Міністерство охорони здоров’я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

Ніколенко Алла Євгенівна

УДК 616.89-02:616.72-002.77]-07-036.8

Особливості діагностики пограничних психічних порушень у хворих на ревматоїдний артрит і шляхи їх корекції

14.01.16 - Психіатрія

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2003

Дисертація є рукопис:

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор Спіріна Ірина Дмитрівна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедрою психіатрії, загальної та медичної психології

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Марута Наталія Олександрівна , Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу неврозів та пограничних станів

Доктор медичних наук, професор Голубков Олег Захарович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою психіатрії, наркології та медичної психології

Провідна установа:

Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України

Захист дисертації відбудеться “21” січня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

Автореферат розісланий: “20” грудня 2003 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат медичних наук, доцент Марченко В.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ревматоїдний артрит розглядається як системне запальне захворювання сполучних тканин із переважним ураженням суглобів. До цього захворювання більш схильні жінки середнього віку, у яких воно зустрічається у 2-3 рази частіше, ніж у чоловіків (Коваленко В. Н.,2002).

Велика розповсюдженість ревматоїдного артриту (РА), яка становить більш одного відсотка в різних країнах, висока враженість працездатних людей, особливо в молодому віці, швидка інвалідізація хворих обумовлюють медико-соціальну значимість вивчення цієї патології (Бенелевская Л.И.,1983; Kaarela K.,1987; Коваленко В.Н., 2000).

Більшість дослідників вважають, що ревматоїдний артрит виникає при сукупності чотирьох факторів : двох біологічних(генетична схильність до РА та імунологічний конфлікт) і двох психологічних (особистість, яка особливо підлегла агресії та стресовій ситуації з пригніченістю, відчуттям провини)(Крыжановская Н. С., Балабанова Г. М., Коршунов Н. И., 2000).

В сучасних дослідженнях доведено, що психічний стрес є однією з основних причин аутоімунних захворювань( Alexander F. і Dundar F. 1948, Вуколова Н. В.,1997), а стабілізація психічного стану приводить до позитивних зсувів у імунній системі( Серов И. В., Томилина И. В., 1995). Різні психічні травми, міжособистісні конфлікти відмічалися у 80–87% хворих на РА, як в стадії передхвороби, так і при подальшому перебігу захворювання, при цьому близько 90% пацієнтів пов'язувало початок або загострення хвороби з гострою, а 10% – з хронічною психотравмуючою ситуацією ( Саргаутите Р., 1983, Савельева М. И. ,1995,).

Психопатологічні розлади при РА включають ряд складних психопатологічних форм, до яких відносять невротичні реакції та стани, розлади особистості та неврозоподібні порушення (Вуколова Н. В. , 1998, Крыжановская Н. С., Балабанова Р. М., 2000). Пограничні психічні розлади у хворих на ревматоїдний артрит призводять до обтяження клінічних проявів захворювання, впливають на динаміку хвороби, знижують ефективність терапії та реабілітацію хворих (Цивилько М.А., Мелентьєв А.С., Коркина М.В. и соавт., 1999).

Проти існують малочисельні дослідження тривожних розладів, відношення до хвороби, внутрішньої картини хвороби, алекситімії у хворих на ревматоїдний артрит (Карелин А.А., 2000, Уланова Е.А., Григорьев Н.В., Новикова Н.А., 2000, Лещенко Г.Я., 1990) Поряд з тим, значну кількість хворих на РА складає контингент хронічно та тяжко хворих пацієнтів, які через соматичне страждання повністю змінюють звичайний життєвий стереотип та зазнають труднощів в адаптації (Николаева В.В.,1987), що стає передумовою розвитку в них пограничної психічної патології.

Недостатність цілеспрямованих досліджень пограничних психічних порушень при ревматоїдному артриті зумовлює діагностичні помилки, несвоєчасне лікування вказаних розладів, а це, в свою чергу, призводить до зростання тривалості лікування, зниження ефективності терапії та реабілітації, швидкої інвалідізації, втрати працездатності та соціальної дезадаптації, що і визначає актуальність теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної тематики кафедри психіатрії, загальної та медичної психології Дніпропетровської державної медичної академії за темою: ”Роль сомато-психічних взаємодій у генезі психічної та соціально-психологічної дезадаптації” (шифр ІН. 04.04.2000), держреєстрація 0199U001560.

