ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОДІЛЛЯ (м.ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ)

ДЗЮБЕНКО Олексій Георгійович

Індекс УДК 658.012.2

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В РИНКОВИХ УМОВАХ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація

та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат технічних наук за спеціальністю 08.00.05, доцент

Яцишина Лариса Карпівна,

Київський національний університет технологій та дизайну, декан інженерно-економічного факультету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Столяров Василь Феодосійович,

Київський національний університет технологій та дизайну, завідувач кафедри економічної теорії та фінансів

кандидат економічних наук, доцент

Лук’янова Валентина В’ячеславівна,

Технологічний університет Поділля (м.Хмельницький) Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки

Провідна установа: Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки підприємства

Захист відбудеться 23.09.2003 року. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К70.052.01 Технологічного університету Поділля за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань вченої ради

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Технологічного універ-ситету Поділля за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.

Автореферат розісланий 20.08.2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Скринник Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збільшення капіталізованої вартості підприємства в результаті його виробничої діяльності забезпечує чималі економічні переваги для суспільства, які в кінцевому підсумку проявляються у зростанні ВНП держави.

Максимізація ефективності діяльності підприємства є одним з основних факторів збільшення його капіталізованої вартості, і тому є актуальною задачею. Ефективне планування є необхідною умовою виконання даної задачі.

Ефективне планування визначається в дисертації як процес узгодження цілей та засобів, спрямованих на їх досягнення, у межах планових задач згідно критерію максимуму ефективності діяльності підприємства.

Процес планування діяльності більшості вітчизняних підприємств не відповідає визначенню ефективного. Переважно застосовується послідовний підхід до планування, який проявляються в двох варіантах:

§ фіксація цілей виходячи з досягнутих у минулому результатів та їх подальше виконання необґрунтованими засобами;

§ встановлення цілей виходячи з наявних ресурсів, без врахування можливості застосування альтернативних ресурсів.

Ці підходи передбачають наявність наперед заданих цілей або ресурсів. Їх реалізація можлива на рівні техніко-економічних розрахунків. Але вони підпорядковуються методології та методиці планування як засобам визначення критеріїв та цілей планування.

Проблема полягає в тому, що з переходом до ринкової економіки змінюються критерії оцінки діяльності підприємств, а також усуваються економічно не обґрунтовані цілі та обмеження. Це зумовлює зміни в методології та в методиці планування, нерозробленість яких в сучасних умовах вказує на актуальність даного дослідження.

Актуальність проблеми розробки методики ефективного планування в ринкових умовах зумовили вибір теми дисертаційної роботи, об’єкта та предмета, мети, задач і структури дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з виконанням наукових досліджень, виконаних Київським національним університетом технологій та дизайну за темою “Розробка механізму стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів, автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки” (шифр 6.23.ДБ).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка методологічних основ та рекомендацій щодо застосування синхронного планування, орієнтованого на максимізацію ефективності діяльності підприємства в ринкових умовах.

Відповідно до мети, у дисертаційній роботі вирішуються наступні задачі:

1. З’ясувати сутність та зміст планування діяльності підприємства в ринкових умовах.

2. Розкрити властивості ефективної системи планування та дати характеристики причин, що ускладнюють її застосування.

3. Розробити засіб подолання неформалізованості процесів планування шляхом утворення системи планування, в якій формалізовані функції відокремлені від функцій неформалізованих.

4. Обґрунтувати підхід до оцінки ефективності формалізованих систем планування, що враховує як ефект від діяльності системи планування, так і відповідність її припущень реальним умовам діяльності підприємства.

5. Визначити критерій оцінки ефективності діяльності промислового підприємства в ринкових умовах.

6. Розробити математичну модель синхронного планування, яка дозволяє оптимально (за визначеним критерієм) координувати сукупність планових рішень в межах плану як у часі, так і в просторі функцій діяльності підприємства.

7. Формалізувати процедури планування, які дозволяють забезпечити вихідними даними модель синхронного планування, а також інтерпретувати отримані рішення.

Об’єкт дослідження – система планування діяльності виробничого підприємства.

Предмет дослідження – процеси та процедури ефективного планування діяльності підприємства в ринкових умовах.

