ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ПАЛАМАРЧУК Валерій Олександрович

УДК – 342.922:355.21

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЗА

КОНТРАКТОМ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07-теорія управління,

адміністративне право і процес,

фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній академії оборони України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України ШАМРАЙ Василь Олександрович, Академія державної податкової служби України, начальник факультету податкової міліції.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ПЕТКОВ Валерій Петрович, Кіровоградська філія Національного Університету внутрішніх справ, начальник;

кандидат юридичних наук, доцент ГІЖЕВСЬКИЙ Володимир Казимирович, Інститут економіки та права “Крок”, декан юридичного факультету.

Провідна установа – Національна академія внутрішніх справ України.

Захист відбудеться 10 квітня 2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 в Академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Академії державної податкової служби за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

Автореферат розісланий “7” березня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Адміністративна реформа та соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, постійно вимагають пошуку та запровадження нових методів і механізмів, спрямованих на розв?язання проблем у комплектуванні Збройних Сил України та інших військових формувань Воєнної організації України. Сьогодні потребує вдосконалення система комплектування Збройних Сил України, яке здійснюється на підставі загального військового обов?язку та добровільно.

У зв?язку із формуванням інституту проходження військової служби за контрактом виникає ціла низка проблем як у громадян, так у військових частин, де вони проходять службу. Не вирішені повністю питання укладення контракту, врегулювання стосунків сторін під час проходження служби військовослужбовцями, дострокового припинення дії контракту, подолання наслідків порушення умов контракту сторонами, тощо.

Крім цього, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена також іншими обставинами: по-перше, низка теоретичних питань щодо контракту про проходження військової служби громадянами України (поняття, юридична природа, зміст) на сьогоднішній день є нерозробленими та дискусійними. Їх вирішення в умовах сучасного державотворення та проведення військової реформи має важливе значення для нормотворчої діяльності. По-друге, заслуговує на увагу дослідження різних видів контракту про проходження військової служби військовослужбовцями Міністерства оборони України. Ця проблема недостатньо досліджена в літературі, хоча її роль в практичній сфері досить вагома. По-третє, ряд положень законодавства про проходження військової служби є суперечливими і не відповідають реаліям сьогодення. Регулювання питань проходження військової служби на підставі контракту з точки зору юридичної техніки та реалізації правових норм залишається недосконалим, оскільки переобтяжений безліччю нормативних актів.

Перехід Збройних Сил України до комплектування військово-службовцями за контрактом зумовлюється:

- змінами воєнно-політичної обстановки у світі, реформування збройних сил суміжних держав;

- необхідністю підтримання бойової готовності військ (сил) на належному рівні за рахунок укомплектування військових частин та підрозділів військовонавченим, професійно підготовленим особовим складом, спроможним в умовах скорочення чисельності Збройних Сил якісно виконувати поставлені завдання впродовж тривалого часу;

- зниженням показників щодо стану здоров’я, ділових і моральних якостей юнаків, які підлягають призову на строкову військову службу, зменшенням кількості осіб, що призиваються на таку службу;

- погіршенням стану підготовки і накопичення військовонавчених людських ресурсів, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації;

- перехід Збройних Сил до комплектування військовослужбовцями контрактної служби надасть змогу утримувати такими структуру і чисельність, які відповідатимуть економічним можливостям держави та завданням щодо її оборони, підвищити бойову готовність та вимоги до особового складу.

У процесі дослідження використовувалися наукові праці провідних вітчизняних вчених в галузі теорії держави і права, державного управління, адміністративного та військового права – В.Б. Авер?янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Б.К.Бєгічєва, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, Л.К. Воронової, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.В.Єрьоменка, П.І.Жигалкіна, В.В.Жерна-кова, С.О.Іванова, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, М.П. Кучерявенка, Н.Р. Нижник, В.І.Новосьолова, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, І.С. Руснака, О.П. Рябченко, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи. Використовувались окремі напрацювання російських авторів І.П.Машина, С.В.Терешковича щодо з'ясування правової природи та змісту контракту про проходження військової служби в Російській Федерації. В роботі узагальнювалися питання щодо введення в Україні контрактного способу комплектування військових формувань, проведено аналіз досвіду комплектування армій зарубіжних країн, викладений в працях В.Шликова, О.Ігнатенка, М.Гука, Х.Бускетс, Р.Фарамазяна, В.Борисова, О.Савінкіна, В.Чикаліна, А.Коломійцева, Ю.Панкова, Г.Іванова, Д.Дмитрієва, В.Чеканова, Б.Мгімова, В.П.Серьогіна, І.М.Вашкевича та інших.

