ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Куновський Володимир Володимирович

УДК 616.5 – 002.3 – 089 – 085349.19 (362.123.62)

ЗАСТОСУВАННЯ НОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ФЛУМЕКСИДУ У КОМПЛЕКСНОМУ ХІРУРГІЧНОМУ

ЛІКУВАННІ ГНІЙНО–ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ

ТА ПІДШКІРНОЇ ОСНОВИ

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.03 -– хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЛЬВІВ – 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті

ім. Данила Галицького

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

АНДРЮЩЕНКО ВІКТОР ПЕТРОВИЧ

професор кафедри факультетської і загальної хірурґії Львівського державного медичного університету ім.Данила Галицького

Науковий консультант доктор фармацевтичних наук, професор

ПЕТРУХ ЛЮБОВ ІВАНІВНА

професор, завідувачка кафедри фармацевтичної хемії

факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного університету

ім. Данила Галицького

Офіційні опоненти : доктор медичних наук, професор

КАЧОРОВСЬКИЙ Б.В.

зав. відділом хірургії Львівського філіалу Київського

Науково-дослідного інституту гематології та переливання крові

доктор медичних наук, професор

КУРКО В.С.

професор кафедри факультетської хірургії

Тернопільської медичної академії ім. І. Я. Горбачевського

Провідна установа Харківський науково-дослідний інститут

загальної та невідкладної хірургії МОЗ України

Захист дисертації відбудеться “27” листопада 1998 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.600.01 у Львівському державному медичному університеті (290010, м.Львів, вул. Пекарська, 69),

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного медичного університету ( 290008, м.Львів, вул. Січових стрільців, 6)

Автореферат розісланий “27” жовтня 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чуклін С.М.

1

З а г а л ь н а х а р а к т е р и с т и к а р о б о т и

Актуальність теми. Проблема лікування гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної основи (ГЗЗШПО) залишається однією з найбільш актуальних в амбулаторній хірурґії [А.П. Колесов и соавт., 1989; А.В. Григорян и соавт., 1978; Б.М. Даценко и соавт., 1993; Г.Г. Неттов и соавт., 1991; М.И. Кузин и соавт., 1990]. Це зумовлене багатьма обставинами. По-перше, кількість хворих з ГЗЗШПО, які звертаються в поліклініки, амбулаторії та медико-санітарні частини (МСЧ) підприємств становить значну питому масу [А.В.Асауленко и соавт., 1993; В.А.Девятов и соавт., 1993; Лошони Д., 1978] і в загальній структурі амбулаторної медичної допомоги сягає понад 30% [М.И. Кузин и соавт., 1981; Ю.Г. Шапошников и соавт., 1984]. По-друге, серед загального континґенту цих пацієнтів переважають особи працездатного віку [Б.М. Даценко и соавт., 1985; М.И. Кузин и соавт., 1987], що пов’язане у певній мірі зі шкідливостями професійного характеру [Ю.Г. Шапошников и соавт., 1984]. По-третє, економічні втрати, зумовлені перебуванням хворих на лікуванні є значними і не мають стійкої тенденції до зниження [М.И.Кузин и соавт., 1990]. У зв’язку з цим, за останній час з’являються як окремі публікації, так і спеціальні наукові дослідження, присвячені розв’язанню різних аспектів цієї проблеми. В них розглядаються питання профілактики ГЗЗШПО [Г.Г. Неттов и Т.П. Розовская, 1991; В.И. Стручков и соавт., 1984; Alexander J.W., 1970; Baiby H., 1991], особливостей бактеріального пейзажу і чутливість мікрофлори [Гаибов А.Г., 1993; В.С. Савельев и соавт., 1976; Kogan M.K., 1980; Eisenberg R., 1991], деякі елементи суто хірурґічних втручань [Б.М. Даценко и соавт., 1993; М.И. Кузин и соавт., 1980], економічні показники [М.И. Кузин и соавт., 1990] та інші. Особлива увага надається питанням комлексного лікування ГЗЗШПО, що передбачає поряд з оперативним втручанням використання додаткових терапевтичних компонентів [А.А. Блатун и соавт., 1983; А.С. Сокол., 1981; Artz C.P., 1979]. Серед них заслуговують на увагу фізичні фактори, зокрема, гелій-неонова лазеротерапія [А.П. Даценко і соавт., 1989; В.И. Коренаков и соавт., 1989; П.И. Толстых и соавт., 1990; В.А. Ходос и соавт., 1990], ультразвукова кавітація [Н.М. Бондаренко и соавт., 1985; Р.А.Кулиев, 1985; Л.М. Овсепян и соавт., 1990; С.А. Счастный и соавт., 1983], а також місцеве застосування нових медикаментозних засобів [Г.В. Нарцисов и соавт., 1992; В.Г. Петрив и

