Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

БРОВЧЕНКО Інна Юріївна

УДК 94(477.6):658.6/.9 "16/17"

ЗАСЕЛЕННЯ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ОСВОЄННЯ ПІВДЕННО-СХІДНИХ СТЕПІВ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII XVIII СТ.

Спеціальність 07.00.01 історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Курило Віталій Семенович,

ректор Луганського національного педагогічного

університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Горобець Віктор Миколайович,

старший науковий співробітник Інституту історії

України, завідувач центру досліджень проблем

соціальної історії НАН України

кандидат історичних наук, старший викладач

Маслійчук Володимир Леонтійович,

старший викладач кафедри історії та філософії Харківської державної зооветеринарної академії

Провідна установа: Донецький національний університет Міністерства

освіти і науки України,

кафедра історії України

Захист відбудеться 14.05.2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія IV65.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розісланий 12.04. 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради Є.П.Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнсть теми. Невідємною частиною сучасної Української держави є Донеччина, території якої у досліджуваний період входили до складу Дикого поля історичного регіону, що склався на широких просторах Великого поясу степів Євразії. З найдавніших часів до пізнього середньовіччя цією землею пройшло багато кочових народів, що значною мрою визначало характер освоєння краю. Процес формування складу населення регіону було продовжено за нового часу і повязано, насамперед, з експансією Росії. Основні етнічні групи, що були покликані здійснити цей процес, становили росіяни ("служилые по прибору") та українці (селяни), помітну роль в заселенні відіграло також донське та запорізьке козацтво.

Така специфіка історичного розвитку краю багато в чому обумовила особливості сучасної етнчної ситуацї на Донеччині, яка залишаться довол складною в план нтеграц населення цього регону до дино (полтично) укрансько нац. Ця обставина, в поднанн з наявнстю мовно та нших неурегульованих проблем, не лише утрудню дотримання тут конституцйного законодавства Украни, а й прихову в соб загрозу виникнення сепаратистських тенденцй. За таких умов завдання забезпечення стабльност, сутнсть яко полягає в запобіганні та локалзац рзних конфлктв, на наш погляд, ма бути виршеною шляхом науково обрунтовано державно регонально полтики, важливою складовою яко врахування нацональних особливостей мсцевого населення.

Враховуючи, що сьогодні одним із векторів зовнішьої політики України є розвиток всебічних відносин з Росією, то проблеми історії контактів двох народів у набувають особливої актуальності.

Крм того, дане дослдження явля собою спробу комплексного вивчення проблеми заселення Донеччини через призму контактної зони, що дозволя дослідити форми та рівні взаємодії, реалізовані в діяльності минулого населення краю. За умов, коли сучасна сторя краю ще тльки відтворюється, не дивує той факт, що прац тако спрямованост практично вдсутн. Отже, дане дослдження дозволя заповнити лакуну в цй галуз знання.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної програми Науково-дослідного центру імені В.М.Бейліса "Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємостосунків" (державний реєстраційний № 0103 V 003602) при Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка.

Мета. На пдстав аналзу широкого кола архівних та друкованих джерел, а також, беручи до уваги результати вивчення стор краю, відтворити і осмислити формування складу населення та особливості господарського освоння регону; зовншн та внутршн фактори, що визначали перебг розвитку вказаних процесв; мсце і роль дослджуваних територй в рамках земель сторичного Дикого поля, залюднених у другій половині XVII-XVIII ст. Виходячи з поставлено мети, було сформульовано наступн завдання:

·

· розкрити передумови заселення краю в другій половині XVII-XVIII ст.;

· видлити, обрунтувати та охарактеризувати основн етапи заселення та господарського освоння розглянутих територй;

· показати роль урядово та народно колонзац в процес заселення Донеччини за дослджуваний перод;

· зясувати форми реалзац виявлених типв колонзац краю;

· проаналзувати процес формування складу населення регіону, визначити ступнь етнокультурно взамод мж рзними етносоцальними групами;

· виявити функцональну структурнсть та рахчнсть типв поселень та локальний варант розселення на теренах Донеччини в другій половині XVII-XVIII ст.;

· вивчити основн напрямки розвитку крайового господарства та торгвл;

· висвтлити господарсько-побутовий уклад типового поселення (на прикладі сторико-археологчно реконструкц Луганського мстечка).

Обктом дослдження територальн масиви сторичного Дикого поля, розташован в середнй теч р. Сверський Донець.

Предметом дослдження процес заселення та господарського освоння краю протягом другої половини XVII-XVIII ст.