Методологічні основи та методи дослідження. Суттєвий розвиток теорії планування на макро- та мікроекономічному рівні спричинила розробка матричних моделей, яка дозволила оптимально поєднувати ресурси для вирішення певної економічної задачі (що вперше знайшло завершене відображення в працях В.В.Леонт’єва). Подальший внесок у вирішення питання оптимального розподілу ресурсів здійснили вчені, які застосували теорію оптимального керування технічними системами в сфері промислового виробництва. На наукові результати, отримані такими вітчизняними вченими, як М.Г.Завельським, В.І.Даніліним, В.В.Шкурбою, Г.С.Поспеловим, А.А.Первозванським, Е.З.Маймінасом, В.М.Португалом, О.О.Орловим та іншими, спирається дане дослідження.

Робота в напрямі підвищення ефективності планування в умовах адміністративно-командної економіки ускладнена відсутністю можливості визначити операціонально критерій оцінки ефективності планів, який відповідає якісному формулюванню “міра максимального добробуту суспільства”. Для вирішення даної проблеми в теперішніх економічних умовах стає можливим застосування наукового досвіду країн з розвинутою ринковою економікою при формалізації єдиного критерію оцінки ефективності планів. Така формалізація можлива із застосуванням теоретичного апарату неокласичної теорії фінансів. На її вихідних положеннях ґрунтуються численні моделі інвестиційного планування, що розроблені Х.Альбахом, О.Розенбергом, Л.Крушвіцем та іншими авторами. Паралельно з нею набула розвитку та застосовується у роботі теорія дослідження операцій як прикладна дисципліна системного аналізу, яка знаходить прикладне відтворення в моделях планування як засобах узгодження конфліктуючих інтересів підрозділів в межах підприємства, розроблених Г.Саймоном, А.Кофманом, Х.Вейнгартнером, Г.Вагнером, А.Хексом та іншими авторами, роботи яких знайшли узагальнення в формалізованій системі планування.

Для отримання об’єктивного та змістовного опису діяльності підприємства як об’єкту планування застосована методика структурного аналізу SADT. Для знаходження оптимального рішення розроблених в роботі математичних моделей в формі задач змішаного лінійного програмування застосований модифікований симплекс-метод.

Наукова новизна одержаних результатів у тому, що:

вперше:

§ розроблено формалізовану систему планування (ФСП), що забезпечує ефективність планових рішень та складається з комплексу наступних елементів:

- загальної моделі планування (ЗМП), яка дозволяє оцінювати порівняльну ефективність засобу планування з врахуванням ефекту, очікуваного від його застосування, а також міри його відповідності до реальних умов;

- моделі синхронного планування (МСП) як формалізованого засобу координації планових рішень;

- засобів адаптації вищевказаних моделей до практичних умов шляхом подолання неструктурованості та невизначеності процесу планування;

дістали подальшого розвитку:

§ положення концепції синхронного планування, яка базується на трьох принципах:

- формалізації процесу планування;

- синхронності розробки та оцінки планових альтернатив;

- застосування єдиного критерію оцінки;

§ складові математичної моделі синхронного планування у сфері поточної виробничої діяльності підприємства, а не тільки в інвестиційній сфері;

удосконалено:

§ ієрархічну систему „стратегічне – тактичне – оперативне планування” що розглядається як засіб подолання неструктурованості, нескоординованості та невизначеності процесу планування;

§ структуру та процедури системи планування діяльності виробничого підприємства з метою підвищення її ефективності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості підвищення ефективності планування діяльності підприємств з потоковим типом виробництва. Результати досліджень можуть бути використані для створення формалізованої системи планування, що дозволяє розробляти найбільш ефективні планові рішення.

Методика ефективного планування, що пропонується, детально апробована на швейному підприємстві ЗАТ “Швейна фабрика „Дана”. Наукові розробки дисертації також апробовані на підприємстві „Будинок моделей „Хрещатик”, швейних фабриках „Юність” та „Каштан”. Наукові результати свідчать, що, за умови застосування пропонованої методики, підприємства мають змогу додатково збільшити свою капіталізовану вартість на значення від 2% до 14% порівняно з фактичним її зростанням.

