Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Склепова Анна Вікторівна

УДК 339.727.22:339.13.025.88 (477)

Іноземний капітал у приватизації

стратегічних підприємств України

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство і

міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі світового господарства і

міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних

відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор

Шнирков Олександр Іванович

кафедра світового господарства і міжнародних

економічних відносин

Інститут міжнародних відносин

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти доктор економічних наук,

провідний науковий співробітник

Гаврилюк Олег Вікторович

відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

Національної академії наук України

кандидат економічних наук, доцент

Пухкал Олександр Григорович

перший заступник директора

Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів

Українська Академія державного управління

при Президентові України

Провідна установа Тернопільська академія народного господарства

Міністерства освіти і науки України,

кафедра фінансів, м. Тернопіль

Захист відбудеться “5” травня 2003 року о 17 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д .001.02 в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий “4” квітня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.І.Пузанов

загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. Процеси ринкових перетворень у країнах з трансформаційною економікою зумовлюють потребу значних капіталовкладень. Особливу роль для економіки перехідного періоду відіграють прямі іноземні інвестиції, оскільки вони не лише компенсують нестачу власних інвестиційних ресурсів, але й стимулюють передачу новітніх технологій, прогресивного досвіду управління та сприяють виходу країни на міжнародні ринки. Стрімке зростання економік деяких країн Центральної та Східної Європи пов’язують саме із залученням іноземного капіталу.

Однією із складових трансформаційного етапу в Україні є проведення приватизації стратегічно важливих підприємств. Висока вартість промислових та енергетичних комплексів і водночас значна обмеженість вітчизняного капіталу, що був би спроможний брати участь у приватизації цих об’єктів і їх індустріальної інфраструктури, енерговитратні технології і застарілі методи організації праці та інші чинники зумовлюють необхідність залучення іноземного капіталу. При цьому виникає ряд суперечностей. З одного боку, подальше "притримування" потенційно прибуткових об’єктів української економіки в нереформованому вигляді (з розрахунком на "дозрівання" вітчизняного капіталу) призводить до прискореної деградації і повної зупинки промисловості, провокує зростання соціального напруження. З другого – "негрошова" (або "псевдогрошова") реалізація власності вітчизняним олігархічним і впливовим бізнес-групам прирікає промислові об’єкти до консервації їхнього низького технологічного та економічного рівня.

Виходячи з вищезазначеного, вивчення питання участі та ролі іноземного капіталу у приватизації стратегічних підприємств України є не лише актуальним, але й нагально необхідним з огляду на здійснення комплексного реформування вітчизняної економіки.

Важливу роль у теоретичному й емпіричному дослідженні даної проблематики відіграють праці зарубіжних вчених: Л. Бальцеровича, Д.Даніельса, Е.Долана, К.Ерроу, Р.Коуза, Я.Корнаї, Д.Ліндсея, Е.Саваса, Д.Сакса, М.Фрідмена, Ф.Хайєка, У.Шарпа та ін. Серед російських та українських вчених, котрі досліджують питання реформування відносин власності, визначення приватизації, етапів, а також економічних, технічних, організаційних, соціальних аспектів, особливостей її проведення в різних країнах, а також займаються питаннями іноземного інвестування можна назвати Л.Абалкіна, О.Амоші, В.Бодрова, О.Бондаря, І.Бураковського, В.Будкіна, О.Бузгаліна, А.Гальчинського, О.Гаврилюка, В.Геєця, С.Глінкіну, Є.Головаху, Б.Губського, О. Гоша, Ю.Єлагіна, П.Єщенка, В.Засанського, В.Іноземцева, Г.Климка, В.Коломойцева, І.Лазню, В.Ларцева, І.Луніну, С.Мочерного, В.Новицького, О.Пасхавера, А.Радигіна, В.Ревенка, О.Рибалкіна, О.Рогача, В.Рокочу, О.Рябченка, В.Сіденка, А.Філіпенка, О.Шниркова та інших.

Однак слід зазначити, що у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі все ж бракує комплексних досліджень щодо вироблення стратегії, механізму залучення та участі іноземного капіталу у приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки країни. Нинішній стан наукової розробки визначеної проблеми вимагає узагальнення та систематизації теоретико-методологічних і прикладних аспектів процесу приватизації стратегічних підприємств та отримання на цій основі нових наукових результатів, що мають бути використані у приватизаційній практиці. Актуальність проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, дала можливість визначити її мету та задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково–дослідній роботі кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин "Механізм взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації" в рамках загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України" (тема № 01БФ048–01).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення сутності та розробка методичних пропозицій й обґрунтування практичних рекомендацій щодо стратегії і комплексного механізму залучення іноземних інвестицій у процес приватизації стратегічних підприємств України. Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, що передбачалося вирішити під підготовці дисертаційної роботи:

ідентифікувати понятійний апарат, чітко визначивши економічний зміст поняття "стратегічні підприємства", виявити економічну сутність, місце та їх роль в економічній системі України;

сформулювати теоретико–методологічні основи об’єктивної необхідності та доцільності приватизації стратегічних підприємств, визначити цілі та завдання приватизації в економічній реформі і трансформації структури власності;

