НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 658:06.052

ЄГОРЕНКО Дмитро Віталійович

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація
і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк) на кафедрі економіки підприємства.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Хобта Валентина Михайлівна,

Донецький національний технічний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

завідуюча кафедрою економіки підприємства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Берсуцький Яків Григорович,

обчислювальний центр Інституту економіки

промисловості НАН України (м. Донецьк),

заступник директора;

кандидат економічних наук, доцент

Богачов Сергій Валентинович,

Регіональний центр економічної освіти „Екопом”

(м. Донецьк), голова правління.

Провідна установа – Харківський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Харків),

кафедра бізнесу та підприємництва

Захист відбудеться 24 жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .151.01 в Інституті економіки про-мисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Універ-ситетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту еконо-міки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Уні-верситетська, 77.

Автореферат розісланий "22" вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку економіки України супроводжується значним погіршенням стану та результатів діяльності суб'єктів господарювання. Так, обсяги виробництва за останні десять років знизилися вдвічі, питома вага збиткових підприємств промисловості складає більш шістдесяти процентів. Незважаючи на тенденцію зростання кількості підприємств, що склалася, сукупний виробничий потенціал знижується і, як наслідок, уповільнюються темпи економічного розвитку національного господарства. Така ситуація свідчить про недостатню якість управління діяльністю підприємств.

Невід'ємною частиною управління є господарські рішення, які поєднують його окремі функції та етапи в єдиний процес. Теорії обґрунтування рішень постійно приділялась значна увага, що підтверджується наявністю наукових праць у цій сфері. Підвалини теорії було закладено вченими цілого ряду зарубіжних наукових шкіл та напрямів. Значний внесок у розвиток теорії та методів прийняття рішень зробили українські вчені. В той же час у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин, форм власності й іншими змінами умов господарювання діяльність підприємств постійно наповнюється новим змістом, ускладнюється та стає більш різноманітною. Тому виникає необхідність розвитку теорії прийняття рішень на основі уточнення сутності господарювання, місця і ролі підприємства в національній економіці та поповнення арсеналу практичних інструментів розробками, адекватними сучасним умовам. Актуальність і особлива значущість вказаних проблем та необхідність їх вирішення визначили тему дисертаційної роботи, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України відповідно до планів двох держбюджетних тем: "Розвиток теорії управління та створення методів регулювання інвестиційної діяльності в регіоні в умовах зон економічного сприяння" (номер державної реєстрації 0100U001047, 2000-2001 рр.), у ході виконання якої автором розроблено рекомендації з формування умов залучення фінансових ресурсів для розвитку підприємств; "Розвиток теоретичних засад фор-мування господарських рішень в умовах ризику" (номер державної реєстрації 0102U001239, 2002-2003 рр.), у рамках якої автором досліджено сутність господарської діяльності, визначено роль управлінських рішень у реалізації місії підприємства і особливості їх здійснення в сучасних умовах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теоретичних положень та створення методичних рекомендацій щодо формування управлінських рішень суб'єктів господарювання.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі поставлено та вирішено такі задачі:

визначено "господарювання" як економічну категорію, систематизовано класифікацію видів господарської діяльності;

уточнено місію та цілі діяльності підприємств як суб'єктів господарювання;

розроблено підхід до формування господарських рішень підприємства як нерівноважної системи;

доповнено систему принципів здійснення господарської діяльності з урахуванням специфіки сучасного етапу розвитку економіки;

виконано оцінку факторів формування підсумкових результатів діяльності суб'єктів господарювання;

розроблено рекомендації з забезпечення господарських рішень узгодженою оперативною інформацією;

розроблено рекомендації з підвищення обґрунтованості господарських рішень при залученні позикових фінансових ресурсів;

удосконалено аналіз ефективності використання оборотних коштів як важливої складової капіталу підприємства.

Об'єкт дослідження – процес підготовки рішень суб'єктів господарювання щодо здійснення їх діяльності відповідно встановлених цілей.

Предмет дослідження – основні принципи та методи формування господарських рішень.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є класичні положення економічної теорії, фундаментальні труди вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків з питань управління підприємствами.

