НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Фіщук Олександр Леонідович |

УДК 334.72:338.24

ФОРМУВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
В УМОВАХ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

08.06.01–економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ–2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному технологічному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник– | кандидат економічних наук, доцент

Осовська Галина Володимирівна,

Житомирський державний технологічний університет,

завідувач кафедри менеджменту та маркетингу

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Войнаренко Михайло Петрович,

Технологічний університет Поділля,

проректор з навчальної роботи

кандидат економічних наук

Гудзь Олена Євгенівна,

Міністерство аграрної політики України,

начальник управління фінансово-кредитних механізмів, страхування та боргових зобов'язань

Провідна установа– | Тернопільська академія народного господарства,

кафедра менеджменту, Міністерство освіти і науки України,

м. Тернопіль.

Захист відбудеться “30” жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41.

Автореферат розісланий “24“ вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Барановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Суттєву роль у позитивних зрушеннях останніх років відіграло поширення підприємництва, що завдяки виконанню низки економічних та соціальних функцій надає вітчизняній економіці гнучкості, мобільності, маневреності та інших конкурентних переваг. Незважаючи на значну роль малого підприємництва в економіці, результати його функціонування в державі значно нижчі, аніж в інших країнах світу, і навіть тих, які, як і Україна, реформують адміністративно-командну економіку в ринкову систему господарювання. Зокрема, за рівнем зайнятості населення мале підприємництво більш ніж втричі відстає від європейського рівня, а частка у ВВП складає близько 10% для України, тоді як у розвинених країнах це значення перевищує 50 відсотків.

Питаннями змісту, ролі та функцій підприємництва в ринковій економіці займалися класики зарубіжної науки П.Друкер, Р.Катильон, Дж.Б.Кларк, К.Маркс, Л.Мізес, Ж.-Б.Сей, А.Сміт, Ф.Хайек, Й.Шумпетер.

Значних результатів у дослідженнях принципів, функцій та методів управління сектором малого підприємництва домоглися вітчизняні вчені-сучасники Г.А.Беліменко, З.С.Варналій, Л.А.Воробйова, О.Є.Ґудзь, А.С.Даниленко, Л.І.Донець, М.А.Козоріз, С.В.Ксьондз, Н.Є.Кубай, Н.А.Максимова, В.П.Мікловда, П.А.Мягков, С.К.Реверчук. Одночасно концепції кластерної моделі економічного розвитку присвячені праці зарубіжних вчених М.Портера, В.Прайса, а також вітчизняних дослідників М.П.Войнаренка, С.І.Соколенка.

Мало розробленими залишаються питання формування засад та створення моделей регіонального управління малим підприємництвом, особливо із застосуванням ефективних форм організації територіального поділу праці та формування територіальних виробничих систем (кластерів) з метою підвищення конкурентоспроможності продукції малих підприємств та сприяння економічному розвиткові регіону. Недостатня розробка проблеми в умовах формування ринкових відносин визначили вибір теми дисертації та обумовили її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у відповідності з науковою тематикою кафедри менеджменту та маркетингу Житомирського державного технологічного університету (Житомирський інженерно-технологічний інститут) за темою: “Розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0102V006355; 2002–2005 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та обґрунтування рекомендацій з організаційно-методичних підходів до формування промислових кластерів малих підприємств на території Житомирської області, враховуючи сучасні вимоги до процесів сталого розвитку країни та її регіонів.

Відповідно до мети дослідження поставлені такі основні завдання:

- уточнити економічний зміст категорій “мале підприємництво”, “підприємець”, “регіон”, “регіональна програма”, “кластерна модель” у зв’язку зі зміщенням акцентів управління з загальнодержавного на регіональний (місцевий) рівень;

- визначити та класифікувати множину економічних зв’язків суб’єктів малого підприємництва з великим та середнім бізнесом, фінансовими інституціями, державою та громадськими спілками;

- розкрити передумови, особливості та тенденції розвитку малого підприємництва в Україні в цілому і в Житомирській області зокрема;

- довести необхідність інституційних перетворень регіональної економічної системи в кластерну модель розвитку;

- спрогнозувати основні показники розвитку суб’єктів малого підприємництва в регіоні;

- розробити проект регіональної програми підтримки малого підприємництва зі створення промислових кластерів на території Житомирської області;

- обґрунтувати економічну доцільність запровадження кластерної моделі в регіоні.

Об’єктом дослідження є процеси формування економічного середовища малого підприємництва для прискореного розвитку держави та її регіонів.