Окремі методологічні та методичні розробки дисертації впроваджені у навчальному процесі інженерно-економічного факультету КНУТД.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і винесені на захист, отримані автором одноосібно. Внесок здобувача в колективні наукові праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на п’яти науково-практичних конференціях, зокрема:

§ “Сучасні наукоємні технології та перспективні матеріали текстильної та легкої промисловості” (Іванівська державна текстильна академія, м.Іваново, 17 – 19 травня 2000 р.);

§ “Проблеми перехідної економіки” (Київський національний університет технологій та дизайну, м.Київ, 19 – 20 квітня 2001 р.);

§ “Світова теорія і практика в українському бізнесі” (Національний технічний університет (КПІ), м.Київ, 25 квітня 2001 р.);

§ “Пріоритетні напрями впровадження в харчову промисловість сучасних технологій” (Український державний університет харчових технологій, м.Київ, 23 – 25 жовтня 2001 р.);

§ “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (Технологічний університет Поділля (м.Хмельницький), м.Алушта, 1 – 3 жовтня 2002 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано шість наукових праць, з них п’ять загальним обсягом 1.5 д.а. – у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Обсяг дисертації складає 194 сторінки. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (118 назв), та додатків. Робота містить 24 таблиці та 29 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Необхідність вирішення основних задач дисертаційної роботи зумовила логічну схему дослідження (рис.1). В першому розділі вирішуються методологічні задачі синхронного планування, а в другому та третьому – вирішуються методичні задачі, причому в другому розділі формулюється модель синхронного планування, а в третьому визначаються засоби її адаптації до реальної дійсності. У третьому розділі також наведені результати апробації отриманих результатів.

У першому розділі “Методологічні основи планування діяльності підприємства” досліджені сутність та зміст ефективного планування з визначенням основних положень концепції синхронного планування.

Оскільки поняття “ефективне планування” в роботі означає обрання за певним критерієм найкращого з можливих альтернативних варіантів діяльності, доведено, що ефективне планування можливе тільки в ціннісно-орієнтованих системах, тобто в таких, які спрямовані на максимізацію якості самого процесу планування, на відміну від ціле-орієнтованих систем, спрямованих на досягнення наперед заданої цілі. Такий підхід адекватний умовам ринкової економіки, коли підприємство самостійно обирає цілі та засоби їх досягнення відповідно до певного критерію оцінки якості обраних рішень.

Реалізувати ефективне планування шляхом одночасного зіставлення цілей та ресурсів у такій складній системі, як виробниче підприємство, проблематично. Застосування послідовного підходу, який переважно застосовується в діяльності вітчизняних підприємств, перешкоджає ефективному плануванню. При послідовному підході кожна планова задача вирішується спираючись на результати вирішення попередніх планових задач. Наприклад, задача розрахунку виробничої програми вирішується в контексті вже прийнятих рішень із забезпечення виробничими потужностями. Вони, в свою чергу, визначаються з відповідних рішень з фінансування, і т.д. На кожному наступному етапі застосування такого підходу виникає потреба перегляду рішень, прийнятих на попередніх, причому за різними критеріями. Оскільки в практичних умовах кількість таких переглядів є обмеженою, отримати найбільш ефективний план в результаті застосування послідовного підходу неможливо.

Уникнути цього можна, якщо всі планові рішення будуть визначені системно, без переглядів, з врахуванням їхнього взаємного впливу на єдиний критерій оцінки. Такий підхід реалізовано в концепції синхронного планування, яка ґрунтується трьох принципах:

§ формалізація процесу планування;

§ синхронність розробки та оцінки планових альтернатив;

§ застосування єдиного критерію оцінки.

Основною її перевагою є можливість визначення плану, який найкраще відповідає задачі функціонування підприємства.

Проблема застосування даної концепції полягає в тому, що синхронне планування є високоформалізованою процедурою, тому її застосування можливе тільки по відношенню до формалізованої системи. Згідно наведеному у роботі визначенню, формалізована система характеризується двома основними ознаками:

§ структурованістю, тобто має єдину кількісно визначену ціль;

§ визначеністю, тобто має повністю визначені вихідні дані.

Необхідність дотримання цих вимог перешкоджає безпосередньому практичному застосуванню пропонованої концепції, тому що планування діяльності підприємства, особливо в вітчизняних умовах, не є структурованим та визначеним.

Рис.1. Логічна схема дослідження

Тому, крім засобів ефективного планування, розроблені також засоби подолання неструктурованості та невизначеності об’єкту планування. Для цього в дисертації запропонована система планування, в якій неформалізовані функції відокремлені від повністю структурованої та визначеної функції планування. Така організація системи планування може бути представлена в формі трирівневої ієрархії планування: стратегічне тактичне оперативне. В цій відомій ієрархії принципово новими є запропоновані три основи поділу на рівні планування (рис.2): міра структурованості; міра визначеності та міра координованості планових задач.

Рис.2. Тактичне планування як засіб координації планових задач

В наведеній ієрархії формалізованим є тільки рівень тактичного планування, який виконує функцію координації планових задач згідно єдиного критерія. Дві інші функції розглядаються як допоміжні, що опосередковують взаємодію тактичного планування із зовнішнім середовищем.