Мета дослідження – оцінка структури і динаміки пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит, комплексне вивчення клініко-психопатологічних, вікових і соціальних факторів для удосконалення діагностики та розробки тактики комплексної психотерапії та психофармакотерапії цього контингенту.

Завдання дослідження:

1. Визначити клінічну структуру і динаміку пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит.

2. Вивчити вплив вікових, клінічних і соціальних факторів на психічний стан хворих на ревматоїдний артрит у порівнянні з хворими на остеоартроз та на невротичні розлади.

3. Проаналізувати індивідуально-типологічні особливості у хворих з пограничними психічними розладами при ревматоїдному артриті.

4. Розробити метод діагностування і прогнозування психічного стану хворих на ревматоїдний артрит для практичної медицини.

5. Створити комплексну психотерапевтичну та психофармакологічну тактику лікування хворих з пограничними психічними розладами при ревматоїдному артриті.

Об’єкт дослідження – пограничні психічні розлади у хворих на ревматоїдний артрит з пограничними психічними порушеннями.

Предмет дослідження – закономірності формування клініко-психопа-тологічних та психологічних особливостей пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит, особливості діагностування та шляхи їх корекції.

Методи дослідження – клініко-психопатологічний, експериментально-психологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше на підставі клініко-психопатологічного, експериментально-психологічних і статистичних досліджень отримані дані щодо умов, факторів розвитку та клініко – психопатологічної структури пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит.

Виявлена динаміка розвитку пограничних психічних порушень в залежності від клінічних, вікових і соціальних факторів.

Показано значення психогеній у формуванні пограничної психічної патології у хворих ревматоїдним артритом.

Вивчені провідні форми пограничних психічних розладів, які характерні для даного контингенту хворих.

Науково обґрунтовані критерії діагностики та диференційної діагностики пограничних психічних розладів при ревматоїдному артриті.

Розроблено спосіб діагностики та прогнозування психічного стану хворих на ревматоїдний артрит.

Науково обґрунтовані підходи до вибору тактики психотерапії та психофармакотерапії пограничних психічних розладів, реабілітації і соціальної адаптації хворих на ревматоїдний артрит.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень визначені класифікаційні градації пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит, їх систематика за рубриками МКХ – 10.

Розроблені клінічні, патопсихологічні критерії діагностики пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит.

Створено спосіб діагностики психічного стану хворих на ревматоїдний артрит.

Визначено зміст та послідовність психо– та фармакотерапевтичних заходів, які спрямовані на поліпшення та зворотній зв'язок пограничних психічних розладів, запобігання їх формування та відновлення соціального стану хворих.

Впровадження отриманих результатів дослідження. Результати роботи використовуються у практиці ревматологічного і ортопедо-травматологічного відділень Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова та відділення психічної і соматичної патології ЛО “Дніпропетровський комунальний міжобласний клінічно-психоневрологічний центр” (ДКМКПЦ). Основні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному та науковому процесах кафедри психіатрії, загальної та медичної психології Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача в розробку наукових результатів. Автором проведено комплексне клініко–психопатологічне та експериментально-психологічне дослідження хворих на ревматоїдний артрит, а також статистична обробка клінічних та експериментальних даних, математичне моделювання пограничного психічного стану та впровадження основних результатів у практику охорони здоров’я. Автором самостійно написані всі глави дисертації.

Випробування результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на: III Міжнародній конференції студентів і молодих вчених : “Медицина – здоров’я XXI століття” (Дніпропетровськ, 2002); II Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України “Психоневрологія XXI століття” (Харків, 2002); I Міжнародній медичній конференції студентів та молодих вчених “Психіатрія, клінічна психологія і психофармакологія в XXI столітті” (Дніпропетровськ, 2002); Всеукраїнській науково-практичної конференції з міжнародною участю “Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів (Вінниця,2003); IV Міжнародній конференції студентів і молодих вчених: “Медицина – здоров’я XXI сторіччя” (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 8 наукових робіт у тому числі 5 статей у фахових наукових журналах (7 самостійні, 1 у співавторстві). Отримано деклараційний патент України на винахід №59039А від 15.08.03. “Спосіб визначення і прогнозування психічного стану хворого на ревматоїдний артрит”.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертації викладено на 148 сторінках машинопису. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, 4-х розділів власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків і практичних рекомендацій. Список літератури містить 284 джерела, з них 187 вітчизняних і 97 зарубіжних авторів. Робота включає 27 таблиць і 13 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В основу роботи покладені дані, які отримані при обстеженні , хворих на ревматоїдний артрит, остеоартроз і невротичні розлади, що знаходились на лікуванні у відділеннях ревматології і ортопедо-травматології №2 Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова і відділенні неврозів №40 ЛО “ДКМКПЦ” з 2000 по 2002 рр.