Хронологчн рамки дослдження охоплюють другу половину XVII-XVIII ст. Саме в цей період відбувалися суттві змни ступеню освоння вказаного регону, залюдненого переважно за рахунок перемщення значних мас селянства, внаслдок чого ц територ розвивалися як аграрний регон з вдповдною системою та рархчнстю структури поселень сльського типу. Нижня хронологчна межа дослдження визначаться тим, що в середині другій половині XVII ст. на теренах краю виникають перш документально зафксован населен пункти. Поряд з тим пд впливом зовншнх внутршнх факторв тут активзуються мграцйн процеси і, як наслдок, виника регональна система розселення. Верхня хронологчна межа визначаться змнами ситуац заселення й господарювання, обумовленими початком ндустрального розвитку, а саме появою принципово нового за мсцевих умов типу населених пунктв промислових поселень та поселень бля заводв.

Територіальні межі. В географічному відношенні це територія, обмежена басейном Сіверського Дінця та його притоків, від місця впадання р. Лозної в Айдар на півночі, на північному сході від впадіння р. Деминої в Уразову, басейном річок Красна та Жеребець, на заході басейном р. Бахмутки до місця її впадіння в Донець, на сході устям р. Великої Камянки, на півдні такими обмежувачами є басейн р. Нагольної та устя р. Великої Бургутки.

Теоретико-методологічною основою дослдження хорологічний та геокультурний підходи, в рамках яких вивчається певний географічний простір і процес взаємодії людини з природою, формування локально-історичних особливостей регіону. Зазначені підходи реалізовувалися за допомогою комплексного використання проблемно-хронологічного, структурно-порівняльного, системно-аналітичного методв.

Наукова новизна дисертацйного дослдження поляга в тому, що здйснено спробу різнобчного, науково обрунтованого дослдженя процесу заселення та господарського освоння Середнього Подонеччя у другій половині XVIІ-XVIII ст. Це дозволило:

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення дослдження поляга в можливост використання його основних положень, висновкв та узагальнень як довдкових з метою виршення багатьох проблем етнополтичного характеру. Фактичний матерал та результати роботи також можуть бути використаними при розробц вузівських курсв з питань локальних дослджень та стор краю, при пдготовц урокв з стор рдного краю в загальноосвтнх та спеціалізованих школах. Наукові висновки, отримані в результаті дослідження археологічного матеріалу з містечка Луганського, можна застосовувати при складанні музейних експозицій, присвячених історії донського козацтва.

Апробаця результатв дисертац вдбувалася у форм доповдей на регональній науковй конференц Iсторя другого тисячолття: проблеми дослдження (Алчевськ, 2000), Першій Всеукранськй науковй конференц Актуальн проблеми втчизняно всесвтньо стор (Луганськ, 2001), регональнй науковй конференц Iсторична наука: спадщина сучаснсть (Алчевськ, 2001), мжнароднй науковй конференц з нагоди 280-рччя вдкриття Н.Вепрейським та С.Чирковим камяного вуглля в Донецькому басейн (Луганськ, 2001), мжнароднй науковй конференц Iсторична наука: проблеми розвитку" (Луганськ, 2002), Нові дослідження памяток козацької доби в Україні (Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у пяти статтях, розміщених у фахових виданнях, монографії (у співавторстві), а також у публікаціях матеріалів доповідей наукових конференцій.

Структура роботи визначається сутністю проблеми, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації 211 стор., список використаних джерел складається з 296 найменувань (30 стор.), додатки 31 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подається загальна характеристика та обрунтовується актуальність обраної теми, показано звязок роботи з науковими програмами, визначаються обєкт і предмет дослідження та його хронологічні рамки, формулюються мета і завдання, розкривається методологія дослідження, наукова новизна, практичне значення та апробація одержаних результатів.

У першому розділі дисертації "Історіографія та джерела" охарактеризовано джерельну базу дослідження і проаналізовано стан та основні напрямки наукового вивчення обраної теми.

Історіографія. В історіографії даної проблеми умовно виокремлюються такі хронологічні періоди:

В другій половині XIX на початку XX ст. відбувався подальший розвиток капіталістичних відносин, що зумовив сплеск інтересу до внутрішніх проблем Російської імперії, зокрема й до Донеччини. Як наслідок, виникла низка праць з соціально-економічних питань, де історія окраїн епізодично розглядалася в загальному контексті, через призму переселенських рухів селян. На цьому етапі спільною рисою для крайових досліджень є загальний характер подання процесу колонізації у звязку з формуванням території Російської держави, політичного та соціально-економічного розвитку окремих її регіонів. У звязку з цим слід назвати праці таких авторів як О.Клаус, Є.Ігнатьєв, М.К.Любавський, О.А.КауфманИгнатьев Е. Россия и окраины // Политическая библиотека "Биржевых ведомостей". СПб, 1906. Вып. 26. Кауфман А.А. Переселение и колонизация. СПб, 1905. Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории иностранной колонизации в России. СПб, 1869. Любавский М.К. Обзор истории русской колонизации. М., 1996.. В той же час зявляється низка праць, заснованих на аналізі досить широкого кола історичних джерел. Історіографія краю доповнилася роботами таких істориків як А.О.Скальковський, Д.І.Багалій, І.Н.МиклашевськийБагалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. М., 1887. Миклашевский И.Н. К истории хозяйственного быта Московского государства. М., 1894. Скальковский А.А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. Одесса, 1836. , які висвітлили хід, основні етапи та економічний аспект процесу колонізації півдня. Серед них Д.І.Багалій був першим, хто здійснив широке дослідження заселення Слобожанщини. Однак головну увагу він зосередив на вивченні урядової колонізації, отже вільна колонізація краю не отримала достатнього висвітлення. Цінний матеріал з історії заселення окремих частин Подонеччя та українського міграційного руху XVII-XVIII ст. вміщено в працях істориків церкви Гумілевського та Макарєвського Гумилевский (Филарет). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Харьков, 1858. Макарьевский (Феодосий). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Екатеринослав, 1880. . У другій половині XIX на початку XX ст. зявилася низка праць з історії взаємин донського та запорізького козацтва, окраїнними володіннями яких виявилися й деякі території краю (А.О.Скальковський, Д.І.Яворницький) Скальковский А.А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского. Одесса, 1846. Ч.1. Эварницкий Д.И. Вольности Запорожских козаков (Историко-топографический очерк). СПб., 1890. 384с..

30-40-і рр. XX ст. в історіографії краю характеризуються появою праць, в яких основне місце приділяється розгляду соціально-економічного підрунтя міграцій населення, історії сільського господарства та локально-історичних подій на основі тематичних добірок різних за формою та характером історичних джерел. У той же час починає активно розроблятися проблема українського міграційного руху в XVII-XVIII ст. Однією з перших значних праць з цієї тематики є монографія українського історика В.Юркевича "Еміграція на Схід і залюднення Слобожанщини за Богдана Хмельницького", де аналізується українське заселення й нашого краю. За територіальним принципом вищезгадану роботу доповнюють статті українського історика Н.Полонської-Василенко з питань заселення півдня України у 1734-1775 рр. (1941, 1942 рр.) Полонская-Василенко Н. Заселение южной Украины в середине XVIII в. // Историк-марксист. 1941. №5. С.30-46. вона ж. Из истории Южной Украины в XVIII веке. Заселение Новороссийской губернии (1764-1775 гг.) // Исторические записки. 1942. №13. С.130-174.. Чи не головною темою цих праць характеристика ноземних переселень в середині XVIII ст.

50-і 80-і рр. XX ст. відзначилися появою принципово нових підходів у вивченні локальної історії. Історія міграцій продовжує цікавити дослідників, але переселенський аспект тут тісно переплітається з господарським. Такі дослідження О.І.Дружиніної та О.Г.Слюсарського Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. М., 1959. Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины в XVII-XVIII веке. Харьков, 1964.. У 1976 р. видається Історія міст і сіл Української РСР, яку попри низку недоліків справедливо можна вважати першою широкомасштабною спробою систематизац та узагальнення фактичного матералу з проблеми заселення краю в XVII-XVIII ст. История городов и сел Украинской ССР. Ворошиловградская область. К., 1976. При вивченні характеру руху переселенських потоків, соціального та етнічного складу населення велике значення має дослдження В.М.Кабузана Заселення Новоросії в XVIII першій половині XIX ст. Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII - первой половине XIX века. М., 1976. Наведен прац стотно доповнюються дослдженнями ростовського сторика О.П.Пронштейна та його послдовника С.I.Рябова, які зосередили свою увагу на проблемах заселення та господарського освоння Земл Вйська Донського регону, який частково охоплював територї Подонеччя з XVII ст.Пронштейн А.П. Земля Донская в XVIII веке. Ростов-на-Дону, 1961. Рябов С.И. Донская земля в XVII веке. Волгоград, 1992.

90-і рр. XX ст. початок XXI ст. перехдний перод, коли основн постулати радянсько сторограф краю переосмислювались, а сторична наука молодо держави ще тльки вдтворювалася. У цей час зявилася група праць з стор краю книги О.О.Макущенка, П.Лаврва Лаврів П. Історія південно-західної України. К.,1996. Макущенко А.А. Сборник исторического описания Старобельского края. Луганськ. 1988. . Незважаючи на комплятивний по суті характер, вони все ж мають певне значення для дослідження історії краю, оскльки хн недолки дозволяють чтко визначити коло проблем, які потребують докладнішого висвтлення. Наприкінці 90-х рр. видано прац дослідника-кразнавця В.I.Подова та сторика В.О.Прка Пірко В.О. Заселення степової України в XVIXVIII ст. Донецьк, 1998. Подов В.И. Донбасс. Век XVIII-й. Луганск, 1998.. І якщо В.І.Подов зосередився, головним чином, на висвітленні наративної історії краю, то В.О.Пірко досить докладно і всебчно аналзу умови та хід заселення Пвнчного Причорноморя в XVI-XVIII ст.