Призначення стратегічного планування полягає в подоланні неструктурованості об’єкту планування шляхом визначення суттєвих цілей та критеріїв оцінки ефективності його діяльності.

Призначення оперативного планування полягає в подоланні невизначеності шляхом узгодження плану та фактичного результату з використанням механізму зворотного зв’язку.

Поділ функції планування на оперативне, тактичне та стратегічне за новими основами дозволяє синхронізувати планові рішення в межах тактичного планування. Така синхронізація можлива із застосуванням різних формалізованих методик. Однією з них є розроблена у дисертації формалізована система планування (ФСП). Вона є однією з реалізацій концепції синхронного планування.

ФСП включає три групи методів:

§ координації планових рішень за єдиним критерієм;

§ оцінки порівняльної економічної ефективності альтернативних засобів планування;

§ адаптації тактичного планування до змін у зовнішньому середовищі.

В другому розділі “Обґрунтування методів підвищення ефективності планування діяльності підприємства” розроблені методи координації планових рішень.

Задача координації планових рішень вирішується засобами системного аналізу. Об’єкт планування – діяльність підприємства – представлений як сукупність необхідних складових або атрибутів системи: входу, виходу, зовнішнього оточення, керуючої та керованої підсистеми, зворотного зв’язку (рис.3)

Рис.3. Діяльність підприємства як суб’єкт планування

Для визначення структури системи застосовується методика структурного аналізу та проектування, що втілена в програмному пакеті під назвою SADT.

З використанням цієї методики здійснено послідовну декомпозицію системи – спочатку розглядається функція “Діяльність підприємства” як вихідна функція, потім “Управління” як одна з функцій “Діяльності підприємства”, “Планування” як одна з функцій “Управління”, після чого розкривається внутрішня структура функції планування як єдності трьох функцій: стратегічного, тактичного та оперативного планування.

Задача координації вирішується в межах функції тактичного планування із застосуванням двох груп методів:

§ методів просторової координації, які узгоджують плани функціональних підрозділів;

§ методів динамічної координації, які узгоджують довгострокові та короткострокові аспекти планування;

Результат одночасного застосування динамічної та просторової координації визначений як модель синхронного планування (МСП), що виконує функцію тактичного планування – дозволяє одночасно (синхронно) розробляти як довгостроковий план (план інвестиційної діяльності), так і короткостроковий план (план поточної діяльності) згідно єдиному критерію.

Проблема визначення єдиного критерія оцінки ефективності діяльності підприємства активно дискутується. В теорії та на практиці застосовуються різні абсолютні та відносні критерії. Більшість із них є локальними, тому що використовуються тільки на окремих стадіях планування.

Нами обраний глобальний критерій за такими ознаками. Він має:

§ бути кількісним, щоб мати змогу визначати міру успішності досягнення цілі;

§ бути представленим у вартісному виразі, щоб відображати специфіку саме економічної діяльності;

§ відображати основну задачу, для виконання якої засновано підприємство.

Таким критерієм є показник чистого приведеного доходу, який, згідно сучасній фінансовій теорії, еквівалентний приведеному приросту вартості підприємства. Динамічна та просторова координація в роботі здійснена згідно цьому критерію.

Формалізацію задачі просторової координації виконано в три етапи.

Етап 1. Із застосуванням засобів SADT створений структурний опис матеріально-виробничої підсистеми діяльності підприємства (рис.4). В ньому представлені основні функції матеріально-виробничої підсистеми діяльності підприємства, які поєднані між собою матеріальними та інформаційними зв’язками (об’єктами).

Рис.4. Структурний опис матеріально-виробничої підсистеми

Етап 2. Оскільки сумарні матеріальні входи кожної функції мають дорівнювати її сумарним виходам, з використанням діаграм SADT з’являється можливість складати балансові умови, що формалізують опис діяльності кожної з функцій.

Етап 3. Балансові умови перетворені в математичну модель шляхом подальшої формалізації “функцій” та “об’єктів”, представлених на схемі, в математичні вирази. В результаті сформульована одноперіодна модель просторової координації планів діяльності підприємства.

