ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МЕЛЬКО Людмила Федорівна

УДК 372.8:911.3:008

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

13.00.02 — теорія та методика навчання географії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор

Плахотнік Ольга Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Сиротенко Анатолій Йосипович,

Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії позашкільних закладів освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент

Паламарчук Лариса Борисівна,

Київський міський педагогічний університет імені

Б.Д. Грінченка, доцент кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін

Провідна установа: | Львівський національний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки, м. Львів

Захист відбудеться 19 грудня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, ауд. 9.

Автореферат розісланий 14 листопада 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.О. Безносюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та ступінь дослідженості теми. Однією із провідних тенденцій розвитку сучасного суспільства є пошук шляхів до зближення країн і народів, звернення до гуманістичних загальнолюдських цінностей. З огляду на нові соціо-культурні реалії перед вітчизняною наукою та освітою, зокрема географічною, стоїть нове соціальне замовлення, пов’язане з процесами консолідації та демократизації українського суспільства, із входженням України до міжнародної спіль-ноти.

Основні законодавчі документи про освіту висувають новий комплекс вимог до мети і результатів педагогічної діяльності, передбачають перегляд змісту нав-чання й виховання. Головними орієнтирами реформування освіти, зокрема географічної, можуть слугувати всі принципи, на яких вона базується. Серед них важливе місце посідає принцип гуманітаризації. Його практична реалізація передбачає відображення у змісті навчання національної і загальнокультурної спадщини, напов-нення шкільних курсів географії культурологічним змістом. Важливо розвивати в учнів здатність розуміти і цінувати своєрідність національної та інших культур, виховувати їх в дусі миру і поваги до людей різних національностей.

Поставлені завдання викликали потребу провести дослідження культурологіч-них засад географічної освіти старшокласників. Аналіз педагогічної, географічної, методичної літератури дозволив зробити висновок, що проблема дослідження перебуває в залежності від процесів гуманізації, гуманітаризації, які відбуваються у суспільстві. Теоретичні основи принципів гуманізації та гуманітаризації освіти розроблені С.У. Гончаренком та Ю.І. Мальованим. Рекомендації щодо гуманізації та гуманітаризації шкільної географічної освіти запропоновані А.Й. Сиротенком. Питанням гуманізації геоекологічної освіти в Україні, використання народної творчості на уроках із географії при вивченні проблем довкілля присвячені наукові розробки О.В. Плахотнік. Проблема гуманізації шкільної географічної освіти вис-вітлена у дослідженні С.С. Пальчевського. Питанням гуманітаризації географічної освіти, вивченню особливостей культури народів світу на уроках географії присвячені наукові публікації В.Ю. Пестушка.

Дослідження проблеми формування національної свідомості учнів у процесі набуття знань про український етнос при вивченні географії висвітлене у дисертації Л.Б. Паламарчук. Розгляд питань культурологічного змісту при вивченні населення на уроках географії пропонується у методичних працях В.Ю. Пестушка, В.О. Сасихова, Г.Є. Уварової, В.П. Корнєєва, В.М. Герасимчука, Б.В. Пічугіна. Питання етнографії та етносу в шкільних курсах географії представлені у публікаціях Л.І. Круглик, Л.Б. Паламарчук.

Тлумачення поняття “культурологічний підхід” в освіті взагалі та в географічній зокрема висвітлено у працях російських дослідників В.П. Максаковського та В.А. Щеньова. Поняття “культурологічний принцип” в шкільній географії обгрунтовано В.А. Щеньовим.

Культурологічним змістом наповнені шкільні авторські програми з географії В.Ю. Пестушка, Л.Б. Паламарчук, В.В. Загороднього, І.М. Харенка. Культурологіч-ний матеріал врахований у сучасних підручниках з географії для різних курсів (В.М. Бойко, Л.І. Зеленська, В.Ю. Пестушко, В.О. Сасихов, Г.Є. Уварова, С.Г. Кобернік, О.Я. Скуратович, Ф.Д. Заставний, П.О. Масляк, П.Г. Шищенко, А.Й. Сиротенко, Б.О. Чернов).

На формування культурологічних засад географічної освіти впливає стан розвитку географії культури як науки. Антропогеографічні ідеї висловлювали українські вчені С.Л. Рудницький, В.М. Кубійович, П.А. Тутківський. Сучасними дослідженнями з географії культури займаються О.О. Любіцева, І.І. Ровенчак.

Проведений історико-географічний та педагогічний огляд праць вчених доз-волив зробити висновок, що культурологічні засади географічної освіти не стали предметом спеціального дослідження. Саме актуальність і недостатня розробленість даної проблеми обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Культурологічні засади географічної освіти старшокласників”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційне дослідження є частиною теми, яка досліджується на факультеті соціології і психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Морально ціннісні особливості інноваційної поведінки молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства”. Державний реєстраційний номер 0101U006684. Тема дисертації затверджена Радою з координації наукових дослід-жень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2001 р.).

