ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 37.01

КІНДРАТ ВАДИМ КИРИЛОВИЧ

ПРОБЛЕМА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ
У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

13.00.01 – теорія та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Київ – 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Рівненському державному педагогічному інституті

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Антонець Михайло Якович, Інститут педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії теорії та історії педагогіки

Офіційні опоненти – доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України

Зязюн Іван Андрійович, Інститут педагогіки і психології

професійної освіти АПН України, директор

– кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Бондар Людмила Семенівна, Інститут педагогіки АПН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа – Житомирський державний педагогічний інститут імені І.Я.Франка

Захист відбудеться “ 25 ” грудня 1998 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України (252054, Київ, вул.Артема, 52а)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України

Автореферат розісланий “ 25 ” листопада 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради проф. Легкий М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості теми. Проголошення незалежності української держави ставить на порядок денний надзвичайно важливе і невідкладне завдання – виховання справжнього громадянина й патріота своєї Батьківщини. Це зумовлено тим, що з яких би позицій не підходити до визначення шляхів розвитку культури, економіки, соціального і духовного життя держави, вирішальним фактором завжди залишається людина, її патріотизм, здібність до творчості, громадянська активність і позиція. Духовно і матеріально багату, процвітаючу державу збудують лише її істинні патріоти, об’єднані національною ідеєю державності і незалежності.

Однак сьогодні, в умовах економічної кризи, нелегкого переходу до ринкових відносин відбувається інтенсивний процес соціальної і моральної деградації частини учнівської молоді, особливо підлітків. Це зумовлено тим, що, по-перше, з ліквідацією уніфікованих молодіжних організацій, які займалися ідейним вихованням в державі СРСР, новостворені молодіжні організації (Пласт, СУМ, “Джура”, “Січ”, “Соколи” та ін.) за браком кваліфікованих педагогічних кадрів і слабкої матеріальної бази не спроможні охопити широкий загал підростаючого покоління. В соціальній освіті утворився ідеологічний вакуум, який є однією з причин втрати патріотичних орієнтирів, інтересу до чесної праці, знецінення духовних ідеалів, притуплення природних потреб підлітків у пізнанні і творчості, що в цілому тенденційно орієнтує підростаюче покоління на звуження свого духовного світу до системи цінностей, спрямованих на потребу особи, а не суспільства. А “падіння суспільної активності – це страшно, особливо серед молоді. Це біда
нації! ” – писав В.Сухомлинський.

По-друге, чинні законодавчі акти, зокрема Конституція України, Закон України “Про освіту”, забороняють здійснювати виховання молоді у дусі політики будь-якої партії чи громадськополітичної організації в галузі національної освіти і виховання. Це природно і цілком виправдано. Але у свідомості значної частини педагогів сталася підміна понять: відкинувши партійно-класове виховання, вони разом з тим стали недостатню увагу приділяти й ідейно-ціннісному, патріотичному, моральному, політично-державницькому вихованню молоді в умовах утвердження незалежності України. Таким чином, у сьогоднішній школі відбувається “збагачення розуму при зубожінні душі” (В.Сухомлинський). Однак, лише за допомогою епізодичних виховних заходів та програмних уроків українознавства (які, безсумнівно, сприяють формуванню поглядів, переконань, ідеалів) патріота Батьківщини не можна виховати. Для цього необхідно, щоб у кожній школі функціонувала чітка система ідейно-ціннісного, патріотичного, державницького формування молоді.

Про актуальність проблеми патріотичного виховання в Україні свідчить посилена увага до неї з боку вітчизняної науки.

Педагогічні, психологічні та соціально-педагогічні особливості патріотичного виховання в навчальних закладах розглядаються у працях М.Антонця, І.Беха, А.Бойко, М.Боришевського, М.Євтуха, І.Зязюна, П.Ігнатенка, В.Кузя, Г.Науменка, М.Савчина, Д.Тхоржевського, К.Чорної та ін.

Але сьогодні поки що відсутні праці, в яких у систематизованій формі викладалися б принципи, завдання і зміст патріотичного виховання учнівської молоді в сучасних умовах. Цілеспрямовані наукові дослідження і методичні розвідки педагогів України підкреслюють, що цілісний патріотизм формується тільки за умови комплексного розв’язання фізичної, розумової, моральної, трудової, екологічної та інших складових виховання, коли вони інтегруються в патріотичну свідомість на значно вищому рівні гуманістично спрямованого, героїко-патріотичного, ідейно-цілісного, політично-державницького формування молоді.

