеллінгом та іншими філософами, суть якої полягає у здатності кожного дослідника оволодіти загально філософською культурою мислення, в умінні зрозуміти протилежності і їх розв’язання та використовувати конкретні методи пізнання при вивченні конкретних явищ і предметів.

Соціальна філософія переосмислює призначення використаних іншими науками категорій, уточнює сутність і природу позначуваних ними феноменів, співвідносить їх з дійсністю, відзначаючи при цьому провідну роль діяльності, а при розгляді музичної ментальності – музичної діяльності (створення музичного твору, виконання його і сприймання)

У другому розділі “Музична ментальність як соціокультурний феномен” розкривається соціальна зумовленість музичної ментальності, її світоглядні детермінанти та інтегруюча сутність.

У першому підрозділі “Соціальна зумовленість музичної ментальності” відзначається, що в усі періоди людської культури багато уваги приділялося визначенню ролі музики у суспільних процесах і, навпаки, впливу соціальних чинників на музичну творчість і ментальність. Особливо активно осмислювалася дана проблема в тих країнах і в ті періоди, для яких характерним було найбільш активна участь музики у суспільному житті, наприклад, Стародавня Греція, Італія в епоху Відродження, Західна Європа ХУШ і ХІХ століть, періоди розвитку масової музики у світовому масштабі тощо. Мислителі Стародавньої Греції, Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю прагнули осмислити соціальні функції музики і особливості її суспільного сприймання, особливо акцентуючи при цьому на здатності музики впливати на психіку людини. У їх міркуваннях щодо магічної, лікувальної, виховної функцій музики особливий інтерес у плані даного дисертаційного дослідження, як відзначається у підрозділі, мають думки про роль музики в управлінні державою, в організації суспільного життя, у формування необхідних суспільству моральних якостей тощо. Поряд з такими конкретними спостереженнями мали місце і перші спроби теоретичної розробки проблеми музичної ментальності, з’ясування її соціальної зумовленості. Такі спроби властиві були філософським системам Платона, Арістотеля, Демокріта та ін. Отже, уже стародавні філософи на основі теоретичних узагальнень практичного музичного досвіду висловлювали думку щодо соціальної зумовленості музичної ментальності.

Дана властивість чітко простежується в усі періоду суспільного розвитку: Середньовіччя викликало бурхливий розвиток духовної, чисто релігійної музики; епоха Відродження – різноманітні музичні жанри світського спрямування; період зародження і розвитку капіталістичних відносин і зростання міст – виникнення міського романсу, романтичних напрямків; період революційних зрушень у суспільстві сприяв появі революційних мотивів у музиці; ХХ століття стало епохою розвитку так званої “масової музики” і т.д. Ці зміни в першу чергу, як відзначається у підрозділі, відображалися у музичній ментальності певного народу, нації, соціальної групи, а зміни у музичній ментальності, у свою чергу, викликали відповідно і зміни у формах побутування музики як виду мистецтва – популярною стає домашня форма музикування, придворні капели, камерні концерти, виникають музичні, оперні театри, посилюється увага дослідників до народної пісні; під впливом сучасних особливостей суспільного розвитку популярними стали музичні шоу тощо. Усе це підтверджує соціальну зумовленість музичної ментальності, яка по-різному проявлялася в різні конкретні історичні періоди суспільного розвитку. Теоретичне осмислення такої взаємодії і взаємозалежності соціального чинника і музичної ментальності, стверджується в дисертації, у різній мірі знайшло відображення у філософських, музикознавчих творах багатьох філософів, соціологів, психологів, композиторів, музикантів - виконавців, музикознавців та інших категорій дослідників. Цій проблематиці присвячуються спеціальні дослідження, появляються нові терміни і поняття, які відображають ці процеси, зокрема, “музичний побут”, “музичне життя”, “музична мова” та інші.

