Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Бацилєва Ольга Валеріївна

УДК 159.923.31

ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ

У КЛІМАКТЕРИЧНОМУ ПЕРІОДІ

Спеціальність 19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ –2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Науковий керівник: дійсний член АПН України,

доктор психологічних наук,

професор Максименко Сергій Дмитрович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка

АПН України, директор

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

БОНДАРЕНКО Олександр Федорович,

Київський національний лінгвістичний університет

МОН України, завідувач кафедри психології

кандидат медичних наук

ДМИТРИЧЕНКО Лідія Михайлівна,

Центр ендокринної гінекології та патології клімаксу,

заступник головного лікаря з лікувальної роботи, м.Київ

Провідна установа: Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова МОН України,

кафедра психології та педагогіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться "11" травня 2004 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2).

Автореферат розісланий "10" квітня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, які відбуваються протягом останніх десятиріч у більшості розвинутих країн світу, останнім часом стають характерні і для України. Однією із значних тенденцій у постіндустріальних країнах є суттєва зміна демографічних процесів, коли спостерігаються характерні ознаки подовження тривалості життя населення, де фактично кожна четверта особа чоловічої статі та більш, ніж кожна третя – жіночої, має вік старше 50-ти років. Суттєво, що цей процес пов’язаний із зростанням якості життя, що призводить до значного подовження терміну активної соціальної діяльності людей.

Сама по собі така тенденція є, безумовно, позитивною, але вона призводить до виникнення цілої низки проблем, з якими майже не стикалися попередні покоління. Так, у розвинутих країнах значно змінилися уявлення про вік людини і її соціально-рольовий розвиток. В суспільстві починають переважати погляди, коли людина 19-20-ти років ще вважається підлітком, юнаком - тільки у 25, 50 років – тільки розквіт зрілої особистості, а похилий вік та старість віднесено аж за 65-70 років. У зв’язку з цим відмічаються і такі тенденції, як “постаріння” віку обрання шлюбу та народження дітей. Так, ще двадцять років потому, якщо жінка віком старше 30-ти років народжувала дитину (тим більш, першу), то це було досить рідким явищем, і сам вік жінки вважався суттєвим фактором ризику. На сьогодні ж таке явище стало якщо і не нормою, то досить розповсюдженим і буденним.

Важливою ознакою сучасного буття стало вирівнювання дії соціальних чинників на умови життя та динаміку психологічного і соціального розвитку як для чоловіків, так і для жінок. Але це не означає, що нівелюється дія інших чинників, в першу чергу, біологічних. Так, можна виділити принаймні три періоди, коли біологічні фактори задають суттєві відмінності у житті та розвитку чоловіків та жінок. По-перше, це період статевого дозрівання, який у дівчат відбувається в середньому на 2-3 роки раніше, ніж у хлопців. По-друге, це народження дітей. По-третє, це настання клімактерію, який у жінок починається на 10-15 років раніше, ніж у чоловіків. Очевидно, якщо перші два чинники відіграють позитивну роль у психосоціальному розвитку жінки, то фактор клімактерію має переважно негативне забарвлення та пов’язаний з виникненням великої кількості як соціальних, так і суто психологічних проблем.

У психології визнано, що криза зрілого віку (45-50 років) у жінок збігається з настанням клімактерію, що робить цей період набагато труднішим і складним (Т.М.Титаренко). Встановлено, що найбільш критичними у житті жінки є саме періоди перебудови гормонального статусу, які супроводжуються виразними реакціями з боку усіх функціональних систем організму та індивіда в цілому як на соматичному, так і на психічному рівнях (тобто перебіг клімактерію визначається не тільки гормональними характеристиками, але й індивідуально-психологічними особливостями жінки). Психологічні зміни, насамперед, виявляються у перебудові життєвих установок, особливостях ставлення до себе (самоставлення), що відображує емоційно-ціннісну природу особистості (Л.Ф.Бурлачук, В.П.Сметник, Н.А.Тювіна, D.I.Kampen).

Таким чином, проблема дослідження пов’язана із виникненням у жінки з настанням клімактеричного періоду психологічного протиріччя між сприйняттям себе як активного суб’єкта соціальної і творчої життєдіяльності та переживанням фізіологічних та психологічних змін, притаманних клімактерію.

Актуальність означеної проблеми посилюється її мультидисциплінарним характером і розмаїттям проявів та етіопатогенетичних факторів, що потребує залучення для досліджень в цій галузі широкого кола фахівців різного профілю, насамперед, психологів, соціологів, геронтологів тощо.

Присвячені перебігу клімактеричного періоду роботи, які з’явились останнім часом в науковій літературі, виконані, в основному, лікарями та відображують результати досліджень гормонально-метаболічних особливостей організму жінки (В.Е.Балан, Е.М.Вихляєва, В.В.Поворознюк, Я.П.Сольський). В той же час роботи, присвячені розкриттю психологічних аспектів функціонування особистості жінки в цьому періоді поодинокі (А.Веннінга, М.Джабашвіли, В.Д. Менделевич, Н.О.Тювіна, Y.Cawood, J.Shepherd), а висунуті проблеми потребують подальшого вивчення.

Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня розробленість, теоретичне та практичне значення визначили вибір теми дослідження: “Особливості ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді”.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної проблеми лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України "Закономірності взаємодії психічних процесів у структурі людської психіки", номер держреєстрації 01961U009286.

Об’єкт дослідження: процес переживання особистістю кризи пізньої зрілості.

Предмет дослідження: психологічні особливості ставлення до себе жінок на початковому етапі клімактеричного періоду.

Мета дослідження полягає у визначенні індивідуально-психологічних особливостей та змін особистої орієнтації, що виникають у жінки в клімактеричному періоді, та розробці психологічних засобів своєчасного контролю та корекції процесу переживання цієї кризи.

Гіпотеза дослідження полягає в тому що переживання кризи пізньої зрілості у жінок пов’язано із настанням клімактеричного періоду, що на психологічному рівні відображується у зміні образу “Я” жінки та функціонування самоставлення, що веде до переусвідомлення та переоцінки життєвих цінностей і зміни соціально-психологічних настанов.

Завдання дослідження:

1. Визначити та проаналізувати теоретичні підходи до вивчення особливостей переживання кризи пізньої зрілості жінками, які перебувають у клімактеричному періоді, на соціальному, соціально-психологічному, індивідуально-психологічному та медико-біологічному рівнях.

2. Розробити та апробувати методику діагностики впливу психічного стану жінок на перебіг клімактерію.

3. Дослідити зміни характеристик самоставлення жінок, які перебувають у клімактеричному періоді за якісними та кількісними показниками.

4. Провести порівняльний аналіз особливостей ставлення до себе жінок одного віку, які перебувають у клімактеричному періоді, та тих, які ще не увійшли у цей період.

5. Розробити та апробувати систему методів психологічної підтримки та соціально-психологічної реабілітації жінок у клімактеричному періоді.

Методологічну основу дослідження складають: загальнопсихологічні положення щодо генезу особистості, а саме генетичний підхід С.Д.Максименка до аналізу становлення особистості на різних вікових етапах життя; концепція життєвого шляху особистості та життєвих криз (В.О.Роменець, Т.М.Титаренко); концепція психології особистісного змінювання (П.В.Лушин); принципи медико-психологічного дослідження та клінічної психодіагностики особистості (Л.Ф.Бурлачук).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутих гіпотез використовувались наступні методи: теоретичні методи – узагальнення, систематизація та порівняння; методи збору емпіричних даних – бесіда, інтерв’ю, анкетування та адаптований опитувальник для визначення соціально-побутового статусу обстежуваних; експериментальні методи – психодіагностичні методики, що використовувалися у комп’ютерному варіанті, "САН", "Супос-8", проективна методика колірного вибору М.Люшера, шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, опитувальники міні-мульт та самоставлення В.В.Століна, комплексне дослідження стану вегетативної нервової системи за О.М.Вейном; математичні методи статистичної обробки даних та оцінки їх достовірності.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше предметом дослідження виступили особливості ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді, проведено теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка особливостей функціонування самоставлення у визначеної категорії жінок; доведено наявність залежності змісту ставлення до себе жінок від їх індивідуально-психологічних характеристик, психоемоційного статусу, соціально-психологічних орієнтацій та особливостей перебігу клімактерію.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що розроблено структурно-функціональну модель психологічного стану переживання жінкою настання клімактерію; показано, що настання клімактерію є провідним чинником виникнення життєвої кризи у жінок віком 45-50 років; доведено, що провідною психологічною причиною виникнення кризи є протиріччя між сприйняттям жінкою себе як активного суб’єкта соціальної та творчої діяльності та переживанням фізіологічних та психологічних змін, притаманних клімактерію; показано можливості психологічної підтримки жінки у цьому періоді життя з метою підвищення її загальних адаптаційних можливостей та оптимізації життєдіяльності в умовах клімактерію.

Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблена комплексна система діагностики психологічного стану жінок у клімактеричному періоді та апробована методика оцінки кількісно-якісних характеристик самоставлення жінок залежно від рівня фізіологічних відхилень, що супроводжують клімактеричний період, та пов’язаних з ними змін у соціальному та рольовому функціонуванні; визначено напрямки психологічної профілактики, підтримки та корекції несприятливої дії змін, які спостерігаються у клімактеричному періоді. Отримані дані можуть бути використані при підготовці фахівців у галузі психології.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на VI Костюківських читаннях (Київ, 2003), II Всеукраїнській конференції з міжнародною участю "Актуальні проблеми гінекологічної ендокринології" (Донецьк, 2001), Міжнародній конференції "Менопауза та репродуктивне здоров’я" (Тернопіль, 2003), ХІV Міжнародній науково-практичній конференції "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (Донецьк, 2003), засіданнях кафедри психології Донецького інституту психології та підприємництва, кафедри гуманітарних та суспільних дисциплін Донецького державного інституту штучного інтелекту та на засіданнях лабораторії загальної та етнічної психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Особистий внесок здобувача міститься у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці особливостей ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді; розробці та апробації комплексної системи дослідження психоемоційного стану жінок та виявлення у них наявності та ступеню психоемоційного напруження; визначенні на підставі отриманих даних можливостей профілактичної та корекційної роботи з метою психологічної реабілітації жінок даної вікової групи. У друкованих працях, написаних у співавторстві, конкретний внесок автора полягає у постановці проблеми, проведенні емпіричного дослідження та інтерпретації одержаних даних. Розробки та ідеї, що належать співавтору, в дисертації не використовуються.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (215 найменувань, у тому числі – 53 іноземними мовами) та додатків. Робота викладена на 157 сторінках друкованого тексту, вміщує 13 таблиць та 11 графіків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми та проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет та мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі "Вікові кризи як фактор зміни ставлення до себе" аналізуються загально психологічні підходи до вивчення поведінки та структури ставлення до себе як компоненту образу „Я” особистості, простежуються психологічні механізми розвитку ставлення до себе в онтогенезі, аналізується роль вікових криз, зокрема кризи пізньої зрілості, у життєдіяльності жінки, та з’ясовуються психологічні аспекти індивідуального здоров’я та якості життя жінок у клімактеричному періоді .

Проблема особистості та її самосвідомості є однією з центральних проблем сучасної психології, про що свідчить велика кількість теорій особистості, експериментальних досліджень у цій галузі та постійне розширення кола питань, що входять до неї. Традиційно, починаючи з робіт У.Джемса, ставлення до себе, чи самоставлення, розглядається як компонент самосвідомості особистості, який виконує функцію прийняття особистістю самої себе. Прийняття себе, позитивне ставлення до себе забезпечує гармонійне існування та високий рівень самоідентифікації особистості. У роботах гуманістичного напрямку (А.Маслоу, К.Роджерс та ін.) було доведено, що позитивне ставлення до себе є необхідною психологічною умовою успішної соціалізації особистості в період розвитку та ефективної самореалізації у зрілому віці.

Виділення ставлення до себе в загальній структурі образу “Я” суб’єкта носить дещо умовний характер, оскільки сам образ являє собою когнітивно-афективну єдність. Уявлення про себе зазвичай ніколи не виступають у чистому вигляді, бо, виникаючи, вони відразу ніби обростають певним ставленням людини до себе, утворюючи загальну структуру самооцінки особистості. Будучи фактично невід’ємною від наших уявлень, самооцінка виникає на основі знань і думок про себе та, у цьому значенні, є механізмом переробки даних уявлень на рівні когнітивного процесу, а до змісту самоставлення входить, з одного боку, відображення суб’єктом своїх властивостей і якостей, а з іншого боку, те, як ці особливості дозволяють людині в змінених умовах використовувати свої можливості, формуючи актуальні для кожного періоду життя цінності, установки тощо (О.О.Бодальов, Б.Д.Карвасарський, Д.О.Леонтьєв, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.В.Столін, С.Л.Рубінштейн). Таким чином, самоставлення, як складна багаторівнева емоційно-ціннісна система, може бути зрозумілим як вираження "Я" для суб’єкта, як деяке стійке почуття на адресу власного "Я", що, незважаючи на узагальненість, містить ряд специфічних модальностей, або вимірів, що розрізняються як по емоційному забарвленню, так і по семантичному змісту.

Ставлення до себе, як складова частина самосвідомості, виникає у людини в процесі соціальної взаємодії як неминучий і завжди унікальний результат психічного розвитку, як відносно стійке й водночас піддане внутрішнім змінам і коливанням психічне надбання, що накладає незгладимий відбиток на всі життєві прояви людини із самого дитинства до глибокої старості (О.О.Бодальов, Г.Крайг, С.Міллер, В.В.Столін, Я.Стюарт-Гамільтон).

В останнє десятиліття все більше уваги дослідників приділяється проблемі функції образу “Я” в процесі переживання життєвої кризи (Ф.Ю.Василюк). С.Д.Максименко в теорії генези особистості вказує на значення кризових періодів у житті людини як на психологічний механізм вироблення особистістю нових цінностей та цілей. Аналогічну точку зору висловлює Т.М.Титаренко, яка розробляє теорію життєвого шляху особистості і підкреслює, що процеси розвитку безпосередньо пов’язані із процесом проживання життєвих криз, що мають закономірний характер. Автор вибудовує послідовність кризових етапів буття і показує логіку їх проходження особистістю. П.В.Лушин вважає, що будь-які особистісні зміни відбуваються тільки внаслідок подолання дії стресогенного фактору, в тому числі, і вікової кризи, і на цій підставі пропонує метафору особистісної зміни як імунної системи. З точки зору нашого дослідження найбільш важливим моментом у всіх розглянутих підходах є твердження, що переживання кризи пов’язано із зміною у ставленні особистості до себе, з тимчасовою втратою самоідентичності та появою значних протиріч в образі “Я”. Зміна самоставлення, утвердження нових життєвих цінностей знаменує завершення процесу перебудови особистості.