Об’єкт дослідження – географічна освіта старшокласників.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування культурологічних засад географічної освіти старшокласників.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні культурологічних засад географічної освіти старшокласників, експериментальній перевірці педаго-гічних умов та методики формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що: наповнення шкільних курсів географії культурологічним змістом сприятиме ефективності формування культурологічних знань старшокласників у системі географічної освіти за умови інтеграції культурологічних змістових ліній з географічними, введення факультативного курсу “Географія культури”, дотримання запропонованих педагогічних умов та методики навчання.

Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези визначені завдання дослідження:

1. Обгрунтувати основні поняття за проблемою дослідження: “культурологічні засади географічної освіти”, “культурологічний напрям геогра-фічної освіти”.

2. Визначити та проаналізувати фактори, які сприяють розвитку культуроло-гічного напряму шкільної географічної освіти.

3. Висвітлити розвиток географії культури як науки та виявити її вплив на зміст географічної освіти в школі.

4. Розробити концептуальні положення культурологічного напряму шкільної географічної освіти.

5. Визначити педагогічні умови ефективного формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії.

6. Розробити теоретичну модель, методику формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії та експериментально перевірити їх на практиці.

Методологічна основа дослідження грунтується на: провідних положеннях нормативно-правових державних документів про освіту (Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”); положеннях про гуманізацію та гуманітаризацію освіти; основних ідеях Міжнародної хартії географічної освіти, рішеннях міжнародних та вітчизняних географічних з’їздів, конференцій, семінарів; провідних ідеях вітчизняних та зарубіжних вчених, педагогів різних періодів щодо необхідності розвитку культурологічного напряму географічної освіти; класичних та сучасних наукових працях та дослідженнях щодо становлення, розвитку культурологічного напряму в географії.

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези застосовувалися такі методи дослідження, які взаємодоповнювалися та коригувалися: теоретичні: аналіз філософської, географічної, психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження для визначення ступеня дослідженості теми, мети, гіпотези, завдань дослідження; класифікація, систематизація, узагальнення фактичного матеріалу з метою виділення і обгрунтування основних понять, концептуальних положень за проблемою дослідження; порівняння результатів дослідження, моделювання навчальних ситуацій та системи знань на етапі проведення експерименту; емпіричні: вивчення сучасного педагогічного досвіду (аналіз шкільної документації, бесіда, анкетування, тестування), спостереження за процесом навчання під час проведення педагогічного експерименту; статистично-математичний метод опрацювання результатів дослідження для оцінювання їх ефективності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше культурологічні засади шкільної географічної освіти стали предметом спеціального дослідження: обгрунтовані поняття “культурологічні засади географічної освіти”, “культурологічний напрям географічної освіти”; визначені та проаналізовані фактори, які сприяють розвитку культурологічного напряму шкільної географічної освіти; виділені і обгрунтовані етапи становлення та розвитку культурологічного напряму шкільної географічної освіти; проаналізовано вплив розвитку географії культури як науки на зміст географічної освіти в школі; розроблені концептуальні положення культурологічного напряму шкільної географічної освіти; визначені та обгрунтовані педагогічні умови ефективного формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії; обгрунтовано теоретичну модель та розроблено методику формування культурологічних знань старшокласників при вив-ченні географії.

Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій результатів дослідження забезпечується теоретичним і методичним бгрун-туванням його вихідних положень, всебічним аналізом проблеми, застосуванням комплексу методів, адекватних меті і завданням роботи, експериментальною перевіркою основних положень дослідження.

Дослідження проводилось поетапно з 1996 по 2002 рр.

На першому етапі (1996–1998 рр.) було визначено напрям дослідження, вив-чалася філософська, географічна, педагогічна, методична література, здійснювалось теоретичне осмислення проблеми, конкретизувалися завдання роботи.

На другому етапі (1998–2001 рр.) продовжувалось опрацювання літературних джерел, запроваджувались у практику роботи набуті матеріали у процесі роботи зі старшокласниками та вчителями, проводилася дослідно-експериментальна робота.

На третьому етапі (2001–2002 рр.) узагальнювались та оформлялись результати дослідження, формулювались висновки та рекомендації.

Матеріали дослідження впроваджувалися: 1) автором у роботі з ліцейними групами за програмою інтегрованого навчання “Школа-Інститут” та з підготовчими групами Інституту економіки та права “КРОК” м. Києва (довідка про впровад-ження № 1 від 02.01.03); 2) вчителями географії в середніх загальноосвітніх нав-чальних закладах м. Києва, а саме: В.М. Бойко (ЗШ І–ІІІ ступенів № 284, довідка про впровадження № 46 від 30.05.01), Т.П. Бондаренко (ЗШ І–ІІІ ступенів № 256, довідка про впровадження № 41 від 05.03.03), Т.М. Міщенко (СЗШ № 186, довідка про впровадження № 7 від 10.01.02), Н.Г. Морозовою (ЗШ І–ІІІ ступенів № 43; довідка про впровадження № 02-22-14 від 15.01.02), Г.І. Сушко (ліцей “Голосіївський” № 241, довідка про впровадження № 2 від 09.01.02). Всього в експериментальному дослідженні взяли участь 848 старшокласників.

Теоретичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні: теоретичних положень, висновків щодо формування культурологічних засад географічної освіти старшокласників; необхідності і доцільності розвитку культурологічного напряму шкільної географічної освіти, географії культури, що сприяє гуманізації і гуманітаризації освіти.

Практичне значення одержаних результатів дослідження становлять: вис-новки, рекомендації, науково обгрунтована методика, які збагачують педагогічну практику формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії, сприяють підвищенню зацікавленості культурологічним напрямом географічної освіти, її подальшому розвитку; розроблені автором програми з географії культури та методичні матеріали можуть бути використані у педагогічній практиці в закладах освіти різних рівнів акредитації.

Запропонована програма “Географія культури світу” для 10-х (11-х) профільних класів шкіл усіх типів у 2001 р. включена до збірника програм з географії Міністерства освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів. Розроблений спеціальний зміст карти “Пам’ятки історії та культури” включений до атласу для 8–9 класів “Географія України”, виданого Інститутом передових технологій у 2000 р. та затвердженого Міністерством освіти і науки України.

Особистий внесок здобувача в опублікованій разом із співавтором (О.В. Плахотнік) науковій праці “Формування культури та природоохоронної свідомості старшокласників при вивченні курсу “Географія культури світу” полягає у розкритті питання вивчення і збереження пам’яток історії та культури, розробці правил ознайомлення з ними під час екскурсій школярів (0,5 д.а., авторських – 0,2). Ідеї та розробки співавтора у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертаційного дослідження, її основні положення обговорювались та висвітлювались на: ІV Міжнародному науково-методичному семінарі “Безперервна географічна освіта: інноваційні методи і технології” (Харків, 1998), VІІІ з’їзді Українського географічного товариства України (Луцьк, 2000), Всеукраїнському науково-практичному семінарі завідувачів кабінетами географії інститутів післядипломної освіти педагогічних кадрів (Скадовськ, 2001), ХІ Міжнародному науково-методичному семінарі “Навчально-методичне забезпечення безперервної географічної і картографічної освіти” (Харків, 2002), Міжнародній конференції “Взаємодія суспільства та навколишнього середовища в умовах глобальних та регіональних змін” (Барнаул, 2003), у виступах на семінарах, круглих столах, нарадах для педагогічних працівників м. Києва, зокрема організованих Асоціацією вчителів географії України, а також Інститутом економіки та права “КРОК” за програмою інтегрованого навчання “Школа-Інститут”.

Публікації

Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 14 працях, із них 13 одноосібних, 8 опубліковано у фахових виданнях ВАК України (одна у співавторстві), дві з яких – навчальні програми.

Структура дисертації

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 287 найменувань (з них 8 іноземними мовами), та 15 додатків. Вона містить 11 рисунків, 9 таблиць. Загальний обсяг роботи складає 249 сторінок, із яких 49 – додатки. Основний зміст дисертації викладено на 175 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв’язок роботи з науковими програмами, планами, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне, практичне значення одержаних результатів, наведені дані про апробацію дослідження та публікації.

У першому розділі – “Методологічні основи культурологічних засад географічної освіти старшокласників” – виділено основні поняття за проблемою дослідження; визначено та проаналізовано фактори, які сприяють розвитку культурологічного напряму шкільної географічної освіти, виділено та обгрунтовано етапи його розвитку; висвітлено розвиток географії культури як науки в світі та Україні, її вплив на зміст географічної освіти в школі.

Аналіз наукових джерел за проблемою дослідження дозволив зробити висновок про культурологічну переорієнтацію освіти взагалі та географічної зокрема у світовому масштабі.

Враховуючи об’єктивні реалії щодо соціокультурної спрямованості сучасного освітянського процесу, актуальності культурологічної спрямованості географічної освіти, автор виділив та обгрунтував поняття “культурологічні засади географічної освіти”, “культурологічний напрям географічної освіти”.

У поняття “культурологічні засади географічної освіти” дисертант вкладає: культурологічний напрям географічної освіти як змістовий компонент культурологічних засад, а також педагогічні умови, методику формування культурологічних знань учнів при вивченні географії як процесуальний компонент. Під поняттям “культурологічний напрям географічної освіти” автор розуміє спрямованість географічної освіти на вивчення питань культури, тобто наповнення шкільних курсів географії культурологічним змістом, а саме: вивчення особливостей традиційної та сучасної культури українського народу і народів світу, елементів культури, пам’яток історії та культури світу, їх зв’язку з географічним середовищем, географії видатних людей. У зв’язку з цим культурологічний напрям географічної освіти розглядається як складова змістова частина культурологічних засад, що дає можливість розглянути культурологічну спрямованість географічної освіти.

Процеси реформування освіти в Україні знаходяться в руслі світових тенденцій її розвитку та пов’язані з процесами демократизації, які відбуваються у сус-пільстві. Зміст державних законодавчих документів орієнтує освітній процес до гуманістичних тенденцій та гуманітаризації, що є реальним підгрунтям для успішного формування культурологічних засад географічної освіти, розвитку її культурологічного напряму.

