Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка

БАЖАНОВСЬКА Олена Василівна

УДК 373.035(44)

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ В КОНТЕКСТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ у фРАНЦІЇ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник | - доктор педагогічних наук, доцент

Ваховський Леонід Цезаревич,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, декан історичного факультету.

Офіційні опоненти | - доктор педагогічних наук, професор

Глузман Олександр Володимирович, Кримський державний гуманітарний інститут, ректор;

- кандидат педагогічних наук, доцент

Сорочан Тамара Михайлівна,

Луганський інститут післядипломної педагогічної освіти, директор.

Провідна установа | Прикарпатський університет ім. В.Стефаника, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 13 лютого 2004 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розісланий 12 січня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

Загальна характеристика дослідження

Актуальність теми. З проголошенням незалежності Україна стала на шлях побудови громадянського суспільства, становлення якого відбувається в умовах соціально-економічних, політичних і культурних перетворень під впливом багатьох чинників. Провідну роль у процесі формування усвідомленої громадянської позиції, громадянських якостей особистості відіграють освіта й виховання.

Основоположні принципи вітчизняної громадянської освіти й виховання відображено в Конституції України, Законах України „Про освіту”, „Про громадянство України”, Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті, Державній національній програмі „Освіта” (Україна XXI століття), проектах „Концепції громадянської освіти та виховання в Україні” і „Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”. Процес формування сучасного громадянина є невід’ємною частиною гуманізації освіти, мета якої полягає в тому, щоб сприяти утвердженню людини як найвищої цінності, найповнішому розкриттю її здібностей та задоволенню її різноманітних освітніх потреб, забезпеченню пріоритетності її загальнолюдських цінностей.

Система громадянської освіти й виховання в Україні є ще недосконалою. Не випадково в проекті „Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” відзначено, що на сучасному етапі існує гостра потреба у визначенні основних засад, цілей і напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, що цілеспрямовано й ефективно забезпечували б процес розвитку й формування громадянина.

Реалізація цього завдання, а також низки інших нерозв’язаних проблем спонукають педагогічну теорію та практику до пошуку нових форм і методів громадянського виховання, до використання міжнародного досвіду гуманістичної педагогіки. Західний досвід формування громадянина, виховання загальнолюдських цінностей є надзвичайно цінним для порівняльного аналізу й може стати надійною основою педагогічних досліджень у нашій країні, яка прагне створити громадянське суспільство, зайняти гідне місце в демократичному світі. З огляду на цю обставину ми звертаємося до досвіду формування загальнолюдських цінностей у контексті громадянського виховання у Франції як одній з найбільш розвинутих країн Західної Європи.

Протягом кількох останніх десятиліть помітно посилилася увага сучасних французьких учених і педагогів до вивчення проблеми громадянського виховання в умовах міжкультурної інтеграції. Пріоритети громадянського виховання визначаються ними, виходячи із загальнолюдських цінностей. До таких пріоритетів належать: виховання толерантного ставлення до інших рас, релігій, соціальних устроїв і культурних традицій; формування особистісних високоморальних якостей, готовності допомагати іншим людям; виховання в ім’я миру. Досвід громадянського виховання учнів з опорою на загальнолюдські цінності у Франції, де діє досить централізована освітня система, є важливим і повчальним для сучасної України. Його вивчення й творче використання зможе значно збагатити вітчизняну педагогічну теорію й практику, допомогти у створенні громадянського суспільства.

Проблему формування громадянськості широко представлено в дослідженнях учених України і країн ближнього зарубіжжя. Значний внесок у розробку теоретичних основ громадянського виховання зробили П. Ігнатенко, Н. Косарєва, Л. Крицька, В. Поплужний (психолого-педагогічний і народознавчий аспекти громадянського виховання). Шляхи й засоби формування громадянських якостей особистості розглянуто в дисертаціях О. Баранкова, Т. Кловак, І. Охріменко (традиції української етнопедагогіки), Я. Журецького, І. Тисячника (психологічні особливості громадянського самовизначення особистості). Проблема становлення української громадянськості розглядається О. Красовською, Ю. Руденком, В. Сеніною, Б. Чижевським та ін., дослідження патріотичного виховання учнів знайшло свій відбиток у роботах М. Вишняка, М. Грушеватого, В. Костюка, В.Коваль. На багатоаспектність й інтеграційний характер громадянського виховання вказують російські вчені Ю. Алфьоров, Б. Вульфсон, Г. Філонов. Проблема цінностей розглядається сучасними вітчизняними вченими, а саме В. Бакіровим, О. Дробницьким, А. Здравомисловим, І. Кононовим та ін.

Французька педагогічна наука також відводить значне місце проблемі виховання громадянина. Особливий акцент робиться на необхідності формування активного громадянина в умовах міжкультурної інтеграції. Розгляду європейської значимості громадянського виховання присвячено роботи французьких дослідників М. Тоззі (M.Tozzi), Ф. Одіж’є (F.Audigier), Ф. Бест (F.Best), М. Давида (M.David), А. Фовре (A.Fauvret) та ін. На необхідність виховання моральності в процесі формування громадянина вказують Е. Дюркгейм (E.Durkheim), Ж. Форкен (J.Forquin), С. Френе (C.Freinet), Л. Легран (L.Legrand), Ж. Огюстен (J.Augustin). Про важливість проблеми співвідношення громадянського й політичного виховання свідчать дослідження вчених І. Урас (I.Uras), П. Каніве (P.Canivez), Ж. Піаже (J.Piaget), А. Муньота (A.Mougniotte), Р. Карраса (R.Carraz), Ж. Бійара (J.Billard) та ін.