Таким чином, науковців XIX ст., що заклали перші камені в фундамент крайової історіографії, цікавили насамперед проблеми створення російської держави та розширення її території за рахунок колонізаційного процесу, а також селянське питання. Їх наступники радянські та сучасні дослідники історії краю не обмежуючись критичним переосмисленням вже накопиченого матеріалу, зосередили головну увагу на селянській колонізації півдня. Саме у радянський та пострадянський періоди було введено до наукового обігу та проаналізовано значну кількість архівних матеріалів. Проте проблема заселення краю висвітлювалася або в контексті міграційних потоків, коли питання хронології, функціональної структури поселень, а отже й особливостей виникнення тих чи інших населених пунктів та їх типологічні характеристики розглядалися побіжно, або в рамках конкретно-прикладних досліджень, недоліком яких було, як правило, вивчення процесів заселення і, частково, господарського освоєння окремих територій краю, які входили до складу тих чи інших штучно утворених у XVIII ст. адміністративно-територіальних одиниць, виділення котрих відбувалося, до того ж, без врахування політичних, соціально-економічних та культурних особливостей краю, що врешті-решт порушувало внутрішню цілісність регіону. В той же час не було жодної спроби поєднати обидва зазначені вище підходи, що могло б дати можливість синтезу цілісної картини заселення та освоєння краю, зроблено не було. Виходячи з вищепереліченого, можна говорити про те, що історія заселення та господарського освоєння донецького краю як єдиної регіональної системи має суттєві недоліки та потребує подальшого дослідження. Дане дослідження започатковане саме з цією метою.

Джерела. В процесі роботи залучено широкий спектр різних за походженням та інформативністю джерел, серед яких першорядне значення для розкриття теми дослідження мають документи, що знаходяться в архівних фондах. Найбльш цнн та численн свдчення були почерпнут з фондів Росйського державного архву давнх актв (РДАДА), де збергаються ункальн колекц документв, які висвтлюють сторю краю за перод що нас цкавить. Серед них до числа найбльш уживаних втчизняними та росйськими дослдниками слд вднести матерали фондв 16, 210, 248, 350, 1355 Назви фондів РДАДА російською мовою: 16 Госархив, 210 фонд Разрядного приказа, 248 фонд Сената, 350 Ландратские книги и ревизские сказки, 1355 Экономические примечания к генеральному межеванию.. При вивченні ходу заселення краю необхідно звернутися до матеріалів Розрядного приказу, серед яких збереглися автентичні тексти, що складалися на місці подій, а згодом доповнювалися записами з інших документів, і мстили конкретн назви населених пунктв, головн напрямки, характер та етнчний склад мграцйних потокв на "пол". При зясуванн питань про чисельнсть, становий склад, розмщення, природний рух населення та заснування нових населених пунктв велике значення мають матерали ревзй населення Росії XVIII першої половини XIX ст. (фонд 350). Аналіз цих документів дозволяє відтворити географію та масштаби переселенського руху українців, росіян та представників інших народів у краї за часів II (1744-1748 рр.) і III (1763 р.) ревзй. Необхдно вдмтити також дуже цкав та важлив для нашого дослдження документи Генерального межування (1766-1771 рр.), коли проводилася переврка прав на землеволодння та описи окремих земельних володінь з переліком населених пунктів і вказувалась кількість жителів. Згадані документи істотно доповнені статистичними даними про заселення краю протягом XVIII ст. (знаходяться в фонді 248). Документи з історії господарства частково розміщені також в фонді 16.

Велика рзномантнсть матералв, як торкаються рзних аспектв вйськово стор краю та, інколи, часу виникнення і мсцезнаходження донських хуторв у другій половині XVIII ст., подана в Росйському державному вйськово-сторичному архв (РДВІА). Подбн аспекти найбльш повно репрезентован в документах фонду 13 Назва фонду РДВІА російською мовою: 13 Казачья экспедиция канцелярии Военной канцелярии. , як вдносяться до 70-80-х рр. XVIII ст. Для вивчення демографчно ситуац в кра наприкнц 80-х початку 90-х рр. XVIII ст. найбльш цнним джерелом атласи Катеринославського намсництва, колекця яких збергаться в фонді Військового вченого архіву (ВВА) Назва фонду РДВІА російською мовою: фонд Военного ученого архива (ВУА). Цей фонд з РДВІА не має нумерації. та картографічні матеріали.

Логчним продовженням (за хронологчним принципом) матералв I-III ревзй є матерали IV ревз (80- перша половина 90-х рр. XVIII ст.), що збергаються в Росйському державному сторичному архв (РДІА). Найбльш повн дан про повтове розмщення, чисельнсть та склад населення, отримуван вд нього грошов збори вдображен в документах фонду 558 Назва фонду РДІА російською мовою: 558 Экспедиция для освидетельствования государственных счетов Сената. .

