ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
УДК 811.161.2’373.7
СВЕРДАН Тетяна Петрівна
УСІЧЕННЯ ЯК ТИП СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОГО
ВАРІЮВАННЯ І СПОСІБ
ТРАНСФОРМАЦІЇ У ФРАЗЕОЛОГІЇ
10.02.01 – українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Івано-Франківськ – 2003
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник – кандидат філологічних наук, професор
Бабич Надія Денисівна,
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича,
завідувач кафедри історії та культури
української мови
Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Німчук Василь Васильович,
директор Інституту української мови НАН України–
кандидат філологічних наук, доцент
Бойко Вікторія Миколаївна,
Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя,
доцент кафедри української мови
Провідна установа – Рівненський державний гуманітарний університет
Міністерства освіти і науки України,
кафедра української мови, м. Рівне.
Захист відбудеться 10.04.2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).
З дисертацією можна ознайомитись в Науковій бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).
Автореферат розіслано 07.03.2003 року.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат філологічних наук Н.Я.Тишківська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Із зародженням і розвитком фразеологічної сти-лістики зацікавленість феноменом варіантності, зокрема її частко-вим проявом – трансформацією ФО, не зменшується, і кожне, навіть при-нагідне дослідження є складовою розбудови цієї галузі мовознавства. Нашу увагу привернув один з най-більш цікавих і продуктивних видів структурно-семантичної варіантності фразеоло-гізмів – усічення їх компонентного складу, викликане прагненням не лише до еко-номії мовлення, а й до певного стилістичного ефекту. Підвалини сучасних студій явища усічення в україністиці закладені ще О.Потебнею (ідея “згущення думки”). Пізніше до цієї проблеми зверталися Л.Авксентьєв, Н.Бабич, І.Гнатюк, М.Демський, П.Дудик, Л.Скрипник, Г.Удовиченко, В.Ужченко, В.Чабаненко та ін., проте немає жодного монографічного комплексного дослідження про явище усічення структури україн-ських ФО. Актуальність нашого наукового пошуку зумовлена також актив-ним розвитком нового функціонально-мовленнєвого напрямку вивчення фразеоло-гії, який скерував увагу мовознавців, зок-рема Б.Ажнюка, Р.Зорівчак, Л.Мельник, Д.Ужченка та ін., до семемно-компонентної організації ФО і посилив зацікавленість прагматичними аспектами фразеологічної семантики та структури, активізував дослідження взаємозв’язку денотативно-сигніфікативного, раціонального та експре-сивно-конотативного, емоційно-образного значення фразеологізмів, пов’язаного з фоновим контекстом окремих компонентів-концептів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (“Становлення і розвиток сучасної української мови на лексичному і граматичному рівнях”, номер державної реєстрації 01910034125).
Мета роботи – з’ясувати механізм усічення компонентного складу ФО і розкрити функціональні особливості усічених їх варіантів у мові. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
1) розмежувати поняття усічення як типу структурно-семантичної варіантності і усічення як способу трансформації фразеологізмів;
2) визначити шляхом структурно-семантичного моделювання ФО і опису мов-них характеристик їх компонентів внутрішньомовні чинники явища усічення;
3) з’ясувати позамовні причини усічення структури ФО;
4) за допомогою когнітивно-процесуального моделювання усіченої ФО в дії та верифікації простежити вплив фонових знань українців на перебіг процесу усічення та його наслідки;
5) охарактеризувати функції усічених варіантів ФО у мові художньої літерату-ри та преси.
Об’єктом дослідження є ФО української мови, дібрані з основних фразео- та лек-сикографічних праць ХVІІ-ХХ століть, а саме: “Приповістей посполитих…” К.Зи-новієва (вид. 1971 року); “Галицьких приповідок і загадок” Г.Ількевича (1841); “Українських приказок, прислів’їв…” М.Номиса (1864); “Галицько-руських припо-відок”, зібраних І.Франком (1901-1910); “Словаря української мови” Б.Грінченка (1905-1907); “Українських прислів’їв та приказок” (1936, 1955, 1961, 1963, 1992); “Словника української мови” в 11-ти т. (1970-1980); “Фразеологічного словника ук-раїнської мови” Г.Удовиченка (1984); “Прислів’їв та приказок”, укладених М.Пазя-ком (1989, 1991, 2001); “Словника стійких народних порівнянь” О.Юрченка, А.Ів-ченка (1993); академічного “Фразеологічного словника української мови” (1993).
Фактичний матеріал добирався також з наукових теоретичних праць (Н.Бабич, А.Коваль, Л.Скрипник та ін.), творів художньої літера-тури (Ю.Федькович, С.Воробкевич, М.Старицький, Б.Лепкий, І.Багряний, Ю.Мушкетик та ін.), газет (“Слово Просвіти”, “Високий замок”, “Молодий буковинець”, “Доба” та ін.), усного мовлення сучасників.
Вибір ілюстративного матеріалу з української прози і драматургії зумовлений тим, що саме в цих жанрах літератури фіксуються різні жанри розмовного стилю, і усічення ФО в художньому стилі переважно зумовлене тими ж чинниками, що і в уснорозмовному мовленні. У поезії фразеологізми втрачають свої компоненти під тиском чинників поетичних: рими, ритму, інтонаційної схеми тощо. Залучення до вирішення постав-ле-них завдань ілюстрацій з періодики спричинене яскравим відображенням нею загальних тенденцій розвою сучасної мови, у т.ч. і фразеології.
