Національна академія внутрішніх справ України

Биркович Олександр Іванович

УДК 340.13

СУДОВА СИСТЕМА

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ГЕТЬМАНЩИНИ)

1648–1657 рр.

12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2004

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Національній академії внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник

доктор історичних наук, професор Кузьминець Олександр Васильович, начальник кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Тимощук Олександр Валентинович, проректор (Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського,

м. Сімферополь)

доктор історичних наук, кандидат юридичних наук, професор Тимченко Сергій Михайлович, начальник кафедри теорії держави та права

(Київський інститут внутрішніх справ)

Провідна установа

Національний університет внутрішніх справ України (м.Харків)

Захист відбудеться “23” грудня 2004 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Національній академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1).

Автореферат розісланий “15” листопада 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. перед українською державою виникла потреба в реформуванні всіх ланок державної влади з метою створення принципово нової моделі української державно-правової системи, яка б максимально відповідала сучасним реаліям суспільного розвитку світової спільноти. Суть цієї моделі полягає у побудові цивілізованої, демократичної, з високим життєвим і культурним рівнем розвитку правової держави.

Невід’ємною складовою цих перетворень є проведення в Україні судово-правової реформи. За головну мету реформи ставиться перебудова судової системи України на базі створення нового законодавства та вдосконалення форм судочинства. При реалізації цієї мети доцільно звернутись до використання історико-правового досвіду нашого минулого.

Одним із найбільш цікавих і актуальним для сьогодення є досвід побудови української держави в період визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в 1648–1657 рр., коли йшов процес утворення власне української держави з усіма необхідними для держави ознаками, такими як відокремлена кордонами територія, де проживає населення держави і на яку поширюється її повновладдя; суверенітет; державна влада; державний апарат як система державних органів, за допомогою яких здійснюються функції держави; здатність видавати загальнообов’язкові юридичні норми. Суверенність державної влади обумовлювалася її можливостями реально впливати на суспільні відносини. Ця можливість забезпечувалася такими державними утвореннями і засобами їх впливу, якими були, зокрема, армія і суд.

Актуальність теми даного дослідження обумовлена теоретичними і практичними проблемами трансформації сучасного українського суспільства. Однією з таких найбільш вагомих проблем є проблема практичного вирішення питання правової суперечності між інтересами держави та її індивідуальними і соціально-груповими суб’єктами в плані гармонізації цих інтересів з урахуванням власного історичного досвіду, традицій, звичаїв і потреб українського суспільства.

Поряд з цим, виходячи з можливостей формування та функціонування судових органів держави Б. Хмельницького, актуалізується питання про необхідність визнання суспільних закономірностей, що знаходять свій вираз у соціальній практиці людей в якості джерел права та чинників сприятливого функціонування соціального організму в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. (ст. 7), Програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1), Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України, затверджених наказом ректора НАВСУ від 5 квітня 2001 р. Дослідження виконано згідно з Планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001 рік, схваленим Вченою радою НАВСУ 29 грудня 2000 р. (протокол № ), на 2002 рік, схваленим Вченою радою НАВСУ 25 грудня 2001 р. (протокол № 14), і на 2003 рік, схваленим Вченою радою НАВСУ 24 грудня 2002 р. (протокол № 17). Дане дисертаційне дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми науково-дослідної роботи колективу кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності теми дослідження, дисертант поставив за мету на основі критичного аналізу попередніх досліджень у цій сфері, а також використовуючи опубліковані та неопубліковані матеріали того часу, здійснити одну з перших спроб дослідити організацію та діяльність судової системи Гетьманщини періоду правління Б. Хмельницького.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

1. З’ясувати суспільно-політичні умови, в яких проходила процес свого становлення судова система Гетьманщини.

2. Визначити політичні та ідеологічні чинники, які впливали на її формування.

3. Показати вплив досягнень української суспільно-політичної та державно-правової думки на становлення системи судочинства.

4. Розкрити роль і значення діяльності Б. Хмельницького в процесі становлення судової системи української держави.

5. Охарактеризувати діяльність основних інституцій судової системи Гетьманщини середини XVII століття, відобразити їх склад і компетенцію.

6. Проаналізувати джерела права, що використовувались українськими судами в середині XVII століття при здійсненні правосуддя.

7. Визначити характер кримінального процесу Гетьманщини, його основні риси, принципи та стадії.

8. Простежити зміни в судочинстві України, що відбулися внаслідок визвольної війни в період з 1648 по 1657 рр.

9. Проаналізувати порядок провадження судочинства в кримінальних справах судами Гетьманщини.

10. Визначити правові переваги судової системи Гетьманщини.

Об’єкт дослідження. Виникнення та розвиток інституцій українського судочинства в ході визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.

