ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

КОМІСАРЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 37.8 + 37.036

ТВОРЧА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ УЧНІВ У

ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ

13.00.07 – теорія та методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Кузь Володимир Григорович,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, ректор

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Сметанський Микола Іванович,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Чорна Катерина Іванівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувач лабораторії морально-естетичного виховання

Провідна установа: | Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист дисертації відбудеться “ 5 ” січня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060 м. Київ, вул. М.Берлінського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060 м. Київ, вул. М.Берлінського, 9).

Автореферат розіслано “ 5 “ грудня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розбудови незалежної української держави зростає роль освіти, яка покликана забезпечити відродження інтелектуального і духовного потенціалу нації. Національною доктриною розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті передбачено як головне завдання школи створення належних умов для гармонійного розвитку кожної особистості, її творчої самореалізації. У розв’язанні цих завдань пріоритетне місце належить сільській школі. Саме тому Міністерством освіти та науки України нині розробляється комплексна цільова програма “Сільська школа”, основне завдання якої – створення такої моделі, яка б забезпечила ефективну самореалізацію підростаючої особистості.

Своєрідність творчої самореалізації особистості надає їй особливого значення як об’єкту наукового дослідження. У руслі вітчизняних і зарубіжних філософських, соціологічних та педагогічних концепцій протягом останнього півстоліття активно досліджуються окремі аспекти цього феномена. Так, Л.іАнтропова, Л. Коган та ін. виходячи з позиції вищих суспільних інтересів, розглядають самореалізацію особистості як мету соціальної перебудови, створення нового суспільства.

У роботах психологів К.іАбульханової-Славської, А.іПетровського представлена діалектика ідентифікації та індивідуалізації особистості як рушійних сил її самореалізації. Важливі елементи “Я-концепції” і проблеми її становлення розглянуті в дослідженнях Р. Бернса та І. Кона. У працях А.іМаслоу, К. Роджерса досліджуються проблеми управління і самоуправління процесами самореалізації, важливі умови їх оптимізації. Самореалізацію особистості як цілісний процес становлення людини на своєму життєвому шляху у свій час досліджували С. Рубінштейн і Л. Виготський. Плідно продовжили вивчення цього аспекту самоздійснення підростаючої особистості Л.іБожович, Д. Ельконін.

Вагомий внесок у розробку педагогічних умов, що сприяють зростанню внутрішніх сил особистості у різноманітних видах соціально корисної діяльності, зробили К. Ушинський, К. Вентцель, М. Пирогов, Л. Толстой, а пізніше – С. Гессен, Л. Рувинський та ін. Але запропоновані ними умови, як правило, не виходять за межі традиційної школи.

Тільки в останні десятиріччя педагогічна наука все сміливіше пов’язує проблеми самореалізації як самоздійснення вільної особистості з наданням їй можливостей реалізувати себе переважно у творчій діяльності. У працях В.іАлфімова, В. Андрєєва, І. Іванова, В. Загвязинського, В. Кан-Каліка, М.іНікандрова розглядається тісний взаємозв’язок між процесами творчої діяльності дорослих і дітей та їх динамікою через конкретні процеси самоздійснення у різних видах креативної діяльності.

Педагогічні аспекти самореалізації як активної пізнавальної та творчої діяльності у нових умовах освітнього процесу розробляють І. Бех, І. Волощук, М.іЗуболій, І. Зязюн, О. Киричук, В. Кузь, О. Коберник, О. Кононко, Л.іЛевченко, В. Оржеховська, В. Радул, А. Сиротенко, О. Сухомлинська, С.іУланова, В. Хайруліна, К. Чорна.

Проведений аналіз наукової літератури та сучасної педагогічної практики виявив помітне зростання інтересу до різних форм і видів творчої діяльності школярів як джерела їх самореалізації. Однак теоретичне і методологічне обґрунтування принципу творчої самореалізації учнів у позакласній діяльності залишається недостатньо вивченим. Досліджувались лише окремі аспекти проблеми, тоді як існує нагальна необхідність у створенні цілісної системи позакласної роботи, яка була б здатна реалізувати як традиційні, так і новаторські методи розвитку творчого потенціалу школяра. Важливість розробки такої системи, особливо для сільської школи, та її втілення в життя на сучасному етапі розвитку освіти в Україні обумовлюється тим, що тільки творча особистість здатна жити і працювати у принципово нових соціально-економічних умовах третього тисячоліття, забезпечити прогресивний розвиток суспільства, вивести країну на рівень світової цивілізації.

Сільська школа – це освітянський заклад зі своїм полікультурним середовищем, з умовами розвитку в іншій, дещо відмінній від міської, інфраструктурі. Тому доцільно, визначивши її місце у системі соціального та науково-технічного прогресу, шукати самостійні шляхи розвитку. Вони насамперед мають випливати із завдань, які повинна розв’язати сільська школа.

Відсутність спеціальних досліджень даної проблеми, а також значний практичний інтерес до неї в умовах реформування вітчизняної освіти обумовили обрання теми дослідження “Творча самореалізація учнів у позакласній діяльності сільської школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до наукової комплексної програми Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини як складова тематичного плану лабораторії “В. О. Сухомлинський та школа ХХІ століття”, діяльність якої координується Відділенням теорії та історії педагогіки АПН України. Тему затверджено вченою радою Уманського державного педагогічного університету (протокол № 5 від 24 грудня 1999 року), узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 20 березня 2000 року).

