МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

ГРУЗЄВА ТЕТЯНА СТЕПАНІВНА

УДК 614.2.312.6.000.32/34.000.3

ОБГРУНТУВАННЯ ТА РОЗРОБКА СИСТЕМИ ДОСЯГНЕННЯ РІВНОСТІ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ СТРАТИФІКАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

14.02.03 – соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському інституті громадського здоров’я, Міністерство охорони здоров’я України.

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор

Пономаренко Віктор Михайлович,

Український інститут громадського здоров’я

МОЗ України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Криштопа Борис Павлович, Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри управління охороною здоров’я;

доктор медичних наук, професор Сайдакова Наталія Олександрівна, Інститут урології АМН України, головний науковий співробітник відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи;

доктор медичних наук, професор Солоненко Іван Миколайович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри управління охороною здоров’я.

Провідна установа

Дніпропетровська державна медична академія, кафедра соціальної медицини, організації і управління охорони здоров’я, МОЗ України, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “1” квітня 2004 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, м.Київ-57, пр-т Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: 04057, м.Київ-57, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий “27” лютого 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Анісімов Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здоров’я населення є одним з провідних чинників сталого розвитку суспільства, пріоритетом соціальної політики держави. Особливості і тенденції громадського здоров’я є основою для обгрунтування програм розвитку охорони здоров’я, забезпечення населення якісною і доступною медичною допомогою.

Фундаментальні дослідження Лісіцина Ю.П., Максимової Т.М., Мюрея К., Далгрена Г., Уайтхед М., інших дослідників лягли в основу формування політики в охороні здоров’я зарубіжних країн. В Україні різнобічні аспекти популяційного здоров’я та його охорони досліджуються в роботах Гончарука Є.Г., Москаленка В.Ф., Романенка А.Ю., Кундієва Ю.І., Сердюка А.М., Вороненка Ю.В., Криштопи Б.П., Пономаренка В.М., Лехан В.М., Сайдакової Н.О., Солоненка І.М., Нагорної А.М., Смирнової І.П. та інших.

Кардинальні зміни, які відбулися в диференціації суспільства за рівнем матеріального добробуту, суттєві зрушення в здоров’ї населення та умовах життя, зростання впливу на них соціально-економічних чинників вимагають комплексного підходу до вивчення особливостей та відмінностей здоров’я різних груп населення. Потребує визначення ступінь впливу окремих детермінант на показники здоров’я. Встановлення відмінностей у показниках здоров’я окремих прошарків населення є необхідним для виявлення масштабів нерівності в здоров’ї, визначення диференційованих потреб у різних видах медичного обслуговування, розрахунків необхідних ресурсів і обгрунтування системи заходів щодо досягнення рівності в охороні здоров’я, тобто створення рівних можливостей усім для досягнення свого повного потенціалу здоров’я та доступної і якісної медичної допомоги. На вирішення цих завдань націлює політика ВООЗ “Здоров’я для всіх на ХХІ століття”, яка проголосила досягнення справедливості і рівності в питаннях охорони здоров’я одним з пріоритетних завдань. Воно передбачає скорочення в усіх країнах відмінностей в показниках здоров’я різних груп населення, принаймні, на чверть, за рахунок значного поліпшення здоров’я вразливих прошарків населення.

Актуальність цього завдання для України обумовлена реальною ситуацією щодо розшарування населення за рівнями доходів, погіршенням умов життя і рівня популяційного здоров’я та основними напрямами соціальної політики, накресленими стратегічними документами державного рівня – Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України (2000), указами Президента України, Програмою діяльності Уряду “Відкритість. Дієвість. Результативність” (2003).

Згідно із статистичними даними, середньодушові сукупні витрати переважної більшості населення країни є нижчими прожиткового мінімуму, а витрати найбільш і найменш забезпеченого населення суттєво відрізняються. Стратифікація за майновим цензом позначається на якості життя малозабезпечених, негативно впливає на стан їхнього здоров’я, обумовлюючи нерівність в охороні здоров’я. На скорочення масштабів нерівності, задоволення першочергових потреб різних контингентів населення спрямована Стратегія подолання бідності в Україні та Комплексна програма забезпечення її реалізації. Серед заходів Програми важлива роль відводиться забезпеченню конституційних прав громадян, у т.ч. на охорону здоров’я, підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих прошарків населення.