Предмет дослідження. Діяльність судових органів влади Гетьманщини та здійснення кримінального судочинства.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано комплекс дослідницьких методів. Серед них слід виділити методи історизму та об’єктивності, проблемно-хронологічний метод, а також окремі наукові методи: системно-структурний, порівняльний, історико-правовий, метод обробки джерельних матеріалів, узагальнення та систематизації фактів тощо.

Зокрема, метод історизму використовується в дослідженні як метод оцінки розвитку судової системи Гетьманщини через призму існуючих на той час історичних умов, що дало автору можливість зробити висновок про досить високий рівень її розвитку в досліджуваний період.

Метод об’єктивності використовується з метою досягнення більш виваженого підходу до оцінки історичних подій та явищ, а також виділення в судовій системі та процесі судочинства української держави в період 1648–1657 рр. їх як позитивних, так і негативних рис.

Через призму проблемно-хронологічного методу стало можливим акцентувати основну увагу на досліджувану наукову проблему, при цьому хронологія застосована в межах самої досліджуваної проблеми, що дало можливість встановити причинно-наслідкові зв’язки вивчених суспільно-правових явищ.

Системно-структурний метод застосовано при дослідженні та з’ясуванні організаційної структури судової системи Гетьманщини досліджуваного періоду, а також при розгляді її законодавчої бази.

Із застосуванням порівняльного методу проведено оцінку досягнень процесу судочинства періоду визвольної війни під проводом Б. Хмельниць-кого в порівнянні з процесом судочинства попередніх періодів.

Історико-правовий метод використано при розгляді та оцінці місця і ролі права в процесі судочинства досліджуваного періоду, при визначенні характеру взаємозв’язку між окремими нормами права та їх безпосереднього впливу на процес судочинства. У ході дослідження було вивчено також широке коло історичних джерел, аналіз яких дозволив авторові значною мірою доповнити сучасні знання про судову систему та процес судочинства української держави періоду правління Б. Хмельницького.

Метод узагальнення та систематизації фактів активно використовувався при підготовці висновків до кожного з розділів та підрозділів дослідження та при формулюванні висновків по всій дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дослідником вперше в українській історико-правовій літературі зроблено спробу, використовуючи архівні документи і матеріали, наукові публікації, комплексно проаналізувати процес становлення, організацію та діяльність судової системи української держави періоду правління Б. Хмельницького.

У дисертаційній роботі сформульовані такі положення, що містять у собі елементи наукової новизни і виносяться на захист:

1. Період української історії з 1648 по 1557 рік знаменується створенням української державності з усіма характерними для неї державно-правовими інституціями. Це був особливий державно-політичний устрій, в якому елементи козацької військової республіки поєднувалися з монархічними тенденціями, репрезентантом яких був Б. Хмельницький як Гетьман української держави, та аристократичними тенденціями, репрезентантами яких були представники козацької полково-сотенної старшини.

Як відомо, однією з ознак держави є наявність власної судової системи та судочинства. На основі вивчення архівного матеріалу того періоду дисертантом зроблено висновок, що, незважаючи на всі складнощі та труднощі, з якими зіштовхнулася Гетьманщина перших років свого існування, в цей період розвиток процесуальних форм здійснення правосуддя в українській державі знаходився як для того часу на досить високому рівні.

2. Вперше здійснено спробу класифікації судових органів Гетьманщини за територіально-предметним принципом, яка повністю охоплює всі її судові ланки. Згідно з цією класифікацією судову систему України у 1648–1657 рр. складали:– 

вищі органи судової влади: суд Гетьмана, суд Ради генеральної старшини, Генеральний військовий суд, Генеральна військова канцелярія;– 

судові установи середньої ланки в особі полкових судів;– 

судові органи нижчої ланки: сотенні, магістратські, ратушні, копні та сільські суди, а також доменіальні суди; – 

спеціалізовані суди: духовні, цехові, ярмаркові, митні, третейські та суд грецького Ніжинського братства.

3. Показано складний процес формування судової системи та судочинства Гетьманщини в умовах політичної та соціальної нестабільності, тиску з боку московського царського уряду. Вже від 1648 року в Україні створюється власна система державних органів. Усі вони наділяються судовими функціями, що було властиво для державної організації того часу. Дисертант доводить, що ця система, хоч і мала свої недоліки (поєднання адміністративної і судової влади та велика кількість судових ланок, через які мала проходити справа), відображує прагнення побудови нового, безстанового, дійсно народного судоустрою. Україна в період Хмельниччини здобула право на власне судочинство та власне право мати незалежні суди як символ свободи і національної державності, що змушені були визнати і в Москві.

