Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Грабовець Оксана Володимирівна

УДК 316.74..2

РЕЛІГІЙНИЙ ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ

ЗА УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі галузевої соціології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник –

доктор соціологічних наук, професор

Яковенко Юрій Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри галузевої соціології

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук

Донченко Олена Андріївна,

Інститут соціальної та політичної психології АПН України,

завідувач відділу, м. Київ

кандидат економічних наук

Яременко Олександр Олексійович,

Державний інститут проблем сім’ї та молоді,

директор, м. Київ

Провідна установа – Інститут соціології НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться "19" червня 2003 року о 16 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30

у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “15” травня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.О.Тарабукін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що сучасні глобалізаційні процеси, залучаючи в орбіту світової економіки майже всі країни, актуалізують пошуки відповіді на питання щодо впливу соціокультурних факторів різного походження, зокрема як ендогенного, так і екзогенного. Звісно, це стосується також і незахідних суспільств, які прагнуть активно здійснювати трансформаційні перетворення. Водночас стає актуальною тенденція до формування однополярної світової системи з акцентуванням на цінностях західнохристиянської цивілізації. Зазначене проявляється на тлі суперечливих тенденцій, бо в одних соціумах посилюється прагнення збереження національної самобутності, релігійної ідентичності, а в інших – навпаки, що в цілому зумовлено неоднозначними “відгуками” суспільств на глобалізаційні “виклики”.

Оскільки має місце успішна практика модернізації незахідних країн на прикладі Японії, Китаю, Саудівської Аравії та інших, то це засвідчує можливість вдалого регулювання економічної поведінки людей за умов сучасних ринкових засад з урахуванням можливостей самобутніх національних важелів, зокрема релігійних. Водночас існує жорстка опозиція глобалістській перспективі з боку ісламських країн (Іраку, Палестини, Лівії). Отже, наведене вище не дає підстав ігнорувати релігійну різноманітність сучасного світу, яка не тільки залишиться й надалі, а набуває вже зараз у деяких країнах жорстких форм (тероризму, фундаменталізму тощо).

Враховуючи, що, по-перше, між різними суспільствами, які певним чином репрезентують самобутні цивілізації, а також релігійні картини світу, є як спільні, так й альтернативні погляди стосовно праці, накопичення багатства, примноження капіталу тощо; по-друге, відбувається “ущільнення” соціокультурних контактів, а економічні зв’язки набувають динамічного характеру, то слід визнати, що вплив релігійних чинників на економічну поведінку за умов глобалізації має суперечливий характер та привертає увагу дослідників.

Отже, вже вищезгадане дає підстави говорити про наявність актуальної проблемної ситуації для багатьох соціальних спільнот у світі, оскільки, з одного боку, в межах кожної цивілізації маємо усталені релігійні важелі регулювання економічної поведінки, а з іншого – має місце залучення певної країни до світової та регіональних економічних систем, а тому стає неминучим зіткнення різних соціальних практик у вигляді релігійно “ангажованих” засобів врегулювання економічних стосунків, які є легітимними лише в межах локальних цивілізацій. Суперечлива специфіка проблемної ситуації для вітчизняних громадян полягає в тому, що Україна заявила про свої європейські пріоритети, намір просування в напрямку входження в світову спільноту на засадах представницької демократії, ринкової економіки, зокрема принципів приватної власності та конкуренції, але такий вектор розвитку українського соціуму веде до ерозії ціннісного ядра православної культури, супроводжується поглибленням майнового розшарування, соціокультурною дезорієнтацією членів суспільства тощо. Тематизація релігійного підгрунтя економічної поведінки тісно корелює із необхідністю для країн, що зазнають глобалізаційних викликів, визначення пріоритетів соціокультурної політики, посилювати пошук власної національної моделі економічної ідентичності з опорою на ендогенні важелі регулювання економічної поведінки.

Таким чином, і перед вітчизняними соціологами постає актуальна наукова проблема, сутність якої полягає в тому, що, з одного боку, життєво необхідно, по-перше, мати наукову картину сучасної економічної поведінки з урахуванням специфіки різних сфер відтворювального циклу суспільного виробництва, але, по-друге, важко обгрунтувати її адекватність, здійснюючи розбудову цієї картини тільки з опорою на існуючу соціологічну традицію, започатковану ще М.Вебером. Тому в нову епоху за умов глобалізаційних викликів потрібна розробка новітньої концепції впливу релігійного чинника на соціально-економічну поведінку.

Стан наукової розробленості теми дослідження. Огляд літератури, пов’язаної з вивченням соціокультурних детермінант соціальної поведінки взагалі, дав змогу звернутись до широкого контексту обговорення зазначеної теми та розпочати з’ясування співвідношення двох рівнів опису соціального буття: макросоціологічного (рівня соціальних інститутів) і мікросоціологічного, персоналістичного (рівня поведінки соціального суб’єкта). Складність вивчення релігійної детермінації економічної поведінки полягає ще в тому, що наявні різні парадигмальні підходи, а оскільки одним з них притаманні класичні моделі соціальної, зокрема економічної, поведінки, а іншим – моделі інноваційні, бо останні розроблені на сучасному етапі функціонування науки, то кожна з них по-різному висвітлює дану тематику в окремо визначеній соціологічній перспективі. Соціологічні аспекти вивчення економічної поведінки передбачають звернення як мінімум до двох основних підходів дослідження соціальної поведінки. Герменевтична теорія увагу зосереджує на з’ясуванні того, який зміст, сенс, мають вчинки, дії для соціального агента, а позитивістська теорія – з’ясовує, яким чином соціальні структури пропонують цьому ж агенту цілі життєдіяльності та засоби їх досягнення.