Однак багато аспектів цієї проблеми залишаються недостатньо вивченими, цілісного дисертаційного дослідження за даної спеціальності на вітчизняній нормативній базі не проводилось.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексного наукового проекту Національної академії оборони України на тему “Підготовка та накопичення мобілізаційних ресурсів у сучасних умовах з переходом Збройних Сил України на контрактну основу та територіальний принцип комплектування з?єднань і частин Сухопутних військ”, затвердженого Головнокомандувачем Сухопутних військ в 2001 році (контракт СВ). Названа робота є частиною загальної теми “Розробка методологічних основ кадрової політики в Збройних Силах України на період до 2015 року”, затвердженої Начальником Головного управління кадрової політики в 2002 році (Пріоритет), яку розробляють кафедри й наукові підрозділи Національної академії оборони України та Гуманітарного інституту НАОУ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі законодавства, матеріалів практики і наукової літератури з питань комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань України військовослужбовцями за контрактом; вивчення досвіду провідних країн світу; ряду особливостей та механізму комплектування військових формувань; вироблення науково-обгрунтованих рекомендацій, спрямованих на удосконалення діючого законодавства.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:

- проведення історико-правового аналізу становлення інституту комплектування військових формувань України військовослужбовцями за контрактом;

- визначення поняття, змісту та з'ясування правової природи контракту про проходження військової служби;

- встановлення особливостей правосуб'єктності сторін при укладенні контракту про проходження військової служби;

- з?ясування підстав та порядку укладення і припинення дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України;

- розкриття змісту контракту про проходження військової служби шляхом поділу його умов на імперативні та договірні;

- визначення та загальна характеристика підстав укладання та припинення дії контракту про проходження військової служби і внесення пропозицій щодо реформування структури місцевих органів військового управління.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі реалізації заходів щодо застосування контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України та його значення в умовах проведення військової реформи.

Предмет дослідження складає система нормативних актів, які визначають підстави, порядок укладення, зміни, реалізації, припинення дії контракту про проходження військової служби громадянами України та практики його застосування.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що при різнобічному аналізі стану, проблем, перспектив розвитку інституту комплектування Збройних Сил України за контрактом, з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду, історичного підходу та демократизації суспільних відносин будуть виявлені можливі недоліки та запропоновано більш досконалий механізм і сформульовано концептуальні основи а також управлінські принципи, конкретні рекомендації щодо реалізації права і виконання обов’язку громадянами.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослід-ження, виходячи з поставленої мети і сформульованих завдань, є система взаємодоповнюючих та спеціальних методів, направлених на отримання нових об’єктивних і вірогідних результатів з позицій комплексного, системного та структурно-функціонального підходів. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2). Висновки і положення, що містяться в роботі, спираються на конституційні норми, а також законодавчі та нормативні акти, що регулюють порядок проходження військової служби за контрактом, досягнення науки адміністративного права, теорії держави і права, інших галузей юридичної науки.

Теоретичну базу дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що стосуються теми дисертації.

Під час дослідження в роботі застосовувався порівняльно-правовий метод чинного законодавства України із законодавством Російської Федерації, проаналізовано деякі аспекти проходження військової служби в таких країнах як США, Великобританія, Японія, Франція та ін. (підрозділ 1.3).

Порівняльний аналіз норм чинного законодавства сприяв виявленню недоліків та формуванню пропозицій щодо вдосконалення правових норм, які впливають на організацію і дійові механізми управління під час проходження військової служби у Збройних Силах України за контрактом.