У процесі дослідження використовувались методи системного підходу, на базі яких уточнено особливості діяльності підприємства як відкритої нерівноважної системи, категорію "господарська діяльність", визначено місію підприємства. На основі методу аналізу та синтезу розроблено рекомендації з обґрунтування господарських рішень, здійснено оцінку факторів формування підсумкових результатів діяльності суб'єктів господарювання. З використанням методів економіко-математичного моделювання та фінансової математики розроблено рекомендації з оптимізації умов залучення позикового капіталу для розвитку підприємств.

Як джерела інформації використовувалися нормативні та законодавчі акти України, офіційні дані статистичної звітності та документація окремих підприємств і організацій.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є формування науково-практичних рекомендацій для розробки та обґрунтування господарських рішень.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в такому:

запропоновано:

ознаки розподілу видів господарської діяльності та класифікацію, що відображає їх різноманітність, загальні і специфічні риси, які необхідно враховувати при прийнятті рішень;

рекомендації для визначення граничних значень відсоткової ставки залучення позикових фінансових ресурсів, які враховують інтереси учасників кредитних відносин і ступінь їх задоволення на основі показників економічної ефективності;

удосконалено:

визначення господарювання як економічної категорії з урахуванням якісних змін сутності, методів ведення господарства відповідно до нового рівня виробничих відносин;

підхід до формування господарських рішень підприємства як чуттєвої до зовнішніх впливів нерівноважної системи, в якій постійно здійснюється зміна параметрів, складу і характеру функціонування;

методику проведення факторного аналізу оборотних коштів підприємства на основі деталізації їх складових, яка дозволяє надати перспективну оцінку найбільш впливовим факторам та передбачити заходи з їх використання, а також запобігти негативним наслідкам зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ господарювання;

дістало подальшого розвитку:

модель оптимізації структури капіталу, яка дозволяє надати перспективну оцінку фінансового стану підприємства при зміні співвідношення власних і залучених фінансових ресурсів;

система принципів здійснення господарської діяльності шляхом оновлення їх змісту та доповнення вимогою самоорганізації, що орієнтує підприємства на забезпечення оптимальної взаємодії із зовнішнім середовищем;

рекомендації щодо забезпечення господарських рішень узгодженою оперативною інформацією на основі створення інтегрованої системи, яка дозволяє скоротити витрати часу та коштів на процедуру їх обґрунтування і прийняття.

Практичне значення одержаних результатів. Методичні рекомендації дозволяють підвищити обґрунтованість управлінських рішень, знизити витрати часу і ресурсів на їхнє формування і підвищити ефективність діяльності підприємства. Вони можуть використовуватися різними суб'єктами господарювання при обґрунтуванні рішень, що стосуються встановлення доцільності залучення фінансових ресурсів, визначення умов їх отримання, створення інтегрованої системи інформаційного забезпечення, аналізу факторів підвищення підсумкових результатів діяльності.

Практичну значущість результатів дослідження і можливості широкого їхнього використання підтверджено відповідними довідками і листами: ВАТ "Донецький металургійний завод" (№ 01/14/17 від 06.06.2002 р.); ВАТ "Мотор-Січ" (№ ВТФ/ 5.74-2143 від 17.06.2002 р.); ВАТ "Кредитпромбанк" (№ 2297/1-04-8029-04 від 17.06.2002 р.). Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (№ 01-234/27 від 27.06.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Висновки, положення й рекомендації, що містяться в роботі, отримано автором самостійно шляхом аналізу та систематизації теоретичного і практичного матеріалу з використанням статистичних даних, нормативно-законодавчих документів. З двох наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї та положення, що отримані їм в результаті індивідуальних досліджень. Особистим внеском здобувача в цих роботах є конкретизація теоретичних положень розвитку підприємства як нерівноважної системи та аспектів фінансування розвитку підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та одержали схвалення на конференціях: "Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область – 2010)" (м. Донецьк, 1999 р.); "Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів України" (м. Дніпропетровськ, 2000 р.); "Педагогіка і менеджмент" (м. Луцьк, 2001 р.); "Инновационный менеджмент: проблемы формирования в условиях переходной экономики" (м. Київ, 2001 р.);"Донбас-2020: наука і техніка – виробництву" (м. Донецьк, 2002 р.).

