Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Шегинська Наталія Зенонівна

УДК 330.342.14:658.821(477)

МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ внутрішньої КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Мних Євген Володимирович

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри обліку і аудиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Башнянин Григорій Іванович

Львівська комерційна академія, завідувач кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

Кульчицький Ярослав Володимирович

Український державний лісотехнічний університет, декан економічного факультету.

Провідна установа Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться “_3_” _червня_2003 р. о _1330_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (м. Львів, пр. Свободи, 18, аудиторія 115).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, ).

Автореферат розісланий “_30 ” _квітня_ 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ________________________ Панчишин С. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах державної незалежності Україна переходить від командно-адміністративної до ринкової економіки. У цей період відбува-ються глибокі зміни у всіх сферах економічного життя. Найва-гомі-шою з них є перехід до нового типу макроекономічного регулювання, що перед-бачає фор-му-вання ринкового механізму та конкурентного середовища, лібера-лізацію і глобалізацію ринків економічних благ. Результатом цих економічних проце-сів є виникнення та посилення змагальності і суперництва між діловими оди-ни-ця-ми як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Проведення економічної політики, спрямованої на формування конкурент-них відносин, є необхідною умовою виникнення ринкового середовища та підтримання економічного зростання. Країна, яка має конкурентні переваги завдяки об’єктивним чинникам, з перебігом часу ризикує їх втратити, якщо економічна політика не стимулює змагальність ділових одиниць, які є фунда-ментом структури національної економіки. Економічний поступ країни та доб-робут її громадян безпосередньо залежать від ефективності функціонування сектору підприємств. Тому економічні реформи, передовсім, потрібно скеро-вувати на посилення стійкості ділових одиниць, бо у ринковій системі конку-ренція стає дедалі жорсткішою. У цих умовах головним завданням цих оди-ниць є не просто виробництво, а й ефективна робота та динамічний розвиток. Недосконала законодавча база та слабкий інструментарій макроекономічної політики в Україні індукують недостатні стимули до створення нових підпри-ємств та підвищення рівня конкурентоспроможнос-ті уже наявних ділових одиниць.

Проблеми взаємозв’язку макроекономічного регулювання та конку-рен-то-спро-можності ділових одиниць для економічної науки не є новими. У світовій економічній науці їм присвячено чимало ґрунтовних праць, орієнто-ваних на вивчення окремих аспектів такого впливу. Вагомий внесок у дослід-ження впли-ву економічного середовища на конкурентоспромож-ність підпри-ємств зроблено А. Смітом, М. Туган-Барановським, Дж. М. Кейн-сом, Й. Шумпе-те-ром та іншими. Цим проблемам присвячені також праці М. Портера, І. Ансофа, А. Ругмана, Дж. Данінга, Дж. К. Грейсона, К. О’Дела, Ю. Іванова, Р. Фатхут-ді-нова та ін. Серед вітчизняних дослідників впливу макроре-гулювання на уста-ле-ність роботи ділових одиниць та їх конкуренто-спроможність слід назвати І. Астахову, Ю. Бажала, Г. Башнянина, В. Геєця, Є. Мниха, А. Маренича, В. Марцина, С. Оборську, А. Савченка та ін.

У вітчизняній літературі питання, пов’язані з проблемами впливу макро-економічного середовища на внутрішню конкурентоспроможність підпри-ємств найчастіше висвітлюються і полемізуються на сторінках наукових журналів “Економіка України”, “Фінанси України”, “Економіст”, “Регіональні перспективи”, “Економіка і прогнозування” та у часописах “Голос України”, “Галицькі контракти”, “Бизнес”, “Урядовий кур’єр” та інших. Разом з тим не всі аспекти цієї складної і багатогранної проблеми з’ясовані та отримали належне обґрунтування. Багато положень носять дискусійний характер.

Сучасний етап ринкової трансформації економіки України характери-зуєть-ся погіршенням фінансового стану багатьох ділових одиниць, знижується рівень їх внутрішньої конкурентоспроможності в умовах зростан-ня відкри-тості вітчизняної економіки. Тому існує потреба подальшого дослід-ження процесу впливу макроекономічного середовища на ефективність діяльності підприємств.

У вітчизняній економічній науці проблеми впливу макрорегулювання на функціонування та конкурентоспроможність ділових одиниць досліджені, на наш погляд, ще недостатньо. Передовсім слабо вивчені об’єктивні передумови та тенденції формування ринкового макросередовища функціонування підпри-ємств, детально не проаналізовано коло інституційних визначників внутріш-ньої конкурентоспроможності підприємств у перехідній економіці. Є потреба у глибшому аналізі критеріїв оцінювання конкуренто-спроможності ділових одиниць та розробленні пропозицій щодо підвищення рівня їх конку-рен-то-спро-можності в умовах поглиблення ринкової трансформа-ції економіки. Залишається недостатньо вивченими окремі питання впливу макроеко-номічної політики України у 90-х роках на конкурентоспроможність вітчизня-них підприємств на внутрішньому ринку. Відчувається нестача узагальнення досвіду державного впливу на процес стабілізації діяльності ділових одиниць у країнах, що розпочали ринкові перетворення дещо раніше. Водночас ще не достатньо з’ясовані окремі теоретичні аспекти цієї проблеми. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування її мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з реаліза-цією кафедрою економічної теорії науково-дослідної теми “Дослідження зако-но-мірностей формування економічної системи України”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування нових підходів та засад забезпечення конкурентоспроможності підприємств і напрацювання на цій основі методичних положень та практич-них рекомендацій щодо досягнення і утримання міцних ринкових позицій товаровиробниками в умовах ринкової трансформації економіки України.

Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:

· уточнити суть поняття “конкурентоспроможність підприємств” та виявити його характерні риси у перехідній економіці;

· систематизувати погляди економістів на проблему конкурентоспромож-ності підприємств;

· визначити систему показників та вдосконалити методику аналізу конкурентоспроможності підприємств;

· дослідити вплив зміни макросередовища на ефективність функціонування підприємств, антимонопольну політику України в період трансформації її економіки;

· проаналізувати вплив макроекономічного інструментарію на внутрішню конкурентоспроможність сектору підприємств, виявити обставини, що гальмують розвиток конкурентних відносин у вітчизняній економіці;

· проаналізувати вплив зовнішньоекономічної політики на внутрішню конкурентоспроможність підприємств;

· запропонувати практичні рекомендації та пропозиції щодо підвищення рівня внутрішньої конкурентоспроможності підприємств.

Об’єктом дослідження є конкурентне середовище діяльності українських підприємств.

Предметом дослідження відповідно до поставленої мети і завдань є особливості, закономірності, тенденції та механізми формування внутрішньої конкурентоспроможності сектору вітчизняних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки України.

Методи дослідження. У роботі використані різноманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема наукової абстракції, аналізу та синтезу, статистичні методи (групування, динамічні порівняння), графічний, табличний тощо. Теоретичною і методологічною основою дисертації є система економічних законів та принципів розроблених економічною теорією стосовно конкуренції, конкурентоспроможності, макро-економічної політики, законо-дав-чі та норма-тивні акти, які регламен-тують діяльність підприємств, наукові праці вітчизняних і зарубіжних еконо-містів з проблем оцінки та забезпечення конкурентоспроможності підпри-ємств, офіційні українські і зарубіжні статис-тичні матеріали, дані Державного інноваційного фонду, міжнародних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів:

· набуло подальшого розвитку визначення та тлумачення конкуренто-спроможності як комплексної характеристики діяльності підприємств у пере-хід-ній економічній системі;

· узагальнено та систематизовано погляди вітчизняних і зарубіжних еконо-містів на конкурентоспроможність економічних суб’єктів;

· запропоновано моделі аналізу конкурентоспроможності підприємств на основі конкурентоспроможності продукції, за їх виробничим потенціалом і впливом зовнішнього середовища;

· вперше на рівні дисертаційного дослідження проаналізовано вплив макроекономічної політики на внутрішню конкурентоспроможність ділових одиниць у перехідній економіці України;

· виявлено основні особливості впливу нормативної бази підприємницької діяльності на конкурентоспроможність українських підприємств;

· з’ясовано причини низького рівня конкурентоспроможності вітчизняних суб’єктів економічної діяльності та запропоновано заходи для її підвищення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні мето-дологічних та практичних рекомендацій щодо проведення фіскальної, моне-тарної, антимонопольної, інвестиційної політики в перехідній економіці України у контексті підвищення конкурентоспроможності сектору вітчизня-них підприємств, які можуть бути використані для вдосконалення антимо-нопольного законодавства, розроблення законодавчих актів про оподаткування підприємств, реалізації стратегії досягнення конкурентних переваг ділових одиниць тощо. Отримані теоретичні положення та методичні підходи можуть використовуватися у процесі викладання економічних дисциплін у вузах, розробки спецкурсів і методичних посібників. Основні наукові положення, узагальнення, висновки та рекомендації використані в навчальному процесі на економічному факультеті ЛНУ імені Івана Франка та Львівському банківсь-кому інституті.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи дисертанта та індивідуальним внеском автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися і отримали схвальні відгуки на щорічних звітних наукових кон-ференціях викладачів та аспірантів економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка упродовж 1999-2002 рр., Міжнародній науково-методичній конфе-ренції “Формування нової парадигми економічної освіти в Україні” (Львів, 19-20. .  р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Бухгалтер-ський облік в Україні на початку ХХІ століття.” (Львів, 26-27. .  р.), Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (Львів, 16-17.05.2002 р.), тринадцятій та чотирнадцятій наукових сесіях Наукового товариства ім. Шевченка (Львів, 22. 30. .  р. та Львів, 1-29. .  р.)

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в 8 наукових працях загальним обсягом 1,8 д. а.: 6 статей у фахових виданнях та 2 статті у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розді-лів, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст роботи викла-дений на 184 сторінках машинописного тексту. Робота містить 11 таблиць, 22 рисунки та схеми, 2 додатки. Список використаної літератури налічує 161 найменувань.

Дисертація має таку структуру:

Вступ

Розділ . Теоретико-методологічні основи дослідження конкурентоспро-мож-ності підприємств у перехідній економіці

1.1. Суть та види конкурентоспроможності підприємств

1.2. Визначники та методики оцінки конкурентоспроможності підприємств у пере-хід-ній економіці

1.3. Зміна макросередовища функціонування вітчизняних підприємств в умо-вах реформування економіки

1.4. Висновки до І розділу

Розділ . Проблеми і напрями підвищення рівня внутрішньої конку-рен-то-спро-можності підприємств в умовах переходу України до ринку

2.1. Інституційні визначники внутрішньої конкурентоспроможності під-при-ємств

2.2. Впливи макроекономічної політики на конкурентоспроможність під-при-ємств на внутрішньому ринку

2.3. Напрями підвищення рівня внутрішньої конкурентоспроможності віт-чиз-няних підприємств

2.4. Висновки до ІІ розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи дослідження конкурентоспроможності підприємств у перехідній економіці” – розгля-нуто рівні, види та значення конкуренції, розкрито суть категорії “конкуренто-спроможність”, з’ясовано її економічний зміст, проаналізовано визначники і методики оцінки, досліджено вплив змін макросередовища на функціонування вітчизняних підприємств.