У публікаціях А. Вюльбо (A.Vulbeau), Н. Россіні (N.Rossini), М. Коебеля (M.Koebel), Ж. Пер’є (J.Perrier), С. Каррера (C.Carrere), Д. Демеленера (D.Demeulenaere), С. Сож’є (C.Saugier) формування загальнолюдських ціннісних уявлень і виховання ціннісних орієнтацій в учнів розглядається не тільки в межах навчальних дисциплін, але й у позакласній і позашкільній діяльності.

Педагогічні досягнення сучасних французьких учених привертають увагу багатьох вітчизняних і російських дослідників. Найбільш відомими популяризаторами ідей французької системи освіти й виховання є Л. Боярська, Б. Вульфсон, О. Джуринський, Л. Зязюн, О. Лисова, А. Максименко, З. Малькова, Л. Можаєва, О. Сухомлинська, Т. Швець, Л. Шипілова. Окремі аспекти освіти й виховання учнів французьких шкіл висвітлено в дисертаційних роботах О. Орєхової, О. Ришар, Т. Харченко, Л. Кандалінцевої, О. Алексєєвої.

Проведений аналіз компаративних досліджень дозволяє стверджувати, що вчені лише торкались окремих аспектів громадянської освіти й виховання школярів у Франції. Однак проблеми загальнолюдських цінностей в контексті громадянського виховання дітей та молоді ще не представлено.

Актуальність проблеми громадянського виховання в умовах побудови громадянського суспільства в Україні, інтерес вітчизняних учених до пріоритетів громадянської освіти й виховання в країнах Європи й зокрема у Франції, а також її недостатня розробленість в педагогічній теорії зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Загальнолюдські цінності в контексті громадянського виховання учнів середньої школи у Франції”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося згідно з планом наукової роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка на період до 2003 року в рамках комплексного дослідження кафедри соціальної педагогіки “Теоретико-методичні основи змісту і технології навчання студентів соціальній роботі” (державний реєстраційний номер 0101 V 001373).

Об’єкт дослідження – система громадянського виховання школярів у Франції.

Предмет дослідження – загальнолюдські цінності в контексті громадянського виховання учнів середньої школи у Франції.

Мета дослідження – визначення й аналіз ціннісних аспектів громадянського виховання школярів у Франції та виявлення можливостей застосування позитивного французького досвіду у вітчизняній педагогічній теорії й практиці.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання дослідження:

1) простежити генезис наукових уявлень французьких учених про розвиток ідеї громадянського виховання в історії педагогічної думки Франції;

2) здійснити аналіз сучасних теоретичних основ громадянського виховання у Франції, визначити його зміст, цілі й принципи;

3) розглянути громадянське виховання як чинник демократизації французького суспільства;

4) визначити зміст, форми й методи формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій у контексті громадянського виховання учнів середньої школи у Франції;

5) виявити основні напрямки громадянського виховання в навчально-виховному процесі, позакласній та позашкільній роботі в загальноосвітній школі Франції;

6) визначити можливі шляхи використання позитивного французького досвіду з формування загальнолюдських цінностей у контексті громадянського виховання в середніх школах України.

Методологічною й теоретичною основою роботи є положення філософії виховання щодо формування громадянина (М.Монтень (M.Montaigne), Ж.-Ж.Руссо (J.-J.Rousseau), К.Гельвецій (K.Helvetius), П.Гольбах (P.Holbach), Ш.Талейран (Ch.Talley-rand-Perigord), Мірабо (Mirabeau), Ж.Кондорсе (J.Condorcet), K.-А.Сен-Симон (C.-H.Saint-Simon), Ш.Фур’є (Ch.Fourrier), О.Конт (A.Compte), Е.Дюркгейм (E.Durkheim), А.Біне (A.Binet)); екзистенціальна теорія у філософії і психології (Ж.-П. Сартр (J.-P.Sartre), А. Камю (A.Camus), Г. Марсель (G.Marseiile), С. де Бовуар (S.Beauvoir)); соціально-педагогічні дослідження громадянського виховання українських і французьких учених (Б. Вульфсон, О. Красовська, О. Сухомлинська, Ф. Одіж’є, М.Коебель, Ф.Бест, М.Тоззі, А.Муньот); концептуальні основи формування європейської громадянськості, засновані на матеріалах Ради Європи; Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепція громадянської освіти та виховання в Україні, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

У процесі дослідження використовувався комплекс методів: теоретичний аналіз зарубіжної та вітчизняної науково-педагогічної літератури, законодавчих актів України та Франції, навчально-виховних планів і програм французької загальноосвітньої школи, матеріалів конференцій для визначення основних положень, які складають науково-теоретичну базу дослідження; вивчення, узагальнення й систематизація фактичного матеріалу в поєднанні з теоретичним аналізом з метою виявлення динаміки й розвитку громадянського виховання учнів французьких шкіл; порівняння змісту, форм і методів громадянського виховання учнів для визначення шляхів оптимізації формування громадянина у вітчизняній загальноосвітній школі.