Публікації. Основні ідеї і положення дисертаційної роботи відображено в 12 наукових публікаціях (у тому числі 1 монографія, 8 статей, 3 матеріали конференцій). Загальний обсяг публікацій складає 12,57 д. а., з яких 6,42 д. а. належить особисто авторові.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 164 найменувань і 2 додатків. Основний зміст викладено на 170 сторінках, робота містить 13 таблиць, 20 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Теоретичні основи підвищення ефективності господарської діяльності підприємств" розглянуто питання створення та функціонування кожного суб'єкта господарювання виходячи з поставлених перед ними цілей і задач, які визначають виробничу структуру, характер методів організації процесів управління та в підсумку результати господарської діяльності. У процесі розвитку ринкових відносин в економіці суттєво змінюється характер формування цілей і задач, що пов'язано зі зміною умов господарювання та обмеженням впливу держави на діяльність суб'єктів. Процедура формування рішень стає прерогативою самого підприємства і пов'язується з пошуком та вибором свого місця в системі національного господарства. Значущість визначення цілей та задач визначає необхідність їх концентрованого уявлення у вигляді місії. Слід відмітити, що питання формування місії у вітчизняній економіці як теоретично, так і практично пророблено недостатньо, тому проведено дослідження підходів до формування місії з урахуванням розвитку економічних інтересів основних учасників господарської діяльності в процесі удосконалення виробничих відносин та запропоновано визначення виходячи з громадянського характеру призначення суб'єктів господарювання у створенні товарів і послуг, які задовольняють потреби суспільства. У зв'язку з тим що підприємство являє собою складну економічну систему, місія повинна одержати свій розвиток та деталізацію в формулюванні цілей, які визначають окремі параметри підприємства та результатів його діяльності. Формулювання цілей має важливе значення для суб'єкта господарювання. Їх кількість і зміст характеризуються високим ступенем динамічності, яка суттєво пов'язана з ціннісною орієнтацією суб'єктів господарювання. Виконання місії та цілей здійснюється на основі розробки, прийняття та реалізації господарських рішень (рис. 1).

Цей процес підприємство може здійснювати як на основі аналізу ресурсного забезпечення, так і без його урахування (пунктирна лінія на рис. 1). У той же час розвиток товарно-грошових відносин створює різноманітність умов залучення ресурсів та підсилює ступінь їх впливу на ефективність рішень. Крім того, характер залучення ресурсів у значній мірі впливає на зміну стану підприємства, збереження потенціалу здійснення господарської діяльності на наступних етапах. Це визначає необхідність удосконалення методів оцінки впливу умов залучення ресурсів з метою підвищення обґрунтованості рішень. Насамперед це стосується фінансового забезпечення, в зв'язку з тим що розвиток форм власності змінює можливості фінансування за обсягами та умовами залучення капіталу.

Рис. 1. Місце господарських рішень у виконанні місії
та цілей підприємства

Якість управлінських рішень обумовлює в значній мірі результати господарювання. У той же час статистичні дані вказують на їх незадовільний рівень. Це обумовлює необхідність поглиблення теоретичних положень, на основі яких базується дія практичних інструментів. Насамперед це стосується визначення господарювання як економічної категорії. У зв'язку з розвитком економічних відносин суттєво змінюється зміст господарської діяльності, її цілі, форми і методи. Виконане дослідження дозволило сформулювати поняття господарювання як організаційно-економічний процес пошуку та використання можливостей виробництва, обміну і розподілу створеного продукту згідно зі встановленою місією та цілями. Ураховуючи різноманітність видів господарської діяльності, запропоновано їх класифікацію, яка дозволяє систематизувати і чітко відобразити загальні і специфічні риси.

Для систематизації різновидів запропоновано ознаки розподілу, серед яких цільова спрямованість діяльності, функціональні ознаки, необхідність в одержанні спеціального дозволу (ліцензії) для виконання, можливість одержання пільг, територіальний розподіл учасників, відображення в системі обліку та звітності. Розроблена класифікація дозволяє якісно відновити процес обґрунтування і прийняття господарських рішень на основі знання і врахування специфіки та місця окремих видів діяльності в економічній системі підприємства.