Усього опрацьовано 38 фразео- та лексикографічних праць, твори 29 письмен-ників, 8 добірок газет, з яких дібрано 5052 ФО.
Предметом дослідження є усічені варіанти фразеологізмів української мови.
Методика дослідження. Специфіка предмета дослідження визначає його методи. Перший розділ роботи, що має теоретико-методологічний ха-рактер, написаний з використанням описового методу. У дру-гому – аналітичному – розділі роботи дослідження проводиться в синхронно-діахронному аспекті з використанням структурного методу, зреалізованого в структурно-семантичному моделюванні ФО, компонентному, варіаційному та статистичному аналізах, і мовознавчого опису. У третьому розділі конкретний матеріал описується в синхронії із залученням методів психолінгвістичного експерименту, етнолінгвістичного, стилістико-прагматичного та контекстуального аналізу. Такий підхід дозволяє отрима-ти повнішу інформацію про закономірності фразеотворчих процесів, зокрема усічення структури ФО, і виявити в цих процесах системні та спорадичні явища.
Наукова новизна роботи визначається тим, що це перша в українській фразеології спроба комплексного підходу до аналізу чинників, механізму і наслідків усічення компонентного складу ФО з урахуванням особливостей їх форми і змісту, синтаксичної та фреймової структури. У дослідженні розкрито два шляхи аналізованого процесу і запропоновано низку оригінальних структурно-семантичних моделей ФО з описом їх властивостей, потенційних можливостей та перспектив (семантичних, синтагматичних, словотвірних) до і після перетворень.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у висвітленні в аспекті досліджуваної теми важливих проблем сучасного мовознавства, якими є взаємовід-ношення: 1) мови як системи (коду) і мовлення як реалізації цієї системи (роз-шифрування коду), 2) семантики мовних одиниць (внутрішньої форми) та їх струк-тури, 3) культурно-мовної компетенції та адекватного сприйняття конкретної інфор-мації; а також – у поглибленні відомостей про загальні тенденції функціонування сучасної української мови загалом і фразеології зокрема.
Практичне значення. Результати дослідження і зібраний фактичний матеріал можуть бути використані: 1) у лексикографічній практиці, зокрема при уточненні словникових статей відомостями про нове значення слова, якого воно набуває в ре-зультаті усічення ФО, 2) у фразеографії – як доповнення словників некодифіковани-ми варіантами, що широко побутують у мовленні, а також оказіональними одиниця-ми, які потенційно можуть стати узуальними і значно розширити фразеологічний фонд української мови чи збагатити значення окремої ФО новими семами, 3) у ви-щих навчальних закладах при викладанні сучасної української мови (словотвору, синтаксису) і стилістики, а також у спецкурсах та спецсемінарах із фразеології.
Апробація роботи. Положення дисертації обговорювались на засіданнях та наукових семінарах кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. За матеріалами роботи на наукових конференціях були виголошені доповіді: “Синтаксичні архаїзми в структурі фразеологічних одиниць сучасної українсь-кої мови” (“Актуальні проблеми синтаксису”, Чер-нівці, жовтень, 1997), “Відгомін у фразеології антропоморфічного світогляду українців” (“Гу-манітарна освіта: фактор світової інтеграції”, Чернівці, жовтень, 1997), “Стилістичні особливості трансформованих фразеологізмів (на матеріалі романів “Балада про вершника на білому коні” та “Лицарі великої любові”)” (“Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка”, Чернівці, листопад, 1997), “Антропоморфічна інтерпретація навколишнього світу в народній фразеології (з проекцією на трилогію Б.Лепкого “Мазепа”)” (“Антропоцентричний підхід у дослідженні мови”, Ніжин, травень, 1998), “Стилістико-синтаксичні функції усічених фразеологізмів у прос-тому ре-ченні (на матеріалі художньої літератури і преси)” (“Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови”, Чернівці, жовтень, 2001), “Функціонування усічених ФО в комунікативній діяльності українців” (“Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті”, Херсон, березень, 2002), “Принципи когнітивно-культурологічного дослідження усічених фразеологічних одиниць” (“Мова у слов’янському культурному просторі”, Умань, травень, 2002).
Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено у 10 публікаціях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (393 позиції) та списку джерел (88), переліку умовних скорочень (67), алфавітного покажчика описаних у роботі усічених ФО (716 одиниць). Повний обсяг дисертації – 267 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито актуальність і новизну роботи, її практичне й теоретичне значення, сформульовано мету й основні завдання дисертації, окреслено методи дослідження, визначено його об’єкт і предмет.
У першому розділі “Варіювання і трансформація у фразеології: ретроспекція та перспективи” подано огляд наукових підходів до вивчення процесів варіювання і трансформації ФО у мовознавчій традиції; відзначено здобутки сучасної фразеології у вивченні семантичної, структурної та функціональної природи фразеологічних варіантів; окреслено на-прями, методи і проблеми фразеології у зв’язку з подальшими дослідженнями видозмін ФО; створено класифікації типів варіювання та способів трансформації і визначено перспективи подальших студій у цих галузях. Розділ складається із двох підрозділів.
У першому підрозділі “Варіантність як універсальна властивість фразеоло-гічної системи” визначено об’єкт дослідження – фразеологічну одиницю (ФО) – як семантично цілісну, відносно стійку (з допуском варіантності) відтворювану й експресивну одиницю, організовану за моделлю словосполучення або речення (за В.Ужченком і Л.Авксентьєвим).
