РОМАНОВИЧ МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ

УДК: 619:616. 981. 48-084

ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕРАПІЇ І ПРОФІЛАКТИКИ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ХВОРОБ НОВОНАРОДЖЕНИХ ТЕЛЯТ ШЛЯХОМ

ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ ЗАСОБІВ ІМУНОКОРЕКЦІЇ

16.00.03–ветеринарна мікробіологія та вірусологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

КИІВ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, академік УААН Завірюха Анатолій Іванович, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії бактеріології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Волинець Леонід Кузьмич, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринництва

кандидат ветеринарних наук, доцент Ібатулліна Фльора Жаферівна, Національний аграрний університет, доцент кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології

Провідна установа: Інститут експериментальної і клінічної

ветеринарної медицини УААН,

лабораторія вивчення хвороб молодняка, м. Харків

Захист відбудеться 17 червня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони,13, навчальний корпус 4, кім. 41.

Автореферат розісланий 24 квітня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успіх у справі вирощування високопродуктивних тварин започатковується від народження здорового молодняку.

Одним із найбільш складних питань розвитку тваринництва є боротьба з хворобами травного каналу новонароджених телят, які широко розповсюджені незалежно від характеру технологій утримання тварин (Апатенко В.М., 1991; Скибіцький В. Г. , 1994 ; Головко А.М., 1996; Левченко В.І. і співроб., 1997; 1998; Литвин В.П. і співроб.,1998, 2000).

Труднощі боротьби з неонатальною діареєю телят зумовлені тим, що пронос у тварин розпочинається з першого дня їх життя і розглядається спеціалістами, як комплекс симптомів різних захворювань (гастроентерит, колібактеріоз, криптоспоридіоз, хламідіоз тощо). Інакше кажучи, в основі діагностики, профілактики і лікування гострого шлунково-кишкового розладу у телят в перші дні їх життя практично зберігається принцип: один збудник – одна хвороба, що в умовах ведення сучасного тваринництва часто не відповідає дійсності.

Сучасна спеціальна література з питань діарей новонароджених телят визначає захворювання діареєю як окрему хворобу, з комплексною етіологією, що проявляється на фоні аліментарних, вірусних, мікробних, імунологічних, стресових, генетичних і інших факторів, сукупність яких буває настільки різновидною, що практично неможливо встановити домінуючий вплив якої-небудь групи факторів або одного із них (Завірюха А.І., Левченко В.І., Фукс П.П., 1994; Карпуть И.М.,1996; Чумаченко В.Ю.,1997; Литвин В.П. і співроб., 1998; Маслянко Р.П., 1999; Альфахурі Імад , Апатенко В.М.,2000). Незважаючи на вдосконалення діагностичних тестів і методів ізоляції ентеро-патогенних факторів, інтерпретація отриманих лабораторних даних представляє ще більшу проблему. Наявність мікроорганізмів і вірусів в фекаліях телят з клінікою діареї не може служити надійним критерієм оцінки їх вірулентності, тому що ці мікроорганізми виявляються і у здорових тварин (Головаха В., 1996; Коломієць С., Дзевенко А., Носков В., 1999; Косенко М.В., Любенко Я.М.,1999).

Сьогодні ще існує ряд важливих проблем щодо специфічної профілактики і терапії шлунково–кишкових захворювань молодняку і вони чекають свого вирішення. Актуальною є подальша розробка препаратів, методів і способів неспецифічної профілактики і терапії на основі комплексного підходу до вирішення спеціальних і організаційно–господарських питань ( Демченко А.В. і ін. 1996; Завірюха А.І. і ін., 1999; Калашник І.О., 1990; Литвин В.П., 1996; Маслянко Р.П., Кравців Ю.Р., 2000).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є підрозділом комплексної теми кафедри епізоотології Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького “Питання епізоотології, патоморфології і діагностики бактеріальних шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят в західних областях України та способи їх профілактики” та “Розробити технологію виготовлення високоефективних вакцинних і хімікотерапевтичних препаратів для лікування й профілактики шлунково-кишкових, респіраторних та метаболічних хвороб телят” (номер держреєстрації ІА 01011472 Р).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було розробити ефективну схему стимуляції імунобіологічної резистентності організму новонароджених телят як основу профілактики заразних шлунково-кишкових захворювань. Для реалізації вказаної мети були поставлені наступні завдання:

- вивчити вміст гормонів щитовидної залози Т3– трийодтироніну і Т4–тироксину у крові глибокотільних корів та народжених від них телят;

- провести оцінку стимулюючої дії розробленого препарату– лактогену на функцію щитовидної залози та якість молозива у корів-матерів;

- розробити методи корекції та профілактики дисбактеріозу у новонароджених телят з використанням пробіотика – бовітоксу;

- провести клінічні досліди з оцінки лактогену, гематину і бовітоксу, як препаратів неспецифічного захисту новонароджених телят проти шлунково-кишкових захворювань;

- вивчити ефективність профілактики омфалітів як заходу у системі загальних ветеринарно–санітарних міроприємств профілактики шлунково– кишкових захворювань телят.