Об'єктом дослідження став процес творчої самореалізації учнів сільської школи.

Предметом дослідження є організаційно-педагогічні умови творчої самореалізації учнів сільської школи у процесі позакласної роботи.

Мета дослідження: розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити ефективні організаційно-педагогічні умови та форми, методи і прийоми творчої самореалізації учнів сільської школи у позакласній діяльності.

Гіпотеза дослідження полягає в наступному: творча самореалізація учнів як процес самоствердження власного “Я” відбуватиметься ефективно, якщо здійснюватиметься тісне поєднання системи масових, групових, індивідуальних форм організації творчої діяльності учнів, які 1) дозволять у різних формах діяльності виявити творчі здібності та нахили учня; 2) забезпечать творчу самореалізацію здібностей учня в адекватному його нахилам виді діяльності.

Реалізація мети дослідження зумовила розв’язання таких завдань:

1.

2.

3.

4.

5.

Теоретико-методологічні основи дослідження становлять філософські, психологічні та педагогічні положення про закономірності розвитку особистості; а також система поглядів на виховання гармонійно розвиненої людини; філософське вчення про творчість як специфічний різновид розвитку; системний підхід, який вимагає всебічно розглядати освітньо-виховний процес у взаємозв’язках і закономірностях; ідеї гуманізації суспільства та освіти.

У процесі реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів. Серед теоретичних методів – аналіз наукових джерел: синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація наукової інформації, які застосовувалися на першому етапі роботи при визначенні понятійного апарату дослідження, при розробці методики формування творчих здібностей учнів сільської школи та їх самореалізації у різних видах позакласної діяльності. Історико-логічний метод застосовувався під час вивчення теоретичних основ досліджуваної проблеми; емпіричні – у процесі вивчення та узагальнення досвіду роботи шкіл та окремих учителів. Крім того, було використано усне та письмове опитування (бесіди, анкетування, тестування та інтерв’ювання); вивчення змісту матеріальних носіїв інформації; педагогічне спостереження і аналіз позакласної діяльності учнів; метод експерименту (констатуючий, формуючий та контрольні етапи), що дало змогу визначити ефективні засоби творчої самореалізації учнів у позакласній діяльності.

Експериментальна база. Дослідно-експериментальна робота проводилась упродовж п’яти років (1997–2002рр.) на базі середніх загальноосвітніх шкіл сіл Колодистого, Іванівки (Уманський р-н, Черкаська обл.), с. Соколівка (Жашківський р-н, Черкаська обл.), ЗОШ №2 смт. Маньківка (Черкаська обл.) та загальноосвітньої школи № 5 м. Умань.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи:

На першому з них (1996–1998рр.) вивчалась філософська, психологічна, педагогічна і методична література, теорія і практика позакласної роботи, передовий досвід учителів з досліджуваної проблеми; визначались мета, предмет і завдання дослідження, формулювалась його гіпотеза.

На другому етапі (1998–2000рр.) проводився констатуючий експеримент: виявлялися особливості прояву творчості школярів, здійснювалося діагностування рівнів сформованості інтересів учнів; досліджувались можливості позакласних занять і заходів; визначались зміст, форми і методи позакласної роботи, що сприяють творчій самореалізації учнів. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формуючого експерименту. Під час проведення експерименту перевірялись психолого-педагогічні умови творчої самореалізації учнів, зміст, форми, методи і засоби позакласної роботи в школі.

В експерименті брали участь 918 учнів І–ХІ класів, понад 30 вчителів та керівників гуртків. Узагальнено досвід міських і сільських шкіл, де вивчалась ефективність педагогічного впливу вчителів на творчу самореалізацію учнів у процесі позакласної роботи.

На третьому етапі (2000–2002рр.) опрацьовувались результати педагогічного експерименту, аналізувався та узагальнювався емпіричний матеріал, формулювались теоретичні і практичні висновки дослідження, були розроблені методичні рекомендації з означеної проблеми дослідження.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що визначено комплекс організаційно-педагогічних умов, що сприяють активній творчій самореалізації учнів; обґрунтовано подальший напрям розвитку творчості учнів у системі сучасної позакласної діяльності.

Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні критеріїв та рівнів сформованості творчих задатків учнів та структури творчої особистості; у встановленні особливостей творчої самореалізації учнів сільської школи у позакласній діяльності.

Практична значущість одержаних результатів дослідження. Розроблені методичні рекомендації і система визначених масових, групових, індивідуальних форм, методів, прийомів позакласної діяльності та організаційно-педагогічних умов, що сприяють ефективності процесу творчої самореалізації учнів сільської школи, можуть бути застосовані у масовій практиці роботи вчителями загальноосвітніх шкіл, у навчальному процесі педагогічних закладів І–ІІ та ІІІ–ІV рівнів акредитації, у системі підвищення кваліфікації учителів.