В архв Iнституту історії РАН також зберігається частина матералв, що вдносяться до 70-80-х рр. XVIII ст. Це фонд 200 Назва фонду з архіву Інституту історії РАН російською мовою: 200 Скальковский А.А., матеріали якого стосуються виршення окремих завдань та проблем заселення деяких населених пунктв краю.

Крім цього, у фонді рукописів та картографічному відділі Російської національної бібліотеки також представлені деякі документи про чисельність і становий склад окремих населених пунктів краю другої половини XVIII ст.

Значна кльксть документв, що вдображають рзн аспекти нашої теми, розміщена у фондах Центрального державного сторичного архву Украни у м. Кив (ЦДІАУК) 1791, 1413 де збрано ункальну колекцю документв з стор Словяносерб (1764-1765 рр.); мграцйний аспект вдображаться у склад фонду 1913, де є матерал про хід внутршнх переселень в краї; матеріали III та V переписів українського населення краю знайшли своє відображення в фонді 1782 та 1821 Назви фондів ЦДІАУК російською мовою: 1791 Чугуевская приказная изба, 1413 Славяносербская комиссия, 1913 Славянская нижняя расправа, 1782 Комиссия о слободских полках, 1821 Бахмутский уездный суд..

Значний масив джерел, як висвтлюють заснування та розвиток поселення бля Ливарного заводу (майбутього Луганська), зберігається у фонд 1 Державного архіву Лугансько област (ДАЛО) Назва фонду ДАЛО російською мовою: 1 Луганский литейный завод государственной Берг-коллегии.. Тут частково збрано листування заводського правлння з різними адмнстративними закладами Російської імперії, а також численні укази Сенату. У фондах архіву збергаться колекця геометричних планв та карт, які також відображають ситуацію заселення краю.

Картографчн дан схожого характеру мстяться також у фонд 25 Державного архву Харквсько област (ДАХО) Назва фонду ДАХО російською мовою: 25 Харьковская губернская чертежная. .

Особливу групу джерел становлять матеріали та звіти про археологічні дослідження на території Луганщини пізньосередньовічних поселень та памяток нового часу (архів Луганського державного краєзнавчого музею, фонд 2).

Джерельна база дослдження значною мрою доповнються великою клькстю збраних у рзних архвах та приватних колекцях матералв, як згодом увйшли до виданих протягом XIX-XX ст. збірників документів та матеріалів: Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗ1), Акти історичні (1841-1843 рр.), Доповнення до актів історичних (1846-1875 рр.), Акти південної та західної Росії, Російська історична бібліотека (1872-1927 рр.). Вагомий внесок у справу виявлення та публікації документів зробив видатний український історик Д.І.Багалій. Видані ним Матеріали з історії колонізації та побуту степової окраїни Московської держави (1886, 1890 рр.) не втратили своєї актуальності і нині, вони є чи не найкрупнішим виданням джерел з історії краю XVII початку XVIII ст. Багалей Д.И. Материалы по истории колонизации и быта степной окраины Московского государства. Харьков, 1886-1890. Т.1-2. Значну кількість матеріалів з історії донського козацтва видрукував О.Лішин (1891, 1894 рр.) Акты Лишина. Новочеркасск, 1891-1894. Т.1-3. . За редакцю видатного сторика Д.I.Яворницького вийшов друком двотомник Джерел з історії запорізького козацтва (1903 р.) Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских казаков. Владимир, 1903. Т.1-2., де серед інших матеріалів є документи, у яких висвтлено характер взамовдносин мж донцями та запорозьцями, причини та розвиток територальних конфлктв і заходи щодо х урегулювання.

В радянські часи робота з видання джерел продовжувалася. Так, у 1935 р. з друку вийшла збірка про повстання К.Булавіна (1707-1709 рр.) Булавинское восстание. М., 1935.. Поряд з відомостями про перебіг військових дій тут наведено чимало даних про існування в краї на рубежі XVII-XVIII ст. населених пунктів та кількість мешканців.

Слд вдмтити, що багато архвних матералв, як мають безпосередн вдношення до теми дослдження, видруковано в додатках до монографй з стор Донбасу В.I.Подова. Цкав матерали зібрані сучасним українським сториком В.О.Прком, за редакцю якого здйснено видання низки джерел до стор Донеччини в XVI-XVII ст. (2001 р.) Джерела до історії населених пунктів Донеччини XVI-XVIII ст. / Укладач Пірко В.О. Донецьк, 2001.. Це значно розширило коло джерел, доступних кразнавцям.

Надрукован в рзн часи наративн матерали з географ, соцальних та економчних проблем дослджувано територ в XVII-XVIII ст. становлять блок

специфічних, з високим ступенем інформативності, джерел див. напр.: Книга Большому чертежу. СПб., 1838. Описание Воронежского наместничества 1785 г. / Отв. ред. д.и.н. Загоровский В.П. Воронеж, 1982. Описание границ и городов Азовской губернии (1775-1783). СПб., 1865. Описание Слободско-Украинской губернии. Харьков, 1899. .