узагальнити принципи та моделі приватизації стратегічних підприємств;

провести порівняльний аналіз приватизації стратегічних підприємств у країнах Центральної і Східної Європи щодо перспектив розвитку окремих сфер та видів економічної діяльності, глибини приватизації за секторами та визначити роль іноземних інвесторів у цьому процесі;

проаналізувати головні форми участі інвестора у приватизації стратегічно важливих підприємств; обґрунтувати основні економіко–правові засади участі іноземних інвесторів у приватизації стратегічних підприємств України;

визначити інвестиційну привабливість підприємств електроенергетичної галузі України;

виявити соціально–економічні наслідки приватизації обленерго за участю

іноземних інвесторів на добробут домогосподарств та виявити основні результати діяльності нових власників щодо впровадження більш досконалої тарифної політики для різних за рівнем доходів груп населення;

обґрунтувати сучасні напрями удосконалення державної промислової політики з позиції запобігання негативним соціально-економічним наслідкам приватизації.

Об’єктом дослідження є стратегічні підприємства України в умовах приватизації за участю іноземного капіталу. Враховуючи вагоме значення електроенергетики у вирішенні питань переходу від депресивної економіки до економіки зростання, більшу увагу було зосереджено саме на енергорозподільчих компаніях.

Предметом дослідження є концептуально-методологічні, теоретичні та практичні засади приватизації стратегічних підприємств за участю іноземного капіталу.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової економічної та фінансової науки, концептуальні положення сучасної економічної літератури, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань трансформації державної власності, стратегії і тактики проведення приватизації. Методологічний апарат дослідження складають: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та дедукція, метод порівняння і синтезу (перший, другий розділи)) та спеціальні економічні методи (структурного, дисперсійного та факторного аналізу, метод компенсуючої та еквівалентної варіації (третій розділ)). Статистичною та фактологічною основою дослідження є дані Фонду державного майна України, Національної комісії з питань регулювання електроенергетики, економічні звіти науково-дослідних центрів і рекомендації міжнародних експертів та організацій з питань роздержавлення й приватизації державного майна, з питань прямих іноземних інвестицій, а також законодавчо–нормативні акти, які регулюють питання трансформації відносин власності, прямих іноземних інвестицій.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження автором одержані такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок та характеризують новизну роботи:

поглиблено зміст категорії "стратегічні підприємства". Під стратегічними підприємствами слід розуміти підприємства, діяльність яких спрямована на забезпечення основними сировинними, енергетичними та іншими виробничими і споживчими ресурсами народного господарства країни, а також підприємства експортної орієнтації;

аргументовано доцільність та необхідність приватизації стратегічних підприємств в Україні шляхом залучення потужного іноземного капіталу. Це обумовлено, з одного боку, необхідністю великомасштабної модернізації зношеної інфраструктури цих підприємств, з іншого – обмеженістю можливостей залучення національного капіталу. Присутність іноземного капіталу в країні свідчить про необоротність економічних реформ. Приватизацію стратегічних підприємств із залученням іноземного капіталу можна вважати альтернативою прямого й опосередкованого субсидування стратегічних підприємств;

обґрунтовано, що приватизація стратегічних підприємств через залучення іноземного капіталу має відбуватись за індивідуальним планом з урахуванням галузевих відмінностей та на конкурсній основі. Основними принципами індивідуальної приватизації мають бути: досягнення максимального економічного ефекту для держави від продажу іноземним власникам об’єкту приватизації; зміна структури відносин власності та управління на стратегічних підприємствах; визначення економічних умов участі іноземних інвесторів у приватизації; врахування досвіду управління підприємствами у різних країнах;

запропоновано нові ефективніші схеми приватизації стратегічних підприємств через залучення іноземного капіталу: конкурсний продаж з обмеженою кількістю учасників; гарантійне розміщення (андеррайтинг) – організація тендеру на право продажу пакетів акцій;

розроблено поетапну схему проведення приватизації підприємств стратегічно важливих галузей з залученням іноземного капіталу, зокрема в електроенергетиці. Виокремлено етапи: початковий (забезпечення прозорості процесу приватизації для іноземних власників), реструктуризації, приватизації та постприватизаційний;

сформульовано концепцію економіко-правових заходів заохочення іноземних інвесторів до приватизації українських енергокомпаній, суть якої полягає в наступному: наданні гарантій державою на право власності на триваліший період; участь у розподілі прибутків; вплив на прийняття рішень з принципових питань; запровадження ефективних форм щодо енергозберігаючих технологій; обґрунтування оптимальних схем надання пільгових канікул;

виявлено основні наслідки приватизації електроенергетичної галузі для економіки України за участю іноземних інвесторів. Це дало можливість зробити висновок, що приватизація електроенергетичної галузі має у короткостроковій перспективі негативні наслідки для споживачів, у довгостроковій – позитивні ефекти як для споживачів, так і для виробників й економіки країни в цілому.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в практиці приватизації стратегічних підприємств України. Науково-практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані при здійсненні оптимізації механізму залучення інвесторів у приватизацію ВАТ "Укртелеком" (довідка № 6-632-05 від 23.01.2003р.). Практичні рекомендації щодо покращання механізму залучення промислового інвестора, зокрема іноземного, до приватизації стратегічно важливих підприємств були використані у роботі Фонду державного майна України (довідка № 2/3-02-07 від 23.01.2003р.).

Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 149-34 від 24.12.2002р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались автором та обговорювались на засіданнях кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні ідеї й пропозиції доповідались на науково–практичних конференціях “Шляхи реформування економіки України на сучасному етапі” (м. Київ, 8.12.1999 р.); “Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (м. Київ, 10-11.11.2000 р.); на Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво. Стале економічне зростання” (м. Донецьк, 12-14.12.2000 р.); на міжнародних наукових конференціях “Моделювання та оптимізація складних систем (МООС-2001)” (м. Київ, 25-28.01.2001 р.), “Україна в контексті процесу глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (м. Дніпропетровськ, 23-24.11.2001 р.); “Економіка України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 17.05.2002 р.), Літній симпозіум “Європейський Союз у глобальному середовищі” (м. Бонн, Німеччина, 21.07 – 3.08.2002 р.), Міжнародний форум "Система соціального забезпечення в Європі, що розширюється" (м. Париж, Франція, 20-22.03.2003 р.).

Публікації. Основні положення і зміст дисертаційного дослідження знайшли відображення в 10 одноосібних публікаціях загальним обсягом 4,6 д.а. З них 5 статей (3,5 д.а.) у провідних наукових фахових виданнях, 5 статей (1,1 д.а.) в інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 304 найменувань на 27 сторінках та додатків на 38 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 210 сторінках, що містять 22 аналітичні таблиці та 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, вирішення яких необхідне для її досягнення, сформульовано предмет, об’єкт і методи дослідження, визначено наукову новизну та вказано на практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 – "Теоретико-методологічні основи приватизації стратегічних підприємств" автором досліджено місце і роль стратегічних підприємств у гарантуванні економічної безпеки країни; виділено основні моделі та обґрунтовано принципи приватизації стратегічних підприємств; визначено особливості їх приватизації у країнах Центральної та Східної Європи. На основі аналізу найбільш поширених підходів щодо визначення сутності стратегічних підприємств поглиблено тлумачення категорії "стратегічні підприємства". Це дало можливість автору запропонувати їх визначення, як підприємства, діяльність яких спрямована на забезпечення сировинними, енергетичними та іншими виробничими і споживчими ресурсами, а також підприємств експортної орієнтації, які опосередковано зменшують дефіцит у стратегічних ресурсах. У ході дослідження розкривається економічна сутність, основні завдання, цілі та методи приватизації стратегічних підприємств. Проаналізовано основні моделі приватизації стратегічних підприємств: традиційна (яка характерна для розвинутих країн) та трансформаційна (яка сформувалася в країнах з перехідною економікою) моделі.

Досвід країн Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) дає можливість зробити висновок про неоднозначні результати запровадження різних моделей приватизації стратегічних підприємств. Але доцільність і необхідність проведення цієї реформи полягає в тому, що приватизовані або з малою часткою приватного капіталу підприємства працюють набагато краще, ніж державні. На відміну від України більшість країн ЦСЄ проводили приватизацію як наслідок економічних реформ. Тобто, спочатку була проведена значна лібералізація ринків, що сприяло припливу іноземного капіталу, розвитку ринкових інституцій та їх інфраструктури, а вже потім приватизація. Саме так було у Польщі й Угорщині. При проведенні приватизації великих підприємств в країнах ЦСЄ ставлення до участі іноземного капіталу в цьому процесі було різним (табл.1).

З табл.1 випливає, що для більшості країн ЦСЄ іноземний капітал відігравав значну роль при проведенні економічних реформ, зокрема при роздержавленні великих промислових підприємств. Практика проведення приватизації в постсоціалістичних, зокрема, в пострадянських країнах свідчить, що на початку проведення реформ до цих країн приходив не оригінальний іноземний капітал, а той, що "втік" із країни після початку трансформаційних перетворень. На базі частини цих фінансових ресурсів, переважно в офшорних зонах, були створені компанії громадянами колишніх радянських республік через підставних осіб або колишніми співвітчизниками, які активно брали участь у приватизації.

Участь іноземного інвестора у приватизації стратегічних підприємств дає можливість отримати велику кількість переваг, зокрема: появу додаткових фінансових можливостей розвитку підприємств; доступ до сучасних ноу-хау і технологій; прискорення реструктуризації підприємств; збільшення експортного потенціалу країни; підвищення культури менеджменту та професійних навичок.