4. Аргументовано, що судовий процес Гетьманщини був заснований на демократичних засадах змагальності, диспозитивності, виборності суддів, гласного й відкритого судового розгляду, колегіального вирішення справ та доступності судових засобів. Відзначено, що в судовому процесі завжди брали участь дві сторони: обвинувачення і захист. Зроблено висновок, що судочинство в Гетьманщині здійснювалось за принципами, які є важливими й у сучасному процесі.

5. З’ясовано, що від початку Гетьманщини кримінальний процес мав приватноправовий характер. Кримінальна справа порушувалась лише за скаргою потерпілого. Значна увага приділялася задоволенню матеріальних претензій потерпілого від злочину: особа, якій було відшкодовано матеріальні та моральні збитки, відмовлялась від звинувачення, і процес припинявся. Дисертантом відзначено, що у XVII столітті обвинувачення набуває публічного характеру, оскільки кримінальні справи порушуються також і з ініціативи державних судових органів.

6. У кримінальному процесі Гетьманщини можна виділити кілька стадій, подібних до сучасних. Порушення кримінальної справи здійснювали судові органи, як правило, за наявності скарги потерпілого. Попереднє розслідування в умовах приватноправового характеру судового процесу не було обов’язковою стадією і провадилось потерпілим. Апеляційний перегляд справи здійснювала вища судова інстанція за наявності апеляційної скарги. Виконання судового рішення провадилось судом чи спеціальним виконавчим органом. Була передбачена і можливість відновлення провадження у справі.

7. Досліджено вплив на судочинство Гетьманщини українсько-московського договору 1654 року. Однак слід зазначити, що цей вплив у досліджуваний нами період завдяки діяльності Б. Хмельницького був зведений до мінімуму, і судова система Гетьманщини розвивалася за власними закономірностями.

8. Доведено, що втручання Росії у внутрішні справи України-Гетьманщини мало, здебільшого, негативні наслідки для її судочинства.

9. Зроблено висновок, що при розслідуванні та вирішенні кримінальних справ у середині XVII століття суди Гетьманщини застосовували переважно процесуальні норми звичаєвого права, однак при цьому зберігали свою чинність правові норми, що містились у Литовському Статуті та збірниках магдебурзького права “Саксон” і “Порядок”, які застосовувались відповідно до нових умов та місцевих особливостей.

10. Вперше відзначено високий авторитет суду та значний рівень правової свідомості українського народу в часи Гетьманщини. За допомогою до суду зверталися навіть для вирішення незначних кримінальних справ (про словесну образу, наклеп тощо). Принцип відшкодування матеріальних та моральних збитків був домінуючим у правосудді всього періоду Гетьманщини. Судові засідання завжди були багатолюдними, а за порушення порядку в суді передбачалися жорсткі санкції.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для подальшого дослідження цього важливого періоду історії українського судочинства, з’ясування ступеня розвитку юридичних інституцій та демократичності судової процедури Гетьманщини. Положення дисертації можуть також стати в пригоді при підготовці навчально-методичних розробок та посібників з історії держави та права України, кримінології та кримінального процесу, а також при написанні наукових монографій, популярних нарисів, при читанні нормативних курсів і спецкурсів з кримінального процесу та історії держави і права України. Висновки та пропозиції дисертанта можуть бути використані в процесі удосконалення законодавства, зокрема під час розробки нових Кримінально-процесуального кодексу України, а також законів “Про судоустрій України”, “Про статус суддів” тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України, на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної правової держави Україна” (Львів, 45 травня 2001 р.), на Міжнародному науковому семінарі “Модернізація посткомуністичного суспільства. ХХІ століття” (Ужгород, 27–28 травня 2004 р.).

Публікації. Результати дослідження викладені у п’яти наукових статтях, які опубліковані у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дане дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (219 найменувань). При цьому другий розділ дисертації складається з трьох підрозділів, а третій розділ з чотирьох підрозділів. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми, мета і задачі дослідження, визначаються його об’єкт, предмет і методологія. Поряд з цим розкривається наукова новизна дослідження, його теоретичне і практичне значення, а також висвітлюються аспекти, пов’язані з апробацією та впровадженням результатів дослідження.

Перший розділ “Історіографія і джерельна база дослідження” присвячено дослідженню історіографії та джерельної бази по темі дисертації. У розділі також з’ясовується ступінь наукової розробки теми в сучасній історико-правовій науці.

Зокрема зазначається, що дослідження історії становлення та розвитку української судової системи в період правління Б. Хмельницького були у центрі наукових інтересів ще представників дореволюційної історичної та історико-правової школи, зокрема таких істориків як В. Антонович, М. Грушевський, І. Крип’якевич, які розглядали судову систему Гетьманщини як невід’ємну складову створеної Б. Хмельницьким української держави поряд з такими інституціями, як полково-сотенний територіально-адміністративний устрій, наявність власного війська, відокремленої і підконтрольної території тощо.

