ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д. УШИНСЬКОГО (м. ОДЕСА)

ЧЕРНЕНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК: 378.14+8083+8-83+35

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ДО ДІАЛОГОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ОДЕСА - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Хаджирадєва Світлана Костянтинівна,

Одеський регіональний інститут державного управління Національної

академії державного управління при Президентові

України, доцент кафедри філософських і соціально-політичних наук

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пентилюк Марія Іванівна,

Херсонський державний університет,

професор кафедри українського мовознавства та основ

журналістики

кандидат педагогічних наук, доцент

Луценко Ірина Олексіївна,

Інститут педагогіки і психології Національного педагогічного

університету імені М.П. Драгоманова (м. Київ), доцент кафедри

дошкільної педагогіки

Провідна установа: Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра методики

викладання і культури української мови, Міністерство освіти і

науки України, м. Рівне

Захист дисертації відбудеться “15” січня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “8” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається концептуальними положеннями Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті щодо мовної освіти громадян, реалізація яких повинна забезпечити якісну підготовку майбутніх фахівців до професійної діяльності в галузі управління, а також основними засадами державної цільової програми №110 “Комплексна програма підготовки державних службовців 2000–2004р.” (Підстава для виконання – Указ Президента України від 9 листопада 2000р. №1212). Одним із стрижневих завдань ефективної підготовки майбутніх менеджерів є формування в них готовності до діалогової комунікації.

Професійно-мовна комунікація менеджерів – це складний, динамічний механізм, за допомогою якого забезпечується існування і розвиток зв'язків і відносин у галузі їхньої професійної діяльності, що дозволяє встановлювати загальнозначущі правила для цієї діяльності, які полегшують взаємне пристосування поведінки людей і забезпечують кооперативну взаємодопомогу, координують дії щодо обміну інформацією між частинами цієї системи (люди, групи людей, техніка і т. ін.), що здатні приймати інформацію, накопичувати і переробляти її за допомогою мови чи знаків.

У професійно-кваліфікаційних вимогах, що ставлять сьогодні роботодавці до претендентів на посади менеджерів, значна роль відводиться таким показникам готовності до комунікативної діяльності, як: мовна і мовленнєва компетенція та компетентність, рівень володіння техніками діалогової комунікації і т. ін. Практика свідчить про загальний низький рівень готовності сучасних менеджерів до професійно-мовленнєвої комунікації, зокрема до діалогової комунікації.

Як поліфункціональний феномен діалогова комунікація була об’єктом дослідження вчених різних галузей наук (філософії, політології, соціальної психології, лінгвістики, культурології і т. ін.), що давало можливість не тільки поширити уявлення про цей феномен, але й ускладнювало підходи щодо його термінологічної визначеності, класифікації видів і типів, характеристики стратегій і змісту тощо.

Основи вивчення діалогу заклали такі відомі лінгвісти, як Л.П. Якубинський, Л.В. Щерба, Е.Д. Поліванов, В.Н. Волошинов, Г.О. Винокур, В.В. Виноградов та ін. Саме у працях цих науковців визначені різні підходи до розгляду діалогу як наукового феномену. В подальшому їхні ідеї були розвинені в таких напрямах, як-от: визначення специфічних особливостей діалогу (М.С. Балабайко, А.І. Величук, М.Я. Дем’яненко, С.В. Кисла, К.А. Лазаренко); класифікація діалогів (Н.Д. Арутюнова, А.Р. Балаян, Ш. Баллі, М.К. Бородуліна, Г.В. Бирдіна, Е.М. Галкіна-Федорук, П.Б. Гурвіч, Д.І. Ізаренков, І.Д. Йотов, С.В. Кисла, Г.М. Кучинський, Б.І. Лихобабін, М.І. Пентилюк, Т.Є. Сахарова, А.К. Соловйов, О.І. Шаройко, А.А. Холодович, С.Ф. Шатілов); композиційна структура діалогу (Г. Буш, Н.І. Гез, Н.В. Ляховицький, І.Є. Машбіц, А.А. Миролюбов, М.Н. Орлова, Ю.М. Скребнєв, А.Д. Шахназарова, Н.Ю. Шведова). До сьогодні дискусійними залишаються питання щодо сутності поняття діалог (Л.М. Баткін, М.М. Бахтін, А.І. Величук, Є.Є. Вильчек, М.С. Каган, К.В. Комарова, Г.М. Кучинський, В.Г. Табачковський та ін.).