Наукова новизна одержаних результатів. У вітчизняній адміністративно-правовій та управлінській науці запропонована робота є однією з перших спроб комплексного дослідження поняття, сутності, стану й шляхів розвитку адміністративно-службових відносин між громадянином України та військовими частинами, які виникають на підставі контракту про проходження військової служби. В результаті проведеного дослідження теоретичних і практичних проблем проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах Воєнної організації України сформульовано нові наукові положення, запропоновані здобувачем особисто. Основні з них полягають в тому, що:

· вперше

- здійснено комплексний порівняльний аналіз законодавства України, Російської Федерації, США, Японії, Франції щодо проходження військової служби за контрактом, на підставі якого встановлюються адміністративно-службові відносини між громадянином і державою;

- дана характеристика та визначено зміст і умови контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України;

- досліджується правовий статус командирів військових частин, які діють від імені Міністерства Оборони України і держави, а також роль кожного з них при комплектуванні військових частин військовослуж-бовцями за контрактом;

- обґрунтовано додаткові підстави, порядок укладення й припинення дії контракту, а також гарантії забезпечення прав суб`єктів правовідносин;

· дістало подальшого розвитку визначення та обґрунтування напрямів удосконалення механізму управління комплектуванням Збройних Сил України за контрактом, що передбачають впровадження:

- узгодженого поетапного переходу з урахуванням окремих особливостей до комплектування військових частин на підставі контракту та плановою підготовкою навченого резерву;

- чіткої і конкретної системи гарантій з боку держави, які сприяли б формуванню високих морально-вольових якостей у військово-службовців, боєздатності Збройних Сил України, спроможних в умовах скорочення їх чисельності, дуже якісно виконувати поставлені завдання впродовж тривалого часу;

· удосконалено методологічне забезпечення механізму дії контракту у Збройних Силах України шляхом:

- реформування та удосконалення структури місцевих органів військового управління (військових комісаріатів);

- створення дійової системи рекламування перспективності військової служби у Збройних Силах України за контрактом;

- формування системи підготовки та накопичення військовонавчених людських ресурсів, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням перспектив розвитку Збройних Сил України.

Практичне значення отриманих результатів. Наукові результати дисертаційного дослідження розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження проблеми комплектування всіх військових формувань Воєнної організації України в юридичній науці. У законотворчій роботі автором зроблена ціла низка пропозицій до законопроектів, які були враховані при їх прийнятті (довідка Апарату Верховної Ради України від 26 квітня 2002 р. № 17-1/286). Наукові положення, розроблені під час дослідження реалізовані у правозастосовчій діяльності при підготовці Державної програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом (акт про впровадження від 26.04.2002 р.); у навчальному процесі – під час вивчення навчальних дисциплін “Правове регулювання діяльності Збройних Сил України” та “Основи законодавства України” та підготовці інших навчальних посібників (акт про реалізацію Національної академії оборони України від 12 червня 2002 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.

Ідеї і розробки Алімова Р.С., Валько В.Г., Вознюка С.М., Кофлана В.М., Шамрая В.О., у співавторстві з якими були підготовлені статті, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданні кафедри правознавства Національної академії оборони України (2000, 2001, 2002 рр.), на засіданні воєнно-наукової ради Міністерства оборони України (2002 р.) і засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Академії ДПС України. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювалися у виступах та тезах науково-практичних конференцій та “круглих столах, серед яких “Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес” (м. Ужгород, 1999 р.), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, УАДУ, 2001 р.), “Роль парламенту в демократичному контролі за Збройними Силами” (Київ, Верховна Рада України, 2002 р.), “Військові правопорушення: стан, тенденції та їх облік” (м. Хмельницький, ХІРУП, 2002 р.).

Публікації: Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено в 11 друкованих роботах, зокрема у п`яти статтях в наукових фахових виданнях і одній монографії.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (245 найменувань) і додатку. Обсяг дисертації становить 194 сторінки друкованого тексту, з них основного – 168 сторінок.

Основний зміст

У вступі висвітлюється характеристика дисертаційної роботи: обґрунтовується вибір теми і її актуальність, визначаються мета, завдання, об`єкт, предмет, гіпотеза і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих наукових результатів, наводяться дані про їх впровадження та апробацію.