Ефективне управління підприємством може базуватися тільки на повному уявленні про об'єкт, що може бути сформовано за допомогою його представлення як системи. Традиційно для дослідження підприємств використовувався системний підхід. Але його було орієнтовано на закриту систему. При цьому нестійкість суб'єкта господарювання розцінювалася як прикрість, яка відіграє лише руйнівну роль і яку необхідно усунути. Розвиток підприємства визначався як поступовий і безальтернативний, незалежний від коливань. Такий підхід відповідав умовам господарювання централізовано планової економіки, але не враховує характер функціонування підприємства в ринкових умовах. Тому проведено дослідження підприємства виходячи з положень синергетики, що розглядає процеси розвитку відкритих систем і є тією методологічною основою, на якій можливе створення дієвих практичних інструментів управління підприємством у сучасних умовах. Відповідно положенням синергетики підприємство є відкритою виробничо-економічною системою, що розвивається динамічно, нерівноважно і циклічно. Основною умовою ефективної господарської діяльності є високий рівень самоорганізації, яка забезпечує розвиток підприємства шляхом зміни своєї функціональної та просторової структури за рахунок узгодженого функціонування внутрішніх підрозділів як складових елементів. Ураховуючи це положення, досліджено умови самоорганізації підприємства як системи, розглянуто процеси його функціонування та розвитку, поведінки в точках біфуркації – переломних, критичних моментах, в яких система характеризується високою мірою нестійкості. В цих точках здійснюється вибір подальшого шляху розвитку, який залежно від якості управлінських рішень може забезпечити розвиток чи руйнацію підприємства як системи. Це підвищує вимоги до якості господарських рішень і потребує подальшого удосконалення як теорії, так і практичних інструментів щодо їх прийняття.

Другий розділ "Розвиток методичних положень з обґрунтування господарських рішень" присвячений удосконаленню теорії прийняття рішень і створенню нових методичних інструментів виходячи із сучасної діалектики умов господарювання та базуючись на уявленні про підприємство як відкриту виробничо-економічну систему, в якій постійно виникають зміни параметрів, якості, характеру дії. Для підвищення ефективності господарських рішень необхідно підпорядковувати їх поставленим задачам, що формуються виходячи із цілей і місії підприємства. Підготовку та реалізацію слід здійснювати з урахуванням стану та характеру дії зовнішнього середовища, взаємодія з яким дозволяє сформувати ресурсний потенціал (фактори виробництва) та забезпечити компенсацію витрат і отримання прибутку від реалізації продукції і послуг, які створюються в результаті діяльності підприємства.

Розробка рішень являє собою складну процедуру. Якісне виконання всіх її етапів потребує уточнення і поглиблення цілого ряду теоретичних положень. Насамперед це стосується уточнення методу ведення господарства, який являє собою спосіб організації економічної діяльності підприємства. Як основний метод використовується господарський розрахунок. Формування ринкових відносин висуває нові вимоги до його змісту. Традиційно до числа основних принципів господарського розрахунку віднесено оперативно-господарську самостійність, самоокупність, самофінансування, матеріальну зацікавленість і відповідальність, контроль. На основі дослідження умов господарювання та особливостей діяльності підприємства як відкритої виробничо-економічної системи розглянуто динаміку змісту і форм реалізації відомих вимог, виконано їх оновлення та доповнення. Це стосується виділення принципу самоорганізації як здатності системи до регулювання своїх параметрів за допомогою цілеспрямованого упорядкування і координації організаційно-економічних відносин своїх елементів з метою забезпечення оптимальної взаємодії з факторами зовнішнього середовища. Визначено основні фактори, які необхідно враховувати для забезпечення самоорганізації підприємства: відкритість, нерівноважність, рухливість системи та узгодженість і координація дій її елементів.