Успішне розв’язання цих завдань значною мірою залежить від знання педагогічної спадщини минулого, вивчення якої дає можливість краще зрозуміти розвиток освіти та педагогічних ідей в Україні, встановити взаємозалежність між певними процесами. Сучасний розвиток освіти потребує об’єктивної оцінки історико-педагогічних явищ минулого та творчого застосування їх найкращих здобутків.

У цьому контексті особливої актуальності набуває педагогічна спадщи-на видатного українського педагога В.О.Сухомлинського (1918-1970). Видання його основних праць в Україні та за її межами сприяло інтенсивному вивченню й аналізу поглядів, практичної та теоретичної діяльності педагога.

Значним внеском у вивчення життя і практичної діяльності, різноманітних граней педагогічної системи В.О.Сухомлинського стали праці М.Антонця, Р.Атаяна, А.Борисовського, М.Богус-лав-сько-го, М.Вашуленка, Г.Волкова, С.Заволоки, М.Мухіна, А.Розенберга, О.Савченко, О.Сухомлинської, В.Смаля, М.Ярмаченка та ін.

Окремим аспектам педагогічної системи В.О.Сухомлинського присвячені кандидатські дисертації М.Библюка, Л.Бондар, Т.Будняк, М.Левківського, А.Луцюка, Л.Мілкова, І.Остапйовського, О.Петренко, Л.Петрук, Л.Сіднєва, О.Соколовської, З.Шевців, К.Юр'євої. У дослідженнях цих та інших авторів визначено внесок ученого в розвиток вітчизняної педагогічної науки. Зокрема, широко розроблене В.О.Сухомлинським питання патріотичного виховання молодших школярів було предметом наукового дослідження М.Базилевич, а дисертаційне дослідження А.Бика присвячене громадянському вихованню старшокласників.

Але, за глибоким переконанням В.О.Сухомлинського, саме в отроцтві вдруге народжується людина як свідомий громадянин-патріот. Це твердження вченого грунтується на поданій ним же структурі духовного світу особистості: розум–почуття–погляди–переконання–воля, що фунда-ментально висвітле--но у ряді його монографічних праць, зокрема у книзі “Народження громадянина”.

Актуальність проблеми патріотичного виховання і відповідність ідей В.О.Сухомлинського принципам державної освітньої програми в період відродження і розбудови національної школи в Україні, необхідність посилення ролі патріотичного виховання підлітків у сучасних умовах зумовили вибір теми нашого дослідження: “Проблема патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського”.

Об’єкт дослідження – педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського.

Предмет дослідження – процес патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

Мета дослідження полягає в аналізі теорії та узагальненні практики патріотичного виховання підлітків у творчій спадщині В.О.Сухомлинсько-го, розкритті його значення для сучасної школи і сім’ї.

Завдання дослідження:– 

виявити передумови виникнення та еволюцію розвитку поняття “патріотизм” в історії педагогіки;– 

розкрити психолого-педагогічні засади процесу патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського;– 

проаналізувати й систематизувати погляди В.О.Сухомлинського з пробле-ми патріотичного виховання підлітків;– 

виокремити у творчій спадщині В.О.Сухомлинського ефективні методи, форми організації процесу патріотичного виховання підлітків в умовах школи і сім’ї.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять наукові положення: про діалектичні засади морального розвитку особистості, де вона виступає активним суб’єктом виховання; про роль патріотизму в історії людського суспільства, зокрема у громадянському вихованні дітей; про необхідність творчого підходу до вивчення та використання прогресивної педагогічної спадщини минулого. Методологічними орієнтирами є ідеї національного та духовного відродження українського народу, гуманістичної єдності загальнолюдських і національних цінностей.

Методи дослідження: науково-історичний, історико-педагогічний, проблемний і логічний аналіз, теоретичний аналіз педагогічної та історичної літератури, праць вітчизняних дослідників та документальних матеріалів, систематизація фактів та явищ, синхронний, хронологічний, порівняльний та ретроспективний методи. Використані методи взаємодоповнюють один одного і забезпечують можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