В аналізованих роботах всі автори вказують на суттєву різницю у значенні кожної вікової кризи для розвитку особистості. Так, С.Д.Максименко вказує на особливе значення періоду пізньої зрілості (початок: 45-50 років) як духовної кризи особистості, що пов’язана з початком біологічного ув’ядання, втратою репродуктивної здатності та скороченням подальшого життя. Т.М.Титаренко окремо підкреслює болючість кризи пізньої зрілості у життєвому шляху жінки, що безпосередньо пов’язана з настанням клімактеричного періоду.

Клімактеричний період є закономірним фізіологічним інволюційним процесом, і в нормі не повинен супроводжуватися патологічними проявами. Аналіз досліджень показав, що зміни, які спостерігаються у жінок у цей період на психічному та соматичному рівнях, хоча і мають біологічну природу, але значною мірою залежать від соціокультурних норм, традицій та конкретної ситуації життєдіяльності. Ці зміни знаходять своє відображення в особливостях ставлення до себе та торкаються особистісних характеристик, які охоплюють усю систему образу "Я" жінки, що веде до переусвідомлення та переоцінки життєвих цінностей, зміни соціально-психологічних настановлень.

Адекватне функціонування жінки у клімактеричному періоді можливе через розуміння того факту, що клімактерій необхідно розцінювати не як час занепаду та згасання, а як час повноцінного соціального функціонування та активності особистості. Такий підхід дозволяє жінці зберегти своє психічне та соматичне здоров’я та залишитися повноцінним членом суспільства.

Особливості ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді, доцільно розглядати з позиції індивідуального здоров’я та якості життя. Ці категорії є інтегральними характеристиками фізичного, психологічного, емоційного і соціального функціонування людини, а їх визначення засновано на зіставленні об’єктивних умов життєдіяльності та їх суб’єктивному сприйнятті. На сучасному етапі розвитку суспільства вже неможливо розглядати індивідуальне здоров’я тільки з медичної точки зори – його необхідно розглядати як загальну здатність індивіда до адаптації, самозбереження й самореалізації в умовах бурхливого розвитку соціуму. В багатьох роботах до поняття індивідуального здоров’я вводиться психологічна складова здоров’я – як здатність переносити фізичні і психічні травми, адаптуватися до можливих соматичних недоліків, як уміння ставити перед собою й успішно досягати значимі для себе цілі та нести відповідальність за свободу вибору в умовах хвороби (Д.Вітулкас, Л.В.Водоп’янова, Л.О.Гридін, І.М.Гурвіч, О.К.Зіньковський, Г.С.Никифоров, А.А.Новік, В.Д.Розін, Н.Д.Творогова).

Крім того, в сучасних дослідженнях, все більша кількість психологів розмежовує поняття “психічного”, “психологічного” і “особистісного” здоров’я, з яких кожне наступне все меншою мірою відображає відсутність хвороби і все більшою мірою – гармонійність психосоціального стану та функціонування особистості (О.І.Даниленко, П.В.Лушин, H.R.Ebauch).

Таким чином, ставлення до себе як особливий аспект психічної діяльності має самостійну роль у житті кожної людини, формується в процесі виховання та соціалізації, має певні соматичні, індивідуально-генетичні детермінанти й безперечну залежність від зовнішніх впливів та може сприяти або заважати функціонуванню людини на різних етапах її життя.

У другому розділі "Методологічні засади та програма дослідження ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді" докладно розкривається методологія дослідження, визначено етапи та інструментарій експериментального вивчення особливостей ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді, та описано емпіричні результати даної частини дослідження.

Суб’єктивне ставлення жінки до себе у період клімактерію та до змін, що мають місце на фізіологічному, психологічному та соціальному рівнях, полягає в їх емоційному переживанні та когнітивній оцінці, а також у формуванні на цій основі нового поведінкового паттерну. Вибір способу дій в нових умовах життя визначається сукупністю факторів, які можуть бути розподілені на соціально-демографічні та індивідуально-психологічні. При цьому до першої групи будуть відноситися параметри віку, освіти, професії, соціального та сімейного статусу жінки, а до другого – властивості темпераменту, особливості характеру, якості особистості.

Виходячи з розуміння того, що клімактеричні зміни є однією з ознак інволюції жіночого організму, вони, як і будь-які зміни, пред’являють підвищені вимоги до адаптаційних систем організму, і тому можуть бути розглянуті як сукупність стресогенних факторів, що викликають виразні реакції з боку усіх функціональних систем організму - від соматичного рівня (гормональна перебудова) до психічного і особистісного. Таким, чином, настання клімактерію та сам клімактеричний період можуть бути розглянуті як мультифакторна стресова ситуація, яку відрізняють дві особливості. По-перше, зміни, що характерні для цього періоду, первинно торкаються ендокринної й вегетативної систем, тобто саме тих ланок адаптаційно-пристосувального механізму, що запускаються при стресі будь-якої генези. По-друге, клімактеричний період необхідно розглядати як хронічний стрес, а, як відомо, найбільш небезпечними є надзвичайно сильні, повторні або безупинні емоційні стреси (П.К.Анохін, Р.А.Тигранян, Ф.І.Фурдуй). У випадку тривалого переживання стресових подій саме емоційна сфера найбільше піддається "деформації".