Важливе місце в системі підготовки майбутніх менеджерів посідає діалогова комунікація, яка є важливим складовим їхньої професійної компетентності, що знайшло підтвердження в дослідженнях таких науковців, як: М.С. Балабайко (навчання моделювання діалогічного мовлення); Ю.М. Ємельянов (навчання паритетного діалогу); Д.І. Ізаренков, В.Л. Скалкін (навчання діалогічного мовлення); А.Г. Ковальов, О.Ф. Мельников, Н.Р. Нижник, В.О. Соболєв, В.М. Сороко, О.М. Турчинов (складові компоненти та критерії оцінки професійної компетентності управлінців) та ін. Теоретична нерозробленість означеної проблеми, відсутність науково-обґрунтованого підходу щодо аналізу діалогової комунікації як складової компетентності професійно-мовленнєвої комунікації менеджера, а також нагальна проблема в новітніх методиках навчання дорослих у системі післядипломної освіти визначили вибір теми дисертаційного дослідження “Підготовка майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи ПНЦ АПН України “Лінгводидактичні засади мовної освіти в навчально-виховних закладах різного типу (№ 019711006237)”; тематичного плану Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Розробка комплексу елементів підготовки державних службовців з метою забезпечення системного розвитку їхніх професійних якостей (підстава для виконання – Постанова Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2003р. №492)”. Автором досліджувавсь аспект готовності майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти.

Тема була затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) (протокол № 3, від 30.10.2003 р.) та закоординована радою з координації АПН (протокол №9 від 25.11.2003 р.).

Мета дослідження: розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати методику підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти.

Завдання дослідження:

1. Уточнити і науково обґрунтувати сутність понять “комунікація”, “діалог”, “діалогова комунікація”, “менеджер”, “державний службовець”.

2. Визначити критерії, показники та охарактеризувати рівні сформованості готовності до діалогової комунікації менеджерів галузі державного управління.

3. Визначити педагогічні умови реалізації дидактичної моделі підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації.

4. Розробити та апробувати дидактичну модель і експериментальну методику підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації.

Об’єкт дослідження – комунікативно-мовленнєва діяльність менеджерів.

Предмет дослідження – процес підготовки до діалогової комунікації майбутніх менеджерів галузі державного управління в системі післядипломної освіти.

Гіпотеза дослідження – підготовка майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти відбуватиметься ефективно, якщо систематично здійснювати функціонально-стилістичний (оволодіння технікою ведення різних видів діалогів) і діяльнісно-комунікативний (оволодіння комунікативними вміннями) підходи до навчання, а також забезпечити такі педагогічні умови, як-от: комунікативно-мовленнєва спрямованість навчання; комплексний і тематичний підхід до навчання діалогової комунікації; адекватна мотивація комунікативно-мовленнєвої діяльності; розвиток освітніх потреб і принцип усвідомленого навчання; цілеспрямований інформаційно-методичний супровід усіх етапів навчального процесу.

Методологічними засадами дослідження виступили філософське вчення щодо єдності мови, мовлення і мислення, свідомості і діяльності; вчення про соціопсихолінгвістичну природу мовлення як засобу спілкування; психолого-педагогічні теорії розвитку й саморозвитку професійних якостей особистості у процесі діяльності; взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ і процесів, що впливають на формування діалогової комунікації у сфері професійної діяльності.

Теоретичні засади дослідження становили праці вчених щодо логіко-філософського та соціологічного аналізу феномену діалог (Н.В. Балабанова, Н.А. Колотілова, Ю.І. Потоцька та ін.); психологічні засади діалогової комунікації у процесі спілкування (О.Я. Гойхман, Т.М. Надеїна, М.С. Каган, Г.М. Кучинський, Я. Яноушек та ін.); лінгвістичні основи діалогічного мовлення (Г.В. Бирдіна, І.П. Святогор, О.Я. Скшидло, Л.П. Якубинський та ін.); теорії навчання діалогового мовлення (М.С. Балабайко, Ю.М. Ємельянов, Д.І. Ізаренков, Л.М. Паламар, М.І. Пентилюк, Е.І. Машбіц, В.Л. Скалкін та ін.) тощо.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс взаємодоповнюючих методів, традиційних для педагогічної науки. Теоретичні – аналіз і узагальнення філософської, лінгвістичної, психологічної, педагогічної, методичної літератури та інструктивно-методичних джерел, що розкривають сутність підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; емпіричні – педагогічний експеримент, цілеспрямоване спостереження за діалоговою комунікацією та мовленнєвою діяльністю майбутніх менеджерів галузі державного управління з метою перевірки їхньої готовності до діалогової комунікації; статистичні – кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Базою дослідження виступив Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. В досліджені брало участь 932особи.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше досліджено та науково обґрунтовано дидактичну модель підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; визначено зміст і структуру такої підготовки, критерії і показники готовності майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; визначено і науково обґрунтовано педагогічні умови реалізації дидактичної моделі підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; уточнено сутність понять “комунікація”, “діалог”, “діалогова комунікація”; “менеджер”, “державний службовець”; дістала подальшого розвитку методика підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти.

Практична значущість дослідження полягає в розробці спецкурсу “Діалогова комунікація” для Центрів ПКК за програмою перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; системи пасивно-репродуктивних та активно-репродуктивних вправ, ігрових технологій навчання, які пройшли експериментальну перевірку в процесі підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти.