У першому розділі “Формування інституту комплектування Збройних Сил України за контрактом. Поняття та зміст контракту” розглядається ступінь дослідженості питання щодо комплектування військових формувань військовослужбовцями за контрактом та численні способи комплектування війська на різних історичних етапах розвитку держави. Зокрема зазначається, що ставлення в теорії та практиці до запровадження контрактної форми набору на військову службу також визначається соціальними і політичними міркуваннями, рівнем правової свідомості. Так, Ч.Москес має свою точку зору щодо типології суспільств і відповідних їм збройних сил: "суспільство готовності до війни", "суспільство стримання війни" і "суспільство заперечення війни". І в сучасних умовах існує тенденція до переходу, "еволюції" низки держав від "суспільства готовності до війни" до "суспільства заперечення війни". Цим шляхом намагається рухатися і Україна.

Отже, визначення способів комплектування армії свідчить про цивілізованість та гуманність суспільства. Як свідчить практика, сьогодні в світі існує декілька способів комплектування армії: за призовом, за контрактом (добровільно) та за змішаним принципом.

Кожен із способів комплектування має свої особливості, переваги та недоліки. Суттєва увага звертається на недоліки в тих державах, що комплектують свою армію виключно на добровільній основі. До них відносять те, що: професійна армія потребує великих витрат на утримання особового складу; система виплат військовослужбовцям потребує постійного вдосконалення та збільшення розмірів виплат; держава змушена направляти значні кошти на підготовку та утримання резерву; професійну армію не тільки складніше комплектувати, але й складніше скорочувати, ніж армію, що комплектується на основі призову (потрібні значні витрати на компенсаційні виплати, вихідні допомоги, пільги на перекваліфікацію та працевлаштування); перехід до професійної армії нанесе шкоду морально-патріотичному духу військ тощо. В засобах масової інформації зазначається, що перехід України на контрактний спосіб комплектування надзвичайно загострить і так непросту житлову проблему, що пов'язується з неможливістю держави забезпечити військовослужбовців житлом.

Значні фінансові витрати на професійну армію є основним аргументом проти її запровадження в більшості країн світу. Однак не дивлячись на це, в світі спостерігається тенденція до заміни призовного або змішаного війська на професійне. Так, у березні 1995 року були звільнені останні військовослужбовці строкової служби в Бельгії. З 1 січня 1996 року відмінена військова повинність в Нідерландах. Створення невеликої по кількості професійної армії, що має високий бойовий потенціал, планується в перспективі в Польщі. З 1 січня 1997 року відмінений закон про загальний військовий обов'язок у Франції та проголошений курс на перехід до 2015 року до професійного реформованого війська, а з 2002 року планується відмовитись від служби в Збройних силах призовників.

Державною програмою переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом передбачено здійснити такі заходи до 2015 року.

Визначення системи комплектування Збройних Сил України зумовлювалось не тільки запозиченням досвіду зарубіжних країн, але й певними історичними передумовами. Основи інституту комплектування військових формувань військовослужбовцями за контрактом у тому вигляді, який він є зараз в Україні, були закладені ще з самих початків зародження держави та армії як двох взаємопов'язаних та взаємообумовлених понять.

В дисертації, на підставі вивчення юридичної літератури та наукових праць Д.Н. Бахраха, Ю.М. Козлова, А.П. Альохіна, А.А. Кармолицького, С.В. Терешковича робиться висновок, що контракт військовослужбовців є адміністративним договором про проходження військової служби, який містить імперативні та договірні умови.

На наш погляд, не викликає сумнівів, що вихідною, початковою позицією для поділу умов на договірні та імперативні, а договірних, в свою чергу, - на обов'язкові (суттєві) та факультативні, повинні стати положення законодавства та правової науки про умови адміністративного договору, особливим видом якого є контракт про проходження військової служби.

Законодавством України конкретне місце служби військовослужбовця визначається службовою необхідністю, а військова частина є лише його відправним, початковим місцем служби. Зміна місця дислокації військової частини не є підставою для переміщення військовослужбовців-контрактників в іншу військову частину, а також для їхнього дострокового звільнення з військової служби.