Культурологічна спрямованість освітніх процесів залежить від розвитку і зас-тосування на практиці ідей гуманізму як традиційного історично нагромадженого досвіду вітчизняної педагогіки. Величезні навчальні і виховні можливості для розвитку підростаючого покоління саме в географії вбачали М. Пирогов, К. Ушинський, Г. Ващенко, С. Русова.

Аналіз географічної, методичної літератури свідчить про позитивний досвід розвитку культурологічного напряму шкільної географічної освіти в історії вітчизняної школи, що дозволило умовно виділити етапи його становлення.

Перший або початковий етап (ХVІІІ-кінець ХІХ ст.) пов’язаний із становленням географії як науки і як предмету. Для нього характерна присутність у змісті шкільної географічної освіти етнографічного компоненту. Слід відмітити праці Є. Зябловського, П. Бєлохи, А. Пуликовського.

Другий етап (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) характеризується розквітом культурологічного напряму у змісті шкільної географічної освіти, що пов’язано з розвитком університетської географії, антропогеографічного та етнографічного її напрямів, шкільної географії, підтримкою розвитку даного напряму управлінськими освітянськими структурами. Питання необхідності наповнення програм, підручників з географії культурологічним, етнографічним змістом мало місце у наукових, методичних публікаціях та розробках А. Димитріу, А. Івановського, Д. Маркова, О. Рогозинського. Серед підручників із вдалим включенням культурологічного матеріалу можна відмітити: О. Пуликовського, Є. Чижова, Л. Синицького, І. Штуцера, І. Іванова, Е. Лесгафта, також групу авторів О. Крубера, О. Баркова, С. Григо-рьєва, С. Чефранова. Також з’явились підручники з географії С. Рудницького, написані українською мовою.

Для третього (20-30-ті роки ХХ ст.) та четвертого (30-80-ті роки ХХ ст.) етапів радянської шкільної географії характерна тенденція до зменшення культурологічного компоненту у змісті географічної освіти, а потім повне його вилучення, що пояснюється заполітизованістю освітянських структур в умовах командно-адміністративної системи управління. Частково його відсутність компенсувалася завдяки окремим підручникам, які дійшли з дореволюційних часів (Г. Іванов, О. Крубер, О. Барков, С. Григорьєв, С. Чефранов) та вийшли в Україні (В. Кістяківський, М. Сумцов, Д. Сумцов).

П’ятий або сучасний етап (90-ті роки ХХ ст.- початок ХХІ ст.) характери-зується поступовим відродженням та розвитком культурологічного напряму в географічній освіті, пов’язаного з демократичними перетвореннями у суспільстві, розвитком культурологічного напряму в географічній науці, про що свідчать сучасні програми та підручники з географії.

Формування культурологічних засад географічної освіти, розвиток культурологічного напряму географічної освіти перебуває в прямій залежності від стану гуманізації та гуманітаризації самої географічної науки, від рівня розвитку суспіль-ної географії взагалі, географії культури зокрема.

Географія культури, як галузь економічної та соціальної географії, розглядає культуру як об’єкт географічних досліджень. Проблема взаємовпливу культури та географічного середовища досліджувалася, насамперед, із філософської точки зору (І. Халдун, Ш. Монтеск’є, Й. Гердер, А. Тойнбі, Л. Гумільов, Д. Чижевський, О. Кульчицький).

Основою формування і розвитку географії культури як науки є географічні, економіко-географічні знання, розвиток яких можна простежити в загальносвітовому і вітчизняному аспектах. У світі найвідомішими науковими школами в галузі географії культури є західноєвропейська та американська, зокрема Німеччини, Франції та США. Cтановлення та розвиток класичної географії культури, яка розвивалася в межах антропогеографічного напряму, пов’язані із дослідженнями німецького вченого Ф. Ратцеля, французьких вчених В. де ла Блаша, Ж. Брюна, А. Деманжона, американського вченого К. Зауера.

Розвиток культурологічного напряму в географії позначився і на змісті шкільної географічної освіти в названих країнах, де культурологічний компонент враховується у шкільних програмах і підручниках з географії.

У Росії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. значний внесок у розвиток антропогеографічних ідей зробили Д. Анучин, П. Семенов-Тян-Шанський, В. Семенов-Тян-Шанський. У радянські часи питання доцільності розвитку, визначення місця, змісту, теоретико-методологічних засад географії культури розглядалися у працях М. Баранського, В. Гохмана, О. Дружиніна, Ю. Дмитрієвського, Н. Дмитрієвської.

В нових історичних умовах у країнах близького зарубіжжя (Росія, Білорусія) посилюється тенденція до включення розділів з географії культури у шкільні підручники з географії (В. Холіна, О. Зиль, Г. Рилюк), до розробки авторських прог-рам (Т. Смоктунович).