Об’єкт дослідження. Корови і нетелі в останні два місяці тільності та новонароджені телята з розладами функції шлунково-кишкового тракту, збудники хвороб.

Предмет дослідження. Кров і сироватка крові від корів і телят та склад мікрофлори кишечника клінічно здорових і з розладами шлунково-кишкового тракту телят.

Методи дослідження: клінічні, епізоотологічні, бактеріологічні, морфологічні, фізіолого-біохімічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблена і апробована технологія отримання здорового новонародженого молодняку великої рогатої худоби із парентеральним застосуванням комплексного мікроелементного препарату лактоген, який вміщує в оптимальних співвідношеннях йод елементний, цинк, калій і сірку для корів і телят. Експериментальними дослідженнями доведено, що щитовидна залоза активно реагує на введення лактогену. Так, вміст гормонів Т (трийодтиронін) та Т (тироксин) зростає відповідно на 46,0 та 37,0 %, внаслідок чого у тільних корів покращуються процеси обміну речовин в організмі, зростає кількість загального білку на 8,0 %, вміст каротиноїдів збільшується на 57,0 %, нормалізується кислотно-лужна рівновага, що забезпечує народження фізіологічно здорових телят.

Вперше застосовано тканинний препарат з крові корів, опроміненої УФ променями – гематин, для стимуляції загальної резистентності організму новонароджених телят. Застосування лактогену і гематину за розробленою схемою телятам після народження посилює стійкість проти патогенної та умовно-патогенної мікрофлори, скорочує тривалість і тяжкість перебігу розладів травлення, забезпечує більш високу їх збереженість.

Встановлена можливість корекції бактеріального ценозу травного каналу новонароджених телят за допомогою препарату бовітокс в умовах геохімічної провінції західного регіону України.

На основі препаратів бовітокс, лактоген, гематин розроблено і впроваджено комплексний метод профілактики і лікування шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят.

Доведено важливу етіологічну роль в патогенезі розладів травлення у новонароджених телят, омфаліту та пупкового сепсису, що вимагає включення до комплексу профілактичних заходів ретельну асептизацію пуповини після народження телят.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволяють рекомендувати дворазову обробку корів і нетелей у сухостійний період комплексним мікроелементним препаратом лактоген для підвищення життєздатності новонароджених телят.

Найбільш висока ефективність з профілактики гострих розладів шлунково-кишкового тракту новонароджених телят досягається від обробки препаратом лактоген тільних тварин, та обробкою лактогеном, гематином і бовітоксом, отриманого від них молодняку.

Розроблений спосіб обробки пуповини разом із застосуванням препаратів (лактогену, гематину, бовітоксу)–стимуляторів гуморальних факторів імунітету новонароджених телят дозволяє знизити в неблагополучних господарствах захворюваність різними формами омфаліту і летальність від пупкового сепсису та запобігти шлунково-кишковим захворюванням.

Особистий внесок здобувача. Весь обсяг експериментальних досліджень за темою дисертаційної роботи, добір та аналіз даних літератури, статистична обробка та теоретичне обґрунтування одержаних результатів, їх опис і аналіз виконані здобувачем особисто під керівництвом доктора ветеринарних наук, академіка УААН А.І. Завірюхи.

Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертації доповідалися і отримали схвалення на наукових форумах: міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зооінженерії та технології продуктів тваринництва” (Львів, 1997); ІІ міжнародній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 1998); на науково-практичних конференціях Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького (1998-2002 рр.).

Публікації матеріалів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт, з яких 4- у фахових виданнях, 2 – у матеріалах міжнародних конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 160 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, загальної методики та основних методів досліджень, власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів , висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Список літератури включає 243 джерела, з них 65 іноземних. Рукопис містить 30 таблиць, 2 рисунки, 13 додатків.

ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріали та методи досліджень. Експериментальна частина роботи виконана впродовж 1995-1998 років на базі навчально-дослідного господарства “Давидівський” та держгоспу “Звенигородський” Пустомитівського району Львівської області. Клініко-епізоотологічні обстеження хворих та умовно здорових телят проводили безпосередньо на фермах. Визначали умови утримання, годівлі, проводили лікувальні та профілактичні обробки, визначали ефективність проведення.

Для визначення складу мікрофлори кишечника умовно-здорових новонароджених телят і телят з розвинутим дисбактеріозом кишечника за допомогою стерильних тампонів відбирали калові маси безпосередньо з прямої кишки хворих гастроентеритом і умовно здорових телят, оброблених препаратом бовітокс. Кожен тампон поміщали в пробірку з 5 см3 стерильного фізіологічного розчину і доставляли в лабораторію. Відібрані проби сіяли на МПА, МПБ, МППБ, середовища Ендо, Плоскірєва та Вільсон-Блєда.

Для вирощування молочнокислих мікроорганізмів використовували збагачений гідролізат молока.

Для проведення бактеріологічного дослідження матеріалу від загиблих телят брали селезінку, трубчату кістку, жовч, нирки, кишечник. Дослідження проводили у Львівській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини.