Для досягнення мети і завдань роботи обстежено 155 хворих жінок, в тому числі 80 на ревматоїдний артрит – основна група; 50 на остеоартроз і 25 на невротичні розлади – контрольні групи.

У процесі обстеження проведено планування експерименту, яке визначило оптимальну кількість хворих у межах 150 осіб із достовірністю р<0,01.

Діагноз РА встановлювався згідно з критеріями Американської ревматологічної асоціації (ACR). Контингент досліджених складали хворі жінки віком від 16 до 60 років із середнім віком хворих на РА – 42,351,18 років, остеоартроз – 46,781,44 років і невротичні розлади – 40,882,18 років (р<0,001).

Клініко-психопатологічне обстеження включало визначення скарг, соматичного і психічного стану хворих.

Експериментально – психологічні дослідження включали методики: –

дослідження особистості(по Дембо Т. В і Рубинштейн С. Я. в модифікації Габриял Т. М., 1972) ; –

рівня тривожності G. Taylor (адаптована Т. Немчиным в 1966); –

кольоровий тест Люшера (Бурлачук Л. Ф. , Морозов С. М., 1989); –

тип відношення до хвороби (Личностный опросник Бехтеревского института (ЛОБИ)) (Кабанов М. М., Личко А. Е., 1983)); –

тест фрустраційної толерантності по Розенцвейгу (Карелин А. А.,2000) –

Торонтська шкала алекситімії (TAS запропонована G. Taylor в 1984 році та адаптована в Психоневрологічному інституті ім. В.М. Бехтерева Єресько Д.Б. та співавт., 1994).

Отримані результати підлягали математичній обробці з аналізом їх статистичної достовірності “р” за допомогою критеріїв F (Фішера) і t (Ст’юдента).

В усіх випадках порівнянь визначалась ймовірність випадку розходжень “р”. Розходження приймалися як статистично значимі при р<0,05. При обробці отриманих результатів використовувались комп’ютерні технології.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вивчення основних форм психопатології хворих на РА показало, що серед пограничних психічних розладів при РА виявлені: органічний емоційно–лабільний (астенічний) розлад (F 06.6), неврастенія (F 48), фобічні та тривожні розлади (F40), розлади особистості: збудливий, істеричний, ананкастний, тривожний, залежний (F60.3, F60.4, F60.5, F60.6, F60.7).

Аналіз кожної із форм свідчив про те, що при органічному емоційно–лабільному розладі (F 06.6), який зустрічався у 25 (31%) хворих, емоційна лабільність притаманна 87%, неприємні фізичні відчуття, болі (головні, кардіальні, внутрішніх органів) – 77%, втомлюваність, слабкість – 94% пацієнтів. Для цих хворих характерною була низька працездатність, дратівливість, поганий сон.

Психічні розлади у формі неврастенії спостерігалися у 18 (22,5%) хворих. Клінічна картина цих розладів характеризувалася підвищеною розумовою втомлюваністю (98,9%), яка проявлялася зниженням соціальної активності, підвищеною фізичною втомленістю – 92% , нездатністю здійснити невелике фізичне навантаження – 80%, запамороченнями – 61%, головним болем – 89%, порушеннями сну – 94%, нездатністю розслабитися – 87%, тривожністю – 78%.

Для клінічної картини фобічних та тривожних розладів, які переважали у 25(31%), характерно: стан тривоги, відносно об'єктів, які в даний момент не є небезпечними – 90%, жахи стати інвалідом – 91%, непрацездатності – 88%, самотності – 78%, непотрібності – 94% , відчуття дурноти та серцебиття – 76%, знижена самооцінка –71%, вегетативні розлади –84%.

В структурі визначених форм патології спостерігалися основні провідні синдроми: тривожно-депресивний – 46,15%, астено-депресивний –39,74% та іпохондричний –14,11% хворих.