У підрозділі аналізуються наукові (філософські, соціологічні, психологічні, мистецтвознавські, музикознавські) праці зарубіжних (Е.Артеагі, І.Шейбе, Д.Аламбер, А.Гретрі, Дж.Броун, Р.Шуберт, Е.Гофман, М.Вебер, Г.Кречмар, Г.Мозер, П.Беккер та ін.) та вітчизняних (А.Сєров, Б.Асафєв, А.Луначарський, П.Чайковський, Ф.Одоєвський, П.Сокальський, Б.Яворський та багато інших) дослідників і творчих діячів. Було б перебільшенням, відзначається у підрозділі, стверджувати, що у працях цих та інших діячів культури і мистецтва відображена сформована і концептуально викладена система соціально-музичних взаємозв’язків. Це були лише окремі думки, спостереження, узагальнення, пов’язані з різними проблемами розвитку музичної культури. Однак і вони являють собою значний інтерес для дослідження музичної ментальності як соціального феномену та її соціальної зумовленості, взаємодії, наприклад, індивідуальності композитора і соціального середовища, або ж залежності музично-звукових систем від зміни соціальних умов, зміни рівня музичного сприймання від зміни характеру соціального середовища тощо. Значний інтерес у визначеному плані мають думки, висловлені вітчизняними дослідниками щодо взаємозв’язку музичної інтонації, як одного з елементів музичної ментальності, з соціальними умовами життя суспільства. Музична інтонація розглядалася як одна з форм суспільної свідомості, яка виробляється певним народом, класом, соціальною групою. Окремі дослідники вважали, що життя музики в суспільстві залежить від побутових умов, від рівня виробництва, потреб у мистецтві та інших соціальних чинників (Б.Яворський).

Відзначається, що проблема соціальної зумовленості музичної ментальності у 20-ті роки ХХ століття досліджувалася і соціологією, однак дана наука у радянській імперії засуджувалась і ототожнювалась з буржуазною “лженаукою”, з якою велася жорстока боротьба. В силу саме цих причин закономірності соціальної зумовленості музики взагалі і музичної ментальності, зокрема, випали з поля зору вчених. Але і в супереч таких умов у вітчизняній науці того часу появляється низка філософських досліджень, у яких простежується взаємовплив соціальних умов буття людини і музичного сприймання, музичного смаку, соціальних функцій музики та ін. Друга половина ХХ століття позначається значними позитивними зрушеннями у розвитку масового музичного мистецтва, що, з однієї сторони, не могло не проявитися на залученні до музичної культури широких верств населення, появі таких термінів як “масова музика”, “легка музика”, а з другої – на музичній ментальності, у якій проявилися об’єктивні закономірності, одна із яких – відповідність музики соціальним і художнім запитам даної епохи.

У другому підрозділі “Світоглядні детермінанти музичної ментальності” характеризується детермінованість музичної ментальності, набуття нею певних особливостей під впливом різних чинників, в тому числі і світоглядних, у різні періоди її формування. Відзначається, що у цьому плані принципове значення для наукового відтворення історичних типів музичної ментальності має з’ясування взаємозв’язків її з типом культури, властивої для того чи іншого періоду функціонування суспільства взагалі, і конкретної нації, народу, соціальної групи, зокрема. У дисертації використовується у якості засадового розуміння культури як способу буття людини у світі, як всеохоплюючої реалізації усіх людських можливостей у процесі творчої практичної і духовної діяльності, в наслідок якої змінюються соціальні і матеріальні умови, збагачується і урізноманітнюється духовна культура, формується новий тип світосприймання, світобачення, а, зрештою, і новий тип цивілізації. Відповідно змінюються особливості ментальності, набуваючи властивостей, характерних для того чи іншого типу культури, типу цивілізації, у зв’язку з чим ментальність народу кожної епохи являє собою зразок ідеального “вписування” особистості у соціальний універсум даної культури. Діяльність при цьому розуміється як спосіб утвердження людини в оточуючому світі, а також як одна з детермінант формування ментальності. У підрозділі відзначається також, що утвердження людини у навколишньому світі може здійснюватися у декількох напрямах, зокрема, якщо людина сприймає феноменальну різноманітність навколишнього світу і своє чуттєве буття як цінність, якщо у процесі взаємодії із світом вона стверджує себе як істоту чуттєву, то формується гедоністичний принцип світосприймання; якщо ж істинним у собі і у світі, а також спосіб утвердження себе у ньому вона вважає лише заперечення тілесно-почуттєвого, то це явне вираження аскетичного світогляду людини (суспільства, нації, соціальної групи тощо). Ці та інші світоглядні принципи детермінують не тільки загальну ментальність народу, окремої особистості, але й музичну ментальність як невіддільного елементу загальної ментальності.