У першому параграфі цього розділу дисертант аналізує економічний зміст поняття “конкурентоспро-мож-ність”, попередньо з’ясувавши суть та значення “конкуренції” як базової категорії. Автор розглядає погляди на конкуренцію представників різних еко-номічних шкіл, аналізує функції, основні види, значення конкуренції для розвитку економіки, її позитивні і негативні впливи на економічних суб’єктів та необхідність конкурентних відносин для нормаль-ного функціонування ринкової економіки.

Дисертант виходить з того, що конкуренція є безперервним процесом еко-номічного змагання між суб’єктами економічної діяльності за ринки факторів виробництва та кращі умови збуту своєї продукції. Безпосе-редньо пов’язаною і похідною від конкуренції є категорія “конкурентоспро-мож-ність”. Аналіз літературних джерел показав, що економісти тлумачать цю категорію неоднаково. На думку дисертанта, конкурентоспро-можність доціль-но розглядати на двох рівнях: макроекономічному (конкурен-тоспроможність національної економіки) та мікроекономічному (конкурентоспро-можність галузі, підприємства, продук-ції). У дисертації показано, що усі рівні конку-рен-то-спроможності, незважаючи на відмінності між собою, є тісно взаємопов’я-заними і взаємозалежними. Інакше кажучи, конкурентоспроможність націо-наль-ної економіки забезпечують її конкуренто-спроможні кластери, зокрема, галузі; носіями конкурентоспро-можності галузі є підприємства, а конку-рен-то-спро-можність підприємств, на думку однієї групи економістів, визначається характе-рис-тиками їх кінцевої продукції, а на думку іншої, – ефективністю виробничого процесу.

У дисертації зазначено, що конкурентоспроможними можна вважати підприєм-ства, які завдяки ефективно організованій виробничій, збутовій, маркетин-говій та управлінській діяльності, можуть здобувати переваги над іншими вітчизняними чи іноземними виробниками, виготовляти потрібну споживачам продукцію з використанням найновіших досягнень науки і техні-ки, оперативно пристосовуватися до змін кон’юнктури ринку, оптимізувати свої розміри та обсяги виробництва задля досягнення постав-лених цілей. У результаті проведених досліджень дисертант робить висновок, що “конку-ренто-спро-можність” є складною багатовимірною категорією, яка вивчається низкою економічних дисциплін і має величезне практичне значення. Автор пропонує трактувати її як здатність суб’єктів економічної діяльності витриму-вати конкурентну боротьбу на ринках економічних благ, швидко і ефективно пристосовуючись до нових умов господарювання.

У другому параграфі узагальнено наявні у науковій літературі підходи до кількісної оцінки спроможності підприємств витримувати конкурентну боротьбу. Дисертант виходить з того, що стійка конкурентоспромож-ніс-ть під-приємств можлива лише за сприятливих макро- та мікро-еко-но-міч-них чинників. До макроекономічних чинників передовсім віднесено кількість та якість факторів виробництва, обсяг поточних інвестицій, процент-ні ставки, вартість капіталу, валютний курс тощо. Мікроекономічні чинники поділено на дві групи: 1) ті, що впливають на вит-рати виробництва (ціни та продуктивність факторів виробництва, технологія, ефективність маркетинго-вих заходів, менеджменту тощо); 2) ті, що визначають властивості продукції (дизайн, надійність, рівень сервісного обслуговування, використання інновацій тощо).

Проаналізовано також основні методи оцінки конкурен-то-спромож-нос-ті підприємства. Увага акцентується на тому, що одним з найбільш поширених є метод, який базується на теорії міжнародного поділу праці: передумовою для досягнення фірмою стійких конкурентних позицій є наявність порівняльних переваг, які забезпечують нижчі витрати виробництва, ніж у конкурентів. Заслуговують на увагу також методи оцінки конкуренто-спро-можності, які ґрунтуються на теорії рівноваги фірми А. Маршала та теорії факторів виробництва. Критерієм конкурентоспро-можності відповідно до згада-ної методики є наявність у виробників продуктивніших факторів виробництва чи технологій. Показниками, які беруть тут до уваги, є: процентні ставки, відносна вартість обладнання, ставки заробітної плати, вартість матеріальних ресурсів тощо. Графічно цей критерій мож-на зобразити за допомо-гою ізокванти та ізокости (рис. 1). За інших рів-них умов, з меншими вит-ратами праці (L) та капіталу (К) такий самий обсяг виробництва (Q) зможе забезпечити під-приємство, яке знаходити-меться в точці А, де дотикаються ізокоста та ізокванта. Економічний зміст точок В і С полягає в тому, що інші виробники на виготов-лення аналогіч-ної кіль-кості благ за-трачатимуть більше ре-сурсів.

Метод оцінки конку-рен-тоспроможнос-ті під-при-ємств за допо-мо-гою “нецінових чин-ників” має обмежене зас-то-су-ван-ня, оскільки успішно може ви-корис-то-вуватися лише для підпри-ємст-в, що ви-го-тов-ляють один вид продукції.