У підрозділі докладно розглянуто теоретичні питання, що стосуються поняття мовної варіантності загалом і варіантності у фразеології зокрема, загальних і част-кових чинників процесу варіювання, явища варіантності у діахронії та синхронії, розмежування понять варіант, синонім, дериват. Фразеологічні варіанти (ФВ) – це видозміни ФО, об’єднанні тотожністю семантики при структурних, структурно-семантичних і/або се-мантичних модифікаціях, які є результатом варіювання, зокрема резуль-татом діахронічного варіювання є перетворення ФО, а синхронічного – варіанти ФО, які співіснують паралельно на конкретному часовому зрізі.
З огляду на специфіку дослідження (один із типів структурно-семантичного варіювання) зосереджено увагу на теоретичних підходах до протиставлення струк-турних (формальних) та семантичних фразеологічних варіантів і запропоновано всі варіанти розподіляти за такими рубриками:
І. Семантичні варіанти – ті, що відрізняються відтінками значення за умови тотожності структури (форми).
ІІ. Структурні (формальні) варіанти – ті, що тотожні за значенням, але відмінні за структурою (формою).
ІІІ. Структурно (формально)-семантичні варіанти – ті, що відрізняються і відтінками значення, і структурою (формою).
Один із наслідків структурно-семантичного варіювання ФО – усічені ФВ, які є предметом дисертаційного дослідження. Усіченими називаємо фразеологічні варі-анти, які, зберігаючи відносну тотожність фразеологіч-ного значення й етимологіч-ного образу з повними інваріантами, відрізня-ються меншою кількістю компонентів, що надає їм певних експресивно-стилістичних відтінків. Усічені варіанти ФО, що існують вже як самостійні одиниці, є категорією діахронії і розглядаються в роботі як усічені діахронічні ФВ ([а вже мені] не до солі [, коли грають на басолі (басові)]; дивитися обома [очима]), короткі ж варіанти, які функціонують паралельно з повними інваріантами, аналізуються на рівні синхронії як усічені синхронічні ФВ ([такий] [міцний,] як з клоччя батіг; як на дріжджах [рости]).
Окрім того, у межах усічених синхронічних варіантів ФО вирізняємо усічені узуальні ФВ, як такі, що фіксовані словниками, або ж не фіксовані, проте загально-зрозумілі й часто (критерій повторюваності) використовуються у мовленні (рада б душа в рай [, та гріхи не пускають]; як з-за вугла (рогу) [мішком] [прибитий]; [го-ворить,] як горохом [сипле (торохтить, котить)]), та усічені оказіональні ФВ – ті, що лише поодиноко трапляються в розмовному або художньому мовленні й ще не ввійшли до лексико- чи фразеографічних збірок (рада б душа [в рай, та гріхи не пускають]; був кінь [, та з’їздився]; [міняти (виміняти)] шило на швайку).
Другий підрозділ – “Трансформація як прояв синхронічної варіантності фра-зеологізмів та спосіб їх стилістичного використання” – репрезентує витоки і напрями наукових досліджень явища трансформації ФО як одного з видів синхро-нічного оказіонального варіювання і стилістич-ного прийому. В україністиці перши-ми процеси авторського оновлення фразеологізмів описували І.Білодід, С.Дідик, А.Коваль, Н.Москаленко, І.Чередниченко. На сьогодні опубліковано низку праць, присвячених дослідженню різних способів трансформації українських фразеоло-гізмів (Н.Гавриленко, Ж.Колоїз, Н.Крупа, Ю.Прадід, Л.Щербачук) і висвітленню теоретич-них питань цього явища (Л.Авксентьєв, Н.Бабич, І.Гнатюк, А.Григораш, Л.Давиденко, П.Дудик, Г.Павловська, О.Сербенська, В.Ужченко). Натомість склад-ність безпомилкового розрізнення загальноприйнятих та індивідуально-авторських варіантів, які тісно взаємодіють, зумовила відсутність у мовознавстві чіткого визначення поняття трансформації або ж ототожнення її з варіюванням.
Узагальнюючи різні погляди стосовно проблеми варіантності й трансформації ФО, ми дотримуємось думки, що:
По-перше, розмежування понять варіювання і трансформації у фра-зеології можливе в аспекті таких антиномій: загальне – часткове, діахро-нія – синхронія, узуальне – оказіональне, підсвідоме (інтуїтивне) – свідоме. Звідси, усічення компо-нентного складу фразеологізмів як типу струк-турно-семантичного варіювання можемо визначити так: це трива-лий процес творення і функціонування усічених варіантів ФО, викликаний загальною тенденцією до економії мовних засобів і внутрішнім протиріччям між розчленованою структурою та цілісним змістом фразеологізму. Вибір мовцем усіченого варіанта ФО, як правило, автоматичний і детермінований традицією (узусом). Дослідження і систематизація усічених ФВ можливе у синхронно-діахронному аспекті і навіть поза контекстом чи ситуацією.
Усічення структури ФО як спосіб трансформації – це частковий вияв варіювання, який полягає у свідомому зменшенні комунікантом кількості компонентів фразеологізму з метою надати йому додаткової експресії і досягнути потрібного стилістичного ефекту. Дослідження такого способу трансформації ФО (як і всіх інших) можливе тільки на рівні синхронії і ґрунтується на обов’язковому вивченні функціонування трансформованих фразеологізмів у певних контекстах (чи ситуаціях), з’ясуванні причин, мети, умови та способів оказіонального усічення комунікантами загальновідомих ФО, прийомів введення їх у ці контексти, де усічені фразеологізми актуалізують свої стилістичні та прагматичні властивості.