Вплив праць представників “розуміючої” соціології М.Вебера (M.Weber) і Г.Зіммеля (G.Zimmel), символічного інтеракціонізму Дж.Міда (D.Mead), Ч.Кулі (H.Cooley), Х.Блюмера (H.Blumer), етнометодології H.Ґарфінкеля (H.Garfinkel), фундатора “драматургічної” соціології Е.Гоффмана (E.Goffman), феноменологів А.Шюца (A.Schutz), П.Бергера (P.Berqer), Т.Лукмана (T.Lukman) є суттєвим при вивченні релігійних детермінант соціальної поведінки. Також продуктивними є теоретичні доробки представників позитивістської традиції в соціології: Т.Парсонса (T.Parsons), Б.Малиновського (B.Malinowski), А.Редкліфф-Брауна (A.Radicliffe-Brown) стосовно визначення соціальних функцій релігії.

Дослідженню специфіки соціокультурного чинника соціальної поведінки приділяли увагу Н.Еліас (N.Elias), Ф.Тенбрук (F.Tenbruck), Е.Касірер (E.Cassirer), М.Крутова, Л.Іонін, Т.Кун (T.Kuhn), В.Хмелько, К.Юнг (C.Jung), які акцентували увагу на детермінованості поведінки соціального суб’єкта соціогенетичними особливостями розвитку суспільства.

Безпосередньо аналізу релігії як чинника соціальної, зокрема економічної, поведінки в різний час були присвячені праці М.Вебера, В.Зомбарта (V.Zombart), С.Булгакова, П.Сорокіна (P.Sorokin), П.Гайденко, Т.Гугніної, Ю.Давидова, А.Кравченко, М.Мнацаканяна, М.Лукашевича, В.Єленського, Р.Белла (R.Bella), А.Мая (A.May).

Дослідження ролі релігії як одного із чинників цивілізаційної ідентичності здійснюється в роботах фундаторів як класичних, так і сучасних цивілізаційних концепцій: М.Данилевського, О.Шпенглера (O.Spengler), А.Тойнбі (A.Toynbee), Ш.Ейзенштадта (S.Eisenstadt), С.Хантінгтона (S.Huntington), С.Кірдіної.

Соціокультурні аспекти сучасної глобалізаційної стратегії суспільного розвитку та розгляд трансформаційних процесів, що мають місце в незахідних цивілізаціях під впливом розповсюдження установок та цінностей ринкової економіки, вивчали такі вчені, як А.Абдель-Малек (A.Abdel-Malek), Ш.Ейзенштадт, Е.Шілз (E.Shils), Л.Швідлер (L.Swidler), О.Ахієзер, Б.Єрасов, Н.Зарубіна. У своїх працях вони наголошують на необхідності врахування ролі релігійних традицій у процесах трансформації країн паралельно із ринковими інноваціями.

Праці Р.Пайпса (R.Pipes), М.Шелера (M.Sheler), С.Войтовича, О.Донченко, Ю.Пахомова, П.Яроцького, М.Юрія, М.Грушевського, В.Липинського, наукові статті А.Іонової, С.Ткача, А.Віленського, М.Лапицького, В.Верховіна, Є.Суїменко, Е.Таня є доцільними стосовно розгляду самобутніх форм релігійної господарської етики, у тому числі й щодо української православної трудової аскези.

Огляд літератури дає підстави констатувати, що дослідження впливу релігійних детермінант на соціальну, у тому числі економічну, поведінку у соціології здійснювався переважно у відношенні до традиційних суспільств, у яких релігія була чи не єдиним конкурентоспроможним ідеологічним концептом, або у відношенні до суспільств епохи локального капіталізму, коли зіткнення “цивілізаційних світів” мало перманентний характер, і національна релігія могла відігравати роль морально-етичного важеля регулювання економічної поведінки в межах певного соціального простору. Враховуючи динамічний характер глобалізаційних процесів та розвиток тенденції до все більшого залучення незахідних суспільств до системи світогосподарських зв’язків, актуальними постають дослідження соціокультурних механізмів релігійної детермінації економічної поведінки, а також з’ясування того, як співвідносяться перспективи соціально-економічної трансформації суспільства, формування ринкової економічної поведінки зі збереженням “релігійної автентичності цивілізації”, і чи можуть, у свою чергу, цінності, традиції ендогенних релігій видозмінюватись, реінтерпретуватись під впливом економічного чинника і бути задіяними в наступних модернізаційних проектах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є концептуалізація соціальних механізмів впливу релігійного чинника на соціально-економічну поведінку за умов викликів часу глобалізаційного характеру. Для досягнення поставленої мети сформульовано для розв’язання наступні завдання:

окреслити наукову картину поведінки соціальних агентів, зафіксувавши особливості економічної поведінки як різновиду соціальної в різних сферах відтворювального циклу суспільного виробництва;

визначити місце та роль релігії як соціокультурного різновиду детермінанти економічної поведінки;

окреслити підхід щодо можливості на інтуїтивно-символічних засадах інтерпретувати релігію як соціальну технологію розв’язання життєвих проблем людей;

проаналізувати в контексті соціосинергетичного підходу процес ґенези релігії (на прикладі християнства) як соціального інституту в традиційному та сучасному суспільствах;

здійснити визначення місця та ролі релігійних детермінант економічної поведінки в різних цивілізаціях за умов глобалізації, зважаючи на релігію як важливий чинник соціокультурної ідентичності суспільств;

розглянути духовні засади православ’я на предмет їх впливу на ґенезу самобутньої господарської етики українського соціуму;

виявити в українській православній господарській культурі особливості ендогенних цінностей, традицій, установок тощо як компонент духовного ресурсу ринкової трансформації суспільства.