Динамічна координація забезпечується шляхом поєднання одноперіодних компонент у часі. Отримана наступна модель синхронного планування в математичному вигляді:

Максимізувати значення приросту вартості підприємства на кінець горизонту планування:

;

За наявності наступних обмежень:

1. Функція “Постачання”

1.1. Обсяг наявних ресурсів (в натуральному виразі) має біти невід’ємним

;

1.2. Виробничі ресурси (в натуральному виразі), що залишились з попереднього періоду, дорівнюють початковому обсягу ресурсів поточного періоду:

для

2. Функція “Виробництво продукції”

2.1. Продукції, виробленої на поточній стадії виробництва, має бути достатньо для виробництва продукції на наступних стадіях та (або) для її кінцевої реалізації.

;

2.2. Сукупна забезпеченність виробничими ресурсами (у відповідних одиницях виміру) має бути достатнім для виконання виробничої програми:

;

3. Функція “Просування та збут продукції”

3.1. Обсяг реалізації готової продукції має дорівнювати обсягу попиту з врахуванням впливу на нього заходів з просування:

,

причому при t=1: ;

– булеві;

3.2. Має бути обрано не більше одного рішення з просування продукції:

;

4. Функція “Фінансування”

4.1. Умова ліквідності: сукупний обсяг надходжень має дорівнювати сукупному обсягу видатків:

;

4.2. Об’єкт оподаткування має бути додатнім:

;

Усі змінні моделі – додатні.

Вищенаведена модель дозволяє отримати оптимальні планові рішення на декілька періодів наперед.

В роботі також запропонована стохастична постановка моделі синхронного планування.

Для оцінки ефективності пропонованої моделі:

§ розроблений засіб, що здійснює таке оцінювання;

§ запропоновані процедури, що дозволяють працювати з формалізованим засобом планування, зокрема, процедури вводу вихідних даних та інтерпретації отриманих результатів.

Визначення абсолютної та порівняльної ефективності моделі планування є окремою актуальною проблемою. Наразі розроблено багато альтернативних моделей планування. Кожна з них рекомендує певний план, який забезпечує певний результат, причому максимальний результат не завжди свідчить про максимальну ефективність моделі, тому що її припущення можуть не відповідати реальним умовам.

Для порівняльної оцінки ефективності засобів планування в третьому розділі „Організація та впровадження формалізованої системи планування” запропонований підхід, який враховує адекватність як міру відповідності моделі реальним умовам. В цьому разі складовими підвищення реального ефекту від застосування засобу планування є:

§ підвищення розрахункового ефекту;

§ збільшення адекватності засобу планування.

Граф, що представлений на рис.5, відображає, як вищезгадані фактори впливають на економічний ефект.

Рис.5. Взаємозв’язок факторів ефективності плану

Для обрання оптимального рівня адекватності моделі планування розроблена загальна модель планування (ЗМП), що представлена в роботі у математичному вигляді. В ЗМП цільовою функцією є економічний ефект, який визначається як різниця між додатковим ефектом та видатками на засіб планування:

Максимізувати економічний ефект від вдосконалення системи планування:

;

Змінні обрання певних засобів планування приймають значення „0” або „1”:

;

Обирається тільки один засіб планування:

;

До цих виразів додаються обмеження моделі синхронного планування з індексом .

Якщо МСП визначає планові рішення тільки в межах функцій матеріально-виробничої підсистеми, то ЗМП визначає також планові рішення в межах функцій ІКП. Зокрема, ЗМП визначає, яка система планування є найбільш ефективною для кожного окремого підприємства, з врахуванням специфіки його діяльності, відображеної в параметрах моделі.

Оскільки адекватність засобу планування залежить як від складності моделі планування, так і якості її інформаційного забезпечення, в роботі також визначені процедури її практичного застосування.

Для цього розроблена формалізована система планування (ФСП). Вона забезпечує узгодження планових рішень, визначених в моделі планування, із зовнішнім оточенням. Зокрема, вона передбачає забезпечення вихідною інформацією, вирішення проблем планування формалізованими засобами, зокрема, МСП, а також інтерпретацію отриманих рішень.

Контроль за виконанням плану здійснюється шляхом порівняння фактичних звітних показників з прогнозованими звітними показниками поточного плану. При цьому застосовуються положення гнучкого планування. Згідно з ними, план визначається на декілька періодів наперед, поза як виконуються тільки планові рішення поточного періоду планування. Планові рішення наступних періодів приймаються із врахуванням ситуації, яка склалась в результаті виконання планів попередніх періодів.

