АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ІМ. Л.В.ГРОМАШЕВСЬКОГО

РОСАДА МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 616.98:579.834.115

Удосконалення епідеміологічного нагляду за лептоспірозами шляхом застосування серологічних методів діагностики

14.02.02.- епідеміологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Сельнікова Ольга Петрівна,

директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор

Бондаренко Валентина Іванівна,

провідний науковий співробітник лабораторії поліомієліту та інших ентеровірусних інфекцій

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України

кандидат медичних наук, професор

Гоц Юрій Денисович,

завідувач кафедри епідеміології

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра мікробіології та епідеміології, м. Київ

Захист відбудеться 25 листопада 2003 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.614.02 при Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України (03038, м.Київ-38, вул.Амосова,5

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України (03038, м.Київ-38, вул. Амосова,5

Автореферат розісланий 25 жовтня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради

кандидат медичних наук Доан С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними ВООЗ лептоспірози належать до 5 зоонозів, які завдають величезну шкоду людству. Ця природно-осередкова інфекція має глобальне розповсюдження. В Європейському регіоні лептоспірози зустрічаються майже повсюди [Ю.В. Ананьина, 1993; WHO, 2000]. В Україні лептоспірози є найбільш значущою зоонозною інфекцією. Широко розповсюджені природні та антропургічні осередки лептоспірозів створюють постійну загрозу для здоров`я людей. Офіційні дані щодо захворюваності на лептоспірози (близько 2-3 випадків на 100 тис. населення) є значно нижчими за фактичні внаслідок гіподіагностики, що пов’язано з поліморфізмом клінічних проявів хвороби та недоступністю для більшості лікувальних закладів лабораторних методів ранньої діагностики. Реєструється висока летальність, показники якої перевищують 10%.

В епідеміологічному нагляді за лептоспірозами провідне місце належить методам лабораторної діагностики. Виявлення джерела інфекції, шляхів передачі збудника, визначення природних і антропургічних осередків інфекції та інтенсивності епізоотичного процесу забезпечують своєчасне проведення протиепідемічних заходів.

Однак, лабораторна діагностика лептоспірозів в Україні в сучасний період здійснюється лише в спеціалізованих лабораторіях відділів особливо небезпечних інфекцій обласних СЕС, що не дозволяє проводити дослідження вчасно і в повному об’ємі.

Останніми десятиріччями в багатьох країнах світу проводяться інтенсивні дослідження щодо розробки методів діагностики лептоспірозів, які спрямовані на виявлення специфічних антитіл і антигенів [Е.Г. Волина с соавт., 1988; 2000; 2001; B.Adler et al., 1983; W.Terpstra, 1983; N.Palmer et al., 1990; D.Trap et al., 1990 та ін.]. Не викликає сумніву, що використання сучасних методів лабораторних досліджень дозволяє більш повно оцінити епідемічну ситуацію з лептоспірозів, визначити особливості їх епідемічного процесу та шляхи профілактики.

У лабораторії загальної мікробіології Інституту епідеміології і інфекційних хвороб АМН України розроблені імунопрепарати для виявлення антилептоспірозних антитіл: родоспецифічний еритроцитарний діагностикум, полівалентний антигенний еритроцитарний діагностикум; імуноферментні тест-системи [Є.П Бернасовська та співавт., 1975; 1983; О.Г. Назарова та співавт., 1983; О.В. Мельницька, 1994; 1995]. Їх перевагою є можливість застосування, починаючи з перших днів хвороби, та швидке одержання результатів.

Однак, для отримання антигенів автори використовували музейні штами лептоспір, які за антигенним складом можуть відрізнятися від тих мікроорганізмів, що циркулюють в даний час на певній території. Зазначене може відбиватися як на діагностичній ефективності методик, так і на якості епідеміологічного нагляду загалом. Таким чином, розробки, спрямовані на підвищення ефективності лабораторних методів діагностики лептоспірозів, оцінку розповсюдженості лептоспір в природних осередках є актуальним напрямком досліджень.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконувалася в лабораторії загальної мікробіології Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського АМН України за науковими темами: „Розробка і впровадження імуноферментних тест-систем для експрес-діагностики лептоспірозу”, № держреєстрації 0197V000539, “Вивчення ефективності розроблених імунологічних методів у системі епіднагляду за лептоспірозами в Україні”, № держреєстрації 0100V000331.

Мета роботи. Удосконалення та застосування серологічних методів лабораторної діагностики в епідеміологічному нагляді за лептоспірозами.

Задачі роботи:

1. Вивчити особливості епідемічного та епізоотичного процесів лептоспірозів в Україні.

2. Удосконалити непрямий імуноферментний метод (НІФМ) для виявлення антилептоспірозних антитіл шляхом використання антигенів, отриманих з регіональних штамів лептоспір.

3. Випробувати та оцінити ефективність удосконаленого непрямого імуноферментного методу при серологічному обстеженні населення ендемічних територій.

4. Надати епідеміологічну оцінку ефективності застосування полівалентного еритроцитарного антигенного діагностикуму (ПЕД).

5. Провести порівняльну оцінку сучасних (реакція непрямої гемаглютинації (РНГА) з полівалентним еритроцитарним діагностикумом, НІФМ) та класичних методів діагностики (бактеріоскопічний, реакція мікроаглютинації (РМА) при здійсненні епідеміологічного нагляду за лептоспірозами.