Об’єктом дослідження є соціально-економічна поведінка, а предметом – вплив релігійного чинника на соціально-економічну поведінку, який відбувається за певних умов та за допомогою ряду соціальних механізмів, маючи специфіку відповідно до характеру конкретних суспільств.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Зважаючи на те, що філософські засади пізнання завжди передують або йдуть поруч з теоретико-методологічною рефлексією соціологічного пізнання, в дисертації був використаний категоріально-понятійний апарат філософської концепції символічних форм Е.Касірера, на тій підставі, що культуру можна уявити як спосіб суспільного життя, а релігія є органічним компонентом культури як символічного світу, що оточує людину. Також були використані теоретичні положення Р.Белла з приводу розуміння як функціональної, так і символічної сутності релігійних систем, що послугувало основою для уточнення значення релігії в соціумі як символічно заданої, ментальної структури світосприйняття. До уваги були взяті ще теоретичні положення та висновки парадигм об’єднувального спрямування, які сформувались у рамках функціонування сучасної зарубіжної та вітчизняної соціології. Так були використані теоретико-методологічні засади концепції соціальних інститутів В.Биченкова та концепції інституціональної матриці С.Кірдіної, а також соціосинергетичної парадигми, розробку якої не можна уявити без внесків В.Афанасьєва, Л.Бевзенко, В.Василькової, І.Пригожіна, І.Стенгерс та інших. Проте ці дещо не зовсім стереотипні засади дослідження залучені водночас із звертанням до класичного спадку у вигляді праць М.Вебера, Е.Дюркгейма, Г.Зіммеля, В.Зомбарта, Р.Мертона, Д.Міда, Т.Парсонса, П.Сорокіна, М.Шелера та посткласичного етапу розвитку соціології у вигляді праць У.Бека, П.Бергера, Е.Гіденса, Н.Еліаса, Т.Лукмана, А.Мая, Р.Пайпса, А.Тойнбі, Е.Тоффлера, С.Хантінгтона, П.Штомпки та інших зарубіжних вчених. Також залучені праці вітчизняних вчених, які безпосередньо торкаються реалій сучасного суспільного життя, а саме: В.Бурлачука, С.Войтовича, І.Гавриленко, Є.Головахи, О.Донченко, В.Єленського, Н.Костенко, В.Лубського, М.Лукашевича, С.Макеєва, Н.Паніної, М.Паращевіна, Ю.Пахомова, В.Пилипенко, Н.Побєди, О.Погорілого, А.Ручки, Л.Сокурянської, Є.Суїменко, В.Танчера, Г.Удода, Л.Хижняк, В.Хмелько, А.Хоронжого, М.Юрія, О.Яременко та інші.

Дана робота має пошуковий характер, а тому вона безпосередньо не пов’язана з науково-дослідницькою роботою (НДР) конкретної наукової установи, але в роботі використаний емпіричний матеріал НДР щодо стану релігійності українців, отриманий вітчизняними вченими. Наприклад, соціологічного дослідження, яке було проведено Українським центром економічних та політичних досліджень у серпні 2000 року з широкомасштабним опитуванням населення в усіх регіонах України, а також дослідження, здійсненого Українським інститутом соціальних досліджень та центром “Соціальний моніторинг” у серпні-вересні 2001 року.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в концептуальному осмисленні впливу релігії як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних суспільствах за умов глобалізаційних викликів.

У дисертаційному дослідженні були отримані наступні результати:

набуло подальшого розвитку розуміння поняття “соціальна поведінка” та зміст впливу на саму соціальну поведінку чинників різної модальності в контексті основних соціологічних парадигм (докладніше див. с. 15-34);

набув удосконалення розгляд внеску релігійного чинника у процес соціокультурної детермінації економічної поведінки на підставі аналізу як класичних, так і сучасних соціологічних джерел, завдяки тому, що соціально-економічна поведінка постає внормованим і детермінованим процесом соціальних взаємодій, якому притаманна соціальна значимість, але форма цього процесу залежить від умов розвитку суспільства як суто економічних, так і політичних, соціокультурних тощо (докладніше див. с. 34-59);

уперше розроблена концептуалізована версія щодо функціональної ролі релігії в соціумі як соціальної технології, що ґрунтується на символічних засадах світосприйняття та здатна розв’язувати життєво назрілі завдання через морально-етичне, а не силове спрямування соціальної поведінки (докладніше див. с. 63-73);

уперше релігію на прикладі християнства розглянуто з теоретичних позицій соціосинергетичної концепції, що дало змогу її інтерпретувати як самоорганізований процес у часі та просторі, що має у різних цивілізаційних практиках таку провідну властивість, як адаптаційну (докладніше див. с. 73-87);

уперше на ґрунті розуміння місця та ролі релігії в різних цивілізаціях як символічно заданої структури світосприйняття виділені наступні моделі релігійно детермінованої соціально-економічної поведінки:

вестернізована, або прозахідна (докладніше див. с. 124-134),

консервативна, або самобутня (докладніше див. c. 134-143),

модернізована, або адаптована (докладніше див. с. 143-151),

екологічна (докладніше див. с. 151-157);

знайшло подальше уточнення розуміння особливостей генези господарської етики православ’я, бо з’ясовано його етичні засади у напрямку формування моделей ринкової економічної поведінки (докладніше див. с. 157-174);

окреслена залежність між задіянням соціально-консолідуючого потенціалу православ’я, його здатністю ефективно “відповідати” на “виклики” сучасності та ефективністю соціально-економічних реформ (докладніше див. с. 174-194).