Предмет дослідження охоплює сукупність теоретичних та методичних питань формування регіонального економічного середовища малих промислових підприємств шляхом запровадження кластерної моделі регіонального розвитку.

Методи досліджень. Дослідження здійснювалося за теоретичними та емпіричними рівнями пізнання. Зокрема, методом наукового абстрагування уточнено зміст понять “підприємець”, “підприємництво”; методом статистичного аналізу встановлені динамічні характеристики розвитку малого підприємництва в Україні та в Житомирській області; методом моделювання розроблений прогноз кількості суб’єктів малого підприємництва та чисельності зайнятих у регіоні до 2005 р.; методом коефіцієнтів встановлені галузі спеціалізації малих підприємств Житомирської області; методом багатовимірного групування визначені основні параметри кластерів: їхні розмір, композиція, масштаби діяльності, а також пріоритетні види діяльності та території для формування кластерів.

У роботі використовувалися такі джерела інформації: зарубіжні та вітчизняні публікації з досліджуваної проблематики; закони та інші нормативно-правові акти України; дані Міністерства економіки України, Українського фонду підтримки підприємництва, Держпідприємництва України; статистичні збірники і матеріали Держкомстату, Житомирського обласного управління статистики; результати діяльності асоціації “Поділля Перший” (м. Хмельницький) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у методологічному обґрунтуванні доцільності впровадження кластерної моделі на території Житомирської області з метою активізації діяльності суб’єктів малого підприємництва та підвищення їхньої конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Найважливішими результатами дослідження, які характеризують їхню новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, є те, що:

- уточнено термінологічний апарат категорій “підприємництво”, “підприємець”. Акцент здійснено на специфічних рисах підприємця – творчість, відповідальність, професійність, що дозволяють провадити підприємницьку діяльність. Поняття “підприємництво” розглядається з точки зору сукупності зв’язків та відносин, ініційованих активними особистостями з метою отримання прибутку та забезпечення економічного відтворення;

- вперше запропоновано класифікацію множинних економічних зв’язків суб’єктів малого підприємництва з іншими учасниками ринкових відносин, які полягають у розмежуванні вертикальних та горизонтальних зв’язків суб’єктів малого підприємництва (юридичних осіб). Вважаємо доцільним за кожним напрямком виокремлювати форми співпраці – підрядні відносини, лізинг, франчайзинг тощо. Доведено, що на сьогоднішньому етапі економічного розвитку необхідно активізувати горизонтальні зв’язки, ініціативи “знизу” з метою врахування територіальних інтересів;

- дістало подальший розвиток регіональний аналіз підприємницької активності за групами показників: загальними економічними показниками малих підприємств; показниками підприємств, що змінили форму власності; показниками розвитку підприємницьких відносин в адміністративних районах та показниками регіону за розвитком підприємництва;

- доповнено прогноз кількості суб’єктів малого підприємництва та чисельності зайнятих у Житомирській області до 2005 р. із застосуванням нелінійних параметричних моделей. За допомогою порівняння 10 нелінійних парних регресій обрана теоретична модель, що найкраще відображає динаміку кількості малих підприємств і чисельності зайнятих в часі за показником індексу кореляції (R) та задовольняє критерію Фішера (С.10);

- дістало подальший розвиток концепція кластеризації економіки на прикладі малих підприємств промислової сфери. Низький ступінь підприємницької активності та наявність потужної сировинної бази доводить доцільність формування кластерів на території Житомирської області;

- розроблено проект регіональної програми підтримки малого підприємництва “Промисловий кластер”, призначений для виконавчих органів влади з метою окреслення мети, завдань та напрямків розвитку кластерів, а також етапів формування виробничих систем із зазначенням попередніх результатів від реалізації програми (С.13);

- вперше використано методологію багатовимірного групування суб’єктів малого підприємництва за ознаками обсягу реалізованої продукції, чисельності працівників та рівня витрат на виробництво, що за умов суцільної статистичної вибірки, комп’ютерної обробки даних та використання методу максимальної правдоподібності забезпечує високий ступінь достовірності результатів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють суб’єктам малого підприємництва об’єднати власні зусилля з науковими, фінансовими, громадськими установами та органами місцевої влади в межах нової територіальної виробничої системи.

Проект регіональної програми “Промисловий кластер” окреслює мету, завдання, переваги, недоліки та алгоритм формування кластерів малих підприємств і використовується в діяльності Головного управління економіки Житомирської державної адміністрації (акт № 368/12 від “26” липня 2002 р.).