Підхід до оцінюван-ня конку-рен-то-спро-мож-нос-ті підпри-ємства на підставі конкурен-то-спро-мож-нос-ті продукції є продуктивним, але трудомістким. Для систематизації розрахунків дисертант пропонує використовувати табличну модель аналізу (рис. 2). Одним з найважливіших етапів у цій моделі є 1-й – аналіз системи чинників, які впливають на конкурентоспроможність підприєм-ства. Їх поділено на дві групи: 1) ті, що залежать від самого підприємства (чинники мікро-се-ре-до-ви-ща); 2) ті, що не залежать від підприємства (чинники макросередовища). У дисертації до першої групи віднесено ділову репутацію, товарну марку, техніко-експлуатаційні характе-ристики виробу, його ціну, якість та правовий захист, ефективність вироб-ничих процесів, сертифікацію товару, новації. Як чинники макросередовища враховано: ділову репутацію країни, митну та податкову політику держави, коливання валютних курсів, державний устрій тощо. На другому етапі – визначають конкурентоспро-мож-ність продукції, як підвалину конкурентоспроможності підприємств, наприк-лад, за допомогою методики порівняння її технічних та економічних парамет-рів. На третьому – за допомогою відносних показників обчислюють та аналізу-ють ринкову частку суб’єктів економічної діяльності, що функціонують на даному ринку. На цій основі оцінюють потужність конкурентів та частку здобутого сегменту ринку. Останні два етапи передбачають формування мож-ли-вих стратегій розвитку під-приємства та вибір тих з них, які реально можуть використовуватися вироб-никами, з огляду на їхні фінансові, матеріальні, тех-нічні та інші можливості.

Конкурентоспроможність підприємств, на думку дисертанта, можна визна-чати також на підставі аналізу виробничого потенціалу підприємства та ступе-ня впливу зовнішнього середовища (рис. 3). Перевагою такого підходу є мож-ливість врахування особливостей розвитку конкурентної ситуації на ринку, з’ясування місця кожного підприємства на даному ринку, визначення най-силь-ніших конкурентів серед його учасників.

На думку автора, конкурентоспроможність підприємства є категорією, яку можна представити у вигляді функції:

Се = F(Cg; Р; Fe),

де Сe – конкурентоспроможність підприємства;

Cg – конкурентоспроможність продукції;

Р – потенціал підприємства;

Fe – фінансовий стан підприємства.

Реферований параграф завершується висновком, що жоден з методів оцінки конкурентоспроможності підприємства не дає змоги врахувати усі можливі її чинники. Тому для отримання надійних оцінок рівня конкуренто-спро-мож-ності підприємства необхідно одночасно враховувати результати різ-них методик.

У третьому параграфі простежено історичні передумови формування конкурентного середовища в економіці України та його еволюцію в ході пог-либ-лення трансформаційних процесів. Тут розглядається суть і необхідність ринкової трансформації економіки, її вплив на конкурентоспроможність віт-чизняних підприємств. Дисертант аналізує причини низького рівня конку-рен-тоспроможності вітчизняних виробників та акцентує на тому, що ці причини потрібно розділити на дві групи: 1) ті, що склалися внаслідок перебування України у складі Радянського Союзу; 2) ті, що виникли після проголошення незалежності.

У реферованому параграфі спочатку коротко розглядаються концепту-альні відмінності двох моделей товарної форми виробництва – ринкової та адмі-ніст-ративно-командної, що стали джерелом формування радянської госпо-дарки, принципи макроеко-номічного регулювання в адміністративній системі, їх еволюція у контексті формування конкурентного середовища та конку-рен-то-спроможного сектору підприємств. Автор виділяє та аналізує озна-ки адмі-ніст-ративно-командної системи, які унеможливили розвиток конкурентних відносин на усіх рівнях – монополія державної власності і керований урядом ринок. Економічна історія засвідчує, що командна система була неефектив-ною, марнотратною, при-родоруйнівною та неспроможною забезпечити досяг-нен-ня високих життєвих стандартів. Тому сам перехід вітчизняної економіки на ринкові засади госпо-дарювання може стати джерелом підвищення ефектив-ності її функціонування і створення міцного фундаменту для зростання добро-бу-ту громадян. Проте цей перехід передбачає важкий та неоднозначний трансформаційний період.

Далі розглядаються суть, моделі та основні завдання перехідної економіки а також особливості трансформаційних процесів у пострадянських країнах. При цьому особливу увагу приділено впливові зміни макроекономічного середовища на функціонування вітчизняних підприємств. З цією метою дано оцінку початкового рівня розбалансованості економіки України і змін, які відбулися за останнє десятиліття через аналіз економічних процесів у сферах виробницт-ва і цін, галузевій та інституційній структурах економіки, методах державного управління та їх впливу на рівень конкурентоспроможності національних виробників. Автор доходить висновку, що Україна досягла пев-них успіхів у створенні ринкової інфраструктури та проведенні реформ, але низький рейтинг конкурентоспроможності вітчизняної економіки засвідчує недостатню ефективність політики реформування.

У другому розділі дисертації – “Проблеми і напрями підвищення рівня внутрішньої конкурентоспроможності підприємств в умовах переходу України до ринку” – аналізуються визначники конкурентоспроможності підприємств на внутрішньому ринку, вплив на неї макроекономічної політики та обґрунтовуються пропозиції і напрямки підвищення рівня конкурентоспро-мож-ності ділових одиниць.

У першому параграфі проаналізовано інституційні визначники внутрішньої конкурентоспроможності підприємств. Зокрема показано, що у трансформа-цій-ному періоді насамперед потрібно сформувати нові “правила гри” економічних суб’єктів. Реформи не повинні обмежуватися приватизацією держав-ної власності та лібералізацією цін, а й необхідно створити нові інститути, які забезпечують підвищення розподільної ефективності економіки та індукують стимули до праці, прояву підприєм-ницької ініціативи. Аналізуючи вплив інституційних чинників на конкурентоспроможність економічних суб’єктів, дисертант зосереджує свою увагу на найважливіших з них – відносинах власності, правовій та нормативній базі підприємництва.