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють уточнити понятійний апарат спеціальних та галузевих соціологій, зокрема соціології економіки, соціології культури, соціології організацій, соціології релігії тощо. Запропонована концепція інтерпретації релігії дає орієнтири на визначення ефективних механізмів взаємодії різних соціальних інститутів, зокрема релігії, культури, комунікації, економіки тощо за умов трансформації суспільств. Водночас, розкриті в дисертації положення і сформульовані висновки сприяють практиці осмислення релігії як ефективного соціокультурного важеля регулювання соціально-економічної поведінки, оскільки релігія як соціальний інститут здатна консолідувати суспільство на засадах, альтернативних силовим соціальним технологіям.

Практичне значення роботи в тому, шо результати можуть бути використані в процесі викладання навчальних курсів зі спеціальних та галузевих соціологій, культурології, релігієзнавства.

Особистий внесок здобувача. В єдиній публікації зі співавтором здобувачем здійснено двоаспектний підхід до розгляду структурно-організаційної форми релігії (на прикладі християнства), як на рівні колективному, так і надколективному, а також було запропоновано визначення соціального інституту на соціосинергетичних засадах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на науковій конференції студентів та аспірантів, яка проходила в Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка 11 лютого 2002 року та на міжнародних науково-практичних конференціях: “Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів”, що проходила 12-13 грудня 2000 року в Києві; ”VI Харківські соціологічні читання”, що проходила 27-28 листопада 2001 року; “Образи світу на зорі нового тисячоліття”, що відбулася в Києві 28-29 травня 2002 року; а також на круглому столі “Економічна поведінка населення України” 9 лютого 2001 року під час навчання в Школі молодих соціологів 29 січня-10 лютого 2001 року в Києві. Апробація положень роботи здійснювалась також на науково-практичній конференції викладачів, співробітників та студентів Чернігівського державного інституту економіки і управління, що відбулася 24 квітня 2002 року в Чернігові. Матеріали дисертації обговорювались на засіданнях кафедри галузевої соціології в Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 233 с., обсяг основної частини роботи 201 с., список використаних джерел має 222 найменування та займає 18 с., додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З займають 10 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність дослідження та охарактеризована міра наукової розробки теми, сформульована проблема дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, зроблена характеристика теоретико-методологічних засад дисертації, її наукової новизни та з’ясовується питання щодо теоретичної та практичної значущості роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади соціологічних концепцій впливу релігії на соціально-економічну поведінку” зроблено огляд теоретичних робіт, які присвячені вивченню релігійних аспектів детермінації соціальної поведінки. Соціальна поведінка шляхом аналізу різноманітних соціологічних підходів представлена в комплексному баченні з точки зору традиційних та сучасних соціологічних концепцій. Зокрема, здійснено розгляд соціальної поведінки на підставі звернення до двох основних соціологічних підходів: мікросоціологічного та макросоціологічного. Дослідження поняття “соціальна поведінка” виявило, що воно стосується множини різних аспектів, породжених специфікою дотичних до соціології інших соціальних і гуманітарних дисциплін, у зв’язку з чим здійснено розмежування логічних об’ємів та пізнавального змісту зазначеного поняття в контексті різних соціологічних концепцій.

У наукових джерелах соціальна поведінка і, відповідно, такий її різновид, як економічна поведінка, визначалась як обумовлена закономірностями, що діють через соціальні інститути, зокрема релігію, які примушують індивіда керуватись певними соціальними нормами, у тому числі релігійними традиціями, водночас, зазначене є результатом складного процесу взаємодій, під час яких формуються “сенси та значення”, що в певній мірі визнаються всіма учасниками соціальних дій. Якщо в першому випадку людина розглядалась переважно як продукт соціального тиску (Е.Дюркгейм, Е.Толмен, К.Халл, П.Сорокін, Б.Малиновський, А.Редкліфф-Браун, Т.Парсонс), то в другому випадку – як агент соціальної дії, який активно конструює життєві світи, продукує соціальні символи, інтерпретуючи події навколо себе (М.Вебер, Г.Зіммель, Дж.Мід, П.Бергер, Т.Лукман, Х.Кулі, П.Блау, Г.Хоманс, Г.Гарфінкель, Е.Гоффман та інші). Вивчення соціальної поведінки в межах реалістичного чи номіналістичного дискурсів зумовлювало використання відповідного категоріально-понятійного апарату, а разом з тим ускладнювало поєднання підходів, що сформувалися в межах мікро- та макротеорій. Дана обставина актуалізує подальший пошук об’єднувальних теоретичних підходів до рогляду соціальної поведінки як системи, що відображає специфіку соціальної форми руху матерії, детермінованість котрої можна пояснювати через множину критеріїв різної модальності та характеру (природних, соціокультурних).