Джерельну базу дослідження складають: фонди Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, Київського центру інформації та документації Ради Європи, медіатеки інституту Франції в Україні, наукової бібліотеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, державні документи України й Франції з проблем освіти й виховання. Використано матеріали періодичних видань “Советская педагогика”, “Педагогика”, “Народное образование”, “Освіта України”, “Педагогіка та психологія”, “Рідна школа”, “Cahiers pйdagogiques”, “Rйvue Franзaise de pйdagogie”, “Le Monde de l’йducation”, “Rйvue Franзaise de sociologie”, “occidentale ”, “  Le cahier France–Jeunes”, “Cahiers franзais”, “Cahiers pйdagogiques”, “Les cahiers de l’animation”, “Revue des Sci?nces Sociales de la France de l’Est”, “Revue de deux mondes”, “de l'ANCME”, “Vers l’йducation nouvelle”, “internationale d’йducation”, “Informations pйdagogiques”, “Territoires”, матеріали комп’ютерної мережі Інтернет і т. ін.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі численних автентичних джерел вперше визначено основні етапи й особливості становлення ідеї громадянського виховання в історії педагогічної думки Франції; узагальнено наукові уявлення французьких учених-педагогів про загальнолюдські цінності в контексті виховання громадянина; дістала подальшого розвитку проблема громадянського виховання як чинника демократизації французького суспільства; уведено до наукового обігу невідомі раніше теоретичні ідеї й матеріали з практики організації громадянського виховання учнів середніх шкіл Франції (дитячі й молодіжні ради , “класи спадщини”).

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані в розробці теоретичних основ громадянського виховання в Україні; висновки й положення з формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій у контексті виховання громадянськості в школах Франції доцільно використовувати в практиці громадянського виховання підлітків у нашій країні. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчально-методичних посібників із загальної та порівняльної педагогіки, а також у вивченні курсів “Педагогіка”, “Порівняльна педагогіка” в педагогічних навчальних закладах різних рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися на VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (Луганськ, 2001), на Всеукраїнській науково-методичній конференції “Актуальні проблеми практики навчання іноземних мов та літератури” (Херсон, 2002), на VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (Луганськ, 2002), на Міжнародній конференції INTED “Міжнародне співробітництво в галузі освіти” (Ялта, 2003). Завдання, зміст і методика дослідження обговорювалися на засіданні кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи та кафедри педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 6 наукових і науково-методичних працях (5 статей у збірниках наукових праць і 1 стаття в збірнику матеріалів конференцій); зокрема, 5 – у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (324 найменування, з них 141 – іноземні джерела), 12 додатків на 44 сторінках. Основний текст дисертації становить 177 сторінок. Повний обсяг роботи – 247 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні й теоретичні основи, методи, джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значимість роботи, наведено дані про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи громадянського виховання школярів у Франції” простежено генезис наукових уявлень французьких учених щодо ідеї громадянського виховання в історії педагогічної думки Франції, здійснено аналіз сучасних теоретичних основ виховання громадянина, визначено зміст, цілі й принципи громадянського виховання у Франції, розглянуто загальнолюдські цінності в контексті громадянського виховання учнів, розкрито його значення як чинника демократизації французького суспільства.

Цілеспрямована педагогічна діяльність щодо створення реальних умов для соціальної адаптації людини, виховання особистості в ході її активної життєдіяльності в суспільстві існувала у Франції з моменту зародження цивілізованих соціальних відносин. Передумови ідеї громадянського виховання у Франції виникають ще в XVI – XVII ст. (М.Монтень, Кустель, Ж.Пік). Саме в цей час у вихованні й освіті посилюються антропоцентричні тенденції й відбувається переорієнтація соціальної свідомості на пріоритети гуманістичних цінностей.

Подальшого розвитку ідея громадянського виховання набуває в епоху Просвітництва, коли видатні французькі мислителі (Ж.-Ж.Руссо, Ж.Ламетрі, К.А.Гельвецій, П.Гольбах, Л.-Р.Шалотте) звертають увагу на значення соціуму як одного з генеральних чинників виховного впливу. Діячі епохи Просвітництва, які наголошували на важливості формування в дитини громадянських якостей, роблять перші спроби обґрунтувати необхідність громадянського виховання. Кардинальні зміни у ставленні до ідеї громадянського виховання, які відбулися після Французької буржуазної революції (Ш.Талейран, Мірабо, Ж.Кондорсе, Л.Лепелетьє), а також інтерес до його соціологічних (К.Сен-Симон, Ш.Фур’є, Е.Дюркгейм) і психологічних аспектів (А.Біне, Е.Легуве) в XIX ст. стали за своєю суттю домінуючими детермінантами сучасного французького виховання й освіти. Становлення сучасних концепцій громадянського виховання у Франції в XX ст. відбувалося також безпосередньо під впливом світоглядних установок екзистенціалізму (Ж.-П. Сартр, А.Камю, Г.Марсель, С. де Бовуар). Однією з особливостей сучасної французької педагогіки щодо проблем громадянськості є намагання розкрити гуманістичні орієнтації змісту громадянської освіти й виховання в загальнолюдському контексті.

