Автореферат
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
КАРПУК АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
УДК: 634. 0. 62 (477)
ФОРМУВАННЯ РИНКОВО–ОРІЄНТОВАНОЇ СТРАТЕГІЇ
РОЗВИТКУ ЛІСОРЕСУРСНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування
і охорони навколишнього середовища
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України.
Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Коваль Ярослав Васильович,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,
завідуючий відділом проблем використання
і охорони лісових ресурсів.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Мішенін Євген Васильович, Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, проректор з навчальної роботи;
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Хлобистов Євген Володимирович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, провідний науковий співробітник відділу методології сталого розвитку та екологічної безпеки.
Провідна установа:
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем лісового господарства та природокористування, м. Київ.
Захист відбудеться "28" лютого 2005 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню
продуктивних сил України НАН України за адресою:
01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий "26" січня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Бандур С.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В Україні склалася складна еколого?економічна ситуація. Лісове господарство продовжує функціонувати в кризовому становищі. Стан лісів не відповідає економічним і екологічним вимогам. Площа лісів за останнє тисячоліття скоротилася більш ніж у три рази, відбулося антропогенне переформування лісових ландшафтів, знизилася їх природна продуктивність, збіднилося біорізноманіття. Лісові насадження виснажені надмірними рубками в минулому, їх природно?захисні функції нижчі потенційно можливих. Через відсутність інвестицій залишаються низькими темпи лісовідновлення і лісорозведення, поглибилась диспропорція між лісоресурсною базою, можливостями лісоексплуатації та лісоспоживання. Недосконалими вважаються теоретико?методологічні засади розвитку лісового сектору економіки та організаційно?економічні, екологічні і правові механізми. Власнісний статус земель лісового фонду і лісових ресурсів, функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом суперечать вимогам сталого розвитку, так і ринковим умовам господарювання.
Ситуація, що склалася вимагає вирішення низки важливих завдань галузевого і міжгалузевого характеру, зокрема: оцінки лісоресурсного потенціалу; визначення ролі лісу в структурі соціально?економічного розвитку і еколого?економічної безпеки; розробки методологічних і методичних підходів оцінки ефективності програмних заходів з проблем лісу і лісових ресурсів; структурної трансформації лісового сектору економіки; переходу галузі на ринкові відносини. Невідкладного вирішення потребує відродження різних форм власності на землі лісового фонду і ліси, реструктуризація плати і платежів за лісові ресурси, реформування управління лісами і лісогосподарським виробництвом. Поза увагою не повинна залишитися і розробка ефективних напрямків щодо збереження лісів, поліпшення їх використання, переходу галузі на засади екологічно?збалансованого сталого розвитку, що визначені в рамках Конференції ООН з навколишнього середовища (Ріо ? 1992, Ріо + 5, Лісабон ? 1998).
Розробка наукової проблематики, пов’язаної з пріоритетними напрямками трансформації використання, охорони і використання природоресурсного потенціалу в останні роки посилилася. В її вирішення внесли вклад:
з питань економіки природокористування: Бистряков І.К., Варанкін В.В., Дорогунцов С.І., Данилишин Б.М., Добряк Д.С., Лисецький А.С., Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Олійник Я.Б., Паламарчук О.М., Трегобчук В.М., Хвесик М.А. та інші;
з питань економіки лісокористування: Бондар В.С., Ведмідь М.М., Генсірук С.А., Дяченко Я.Я., Колісниченко М.В., Коваль Я.В., Лакида П.І., Мішенін Е.В., Пила В.І., Петров А.П., Самоплавський В.І., Синякевич І.М., Строчинський А.А., Туниця Ю.Ю., Туркевич І.В. та інші.
Трансформація лісового сектору економіки по новому ставить питання щодо розробки науково-методологічних напрямків розвитку лісоресурсного потенціалу, формування ринково-орієнтованого організаційно-економічного механізму, відродження багатоукладної системи організації у сфері лісового господарства, забезпечення комплексного збалансованого використання і відтворення лісових ресурсів, підвищення частки лісових ресурсів в природо?ресурсному потенціалі та національному багатстві країни. Актуальність дисертаційної роботи визначається тим, що вона спрямована на вирішення цієї проблематики, останнє і обумовило вибір теми дисертації, визначили мету, структуру та зміст дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки досліджень безпосередньо пов’язані з тематикою науково?дослідних робіт РВПС НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.63. “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України на тривалу перспективу” - номер держреєстрації 0100U000657, в межах якої автором здійснено оцінку лісоресурсного потенціалу Центрального економічного регіону, визначено ефективність його використання і відтворення; 3.1.5.64. ? “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” ? номер держреєстрації 0101U007882, при виконані якої автором розроблено пропозиції, щодо реформування власнісного статусу на лісові ресурси і переходу лісового господарства України на засади сталого розвитку; 3.1.5.77. ? “Проблеми формування збалансованого лісокористування в системі сталого розвитку економіки” ? номер держреєстрації 0101U007869, в якій роль автора полягала у розробці пропозицій з питань стратегії сталого розвитку лісоресурсної сфери.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування ринково орієнтованої стратегії розвитку лісоресурсного комплексу України на базі удосконалення напрямів використання і відтворення лісових ресурсів.