Лабораторні дослідження крові проводили у лабораторії Львівського філіалу Київського інституту гематології і переливання крові та Центральній лабораторії Львівського медичного університету. Проводили морфологічні дослідження крові - кількість еритроцитів і лейкоцитів, виведення лейкограми, визначення концентрації гемоглобіну за загальноприйнятою методикою (А.М.Кудрявцев (1974); І.П. Кондрахін з співавторами (1985)).

Концентрацію загального білку визначали за біуретовою реакцією, наявність білкових фракцій – методом електрофорезу на плівках із ацетату целюлози, каротин – за Рачевським, кальцій – трилонометричним методом, неорганічний фосфор – набором Біо-ЛАХЕМА-Тест, цукор – глюкозо-оксидним методом, резервну лужність – за Раєвським.

Бактерицидну активність сироватки крові визначали за О.В.Смірновою, Т.А.Кузміною, (1987); лізоцимну активність – нефелометричним методом (В.Г.Дорофейчик, 1987); вміст імуноглобулінів – методом радіальної імунодифузії (Дж.Фейн, Г.Манчіні, 1987); визначення Т- і В- лімфоцитів – реакцією розеткоутворення (Р.П.Маслянко, 1987).

Вірусологічні дослідження проводили на кафедрі мікробіології і вірусології Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького за методиками УНІЕВ (1983), а також за Ю.П.Сміяном (1987).

У плазмі крові визначали вміст гормонів щитовидної залози – трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4) радіоімунологічним методом з використанням антисироваток. Дослідження проводили у радіоізотопній лабораторії Львівського медичного університету.

У молозиві корів визначали вміст загального білку рефрактометричним методом, концентрацію імуноглобулінів – цинк-сульфатним методом.

Патологоанатомічні дослідження проводили за методом Шора, з повною евісцерпацією органів, в прозекторії кафедри гістології і патологічної анатомії Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького.

Результати експериментальних досліджень опрацьовані методом варіаційної статистики за І.А.Ойвіним (1960).При обробці цифрових даних використовували мікро-ЕВМ (МК-59, МК-61).

Достовірність різниці (Р) оцінювали за таблицею Стюдента. Результати дослідів вважали статистично вірогідними лише в тих випадках, коли Р<0,05; Р<0,02; Р<0,01; Р<0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Симптоми, діагностика і лікування телят, хворих розладами харчотравлення. На основі клінічних досліджень здорових та хворих телят, патологоанатомічного розтину трупів, результатів бактеріологічного та вірусологічного досліджень встановлено, що в більшості випадків причиною гострих розладів шлунково-кишкового каналу телят була змішана інфекція – колібактеріоз, рота- та коронавірусна, інфекції.

Першорядним значенням і базою, фундаментом для виникнення інфекційних захворювань є наявність патогенних збудників хвороби, які вражають новонароджених тварин на фоні порушень умов годівлі, догляду та утримання не тільки корів, але й новонароджених телят. При цьому створюються умови для розвитку дисбактеріозу, “відкриваються” ворота для збудників інфекцій, підвищується ураженість тканин, змінюються взаємовідносини між макро - і мікроорганізмом на користь останнього. За таких обставин умовно патогенні мікроорганізми набувають нових властивостей, тобто здатних викликати захворювання.

Успіх лікування телят з симптомами діареї значною мірою залежить від своєчасної діагностики та раннього застосування ефективних лікарських речовин та засобів стимуляції імунної реактивності організму. З цією метою ми розробили план лікування, спрямований на пригнічення умовно патогенної мікрофлори в шлунку та кишечнику, інгібіцію збудників хвороби, нормалізацію процесів травлення, запобігання порушень водно-сольового обміну, зниження токсикозу, підвищення резистентності і реактивності організму та ліквідацію дисбактеріозу.

Роль умовно-патогенної мікрофлори в захворюванні гастроентеритом новонароджених телят та профілактика недуги. З даних таблиці 1 видно, що на 1см2 підлоги пологового приміщення мешкає більше 2 млн. мікробів патогенної кишкової палички, більше 20 тис. клостридій та біля 3,5 млн. кокових мікроорганізмів.

Новонароджені тварини в перші хвилини життя потрапляють під значний вплив мікробів, які заселяють шлунково-кишковий тракт, і в процесі

Таблиця 1

Забрудненість мікроорганізмами пологового приміщення держгоспу “Звенигородський”, M±m, n=10

№ п/п | Вид мікробів | Мікробні тіла на 1см2

підлоги, тис

1 | Е. coli (патогенна ) | 2353,00±135,13

2 | Cl. perfringens | 21,00±3,74

3 | L. acidophilus | не виявлено

4 | Strept. lactis | 1355,00±100,75

5 | E. coli ( не патогенна ) | 8,80±0,99

6 | Коки | 3540,00±234,16

постнатального життя формується імуно-компетентна система. Це підтверджується результатами мікробіологічних досліджень фекалій, взятих з прямої кишки, проведених в різні терміни після народження (табл. 2).