Особливе мсце серед надрукованих джерел посідають записки сучасників подй історії краю, що мандрували тут С.Герберштейна, О.Гваньн, Евлї Челеб. За ступенем повноти та рзномантност вмщено нформац не мають рвних щоденники академка Й.-А.Гльденштедта (1768-1774 рр.).

У другому розділі дисертації "Основні передумови та особливості процесу заселення Середнього Подонеччя в другій половині XVII на початку XVIII ст." розглядається процес заселення краю протягом зазначеного періоду.

Перший параграф присвячено урядовій колонізації краю, що була ініціюючим фактором для подальшого розвитку південної експансії Росії. В другій половині XVII на початку XVIII ст. під пильним контролем уряду держави знаходилися український та російський колонізаційні потоки, що за характером заселення Подонеччя різнилися. Так, якщо в першому випадку вільне переселення переважало, то в другому воно здійснювалося у формі селянського і мало вторинний характер після примусового переселення "служилых по прибору". Після осідання переселенці з обох потоків все ж набували деяких загальних рис та обовязків (полкова і гарнізонна служба). Наявність загрози з боку кочівників змушувала населення краю вести військовий спосіб життя, отже Донеччина опановувалася мілітаризованими групами населення.

Другий параграф розглядає козацьку колонізацію краю. На широкій джерельній базі доводиться, що козацтво зявилося найстаршою групою населення, яка опанувала значну частину лівого берега в середній течії Сіверського Дінця. Ця колонізаційна хвиля не була однорідною та складалася з донського козацтва, запорожців і "покозаченої людності" - "черкасского воровства". Незважаючи на те, що донське козацтво виявило найбільшу колонізаційну активність (пік виникнення донських містечок - 70-80-і рр. XVII ст.), його система поселень все ж таки була слабко розвиненою та характеризувалася однотипністю (станиці - опорні пункти колонізації). Запорізькі козаки намагалися освоїти південні терени краю. Єдиним типом поселень тут були невеликі хутори де розводили худобу. Наявні джерела дозволяють зробити такий висновок: сукупність типології поселень, характер занять та кількість населення свідчать про те, що в другій половині XVII на початку XVIIІ ст. із усіх представлених етнокультурних груп запорізьке козацтво почало рух на ці землі порівняно пізно та обмежилося, головним чином, заходами військового та економічного характеру, що дозволило затвердитися лише деякій частині переселенців. "Черкасское воровство" зявилося в краї в 40-50-х рр. XVII ст., але цей варіант колоністів не зумів закріпитися тут надовго, оскільки характеризувався вкрай агресивною поведінкою. Виступаючи як незалежна сила, "черкасское воровство" через грабунки та розбій не тільки загрожувало населенню південних земель суміжних з краєм регіонів, а й створювало перешкоди у торгівлі донецьким річковим шляхом.

Заселення краю в цей період відбувалося під впливом певних факторів. До останніх необхідно віднести, по-перше, природно-кліматичні особливості, його фізико-географічне розміщення на перехресті руху різних за етнічною ознакою переселенських потоків. По-друге, зазначений процес був вторинним за характером, оскільки словянське переселення відбувалося на землі, освоєні у давніші часи кочівниками, а потім облишені ними. Внаслідок чого край мав значну колонізаційну ємність. В результаті взаємодії різних етнічних груп тут склався особливий простір контактна зона з певними локальними та хронологічними характеристиками. По-третє, політична ситуація в Північному Причорноморї в другій половині XVII ст. була такою, що зміна південного напрямку зовнішньої політики Росії призвела до активного втручання в процес вільної колонізації краю. Москва у XVII ст. розгортає масштабне будівництво засічних ліній, які не лише перешкоджали наскокам кочівників, а й наближували кордони держави до Чорного моря. Донеччина стала складовою південної окраїни Росії, південно-східних теренів Слобожанщини, що тільки-но формувалася, східною окраїною володінь запорізьких козаків та західною окраїною Землі Війська Донського. Колонізаційні процеси мали як військово-землеробський (українська, російська та козацька міграційні хвилі), так і винятково військовий ("черкасское воровство") характер.

У третьому розділі "Особливості заселення Середнього Подонеччя в XVIII ст." розглядається процес формування населення і виникнення поселень за період 1711-1795 рр. Аналізу цих аспектів присвячено обидва параграфи розділу. Відзначається, що в XVIII ст. в краї склалася досить розвинена система розселення, яка мала чітко виражену ієрархію і дуже відрізнялася від ситуації первинного розселення, початкової стадії колонізації. Склалися великі опорні центри господарського освоєння села, слободи, станиці, яким підлягали досить значні райони з певною кількістю дрібних поселень. Разом з тим, система поселень у даній місцевості продовжує активно розвиватися виникають нові поселення, створені відбрунькованими від великих господарствами, коли на одне село припадало кілька поселень більш низького статусу хуторів. Втім, розвиток системи поселень тут не мав рівномірного характеру, щільність заселення не скрізь була однаковою.