Об’єкт дослідження. Епідемічний та епізоотичний процеси лептоспірозної інфекції.

Предмет дослідження. Сироватки крові людей, сироватки крові та ниркова тканина гризунів, серологічні методи дослідження (НІФМ та РНГА), карти епідеміологічного обстеження осередків лептоспірозів, музейні та регіональні штами лептоспір.

Методи дослідження. Епідеміологічні, мікробіологічні, серологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено вивчення епідемічного та епізоотичного процесів лептоспірозів з використанням сучасних методів лабораторних досліджень. Для виявлення хворих на лептоспірози було застосовано удосконалений НІФМ, який показав його високу специфічність і чутливість. У широких дослідженнях по визначенню інтенсивності розповсюдженості лептоспір серед гризунів було застосовано новий скринінг-тест – РНГА з полівалентним еритроцитарним лептоспірозним діагностикумом. Показана перевага цієї реакції у порівнянні з класичними методами (РМА та бактеріоскопія) щодо виявлення осередків лептоспірозів. Визначено епідеміологічні характеристики лептоспірозів у сучасний період: домінування в етіологічній структурі лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae, високий рівень захворюваності пов’язаний зі значною розповсюдженістю сірих щурів, які є основним джерелом інфекції; провідна частка дорослих у віковій структурі захворюваності; тенденція до зростання захворюваності серед мешканців сільської місцевості; спорадичний характер захворюваності та її літньо-осіння сезонність; превалювання водного шляху передачі збудника.

Практичне значення роботи полягає в удосконаленні епідеміологічного нагляду за лептоспірозами шляхом впровадження в практику нових методів досліджень, що забезпечують ранню діагностику, найбільш повне виявлення хворих на лептоспірози та джерел інфекції, визначенні ендемічних осередків в Україні. У процесі роботи виявлено нові природні осередки лептоспірозів та оцінено їх епізоотичну активність. Отримані результати покладено в основу методичних рекомендацій “Протиепідемічні заходи та лабораторна діагностика лептоспірозів”, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 11 грудня 2002 р. №39 для використання фахівцями санітарно-епідеміологічної служби в практичній роботі.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовано 10856 карт епідеміологічного обстеження осередків лептоспірозу, визначено особливості епідемічного процесу лептоспірозів в Україні за період 1985-2001рр; удосконалено непрямий імуноферментний метод для виявлення антилептоспірозних антитіл шляхом використання регіональних штамів лептоспір, випробувано та оцінено його ефективність при обстеженні населення ендемічних територій (299 сироваток крові); надано епідеміологічну оцінку застосування полівалентного еритроцитарного антигенного діагностикуму (проведено серологічне дослідження 2644 сироваток крові від 2143 людей, обстежено на лептоспірози 3550 тварин); проведено порівняльну оцінку сучасних та класичних методів діагностики в епідеміологічному нагляді за лептоспірозами.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було висвітлено на V з’їзді інфекціоністів України (Івано-Франківськ, 13 квітня 1999 р.); науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України (Луцьк, 13-14 травня 1999 р.); конференції мікробіологів, епідеміологів і інфекціоністів (Вінниця, 11-12 квітня 2000 р.); конференції головних епідеміологів України (Київ, 30 жовтня 2000 р.); науковій конференції “Розвиток санітарної мікробіології в Україні” (Чернівці, 17 травня 2002 р.); нараді-семінарі з актуальних питань дезінфекційної справи в Україні (Севастополь, 11-13 вересня 2002 р.); VI з’їзді інфекціоністів України “Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами” (Одеса, 25-27 вересня 2002 р.).

Публікації. Матеріали дисертації представлені у 13 друкованих працях, що відображають основні її положення, 4 з яких – у виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України як фахові.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 153 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення досліджень, висновків, списку літератури (268 джерел інформації, із них 106 – іноземних авторів) та додатку. Робота ілюстрована 23 таблицями і 3 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Робота виконувалася в лабораторії загальної мікробіології протягом 1997 - 2002рр. Серологічно досліджено 2644 сироваток крові від 2143 людей. Проаналізовано результати обстежень на лептоспірози 3550 тварин: гризуни дикі і синантропні, свині.

Дослідження сироваток крові людей з підозрою на лептоспіроз проводили на 3-й - 44-й день від початку захворювання, 1-4-кратно. Серологічні дослідження проводили в РМА, РНГА та НІФМ.

Епідеміологічний аналіз проведено на підставі вивчення 10856 карт епідеміологічного обстеження осередків лептоспірозів.

Всього в роботі було використано 11 музейних штамів лептоспір 10 серогруп і 5 регіональних штамів 3 серогруп (Icterohaemorrhagiae, Pomona, Grippotyphosa). Для культивування лептоспір, зберігання музейних та регіональних штамів і накопичення біомаси використовували рідке поживне фосфатно-сироваткове середовище з вмістом 5-10 % свіжої кролячої сироватки. Вірулентність культур лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae, виділених у різний час в осередках лептоспірозів на території України, визначали за ступенем загибелі золотистих хом’ячків від однієї орієнтовної дози культури – 2х108 клітин при внутрішньоочеревинному зараженні [Бернасовская Е.П. с соавт.,1994].