Сукупність планових рішень в межах плану може бути представлена в різних формах. Одні з них – функціонально спеціалізовані, інші – проектно спеціалізовані. ФСП дозволяє синхронно розробляти такі плани, що звичайно розробляються послідовно: спочатку план інвестиційної діяльності, потім – поточний план діяльності функціональних підрозділів, або навпаки. Узгодження цих планів дозволяє уникнути нескоординованості інвестиційної та поточної діяльності підприємства, що є основним здобутком концепції синхронного планування, реалізованої в МСП.

Для аналізу практичної цінності розробленої методики здійснено її апробацію.

Отримані відповіді на запитання стосовно:

§ рівня ефективності ФСП;

§ універсальності пропонованої методики.

Аналіз ефективності методики здійснено на підприємствах легкої промисловості “Дана”, „Юність”, „Каштан”, „Хрещатик”. Визначено, що за умови застосування пропонованої методики вказані підприємства мають змогу додатково збільшити свою капіталізовану вартість на значення від 2% до 14% від її фактичного зростання.

Методика є універсальною в класі середніх та великих підприємств з переважно потоковим типом виробництва.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що проявляється у недостатній ефективності засобів планування діяльності промислового підприємства в ринкових умовах.

2. Зміни, що відбулися у зв’язку з переходом економіки України до ринкових умов, зумовили актуальність розробки системи ефективного планування. Така система має об’єднувати конструктивний досвід теорії планування в умовах планової економіки, а також засоби планування, що розроблені закордонними дослідниками на основі ринкових припущень.

3. Теорія планування в умовах адміністративно-командної економіки розвивалась у напрямку знаходження оптимальних планів на різних рівнях діяльності виробничих сил шляхом застосування матричних моделей планування. Цей напрямок вирішення проблеми планування є також доцільним в умовах ринкової економіки за умови застосування концепції синхронного планування, що базується на трьох основних принципах:

§ формалізованість, тобто визначеність та структурованість процесу планування;

§ синхронність розробки та оцінки усіх планових альтернатив;

§ єдність критерію оцінки ефективності планів, який відображає основну задачу функціонування підприємства;

4. В ринкових умовах припущення про формалізованість процесу планування не справджується повністю. Тому існує необхідність оцінки адекватності формалізованого засобу планування. Це можливо здійснити в межах загальної моделі планування – розробленого у роботі засобу оцінки та обрання параметрів найбільш ефективної системи планування. Оцінка здійснюється шляхом співставлення реального додаткового економічного ефекту та додаткових видатків на впровадження системи. При цьому реальний економічний ефект визначається як прогнозований приведений ефект, дисконтований з врахуванням премії за ризик того, що застосований засіб планування не є адекватним до реальної дійсності.

5. Для вирішення проблем формалізації процесу планування та його адаптації до не повністю формалізованого зовнішнього оточення запропоновано застосовувати формалізовану систему планування, яка виконує задачі інформаційного забезпечення та інтерпретації отриманих результатів. В роботі запропонована структура та необхідні процедури такої системи.

6. Формалізована система планування спирається на розроблені у роботі положення концепції синхронного планування про існування трьох ієрархічно підпорядкованих рівнів планування: стратегічного, тактичного та оперативного. На кожному з цих рівнів вирішується одна з трьох специфічних задач. Стратегічне планування спрямоване на подолання неструктурованості об’єкту планування шляхом визначення суттєвих для власників підприємства цілей та критеріїв оцінки ефективності його діяльності. Тактичне планування спрямоване на здійснення оптимальної координації планових рішень в межах плану за певним критерієм. Призначення оперативного планування полягає в подоланні невизначеності шляхом узгодження плану та фактичного результату з використанням механізму зворотного зв’язку. В запропонованій ієрархії формалізованим є тільки рівень тактичного планування, тому по відношенню до нього застосування кількісних методів є найбільш доцільним. Два інших рівні планування забезпечують збереження властивості формалізованості тактичного планування шляхом його узгодження з нестабільним зовнішнім оточенням.

7. Необхідною передумовою досягнення оптимальності планування є одночасне (синхронне) визначення планових рішень в межах як різних функціональних підрозділів, так і різних проміжків часу. Для цього розроблено модель синхронного планування, яка дозволяє визначати оптимальний план як сукупність планових рішень в межах всього підприємства в різні періоди планування, скоординованих за єдиним критерієм. Оптимальні рішення моделі синхронного планування можливо знаходити із застосуванням змішаного лінійного програмування.