Автор виходить з того, що однією з найважливіших умов підвищення внутрішньої конкурентоспроможності ділових одиниць є ефек-тивна привати-за-ція державного майна. У реферованому параграфі аналізується суть та значення інституту власності, еволюція приватної власності в Україні, почи-на-ючи з ухвалення закону “Про власність” 1991 року. Далі проаналізовано вплив зако-но-дав-чої бази, податкової системи, діяльності Державного інноваційного фонду на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств.

У дисертації зазначено, що підвищення рівня конкурентоспроможності ділових одиниць стримується численними штучними бар’єрами, які перешкод-жають розвитку підприємництва (зокрема, ліцензування та патентування); не створено дієвих механізмів сприяння малому підприємництву на місцевому рівні. Все ще у стадії формування перебувають основні елементи ринкової інфраструктури, особливостями якої сьогодні є хаотичність, нерівномірний розвиток, не відпрацьованість взаємозв’язків, що гальмує формування конку-рентного середовища. Знижує рівень конкурентоспроможності підприємств також непослідовна амортизаційна політика та фактична бездіяльність Дер-жав-ного інноваційного фонду. Дієвість антимонополь-ного законодавства істотно послаблена недостатньою активністю Антимонопольного комітету України та фактичною відсутністю регулювання природних монополій.

На конкурентоспроможність підприємств, як відомо, сильно впливає податкова сис-тема. У дисертації акцентується на тому, що в Україні завищенні ставки податків, які сплачують ділові одиниці, податкова система має фіскальний характер, порушуються такі принципи її побудови як рівність, справедливість та економічна доцільність, існують необґрунтовані і відсутні необхідні податкові пільги, що знижує рівень конкурентоспроможності діло-вих одиниць.

Інституційно-економічне середовище, яке сформу-валося в Україні, на думку дисертанта, підриває стимули до легальної діяльності фірм, стимулює зростання тіньової економіки, ліквідовує стимули до стратегічного плану-вання, без якого неможливий динамічний розвиток підприємств. Тому голов-ним завданням ринкової трансформації економіки в Україні має стати стабілізація, удосконалення та забезпечення дієвості норма-тив-но-правової бази економічної діяльності.

У другому параграфі реферованого розділу автор аналізує вплив стабілізаційної політики на внутрішню конку-рен-то-спро-можність вітчизняних підприємств. Перший його пункт присвячений дослідженню впливу на конкурентоспроможність фіскальної і монетарної політики, які найчастіше застосовує держава для стабілізації національної економіки. Фіскальна політика у перехідній економіці, на думку багатьох економістів, відіграє головну роль, бо дає змогу за допомогою податків і дер-жавних видатків оптимізувати структуру економіки та зайнятості, стримувати трансформа-цій-ний спад, впорядковувати державні фінанси та фінанси підпри-ємств, боротися з інфляцією, посилювати цінову конкуренцію. Підвищення податкових ставок чи збільшення кількості податків спричиняє зростання витрат виробництва, зменшує прибуток підприємств, а отже, зменшує суми власних грошових коштів, які необхідні для розвитку та підвищення конкурентоспроможності ділових підприємств.

Далі автор аналізує ефективність фіскальної політики в Україні через призму її впливу на конкурентоспроможність суб’єктів еконо-мічної діяльності. Розгляд структури податкових надходжень до державного бюджету і напрямів їх використання упродовж 1992-2001 років дає підстави для виснов-ку, що фіскальна політика в Україні була непослі-довною і не спрямову-валася на підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних ділових одиниць.

Можливості застосування монетарної політики для зміцнення конку-рен-то-спро-можності підприємств у перехідній економіці є вужчими тому, що окремі компоненти інфраструктури, необхідні для її проведення, ще не сформувалися (наприк-лад, ринок цінних паперів). Проте, монетарна політика в Україні, на думку автора, проводилася послідовніше і мала чітко визначену мету – стабілі-за-ція загаль-но-го рівня цін та курсу національної валюти, що позитивно вплинуло на конку-рен-тоспроможність вітчизняних підприємств.

Зовнішньоекономічна політика відіграє важливу роль у процесі формування конкурентного середовища в Україні, що визначається її особ-ливим геополітичним становищем і високим рівнем відкритості економіки. Автор аналізує місце України у світовому поділі праці, з’ясовує роль імпорту товарів та послуг у формуванні конкурентного середовища, позитивні та негативні наслідки входження України у Світову організацію торгівлі. З цією метою досліджуються абсолютні та порівняльні переваги української економіки, можливості виготовлення конкурентоспроможної продукції вітчиз-няними підприємствами, доцільність імпорту окремих благ, динаміка розвитку економічних зв’язків з іноземними партнерами та інші аспекти зовніш-ньо-еко-но-мічної діяльності.

Автор акцентує на тому, що імпортний режим з перших років відновлення незалежності України був ліберальним, завдяки чому нейтралізується дефіцит товарів на внутрішньому ринку і стимулюється розвиток вітчизняних вироб-ництв. Проте гостро постала проблема надмірної кількості необґрунто-ваних пільг зі сплати ввізного мита, які не лише спотворюють умови конкуренції на внутрішньому ринку, а й знижують доходи державного бюджету та створюють сприятливий ґрунт для зловживань.

Імпорт товарів в Україну, на думку автора, умовно можна поділити на три категорії: 1) виправданий – увезення товарів, які з об’єктивних причин в Україні не можуть вироблятися; 2) не виправданий – товари, які можуть виробляти чи виробляють вітчизняні підприємства і додатково ввозяться з-за кордону, бо національні виробники поки що не спроможні виготовити продук-цію анало-гіч-ної якості; 3) економічно вигідний – результат міжнародного поділу праці, коли ввозяться блага, виробництво яких у даній країні вимагає відносно біль-ших витрат, тому є економічно невиправданим. Конкуренцію імпорту на внут-ріш-ньому ринку доцільно розглядати лише з приводу невиправданого імпорту.