Основним способом виділення лептоспірозного ультразвукового антигену була обробка маси лептоспір ультразвуком в апараті УЗДН-1, виготовленому на Сумському заводі електронних мікроскопів, при частоті ультразвукових коливань 44 кГц, потужності на виході 200 Вт, амплітуді 150.

Було отримано 6 серій лептоспірозного антигену з 5 еталонних музейних штамів лептоспір, 8 серій – з 5 регіональних штамів лептоспір.

Нами було отримано по 2 серії гіперімунних серогрупових сироваток проти 10 штамів лептоспір. Методику постановки РМА з живими культурами лептоспір здійснювали згідно з рекомендаціями ВООЗ [1982].

Лептоспірозну родоспецифічну сироватку отримували за розробленою схемою, яка складалась з щоденної імунізації кролів 2 мл культури лептоспір з концентрацією 1-2 х 108 кл/мл, причому кожну наступну імунізацію проводили культурою лептоспір іншої серогрупи.

РНГА проводили в мікро- та макроваріанті загальноприйнятим методом з антигенним полівалентним еритроцитарним діагностикумом, отриманим за методикою Мельницької О.В. з співав. [1994].

Для виявлення антилептоспірозних антитіл у людей використали НІФМ [Е.В.Мельницкая, 1994]. Реакції ставили в полістиролових мікротитраційних панелях для НІФМ з 96 лунками. При постановці реакції також користувались рекомендаціями А.М.Єгорова з співавт. [1979].

Пошук природних осередків лептоспірозів проводили в місцевостях, де були зареєстровані випадки лептоспірозів, та в місцевостях, які за ландшафтною характеристикою являють собою фактори ризику щодо зараження лептоспірозами (вологі улоговини річок, зарості очерету та рогозу, надозерні котловини та ін.), тобто є сприятливими для існування основних резервуарів лептоспірозної інфекції в природі (різноманітні види вологолюбних дрібних ссавців, у першу чергу гризунів) .

Для вилову гризунів використовували капкани Геро, інші ловчі капкани, живоловки тощо. Засоби вилову (100-400 капканів щоденно) виставляли у місцях найбільшої концентрації вологолюбних гризунів.

Для визначення багаторічної тенденції захворюваності на лептоспірози вирахували показники теоретичної лінії тенденції шляхом вирівнювання фактичної кривої методом найменших квадратів по прямій.

Статистична обробка даних серологічних досліджень виконувалась методом варіаційної статистики [Ашмарин И.П., Воробьев А.А., 1962] та по методиці Т.С.Сайдулдіна [1981].

Узагальнення отриманих результатів

Епідеміологічна характеристика лептоспірозів в Україні за період 1985-2001 рр. Однією з задач досліджень було виявлення на основі аналізу карт епідеміологічного обстеження та безпосереднього обстеження осередків лептоспірозів при роботі в регіонах України епідеміологічних особливостей захворюваності на лептоспірози,.

Аналіз матеріалів показав, що захворюваність на лептоспірози в Україні тримається на значному рівні (2,8 – 3,1 на 100 тис. у 1997 – 1999 рр.) (рис.1). Деяке її зниження відбулося у 2000 р. (1,5 на 100 тис.) з наступним зростанням у 2001 р. (2,1 на 100 тис.). Тенденція до зростання захворюваності пов’язана як з активацією епідемічного процесу, так і з підвищенням ефективності лабораторної діагностики цієї інфекції.

В етіологічній структурі лептоспірозів провідне місце займають лептоспіри, які відносяться до 5 серогруп: Icterohaemorrhagiae, Grippotyphosa, Pomona, Hebdomadis, Canicola, у поодиноких випадках - Australis, Autumnalis, Bataviae. Найбільша питома вага належить лептоспірам серогрупи Icterohaemorrhagiae (50,3 – 79,3 % позитивних результатів від числа серологічно підтверджених випадків за досліджуваний період) (рис.2).

Рис.2. Питома вага лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae в етіологічній структурі лептоспірозів в Україні (1985-2001рр).

У деяких областях питома вага цих лептоспір в етіологічній структурі перевищує 90,0 %.

Однак, в окремих західних (Рівненська, Волинська області) та східних регіонах (Харківська, Сумська області) іктерогеморагічні лептоспіри не мають превалюючого значення. Це пов’язано з тим, що на території цих областей знаходяться численні природні осередки лептоспірозів, де серед дрібних ссавців циркулюють лептоспіри серогруп Grippotyphosa, Pomona, Hebdomadis.

Порівнюючи етіологічну структуру лептоспірозів щодо провідного етіологічного чинника з попередніми роками, можна зробити висновок, що за останні 20 років вона майже не змінилася. Так, згідно з даними Є.П.Бернасовської [1975], в етіологічній структурі лептоспірозів в Україні у 1948-1955 рр. превалююче місце займали лептоспіри серогрупи Grippotyphosa, у наступні роки – лептоспіри серогрупи Pomona, а доля іктерогеморагічних лептоспір складала всього 5,3 %.

Але у 1973-1982 рр. вона збільшилася до 32,0 – 51,0 %, а з 1983 р. перевищила 60,0 % [Е.П.Бернасовская, В.Н.Кондратенко, 1987]. За період 1996-2001 рр. цей показник дорівнював 61,5 % (рис.3).

Рис.3 Етіологічна структура лептоспірозів в Україні (1996- 2001 рр.)