Матеріали дослідження впроваджувались у Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Херсонської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № від 21.09.2004 р.), у Кримському центрі підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації робітників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій при Раді міністрів Автономної Республіки Крим (довідка про впровадження №301 від 09.09.2004 р.), Дніпропетровському регіональному інституті Національної академії регіонального управління при Президентові України (довідка про впровадження № 04/3-12-396 від 14.09.2004 р.).

Достовірність результатів забезпечується теоретичною і методологічною обґрунтованістю її вихідних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням, якісним і кількісним аналізом експериментальних даних, дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, що забезпечило, крім теоретичного обґрунтування проблеми, її практичне втілення у практику навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, які мали факультети післядипломної освіти; використанням математико-статистичного (кореляційного, регресивного) аналізу інформації. Регресивний аналіз методом Stepwise свідчить про те, що імовірність помилки результатів дорівнює 0 (Significance=0).

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародному науковому конгресі (Харків, ), міжнародній (Київ, ), всеукраїнських науково-практичних (Суми, ; Одеса, ; Чернівці, ; Харків, ) конференціях, обговорювалися на аспірантських семінарах упродовж 2001-2004 років. Основні положення і результати дослідження відображено у 12 публікаціях, з них 5 статей у фахових виданнях України, 6 – у співавторстві.

Особистий внесок автора в роботах у співавторстві полягає в систематизації існуючих типологій діалогів, створенні системи вправ щодо означених видів, типів діалогів; у розробці дидактичної моделі й експериментальної методики підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти, а також у визначенні структури готовності менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації, її критеріїв і показників.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 193 сторінки. В роботі вміщено 32 таблиці, 2 рисунки, які займають 3 самостійні сторінки тексту. До списку використаних джерел увійшло 234 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, подано дані щодо апробації і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі „Науково-теоретичні засади підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації” розкрито і науково обґрунтовано сутність понять “комунікація”, “діалог”, “діалогова комунікація”; проаналізовано основі підходи щодо класифікацій різних типів і видів діалогів; уточнено сутність понять “менеджер” і “державний службовець”; визначено критерії і показники кожного компонента структури готовності менеджера до діалогової комунікації.

Науково-теоретичний аналіз феномену діалогова комунікація свідчить, що діалогова комунікація не була предметом спеціальних наукових досліджень, а розглядалася в контексті вивчення таких понять, як “діалогічне мовлення”, “діалогічне спілкування”, “діалог”, “мовленнєве спілкування”, “комунікація”, “діалогічний процес комунікації”. Більшість наукових досліджень з діалогового спілкування присвячені підготовці та вивченню другої іноземної мови школярами і студентами.

У сучасній науковій літературі терміни “діалог”, “діалогічне мовлення” більшість науковців використовують як синоніми, подекуди серед них зустрічаються й такі, як “діалогічне спілкування” (Е.П. Пассов, С.Ф. Шатілов), “мовленнєве спілкування”, “комунікація” (К. Комаров), “діалогічний процес комунікації” (А.І. Величук) і т. ін.

Поняття “діалогова комунікація” ми розуміємо як процес обміну інформацією в діалоговому режимі, що моделюється мовцем, залежно від ситуації, потреб, мети, умов і факторів. Діалоговий режим - двоканальний процес обміну інформації, де один бік “пропонує” інформацію, а інший відразу сприймає (тобто відправник стає одержувачем і навпаки). Діалоговий режим дає можливість побачити якість переданої інформації, реакцію співрозмовника, відредагувати в разі необхідності, що сприяє підвищенню ефективності діалогової комунікації.

Ефективність діалогової комунікації залежить від знання та використання мовцями різних типів діалогів, що, у свою чергу, залежать від критеріальних підходів, а саме: характер протікання діалогу та його зовнішня форма, ступінь готовності, цільова спрямованість, кількість учасників, характер реакції на першу вихідну репліку діалогу, семантичне наповнення діалогу, тематичне і структурне поєднання реплік; здебільшого класифікація діалогів залежить від їх функцій у соціальних комунікаціях та композиційної структури їх створення: челночна композиція (діалог рівноправних партнерів типу запитання–відповідь, коли ініціатор адресує запитання, а той, хто відповідає, дає відповідь), гірляндна (естафетна послідовність мовлення, виступів, в яких думки викладаються з достатнім поповненням у порядку, що уклали самі учасники чи організатори діалогу), луковична (здійснюється за допомогою включення в діалог ремінісценцій про інших, напередодні проведених діалогів, зокрема діалогів із фольклору і літератури), архітектонічна (діалог розгортається за сценарієм, розробленим заздалегідь, спрямованим на досягнення певних цілей автора), драматична (діалог, заснований на розкритті здебільшого міжособистісних відносин, емоцій, волі і характерів партнерів, вирішення колізій і конфліктів у власній сфері).

Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових фондів свідчить про відсутність єдиних підходів щодо класифікацій діалогу, що ускладнює можливість побачити його зі всіма структурними компонентами та функціональними ознаками. Відповідно до специфіки професійної діяльності менеджерів галузі державного управління було визначено такі основні види діалогу (діалог-бесіда, діалог-наказ, діалог-повідомлення, діалог-суперечка, діалог-прохання, діалог-пояснення).

Дотично професійно-кваліфікаційних характеристик менеджерів галузі державного управління була визначена також структура їхньої готовності до діалогової комунікації, яка охоплювала такі її чинники, як діалогова компетенція, професійно-мовна гомогенність, комунікативна і регулятивно-емоційна компетентність. Показниками критерію діалогова компетенція виступили: знання і розуміння сутності і структури феномену “діалогова комунікація” (термінологічна обізнаність); обізнаність із різними класифікаціями діалогів; уміння створювати власний діалог, план та алгоритм дій у діалоговій комунікації. Професійно-мовна гомогенність вимірювалася такими показниками: знання державної мови та її відповідність нормам ділового спілкування; відповідність і доцільність використання технік діалогової комунікації в ситуаціях ділового спілкування (бесіда, інтерв’ю, телефонна розмова, переговори, прес-конференція); володіння мовленнєвим і професійним етикетом. Комунікативна компетентність передбачала: вміння комплексно застосувати мовні та мовленнєві засоби виразності в діалоговій комунікації; вміння користуватися тактиками мовленнєвого впливу. Показниками регулятивно-емоційної компетентності виступили: наявність мовленнєвої регуляції в ситуації конфлікту; наявність оцінно-контрольних дій.

У другому розділі “Експериментальна методика підготовки до діалогової комунікації майбутніх менеджерів галузі державного управління в системі післядипломної освіти” висвітлено стан підготовки менеджерів до діалогової комунікації на сучасному етапі, науково обґрунтовано теоретичні засади побудови такого навчання, подано дидактичну модель та методику підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації, проаналізовано результати дослідницько-експериментальної роботи.

Робота з підготовки менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти здійснювалася через констатувальний і формувальний етапи експерименту. Констатувальний експеримент здійснювався у два етапи. Перший етап констатувального експерименту - орієнтувально-пошуковий, метою якого було вивчення стану підготовки менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації, передбачав: з’ясування місця та наявних труднощів діалогової комунікації у сфері професійної діяльності менеджерів галузі державного управління; аналіз навчальних програм підготовки менеджерів галузі державного управління в умовах післядипломної освіти. Результати анкетування менеджерів та виконання ними діагностичних завдань засвідчили домінацію комунікативної значущості діалогу у професійній діяльності, їхню недостатню готовність до діалогової комунікації та відсутність цілеспрямованої підготовки до неї.

На другому етапі констатувального експерименту було розроблено експериментальні завдання до кожного з виокремлених нами критеріїв і показників, що дозволяли з’ясувати рівні сформованості (високий, достатній, середній, низький) готовності менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації.

Високий рівень: менеджер знає і розуміє сутність і структуру феномену “діалогова комунікація”, обізнаний з різними класифікаціями діалогів та їх композицією, вміє складати власний діалог, план і алгоритм дій у діалоговій комунікації; доречно використовує вид діалогу залежно від ситуації; знає державну мову та її відповідність нормам ділового спілкування, обізнаний з техніками діалогової комунікації та доцільно використовує їх у ситуаціях ділового спілкування; володіє мовленнєвим і професійним етикетом; уміє комплексно застосовувати мовні (фігури, тропи, прислів’я, приказки, фразеологізми) та мовленнєві (інтонація, дикція, дихання, наголос, сила голосу) засоби виразності; розрізняє тактики мовленнєвого впливу та вміє їх адекватно використовувати; обізнаний з основами мовленнєвої поведінки у конфліктних ситуаціях, вміє оцінювати і контролювати мовлення співрозмовника, своє власне мовлення.

Достатній рівень: менеджер знає і розуміє сутність і структуру феномену “діалогова комунікація”, але припускає три-чотири помилки; обізнаний з класифікаціями діалогів, але припускає дві-три помилки (неправильно визначає вид діалогу, не може виправити всі недоліки); вміє складати власний діалог, план і алгоритм дій у діалоговій комунікації, знає державну мову та її відповідність нормам ділового спілкування, але припускає подекуди помилки; обізнаний з техніками діалогової комунікації, хоча не завжди доцільно використовує їх у ситуаціях ділового спілкування; припускає одну-дві помилки; володіє мовленнєвим і професійним етикетом; уміє комплексно застосовувати мовні (фігури, тропи, прислів’я, приказки, фразеологізми) та мовленнєві (інтонація, дикція, дихання, наголос, сила голосу) засоби виразності, але припускає помилки; розрізняє тактики мовленнєвого впливу та вміє їх використовувати; володіє теоретичними знаннями управління конфліктами, практично їх застосовує; допускає одну-дві помилки; вміє оцінювати і контролювати мовлення співрозмовника, своє власне мовлення, але допускає одну-дві помилки.