Сутність процесу освоєння краю визначалася впливом низки факторів. По-перше, наявністю розгалуженої системи шляхів сполучення (ріки, шляхи) і припливом переселенців завдяки народній колонізації. У той же час численні стихійні лиха і важкі природні умови ускладнювали життя поселенців. По-друге, будучі окраїною Слобожанщини і Землі Війська Донського на рубежі XVII-XVIII ст., Донеччина стала місцем подальшої взаємодії різних міграційних потоків. Асиміляційні процеси, що розвивалися в краї, поклали початок формуванню багатонаціонального складу населення зазначеної території, основними субстратами якого були українці й росіяни. І якщо на початку століття в краї переважав російський компонент, то починаючи з 30-х рр. XVIII ст., український. Дане твердження справедливе для усіх, без винятку, адміністративно-територіальних одиниць, що існували в краї протягом століття. По-третє, впродовж століття політичний вплив Росії на перебіг подій в краї значно посилився. Яскравим проявом цього було створення Словяносербії окремої адміністративно-політичної одниці, призначенням якої було заселення земель у середній течії Дінця та захист від Криму.

У четвертому розділі "Господарське освоєння Подонеччя в другій половині XVII-XVIII ст." дається огляд господарського розвитку краю. В першому параграфі розглянуто розвиток сільського господарства, ремесел, промислів і торгівлі. Виділяється географчне районування й зясовується спецалзаця окремих галузей економки. Так, у пвнчнй частин краю активно розвивалося землеробство (вирощування зернових та городнх культур) скотарство, що мало товарний характер. Велика промисловсть тут була вдсутня, а виробництво селтри, незважаючи на снування чисельних майданчиків, не набуло великого поширення. В центр та на пвдн поряд з землеробством, садвництвом та скотарством важливою галуззю економки поступово становився грничо-металургйний комплекс. Промислове виробництво на Донеччин у XVIII ст. ще не вийшло за рамки ремесла та мануфактур. Основною органзацйною формою ремесла тут були кустарн промисли, продукця яких знаходила збут як на територ краю, так за його межами. Але здебльшого промисловики орнтувалися на мсцеве виробництво збут.

Певні зрушення відбулися й у сільському господарстві. Протягом століття розширилися посівні площі, поглибилася господарська спеціалізація окремих районів, великого значення набула племінна робота у тваринництві, яке в краї мало чи не першорядне значення. Рослинництво значно розвинулося наприкінці століття, коли почали застосовувати нові прийоми агротехніки та відповідні знаряддя для обробки землі. Садівництво та сільськогосподарські промисли мали другорядне значення.

Другий параграф розділу присвячено історико-археологічній реконструкції Луганського містечка донського козацтва, як типового поселення початку XVIII ст. Завдяки проведеному аналізу отриманих у результаті розкопок артефактів відновлено зовнішній вигляд поселення, зясовано, що воно було поселенням майстрів-металургів та гончарів, встановлено приблизну дату зруйнування селища внаслідок пожежі та його перенесення на інше місце в першій чверті XVIII ст.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження.

Основн передумови заселення названої території мали переважно класичний характер. Насамперед слд згадати про сприятлив природно-клматичн умови: наявнсть вдносно розгалужено рчково системи, помрний клмат, придатні для ведення сльського господарства землі, наявнсть рзномантних будвельних матералв тощо.

Протягом XVII-XVIII ст. в процес заселення краю можна видлити три основних етапи. Перший етап, початок якого повязаний із виникненням юртових володнь донського козацтва (30- рр. XVII ст.), характеризувався створенням системи типових донських мстечкок та будвництвом укрплених пунктв росйсько колонзац Маяцького, Соляного (Тора) і Бахмута. Iстотною ознакою даного етапу був значний вплив рзновекторних переселенських потокв, як йшли як з Украни, так з Рос.

Незважаючи на зацкавленість Росії у приднанн земель краю, вйськово-полтичний вплив ще був досить незначним: Москва поки що принаджувала сюди та надавала всляку пдтримку укранцям як найбільш лояльній групі переселенців. Такими пльгами користувалися також росяни, що складали тут вйськовий контингент, необхдний за умов незахищеного степу. Стосовно ж донського козацтва царський уряд посідав нейтральну позицію, обмежуючись уважним слдкуванням за ходом освоння козаками цього стратегчно й економчно важливого регону. Заслугову на увагу також запорізький вектор колонзац Донеччини, але, на вдмну вд донцв, запорожц стотно не вплинули на хд заселення краю. Закнчення першого етапу заселення та господарського освоння краю збіглося з часом Булавнського повстання, внаслдок якого зазначений процес було навмисно перервано: значну частину мсцевого населення було знищено, а разом з тим частково порушено вже складену систему етнокультурних звязкв.