Зазначене пов’язано з домінуванням сірих щурів як основного джерела іктерогеморагічного лептоспірозу. Сірі щури формують інтенсивні антропургічні осередки на території багатьох населених пунктів України, особливо на таких епідемічно небезпечних об’єктах як м’ясокомбінати, птахофабрики, шахти, тваринницькі комплекси тощо. Останнім часом інтенсивно заселяються сірими щурами індивідуальні господарства у сільській місцевості. Якщо в попередні роки іктерогеморагічний лептоспіроз вважався хворобою великих міст, найчастіше портових, то останніми роками, у зв’язку з усе більшим географічним розповсюдженням сірого щура, спостерігається переміщення захворюваності до сільської місцевості. Згідно з усередненими даними за 1985 – 2001 рр. 55,4 % зареєстрованих випадків лептоспірозів були зафіксовані у жителів сільської місцевості, 32,3 % - у жителів міст, 12,3 % - у жителів райцентрів. Серед зареєстрованих випадків лептоспірозів за вищевказаний період 58,1 % заражень відбувалось в індивідуальних господарствах.

Захворюваність на лептоспірози в Україні за період спостереження має переважно спорадичний характер і лише іноді реєструються групові захворювання та невеликі спалахи. Однак, у 1997 р. у Миколаївській області мав місце значний (понад 100 випадків) спалах лептоспірозу природно-осередкового походження (носій лептоспір Grippotyphosa – сіра полівка). Захворіли люди, які збирали урожай хліба на затопленій території без спецодягу. Слід відмітити, що такі спалахи мали місце на території Львівської і інших західних областей в кінці 40-х – початку 50-х років, але після механізації сільськогосподарських робіт вони перестали реєструватися.

Випадок у Миколаївській області показує, що природні осередки лептоспірозів існують постійно і при збігу певних умов можуть давати спалахи.

Характерними епідеміологічними рисами лептоспірозів в Україні є літньо-осіння сезонність (згідно з усередненими даними за 1985 – 2001 рр. 65,9 % зареєстрованих випадків інфікувань припадає на період з липня по жовтень), переважно водний шлях передачі збудника інфекції (43,9 % зареєстрованих випадків за період 1985 – 2001 рр. мали водне походження, 33,4 % - контактно-побутовий шлях, 12,7 % - харчовий, 10,0 % - не з’ясовано), переважна питома вага хворих серед дорослого населення (86,6 % - дорослі, діти до 14 років становили в середньому 3,2 % від загальної кількості захворілих за проаналізований період, 10,2% - люди похилого віку).

Залишається високою летальність при лептоспірозах. За період 1986 – 2001 рр. її рівень коливався від 5,0 % (в 1998 р.) до 12,0 % (в 1994 р.). Середній показник становив 9,1%.

Це пов’язано, насамперед, з провідною роллю лептоспір Icterohaemorrhagiae в етіологічній структурі лептоспірозів, які, за даними більшості авторів, викликають найбільш тяжкі клінічні форми захворювання. Можна навести такі дані: у 1973 році, коли в етіологічній структурі переважали лептоспіри серогрупи Pomona, в Україні був зареєстрований лише один випадок лептоспірозу з летальним наслідком, у 1974 році – 2. Із збільшенням питомої ваги іктерогеморагічного лептоспірозу летальність зростала.

Дуже важливим фактором, який впливає на летальність при лептоспірозах, є строки госпіталізації. Майже всі летальні випадки були пов’язані з пізньою госпіталізацією з різних причин (пізнє звернення – на 4-5-й дні хвороби, пізня діагностика лікарями). Навіть в умовах лікарні були випадки, коли у хворого на лептоспіроз діагноз був встановлений неправильно. Тому рання діагностика лептоспірозу, розробка експрес-методів для такої діагностики мають першочергове значення не тільки з епідеміологічною метою, але й для лікування хворих.

Епідеміологічна оцінка використання РНГА та удосконаленого НІФМ в діагностиці лептоспірозів. Задачею наших досліджень щодо підвищення ефективності епідеміологічного нагляду було удосконалення експрес-методів виявлення випадків лептоспірозів і використання цих методів для епідеміологічних досліджень. Нами був удосконалений чутливий варіант НІФМ, на основі застосування антигену, добутого зі свіжовиділених регіональних штамів лептоспір, підбору оптимальних доз антигену та кон’югату антитіл з пероксидазою хріну.

У своїх дослідженнях ми виходили з того доведеного факту, що застосування для виготовлення імунобіологічних препаратів антигенів, отриманих з регіональних штамів лептоспір, підвищує чутливість методів. Це доведено на прикладі вдосконалення реакції мікроаглютинації, що використовується для серологічної діагностики лептоспірозів, та при експериментальному виготовленні і випробуванні еритроцитарного лептоспірозного діагностикуму [Є.П.Бернасовська і співавт., 1989]. Нами одержано позитивний результат на прикладі НІФМ, який свідчить про те, що чутливість НІФМ з антигенами, виділеними з регіональних вірулентних штамів, вища в 2-4 рази, ніж з антигенами з еталонних (музейних) штамів. Експресність, висока чутливість, специфічність та простота застосування НІФМ та РНГА дозволять отримувати додаткові дані при епідеміологічних обстеженнях.