Серед українських вчених, які спрямували свій науковий пошук на розвиток географії культури були С. Рудницький (обгрунтував та визначив місце антропо-географії та географії культури у структурі географічних наук), В. Кубійович (дос-ліджував географічні аспекти форм пасовищного господарства в Карпатах та використання земельних угідь). Думки щодо розвитку антропогеографії висловлювались П.Тутківським. П. Чубинський здійснив значні наукові дослідження етнографічних особливостей українського народу.

На сьогодні об’єкт, предмет вивчення географії культури, її завдання, місце у структурі суспільної географії визначено М. Пістуном. О. Топчієвим зроблені теоретичні узагальнення соціокультурних процесів у ракурсі теоретичних обгрунтувань суспільної географії. Розробкою теоретичних положень з географії культури займаються О. Любіцева (методологічні засади, функціональна модель предметної сутності географії культури), І. Ровенчак (історія зародження та розвитку, сутності, структурування географії культури, геокультурне районування України).

О. Любіцевою та І. Ровенчаком розроблені та впроваджені програми з географії культури та географії релігій для студентів географічних факультетів вищих навчальних закладів. Л. Паламарчук запропонована програма з географії релігій для загальноосвітніх навчальних закладів.

У другому розділі – “Сучасний стан проблеми дослідження в теорії та практиці навчання” – обґрунтовано концептуальні положення культурологічного напряму шкільної географічної освіти; проаналізовано стан проблеми дослідження у практиці роботи середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

На основі сучасного теоретичного аналізу проблеми дослідження розроблені концептуальні положення культурологічного напряму шкільної географічної освіти, у яких розкриті: актуальність, мета і завдання культурологічного напряму географічної освіти; основні дидактичні принципи, структура культурологічного змісту шкільної географічної освіти; його виховне значення.

З метою виявлення інтересу учнів до культурологічної тематики при вивченні географії та базового рівня культурологічних знань старшокласників було проведено констатуючий експеримент.

Констатуючий експеримент та подальша дослідно-експериментальна робота проводилися в системі географічної освіти на матеріалах шкільного та позашкільного компонентів. Експериментальне дослідження шкільного компоненту відбувалося під час вивчення географії у 9–10 класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва. Під “позашкільним компонентом” ми розуміємо проведення дослідження на базі підготовчих та ліцейних груп Інституту економіки та права “КРОК” у рамках програми інтегрованого навчання “Школа-Інститут”.

Аналіз відповідей дозволив зробити висновок, що переважна більшість старшокласників з зацікавленням ставиться до культурологічної тематики та має бажання вивчати її на уроках з географії. Результати аналізу вибіркового зрізу відповідей дали можливість скласти їх кількісну та якісну характеристику, зокрема виділити рівні сформованості культурологічних знань старшокласників (низький, середній та високий). За даними опитування переважна більшість респондентів має низький рівень сформованості культурологічних знань (48,9% – Інститут, 55,6% – СЗШ), понад 40% респондентів – середній рівень (46,7% – Інститут, 44,4% – СЗШ). Тільки незначна кількість старшокласників у ліцейних та підготовчих групах Інституту має високий рівень (4,4%). Також за результатами констатуючого експерименту підрахований коефіцієнт якості знань (К) учнів. Результати підра-хунків вказують на низький рівень якості культурологічних знань старшокласників при вивченні географії (51,1% – Інститут; 44,4% – СЗШ).

Аналіз результатів констатуючого експерименту підтвердив необхідність розробки системи формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії.

У третьому розділі – “Формування культурологічних знань старшокласників у процесі дослідно-експериментальної роботи” – визначено та обгрунтовано педагогічні умови, запропоновано модель та методику формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії та експериментально апробовано їх на практиці; теоретично обгрунтовано навчальний курс “Географія культури України”, розроблено та апробовано навчальний курс “Географія культури світу”; проаналізовано результати дослідження

Враховуючи вікові особливості учнів старшого шкільного віку, визначені педагогічні умови ефективного формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії.

Перша умова передбачає інтерес викладача до культурологічної тематики, розуміння її актуальності та необхідності вивчення. За другою умовою необхідна розробка та широке запровадження у навчальний процес навчально-методичних матеріалів на культурологічну тематику. За третьою педагогічною умовою, яка спрямована на підвищення ефективності навчального процесу, акцент зроблено на поєднанні стандартних і нестандартних форм навчання. Четверта умова передбачає активізацію та стимулювання навчально-пізнавальної діяльності старшокласників, що залежить від доцільності обраних методів навчання. П’ята умова передбачає формування у старшокласників комунікативних умінь і навичок, що сприяє створенню в колективі атмосфери доброзичливості, групової співтворчості, запобіганню виникнення конфліктних ситуацій.