Астено-депресивний синдром проявлявся: зниженням загального фону настрою, переживанням про свою неповноцінність від хвороби, загубленим назавжди здоров’ям, неможливістю вилікуватись та непередбачуваністю майбутнього. Ці думки супроводжувались слабкістю, втомленістю, млявістю, неуважністю, поганим апетитом, поганим сном з тривожними сновидіннями, в яких відбивались денні переживання. Хворі з астено-депресивним синдромом були мовчазними, плаксивими, апатичними. Втомленість була зафіксована у 28 пацієнток (90,32% від кількості хворих з астено-депресивним синдромом), слабкість – у 26 (83,87%), роздратованість – у 21 (67,74%), поганий сон – у 19 (61,29%), плаксивість – у 17 (54,84%), поганий настрій – у 16 (51,61%), апатія –у 7 (22,58%), поганий апетит –у 6 (19,36%) і образливість – 5 (16,13%).

При тривожно-депресивному синдромі в клінічній картині психічних розладів домінували тривожне ставлення до хвороби і тривожні переживання. Типовими були побоювання за здоров'я, втрату працездатності, ускладнення, що спотворюють зовнішній облік. Хворі гостро відчували свою неповноцінність і занепад від хвороби. Ці думки супроводжувались роздратованістю у 34 хворих (94,4%), втомленістю - у 32 (88,9%), слабкістю – у 29 (80,6%), поганим сном – у 28 (77,8%), поганим настроєм – у 26(72,2%) і тривогою 26 хворих ( 72,2%), плаксивістю – у 22 хворих (61,1%), внутрішнім напруженням – у 15 хворих (41,7%), приступами жаху – у 10 хворих (27,8%). Хворі прислухалися до висловлювань оточуючих про перебіг та прогноз захворювання, можливі ускладнення. Тривога посилювалася у вечірні часи, коли хворі залишалися на самоті зі своїми переживаннями. Розлади сну у переважної кількості хворих проявлялися в ускладненому засинанні (“думки не дають заснути, все думаю що буде зі мною, як будуть діти”).

Серед хворих з іпохондричним синдромом домінували: іпохондричне відношення до хвороби 7 хворих (63,6% від кількості хворих з іпохондричною реакцією), у 4 хворих (36,4%) – тривожні переживання, у 3 хворих (27,3%) – параноїчні явища і по 2 хворих (по18,2%) були з астено – фобічним реагуванням. Іпохондричні пацієнти проявляли заклопотаність своїм здоров’ям, шукали в собі нові хвороби, відносились з підозрою до лікування, ліків та лікарів, що їх приводило до вигаданої небезпеки і нетерплячості. Ці переживання супроводжувались роздратованістю у 10 хворих (90,9%), втомленістю – у 9 хворих (81,8%) і слабкістю – у 9 хворих ( 81,8%) , поганим настроєм і тривогою за своє здоров’я по 8 хворих (по 72,7%), поганим апетитом 6 хворих (54,5%), внутрішнім напруженням і плаксивістю по 5 хворих (45,5%).

Відповідно до мети та задач дослідження у обстежених визначені індивідуально–типологічні особливості особистості, які виявилися у вигляді акцентуацій. У 7 пацієнтів (8,25%) акцентуацій характеру не виявлено. У решти хворих на РА виявлені: емотивна – 11 (13,75%), тривожна – 9 (11,25%), дистимічна – 8%), педантична (ананкастна) – 6 (7,5%), застряюча, демонстративна (істерична) – 5 (6,25%), збудлива –5 (6,25%), гіпертимна – 4 (5,4%), екзальтована – 4,4%), циклотимна – 4 (5,4%) типи акцентуації. У контрольних групах акцентуації зустрічались при остеоартрозі у 26 (52%) та невротичних розладах у 17%) хворих.

При остеоартрозі домінували гіпертимна 4 (8%) і збудлива 4 (8%) акцентуації, у хворих на невротичні розлади переважали тривожна 5(20%) та збудлива 4 (16%) ( r=0,51 р<0,001).

Установлено, що у хворих з гіпертимною, тривожною та демонстративною акцентуаціями переважав тривожно–депресивний синдром; із застряючою, емотивною, збудливою та залежною – астено–депресивний; із педантичною, циклотимною та екзальтованою акцентуаціями – іпохондричний (p<0,001). Педантична, тривожна, циклотимна, демонстративна, збудлива, екзальтована акцентуації характеризувалися наявністю прямого кореляційного зв'язку з інфекційним фактором початку хвороби; гіпертимна, застряюча, емотивна, дистимічна і залежна – із стресовим (p<0,001).