При аналізі типів музичної ментальності тієї чи іншої епохи, зазначається у дисертації, простежується два основних аспекти – діахронічний і синхронний. Діахронічний передбачає показ історичного шляху ментальності, тих змін, які відбуваються при цьому. Однак суспільство і його культура являють собою єдине ціле і потребують аналізу всієї ментальності як цілісної системи, що може забезпечити синхронний підхід до вивчення усіх компонентів даної системи. Це дає можливість розглядати відмінність одного типу ментальності від іншого не як послідовну зміну одного іншим, а як хронологічне і загальнокультурне їх співіснування в змісті існуючих культурних форм. Тип ментальності епохи, таким чином, зберігаючи свій сенс, являє собою монолітний пласт, який включає в себе сукупність більш часткових утворень – типів ментальності окремих культурних регіонів, соціальних груп тощо. Так пояснюється хронологічно одночасні і різні за своїм змістом культурно-історичні типи ментальності на рівні значних регіональних спільнот – Європа, Азія, Захід, Схід тощо. У дисертації цей процес простежується через аналіз зародження і розвитку різних типів музичної ментальності, починаючи від міфологічних форм свідомості.

На прикладах культури різних країн (Греції, Індії, Китаю та ін. ), а також різних історичних епох у підрозділі простежуються спільні і відмінні особливості їх ментальності, в тому числі і музичної, що зумовлено, з однієї сторони, тісними взаємозв’язками у розвитку їх світоглядних систем, а з другої – відмінностями у соціальних, матеріальних, духовних особливостях буття. Крім того, детермінованість музичної ментальності кожної історичної епохи розглядається у зв’язку із змінами в усіх сферах життєдіяльності людини, всього суспільства.

У третьому підрозділі “Інтегруюча сутність музичної ментальності” розкривається здатність музичної ментальності, як соціокультурного феномена, відображати і поєднувати у собі не лише ті зміни, які відбуваються у музичній практиці певної епохи, певного народу, у тій соціальній ролі, яку відіграє музика у житті, але й ті якісні зміни, які зявляються у інших сферах життєдіяльності людини, що являють собою складові компоненти загальної культури. Дана властивість музичної ментальності досліджується у дисертації на прикладах розвитку культури різних епох, тих взаємозв’язків, які властиві для музичної діяльності з іншими сферами прояву людської самобутності. Характеризується, зокрема, відображення у музичній ментальності особливостей впливу на суспільну свідомість християнства, яке у тісному взаємозв’язку з трансцендентним світоглядом важливу роль відігравало у формуванні естетичної свідомості і ідеології мистецтва. Релігія, будучи панівною формою суспільної свідомості, поєднала у собі співвіднесені із сутністю і цінністю мистецтва уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому. Характерною особливістю естетичної свідомості даного періоду є її двоякість, яка проявляється у присутності в ній релігійного аскетизму і почуттєвого начала, що мають однакове походження але відображають дві крайності християнського розуміння музики – її моралізуючу силу та здатність впливати на людські почуття, що зумовлювало антиномію християнської музичної ментальності.