З метою ефективного формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії при дотриманні сукупності виділених педагогічних умов, був проведений формуючий експеримент, який здійснювався на географічному матеріалі шкільних курсів географії 9 класу “Економічна і соціальна географія України”, 10 класу “Економічна і соціальна географія світу” та на навчальному матеріалі спеціально розробленого курсу “Географія культури світу”, який викладався для 10-11 класів. Для його проведення були обрані контрольні та експери-ментальні класи. Всього експериментом було охоплено 848 осіб, з яких 433 -– на базі середніх загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва (217 осіб – учні контрольних класів, 216 – експериментальних), 415 – -на базі ліцейних та підготовчих груп Інституту економіки та права “КРОК” (207 осіб – учні контрольних класів, 208-– експериментальних).

Формуючий експеримент здійснювався в два етапи. На першому етапі була розроблена система роботи по формуванню культурологічних знань старшокласників при вивченні географії, яка представлена у вигляді теоретичної моделі та методики. На другому – здійснювалося запровадження запропонованої системи в навчальний процес. Дослідження грунтувалося на припущенні, що процес формування культурологічних знань старшокласників у системі географічної освіти відбуватиметься більш ефективно за умови спеціального конструювання культурологічного змісту географічної освіти та методики викладання при дотриманні певних педагогічних умов.

Модель формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії складається з трьох компонентів: змістового, процесуального та оцінно-результативного, побудованих відповідно до виявлених педагогічних умов (рис. 1).

Суть змістового компоненту моделі полягає у визначенні культурологічних змістових ліній у шкільних курсах географії 9–10 класу, розробці змісту навчальних курсів з географії культури.

Завдяки ретельному аналізу програм виявлена реальна можливість без збільшення навчальних годин органічно включити у програмний матеріал культурологічні питання. Встановлено найбільш доречну кореляцію географічних і культурологічних змістових ліній на прикладі конкретних тем для вивчення. З цією метою розроблений узагальнений культурологічний зміст у шкільних курсах “Економічна і соціальна географія України” для 9 класу (зразок 1-з) та “Економічна і соціальна географія світу” для 10 класу (зразок 2-з), де у конкретних розділах і темах програмного матеріалу запропоновані для вивчення загальні культурологічні питання та система ключових культурологічних понять.

Для практичної реалізації узагальненого культурологічного змісту при вив-ченні географії необхідно було його деталізувати. Тому додатково розроблений конкретизований культурологічний зміст у шкільних курсах географії для 9 (зразок 1-к) та 10 класів (зразок 2-к), який побудований на прикладі вивчення осередків традиційної культури, пам’яток історії та культури України та світу.

Формування культурологічних знань старшокласників найбільш ефективно може відбуватися у процесі вивчення розроблених дисертантом курсів “Географія культури України” та “Географія культури світу”. Зазначимо, що вперше в Україні для учнів старшого шкільного віку навчальний курс з географії культури був запроваджений автором у Вечірній жіночій гімназії м. Києва.

Метою навчального курсу “Географія культури світу”, який склав основу наших експериментальних досліджень, є ознайомлення старшокласників з особли-востями культури різних географічних регіонів земної кулі, країн світу, з кращими здобутками світової культури; формування в учнів уявлень про територіальну ці-лісність культури, пов’язаної з певним географічним середовищем; виховання особистості на засадах толерантності, поваги до інших культур і народів; розвиток почуття прекрасного, розуміння перлин світового мистецтва. Особлива увага приділяється визначенню місця і ролі української культури в контексті світових культур.

Програма розрахована для вивчення протягом одного навчального року. Вона складається зі вступу та двох основних розділів, в яких послідовно розглядаються питання формування геокультурних особливостей земної кулі в цілому та окремих регіонів. У програму включено проведення п’яти практичних робіт та трьох екс-курсій, які сприяють розвитку пізнавальних здібностей учнів, творчого потенціалу особистості. З метою формування культури поведінки учнів під час екскурсії, розроблено десять основних правил ознайомлення з пам’яткою історії та культури, використовуючи постулати народної мудрості.

З метою ефективного впровадження культурологічного змісту у навчальний процес при вивченні географії у 9-10 класах та курсу “Географія культури світу” розроблено процесуальний компонент моделі формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії.

Процесуальний компонент запропонованої моделі грунтується на діяльнісному підході, а відтак включає цілеспрямовану діяльність вчителя та пізнавальну діяльність учнів, спрямовану на формування культурологічних знань при вивченні географії. Тому процес формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії представлений системою: форм навчання (традиційних, нетрадиційних), методів навчання, засобів навчання, форм роботи по формуванню комунікативних умінь і навичок, форм закріплення знань (далі – складові процесу формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії), які складають основу методики по формуванню культурологічних знань старшокласників при вивченні географії.

Складові процесу формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії представлені в узагальненому та конкретизованому змістах. Узагальнений зміст є загальною характеристикою складових процесу, які найбільш доцільно використовувати при вивченні культурологічної тематики на уроках з географії. Конкретизований зміст розроблений з урахуванням різних тематичних блоків для вивчення на культурологічну тематику, а саме: а) загальних питань культурологічного спрямування (зразок 1-п); б) осередків традиційної культури України (зразок 2-п); ); в) пам’яток історії та культури України і світу (зразок 3-п); г) особливостей традиційної та сучасної культури народів світу (зразок 3-п). Відповідно до зразків запропоновані фрагменти уроків.