Отже, місце служби у широкому розумінні - це проходження військової служби військовослужбовцем у військовій частині та військовому формуванні, визначеному державою, як на території України, так і поза її межами з врахуванням потреб у залученні військовослужбовця до проходження військової служби у тому чи іншому місці. Для прикладу, в законі Російської Федерації від 11 лютого 1993 року "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено існування декількох видів контрактів про проходження військової служби. І серед них - контракт про проходження військової служби в кадрах конкретної військової частини. Особливість цього виду контракту полягає у тому, що його обов'язковою умовою є місце служби. В українському законодавстві було б доречним запозичити існування подібного виду контракту, який забезпечив би максимальний захист інтересів громадянина, що вступає на військову службу за контрактом. Саме така тенденція спостерігається нині в міжнародних договорах та конвенціях із зайнятості населення.

З'ясування правової природи строку має велике значення для виявлення специфіки військово-службових правовідносин, оскільки строк є однією із складових, які визначають зміст контракту. Відмінною рисою строку є визначеність його початкового та кінцевого моментів. Строк контракту про проходження військової служби вимірюється, як правило, у роках та місяцях. Ми вважаємо, що доцільно вказувати час (години, хвилини) з якого вступає в дію і припиняється контракт. Це, на нашу думку, для військовослужбовців має велике значення.

Другий розділ “Правова характеристика сторін контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України” присвячений характеристиці суб`єктів правовідносин – громадянину і державі, як рівноправним сторонам контракту про проходження військової служби. При цьому звертається увага, що громадянин є особливим суб`єктом правовідносин, а держава, крім того, що вона також є суб`єктом, виступає ще й гарантом забезпечення виконання контракту. Розглядається механізм укладення контракту, при цьому звертається увага на те, що він за своєю природою є угодою, що передбачає рівність сторін при його обговоренні. Однак, практика свідчить про те, що фактично умови нав`язує та сторона, яка має більше прав. Саме наймач на практиці встановлює вимоги до майбутніх військовослужбовців за контрактом.

Отже, на сьогоднішній день військовослужбовець за контрактом справедливо вважається нерівноправною стороною контракту, умови якого нав'язує йому відповідна військова частина. Подібну ситуацію можна пояснити найрізноманітнішими політичними, соціальними, економічними факторами в суспільстві, низькою правовою культурою громадян України, і військовослужбовців зокрема, але головний з цих факторів - високий рівень безробіття в суспільстві, внаслідок чого військовослужбовець можливо погоджується укласти контракт.

Таким чином, з'ясування змісту контракту повинно відбуватись шляхом вирішення двох питань: 1) розмежування умов імперативних та договірних; 2) виділення серед договірних умов тих, які є суттєвими, та факультативних. Укладенню контракту передує відбір особи для вступу на військову службу серед інших кандидатів на предмет їх відповідності встановленим законодавством вимогам. Порядок укладення контракту залежить від правового положення особи, яка наймається на військову службу: чи є вона на момент укладення контракту військовослужбовцем строкової військової служби або за контрактом, чи вступає на військову службу із запасу, або є особою, що не перебуває в запасі (жінки). Відбір кандидатів на військову службу здійснюють військові комісаріати та атестаційні комісії військових частин. На підставі висновку атестаційної комісії командир військової частини приймає рішення про прийняття особи на військову службу і укладення контракту або про відмову в ньому. Строк дії контракту обчислюється з дня набрання ним чинності.

Важливе значення для забезпечення прав військовослужбовців має дотримання процедури звільнення з військової служби. Законодавством передбачений виключний перелік підстав звільнення з військової служби, який не може бути розширений за погодженням сторін. Гарантією додержання прав військовослужбовців є можливість оскарження до суду наказу командира військової частини про звільнення з військової служби.

Аналіз законодавства та практики укладення контрактів про проходження військової служби дозволяє зробити висновок про необхідність внесення деяких змін у законодавство. Зокрема, військовослужбовцям повинна бути надана можливість достроково розірвати контракт в зв'язку із суттєвим та (або) систематичним невиконанням умов контракту командуванням військової частини.