Таблиця 2

Видовий склад мікробів, виявлених в фекаліях прямої кишки новонароджених телят, не оброблених бовітоксом, M±m, n=10

№

п/п | Вид мікробів | Мікробні тіла в 1см3 фекалій, тис.

години після народження

3 | 24 | 120

1. | Е. coli (патогенна) | 941,0±70,80 | 26583,0±2470,42 | 3100,0±2395

2. | E. coli ( не патогенна) | не виявлено | 434,0±32,97 | 888,0±2,78

3. | Cl. perfringens | 195,0±8,83 | 724,0±85,52 | не виявлено

4. | L. acidophilus | не виявлено | не виявлено | 60,0±3,16

5. | Strept. lactis | 918,0±33,01 | 21755,0±159,07 | 28156,0±204,16

6. | Кокова мікрофлора | 3340,0±134,03 | 12767,0±1358,70 | 19190,0±36,96

З наведених показників результатів експериментальних досліджень видно, що у виробничих умовах антагоністи кишкової і гнилісної мікрофлори - молочнокислі мікроорганізми і непатогенні ешерихії починають нарощувати чисельність своїх популяцій на п’яту добу життя тварини і на цей термін часу значно зменшуються показники кількості патогенних мікроорганізмів.

У зв’язку з цим виникла думка застосувати препарати-пробіотики, які в своєму складі мають живі молочнокислі мікроби та непатогенну кишкову паличку. Для цієї мети ми вибрали препарат бовітокс. Результати бактеріологічних досліджень фекалій новонароджених телят, оброблених бовітоксом, подані в таблиці 3.

Таблиця 3

Видовий склад мікробів, виявлених в фекаліях прямої кишки телят,

яким задавали бовітокс, M±m, n=10

№

п/п | Вид мікробів | Мікробні тіла в 1 см3 фекалій, тис.

години після народження

3 | 24 | 120

1. | Е. coli (патогенна) | 576,0±35,54 | 231,0±21,43 | 300,0±1,06

2. | E. coli (не патогенна) | 4228,0±35,97 | 2146,0±170,50 | 3018,0±211,62

3. | Cl. perfringens | 8,0±0,76 | не висіялися | не виявлено

4. | L. acidophilus | 92,0±4,73 | 1859,0±4,06 | 3115,0±10,30

5. | Strept. lactis | 569,0±4,17 | 5450,0±162,30 | 3832,0±124,13

6. | Коки | 3393,0±516,47 | 1426,0±0,35 | не визначали

Дані таблиці 3 свідчать, що штучне заселення травного каналу новонароджених телят мікрофлорою, антагоністичною по відношенню до патогенних ешерихій та гнилісної мікрофлори, суттєво впливає на видовий склад мікробів у їх травному каналі.

Порівнюючи дані таблиць 2 і 3, можна констатувати, що протягом перших трьох годин після перорального введення бовітоксу патогенні ешерихії та клостридії все таки колонізують травний канал, але перевага популяцій мікробів-антагоністів (непатогенна кишкова паличка, молочнокислі види мікробів) пригнічує їх розвиток, і вони не впливають негативно на здоров’я тварин.

Крім того, у необроблених бовітоксом тварин мікроби ацидофільної палички приживляються в травному каналі аж на п’яту добу, тоді як штучне заселення каналу молочнокислими мікробами сприяє негайній колонізації ними травного каналу новонародженої тварини.

Одночасно в травному каналі приживляється непатогенна кишкова паличка, яка є не тільки антагоністом ешерихій і гнилісних мікробів, але і активним учасником травлення та забезпечення новонародженого вітамінами групи В.

У порівнянні з необробленими новонародженими телятами в оброблених бовітоксом тварин кількість патогенних ешерихій на кінець першої доби життя зменшується в 115 разів, а клостридії зовсім не висіваються. Майже в 9 разів менше кокової мікрофлори.

На основі результатів проведених досліджень можемо зробити висновок, що з метою захисту новонароджених телят від умовно патогенної кишково-паратифозної групи мікробів необхідно зразу після народження телятам давати перорально препарати-пробіотики і, зокрема, препарат бовітокс. Це запобігає їх захворюванню гастроентеритом з ознаками діареї і підвищує збереження поголів’я.

Реакція організму тільних корів на парентеральне введення імуностимулятора лактогену. Результати проведених досліджень на тільних коровах показують, що парентеральне введення імуностимулятора лактогену зумовлює зміни у біохімічному складі сироватки крові вагітних тварин, збільшується кількість загального білку на 8,0 %, нормалізуеться кислотно-лужна рівновага, підвищується вміст каротиноїдів на 57,0 %, в той час як у контрольних тварин дані показники були менші вихідного рівня або відповідали йому (табл. 4).