НІФМ для діагностики лептоспірозів застосовували ряд дослідників, переважно зарубіжних: B.Adler et al. [1980], W.Terpstra et al. [1980], M.Mailloux et al. [1984], Е.Г.Волина [1988]. В Україні цей метод було впроваджено О.В.Мельницькою [1989, 1996]. Вказані дослідники показали чутливість і специфічність НІФМ, але для епідеміологічних обстежень в осередках лептоспірозу ця реакція не застосовувалась. Зазначене відноситься й до РНГА з полівалентним еритроцитарним лептоспірозним діагностикумом [О.В.Мельницька, 1994]. Але, на наш погляд, простота і доступність цих двох реакцій, можливість раннього виявлення антитіл саме і робить ці тести перспективними для епідеміологічних досліджень, особливо для точної і швидкої розшифровки спалахів лептоспірозів.

Було оцінено два скринінг-тести (удосконалений нами НІФМ та РНГА з ПЕД) при проведенні широких епідеміологічних досліджень в 3 областях України (Чернігівська, Сумська, Вінницька), АР Крим та в м. Києві. Дослідження проводилися у 2 напрямках: обстеження хворих з підозрою на лептоспіроз та дослідження ниркової тканини дрібних ссавців з метою виявлення їх інфікованості лептоспірами і дослідження сироваток крові зазначених тварин для оцінки циркуляції збудника.

Застосування скринінг-тестів проводили паралельно з РМА. Для порівняльного визначення чутливості РМА з РНГА і НІФМ було досліджено 299 сироваток крові від хворих з підозрою на лептоспіроз (табл.1). При застосуванні РМА в 82 сироватках (27,4%) виявлено антилептоспірозні антитіла в діагностичних титрах. В РНГА та НІФМ 119 (39,8%) досліджених сироваток крові були позитивними.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика трьох серологічних тестів (РМА, РНГА, НІФМ) при обстеженні хворих з підозрою на лептоспіроз

Метод | Кількість досліджених сироваток | Наявність антилептоспірозних антитіл (%) | СГТ антитіл | Похибка СГТ (%) | Абс. | М+m | РМА | 299 | 82 | 27,4+2,7 | 1:430 | +8,7; -8,0 | РНГА | 299 | 119 | 39,8+2,8 | 1:1280 | +8,7; -8,0 | НІФМ | 299 | 119 | 39,8+2,8 | 1:3680 | +8,7; -8,0 | Аналіз результатів проведених досліджень показав: НІФМ і РНГА були високочутливими і специфічними. Слід відмітити, що в деяких випадках у хворих у перші дні захворювання в 37 (12,4%) сироватках крові спостерігали негативні результати РМА при позитивних результатах у РНГА і НІФМ. При обстеженні в РМА зазначених хворих на другий – третій тижні захворювання отримали позитивні результати в діагностичному титрі, що підтверджує специфічність запропонованих тестів.

Таким чином, позитивні результати в зазначених тестах реєстрували у хворих на лептоспіроз, діагноз у яких був підтверджений і в „золотому стандарті” – РМА. Негативні результати РНГА і НІФМ співпадали з негативними результатами в РМА.

У хворих на лептоспірози рівень антилептоспірозних антитіл в РНГА коливався від 1:160 до 1:10240, середній геометричний титр (СГТ) антитіл дорівнював 1:1280. В НІФМ рівень антилептоспірозних антитіл був у межах від 1:400 до 1:102400, СГТ складав 1:3680; в РМА – від 1:100 до 1:6400, СГТ – 1:430. Чутливість РНГА з ПЕД виявилась вища за РМА в 3 рази (р<0,001), чутливість НІФМ – у 8,7 разів (р<0,001).

Наведені дані свідчать про високу діагностичну цінність використаних тестів, особливо враховуючи можливість ранньої діагностики захворювання.

При бактеріоскопічному дослідженні ниркової тканини 3539 гризунів, виловлених у досліджуваних областях з метою визначення їх інфікованості лептоспірами, позитивні результати були отримані в 3,2% від загальної кількості тварин. При визначенні антилептоспірозних антитіл за допомогою РМА в сироватках зазначених тварин позитивні результати складали 9,1% (табл.2).

Таблиця 2

Порівняльна характеристика РМА і РНГА при виявленні інфікованості гризунів лептоспірами

Метод

Кількість обстежених гризунів | Наявність антилептоспірозних антитіл (%) | СГТ антитіл | Похибка СГТ, % | Абс. | М+m | РМА | 3539 | 321 | 9,1+0,5 | 1:37 | +5,7; -5,4 | РНГА | 3539 | 589 | 16,6+0,6 | 1:61 | +7,2; -6,7 |

Титр антитіл в РМА коливався від 1:10 до 1:160. Зокрема, антитіла в титрі 1:10 виявлені у 0,6% гризунів, в титрі 1:20 – 25,5% гризунів, 1:40 – у 63,9%, 1:80 – у 6,9%, 1:160 – у 3,1% від числа серопозитивних тварин. Середній титр склав 1:37. Паралельне дослідження сироваток крові дрібних гризунів в РНГА з лептоспірозним полівалентним антигенним еритроцитарним діагностикумом дозволило виявити 589 гризунів з серопозитивними результатами, що становило 16,6% від загальної кількості виловлених. Титр антилептоспірозних антитіл коливався від 1:20 до 1:640, зокрема 6,6% серопозитивних тварин мали антитіла у титрі 1:20, 48,2% – 1:40, 31,1% тварини – 1:80, 7,6% – 1:160, 3,4% – 1:320, 3,1% – 1:640. СГТ антитіл дорівнював 1:61.