Методика оцінки рівня підприємницької активності в адміністративних районах застосовується Українським центром реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору в Житомирській області (довідка № 135/2 від “19” червня 2002 р.).

Розроблені рекомендації використовуються у навчальному процесі Житомирського державного технологічного університету при викладанні навчальних курсів “Основи підприємництва", "Розміщення продуктивних сил" (довідка №44-42/1110 від “15” вересня 2003 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у самостійній розробці отриманих результатів. Узагальнено теоретичні питання кластеризації економіки та досвід її застосування на окремих територіях України, проведено економічний аналіз розвитку малого підприємництва в Житомирській області; застосовано методологію багатовимірного групування з метою обґрунтування доцільності реалізації проекту програми.

Апробація результатів дисертації. Головні результати дослідження за темою дисертації доповідалися, обговорювалися та схвалені на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблемы и перспективы развития предпринимательства в Украине” (м. Донецьк, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти збалансування потреб у трудових ресурсах” (м. Кіровоград, 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ ст.” (м. Полтава, 2001 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть” (м. Київ, 2001 р.); Науково-практичному семінарі “Современный бизнес: проблемы, тенденции, перспективы” (м. Донецьк, 2001 р.); Першій обласній науковій конференції “Підприємництво: проблеми становлення та функціонування” (м. Житомир, 2001 р.). Матеріали дисертації розглядалися на міжкафедральному семінарі в Житомирському державному технологічному університеті (Житомирський інженерно-технологічний інститут).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11 одноосібних наукових праць, з них 6 наукових статей у фахових виданнях, 5 тез доповідей, загальним обсягом 2,9 др.арк.

Структура, зміст та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 244 сторінках друкованого тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 225 найменувань, містить 38 таблиць, 24 рисунки, 11 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, основні завдання, обєкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих наукових результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади формування та розвитку малого підприємництва в регіоні” розглянуто економічний зміст понять “підприємництво”, “підприємець”, “мале підприємництво” та їхній зв’язок з іншими дефініціями, розкрито функції малого підприємництва в регіональній економічній системі; здійснено класифікацію зв’язків суб’єктів малого підприємництва; узагальнено досвід створення та розвитку кластерних структур в Україні та за кордоном.

Сучасна наукова думка накопичила вагомі знання щодо змісту, ролі та функцій підприємництва в економіці. Однак з плином часу, поглибленням ринкових процесів, формуванням множини стосунків в економічному житті базові поняття та категорії набувають все нових рис, особливостей і форм прояву, а отже потребують уточнення і доповнення. Це в повній мірі стосується феномену малого підприємництва. Підсумовуючи наукові доробки вчених, сформульовані наступні висновки: по-перше, поняття підприємництво і підприємець мають не лише спільний корінь, але й той унікальний зміст, що дає змогу поєднати особисту й суспільну користь; по-друге, в аналізі дій підприємця сьогодні акцент переноситься на управлінський аспект; по-третє, мало розробленими є питання узгодження інтересів, формування засад та створення моделей регіонального управління малим підприємництвом.

Враховуючи те, що активним елементом підприємницьких відносин виступає окрема особа, уточнено поняття “підприємця” як творчої, відповідальної, професійної та соціально активної особистості, яка здатна здійснювати підприємницьку діяльність.

У свою чергу, “підприємництво” в авторському розумінні – це сукупність економічних, правових, конкурентних, інноваційних та інших відносин, що виникають у ринковій системі та ініційовані активними діями середнього класу з метою отримання прибутку та економічного відтворення. Як наслідок, підприємництво визнається невід’ємною складовою ринкових стосунків і джерелом раціональної організації економічних відносин.

Однак неможливо розглядати мале підприємництво з притаманними йому функціями та економічними ролями як одиничне явище, без зв’язку з іншими суб’єктами: державою, громадськими спілками, фінансовими інституціями тощо. Необхідно аналізувати всю сукупність виробничо-економічних зв’язків в економіці, а не обмежуватися тільки їхнім розглядом між двома або кількома суб’єктами, бо таке обмеження неминуче призведе до упущення важливих економічних інтересів підприємства, території та держави, появи суперечностей між ними.