Але особливості когнітивної інтерпретації та емоційного реагування на зміни, що притаманні клімактеричному періоду, формуючись в процесі індивідуального розвитку жінки, водночас багато в чому детерміновані і соціальним середовищем. До індивідуального уявлення про клімактеричний період обов’язково залучається загальна соціальна й соціокультурна оцінка клімактерію як явища, тобто ставлення до себе у кожної конкретної жінки – це сплав соціального й особистого досвіду, де, поряд із загальними закономірностями суб’єктивного відображення, необхідно враховувати й індивідуальні механізми реагування на стресогенні фактори.

Виходячи з цих методологічних положень, ми сформулювали робочу гіпотезу експериментального дослідження: зміни, які спостерігаються в жінки у клімактеричному періоді на психічному і соматичному рівнях, знаходять своє відображення в особливостях функціонування самоставлення, зниженні загальних адаптаційних можливостей організму і стосуються особистісних характеристик, які включають усю систему образу "Я" жінки, що веде до переосмислення й переоцінки нею життєвих цінностей та зміни її соціально-психологічних установок.

Відповідно до висунутої гіпотези була розроблена програма експериментального дослідження, що включала три головні етапи.

Перший етап являв собою пілотажний експеримент, на якому: а) був спеціально підібраний віковий контингент жінок з певними скаргами; б) був підібраний комплект стандартизованих методик для оцінки поточного психоемоційного стану відібраних жінок.

На другому етапі дослідження були підібрані експериментальні групи з різним ступенем об’єктивної та суб’єктивної симптоматики і вибудована процедура експериментального дослідження, доповнена низкою методик для вивчення якісно-кількісних характеристик ставлення жінок, які знаходяться в клімактеричному періоді, до свого паспортного віку, рівня фізіологічних відхилень, можливих змін у соціальному та рольовому функціонуванні.

Третій етап полягав у математичному аналізі отриманих в експерименті даних і виділенні чинників, що впливають на особливості перебігу вищевказаних процесів.

Всі етапи експерименту проводилися на базі відділення психологічного консультування, що входить до складу жіночої консультації ЦМКЛ № 6 м. Донецька, та на кафедрі акушерства та гінекології Донецького державного медичного університету ім. М.Горького. Всього було обстежено 477 жінки у віці 48-51 рік з різним рівнем освіти, інтелекту, професійної належності, місця проживання, соціально-економічного та сімейного стану. Основну групу склали 372 жінки, які перебувають в періоді клімактерію (на момент дослідження – не більше 2-х років після настання менопаузи); 105 жінок, у яких були відсутні клімактеричні зміни, склали контрольну групу. Всім досліджуваним було повідомлено про проведення експерименту та його мету. У всіх жінок була отримана згода на участь в експерименті.

Вибір експериментальної групи в зазначеному віковому діапазоні був обумовлений кількома чинниками. По-перше, саме у рамках цього періоду знаходиться середньостатистичний вік настання менопаузи в Україні. По-друге, ми виходили з припущення про те, що будь-які зміни, які відбуваються в умовах перебудови функціонування систем і організму в цілому (в нашому випадку, зміни, що супроводжують клімактеричний період), представлені в найбільш "чистому" вигляді й, відповідно, більш вірогідно можуть бути оцінені саме на ранніх стадіях, а їх подальший розвиток може відбуватися по-різному в залежності, насамперед, від рівня компенсаторно-пристосувальних можливостей. По-третє, такий віковий діапазон дозволив сформувати адекватну контрольну групу. На нашу думку, це повинно було показати, що виявлені особливості ставлення до себе детерміновані не тільки віковим параметром, а й наявністю характерних для клімактерію фізіологічних та психологічних змін.

Для вирішення поставлених задач були обрані найбільш інформативні, на наш погляд, та придатні для скринінгових досліджень методики, які використовувалися в комп’ютерному варіанті, що дало змогу створення автоматизованого комплексу. До них увійшли методики "САН", "Супос-8", проективна методика кольорового вибору М.Люшера, шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, опитувальники міні-мульт та самоставлення В.В.Століна. Крім того, був використаний опитувальник для визначення соціально-побутового статусу досліджуваних, де враховувалися освіта, рід діяльності, специфіка праці, сімейні і виробничі відносини, місце проживання, побутові умови, матеріальне становище, спосіб відпочинку (оцінка проводилася в балах: 1 – добре, 2 – задовільно, 3 – погано). При дослідженні стану вегетативної нервової системи були використані оцінні параметри шкали вегетативних симптомів за О.М.Вейном з обчисленням коефіцієнту Кердо.

Обробка результатів обстеження проводилася за допомогою спеціально розробленої програми для ЕОМ з видачею інформації про ступінь психо-емоційної напруги (ПЕН). Статистична обробка матеріалів проводилася методом варіаційного, кореляційного та графічного аналізу з використанням критерію Ст’юдента за допомогою стандартних програм Еxcel.