Таблиця 4

Вплив лактогену на біохімічні показники сироватки крові сухостійних корів,

М±m, n=8

Показники | Дослідна група | Контрольна група

до введення

препарату | через 10 діб після введення | відповідно

дослідний | відповідно

дослідній

Білок загальний, г/л | 68,20±1,60 | 73,60±1,91

Р<0,05 | 68,90±2,90 | 68,6±1,82

Р<0,001

Каротиноїди,

мг % | 0,210±0,10 | 0,334±0,15

Р<0,001 | 0,229±0,05 | 0,230±0,02

Р<0,01

Кальцій, ммоль/л | 2,48±0,01 | 2,53±0,05

Р<0,001 | 2,49±0,07 | 2,32±0,08

Фосфор неорг.,

ммоль/л | 1,86±0,05 | 2,12±0,08

Р<0,02 | 1,98±0,12 | 2,06±0,06

Р<0,001

Резервна лужність об. % СО2 | 41,82±0,41 | 43,60±0,65

Р<0,05 | 41,91±0,49 | 42,59±0,67

Р<0,001

Аналіз вмісту у плазмі крові гормонів щитовидної залози-трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4) показав, що у дослідній групі тварин після введення препарату вміст обох гормонів збільшився і був вищим, ніж у тварин контрольної групи відповідно на 61,0 та 3,0 % (табл. 5).

Серед телят, які народилися від корів дослідної групи, захворюваність гастроентеритом становила 22,0 %, а від корів контрольної групи–70,0 %. Тривалість роз-

ладів травлення у телят контрольної групи була на 1-1,5 доби довшою, ніж у тварин дослідної групи. У 70,0 % телят, одержаних від корів контрольної групи, на першу–другу добу виникала діарея, яка перебігала у тяжкій формі з ознаками інтоксикації. Хвороба тривала в середньому шість діб.

Таблиця 5

Вміст гормонів щитовидної залози у плазмі крові сухостійних корів, n=8

Показники | Дослідна група | Контрольна група

до введення

препарату | через 10 діб після введення | відповідно

дослідний | відповідно

дослідній

Т3, нмоль/л | 0,63±0,03 | 0,92±0,09

Р<0,02 | 0,63±0,09 | 0,57±0,03

Р<0,001

Т4, нмоль/л | 16,0±1,14 | 22,0±1,85

Р<0,02 | 11,81±1,54 | 8,05±0,54

Р<0,05

На фоні введення препарату тільним коровам відмічено зміни показників імунобіологічної реактивності організму телят, що народжуються.

Порівнюючи показники сироватки крові телят, які народилися від корів, оброблених імуностимулятором, з показниками сироватки крові телят, що народилися від корів, яким імуностимулятор не застосовували, бачимо, що у телят першої групи біохімічні і показники неспецифічної резистентності є вищими. Рівень загального білку в сироватці крові дослідних телят на третю добу після народження був на 9,0% вищим, ніж у телят контрольної групи. Вміст імуноглобулінів – на 72,0 % (P<0,001), бактерицидна активність сироватки крові – на 45,0 %, лізоцимна активність – на 28,0%.

Таким чином, отримані результати показали, що ін’єкції коровам у сухостійний період розчину мікроелементів йоду, калію, цинку в олії, з профілактичною метою, покращує обмінні процеси в організмі матерів і знижує захворюваність новонароджених телят в порівнянні з контрольною групою в середньому в 3-4 рази.

Реакція організму новонароджених телят на застосування лактогену і гематину. Лабораторні дослідження крові телят показують, що застосування імуностимуляторів–лактогену і гематину має виражену антианемічну дію. Так, через три доби після повторного введення препаратів в крові телят дослідної групи виявили вищі показники вмісту гемоглобіну на 7,5 %, еритроцитів–на 14,75 % , лейкоцитів–на 25,75 %, що вказує на більш високий рівень окисно-відновних процесів в організмі піддослідних тварин.

Процес видужування телят супроводжувався позитивними змінами і в білковому складі сироватки крові. Збільшення вмісту загального білку відмічено у телят дослідної групи на 16,0 %, що становило відповідно–68,3 г/л. проти 58,8 г/л–в контрольній. Збільшення кількості загального білку відбувалось за рахунок глобулінів, особливо альфа–та бета-фракцій, із незначною тенденцією до збільшення білку класу альбумінів.

Рівень резервної лужності в крові телят дослідної групи після застосування препаратів був вищий по відношенню до контрольної групи–на 12,4 %.

У процесі лікування тварин ми виявили вірогідне зростання бактерицидної і лізоцимної активності сироватки крові у телят обох груп. Однак, вони були менш значними у тварин контрольної групи, що становило бактерицидної активності менше–на 14,32 %, лізоцимної–на 8,4 %. Сумарний вміст імуноглобулінів в дослідній групі підвищився на 5,0 %, , в той час як у контрольній групі цей показник збільшився на 0,3 % .

Разом з тим, у телят дослідної групи був кращий клінічний стан, активніше проявлявся смоктальний рефлекс, відсутні ознаки інтоксикації, хоча частина із них все ж таки хворіла гастроентеритом, але в більш легкій формі.

Застосування імуностимуляторів має позитивний вплив на рівень у крові Т- і В-лімфоцитів. Так, у телят дослідної групи вміст В-лімфоцитів підвищився на 0,22 % (Р<0,01). У контрольній групі цей показник становив 1,30±0,39% і відповідав вихідному рівню (табл. 6). Аналіз субпопуляцій Т- лімфоцитів показав, що в крові телят дослідної групи порівняно з контрольними їх було на 6,5 % більше, що вказує на стимуляцію захисних факторів в організмі.