2

соавт., 1989; М.А. Трунин и соавт., 1982]. Окремі дослідники доводять ефективність примінення у хворих з даною патолоґією водорозчинних мазевих препаратів [В.Н. Калиниченко, 1983], різноманітних сорбентів [Е.В. Ерецкая и соавт., 1989; А.Н. Сокуєв и соавт., 1994; Л.Д. Тараненко и соавт., 1984] та інших.

У цілому, тенденція до використання сучасних ліків для місцевого застосування набуває сьогодні особливого значення [Б.М. Даценко и соавт., 1994; Г.В. Нарцисов и соавт., 1992; В.А. Тараканов и соавт., 1988; М.А. Трунин и соавт., 1982].

Все вищезгадане засвідчує актуальність і доцільність подальшого вивчення проблеми комплексного хірурґічного лікування гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної основи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-тація виконана згідно із темою НДР кафедри факультетської та загальної хірурґії з курсом проктолоґії Львівського державного медичного університету за № 0196V013958 “Розробити діагностичну та лікувальну програму при гнійно-запальних процесах, основану на вивченні особливостей етіології, патогенезу та клініки сучасної хірургічної інфекції” (1996 – 1999 р.р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – покращити результати хірурґічного лікування хворих на ГЗЗШПО на основі використання нового препарату флумексиду.

Для досягнення цієї мети були сформульовані наступні завдання:

1. Розробити новий лікарський засіб для лікування ГЗЗШПО на основі відомих антибакте-рійних препаратів – флуренізиду та димексиду.

2. Провести доклінічні дослідження флумексиду відповідно до вимог Фармаколоґічного комітету МОЗ України з метою отримати дозвіл на I фазу клінічної апробації.

3. Запропонувати методику лікування ГЗЗШПО з використанням флумексиду.

4. Провести порівняльний аналіз ефективності лікування ГЗЗШПО радиційним методом, з застосуванням димексиду та нового препарату флумексиду на підставі результатів спеціальних методик – планіметричного, бактеріолоґічного та цитолоґічного досліджень.

5. Клінічно оцінити ефективність використання нового препарату флумексиду у комплекс-ному хірурґічному лікуванні ГЗЗШПО.

3

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено новий лікарський засіб флумексид для лікування гнійно-запальних уражень шкіри та підшкірної основи. Проведено доклінічні експериментальні дослідження нового препарату на підставі результатів яких Постановою Фармаколоґічного комітету МОЗ України [протокол №3 від 30.03.1995 р.] отримано дозвіл на проведення I фази клінічної апробації. Відповідно до попереднього повідомлення [№592/А від 26.03.1998 р.] Фармаколоґічним комітетом МОЗ України прийнято позитивне рішення [прот. №2 від 26.02.1998 р.] щодо проведення II фази клінічних досліджень препарату флумексид. Запропоновано методику місцевого застосування флумексиду для лікування гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної основи. Флумексид уперше використано в комплексному хірурґічному лікуванні даного континґенту хворих. Доведено його ефективність у порівнянні з традиційними методами лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено новий медикаментозний препарат флумексид для застосування у хірурґічній практиці [Патент України на винахід № 195034 А. Бюл. №6 від 25.12.97р.]. Флумексид доповнює оперативне втручання і сприяє ефективнішому лікуванню хворих на ГЗЗШПО. Місцеве використання препарату рекомендовано при всіх нозолоґічних формах гнійно-запальних уражень шкіри та підшкірної основи.

Запропонована методика лікування є нескладною, загальнодоступною і можливою для використання у роботі хірурґічних лікувальних закладів практичної охорони здоров’я.

Після розробки препарату його впроваджено у практичну роботу медико - санітарної частини ВАТ Львівський завод "Автонавантажувач" і кафедри факультетської та загальної хірурґії з курсом проктолоґії ЛДМУ. Згідно з рекомендаціями Фармаколоґічного комітету Міністерства охорони здоров’я України проведено I фазу клінічних досліджень флумексиду у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірурґії, на кафедрі шкірних та венеричних хвороб Лвівського державного медичного університету, Харківському інституті дерматолоґії та венеролоґії.