В третьому розділі “Удосконалення нормативно-правової бази та організаційних засад проходження військової служби за контрактом” розкриваються передумови переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями за контрактом і визначаються три етапи реалізації Державної програми, в якій пропонуються напрями розв`язання законодавчих, соціально-економічних та інших проблем.

Особлива увага приділена місцевим органам військового управління (військовим комісаріатам) і запропоновано удосконалити їх структуру та реформувати у територіальні центри комплектування.

Територіальні центри комплектування будуть виконувати такі завдання:

підготовка і проведення у взаємодії з місцевими органами самоврядування у визначений Указом Президента України строк загальної чи часткової мобілізації;

облік призовних ресурсів, потенційно придатних до військової служби за контрактом;

кількісно-якісний облік людських мобілізаційних ресурсів;

планування навчальних зборів резервістів;

організація обліку військовозобовязаних, транспортних засобів національної економіки, призначених для забезпечення потреб Збройних Сил та інших військових формувань України на воєнний час та під час проведення мобілізації;

фінансово-пенсійна та облікова кадрова робота;

планування і здійснення контролю за проведенням відбору військовослужбовців контрактної служби та кандидатів для зарахування на службу в резерві;

координування рекламної роботи.

Суттєве значення для Збройних Сил України буде мати удосконалення системи підготовки та накопичення військовонавчених людських ресурсів, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації. У вирішенні цього питання необхідно розробити новий механізм підготовки і накопичення військовонавчених людських ресурсів з урахуванням перспектив розвитку Збройних Сил України.

Для вдосконалення підготовки кадрів треба створити єдину систему державного замовлення на підготовку резерву військовонавчених людських ресурсів у навчальних частинах, на кафедрах, факультетах військової підготовки при вищих навчальних закладах, в навчальних закладах ТСОУ і професійно-технічних училищах.

Важливим для розбудови Збройних Сил України, є питання удосконалення військово-патріотичного виховання, системи підготовки громадян до військової служби та створення системи рекламування військової служби за контрактом.

При формуванні позитивних процесів рекламування військової служби за контрактом велику роль зіграє удосконалення системи матеріального та морального стимулювання військовослужбовців, створення для них необхідних фінансових та матеріально-побутових умов.

Необхідно відновити в повному обсязі дію соціальних гарантій і пільг для військовослужбовців Збройних Сил України, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Грошове забезпечення військовослужбовців контрактної служби потрібно підняти до рівня, який дозволить повною мірою компенсувати їм фізичні і моральні затрати, повязані з проходженням військової служби, і сприятиме підвищенню престижу військової служби.

З метою виключення “зрівнялівки” в оплаті різної за якістю та складністю військової служби військовослужбовців у системі грошового забезпечення доцільно передбачити заохочувальні та компенсаційні виплати, за допомогою яких стимулювати особливі (екстремальні) умови військової служби, і компенсувати визначені ризики військової служби, що впливають на життя та здоровя військовослужбовців.

Висновки

У ході виконання “Державної Програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом”, в ситуації зміни воєнно-політичної обстановки у світі, реформування Збройних Сил суміжних держав, необхідністю підтримання бойової готовності військ та спроможність в умовах скорочення чисельності збройних сил якісно виконувати поставлені завдання інституту комплектування військ за контрактом приділяється особлива увага. Історичні передумови та досвід ряду зарубіжних країн свідчать, що реформи українського війська на вірному шляху і запровадження в Україні військової служби за контрактом, як одного із способів комплектування, буде сприяти подальшому реформуванню та вдосконаленню планової, організаційної, фінансово-економічної та інших вузів діяльності у Збройних Силах; підвищення рівня виховної роботи, вдосконалення системи військово-патріотичного виховання особового складу.

Набір на військову службу за контрактом держава здійснює в межах виконання функції оборони країни. Виконання складової частини функції оборони – комплектування військових формувань України – покладається на спеціально уповноважені для цього державні органи, наділені відповідними повноваженнями, та командирів військових частин.