Найбільш тяжким клінічним проявам РА (швидко-прогресуючому перебігу, суглобно–вісцеральній формі, 2 та 3 ступеня активності запального процесу та порушенню функції суглобів 2 та 3 ступеня) передували емотивна, педантична, тривожна та дистимічна акцентуації (p<0,001).

За даними експериментально–психологічних досліджень на формування пограничних психічних розладів у хворих на РА впливали: висока тривога (91,3%; р<0,05); тривожне (37,5%), неврастенічне (32,5%) і параноїчне (16,3%) відношення до хвороби (р<0,001); упертий (58,8%) і домінантний (40,0%) типи реагування, імпунітивна (60,0%) та інтропунітивна (37,5%) спрямованості особистості; підвищена і середня чутливість до прямого звинувачування (86,2%), високий індекс самостійності (55,0%), низька і середня конформність (97,5%) (р<0,001); високий індекс алекситімії (66,3%); р<0,01).

Серед хворих на ревматоїдний артрит осіб з високим рівнем тривоги, неврастенічним, тривожним, параноїчним типами відношення до хвороби, високим індексом алекситімії було в 2–3 рази більше ніж серед хворих на остеоартроз, в той час, коли при невротичних розладах їх частота не відрізняється. Переважання домінантного типа реагування при ревматоїдному артриті вказує на високий рівень фрустрації та внутрішньої напруги хворого. Дані експериментально–психологічних досліджень свідчать про певну однотипність таких показників: рівень тривоги, типи відношення до хвороби, рівень фрустрації та індекс алекситімії у хворих на ревматоїдний артрит та невротичні розлади.

Статистичний аналіз та математичне моделювання експериментальних даних дозволили встановити, що найбільш вагомими складовими актуального психічного стану хворих на ревматоїдний артрит є блок самооцінки особистих рис характеру, блок тривоги та інтенсивності тривоги, блок алекситімії, блок відношення до хвороби та стресовий блок, у складі якого враховані типи реагування і спрямованість особистості, чуйність до прямого звинувачення, індекс самостійності та конформність.

Достовірність нової функції та її складових частин, клінічних і вікових факторів знаходиться в межах pmin<0,05 і pmax<0,001.

На підставі регресійного аналізу встановлено, що одним із головних клінічних факторів, який більше інших впливає на погіршення психічного стану хворих, є активність ревматоїдного артриту, яка в 9,58 разів сильніша за порушення функції суглобів, в 1,43 разів – форми хвороби і в 1,21разів– її перебігу.

Отримані рівняння регресії: уакт.=7,76x-8,704; упереб.=6,39x-2,79;
уформи=5,41x -4,51; уНФС=0,807x+3,66, за якими можна визначати рівень психічного стану по окремих клінічних факторах. У цих рівняннях значення Х прийнято: для активності 1,2 і 3 ступеня активності; для перебігу – 1-повільний і 2-швидкий прогресуючі перебіги хвороби; для форми – 1-суглобна і 2-суглобно-вісцеральна форми хвороби; для порушення функції суглобів – 1,2 і 3 ступеня.

При дослідженні впливу вікових факторів на психічний стан хворих на РА, остеоартроз і невротичні розлади регресійні рівняння дозволили встановити, що тривалість хвороби на РА і невротичні розлади більше впливає на погіршення психічного стану, ніж вік і початок хвороби, а при остеоартрозі домінує вік хворої людини.

Ступеневі рівняння дали змогу визначити динаміку впливу вікових факторів на формування психічного стану хворих. Найбільш важкий психічний стан спостерігався у хворих з тривалістю хвороби від 5 до 20 років , віком початку захворювання до 10 та після 50 років.

На підставі комплексних експериментальних досліджень і функції Fps розроблено спосіб діагностування і прогнозування психічного стану хворих на ревматоїдний артрит. Суть нашого способу полягає в тому, що за допомогою алгоритмів кодування і діагностування можна визначати комплексну міру психічного стану в одиницях та патологічні відхилення психічних розладів. Алгоритм кодування враховує форму, активність, перебіг хвороби, ступінь НФС, вік хворої людини та тривалість хвороби. За персональним кодом і алгоритмом діагностування визначаються: рівень тривоги, алекситимічність, типи відношення до хвороби і реагування особистості, її спрямування та конформність із достовірністю р<0,05.

Цей спосіб дає можливість його використання у практичній медицині лікарями для покращення діагностики та обрання тактики лікування. Спосіб має деклараційний патент України № 59039А від 15.08.03.