Більша частота виявлення антитіл у РНГА, ніж у РМА, пов’язана з показаною вище можливістю зазначеного методу визначати антитіла в більш ранні строки інфікування. Крім того, враховуючи більшу чутливість РНГА, можна припустити, що в групу серопозитивних тварин увійшли особини з низькими анамнестичними титрами антитіл, які не вдалося виявити в РМА.

Наведені дані свідчать про високу інформативність застосованої нами РНГА для виявлення природних осередків лептоспірозів та оцінки інтенсивності циркуляції в них лептоспір.

При комплексному застосуванні класичних методів лабораторної діагностики (бактеріоскопія, РМА) і РНГА з лептоспірозним полівалентним еритроцитарним антигенним діагностикумом було виявлено ряд нових природних осередків лептоспірозів. Так, у Вінницькій області у Тростянецькому районі встановлено інтенсивний осередок лептоспірозу, пов’язаного з серогрупою Hebdomadis, серед лісових мишей (10,0 % носіїв серед досліджених тварин) і рудих польовок (7,5%). Схожі природні осередки визначені в Погребищенському районі. У Хмельницькому районі виявлено інтенсивний осередок, де лептоспіри серогруп Grippotyphosa та Hebdomadis циркулювали серед польових та лісових мишей.

Таким чином, випробування нових тест-систем для епідеміологічного дослідження показало, що РНГА з полівалентним антигенним еритроцитарним діагностикумом є дуже чутливим, досить специфічним і простим у застосуванні методом. Удосконалений нами непрямий імуноферментний метод при обстеженні хворих з підозрою на лептоспіроз виявився високочутливим та специфічним. Це свідчить про перспективу практичного використання РНГА та НІФМ при епідеміологічному нагляді на територіях, ендемічних щодо лептоспірозів.

За результатами, отриманими при виконанні роботи, визначено основні напрямки профілактики лептоспірозів: проведення систематичної суцільної дератизації; використання засобів індивідуального захисту при роботі в осередку; проведення планової імунопрофілактики контингентам ризику (населенню ендемічних територій та окремим професійним групам); проведення санітарно-освітньої роботи серед населення.

ВИСНОВКИ

1. Застосування серологічних методів діагностики (удосконаленого НІФМ та РНГА) дозволило підвищити ефективність епідеміологічного нагляду за лептоспірозами в Україні.

2. Запропоновано удосконалений варіант НІФМ для діагностики лептоспірозів, в основі якого лежить використання антигенів регіональних штамів лептоспір. Показана висока чутливість і специфічність удосконаленого НІФМ і РНГА для виявлення антилептоспірозних антитіл у хворих та можливість більш ранньої діагностики захворюваності у порівнянні з класичним тестом – РМА.

3. При проведенні епідеміологічного дослідження в 5 регіонах України протягом 1997-2002 рр. показано, що РНГА із застосуванням лептоспірозного полівалентного діагностикуму є високоінформативним скринінг-тестом для виявлення осередків лептоспірозів та моніторингу їх епідемічної активності.

4. Встановлено основні епідеміологічні характеристики лептоспірозної інфекції в Україні в сучасний період: перевага в етіологічній структурі лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae; високий рівень захворюваності пов’язаний зі значною розповсюдженістю сірих щурів, які є основним джерелом інфекції; тенденція до збільшення захворюваності серед мешканців сільської місцевості, провідна роль у захворюваності дорослого населення та її спорадичний характер; превалювання водного шляху передачі збудника; чітко виражена літньо-осіння сезонність.

5. Висока летальність при лептоспірозах (середній показник за період 1986-2001 рр. становив 9,1%) пояснюється перевагою в етіологічній структурі лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae (50,3 – 79,3 % від загальної кількості етіологічно розшифрованих випадків захворювань), які викликають найбільш тяжкі клінічні форми захворювання.

6. На основі вивчення епідеміологічних особливостей лептоспірозної інфекції в Україні сформульовані основні напрямки профілактики лептоспірозів: проведення систематичної суцільної дератизації, планової імунопрофілактики контингентам ризику, використання засобів індивідуального захисту, проведення санітарно-освітньої роботи серед населення.

СПИСОК ПРАЦЬ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. О.П.Сельнікова, М.О.Росада, О.В.Сурмашева, Є.П. Бернасовська, В.М.Кондратенко, Л.В.Третьякова, М.П. Компанцев. Епідеміологічні особливості лептоспірозів в Україні в сучасний період. // Інфекційні хвороби. – 2002.- №4, С.11-15.

Встановлено домінуюче значення в етіологічній структурі лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae. Визначено основні напрямки профілактики лептоспірозів.

2. М.О.Росада. Імунологічні методи в системі епіднагляду за лептоспірозами. // Інфекційні хвороби. – 2003.- №1.- С.41-43.

3. Сурмашева О.В., Бернасовська Є.П., Росада М.О., Кондратенко В.М., Третьякова Л.В., Компанцев М.П. Лептоспірози в Україні в сучасний період.// Довкілля та здоров’я.- 2003.- №3.- С.49-52.

Узагальнено та проаналізовано дані по захворюваності на лептоспірози в Україні за 1985-2001 рр., визначено середньобагаторічну динаміку захворюваності, визначено основні особливості перебігу лептоспірозів в сучасний період.