Основними джерелами дослідження були: праці В.О.Сухомлин-ського; документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО); матеріали педагогічно-меморіального музею В.О.Сухомлинського в селі Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області; книги, статті та спогади про життя і педагогічну діяльність В.О.Сухомлинського; історична, педагогічна, філософська література з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна здобутих результатів дослідження полягає: у виокремленні ідей В.О.Сухомлинського щодо формування, виховання і розвитку патріотизму у підлітків як наукової основи збагачення виховного змісту, впровадження ефективних засобів (рідна мова, історія, природа рідного краю, культура народу, народні традиції і обряди, суспільно корисна праця, фізичне загартування тощо) у процес формування патріотичного світогляду особистості в сучасних умовах; в узгодженні основних підходів В.О.Сухомлинського до патріотичного виховання духовно зрілої особистості і провідних позицій новітніх психологічних та педагогічних досліджень; у виявленні провідних тенденцій (національний світогляд, демократизм, гуманність, духовність, відкритість світові, плюралізм, прилучення до загальнолюдських цінностей) патріотичного виховання підлітків.

Особистий внесок здобувача полягає у цілісному історико-педагогічному аналізі та розкритті поглядів В.О.Сухомлинського на проблему патріотичного виховання підлітків, у виявленні організаційно-процесуальної системи виховної роботи з формування у підлітків почуття патріотизму. У науковий обіг введено нові, неопубліковані раніше дані та архівні матеріали, що торкаються педагогічної діяльності В.О.Сухомлинського.

Практичне значення роботи полягає в тому, що здобуті в результаті дослідження положення і висновки, опрацьовані матеріали сприятимуть збагаченню історико-педагогічних знань, змісту курсу історії педагогіки, поглибленій розробці розділів історії і сучасного стану національної педагогіки, спецкурсів та спецсемінарів з цієї тематики. Матеріали дослідження можуть бути використані науковими працівниками, у практичній діяльності вчителів, педагогічній практиці студентів, у системі фахової перепідготовки педагогічних кадрів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях “В.О.Сухомлинський – видатний український педагог” (Київ – Рівне, 1993), “Традиції виховання у світовій народній педагогіці” (Київ – Рівне, 1995), “Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження України” (Остріг, 1996), на Всеукраїнських педагогічних читаннях “Освітньо-виховні ідеали В.О.Сухомлинського в контексті сучасності” (Київ – Луцьк, 1994; Чернігів, 1995; Умань, 1996; Вінниця, 1997; Кіровоград – Павлиш, 1998), на Міжвузівських конференціях “Виховання учнівської молоді на ідеях миру в навчально-виховному процесі школи і вузу” (Рівне, 1992), “Історико-культурна спадщина Рівненщини: виявлення і використання пам’яток засобами туризму” (Київ – Рівне, 1993), “Історія і сучасність педагогічної освіти в Україні” (Глухів, 1994), “Педагогіка миру в навчально-виховному процесі школи і вузу” (Рівне, 1995). Підсумки дослідження відображені також у публікаціях автора в журналі “Початкова школа” (№ 7, № 9, 1996), у збірниках “В.О.Сухомлинський і сучасність” (1994, 1995, 1996, 1998), у наукових збірниках Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів ім. Б.Грінченка (1998), Рівненського педінституту (1996), у тезах доповідей та виступах на конференціях і читаннях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність і ступінь дослідженості теми, визначено мету, завдання , розкрито методи і джерела дослідження, наукову новизну та практичну значущість.

У першому розділі “Розвиток та збагачення В.О.Сухомлинським системи патріотичного виховання підлітків” здійснено аналіз філософської, історичної і педагогічної думки, який засвідчив, що загальні проблеми виховання громадянина-патріота здавна намагалися розв’язати філософи, педагоги: Сократ, Антісфен, Платон, Арістотель, Т.Мор, Т.Кампанелла, Ф.Рабле, Я.Коменський, П.Гольбах, Ж.-Ж.Руссо, Г.Песталоцці, Й.Гердер, А.Дістервег та ін. На теренах України питання патріотичного виховання хвилювало державних і громадських діячів, педагогів і письменників: Я.Мудрого, П.Орлика, Ф.Прокоповича, Г.Сковороду, Т.Шевченка, П.Куліша, Д.Чижевського, Лесю Українку, І.Франка, К.Ушинського, М.Грушевського, В.Винниченка, С.Рудницького, Г.Ващенка, А.Макаренка та ін.

Ретроспективний аналіз цієї проблеми дає змогу стверджувати, що поняття “патріотизм” як логічно оформлена загальна ідея має давнє походження. Сам термін визрів значно пізніше (що цілком природньо, адже поняття завжди з’являється раніше терміна), але вже факт його існування є свідченням одвічного прагнення людства до спільності з метою самозбереження свого роду, племені, нації як етносу.