Порівняння даних розробленого алгоритму з даними експериментально-психологічного дослідження за методиками: самооцінки – Дембо-Рубінштейна; тривоги – Тейлора; кольорового тесту – Люшера; визначення типів відношення до хвороби – ЛОБИ; а також індексу алекситімії за Торонтською шкалою; схильності до фрустрації Розенцвейга показали, що вірогідність збігу даних становить 95-99%. Це підтверджує валідність алгоритму.

При розробці тактики терапії пограничних психічних розладів в якості базових підходів використані клінічні особливості пограничних психічних порушень, особистісні особливості хворих, клінічні характеристики РА, вік хворого, тривалість захворювання, етапи розвитку РА, до яких увійшли період маніфестації хвороби, період стійкого захворювання і період віддалених наслідків хвороби.

Комплексні методики, які застосовувалися, включали: фармакотерапію, спрямовану на лікування ревматоїдного артриту, психофармакотерапію та психотерапію пограничних психічних розладів.

На початковому етапі лікування психотерапія була спрямована на формування раціонального відношення пацієнта до свого захворювання. Роз’яснювалися необхідність систематичного й тривалого лікування на підставі сучасних досягнень у терапії ревматоїдного артриту, а також особливості перебігу й тяжкість захворювання, та необхідність чіткого виконання рекомендацій лікарів.

У хворих на пограничні психічні порушення терапія мала комплексний характер і проводилася у стаціонарі протягом 1-2 місяців та 3 місяців у вигляді амбулаторного лікування.

При подальшому розвитку хвороби у період стійкого захворювання проводилась психотерапія у вигляді аутогенного тренування, до якого додавались музикотерапія та лікувальна гімнастика.

Психотерапевтичні заняття і комплексне медикаментозне лікування дозволяли покращувати психічний стан хворих, підвищувати фізичну працездатність та скорочувати термін лікування у стаціонарі на 5-6 тижнів. Результатом проведення лікування пограничних психічних порушень було значне поліпшення психічного стану у 61% хворих.

Таким чином, наведені дані свідчать про те, що розроблена система терапевтичних заходів пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит є ефективною для використання в практичній діяльності лікувальних закладів.

ВИСНОВКИ:

1. У дисертації представлені результати дослідження, а також теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі вивчення пограничних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит, розроблено спосіб діагностування пограничних психічних порушень та тактика їх психо- та психофармакотерапії.

2. Пограничні психічні розлади у хворих на ревматоїдний артрит представлені органічним емоційно–лабільним (астенічним) розладом F06.6, неврастенією F48, фобічними та тривожними розладами F40, розладами особистості: збудливим F60.3, істеричним F60.4, ананкастним F60.5,тривожним F60.6 та залежним F60.7.

Провідними синдромами при описаних формах були: тривожно–депресивний (46,15%), астено–депресивний (39,74%) та іпохондричний (14,11%).

3. Преморбідні індивідуально–типологічні особливості особистості у хворих на ревматоїдний артрит проявляються у вигляді акцентуацій: емотивної –11(13,75%) хворих, тривожної – 9(11,25%), дистимічної – 8(10%), педантичної (ананкастної) 6(7,5%), застряючої 5(6,25%),, демонстративної(істеричної) 5(6,25%) та збудливої 5(6,25%), гіпертимної 4(5,4%)., екзальтованої 4(5,4%), циклотимної 4(5,4%). Встановлено прямий кореляційний зв'язок застряючої, тривожної, збудливої, дистимічної акцентуацій з початком ревматоїдного артриту.

4. На формування пограничних психічних розладів у хворих на РА впливають: високий рівень тривоги (91,3%); тривожний (37,5%), неврастенічний (32,5%) і параноїчний (16,3%) типи відношення до хвороби; високий рівень фрустрованості – упертий (58,8%) і домінантний (40,0%) типи реагування; імпунітивна (60,0%) та інтропунітивна (37,5%) спрямованості особистості; низька і середня конформність (97,5%)); високий індекс алекситімії (66,3%).

5. Основними клінічними і віковими факторами, які більше інших впливають на погіршення психічного стану хворих на ревматоїдний артрит, є активність і тривалість хвороби. Форма та перебіг хвороби займають друге місце.

Серед вікових факторів друге місце займають вік хворої людини і вік початку хвороби. Найбільш тяжким клінічним проявам ревматоїдного артриту передують емотивна, педантична, тривожна та дистимічна акцентуації.