У першому розділі наведені конкретизовані форми взаємозв’язку поняття “соціальна поведінка” з такими суміжними категоріями, як “соціальна дія”, “соціальна взаємодія”. Сутність взаємозв’язку між вищеназваними поняттями виступає у вигляді такої моделі функціонування соціуму, в якій соціальна дія як одиничний акт функціонування одного індивіда є складовою системи соціальної взаємодії, а ця системність полягає в передбаченні зворотньої дії людини як акту очікуваного реагування.

У розділі окреслені особливості економічної поведінки як різновиду соціальної поведінки. Спираючись на концептуальні засади соціологічних теорій В.Верховіна та Є.Суїменко, зроблений акцент на тому, що економічну поведінку можна інтерпретувати як соціально-економічну, тобто як таку, що структурується не лише видовими, тобто сферними, суто економічними чинниками, але й родовими, тобто соціальними детермінантами. До складу останніх можна включити цілий спектр позаекономічних чинників, сформованих у процесі соціоґенези людського універсуму: політичних, культурних, релігійних тощо. Зроблений висновок про те, що людина, як осередок безмежної множини соціальних взаємозв’язків, вступаючи в економічну дію, керується не лише суто раціональним мотивом отримання швидкої матеріальної вигоди, але ж, будучи “homo sapiens”, може зважати на своє соціальне оточення, морально-етичні ідеали, традиції, громадську думку. Таким чином, у предметній площині дисертаційної роботи прийнята методологічна позиція соціально-економічного підходу до визначення специфіки економічної поведінки, у якій економічне та соціальне є двома нерозривними гранями, що переходять одна в одну. Тим самим визнано, що власне економічна поведінка є історично мінливим явищем, а її смислове значення коригується адекватно певному соціокультурного контексту.

Також у розділі окреслено, яким чином у соціології теоретично визначались підходи до оцінки “внеску” релігійного чинника в перебіг процесів забезпечення функціонування соціуму, зокрема, здійснення його економічної життєдіяльності. Здійснений огляд робіт, які пов’язані із вивченням релігійних аспектів детермінації соціальної і, відповідно, економічної, поведінки таких класиків соціології, як О.Конта, М.Вебера, В.Зомбарта, Е.Дюркгейма, Б.Малиновського, А.Редкліфф-Брауна, Г.Зіммеля, П.Сорокіна. Вивчаючи релігію як вагомий компонент соціальної структури як у традиційному, так і в модернізованому суспільстві, вищезгадані вчені розглядають соціальну, у тому числі економічну, поведінку людини та її релігійну активність як такі, що можуть бути із різним ступенем взаємозалежними. На цьому тлі особливість сучасної соціологічної науки полягає в тому, що дослідження релігійних аспектів детермінації економічної поведінки здійснено науковцями переважно в контексті тих соціально-економічних зрушень, які мають місце в незахідних країнах за умов глобалізації. На відміну від класиків соціології, які основну увагу приділяли інтеграційним, стабілізуючим функціям релігії у примітивних та традиційних суспільствах, у яких релігія відігравала провідну роль чинника економічної поведінки у межах локального соціального простору, сучасні вчені (А.Баас, Р.Белла, А.Абдель-Малек, Ш.Ейзенштадт, А.Турен, Е.Шілз, Б.Єрасов, Н.Зарубіна, С.Кірдіна та інші) вказують на неоднозначний та суперечливий характер взаємодії традиційних соціальних інститутів та інституцій ринку, які проникають у різні кутки планети завдяки глобалізаційній хвилі.

Другий розділ “Функціональна та структурна роль релігії в соціумі” присвячений безпосередньо розгляду функцій релігії та тих структурно-організаційних форм, яких вона може набирати в процесі своєї трансформації у досучасних та сучасному суспільствах.

Використання у роботі концепту “символічного світорозуміння”, що був уведений у науковий обіг Е.Касірером, дало змогу усвідомити соціогенез в єдності різноманітних символічних способів “розчаклування” світу соціальних відносин, тобто зрозуміти природу соціальних інститутів (релігії, економіки, науки тощо), виникнення та становлення яких супроводжує всю історію людства, як функціонально споріднених, але різних по змісту соціальних технологій по пізнанню та перетворенню навколишнього світу. Дотримання тези щодо відмови від субстанційної інтерпретації релігії, іншими словами, визнання її соціокультурного, а не природного походження, уможливило тлумачити релігію як одну з множини символічних форм світорозуміння, як соціальну технологію, що ґрунтується на символічних засадах світосприйняття та здатна розв’язувати життєво назрілі проблеми через забезпечення не силового, а морально-етичного спрямування соціальної поведінки. Зважання на функціональну єдність релігійних систем як ендогенних соціальних технологій, що активізують інтуїтивно-символічні засади пізнання світу, надало можливість означити відомі на сьогоднішній день релігії як своєрідні символічні світи, що продукують власні версії розуміння соціальної дійсності, соціальних ідеалів, моделей соціально-економічної поведінки та визнати плюралізм та самоцінність різноманітних релігійних картин світу.