4

Особистий внесок здобувача. Особисто автором опановані необхідні методики експериментального та клінічного дослідження нового лікарського засобу. При його безпосередній участі розроблено та здійснено доклінічні дослідження нового препарату – флумексид. Проведено оформлення необхідної документації для подання у Фармаколоґічний комітет МОЗ України. Запропоновано спосіб лікування різних нозолоґчних форм гнійно-запальних уражень шкіри та підшкірної основи з використанням флумексиду. Розроблено інструкцію по місцевому застосуванню препарату, яку затверджено Фарма-колоґічним комітетом МОЗ України [протокол №3 від 30.03.1995 року]. Вивчено ефективність застосування флумексиду у порівнянні з традиційними лікувальними методиками. Співавторство інших дослідників у наукових працях опублікованих за матеріалами дисертації полягає переважно у їх консультативній співпраці. Виняток становить лише Патент України, який є результатом спільної роботи колективу авторів.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень та основні положення дисертації висвітлені у доповідях на засіданні кафедри факультетської та загальної хірурґії з курсом проктолоґії Львівського державного медичного університету (1992 - 1997 р.р.), Пленумі правління наукового товариства хірурґів України [Чернівці, 1992 р.], I Конгресі Світової Федерації Українських Фармацевтичних Товариств [Львів, 1994 р.], I з’їзді хірурґів України [Львів, 1994 р.], Всеукраїнській науково-практичній конференції “Медична діагностика, організація і управління, методи і засоби алгоритми і навчання, технології і комп’ютерізація [м.Золочів, 1992 р.], науково-практичній конференції “Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги” [Львів, 1997 р.].

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано сім наукових праць, у тому числі 2 статті у республіканських фахових журналах, 4 у матеріалах науково-практичних конференцій і з’їздів, отримано 1 Патент України на винахід.

5

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 165 стандартних сторінках (в тому числі 137 сторінці тексту), набрана на ІВМ-сумісному комп’ютері. Складається із вступу, 4 розділів, узагальнення результатів досліджень, висновків, бібліографічного показника літератури, який включає 267 вітчизняних і зарубіжних джерел та додатку. Робота ілюстрована 33 таблицями, 13 рисунками, 8 діаграмами, а також витягами з амбулаторних карток.

З м і с т р о б о т и

Матеріали та методи дослідження. Для реалізації поставленої мети та вирішення конкретно визначених завдань наукового дослідження нами було піддано комплексному та всебічному обстеженню 155 хворих на гнійно-запальні захворювання шкіри та підшкірної основи (ГЗЗШПО). Весь континґент пацієнтів складали працівники ВАТ "Автонавантажувач" м. Львів. В залежності від методу лікування вони були поділені на три групи. Перша група (1 контрольна) об’єднувала 66 хворих, які лікувались традиційними методами із використанням повноцінного оперативного втручання і застосуванням антибактеріальних середників та фізіотерапевтичних компонентів відповідно до загальноприйнятих методик. Лікування 28 хворих цієї групи проводилось у МСЧ ВО "Автонавантажувач", а 38 пацієнтів у інших медичних установах міста і області. Друга група (основна) включала 67 хворих на ГЗЗШПО. Лікування пацієнтів цієї групи поєднувало оперативне втручання із місцевим використанням нової лікарської форми – суспензії 2% флуренізиду у 30% димексиді (флумексид). До третьої (2 контрольна) групи ввійшло 22 хворих у комплексі хірурґічного лікування яких використовували тільки 30% розчин димексиду.

Серед усіх хворих чоловіків було 141, жінок 14. Вік пацієнтів коливався від 20 до 65 років, причому значна кількість їх (128; 82,3%) була у працездатному віці (26-55 років).

У переважної більшості хворих спостерігались наступні форми ГЗЗШПО: карбункул – 20, фурункул – 18, панарицій – 27, абсцес – 23 і флеґмона – 20 випадків. Загальна кількість таких пацієнтів становила 108 спостережень (69,7%).

При аналізі розподілу хворих згідно професійних категорій відмічена певна закономірність. Так, значна частина пацієнтів ( 84;

6

54,2%) працювала у п’яти основних виробничих цехах підприємства – пресово-заготівельному – 12, механічно-складальному – 17, інструментальному – 11, електрозварювальному – 23, допоміжному – 21. Це відзеркалювало взаємозв’язок захворюванності на ГЗЗШПО із характером виробництва та умовами праці.