6. Розроблені комплексна функція Fps і спрощений спосіб діагностування та прогнозування психічного стану хворих на РА, який значно скорочує час на діагностування за індивідуальним кодом хворої людини та розкриває рівень тривоги, алекситимічність, типи відношення до хвороби, типи реагування і спрямованість особистості, чутливість до прямого звинувачування, самостійність та конформність.

7. Створена спрямована комплексна психотерапевтична та психофармакологічна тактика лікування хворих на ревматоїдний артрит в залежності від особливостей пограничних психічних порушень на різних етапах розвитку хвороби, яка дозволяє ефективно впливати на психічні порушення у напрямку їх регресу, поновлювати фізичну працездатність, скорочувати термін лікування у стаціонарі та надає знання хворим із саморегуляції психічного стану, реабілітації і соціальної адаптації.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Ніколенко А.Є. Психологічні проблеми ревматоїдного артриту // Укр. вісн. психоневрології.-2002.-Т.10, Вип. 2 (31).-С.131-132.

2. Ніколенко А.Є. Діагностика непсихотичних психічних розладів у хворих на ревматоїдний артрит // Таврический журн. психиатрии.-2002.-Т. 6, №3(20).-С.73-74.

3. Ніколенко А.Є. Алекситімія та її зв’язок з деякими клінічними і психосоціальними показниками у пацієнтів з ревматоїдним артритом // Укр. вісн. психоневрології.-2002.-Т.10, Вип. 3 (32).-С. 48-49.

4. Ніколенко А.Є. Планування експерименту: психічні порушення у хворих на ревматоїдний артрит // Медичні перспективи. – 2003. – Т. 8, № 1.–С. 98 –100.

5. Ніколенко А. Є. Особливості діагностики пограничних психічних порушень у хворих на ревматоїдний артрит // Укр. вісн. психоневрології.–2003.–Т. 11, №3(36).– С.59–60.

6. Николенко А.Е. Алекситимия и её связь с некоторыми психосоциальными характеристиками // III Міжнародна конференція студентів і молодих вчених “Медицина – здоров’я XXI сторіччя”, Дніпропетровськ, 2002.-с.293.

7. Ніколенко А.Є. Психічні розлади у хворих на ревматоїдний артрит // I Международная медицинская конференция студентов и молодых учёных “Психиатрия, клиническая психология и психофармакология в XXI веке” .-Днепропетровск.-2002.-С.6.

8. Курята А.В., Спіріна І.Д., Ніколенко А.Є. Залежність між клінічним варіантом перебігу, ступенем функціонального порушення суглобів та зміною психічного профілю у жінок, хворих на ревматоїдний артрит // Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю “Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювання внутрішніх органів”.-Вінниця.-2003.-С.195. (Здобувачем особисто проведено обстеження хворих, визначення соматичних показників і психічного стану, статистична обробка даних, участь у написанні та підготовці тезів до друку).

АНОТАЦІЯ

Ніколенко А.Є. Особливості діагностування пограничних психічних порушень у хворих на ревматоїдний артрит і шляхи їх корекції.–Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2003.

Дисертація присвячена комплексному вивченню клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей пограничних психічних розладів при РА.

Було обстежено 155 жінок, в тому числі 80 хворих на ревматоїдний артрит – основна група; 50 на остеоартроз і 25 на невротичні розлади – контрольні групи.

Встановлені основні форми пограничних психічних розладів у вигляді: органічного емоційно–лабільного (астенічного) розладу, неврастенії, тривожно–фобічних розладів та розладів особистості: збудливого, істеричного, ананкастного, тривожного та залежного. Були виявлені провідні синдроми: тривожно-депресивниий (46,15%), астено - депресивний (39,74%) и іпохондричний (14,11%).

Дані експериментально–психологічних досліджень свідчать про певну однотипність таких показників, як рівень тривоги, типи відношення до хвороби, рівень фрустрації та індекс алекситімії у хворих на ревматоїдний артрит та невротичні розлади.

Основними клінічними факторами ревматоїдного артриту, які впливають на формування і розвиток пограничних психічних розладів, є активність і тривалість хвороби.

Розроблені нова функція та спосіб діагностування і прогнозування психічного стану хворих на ревматоїдний артрит, принципи психо- та фармакотерапії пограничних психічних розладів, які використовуються у ревматологічних, ортопедо - травматологічних та психо-соматичних закладах охорони здоров’я.

Ключові слова: пограничні психічні розлади, патопсихологічні, діагностика, клінічні, синдром, функція, спосіб .