Динамічність умов зовнішнього середовища значно впливає на зміст діяльності і всю систему господарювання підприємств, а також на формування їхніх кінцевих результатів. У зв'язку з цим підсилюється необхідність виявлення причин і факторів, що призводять до певного рівня підсумкового фінансового результату. Існуючі методичні підходи до встановлення таких факторів було зорієнтовано на ті економічні показники, що були представлені в офіційній звітності підприємств. Однак розвиток видів господарської діяльності обумовив необхідність трансформації національної системи обліку для відповідного відображення економічних процесів у системі звітності і у зв'язку з цим удосконалення методів та способів аналізу одержаних підприємством результатів, яке повинно забезпечувати можливість чіткого управління процесом утворення необхідного фінансового результату. Методичний підхід базується на застосуванні методики факторного аналізу, що передбачає розподіл фінансового результату на складові елементи на основі створення детермінованої факторної моделі. Побудова самої моделі здійснюється шляхом добору, класифікації і систематизації факторів, що відображають певні види діяльності відповідно до системи обліку і звітності. Це дозволяє на кожному етапі формування фінансового результату приймати обґрунтовані рішення щодо заходів впливу кожного конкретного фактора на забезпечення певного рівня і досягнення передбаченого заданого підсумкового результату.

Обов'язковою умовою успішного здійснення господарських рішень є їх ресурсне забезпечення. У дослідженні розглянуто проблему інформаційного забезпечення як важливого аспекту прийняття рішень у складних організаційно-економічних системах. Це пов'язано з тим, що по суті формування рішень являє собою процес цілеспрямованого перетворення вихідної інформації про стан і умови функціонування суб'єкта господарювання в інформацію про засоби і методи досягнення поставлених перед ним цілей і задач. У зв'язку з посиленням динаміки, комплексності господарської діяльності, ускладненням задач підвищуються вимоги до прийняття рішень. У дослідженні запропоновано рекомендації, які регламентують організацію інформаційного забезпечення та охоплюють такі етапи: розробку концепції організації інформаційного забезпечення на основі створення інформаційної інфраструктури підприємства; уточнення вимог до інформаційного забезпечення господарських рішень з урахуванням специфіки внутрішніх економічних відносин; систематизацію функцій структурних підрозділів і упорядкування взаємозв'язків; формування центрів відповідальності для реалізації системи інформаційного забезпечення; організацію інформаційних потоків джерел їхнього формування і способів їхнього проходження; формування технічної бази інфраструктури інформаційного забезпечення; визначення етапів і змісту робіт; оцінку економічної ефективності реалізації обраної концепції інформаційного забезпечення.

Відповідно до розроблених рекомендацій побудовано центри витрат ВАТ "ДМЗ" (рис. 2). На основі аналізу більш 200 центрів, які існували на підприємстві, було створено нову структуру відповідно до організаційно-технічних ознак підрозділів шляхом виділення головних виробничих циклів з урахуванням специфіки витрат на виробництво, підвищених вимог до обліку та контролю певних матеріальних ресурсів, характеристик бази даних, можливостей інформаційних мереж. Запропонована структура на основі оптимізації обсягу, виду та напрямів інформаційних потоків забезпечила підвищення якості рішень та результативність господарської діяльності.

Третій розділ "Рекомендації щодо фінансового забезпечення господарських рішень" присвячено питанням розробки інструментів обґрунтування господарських рішень.

Важливе значення для формування господарських рішень має забезпечення фінансовими ресурсами. Тому в проведеному дослідженні було пророблено організаційні підходи та методи, що регулюють процедуру фінансового забезпечення і її наслідки. Промислові підприємства для здійснення своєї діяльності залучають позиковий капітал, використання якого впливає на зміну їхнього фінансового стану. У зв'язку з тим що наявні методики аналізу фінансового стану суб'єктів господарювання дають ретроспективну оцінку, запропоновано модель, яка дозволяє прогнозувати зміну фінансового стану і представити динаміку розвитку подій. Вона побудована

Рис. 2. Центри витрат в інтегрованій системі
інформаційного забезпечення ВАТДМЗ"

на прикладі ВАТ "ДМЗ". Для цього використано методи лінійного програмування. Цільова функція (F) сформована виходячи з мети максимізації прибутку підприємства, що містить як власні (ВК) так і позикові (ПК) кошти.