У клінічній картині ГЗЗШПО у пацієнтів, які лікувались в МСЧ домінував виражений больовий синдром (103 спостереження) з локалізацією болю у ділянці запалення, а також підвищення температури тіла (91). Коливання температурної кривої констатовано у межах від 37,0 0,4 до 39,2 0,6 С. При клінічному обстеженні спостерігались наступні симптоми: сухість слизових (54), головний біль (55), тахікардія (67). Місцеві прояви запального процесу констатовано у всіх оглянутих хворих. У 96 випадках спостерігалась зона інфільтрації тканин з чіткою гіперемією шкіри, місцевим підвищенням температури. У 88 спостереженнях відмічались ознаки флюктуації, які супроводжувались наявністю "пульсуючого" болю.

Для забезпечення системності обстеження та лікування хворих було застосовано діаґностично-лікувальний алгоритм з такою послідовністю діаґностичних заходів: загальна оцінка стану хворого (біль, температура тіла, тахікардія); визначення травмуючого фактору (дані анамнезу); оцінка ознак перифокального запалення; ступінь і глибина поширення гнійного процесу; наявність гнійних кишень; розміщення у зоні запалення великих маґістральних судин і нервових стовбурів; наявність і кількість гнійного ексудату, його характер і консистенція.

Лікувально-тактичний підхід охоплював такі компоненти: вибір методу лікування (консервативне, оперативне); розроблення плану оперативного втручання; оптимальне знечулення; визначення локалізації можливих контрапертур; оцінка життєздатності уражених тканин (колір, пульсація судин, реакція на подразнення); вибір методу дренування рани; визначення додаткових методів фізіотерапевтичного впливу на рану.

Хірурґічне лікування хворих на ГЗЗШПО полягало у повноцінному розкритті гнійно-запального вогнища з наступним місцевим викорис-танням антибактеріальних засобів. Усі хірурґічні маніпуляції проводили під місцевою інфільтративною та провідниковою анестезією. Повноцінне відтікання гнійного ексудату забезпечувало використання дренажів у вигляді гумових випускників, поліхлорвінілових трубок та марлевих тампонів.

7

У післяопераційному періоді пацієнтів першої групи лікували згідно із загальноприйнятими методиками, у хворих другої групи застосовували новий препарат флумексид, пацієнтам третьої групи у місцевому лікуванні використовували аплікації 30% розчину димексиду.

При проведенні обстежень хворих були використані загальноприйняті клінічні і лабораторні методи, доповнені методиками згідно цільових настанов роботи. До них відносились: бактеріо-лоґічні дослідження з визначення характеру патоґенної мікрофлори та її кількісною оцінкою відповідно до наказу МОЗ СРСР №535 від 22.04.1985 р. "Об унификации микробиологических (биологических) методов исследования, применяемых в клинико–диагностических лабораториях, лечебно–профилактических учреждений" та визначення чутливості мікробних асоціацій до ряду основних антибіотиків [за В.М.Мельниковою,1970]; методика планіметричного дослідження [за Л.Н.Поповою, 1942 у модифікації R.Gatty, 1965]; цитолоґічні дос-лідження біопсійного матеріалу з вогнища запалення [за М.Ф.Камаєвым, 1954].

Оскільки вивчення нового препарату передбачало певний об’єм доклінічних досліджень було виконано експериментальний фраґмент наукової роботи. Дослідження проводились відповідно з "Методичними рекомендаціями, щодо експериментального та клінічного вивчення нових лікарських засобів", вимог до доклінічного застосування і вивчення загальнотоксичної дії нових фармаколоґічних речовин. Для експерименту використані безпородні білі щурі, які перед проведенням досліджень знаходились 14 днів на карантині [згідно до "Санітарних правил щодо структури і утримання експериментальних біологічних клінік (віваріїв)", наказ №755 від 12.08.1977 р.]. Під час проведення експерименту тварини перебували на звичайному раціоні харчування з набору натуральних кормів із урахуванням норм годування лабораторних тварин [відповідно до доповнення від 04.12.1978 р. до наказу №163 від 10.03.1966 р. "Про добові норми годування лабораторних тварин і продуцентів"]. Тварини утримувались у стандартних клітках-терраріумах.