По-друге, різноманітні прийоми (способи) оказіональної видозміни узуальних ФО, окрім зовнішніх, позамовних чинників (мета, потреба комуніканта), ґрунтують-ся також на семантико-структурних особливостях самих фразеологізмів (внутрішні, мовні чинники, які, до речі, спричиняють і варіювання в діахронії), а саме: глобаль-ності значення, нарізно-оформленості та проникливості структури, метафоричності, образності, смисловій викінченості, мірі втрати компонентами лексичного значення.
По-третє, усі видозміни треба сприймати не як немотивоване стихійне явище, а як таке, що має системний характер (багато способів трансформації ФО перегуку-ються із видами варіювання їх), про який вперше заявив О.Кунін і для вивчення якого недостатньо зафіксувати всі фактично виявлені прийоми руйнування стійкості фразеологізмів і об’єднати їх у ті чи інші класифікаційні групи або розряди (зробити абсолютно вичерпну класифікацію практично неможливо, при такому підході не можна уникнути суб’єктивізму, суто інтуїтивних трактувань). Методологічно більш правильним є не виведення системи із окремих елементів, а, навпаки, виявлення елементів системи на підставі диференційних ознак, що об’єктивно існують у самій системі.
Другий розділ – “Мовні та позамовні чинники процесу усічення структури фразеологізмів” – присвячено аналізові відомих поглядів на явище усічення компо-нентного складу ФО і розробці власного методу дослідження у світлі мовознавчих дихотомій. Зокрема, створено класифікацію діахронічних структурно-семантичних моделей ФО, які розвивалися і розвиваються у напрямку зменшення кількості ком-понентів, розкрито внутрішні ресурси (будова фразеологізму) та зовнішні чинники (соціальна природа) процесу усічення ФО, що зумовлюють обсяг можливос-ті/неможливості усічення структури та зміни/”незміни” значення і синтагматичних зв’язків внаслідок цього усічення. Розділ складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі – “Проблема усічення компонентного складу ФО у світлі мовознавчих концепцій” – зроблено огляд наукових студій, присвячених описові процесу усічення структури ФО, який показує розбіжність підходів до висвітлення цієї проблеми, окрім визнання загальної тенденції до економії мовних ресурсів, і відсутність ґрунтовного спеціального дослідження цього явища.
Тому у другому підрозділі – “Процес усічення ФО в аспекті структурно-семантичного моделювання” – зроблено детальний ана--ліз явища усічення компонентного складу фразеологізмів з вив-ченням перетворення їх внутрішньої та зовнішньої структу-ри з метою з’ясувати, як співіснують і функціонують повні й усі--че-ні варіанти у просторі та часі. У зв’язку із введенням по-нять усічений діахронічний і усічений синхронічний фразеологічний варіант використовуємо термін структурно-семантичний ва--ріа-ційний ряд, який позначає сукупність розташованих у хронологічному порядку повних та усічених варіантів ФО, як-от:
ще йому (тобі) мамине (материнське) молоко не обсохло під носом (на губах) мамине (материне) молоко не обсохло на губах материне молоко не обсохло молоко на губах не обсохло молоко не обсохло молоко на губах.
Структурно-семантичні варіаційні ряди будуються за таким принципом: навколо діахронічного структурного-семантичного інваріанта ФО об’єднуються усічені варіанти, структурно-семантична модель яких тотожна структурній моделі, що лежить в основі діахронічного структурно-семантичного інваріанта, або ж несуттєво відрізняється від неї.
Зазначений вище варіаційний ряд схематично виглядає так:
ще йому (тобі) мамине (материнське) молоко не обсохло під носом (на губах)
Oind (Pn) Atr (Adj) S (Sn) P (Vf) Adv (Sp)
1
мамине (материне) молоко не обсохло під носом (на губах)
Atr (Adj) S (Sn) P (Vf) Adv (Sp)
2 2
материне молоко не обсохло молоко на губах не обсохло
Atr (Adj) S (Sn) P (Vf) S (Sn) Adv (Sp) P (Vf)
3 3
молоко не обсохло молоко на губах
S (Sn) P (Vf) S (Sn) P (Vcop Sp)
4? 4
молоко
P (Sn).
Тут S (Sn) – суб’єкт дії, виражений іменником у називному відмінку, P (Vf) – предикат, виражений означеним дієсловом, P (Vcop Sp) – предикат, виражений дієсловом-зв’язкою та іменником у місцевому відмінку, P (Sn) – предикат, вираже-ний іменником у називному відмінку, Oind (Pn) – непрямий додаток, виражений займенником, Atr (Adj) – означення, виражене прикметником, Adv (Sp) – обставина, виражена іменником у місцевому відмінку.
Аналізована ФО могла розвиватися і в іншому напрямі:
ще йому (тобі) мамине (материнське) молоко не обсохло під носом (на губах) Oind (Pn) Atr (Adj) S (Sn) P (Vf) Adv (Sp)
1
мамине (материне) молоко не обсохло на губах
Atr (Adj) S (Sn) P (Vf) Adv (Sp)
2 2
материне молоко не обсохло молоко на губах не обсохло
Atr (Adj) S (Sn) P (Vf) S (Sn) Adv (Sp) P (Vf)
3 3
молоко не обсохло молоко на губах
S (Sn) P (Vf) S (Sn) P (Vcop Sp)
4 4
молоко
P (Sn).