(1)

Систему обмежень представлено фінансовими коефіцієнтами, що встановлюють границі змін показників фінансового стану, а також можливостями самофінансування. Формування обмежень здійснено виходячи з характеру взаємозв'язку відомих показників, які відображають фінансовий стан підприємства. У запропонованій системі використовуються тільки ті, які враховують характер власності та умови використання фінансових ресурсів: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт фінансової стабільності. На рис. 3 представлено графічну модель рішення задачі формування оптимальної структури капіталу.

При заданих нормативних обмеженнях фінансової стійкості рішення може бути сформовано для різних варіантів самофінансування (наприклад, варіанти "а", "б", "в" на рис.3). У таблиці наведено характеристики, які дозволяють встановити наслідки зміни структури капіталу і відповідність стану підприємства встановленим нормативам до та після здійснення рішень. Використання моделі надає можливість підприємству прогнозувати структуру капіталу та приймати рішення по ресурсному забезпеченню господарської діяльності, що не призведуть до зниження фінансової стійкості.

Ефективність господарських рішень значною мірою визначається умовами залучення фінансових ресурсів, що формуються з урахуванням інтересів кредитора і позичальника. Одним з основних параметрів, що характеризують умови надання кредиту, є процентна ставка. Традиційно її формування розглядається тільки як задача банку, що вирішується ним виходячи з економічної сутності цього елемента. Разом з тим існує гостра необхідність створення інструменту обґрунтування цього параметра, що враховує наслідки його зміни для підприємства і забезпечує оптимальне поєднання інтересів обох учасників договору.

Для моделювання ситуації залучення позикових коштів з відомих методів оцінки ефективності інвестиційних та фінансових операцій як оцінний показник обрано чисту дисконтовану вартість, яка дозволяє врахувати вплив фактору часу на вартість платежів. З метою забезпечення оптимізації наслідків операції цей показник необхідно розраховувати як з позиції банку, так і підприємства.

Рис. 3. Графічне рішення задачі формування оптимальної
структури капіталу

Таблиця

Вплив структури капіталу на фінансову стійкість підприємства

Показники | Нормативне значення | Базове значення | Значення після зміни структури капіталу

у випадку
"а" | у випадку
"в"

Коефіцієнт фінансової
автономії | >0,5 | 0,42889 | 0,46867 | 0,42512

Коефіцієнт фінансової
залежності | <2 | 2,33163 | 2,13372 | 2,35228

Коефіцієнт фінансової
стабільності | >1 | 0,75096 | 0,85125 | 0,73949

Достатньо складну проблему під час виконання розрахунку являє обґрунтування ставки дисконтування. Враховуючи коливання умов зовнішнього середовища, розрахунки необхідно виконувати для декількох варіантів. Потоки платежів, які пов'язані з використанням залучених фінансових ресурсів підприємством та наданням коштів банком, співпадають за розміром, але відрізняються за напрямом. У загальному вигляді рівень чистої дисконтованої вартості для підприємства (ЧДВп) пропонується розраховувати

, (2)

де – сума кредиту, одержана підприємством, грн.;

– сума відсотку за кредит, яка підлягає виплаті у відповідних часових інтервалах кредитного періоду, грн.;

і – процентна ставка дисконтування;

– тривалість періоду, на який видається кредит;

– номер періоду;

Показник чистої дисконтованої вартості (ЧДВб), який оцінює ефективність операції для банку, визначається

. (3)

Виконання розрахунків та графічне представлення їх результатів (рис.4 "а") дозволяють визначити ставку позикового процента, яка є вигідною для двох сторін фінансової операції.

Рис.4. Динаміка чистої дисконтованої вартості учасників
кредитної операції

Як видно, лінії, що характеризують результати здійснення кредитної операції для підприємства та банку, перехрещуються в точці А, яка є загальною для обох учасників. Таким чином, спільність інтересів настає тільки в одній точці А – це значення є єдино прийнятним як для банку, так і для підприємства. Разом з тим розрахунок чистої дисконтованої вартості для підприємства з урахуванням результатів використання капіталу дозволяє розширити границі можливого збігу інтересів і перемістити критичне значення процентної ставки з точки А в точку С (рис.4 "б").