Також у розділі здійснено дослідження структурної перспективи релігії у традиційному та сучасному соціумі на підставі використання теоретичних засад соціосинергетичної парадигми. Це надало можливість представити релігію як окремий випадок процесу самоорганізації в соціумі, як системне утворення відкритого типу, якому властиві закономірності саморуху, адаптивності до тих чи інших соціокультурних практик. На прикладі вивчення ґенези християнства розглянуто адаптивний потенціал релігії, що проявляється у збереженні її цілісності, автентичності в соціальному просторі та створює основу для її відтворення і, водночас, до постійного пристосування, до змін у навколишньому та внутрішньому середовищі, тобто до адаптацій через задіяння інтеграційних механізмів релігійної системи. У межах соціосинергетичного дискурсу релігія трактується як багаторівневе соціальне утворення, яке в процесі ґенези здатне набувати адаптивних форм соціального інституту “тіла”, тобто колективного, емпіричного утворення, або соціального інституту “особи”, тобто надколективного, надемпіричного, символічного утворення. У ролі оптимальної моделі міри пристосованості релігії до зовнішніх та внутрішніх “викликів” запропоновано авторське соціосинергетичне розуміння соціального інституту.

З огляду на те, що одним із важливих аспектів цивілізаційного поступу людства є трансформація поведінкового апарату людини, спочатку як безпосередньо тваринної істоти, дії якої керовані емоціями, афектами, іншими суто егоїстичними чинниками, а потім як все більш колективної істоти, яка у своїх вчинках змушена зважати на соціальне оточення, спільно визнані настанови, слід зазначити, що в соціопсихологічному розумінні це сприяло збільшенню дистанції між людським свідомим та підсвідомим та накопиченню латентного потенціалу соціальної енергії. Потенційний запас соціальної енергії, що може самозвільнитись у процесі загострення конфлікту між біологічною природою людини та її соціокультурою, може нести в собі як конструктивне, так і руйнівне начало. Тому в розділі окреслений механізм релігійної символізації соціальної поведінки, який може сприяти активізації у індивіда архетипної інтенції до мобілізації символічно заданої, релігійної структури світосприйняття. Релігійну детермінацію соціально-економічної поведінки не слід розуміти абсолютно, виключно таким чином, що у кожній конкретній дії людини є релігійний компонент, на який слід зважати. Вплив релігійного чинника може мати більш загальний символічний характер та вміщувати в себе не одного діючого суб’єкта, а всю систему існуючих соціальних норм, очікувань, стереотипів поведінки, реакцію з боку інших членів суспільства на дану економічну дію. У зв’язку з цим до уваги приймались наукові розробки Т.Куна про паралельне співіснування в соціальному просторі конкуруючих між собою різноманітних наукових парадигм, а також теорія архетипів К.Юнга.

Вивчення механізму впливу релігії як символічної форми на соціальну поведінку дало змогу виділити соціокультурні умови формування релігійного символічного світорозуміння, можливі способи маніпуляції релігійною свідомістю. Таким чином, розуміючи як слабкі, так і сильні сторони даної ментальної моделі світосприйняття, можна сприяти практиці використання релігії як ефективного, консолідуючого важеля у соціумі.

У третьому розділі “Місце та роль релігійного чинника соціально-економічної поведінки в різних цивілізаціях за умов глобалізації” досліджується вплив релігійного чинника як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних цивілізаціях за умов глобалізаційних викликів.

Зроблений у розділі огляд провідних цивілізаційних концепцій дає змогу зазначити, що в класичних теоріях, представлених М.Данилевським, О.Шпенглером, А.Тойнбі акцент зроблений на локальності, відносній замкнутості цивілізацій, їх яскраво вираженій соціокультурній специфіці, що обумовлювалось, зокрема, їх релігійною ідентичністю. У сучасних концепціях Ш.Ейзенштадта, С.Хантінгтона, С.Кірдіної поряд із пошуком чинників цивілізаційної ідентичності увага також зосереджується на вивченні механізмів цивілізаційної комунікації за умов інтенсифікації світогосподарських зв’язків на тлі глобалізаційних процесів. Зокрема зазначено, що глобалізаційні процеси, що нині охопили економічні, політичні, науково-технічні відносини, зумовлюють зростаючий вплив соціокультурних факторів екзогенного походження, насамперед, по відношенню до тих країн, які активно здійснюють трансформаційні перетворення. Але водночас, глобалізаційні “виклики”, які актуалізують тенденцію до формування однополярної системи світу з акцентом на цінностях західнохристиянської цивілізації, проявляються на тлі неоднозначних “відгуків” з боку незахідних цивілізацій. Опозиція глобалістській перспективі з боку східних країн, які успішно модернізувались, демонструє можливість та необхідність зважання на релігійні чинники соціально-економічної поведінки, що репрезентують притаманні ендогенному соціокультурному простору символічні стереотипи розв’язання економічних проблем, які знаходять свій прояв у формуванні локальних, самобутніх форм виробництва та споживання, моделей менеджменту та маркетингу (японське диво, китайський ринковий соціалізм тощо).

Сучасна стратегія глобалізації, що набуває інформаційних вимірів, стає більш витонченою та ефективною, на противагу традиційній, територіальній інтеграції, оскільки всупереч географічним та інституціональним кордонам, через використання символічних форм світосприйняття спрямована особистісно, діє безпосередньо на свідомість та вчинки соціального суб’єкта. У зв’язку з цим зростає потреба у вивченні ефективних ендогенних механізмів регулювання соціально-економічної поведінки, задіянні альтернативних силовим засобам релігійних технологій, що апелюють, насамперед, до морально-детермінованих, внутрішньо особистісних чинників соціального контролю.