Порівняльний аналіз сучасних трактувань терміна „громадянське виховання” в українській, французькій і російській педагогічній літературі, його ключових характеристик дозволяє означити це поняття як соціально-педагогічний процес формування якостей особистості, які забезпечують усвідомлення нею своїх прав та обов’язків перед суспільством, а також її активну участь у суспільному житті.

У процесі становлення багатонаціонального полікультурного суспільства проблема виховання громадянина своєї нації й держави ставиться на один щабель з проблемою виховання громадянина Європи і світу. Вона нерозривно пов’язана з вихованням культури міжнаціональних відносин підростаючого покоління, з проблемою прилучення дітей не тільки до національних, а й до загальнолюдських цінностей, що пов’язують, об’єднують людей в історичному просторі, а саме: мир між народами, прогрес, соціальна справедливість, демократичні права й свободи особистості, діалог культур і народів, демократія, людська гідність, повага й дотримання законів, громадянська відповідальність.

Не випадково представники французької педагогічної науки (Ф.Одіж’є, М.Тоззі, Ф.Бест та ін.) ґрунтуються на міжкультурному й міждисциплінарному підходах до громадянського виховання й дотримуються таких позицій: а) громадянське виховання залежить від структури суспільства, бачення світу й призначення людини; б) громадянське виховання властиве будь-якому людському суспільству; в) громадянське виховання вміщує взаємодію різноманітних виховних інститутів (сім’я, школа, мас-медіа, церква, громадські організації і т. ін.); г) опорою громадянського виховання є школа; д) національна стратегія громадянського виховання повинна ґрунтуватися на досвіді міжнародних організацій, таких, як Рада Європи, ЮНЕСКО, Європейський Союз, які дійшли спільної думки у вихованні демократії, миру, поваги до прав людини. Виділяють чотири опори громадянського виховання: повага, спілкування, співробітництво й різноманітність.

Аналіз документів Ради Європи й французької педагогічної літератури дозволяє виділити особливості змісту громадянського виховання як навчальної дисципліни: а) внутрішній зв’язок цієї дисципліни менш жорсткий, ніж зв’язок, що характеризує інші традиційні загальноосвітні предмети; б) акцент робиться на наявних проблемах з метою їх розв’язання, внутрішній логіці науки приділяється набагато менше уваги; в) зміст громадянського виховання як навчального предмета дуже динамічний: воно набагато більше орієнтоване на соціальну діяльність, ніж на пізнання, на розв’язання проблем, ніж на здобуття академічних знань; г) на відміну від змісту інших загальноосвітніх дисциплін, зміст громадянського виховання виявляє набагато більшу залежність від неформального виховання (вплив соціального середовища: сім’ї, учнівських асоціацій, ЗМІ); д) на відміну від структурованих наук з єдиною внутрішньою організацією громадянське виховання включає в себе зміст різних соціальних наук (право, соціологія, етика, соціальна психологія, політологія та ін.).

Виділимо три взаємозалежних складових змісту громадянського виховання у Франції: 1) базові знання про суспільство та його функціонування, про правову державу та її інститути, про економічні, політичні й адміністративні процеси цього суспільства; 2) громадянська компетентність, тобто навички й уміння застосовувати свої знання на практиці. Виховання громадянськості асоціюється з розвитком уміння критично мислити, спілкуватись, розуміючи іншого, вести переговори, мирно розв’язувати конфліктні ситуації в рамках громадянської суперечки й т. ін; 3) одвічні загальнолюдські цінності, завдяки яким демократичне управління суспільством має сенс: права людини; релігійна, етнічна, расова й культурна толерантність, плюралізм, солідарність, колективна відповідальність, громадянське співіснування та ін.

Побудова процесу громадянського виховання у Франції, його вдосконалення в умовах демократії та його загальнолюдська спрямованість можуть бути визначені як перехід від імперативної до гуманістичної педагогіки, спрямованої на розвиток і саморозвиток особистості, перехід від монологу до діалогу як найважливішої передумови переходу від диктату до взаємодії, від простого засвоєння інформації до розвитку свідомого мислення. Для французької педагогіки формування загальнолюдських цінностей – це один із головних напрямків громадянського виховання, що визначається гуманізмом наукового світогляду та його ідеалом – усебічним розвитком людини.

Ціннісний підхід до громадянського виховання учнів у сучасній французькій педагогічній науці базується на повазі до іншої людини як до партнера й рівного собі, повазі до норм, правил, законів, установлених суспільством, спілкуванні, здатності до співробітництва, розширенні кола інтересів щодо інших народів і культур. У центр громадянського виховання у Франції ставляться інтереси людини, її особистість, права конкретного індивіда, його суверенітет. Прогресивна й демократична модель громадянського виховання реалізується через таку ієрархію цінностей – людина (особистість) – народ (історія, культура, освіта) – держава (суспільство) – людство (гуманність).