Запропонований механізм визначення можливостей підприємств і узгодження інтересів учасників кредитної угоди дозволяє встановити границі ефективності параметрів угоди і можливості регулювання умов як для кредитора, так і для позичальника з урахуванням результатів використання ресурсів і створює передумови для активізації залучення суб'єктами господарювання коштів не тільки для короткострокового, але і для середньо- і довгострокового фінансування.

Підвищення ефективності виробництва нерозривно пов'язано зі створенням і розвитком діючої системи управління капіталом підприємства й особливо найбільш мобільною його частиною – оборотними коштами. Необхідним елементом такої системи є аналіз стану оборотних коштів, який також є умовою прийняття обґрунтованих господарських рішень для підвищення ефективності за результатами їхнього використання в майбутньому. В даний час констатація фактичного стану оборотних коштів за результатами ретроспективного аналізу не дозволяє в повній мірі виробити дієві рішення для усунення негативних тенденцій у їхньому використанні. Тому набуває важливого значення підвищення керованості не тільки загального обсягу оборотних коштів, але й окремих складових, що може бути забезпечено на основі деталізації їхньої загальної величини з урахуванням характерних ознак, взаємозв'язків і особливостей функціонування. Виконана деталізація факторів формування коефіцієнта оборотності як основного показника ефективності використання оборотних коштів дозволяє встановити динаміку тих елементів, що впливають на його зміну. Метод кількісної оцінки такого впливу визначається типом економіко-математичної моделі формування результативного показника і видом вихідної інформації, що використовується для проведення розрахунків. Запропонована методика аналізу стану, структури й ефективності використання оборотних коштів передбачає можливість її застосування, насамперед при прийнятті рішень щодо вибору одного з декількох альтернативних варіантів зміни їхньої структури й оцінки його наслідків. Це дозволяє заздалегідь прогнозувати можливі господарські ситуації і розробляти заходи щодо запобігання створенню негативних результатів і зниженню ризику банкрутства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та наукове вирішення проблеми підвищення якості управлінських рішень відносно промислових підприємств у сучасних умовах. За результатами виконаних досліджень можна зробити такі висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

Особистий внесок: рекомендації з фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання та оцінки економічної ефективності.

2.

3.

4.

Особистий внесок: уточнено вимоги до управління підприємством як відкритою нерівноважною системою, запропоновано класифікацію чинників, які вимагають розмежування інструментів регулювання діяльності суб'єктів господарювання на різних етапах їх життєвого циклу.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Особистий внесок: пропозиції з обґрунтування інвестиційних нормативів з урахуванням конкретних умов капіталовкладень.

АНОТАЦІЯ

Єгоренко Д.В. Методичні основи формування господарських рішень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. –Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2003.

Досліджено сутність і особливості формування місії, цілей і задач розвитку підприємства в сучасних умовах господарювання. Показано роль управлінських рішень у їхній реалізації. Визначено порядок і особливості процедури підготовки та реалізації господарських рішень з урахуванням впливу зовнішнього середовища на формування факторів виробництва і рівень ефективності роботи підприємства.

Проведено аналіз господарювання як економічної категорії, систематизовано класифікацію видів господарської діяльності. Виявлено особливості розвитку підприємства як відкритої нерівноважної системи, уточнено підходи до управління з урахуванням положень синергетики. Доповнено принципи господарських розрахунків як методу ведення господарства з урахуванням сучасних вимог і особливостей діяльності підприємства.

Розроблено рекомендації з інформаційного забезпечення господарських рішень на підприємстві, що дозволяють оперативно формувати інтегровану систему несуперечливої інформації.

Запропоновано модель оптимізації структури капіталу, що дозволяє прогнозувати фінансово-економічну стійкість підприємства при залученні позикового капіталу. Розроблено рекомендації з оптимізації умов фінансування за рахунок позикового капіталу, які дозволяють установити інтервал можливих значень процентної ставки, що є прийнятним як для кредитора, так і позичальника.

Ключові слова: господарювання, рішення, ефективність, методи, фінансування, управління, підприємство, інформаційне забезпечення.

АННОТАЦИЯ

Егоренко Д.В. Методические основы формирования хозяйственных решений. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. –Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2003.