Незважаючи на несприятливе макроекономічне середовище, яке погір-шує конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, існують чин-ни-ки, які забезпечують Україні абсолютні переваги у виробництві багатьох виробів:

· дешева та висококваліфікована робоча сила, унікальні технології, які викорис-товуються в окремих галузях;

· вигідне географічне розміщення;

· відносна забезпеченість багатьма природними ресурсами;

· недозавантаженість виробничих потужностей і можливість їх залучення у виробництво, незважаючи навіть на значне зношення;

· спроможність виробляти продукцію, яка є конкурентоспроможною на пострадянських ринках та ринках країн, що розвиваються;

· відносно висока ефективність підприємств військово-промислового комплексу.

Уміле використання цього потенціалу може істотно посилити позиції вітчизняних виробників на світовому ринку. У дисертації показано, що зовнішньоекономічна політика торговельних партнерів України не сприяє розвиткові вітчизняного експорту та поліпшенню його структури. Тому підви-щення конкурентоспро-можності підприємств на міжнародних ринках має стати пріоритетом економічної політики. На думку дисертанта, цьому сприятиме залучення іноземних інвестицій, з якими відбувається приплив нових технологій, управлінських знань тощо. В сучасних умовах ці інвестиції є важливим напрямом прискореного підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Проте, через відсутність в Україні політичних, економічних, правових, інституційних та інших передумов обсяги іноземних капіталовкладень є незначними. Створення сприятливого клі-мату для активіза-ції інвестиційного процесу і підвищення конкурентоспро-мож-ності вітчизняних підприємств має стати стратегічним завданням уряду.

В останньому параграфі другого розділу автор аналізує напрями підви-щення внутрішньої конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. У цьому зв’язку передовсім зазначено, що потрібно забезпечити чітке та неухильне дотримання прав власності, їх специфікацію та формування у свідомості громадян позитивного ставлення до приватної власності. Для вкорінення та розвитку приватного сектору необхідно спростити процедуру реєстрації підприємницької діяльності, зменшити кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню чи іншого роду контролю з боку держави, створити чітку процедуру банкрутства фірм, підтримуючи одночасно розвиток малого та середнього бізнесу. Важливо провести приватизацію великих збит-ко-вих державних підприємств відповідно до міжнародних стандартів – про-зо-ро, на конкурсних засадах, а також забезпечити виконання новими влас-ни-ками взятих на себе інвестиційних зобов’язань і не допускати порушення норм анти-мо-но-поль-ного законодавства (табл. 1).

Таблиця 1

Структура порушень антимонопольного законодавства в Україні (%)

Види порушень | 1999 | 2000 | 2001

Зловживання монопольним становищем | 44,1 | 45,2 | 50,4

Антиконкурентні узгоджені дії | 2,1 | 2,7 | 3,5

Дискримінація суб’єктів господарювання | 25,1 | 28,1 | 30,7

Недобросовісна конкуренція | 4,6 | 5,0 | 5,4

Інші порушення | 24,1 | 19,0 | 10,0

Джерело: Річний звіт Антимонопольного комітету України (2001 рік).

Автор наголошує на тому, що економіка України не може стати конкурен-тоспроможною без структурної перебудови її паливно-енергетичного сектору у напрямку диверсифікації постачання енергоносіїв, налагодження жорсткого контролю за фінансовими потоками у цій галузі задля недопущення злов-живань та спекуляцій з боку природних монополій. Потрібно також створити ефективну систему державного управління через здійснення адміністративної реформи, суть якої у чіткому розподілі управлінських функцій та відпові-дальності за їх виконання, скороченні керівного апарату, видатків на його утримання тощо.

Першочерговим кроком для зміцнення конкурентних позицій вітчизняних виробників, на думку автора, має бути зміна податкової політики у напрямі поєд-на-н-ня інтересів держави, підприємств і громадян. Для цього доцільно встановити гра-нич-ний коефіцієнт податкового навантаження на рівні 35-40%, зменшити кількість податків за рахунок тих, що не мають вирішального значення для бюджету, оподаткувати діяльність, пов’язану з готівковим обігом, звести до мінімуму перелік податко-вих пільг, залишивши їх лише у виняткових випадках (наприклад, для підпри-ємств, що здійснюють інноваційну діяльність), ство-ри-ти повну і дієздатну правову базу оподат-ку-ван-ня через ухвалення Податкового кодексу України.

У реферованому параграфі зазначено, що важливим напрямком під-ви-щен-ня рівня конкурентоспроможності підприємств є вдосконалення інстру-мен-тів анти-мо-но-польного регулювання задля вирішення проблем, пов’яза-них із зловживанням монопольним становищем, контролю за ступенем кон-цен-тра-ції та макси-маль-но-го наближення до правил конкуренції, які склалися у країнах з розвинутою ринковою економікою. Якщо за критерій оцінювання взяти порушення антимонопольного законодавства суб’єктами економічної діяльності в Україні, то як це не пара-док-сально на перший погляд, з року в рік вітчизняний ринок стає дедалі мо-нопо-лі-зо-ва-ні-шим, незважаючи на зменшення кількості підприємств-моно-по-ліс-тів. Постійно зростає кількість випадків зловживання монопольним стано-ви-щем, анти-кон-ку-рент-них узгоджених дій, проявів недобросовісної конкурен-ції (табл.1). На дум-ку автора, головною причиною такої ситуації є недоско-на-лість вітчиз-ня-но-го антимонопольного законодавства.