Запропоновано класифікувати всю множину економічних зв’язків суб’єктів малого підприємництва за такими напрямками:

- “мале підприємство – інші малі підприємства”, тобто внутрішня інтеграція, кооперація для захисту власних інтересів і використання синергетичного ефекту;

- “мале підприємство – великі та середні підприємства”, взаємна співпраця на умовах підряду, субпідряду, франчайзингу; створення обслуговуючих та допоміжних виробництв; інноваційне підприємництво;

- “мале підприємство – фінансові інституції”, розробка засобів фінансово-кредитного забезпечення малого підприємництва;

- “мале підприємство – громадські спілки”, контакти у сфері соціального захисту та лобіювання інтересів середнього класу в уряді;

- “мале підприємство – держава” є найбільш багатогранним та найвагомішим засобом стимулювання та підтримки малого підприємництва, що виражається в податковій, амортизаційній, зовнішньоекономічній політиках держави.

Особливої актуальності набуває завдання зміщення акцентів державного регулювання малого підприємництва на регіональний рівень. Історія розвинених країн світу свідчить про той факт, що в роки економічних криз велике значення надається стимулюванню регіональних, “автономних механізмів”, заохоченню малого підприємництва, тобто значну роль відіграє підтримка їхнього ендогенного потенціалу.

Останнє твердження траснформувалось у теоретичне підґрунтя кластерної економіки. В роботі наводиться декілька тлумачень “кластеру”. Найзагальнішою його ознакою є об‘єднання окремих елементів в єдине ціле для виконання певної функції або реалізації певної мети. Промисловий кластер малих підприємств та основні структурні підрозділи громадської організацї зображені на рис.1.

Рис.1. Промисловий кластер малих підприємств та основні структурні
підрозділи громадської організацї

Поширення знань про економічні переваги розвитку за кластерною моделлю привело до намагань клонувати концепцію. Перші спроби полягали в розширенні вже створених взаємопов‘язаних регіональних груп підприємств. Часто такі дії поєднувалися із започаткуванням регіональних програм реформ.

Першим кроком запровадження концепції кластерів в Україні є Програма “Поділля Перший”, яка розпочала свою діяльність у Хмельницькій області в середині 1998 р. за ініціативи відомого американського економіста Вольфгана Прайса.

Доречність застосування кластерної моделі в Україні для активізації підприємницької діяльності малих та середніх підприємств промислового сектору економіки очевидна.

Кластери допомагають підприємствам економно управляти наявними ресурсами і правильно використовувати залучені інвестиції, прискорюють спеціалізацію, стимулюють конкуренцію та інновації на підприємствах. Також взаємними є переваги від “кривої навчання”. Таким чином, у межах кластерних структур вдається поєднати два протилежних принципи – конкуренцію та кооперацію. Кластер залишається досить гнучким для того, щоб дозволити підприємствам-учасникам вільно конкурувати, залучати в разі необхідності нових членів, і в той же час він організує, координує діяльність через спільне використання інформації, координацію планів та поточної діяльності.

У другому розділі “Розвиток малого підприємництва в Житомирській області: особливості, тенденції та проблеми” виділені передумови розвитку дрібного виробництва на території регіону; проаналізовано тенденції розвитку малого підприємництва; виділені перешкоди на шляху прискореного розвитку підприємництва; окреслені інституційні зміни, необхідні для застосування кластерної моделі в регіоні.

З метою обгрунтування доцільності впровадження кластерної моделі в Житомирській області проводився багатоаспектний аналіз регіонального розвитку малого підприємництва за групами показників: загальними економічними показниками малих підприємств; показниками підприємств, що змінили форму власності; показниками розвитку підприємницьких відносин в адміністративних районах та показниками регіону за розвитком підприємництва.

Основні результати проведеного аналізу зводяться до наступного. Суб’єкти малого підприємництва протягом останніх років значно поповнили основний та оборотний капітал, частка інвестицій зросла більше, ніж в 4 раза: з 10,9 млн.грн. у 1998 р. до 47,6 млн.грн. у 2002 р.; чисельність зайнятих також характеризується позитивною динамікою. В загальному в секторі малого підприємництва, за оцінками автора, зосереджено 17,4% народногосподарського потенціалу регіону (рис.2).

Рис.2. Динаміка загальних показників розвитку малих підприємств
у Житомирській області

Серед діючих суб’єктів малого підприємництва на початок 2000 р., коли приватизаційні процеси в цілому завершилися, лише 40,5% малих підприємств були створені внаслідок приватизації, тобто фактором збільшення кількості суб’єктів малого підприємництва та формування конкурентного середовища слугував приватний капітал.