Питаннями українського судочинства займалися й дослідники правової та державно-правової школи дореволюційної доби. Вони фактично започаткували процес наукового вивчення історії судової системи та судового процесу української держави періоду визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Так, О. Лазаревський та О. Левицький зібрали унікальний і цінний з наукової точки зору документальний матеріал з історії права і юридичного побуту українців досліджуваного нами періоду. Значний внесок у вивчення історії судів і судочинства Гетьманщини внесли М. Іванішев, Л. Кутова, Д. Міллер. Історію козацького судочинства також висвітлювали А. Д-ський, В. Мякотін, Д. Яворницький та ін. Вивченням питань міського самоврядування та застосування в Україні німецького права займався М. Владимирський-Буданов.

Проте, незважаючи на суттєвий доробок представників дореволюційної історико-правової школи у сфері вивчення процесу судочинства в період Гетьманщини, досліджуваний нами період так і не знайшов належного висвітлення в цих працях. При цьому слід зазначити, що, зібравши вагомий фактологічний матеріал, дані дослідники акцентували свою увагу переважно на описовій стороні та й то це стосувалося переважно періоду XVIII століття.

Після поразки національно-визвольних змагань українського народу 1917–1920 рр., за умов наступних суспільно-політичних змін в українському суспільстві, які були пов’язані з встановленням радянської влади, фактично в українській державно-правовій науці сформувалися три основні наукові осередки, в яких тривала дослідницька робота по вивченню історії української державності та українського права. Один з таких центрів знаходився на території Галичини, представниками його були такі дослідники як І. Крип’якевич, Я. Падох, М. Чубатий та ін. Другий центр розмістився у Празі, куди після поразки у національно-визвольних змаганнях перемістилися ряд відомих політичних діячів та науковців, до числа яких входили С. Дністрянський, А. Яковлів, згодом Р. Лащенко та ін. Третім і найбільшим центром стала створена в 1920 році при Українській академії наук УСРР у м. Києві Комісія по вивченню історії українського права. До її складу входили такі відомі науковці як С. Борисенюк, В. Гришко, Р. Лащенко, Л. Окиншевич, І. Слабченко, І. Черкаський та ін. За результатами роботи комісії було випущено 8 томів “Праць комісії для виучування історії українського права”, які містять ряд цікавих наукових розвідок по досліджуваній проблемі.

Посильний внесок у вивчення питань історії становлення та розвитку судової системи зробили представники історико-правової школи з української діаспори. До таких осіб можна віднести В. Липинського, О. Оглоблина, Л. Окиншевича, Я. Падоха, А. Яковліва.

Зокрема, державно-політичний устрій України XVII ст. детально описав у своїх працях Л. Окиншевич. Він розглядав також і судову компетенцію центральних органів влади в період Хмельниччини. Однак, як видно з його праць, автор дещо романтизував політико-правову систему української держави середини XVII століття, намагаючись показати її як загальнонародну республіку.

Одним з дослідників копного судочинства є відомий історик і правознавець А. Яковлів. Він опублікував кілька праць, присвячених цьому питанню. У них він визначив склад і компетенцію копних судів. Крім того, А. Яковлів написав серйозне монографічне дослідження, яке стосувалося історії українського звичаєвого процесуального права.

Відомий зарубіжний історик українського права Я. Падох у своїх працях детально описав ґрунтовий процес Гетьманщини.

На особливу увагу заслуговує робота В. Липинського “Україна на переломі”. Зазначимо, що ця праця може служити певним не лише теоретико-концептуальним, а й методологічним інструментарієм для вивчення історії української державності в період правління Б. Хмельницького.

З числа представників радянської історико-правової науки проблемами становлення та розвитку українського судочинства займалися такі дослідники, як А. Ткач та А. Пашук. Основним недоліком останніх досліджень є розгляд їх авторами даної проблеми з марксистських позицій і зображення, внаслідок цього, судів та судового процесу як знаряддя захисту класових інтересів.

У сучасній державно-правовій науці проблемами розвитку судового законодавства періоду Гетьманщини і його окремих галузей займаються такі дослідники як О. Гуржій, В. Шевчук, Ю. Мицик, В. Єрмолаєв, Н. Сиза та ін. Зокрема, О. Гуржій написав ряд монографічних досліджень з історії розвитку української державності та українського права, в яких певну увагу приділив вивченню окремих питань законодавства української держави в досліджуваний нами період. Дослідженням історії магістратських та ратушних судів займається також А. Гамбург. У своїх працях автор звертає особливу увагу на демократизм, самоврядність та публічність судочинства магістратських судів, однак при цьому зазначає, що вже в останні роки правління Б. Хмельницького намітилася тенденція активного втручання в роботу магістратських та ратушних судів козацько-старшинської адміністрації.

З точки зору оцінки правової свідомості населення України періоду визвольної війни під проводом Б. Хмельницького на особливу увагу заслуговує, як на наш погляд, праця Н. Яковенко “Паралельний світ”. У даному дослідженні автор намагалася з позицій антропологічної перспективи реконструювати світогляд різних верств українського населення.

У той же час в умовах незалежної української державності ще не з’явилося узагальнюючої праці про суди і кримінальне судочинство в період національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, наявність якої мала б велике значення для розуміння безперервності процесу творення власного судочинства нашим народом на основі традицій попередніх поколінь. Таким чином, існує необхідність перегляду напрацювань багатьох дослідників гетьманського періоду та використання опублікованих за останнє десятиліття нових матеріалів для написання історії становлення суду та судочинства Гетьманщини в період з 1648 по 1657 рр.

Джерельну базу дослідження становлять опубліковані та неопубліковані архівні матеріали, які відображують державний та суспільний устрій, право та судочинство, що існували в Україні в період Гетьманщини. Зокрема, це збірники документів “Акты, относящиеся к истории Юго-западной России”; “Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый Коммиссіею для разбора древнихъ актовъ состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернаторе”, “Полное собрание законовъ Российской империи”, “Документи Богдана Хмельницького”, “Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3 т.” та правові збірники “Статут Великого князъства Литовського. 1588 года”, “Права, за якими судиться малоросійський народ”. Ряд важливих документів з даної проблематики зібрав та опублікував М. Василенко.

Важливими джерелами, використаними при написанні дисертації, були збірники опублікованих судових документів: “Сулимовский архивъ. Фамильныя бумаги Сулимъ, Скорупъ и Войцеховичей. XVII–XVIII в.”, “Мотыжинский архивъ. Акты Переяславского полка. XVII–XVIII в.”, “Отрывки изъ НЂжинскихъ магистратскихъ книгъ 1657–1674 годовъ”, документи, опубліковані В. Модзалевським.

Найбільш цінними для досліджуваної теми є неопубліковані архівні матеріали: судові справи середини і другої половини XVII століття, що знаходяться у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві та Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Другий розділ “Становлення судової системи в Україні в період 1648–1654 рр.” присвячено характеристиці процесу становлення інституцій судової системи в період правління Б. Хмельницького, розкриттю їх основних судових функцій та компетенції. Крім того, дисертант намагався визначити основні суспільно-політичні та державно-правові фактори, які впливали на цей процес.

Перший підрозділ другого розділу “Суспільно-політичні та державно-правові умови формування інституцій української державності в період правління Б. Хмельницького” стосується висвітлення основних умов та чинників, які вплинули на становлення судової системи Гетьманщини досліджуваного нами періоду. Опрацювавши значне коло джерел, автор прийшов до висновку, що основні причини виникнення цієї війни носили загалом комплексний характер, вони увібрали в себе найбільш вагомі проблеми соціально-економічного, національно-релігійного і політичного характеру, викликані тим гнітом, який чинила Річ Посполита в українських землях на протязі більш як двох з половиною століть, починаючи з кінця XIV століття.

Аналізуючи результати визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, слід зазначити, що дана війна призвела до кардинальних змін всередині українського суспільства. Зокрема вона:– 

охопила майже всю етнічну територію України;– 

ліквідувала чужоземний національний та соціальний гніт над українським народом;– 

знищила старі феодальні відносини на території України, які уособлювали в собі велике феодальне землеволодіння з фільварково-панщинною системою господарювання та кріпацтва;– 

спричинила істотні зміни в соціальній структурі українського суспільства і тим самим пришвидшила процес формування нової української еліти в особі козацької генеральної та полково-сотенної старшини;– 

заклала підвалини побудови української державності з полково-сотенним адміністративно-територіальним устроєм, на чолі якого стояла влада гетьмана з чіткою тенденцією до її монархізації (спадковості);– 

визначила релігійний чинник (православ’я) як один із найбільш визначальних чинників національної самоідентифікації українців, а також їхню як релігійну, так і національну відмінність від поляків.

Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, призвівши до суттєвих соціальних та політичних змін всередині самого українського суспільства, відіграла вирішальну роль у становленні нової моделі соціально-економічних відносин, яка за цілим рядом рис не співпадала з класичними моделями феодальних суспільств Західної Європи, а також Московської держави.

Всі ці зміни загалом суттєво вплинули на зміну правової свідомості українського населення, системи судоустрою та судочинства.

У другому підрозділі другого розділу “Діяльність Б. Хмельницького зі створення судової системи Гетьманщини” характеризуються місце і роль Б. Хмельницького як керівника української держави у становленні її судових інституцій. Аналіз опрацьованих нами джерел дає підстави вважати, що ця діяльність була невід’ємно пов’язана з боротьбою Б. Хмельницького за побудову незалежної української держави. Завдяки зусиллям Б. Хмельницького як у внутрішній, так і в зовнішній політиці були забезпечені основні умови розвитку судової системи Гетьманщини, яка за короткий проміжок часу перетворилася у злагоджений і ефективно діючий механізм і стала однією з основних складових української держави поряд із територіально-адміністративною та військовою організаціями.

Поряд з цим необхідно зазначити, що саме завдяки зусиллям Б. Хмельницького судова система набрала нового якісного вираження і була на зразок західноєвропейських держав модернізована і адаптована до нових реалій.

Третій підрозділ другого розділу “Структура судової системи в період гетьманування Б. Хмельницького. Основні функції та компетенції її ланок” присвячено характеристиці діяльності основних судових ланок судової системи української держави в період 1648–1657 рр.

Характеризуючи процес побудови судової системи української держави, слід зазначити, що він здійснювався в обстановці безперервних бойових дій, і це також значно вплинуло на вибір моделі її побудови.

Створена в ході визвольної війни під проводом Б. Хмельницького судова система тісно поєднувалася з полково-сотенним територіально-адміністра-тивним устроєм Гетьманщини і охоплювала такі ланки, як: вищі органи судової влади, куди входили Гетьман та козацька старшина і при яких діяв Генеральний військовий суд; полкові канцелярії та полкові суди на чолі з полковниками, що здійснювали вищу адміністративну, військову та судову владу на території полку; сотенні та ратушні суди на чолі з сотниками, які у свою чергу підпорядковувалися полковим судам; сільські суди, які продовжували існувати як вияв самоврядної традиції сільських громад; копні суди, суди міські та магістратські, доменіальні, або шляхетські, суди, існування яких було офіційно санкціоновано підписаною російським царем “Жалуваною грамотою українській шляхті” від 1654 року.

Крім перелічених вище ланок, судова система Гетьманщини охоплювала також і так звані спеціалізовані суди, існування яких зайвий раз служить доказом того, що суспільна система України навіть у ході визвольної війни під проводом Б. Хмельницького мала становий характер. До числа спеціалізованих судів, зокрема, слід віднести: духовні суди; цехові суди; ярмаркові суди; митні суди; третейські суди.

На чолі всієї судової системи стояв Гетьман Богдан Хмельницький, який одночасно був і найвищою апеляційною інстанцією.

Третій розділ “Суд і судовий процес в Україні в період 1648–1657 рр.” присвячено характеристиці судового процесу та діяльності судів української держави в період правління Б. Хмельницького. В розділі також розкриваються основні зміни, яких зазнав процес українського судочинства під впливом визвольної війни українського народу 1648–1657 рр.

У першому підрозділі третього розділу “Становлення українського права в період правління Б. Хмельницького” розглядається процес формування правової системи Гетьманщини досліджуваного періоду, а також дається характеристика основних джерел українського права того часу. Особливий вплив на формування даної системи мало поширення на території Гетьманщини козацького звичаєвого права, яке стає на той час пануючим. Однак при цьому зберігалася чинність окремих збірників писаного права Речі Посполитої, зокрема положень Литовських статутів, та збірників магдебурзького права, до числа яких належать “Саксон” у переробці П. Щербича, “Порядок” Б. Троїцького, а також “Право Холмське” в опрацюванні П. Кушевича. Як видно з матеріалів судової практики, дані правові джерела використовувалися в процесі судочинства лише тоді, коли ту чи іншу судову справу неможливо було вирішити звичаєвим правом.

Поряд із звичаєвим правом важливим джерелом українського права стають також універсали Б. Хмельницького та універсали українських полковників.

Джерелами права були і міжнародні правові акти, зокрема Зборівський (1649 р.) і Білоцерківський (1651 р.) трактати та українсько-московські “Березневі статті” (1654 р.).

Важливою особливістю правової системи Гетьманщини досліджуваного періоду була відсутність кодифікованих законодавчих актів, що значно ускладнювало процес судочинства, призводило до суб’єктивізму у наданні судами правової оцінки тим чи іншим правопорушенням, а також породжувало такі негативні явища, як корупція і хабарництво.

Другий підрозділ третього розділу “Основні риси та принципи судового процесу” стосується характеристики основних принципів, на яких базувався процес судочинства Гетьманщини середини XVII ст. Можна виділити такі принципи як змагальність і диспозитивність в процесі судочинства, безпосередність, гласність та відкритість судових засідань, колегіальність при вирішенні судових справ, виборність суддів, апеляційне оскарження судових рішень тощо.

Третій підрозділ третього розділу “Провадження у кримінальних справах” присвячено характеристиці процесу судочинства при розгляді кримінальних справ. Як видно з аналізу джерел, кримінальні злочини в період визвольної війни поділялися на три види: тяжкі злочини, до яких відносилися розбій і пограбування, порушення дисципліни і субординації, дезертирство, зґвалтування, вбивство козака тощо, злочини середньої тяжкості, які були переважно пов’язані з бійкою та дрібними крадіжками; як легкі злочини кваліфікувалася образа, а також цілий ряд незначних діянь, що були пов’язані з майном. Крім того, вже в період Хмельниччини помітний поділ кримінальних справ на такі, що порушувалися судами в порядку приватного обвинувачення, і такі, що порушувалися в порядку публічного обвинувачення.

У четвертому підрозділі третього розділу “Перегляд та виконання судових рішень” висвітлюються питання, пов’язані із переглядом та виконанням судами Гетьманщини судових рішень.

У досліджуваний період органом виконання судових рішень та вироків найчастіше виступав суд. Якщо не було оскарження, вирок виконувався негайно. Якщо ж подавалася апеляція, то виконання відкладалось. Такі покарання, як смертна кара, вигнання з міста або побиття, виконувалися відразу.

Оцінюючи покарання з точки зору морально-правової, слід зазначити, що згідно з козацьким звичаєвим правом покарання не ставило собі за мету перевиховання винного і повернення його суспільству, а мало характер поставлення за приклад і залякування інших, а також було актом помсти злочинцю.

Смертна кара на Січі була вищою формою покарання. Вона поділялася на просту і кваліфіковану. Остання, у свою чергу, поділялася на кваліфіковану мученицьку, яка супроводжувалася великими стражданнями винного ще до позбавлення його життя, і кваліфіковану “обрядову”, яка була пов’язана з різними ганебними обрядами і церемоніями. Крім того, вже в період правління Б. Хмельницького, виникає новий вид покарання – тюремне ув’язнення.

У висновках підсумовуються конкретні результати дослідження. Зокрема, стверджується, що в період 1648–1657 рр. були закладені основні правові та організаційні підвалини діяльності судової системи Гетьманщини. Полково-сотенний територіально-адміністративний устрій української держави, поєднавши функції виконавчої, законодавчої і судової влади, значною мірою зумовив уніфікацію всієї судової системи. Підкреслюється, що новостворена українська судова система досліджуваного періоду характеризувалася перш за все надмірною централізацією діяльності її органів, їхньою безпосередньою підпорядкованістю вищестоящим судовим інстанціям. Але це дозволяло зробити роботу судів чітко злагодженою, добре організованою, і таким чином вони цілком відповідали вимогам і завданням, які стояли на той період перед українською державою. Слід також зазначити, що надмірна централізація судових органів, їхня чітка підпорядкованість вищестоящим судовим інстанціям є показником високого рівня розвитку українського судочинства та української правової думки на території української держави періоду Хмельниччини.

Ця система, хоч і мала свої недоліки (поєднання адміністративної і судової влади та велика кількість судових ланок, які мала проходити справа), відображує прагнення побудови нового, безстанового, справді народного судочинства.

За своєю організаційною побудовою судова система Гетьманщини мала чотириступеневий характер. Перший ступінь складався з вищих органів судової влади, куди входили Гетьман та козацька старшина. До другого ступеня належали судові установи середньої ланки в особі полкових судів. Третій ступінь становили судові органи нижчої ланки на місцях – на території сотень, у містах і селах. До четвертого ступеня можуть бути віднесені спеціалізовані суди.

У період визвольної війни українського народу значних змін зазнав і процес судочинства. Були змінені не лише форми судового процесу, але й сам соціальний зміст права, що було пов’язано з широким запровадженням в судочинстві Гетьманщини середини XVII століття норм звичаєвого права. Як показав аналіз опрацьованих матеріалів, найбільш активно норми звичаєвого права запроваджувалися стосовно розгляду справ, пов’язаних із земельною власністю, становою незалежністю, козацьким і місцевим самоврядуванням тощо.

Поряд з цим слід зазначити, що в українському судовому праві того часу знайшла своє відображення і нова соціальна структура українського суспільства, зокрема процес ліквідації кріпацтва, масове покозачення широких верств українського населення, а також вихід на політичну авансцену Гетьманщини нової козацько-старшинської еліти, яка намагалася упорядкувати загальнонародну “стихію” та поставити її в певні законодавчі рамки.

Разом з поширенням звичаєвого права в період визвольної війни під проводом Б. Хмельницького також зберігали свою чинність і старі правові норми, які існували ще в період панування Речі Посполитої. Це, зокрема стосувалося положень Литовського Статуту, збірників магдебурзького права. Проте на середину XVII ст. процесуальне право ще не було відділене від матеріального, відповідно не існувало й окремого процесуального кодексу. Тому при розслідуванні та вирішенні кримінальних справ суди використовували старі процесуальні норми, що містились у Литовському Статуті та деяких збірниках магдебурзького права.