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується методологічною і методичною обґрунтованістю вихідних положень; відповідністю їх рівню сучасного розвитку психолого-педагогічної науки; орієнтацією на наукові принципи аналізу і узагальнення педагогічного досвіду; застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних його меті та завданням, доцільністю вибору напрямів експерименту; репрезентативністю експериментальних даних.

Апробація матеріалів дослідження здійснювалась на Міжнародних наукових конференціях “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), “Новаторство как традиция отечественной педагогики” (Москва, 1998), “Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти” (Чернівці, 1998), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Удосконалення навчально-виховного процесу як засіб розвитку творчої особистості вчителя та учнів” (Умань, 2000), “В.О. Сухомлинський і сучасні проблеми особистісно зорієнтованого виховання” (Умань, 2000), на Третіх Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський і сучасність” (Умань, 1996). Основні результати дослідження доповідались на засіданнях наукової лабораторії “В.О.Сухомлинський і школа ХХІ століття”, на щорічних вузівських конференціях і методологічних семінарах професорсько-викладацького складу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. Основні теоретичні положення, результати дослідження і висновки дисертації знайшли відображення в 17 одноосібних публікаціях автора; з них 6 статей вміщено у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (295 найменувань), додатків (4 на 6 сторінках). Загальний обсяг дисертації 199 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 170 сторінках. Робота містить 10 таблиць, 2 діаграми на 2 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет та мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, охарактеризовано методологічну й теоретичну основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, викладено відомості про хід експерименту, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “ Теоретичні засади творчої самореалізації учнів” охарактеризовано ступінь дослідженості проблеми, виділено її соціологічний, психологічний і педагогічний аспекти, розкрито сутність феномена „самореалізація”, дано визначення поняття “творча самореалізація особистості”.

Наукове осмислення сутності творчості, її внутрішніх механізмів у межах пропонованого дослідження значною мірою пов’язане з аналізом відомих зарубіжних теорій самореалізації та розвитку творчих здібностей особистості (Г. Альтшуллер, П. Енгельмейер, А. Маслоу, Є. Торренс, Л. Фліглер).

Теоретичний аналіз проблеми творчої самореалізації в доробку вітчизняних і зарубіжних науковців засвідчує, що вони відстоювали розвиток людини перш за все як розгортання внутрішніх сил, становлення специфічних для кожного учня природних здібностей. Завдання учителя полягає у створенні якнайсприятливіших умов для розвитку дитини.

Аналіз теоретичних джерел з даної проблеми дозволив з’ясувати, що методологічною основою для розуміння процесу творчої самореалізації особистості в педагогіці та психології ХХ століття стали положення, які орієнтували на виховання молодої людини перш за все шляхом максимального розкриття її творчих здібностей, їх спрямування на самореалізацію (А.іМакаренко, В. Сухомлинський). Згідно з поглядами цих вчених-педагогів саме в колективі за відповідних умов відбувається реалізація творчого потенціалу особистості, якраз колектив є основним соціальним середовищем, у якому в особистості виховуються потреби, розкриваються задатки, формуються здібності. Ці ідеї знайшли підтвердження та конкретизацію в роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників ( К. Абульханова-Славська, Е. Ільєнков, О. Киричук, Л. Коган, С. Рубінштейн).

У дослідженнях вітчизняних педагогів значна увага приділялась методам, формам, умовам формування таких важливих складових самореалізації учнів, як самостійність, активність, пізнавальний інтерес, творчі здібності ( Л. Аристова, М. Данилов, В. Лозова, Т. Шамова).

Нами враховані також досягнення зарубіжної філософії, психології і педагогіки, де проблема самореалізації вже давно стала безпосереднім об’єктом аналізу і вже є певні здобутки (Ф. Карягренн, А. Маслоу, К. Роджерс, З. Фрейд, Е.іФром).

Педагогічна теорія "школа самореалізації особистості" отримала своє найбільш повне обґрунтування у 20–30 роках ХХ ст. у працях педагогів-гуманістів (К. Вентцеля, С. Шацького), в подальшому розвинулася та збагатилася в 60–70 роках – у концепції розвиваючого навчання Л. Занкова, Г.іКостюка, в теорії педагогічного стимулювання З. Равкіна, в індивідуалізації і диференціації навчально-виховного процесу (В. Давидов, Д. Ельконін), політехнічного навчання (М. Скаткін), дидактичної концепції проблемного навчання (І. Лернер, М. Махмутов, В. Онищук), у методиці формування соціальної активності школярів (І. Бех, О. Киричук, Т. Конникова, Т.іМальковська).

Уперше реальну спробу втілення ідей „школи самореалізації особистості” у практику роботи школи та розробки її педагогічної технології наприкінці 60-х років здійснив В. Сухомлинський. Відповідно до його поглядів дитина самореалізується у навчальній роботі, яка окреслена дуже чіткими рамками нормативних документів. І хоч учитель пробуджує творчу думку дітей на уроці, створює необхідні умови для їхньої самореалізації, але найкращі можливості для цього відкриває позаурочна діяльність. При цьому дуже важливо, щоб у житті школи вона стала продовженням уроку, тобто щоб урочна та позаурочна робота були єдиним процесом, в якому вони б органічно доповнювали, збагачували, урізноманітнювали одна одну.