4. Е.П. Бернасовская, Е.В. Мельницкая, В.Н. Кондратенко, М.А. Росада, И.Г. Лукач. Определение чувствительности к антибиотикам штаммов лептоспир серогруппы Icterohaemorrhagiae, выделенных в Украине. // Лабораторная диагностика.-1999.-№2.-С.44-46.

Проведено визначення вірулентності досліджуваних регіональних штамів лептоспір.

5. О.В.Сурмашева, Є.П. Бернасовська, В.М.Кондратенко, М.О.Росада. Проблеми лептоспірозу в Україні в сучасний період. // Матеріали наради-семінару „Питання організації заходів профілактики особливо небезпечних інфекцій”.- Київ.-1999.-С.22-24.

Проведено аналіз захворюваності на лептоспіроз в період 1985-1998 рр., статистичну обробку даних.

6. О.П.Сельнікова, О.В.Сурмашева, Є.П. Бернасовська, В.М.Кондратенко, М.О.Росада. Епідеміологія лептоспірозу в сучасний період. // Тези V з’їзду інфекціоністів України (Івано-Франківськ, 13 квітня 1999 р.).-Івано-Франківськ.-1999.-С.31-33.

Спрогнозовано захворюваність на лептоспірози в 1999 р.

7. О.В.Сурмашева, М.О.Росада. Розробка непрямого імуноферментного аналізу для виявлення антилептоспірозних антитіл. // Тези V з’їзду інфекціоністів України (Івано-Франківськ, 13 квітня 1999 р.).-Івано-Франківськ.-1999.-С.31-33.

Виготовлення антигенних препаратів, оцінка їх ефективності

8. М.О. Росада, В.Б. Дунайський. Методи виявлення лептоспіроносіїв в природних осередках Вінницької області. // Тези доповідей наукової конференції „Розвиток санітарної мікробіології в Україні” (Чернівці, 17 травня 2002 р.). Чернівці.-2002.-С.89.

Аналіз ефективності використання удосконалених нових методів лабораторної діагностики в епіднагляді за лептоспірозами.

9. Є.П.Бернасовська, О.В.Сурмашева, В.М.Кондратенко, М.О.Росада. Епідеміологія і діагностика лептоспірозу в Україні в сучасний період. // Тези доповідей конференції мікробіологів, епідеміологів і інфекціоністів (Вінниця, 11-12 квітня 2000 р.).-Вінниця.-2000.- С.28.

Проведено аналіз захворюваності на лептоспіроз в період 1985-1999 рр., спрогнозовано захворюваність на лептоспірози в 2000 р.; проаналізовано ефективність використання удосконалених нових методів лабораторної діагностики в епіднагляді за лептоспірозами.

10. О.В.Сурмашева, В.М.Кондратенко, М.О.Росада. Сучасні аспекти лептоспірозу в Україні. // Тези доповідей конференції головних епідеміологів України (30 жовтня 2000 р., м.Київ)-Київ.-2000.- С.32.

Оцінено сучасний стан захворюваності на лептоспірози, статистична обробка даних, оформлення роботи.

11. О.В. Сурмашева, М.О. Росада. Експрес-методи в діагностиці лептоспірозу. // Важливі зоонози: Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України (13-14.05.1999 р., Луцьк).- Тернопіль: Укрмедкнига.- 1999. - С.109-110.

Отримання антигенних препаратів з регіональних штамів лептоспір; визначення діагностичної ефективності удосконалених методів лабораторної діагностики.

12. М.О. Росада, Є.П. Бернасовська, О.В. Сурмашева, В.М. Кондратенко. Особливості захворюваності на лептоспірози в Україні. // Збірник матеріалів наради-семінару з актуальних питань дезінфекційної справи в Україні.-(Севастополь, 11-13 вересня 2002 р.). – Севастополь.-2002.- С.29-31.

Визначення епідеміологічних особливостей захворюваності на лептоспіроз в період 1985-2001 рр., статистична обробка даних.

13. М.О.Росада. Застосування нових методів лабораторної діагностики лептоспірозу. // VI з’їзд інфекціоністів України “Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами” (Одеса, 25-27 вересня 2002 р.).- Одеса.-2002.-С.55-56.

АНОТАЦІЇ

Росада М.О. Удосконалення епідеміологічного нагляду за лептоспірозами шляхом застосування серологічних методів діагностики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.02 – епідеміологія. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України, Київ, 2003.

У дисертації висвітлено особливості епідемічного та епізоотичного процесів лептоспірозів в Україні за період 1985 – 2001рр.: перевага в етіологічній структурі лептоспір серогрупи Icterohaemorrhagiae; високий рівень захворюваності пов’язаний зі значною розповсюдженістю сірих щурів, які є основним джерелом інфекції; хворіє переважно доросле населення з превалюванням спорадичної захворюваності, тенденція до збільшення захворюваності серед мешканців сільської місцевості; превалювання водного шляху передачі збудника; чітко виражена літньо-осіння сезонність. Удосконалено непрямий імуноферментний метод (НІФМ) для виявлення антилептоспірозних антитіл шляхом використання антигенів регіональних штамів лептоспір. Випробувано та надано оцінку ефективності удосконаленого НІФМ при обстеженні населення 5 регіонів України. Показано значно вищу ефективність щодо виявлення антилептоспірозних антитіл у сироватках крові НІФМ та реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) з полівалентним еритоцитарним діагностикумом у порівнянні з класичним методом – реакції мікроаглютинації, відповідно в 8,7 та в 3 рази (р<0,001). Доведено доцільність застосування РНГА для виявлення природних осередків лептоспірозів та контролю активності епізоотичного процесу. Визначено основні напрямки профілактики лептоспірозів.