На підставі аналізу нормативної бази, на нашу думку, необхідно переглянути перелік підстав припинення контракту, який на сьогодні є вичерпним. Запропоновані рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення законодавства України будуть сприяти вирішенню організаційно-правових проблем захисту прав військовослужбовців – як основного суб’єкту правовідносин під час військової служби за контрактом.

Потребує змін законодавче забезпечення системи управління та реформування структури місцевих органів військового управління і створення дійової системи рекламування військової служби за кордоном.

Необхідно відновити в повному обсязі дію соціальних гарантій і пільг для військовослужбовців, передбачених Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Грошове забезпечення військовослужбовців контрактної служби потрібно підняти до рівня, який дозволить повністю компенсувати їх фізичні і моральні затрати, пов’язані з проходженням військової служби, і сприятиме підвищенню її престижу.

Успіх на всіх зазначених напрямах цілком залежить від створення системи якісного добору, підготовки і своєчасного підвищення кваліфікації кадрового резерву, продуманого використання стимулів у службовій кар’єрі, оплаті праці, протидії професіональній деградації військовослужбовців тощо.

Уся теорія розвитку і практика формування інституту комплектування військ за контрактом розглядається в дисертації насамперед із позиції підпорядкування інтересам українського народу, таким чином, щоб бездоганним служінням і сумлінним виконанням обов’язків завоювати довіру громадян і підняти авторитет Збройних Сил України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Паламарчук В. Механізм формування видатків на потреби оборони у 2002 році та законодавчий аспект регулювання господарської діяльності Збройних Сил України // Підприємство, господарство і право. — 2001. — № 10. — с. 95—97.

2. Паламарчук В. Законодавчий аспект реформування Збройних Сил України // Людина і політика. — 2002. — № 4. — с. 137—146.

3. Паламарчук В. Взаємодія Міністерства оборони України з Верховною Радою України в реалізації парламентського контролю над Збройними Силами // Парламентський контроль над Збройними: досвід європейських країн. Монографія. Національний інститут стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України. 2002. — К. Стилос. — 552 с. (автор — с. 110—117).

4. Паламарчук В.О. До питання про комплектування Збройних Сил України за контрактом //Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Науковий вісник Київського інституту внутрішніх справ при НАВСУ. К. - № 8 — с. 46—52.

5. Паламарчук В.О., Шамрай В.О., Алімов Р.С. Формування понятійного апарату правової процедури, як регулятора суспільних правовідносин //Науковий вісник Академії ДПС України. Ірпінь. — 2002. — № 3. — с. 165—170.

6. Паламарчук В.О., Кофлан В.М., Валько В.Г. Деякі напрями вдосконалення законодавчих актів про місцеве оподаткування // Науковий вісник Академії ДПС України. Ірпінь. — 2002. - № 4. - с. 256—258.

7. Паламарчук В.О. Держава та громадянин, як дві рівноправні сторони контракту про проходження військової служби // Нова політика. К. — 2002. — № 6. — с. 55—58.

8. Паламарчук В.О. Вознюк С.М. Військові правопорушення: стан, тенденції та їх облік (на прикладі військових частин Київського гарнізону) // Статистична інформація про правопорушення і методи її аналізу. Збірник наукових праць. — Хмельницький; ХІРУП. 2002. с. 83—87.

9. Паламарчук В. Роль парламенту в демократичному контролі за Збройними Силами і політика безпеки. Матеріали міжнародних “Круглих столів” на підтримку воєнної реформи в Україні. Парламентське видавництво. Київ. — 2002. — 330 с. (автор. — с. 227—229).

10. Паламарчук В. Розбудова Збройних Сил України: законодавчий аспект. // Військо України. К. 1997. — с. 13.

11. Паламарчук В.О. Чи все вирішує наш уряд? // Будуємо нову державу. К. — Тамед. — 1997. — 256 с. (автор. — с. 76—87).