Відсутність в Україні багатопланових комплексних соціально-гігієнічних досліджень стану здоров’я різних контингентів населення в умовах соціальної стратифікації суспільства, необхідність визначення диференційованих потреб у різних видах медичної допомоги для обгрунтування заходів щодо скорочення нерівності в охороні здоров’я обумовили актуальність дослідження, визначили його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в рамках науково-дослідних робіт Українського інституту громадського здоров’я: “Обгрунтувати та розробити програму реформування галузі охорони здоров’я і забезпечити її наукове супроводження” (№ держреєстрації 0197U015256); “Розробка наукових основ організації проведення та вивчення здоров’я населення в зв’язку з Всеукраїнським переписом 2001 року” (№ держреєстрації 0199U000524); “Науково-методичне забезпечення моніторингу виконання Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки” (№ держреєстрації 0103V000861); “Вивчення стану здоровя та якості життя населення України за програмою моніторингу виконання Європейської політики “Здоровя для всіх в 21-му сторіччі” (№ держреєстрації 0101V000916). Дисертант є співвиконавцем вказаних тем.

Мета дослідження: наукове обгрунтування системи заходів щодо досягнення рівності в охороні здоров’я різних груп населення на основі вивчення особливостей та закономірностей формування здоров’я і впливу на нього основних чинників.

Завдання дослідження:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є стан здоров’я регіональних, статево-вікових, соціальних груп населення України; детермінанти здоров’я; система охорони здоров’я.

Предмет дослідження: захворюваність, інвалідність, смертність населення; спосіб життя, умови життя та праці, екологічні детермінанти; обсяги та потреби в медичній і медико-соціальній допомозі; правові, нормативні, медико-організаційні, ресурсні компоненти системи охорони здоров’я.

Методи дослідження: системного підходу, медико-статистичний, соціологічний, експертних оцінок, контент-аналізу, економічний, структурно-логічного аналізу. Отримані дані оброблені з використанням методу кореляції, коефіцієнтів Cтьюдента, Пірсона для оцінки вірогідності результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше в Україні:

-

-

-

-

-

-

Теоретичне значення роботи полягає у встановленні закономірностей формування громадського здоров’я в умовах стратифікації суспільства, сили впливу окремих детермінант на показники здоров’я, що суттєво доповнює теорію соціальної медицини та організації охорони здоров’я, в обгрунтуванні напрямів і механізмів досягнення рівності в питаннях охорони здоров’я.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони стали підставою для:

-

-

-

-

-

-

-

Впровадження результатів дослідження здійснено на державному, галузевому та регіональному рівнях.

На державному рівні при підготовці:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

На галузевому рівні при розробці:

-

-

-

-

-

-

-

Навчально-методичний посібник та монографії, видані за матеріалами дослідження, використовуються у навчальному процесі на кафедрах: медичної статистики Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, соціальної медицини та організації охорони здоров’я Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, соціальної медицини та економіки охорони здоров’я Медичного інституту Української асоціації народної медицини, соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я Львівського державного медичного університету ім. Д. Галицького.

На регіональному рівні: при підготовці 27 регіональних міжгалузевих комплексних програм “Здоров’я нації”, при вивченні та аналізі стану здоров’я населення, розрахунках гарантованого обсягу медичної допомоги населенню окремих адміністративних територій відповідно до розроблених методик.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно визначила напрям і програму дослідження, його мету і завдання, етапність їх реалізації з позицій системного підходу. Дослідила науково-інформаційні джерела з проблеми вивчення здоров’я та обгрунтування заходів щодо його збереження. Під науковим керівництвом і за безпосередньої участі автора розроблено методологічні засади та методичні підходи до вивчення здоров’я в умовах соціальної стратифікації суспільства, інструментарій дослідження та організовано його проведення. Автор була координатором в межах України і безпосереднім учасником збору первинної документації, проведення медичних оглядів населення та медико-соціологічних досліджень. Науково обгрунтувала і розробила програму обробки та аналізу матеріалів. Автором особисто визначено відмінності в стані здоров’я окремих соціально-економічних груп населення та встановлено кореляційні зв’язки між показниками здоров’я і його детермінантами, розраховано потребу в медичній і медико-соціальній допомозі, сформовано принципи і напрями системи досягнення рівності в охороні здоров’я. Самостійно здійснено медико-статистичне опрацювання матеріалу, аналіз та узагальнення результатів, формування висновків і практичних рекомендацій, оформлення дисертаційної роботи та автореферату.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертації опубліковані та доповідалися на науково-практичних форумах різних рівнів:

-

-

-

Матеріали дисертації обговорені на апаратних нарадах Міністерства охорони здоров’я України (07.05.2001 р. та 08.10.2001 р.).

Публікації. Отримані результати дослідження висвітлені у 108 наукових працях, у тому числі в 11 монографіях, в 21 статті у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, з яких 11 – самостійних, в 5 методичних рекомен-даціях, 71 – в матеріалах та тезах науково-практичних форумів різних рівнів.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, 8 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, додатків, покажчика літератури, який містить 497 джерел, у тому числі 304 вітчизняних, 193 зарубіжних, 16 документів, які підтверджують впровадження результатів дослідження у практику охорони здоров’я, 12 додатків. Дисертація викладена на 432 сторінках, обсяг основного тексту – на 288 сторінках. Робота проілюстрована 42 рисунками і 57 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, обсяг та методи дослідження. Для досягнення мети розроблено спеціальну програму з використанням системного підходу (рис. 1), яка забезпечила можливість отримання достатньої за обсягом достовірної інформації для поетапного вирішення усіх поставлених у роботі завдань. В основу програми покладено вивчення здоров’я у взаємозв’язку з різноманітними чинниками, які його визначають, виявлення відмінностей у стані здоров’я різних контингентів населення та потреб у медичному та медико-соціальному обслуговуванні як важливих складових досягнення рівності в охороні здоров’я.

Дослідженням охоплено різні статево-вікові, територіальні групи населення України із застосуванням вибіркового методу дослідження шляхом випадкового відбору (рис. 2). Розподіл вибіркових сукупностей на території країни здійснено з урахуванням соціально-економічного розвитку регіонів та медико-демографічних характеристик. Розрахунки обсягів вибіркових сукупностей, які складали по 25 тис. міського та сільського населення на базових територіях дослідження, забезпечили репрезентативність отриманих даних. Персональний облік осіб вибіркової сукупності та підбір документів на одну особу дозволив визначити увесь спектр характеристик здоров’я і вплив на нього соціально-гігієнічних чинників.

Джерелами інформації стали первинна облікова документація лікувально-профілактичних закладів, результати експертизи здоров’я вибіркових контингентів населення та дані медико-соціологічних досліджень, офіційна статистична звітна інформація, документація санітарно-епідеміологічної служби.

Стан здоров’я населення вивчався за даними звертань у лікувально-профілактичні заклади усіх рівнів протягом річного періоду спостереження, за матеріалами поглиблених медичних оглядів вибіркових контингентів населення спеціалістами високої кваліфікації та за результатами самооцінки здоров’я, отриманої у ході медико-соціологічних досліджень. Розподіл населення за соціально-економічними характеристиками здійснено відповідно до даних соціально-гігієнічного анкетування з визначенням приналежності до певної соціальної групи, рівня освіти та матеріальної забезпеченості, з урахуванням прожиткового мінімуму, середньої та мінімальної заробітної плати, доходу, який дає право на соціальну допомогу.

Проведення поглиблених медичних оглядів дало можливість комплексно оцінити стан здоров’я населення. Стандартизація підходів до діагностики досягнута здійсненням єдиної програми лабораторного і клінічного обстеження та персонального обліку у формі уніфікованого документу. Оглядами та анкетуванням у 4 регіонах дослідження було охоплено 40 тис. осіб. Розроблено і використано спеціальні документи: “Карта поособового обліку”, “Карта звертань”, “Карта медичного огляду”, “Анкета соціально-гігієнічних умов життя”.

Визначення потреби у медичній допомозі грунтувалося на об’єктивному стані здоров’я хворих та адекватних обсягах медичного обслуговування, рекомендованих лікарями.