Середній рівень: менеджер здебільшого обізнаний з термінологією діалогової комунікації, але не розуміє її структури, знає види діалогів, але не вміє використовувати, плутає композицію діалогу; вміє складати власний діалог, план і алгоритм дій у діалоговій комунікації виражено слабко, тільки подекуди правильно визначає вид діалогу та складає власний, враховуючи ситуацію, мету та умови; менеджер знає державну мову, проте порушує норми ділового спілкування, обізнаний з техніками діалогової комунікації та не завжди доцільно використовує їх у ситуаціях ділового спілкування; припускає три-чотири помилки; володіє мовленнєвим і професійним етикетом, хоча не завжди його дотримується; вміє комплексно застосовувати мовні (фігури, тропи, прислів’я, приказки, фразеологізми) та мовленнєві (інтонація, дикція, дихання, наголос, сила голосу) засоби виразності, при цьому припускає три-чотири помилки; розрізняє тактики мовленнєвого впливу, але не завжди доречно їх використовує; володіє теоретичними знаннями управління конфліктами, але практично не завжди доречно їх використовує, намагається користуватися тактиками мовленнєвого впливу, допускає три-чотири помилки; вміє оцінювати і контролювати мовлення співрозмовника, при цьому припускає помилки; не вміє здебільшого оцінювати власне мовлення.

Низький рівень: менеджер припускає помилки у більшості запропонованих завдань, спостерігається тенденція помилок; не знає і не вміє використовувати діалоги, не може визначити недоліки; намагається складати діалоги, але не враховує ситуацію, вид і мету діалогу; знає державну мову, проте порушує норми ділового спілкування, наявна тенденція мовленнєвих помилок; обізнаний з техніками діалогової комунікації, але недоцільно використовує їх у ситуаціях ділового спілкування, припускає п’ять і більше помилок; не дотримується мовленнєвого і професійного етикету; подекуди застосовує мовні (фігури, тропи, прислів’я, приказки, фразеологізми) та мовленнєві (інтонація, дикція, дихання, наголос, сила голосу) засоби виразності, при цьому припускає п’ять і більше помилок; розрізняє тактики мовленнєвого впливу та не вміє їх використовувати; недостатньо володіє теоретичними знаннями щодо управління конфліктами, допускає п’ять і більше помилок; намагається оцінювати і контролювати мовлення співрозмовника та не вміє оцінювати власне мовлення.

За результатами констатувального експерименту з’ясувалося, що на високому рівні перебувало 3% респондентів експериментальної і контрольної груп. На достатньому рівні було 30% - експериментальної і 27% - контрольної груп. Середній рівень готовності до діалогової комунікації був характерний для 46% респондентів експериментальної і 48% - контрольної груп. На низькому рівні готовності до діалогової комунікації було 21% респондентів експериментальної та 22% - контрольної груп.

На формувальному етапі дослідження було розроблено дидактичну модель підготовки менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації, теоретичними засадами якої виступили провідні наукові положення андрагогіки; розробка адекватних технології і принципів навчання, педагогічні умови та фактори впливу на ефективність реалізації означеної моделі. Провідними принципами дидактичної моделі підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації були: комунікативна доцільність і ситуативність, диференціація вікових особливостей і соціального статусу, взаємозв’язок вербального і невербального спілкування у процесі діалогової комунікації, системність і тематичність, розвиток освітніх потреб та принцип усвідомленого навчання. Педагогічними умовами реалізації дидактичної моделі виступили: комунікативно-мовленнєва спрямованість навчання, комплексний і тематичний підхід до навчання діалогової комунікації, адекватна мотивація комунікативно-мовленнєвої діяльності, розвиток освітніх потреб та принцип усвідомленого навчання, цілеспрямований інформаційно-методичний супровід усіх етапів навчального процесу.

Розроблена дидактична модель обіймала 4 етапи, а саме: підготовчий – 1 етап, інформаційно-мовленнєвий – 2 етап, комунікативно-творчий – 3 етап, оцінно-коригувальний – 4 етап (див. рис.). До кожного етапу дидактичної моделі було розроблено систему завдань (активно-репродуктивні і пасивно-репродуктивні вправи, ігрові технології, аналіз конкретних ситуацій (кейс-стаді) і т. ін.), спрямованих на формування готовності майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації відповідно до означених критеріїв і показників структури готовності до діалогової комунікації.