Таблиця 6

Вміст Т- і В-лімфоцитів у крові телят, М±m, n=7

Показники | До введення | Після введення

дослідна

група | контрольна

група | дослідна

група | контрольна

група

Лімфоцити, %

В- |

1,28±0,31 |

1,32±0,72 |

1,5±0,49

Р<0,01 |

1,30±0,39

Р<0,02

Т- | 4,7±1,24 | 3,5±1,54 | 11,0±1,28

Р<0,02 | 3,75±0,69

О- | 93,0±0,92 | 94,5±2,16 | 86,5±3,74

Р<0,05 | 94,75±0,71

Аналізуючи вміст у плазмі крові гормонів щитовидної залози Т3 (трийодтироніну) і Т4 (тироксину), ми спостерігали, що ці показники в дослідній групі через три доби після другого введення препаратів підвищилися Т3 на 50,4 %, Т4 на 94,9 % , в той час, як у контрольній групі на сьому добу життя показники Т3 становили 1,11±0,73 нмоль/л і були в межах вихідних даних, а показники гормону Т4 були нижчими на 36,0 нмоль/л по відношенню до дослідної групи тварин (табл. 7).

Таблиця 7

Вплив імуностимуляторів на вміст гормонів щитовидної залози у плазмі

крові новонароджених телят, М±m, n=7

Показники | До введення | Після введення

дослідна

група | контрольна

група | дослідна

група | контрольна

група

Т3, нмоль/л | 1,23±0,28 | 1,14±0,51 | 1,85±0,29 | 1,11±0,73

Р<0,01

Т4, нмоль/л | 39,0±0,31 | 40,0±0,22 | 76,0±0,07

Р<0,001 | 41,0±0,31

Р<0,02

Отже, імуностимулятори лактоген і гемитон позитивно впливають на функцію щитовидної залози, що в свою чергу підвищує імунну реактивність організму телят, сприяють значній перебудові організму, що супроводжується змінами у кровотворній системі, білковому і мінеральному обмінах. Це забезпечує загальну стійкість новонароджених телят проти патогенної вірус-бактеріальної мікрофлори, скорочує тривалість і тяжкість перебігу хвороби, забезпечує більш високу збереженість.

Вплив лактогену, гематину і бовітоксу на резистентність організму новонароджених телят. На основі результатів досліджень можна зробити висновок, що на третю добу після другого введення препаратів показники вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів були кращі у телят першої групи відповідно на 11,0 і 2,0 % в порівнянні з контрольною групою, а у другій - на 3,0 та 1,0 % порівняно з телятами першої групи. Показники кількості лейкоцитів значно кращі у телят першої групи на 54,0 % та другої на 70,0 %, яким застосовували імуностимулятори. Відбулися зміни і у лейкограмі.

Після застосування препаратів у телят першої та другої дослідних груп відбувається зменшення кількості паличкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів. Також достовірно зросла кількість лімфоцитів у телят дослідних груп.

Вміст загального білку за період лікування збільшується в межах статистичної достовірності (Р<0,01). Після введення препаратів у телят дослідних груп (перша, друга) також збільшується кількість альбумінів і одночасно збільшується вміст глобулінів за рахунок збільшення альфа- і гама-фракцій. Загальний вміст цих фракцій збільшується на 1,9-2,2 г/л.

Показники бактерицидної і лізоцимної активності сироватки крові переконливо доводять, що під впливом імуностимуляторів відбувається активізація факторів неспецифічного захисту організму телят. Так, в процесі лікування тварин усіх дослідних груп ми відмітили вірогідне зростання бактерицидної і лізоцимної активності сироватки крові. Подібні зміни також спостерігалися і у тварин контрольної групи, однак вони були менш демонстративними.

Після введення бовітоксу (перша група), бовітоксу, лактогену та гематину (друга група) кількість Т- і В-лімфоцитів за період досліду зросла по групах відповідно: перша – Т-лімфоцитів–на 114,0 %, В-лімфоцитів на 31,0 %, друга – Т-лімфоцитів на 106,0 %, В-лімфоцитів – на 21,0 % відносно телят контрольної групи. Це вказує на більшу стимуляцію захисних реакцій в організмі тварин дослідних груп порівняно з контрольною.

Під впливом імуностимуляторів вміст гормонів щитовидної залози (Т3–трийодтироніну і Т4–тироксину) у плазмі крові телят другої дослідної групи був також вищим порівняно із телятами першої групи та контрольними, а це вказує, в свою чергу, на підвищення імунної реактивності організму телят, яким застосовували всі три препарати (бовітокс, лактоген і гематин).

Отже, порівнюючи показники досліджень крові телят першої та другої груп (застосовували імуностимулятори) з контрольною, бачимо, що у телят другої групи (застосовували одночасно всі три препарати) морфологічні, біохімічні та показники неспецифічної резистентності є вищими в порівнянні з першою (застосовували лише бовітокс) та контрольною групами (застосовували патогенетичне та симптоматичне лікування).