Оцінка емоційного стану за допомогою методики "СУПОС-8" базується на багатокомпонентності психічного стану жінки, структура якого в кожний даний момент нерозривно представлена мобілізуючими (психічний спокій; відчуття сили та енергії; прагнення до дії; імпульсна реактивність) та демобілізуючими (психічне занепокоєння; страх, тривога, острахи; пригніченість та апатія; пригніченість та млявість) компонентами єдиного акту психічної діяльності. Кожний з компонентів описувався серією прикметників, ступінь суб’єктивної представленості яких оцінювався в балах самими обстежуваними.

Колірний тест М.Люшера дозволяв виявити наявність тривоги, емоційної напруги та психологічних чинників, що їх компенсують.

Такий варіант тесту особливо зручний для швидкої оцінки психоемоційного стану при скринінгових дослідженнях. Використання даного варіанту методики дозволяє обчислювати кількісні психофізіологічні показники – коефіцієнти Вольнефера і Шипоша. Коефіцієнт Вольнефера дає можливість у відповідності зі структурою вибору виявити стан обстежуваної жінки (розслаблення або напруги). Коефіцієнт Шипоша виявляє (також за структурою вибору) тенденцію до накопичення або витрати енергії. Методика колірного вибору дозволяє контролювати динаміку вольової й емоційної сфер, що дає можливість прогнозувати психоемоційні кризи та проводити їх профілактику.

Функціональний стан людини складається із самопочуття, активності і настрою, який можна охарактеризувати полярними оцінками (поганий-гарний) або дискретними. Методика "самопочуття, активність, настрій" (САН) саме і спрямована на вимір емоційного стану з наступною його проекцією на систему трьох шкал. Переглядаючи на дисплеї тест-карту, яка складається з 30 пар слів, що відповідають ознакам функціонального стану, жінка повинна була оцінити свій стан за семирівневою шкалою, вибравши відповідну оцінку ознаки. В автоматичному варіанті методики САН є можливість оцінки кожної категорії не тільки за абсолютними показниками, але і за їх співвідношенням.

Шкала визначення реактивної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна дозволяє диференційовано вимірювати тривожність як особистісну властивість і як стан.

Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (та його скорочений варіант міні-мульт) є реалізацією типологічного підходу до вивчення особистості й займає провідне місце серед інших особистісних опитувальників, що найбільш часто використовуються при роботі в клініці. За даними отриманих результатів з урахуванням значень шкали корекції будується профіль особистості.

Добираючи методи вивчення ставлення до себе, ми виходили з того, що уявлення про себе жінок, які знаходяться в клімактеричному періоді, багатопланові і селективно проявляються в різних ситуаціях. Тому в експерименті був використаний стандартизований опитувальник самоставлення В.В.Століна, який дозволяє оцінувати ставлення до себе, до власного "Я" по 9 шкалах: усвідомленість "Я", самоповага і самовпевненість, самокерівництво і послідовність "Я", очікуване ставлення інших, безумовне самоприйняття, переживання цінності власної особистості, почуття прихильності до власного "Я", нерозуміння себе і переживання конфліктності "Я", почуття самозвинувачення.

При інтерпретації отриманих результатів дана методика дозволяє виявити три незалежних фактори. Перший фактор – самоповаги – включає шкали внутрішньої чесності, самовпевненості, самокерівництва й самоставлення. Він характеризує оцінку власного "Я" обстежуваної жінки стосовно соціально-нормативних критеріїв моральності, успіху, волі, цілеспрямованості, соціального схвалення тощо. Другий фактор – аутосимпатії – включає шкали самоцінності, самоприйняття й самоприхильності, що не пов’язані ні із соціально-нормативними критеріями, ні з тими чи іншими рисами особистості і характеру, а в найбільш чистому вигляді відбивають емоційне ставлення суб’єкта до свого "Я". Третій фактор – самознищення – включає шкали внутрішньої конфліктності та самозвинувачення, що характеризують негативне самоставлення обстежуваних жінок.

Таким чином, за допомогою представлених методик може бути отримана сукупність емпіричних даних, достатніх для комплексного аналізу змістовного компоненту ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді.

У третьому розділі "Дослідження психологічних особливостей жінок, які перебувають у клімактеричному періоді" наводяться дані, отримані за допомогою вищеописаних методик, їх статистична обробка та інтерпретація, а також описується розроблена система психологічної підтримки жінок, які перебувають у негативному психологічному стані у зв’язку з настанням клімактеричного періоду.

За результатами проведеного дослідження, в якому взяли участь 477 жінок, доведено, що статистично більша кількість жінок, які знаходяться в клімактеричному періоді, має психоемоційне напруження високого ступеня, у порівнянні з контрольною групою (37,1% і 19,1% відповідно). В той час як нормальний психоемоційний статус у жінок основної групи зустрічається статистично рідше – відповідно 7,8% і 21,9%. За ступенем ПЕН жінки, які перебувають у клімактеричному періоді, були розподілені на три групи: перша – з високим показником ПЕН, друга – із середнім, третя – з низьким.