Обгрунтування системи досягнення рівності в охороні здоров’я здійснювалося на основі виявлених закономірностей формування здоров’я, впливу на нього основних чинників в умовах стратифікації, потреб у медичній допомозі та думки працівників охорони здоров’я щодо шляхів поліпшення здоров’я населення.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз міжнародного та національних законодавств щодо права на здоров’я дозволив встановити його обсяг та принциповий зміст. Дослідженням встановлено, що незважаючи на сформовану в цілому нормативно-правову базу охорони здоров’я України, її розбудова супроводжувалася відсутністю державних гарантій та чітких механізмів реалізації, узгодженості між собою різних нормативно-правових актів. Це потребувало обгрунтування і впровадження правових механізмів забезпечення рівних можливостей в охороні здоров’я усіх прошарків населення.

Аналіз стану здоров’я населення України у порівнянні з іншими країнами Європейського регіону свідчить про наявність спільних загальних тенденцій щодо поширеності хвороб і суттєвих відмінностей у показниках смертності населення та середньої тривалості життя. Сучасну структуру захворюваності населення України формують хронічні неінфекційні хвороби, провідними з яких є хвороби системи кровообігу, хронічні хвороби органів дихання та травлення, ендокринні, ревматичні, алергічні захворювання, новоутворення, що співпадає з загальноєвропейськими тенденціями. Розрив у середній тривалості життя між розвиненими європейськими та колишніми пострадянськими країнами становив у 2001 р. 7,2 року при народженні і 10,2 року у віці 65 років.

Встановлено, що показники здоров’я населення на популяційному рівні корелюють з макроекономічними детермінантами. У країнах, де розмір ВВП на душу населення перевищує 27 тис. дол. США, а частка його витрат на охорону здоров’я є більшою 7%, здоров’я населення характеризується низьким рівнем смертності і довгою тривалістю життя. У державах з активними процесами трансформації суспільства погіршення соціально-економічних показників негативно позначалося на здоров’ї громадян та поглиблювало відмінності в показниках здоров’я. Такі тенденції в останнє десятиліття мали місце у країнах центральної і східної Європи та нових незалежних державах.

Дослідженням встановлено суттєві відмінності у рівні популяційного здоров’я населення різних адміністративних територій України. Аналіз даних Всеукраїнського перепису 2001 р. і попередніх переписів дозволив уточнити чисельність та склад населення України, визначити якісні характеристики медико-демографічних процесів відтворення населення, виявити динамічні зрушення у складі населення та параметрах здоров’я.

Результати свідчать про скорочення загальної чисельності населення в міжпереписний період на 3,2 млн осіб, зменшення частки дитячого населення у віковій структурі з 21,6% до 16,5%, збільшення частки населення працездатного і старших працездатного віку з 60,6 до 62,1% та з 18,0% до 21,4% відповідно.

Народжуваність населення зменшилася з 13,3 до 7,7 на 1000 жителів, тобто на 42,1%, з найбільшими темпами у південно-східному (-49,2%), найнижчими – у західному регіоні (-36,9%).

Аналіз сучасної медико-демографічної ситуації виявив, що смертність населення України в основному визначають хвороби системи кровообігу (944,0 на 100 тис.), новоутворення (179,4), нещасні випадки, травми та отруєння (155,4), які в загальній структурі смертності становили відповідно 61,3%, 12,8% та 10,1%.

Дослідження темпів змін показників смертності в міжпереписні періоди дозволило встановити значне їх зростання протягом останнього десятиліття. Так, якщо в період 1979-1989 рр. приріст загального рівня смертності становив 2,2%, то в наступний міжпереписний період досягнув 31,9%, у т.ч. за класом хвороб системи кровообігу (-2,2% та +41,1% відповідно), нещасних випадків, травм та отруєнь (-7,6% та +53,2%). За розрахунками, з використанням методу найменших квадратів, щорічне зростання смертності в період 1989-2001 рр. становило 2,0%, зниження народжуваності – 4,6% (рис.3).

Аналіз особливостей смертності дозволив виявити провідні її причини в окремих статево-вікових групах.

Встановлено перевищення рівнів смертності сільського населення над міським на 34,6%, у т.ч. з окремих причин.

Аналіз регіональних особливостей виявив високі рівні смертності у областях південно-східного (17,2 на 1000 населення) і центрального (16,6) регіонів, близькі до середніх в Україні – у південному регіоні (15,7) та нижчі за середні – у західному регіоні (13,0) і столиці держави (10,4).

Природний убуток населення досягнув в 2001 р. 7,6‰, з найбільшим значенням у південно-східному регіоні (-10,9‰), найнижчим – у західному (-1,7‰).

Існуючі тенденції закономірно виводять проблему медико-демографічної ситуації за межі лише охорони здоров’я, до рівня предмету національної безпеки.

Аналіз показників захворюваності за даними звертань засвідчив, що основу її структури формували хвороби органів дихання (42,8%), системи кровообігу (7,2%), травми та отруєння (6,3%), хвороби сечостатевої системи (6,2%), шкіри і підшкірної клітковини (6,0%), кістково-м’язової системи та сполучної тканини (4,8%), ока та його придаткового апарату (4,7%). На вказані класи хвороб припадало 78,0% усіх первинних захворювань. У структурі поширеності хвороб переважали хвороби системи кровообігу (25,9%), органів дихання (22,7%), органів травлення (9,2%), кістково-м’язової системи та сполучної тканини (5,7%), ока і його придаткового апарату (5,2%), сечостатевої системи (5,1%).

У міжпереписний період у структурі поширеності хвороб послідовно наростала частка ендогенної патології, зокрема хвороб системи кровообігу, новоутворень внаслідок значної поширеності факторів ризику. Рівень захво-рюваності та поширеності серцево-судинної патології в період 1989-2001 рр. збільшився в 2,1 разу та 2,5 разу, новоутворень – в 1,3 разу та 1,2 разу, хвороб крові та кровотворних органів – в 2,9 разу та 3,4 разу відповідно. Збільшилася частота екологічно детермінованої патології як результат впливу негативних чинників навколишнього середовища проживання. Захворюваність на природжені вади розвитку в міжпереписний період зросла в 1,6 разу, бронхіальної астми – в 1,4 разу, хронічного бронхіту – в 1,2 разу. Частішою стала поява соціально детермінованих та небезпечних нозологічних форм. Захворюваність на туберкульоз зросла в 2 рази, поширеність – в 1,4 разу, смертність – в 2,8 разу. Частота появи захворювань на сифіліс збільшилася в 12,9 разу. Захворюваність на СНІД зросла з 1996 р. до 2001 р. у 6,3 разу.

Аналіз показників тимчасової непрацездатності свідчить про тенденцію до скорочення випадків і днів непрацездатності на 100 працюючих на 45,5% та 31,6% відповідно. Первинна інвалідність зросла з 39,4 до 42,9 випадку на 100 тис.

Виявлено найвищі показники захворюваності за звертаннями у мешканців столиці (87,2 тис. на 100 тис.), високі – у населення центрального регіону (82,5 тис.), близькі до середньодержавних – у західному регіоні (69,5 тис.), невисокі – у південному (62,5 тис.) і південно-східному (59,8 тис.) регіонах. Встановлено регіональні особливості захворюваності та поширеності певних видів патології.

Рівні захворюваності міського населення за звертаннями перевищували аналогічні показники у сільського в цілому на 45,9%, у т.ч. з переважної більшості класів хвороб, за винятком хвороб крові та кровотворних органів, ендокринної патології, ускладнень вагітності та пологів. Виявлено суттєві відмінності у рівнях захворюваності дитячого населення у міській та сільській місцевостях (в 1,7 разу). Встановлено повікові показники поширеності патології, їх особливості в залежності від статі, місця проживання, виду патології.

Виявлено частоту хронічних захворювань за даними медичних оглядів (1846,5 випадку на 1000 обстежених), значну поширеність її серед дітей, у т.ч хвороб органів дихання 110,4 випадку на 1000, ока і його придаткового апарату – 63,2, органів травлення – 43,2, кістково-м’язової системи і сполучної тканини – 38,7, шкіри і підшкірної клітковини – 35,2, сечостатевої системи – 14,1, вуха та соскоподібного відростка – 6,4 випадку відповідно. Встановлено інтенсивне зростання хронічної патології зі збільшенням віку, її особливості за статтю.

Рівень хронічних хвороб, виявлених на медичних оглядах, серед сільського населення порівняно з міським був на 20,2% вищим. Особливістю сучасної хронічної патології є її комплексність. Зокрема, гіпертонічна хвороба у поєднанні з ожирінням зустрічається у 2,5 разу частіше, ніж самостійно, хронічний гастрит у поєднанні з грижею – у 3,3 разу.

Вивчення захворюваності за даними медико-соціологічного опитування дозволило виявити самооцінку свого здоров’я різними групами населення, поширеність окремих патологічних станів, поширеність і причини життєвих обмежень та можливості їх корекції.

Результати опитування батьків засвідчили, що частка дітей, які не хворіли протягом року, становила лише 9,8%. Переважна частина дітей (72,3%) хворіла на гострі хвороби органів дихання. Наявність у дітей дошкільного віку хронічних хвороб підтвердили 33,2% матерів. Серед причин їх виникнення названі негативний вплив довкілля, незадовільне харчування, погані житлові умови, спадковість. Встановлено, що кількісні показники поширеності патології за даними опитувань і медичних оглядів населення є досить близькими за переважним числом нозологічних форм, що дає підстави рекомендувати їх як один з методів для оцінки стану здоров’я.

Вивчення можливостей реалізації життєвої програми індивідуума, у т.ч. соціальної і біологічної, виявило наявність значних їх обмежень у зв’язку зі станом здоров’я.

Проведено вивчення соціально-економічних характеристик вибіркових сукупностей населення у взаємозв’язку з показниками здоров’я. Для усунення впливу статево-вікових чинників, дані порівнювалися в групах з однаковим складом, зокрема дітей 0-14 років, дорослого населення 30-49 років з пропорційним представленням за статтю. В результаті медико-соціологічного дослідження виявлено, що у 2001 р. 19,1% осіб вибіркової сукупності мали прибуток до125,0 грн, у т.ч. 1,5% до 50,0 грн, 39,3% – отримували прибуток на рівні 125,1-200 грн, 22,4% – від 200,1 до 311,0 грн і 19,2% – вище прожиткового мінімуму, тобто більше 311,1 грн.

Встановлено, що з рівнем матеріального добробуту населення тісно пов’язані інші характеристики соціально-економічного статусу, зокрема, рівень освіти і професійна приналежність. Показано, що соціально-економічний статус населення суттєво впливав на умови життя. Серед осіб з низькими прибутками більшою була частка тих, хто проживав у загальних квартирах і гуртожитках (8,6%), у малих за розміром житлових приміщеннях (33,5%), з незручним плануванням (25,7%), холодом (39,6%).

Серед причин незадоволеності роботою малозабезпечені у переважній більшості вказували на матеріальну незадоволеність (86,3%) та перевантаження (63,5%), тоді як серед осіб із середніми достатками і вище середніх – відсутність часу на виконання сімейних обов’язків (73,1%) і високе нервове-психічне навантаження (56,4%).

Не мали професійних шкідливостей за результатами опитувань лише 12,5% осіб з низькими достатками. Проте нервово-емоційна напруга відмічалася у всіх групах населення з більшою частотою у осіб з високими доходами.

Встановлено, що населення з низькими доходами проживало в гірших екологічних умовах, поблизу великих магістралей, у зонах підвищеного шуму та забруднення повітря.

Виявлено значні відмінності у якісних та кількісних характеристиках харчування, тенденції до збільшення споживання м’яса, молока, фруктів із збільшенням рівня добробуту сім’ї. На брак коштів, як причину поганої якості харчування сім’ї, вказали 89,3% респондентів із сімей з низькими і 77,8% нижчими за середні доходами, 40,7% сімей з середніми доходами і 5,2% – з вищими за середні. Встановлено значний соціальний градієнт у якісному забезпеченні продуктами дітей з сімей різного достатку.

Аналіз матеріального стану виявив, що можливість задовольнити усі основні потреби сім’ї за рахунок сімейного бюджету мали 23,5% опитаних, потреби лише у харчуванні – 51,8%. Обмежували себе у харчуванні 24,7% респондентів.

Встановлено суттєву різницю в можливостях повноцінного відпочинку у групах населення з різними доходами. Фінансові можливості багато в чому визначають спосіб життя населення, задоволення культурних потреб.

Встановлено, що серед осіб з низькими доходами значно поширені тютюнопаління та зловживання алкоголем. Палять 66,2% осіб з найменшими доходами, 32,5% – з високими. Найінтенсивніше процес паління відбувається у чоловіків з малозабезпечених сімей, у жінок – з сімей високого достатку.

Вивчення вживання алкоголю населенням не виявило суттєвої різниці у частці тих, хто його вживає, серед груп з різним рівнем матеріального становища. Проте частота вживання алкоголю, міцність та дози спиртних напоїв в окремих групах суттєво відрізняються, що негативно позначається на здоров’ї вказаних контингентів та сімейних сосунках.

Вивчення соціально-психологічних характеристик життя дозволило виявити значну поширеність стресових ситуацій серед населення.

Серед осіб з найнижчими рівнями доходів задоволеними життям були лише 2,3% респондентів, тоді як незадоволеними – 34,6% і дуже незадоволеними – 45,1%. Водночас більшість осіб з високими прибутками висловили задоволеність життям. Серед різних варіантів життєвих цінностей респонденти найчастіше називали здоров’я, дітей і сім’ю. Здоров’я переважало у відповідях представників різних груп населення.

Вивчення стану здоров’я у групах населення з різним рівнем достатку дозволило встановити відмінності у його показниках за суб’єктивними та об’єктивними даними. Серед населення з низькими доходами малою була частка тих, хто вважає своє здоров’я дуже добрим (1,2%) та добрим (11,4%) і значною – тих, хто оцінює своє здоров’я як задовільне (17,3%), погане (67,8%). Населення з вищими доходами рідше відмічало наявність хронічних захворювань порівняно з малозабезпеченими.

Дослідженням встановлено, що поширеність хвороб за даними звертань найвищою була у малозабезпечених прошарків населення (1782,6-1603,8‰), яка на 45,7% перевищувала аналогічний показник у забезпечених. Результати медоглядів свідчать, що в середньому на одного обстеженого з групи малозабезпечених виявлялося 2,1-2,0 хвороби, з групи заможних – 1,0 хвороба. Загальний рівень поширеності хронічної патології відрізнявся у полярних за рівнем добробуту групах в 2 рази, у т.ч. поширеності гіпертонічної хвороби – в 1,9 разу, хронічного бронхіту – в 2,7 разу, виразкової хвороби шлунку – в 2,4 разу, хронічного гастриту – в 3,3 разу.

Системно досліджено фактори ризику у формуванні окремих видів патології населення.

Соціальний градієнт починає проявлятися з раннього віку. Рівень захворюваності за звертаннями дітей із сімей з низькими доходами становив 2238,6 випадку на 1000, з високими – 1209,8. Поширеність хронічних захворювань за даними медичних оглядів у дітей з бідних сімей була більшою (1,2 на 1 дитину), ніж з високими (0,4) – у 3 рази. У дітей із сімей з низьким матеріальним рівнем невротичні розлади зустрічалися у 4,1 разу частіше, ніж у забезпечених, анемії – у 4 рази, хронічна патологія мигдаликів та аденоїдів – в 3,8 разу, хронічний фарингіт і ларингіт – у 2,5 разу.

Серед чинників, які негативно позначилися на здоров’ї дітей, батьки з малозабезпечених сімей вказували погані житлові умови (67,3%), низькі фінансові можливості у підтримці здоров’я дитини (72,5%), несприятливе навколишнє середовище (59,4%), спадковість (19,8%), незадовільне харчування (63,5%). Виявлено життєві обмеження дітей, пов’язані з низьким рівням здоров’я.

Вивчення медичної активності населення показало, що у разі виникнення захворювання відразу ж звертаються до лікаря у районну поліклініку 23,0% осіб з низьким рівнем життя і 51,0% з високим. Починають лікуватися самостійно 77,0% осіб з низькими доходами та 39,0% – з високими.