Отримані результати досліджень піддавали математичному обчисленню та аналізу згідно із загальноприйнятими методами варіаційної статистики (критерієм Стьюдента-Фішера).

8

Результати проведених експериментальних досліджень. Проведення доклінічних досліджень передбачало вивчення наступних критеріїв:–

гострої токсичності препарату;–

шкірно-резобтивної дії;–

ранозагоючої дії;–

дії флумексиду на загоєння гнійної рани.

Визначення гострої токсичності препарату проводилось у двох групах тварин (контрольній та піддослідній), шляхом підшкірного введення фізіолоґічного розчину та флумексиду у дозі 25 мл/кґ маси щура. Загальна тривалість спостереження становила 14 діб. Проведені дослідження виявили, що флумексид є малотоксичним оскільки клінічних симптомів інтоксикації та загибелі тварин не спостерігалось,а приріст маси у контрольній та піддослідних групах тварин був практично однаковим. Так на початок експерименту вага контрольних тварин складала 181,0 6,0 ґ, а на його закінчення 201,0 ± 4,71 ґ (p < 0,02), у піддослідній групі відповідно 182,0 4,8 ґ та 203,0 ± 4,21ґ (p < 0,01).

Дослідження шкірно-резобтивної дії проводилось шляхом занурення хвостів на 2/3 їх довжини у фізіолоґічний розчин (контрольні тварини) та у 2% суспензію флуренізиду на 30% водному розчині димексиду – флумексид (піддослідні тварини) із тривалістю експозиції 4 години. Внаслідок спостережень встановлено, що, за винятком підвищеної рухливості і неспокою у перші години після проведення експерименту, інших клінічних ознак інтоксикації не відзначалось. За дві години після закінчення експерименту поведінка тварин в піддослідній групі повністю нормалізувалась і у наступні дні не відрізнялась від контрольної.

Вивчення ранозагоючої дії проводилось на 20 безпородних білих щурах. Модель неускладненої інфекцією рани створювали таким чином. Під ґексаналовим наркозом (80 мґ/кґ) на спині у тварин, після зняття волосяного покриву вирізали ділянку шкіри з підшкірною основою та поверхневою фасцією. Поверхня рани у всіх дослідах була однаковою і складала за шаблоном 20х20 мм. У контрольній групі рани загоювались під струпом самостійно без лікування. Піддослідним тваринам наносили аплікації флумексиду щоденно, починаючи з першої доби і до повного загоєння рани. Площа рани тварин контрольної групи на 10 добу експерименту складала 144,0 ± 0,6 мм2 піддослідної 90,0 ± 0,7 мм2 (p < 0,001), а на 15 добу у контролі становила 84,0 ± 0,6 мм2 у той час

9

як у всіх піддослідних тварин шкірні рани загоїлись практично повністю. У тварин, шкірні рани котрих оброблялись флумексидом, епітелізація поверхні рани і відторження струпа спостерігалось на 7 – 8 добу, у той час, як у контрольній групі – лише на 12 – 14 добу. Таким чином флумексид достовірно прискорював інтенсивність реґенеративних процесів при загоєнні ран шкіри піддослідних тварин у порівнянні з контрольними в середньому на 4 – 5 діб.

Вивчення впливу флумексиду на загоєння гнійної рани проводилось на 16 білих щурах поділених на дві групи (контрольну і піддослідну). Поверхня рани була однаковою і становила за шаблоном 400 мм2. Для отримання інфікованої рани у експериментальних тварин було викорис-тано ексудат хворого на ГЗЗШПО (карбункул). Гнійний ексудат розво-дився фізіолоґічним розчином та наносився на поверхню нашкірної рани. При бактеріолоґічному дослідженні в контрольній та піддослідній групах у 14 спостереженнях (82,5%) отримано асоціації золотистого ста-філококу із стрептококом і кишковою паличкою. Проведні плані-метричні дослідженя дозволили зробити заключення, що флумексид достовірно прискорював загоєння інфікованих ран піддослідних тварин, у порівнянні з контрольними. Так на 15 добу площа рани у контрольній групі становила 111,0 ± 1,15 мм2, у піддослідній - 63,0 ± 0,96 мм2 (p < 0,001). На 20 добу експерименту площа інфікованих ран у контроль-них тварин складала 41,0 ± 1,1 мм2 у той час як у всіх піддослідних тварин гнійні шкірні рани загоїлись повністю. Констатовано, що при лікуванні флумексидом епітелізація інфікованої шкірної рани і відторження струпа спостерігалось на 18,6 ± 0,2 добу , у той час як у контрольних тварин – не раніше 22,6 ± 0,5 доби (p < 0,001).