Зміна форм власності внаслідок малої приватизації найбільш інтенсивно проходила в галузях невиробничого обслуговування населення; в торгівлі та громадському харчуванні, на які припадає 47,5% приватизованих підприємств. Домінуючими способами приватизації об’єктів групи А в регіоні були: викуп товариством покупців (32,9%); продаж на аукціоні (18,7%).

Аналіз рівня підприємницької активності в адміністративних районах відображає вкрай нерівномірний розвиток. Найбільш інтенсивно малі підприємства розвиваються в містах обласного підпорядкування (м. Житомир, м. Коростень, м. Бердичів, м. Новоград-Волинський); найгірше – в районах: Червоноармійському, Ємільчинському, Лугинському, Народицькому.

Порівняння основних економічних показників функціонування малих підприємств регіону з іншими областями (Волинською, Рівненською, Чернігівською) дозволили встановити місце Житомирщини в загальнодержавному розвитку малого підприємництва, зокрема, з 1998 р. Житомирська область посідає перше місце за приростом кількості малих підприємств, відносна величина динаміки в 2002 р., в порівнянні з 1995 р., складає 3,85 раза. Одночасно за видами економічної діяльності 46,4% малих підприємств у державі та 47,1% в регіоні функціонують в оптовій та роздрібній торгівлі, однак кожне шосте підприємство в державі та кожне п’яте в регіоні зосереджені в промисловості. В загальній кількості зареєстрованих підприємств високою залишається частка підприємств, що не здійснювали господарську діяльність, зокрема для Житомирської області – близько 40 відсотків.

У цілому, загальнодержавні тенденції, притаманні діяльності суб’єктів малого підприємництва, в повній мірі проявляються на регіональному рівні, однак спостерігається й ряд територіальних особливостей, зокрема: 1) Житомирська область має всі передумови для концентрації діяльності малих підприємств в аграрній та промисловій сферах; 2) відмічено нерівномірність розвитку підприємницьких структур в адміністративних районах; 3) наявна висока частка малих підприємств, що існують юридично; 4) результати господарювання малих підприємств не забезпечують прискорений розвиток регіону.

Такий стан справ вимагає пошуку адекватних засобів регіонального управління малим підприємництвом з метою виведення його на якісно новий рівень розвитку. Ефективне застосування інструментів регіонального управління не можливе без вдосконалення інституційних механізмів взаємовідносин суб’єктів регіональної економіки: місцевої влади – галузі діяльності – малого підприємства, які беруть участь в економічних, фінансових, торгово-посередницьких, інвестиційних та інших процесах. Головна вимога до механізму управління регіональним розвитком малого підприємництва полягає у створенні балансу інтересів, коли виникнення диспропорції неминуче відчувалося б іншими суб’єктами.

Перший крок інституційних змін передбачає засвоєння більшістю власників та керівників малих промислових підприємств нових стереотипів поведінки – власної автономії, кооперації зі стратегічними партнерами бізнесу, спеціалізації на певних напрямках діяльності, координації зі спільного центру, що, в кінцевому підсумку, здатне посилити регіональну економіку та створити регіональне підприємницьке середовище.

Другий крок здійснюється шляхом організації нових структур – промислових кластерів. Ядром кластерів може виступати велике підприємство, що зосереджує навколо себе малі підприємства для виконання сервісних функцій або рівноправні фінансово незалежні малі промислові підприємства, об’єднані за горизонталлю за умов здійснення господарської діяльності на окремій території (адміністративний район), аналогічного виду економічної діяльності, однакових умов зовнішнього середовища.

У третьому розділі “Інституційні механізми регіональної підтримки розвитку малого підприємництва” запропоновано прогноз розвитку малого підприємництва до 2005 року, здійснено обґрунтування створення нових локальних інтеграційних утворень із використанням методу багатовимірного групування, розроблено стратегічний план розвитку кластера з переробки молочних продуктів.

Для забезпечення процесу фінансової, інформаційно-аналітичної, консультативної та іншої підтримки малого підприємництва важливе місце належить економічним прогнозам. Чим більш багатогранною є оцінка перспектив розвитку малого підприємництва, тим результативніші є заходи державних та недержавних структур з їхньої підтримки. Наукову обгрунтованість прогнозам та їхню адекватність реальним процесам забезпечують показники кількості діючих малих підприємств та середньоспискова чисельність зайнятих у малому бізнесі. Для вибору адекватної математичної функції, що характеризує динаміку розвитку малого підприємництва в регіоні, здійснено розрахунки прогнозних значень кількості малих підприємств та чисельності зайнятих працівників за набором парних нелінійних регресій (табл. 1).