Демократичний устрій не може утвердитися й бути ефективним без відповідної політичної культури громадян, адже саме від свідомості їхнього вибору й активності більшості залежить урахування в державній політиці їхніх інтересів, захист їхніх прав. Незважаючи на те, що шкільна освіта у Франції визначається принципом ідеологічної й політичної нейтральності, деякі французькі дослідники (І. Урас, П. Каніве, Ж. Піаже, А. Муньот) переконані в необхідності політичного виховання. Воно, на їхню думку, повинне полягати в тому, щоб навчити школярів самостійно розмірковувати, зіставляти різноманітні точки зору, виявляти складність проблем й аналізувати їх численні аспекти, що призведуть до вміння приймати рішення, формувати точку зору й виробляти власну позицію.

Прагнення Франції до формування активних і політично грамотних громадян активізує виховання в дусі поваги до демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина. За сприяння Ради Європи, Європейського Союзу та ЮНЕСКО в цьому напрямку було розроблено основні документи, які визначають головні принципи, цілі й завдання виховання в дусі поваги до прав людини й громадянина, створено навчальні програми, які успішно впроваджуються у французькій школі.

У другому розділі „Загальнолюдські аспекти громадянського виховання учнів середніх шкіл у Франції” виявлено основні напрямки формування загальнолюдських ціннісних уявлень учнів французьких середніх шкіл у процесі громадянської освіти, проаналізовано діяльність дитячих і молодіжних рад, “європейських класів спадщини” як форм позакласної та позашкільної роботи з виховання ціннісних орієнтацій, громадянської компетентності, ціннісного ставлення французьких школярів до культурних традицій західних країн, окреслено основні шляхи використання позитивного французького досвіду громадянського виховання в середніх школах України.

Головну роль у вихованні майбутнього громадянина Франції відіграє загальноосвітня школа. Формування загальнолюдських ціннісних уявлень в учнів французьких середніх шкіл відбувається безпосередньо в процесі громадянської освіти, яка представлена такими навчальними дисциплінами, як „Громадянське виховання” (початкова школа й колежі) і „Громадянське, юридичне й соціальне виховання” (ліцеї). Викладання цих курсів у колежах і ліцеях Франції характеризується послідовністю, орієнтацією на процес демократизації французького суспільства, спадкоємністю. Разом з тим на кожному з етапів шкільної освіти громадянське виховання має деякі особливості (Ф.Бест, М.Тоззі, А.Муньот , А. Дрюбей (A.Drubay), К. Себалі (K.Sebaly).

На заняттях з курсу „Громадянське виховання” в колежі особлива увага приділяється засвоєнню словника громадянськості, формуванню оцінок і критичного мислення учнів. На відміну від колежу, ліцей орієнтується на практичне застосування вже набутих знань, навичок і вмінь. Величезна увага приділяється новому методу, введеному в практику лише в 1999-2000 навчальному році, а саме методу аргументованого обговорення. Він дає можливість навчитися мислити, висловлювати свою думку, підбивати підсумки за допомогою різноманітних форм спільної роботи, моделювання, рольових ігор, дискусій, індивідуальних і групових проектів. Цей метод навчання не тільки підвищує інтерес до предмета, але й забезпечує більш глибоке засвоєння його змісту.

Значну роль у формуванні загальнолюдських ціннісних орієнтацій у Франції відіграють школа, сім’я, засоби масової інформації, а також дитячі й молодіжні ради, які набувають популярності в цій країні (А.Вюльбо, Н.Россіні, М.Коебель, Ж.Пер’є). Дитячі й молодіжні ради – це особливі й досить нові форми залучення молодих людей до громадського життя й набуття ними громадянського досвіду. Участь у їх роботі не тільки знайомить юнаків і дівчат з роботою соціальних інститутів і цінностями демократії, але й дає реальну можливість брати участь в організації й здійсненні проектів, здатних впливати на життя комуни, департаменту. Ці структури підкорені двоїстій концепції – громадсько-політичній, оскільки ради дозволяють молодим людям брати активну участь у житті кварталу, комуни, департаменту й навіть у масштабі країни, і педагогічній, оскільки дають молоді можливість поглибити знання, прилучитися до демократії, співробітництва, діалогу.

У Франції існує Національна Асоціація Дитячих і Молодіжних Рад (ANACEJ), яку було створено в березні 1991 року. Ця організація з’явилась з метою об’єднання всіх, хто сприяє визнанню дітей і молодих людей як повноправних партнерів відповідно до Міжнародної Конвенції з прав дитини. З моменту своєї появи Асоціація об’єднує дитячі й молодіжні муніципальні ради 464 комун і 6 департаментів, а також такі молодіжні рухи, як Католицька Дитяча Організація (ACE), Асоціація дорослих і молодих людей-інвалідів (Apajh), Центр активних методів виховання (CEMEA), Французькі скаути (EEDF), Федерація батьківських рад учнів (FCPE), Молодь на відкритому повітрі (JPA), Асоціація із захисту прав дитини, Освітня Ліга та ін.