Одним із завдань економічної політики має бути створення сучасної сис-те-ми регулювання діяльності суб’єктів при-родних монополій, скасування та по-пе-редження перешкод, які обмежують конку-рен-цію. Для цього необхідно про-дов-жувати процес демонополізації шляхом зняття бар’єрів для вступу суб’єк-тів господарювання на існуючі ринки та стимулювання їх входження на моно-по-лізовані, вдоскона-лити і поширити практику проведення конкурсів (тен-де-рів), посилити контроль за виконанням антимонопольного законо-дав-ства.

Далі дисертант акцентує на тому, що підвищення конкурентоспроможності підприємств потребує створення бізнесового середовища, яке стимулює впро-вад-ження інновацій у вироб-ництво. Проблема інновацій є дуже актуальною, оскільки експорт вітчизняної продукції базується головно на абсолютних пере-ва-гах у виробництві цієї продукції, що не забезпечує стабільності роботи під-при-ємств у тривалому періоді. Частка ділових підприємств, що впроваджують інно-вації, зменшується. Фінансуються ново-вве-дення переважно за рахунок влас-них коштів, а частка кредитування та інноваційного фонду у фінансуванні інно-ва-цій мізерна. Акти-ві-зувати інвестиційну та інноваційну діяльність в Україні, на думку автора, можна, лише ство-ривши сприятливий макроеко-но-міч-ний клімат через досягнення політичної стабільності, зміцнення виконавчої влади, проведення послідовної держав-ницької макроекономічної та антимоно-поль-ної політики, забезпечення стабіль-ності та наближення до європейських стандартів нормативно-правової бази економічної діяльності, створення надій-ної ринкової інфраструктури, ринку землі тощо.

На підставі аналізу світового досвіду дисертант уважає, що для стимулювання науково-дослідних і дослідно-кон-структорських робіт (НДДКР) в Україні доцільно запрова-дити систему, відповідно до якої державні інституції уклада-ють інноваційні угоди з підприємствами-новаторами, що передбачають механізм “податкових канікул” на певний період (наприклад, 1-2 роки). Для стимулювання інновацій варто також зменшувати розмір бази оподаткування прибутку підприємств та організацій на суму коштів, які були скеровані безпосередньо на науково-технічні дослідження та інноваційну діяльність. Окрім цього, для стимулювання інвестицій, як передумови підви-щен-ня конку-рен-тоспромож-ності вітчизняних фірм, дисертант пропонує: спрямовува-ти 100коштів, отриманих від приватизації державного майна на фінансування НДДКР, створення нових високотехнологічних підприємств та модернізацію існуючих; першочергово фінансувати інноваційні проекти в тих галузях економіки, в яких вітчизняні виробники можуть мати абсолютні або порів-няльні пере-ваги на світовому ринку; використовувати кошти Державного інноваційного фонду за призначенням, передовсім для створення сучасної інфраструктури; запровадити державне страхування ризиків пов’язаних з інно-ва-ційною діяльністю тощо.

Нарешті, стратегічно важливим чинником підвищення конкурентоспро-мож-ності підприємств є вітчизняний інвестиційний потенціал, для залучення якого необхідно: стимулювати процес акумулювання вільних коштів насе-лен-ня на банківських рахунках; перейти від безповоротного бюджетного фінан-су-вання інвестицій до надання кредитів під інвестиційні проекти з майновими гаран-тіями їх цільового використання; залишати кошти, що відраховуються підприємствами в амортизаційні фонди, у їхньому розпорядженні з умовою їх використання для інвестування.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у з’ясуванні основних складових та чинників внутрішньої конку-рентоспроможності підприємств в Україні як бази для фор-му-вання ринкових відносин та прискорення зростання вітчизняної економіки.

1. У командно-адміністративній системі змагальність підприємств була повністю заглушена пануванням міністерств і відомств. Усунення змагаль-ності ділових одиниць підриває ціновий механізм, за допомогою якого порів-нюються результати і витрати. За таких умов розподіл ресурсів між галузями і підприємствами відбувається згідно з директивами центральних планових органів, що визначає структуру виготовленої продукції. Водночас підрива-ються стимули до зменшення витрат виробництва, підвищення якості та оновлення асортименту продукції. Товарна господарка, позбавлена конкурент-них імпульсів, неминуче занепадає.

2. Присутність конкурентного механізму у національній економіці є голов-ною умовою підвищення внутрішньої конкурентоспроможності ділових оди-ниць. Цей механізм постійно тримає під економічним тиском усіх вироб-ників, спонукаючи їх до безперервного пошуку резервів підвищення продук-тив-ності праці та поліпшення якості продукції. У конкурентній економіці купівля-продаж товарів і послуг відбувається на підставі цін, які формуються в ході взаємодії попиту і пропозиції. Ділові підприємства, в яких рівень продуктивності праці високий, досягають нижчих витрат та привлас-ню-ють більший додатковий дохід у розмірі різниці між суспільно допустимими та індивідуальними витратами.

3. Внутрішньо конкурентоспроможними є підприємства, які завдяки ефек-тивно організованій виробничій, збутовій, маркетинговій, управлінській діяль-ності, здобувають переваги над іншими товаровиробниками, виготовля-ють потрібну споживачам продукцію з використанням найновіших досяг-нень науки і техніки, оперативно пристосовуються до змін кон’юнктури ринку, оптимізують свої розміри та обсяги виробництва задля максимізації прибутку. Конкурентоспроможність підприємств доцільно аналізувати, використо-вуючи моделі, в яких за основу береться конкурентоспроможність продукції, а також виробничий потенціал підприємства та вплив на нього зовнішнього середовища. Ці моделі дають змогу врахувати стан чинників макроекономіч-ного середовища, які помітно впливають на конкурентоспроможність суб’єктів економічної діяльності.