АННОТАЦИЯ

Николенко А.Е. Особенности диагностики пограничных психических нарушений у больных ревматоидным артритом и пути их коррекции. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2003.

На основании комплексного обследования проведено изучение особенностей пограничных психических расстройств. В работе представлены результаты обследования 155 больных женщин с пограничными психическими расстройствами, в том числе 80 больных ревматоидным артритом – основная группа, 50 и 25 больных остеоартрозом и невротическими расстройствами – контрольные группы в возрасте от 16 до 60 лет. В работе использовались клинико-психопатологический, экспериментально - психологические и статистические методы исследования.

Пограничные психические нарушения у больных РА проявились органическим емоционально–лабильным (астеническим) расстройством, неврастенией, тревожно–фобическими расстройствами и расстройствами личности: возбудимого, истерического, ананкастного, тревожного и зависимого. При этих формах патологии были ведущие синдромы: тревожно-депрессивный (46,15%), астено - депрессивный (39,74%) и ипохондрический (14,11%).

Соответственно цели и задачам исследования работы определены индивидуально–типологические особенности личности в виде акцентуаций. У 7 (8,25%) больных не наблюдалось никаких психических расстройств.

По данным експериментально–психологического исследования формирования пограничных психических расстройств больных участвуют: высокий уровнь тревоги (91,3%); тревожный (37,5%), неврастенический (32,5%) и параноический (16,3%) типы отношения к болезни; упорствующий (58,9%) и доминантный (40,0%) типы реагирования; импунитивная (60%) и интропунитивная (37,5%) направленности, высокая и средняя чувствительности к прямому обвинению (86,7%); высокий и средний индексы самостоятельности (55,5%); низкая и средняя конформность (97,5%) и высокий индекс алекситимии (66,3%).

Основным клиническим фактором, который наиболее влияет на ухудшение психического состояния больных, является активность болезни, далее форма болезни, а именно суставно-висцеральная (82,5%), и течение – медленно-прогрессирующее (72,5%), основным возрастным фактором является продолжительность болезни. Наиболее тяжелым клиническим проявлениям ревматоидного артрита предшествуют эмотивная, педантичная, тревожная, дистимическая акцентуации.

Разработана новая комплексная функция Fps, а также способ диагностирования и прогнозирования психического состояния больных РА, который сокращает время на диагностирование при помощи индивидуального кода и даёт возможность устанавливать уровень тревоги, алекситимии, типы отношения к болезни, типы реагирования и направленности личности, уровни фрустрации, самостоятельности и конформности.

Разработанные способ диагностики и принципы психофармакотерапии психических расстройств, протекающих на фоне соматической патологии, используются в практической работе ревматологических, ортопедо-травматологических и психосоматических лечебных учреждений.

Ключевые слова: пограничные психические нарушения, патопсихологические, диагностика, клинические, синдром, функция, способ.

SUMMARY

Nikolenko А.E. Features of diagnosing of mental disorders in a rheumatoid arthritis patients and paths of their correction.- Manuscript.

Thesis on deriving of the scientist of a degree of the candidate of medical sciences behind a speciality 14.01.16 - psychiatry. Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Public Heath of Ukraine, Kharkiv, 2003.

The thesis is dedicated to complex study clinico-psychopathologic and pathopsychological of features of mental disorders, which one arise on a hum noise of a rheumatoid arthritis .

At clinico-psychopathologic research is established, that by major factors, which one influence shaping and the aggravation of mental disorders is activity and duration of illness. The rotined dependence of premorbidal and mental character traits on a hum noise of a somatic pathology from development of mental violations at miscellaneous stages of disease.

The mental disorders find out in is disturbing - depressive (46,15 %), depressive (39,74 %) and hypochiondrial (14,11 %) syndromes, which one are reshaped per the maiden 5 years of illness. The designed new functions both method of diagnosing and forecasting of mental condition ill on a rheumatoid arthritis both principles psycho- and pharmacotherapy of mental disorders coherent with a somatic pathology, which one are used in rheumatological, traumatological and psychosomatic establishments of public health services.

Keywords: mental disorders, pathopsychological, diagnostic, clinical, syndrome, function, method.

Підписано до друку 12.12.03. Формат 60х90/16.

Папір друкарський, друк плоский. Ум. друк. аркушів –0,9.

Тираж 100 примірників. Замовлення № 2746.

Друкарня ДНУ. 49050, м. Дніпропетровськ, вул.Наукова,5