АНОТАЦІЇ

Паламарчук В. О. Організаційно-правові засади проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню формування інституту комплектування Збройних Сил за контрактом та вивченню і аналізу нормативно-правової бази в Україні, яка має суттєве значення в умовах сучасного державотворення для проведення військової реформи. Шляхом порівняння нормативної бази і практики ряду провідних держав світу визначені ключові напрями оптимізації завдань, які необхідно вирішити в процесі переходу Збройних Сил України до комплектування військово-службовцями за контрактом. В роботі подаються висновки і рекомендації щодо вдосконалення законодавства України з метою вирішення організаційно-правових проблем захисту прав військовослужбовців – як основного суб’єкту правовідносин під час військової служби за контрактом. Внесені пропозиції із цих питань сприйняті і знайшли відображення в законодавчих актах. Обґрунтовано необхідність подальшого законодавчого забезпечення системи управління та реформування структури місцевих органів військового управління і створення дійової системи рекламування військової служби та комплектування військових формувань військовослужбовцями за контрактом.

В дисертації розкриваються особливості та зміст контрактів, а також їх значення для забезпечення законності громадянином і державою – як двома рівноправними сторонами контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Ключові слова: адміністративний контракт, військова служба, особливості умов контракту, місцеві органи військового управління, військовонавчені людські ресурси, реклама військової служби за контрактом.

Паламарчук В. А. Организационно-правовые основы прохождения воинской службы по контракту в Вооруженных Силах Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Академия государственной налоговой службы Украины. – Ирпень, 2003.

В диссертации исследуется становление и развитие института комплектования Вооруженных Сил по контракту. Изучен опыт, основные тенденции развития этого института в развитых государствах, где комплектование воинских формирований осуществляется уже несколько десятилетий. Сделан анализ нормативной базы Украины, которая имеет важное значение для проведения реформы Вооруженных Сил. Путем сравнения нормативной базы и практики Российской Федерации и Украины определены ключевые направления оптимизации задач, которые необходимо решать в процессе реформирования Вооруженных Сил Украины.

В работе делаются заключения и сформулированы рекомендации по усовершенствованию законодательства Украины с целью разрешения организационно-правовых проблем защиты прав военнослужащих – как главного субъекта правоотношений во время прохождения службы по контракту. В ходе проведения диссертационного исследования разработаны предложения, которые реализованы во время принятия ряда законодательных актов.

Основывается вывод о необходимости дальнейшего законодательного обеспечения системы управления и реформирования структуры местных органов военного управления. Особое внимание уделяется рекламе воинской службы и комплектованию Вооруженных Сил Украины военнослужащими по контракту.

Внесены предложения по формированию системы подготовки и накопления военнообученных человеческих ресурсов, которые подлежат призыву на воинскую службу во время мобилизации, с учетом перспектив развития Вооруженных Сил Украины.

Ключевые слова: административный контракт, военная служба, особенности условий контракта, местные органы военного управления, военнообученные человеческие ресурсы, реклама военной службы по контракту.

Palamarchuk V.O. Organizational and legal bases of military service by contract in the Armed Forces of Ukraine. – Manuscript.

Candidate dissertation on law by speciality 12.00.07. – theory of administration, administrative law and procedure; financial law. – State Tax Service Academy of Ukraine. – Irpin, 2003.

This dissertation deals with the investigation of forming Armed Forces institution by the contract and with the studying and analyzing normative and legal base in Ukraine, which is of substantial importance under conditions of the current state building to carry out military reforms.

The main directions of optimization of tasks which are necessary to be solved in the course of transforming Armed Forces of Ukraine military men recruitment by the contract are determined in this dissertation by comparison of normative base and practice of some world's leading countries. In this research work the conclusions and recommendations on improving Ukraine's legislation are given with the aim to solve organizational and legal problems of defense military a man's rights – as the main subject of legal relations during the military service by the contract.

Submitted proposals on these problems are taken into account and reflected in legislative acts. Further necessity of legislative government providing and creating of efficient advertising system of military service and recruitment of military forming with military men by the contract is grounded.

Peculiarities and content of the contracts in this dissertation and also their importance for providing validity for a citizen and a state – as two equal rights contracting parties on serving in the Armed Forces of Ukraine are emphasized.

Keywords: administrative contract, military service, peculiarities of the contract terms, local bodies of military government, military trained human resources, advertising of military service by contract.