Після виконання експериментального фраґменту роботи та представлення отриманих результатів у Фармаколоґічний комітет України було отримано дозвіл на І фазу клінічних випробувань препарату [рішення Фармаколоґічного комітету МОЗ України від 30.03.1995 р.; протокол №3].

Результати клінічних досліджень.Оскільки основна мета наукового дослідження полягала у вивченні ефективності місцевого клінічного застосування нового медикаментозного препарату флумек-сиду нами було обрано наступний методолоґічний підхід.

На першому етапі здійснено порівняльний аналіз результатів традиційного лікування хворих (1-а контрольна група) і лікування з

10

використанням димексиду (2-а контрольна група), який входить до складу нового медикаментозного препарату. Наступний етап дослідження полягав у оцінці ефективності застосування флумексиду (основна група) у порівнянні із димексидом. Це надавало підстави довести, що властивості нового препарату не зумовлені суто димексидом, а проявляються внаслідок комбінованої і синерґічної дії диметилсульфоксиду та флуренізиду.

Оцінка результатів лікування проводилась на основі співставлення клінічних, лабораторних показників, даних спеціальних методик обстеження та врахування термінів перебування пацієнтів на листку непрацездатності.

Порівняльний аналіз результатів лікування хворих 1-ої контрольної та 2-ої контрольної груп дозволив зробити заключення, що не зважа-ючи на подібність у характері ураження м’яких тканин, однаковість клінічної картини і лабораторних показників при поступленні, загоєння гнійних ран під впливом димексиду були більш ефективним, ніж при використанні традиційних антибактерійних препаратів. Так, аналіз даних планіметрії дозволив констатувати, що зменшення площі рани за добу (t) в 1-ій контрольній групі коливалось від 6,3% при карбункулі і до 9,5% при абсцесі, а у 2-ій контрольній групі від 7,4% при панариції і до 12,6% при абсцесі . Середня величина зменшення площі рани по всіх нозолоґічних формах становила 7,8% за добу для 1-ої контрольної і 9,9% для 2-ої контрольної групи.

Внаслідок проведення бактеріолоґічних досліджень встановлено, що на початок лікування як у якісному, так і у кількісному відношенні відмінностей мікрофлори у обох групах не спостерігалось. Основним па-тоґенним збудником у обох групах був стафілокок, як у монокультурі (1-а контрольна група 10 спостережень, 35,7%; 2-а контрольна група – 12 випадків, 54,5%), так і у вигляді мікробних асоціацій (відповідно у 15; 53,6% та 5; 22,7% спостережень). При визначенні чутливості патоґенної мікрофлори до ряду основних антибіотиків констатована висока чутливість її до ґентаміцину (1-а контрольна група в 15, 2-а контрольна – у 13 випадках) та оксациліну (відповідно у 14 і 9 спостереженнях). Стійкою мікрофлора була до карбеніциліну (відпо-відно у 19 і 12 випадках) та канаміцину (у 15 і 11 спостереженнях). Разом з тим,при застосуванні димексиду кількість мікрофлори в 1 ґ тканинного біоптату зменшувалась швидше ніж при використанні традиційних

11

антибактерійних препаратів і на третю-четверту добу лікуван-ня була на порядок меншою – відповідно 107 та 106.

У результаті цитолоґічних досліджень встановлено, що при використанні димексиду вже починаючи з третьої доби спостерігалось зменшення кількості патоґенної мікрофлори до її повного зникнення на п’яту добу в 77% спостережень. При конвенційному лікуванні в цитоґрамах, взятих з рани на п’яту добу лише у 11% спостереженнях мікрофлора не зустрічалась. Вже починаючи з третьої доби у цитоґрамах хворих 2-ої контрольної групи виявлялись поодинокі клітини епітелію, а на п’яту добу у 12 спостереженнях (55%) вони вже зустрічались у всіх полях зору препарату. У хворих 1-ої контрольної групи епітеліальні клітини на п’яту добу спостерігались лише у 10 випадках (36%), що вказувало на сповільнення реґенеративних процесів.