У ході дослідження виявлено, що парадигма самореалізації особистості глибоко демократична, гуманістична за своєю суттю, бо має в центрі своєї уваги дитину як центр Всесвіту, як освічену особистість, яка свої творчі здібності повинна виявити і розвивати в родині, а найповніше, мабуть, у школі.

У теорії особистісно орієнтованого виховання І. Беха обґрунтована наукова позиція, яка ставить особистість у центр системи соціально-педагогічної роботи, забезпечує комфортні, безконфліктні та безпечні умови її розвитку, реалізації природних потенцій. Зазначається, що окреслені вище положення визначають основні напрями самореалізації особистості в сучасному суспільстві.

У роботі підкреслюється, що творчі можливості учня розвиваються й змінюються залежно від умов організації виховного процесу, врахування інтересів дітей.

Основна мета експериментальної роботи полягала у розробці та апробації напрямів творчої самореалізації учнів у позакласній діяльності. Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблем організації дозвілля та позакласної діяльності дозволило зробити висновок, що саме вона найбільше сприяє творчій самореалізації школярів і вільному самовизначенню особистості.

Розробка методики педагогічної оцінки і самооцінки творчого потенціалу проводилася на основі підходів і методик, запропонованих такими дослідниками, як М. Левківський, К. Чорна, С. Сисоєва, М. Сметанський.

При визначенні методики виявлення творчих здібностей учнів ми насамперед прагнули, щоб вона була розрахована на учнів різного віку. Найбільш доцільним вважаємо вивчення тих груп учнів, які є своєрідним результатом діяльності того чи іншого ступеня загальноосвітньої школи (тобто учнів, які за-кінчують основну та старшу школу).

У дисертаційному дослідженні було розкрито зміст понять „творча особистість” та „самореалізація”, нами обґрунтовано поняття „творча самореалізація особистості”. Під останнім розуміємо процес, у ході якого людина, спираючись на власні сутнісні сили, активно реалізує закладені в ній задатки та можливості, забезпечує власний гармонійний розвиток, задоволення базових потреб і досягнення гідного соціального статусу.

Нами була складена психолого-педагогічна характеристика учнів, у якій відображено особливості емоціональної сфери, психічних процесів, рис характеру. Для проведення педагогічної оцінки творчих здібностей особистості школяра були включені такі характеристики мотиваційної сфери, особистісних якостей та психічних процесів: 1) адекватна Я-концепція; творчий інтерес, допитливість; потяг до пошуку нової інформації; 2) самостійність; готовність до ризику; ініціативність; впевненість у своїх силах та здібностях; цілеспрямованість; наполегливість; працелюбність; вміння довести почату справу до кінця; емоційна активність; 3) проблемне бачення; здатність до висування оригінальних ідей, до дослідницької діяльності; розвинена уява, фантазія; здатність до подолання інерції мислення; уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію; здатність до міжособистісного спілкування; 4) асоціативність пам’яті; свіжість, самостійність сприйняття; дивергентність, точність, пошуково-перетворюючий стиль, альтернативність мислення.

На основі визначених критеріїв нами встановленні рівневі характеристики учнів: високий, середній, низький.

Високий рівень творчих здібностей – це постійний вияв вищеозначених показників у діяльності учнів.

Середній рівень характеризує так звану ситуативну поведінку, тобто визначені якості виявляються залежно від ситуації.

Низький рівень передбачає мінімальний прояв показників, що вивчаються, у діяльності учня.

Для більшої об’єктивності одержаних результатів на кожного учня заповнювалась індивідуальна карта, у якій фіксувались показники його творчих здібностей, оцінка рівня їх вияву, що визначалась самим учнем, а також підсумкова оцінка кожного з показників. Якщо виведений середній бал коливався між 1 та 4, рівень творчих здібностей вважався незадовільним (низьким), 5–7 балів вказували на середній рівень, а 8–10 були достовірним показником високого рівня розвитку творчих здібностей особистості.

Складена нами індивідуальна психолого-педагогічна характеристика відображала особливості емоційної сфери, психічних процесів та рис характеру. Адже, створюючи сприятливі умови для розвитку дитини у школі, педагоги повинні чітко уявляти найбільш важливі здібності і вміння, якісні особливості і особливості мотиваційної сфери учнів, які підлягають розвитку і ве-дуть до формування творчої особистості та розкриття потенційних можливостей кожної дитини.

Дослідженням було охоплено 918 учнів Уманського та Жашківського районів Черкаської області та м. Умань. Результати наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Загальна характеристика розподілу учнів І – ХІ класів за рівнями сформованості творчих здібностей

Тип школи | Кількість учнів | Рівні творчого потенціалу

низький | середній | високий

Міська | 374 | 31,2 | 51,3 | 17,5

Сільська | 544 | 36,6 | 47,0 | 16,4

Дані таблиці свідчать про те, що у більшості учнів як міської, так і сільської школи переважає середній рівень сформованості творчих здібностей. Але у міських дітей цей показник дещо вищий, ніж у сільських (відповідно 51,3% і 47,0 %). Аналогічний стан прослідковується і стосовно низького та високого рівня. 31,2% та 36,6% учнів міської та сільської школи були віднесені до низького рівня сформованості творчих здібностей. Як видно, у міській школі він на 5,4% нижчий. Отже, для творчої самореалізації можливостей необхідно створити певні психолого-педагогічні умови.