При дослідженні клініко-фізіологічного стану збереження телят, на фоні введення бовітоксу, лактогену і гематину, найкращий ефект лікування, ми одержували при паралельному застосуванні всіх трьох препаратів (друга дослідна група телят), ефективність від іх застосування телятам складала 87,80 %, в той час, як у контро-льній групі, де застосовували патогенетичне та симптоматичне лікування ефективність становила 73,30 %.

Клінічними спостереженнями встановлено, що новонароджені телята контрольної групи хворіли довше за дослідних. Перебіг захворювання був тяжчим. Тривалість хвороби у дослідних груп становила в середньому–4,5 доби, а в контрольній–6,0 діб.

Аналізуючи показники збереженості тварин, переконуємося, що збереженість телят після застосування препаратів зросла на 10,0 % у першій групі (застосовували бовітокс), та у другій групі (застосовували паралельно бовітокс, лактоген, гематин) по відношенню до телят контрольної групи (імуностимулятори не застосовували). Також зросли і середньодобові прирости маси відповідно на 10,3 та 11,6 %.

Під час проведення дослідів провели визначення впливу імуностимулятора пробіотика бовітоксу на бактеріологічну забрудненість повітря в пологових приміщеннях та різних його відділів (бокси для розтелу, клітки для телят, загальний корівник).

Результати досліджень показують, що бактеріальна забрудненість повітря приміщень до застосування препарату телятам була в 10 разів вища норми і складала 259-499 тис. мікробних тіл в 1м3 , при нормі 20-40 тис., тоді як після застосування препарату на другу-п’яту доби, бактеріальна забрудненість зменшилася в 5-9 разів.

Таким чином, мікроорганізми (непатогенні Е coli, Lactobacillus acidophilus, Streptococcus lactis, Bac. Subtilis, що містяться в препараті бовітокс), пройшовши через харчотравний канал телят, потрапляють з калом на зовні , заміщають патогенні мікроби хлівної мікрофлори, яка в звичайних умовах циркулює в приміщенні, де знаходяться хворі тварини, оздоровлюючи таким чином приміщення.

Отже, при проведенні досліджень було встановлено, що при паралельному застосуванні всіх трьох препаратів (бовітоксу, лактогену і гематину) ми спостерігали їх позитивний вплив на функціювання травного каналу новонароджених телят шляхом попередження розвитку дисбактеріозу, нормалізації процесів травлення, обміну речовин, підвищення резистентності і продуктивності тварин. Це має позитивний стимулюючий вплив на організм і задовільну профілактичну дію в боротьбі з шлунково-кишковими хворобами телят.

Профілактика омфалітів в системі заходів боротьби з шлунково–кишковими інфекціями новонароджених телят. Клінічні спостереження вели за телятами до двохтижневого віку. Спостерігали за процесом муміфікації кукси, пуповини і терміном її відпадання. У мазках-відбитках з кукси і пупка за морфологічними ознаками виявили асоціації стафіло–, стрепто–, диплококів і паличок (переважно E. coli). У посівах із тканин різних органів загинувших телят виділялися культури стафілакоків – 39,5 %; стрептококи – 38,7 %; і палички – 21,8 %.

Частіше всього мікроорганізми висівалися із печінки, пупкових судин, селезінки і легень, що вказує на шляхи розповсюдження мікрофлори після проникнення в організм новонароджених телят через куксу пуповини.

Спостерігаючи за фізіологічним станом новонароджених телят, відмічали, що в більшості випадків ті телята, які були хворі гострими розладами травлення, хворіли і омфалітами або пупковим сепсисом (табл. 8).

Таблиця 8

Динаміка захворювання телят розладами травлення та запаленням пупка

Показники | Місяці проведення досліджень | Разом | %

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12

Народилося | 14 | 19 | 25 | 9 | 6 | 3 | 1 | 1 | - | 2 | 8 | 5 | 93 | -

Хворіли

розладами травлення | 8 | 14 | 21 | 7 | 2 | - | - | - | - | - | 1 | 2 | 55 | 59,14

в т. ч. запа-

лення пупка | 4 | 10 | 15 | 3 | - | - | - | - | - | - | - | - | 32 | 34,40

При проведенні клінічного досліду встановлено, що захворюваність омфалітом та гострими розладами травлення була вищою у телят, після народження яких проходив природній розрив пуповини без її обробки антисептиками (2 група – контроль), в порівнянні із дослідною, яким після народження – 2-3 доби проводили курс профілактичних процедур на пуповині. В таких випадках летальність була нижчою в два рази у телят дослідної групи по відношенню до контрольної (табл. 9).

Таблиця 9

Вплив обробки антисептиками пуповини новонародженим

телятам на їх захворюваність і збереженість, n=60

Група | Захворіло,

гол. | Захворюваність,

% | Загинуло,

гол. | Летальність,

%

діарея | в т. ч.

омфаліт | діарея | в т. ч.

омфаліт | діарея | в т. ч.

омфаліт | діарея | в т. ч.