Інтенсивний розвиток молодіжних рад у Франції супроводжується створенням подібних організацій і в інших країнах Європи, а також загальноєвропейських дитячих та молодіжних структур. У 1997 році було створено Європейську Асоціацію Дитячих і Молодіжних Рад „Молодіжна Планета” („Youth Planet”), яка зараз об’єднує 9 національних асоціацій європейських країн: Німеччини, Бельгії, Франції, Угорщини, Польщі, Італії, Молдови, Румунії й Швейцарії. Її основна мета – сприяти роботі цих асоціацій у вихованні молоді в дусі громадянськості й бути їх посередником у відносинах з європейськими соціальними інститутами.

Важливою тенденцією розвитку сучасної французької школи є її експериментальна діяльність. На початку 80-х рр. міністри культури й національної освіти Франції виступили з ініціативою організації в країні „класів спадщини” як нової форми проведення позашкільної роботи з учнями середньої школи. Французькі „класи спадщини” отримали величезну популярність не тільки в країні, але й у Європі. Це явище стало поширюватися й в інших країнах, набувши справді європейського масштабу (А.Ріффо (A.Riffaud), С.Граппен (S.Grappin), Д.Демеленер). На адміністративному рівні існує Європейська організаційна група, заснована Радою Європи в 1990 р., яка координує всю діяльність „європейських класів спадщини” (ЄКС) у масштабах Європи.

Аналіз праць французьких дослідників, матеріалів Ради Європи дозволяє визначити основні цілі організації „європейських класів спадщини”:

1) досягти європейського зближення учнів, молодих людей на основі ідей громадянськості, толерантності й довіри один до одного;

2) показати учням надзвичайне культурне розмаїття Європи й привернути їхню увагу до того, що воно інтегрується в єдине ціле; ця інтеграція повинна стати чинником взаємного розуміння між націями й зміцнення миру;

3) пробудити в молоді допитливість;

4) сприяти розвиткові творчих здібностей, самостійності й критичної свідомості;

5) розвивати наявні в учнів громадянські навички й уміння.

У ході дослідження виявлено, що головною особливістю виховання громадянськості учнів у ЄКС є формування їх базових громадянських якостей. Класи спадщини допомагають кожній молодій людині стати самостійною особистістю, здатною адаптуватися в суспільстві, і сприяють її всебічному розвитку. Саме вони розвивають у молоді почуття приналежності до європейського співтовариства, виховують ціннісне ставлення до культурних традицій різноманітних народів Європи і світу, привертають увагу до актуальних проблем навколишнього середовища. Вони ж учать молодих людей співробітничати, вести переговори, розв’язувати конфлікти, тобто формують громадянина з активною життєвою позицією.

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків й узагальнень:

1. У сучасному українському суспільстві існує потреба у вихованні активних громадян, спроможних жити в умовах демократії. Демократизація суспільних відносин висуває на перший план проблему формування загальнолюдських цінностей у контексті громадянського виховання школярів, розв’язання якої можливе лише за умови перегляду основних завдань, принципів, змісту, форм і методів громадянської освіти й виховання у вітчизняній освітній системі. Докорінні зміни в підходах до формування громадянина неможливі без звернення до передового педагогічного досвіду розвинутих країн світу, що мають усталені традиції громадянського виховання. Особливий інтерес викликає досвід Франції, де спостерігається спроба поєднання історичних традицій громадянського виховання цієї країни з кардинальними змінами в системі громадянської освіти, що відбулися протягом останніх десятиліть.

2. Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дає підставу зробити висновок про те, що передумови виникнення ідеї громадянського виховання у Франції з’явилися в XVI – XVII ст. Її подальше становлення й розвиток відбувалися в епоху Просвітництва, що віддавала пріоритет педагогічній проблематиці. У цей період головним чинником впливу на особистість вважався соціум. Французька буржуазна революція акцентувала увагу на необхідності формування громадянських чеснот, проголосила рівність усіх перед законом. Почесне місце в системі освіти й виховання в цей період займало громадянське виховання, яке, на думку діячів революції, надавало молодим людям можливість усвідомлення своїх прав і обов’язків у суспільстві. На розвиток громадянського виховання також значною мірою вплинули ідеї „позитивізму”, соціології XIX століття й екзистенціальні теорії у французькій філософії й педагогіці XX століття.

3. Становлення громадянського виховання як навчальної дисципліни у Франції відбувалося поетапно протягом XX століття. Воно з’явилося на початку XX ст. у навчальних програмах для учнів початкової школи, а з 1968 р. – у навчальних програмах французької середньої школи. З 80-х рр. XX століття громадянське виховання стає пріоритетним напрямком для французької педагогіки. Воно ґрунтується на ідеях демократії і прав людини, принципах освіти в демократичному суспільстві. Проблема виховання громадянина своєї нації й держави стає в один ряд із вихованням громадянина Європи й світу. Порушується питання про розробку європейських стандартів громадянської освіти, в основу якої покладено загальнолюдські цінності.