У якості інтегрального показника ефективності лікування хворих було проведено аналіз термінів перебування пацієнтів на листку непрацездатності. При цьому констатовано, що середні терміни по всіх нозолоґічних формах ГЗЗШПО становили для 2-ої контрольної групи 9,9 1,2 , для 1-ої контрольної 14,3 2,7 доби.

Таким чином, узагальнений аналіз результатів лікування хворих на ГЗЗШПО дав підставу дійти висновку, що при застосуванні димексиду спостерігався суттєво вищий ефект ніж при проведенні традиційного лікування.

Наступний етап дослідження полягав у проведенні оцінки ефективності застосування флумексиду у порівнянні з використанням димексиду. Цей аналіз проводився також на підставі комплексної оцінки клінічних і лабораторних показників та даних спеціальних методик обстеження.

У результаті проведених досліджень встановлено, що вже на другу добу лікування під впливом флумексиду у хворих покращався загальний стан, спостерігались характерні зміни у зоні запального вогнища, які вказували на наявність реґенеративних процесів у рані. Особливо суттєва різниця відбувалась при лікуванні карбункула і флеґмони, де показники зменшення площі за добу (t) за результатами планіметрії у основній групі становили 12,4% і 12,27%, в той час, як у 2-ій контрольній 7,87% і 10,57%. Середні дані по всіх нозолоґічних формах захворювання для основної та 2-ої контрольної груп становили відповідно 10,9% і 9,9% за добу.

12

При проведенні бактеріолоґічних досліджень встановлено, що основною патоґенною мікро-флорою у обох групах був стафілокок, як у монокультурі (12 спостережень, 54,5% в 2-ій контрольній групі та 17 спостережень, 25,4% у основній групі), так і у вигляді мікробних асоціацій (відповідно – 5; 22,7% та 37; 55,2% випадків). При вивченні чутливості мікрофлори до антибіотиків встановлено, що найбільша її чутливість проявлялась до тетрацикліну і ґентаміцину (відповідно в 61 та 41 спостереженнях). У 57 випадках виділені штами мікроорґанізмів були стійкими до пеніциліну і у 50 – до олеандоміцину. Під впливом флумексиду вже на третю-четверту добу від початку лікування, кількість мікрофлори в 1 ґ біоптату для основної групи була на два порядки менша ніж у 2-ої контрольній і складала відповідно 104 та 106.

У результаті цитолоґічних досліджень у хворих основної групи на п’яту добу виявлялась значна кількость клітин сполучної тканини, а саме профібробласти (27%) і фібробласти (34%) випадках. У хворих 2-ої контрольної групи на той самий термін ці клітини були лише у 18% та 27% спостереженях, що вказувало на сповільнення реґенеративних процесів. При використанні флумексиду клітини епітелію вже на третю добу зустрічались у 15 випадках (22%), у той час як у хворих 2-ої контрольної групи вони виявлялись лише у 3 спостереженнях (14%).

Порівняльний аналіз перебуванню хворих на листку непрацездатності підтвердив більшу ефективність лікування при застосування флумексиду у порівнянні з димексидом. Середні терміни непрацездатності по всіх нозолоґічних формах ГЗЗШПО складали для основної групи 8,8 1,6 , а для 2-ої контрольної 9,9 1,2 доби.

Таким чином, узагальнений аналіз даних клінічних та спеціальних методик обстеження надав підставу дійти висновку, що при комплексному хірурґічному лікуванні хворих на ГЗЗШПО найкрайщий лікувальний ефект спостерігався при застосуванні розробленого нами нового медикаментозного засобу флумексиду.

В и с н о в к и

1. Розроблено медикаментозний препарат флумексид, який являє собою новий лікарський засіб з вираженою антибактеріальною, протизапальною та ранозагоювальною дією.

13

2. На підставі результатів доклінічних досліджень рішенням Фармаколоґічного комітету МОЗ України флумексид дозволений до І фази клінічної апробації.

3. Запропонована методика лікування ГЗЗШПО з застосуванням місцевих аплікацій флумексиду є більш ефективною порівняно з традиційним лікуванням та використанням димексиду.

4. Флумексид зменшує площу рани (t) за даними планіметрії на 10,9% за добу, у той час як при конвенційному лікуванні та застосуванні димексиду – відповідно на 7,8% і 9,9%.

5. Флумексид сприяє зменшенню кількості мікроорґанізмів у 1 ґ біоптату тканин рани на третю добу до 1 х 104, а при порівняльних методах лікування – відповідно до 1 х 107 і 1 х 106 у 1 ґ біопсійного матеріалу.