Крім того, як показує аналіз джерел, у даний період ще не було нормативних актів українських автономних органів влади. Гетьман та полковники своїми універсалами регулювали лише окремі питання судочинства і стосувалися вони, здебільшого, окремих осіб. Таку ситуацію можна пояснити нестабільністю політичної ситуації у молодій Гетьманській державі та постійною участю її у військових діях.

Щодо оцінки самої судової процедури української держави того часу, то можна сказати, що за багатьма ознаками вона подібна до сучасного кримінального процесу. Зокрема, судовий процес Гетьманщини був заснований на демократичних засадах. Його характерними рисами були: змагальність, виборність суддів, гласний та колегіальний розгляд справ, доступність судових засобів, а також велике значення надавалося задоволенню матеріальних претензій потерпілого від злочину.

Характеризуючи судовий процес загалом станом на середину XVII століття, можна виділити в ньому цілий ряд як позитивних, так і негативних рис. До числа позитивних рис можна віднести: – 

гласність і демократизм процесу судочинства;– 

сповідування ідеї рівності всіх перед законом ;– 

визначення основних критеріїв правосуддя, які базувалися на ідеї гуманізму та християнської моралі;– 

централізованість і структурованість судової системи, яка дозволяла оперативно вирішувати питання, пов’язані з розглядом справ про правопорушення.

Однак, поряд з позитивними сторонами, процес судочинства в Україні досліджуваного періоду мав і цілий ряд негативних рис. У першу чергу, необхідно зазначити відсутність кодифікованих законодавчих актів, що часто призводило до неузгодженості судових рішень, формалізму і суб’єктивізму в процесі судочинства, а також низький рівень правової освіти cуддів та учасників судового процесу. Крім того, в судовому процесі також можна помітити залишки феодально-кріпосницьких відносин, які проявлялися перш за все у збереженні судочинства доменіальних та церковних судів. До негативних сторін можна віднести й інститут колективної відповідальності за вчинки своїх близьких. За такої обставини відповідальність могла бути покладена на безневинних осіб.

Як безперечне свідчення високого рівня розвитку українського судового процесу слід визнати можливість апеляційного оскарження судового рішення до вищої інстанції з метою домогтися нового вирішення справи по суті.

Аналіз судових справ дав можливість відзначити високий авторитет суду та значний рівень правосвідомості українського народу досліджуваного часу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. “Березневі статті” Б. Хмельницького в контексті українського державно-правового будівництва 1648–1654 рр. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000.– № 1.– С. 308–319.

2. Діяльність Б. Хмельницького в становленні судової системи Гетьманщини 1648–1657 рр. // Науково-практичний збірник журналу “Міліція України”. – 2003.– № 23.– С. 7–12.

3. Основні правові засади процесу судочинства // Науково-практичний збірник журналу “Міліція України”. – 2003.– № 24.– С. 3–6.

4. Політико-правові умови становлення інституцій української держави в період 1648–1657 рр. // Науково-практичний збірник журналу “Міліція України”. – 2004.– № 1.– С. 3–9.

5. Богдан Хмельницький – будівничий Української козацької держави // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004.– № 3.– С. 277–285.

АНОТАЦІЇ

Биркович О. І. Судова система української держави (Гетьманщини) 1648–1657 рр. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004.

У дисертації на основі значної кількості джерел комплексно досліджується процес становлення та розвитку судової системи української держави в період визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648–1657 рр. Розкриваються структура судової системи Гетьманщини, основні функції та компетенції її головних ланок, особливості провадження судочинства.

Значну увагу приділено змінам, які відбулися в процесі судочинства під впливом визвольної війни, а також з’ясуванню та оцінці ролі і значення особистості Б. Хмельницького у становленні судової системи Гетьманщини досліджуваного періоду.

Ключові слова: Гетьманщина, судова система, Генеральний суд, судочинство, стадії процесу, судове рішення, апеляція, універсал, право.

Биркович А. И. Судебная система украинского государства (Гетьманщины) 1648–1657 гг.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Национальная академия внутренних дел Украины.– К., 2004.

В диссертации на основе значительного количества источников комплексно исследуется процесс становления и развития судебной системы украинского государства в период освободительной войны под предводительством Б. Хмельницкого 1648–1657 гг. Показана роль Б. Хмельницкого в становлении судебной системы Гетьманщины исследуемого периода. Раскрываются структура судебной системы, основные функции и компетенции её звеньев. Дана классификация судебных органов Гетьманщины по территориально-предметному принципу, полностью охватывающая все ее звенья. Рассмотрена система общих и специализированных судов.

Проанализированы основные внешние и внутренние политические