У другому розділі “ Удосконалення змісту, форм і методів творчої самореалізації учнів у позакласній діяльності сільської школи” увага була зосереджена на визначенні шляхів творчої самореалізації учнів у позакласній діяльності.

Перед формуючим експериментом ставилися такі завдання:

– перевірити можливість послідовного і цілеспрямованого педагогічного впливу на процес творчої самореалізації учнів;

– виявити оптимальні умови підвищення ефективності цього процесу;

– визначити вплив експериментальної методики на підвищення ефективності процесу творчої самореалізації учнів.

Як показало дослідження, творчій самореалізації дитини в позакласній роботі сприяють:

– творча спрямованість особистості, усвідомлення нею мотивів, цілей у її розвитку і життєдіяльності, головним з яких є пізнання навколишнього світу та життєва самореалізація;

– розвиток творчих рис характеру (цілеспрямованості, ініціативи, допитливості, критичності розуму, самостійності, вимогливості, оригінальності, а також організованості, працелюбності, відповідальності тощо), які формуються як стійкі якості, що визначають програму поведінки і діяльності людини;

– розвиток творчих якостей інтелекту (логічного, діалектичного і цілісного сприйняття дійсності, спостережливості, творчої уяви, інтуїції, уваги, пам'яті ), які формують уміння визначати і розв'язувати життєві задачі;

– творча самосвідомість, яка перетворює дитину на активний суб'єкт творчої діяльності й соціальної поведінки;

– постійне зростання потенціалу творчої діяльності, бажання систематично здобувати нові знання, вміння творчо їх використовувати;

– виховання здатності до творчого спілкування і комунікабельності.

При плануванні дослідно-експериментальної роботи ми взяли за основу вихідні положення гуманістичної педагогіки самореалізації особистості, а саме:–

кожна дитина здібна;–

кожна дитина повинна пізнати себе, знайти свої нахили і здібності;–

педагог має знати дитину, її нахили, здібності і розвивати їх;–

на основі цього дитина під керівництвом вихователя самовдосконалюється, саморозвивається, самоутверджується.

Ефективними засобами, що сприяють творчій самореалізації учнів сільської школи, є система групових, індивідуальних та масових форм діяльності, до участі в яких залучається максимальна кількість учнів школи.

Масові форми – це предметні олімпіади, конкурси, огляди художньої самодіяльності, спортивні змагання, організація творчих звітів гуртків і студій, вечори, ранки, присвячені пам’ятним датам.

До групових належать різноманітні гуртки ("Юні фольклористи", "Народні ремесла", "Народна вишивка", "Природа і фантазія", "Юні натуралісти", "Екологічна творчість", з музики, математики, хімії, астрономії); майстер-класи ("Театр слова", "Театр пісні", "Театр танцю"); студії (образотворчого мистецтва, літератур-на); випуски газет, альманахів, організація виставок робіт гуртківців, написання книги "Моє село-частинка України".

Індивідуальні форми діяльності учнів – це бесіди, виконання диференційованих завдань, створення продуктів власної творчості, підготовка ігор, гумористичних хвилинок, проведення спостережень, дослідів.

На завершальному етапі експерименту необхідно було виявити, наскільки обґрунтованою і педагогічно доцільною була запропонована цільова дослідно-експериментальна програма творчої самореалізації учнів у позакласній роботі.

Як видно з таблиці 2, наприкінці експерименту було засвідчено істотні якісні зміни в експериментальних групах за цілою низкою показників. Аналіз експериментального матеріалу, порівняння результатів дослідження за підсумками формуючого експерименту у контрольних та експериментальних класах виявив очікувані нами результати зростання показників творчої самореалізації, що стали наслідком цілеспрямованої співпраці учнів, їхніх батьків та педагогів.

Таблиця 2

Динаміка рівнів сформованості творчих здібностей учнів

КЛАСИ | РІВНІ

на початку експерименту | в кінці експерименту

низький | середній | високий | низький | середній | високий

I | 42,1 | 45,5 | 12,4 | 39,8 | 41,8 | 18,4

ІІ | 40,8 | 45,1 | 14,1 | 30,2 | 44,6 | 25,2

ІІІ | 38,2 | 46,4 | 15,4 | 26,0 | 47,6 | 26,4

ІV38,0 | 47,0 | 15,0 | 20,0 | 51,5 | 28,5

V37,4 | 45,8 | 16,8 | 22,4 | 49,4 | 28,2

VI40,2 | 43,4 | 16,4 | 24,3 | 49,4 | 26,3

VII40,0 | 45,0 | 15,0 | 23,9 | 51,1 | 25,0

VIII | 38,4 | 46,4 | 15,2 | 22,3 | 51,4 | 26,3

IX36,2 | 47,2 | 16,6 | 20,5 | 49,7 | 29,8

X30,1 | 51,7 | 18,2 | 18,2 | 51,6 | 30,2

XI24,2 | 50,4 | 25,4 | 15,7 | 46,8 | 37,5

Як і передбачалось, домінуючим в експериментальних та контрольних класах залишився середній рівень, але в експериментальних класах значна кількість учнів (25,4%) перейшла від низького рівня до середнього. У контрольних – залишилася без змін. Слід відзначити і те, що 10,4 % учнів значно зросли як творчі особистості і від середнього рівня перейшли до високого.