Таким чином, системоутворюючими складовими моделі є змістовий та проце-суальний компоненти. Логічним є включення до моделі оцінно-результативного компоненту, який фіксує результати процесу, що розглядаються нами через рівні сформованості культурологічних знань старшокласників. Зазначимо, що усі структурні компоненти моделі, виконуючи свої специфічні функції, органічно взаємодіють, формуючи цілісну систему засвоєння старшокласниками культурологічних знань при вивченні географії.

Зміст наступного етапу формуючого експерименту полягав в ознайомленні вчителів з теоретичними і методичними основами проблеми дослідження, забезпеченні їх навчально-методичними матеріалами, у впровадженні в навчальний процес моделі та методики формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії, нагромадженні кількісних і якісних даних про характер дослідження.

Підсумковий аналіз результатів експерименту свідчить про підвищення рівня сформованості культурологічних знань старшокласників в експериментальних і контрольних групах у порівнянні з даними констатуючого експерименту. Підвищення рівня сформованості культурологічних знань у контрольних групах, в яких використовувалась традиційна методика викладання, пояснюється зацікавленістю старшокласників культурологічним змістом.

За результатами формуючого експерименту простежується підвищення високого (експериментальні групи: 15,6% – Інститут, 13,3% – СЗШ; контрольні групи: 11,1% – Інститут, 4,4% – СЗШ), середнього (експериментальні групи: 60% – Інститут, 57,8% – СЗШ; контрольні групи: 46,7% – Інститут, 48,9% – СЗШ) та зменшення низького (експериментальні групи: 24,4% – Інститут, 28,9% – СЗШ; контрольні групи: 42,2% – Інститут, 46,7% – СЗШ) рівнів сформованості культурологічних знань старшокласників в експериментальних групах у порівнянні з контрольними. В Інститутських групах показники дещо вищі. Також підраховано коефіцієнт якості знань, показники якого значно вищі в експериментальних групах (75,6% – Інститут; 71,1% – СЗШ), ніж в контрольних (57,8% – Інститут; 53,3% – СЗШ), та значно вищі по відношенню до результатів констатуючого експерименту (51,1% – Інститут; 44,4% – СЗШ).

Статистичний аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи здійснювався на базі лабораторії інформаційних технологій Інституту економіки та права “КРОК”. Із загальної сукупності результатів анкетування були сформовані вибірки анкет у контрольних та експериментальних групах (20 % із загальної кількості учасників експерименту), які вводились у комп’ютер з використанням програмного пакету Fine Reader. Дані були перетворені в формат програми MS Excel. Подальші розрахунки над ними здійснювались з використанням стандартних функцій табличного процесору.

Отримані дані відображені в табл. 1. Середня арифметична показує, що в експериментальних групах середня кількість набраних балів (при 150 можливих) за результатами анкетування вища ніж в контрольних, як і передбачалося на початку дослідження. Дисперсія є нижчою в експериментальних групах Інституту, що вважається класичним результатом для експерименту, та дещо вищою в аналогічних групах СЗШ. Це пояснюється неоднорідністю груп різних навчальних закладів. Коефіцієнт варіації в експериментальних групах на базі Інституту та СЗШ нижчий, ніж в контрольних, що свідчить про ефективність запропонованої методики. Результати розрахунків критерію Стьюдента (ймовірність рівності середніх значень) свідчать про ефективність та достовірність статистичних досліджень.

Таблиця 1

Статистичні характеристики експериментального дослідження

Статистичні

характеристики | Групи на базі Інституту | Групи на базі СЗШ

Контрольна | Експериментальна | Контрольна | Експериментальна

Середня арифметична

(в балах) | 83,5 | 96,1 | 70,4 | 84,1

Дисперсія | 480,52 | 476,98 | 566,47 | 578,82

Середньоквадратичне відхилення (в балах) | 21,9 | 21,8 | 23,8 | 24,1

Коефіцієнт варіації

(у відсотках) | 26,3 | 22,7 | 33,8 | 28,6

Критерій Стьюдента | 0,007414 | 0,0079137

У процесі дослідно-експериментальної роботи також вивчалася думка учнів та викладачів щодо наповнення шкільних курсів географії культурологічним змістом та введення курсу “Географія культури світу”, яка свідчить про високий рівень зацікавленості учнями у вивченні культурологічних питань.

Отже, результати проведеного дослідження підтвердили гіпотезу про те, що процес формування культурологічних знань старшокласників у системі географічної освіти відбувається більш ефективно за умов спеціального конструювання культурологічного змісту географічної освіти та методики викладання при дотриманні певних педагогічних умов.

За результатами дисертаційного дослідження зроблені такі висновки:

1. Враховуючи актуальність культурологічної спрямованості географічної освіти освіти, у процесі дослідження обгрунтовано основні поняття, а саме: “культурологічні засади географічної освіти”, “культурологічний напрям географічної освіти”.