Через високий ступінь морального та фізичного зношення основних фондів стратегічних підприємств, приватизація, окрім купівлі пакетів акцій підприємств, вимагає значних інвестиційних вливань на оновлення виробничих фондів, інновації та поповнення основних фондів. Для підвищення ліквідності цих підприємств необхідно в рамках передприватизаційної програми проводити реструктуризацію, яка передбачатиме виведення надлишкових потужностей, оскільки це майно збільшує неефективність підприємств, лягаючи тягарем надлишкових експлуатаційних витрат, відтягує переоснащення новим обладнанням і не стимулює інноваційну діяльність. Зроблений аналіз свідчить про доцільність здійснення переходу до грошової приватизації із залученням іноземних інвесторів, саме таких, що мають достатній управлінський потенціал, нові технології тощо. Присутність потужного іноземного капіталу в країні свідчить про необоротність економічних реформ. Приватизацію із залученням іноземного капіталу можна вважати альтернативою прямого й опосередкованого субсидування стратегічних підприємств.

У розділі 2 – "Механізми участі іноземних інвесторів у роздержавленні стратегічних підприємств України" розглядаються основні шляхи участі іноземних інвесторів у приватизації стратегічних підприємств. Оскільки сьогоднішній стан української економіки не дає можливості отримати необхідні для оздоровлення інвестиції у належному обсязі, надзвичайно важливо залучати іноземні інвестиції, завдяки яким, на думку автора, можна отримати інформацію про міжнародні ринки, запровадити сучасний менеджмент, налагодити зв’язки з закордонними фінансово-банківськими колами та врешті-решт залучати фінансовий та позичковий капітал.

Попри те, що масова приватизація відкрила інвесторам доступ до українських підприємств, великі іноземні інвестори здебільшого залишилися осторонь. Це пояснюється високим рівнем інвестиційного ризику в Україні, несприятливим інвестиційним кліматом (у правовому, економічному та інфраструктурному аспектах), а також недоліками механізму приватизації. Непрямим свідченням помилок у приватизаційній політиці може слугувати той факт, що більшість іноземних інвестицій залучалося до країни через проекти на “нульовому циклі” або через спільні підприємства з приватними компаніями, а не через приватизаційний продаж. В роботі підкреслено, що пріоритетними у іноземних інвесторів все ж таки залишаються стратегічні підприємства (табл.2).

Як видно з наведених даних, інвестори вкладають кошти переважно у стратегічні промислові підприємства – частка інвестицій, що припадає на них становить 93% у грн. і 100% у дол. США від загального обсягу по народному господарству в цілому.

Залученню іноземних інвестицій приділяється чинне місце в реалізації комплексу взаємозалежних проблем структурної перебудови народного господарства України. Акумулюючи підприємницький, державний і змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій, іноземні інвестиції не лише сприяють формуванню іноземних інвестиційних ринків, але і стимулюють інші ринки. Крім того, іноземні інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації, дають можливість вирішити проблеми трансформаційного періоду.

В дисертації наголошується, що при проведенні приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки країни із залученням до цього процесу іноземного інвестора, слід використовувати індивідуальну приватизацію з урахуванням галузевих особливостей. Індивідуальна приватизація передбачає, що метою продажу стратегічних підприємств є концентрація капіталу та забезпечення ефективного функціонування підприємства в післяприватизаційний період. Основними принципами індивідуальної приватизації мають бути: досягнення максимального економічного ефекту від продажу іноземним власникам об’єкту приватизації для держави; поліпшення структури відносин власності та управління на стратегічних підприємствах; визначення економічних умов участі іноземних інвесторів у приватизації; урахування досвіду управління підприємствами у різних країнах.

Автор дисертаційного дослідження передбачає, що після приватизації не лише виникнуть нові можливості для придбання щойно приватизованих підприємств, а й поліпшиться загальний інвестиційний та діловий клімат у країні – завдяки підвищенню продуктивності економіки та зменшенню урядового втручання. Для підвищення кваліфікаційного рівня продажу, скорочення їх термінів та залучення міжнародних інвестиційно–фінансових інститутів дисертант пропонує використання більш ефективніших схем тендерного продажу – так зване гарантійне розміщення (андеррайтинг) – організація тендеру на право продажу акцій підприємств.

Аналіз приватизації в Україні виявив наявність процесів їх гальмування. Серед найпоширеніших методів гальмування та створення перепонів приватизації окремих привабливих об‘єктів можна назвати подання судових позовів. Зазначені перешкоди значно знижують зацікавленість іноземних інвесторів у зв’язку з недосконалим процесом приватизації. Дисертантом було виокремлено початковий (забезпечення прозорості процесу приватизації для іноземних власників) етап, етап реструктуризації, приватизації та постприватизаційний етап. Виокремлення цих етапів дасть змогу детальніше вивчити основні проблеми, що виникають на шляху іноземних інвесторів.

У розділі 3 – "Участь іноземного капіталу у приватизації об’єктів електроенергетичного комплексу України" автор розглядає інвестиційну привабливість електроенергетики України для іноземних інвесторів. У контексті загального складного стану економіки держави істотне погіршення стану в електроенергетичній галузі набуває особливо небезпечного характеру.

