МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ГЕТЬМАН Ольга Миколаївна

УДК. 336.71

ІНВЕСТИЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль - 2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі банківських інвестицій та обліку Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Пересада Анатолій Анатолійович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри банківських інвестицій

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Крупка Михайло Іванович,

завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету ім.. І. Франка

кандидат економічних наук, доцент

Зятковський Ігор Володимирович,

Тернопільська академія народного господарства,

Кафедра казначейської справи

Провідна установа | Національна академія державної податкової служби України, кафедра банківської справи, м. Ірпінь

Захист дисертації відбудеться 10 вересня 2004 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.082.03 у Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул.. Львівська, 11, ауд. 1219.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розіслано “9” серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент М.П. Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі переходу економіки України до ринкової моделі проблема залучення інвестицій та підйому на цій основі вітчизняного виробництва є центральною, саме від її успішного рішення залежить напрямок і темпи подальших економічно-соціальних перетворень в Україні і в кінцевому результаті політична стабільність суспільства. Рішення проблеми залучення інвестицій потребує розробки та впровадження в практику визначених стратегій реалізації інвестиційної діяльності, що ефективно забезпечує залучення і цільове використання інвестицій.

Саме кредитні установи у світовій практиці є значним сегментом на ринку інвестування та відіграють значну роль у цьому процесі. Українські банки мають ще незначний досвід у здійсненні інвестицій, але з кожним роком ці операції зростають. Такі дані підтверджуються не тільки цифровими показниками, а й значним зростанням відповідних служб та підрозділів у банківських установах. Поведінка комерційних банків на інвестиційному ринку значною мірою залежить від обраної ними інвестиційної стратегії, яка випливає із загальної стратегії банку і має вплив на формування інвестиційної політики, вибір шляхів її реалізації, форм і методів управління ресурсами.

Досліджуючи тему банківського інвестування та формування його стратегії, автор спирався на авторитетну думку українських вчених – економістів: І.А. Бланка, Б.В.Губського, О.В. Васюренко, М.П. Денисенка, Б.Л. Луціва, А.М. Мороза, А.А.Пересади, М.І.Савлука і багатьох інших. Крім того, для написання роботи вивчено праці російських економістів, таких як В.В. Бочаров, Ю.Ф. Касімов, В.М. Павлюченко, Ю.В. Рожков, Т.П.Любанова, Л.В. Мясоєдова, Ю.А. Олейнікова, В.В. Шеремет, А.Мертенс, В.Д. Шапіро та інших іноземних фахівців, зокрема, Т. Баррел, Х.У. Деріг, Г.Марковіц, П.М.Хавранек, У.Шарп, а також були взяті до уваги закони України та інші нормативні документи, що регламентують інвестиційну діяльність в Україні.

Водночас залишається невисвітленим широке коло питань, пов’язаних із управлінням інвестиціями та формуванням інвестиційної стратегії українських банків, а тому тема обраної дисертації є досить актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з виконанням наукових досліджень, передбачених планом науково-дослідної роботи Тернопільської академії народного господарства, в рамках держбюджетної теми кафедри банківських інвестицій та обліку “Дослідження і розробка науково-методичних основ обліку, аналізу та аудиту в комерційних банках України” (номер державної реєстрації №01021U007218) та її структурного підрозділу “Дослідження та вдосконалення методики аналізу основних банківських операцій та результатів діяльності банку”.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є визначення сутності стратегічного планування інвестиційних операцій українських комерційних банків. Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на їх досягнення:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є економічні відносини в процесі формування стратегії банківських інвестицій.

Предметом дослідження є діяльність банків на фінансовому ринку України при формуванні їх інвестиційних портфелів.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації складають сучасні теорії формування інвестиційного портфелю, класичні теорії та новітні підходи в обранні інвестиційної стратегії комерційного банку. У процесі дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, економіко-математичні методи. Обґрунтування основних засад формування інвестиційного портфелю комерційного банку проведено за допомогою порівняння, систематизації та узагальнення фактичних даних. Визначення ефективності цих інвестицій здійснювалося на основі ретроспективного аналізу інформації, статистичних методів, історико-логічної аргументації.

Інформаційну базу дослідження складають нормативні документи, що регулюють процес інвестування комерційними банками: Закони України, Укази Президента України, постанови та декрети Кабінету Міністрів України, інші законодавчі документи; матеріали та щорічна звітність діяльності українських банків.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі послідовно розкритті основні положення науково-теоретичного і практичного характеру, які у сукупності розкривають зміст та протиріччя, що мають місце у процесі формування стратегії банківського інвестування. До найбільш вагомих результатів, що характеризують науково-практичну новизну дисертаційної роботи, належать:

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Результатом вирішення завдань, визначених в дисертації, є розроблення методичних та практичних рекомендацій, які є внеском автора в теорію та практику банківської справи у сфері банківських інвестицій, управління банківським портфелем, формування інвестиційної стратегії.

Запропоновані у роботі рекомендації щодо вдосконалення здійснення банківських інвестицій прийняті до впровадження і рекомендуються комерційним банкам Головним управлінням зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації (Довідка № 287-1/01-19 від 10.11.03 р.), основні науково-практичні рекомендації щодо формування інвестиційної політики апробовані у філії “Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку” (Довідка №3373 від 25.11.03 р.), отримав схвальну оцінку і прийнятий до використання у практичній діяльності АКБ “Форум” новий підхід у підготовці стратегічного плану здійснення інвестиційної діяльності банку (Довідка №1003/2.4 від 16.07.04 р.). Нові формулювання та дослідження дисертації щодо визначення банківських інвестицій використовуються при викладанні навчальних дисциплін кафедри банківських інвестицій та обліку Тернопільської академії народного господарства: “Інвестування”, “Інвестиційна політика” (Довідка №126-25/1175 від 26.12.03р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні положення, висновки та наукові результати дослідження, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження та рекомендації автора щодо покращення інвестиційної діяльності та формування інвестиційної стратегії українських банків пройшли апробацію на всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (Львів, 2002 р.), “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта” (Дніпропетровськ, 2002 р.), “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003р.).

Наукові публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 робіт. Всі 7 статей опубліковано автором одноосібно, усі статті у фахових виданнях. Загальний обсяг надрукованих робіт становить 2,3 д.а.

Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 169 сторінок, у тому числі на 14 з них розміщено 13 таблиць, 16 ілюстрацій, 4 додатки, список використаних джерел із 145 найменувань.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету й основні завдання дисертації, викладено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади банківської інвестиційної діяльності” розглянуто теоретичні погляди на економічну сутність та функцій інвестицій, узагальнено класифікацію видів інвестицій, наведено принципи банківського інвестування.

У дисертації розглянуто різні підходи до визначення категорії “інвестиції”, а також проведено критичний аналіз традиційного на сьогоднішній день розуміння інвестицій, у результаті чого було уточнено дефініцію даної економічної категорії, в основу якої покладено чітке формулювання мети та об’єктів інвестиційних вкладень. Отже, інвестиції слід розглядати як комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які пов’язані з формуванням та використанням фінансових та інших ресурсів, що впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення. І метою інвестиційних вкладень є не тільки отримання в майбутньому доходів, але й досягнення соціальних переваг, тому що при реалізації інвестиційних проектів можна досягнути позитивного результату, який не піддається обрахуванню у грошовому вигляді.

Проаналізовано ступінь розвитку банківської системи за рівнем достатності банківського капіталу, що представлений процентним відношенням розміру капіталу до активів (див. табл.1).

У дисертаційній роботі визначено, що між різними видами і формами банківських інвестицій існує органічний взаємозв’язок, який базується на функціонуванні банківських інвестицій як самозростаючої вартості на умовах відшкодування і повернення з урахуванням змінної структури відносин власності. Цей зв’язок полягає у постійному перетворенні короткотермінових банківських фондів у середньо- і довготермінові інвестиції, а також диверсифікації активних банківських операцій за формами інвестицій, залежно від рівня їх доходності і ризику.

Таблиця 1

Характеристика рівня достатності капіталу банку

Рівень достатності капіталу | Норматив адекватності регуляти-вного капіталу Н2(не менше 8 %) | Норматив адекватності основного капіталу Н3(не менше 4 %)

Добре капіталізований банк | співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику, перевищує нормативне значення і становить не менше, ніж 17 % | Співвідношення основного капіталу до загальних активів банку більше, ніж нормативне значення і становить 8 відсотків та більше.

Достатньо капіталізованим банк | співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику, відповідає його нормативному значенню і становить не менше, ніж 8 відсотків або наближається до 17 відсотків; | Співвідношення основного капіталу до загальних активів банку становить не менше, ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.

Недокапіталізований банк | співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику, менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше, ніж 6 відсотків; | Співвідношення основного капіталу до загальних активів банку менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше, ніж 3 відсотки, або наближається до 4 відсотків. | Значно недокапіталізо-ваний банк | співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику, менше, ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 6 до 2 відсотків | Співвідношення основного капіталу до загальних активів банку менше, ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 відсотка; обсяг активів з негативною класифікацією До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції та дебіторська заборгованість, що класифіковані за ступенем ризику як “сумнівні”, “безнадійні”; прострочені понад 30 днів та сумнівні до отримання нараховані доходи; кошти, що розміщені на кореспондентських рахунках в банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах. Підставою для їх класифікації є нормативно-правові акти Національного банку та внутрішні положення банків. (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває у межах від 45 до 60% регулятивного капіталу банку.

Критично недокапіталізо-ваний банк | співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику, менше, ніж 2 відсотки; | Співвідношення основного капіталу до загальних активів банку менше, ніж 1,3 відсотка; обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 відсотків регулятивного капіталу банку. | На основі дослідження процесу інвестиційної діяльності комерційних банків України було зроблено висновок, що банківські інвестиції опосередковують процес використання тимчасово вільних грошових капіталів для фінансування (кредитування) капіталовкладень або іншої форми вкладень у реальні активи інвестиційних товарів безпосередньо для обслуговування процесу відтворення. Вони характеризуються пропозицією грошових фондів з боку банківської системи, котра виступає як продавець, і попитом на ці фонди з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців банківських інвестицій. На фондовому ринку формується попит і пропозиція на банківські кредити, портфельні та інші інвестиції банківських установ. Але для сучасних банківських інвестицій характерним є переважання в них кредитної форми, що обумовлено відносно слабким розвитком ринку цінних паперів.

У дисертації приділено увагу аналізу ризиків інвестиційної діяльності комерційних банків. Автор дотримується думки вчених-економістів, які розподіляють їх сукупність на дві групи: системний ризик, котрий пов’язаний із загальноекономічною і політичною ситуацією в країні, зі станом справ на ринку цінних паперів в цілому, і несистемний ризик, обумовлений фінансовим станом конкретного інвестора.

Ключове завдання формулювання стратегії полягає в пошуку шляхів подолання конкуренції на ринку і збільшенні прибутку. Тому стратегію банку можна визначити як концептуальну основу його діяльності, що визначає пріоритетні цілі та завдання діяльності й шляхи досягнення. Вона є доктриною прийняття ключових рішень щодо майбутніх ринків, продуктів, організаційної структури, прибутковості й управління ризиками для керівників банку на всіх рівнях його діяльності, тобто є основою всієї системи банківського менеджменту.

У другому розділі дисертації “Практика реалізації інвестиційної політики комерційними банками” здійснюється науковий аналіз етапів формування інвестиційної діяльності, економічний аналіз методів інвестиційної політики, моделювання управління інвестиційним портфелем.

Банківська система успішно функціонує й розвивається тільки в нормальній, здоровій економічній атмосфері. Без цих передумов банки не лише втрачають роль стимуляторів економічного розвитку, а й самі перетворюються на генератор інфляції та дестабілізації економіки в цілому. Стимулююча роль банків у розвитку економіки полягає в одночасному виконанні трьох взаємопов’язаних завдань: забезпечення своїм клієнтам – суб’єктам господарювання – довгострокової надійної діяльності; забезпечення високої ліквідності власної діяльності; забезпечення прибутковості власної діяльності й доходів на капітал акціонерів.

Стратегія інвестиційної діяльності комерційних банків зазнала змін відповідно до змін орієнтирів загальної інвестиційної ситуації у країні та формуванням загального економіко-правового базису. Інвестиційну активність в Україні, а отже, й комерційних банків, на нашу думку, можна поділити на три етапи:

І етап – (1991 р. – 1994 р.) зародження (створення комерційних банків, формування капіталу, вибір інвестиційної стратегії);

ІІ етап – (1994 р. – 1997 р.) формування (виникнення структурованої банківської системи, формування довгострокових перспектив розвитку комерційниїх банків);

ІІІ етап – (1997 р. до сьогодні) розвитку (створення економічних передумов стабілізації та розвитку інвестиційного ринку, остаточний вибір (вдосконалення) інвестиційної стратегії).

Використовуючи економічний аналіз, ми дійшли певних висновків і вносимо свої пропозиції щодо удосконалення законодавчої бази щодо регулюванню інвестиційної діяльності в цілому. На нашу думку, наступні законодавчі акти потребують певних змін:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Інвестиційна політика комерційного банку – це частина загальної економічної стратегії, яка визначає вибір і засоби реалізації найбільш раціональних шляхів оновлення і збільшення рівня самофінансування його інвестиційної діяльності і найбільш ефективних форм залучення коштів з різних джерел для здійснення інвестицій. Дана політика спрямована на забезпечення виживання комерційного банку в мінливому ринковому середовищі, на досягнення ним фінансової стійкості і створення умов для майбутнього розвитку. Отже, інвестиційна політика комерційного банку – це діяльність банку, яка базується на активних операціях з цінними паперами і спрямована на забезпечення доходності та ліквідності банківських капіталів з урахуванням фактору ризику.

Розглянуто типи портфелів різних інвесторів; методи впровадження інвестиційної політики (метод “драбини”, метод короткострокового акценту, метод довгострокового акценту, метод “штанги”); графіки доходності. І на основі цього, автор вважає за доцільне впровадити інструмент проведення активної політики, який називається “середньозваженим терміном погашення цінних паперів”. Побудова графіку доходності враховує тільки час, який залишився до погашення цінного паперу, а не потік доходу або надходження від нього. Графік кривої ставить ряд обмежень, наприклад, невизначеність того, яким чином формується крива, на кожен конкретний момент часу приймає той чи інший вигляд, а також можливість зміни кута та форми кривої у будь-який час. Але банк, в першу чергу, цікавить не те, скільки часу цінний папір буде знаходитись в обігу, а те, коли він буде приносити банку грошові надходження або дохід протягом часу його перебування у розпорядженні банку. Таку інформацію дає банку показник середньозваженого терміну погашення, тобто міри приведеної вартості цінного паперу або портфеля цінних паперів. Цей показник вимірює середню кількість часу, за яким всі потоки доходу за цінними паперами надходять до банку. В результаті банк володіє інформацією про те, як довго буде окупатися вартість придбаного цінного паперу.

Приведена вартість всіх очікуваних потоків доходу від цінного паперу або паперу, зваженого за часом надходження, визначається за формулою:

де D – середньозважений термін погашення;

Di – зміна ціни цінного паперу у процентному відношенні;

Dr – зміни процентної ставки.

В основу застосування показника середньозваженого терміну погашення цінного паперу покладена лінійна залежність між ринковими ставками проценту та ціною цінного паперу у процентному виразі, тобто зміни середньозваженого терміну погашення (D) призводить до пропорційної зміни ціни цінного паперу внаслідок аналогічної зміни процентних ставок ціни паперів на ринку.

Звідси, можна вивести формулу:

(2)

де D – середньозважений термін погашення;

?С – зміна ціни цінного паперу в процентному виразі;

?r – зміна процентної ставки;

r – розмір процентної ставки.

Середньозважений показник терміну погашення цінного паперу передбачає мінімізацію збитків банку, що можуть виникати у зв’язку із змінами процентної ставки, тобто є інструментом зниження відсоткового ризику. У розрахунках приймається, що середньозважений термін погашення окремого цінного паперу або портфеля інвестицій дорівнює тривалості періоду, що планується для збереження цінного паперу або всього портфеля. Показник середньозваженого терміну погашення усуває вплив ризику змін процентних ставок на дохід від цінного паперу, оскільки два ключових види ризику – відсотковий (або загроза падіння курсів цінних паперів) і реінвестиційний ризик (або можливість, що потоки доходу від цінних паперів будуть інвестуватися під менший процент) взаємопогашаються, коли середньозважений термін погашення встановлюється на рівні терміну зберігання цінного паперу. Якщо процентні ставки зростають, ринкова ціна цінних паперів знижується, але банк може реінвестувати доходи під більш високий ринковий відсоток. Якщо ж процентні ставки падають, банк змушений реінвестувати дохід під нижчі процентні ставки, ціна цінних паперів збільшується. У кінцевому результаті вплив цих факторів компенсує один одного і ціна портфеля інвестицій залишається без змін, тобто приросту доходу або збитки збалансовуються (погашаються) зниженням або підвищенням доходності реінвестування.

На нашу думку, поняття середньозваженого терміну погашення може застосовуватися в цілому до всього портфеля активів і хеджування змін процентних ставок. Але потрібно враховувати, що практичне застосування цього показника пов’язано з рядом обмежень.

Ефективне формування і стратегія управління інвестиційним портфелем є однією з проблем у сучасній теорії інвестицій. Деякі вчені називають портфелем інвестицій тільки сукупність коштів, що інвестовані у цінні папери; інші розглядають інвестиційний портфель як портфель реальних інвестиційних проектів – придбання основних фондів, землі і нематеріальних активів і портфель фінансових активів, який містить виключно цінні папери. При цьому портфель цінних паперів формується, як правило, пізніше, ніж портфель реальних інвестицій, після визначення загальної інвестиційної політики інвестора.

Розглянуто формування інвестиційного портфеля, що є завданням багатоваріантним, на процедуру якого впливає багато факторів: тип обраної стратегії та характер поведінки на ринку, уподобань, прихильності і фахових здібностей інвестора, володіння понятійним апаратом; обізнаності з нормативно-правовою базою, навичками маркетингових досліджень, інвестиційного менеджменту. Отже, формування портфеля інвестицій базується на прогнозах, типових методиках і процедурах та загальних рекомендаціях, але єдиного підходу немає. Існуючі теорії лише наближають інвестора до науково-обґрунтованих підходів, але остаточне рішення про вибір інвестиційної стратегії залишається за ним.

Аналізуючи модель Марковіца та Шарпа, ми дійшли висновків, що вона є ефективною та актуальною в умовах функціонування високоорганізованого, стабільного фондового ринку, якому притаманні прогнозованість, прозорість і стабільність. У країнах з перехідною економікою фондові ринки знаходяться на стадії становлення та розвитку, що безпосередньо стосується і ринку України. Недоліки, які супроводжують процеси формування ринку цінних паперів, не дозволяють безпосередньо користуватися моделлю Марковіца-Шарпа, коли виникають великі похибки, що викликані нестабільністю котирування цінних паперів на фондовому ринку в цілому.

На нашу думку, ці недоліки враховуються при застосуванні моделі, яка була запропонована В. Савчуком і В. Дудкою. Модель одержала назву Квазі-Шарп, оскільки деякими рисами вона нагадує модель Шарпа, сутність її ґрунтується на взаємозв’язку доходності кожного цінного папера з деякого набору N цінних паперів з дохідністю одиничного портфеля з цих паперів.

Дослідження показало, що в управлінні інвестиційним портфелем пріоритетним є не максимізація прибутку від інвестиційної діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку акціонерного товариства при достатньому рівні його фінансової надійності.

У третьому розділі “Вдосконалення умов реалізації інвестиційної політики комерційних банків” розглянуто шляхи вдосконалення, тенденції розвитку інвестиційної політики комерційних банків та формування інвестиційної стратегії комерційного банку на базі організації роботи інвестиційних банків.

Із проведеного аналізу можна дійти таких висновків. Джерелами формування ресурсної бази українських інвестиційних банків можуть стати міжбанківські кредити і дохід від випуску інвестиційними банками власних облігацій. А основними напрямами діяльності інвестиційних банків в Україні на сучасному етапі могли б стати: реструктурування українських підприємств, оскільки без реструктурування підприємства не зможуть ефективно працювати в ринкових умовах, а отже, воно стає імперативом економічного розвитку української економіки; розміщення цінних паперів реструктурованих підприємств; розміщення єврооблігаційних позик, оскільки вони є одним із найоптимальніших способів залучення капіталів на зарубіжних фінансових ринках.

Проаналізовано погляди в економічній літературі на процес формування інвестиційної стратегії комерційним банком, що проходить певні етапи, і виведено оптимальну схему цього процесу (див. рис 1.).

Формування та вибір інвестиційної стратегії комерційним банком є складним багаторівневим процесом, що виходить із поставлених стратегічних цілей інвестиційної діяльності, і в кінцевому результаті дає можливість для досягнення головної мети інвестиційної діяльності – максимізації прибутку при мінімальному ризику.

Рис 1. Основні етапи формування інвестиційної стратегії комерційним банком

В сучасних умовах зміни орієнтирів, напрямів інвестиційної діяльності, перегрупування сил і запровадження нових технологій, що супроводжують нові економічні умови розвитку комерційних банків у країні, прогнози вже можна вважати успішними, якщо вони близькі до реальності чи хоча б не повністю є помилковими. Загальна задача комерційного банку – розробка стратегічних напрямів розвитку банка на внутрішньому і зовнішньому ринках, враховуючи такі напрями:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Всі ці напрями, на нашу думку, потрібно постійно враховувати при розробці та перегляді стратегічного плану розвитку комерційного банка.

Основна мета інвестиційної стратегії – підтримка відповідних пропорцій між первинним і вторинним резервом, а також мінімізація інвестиційного ризику через диверсифікацію.

Важливим напрямом інвестиційної стратегії є підтримка ліквідності, забезпечення відповідної прибутковості інвестицій за рахунок диверсифікації (розподілу інвестиційного портфеля між різними фінансовими інструментами та іншими активами задля зниження ризику).

Основними напрямами стратегії операцій банку з цінними паперами є:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Розглянувши страхування інвестицій від ризиків, ми дійшли висновку, що страхування інвестицій від ризиків має стати обов’язковим компонентом стратегічного планування інвестицій комерційного банку. Це, в свою чергу, буде впливати на інвестиційні рішення й підвищувати рейтинг ризикових інвестиційних операцій комерційного банку і призведе до збільшення прибутку банку від цих операцій та підвищення рейтингу банку в цілому.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання вдосконалення інвестиційної стратегії комерційного банку, що дало змогу більш ґрунтовно підійти до пошуку шляхів розв’язання проблеми здійснення інвестиційних операцій комерційними банками в сучасних умовах розвитку України і сформувати такі висновки:

1. На основі вивчення різних підходів до трактування категорії “інвестиції” дане поняття одержало у дисертаційній роботі свій подальший розвиток. Інвестиції слід розглядати як комплекс заходів і дій юридичних та фізичних осіб, що інтегрує у собі різні економічні процеси, що впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення. А метою інвестиційних вкладень є не тільки отримання прибутку, але й досягнення соціального ефекту. Сутність банківських інвестицій полягає у забезпеченні переливання грошових капіталів від одних суб’єктів інвестиційних відносин (інвесторів, кредиторів) до інших (позичальників), що сприяє вирівнюванню норми прибутку між різними сферами підприємницької діяльності і створює об’єктивні умови для реалізації тенденції формування середньої норми прибутку в народногосподарській сфері. Виявлена різниця між інвестиційними банківськими операціями і кредитними операціями банку – під інвестиційними банківськими операціями розуміють ті з них, в яких банки виступають в ролі ініціаторів вкладення грошових коштів, на відмінну від кредитних операцій, де ініціатива в отриманні коштів виходить зі сторони позичальника.

2. Для посилення ефективності діяльності комерційних банків в інвестиційній сфері уточнені основні характеристики інвестиційної діяльності комерційних банків. Будь-які інвестиційні рішення пов’язані з тим, що банк-інвестор приймає на себе ту чи іншу величину інвестиційних ризиків. Очікування втрат, співвідношення ймовірності їх виникнення з очікуваним доходом складають основу інвестиційних рішень банку. В зв’язку з цим виділено системний і несистемний ризики, і запропоновано виділяти ризик-менеджмент.

3. Стратегічне планування інвестиційної діяльності забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивацій і контролю, які орієнтовані на розроблення стратегічних планів. Динамічний процес стратегічного планування є тим корегуючим фактором, від якого залежать скоординовані і ефективні управлінські функції. Організація в цілому і окремі люди, не використовуючи переваги стратегічного планування, будуть позбавлені чіткого способу оцінки цілі і напряму діяльності корпоративного підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації. Реалії економічного становища нашої країни засвідчують, що стратегічне планування стає все більш актуальним для українських банків, які за допомогою нього можуть конкурувати як між собою, так і з іноземними банками.

4. Проведений аналіз найважливіших макроекономічних показників розвитку України та формування інвестиційного потенціалу за період з 1991 року до наших днів показав, що в нашій країні спостерігається певна закономірність у розвитку економічних процесів. Інвестиційні процеси в Україні, а отже, і діяльність комерційних банків в цій сфері, можна поділити на три етапи:

І етап – (1991 р. – 1994 р.) зародження (створення комерційних банків, формування капіталу, вибір інвестиційної стратегії);

ІІ етап – (1994 р. – 1997 р.) формування (виникнення структурованої банківської системи, формування довгострокових перспектив розвитку комерційних банків);

ІІІ етап – (1997 р. до сьогодні) розвитку (створення економічних передумов стабілізації та розвитку інвестиційного ринку, остаточний вибір (вдосконалення) інвестиційної стратегії).

Стратегія інвестиційної діяльності комерційних банків зазнала змін відповідно до змін орієнтирів загальної інвестиційної ситуації у країні та формуванням загального економіко-правового базису. На основі цього запропоновано заходи щодо удосконалення законодавчої бази у сфері банківського інвестування нормативних документів.

5. На основі дослідження процесу інвестування в комерційних банках зроблено економічний аналіз методів інвестиційної політики комерційних банків України. При цьому виведена формула середньозваженого терміну погашення цінного паперу, що дозволить досягти мінімізації збитків комерційного банку.

6. Формування інвестиційного портфеля є завданням багатоваріантним, на процедуру якого впливає багато факторів: тип обраної стратегії та характер поведінки на ринку; уподобань і прихильності; фахових здібностей інвестора; володіння понятійним апаратом; обізнаності з нормативно-правовою базою; навичками маркетингових досліджень; інвестиційного менеджменту. Отже, формування портфеля інвестицій базується на прогнозах, типових методиках і процедурах та загальних рекомендаціях, але єдиного підходу не існує. Існуючі теорії лише наближають інвестора до науково-обгрунтованих підходів, але остаточне рішення про вибір інвестиційної стратегії залишається за ним.

7. У дослідженні виділено такі основні характеристики інвестиційних банків: концентрація більшості видів діяльності на ринку цінних паперів і на деяких інших фінансових ринках, які визначені у законодавстві; головним видом визнається діяльність щодо залучення фінансових джерел за допомогою цінних паперів; здійснення переважної частини інвестиційних операцій, насамперед, на гуртових фінансових ринках; пріоритетність середньо- і довгострокових вкладень; недержавні цінні папери є основою інвестиційного портфеля банку.

8. При аналізі різних підходів до формування інвестиційної стратегії і з метою активізації діяльності банків в інвестиційній сфері, оптимізована і розширена схема формування інвестиційної стратегії, що включила в себе такі етапи: визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності; аналіз визначення можливостей і методів реалізації цілей інвестиційної діяльності за рахунок різних джерел; визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії; конкретизації інвестиційної стратегії за періодами її впровадження; аналіз і оцінка стратегічних альтернатив (враховуючи зовнішнє і внутрішнє середовища); вибір стратегії; контроль за здійсненням розробленої інвестиційної стратегії.

9. Рішення проблеми ліквідності виражається у створенні системи контролю за притоком ресурсів та їх розміщенням, наданні кредитів за строками у зв’язку зі структурою ресурсів, у підвищенні якості кредитного портфеля, у розширенні валютного потенціалу банка за рахунок збільшення статутного капіталу у валюті, розширення клієнтури зі значними валютними коштами, кредитуванні підприємств зі стійким фінансовим положенням та досвідом довгострокової взаємодії з банком, розробці реальної інвестиційної політики. В зв’язку з цим, основною метою інвестиційної стратегії є підтримка відповідних пропорцій між первинним і вторинним резервом, а також мінімізація інвестиційного ризику через диверсифікацію. Визначено доцільність страхування майбутнього доходу від інвестицій в комерційному банку.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

О.М. Гетьман. Інвестиційні стратегії комерційних банків України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Тернопільська академія народного господарства. – Тернопіль, 2004.

Дисертаційна робота присвячена питанням інвестиційних стратегій комерційних банків України. Розглянуто економічну сутність стратегії планування банківських інвестицій, основи організації інвестиційної діяльності комерційних банків. Дано аналітичну оцінку інвестиційній діяльності комерційних банків України. Проаналізовані методи інвестиційної політики комерційних банків як основи стратегічного планування інвестиційних операцій комерційного банку. Досліджено правове забезпечення інвестиційної діяльності в цілому та методів управління інвестиційним портфелем.

Розглянуто механізм вдосконалення інвестиційної політики комерційних банків України. Обґрунтовано основні напрями діяльності та розвитку інвестиційних банків України. Запропоновано практичні рекомендації щодо розвитку стратегічного планування інноваційно-інвестиційних операцій комерційних банків України.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційні операції, стратегічне планування, інвестиційна стратегія, інвестиційна політика, портфель інвестицій, управління портфелем.

АННОТАЦИЯ

О.М. Гетьман. Инвестиционные стратегии коммерческих банков Украины. – Рукопись.

Диссертация на присваивание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит. – Тернопольская академия народного хозяйства. – Тернополь, 2003.

В диссертационном исследовании освещенные теоретические и практические вопросы инвестиционных операций коммерческих банков Украины.

Диссертационное исследование посвященное вопросам инвестиционных операций коммерческих банков Украины. Рассмотрена экономическая сущность, стратегии планирования банковских инвестиций, основы организации инвестиционной деятельности коммерческих банков.

Дана аналитическая оценка инвестиционной деятельности коммерческих банков Украины. Проанализированные методы инвестиционной политики коммерческих банков как основы стратегического планирования инвестиционных операций коммерческого банка.

Исследовано правовое обеспечение инвестиционной деятельности в целом и методов управления инвестиционным портфелем.

Рассмотрен механизм усовершенствования инвестиционной политики коммерческих банков Украины. Обоснованы основные направления деятельности и развития инвестиционных банков Украины.

При анализе различных подходов к формированию инвестицинной стратегии