У цілому ж понятійне навантаження терміна “патріотизм” на філософському рівні відображає систему поглядів народу на природу і суспільство; на масово-побутовому рівні виражає успадковану і культивовану в народі любов до всього свого рідного (мова, культура, традиції тощо); на раціонально-суспільному рівні патріотизм являє буття народу в часі, самоусвідомлення і самоутвердження себе як етносу серед інших народів світу і співпрацю з ними; на особистісному рівні сповідує почуття любові і відповідальності за долю свого народу, свідому постановку інтересів суспільства вище за власні. Сформовані, підтримані і примножені вихованням, усвідомлені і закріплені в етнічному інстинкті самовиживання, патріотичні почуття допомагали особі і національному загалові в цілому мобілізувати свої внутрішні фізичні і духовні сили у боротьбі за своє природне і суспільне виживання, що передбачало надзвичайну живучість і генеративність патріотизму, тобто його здатність до відновлення, відтворення, часто – спонтанно, без цілеспрямованого наукового чи політичного втручання в суспільну свідомість.

Історико-педагогічний аналіз творчої спадщини В.О.Сухомлинського дає підставу стверджувати про намагання педагога розв’язати проблему гармонійного виховання людини і громадянина, яке виражалося у його надзвичайній обізнаності як з досвідом, методами, підходами та засобами народного виховання, у зв’язках з культурою, звичаями і традиціями українського етносу, так і в його творчому підході до застосування у своїй практичній діяльності ідей прогресивних діячів і педагогів.

Не маючи можливості відкрито виступати проти цілеспрямованої орієнтації на заполітизовану освіту, яка за своєю природою формувала безетнічних конформістів-”безбатченків”, В.О.Сухомлинський бореться за збереження всього людського в людині, переконуючи, що досягнення науки і техніки без культивування духовності може втратити не лише смисл, а й призвести до небажаних негативних наслідків у суспільстві. У 60-х роках педагог зробив якісно новий перехід від суто інтернаціоналістичної педагогіки до акцентування на національну культуру, розвиваючи в учнів цілісне сприймання світової культури крізь призму національної самосвідомості. Ідучи шляхом збагачення духовної культури особистості, він використовував у вихованні етнічні, психологічні і соціологічні підходи, ввів в обіг такі нетрадиційні для радянської педагогіки поняття, як дух, духовність, сердечність, людяність, совість, сором, повага тощо. Зокрема, розглядаючи поняття “дух” як особливу форму освоєння людиною світу і водночас як форму її саморозвитку, В.О.Сухомлинський дав визначення, що “дух – це сукупність усіх багатьох надбань свідомості, розуму, почуттів, сукупність, сконцентрована у яскраво вираженій індивідуальності”.

Висунута В.О.Сухомлинським ідея формування людини, її світогляду найяскравіше проявляється у процесі патріотичного виховання, яке, на думку педагога, є саме тією сферою духовного життя, що проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина.

Розглядаючи патріотизм як сукупність політичних і моральних ідей, моральних почуттів, В.О.Сухомлинський здійснював патріотичне виховання на основі гармонійного взаємозв’язку інтересів особистості і держави, наголошуючи при цьому на недопустимості відриву впливу на свідомість і почуття від діяльності з обов’язковим урахуванням особливості духовного життя вихованців у різні вікові періоди. При цьому він підкреслював, що, по-перше, патріотичні і моральні ідеї трансформуються в стійкі духовні утворення – погляди, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації – за умови, коли особистість добуває їх дослідницьким, трудовим, евристичним шляхом з певної системи знань, відомостей, художньо-естетичних образів, національних традицій, звичаїв тощо. По-друге, удосконалення в учнів світоглядної свідомості патріота відбувається шляхом оновлення змісту освіти, який за своїм обсягом і характером має відображати насамперед ідейно-ціннісне багатство рідного народу і вищі здобутки світової культури, сприйняті крізь призму національної свідомості. По-третє, участь школярів у суспільно корисній праці, яка має патріотичне спрямування, повинна носити дієву форму розвитку обов’язку і відповідальності перед Батьківщиною. По-четверте, ставлення вихованця до свого фізичного і психічного здоров’я необхідно розглядати не тільки як особисту справу, а й як вияв відповідальності перед суспільством і державою. По-п’яте, необхідність реформування педагогічної думки вимагає, щоб учитель був переорієнтований із ролі інформатора і контролера, організатора виховних заходів на старшого товариша, друга, духовного орієнтира, наукового консультанта, організатора самостійного здобуття знань, творчості школярів, їхньої самоосвіти і виховання.