У музичній ментальності інтегрувався також нерівномірний процес зародження буржуазного суспільства і становлення третього стану. Буржуазія, яка концентрувалася у містах Італії, Франції, Англії, інших країн світу сприяла розвитку міської музичної культури, що супроводжувалося відродженням публічності музичного життя і взаємозв’язку між різними видами культури. Новий погляд на мистецтво, в тому числі і музичне, сприяв утвердженню нового світогляду, в основі якого – реабілітація радощів життя і автономія людської особистості. Процес буржуазного розвитку, як відомо, характеризувався суперечливістю, кризовими явищами, які властиві були й для мистецтва., що вплинуло на нерівномірність формування музичної ментальності Ренесансу. Високого тріумфу досягає в цей час оперне мистецтво, в чому свою роль відіграли нові музичні потреби нового суспільного класу – буржуазії. В міру зародження капіталістичних відносин, як відзначається у підрозділі, змінюється суспільна функція музичного мистецтва, яке, подібно до інших видів мистецтва, стає звичайним товаром. Для характеристики особливостей різних типів музичної ментальності у західній Європі використовуються теоретичні узагальнення Гете, який у своєму аналізі музичного мистецтва того часу виходив із реалій складності історичного процесу, що також є вираженням інтегруючої функції німецької музичної ментальності періоду бароко.

Музична ментальність ХУШ століття інтегрувала у собі традиції теорії класицизму, з однієї сторони, та прогресивні наслідки існування абсолютної монархії – з другої. Той факт, що королівський абсолютизм, завдячуючи централізації господарської діяльності, до певної міри сприяв зміцненню буржуазії, сприятливо вплинув і на придворне мистецтво, яке характеризувалося низкою прогресивних естетичних принципів. Однак, відзначається у підрозділі, абсолютна монархія розвивалася на засадах класового компромісу, який проявився у суперечливості естетичного мислення тієї епохи, зокрема, у мистецтві чітко простежувалося прагнення примирення буржуазного і аристократичного естетичних смаків, що проявлялося у реалізмі Дідро, Руссо та інших представників нового напрямку у філософії та мистецтві, в тому числі і музичному, яке перекреслювалося вимогами придворно-аристократичних потреб, для яких властивою була чітка регламентація естетичних смаків і поглядів. Така суперечливість естетики даної епохи відобразилася і в музичній ментальності, яка поєднувала у собі музичну естетику класицизму і нову методику раціоналізації мелодії і гармонії, а також зміст і принципи формоутворення музики з принципом наслідування природі, її закономірностям, адже нове світосприймання і світовідчуття вимагали єдності істини, добра і краси. Тому музична ментальність даного періоду інтегрувала у собі новий зміст буржуазного світу, який поступово звільнявся від релігійних моральних норм, його інтереси і потреби та нові форми і принципи відображення цього світу у мистецтві. Нова музична ментальність епохи Просвітительства базувалася на нових ідеалах мелодії, яка наповнена була ясною пісенністю, ніжністю, народною простотою, тобто новою формою відносин мистецтва і його споживача, композитора і слухача, філософське осмислення якої зайшло у естетиці Гегеля.

У даному підрозділі дисертації здійснено також аналіз інтегруючої сутності музичної ментальності епохи Романтизму, періоду капіталістичного розвитку, якому властивою була комерціалізація мистецтва, різноманітність філософських напрямків і течій, що викликало різноплановість і багатогранність даного соціокультурного феномену.

У висновках наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягає у соціально-філософському аналізі проблеми музичної ментальності як соціокультурного феномену. Здійснене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити такі висновки:

1.Музична ментальність являє собою складну, високо впорядковану динамічну систему, здатну до активного регулювання своїх внутрішніх процесів у відповідності з навколишнім світом, соціальним середовищем, суспільним устроєм, що сприяє не тільки відображенню, але й перетворенню їх силою художнього впливу.

2. Принципово важливим є те, що музична ментальність виникає, формується і розвивається у процесі музично-історичної практики і в цьому плані є продуктом еволюції музичної діяльності, яка, у свою чергу, протікає в межах естетичної свідомості, що також постійно розвивається як одна з форм суспільної свідомості, і в міру ускладнення її структури, диференціації суспільного життя також ускладнюється і диференціюється естетична свідомість. Усе це викликає відповідні зміни у змісті і характері музичної ментальності, яка виступає виразником національних особливостей, національної культури, національної самосвідомості певного народу, нації, соціальної групи, індивіда у різні історичні епохи.

3. Структура музичної ментальності як складного соціокультурного феномену включає в себе різноманітні музичні і загальнокультурні пласти духовності певного народу, нації, соціальної групи, індивіда. В той же час атрибутивне, універсальне значення мають такі визначальні структурні компоненти, як музичне сприймання, музичне мислення і музичні стереотипи.