Проте в обох випадках бачимо, що діахронічний структур-но-семантичний інваріант має форму простого ускладненого речення і всі об’єднані навколо нього варіанти зберігають осно-ву цьо-го речення (P – S), втрачаючи лише другорядні члени і змі-ню------ючи спосіб вираження предиката. Тобто всі варіанти зберігають семантичну і структурну тотожність з інваріантом. Про-цес усічення досліджуваної ФО відбувався і відбувається в синхронії шляхом чотириступеневого усічення, причому за ступенем продуктивності не лінійно, а об’ємно, про що свідчать розгалуження і в першій, і в другій схемі.
Спостерігаємо два можливі способи зменшення кількості компонентів у складі зазначеної ФО:
1) повне, або власне усічення, коли структурно-семантична мо-дель усіченого варіанта актуалізується у висловленні без втраченого компонента (материнське) і це відбувається без посередництва пев-ної ситуації чи контексту, оскільки фразеоло-гізм “відволікається” від моменту мовлення, місця мовлення, наслід-ку мовлення, а його значення узагальнюється; короткі варіанти, які виникли внаслідок такого усічення, є самодостатніми і функ-ціонують як самос-тійні висловлення або ж вільно входять у будь-який кон-текст (порівн. ще: вільному (вольному) воля [, а спасенному рай]; [слі-пій] курці [все] просо на думці; говорить, як з книжки [читає]);
2) неповне, або часткове усічення, коли усічений варіант вимагає обов’язко-вого заповнення втрачених компонентів (йому) структурно-семантичної моделі елементами контексту або складниками ситуацій, у яких він реалізується (порівн. ще: на вітер [говорити, кидати, пускати; [високий, здоровий, міцний] як дуб; [говорить, іде, хитається] як п’яний).
Схематично речення з аналізованою усіченою ФО зображаємо так:
[Ще] в них (у вас, тобі тощо) молоко не обсохло на губах
P {F1 (S Adv V)} O (Png Pr)
F {[O (Pnd)] [Atr (Adj)] S (Sn) Adv (Sp) P (Vf)}.
F – повний варіант ФО, F1 – усічений варіант ФО, Png – займен-ник у родовому відмінку, Pnd – займенник у давальному від-мінку, Pr - прийменник. Вилучений зі складу фразеологізму об’єкт (О), хоча в іншій формі, але з’являється у структурі речення, тоді як означення відсутнє.
Потенційно може стати узуальним варіант молоко (четвер-тий ступінь), який є межею цього процесу і зафіксований нами на рівні оказіоналізму. Усічений оказіональний варіант молоко у роз-мовному синтаксисі виступає предикатом: Гафія (замилува-но):– Наш Іван…– уже парубок! Петро (з іронією): – А-так! Ли--шень ще молоко… і відрізняється від натяку на повну ФО (алю-зії): Віктор (сердито):– Спершу молоко повтирай! (тут ФО ви-конує функцію прямого додатка і не потребує оточення, вираже-ного непрямим додатком, як у випадку з усіченими варіантами).
Побудова варіаційних рядів яскраво засвідчує, що усічення структури ФО відбувається у напрямку від ширших синтаксич-них утворень до вужчих, і межею його є одне слово (випадків усічення до одного слова наш матеріал фіксує 472, або 9,3%), наприклад: у баранячий ріг скрутити у ріг скрутити скрути--ти. При цьому процес зменшення кількості компонентів ФО може відбуватися шляхом поетапного багатоступеневого (1772 одиниці, або 35%) або одноступеневого усічення (3280 ФО, або 65%).
Окрім того, встановлено, що і в діахронії, і у синхронії усі-чення компонентного складу ФО відбувається двома шляхами, а саме: з перетворенням структурно-семантичної моделі діахро-нічного структурно-семантичного інваріанта (поки суд та діло [, а кошеня сало з’їло]; Божа воля, Божа власть [, що Бог схоче, те і дасть]) або збереженням її (хоч [візьми та й] викрути; [посади] свиню за стіл, [а] вона й ратиці(ноги) [спустить] на стіл).
Практично неможливо створити чітку класифікацію числен-них різновидів усічення та їх результатів (важко охопити абсо-лютно всі випадки) на основі якоїсь однієї універсальної ознаки, яка б відображала характерні властивості ФО, оскільки такої ознаки не існує або ж вона ще не встановлена. Проте у процесах усічення структури українських фразеологізмів яскраво простежуються такі явища:
І. Усічення прислів’їв до структурно тотожних повних та ко-рот-ких їх варіантів (граматична форма зберігається або змінюється), наприклад: гроші йдуть до багатого, а [біда і] злидні – до бідного; як не даси з просьби, то даси з принуки [:а чого просьба не докаже, то докажуть буки].
ІІ. Усічення прислів’їв до приказок (граматична форма змінюється), наприклад: легко сказати [, але зробити – годі]; з Богом, Парасю [, коли люди лучаються].
ІІІ. Усічення прислів’їв та приказок до власне фразеологіз-мів (за термінологією Н.Бабич, граматична форма змінюється), наприклад: [коли моя] не їла душа часнику [, то не буде смердіти (пахнути)]; на городі бузина [, а в Києві дядько].