Таблиця 1

Підбір регресійної моделі, адекватної динаміці розвитку

малого підприємництва в Житомирській області

Регресійні

моделі | Параметри регресійної моделі, варіант І | Параметри регресійної моделі, варіант ІІ | Індекси кореляції, R

а | b | а | b | варіант І | варіант ІІ

1. |

2. |

3. |

4. |

5. |

6. |

7. |

8. |

9. |

10. |

Наведені регресійні моделі побудовані на основі залежності кількості малих підприємств (варіант І) та чисельності зайнятих працівників (варіант ІІ) відповідно до результуючого показника Y від невизначеного фактора Х, що відображає зміну фактору Х у часі. Відповідно найбільш адекватною для прогнозування виявилася регресійна модель 3: , що дозволяє з надійністю передбачити кількість малих підприємств у 2003 році на рівні 4311 од., у 2004 р. – 4864 од., у 2005 р. – 5456 од. та чисельність зайнятих відповідно 56 795, 64 054 та 71 831 осіб.

Оскільки умови та ресурси регіону, структура і регіональні функції його виробництва перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємодії, проведено аналіз структури виробництва регіону в галузевому, функціональному та територіальному розрізах з метою впровадження кластерної моделі.

Зокрема, аналіз структури виробництва Житомирської області за видами економічної діяльності дозволяє зробити висновки:

- зростання обсягів продукції, виробленої суб’єктами малого підприємництва, відбувається за рахунок фактору кількості господарюючих суб’єктів;

- такі види економічної діяльності, як сільське і лісове господарство, промисловість, забезпечили зростання загальної величини середнього виробітку регіону;

- зростання середнього виробітку не супроводжувалося структурними змінами трудових затрат, що свідчить про реальний приріст продуктивності праці за видами економічної діяльності.

Аналіз структури виробництва регіону в функціональному розрізі дозволяє встановити спеціалізовані види економічної діяльності Житомирської області. Методом коефіцієнтів за ознаками обсягів виробництва та чисельності зайнятих розраховані коефіцієнти локалізації, виробництва та ефективності малого підприємництва. Значення загального індексу районної спеціалізації є найвищим для таких видів економічної діяльності, як АПК та промисловість (табл. ).

Таблиця 2

Загальний індекс спеціалізації малих підприємств регіону
за ознакою обсягів виробництва в 2002 р.

Види економічної діяльності | Коефіцієнт локалізації | Коефіцієнт виробництва | Коефіцієнт ефективності | Загальний індекс районної спеціалізації

Агропромисловий комплекс | 1,378 | 0,891 | 1,277 | 1,759

Рибне господарство | 0,004 | 0,003 | 4,233 | 0,018

Промисловість | 1,329 | 0,859 | 1,074 | 1,427

Будівництво | 0,688 | 0,444 | 1,109 | 0,763

Торгівля та послуги з ремонту | 0,998 | 0,645 | 0,988 | 0,986

Готелі та ресторани | 0,884 | 0,571 | 1,104 | 0,976

Транспорт та зв’язок | 1,031 | 0,667 | 1,111 | 1,146

Операції з нерухомістю та послуги юридичним особам | 0,675 | 0,436 | 1,042 | 0,703

Колективні, громадські та особисті послуги населенню | 0,983 | 0,635 | 1,041 | 1,023

Інші види діяльності | 0,594 | 0,384––

Територіальний аналіз структури виробництва доводить існування чотирьох промислових вузлів у Житомирській області: Житомирський, Бердичівський, Корост енський, Першотравенсько-Баранівський.

З метою встановлення основних кількісних та якісних характеристик промислових кластерів на території Житомирської області використано методологію багатовимірного статистичного групування 660 малих промислових підприємств, що діють на території регіону за ознаками: обсягу реалізованої продукції (Х1), чисельності працівників (Х2), витрат на виробництво (Х3). Критерієм перевірки сукупності на однорідність виступила статистична функція, запропонована Г.С.Кільдишевим і Ю.І.Аболенцевим, формула (1).

(1)

де, ?2 – підмножина розмежувань статистичної сукупності на всій множині Р2;

n – вся сукупність об’єктів дослідження;

l – підсукупність об’єктів, що дорівнюють 1,2, …, n – 1;

xs – результати реєстрації m – ознак в спостереженні з номером S.

Результати обчислень за формулою (1) визнаються несуперечливими прийняттю гіпотези про однорідність, якщо виконується наступна нерівність, формула 2:

(2)

де, U(?2) – величина критерію однорідності;

ч2г,m – критичне значення ?2 розподілу при рівні значимості ? та m степенях вільності.