Для досягнення цієї мети були поставлені та розв’язувались такі задачі дисертаційного дослідження:
·
визначити місце і сутність територіального лісоресурсного комплексу в структурі соціально?економічного розвитку країни;
·
розробити теоретико?методологічні засади і методичні підходи оцінки ефективності програмних заходів у сфері лісового комплексу;
·
удосконалити організаційно?економічні і екологічні механізми лісового сектору економіки;
·
обгрунтувати ринково?орієнтовану систему організації і управління лісами і лісогосподарським виробництвом;
·
розробити і обгрунтувати методичні підходи щодо екологічного контролю в сфері використання лісових ресурсів;
·
обгрунтувати стратегічні напрями сталого розвитку лісоресурсної сфери;
·
оцінити лісові ресурси в контексті еколого?економічної безпеки.
Об’єктом дослідження є процеси формування ринково орієнтованої стратегії розвитку лісоресурсного комплексу в контексті переходу галузі на засади сталого розвитку.
Предметом дослідження є сукупність теоретико?методологічних засад з питань формування ринково орієнтованої стратегії розвитку лісоресурсного комплексу.
Методи дослідження ? методологічною основою проведеного дослідження стали класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, теорії управління, економічної теорії сталого розвитку. Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі в основному використовувалися такі методи: системного (комплексного) підходу ? для розкриття змісту поняття “лісоресурсний комплекс” та структурної трансформації лісового комплексу; абстрактно?логічного ? для формування власнісного статусу лісів і земель лісового фонду; діалектичний і причинно?наслідкових зв’язків ? для формування організаційно?економічного механізму в сфері використання і відтворення лісових ресурсів; факторний аналіз і економіко?статистичний метод ? для оцінки стану лісових ресурсів і напрямків їх використання; наукової абстракції ? для розробки стратегічних напрямків сталого розвитку лісоресурсної сфери тощо.
Інформаційну базу дослідження складають законодавчі і нормативно?правові акти України з питань природокористування, монографії та науково?аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, статистичні дані Міністерства статистики України, Державного комітету лісового господарства.
Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретичні та методологічні результати дисертаційного дослідження:
·
поглиблено теоретико?методологічні засади структурної трансформації лісоресурсного комплексу, що на відміну від існуючих, базуються на врахуванні ринково?орієнтованих механізмів (фінанси, плата за ресурси, цінові фактори тощо), соціальних та екологічних функцій, що проявляються в процесі лісовирощування і використовуються за межами лісогосподарського виробництва;
·
розкрито зміст поняття “лісоресурсний комплекс” як системи до складу якої входять лісоресурсна компонента з урахуванням соціально?екологічної складової, лісогосподарська і лісопромислова компоненти, що в сукупності представляють собою просторово і ресурсно ідентифіковані об’єкти лісу, які включені у процес господарського освоєння та забезпечують його нормальне технологічне і соціально?економічне функціонування;
·
розкрито сутність структурної реорганізації форм власності на землі лісового фонду і лісові ресурси, конкретизовано функції власнісного статусу лісів, що в практичному плані можуть реалізуватися як важлива передумова відродження багатоукладної системи господарювання у галузі лісоресурсного комплексу;
·
удосконалено організаційно?економічний механізм в сфері лісового господарства, що порівняно з наявним, базується на таких основних важелях: платності за спеціальне використання лісових ресурсів; цільового використання коштів, отриманих від зборів за лісокористування для забезпечення відновлення лісових насаджень, їх збереження і охорони; стимулювання суб’єктів господарювання за підвищення ефективності лісокористування; відповідальності за нанесення шкоди лісам;
·
вперше розроблено методичні підходи екологічного контролю за використанням лісових ресурсів в основу яких покладено лісівничо?таксаційні показники: достовірність відведення площі ділянок лісу в рубки; оцінку запасів деревини, що підлягають вилученню; матеріально?грошову оцінку лісосічного фонду; відхилення лісівничо?таксаційних показників (насаджень як носіїв екологічних функцій) від програмних екологічно?зважених параметрів;
·
обгрунтовано напрямки реформування управління лісоресурсним комплексом, що порівняно з існуючими, дозволяє розмежувати функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом та відповідає основним вимогам ринкової системи господарювання;
·
поглиблено науково?методологічні засади розробки стратегічних напрямків сталого розвитку лісоресурсного комплексу, що на відміну від наявних, враховують: формування екологічно?спрямованої лісової політики; адаптацію комплексу до соціально?орієнтованої економіки; продуктивне зростання лісоресурсного потенціалу; збереження і відновлення біорізноманіття; створення сприятливого навколишнього середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення щодо обгрунтування системи програмних природоохоронних заходів, які забезпечать раціональне використання лісових ресурсів, реформування відносин власності на землі лісового фонду і лісові ресурси, розмежування форм управління лісами і лісогосподарською діяльністю, проведення екологічного контролю за лісокористування, перехід лісоресурсного комплексу на екологічно збалансовані засади.