Причинами незвертань у медичні заклади при захворюванні були віддаленість поліклініки (66,4% сільських жителів), тривалість черги на прийомі до лікаря (54,8%), неможливість придбати призначені лікарем медикаменти (39,6%). Відмовляли собі у купівлі призначених лікарем ліків 54,7% осіб з низькими доходами і 11,3% – з середніми та вищими за середні.

Виявлено зворотний сильний кореляційний зв’язок між медичною активністю населення і частотою хронічної патології (r= -0,713).

Встановлено, що користуються платними медичними послугами 23,3% забезпечених респондентів. Доводилося платити за медикаменти у медичних закладах майже 89,0% заможних громадян і 56,4% – незаможних. Ставлення до платних медичних послуг є негативним у більшості опитаних з різних соціальних прошарків.

Враховуючи особливе місце інвалідів серед вразливих верств населення, нами досліджені особливості стану їхнього здоров’я та визначено потреби у медико-соціальному обслуговуванні. Виявлено, що рівні поширеності патології серед інвалідів в 1,8 разу перевищували показники серед всього населення. В самооцінці стану їхнього здоров’я переважали “поганий” та “дуже поганий” (69,3%), об’єктивно встановлено значну поширеність гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, хвороб органів травлення, сечостатевих органів, органів дихання.

Встановлено суттєві обмеження їхньої життєдіяльності внаслідок тяжкого перебігу та поєднаності патології. Постійного догляду вдень і вночі вимагали 5,2% інвалідів, доставки продуктів харчування додому – 8,3%, допомоги при приготуванні їжі – 6,8%. Ставлення інвалідів до платної медичної допомоги було виключно негативне.

Виявлено, що 3,5% інвалідів мали потребу в окулярах, 8,9% – у слухових апаратах, 35,6% – у зубних протезах, 1,4% – у протезах кінцівок, 11,5% – у палицях і милицях, 2,8% – в інвалідних колясках. Переважна більшість інвалідів відзначили, що розмір пенсії не задовольняє насущні потреби і призводить до обмежень в купівлі продуктів харчування (38,6%), в придбанні ліків (19,4%). На допомогу дітей та родичів вказали 63,4% опитаних.

Системним дослідженням факторів ризику формування захворюваності населення встановлено кореляційний зв’язок між недостатнім споживанням дітьми харчових продуктів і частотою захворювань на анемію (r=0,923), на гострі хвороби органів дихання (r=0,681). Доведено існування сильного прямого кореляційного зв’язку між палінням і захворюваністю на хронічні хвороби органів дихання (r=0,814), хвороби системи кровообігу (r=0,737); зловживанням алкоголем і захворюваністю на хвороби печінки (r=0,739), гіпертонічну хворобу (r=0,827). Виявлено прямий сильний кореляційний зв’язок між тривалістю проживання в несприятливих умовах навколишнього середовища і частотою захворювань на хронічні неспецифічні хвороби легень, у т.ч. на хронічний бронхіт (r=0,731), алергічний риніт (r=0,819), бронхіальну астму (r=0,842). Доведено, що ступінь медичної активності та медична грамотність суттєво позначається на здоров’ї населення. В цілому виявлено зворотній сильний кореляційний зв’язок між рівнем матеріального добробуту і поширеністю хвороб (r= -0,983), прямий сильний між наявністю шкідливих звичок і поширеністю хвороб (r=0,865), прямий кореляційний зв’язок середньої сили між тривалістю проживання в несприятливих екологічних умовах і захворюваністю (r=0,661).

Анкетування медичних працівників з метою вивчення їхньої думки щодо проблем охорони здоров’я населення дозволило встановити, що основними причинами низьких рівнів здоров’я та ефективності лікування є пізнє звертання (46,3%), недотримання визначених термінів лікування (48,1%), відсутність у хворих можливостей оплати необхідних медикаментів (45,2%), недоліки в організації медичного обслуговування (24,7%), нездоровий спосіб життя (63,7%).

Основними проблемами в наданні адекватної медичної допомоги населенню медичні працівники називали матеріально-технічні, технологічні та інформаційні. Недостатність необхідних медикаментів відмічали 88,6% опитаних, перев’язувальних матеріалів і шприців – 56,4%. На застарілість і зношеність медичного обладнання та апаратури вказували 73,2% респондентів.