У процесі дослідження нас цікавило і те, учні яких класів найбільш сприйнятливі до виховних впливів. Дані експерименту засвідчили, що починаючи від 1 класу, кількість школярів з низьким рівнем сформованості творчих здібностей має тенденцію зменшуватися. Але цей процес відбувається нерівномірно. Якщо у 1 класі відсоток учнів зменшився всього на 2,3%, то вже у 2 класі він складав 10,6 %, у 3 кл. – 12,2% , у 4 кл. –18%. У наступних класах перехід від низького до середнього рівня вже не такий інтенсивний. Цікава тенденція прослідковується і у змінах стосовно високого рівня. Найефективніше він відбувається у початкових класах. Далі, починаючи з 5 класу і до 8, він спадає, а в 9-11 кл. знов проходить ефективніше.

Експеримент також показав, що різких змін стосовно середнього рівня не відбулося. Найвищий показник 6% та 6,1 % спостерігається у 6 та 7 класах. Але той факт, що велика кількість учнів показала високий рівень сформованості творчої особистості та ефективної творчої самореалізації (26,8%), свідчить про ефективність запропонованої методики.

Виконане дослідження “ Творча самореалізація учнів у позакласній діяльності сільської школи” підтвердило гіпотезу про те, що організація різноманітної творчої, особистісно і суспільно значущої діяльності дітей в позакласній роботі сприяє ефективному виявленню і розвитку їхніх здібностей, творчій самореалізації особистості.

За результатами завершеного дослідження сформульовано такі загальні висновки.

1. Проблема творчої самореалізації учнів сільської школи є однією з найак-туальніших проблем у педагогічній теорії і практиці. Як показало досліджен-ня, вона не може обмежуватися тільки навчальною діяльністю, а має про-довжуватися у процесі позакласної діяльності, яка є підсистемою педагогічного процесу загальноосвітньої школи.

Дефінувавши поняття "творчість" і "самореалізація особистості", ми розкрили зміст поняття "творча самореалізація особистості" як процес, у ході якого людина, спираючись на власні сутнісні сили, активно реалізує закладені в ній задатки та можливості, забезпечуючи собі повноцінний гар-монійний розвиток, задоволення базових потреб і досягнення гідного соціа-льного статусу.

2. Структура творчої особистості включає характеристики мотиваційної сфери (адекватна "Я" - концепція, потяг до процесу творчості, творчий ін-терес, допитливість, бажання бути визнаним); особистісні якості (самостійність, готовність до ризику, ініціативність, впевненість у своїх здібностях, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, емоційна активність); здібності та психічні процеси (асоціативність пам’яті, дивергентність та точність мислення, пошуково-перетворюючий стиль мислення, здібність до проблемного бачення, до винахідництва, дослідницької діяльності).

3. Структура творчої особистості знайшла свій вияв у рівнях – низькому, середньому та високому. Кожний наступний рівень відзначається мірою виявлення визначених показників мотиваційної сфери, особистісних якостей, здібностей та психічних процесів.

4. Результати дослідження дозволяють визначити такий комплекс організаційно-педагогічних умов:–

наявність науково обґрунтованого методичного забезпечення тих форм та засобів позакласної діяльності, які сприяють розвитку природних здібностей і творчих можливостей дітей у фізичній праці, різноманітних народних ремеслах, художній і технічній творчості, природоохоронній роботі, науково-дослідницькій діяльності;–

надання учням можливості "мігрувати", випробовуючи, пізнаючи і обираючи собі заняття за здібностями;–

створення у процесі гурткової діяльності умов для комфортного інтелектуально-творчого спілкування (творчі ігри, гумористичні хвилинки, спеціальний тренінг уяви, швидкості мислительних процесів, образного мислення, невербального спілкування тощо).

5. Окрім того, як показало дослідження, у процесі експериментальної роботи у школярів набули розвитку такі риси творчої особистості, як:–

творча одержимість, ініціативність;–

допитливість у пошуках нових ідей, знань;–

нестандартність, оригінальність мислення при постановці цілей, завдань;–

винахідливість при розв’язанні проблем;–

дотепність, схильність до гри.

Визначені організаційно-педагогічні умови позитивно вплинули і на творчу розумову діяльність:–

здатність до виявлення та прийняття нових ідей;–

легкість в асоціюванні фактів, генеруванні ідей, формуванні творчих задумів;–

здатність до творчої уяви, фантазії, вигадки у процесі реалізації задумів, досягнення творчого результату;–

почуття натхненності у процесі творчих пошуків.