В.О.Сухомлинський створив принципово нову систему виховання, в центр якої поставив учня як суб’єкта виховання, спрямувавши виховний вплив на його внутрішній світ, духовність. Зокрема, весь процес патріотичного виховання в отроцтві вчений будував на психологічній основі поступового переходу від зовнішніх регуляторів активності підлітка у внутрішні детермінанти його поведінки і діяльності. Формування ж і виховання патріотичних переконань та ідеалів базувалося на психологічних закономірностях: –

розуміння підлітком моральних цінностей;– 

усвідомлення і переживання моральних понять у реальних взаєминах з людьми;– 

суб’єктивне ставлення підлітка до істин і сприйняття суспільно значущих моральних цінностей у сферу особистісно значущих;– 

психологічна готовність підлітка діяти у відповідності з переконання-ми перед ідеалами, що формуються;– 

мотивація вчинків, діяльності підлітків і морального задоволення їх результатами в розвитку моральної свідомості.

Особливий акцент робився вченим на розвиток почуттів любові, відповідальності, повинності, обов’язку щодо свого народу і на постановку підлітком особистісної проблеми перед власною совістю у питаннях вибору моральної поведінки щодо своєї Батьківщини.

Бачення В.О.Сухомлинським гармонійного виховання як процесу розкриття вроджених властивостей дитини у спеціально організованому соціумі глибше проявляється у його працях останнього десятиліття. Сила і ефективність патріотичного виховання, за В.О.Сухомлинським, визначається тим, наскільки глибоко ідея Батьківщини проникає в духовний світ підлітка періоду його становлення як людини і громадянина, наскільки глибоко він бачить світ і самого себе очима патріота.

У другому розділі “Практика патріотичного виховання підлітків у педагогічній творчості В.О.Сухомлинського” висвітлюється науково-практичний досвід Василя Олександровича в аспекті досліджуваної проблеми.

Система В.О.Сухомлинського з виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму охоплювала широкий спектр словесних і практичних методів, засобів, способів, прийомів, які спрямовані на формування єдності свідомості, переконаності та поведінки, на нагромадження практичного суспільного досвіду школяра.

Цінність цієї системи забезпечувалась узгодженістю співпраці сім’ї та школи (заняття в Батьківській школі, індивідуальні консультації, спільна участь підлітків і батьків у суспільно корисній праці, народних, сімейних традиціях тощо), які були і залишаються центрами патріотичного виховання, об’єктами формування й вправляння соціально-громадської патріотичної поведінки з активним використанням природного і соціального оточення.

У процесі аналізу творчого доробку В.О.Сухомлинського з позиції використання вченим педагогічних форм, методів і засобів впливу у вихованні нами виокремлено такі шляхи формування патріотизму у підлітків.

Формування патріотизму у процесі засвоєння основ наук передбачалося як процес самовираження за активного взаємозв’язку пізнавального, чуттєвого і логічного в розумовій діяльності. Успіх цього процесу залежав від таких факторів:–

інтелектуального багатства шкільного життя (“інтелектуальний фон”);– 

змісту навчальних програм і організації розумової праці на уроках і в позаурочний час (природничі науки виховували вміння не лише діалектично мислити, але й давати об’єктивну оцінку історичним подіям і фактам; мовний матеріал, фольклор формували мовно-національну свідомість; історичний матеріал підносив почуття національної гідності та гордості; література, музика, мистецтво забезпечували зв’язок свідомості з культурою народу);– 

духовного багатства самого вчителя, його ерудиції, культури, прагнення і вміння пов’язувати будь-який навчальний матеріал із завданнями патріотичного виховання з метою комплексного впливу на свідомість, почуття і поведінку.

В.О.Сухомлинський наголошував, що патріотичні ідеї у процесі засвоєння основ наук стають переконаннями завдяки діяльності духовних, моральних і фізичних сил, тому процес формування патріотичних переконань вимагає їх конкретного підтвердження життям, суспільно значущою працею. Така трудова діяльність у системі патріотичного виховання вченого грунтувалася на сентизивності підлітків до групової діяльності, на розвитку творчої праці зверненої до людини і Батьківщини, де гармонія особистого щастя і праці поставала як гармонія права й обов’язку, бо “любов до Вітчизни і любов до людей – це два швидких потоки, які, зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму”.