8. Специфіка діяльності підприємства в умовах ринку полягає в націленості на досягнення найкращого значення певного оціночного критерію, який визначає якість досягнення основної задачі, для виконання якої засновано підприємство. Відповідно, план як засіб визначення параметрів майбутньої діяльності підприємства має оцінюватися саме за критерієм оцінки якості діяльності підприємства. Таким критерієм, на наш погляд, може бути капіталізована вартість підприємства, що оцінюється як приведений на момент прийняття планового рішення доход від перспективної діяльності підприємства.

9. Наукові розробки дисертації апробовані на підприємствах „Будинок моделей „Хрещатик”, швейних фабриках „Дана”, „Юність” та „Каштан”. Згідно до отриманих результатів, за умови застосування пропонованої системи планування підприємства мають змогу додатково збільшити свою капіталізовану вартість на значення від 2% до 14% порівняно з фактичним річним зростанням капіталізованої вартості підприємства. Результати практичного впровадження результатів роботи свідчать про їхню ефективність та універсальність в класі великих та середніх підприємств з потоковим типом виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1 | Дзюбенко О.Г. Оптимізація виробничої програми з урахуванням невиробничих факторів // Проблеми науки. – К., 2001. – №1. – С.46-49.

2 | Дзюбенко О.Г. Планування як сфера координації діяльності підприємства // Проблеми науки. – К., 2001. – №3. – С.58-62.

3 | Дзюбенко О.Г. Методика вибору стратегії охоплення ринку // Проблеми науки. – К., 2000. – №9. – С.47-53.

4 | Дзюбенко О.Г., Яцишина Л.К. Застосування методів інвестиційних розрахунків до вирішення проблем планування // Наукові праці УДУХТ. – К.: УДУХТ, 2001. – С.105-106.

5 | Дзюбенко О.Г., Яцишина Л.К. Обґрунтування змісту програмної моделі планування діяльності підприємства // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. – №3. – К.: КНУТД, 2001. – С.7-10.

6 | Дзюбенко О.Г. Система ефективного планування діяльності промислового підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. – ч.2.т.1. – №5. – Хмельницький, 2002. – С.67-71.

Особистий внесок здобувача у колективних працях:

У роботі (4) запропоновано застосовувати показник максимуму капіталізованої вартості підприємства як глобальний критерій оцінки ефективності планових рішень.

У роботі (5) розроблена нова методика оцінки економічного ефекту від застосування плану, що розраховується як різниця між дисконтованим додатковим економічним ефектом, отриманим з врахуванням адекватності засобу планування, та додатковими видатками на впровадження такого засобу.

АНОТАЦІЯ

Дзюбенко О.Г. Планування діяльності підприємства в ринкових умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка, організація та управління підприємствами”. – Технологічний університет Поділля (м.Хмельницький). – Хмельницький, 2003.

У дисертаційній роботі розроблені методичні основи планування діяльності підприємства з метою максимізації ефективності його діяльності. Для цього розкриті властивості сфери тактичного планування, яка підлягає формалізації. Визначені її зв’язки із сферами стратегічного та оперативного планування, які, згідно із запропонованою в роботі концепцією синхронного планування, узгоджують сферу тактичного планування із зовнішнім оточенням діяльності підприємства.

Розроблена модель синхронного планування діяльності підприємства, яка одночасно координує планові рішення, що прийняті в різних матеріально-виробничих підрозділах підприємства, а також планові рішення, які визначені на довго- та короткотермінову перспективу. Глобальний критерій оптимізації обґрунтовано як максимум капіталізованої вартості підприємства.

Запропоновано засіб, що дає можливість оцінити ефективність моделі планування з врахуванням трьох чинників: ефекту, адекватності моделі реальним умовам та вартості її застосування. Оцінку та адаптацію планових рішень, прийнятих в моделі синхронного планування, пропонується здійснювати в межах формалізованої системи планування.

Ключові слова: планування, ефективність, ціль, задача, ресурс, координація, капіталізована вартість підприємства.

ANNOTATION

Olexiy Dzyubenko. Enterprise Activity Planning in the Market Conditions. Manuscript.

The thesis is for obtaining the economic sciences scientific degree on specialty 08.06.01 – “Economics, Organization and Management of an Enterprise”. – Technological University of Podillya (Khmelnitsky), 2003.

The present dissertation presents methodical fundamentals of the problem of planning the operation of an enterprise in order to maximize effectiveness of its activity. The properties of tactical planning that is subject to formalization have been determined for this purpose. Its links with strategic and operational planning have been specified. According to the synchronous planning concept presented in the dissertation, strategic and operational planning brings tactical planning into accord with the external environment of the enterprise’s operation.