З огляду на вищесказане, в третьому розділі досліджується місце та роль релігійного чинника соціально-економічної поведінки в різних цивілізаціях за умов реалізації сучасної глобалістської перспективи. Були виділені конститутивні ознаки наступних релігійно детермінованих моделей соціально-економічної поведінки, що сформувались в локальних соціокультурних практиках як ендогенні “відповіді” суспільств на “виклики” глобалізації: 1) прозахідна, або вестернізована, духовним ядром якої є цінності, традиції західнохристиянської цивілізації, які культивують ліберальні права та свободи особистості, формують прагматичні установки щодо світу, раціоналізм та дисциплінованість, 2) консервативна, або самобутня, морально-етичні засади якої сформувались на основі релігійної трудової аскези незахідних суспільств, 3) модернізована, або адаптована модель економічної поведінки, що є результатом органічного синтезу ендогенних цінностей, релігійних традицій, які зазнають реінтерпретації, осучаснення адекватно “викликам” часу, із засадами ринкової економіки. Увагу також акцентовано на необхідності розвитку нової екологічної моделі економічної поведінки, яка б уможливила пошук компромісу між розвитком економіки та збереженням стабільності екосистеми за умов інтенсифікації світогосподарських зв’язків. На прикладі даної моделі економічної поведінки, яка апелює до загальнолюдських цінностей, втілених у різних релігійних системах, показана вітальна необхідність дотримання суб’єктами економічної діяльності морально-етичних норм, формування нового стилю економічного мислення, ділової культури, що б сприяло виживанню людства в штучно створених техногенних умовах, його консолідації для розв’язання назрілих глобальних проблем. Означені вище моделі релігійно детермінованої економічної поведінки слід представляти, користуючись термінологією М.Вебера, радше як ідеальні типи, які у чистому вигляді не мають аналогів у соціальній реальності, але з допомогою яких (ідеальних типів) можна теоретично конструювати та інтерпретувати складні, неоднолінійні процеси, що мають місце в сучасному світі під впливом глобалізаційного чинника. Отже, тенденція до стандартизації та уніфікації соціально-економічного простору зумовлює цілий спектр неоднозначних “відповідей” суспільств на глобалізаційні “виклики”, що віддзеркалює плюралізм існуючих цивілізаційних і, відповідно, релігійних ідентичностей.

У розділі проаналізовані особливості ґенези господарської етики православ’я у соціокультурному контексті Західної та Східної України, виявлені спільні та відмінні конститутивні засади українського та російського православ’я щодо перспектив впливу на формування моделей ринкової економічної поведінки. Зроблений висновок про те, що в цілому українське православ’я не є дистанційованим від господарської сфери і може формувати морально-етичні стимули до праці, але, на відміну від західного християнства, акцент робить на необхідності зважання на нематеріальні, духовні чинники економічного успіху поряд із суто матеріальними, грошовими.

Досвід реформ останнього десятиріччя, спрямованих на розбудову в Україні західної моделі ринкової економіки з притаманними їй атрибутами економічної свободи, накопичення капіталу, безмежного матеріального гедонізму тощо показав, що прагнення вітчизняних реформаторів ґрунтувалися на хибному припущенні про те, що швидке та штучне імплантування ринкових принципів господарювання у вітчизняну економіку принесе довгоочікуване економічне процвітання.

На підставі успішної практики модернізації деяких незахідних суспільств, а також спираючись на теоретичні доробки таких соціологів, як Ш.Ейзенштадт, Е.Шілз, у розділі розглянута необхідність та доречність врахування в трансформаційних проектах України традиційних соціальних важелів регулювання економічної поведінки, таких, як громада, соборність, культ господаря, аграрної праці, благодійності, сімейних цінностей з сучасними ринковими засадами господарювання. Морально-етичні важелі (в основі яких лежать, насамперед, релігійні цінності) як альтернатива силовим методам розв’язання конфліктних ситуацій є факторами, що уможливлюють досягнення ефективної економічної комунікації між соціальними агентами в демократичному суспільстві. Знання особливостей генези православної господарської етики дозволить виробити адекватну соціокультурним умовам модель економічної системи, відшукати компромісне рішення щодо регулювання соціально-економічної поведінки, що дасть можливість збалансувати як традиційні, так і інноваційні чинники соціального контролю в економічній царині.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропонована інноваційна версія концепції впливу релігійного чинника як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних цивілізаціях за умов глобалізаційних викликів.

З’ясовано, що джерелом формування принципів економічної поведінки можуть бути не лише суто економічні змінні (прибутковість, продуктивність праці тощо), але й неекономічна сфера, нематеріальні чинники. Економічна поведінка в роботі інтерпретується як соціально-економічна, оскільки її етос регламентується цілим спектром соціокультурних чинників, сформованих у процесі генези людського універсуму (політичних, релігійних, культурних тощо), які присутні як на свідомому, так і на підсвідомому рівні соціальних агентів і є факторами формування певного типу економічної культури.

Оскільки у роботі соціально-економічна поведінка вивчається з точки зору впливу на неї чинників релігійної модальності, тому в процесі концептуалізації соціокультурного механізму впливу релігійної детермінанти на економічну поведінку були використані теоретико-методологічні засади філософії символічних форм Е.Касірера. Це дало можливість розробити концептуальну версію функціональної ролі релігії в соціумі як соціальної технології розв’язання буттєвих проблем, що ґрунтується на інтуїтивно-символічних засадах світосприйняття та здатна розв’язувати життєво назрілі проблеми через забезпечення не силового, а морально-етичного спрямування соціально-економічної поведінки.