ІV. Усічення власне фразеологізмів, побудованих за моделями речень і СС до:
1) повних або усічених варіантів їх (зі зміною граматичної форми або збереженням її), наприклад: крутити [мізком] веремія (веремію); [живий] жаль бере [за душу (серце)];
2) мініідіом (граматична форма змінюється), наприклад: [вдарити] по руках; під [самим] носом; про [людське] око.
V. Усічення власне фразеологізмів до окремих слів (грама-тична форма змінюється), наприклад: плескати [язиком]; [давати] драла.
Структурно-семантичні моделі, за якими побудовані ФО, розташовуються у порядку спадання складності. Загальна схема цієї градації така:
мініідіома
складне речення просте речення словосполучення
слово.
Узагальнена класифікація нашого матеріалу в аспекті структурно-семантич-ного моделювання засвідчила активність проце-су усічення ФО, побудованих за моделями складних речень (усього 17 моделей, які об’єднують 1823 ФО), які за природою є прислів’ями, та перетворення їх у структури простішого типу (прості речення – 12 моделей із 17), що підтверджує беззаперечність генетичного зв’язку прислів’їв з приказками і власне фразеологізмами. Цей факт на користь тим дослідникам, які прислів’я та приказки усе ж вважають об’єктом фразеології.
Тенденції до усічення сприяє логічна структура прислів’їв, що, як правило, має характер умовиводів – кількох суджень, поєднаних причиново-наслідковими зв’язками. Найчастіше в цих умовиводах усікаються частини, які є своєрідним уточненням, розвитком основної ідеї тощо – загальновідомі судження. А усіче-на форма (за О.Комаровим, усічений умовивід – ентимема) перебирає на себе семантику повної і без комунікативних труднощів обслуговує потреби мовців. Окрім того, ця ентимема потенційно може розвиватися далі в напрямку зменшення кількості своїх компонентів.
Частотність усічення компонентного складу ФО, які мають структуру простого речення, нижча (8 моделей – 1636 ФО), ніж у фразеологізмів зі структурою складно-го речення. Зміну струк-турно-семантичної моделі інваріанта спричиняє відкидан-ня компонентів граматичного центру речення (3 випадки з 8), усічення ж компонентів – другорядних членів речення не впли-ває на тотожність діахронічного структурно-семантичного інваріан-та з усіченим варіантом, а веде лише до зміни конотацій.
Із 8 розглянутих моделей ФО (1893 одиниці), побудованих за типом словоспо-лучень, 5 засвідчують зміну структури повного інваріанта, зокрема внаслідок усічення компонентів, які є головними у цих словосполученнях (4 моделі).
За нашими спостереженнями, досить активно усікаються порівняльні (компара-тивні) ФО, що мають такі три компоненти: 1) орієнтир або основа порівняння (ter-tium comparationis), 2) формальний показник порівняння (порівняльний сполучник), 3) агент порівняння (за М.Алефіренком). Четвертий можливий компонент (рефе-рент порівняння), як правило, залишається за межами фразеологізму, оскільки він є факультативним. У цих трикомпонентних порівняльних ФО завжди усікається орієнтир (О, у схемі 1 обведений пунктиром), обов’язковий же компонент порівняльних зворотів – порівняльний сполучник (С) і агент по-рівняння (А) завжди сталі (у схемі 1 обведені суцільною лінією) і виступають інтенсифікаторами ознак, названих орієнтирами. Тобто під час усічення порівняльних зворотів найстійкішою є так звана компаративна група (порівняльний зворот).
Схема 1
О
С А
Яскравим свідченням зв’язків між фразеологічною та лек-сичною системами ук-раїнської мови є не ускладнене афіксацією усічення ФО до одного слова: слова тво-рять фразеологізми, ос-танні є джерельною базою для збільшення на різних синхрон-них зрізах семантичного обсягу лексем (у нашому матеріалі 89 одиниць), який не завжди відбитий у словниках, оскільки фразеологічне значення слова сприймається як оказіональне. Як правило, функції усічених оказіональних синхронічних фразео-логічних варіантів виконують дієслова, утворені способом відкидання залежного компонента ФО, побудованих за моделлю дієслівного сло-восполучення. Приміром, не знаходимо у словниках лексем клювати в значенні “дрімати”, накивати – “поспішно втекти”, згущувати – “перебільшувати”, міряти – “обдивлятися” і под., які виникли внаслідок усічення фразеологізмів клювати носом, накивати п’ятами, згущувати фарби, міряти [очима (оком, поглядом)] [з ніг до голови].
Отже, наш матеріал свідчить, що у синхронно-діахронному розрізі найбільше можливостей зменшити кількість компонентів мають фразеологізми зі структурою складного речення (див. діаграму 1, яка вказує на загальну кількість (%) описаних моделей). Діаграма 1
Це зумовлене тим, що ФО зі структурою речення, як і будь-які інші речення, первісно реалізуються у мовленні як висловлення, тобто позначають конкретну ситуацію. З часом абстрагування від цієї ситуації дозволяє зменшити кількість складників її – відки-нути той чи інший компонент ФО. Природно, що чим більше є цих компонентів, тим більша ймовірність деяких з них позбути-ся. Фразеологізми зі структурою словосполучення мають вужчі можливості й жорсткіші умови для усічення своєї структури.