Здійснені розрахунки дають змогу встановити основні якісні та кількісні характеристики промислових кластерів: середній розмір – 4–5 підприємств-учасників; композиція кластерів – однакові умови зовнішнього середовища, спільні дії з маркетингу продукції, комбінування виробничих факторів; форма управління – комітет (табл. ).

Кластеризація регіональної економіки потребує застосування стратегічного управління органами місцевої влади та керівниками промислових підприємств з метою адаптації до змін середовища і здобуття конкурентних переваг. Проект регіональної програми “Промисловий кластер” передбачає сукупність організаційних заходів щодо об’єднання малих промислових підприємств за пріоритетними видами економічної діяльності в кластерну структуру. В дисертаційному дослідженні проведено стратегічний аналіз молокопереробної та сироробної галузей, встановлені сильні та слабкі місця ВАТ “Молочник” – системоутворюючого підприємства кластера з виробництва жирних сирів у Житомирській області. Метою кластера є задоволення потреб вітчизняних та іноземних споживачів у якісних та доступних молочних продуктах шляхом пропозиції широкого асортименту плавлених сирів та супутніх послуг для забезпечення розвитку місцевої промисловості.

Майбутні партнери кластера ВАТ “Молочник”, ТОВ “Агроспецресурси”, ТОВ “Агроконтракт”, ТОВ “Агромаш” прагнуть у результаті співробітництва вирішити питання сезонності попиту на продукцію, забезпечення в повному обсязі обіговими коштами, активізації маркетингових досліджень та прогнозування, розширення ринків збуту продукції за межі України, розробки нової продукції та технологічного оновлення. Першочерговими стратегічними проектами виступають “Розробка та використання спільної торговельної марки”, “Випуск нових видів продукції та її сертифікація”, “Маркетингові дослідження ринку молочних продуктів у регіоні та в ближньому зарубіжжі”.

Функціонування кластерів супроводжується низкою економічних та соціальних ефектів, що ґрунтуються на принципах синергізму. Однак кількісно оцінити ці величини надто складно, оскільки синергетична теорія в економіці ще мало розроблена. Встановити майбутні результати функціонування кластерів дозволяє досвід аналогічних організаційних утворень. Зокрема відомо, що функціонування підприємств у межах кластера підвищує доход партнерів на 11%, рівень зайнятості – на 8%, темпи розвитку на 20%.

ВИСНОВКИ

Опрацювання теоретичних і практичних аспектів становлення та розвитку малого підприємництва в Україні в цілому та в Житомирській області зокрема дозволяє зробити наступні висновки.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у збірниках наукових праць та журналах

1. Фіщук О.Л. Прогнозування розвитку малого підприємництва в Житомирській області // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 1999. – №9. – С.289–292.

2. Фіщук О.Л. Соціально-інституційні аспекти розвитку підприємництва. // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. – 2000. – Вип.42. – С.32–40.

3. Фіщук О.Л. Галузевий та територіальний аналіз діяльності малих промислових підприємств. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 2001. – №15. – С.244–252.

4. Фіщук О.Л. Формування системи моніторингу регіонального розвитку малого підприємництва. // Регіональна економіка: Інститут регіональних досліджень НАН України. – 2001. – №4. – С.181–188.

5. Фіщук О.Л. Інституційні перетворення регіональної економічної системи в кластерну модель. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 2002. – №20. – С. 344–349.

6. Фіщук О.Л. Програмні заходи регіонального розвитку малого підприємництва // Формування ринкових відносин в Україні. Зб. наук. праць Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – 2003. – №3. – С.105–109.

Тези доповідей

7. Фіщук О. Стимулювання підприємницької активності працездатного населення. // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції “Соціально-економічні аспекти збалансування потреб у трудових ресурсах. – Кіровоград: КДТУ. – 2000. – С. 134–136.

8. Фіщук О. Регіональні тенденції та перспективи розвитку промислового підприємництва. // Материалы научно-практического семинара “Современный бизнес: проблемы, тенденции, перспективы”. – Донецк: Бизнес-альянс Донбасса. – 2001. – С.101–103.

9. Фіщук О. Вдосконалення державного регулювання підприємництва за рівнями управління. // Продовжуваний збірник наукових праць “Підприємництво: проблеми становлення та функціонування”. – Житомир: Інститут підприємництва та сучасних технологій. – 2001. – С.32–34.