A model has been designed for the synchronous planning of the enterprise’s operation, which simultaneously coordinates the planning solutions adopted in different departments of the enterprise as well as the planning solutions determined for the long-term and short-term outlook. The achievement of the highest possible capitalized value of the enterprise is the global criteria of optimisation.

The proposed method makes it possible to assess the effectiveness of the planning model with allowance for three factors: efficiency, the model’s adequacy to real conditions and the cost of its application. It is proposed that the assessment and adaptation of planning solutions adopted in the model of synchronous planning be carried out within the limits of the formalized planning system.

Key words: planning, efficiency, objective, task, resource, coordination, capitalized value of enterprise.

АННОТАЦИЯ

Дзюбенко А.Г. Планирование деятельности предприятия в рыночных условиях. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – “Экономика, организация и управление предприятием”. – Технологический университет Подолья (г.Хмельницкий) . – Хмельницкий, 2003.

В диссертации разработаны методологические аспекты и методические рекомендации повышения эффективности планирования деятельности предприятия в условиях рынка.

Эффективность планирования при этом понимается как наилучшая, согласно единому критерию, координация целей и ресурсов, предназначенных для их достижения, в рамках плана деятельности предприятия. В качестве критерия эффективности выбран показатель капитализированной стоимости предприятия как наиболее адекватный рыночным условиям хозяйствования.

Актуальность исследования подтверждается несоответствием технологий планирования, применяемых на промышленных предприятиях постсоветского пространства, свойствам эффективного планирования. На практике плановые решения принимаются либо на основании фиксированных целей, либо на основании фиксированных ресурсов, тогда как максимальная эффективность планирования достижима только при синхронной координации целей и ресурсов в составе плановых задач.

Для решения проблемы эффективного планирования в работе определены свойства системы планирования, ориентированной на максимизацию капитализированной стоимости предприятия, а также механизмы оптимизации плановых решений в рамках данной системы.

В результате разработана концепция синхронного планирования, предполагающая одновременность координации всех плановых альтернатив, возникающих в разных подразделениях предприятия в разные периоды времени согласно единому критерию. Данная концепция реализуется путем разделения системы планирования на три иерархических уровня, на каждом из которых решается одна из трех основных проблем эффективного формализованного планирования. На уровне стратегического планирования решается задача неструктурированности целей, на уровне оперативного – неопределенности плановых альтернатив, на уровне тактического – нескоординированности планов стратегического и оперативного уровней. Такая система реагирует на воздействия внешней среды посредством корректировки стратегических и оперативных планов, тогда как уровень тактического планирования изолирован от воздействий нестабильной внешней среды и соответствует трем основным требованиям, предъявляемым к формализованной системе эффективного планирования: структурированности целей, определенности информации, а также скоординированости целей и ресурсов.

Изложенная методологическая основа позволяет определить границы области применимости формализованных методов планирования – подсистемы тактического планирования. В результате определен объект оптимизационной математической модели синхронного планирования (МСП), разработанной в диссертации. МСП ориентирована на одновременную (синхронную) координацию целей и ресурсов между основными функциями деятельности предприятия как в краткосрочном, так и в долгосрочном аспектах с целью максимизации капитализированной стоимости предприятия.

Поскольку тактическое планирование как объект моделирования является подсистемой планирования, эффект от плана, полученный в результате нахождения оптимального решения МСП, подлежит корректировке с учетом не отображенных в модели факторов, снижающих ее адекватность. Корректировка производится в работе с использованием теории принятия решений в условиях риска: лицо, принимающее решение на основании данной модели, рискует настолько, насколько неадекватной является модель по отношению к реальной действительности. В результате адекватность может быть количественно отражена в премии за риск, являющейся дополнительным слагаемым ставки дисконтирования эффекта, рассчитанного в МСП.

Разработан метод оценки эффективности плана на основании сопоставления дисконтированного эффекта от использования МСП, а также расходов на его определение.

Разработаны и предложены технологии использования МСП в рамках более общей системы – формализованной системы планирования (ФСП), охватывающей все подсистемы планирования деятельности предприятия. Определен порядок взаимодействия ФСП с общими функциями управления и, на основании этого, рекомендована наиболее целесообразная организационная структура управления, предполагающая использование ФСП. Разработана система функциональных и проектных плановых документов, распределяющих плановые задания соответствующим исполнителям на основании централизованно составленного синхронного плана деятельности предприятия.

Ключевые слова: планирование, эффективность, цель, задача, ресурс, координация, капитализированная стоимость предприятия.