6. У результаті реалізації масових форм позакласної роботи (предметні олімпіади, конкурси, огляди художньої самодіяльності, спортивні змагання, організація творчих звітів гуртків і студій, вечори, ранки, присвячені пам’ятним датам), а також групових (різноманітні гуртки ("Юні фольклористи", "Народні ремесла", "Народна вишивка", "Природа і фантазія", "Юні натуралісти", "Екологічна творчість", музики, математики, хімії, астрономії); майстер-класи ("Театр слова", "Театр пісні", "Театр танцю"); студії (образотворчого мистецтва, літератур-на); випуски газет, альманахів, організація виставок робіт гуртківців, написання книги "Моє село – частинка України") й індивідуальних (бесіди, виконання диференційованих завдань, створення продуктів власної творчості, підготовка ігор, гумористичних хвилинок, проведення спостережень, дослідів) та цілеспрямованої роботи з педагогами, батьками виявлено очікувані нами результати зростан-ня показників творчої самореалізації школярів.

Проведений педагогічний експеримент показав закономірності творчої самореалізації учнів у позакласній діяльності. Як результат, іншим виявилося ставлення учнів і до позакласної діяльності, підвищилась творча активність, зріс інтерес до різних групових, індивідуальних, масових форм діяльності.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми творчої самореалізації учнів у позакласній діяльності, складність і багатогранність якої зумовлює необхідність подальших пошуків для її цілісного і всебічно-го розв’язання. Зокрема, вимагає більш глибокого і системного вивчення та узагальнення питання творчої самореалізації учнів у позашкільній діяльності.

Основний зміст дисертації відображено в таких роботах автора:

1. Комісаренко Н.О. Самореалізація як прояв соціального становлення особистості //Рідна школа. – 2003. – №1. – С.23-25.

2. Комісаренко Н.О. Особливості творчої діяльності молодших школярів у позакласній роботі // Початкова школа. – 2002. – №6. – С.6-7.

3. Комісаренко Н.О. Творча гра як засіб формування особистості вихованців комплексу “школа – дошкільний навчальний заклад” // Збірник наукових праць. Спец. випуск Уманського державного педагогічного універсистету імені Павла Тичини/ В.Г.Кузь (гол.ред.) та ін.–К.:Наук.світ, 2002. – С.269-273.

4. Комісаренко Н.О. Творчість учнів як засіб їх самореалізації для розвитку інтересів, нахилів і здібностей у позакласній діяльності // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини /За ред. В.Г.Кузя. – К.:Наук.світ, 2000. – С.123-129.

5. Комісаренко Н.О. Позакласні форми навчання і виховання у практичній діяльності В.О. Сухомлинського // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного універсистету імені Павла Тичини // За ред. В.Г.Кузя.-. – К.: Знання, 1999. – С.71-74.

6. Комісаренко Н.О. Про взаємодію сім’ї та школи в організації позакласної роботи в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені П.Г.Тичини / За ред. В.Г.Кузя. – К. 1998. – С.89-94.

7. Комісаренко Н.О. Народні традиції, звичаї, свята та обряди в навчально-виховній роботі Павлиської середньої школи // Придніпровський науковий вісник. –1998. – № 65 (132). Педагогіка. – С.29-34.

8. Комісаренко Н.О. Формування творчої особистості майбутнього спеціаліста //Десять років незалежності України: шляхами державотворення: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції.– Київ, 2001. – С.74-77.

9. Комісаренко Н.О. Формування готовності майбутніх учителів до розвитку творчої активності школярів // Удосконалення навчально-виховного процесу як засіб розвитку творчої особистості вчителя та учнів: Матеріали доп. всеукр. наук.-практ. конф.; 26-27 жовт. 2000р./Ред.кол.: В.Г.Кузь (голов.ред.) та ін.–К.:Наук. світ, 2000. – С.46-48.

10. Комісаренко Н.О. В. О. Сухомлинський про індивідуальний підхід до вихованців в організації позакласної діяльності // В.О.Сухомлинський і сучасні проблеми особистісно зорієнтованого виховання: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 26 травня 2000р. /Уманський держ.педагог.ун-т. імені Павла Тичини; Відп.ред. В.Г.Кузь.– К.:Наук. світ, 2000. – С.78-80.

11. Комісаренко Н.О. В.О.Сухомлинський про розвиток інтересів і здібностей учнів у позакласній діяльності // Вісник наукової лабораторії "В.О.Сухомлинський і школа ХХІ століття"/ За ред.В.Г.Кузя.– Умань: УДПУ, 2000. – С.66-73.

12. Комісаренко Н.О. Народознавство у позашкільній роботі // Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти / Матеріали Третьої Міжнародної науково-практичної конференції.– Чернівці, 1999. – С.147-151.

13. Комиссаренко Н.А. Организация внеклассной работы в школе В.іА.іСухомлинского // Новаторство как традиция отечественной педагогики: Материалы Международной научно-практической конференции.–М.: Государственный научно-исследовательский институт семьи и воспитания, 1998. – С.142-143.

14. Комісаренко Н.О. Завдання і зміст виховання дітей на ідеях миру // Миротворча діяльність школи і вузу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ч.2.– Рівне: Тетіс, 1997. – С.26-28.

15. Комісаренко Н.О. Українознавство: до історії розвитку української народної педагогіки // Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ: Збірник статей за ред. Р. Скульского та В. Костіва.– Івано-Франківськ, 1997. – С.68-72.