Необхідність інвестиційних надходжень до енергетичної галузі України все більше зростає, оскільки у 90-і роки практично не надходило коштів не тільки для постійного розвитку енергетики в цілому, але і для підтримки в належному стані існуючих потужностей генерації, магістральних і розподільчих електричних мереж. Доведено, що тільки проведення ринкових перетворень в електроенергетиці дасть поштовх до залучення іноземного капіталу у приватизацію підприємств галузі, що потребує значних фінансових капіталовкладень через зношеність інфраструктури. Однією з практичних форм реалізації реформ є приватизація. Станом на 1999 рік державою було продано контрольні пакети акцій 7 енергорозподільчих компаній. Внаслідок поганої організації конкурсів, недосконалого приватизаційного законодавства пакети акцій шести енергорозподільчих компаній були продані за цінами, що майже не перевищують початкової ціни пакету (табл.3).

У першій хвилі приватизації участь брали переважно компанії, засновані в офшорних зонах. В подальшому участь офшорного капіталу у приватизації великих промислових підприємств заборонена.

Дослідження приватизації українських обленерго дало змогу зробити висновок, що конкуренції між вітчизняним та іноземним капіталом на приватизаційному ринку не існує, оскільки в Україні не існує легального національного капіталу в обсягах, співрозмірних з іноземним.

Під час проведення другої хвилі приватизації обленерго пріоритетним стало залучення великих іноземних інвесторів. Відповідно до затвердженої Державної програми приватизації на 2000-2002 рр. та Указу Президента України від 02.08.1999р. "Про деякі питання приватизації об’єктів енергетичного комплексу" у квітні 2001 року проведено конкурси з продажу контрольних пакетів акцій шести енергопостачальних компаній (табл. 4).

За підсумками конкурсів, що відбулися, переможцем стала компанія АЕ Washіngton Holdіngs B.V. ("Київобленерго", "Рівнеобленерго"). Компанія Vychodoslovenske Energetіcke Zavody S.P (Словаччина) придбала акції "Житомиробленерго", "Севастопольенерго", "Херсонобленерго", "Кіровоградобленерго". Внаслідок приватизації вищезазначених енергетичних об'єктів ціна продажу перевищила номінальну від 6 разів до 20 разів.

Згідно з сценарієм проведення індивідуальної приватизації за виробничо-інвестиційною моделлю, на думку автора, максимальна частка держави у частці майна енергокомпаній не повинна бути більшою, ніж розмір блокуючого пакету акцій. Тоді закономірним буде збільшення конкурсних пакетів акцій до розміру контрольного пакету. Ефект від привабливості контрольного пакету акцій набагато перевищує локальні ефекти від продажу його подрібненими частинами поетапно. При збільшенні попиту та ціни можна практикувати збільшення пакетів акцій. Під час дослідження виявлено соціально-економічні наслідки приватизації обленерго. Виходячи з того, що для покриття своїх витрат власники приватизованих іноземними інвесторами обленерго вимагають підвищення тарифів, автором було розраховано економічні наслідки підвищення тарифів на електроенергію на добробут різних за рівнем доходів груп населення з використанням методу компенсуючої та еквівалентної варіації. Для підвищення тарифу на електроенергію до рівня, який покриває витрати обленерго, згідно з розрахунками Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), поточні тарифи мають бути підвищені від 15,08% до 55,56% залежно від регіону. У табл. 5 наведені розрахунки щодо впливу такого підвищення на добробут різних груп населення за доходами.

Оскільки на перший погляд зазначені цифри є порівняно незначними, вони не цілком відображають наскільки підвищення тарифу є значним для сімейного бюджету. Тому було розраховано відношення зміни витрат на електроенергію на еквівалентного дорослого до сукупного доходу для кожної групи за доходами (табл. 5). Одержані розрахунки дають можливість зробити висновок, що підвищення тарифу до рівня, коли він покриватиме витрати, згідно з розрахунками НКРЕ, не викличе значних втрат у добробуті для всіх споживачів – бідне населення захищене через систему субсидій, а для домогосподарств з високими доходами витрати на електроенергію не будуть відчутними.

Підвищення тарифів до рівня розрахованого НКРЕ може бути недостатнім у довгостроковій перспективі. За умови підвищення тарифів до середнього рівня країн ОЕСР, втрати в добробуті є значними (табл.6).

Дані таблиці свідчать, що втрати в добробуті були б істотними для домогосподарств всіх груп за доходами. Очевидно, що таке підвищення тарифу до рівня середнього рівня країн ОЕСР можна досягти лише у декілька етапів. Тоді поточна система субсидіювання найбідніших домогосподарств не буде достатньою. Встановлення межі, до якої споживач оплачуватиме електроенергію згідно з тарифом, що покриває лише операційні витрати, може бути інструментом зниження економічного тягаря для найбідніших домогосподарств.

За весь інший обсяг спожитої електроенергії домогосподарства мають розраховуватись за тарифом, який покриває довгострокові граничні витрати. Навіть, якщо запровадження меж споживання електроенергії також може бути проінтерпретоване як економічна субсидія для домогосподарств, цей метод є більш прозорим та дає можливість запровадити стимули щодо заощадження електроенергії. Фінансування таких субсидій має здійснюватись безпосередньо з державного бюджету шляхом встановлення прямих контрактів між розподільчими та генерувальними компаніями щодо постачання електроенергії споживачам за тарифами, що покривають тільки операційні витрати.