омфаліт

дослідна | 10 | 7 | 16,70 | 11,70 | 2 | 1 | 20,00 | 14,30

контрольна | 37 | 34 | 61,70 | 56,70 | 12 | 10 | 32,40 | 29,40

Процес муміфікації кукси пуповини проходив більш активно у телят першої групи і термін її відпадання був коротшим на 3-4 доби у дослідних тварин, ніж у телят контрольної групи. У контрольної групи телят муміфікація кукси затримувалася, а відпадання пуповини проходило на 8-9 добу життя.

Обробка пуповини дала можливість знизити захворюваність телят від омфалітів та розладів травлення на 40,0-45,0 %, летальність на 12,0-15,0 %.

Отже, здійснення загальних заходів профілактики омфаліту та рання асептизація тканин пупка є важливим заходом, направленим на розрив епізоотичного ланцюга та закриття воріт інфекції.

Економічна оцінка ефективності застосування бовітоксу, лактогену і гематину при лікуванні новонароджених телят, хворих розладами травлення з ознаками діареї. Встановлено, що застосування імуностимулюючих препаратів бовітоксу, лактогену і гематину для лікування та профілактики розладів харчотравлення новонароджених телят сприяло більш легкому перебігу захворювання, скороченню його тривалості, в порівнянні з базовим лікуванням. Апробовані препарати не викликають у тварин побічних реакцій, вони прості й зручні у використанні, дешеві у виготовленні та мають задовільну захисну і стимулюючу дію.

Застосування препаратів при лікуванні хворих діареєю новонароджених телят дає економічний ефект в межах 7,84-8,79 грн. на одну тварину, (в цінах на 1.01.1999).

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. З метою підвищення лікувальної ефективності новонароджених телят, хворих діареєю, рекомендуємо в комплексі з регідратаційною і протимікробною терапією застосовувати препарати, які підвищують загальну неспецифічну резистентність, покращують харчотравлення і обмін речовин.

2. Придатними і ефективаними є імуностимулятори :

- лактоген підшкірно в дозі 2,0 мл двічі з проміжком 3-4 доби;

- гематин підшкірно в дозі 3-5 мл двічі з проміжком 3-4 доби;

- бовітокс перорально в дозі 40-50 см3 натще, декілька діб підряд, до видужування, або профілактично з дня народження в тих же дозах.

3. Для підвищення життєздатності новонароджених телят і профілактики захворювання їх гастроентеритом з ознаками діареї в постнатальний період є доцільним введення коровам і нетелям, в сухостійний період, розчину мікроелементів – йоду, калію і цинку в олії (10-15 мл підшкірно двічі за 40 і 20 діб до отелення).

4. В комплексі заходів, направлених на попередження сепсису, омфаліту та захворювання гастроентеритом з ознаками діареї новонароджених телят, рекомендуємо поряд із введенням лактогену, гематину і бовітоксу протягом перших двох-трьох діб обробляти пуповину 5 % розчином йоду перший раз, а через 2–3 години–3 % розчином формаліну на 65? спирті.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

11. Романович М.С. Стимуляція резистентності організму корів та їх приплоду – важливий захід профілактики шлунково-кишкових захворювань новонароджених //Ветеринарна медицина України. -1997. -№ 5. –С. 16.

2. Романович М.С. Реакція організму телят на неспецифічні стимулятори резистентності //Ветеринарна медицина України. -1998. -№ 7. –С. 38.

3. Завірюха В.І., Крупник Я.Г., Романович М.С. Ефективність застосування лактогену і гематину у стимуляції механізмів резистентності організму новонароджених телят //Наук. вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Ґжицького. –Львів. -1998. –Вип. 1. –С. 43-49 (дисертант особисто виконав експериментальну частину роботи та статистичну обробку результатів).

4. Романович М.С. Порівняльна ефективність бовітоксу, лактогену і гематину для профілактики шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят //Наук. вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Ґжицького. –Львів. -2001. –Т. 3. -№ 4. –Вип. 3. –С. 167-173.

5. Романович М.С. Профілактика омфалітів в системі заходів боротьби при шлунково-кишкових інфекціях новонароджених телят //Збір. стат. міжнар. наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зооінженерії та технології продуктів тваринництва”. –Львів, 1997. –С. 234-236.

6. Романович М.С. Реакція організму тільних корів на неспецифічний імуностимулятор //Наук. стат. ІІ міжнар. конфер. “Проблеми неінфекційної патології тварин”. –Біла Церква. -1998. –С. 93-95.

Романович М.С. Вдосконалення терапії і профілактики шлунково – кишкових хвороб новонароджених телят шляхом застосування нових засобів імунокорекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03-ветеринарна мікробіологія та вірусологія.-Національний аграрний університет, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню впливу імуностимулюючих препаратів лактогену, гематину і бовітоксу для підвищення життєздатності новонароджених телят і профілактики захворювань гастроентеритом з ознаками діареї в постнатальний період.

Розроблено і випробувано комплексний мікроелементний препарат лактоген для корекції обмінних процесів у корів і телят шляхом парентеральних ін’єкцій. Телята, що народжуються від