Ключові слова. Лептоспіроз, лептоспіри, епідеміологічний нагляд, серологічна діагностика.

Росада М.А. Усовершенствование эпидемиологического надзора за лептоспирозами путем использования серологических методов диагностики. –Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.02 – эпидемиология. – Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В.Громашевского АМН Украины, Киев, 2003.

В диссертации отражены особенности эпидемического и эпизоотического процессов лептоспирозов в Украине за период 1985 – 2001гг.: преимущество в этиологической структуре лептоспир серогруппы Icterohaemorrhagiae (50,3-79,3 % случаев); высокий уровень заболеваемости связан со значительным распространением серых крыс, которые являются основным источником инфекции; ведущая роль в заболеваемости взрослого населения; спорадический характер заболеваемости; тенденция к увеличению заболеваемости жителей сельской местности, среди которых зарегистрировано 55,4% случаев (12,3 % - среди жителей районных центров, 32,4 % -среди жителей городов); превалирование водного пути передачи возбудителя (43,9% случаев имели водное происхождение); четко выраженная летне-осенняя сезонность. Кроме того, в этиологии лептоспирозов имеют значения возбудители серогрупп Grippotyphosa, Pomona, Hebdomadis, Canicola, в единичных случаях - Australis, Autumnalis, Bataviae. Среди зарегистрированных случаев 58,1 % заражений произошло в индивидуальных хозяйствах. Показано, что имеет место тенденция к росту заболеваемости лептоспирозами, что связано как с активизацией эпидемического процесса, так и с повышением эффективности лабораторной диагностики этой инфекции.

Остается высокой летальность при лептоспирозах, которая за изучаемый период составила 5,0-12,0 % (средний показатель – 9,1 %). Это связано как с превалированием в этиологии лептоспир серогруппы Icterohaemorrhagiae, так и с поздней госпитализацией и диагностикой.

Усовершенствован непрямой иммуноферментний метод (НИФМ) для выявления антилептоспирозных антител за счет использования антигенов региональных штаммов лептоспир. Чувствительность НИМФ при использовании антигенов, полученных из региональных штаммов лептоспир, оказалась в 2-4 раза выше, чем при использовании музейных штаммов. Дана оценка эффективности усовершенствованного непрямого иммуноферментного метода при обследовании населения 5 регионов Украины. Показана более высокая диагностическая эффективность при выявления антилептоспирозных антител в сыворотках крови НИФМ и РНГА с поливалентным эритроцитарным диагностикумом в сравнении с классическим методом (реакция микроагглютинации) - соответственно в 8,7 и в 3 раза (р<0,001). Доказана целесообразность применения РНГА для выявления природных очагов лептоспирозов и контроля активности эпизоотического процесса. При выполнении работы установлены новые очаги лептоспирозов, оценена интенсивность циркуляции лептоспир среди грызунов. Определены основные направления профилактики лептоспирозов: проведение сплошной систематической дератизации, плановой иммунопрофилактики контингентам риска, использование средств индивидуальной защиты, проведение санитарно- просветительской работы среди населения. Результаты работы положены в основу методических рекомендаций „Противоэпидемические мероприятия и лабораторная диагностика лептоспирозов”, утвержденных Постановлением Главного государственного санитарного врача Украины №19 от 29.12.2002 г.

Ключевые слова. Лептоспироз, лептоспиры, эпидемиологический надзор, серологическая диагностика.

Rosada M.A. Improvement of epidemiological surveillance of leptospirosis by use of serological methods of diagnostics. -Manuscript.

Thesis for a degree of Candidate of medical science by speciality 14.02.02 –epidemiology. Lev Gromashevskiy Institute of Epidemiology and Infectious Diseases of Academia of Medical Science of Ukraine, Kiyv, 2003.

In the dissertation the features epidemic and epizootic of process of leptospirosis in Ukraine during the period from 1985 till 2001 years are reflected: advantage in etiological frame of leptospira serogrupe Icterohaemorrhagiae; the high level of incidence rates is connected to appreciable diffusion grey rats, which are the fundamental source of an infection contamination; a leading role in a case rate of the adult population; sporadic character of a case rate; the tendency to augmentation of a case rate of the inhabitants of a countryside; a predominance of a waterway of transmission of the originator; the legiblly expressed summer-autumn seasonal prevalence. Is advanced indirect immunoenzyme method for revealing antileptospiral antibodies at the expense of use of antigens of regional strains of leptospiras. The assessment of efficacy of the advanced indirect immunoenzyme method is given at inspection of the population 5 regions of Ukraine. Higher diagnostic efficacy is shown at revealing antileptospirosis antibodies in serums of a blood indirect immunoenzyme method and the indirect hemagglutination test in comparison with a classical method (the microagglutination test) - accordingly in 8,7 and in 3 times (р<0,001). The expediency of application an indirect hemagglutination for revealing the connatural locuses of leptospirosis and surveillance of activity epizootic of process is proved. The fundamental directions of prophylaxis of leptospirosis are determined.

Key words: leptospirosis, leptospira, epidemiological surveillance, serological methods of diagnostics.