4. Проаналізувавши різноманітні трактування поняття „громадянське виховання” у французькій, українській і російській педагогічній літературі, його основні характеристики, вважаємо за можливе визначити його як соціально-педагогічний процес формування якостей особистості, які забезпечують усвідомлення нею своїх прав та обов’язків перед суспільством, а також її активну участь у суспільному житті. Проведений аналіз дозволяє відзначити дві головні особливості в трактуванні терміна „громадянське виховання” у французькій педагогіці: а) громадянське виховання повинне забезпечити усвідомлення дитиною своїх прав і обов’язків як гаранта цих прав; б) громадянське виховання припускає організацію досвіду виконання громадянських обов’язків уже в дитячому віці.

5. Протягом двох останніх десятиліть громадянське виховання у Франції розглядається в контексті європейських освітніх інтеграційних процесів. Міжкультурний аспект громадянського виховання передбачає виховання поваги до культурної, етнічної й расової розмаїтості, вільного виявлення культурних традицій. Національна стратегія громадянського виховання у Франції ґрунтується на досвіді таких міжнародних організацій, як Рада Європи, ЮНЕСКО, Європейський Союз, що дійшли спільної думки у вихованні демократії, миру, поваги до прав людини, формуванні загальнолюдських цінностей у контексті громадянського виховання. Сутність загальнолюдських аспектів громадянського виховання у Франції полягає в тому, щоб формувати в учнів розуміння й громадську активність у справі розв’язання глобальних проблем і суперечностей сучасного суспільства; прищеплювати загальнолюдське ціннісне ставлення до культурних традицій різноманітних соціальних груп, а також прав і свобод окремих особистостей; розкривати школярам загальногромадянські політичні ціннісні орієнтації: навчити їх політичній культурі, ораторському й організаторському мистецтву, розвивати вміння вести політичний діалог, відстоювати свої переконання, критично мислити, протистояти маніпулюванню їхньою свідомістю; забезпечувати розуміння учнями єдності й взаємозв’язку патріотизму й інтернаціоналізму; прищеплювати загальнолюдське ціннісне ставлення до світової художньої культури; формувати в учнів почуття єдності, загальнолюдської солідарності з народами всіх країн, культуру міжнаціонального спілкування.

6. Громадянське виховання учнів французьких шкіл є важливим чинником демократизації суспільства. Середня школа Франції, сповідуючи концепцію ідеологічного й політичного нейтралітету освітньої системи, у процесі виховання громадянськості все ж визнає необхідним формування політичної культури й політичної свідомості майбутніх громадян. Разом з тим, готуючи дітей до участі в соціальному й політичному житті в європейському співтоваристві, французькі педагоги вважають, що в демократичному суспільстві неприпустимі будь-які спроби використання громадянського виховання як чинника формування політичної лояльності до влади. Акцент робиться на повазі до демократичних цінностей, забезпеченні прав і свобод людини.

Украй необхідно формувати політичну культуру майбутніх громадян України, їхню політичну свідомість, що повинна ґрунтуватися на розвиткові критичного мислення, рівня самосвідомості, прагнення до пошуку істини, свободі вибору, практиці аргументації.

7. Громадянське виховання у Франції здійснюється в межах навчально-виховного процесу на всіх етапах шкільної освіти. Зміст програм з предметів „Громадянське виховання” для початкової школи й колежів і „Громадянське, юридичне і соціальне виховання” для ліцеїв відбиває процес демократизації французького суспільства в межах міжкультурної інтеграції. Особливістю цих дисциплін є не тільки послідовність отримання учнями теоретичних знань про соціальні й політичні інститути, але й формування в них критичного мислення, навичок аргументації, здатності до співробітництва в рамках соціальної групи. Порівняльний аналіз тем, що розглядаються в процесі цих навчальних дисциплін, дає підставу твердити про їхню актуальність і важливість для формування майбутніх громадян Франції. Загальнолюдські цінності в контексті громадянського виховання органічно вписуються в зміст навчально-виховного процесу французької середньої школи.

8. Школа – це не єдине виховне середовище у Франції, де в процесі громадянського виховання здійснюється формування загальнолюдських ціннісних уявлень і ціннісних орієнтацій школярів. Практичний досвід виконання громадянських обов’язків учні одержують у дитячих і молодіжних радах – особливих соціальних структурах, що є новою формою залучення дітей та молоді до громадського життя. Гнучкий характер цих структур й відсутність будь-яких юридичних рамок дають молодим людям можливість самостійно визначати напрямки діяльності комісій рад і нести повну відповідальність за прийняті рішення.

Створенню нової системи громадянської освіти й виховання у рамках Європи сприяє діяльність Національної Асоціації дитячих і молодіжних рад (ANACEJ) у Франції і Європейської Асоціації дитячих і молодіжних рад „Молодіжна Планета” (Youth Planet), яка полягає в підготовці організаторів-спеціалістів, проведенні конгресів, фестивалів громадянськості, поширенні методичної документації. Європейська Асоціація дитячих і молодіжних рад „Молодіжна Планета” є посередником національних асоціацій дитячих і молодіжних рад різних країн Європи у взаєминах із європейськими соціальними інститутами.