Органчно повязаний зі згаданими подіями другий етап дослджуваного процесу (1711-1752 рр.), що характеризувався усуненням значно клькост козацького і збіглого населення донських мстечок та масовою укранською колонзацєю краю. Характерною особливстю цього етапу було освоння порвняно великих територй та виникнення нового типу населених пунктв слобдських поселень. Принципово нше спввдношення рзних векторв переселенських потокв вдобразилось також у фактичнй втрат донським козацтвом провдно рол в процес заселення та господарського опанування.

В той же час тут посилюється й полтична роль Росії після придушення Булавнського повстання уряд докладав чимало зусиль до того, щоб запобгти подбному перебгу подй надал. Поряд з тим, росйська влада розумла, що застосування одних лише силових методв задля пдтримки стабльного контролю над цю територю не лише малоефективне, а й досить обтяжливе. Набагато дєвішими було визнано соцально-економчн методи впливу, а саме: сприяння мграцям лояльних до влади груп населення і наступна асимляця та нкорпораця до адмнстративно-територально структури держави.

На завершальному (1752-1795 рр.) етапі заселення в краї виникли вйськові поселення Словяносерб. Незважаючи на збереження частковий розвиток укранського, росйського, донського та запорізького мграцйних потокв, головна роль у еволюц краю як сторично складеного регону остаточно перейшла до Рос. арантоване володння цими територями виправдовувалося й геостратегчними перспективами Рос, в свтл яких досліджувана територія розглядалася як вигдний плацдарм для подальшого просування до узбережжя Чорного моря. Видимсть вдносно безпеки цих земель, що створювала присутнсть тут сербських вйськових формувань, була не останнм фактором, який впливав на покращення демографічної ситуації в краї. Завершення даного етапу забезпечили яксн змни системи та типолог населених пунктв: окрм вже снуючих поселень сльського та хуторського типів з вдповдним способом життя мешканцв виникли поселення при заводах. Подбн змни вдбувалися в тсному звязку з процесом розвитку капталстичних вдносин на пвдн Украни та Рос, внаслдок яких край поступово трансформувався з аграрного в аграрно-промисловий регон.

В мру розвитку форм колонзац змнювалася й функцональна структурнсть та рархчнсть типв поселень. На початковому етап заселення краю якось систематизац та супдрядност населених пунктв не існувало виникали вдокремлен, не взамоповязан анклави. З середини XVIII ст. загальна картина змнються: вдбуваться унфкаця типолог спочатку великих, а згодом дрбних поселень, виникає супідрядність. Вд великих сіл та слобд вдбрунькувалися села та хутори. Отже локальний варант розселення характеризувався рзними типами функцонально структурност та рархчност поселень, змни яких вдбувалися пд впливом як природничого так етнокультурного факторв. Проте слд вдмтити, що вплив останнього у вдносно чистому вигляд простежуться лише на першому етап заселення та господарського освоння, коли вдбувалося замщення кочових мешканцв краю ослими. В подальшому дослджуваний процес перебував пд зростаючим впливом зовншньополтичного фактора, який, на вдмну вд двох попереднх, мав здебльшого штучний характер.

Взамодя мж рзними етнчними групами вдбувалася на рвн обмну культурними феноменами. Найбльш чтко це простежуться на приклад тих поселень, населення яких початково складалося з представникв укранського та росйського етносв. Причому переважала в подбних поселеннях, як правило, матеральна культура етнчно бльшост.

Важливою складовою матерально культури дослдженого регону є господарство. Однак аж до середини XVIII ст. рвень розвитку аграрного сектору був порвняно невисоким визначальну роль в економц регону вдгравали видобуток та торгвля сллю. Наступна нтенсифкаця демографчних процесв вплинула на розвиток рзних галузей сльського господарства, а також застосування передових для свого часу засобв поліпшення агрокультури. Значного розвитку досягла також крайова торгвля результати аналзу товарообороту свдчать про наявнсть багатовекторних економчних звязкв та розвиток регону як одного з центрв ярмарково торгвл в систем всеросйського ринку.

Заселення та господарський розвиток Донеччини являли собою складний та багатоплощинний процес, перший етап якого можна охарактеризувати як зародження локально етноконтактно зони, яка, в свою чергу, виявилася складовою частиною контактних ареалв, що виникали на великому простор сторичного Дикого поля. Одним зі структуроутворюючих елементів, що визначали межі контактної зони, був адміністративно-територіальний устрій регіону. В досліджуваний період процес упорядкування територій краю відбувався під впливом ідей устрою, носієм якого були мігранти, що тут