У ході аналізу фактичного матеріалу встановлено структур-ну неоднорідність усічених компонентів. В основу їх класифіка-ції ліг постулат про те, що загальне значення ФО не дорівнює сумі значень компонентів. У зв’язку з цим усічені компоненти поділено на складені – такі, що мають структуру речення (їх є 2036, або 40,3%), складні – за структурою аналогічні до слово-сполучень (320 – 6,3%) і прості – виражені повнозначними час-тинами мови зі службовими словами або без них (2701 – 53,4%).
З-поміж складених компонентів ФО найчастіше усікаються ті, що мають форму підрядної частини складнопідрядного ре-чення, а найрідше – компоненти, які за структурою є простими реченнями. Спостерігаємо й усічення складних компонен-тів, які мають форму іменникового або дієслівного словосполучень. Щодо простих компонентів, то відкидатися можуть компоненти, представлені будь-якими частина-ми мови, проте найбільш активними в цьому плані є займенникові та дієслівні компоненти, а найменш активними – вигукові.
Усічення простих компонентів, виражених службовими час-тинами мови, переважно не позначається на семантиці й струк-турі діахронічного структурно-семантичного інваріанта (за ви-нят-ком часток), тоді як відкидання компонентів, виражених пов-но-значними частинами мови, складних і складених компонентів впливає на структурно-семантичну модель усічених варіантів, їх конотацію, а подекуди й значення.
Стосовно загальної кількості усічених компонентів зауважу-ємо, що активно з майже однаковою частотністю відкидаються прості та складені компоненти, тоді як складні компоненти усікаються рідко (див. діаграму 2). Діаграма 2
За порядком розміщення у структурі ФО, побудованих як за моделлю словосполучень, так і за моделлю речень, можуть усікатися компоненти: перші ([красна] ціна в базарний день; [від слова] до слова), другі (лізти [осою] межи очі; неначе [собачої] блекоти наївся), треті (гнути кирпу [вгору]; смерть занесла [свою] гостру косу) і т.д. або ж, незалежно від позиції, – одночасно кілька компонентів ([як (мов, немов, наче, неначе)] мішком [із-за рогу] прибитий).
У третьому підрозділі – “Зовнішня природа процесу усічення структури фразеологізмів” – ретроспективний аналіз явища усічення, який ґрунтується на розумінні синхронії як продовженні діахронії і показує, що є зрозумілі та незрозумілі – з погляду сучасників – зменшення компонентного складу ФО. Діахронічний аспект дослідження допомагає розкрити процес утворення усічених варіантів і дозволяє, зрештою, стверджувати, що всі випадки кількісного зменшення компонентів так чи інакше мотивовані. Усічення компонентів фразеологізмів можна пояснити втратою реалії, ситуації, за якої виникла одиниця, розривом асоціативних зв’язків слів, випаданням слова із мовної системи тощо (усі ці мотивації можуть бути підставами і для подальших усічень). Див. схему 2.
Схема 2
Детальний аналіз мовних та позамовних чинників явища усічення структури українських ФО показав, що основними пе-редумовами для перебігу цього явища і підвищення комунікативно-прагматичного потенціалу фразеологізмів є властивості ієрархічної структури, зокрема складність, багатокомпонент-ність, мовні асоціації, особливості внутрішньої форми, котра від-криває гармонію образу через діалектичну єдність зовнішнього та внутрішнього і скеровує ідею не до частини, а до ціло-го. Тому й здатність до студійованого виду структурно-семантичного варіювання спостерігаємо насамперед в образних фра-зеологізмах, оскільки саме образ описує ситуацію, відношення, зв’язки і є засобом підвищення експресивності.
Нам видається непереконливим твердження про відкидання лише другорядних у семантичному відношенні компонентів ФО, адже в українській мові, зокрема, знаходимо низку прикладів з усіченою стрижневою, з погляду внутрішньої форми фразеологізму, лексемою, а саме: дати березової припарки; зідрати з живого шкуру; [реготати] аж за живіт братися тощо.
Безумовно, усікаються й ті ФО, котрі внаслідок цілісності семантики прагнуть до замкненості структури і яким притаман-на певна семантична надлишковість: із фразеологізму вилучаються структурно факультативні, менш образні та менш експресивні, сигніфікативно надлишкові компоненти, які не несуть важ-ливої інформації або є тавтологічними, наприклад: як (мов, ніби і т.ін.) ошпарений (обпа-рений, опарений) [окропом]; [свої-ми] власними руками чи своїми [власними] руками; без роду [й пле-мені]; у пух [і прах]; [аж] світ [вгору] піднявся.
Цілісність структури та семантики короткого варіанта, який утворився в результаті усічення і основних, і надлишкових компонентів, забезпечує референтна співвіднесеність усіченої ФО з інваріантною ФО, яка існує в нашій пам’яті.
Якими б не були мовні чи позамовні чинники цього явища, жодна зміна структури фразеологізму, у т.ч. й зменшення кількості компонентів, не може відбутися без етапу синхронічних варіантів, який є обов’язковим у розвитку ФО.
Дослідження, проведене з урахуванням діахронії та синхро-нії, показало, що діахронія розкриває семантичні основи здатності ФО до усічення структури, а синхронія показує системність яви-ща, зумовлену внутрішньомовними, позамовними, психологічними, когнітивно-культурологічними та соціальними чинни-ками. Проте якими б не були передумови виникнення усічених варіантів ФО, механізм такого виду варіювання регулюється переважно віддаленням форми від денотату і закріпленням її в сигніфікативній функції.