6. Під впливом флумексиду стихання запальних процесів у вогнищі ураження протікає інтенсивніше, що підтверджується характерними змінами при цитолоґічному дослідженні раневих відбитків (зникнення патоґенної мікрофлори, трансформація полібластів у профібробласти, поява клітин епітелію).

7. Впровадження запропонованої методики приводить до покращання результатів хірурґічного лікування хворих на ГЗЗШПО та скорочення термінів перебування на листку непрацездатності по відношенню до традиційного методу та використання ДМСО відповідно на 5,5 і 1,2 доби.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пат. 195034 А Україна, А 61К31/05, А 61J31/00, А 61J9/10. Засіб для лікування гнійних запалень шкіри та підшкірної клітковини / Петрух Л.І., Куновський В.В., Андрющенко В.П.– №93007738; Заявка від 21.12.93 ; Опубл. 25.12.97. Бюл. № 6.– 3 с.

2. Андрющенко В.П., Куновський В.В., Середа О.М. Особливості лікування ГЗЗШПО в умовах МСЧ великого промислового підприємства // Клінічна хірургія, – 1993. – №9–10. – С. 68–69.

14

3. Андрющенко В.П., Петрух Л.І., Куновський В.В. Новий лікарський засіб флумексид в комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної основи //Практична медицина, – 1998. – № 5-6 – С. 21-23.

4. Куновський В.В. Діагностично-лікувальний алгоритм при гнійно-запальних захворюваннях шкіри та підшкірної основи // Матер. Всеукраїнської наук. практ. конф. “Медична діагностика, організація і управління, методи і засоби, алгоритми і навчання, технології і комп’ютерізація” – Львів.– 1992. – С. 243–245.

5. Куновський В.В. Новий засіб для хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної основи // І Конгрес СФУФТ: Тези допов. – Львів. – 1994. – С. 337–338.

6. Куновський В.В. Застосування нового препарату ЛІ - 11 при лікуванні гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної клітковини // Перший (ХYІІ) з’їзд хірургів України: Тези допов. – Львів.– 1994. – С. 400.

7. Андрющенко В.П., Петрух Л.І., Куновський В.В. Метод лікування гнійно-запальних уражень китиці із застосуванням нового препарату флумексиду // Матеріали наук. практ. конф. “Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги” – Львів. – 1997. – С. 35–36.

А н о т а ц і я

Куновський В.В. Застосування нового лікарського засобу флумексиду у комплексному хірурґічному лікуванні гнійно-запальних захворювань шкіри та підшкірної основи.– Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук по спеціальності 14.01.03 – хірурґія.– Львівський державний медичний університет, Львів, 1998.

Захищається наукова робота, у якій на основі обстеження 155 пацієнтів з використанням загальноклінічних, лабораторно-біохімічних та спеціальних методик доведена ефективність і доцільність використання нового лікарського засобу – флумексид у комплексному хірурґічному лікуванні хворих з даною патолоґією.

Ключові слова : гнійні захворювання шкіри та підшкірної основи, комплексне хірурґічне лікування, флумексид.

15

А н н о т а ц и я

Куновский В.В. Применение нового лекарственного средства флумексида в комплексном хирургическом лечении гнойно–воспалительных заболеваный кожи и подкожной основы.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 – хирургия.– Львовский государственный медицинский университет, Львов, 1998.

Защищается научная работа, в которой на основании обследования 155 пациентов с использованием общеклинических, лабораторно–биохимических и специальных методик доказана ефективность и целесообразность применения нового лекарственного средства – флумексид в комплексном хирургическом лечении больных с данной патологией.

Ключевые слова : гнойные заболевания кожи и подкожной основы, комплексное хирургическое лечение, флумексид.

A n n o t a t I o n

Kunovsky V.V. Appling the new medical remedy of flumexidum in complex surgical treatment for festering disease and hypodermic basis.– Manuscript.

Thesis for the Candidate of medical science on speciality 14.01.03. - surgery.– The Lviv state medical University, Lviv, 1998.

There would be defended the thesis of the scientific work made on the basis of examinations 155 patients with festering and inflammatory skin disease and hypodermic basis in whick using the clinical and special methods was beeng proved the effectiveness and reasonability of using new medical remedy - flumexidum in complex surgical treament the patiens with present patology.

Key words : festering diasease of skin and hypodermik basis, complex surgital treatment, flumexidum.