9. Особливу роль у вихованні ціннісного ставлення до культурних традицій різних народів у Франції відіграють “європейські класи спадщини”, діяльність яких спрямована на формування базових якостей особистості, що визначають її громадянську культуру. “Європейські класи спадщини” дають можливість школярам стати самостійними, спроможними адаптуватися в суспільстві й займати активну життєву позицію. Вони розвивають у молоді усвідомлення культурної самобутності не тільки своєї країни, але і Європи в цілому, почуття приналежності до європейського співтовариства. Велике значення в роботі “європейських класів спадщини” приділяється вихованню поваги до іншої людині як до партнера й рівного собі, поваги до норм, правил, законів, установлених суспільством, поваги до себе, до соціальних інститутів і органів влади. У процесі діяльності “європейських класів спадщини” школярі набувають уміння спілкуватися, слухати й розуміти інших людей, бути толерантними, що надзвичайно важливо для виховання громадянськості.

10. Деякі теоретичні ідеї і практичний досвід громадянської освіти й виховання у Франції можуть стати позитивним чинником оптимізації виховного процесу в Україні.

По-перше, інтерес для сучасної української системи освіти становить осмислення й творче використання французьких теоретичних концепцій громадянського виховання в умовах міжкультурної інтеграції. Більшість сучасних українських педагогів виходять з того, що бути громадянином – означає бути готовим до виконання громадянських обов’язків. На нашу думку, варто враховувати, що громадянське виховання повинне забезпечити усвідомлення дитиною своїх прав і обов’язків як гаранта цих прав і організацію досвіду виконання громадянських обов’язків уже в дитячому віці. Такий підхід сприятливо позначиться на розвиткові вітчизняної системи громадянської освіти й виховання.

По-друге, необхідно переорієнтувати зміст громадянської освіти й виховання на ідеї демократичної громадянськості, а саме: визнання прав людини як єдиної норми для всіх людей; взаємозв’язок індивідуальної свободи та громадянської відповідальності; національна самосвідомість і почуття патріотизму; інтеркультурний менталітет і толерантне ставлення до інших ідей та думок; повага до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; повага до законів, необхідність демократичних норм життя. На нашу думку, у процесі громадянського виховання вкрай важливо формувати політичну культуру майбутніх громадян України, їхню політичну свідомість. При цьому варто звернути увагу на формування критичного мислення учнів, практики аргументації. Слід також ураховувати, що виховання громадянськості потрібно розглядати в контексті викладання прав людини.

По-четверте, існує потреба в перегляді вітчизняної концепції організації громадянського виховання як у навчально-виховному процесі, так і в позакласній роботі. У зв’язку з цим викликає інтерес діяльність дитячих і молодіжних рад у Франції, що забезпечують отримання практичного досвіду виконання громадянських обов’язків. Використання подібного досвіду в нашій країні здатне змінити ставлення молодих людей до виховання громадянськості.

По-п’яте, останнім часом значно посилився інтерес сучасних українських педагогів до ідеї міжкультурного громадянського виховання. Зростають і розширюються економічні, політичні, культурні взаємозв’язки всіх країн Європи і світу. В цих умовах варто звернутися до досвіду “європейських класів спадщини”, діяльність яких переконує в тому, що сутність загальнолюдських, загальноєвропейських аспектів громадянського виховання полягає у формуванні в дітей розуміння єдності й взаємозалежності світу, однакової значимості всіх народів у справі розв’язання глобальних протиріч і збереження культурного співробітництва. Зіставлення елементів культури іншої країни зі знанням рідної культури дає можливість отримати підтвердження ідеї багатоманітності культур, усвідомити особливості культурних проявів, зумовлених специфікою економічного, політичного й соціального розвитку, прийняти ці особливості як даність, ураховувати їх у взаєминах з носіями інших культур, відчувати повагу до досягнень іншого народу, співпричетність до його проблем і труднощів, прагнення до культурного співробітництва із зарубіжними країнами.

Викладені в цьому дослідженні висновки не претендують на повноту розв’язання аналізованої проблеми. Предметом подальшого вивчення можуть стати питання підготовки майбутніх вчителів до здійснення громадянського виховання школярів в умовах міжкультурної інтеграції; педагогічні умови ефективності громадянського виховання в загальноосвітніх школах інших країн Європи, проблема взаємозв'язку громадянського і політичного виховання.

Основні положення дисертації викладено в таких роботах автора:

1. Бажановська О.В. Роль загальнолюдських цінностей в процесі формування громадянина європейської держави // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка. – 2003. – № 7 (63). – С. 9-14.

2. Бажановська О.В. Європейські класи спадщини як чинник міжкультурної інтеграції // Міжнародне співробітництво в галузі освіти: Матер. другої міжнар. наук.-практ. конф. “INTED-2003”, 1-5 квітня 2003 р., Ялта: Зб. статей. – Ч. 1 – К.: Пед. преса, 2003. – С. 138-139.

3. Бажановская Е.В. Общеевропейская политика гражданского воспитания // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка. – 2003. – № 4 (60). – С. 14-18.

4. Бажановська О.В. Особливості громадянського виховання в ліцеях Франції // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Вип. 32. – Ч. 1. – Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. – С. 56-57.

5. Бажановская Е.В. О некоторых концептуальных подходах к гражданскому воспитанию в европейских странах // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка. – 2001. – № 9. – С. 11-18.

6. Бажановская Е.В. Гражданское воспитание французских школьников во Франции: исторический и теоретический аспекты // Вісник ЛДПУ