Виконання активно-репродуктивних вправ сприяло оволодінню теоретичними знаннями і практичними навичками техніки формулювання запитань і відповідей на них, техніки роботи з невербальною знаковою системою при діалоговому спілкуванні, елементами техніки ведення сперечання та слухання. Використання кейс-стаді сприяло підвищенню ефективності навчання діалогової комунікації, успіху аудиторних занять, заощаджувало час, створювало атмосферу довіри, сприяло набуттю інтелектуального капіталу. Аналіз конкретної ситуації надавав можливість не лише перевірити теоретичні знання, а й оволодівати практичними навичками діалогового мовлення, застосовувати знання на практиці.

Використання ігрових технологій при реалізації дидактичної моделі підготовки менеджерів до діалогової комунікації дозволило: створити умови для активної пізнавальної діяльності кожного, хто навчався; підвищити рівень мотивації, емоційності та творчості; сприяло встановленню співробітницьких взаємовідносин між колегами; формувало організаційні здібності і навички діалогового спілкування; закріплювало навички керування самоосвітою.

Зміст експериментальної роботи було узгоджено з розробленою моделлю: передбачалося використання провідних положень андрагогіки, де провідна роль в організації процесу навчання на всіх її етапах належить тому, хто навчається. Педагогічна технологія втілення експериментальної системи віддзеркалювала замкнутий цикл підготовки до діалогової комунікації, що дозволяло на будь-якому етапі її роботи вносити пропозиції, зміни, рекомендації для вдосконалення та підвищення ефективності навчального процесу взагалі.

Підготовчий етап передбачав опанування загальних основ діалогової комунікації, в результаті чого слухачі одержували знання щодо специфіки та особливостей професійної діалогової комунікації, оволодівали загальними основами техніки мовлення і мовленнєвої культури ділової людини, техніками діалогової комунікації; умінням складати за аналогією діалоги з різними видами запитань.

Реалізація мети першого етапу насамперед здійснювалася через формування обізнаності менеджерів із змістом таких понять, як: діалог, комунікація, діалогова комунікація і т. ін., що складають основу термінологічної визначеності сфери діалогової комунікації. Розглядалися особливості технік діалогової комунікації, загальні основи культури і техніки мовлення, що сприяло формуванню діалогової компетенції та професійно-мовної гомогенності.

Другий (інформаційно-мовленнєвий) етап, метою якого було підвищення рівня компетентності менеджерів у сфері діалогової комунікації, збагачення знань, формування умінь і навичок використання різних видів діалогу передбачав комплексні і тематичні мовленнєві заняття; програмування комунікативної діяльності у вправах, у результаті чого ті, хто навчався, оволоділи знаковими системами передачі інформації, різними видами діалогів; оволоділи вміннями і навичками діалогової комунікації у сфері професійної діяльності та спілкуванні; навчилися формулювати запитання і відповіді на них.

На третьому, комунікативно-творчому етапі активізувалося засвоєння використання діалогів у різних ситуаціях. Задля цього менеджерам пропонувались ігрові ситуації і творчі завдання, активно-репродуктивні вправи та ділові ігри, в результаті чого менеджери знайомилися з прийомами залучення і утримання уваги співрозмовників, способами впливу на адресата;

оволодівали навичками діалогічного виступу; навчались аргументувати висунуті положення.

Четвертий – оцінно-коригувальний етап передбачав стимулювання оцінно-контрольних дій у комунікативно-мовленнєвій діяльності, оцінку рівнів готовності менеджерів до діалогової комунікації у сфері професійної діяльності.

Факторами впливу на ефективність реалізації дидактичної моделі підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в умовах післядипломної освіти були: наявність певного рівня готовності менеджерів у сфері діалогової комунікації, інформаційно-методичне забезпечення курсу, високий рівень готовності викладача, усвідомлена потреба тими, хто навчається, необхідності оволодіння техніками діалогової комунікації.

На прикінцевому етапі експериментального дослідження було проведено підсумкові зрізи з метою з’ясування ефективності розробленої методики підготовки менеджерів до діалогової комунікації. Порівняльні дані рівнів сформованості готовності до діалогової комунікації подано в таблиці.

Порівняльний аналіз рівнів готовності менеджерів до діалогової комунікації до і після навчання засвідчив значні позитивні зміни у менеджерів експериментальної групи. Так, високого рівня готовності до діалогової комунікації досягли 18% менеджерів, достатнього – 47% менеджерів. На середньому рівні залишилося 27% і на низькому – 8%.

Таблиця

Порівняльні дані рівнів сформованості готовності менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації (%)

Групи | Рівні

Високий | Достатній | Середній | Низький

до навчання | після навчання | до навчання | після навчання | до навчання | після навчання | до навчання | після навчання

ЕГ | 3 | 18 | 30 | 47 | 46 | 27 | 21 | 8

КГ | 3 | 6 | 27 | 32 | 48 | 44 | 22 | 18

Щодо менеджерів контрольної групи, то на прикінцевому етапі в них також відбулися певні позитивні зміни під впливом навчання, але незначні. Так, високий рівень готовності до діалогової комунікації виявлено у 6% менеджерів; достатній у 32%; на середньому рівні залишилося ще 44% і на низькому – 18% менеджерів.