Дослідження соціально-побутового статусу обстежених виявило, що найменша кількість жінок, які проживають у сільській місцевості, виявилась у першій групі (з високим психоемоційним напруженням) – 12 (40,0%); 9 (30,0%) – у другій та 7 (23,3%) – у третій. Аналогічна тенденція спостерігалася у відношенні загальної характеристики свого соціально-побутового статусу, оціненого обстежуваними як добрий – 13 (43,3%) у першій групі, 10 (33,2%) у другій та 8 (26,6%) у третій. Отримані дані підтверджують гіпотезу щодо впливу соціальних і побутових факторів на плин клімактеричного періоду.

Отримано пряму залежність між ступенем психоемоційного напруження і рівнем тривожності (як особистісної, так і ситуативної) за методикою Спілбергера-Ханіна. Так, у групі жінок з ПЕН низького ступеня високий рівень особистісної тривожності спостерігався усього в 20,0% обстежуваних, ситуативної – у 13,8%, тоді як у групі жінок з високим ступенем ПЕН дані показники склали 46,7% і 33,3% відповідно.

Аналіз середніх значень по базових шкалах за методикою міні-мульт показав достовірне підвищення піку профілю, у порівнянні з нормою, по шкалах іпохондрії, депресії та психастенії, що збігається з результатами індивідуальних профілів обстежуваних. Виявлено пряму залежність між ступенем психоемоційної напруги та кількістю жінок, які мають високі профілі по виділених шкалах

Результати дослідження самоставлення, як почуття на адресу власного "Я" (за опитувальником В.В.Століна), показали, що у більшості обстежуваних виявилися піки по шкалах самовпевненості, відбитого самоставлення, самоприйняття та внутрішньої конфліктності; при цьому, по 2-й, 4-й і 6-й шкалах піки утворювались завдяки низьким значенням за показниками, що вивчаються, а по 8-й – завдяки високим (див. Рис. 1). Картина розходжень між групами, виявлена за усередненими даними, підтверджується аналізом індивідуальних профілів. Виявлена також пряма залежність між ступенем психоемоційної напруги і кількістю жінок, які мають піки профілю по виділених шкалах. Показано, що зміни функціонування самоставлення відбуваються на всіх трьох рівнях, однак найбільш характерні особливості спостерігаються в рамках фактору самоповаги, що виражає оцінку власного "Я" жінки стосовно соціально-нормативних критеріїв моральності, успіху, соціального схвалення тощо і більшою мірою залежить від індивідуального сприйняття жінкою змін, що відбуваються з нею. Було доведено, що ставлення до себе у жінок, які знаходяться в клімактеричному періоді, багатопланові і селективно виявляються в різних ситуаціях. Отримані результати дозволяють вважати, що виникнення негативних тенденцій у психоемоційній сфері (неправильна оцінка себе, зміна ставлення до себе, формування неконструктивних поведінкових паттернів) негативно впливають на функціонування жінок у нових умовах і можуть ускладнювати ті зміни, що відбуваються в жінки у цей період як на соматичному, так і на психічному рівнях. Ставлення до себе, формуючись на основі взаємодії біологічної й індивідуально-психологічної структур особистості, визначається, в першу чергу, саме її соціально-психологічним рівнем, оскільки індивідуальне уявлення про клімактеричний період містить у собі широко розповсюджену негативну соціальну його оцінку, яка переноситься жінкою на себе та призводить до очікування негативного ставлення до себе навколишніх через необґрунтоване заниження своїх можливостей аж до відчуття деякої неповноцінності.

Розроблена нами теоретична модель та отримані експериментальні дані дають підстави для розробки системи психологічної допомоги жінкам на початкових етапах переживання клімаксу. Ми виходили з того, що з настанням клімактеричного періоду жінки потрапляють у ситуацію життєвої кризи і потребують соціальної та психологічної підтримки, а не психологічної корекції або терапії. Тому за основу практичної роботи було взято принципи функціонування груп підтримки, які найкращою мірою допомагають особистості самостійно долати кризові стани та віднаходити нові життєві ідеали та цінності.

На суто добровільних засадах жінки проходили курс навчання прийомам саморегуляції емоційних станів та релаксації, під керівництвом психолога брали участь у групових формах обговорення власних проблем та, при необхідності, мали змогу отримати індивідуальну психологічну консультацію.

стени

Рис. 1. Профіль самоставлення, побудований за середніми показниками (методика по вивченню самоставлення В.В.Століна)

Всі ці заходи допомагали жінкам знизити загальний рівень психоемоційної напруги, відновити стан психологічної рівноваги й, головне, віднайти нові підстави для самоідентифікації в нових фізіологічних умовах існування. Відновлення позитивного ставлення до себе, таким чином, виступає провідним психологічним механізмом подолання дії мультифакторного стресу, пов’язаного з настанням клімактеричного періоду у житті жінки.