Дійовими механізмами забезпечення результативності інвестування енергокомпаній виступають: приватизація із залученням стратегічних інвесторів; установлення ринкових принципів регулювання електроенергетичного ринку; вдосконалення господарської діяльності. Дослідження довели, що результативність запропонованих механізмів можна забезпечити через проведення таких заходів, зокрема: залучати стратегічних інвесторів, які мають міжнародний досвід управління об’єктами електроенергетики; використовувати прозорі та зрозумілі процедури приватизації, зокрема із залученням радників, у тому числі з закордону, під час підготовки та проведення приватизації; чітко окреслити взаємні обов’язки держави та інвестора; продаж пакету акцій здійснювати стратегічним інвесторам, які забезпечують контроль за управлінням та господарською діяльністю.

Поряд з зовнішніми заходами, спрямованими на підвищення ефективності функціонування енергосектору, на самих підприємствах повинна проводитися робота щодо оптимізації господарських процесів, пошуку внутрішніх джерел зростання, пристосування до ринкових умов. Механізми реалізації таких перетворень передбачають: оптимізацію виробничих процесів; розроблення стратегічного плану розвитку підприємства, зокрема, визначення місця підприємства на ринку та розроблення заходів щодо його збільшення; адаптацію організаційної структури енергопідприємств до ринкових умов функціонування: створення сучасних відділів маркетингу та продажу, ефективного фінансового відділу, підрозділу роботи з персоналом та роботи з клієнтами; впровадження системи обліку витрат згідно з міжнародними стандартами. Наявність чіткої уяви про витрати на кожній стадії виробничого процесу дозволить чітко відслідковувати реальні витрати за видами діяльності та приймати ефективніші управлінські рішення, що базуватимуться на достовірному аналізі всіх аспектів фінансової діяльності підприємства та спрямовуватимуться на максимізацію прибутків; здійснення фінансового планування, управління фінансовими активами та управління грошовими потоками.

Іноземні інвестиції в електроенергетику у довгостроковій перспективі дадуть позитивний соціально-економічний ефект у випадку встановлення ринкових принципів регулювання енергоринку, основою для яких мають стати:

демонополізація електроенергетичного ринку за рахунок застосування антимонопольного законодавства;

стимулювання конкуренції в сфері постачання електроенергії через створення однакових умов для суб’єктів господарювання; застосування ринкових принципів ціноутворення; встановлення юридичної відповідальності органів державної влади і суб’єктів господарювання за порушення правил конкурентного ринку;

жорстке державне регулювання монополії у сфері транспортування електроенергії за рахунок встановлення граничного рівня ціни транспортування та граничної норми прибутку енергопостачальних компаній. Дотримання цих нормативів має підтверджуватися незалежною аудиторською оцінкою;

прозорість регуляторних рішень за рахунок чітких та зрозумілих процедур їх прийняття. Виконання цих рішень є обов’язковим для всіх суб’єктів енергоринку.

Для заохочення іноземних інвесторів до приватизації українських енергокомпаній автором дисертаційного дослідження запропоновано концепцію економіко-правових заходів, основними положеннями якої є: надання гарантій державою на право власності на триваліший період; участь у розподілі прибутків; вплив на прийняття рішень з принципових питань; ефективні форми впровадження енергозберігаючих технологій; можливі оптимальні схеми надання "пільгових канікул".

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального питання приватизації стратегічних підприємств України та питання участі у цьому процесі іноземних інвесторів.

Головні науково–теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи зводяться до наступного:

внаслідок аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика механізму участі іноземного капіталу у приватизації промислових підприємств, що мають стратегічне значення для економіки країни, потребує подальшого вивчення, розробки та обґрунтування рекомендацій щодо покращання його результативності;

докорінної зміни, за результатами роботи, потребує підхід до розпочатої приватизації великих підприємств в галузях промисловості, які забезпечують економічну безпеку держави за участі іноземних інвесторів. Необхідно відмовитися від реалізації концепції приватизації, що орієнтована на формальну зміну власника. Найбільш доцільним, з погляду автора на умови і стан економіки промислового сектора в цілому, є механізм здійснення приватизації, що базується на ідеї економічної адаптації суб’єктів господарювання;

іноземні інвестори будуть готові вкладати власні кошти в економіку України лише тоді, коли наявні умови інвестиційного клімату надають їм гарантію безпеки інвестованого капіталу та коли вони у рамках належним чином розробленого законодавства самі можуть приймати рішення про використання інвестованого капіталу. Інвестори повинні мати можливість діяти як підприємці, які несуть відповідальність за свої рішення;

загальним вектором і змістом приватизації підприємств державного сектора економіки має стати потреба відродження виробничого потенціалу;

пріоритетним об’єктом інвестування повинен виступати електроенергетичний сектор: його ефективне функціонування позитивно впливає на розвиток інших секторів економіки;

метою інвестування електроенергетичного сектора є забезпечення стабільної та ефективної його роботи. Залучення до енергопідприємств міжнародних стратегічних інвесторів допоможе акумулювати необхідні кошти, отримати сучасні технології, прогресивні методи управління та роботи;

для забезпечення результативності інвестування постачальних компаній електроенергетичного сектора необхідно застосування комплексного підходу до проведення приватизації, реформування системи регулювання та оптимізації господарських процесів. При чому зазначені питання повинні реалізовуватись паралельно в системній єдності, з урахуванням їх взаємного впливу;

реалізація комплексної інвестиційної програми в електроенергетичному секторі можлива за умови наявності мотивації та політичної волі у впровадженні реформ, підтримки громадськості та розуміння з боку виробничих об’єднань. Механізмами забезпечення результативності інвестування виступають прозора, з чітко визначеними обов’язками інвесторів та держави приватизація; демонополізація електроенергетичного ринку та застосування ринкових принципів ведення господарської діяльності; адаптація організаційно-управлінської та фінансової системи діяльності підприємств до ринкових умов господарювання; оптимізація виробничих процесів.

У площині нормативно–адміністративного регулювання доцільно:

залишити поняття "промисловий інвестор" та застосовувати його при продажу пакетів акцій ліквідних стратегічних підприємств;

ліквідувати державні холдингові компанії, що не збільшують ліквідність своїх пакетів, приватизувавши пакети, що передані їм в управління, окремо, або у виняткових випадках, коли існування холдингу веде до покращання конкурентоздатності на міжнародних ринках і не створює монополії на місцевому ринку, одним лотом. Продавати лотом можна лише у випадку проведення маркетингового дослідження, результатом якого є готовність інвестора заплатити за холдинг більше загальної суми стартових цін окремих пакетів;

проводити будь-яке відчуження державного майна поза межами приватизації (банкрутство, податкова застава) лише через приватизаційну процедуру з подальшою виплатою коштів кредиторам.

здійснювати процедури організації продажу контрольних пакетів акцій відповідно до світової практики: продаж за конкурсом або на відкритих торгах. Проте не слід відкидати можливість прямих переговорів з одним потенційним покупцем, оскільки конкуренція промислових інвесторів щодо певної категорії національних підприємств об’єктивно обмежена через значний обсяг пропозиції подібних підприємств на ринках СНД, ЦСЄ, який значно перевищує попит.

Для заохочення іноземних інвесторів у приватизацію енергокомпаній пропонується впровадження таких заходів:

надати право обленерго призупиняти поставки електроенергії тим, хто своєчасно не розраховувався за неї;

видавати гарантії уряду по розрахунках з обленерго за пільги та субсидії, надані державою окремим категоріям споживачів електроенергії;

перекласти борг по субсидіях на енергоринок і не враховувати його енергокомпаніям за несплату закупленої електроенергії;

реструктурувати борги обленерго, що приватизуються, з моменту підписання договору купівлі-продажу;

провести інвентаризацію земельних ділянок під обленерго, що приватизуються, та їх майна.

Реалізація комплексної інвестиційної програми в електроенергетичному сек-торі можлива за умови наявності мотивації та політичної волі у впровадженні ре-форм, підтримки громадськості та розуміння з боку виробничих об’єднань. Механізмами забезпечення результативності інвестування виступають прозора з чітко визначеними обов’язками інвесторів та держави приватизація; демоно-полізація електроенергетичного ринку та застосування ринкових принципів веден-ня господарської діяльності; адаптація організаційно-управлінської та фінансової системи діяльності підприємств до ринкових умов господарювання; оптимізація виробничих процесів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданннях:

Склепова А.В. Досвід східноєвропейських країн у проведенні приватизації державних підприємств // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – 2000. – Вип. 21. – Ч. ІІІ. – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, Ін–т міжн. відносин, 2000. – С. 76–79 (0,2 д.а.).

Склепова А.В. Приватизація та інвестиційний процес в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини.– К.: ВБЦ "Київський університет", 2001. – Вип. 20. – С.46–55 (1,1 д.а.).

Склепова А.В. Основні етапи та принципи приватизаційних процесів в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. – Вип. 23. – С. 179–191 (0,6 д.а.).

Склепова А.В. Механізми забезпечення приватизації державних підприємств в Україні: історія і сучасність // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр.– К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, Ін–т міжна. відносин, 2002. – Вип. 31. – Ч. І. С. –262 (1,2 д.а.).

Склепова А.В. Участь іноземних інвесторів у приватизації електроенергетики // Фінанси України. – 2002. – №11. – С.84–89 (0,4 д.а.).

В інших виданнях:

Склепова А.В. Теоретико-методологічні основи міжнародних зв’язків та їх вплив на реформування економіки // Зб. наук. пр. за матер. наук.-практ. конф. "Шляхи реформування економіки України на сучасному етапі". – К., 2000. – Додаток № 4 (9) до "Персонал" № 2 (56). – С. 91-94 (0,2 д.а.).

Склепова А.В. Історія української приватизації // Теорії мікро-макроекономіки / Зб. наук. пр. професорсько-викладацького складу і аспірантів за матер. наук.-практ. конф. "Підприємництво в умовах трансформації економіки України". – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2000. – Вип. 6. – С. 225–229 (0,3 д.а.).

Склепова А.В. Приватизація та інвестиційний процес в Україні // Труди Всеукр. наук. конф. студентів та молодих вчених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". –Донецьк: ДонНу, 2000. – Ч. 1. – С. 69–71 (0,2 д.а.).

Склепова А.В. Моделювання економічних процесів перехідних економік // Тези міжн. конф. "Моделювання та оптимізація складних систем (МООС-2001)".– К: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. – Ч. 3. – С. 161-163 (0,2 д.а.).

Склепова А.В. Іноземний капітал у приватизації підприємств електроенер-гетичного комплексу України // Світова цивілізація і міжнародні відносини / Матеріали міжнародної наукової конференції "Україна в контексті процесу глобалізації: нові реалії та національна стратегія". – Дніпропетровськ: Дніпропетровський нац. ун–т, 2002. – №3(5). – С. 113–114 (0,2 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Склепова А.В. "Іноземний капітал у приватизації стратегічних підприємств України" – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – "Світове господарство і міжнародні економічні відносини". – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

У дисертації розкрито теоретичні основи і досліджено практичні аспекти приватизації стратегічно важливих підприємств, розкрито економічну необхідність та доцільність їх приватизації. Особливу увагу приділено ролі іноземного капіталу в цьому процесі. Проведений аналіз приватизації стратегічних підприємств в деяких країнах Центральної і Східної Європи показав, що іноземний капітал відіграє суттєву роль при проведенні економічних реформ, в тому числі і в процесі приватизації.

Здійснено аналіз економіко-правових засад участі іноземних інвесторів у приватизації стратегічних підприємств України. Для підвищення зацікавленості іноземних інвесторів пропонується проводити прозорі процедури приватизації, проведення індивідуальної приватизації з урахуванням галузевих особливостей, пропонування на продаж великих пакетів акцій.

Особливу увагу було приділено електроенергетичній галузі України, проблемам, що виникли із залученням іноземних інвесторів при приватизації підприємств цієї галузі, а також виявлено соціально-економічні наслідки підвищення тарифів на електроенергію за вимогами нових власників.

Ключові слова: приватизація, стратегічні підприємства, іноземні інвестиції, іноземний інвестор, електроенергетика.

АННОТАЦИЯ

Склеповая А.В. Иностранный капитал в приватизации стратегических предприятий Украины – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – Мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. – Киев. – 2003.

В диссертации раскрыта методология, теоретические основы приватизации промышленных предприятий. Особое внимание было уделено стратегическим предприятиям Украины, от эффективной деятельности которых зависит экономическое развитие страны. При проведении исследования была раскрыта экономическая необходимость приватизации стратегических предприятий, которая объясняется неэффективным управлением со стороны государства. Большинство предприятий стратегического характера оказались в состоянии банкротства. Для модернизации изношенной инфраструктуры предприятиям необходимо привлечь большие объемы инвестиций. Одним из путей решения данной проблемы является поиск стратегических инвесторов, как правило, иностранных, имеющих соответствующий опыт в управлении аналогичными предприятиями. Проведенный анализ приватизации стратегических предприятий в некоторых странах Центральной и Восточной Европы (ЦВЕ) показал, что иностранный капитал играет немаловажную роль при проведении экономических реформ, в том числе и в процессе приватизации.

В диссертации выделено две основные модели приватизации стратегических предприятий: традиционная (характерная для промышленно развитых стран) и трансформационная (которая свойственна странам с переходной экономикой).

В работе проведен анализ экономико-правовых основ участия иностранных инвесторов в украинской приватизации. Для повышения заинтересованности иностранных инвесторов предлагается проводить более прозрачные процедуры приватизации, выставлять на продажу акции предприятий крупными пакетами, а также проведение индивидуальной приватизации с учетом отраслевых особенностей. Итогом проведенного анализа в некоторых странах ЦВЕ и в Украине является тот факт, что успех денежной приватизации, главным образом, определяется не столько балансовой стоимостью продаваемого предприятия, сколько перспективой получения будущей прибыли, которую ожидает инвестор. Так, одним из условий участия иностранных инвесторов в приватизации украинских облэнерго было повышение тарифов на электроэнергию для покрытия своих затрат. Автором диссертационного исследования рассчитано, как повышение тарифов повлияет на население различных социальных групп. На малообеспеченную группу населения повышение тарифов не повлияет, поскольку часть их затрат покрывается государственным субсидированием. Просчитано, что пострадает больше всего население со средним уровнем доходов, часть которых всё же защищена государством. Поэтому повышение тарифов на электроэнергию является возможным и необходимым для покрытия затрат энергокомпаний.

Заинтересованность иностранных инвесторов в экономических реформах в Украине возможна при условии, что инвестор будет уверен в стабильности нормативно-правовой среды. Это в первую очередь касается стратегических отраслей экономики, таких как электроэнергетика, транспорт, телекоммуникации.

Ключевые слова: приватизация, стратегические предприятия, иностранный капитал, иностранный инвестор, электроэнергетика.

ANNOTATION

Sklepova A.V. International investment in the privatization of the strategic enterprises of Ukraine. – Manuscript.

Dissertation to obtain the degree of the Candidate of economic science, specialization 08.05.01 – World economy and international economic relations. – Institute of