4. Музична ментальність виступає як базова засада сприймання творів музичного мистецтва і необхідна умова засвоєння музичної системи певного народу у конкретний історичний період його розвитку, а також вироблення певного типу ставлення людини до даної музичної системи.

5.Будучи суспільним явищем, музична ментальність зумовлюється, передусім, особливостями соціальних умов життя суспільства, швидко реагує на зміни у соціальному житті: змінюється соціальна структура суспільства, його устрій, суспільні відносини, система цінностей, форми і жанри мистецтва, їх зміст, ставлення людини до мистецтва і одночасно формуються нові риси музичної ментальності. Саме в силу таких особливостей музична ментальність певного народу, нації, соціальної групи як компонент загальної ментальності дає нам уявлення не тільки про їх духовне життя, але й про устрій суспільства, його соціальну структуру, ціннісні орієнтації тощо.

6.Крім різних об’єктивних і суб’єктивних чинників, під впливом яких формується музична ментальність, особливу детермінуючу функцію відіграють світоглядні та ідеологічні принципи, властиві для того чи іншого народу, нації, соціальної групи, окремого індивіда в певний період їх розвитку, які не тільки визначають загальну спрямованість мистецтва, в тому числі і музичного, але й його зміст, соціальну значущість, жанровість, засоби художньої виразності тощо.

7.Однією з важливих особливостей музичної ментальності є її інтегруюча сутність – здатність поєднувати у собі найбільш суттєві риси культури певного народу, нації, соціальної групи і трансформувати їх на кожному новому витку історичного їх розвитку відповідно до нових світоглядних і ідеологічних засад.

В цілому ж можна відзначити, що дослідження музичної ментальності народу, нації, соціальної групи дає можливість визначити картину духовного і матеріального їх життя у будь-яку епоху і сприяти гармонізації буття сучасного українського суспільства.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Джулай А. Роль музыкального искусства в становлении национального самосознания // Перспективи. – 2000. - № 2 ( 10 ). – С. 52 – 59.

2. Джулай А. Особенность античного музыкального мышления // Перспективи. – 2000. - № 4 ( 12 ). – С.25 – 29.

3. Джулай А. Музыкальная ментальность: становление и развитие // Перспективи. – 2001. - № 3 ( 15 ). – С. 60 – 64.

4. Джулай А.А. Музыкальная ментальность: социально-философский анализ // Вестник СевГТУ. - Серия: Философия. - 2001. - № 35. - С. 77 - 86.

5. Джулай А.А. Музыкальная ментальность: сущность и структура // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2002. - № 10 (спецвипуск). - С. 106 - 110.

АНОТАЦІЇ

Джулай Г.А. Музична ментальність: соціально-філософський аналіз. –

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Одеса, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячене соціально-філософському аналізу музичної ментальності як соціокультурного феномену. Визначається сутність понять “ментальність”, “музична ментальність”, характеризується структура і зміст музичної ментальності. Відзначається, що структура музичної ментальності включає в себе різні музичні і загальнокультурні пласти духовності певного народу, нації, соціальної групи, окремої особистості, однак універсальну значущість в ній мають такі основні компоненти, як музичне сприймання, музичне мислення і музичні стереотипи. Значна увага приділена характеристиці музичної ментальності як обєкту соціально-філософського дослідження. Розкриваються різні точки зору на сутність музичної ментальності.

Стверджується думка, що музична ментальність зумовлюється, передусім, соціальними умовами життя суспільства і відображає у собі ті зміни, які відбуваються в них, впливаючи при цьому на ці процеси силою художніх засобів. Крім того, музична ментальність детермінується світоглядськими та ідеологічними принципами, характерними для певного народу, нації, соціальної групи в ту чи іншу історичну епоху. Акцентується увага на тому, що музична ментальність формується і розвивається в процесі музично-історичної практики і є продуктом еволюції музичної діяльності, яка відбувається у межах естетичної свідомості. Стверджується