Акцентуючи увагу на питанні не ким бути, а яким бути, суть патріотичного виховання в праці В.О.Сухомлинський вбачав у тому, щоб кожна людина ще в отроцтві пішла тим життєвим шляхом, на якому яскравіше проявиться її талант, нахили, здібності для служіння Вітчизні. Тому трудова діяльність підлітків носила характер набуття морального досвіду служіння Батьківщині в процесі перетворення особистісних і суспільних бажань, прагнень у практичні діла.

У процесі формування свідомого громадянина-патріота як фізично досконалої особистості В.О.Сухомлинський передбачав не тільки використання засобів продуктивної фізичної праці, яка загалом сприяє загартуванню організму, повнішому і пропорційному розвитку усіх його органів і функцій, а передусім наполягав на активному включенні особистості підлітка у систему фізичного виховання. Виховання підлітків засобами фізичної культури (спеціалізовані уроки, спортивні змагання, туристичні походи, військові ігри, народні і класичні ігри, спортивні вікторини і “веселі старти” тощо) на думку вченого, є тією базою, на якій формуються: по-перше, уявлення підлітків про норми і правила здорового способу життя (взаємозв’зок фізичного, психічного, духовного, соціального стану із сукупністю особистісних ціннісних орієнтирів); по-друге, турбота про здоров’я і збереження життя як найвищої цінності, яке є не тільки особистою справою підлітка, але і виявом відповідальності перед суспільством, державою; по-третє, забезпечується гармонія розвитку фізичного і духовного життя підлітка, його готовність до суспільно корисної праці, до захисту Батьківщини від ворогів.

Формування особливого емоційно-психологічного стану усвідомле-ної єдності з історією народу і минулими поколіннями забезпечувалося широким використанням ученим народної спадщини: традицій, обрядів, ритуалів, фольклору тощо. Це сприяло як осягненню етнічної унікальності свого народу, його національної сутності, ментальності, так і залученню підлітків до різних елементів національної культури –мови, традицій, історії, мистецтва, звичаїв, національного одягу тощо.

Патріотичне виховання засобами традицій у концепції В.О.Сухомлинського відображало і цілу низку виховних аспектів:– 

патріотичний (виховання любові до рідного краю, Батьківщини, відчуття громадянства);– 

соціальний (введення в практику зразків гуманних стосунків та ідеалів народу);– 

трудовий (залучення до традиційних видів трудової діяльності народу);– 

художньо-естетичний (залучення до народної творчості у видах декоративно-прикладного мистецтва, розвиток художніх здібностей);– 

екологічний (примноження багатств і захист рідної природи, усвідомлення єдності людина – природа – суспільство).

Своєрідною школою патріотичного виховання у педагогічній практиці В.О.Сухомлинського можна вважати природу рідного краю, що використо-вувалась ученим не тільки як фактор впливу на виховання інтелектуальної і емоційної сфери підлітків, загального розвитку їх організму і зміцнення здоров’я, але й як утвердження високих моральних якостей людини-патріота своєї Батьківщини.

Похідними у системі патріотичного виховання В.О.Сухомлинського ми виділили:– 

усвідомлення значення рідної мови;–

віра в ідею про невичепність можливостей служіння своєму народові, рідній Батьківщині;– 

поглиблений інтерес до минулого рідного краю і прагнення до примноження традицій народу, збагачення його культури;– 

здатність мислити критично і самокритично в процесі формування національної самосвідомості;– 

гуманне, турботливе ставлення до оточуючих, особливо до своєї родини;– 

відповідальне ставлення до суспільно корисної праці і навколишнього природного середовища.

У дисертаційному дослідженні систематизовано й узагальнено основні форми, методи і засоби виховання патріотизму, які використовував В.О.Сухомлинський у Павлиській середній школі для розвитку вищих почуттів, формування громадянської свідомості, організації суспільно корисної діяльності, стимулювання суспільної поведінки і нагромадження особистісного життєвого досвіду підлітка.

Історико-педагогічне дослідження дає підстави для таких теоретичних висновків:

1. Ретроспективний аналіз філософських, історичних, педагогічних джерел з досліджуваної проблеми дає змогу стверджувати, що патріотизм є значущою духовною цінністю, яка в усі часи і в усіх народів мала і має конкретно-історичний національний зміст, характер та форми виявлення.