Проанализированы особенности хозяйствования промышленных предприятий на современном этапе. Показано, что в связи с развитием товарно-денежных отношений, форм собственности и других условий предприятие из производящего субъекта становится действительно хозяйствующим, формирование целей развития становится его прерогативой. Исследована сущность и характер формирования миссии предприятия и вытекающих из нее целей и задач. Рассмотрена роль в их выполнении управленческих решений, которые обеспечивают реализацию всех функций управления. Обозначен порядок и особенности процедуры подготовки и осуществления хозяйственных решений с учетом влияния внешней среды на формирование факторов производства и уровень результатов деятельности предприятия. Уточнено место ресурсного обеспечения, относительно которого необходимо определять не только количество, но также условия привлечения и их влияния на эффективность использования.

Проведен анализ хозяйствования как экономической категории, на основе результатов которого уточнена его сущность, определение и раскрыты особенности осуществления. С учетом разнообразия хозяйственной деятельности сформулированы признаки выделения видов и систематизирована классификация, которая позволяет четко отразить общие и специфические черты.

Предложено использовать для обоснования решений подход, который базируется на положениях синергетики и рассматривает предприятие как открытую производственно-экономическую систему, которая развивается динамично, неравновесно и циклично. В качестве важного условия эффективной хозяйственной деятельности рассматривается принцип самоорганизации, отражающий способность системы к регулированию своих параметров с целью обеспечения оптимального взаимодействия с факторами внешней среды. Показано, что его реализация обеспечивает развитие предприятия без жесткого регулирования путем изменения своей функциональной и пространственной структуры за счет согласованного функционирования внутренних подразделений.

В связи с тем, что формирование решений представляет собой процесс целенаправленного превращения входной информации о состоянии и условиях функционирования субъекта хозяйствования в информацию о средствах и методах достижения поставленных целей и задач, разработаны рекомендации по организации информационного обеспечения. Они учитывают усиление динамичности, комплексности хозяйственной деятельности, усложнение решаемых задач и повышение требований к координации действий при одновременном сокращении времени для принятия решений.

Предложен методический подход к анализу причин и факторов, формирующих итоговые финансовые результаты деятельности предприятия. Он основан на использовании методики факторного анализа, которая предусматривает распределение финансового результата на составляющие элементы путем построения детерминированной факторной модели, отражающей виды деятельности, классифицированные в соответствии с действующей системой учета и отчетности.

Предложена модель, позволяющая прогнозировать изменения финансового состояния предприятия при привлечении заемного капитала для финансирования своего развития. Эта модель объединяет в себе ориентацию предприятия на улучшение итоговых результатов работы и сохранение потенциальных возможностей дальнейшего осуществления хозяйственной деятельности и привлечение финансовых ресурсов. Использование модели позволяет повысить финансовую устойчивость субъектов хозяйствования и предотвратить кризисное состояние и угрозу банкротства.

Предложены рекомендации по формированию граничных значений процентной ставки привлечения заемных финансовых ресурсов, которые учитывают уровень доходов и затрат, связанных с предоставлением и использованием капитала. Исходя из характера кредитных операций для оценки последствий предложено использовать показатель чистой дисконтированной стоимости, который позволяет учитывать влияние фактора времени на поток платежей. Предложенный механизм согласования интересов предприятия и кредитора позволяет субъектам хозяйствования активнее привлекать кредитные ресурсы для обеспечения выполнения управленческих решений.

Разработаны практические рекомендации по усилению обоснованности хозяйственных решений относительно повышения эффективности использования оборотных средств как наиболее мобильной составляющей части капитала предприятия. В них предусматривается проведение детализации общего объема оборотных средств на отдельные элементы и определение влияния каждого из них, что обеспечивает не только ретроспективную оценку, а и прогнозирование нескольких альтернативных вариантов хозяйственных ситуаций относительно состояния оборотных средств.

Ключевые слова: хозяйственная деятельность, решения, эффективность, методы, финансирование, управление, предприятие, информационное обеспечение.

SUMMARY

Egorenko D.V. Methodical bases for the formation of economic decisions. – Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree in Economics in speciality 08.06.01