Зважаючи на функціональну перспективність релігії як у традиційному, так і у сучасному соціумі, у роботі здійснений пошук тих організаційних форм, яких вона може набувати в процесі своєї ґенези в різні історичні періоди та в різних цивілізаційних контекстах. У межах соціосинергетичного дискурсу на прикладі християнства релігія тлумачиться як багаторівневе, нелінійне соціальне утворення, яке в процесі генези здатне набувати адаптивних форм соціального інституту “тіла”, тобто колективного, емпіричного статусу, або соціального інституту “особи”, тобто надколективного, надемпіричного, символічного статусу адекватно різним соціокультурним практикам.

На ґрунті вивчення місця та ролі релігійного чинника в процесах соціокультурної детермінації економічної поведінки в різних цивілізаціях виділені наступні моделі релігійно обумовленої соціально-економічної поведінки як ендогенні “відповіді” суспільств на глобалізаційні “виклики”: вестернізована, або прозахідна, консервативна, або самобутня, модернізована, або адаптована та екологічна. Запропоновані варіанти реакцій різних суспільств на виклики з боку глобалізації є диференційованими і можуть варіювати від повного прийняття ринкових цінностей, традицій західнохристиянських країн до жорсткої опозиції та радикального протистояння екзогенним впливам, що віддзеркалює гетерогенність соціокультурних систем різних суспільств, а також необхідність гармонізації різних релігійних ідентичностей у процесі інтенсифікації “зіткнення цивілізацій”.

Виявлені у роботі особливості ґенези української православної господарської етики надали змогу означити її як етично-раціональну, у творенні якої брали участь як православні, так і західнохристиянські конфесії. Зроблений висновок про те, що українська православна трудова аскеза тяжіє до загальноєвропейських ринкових засад, але із необхідністю врахування в економічній діяльності соціальних питань. Акцент на морально-етичній складовій економічної поведінки може вберегти суспільство від спокуси вбачати засади соціального благополуччя лише в матеріальному достатку, а значить може сприяти посиленню почуття соціальної відповідальності у економічних агентів.

За умов відкритого інформаційного простору та поширення в українському суспільстві ліберальних ринкових цінностей актуальним стає звернення до ендогенних релігійних важелів регулювання соціально-економічної поведінки, котрі апелюють до морально-етичних цінностей. Запорукою ефективного проведення економічних реформ в Україні є здатність ринкової системи адаптуватись до специфічних соціокультурних потреб суспільства, зважати на традиційні чинники регулювання соціально-економічної поведінки, серед яких чільне місце займають православні цінності, орієнтовані на культ громади, родинних цінностей, аграрної праці, шляхетності, доброчинності, милосердя тощо. В противному випадку спроби ефективної ринкової трансформації будуть марними.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Грабовець О. Значення моральних важелів регулювання економічної поведінки в період трансформації українського соціуму // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 11. – К.: ДАККіМ, 2001. – С. 17 – 26.

Грабовець О. Релігійні концепції економічної діяльності (теорії самобутньої економіки) // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2002. – № 543. – С. 120 – 126.

Грабовець О. Технологія релігійної символізації соціальної свідомості // Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 27. – Запоріжжя, 2002. – С. 44 – 53.

Грабовець О. Християнство в соціосинергетичному контексті // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2001. – С. 113 – 119.

Грабовець О., Яковенко Ю. Релігія як соціальна технологія консолідації соціуму // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – №3. – С. 111– 122.

АНОТАЦІЯ

Грабовець О.В. Релігійний чинник соціально-економічної поведінки за умов глобалізаційних викликів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертація присвячена обгрунтуванню інноваційної версії впливу релігійного чинника як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних цивілізаціях за умов глобалізаційних викликів.

Досліджено, що норми та цінності, які регулюють соціально-економічну поведінку, можуть коливатись у діапазоні від пріоритету суто матеріальних до позаматеріальних чинників адекватно соціокультурним особливостям генези конкретних суспільств. Запропонована концептуальна версія функціональної ролі релігії в соціумі як соціальної технології розв’язання буттєвих проблем, що ґрунтується на інтуїтивно-символічних засадах та здатна розв’язувати життєво назрілі проблеми через забезпечення морально-етичного спрямування економічної поведінки.

Виходячи із розуміння релігії як ефективної соціальної технології розв’язання буттєвих проблем, що актуалізує внутрішньоособистісні чинники соціального контролю, здійснено аналіз щодо визначення місця та ролі релігійного чинника соціально-економічної поведінки в різних цивілізаціях за умов глобалізаційних викликів. На тлі трансформаційних процесів, що здійснюються в Україні, окреслена залежність між ефективністю ринкових реформ та необхідністю задіяння інтегруючого потенціалу соціального інституту православ’я, його здатністю адаптуватись до викликів часу.

Ключові слова: релігійний чинник, соціально-економічна поведінка, символічна форма світорозуміння, соціальний інститут, глобалізація, цивілізація, трансформація, господарська етика, традиції.

АННОТАЦИЯ

Грабовец О.В. Религиозный фактор социально-экономического поведения в условиях глобализационных вызовов. – Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2003.

В дисертации предложена инновационная версия концепции влияния религиозного фактора как символической