висновки

1. Настання клімактеричного періоду, з одного боку, є закономірним фізіологічним інволюційним процесом, а, з другого, є провідним чинником виникнення у житті жінки кризи пізньої зрілості (45-50 років). Змістовно ця криза пов’язана із психологічним протиріччям у сприйнятті жінкою себе як активного суб’єкту соціальної та творчої активності та переживанням фізіологічних та психологічних змін, притаманних клімактерію. Зміни, пов’язані з настанням клімактеричного періоду, охоплюють всю систему образу "Я" жінки, що потребує переусвідомлення та переоцінки нею життєвих цінностей, зміни соціально-психологічних настановлень.

2. Існуючий двосторонній взаємозв’язок між фізіологічними та психологічними процесами дозволяє стверджувати, що виникнення специфічних для клімактеричного періоду дезадаптацій пов’язане з мультифакторною дією стресогенних чинників різного рівня. Це: а) соціальні чинники, у вигляді усталених негативних традицій ставлення до жінки у клімаксі; б) соціально-психологічні чинники, що виявляються у змінах в міжособистісних стосунках з найближчим оточенням; в) психологічні чинники, пов’язані із зміною ставлення до себе; г) психофізіологічні чинники у вигляді нерегульованих стрімких змін психоемоційного стану; д) фізіологічні чинники, пов’язані з перебудовою функціонування ендокринної та вегетативної систем.

3. Доведено, що загальним показником переживання жінкою стресу у клімактеричному періоді є психоемоційне напруження. Запропонована комплексна методика дослідження психоемоційного стану жінок клімактеричного віку є надійним інструментом виявлення в них психоемоційного напруження та його оцінки.

4. Доведено, що особливості ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді, пов’язані із індивідуально-психологічними характеристиками особистості. Показано статистично достовірне підвищення, порівнянно з нормою, стану іпохондрії, депресії та психастенії; виявлено пряму залежність між ступенем психоемоційної напруги та рівнями особистісної та ситуативної тривожності.

5. Встановлено, що у більшості жінок в клімактеричному періоді значно знижується рівень самовпевненості, виникає негативне ставлення до себе, зростає внутрішня конфліктність, а також знижуються самоприйняття та самоповага, що виражає зниження оцінки власного "Я" жінкою стосовно соціально-нормативних критеріїв моральності, успіху, соціального схвалення тощо.

6. Обґрунтовано необхідність організації системи психологічної підтримки жінок у кризовій ситуації, викликаній настанням клімактеричного періоду. Апробовано використання засобів стресопрофілактики, що дозволяють знизити загальний рівень психоемоційної напруги, швидше формувати адекватне ставлення до себе та розкрити жінці адаптивні варіанти ситуативного й особистісного реагування, які підвищують її самооцінку в нових для неї умовах, забезпечують повноцінне функціонування та соціальну активність особистості, дозволяють зберегти психічне й соматичне здоров’я.

Перспективи дослідження ми вбачаємо у зверненні до поглибленого визначення соціально-психологічних механізмів переживання жінкою кризи пізньої зрілості та подальшому вдосконаленні системи психологічної допомоги у подоланні кризових станів.

Зміст дисертаційного дослідження відображений у таких публікаціях автора:

1. Бацилєва О.В., Астахов В.М. Проблема функціонування особистості жінок у клімактеричному періоді // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – Т. ІV, Ч. 4. – К., 2002. – С. 39-41.

2. Астахов В.М., Бацилєва О.В. Проблема оценки здоровья и качества жизни женского населения в современных условиях // Збірник праць асоціації акушерів-гінекологів. – К., 2003. – С. 17-21.

3. Бацилєва О.В., Астахов В.М. До питання про методологічні проблеми вивчення психосоціальної адаптації особистості жінок менопаузального віку // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – Т. V, Ч. 3. – К., 2003. – С. 9-15.

4. Астахов В.М., Бацилєва О.В. Деякі результати психодіагностичного обстеження жінок, які перебувають у клімактеричному періоді // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – Т.V, Ч. 4. – К., 2003. – С. 11-15.

5. Бацилєва О.В. Проблема необхідності проведення стресопрофілактики у жінок, які перебувають у клімактеричному періоді //Психологія ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріли VІ Кост. Чит. (28-29 січня 2003 р.) – Т 3. – К.: Міленіум, 2003. – С. 83-86.

6. Астахов В.М., Бацилєва О.В.Психосоциальные, социально-экономические и социокультурные аспекты климактерического периода //Медико-социальные проблемы семьи – К., 2003. – Том 8, № 1. – С. 88-94.

7. Бацилєва О.В. Клініко-психологічні дослідження особливостей психоемоційного стану жінок пременопаузального віку в залежності від фази менструального циклу // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – Т. V, Ч. 7. – К., 2003. – С. 23-26.

8. Бацилєва О.В. Експериментальне дослідження психоемоційного стану жінок у клімактеричному періоді // Психологічний вісник / За ред. Максименка С.Д. – Випуск 1. – К., 2003. – С. 207-210.

9. Бацилєва О.В. Вплив особливостей соціально-економічного статусу жінок на перебіг клімактеричного періоду // Актуальні проблеми психології: