КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУЦАЛ Ігор Степанович

УДК 336.47.067.21

Дієвість кредитного механізму

в економіці України

Спеціальність 08.04.01.- Фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант | -

ШОКУН Валерій Васильович,

Національний університет “Україна”, професор кафедри менеджменту організацій |

Офіційні опоненти | -

ВАСИЛИК Остап Дмитрович,

Українська державна фінансова академія, ректор | -

ПЕРЕСАДА Анатолій Анатолійович,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківських інвестицій | -

АНДРУЩЕНКО Володимир Леонідович,

Національна академія державної податкової служби, Державної Податкової Адміністрації України, професор кафедри податкової політики та оподаткування | Провідна установа | -

Захист дисертації відбудеться -“ 20 ” лютого 2004р о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1 ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1

Автореферат розісланий “ 20 ” січня 2004 р .

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, А.М.Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Системна трансформація економіки та розвиток ринкових відносин в Україні потребує розробки адаптованої до неї економічної політики держави. Проблеми та неоднозначність щодо вибору стратегії й тактики реалізації економічної політики охоплює і її складові: грошово-кредитну та фіскально-бюджетну політики. Особливе місце в роботі відводиться грошово-кредитній політиці, її впливу на соціально-економічний розвиток держави, структуру виробництва та споживання, платіжний баланс. Дві взаємопов’язані економічні категорії – гроші та кредит, обумовлюють спільне існування грошової та кредитної політики. Необхідність кредитної політики пов’язана, по-перше, із забезпеченням потреби в додаткових джерелах фінансування розширеного відтворення, по-друге, із кредитною підтримкою пріоритетних напрямків розвитку окремих галузей економіки, по-третє, із підтримкою стабільності та фінансової стійкості кредитної системи, по-четверте, із регулюванням грошового обігу. Розробка та реалізація кредитної політики пов’язана із трьома групами чинників, які визначають: кінцеві цілі та напрями досягнення, розробку механізму дії важелів та методів впливу на їх досягнення, взаємозв’язок кредитної, грошової та фінансової політики та їх вплив на досягнення загальноекономічних цілей держави.

Дослідження проблем розвитку грошово-кредитних відносин знайшли відображення в наукових працях вітчизняних вчених, зокрема М. Беркова,
А. Гальчинського, В. Геєця, А. Герасимовича, О. Василика, А. Даниленка, О. Дзюблюка, О. Заруби, І. Лукінова, В. Лисицького, І. Лютого, А. Мороза, С. Огородника,
А. Пересади, В. Пинзеника, М. Савлука, О. Сугоняки, А. Чухна, О. Шарова, В. Шокуна, В. Ющенка, а також зарубіжних – Н. Валенцевої, В. Кисельова, А. Косого,
О. Лаврушина, Ю. Маслаченкова, Г. Панової, Пітера С. Роуза, Дж. Ф. Сінкі та інших.

У наукових працях названих авторів висвітлюються проблеми щодо здешевлення банківських кредитів, підтримки пріоритетних галузей економіки, ризиковості кредитної діяльності банків, оцінки кредитоспроможності позичальників та інших питань, пов’язаних з функціонуванням кредитного механізму. Теорія і практика функціонування кредитного механізму не є новою для вітчизняної економічної науки, проте її основний розвиток припадав на період адміністративно-командної економіки, де основну роль у кредитному забезпеченні та регулюванні відводилося плановим та адміністративним методам. У період становлення незалежності України та формування ринкових засад функціонування економіки роль, місце та дієвість кредитного механізму в економічній системі є недостатньо дослідженими. Зокрема, на сьогодні практично відсутній комплексний аналіз можливостей кредитного забезпечення банківською системою діяльності суб’єктів господарювання, що не дозволяє кредиту зайняти те місце, яке він об’єктивно повинен мати в системі забезпечення зростання економіки і вирішення соціальних проблем. Актуальними на сьогодні є напрями регулятивного впливу кредиту на ефективність економіки, зокрема: забезпечення перерозподілу ресурсів в сферу матеріального виробництва, стимулювання інвестиційних процесів, створення ефективної структури грошової маси шляхом зниження питомої ваги грошової бази та зростання грошово-кредитного мультиплікатора тощо.

Тому об’єктивно виникла необхідність у поглибленому дослідженні проблем функціонування кредитного механізму, як форми реалізації кредитної політики: обґрунтування складу та структури, дієвості його впливу на економічні процеси з точки зору кредитного забезпечення та кредитного регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри грошового обігу та кредиту і кафедри банківської справи Тернопільської академії народного господарства як складова частина теми “Грошово-кредитна система України в умовах ринкових перетворень в економіці” (номер державної реєстрації 0101U005698) (автором підготовлено розділ “Удосконалення практики кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання”); а також кафедри банківської справи Київського національного економічного університету і належить до теми “Банківська система України: її становлення та розвиток у перехідний період до ринкової економіки (номер державної реєстрації 019U023340) (підготовлено розділ “Кредитна політика комерційних банків в організації процесу кредитування”).

Мета і задачі дослідження полягає у теоретичному узагальненні, обґрунтуванні методологічних та методичних засад функціонування кредитного механізму, його дієвості в економічних процесах, розробці науково-обгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення методів та форм кредитного забезпечення та регулювання економічних процесів в Україні.

Поставлена мета зумовила вирішення сукупності таких основних завдань:

- обґрунтування цілей та напрямів кредитної політики як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях, враховуючи особливості трансформаційного періоду;

- визначення складу та оптимальної структури кредитного механізму як форми реалізації кредитної політики для досягнення її конкретних цілей;

- дослідження сутності поняття “дієвість” кредитного механізму та його показників;

- визначення принципів та умов функціонування кредитного механізму як основи його дієвого впливу на економічні процеси в державі;

- обґрунтування напрямів кредитної політики комерційних банків щодо організації процесу кредитування в залежності від загально-економічних, регіональних та внутрішньобанківських інтересів;

- моделювання структури кредитного портфеля, виходячи із прогнозованого обсягу кредитних ресурсів, ризиковості кредитних операцій та оптимального розміщення ресурсів за параметрами кредитної політики;

- дослідження фінансової можливості, виробничої необхідності та комерційної доцільності реалізації кредитних відносин, тобто мотивації спільних інтересів кредитора та боржника;

- вдосконалення показників ефективності кредитування суб’єктів господарювання, виходячи із мотиваційності кредитних відносин;

- розробка кількісних параметрів та ефективних меж участі кредиту у джерелах формування обігових коштів суб’єктів господарювання;

- дослідження кредитоспроможності позичальників виходячи із мотиваційності кредитних відносин;

- оцінка якості процесу кредитування з метою визначення впливу негативних внутрішньобанківських чинників на виникнення проблемних кредитів.

Об’єкт дослідження - кредитний механізм, його склад, структура та процес функціонування.

Предмет дослідження - кредитні відносини, які виникають між комерційними банками та позичальниками в процесі руху кредитних ресурсів та здійснення кредитного моніторингу.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети роботи використано низку загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, взаємозв’язаних та послідовно застосовуваних у загальній логіці аналізу: діалектичні методи пізнання, методи наукової абстракції, індукції та дедукції, системного підходу, метод порівняння та синтезу, класифікаційно-аналітичний, статистичні методи, графічний, економіко-математичне моделювання, прогнозування.

Інформаційною базою дослідження стала наукова монографічна література, статті зарубіжних та вітчизняних вчених у періодичних виданнях, законодавчі та нормативні акти, Inernet, статистичні дані НБУ та комерційних банків.

Наукова новизна одержаних результатів:

- розроблені науково-теоретичні підходи, на основі яких представлена нова модель кредитного механізму, яка формується із визначенням таких чинників, як мотиваційні аспекти кредитних відносин, достатність ресурсної бази, визначення оптимальної структури його елементів та ефективність впливу на економічні процеси в умовах економіки перехідного періоду: на формування економічного потенціалу суспільства за рахунок мобілізації додаткових, неемісійних джерел, надання кредитної підтримки пріоритетним напрямам розвитку галузей економіки, забезпечення стабільності й фінансової стійкості самої кредитної системи, регулювання грошової маси в обігу;

- визначено суть дієвості кредитного механізму, що вперше розкриває його вплив на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. На макроекономічному рівні – позитивний вплив його на досягнення конкретних цілей кредитної політики, які визначаються економічним розвитком держави; на мікроекономічному рівні – його вплив на узгодження інтересів суб’єктів кредитування (економічної необхідності, фінансової можливості та комерційної доцільності у кредитних відносинах як для кредитора, так і для боржника);

- вперше розроблено мотиваційні підходи до формування кредитного портфеля комерційних банків, в основі яких лежать: мінімальна ризиковість кредитних операцій відносно галузевої приналежності боржників; ризик кредитних операцій, який приймає на себе банк. При цьому кожній галузі клієнтської бази здійснюється лімітування обсягу позик відносно сукупного кредитного портфеля, враховуючи ймовірність їх повернення;

- розширено параметри моделі структури кредитного портфеля в умовах перехідної економіки за рахунок введення до неї такої складової як ризиковість кредитних операцій, окрім існуючих: рівнів процентних ставок, розміру позики ресурсного забезпечення. Введення в модель структури кредитного портфеля кредитних ризиків дозволяє зробити більш дієвою систему формування та управління кредитним портфелем;

- в моделі формування структури кредитного портфеля вперше запропоновано прогнозування кредитних ресурсів прямими та непрямими методами, виходячи із мотиваційного характеру формування ресурсної бази. Доведено, що необхідність та доцільність формування ресурсної бази визначається обсягом та структурою кредитного портфеля, а можливість її залучення та формування, як основи прогнозування, визначається розвитком кредитного ринку, економічною ситуацією в державі та надійністю банку;

- обґрунтовано, що підвищення рівня організаційного забезпечення процесу кредитування здійснюється за рахунок: дотримання принципів організації кредитування (тип взаємовідносин з клієнтом, прийнятність кредитного ризику для банку, нагляд та супроводження кредиту); розмежування функцій підрозділів банку, які реалізують кредитні відносини; чітке виконання функціональних обов’язків персоналу;

- визначені шляхи вдосконалення використання системи кількісних параметрів щодо оцінки ефективності кредитування, які залежать від комерційної доцільності кредитування суб’єктів кредитних відносин. Зокрема, для банків-кредиторів – це співвідношення між дохідністю та ліквідністю при мінімізації кредитного ризику, для суб’єктів господарювання – співвідношення залучених та власних коштів з метою зростання прибутковості власного капіталу, для банків-боржників – дохідність активів при дотриманні нормативних рівнів ліквідності та платоспроможності;

- удосконалена методика оцінки кредитоспроможності суб’єктів господарювання, в основу якої покладені показники фінансової стійкості позичальника, його готовності та спроможності повернути основний борг і проценти за ним. При цьому оцінка кредитоспроможності зводиться до ймовірності погашення позики виходячи з ділової репутації позичальника, фінансового стану, прогнозу грошових потоків позичальника;

- одержала подальший розвиток оцінка обсягу грошових потоків, яка слугуватиме базою щодо можливості погашення кредиту та процентів за ним. Запропонована оцінка здійснюватиметься на основі таких параметрів як час кругообігу обігових коштів суб’єктів господарювання, періодичність вивільнення коштів в процесі їх обігу та наявного власного капіталу;

- розроблена система організаційно-управлінських заходів з реалізації кредитної політики з визначенням функцій та конкретних дій працівників банку, відповідальних за проведення кредитних операцій. Визначено, що розмежування функцій повинно передбачати інформаційне, організаційне та правове забезпечення діяльності з видачі кредиту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані наукові результати з комплексного теоретико-методологічного дослідження функціонування кредитного механізму створюють передумови для покращення організації та управління кредитними відносинами на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Наукові результати дисертаційної роботи дозволяють підвищити дієвість кредитного механізму в економіці країни шляхом вдосконалення менеджменту ресурсної бази, моделювання структури кредитного портфеля та удосконалення практики кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання. Окремі висновки і пропозиції дисертації, доведені до рівня практичних рекомендацій, використовуються у діяльності окремих комерційних банків: у діяльності Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” запроваджено модель управління кредитним портфелем (довідка № 01/704 від 28.02.2003р.), відкритим акціонерним товариством КБ “Хрещатик” при прогнозуванні обсягу кредитного портфеля використовуються методичні рекомендації щодо кількісної характеристики мотиваційності кредитних відносин (довідка № 0969-1 від 12.03.2003р.), у Тернопільській дирекції АКБ “Укрсоцбанк” прийняті до впровадження наукові розробки з методики визначення ліміту і термінів кредитних ліній при кредитуванні корпоративних клієнтів (довідка № 0841-10 від 10.03.2003р.).

Основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства при вивченні навчальних курсів “Гроші та кредит” та “Банківські операції” (довідка № 10 від 9.01.2003р.).

Апробація результатів дисертації. У процесі дисертаційного дослідження проводилась апробація проміжних та кінцевих результатів роботи шляхом їх оприлюднення на міжнародних, республіканських та регіональних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції “Організація бухгалтерського обліку, аналізу і контролю в умовах переходу до ринкової економіки (Тернопіль, 1993), міжнародній науково-практичній конференції “Методологія економіко-статистичного дослідження в умовах ринку” (Тернопіль, 1997), міжнародній конференції “Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку” (м. Тернопіль, червень 1998 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Ризикологія в економіці та підприємництві” (Київ, березень 2001 р.), всеукраїнській науково-методичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (Севастополь, 2003).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 30 наукових праць загальним обсягом 39 друк. арк. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто дисертанту – 37,9 друк. арк., у т.ч. 2 монографії; 20 статей у наукових фахових виданнях; публікації в інших виданнях, в т.ч. матеріали і тези виступів на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків. Дисертаційне дослідження викладене на 365 сторінках друкованого тексту і містить 36 таблиць, 14 рисунків. Список використаних літературних джерел налічує 268 найменувань і займає 24 сторінки, 11 додатків, розміщених на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми дисертації, визначена мета та основні завдання, об’єкт і методологічна основа дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подано інформацію стосовно апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

У розділі 1 “Основи функціонування кредитного механізму” досліджено необхідність, суть та цілі кредитної політики, механізм її реалізації через функціонування кредитного механізму.

У дисертації констатовано, що головною метою ринкової економіки є задоволення індивідуальних потреб суспільства на основі забезпечення стабільного економічного становища країни, безперервності розвитку економіки, ефективної системи управління та регулювання процесами виробництва, розподілу, обміну та споживання. Очевидно, що для її реалізації необхідно досягти конкретних цілей, які випливають із економічних потреб і інтересів у процесі суспільного відтворення шляхом взаємодії грошово-кредитної, фіскально-бюджетної, цінової політики тощо. Особливістю грошово-кредитної політики є те, що її реалізація визначається механізмом впливу на процеси відтворення безпосередньо двох самостійних та взаємозв’язаних економічних категорій: грошей і кредиту. Проте, відносно відокремлене існування кредитної і монетарної політики пов’язане із дією специфічних економічних категорій, їх рухом і конкретними методами регулювання, механізмами функціонування та напрямами реалізації. Виходячи з цілей та завдань, що стоять перед кредитною політикою, вона відіграє пріоритетну роль у грошово-кредитній політиці.

В роботі обгрунтовано, що необхідність кредитної політики на макроекономічному рівні пов’язана із:

- кредитною підтримкою економічного зростання в суспільстві шляхом розподілу та перерозподілу вартості на засадах повернення та платності;

- кредитним забезпеченням пріоритетних напрямів розвитку економіки;

- забезпеченням стабільності та фінансової стійкості банківської системи;

- регулюванням грошової маси в обігу шляхом мультиплікативного ефекту кредиту.

У дисертації робиться висновок, що цілями кредитної політики держави є: сприяння економічному зростанню, забезпечення стабільності грошової одиниці та банківської системи, які виступають похідними від цілей економічної політики і визначаються останніми. Тому на макроекономічному рівні кредитна політика є складовою економічної політики й одночасно реалізує як політичні, так і соціально- економічні цілі держави і виступає приматом щодо банківської кредитної політики, визначаючи цілі та способи їх досягнення всіма учасниками кредитних відносин державою, установами банківської і парабанківської системи і позичальниками. Вона підпорядкована загальнодержавним економічним інтересам і пов’язана, насамперед, із мобілізацією та забезпеченням кредитними ресурсами розширеного відтворення суспільного продукту, кредитною підтримкою розвитку галузей економіки та потреб громадян, стабільністю та фінансовою стійкістю кредитної системи, стимулюванням інвестиційної активності, регулюванням грошової маси в обігу.

Кредитна політика на мікроекономічному рівні необхідна в тій частині, в якій потрібно забезпечити організацію процесу кредитування клієнтів окремо взятим комерційним банком, тобто визначити сегмент ринку, на якому доцільно працювати, розробити: норми і правила, які регламентуватимуть практичну діяльність банківського персоналу; конкретні інструменти для здійснення кредитних операцій. Отже, на мікроекономічному рівні кредитна політика є складовою загальної політики банку, спрямованої на ефективне його функціонування.

Реалізація кредитної політики пов’язана як з економічними, так і з адміністративно-управлінськими інструментами, важелями, методами, які входять у поняття кредитного механізму. Поняття кредитного механізму не є новим для економічної науки, але на сьогодні немає достатніх підстав вважати його дослідженим. По-перше, західна економічна думка не виділяє окремо поняття кредитного механізму, проте держава за допомогою економічних та управлінських інструментів впливає на кредитне забезпечення економіки та здійснює кредитне регулювання як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. По-друге, як у вітчизняній економічній літературі, так і в економічній літературі країн СНД немає його однозначного трактування. Під поняттям “механізм” у техніці традиційно розуміють спосіб функціонування певної системи, пристрій, що передбачає чи перетворює рух, складовими компонентами якого є: вхідна ланка, яка отримує рух від двигуна, вихідна, яка з’єднана з робочим органом машини та регулювальний пристрій (див. рис.1).

Рис.1. Модель кредитного механізму

Для визначення суті кредитного механізму необхідно врахувати наступні методологічні основи:

1) основним призначенням кредитного механізму є організація процесу кредитування, який набуває певної спрямованості та цільових орієнтирів у зв’язку з функціонуванням останнього;

2) кредитний механізм включає в себе не тільки процес кредитування, а й дії суб’єктів управління в особі держави та її органів, які через економічні й управлінські методи та важелі впливають на реалізацію кредитних відносин;

3) кредитний механізм не є статичним, а постійно розвивається, пройшовши ряд стадій від простої функціональної до складної управлінської системи;

4) ефективне функціонування кредитного механізму, який підпорядковує інструменти, важелі та методи впливу на процес кредитування, залежить від повноти забезпечення економічних інтересів суб’єктів кредитних відносин;

5) забезпечуючи реалізацію процесу кредитування, кредитний механізм охоплює і регулятивні дії, спрямовані на його адаптацію до швидкозмінної господарської ситуації.

Необхідність кредитного механізму зумовлена організацією й управлінням кредитним забезпеченням на макро- та мікрорівнях з метою ефективного розвитку економіки країни – з одного боку, і, враховуючи емісійну функцію кредиту, регулювання грошової маси – з іншого. Мета його функціонування - впливати через практичну реалізацію функцій кредиту на діяльність господарюючих суб’єктів, економіки країни в цілому, сприяючи при цьому розширеному суспільному відтворенню відповідно до дії економічних законів. Призначення кредитного механізму випливає із його необхідності та сутності і полягає в тому, що за його участю забезпечується використання кредиту як економічної категорії, реалізується на практиці його функції і роль, виникають різноманітні кредитні відносини, а також проявляються функції банків у процесі кредитування.

Отже, кредитний механізм представляє собою систему дій та організаційно-економічних прийомів, інструментів впливу, за допомогою яких реалізується роль кредиту в суспільному відтворенні, тобто вводиться в дію процес кредитування і регулювання його здійснюється відповідно до дії економічних законів.

Кредитний механізм, є інтегральним елементом господарського механізму, і його функціонування здійснюється на базі двох основних методів: грошово-кредитного забезпечення та грошово-кредитного регулювання. Він включає в себе наступні ланки та елементи.

Вхідною його ланкою є формування обсягу кредитних ресурсів і кредитного портфеля, яке підпорядковане як загальнодержавним інтересам, так й інтересам окремого комерційного банку. Інструменти впливу на даний блок охоплюють стимулювання (обмеження) попиту та пропозиції кредиту як економічними, так і адміністративними, управлінськими методами.

Вихідною ланкою кредитного механізму є обсяги кредитного забезпечення, що знаходять своє відображення в конкретних видах позик, їх строками та відсотках за ними. Надання останніх пов’язане із чітким дотриманням принципів та умов кредитування суб’єктами кредитних відносин, головна ланка – процес кредитування. Залежно від об’єктів та методів кредитування у банківській практиці розрізняють конкретні види кредитів, кожен з яких надається під конкретну процентну ставку. Всі ці елементи кредитного механізму безпосередньо впливають на реалізацію процесу кредитування і, відповідно, надають певної спрямованості у його функціонуванні.

До кредитного механізму, поряд із процесом кредитування як основним виразником суті кредиту, входять і господарські зв’язки суб’єктів кредитування як структурний елемент кредитних відносин, прогнозування та формування обсягу кредитних ресурсів та кредитного портфеля і контроль та регулювання кредитного забезпечення.

Кожен блок складається з елементів та інструментів впливу, які й визначають його зміст. Вони відрізняються рівнем конкретності і певною підпорядкованістю, з одного боку, і взаємозв’язком та взаємообумовленістю – з іншого.

Регулювання кредиту – це сукупність заходів держави та комерційних банків, спрямованих на зміну обсягів, структури та динаміки кредитного ринку та кредитних портфелів з метою якісного впливу на економічні процеси.

В роботі робиться висновок, що для ефективного функціонування кредитного механізму необхідно дотримуватися конкретних засад та умов його реалізації. До принципів функціонування треба віднести: законодавче забезпечення реалізації кредитних відносин, обґрунтування доцільності кредитних відносин, взаємозв’язок та взаємообумовленість ланок та елементів кредитного механізму, дотримання кредитної дисципліни суб’єктами кредитних відносин, адекватність функціонування кредитного механізму розробленій кредитній політиці.

Дотримання умов реалізації кредитного механізму, які виступають формою реалізації принципів, є обов’язковим атрибутом його функціонування. Вони надають певної спрямованості його реалізації і у випадку недотримання означають автоматизм у функціонуванні кредитного механізму. До умов реалізації необхідно віднести: ступінь законодавчого забезпечення кредитних відносин, стан економічного розвитку їх суб’єктів, ефективність їх регулювання, дотримання мотиваційності в реалізації кредитної політики, забезпечення підпорядкованості елементів кредитного механізму, вибір пріоритетності в реалізації кредитної політики.

Відносини позики, які виникають у процесі функціонування кредитного механізму, базуються на цілком певних правових засадах та економічних інтересах суб’єктів цих відносин, і тільки взаємність цих інтересів передбачає їх практичну реалізацію. Практична реалізація правового боку кредитних відносин пов’язана як із правочинністю суб’єктів, так і з правовим полем їх діяльності. Тому автор приходить до висновку, що відсутність необхідних законів, волюнтаристське тлумачення чинних, перевищення прав структурами та посадовими особами породжують суб’єктивізм у функціонуванні кредитного механізму.

Встановлено, що спільність економічних інтересів суб’єктів кредитних відносин полягає у виробничій необхідності, комерційній доцільності та у фінансовій можливості їх реалізації як з боку кредитора, так і з боку боржника. Для банків необхідність у кредитних відносинах викликана їх функціональними призначеннями; можливість - наявністю вільних кредитних ресурсів, які можна спрямувати для надання кредиту; а доцільність надання пов’язана з їх комерційною діяльністю, і як наслідок - ціною кредиту, яка повинна бути не меншою, аніж вартість залучених ресурсів та затрат банку на проведення кредитних операцій.

Для суб’єктів господарювання необхідність залучення кредиту і його параметри пов’язані з особливостями кругообігу капіталу, можливість з характером їх цільового використанням, яке б приносило відповідний дохід для його повернення, а доцільність визначається критерієм ефективності їх використання. Таким критерієм для суб’єктів реального сектору економіки може слугувати рентабельність власного капіталу.

У дисертації підкреслюється що, виступаючи формою реалізації кредитної політики, кредитний механізм у процесі свого функціонування обумовлює взаємодію суб’єктів кредитних відносин з точки зору взаємовигідного економічного співробітництва та правового забезпечення їх інтересів, які ґрунтуються на об’єктивних закономірностях руху кредиту. Врахування на практиці такої взаємодії сприяє, з одного боку, прогнозуванню кредитного портфеля комерційного банку, а з іншого - дає можливість прогнозувати забезпечення цього процесу ресурсною базою.

У розділі 2 “Кредитна політика комерційних банків в організації процесу кредитування” зазначено, що прогнозування та формування кредитного портфеля на мікроекономічному рівні залежить від напрямків кредитної політики, в основі яких лежать стратегія і тактика комерційного банку на кредитному ринку. Стратегія на рівні окремого комерційного банку визначається, по-перше, вибором клієнтів і кредитних інструментів, по-друге, нормами і правилами, які регламентують практичну діяльність банківського персоналу, і, по-третє, компетентністю керівництва банку і рівнем кваліфікації персоналу, який займається питанням кредитування. Тактика кредитної політики охоплює конкретні інструменти, які використовуються комерційним банком для реалізації його стратегічних цілей при здійсненні кредитних операцій, напрямки їх вдосконалення, порядок організації кредитного процесу. Вона полягає в розумному поєднанні вибору між ліквідністю та безпекою банку, з одного боку, та можливістю отримання прибутків – з іншого. При цьому використовуються традиційні чи нетрадиційні методи кредитування, різні види кредитів, розробляються умови кредитування з урахуванням можливостей і потреб ринку. У зв’язку з цим в дисертації робиться висновок, що кредитна політика створює необхідні загальні передумови ефективної роботи персоналу кредитного підрозділу банку, зменшує імовірність помилок і прийняття нераціональних рішень. Тому на розробку кредитної політики для кожного окремого банку впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори, що визначають пріоритетність та напрямки з точки зору галузевої спрямованості, типу клієнтів, видів кредиту, організації процесу кредитування тощо. Якщо внутрішні фактори пов’язані з конкурентоспроможністю установи банку, і зокрема, з його фінансовою стійкістю та надійністю, то зовнішні фактори - з політичною та економічною ситуацією в країні, тенденціями розвитку регіону, законодавчою базою, рівнем розвитку банківської інфраструктури, заходами державного регулювання банківської діяльності.

Банківське законодавство загалом визначає основні правила банківської діяльності; від ступеня його досконалості залежить захист інтересів як банку-кредитора, так і боржника. Тому в дисертації обґрунтовано, що в даний час є необхідним прийняття законів “Про кредитування”, “Про захист прав банків-кредиторів”; внесення необхідних змін і доповнень до Закону України “Про заставу”, особливо в частині спрощення процедури реалізації майна, формування повноцінного правового поля, що регулює відносини іпотеки, створення умов щодо концентрації ресурсів, запровадження системи управління грошовими потоками на державному рівні в інтересах виробництва.

У дисертації досліджено вплив загальноекономічних факторів або рівнів економічного розвитку регіонів на вектори кредитної політики. Так, провівши аналіз макроекономічних показників економічного розвитку України за період з 1998 до 2002 років (див. табл. 1), автор робить ряд висновків щодо пріоритетів кредитної політики:

- низький рівень доходів працівників у матеріальній та нематеріальних сферах (середньомісячна зарплата у 2002р. складала 376 грн.), наявне та приховане безробіття, зумовлюють обмеженість у кредитуванні фізичних осіб;

- штучно створений застій у діяльності державних підприємств, низька конкурентоспроможність їх продукції, а також наявність значних проблем із реалізацією заставного майна спонукають банки до кредитування колективних та акціонерних підприємств (частка кредитів яких у 2002 р. становила 75,1 %);

- серед підприємств недержавної форми власності пріоритети кредитної політики надаються тим галузям, де вища обіговість капіталу та рентабельність виробництва (в сфері обігу питома вага кредитів у структурі обігових коштів у 2002 становила 36,9 %, а в промисловості – 35, 5 %);

- ризиковість кредитних операцій, високі процентні ставки (у 2002 – 20,8 %), недосконалість банківського законодавства (відсутність правового захисту кредитора) зумовлюють кредитування в основному на поточну діяльність

господарюючих суб’єктів (короткострокові позики займають найбільшу питому вагу – 71,7 % у 2002р.);

- врахування того факту, що валюта є одним із найнадійніших інструментів страхування від інфляційних ризиків, призвело до збільшення кількості наданих валютних ліцензій. Кредитування у валюті займає значну питому вагу в загальному обсязі наданих кредитів (42,0 % у 2002р.).

Таблиця 1

Структура кредитів, наданих комерційними банками України

Структура кредитів | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | За термінами надання | Короткострокові | 81,5 | 77,6 | 82,1 | 78,3 | 71,7 | Довгострокові | 18,5 | 22,4 | 17,9 | 21,7 | 28,3 | За видами економічної діяльності | Промисловість | 38,1 | 34,4 | 40 | 40 | 35,5 | Сільське господарство | 4,4 | 3,4 | 4,4 | 6,6 | 6,2 | Будівництво | 3,1 | 4,0 | 2,3 | 2,4 | 2,1 | Транспорт | 2,4 | 4,0 | 4,6 | 3,4 | 3,8 | Торгівля і громадське харчування | 34,2 | 38,4 | 36,6 | 35,8 | 36,9 | Інші | 17,8 | 15,8 | 12,1 | 11,8 | 15,5 | За формами власності | Приватна (в т.ч. фізичні особи) | 13,5 | 12,3 | 9,5 | 10,1 | 13,5 | Колективна | 70,7 | 74,1 | 78,5 | 77,4 | 75,1 | Державна | 14,4 | 14,4 | 9,6 | 10,1 | 8,8 | Міжнародні організації | 1,4 | 2,3 | 2,4 | 2,4 | 2,7 | За валютою | В національній валюті | 57,6 | 48,5 | 53,6 | 55,5 | 58,0 | В іноземній валюті | 42,4 | 51,5 | 46,4 | 44,5 | 42,0

Примітка: Розраховано за даними: Бюлетень Національного банку України. – 2003. - № 3.

Значну увагу в дисертації приділено мотиваційним підходам до формування кредитного портфеля. Портфельний підхід до кредитних операцій дає змогу систематизувати позики за ступенем ризику, розробити певні заходи щодо підходів до кредитування, запобігти кредитним ризикам, а також узагальнити напрямки та інструменти механізму кредитування клієнтів. Виходячи з того, що кредитний портфель – це сукупність виданих позик, які класифікуються за критеріями, пов’язаними з різними факторами кредитного ризику, то аналіз його стану в системі управління банком дозволяє вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрямків кредитної політики банку. Тому в дисертації акцентовано, що на основі аналізу кредитного портфеля комерційний банк при формуванні останнього повинен: по-перше, визначити ту зону ризику, яку кожен банк може взяти на себе; по-друге, встановити, за рахунок чого можуть бути мінімізовані ризики; по-третє, визначити пріоритетні сфери та напрямки кредитної діяльності банку; по-четверте, розрахувати приріст сукупного кредиту відповідно до приросту та структури ресурсної бази.

Моделювання структури кредитного портфеля безпосередньо пов’язане із побудовою моделі управління кредитним портфелем і базується на його основі. Тому запропонована в дисертації модель структури кредитного портфеля передбачає чотири послідовних етапи, об’єднаних загальною метою – оптимальністю його структури при максимізації прибутку, зокрема:

- на першому етапі приймається рішення щодо врівноваження пропозиції та попиту на вклади та депозити, з одного боку, і попитом на кредитні ресурси - з іншого;

- на другому - визначаються кредитні ризики за групами позик, які надаються установою банку за сукупним портфелем на основі співвідношення між номінальними та реальними показниками за поверненням позик і процентів за ними, оскільки саме в цій розбіжності відображена якість позичкового активу та його ризиковість;

- на третьому етапі здійснюється оптимальне розміщення ресурсів за напрямами процентної маржі (різниці між отриманими і скоригованими на кредитні ризики та сплаченими процентами за депозитно-кредитними операціями);

- на четвертому етапі моделювання відбувається адаптування прогнозної моделі до фактичного стану грошово-кредитної ситуації комерційного банку через коригування прогнозованих величин на фактичне їх значення. У зв’язку з цим, менеджери банку розробляють конкретні заходи для доведення фактичної структури кредитного портфеля до прогнозованої моделі.

В розділі 3 дисертації “Менеджмент ресурсної бази комерційних банків” підкреслюється, що ресурсна база кредитування комерційного банку є тим сукупним капіталом, який утворюється в результаті проведення банком політики збільшення власного капіталу та залучених коштів і використовується для здійснення активних операцій з метою реалізації суспільних і власних комерційних інтересів. Тому структура джерел формування кредитних ресурсів повинна формуватися адекватно до активних операцій.

Аналіз структури кредитних ресурсів, який проведено в дисертації дає підстави стверджувати, що основну частину кредитних ресурсів становлять залучені кошти, структура яких для конкретних банків характерна суттєвими відмінностями, пов’язаними з різними термінами їх діяльності з моменту утворення, різницею у величині їх статутних капіталів, кількістю та якістю обслуговування клієнтури.

Проведений аналіз динаміки депозитів у комерційних банках виявив тенденцію до росту строкових депозитів. Так, їх питома вага у 2000 році становила 30,1 відсотка, а у 2002 – 45,5 відсотка, хоча основна частка депозитів у 2002р. – залишки на поточних рахунках суб’єктів господарювання та фізичних осіб (54 відсотки). Із них на долю суб’єктів господарювання припадає 74 відсотки.

Депозити до запитання є одночасно найдешевшим ресурсом, але в той же час таким, що не піддається прямим методам прогнозування. Тому, проводячи політику щодо залучення ресурсів, на думку автора, необхідно визначити оптимальну, ефективну комбінацію короткострокових і довгострокових вкладів, яка враховує ціну їх залучення та їх вплив на ліквідність банку.

Таблиця 2

Темпи росту та структура депозитів

комерційних банків у національній валюті

Роки | Депозити на рахунках суб’єктів господарювання та фізичних осіб | Всього | До запитання | Строкові | Сума,

млн. грн. | Темпи росту до поп. року | Сума,

млн. грн. | Питома вага | Темпи росту до поп. року | Сума,

млн. грн. | Питома вага | Темпи росту до поп. року | 1998 | 5046 | 100 | 3203 | 63,4 | 100 | 2123 | 36,6 | 100 | 1999 | 6830 | 135 | 4557 | 66,7 | 142 | 2612 | 33,3 | 123 | 2000 | 11433 | 167 | 7987 | 69,9 | 175 | 4004 | 30,1 | 153,3 | 2001 | 17265 | 151 | 10372 | 60,1 | 130 | 8960 | 29,9 | 223,7 | 2002 | 25409 | 147 | 13843 | 54,5 | 133 | 16888 | 45,5 | 188,5 | Примітка: Розраховано за даними: Бюлетень Національного банку України. – 2003. - № 3. – с. 113-114.

В дисертації обґрунтовано, що реальні витрати банку із залучення ресурсів для кредитних вкладень прямо пропорційні до середньозваженої ціни кредитних ресурсів та обернено пропорційні до норми відрахувань в обов’язкові резерви і до питомої ваги ресурсів, які не використовуються при кредитуванні (готівка в касі, ресурси, спрямовані у фондову складову тощо).

В дисертації робиться висновок, що важливим напрямком у формуванні ресурсної бази є активізація роботи із залучення кредитних ресурсів для забезпечення росту кредитних вкладень. Внаслідок того, що депозити є відносно дешевим джерелом формування кредитних ресурсів, їх залучення комерційними банками передбачає вирішення двох проблем – це забезпечення ресурсами необхідного обсягу кредитів та місця і методів їх мобілізації. Тому, автор прийшов до висновку, що для практичного вирішення цих проблем вітчизняним комерційним банкам потрібно: розширювати спектр цільових та заощаджувальних вкладів і депозитів, супутних послуг клієнтам, з переходом на комплексне їх обслуговування; використовувати ширший діапазон процентів за депозитами, рівень яких був би привабливим для клієнтів; забезпечити якісне інформаційне обслуговування клієнтів щодо умов залучення коштів, фінансової стабільності банку; розширення мережі комерційного банку шляхом відкриття філій та територіально відокремлених безбалансових відділень, максимально наближених до клієнтів.

У процесі аналізу обсягів та структури залучених грошових коштів у вклади та депозити, та впливу на них загальноекономічних факторів, автор приходить до висновку, що значний податковий тиск на товаровиробників, недосконалість податкової політики щодо підтримки вітчизняного товаровиробника змушують частину суб’єктів підприємницької діяльності працювати в “тіні”, вилучаючи при цьому значні кошти із банківського обороту. Окрім цього, на обсяги залучення коштів значний вплив мають взаємовідносини між банками та довіра до них з боку юридичних та фізичних осіб. Для повернення довіри населення, після банкрутства трастів (1994 р.) та банків (за період 1995 – 2000 рр.), зокрема системоутворюючого банку “Україна”, банків “Славянський”, “Інко”, “Градобанк” необхідно, перш за все, організувати роботу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у напрямку нарощування можливостей виплати вкладів та прискорення здійснення цієї операції.

З іншого боку, на обсяг і структуру залучених ресурсів впливає розміщення кредитних ресурсів. Прогнозована модель кредитного портфеля комерційного банку має бути забезпечена відповідною ресурсною базою.

В дисертації обґрунтовано, що залежно від можливостей прогнозування, ресурси поділяються на ресурси прямого індексного та непрямого прогнозування (на основі динамічних рядів). Під пряме прогнозування підпадає, як правило, власний капітал банку в розрізі основного та додаткового, включаючи резервні фонди та субординований борг, до непрямого – мобілізовані активи. Відправним моментом у прогнозуванні непрямим методом мобілізованих пасивів є визначення їх стабільної частини як бази для прогнозованого обсягу. Обсяги стабільної частини залучених ресурсів необхідно визначати на основі показників: середнього терміну зберігання депозиту, стійкості депозитної бази та оборотності депозитів. Чим більша диверсифікація депозитів за строками, тим стійкіші сукупні залишки за ними. Отже, дані коефіцієнти дають змогу оцінити реальну величину депозитів і вкладів на конкретну дату і в динаміці, і на основі базових даних, динаміки коштів, показників розмаху і мінливості коливань, спрогнозувати їх