2. Історико-педагогічний аналіз життєвого шляху В.О.Сухомлинського, архівних документів показує, що джерела педагогічної творчості вченого становили особистісне начало, неповторна самобутність, любов до української культури, літератури, традицій, що у поєднанні з любов’ю до дітей, пропагуванням загальнолюдських цінностей, талантом педагога і створило основу його педагогічної діяльності.

3. Встановлено, що В.О.Сухомлинський розглядав патріотизм як самовіддану любов до рідної землі, її народу, держави, як важливу складову духовності, що виражається у спрямованості свідомості, волі, почуттів гармонійно розвиненої, творчої особистості з національною ментальністю і національно-громадянською свідомістю, високою відповідальністю за сучасне і майбутнє держави.

4. Аналіз педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського з питань врахування вікових і психолого-педагогічних особливостей підлітків у патріотичному вихованні дає підстави стверджувати, що неможливо успішно формувати і розвивати патріотизм з допомогою лише навіювання, наслідування, а тим більше примусу. Справжнім може бути лише той патріотизм, що самостійно народжується в душі дитини, і будь-яка поведінка особистості є лише тоді глибоко патрітичною, коли вона є результатом свідомої волі і переконання. Найбільш сприятливим етапом для формування патріотизму є отроцтво.

5. Дослідження напрямів і змісту діяльності педагога виявило діалектичну єдність трьох компонентів виховання патріотизму: знання–переживання–вчинки, які визначають глибину цього почуття, його дієвість. На перший план педагог ставив формування культури почуттів і бажань, спрямованих на внутрішню роботу душі. Інформаційні елементи (політичні і моральні ідеї, знання про Батьківщину, народні символи, традиції тощо) міцно засвоюються у психіці підлітка (проходять через серце, відбиваються у свідомості) і трансформуються у волевиявлення вчинками на тлі емоційного забарвлення.

6. Квінтесенцією патріотичного виховання В.О.Сухомлинського є органічне злиття сукупності специфічних виховних можливостей кожного окремого предмета з поєднанням суб’єктивних зусиль кожного вчителя з метою комплексного впливу на свідомість, почуття і поведінку вихованця на основі принципів узгодження виховного процесу з навколишнім життям, зв’язку минулого з сучасністю.

У період відродження української державності перед освітою постає завдання виховати таких людей, для яких вірність Україні постає невід’ємною ознакою національно свідомого громадянина-патріота. Саме тому концепція В.О.Сухомлинського з питання патріотичного виховання школярів – його ідеї, погляди, думки, рекомендації, поради – повинна жити і служити людям, повинна продовжуватися у творчому використанні його наукової і педагогічної спадщини у надзвичайно сприятливий для цього час – становлення української національної школи.

Наше дисертаційне дослідження не претендує на повне і всебічне розв’язання порушених у ньому проблем. Багатогранна спадщина Василя Олександровича Сухомлинського заслуговує на подальше, якщо навіть і не дисертаційне, то суто історико-педагогічне вивчення. Це, зокрема, стосується: літературних творів В.О.Сухомлинського, спрямованих на виховання українців-патріотів; його лінгводидактичних праць, пронизаних цією ідеєю; епістолярної спадщини, насиченої ідеями патріотизму, високої громадянськості, якостями, які можуть формуватися не тільки в системі державного, соціального, а й сімейного виховання.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях автора:

1. Генетична пам’ять народу і патріотична свідомість молоді // Науково-методичний посібник Українська родина. – Київськ. міжрегіон. інст. вдоск. вчит. ім. Б.Грінченка.– К.– 1998.– С. 382–392.

2. Патріотизм В.О.Сухомлинського // Зб. матеріалів ІІІ Всеукраїнських пед. чит. ”Василь Сухомлинський і сучасність”. - Вип.3. – Умань, 1996. - С.29-31.

3. В.О.Сухомлинський про патріотичне виховання // Початкова школа. - 1996. - № 9. - С.56_.

4. Щоб у серці жило чуття Батьківщини // Початкова школа. - 1996. - № 7. - С. 4-5.

5. Патріотичне виховання підлітків у процесі навчання // Зб. наукових праць Рівненського педінституту “Оновлення змісту, форм та методів навчання”. - 1996. - С.203-216.

6. До питання патріотичного виховання в сім’ї // Матеріали наук.-практ.конф. “Педагогіка миру в навчально-виховному процесі школи”. - Рівне. - 1995. - С.116-117.

7. До питання національно-патріотичного виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Зб. матеріалів II Всеукраїнських пед.чит. “Василь Сухомлинський і сучасність”. - Вип.2. - Чернігів, 1995. - С.8-13.

8. Народні традиції в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. “Традиції виховання у світовій народній педагогіці”. - Київ-Рівне, 1995. - С.198-199.

9. Патріотичне виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Матеріали I Всеукраїнских пед.чит. “Освітньо-виховні ідеали В.Сухомлинського в контексті сучасності”. / Зб. “В.О.Сухомлинський і сучасність”. - Вип.1. - Луцьк, 1994. - С.43-46.

10. Hаціонально-патріотичне виховання учнів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинський // Наук.-метод. зб. “В.О.Сухомлинський і сучасність”. - К., 1994. - С.56-59.

11. Етнопедагогічні погляди в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Матеріали наук.-практ. конф. “Історія і сучасність педагогічної освіти в Україні”.- Глухів. 1994. - С.58-59.

12. До питання національно-патріотичного виховання учнів засобами фізичної культури // Матеріали наук.-практ. конф. “Використання педспадщини В.О.Сухомлиннського в навчально-виховному процесі школи і вузу”. - Рівне,1993. - С.218-219.

АНОТАЦІЯ

Кіндрат В.К. Проблема патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. – Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук з спеціальності 13.00.01 – теорія і історія педагогіки. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 1998.

У роботі розглядається генезис поняття “патріотизм” в історії філософсько-педагогічної думки і його розвиток у педагогічній спадщині вченого. Аналізується і розкривається теоретико-практичний досвід В.О.Сухомлинського з врахування психолого-педагогічних особливостей підлітків у патріотичному вихованні.

Шляхом аналізу праць педагога, на базі архівних матеріалів виявлені основні форми і засоби патріотичного виховання підлітків: а) вплив особистих якостей вчителя на виховний процес; б) роль гуманітарних і природничих дисциплін, мовних засобів у формуванні патріотичних почуттів підлітків; в) суспільно корисна праця і фізичне виховання в патріотичному вихованні підлітків; г) роль народних і шкільних традицій у вихованні патріотизму у підлітків.

Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, Батьківщина, засоби і форми виховання, підліток, народні традиції, педагогічний досвід.

АННОТАЦИЯ

Киндрат В.К. Проблема патриотического воспитания подростков в педагогическом наследии В.А.Сухомлинского. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – теория и история педагогики. – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 1998.

В работе рассматривается генезис понятия “патриотизм” в истории философско-педагогической мысли и его развитие в педагогическом наследии ученого. Анализируется и раскрывается теоретико-практический опыт В.А.Сухомлинского с учетом психолого-педагогических особенностей подростков в патриотическом воспитании.

Путем анализа трудов педагога, на базе архивных материалов выявлены основные формы и средства патриотического воспитания подростков: а) влияние личносных качеств учителя на воспитательный процес; б) роль гуманитарных и естественных дисциплин, языковых средств у формировании патриотических чувств подростков; в) внекласс-ный общественно полезный труд и физическое воспитание в патриоти-ческом воспитании; г) роль народных и школьных традиций у воспитании патриотизма у подростков.

Ключевые слова: патриотизм, патриотическое воспитание, Родина, средства и формы воспитания, народные традиции, педагогический опыт, подросток.

Annotation

Kindrat V.K. The problem of patriotic upbringing of teenagers in the pedagogical heritage of V.O.Sukhomlinsky. – Manuscript. Thesis for a scientific degree of a Candidate of Pedagogical Science, speciality 13.00.01 – theory and history of pedagogics.

The thesis deals with genesis of the conception “patriotism” in the history of philosophical and pedagogical ideas and its development in the pedagogical heritage of the scientist. The theoretical and practical experience of V.O.Sukhomlinsky in patriotic upbringing is being analysed and revealed with due regard for the psychological and pedagogical peculiarities of teenagers.

By means of analysis of the scientist’s work and the work from archives there were shown up the main forms and means of patriotic upbringing of teenagers: a) the influence of the teacher’s personality on students in the course of the educational process; b) role of humanitarians disciplines and natural science, lenguage means in the shaping of patriotic feelings of teenager; c) out of class activity and phisical education in patriotic upbringing of teenagers; d) role of folk and school traditons in the patriotic upbringing of teenagers.

Key words: patriotism, patriotic upbringing, Motherland, means and forms of upbringing, pedagogical experience, teenagers.