2. Історико-теоретичний аналіз проблеми дослідження дозволив з’ясувати, що розвитку культурологічного напряму географічної освіти сприяють фактори, визначені та обгрунтовані у процесі роботи, а саме: 1) тенденція до культурологічної переорієнтації освіти взагалі та географічної зокрема у світовому масштабі; 2) зорієнтованість сучасних освітніх процесів в Україні до гуманістичних тенденцій та гуманітаризації; 3) традиційний історично нагромаджений досвід гуманістичних засад вітчизняної педагогіки; 4) позитивний досвід розвитку культуроло-гічного напряму шкільної географічної освіти в історії вітчизняної школи; 5) розвиток географії культури у світі та в Україні.

3. На основі аналізу розвитку географії культури як науки та змісту шкільної географічної освіти у світовому та вітчизняному аспектах встановлено, що: 1) до найбільш відомих наукових шкіл з географії культури у світі належать західноєвропейська (Німеччина, Франція) та американська (США), що сприяє розвитку культурологічного напряму шкільної географічної освіти у названих країнах; 2) серед держав близького зарубіжжя географія культури як наука розвивається в Росії, що позитивно позначилося на змісті шкільних підручників з географії та авторських програмах; 3) в Україні географія культури як наука має давню, не продовжену традицію та на сьогодні розвивається на сучасній теоретико-методологічній основі, що вплинуло на створення навчальних програм з географії культури та географії релігій.

4. Проведене теоретичне узагальнення надало можливість сформулювати концептуальні положення культурологічного напряму шкільної географічної освіти.

5. Враховуючи вікові особливості учнів старшого шкільного віку, виділено педагогічні умови ефективного формування культурологічних знань старшоклас-ників при вивченні географії: 1) інтерес викладача до культурологічної тематики, розуміння її актуальності та необхідності вивчення; 2) наявність спеціально підготовленого навчально-методичного матеріалу; 3) поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання; 4) активізація та стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів; 5) формування у старшокласників комунікативних умінь і навичок.

6. У процесі дослідно-експериментальної роботи розроблено та впроваджено у навчальний процес модель та методику формування культурологічних знань старшокласників при вивченні географії відповідно до виявлених педагогічних умов. Розроблений та апробований навчальний курс “Географія культури світу”.

Аналіз результатів формуючого експерименту дозволив зробити висновок про доцільність та ефективність розроблених моделі та методики по формуванню культурологічних знань старшокласників при вивченні географії.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Потребують подальшої розробки та удосконалення: методика викладання курсів географії, наповнених культурологічним змістом; курсів з географії культури; дослідження особливостей їх вивчення в профільних класах загальноосвітніх навчальних закладів, їх навчально-методичного забезпечення.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Шкільний підручник у формуванні культурологічних засад географічної освіти старшокласників // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць / Редкол. – К.: Педагогічна Думка, 2000. – Вип. 2. – С. 101–104.

2. Географія культури і шкільна географія // Географія та основи економіки в школі. – 2001. – №2. – С. 12–14.

3. Розвиток культурологічного напряму шкільної географічної освіти (ХVІІІ ст. – 80-ті рр. ХХ ст.) // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К., Логос, 2001. – Т. ХХVІ. – С. 51–57.

4. Культурологічний напрям географічної освіти: сучасні реалії та кон--цеп----туаль-ні положення // Рідна школа. – 2002. – №1. – С. 51–53.

5. Навчально-методичне забезпечення формування культурологічних знань старшокласників (результати експерименту) // Рідна школа. – 2002. – №4. – С. 47–50.

6. Формування культури та природоохоронної свідомості старшокласників при вивченні курсу “Географія культури світу” // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. – Вип. 12–13. С. 135–139 (співавтор О.П. Плахотнік; авторських – 0,2 друк. арк.).

7. Географія культури України. Програма для 10-11 класів // Географія та основи економіки в школі. – 1997. – №4. – С. 10–13.

8. Географія культури світу. Програма для 10-11 профільних класів шкіл усіх типів // Географія та основи економіки в школі. – 2001. – №5. – С.11–13. – №6. – С.13–16.

9. Пам’ятки історії та культури / Зміст карти атласу “Географія України” для 8-9 класів. – К.: Інститут передових технологій, 2000. – С. 44.

10. Особливості методики викладання курсу “Географія культури світу” в ліцейних групах Інституту // Вчені записки Ін-ту економіки та права “КРОК” / Відп. ред. І.Ф. Радіонова. – К., 2000. – Вип. 4. – С. 168–173.

11. Пропозиції щодо запровадження курсу “Географія культури України” в середні навчальні заклади // Безперервна географічна освіта: інноваційні методи і технології: Матеріали ІV Міжнарод. наук.-метод. семінару, Харків, 13-17 вересня 1998 р. – Х., 1998. – С. 77–78.

12. Гуманітаризація шкільної географічної освіти та культура // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: Зб. наук. праць. В 3-х т.– Київ–Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – Т. 3. –. С. 216–219.

13. Навчально-методичне забезпечення курсу “Географія культури світу” // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: Збірник наукових праць. – Вінниця: Консоль, 2002. –