10. Фіщук О. Розробка методології дослідження малого підприємництва на регіональному рівні. // Материалы всеукраинской научно-практической конференции “Проблемы и перспективы развития предпринимательства в Украине”. – Донецк: Институт рынка и социальной политики. – 2000. – С.95–97.

11. Фіщук О. Регіональне управління сектором малого підприємництва на принципах кластеризації. // Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть”. – Київ: Політехніка. – 2001. – С.242–243.

Фіщук О.Л. Формування малого підприємництва в умовах регіоналізації економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний аграрний університет, Київ, 2003.

Досліджені процеси формування сектору малого підприємництва в регіональному аспекті. Уточнена роль, принципи та функції суб’єктів малого підприємництва в умовах трансформації економіки, оцінена доцільність запровадження кластерної моделі в Житомирській області. Використана методика регіонального аналізу розвитку малого підприємництва за групами показників, спрогнозовані основні показники діяльності суб’єктів малого підприємництва до 2005 року. Встановлені внесок суб’єктів малого підприємництва у ВВП регіону, рівень розвитку малого підприємництва в адміністративних районах, місце Житомирської області в загальнодержавних процесах формування підприємництва. Запропоновано створити кластери малих підприємств з метою активізації підприємницької та громадської діяльності, а також підвищення керованості малого підприємництва. Обґрунтовані розмір, композиція, форма управління кластерною структурою за допомогою методології багатовимірного статистичного групування.

Ключові слова: підприємець, мале підприємництво, мале підприємство, регіональна економіка, кластерна модель, кластер, державне регулювання, інституційні перетворення, багатовимірне групування.

Фищук А.Л. Формирование малого предпринимательства в условиях регионализации экономики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Национальный аграрный университет, Киев, 2003.

Диссертация посвящена теоретическому и методологическому обоснованию необходимости формирования региональной экономической среды функционирования субъектов малого предпринимательства путем внедрения кластерной модели регионального управления.

В работе осуществлено обобщение теоретических положений относительно места, роли и значения малого предпринимательства в системе национальной экономики. Установлено тот факт, что малое предпринимательство играет важную роль в процессах становления рыночных отношений в государстве однако темпы и эффективность его развития не отвечают требованиям современной экономики.

Уточнены экономические категории “предпринимательство” и “предприниматель”. С авторской точки зрения, предпринимательство представляет собой совокупность экономических, правовых, инновационных и других отношений, которые возникают в рыночной системе и инициированы активными действиями среднего класса с целью получения экономической выгоды и обеспечения экономического воспроизводства. Соответственно “предприниматель” – это творческая, профессиональная, ответственная и социально активная личность, что способна осуществлять предпринимательскую деятельность и получать прибыль.

Также рассмотрены вопросы регионального управления сектором малого предпринимательства в отраслевом и территориальном аспектах. Доказано, что региональные инструменты играют первоочередную роль в деле поддержки малого предпринимательства. Кроме того, на сегодняшнем этапе экономического развития целесообразным является стимулирование местных (территориальных) инициатив субъектов региональной экономики с целью соблюдения баланса интересов между органами власти, предпринимательскими структурами и отдельными территориями.

Особое внимание отводится исследованию концепции кластерной модели регионального развития как основного инструмента совмещения государственных, предпринимательских и общественных интересов на решении проблем региона, а также повышении уровня конкурентоспособности промышленных предприятий и экономики региона в целом. Положительный опыт функционирования новых территориальных систем накопленный за рубежом и в Украине показывает высокую дееспособность такой формы сотрудничества.

С целью выявления экономических предпосылок, условий и необходимых ресурсов для внедрения кластерной модели регионального развития осуществлен анализ уровня развития малого предпринимательства в Житомирской области и на его основе предложены необходимые институциональные изменения региональной экономической системы. Анализ производился за группами показателей, а именно, обобщенными экономическими показателями малых предприятий; показателями предприятий, которые изменили форму собственности; показателями развития предпринимательских отношений в административных районах и показателями региона за уровнем развития предпринимательства.

Для практического внедрения кластерной модели в Житомирской области использовались методы прогнозирования количества малых предприятий и численности занятых работников, а также факторный анализ для установления качественных и структурных сдвигов в региональной экономической среде. Кроме того, детально исследована производственная структура региона в отраслевом, функциональном и территориальном срезах, что явилось базой для обоснования внедрения кластерной модели в Житомирской области.

Методология многомерной статистической группировки послужила инструментом выявления однородных групп предприятий, которые потенциально способны создать промышленные кластеры; территории, где функционирование