16. Комісаренко Н.О. Робота гуртків у школі В. О. Сухомлинського // Василь Сухомлинський і сучасність: Матеріали Третіх Всеукр.пед. читань (Упорядник і відповідальний редактор М. Я. Антонець) – Київ – Черкаси – Умань.– Випуск 3.– Ч.2.– 1996.– С.78-80.

17. Комісаренко Н.О. Позаурочна навчальна діяльність у системі неперервної освіти // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. У 6-ти книгах. Кн.3.– Чернівці: Митець, 1996. – С.105-107.

Анотація

Комісаренко Н.іО. Творча самореалізація учнів у позакласній діяльності сільської школи – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2003.

У дисертаційному дослідженні визначено зміст і сутність поняття "творча самореалізація особистості" та структурні компоненти творчої особистості школяра.

У роботі зазначено, що творчі можливості учнів розвиваються й змінюються залежно від умов організації навчально-виховного процесу та врахування інтересів дітей.

Теоретично обґрунтовані й експериментально перевірені психолого-педагогічні умови та закономірності, висвітлені масові, групові, індивідуальні форми і методи роботи, що сприяють творчій самореалізації учнів сільської школи у позакласній діяльності.

Ключові слова: здібності, творча особистість, творча самореалізація, позакласна діяльність.

Аннотация

Комиссаренко Н. А. Творческая самореализация учащихся во внеклассной деятельности сельской школы – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2003.

В диссертационном исследовании определены сущность и содержание понятия творческая самореализация личности и структурные компоненты творческой личности школьника.

В работе отмечено, что творческие способности учащихся развиваются и изменяются в зависимости от условий организации учебно-воспитательного процесса, а также учета интересов школьников.

В диссертационном исследовании доказано, что в 90-е годы XX столетия в Украине происходит становление новой парадигмы воспитания и образование становится приоритетной сферой. Педагогическая теория парадигмы школа самореализации личности получила наиболее полное обоснование в работах К. Вентцеля, В. Давыдова, Л. Занкова, Д. Эльконина, И.іЛернера, А. Киричука и др.

На основании методик, предложенных учеными Л. Артёмовой, М.Зуболий, О.Кононко, Г.Костюком, М.Левкивским, В.Оржеховской, В.Радул, М.Сметанским, И.Сиротенко, С.Сысоевой, разработана методика педагогической оценки творческих способностей личности школьника, которая включает характеристики мотивационной сферы, личностных качеств и психических процессов, что даёт возможность установить критерии и уровни сформированности творческих задатков.

После раскрытия в диссертационном исследовании содержания понятий творческая личность и самореализация обосновано содержание понятия творческая самореализация личности. Под ним понимается процесс, в ходе которого человек, опираясь на личные качества и внутренний потенциал, активно реализует заложенные в нём задатки и возможности, обеспечивая себе гармоническое развитие, удовлетворение базовых потребностей и достижение достойного социального статуса.

Для проведения педагогической оценки творческих способностей личности школьника были включены такие характеристики мотивационной сферы личностных качеств и психических процессов: 1) адекватная Я-концепция; творческий интерес, любознательность; стремление к поиску новой информации; 2) самостоятельность; готовность к риску; инициативность; убежденность в своих силах и способностях; целенаправленность; настойчивость; трудолюбие; умение довести начатое дело до конца; эмоциональная активность; 3) проблемное видение; способность к выдвижению оригинальных идей; развитые представления, фантазия; способность к преодолению инерции мышления; умение анализировать; интегрировать и синтезировать информацию; способность к межличностному общению; 4)іассоциативность; свежесть, самостоятельность восприятия; дивергентность, точность мышления; поисково-преобразовывающий стиль, альтернативность мышления.

Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия, закономерности, апробированы массовые, групповые, индивидуальные формы и методы работы, которые способствуют творческой самореализации учащихся сельской школы во внеклассной деятельности.

В работе доказано, что процесс творческой самореализации сельских учащихся во внеурочной деятельности будет эффективным при 1) соблюдении таких психолого-педагогических условий: наличии методического обеспечения тех форм и методов работы, которые способствуют развитию творческих способностей; 2) предоставлении учащимся возможности мигрировать, испытывая, познавая и выбирая себе занятие по способностям; 3)ысоздании в процессе кружковой деятельности условий для комфортного интеллектуально-творческого общения.

Система массовых форм работы включает в себя предметные олимпиады, конкурсы, художественную самодеятельность, спортивные соревнования, организацию творческих отчетов кружков и студий, вечера, утренники, посвященные памятным датам.

Групповые формы работы – разнообразные кружки (Юные фольклористы, Народные ремесла, Народная вышивка, Природа и фантазия, Юные натуралисты, Экологическое творчество, музыкальный, по математике, химии, астрономии), мастер-классы (Театр слова, Театр песни, Театр танца); студии (изобразительного искусства, литературная); выпуски газет, альманахов, организация выставок работ кружковцев, написание книги Мое село – частица Украины.

Индивидуальные - беседы, выполнение дифференцированных заданий, создание продуктов собственного творчества, подготовка игр, юмористических минуток, проведение наблюдений, экспериментов.

Ключевые слова: способности, творческая личность, творческая самореализация, внеклассная деятельность.

Annotation

Komisarenko N.O. Creative self-realization in out-of-class activities of the