Нами було обчислено індекс готовності до діалогової комунікації майбутніх менеджерів галузі державного управління в системі післядипломної освіти за формулою:

де Ігр.гот. – індекс групової готовності до діалогової комунікації менеджерів галузі державного управління; k – кількість показників (компонентів) готовності до діалогової комунікації, тобто k=4; РГВ – кількість менеджерів галузі державного управління групи (у %), які досягли високого рівня за певним показником; РГД – кількість менеджерів галузі державного управління групи (у %), які досягли достатнього рівня за певним показником; РГС – кількість менеджерів галузі державного управління (у %), які досягли середнього рівня за певним показником; РГН – кількість менеджерів галузі державного управління (у %), які досягли низького рівня за певним показником. Кожному рівню було присвоєно певну кількість балів: високому рівню – 4 бали; достатньому – 3 бали, середньому – 2 бали, низькому – 1 бал. Отже, показниками індексу групової готовності виступили: 1-1,75 – низький; 1,76-2,5 – середній; 2,6-3,25 – достатній; 3,26-4 – високий.

Якщо індекс готовності до діалогової комунікації до навчання становив: Ігр.гот. (Ег) = 2,15 (середній рівень), Ігр.гот. (Кг) = 2,22 (середній рівень), то після навчання Ігр.гот. (Ег) = 2,75 (достатній рівень), Ігр.гот. (Кг) = 2,26 (середній рівень).

Отже, як свідчать експериментальні дані, у процесі підготовки менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в умовах післядипломної освіти (експериментальній групі) відбулися позитивні якісні зміни в характері їхнього діалогового спілкування. Відтепер вони свідомо використовували різні види технік, ураховували ситуацію, умови, мету, вид діалогу, вільно оперували теоретичним матеріалом, самостійно виправляли помилки, знаходили недоліки у процесі діалогової комунікації, чого не спостерігалося на констатувальному етапі. Регресивний аналіз методом Stepwise свідчить про те, що імовірність помилки результатів дорівнює 0 (Significance=0). Проведений нами математико-статистичний аналіз свідчить про вдало підібрані серії завдань, які поступово ускладнюються та безпосередньо пов’язані між собою, про ефективність використання запропонованої нами методики щодо підготовки менеджерів до діалогової комунікації в умовах післядипломної освіти.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше досліджено проблему підготовки до діалогової комунікації майбутніх менеджерів галузі державного управління в системі післядипломної освіти; розроблено експериментальну методику підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації; визначено педагогічні умови її реалізації.

1. Здійснений нами науково-теоретичний аналіз феномену “діалогова комунікація” свідчить, що діалогова комунікація не була предметом спеціальних наукових досліджень, а розглядалася в контексті вивчення таких феноменів, як “діалогічне мовлення”, “діалогічне спілкування”, “діалог”, “мовленнєве спілкування”, “комунікація”, “діалогічний процес комунікації”.

2. Діалогова комунікація - процес обміну інформацією в діалоговому режимі, що моделюється мовцями в залежності від ситуації, потреб, мети, умов та факторів. Під діалоговим режимом розуміємо двоканальний процес обміну інформації, де один бік “пропонує” інформацію, а інший відразу сприймає, тобто відправник стає одержувачем і навпаки. Діалоговий режим дає можливість побачити якість переданої інформації, реакцію співрозмовника, відредагувати при необхідності, що сприяє підвищенню ефективності діалогової комунікації.

3. Започатковуючи експеримент, було визначено критерії і показники готовності майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти. З-поміж них: діалогова компетенція з показниками: знання і розуміння сутності і структури феномену “діалогова комунікація” (термінологічна обізнаність); обізнаність із різними класифікаціями діалогів; уміння створювати власний діалог, план та алгоритм дій у діалоговій комунікації; професійно-мовна гомогенність з показниками: знання державної мови та її відповідність нормам ділового спілкування; відповідність і доцільність використання технік діалогової комунікації в ситуаціях ділового спілкування (бесіда, інтерв’ю, телефонна розмова, переговори, прес-конференція); володіння мовленнєвим і професійним етикетом; комунікативна компетентність з показниками: комплексне застосування мовних та мовленнєвих засобів виразності в діалоговій комунікації; вміння користуватися тактиками мовленнєвого впливу; регулятивно-емоційна компетентність із показниками: наявність мовленнєвої регуляції в ситуації конфлікту, наявність оцінно-контрольних дій.