У третьому розділі “Функціонування усічених ФО” розроблено теоретичні ког-нітивно-процесуальні моделі усічених ФО в дії (за М.Ковшовою) і описано їх вери-фікацію за допомогою результатів проведеного досліду; проаналізовано функ-ціональну поведінку усічених фразеологічних варіантів у текстах розмовно-побуто-вого, художнього та публіцистичного стилів і визначено їх реальні та потенційні емоційно-виражальні можливості. Розділ складається з чотирьох підрозділів.
У першому підрозділі – “Відтворення та сприйняття українцями когнітивно-культурологічної інформації, закладеної в усічених ФО” – з погляду когнітивістики та культурології описано три марковані неоднаковими стилістичними відтінками фразеологізми (Бог (Господь) прийняв (приймив, прибрав, спрятав) душу; буря в склянці води; носитися як дурень з писаною торбою), які виникли в різні періоди розвитку української мови, мають неоднакове територіальне поширення, є текстами, що розгортаються “поетапно” і демонструють різні типи інформації ФО.
Перша вибрана нами ФО – Бог (Господь) прийняв (приймив, прибрав, спрятав) душу чию містить такі інформативні блоки (ідея про блоки М.Ковшової): денотатив-на інформація – хтось помер; інтерпретація денотативної інформації – сприйняття денотативної інформації відбувається через соціально-культурні настанови типу “кожна людина несе свій хрест і на землі прямує до смерті, якої не минути, проте кожна людина має можливість знайти життя вічне, небесне”; оцінна інформація – позитивне ставлення до того, що відбувається, сформоване внаслідок соціально-культурної інтерпретації денотативної інформації; мотиваційна інформація (внут-рішня форма – образ-картинка) – на мить відбувається ототожнення суб’єкта дено-тативної інформації з нерухомим тілом; емотивна інформація: жаль, співчутливе ставлення до того, що відбувається (денотативна інформація), сприйнятого через мотиваційну інформацію, а також повага до суб’єкта денотативної інформації, яка виникла внаслідок культурної інтерпретації мотиваційної інформації.
У роботі доведено, що ФО Бог прийняв (приймив, прибрав, спрятав) душу, як і інші, розгортається поетапно як інформаційний текст, який в результаті усічення концепту душа зберігає вичерпність та повноту всіх зазначених вище типів інформації, частково змінюючи лише тон (забарвлення) з більш високого на нижчий (аналогічно поводяться й ФО відбирати серце [й душу], брати (приймати) близько [до душі (до серця)]) тощо), тобто повна та усічена форми цього фразеологізму в аспекті варіювання є структурно-семантичними варіантами.
На основі ілюстрацій з художньої літератури механізм трансформації фразео-логізмів, зокрема їх усічення, з погляду когнітивістики та культурології можна ви-тлумачити так: оскільки ФО є згорнутими культурологічними текстами із такою складовою мови, як концепт, вилучення з концептуальної основи мовного знання (мовна компетенція) дозволяє реконструювати уявлення повсякденної свідомості і на тлі цієї реконструкції показати особливості індивідуально-авторського світогля-ду. На відміну від пересіч-ного мовця, майстер художнього слова не лише викорис-товує, а й по-своєму тлумачить вироблені в народній культурі концепти і по-новому розкриває їх значення. Кожний автор із широкого спектру концептуальних ознак відбирає найсуттєвіші, на його погляд, і, спираючись на готові мовні форми, а також використовуючи різноманітні прийоми, розвиває потенційні можливості, закладені у фразеологізмі, винаходить нові або ж актуалізує оказіональні значення ФО. Ці значення, як і узуальні, адекватно сприймаються адресатами, які є носіями культурного знання, настанов, соціальних та ціннісних орієнтирів.
З метою верифікації цих висновків нами було проведено психолінгвістичний дослід: із 27 студентів заочного відділення педагогічного факультету (ми зумисне обрали “не філологічну” аудиторію, представлену звичайними носіями української мови із сільської та міської місцевості) 15 осіб за 40 хвилин доповнили і в довільній формі показали своє розуміння 20 ФО з усіченими концептами душа, вода, дурень, серед яких були і фразеологізми Бог прийняв, буря в склянці, носитися як з писаною торбою (оскільки вище ми розглядали саме ці одиниці, то й результати досліду, логічно, аналізували на їх основі). Інші 12 учасників досліду пояснили значення 20 повних варіантів ФО з такими ж концептами. Див. таблицю.
Психолінгвістичний дослід як засіб виявлення концептуальної основи усічених ФО
Номер досліду | Суть досліду | Дослідний матеріал | Завдання досліду
1 | Розкриття значень усічених ФО | Набір усічених варіантів ФО | Пояснити значення усічених ФО
2 | Відтворення повних варіантів ФО | Набір усічених варіантів ФО | Доповнити усічені варіанти ФО
3 | Розкриття значень повних ФО | Набір повних ФО | Пояснити значення повних ФО
На наш погляд, саме психолінгвістичний аспект дослідження дозволяє розгля-дати кожного учасника досліду (інформанта) як мовну особистість, мовна і культур-на компетенція, “лінії” (за Л.Щербою) мовленнєвої поведінки якої одночасно харак-терні для соціокультурної групи, до якої він належить, та для індивіда – індиві-дуальна мовленнєва діяльність є безпосереднім предметом для актуального сьогодні вивчення мовної культури особистості. У цьому аспекті є перспектива аналізу