4. Недосконала нормативна база підприємницької діяльності є важливим деструктивним чинником конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Інституційно-економічне середовище, що сформувалося в Україні, внаслідок непрозорого, нестабільного та недосконалого господарсь-кого законодавства, відсутності належної безпеки підприємництва підриває стимули до легальної діяльності фірм, сприяє зростанню тіньової еко-номіки, знижує конку-рен-то-спро-можність ділових одиниць. Головним напрямом підвищення рівня конку-рен-тоспроможності вітчизняних підприємств є інституційно-економічне оздоровлення економіки і передовсім стабілізація та удоскона-лення норматив-но-правової бази економічної діяльності.

5. Для підвищення рівня внутрішньої конкурентоспроможності вітчизня-них підприємств необхідно забезпечити чітке та неухильне дотримання прав власності, їх специфікацію та формування у свідомості громадян позитивного ставлення до приватної власності. Для вкорінення і зміцнення приватного сектору необхідно спростити процедуру реєстрації підприємницької діяльнос-ті, зменшити кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, підтри-мувати розвиток середнього і дрібного бізнесу. Приватизацію великих збитко-вих державних підприємств здійснювати відповідно до міжнародних стандар-тів на конкурсних засадах, забезпечуючи виконання новими власниками взятих на себе інвестиційних зобов’язань.

6. Економіка України може стати конкурентоспроможною лише у разі структурної перебудови її паливно-енергетичного сектору у напрямі диверси-фікації постачання енергоносіїв, налагодження жорсткого контролю за фінан-со-вими потоками у цій галузі задля недопущення зловживань та спекуляцій з боку природних монополій. Для зміцнення конкурентних позицій вітчизняних виробників необхідна нова фіскальна політика, яка передбачає зменшення кількості податків на ділові одиниці, зведення до мінімуму подат-кових пільг, залишивши їх лише у окремих випадках (наприклад, для підпри-ємств, що здійснюють інноваційну діяльність), встановлення гранич-но-го коефіцієнта податкового навантаження на рівні 35-40%, створення повної пра-вової бази оподаткування через ухвалення Податкового кодексу України.

7. Зміцнення конкурентних позицій вітчизняних виробників можна досягти вдосконаленням антимонопольного законодавства, зняттям бар’єрів для всту-пу суб’єктів господарювання на існуючі ринки та стимулюванням їх входження на монополізовані, вдосконаленням і поширенням практики прове-ден-ня тенде-рів, забезпеченням умов для формування реального власника в аграрному секторі та розвитку цієї важливої галузі, проведенням адмі-ністративної реформи, удос-коналенням правової бази економічної діяльності, її узгодження з законо-дав-ством розвинутих країн.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шегинська Н. Конкурентоспроможність та її реалізація на макро- та мікроекономічному рівні //Формування ринкової економіки в Україні. Наук. зб. Вип. 6. – Львів: Інтереко, 2000. – С. 274-278.

2. Шегинська Н. Шегинський І. Перехідна економіка: зміст та головні завдання //Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. . – Львів, 2001. – С. 62-66.

3. Шегинська Н. З. Збір та аналіз інформації – необхідна умова підвищення конкурентоспроможності фірми //Формування ринкової економіки в Україні. Наук. зб. Спецвип. 7. – Львів: Інтереко, 2001. – С. 114-117.

4. Шегинська Н., Шегинський І. Методи оцінки конкурентоспроможності під-приємств в умовах ринкової економіки //Формування ринкової економіки в Україні. Наук. зб. Спецвип. . – Львів: Інтереко, 2001.– C. 467-473.

5. Шегинська Н. Макроекономічна політика в Україні та конкурентоспромож-ність підприємств на внутрішньому ринку //Формування ринкової еконо-міки в Україні. Наук. зб. Спецвип. 9. – Львів: Інтереко, 2002. – С. 240-247.

6. Шегинська Н., Гнатюк Н., Моряк Т., Спільне підприємництво як форма залучення іноземних інвестицій в економіку України //Формування ринко-вої економіки в Україні. Наук. зб. Спецвип. 11. – Львів: Інтереко, 2002. – С. .

Додаткові публікації

1. Шегинська Н. З. Антимонопольне законодавство України та його роль у підвищенні конкурентоспроможності вітчизняної економіки //Актуальні проблеми формування економічної системи України. Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – С. 335-336.

2. Шегинська Н. З. Інформація – важливий чинник підвищення конкуренто-спроможності фірми //Тези міжнародної науково-практичної конференції “Бухгалтерський облік в Україні на початку ХХІ століття”. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – С. 140-143.

Анотація

Шегинська Н. З. Макроекономічний аналіз внутрішньої конкурентоспро-можності підприємств в умовах ринкової трансформації економіки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. Львівський національний універ-ситет імені Івана Франка, Львів, 2003.

У дисертації досліджуються проблеми та перспективи підвищення конку-рентоспроможності підприємств в умовах перехідної економіки України. Аналізуються тлумачення категорій “конкуренція” та “конку-рен-то-спро-мож-ність”, даються їх авторські визначення, розглядаються визнач-ники та підходи до оцінки конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах пере-ходу до ринку. Значна увага приділена аналізу впливу змін макроекономічного середовища на спромож-ність виробників витримувати конкурентну боротьбу. З’ясовано причини низького рівня конкурентоспро-можності вітчизняних фірм. Особливу увагу приділено інституційним чинникам; проаналізовано фіс-каль-ну, монетарну та зовнішньоекономічну політику України, що проводи-лася в 1991-2002 роках, у контексті впливу на формування конкурентного середо-вища та підвищення конкурентоспромож-ності підприємств.