4. Результати констатувального експерименту засвідчили, що на високому рівні перебувало 3% респондентів експериментальної і контрольної груп. На достатньому рівні було 30% – експериментальної і 27% – контрольної груп. Середній рівень готовності до діалогової комунікації був у 46% респондентів експериментальної і 48% - контрольної груп. На низькому рівні готовності до діалогової комунікації знаходилося 21% респондентів експериментальної та 22% – контрольної груп.

5. На формувальному етапі дослідження було розроблено дидактичну модель підготовки до діалогової комунікації майбутніх менеджерів галузі державного управління в системі післядипломної освіти, що обіймала чотири етапи: підготовчий, інформаційно-мовленнєвий, комунікативно-творчий, оцінно-коригувальний. До кожного етапу дидактичної моделі було розроблено систему завдань (активно-репродуктивні і пасивно-репродуктивні вправи, ігрові технології, аналіз конкретних ситуацій (кейс-стаді) і т. ін.), спрямованих на формування готовності майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації відповідно до означених критеріїв і показників структури готовності до діалогової комунікації.

6. Зміст експериментальної роботи було узгоджено з розробленою моделлю: передбачалося використання провідних положень андрагогіки, де провідна роль в організації процесу навчання на всіх її етапах належить тому, хто навчається. Педагогічна технологія втілення експериментальної системи віддзеркалювала замкнутий цикл підготовки до діалогової комунікації, що дозволяло на будь-якому етапі її роботи вносити пропозиції, зміни, рекомендації для вдосконалення та підвищення ефективності навчального процесу взагалі.

7. Принципами побудови експериментального дослідження виступили: комунікативна доцільність і ситуативність, диференціація вікових особливостей і соціального статусу, взаємозв’язок вербального і невербального спілкування у процесі діалогової комунікації, системність і тематичність, розвиток освітніх потреб та принцип усвідомленого навчання.

8. Педагогічними умовами, сукупність яких є необхідною і достатньою для результативної підготовки до діалогової комунікації майбутніх менеджерів галузі державного управління були: комунікативно-мовленнєва спрямованість навчання, комплексний і тематичний підхід до навчання діалогової комунікації; адекватна мотивація комунікативно-мовленнєвої діяльності; розвиток освітніх потреб та принцип усвідомленого навчання; цілеспрямований інформаційно-методичний супровід усіх етапів навчального процесу.

9. Факторами впливу на ефективність підготовки до діалогової комунікації майбутніх менеджерів галузі державного управління в системі післядипломної освіти виступили: наявність певного рівня готовності менеджерів у сфері діалогової комунікації; інформаційно-методичне забезпечення курсу, високий рівень готовності викладача, усвідомлена потреба тими, хто навчається, необхідності оволодіння техніками діалогової комунікації.

10. Прикінцевий етап дослідження засвідчив значні позитивні і якісні зміни в менеджерів експериментальної групи. Так, високого рівня готовності до діалогової комунікації досягли 18% менеджерів, достатнього – 47%, на середньому рівні залишилося 27% і на низькому – 8%. Щодо менеджерів контрольної групи, то на прикінцевому етапі в них також відбулися певні позитивні зміни під впливом навчання, але незначні. Так, високий рівень готовності до діалогової комунікації виявлено у 6% менеджерів; достатній - 32%; на середньому рівні залишилося ще 44% і на низькому – 18% менеджерів.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні проблем діалогової комунікації в умовах білінгвізму та в умовах складних комунікаційних мереж в організаційних системах.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Анотація

Черненко Н.М. Підготовка майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти. – Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська мова). - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського(м. Одеса). – Одеса, 2004.

У дисертації досліджено проблему підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; запропоновано систему завдань, спрямованих на формування готовності майбутніх менеджерів до діалогової комунікації; розроблено, теоретично обґрунтовано та апробовано експериментальну методику підготовки, зміст якої було узгоджено з розробленою дидактичною моделлю, яка обіймала чотири етапи: підготовчий, інформаційно-мовленнєвий, комунікативно-творчий, оцінно-коригувальний. Визначено педагогічні умови, за яких робота відбуватиметься ефективніше; виявлено критерії (діалогова компетенція, професійно-мовна гомогенність, комунікативна і регулятивно-емоційна компетентність) з їх показниками, рівні формування готовності до діалогової комунікації.

Ключові слова: діалог, комунікація, діалогова комунікація, менеджер галузі державного управління, техніки діалогової комунікації.

Аннотация

Черненко Н.Н. Подготовка будущих менеджеров к диалоговой коммуникации в системе последипломного образования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (украинский язык). – Южно-Украинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского (г. Одесса), Одесса, 2004.

Диссертация посвящена изучению проблемы подготовки будущих менеджеров к диалоговой коммуникации в системе последипломного образования. Уточнены понятия диалог, коммуникация, диалоговая коммуникация, менеджер, государственный служащий; рассмотрены основные подходы классификаций разных видов и типов диалогов.

Диалоговая коммуникация определяется нами