Результати дисертаційного дослідження використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково?дослідних робіт (довідка № 25/707-21-Н від 02.11.2004 р.). Матеріали дисертації використані професорсько?викладацьким складом кафедри “Менеджмент лісового господарства” Навчально?наукового інституту лісового і лісопаркового господарства Національного аграрного університету у навчальному процесі та знайшли своє відображення в науково?дослідних роботах, темах та планах Інституту (довідка №35?5700 від 6.05.2004 р.), а також Держкомлісгоспу України при розробці окремих статей проекту “Лісового кодексу України” (довідка № 06-31/4271 від 02.11.2004 р.)
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв’язано важливе наукове завдання ? розроблено методологічні, методичні та практичні підходи до удосконалення організаційно?економічного механізму регулювання, використання і відтворення лісових ресурсів як передумови переходу лісоресурсного комплексу на засади сталого розвитку на ринкові форми господарювання.
Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї, які належать особисто дисертанту
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень обговорювалися на:
- другій міжнародній науково?практичній конференції, присвяченій 130 річчю Українського географічного товариства та 70?річчю географічного факультету (Київ, 27?28 березня 2003 р.).
- науково-практичній конференції "Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил" (м. Київ 12-13 березня 2003 р.);
- міжнародній науково-практичній конференції “Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.” (м. Київ 22-25 квітня 2003 р.);
- науково-практичній конференції “Лісова наука – лісове господарство: стан та перспективи” (м. Харків 8-10 жовтня 2003 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 14 наукових працях, з них 8 у фахових виданнях, загальним обсягом 4,5 рук. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 206 стор. комп’ютерного тексту, який включає 6 таблиць та 12 рис. Список використаних літературних джерел із 189 найменувань викладено на 16 стор. Із загальної кількості таблиць та рисунків лише 5 займають всю площу сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Науково-методологічні засади використання лісоресурсного комплексу” викладено теоретико-методологічні підходи формування територіального лісоресурсного комплексу (ТЛРК). Поглиблено поняття і сутність територіального лісоресурсного комплексу (далі лісоресурсний комплекс), показано його місце в структурі економіки і соціальної сфери України.
Лісоресурсний комплекс, у розумінні автора ? це комбінування різного рівня організаційно-господарських структур, в результаті якого здійснюється органічне поєднання ресурсних компонентів лісу, лісового господарства, лісозаготівель і деревообробки, та використання лісу в захисних і соціально-культурних цілях в єдину територіально-господарську систему. Іншими словами лісоресурсний комплекс ? це просторово і ресурсно ідентифікований об’єкт лісу, що включений в процес господарського освоєння і забезпечує його нормальне технологічне і соціально-культурне функціонування. Різні виробничі структури, що об’єднуються в комплекс, пов’язуються організаційно, технічно і технологічно, а економічна самостійність їх за даної форми спростовується, оскільки спеціалізовані виробництва перетворюються в багатогалузеві. Розглядається і еколого-економічна сутність територіального лісоресурсного комплексу, що фактично є аналогом терміну “лісовий комплекс”, який широко вживається в тематичній літературі і практичному обіході.
Лісоресурсний комплекс ? це високо динамічна, енергетично і інформаційно насичена система. З економічних позицій, ефективне використання ТЛРК саме і пов’язано з вирішенням задачі максимального залучення лісових ресурсів в структуру господарського механізму. Це означає, що інтегральний ресурс лісу може використовуватися господарськими системами безпосередньо в якості засобу виробництва і предмету праці, а також як умови нормального господарювання. Тут мається на увазі екологічні, середовищні властивості лісу як природного ресурсу, чи як зараз прийнято говорити екологічні умови.
Принциповим стає питання управління процесом взаємодії господарських систем із лісом як ресурсом природи, що можна представити в наступній послідовності: господарство ліс господарство1 ліс1. У даному випадку доцільно намагатися до такої взаємодії, за якої зростання господарства до стану господарство1 не призводило б до зниження продуктивних сил лісової екосистеми, тобто до стану: ліс1 < ліс. По суті, це відображення, загальновизнаного стійкого розвитку, в контексті конкретних господарсько-природних відносин.
Відповідно до основних положень Концепції сталого розвитку України підкреслена необхідність подальшого удосконалення лісоресурсного комплексу, рішучого покінчення з недоліками, що спостерігаються у використанні, охороні і відтворенні лісових ресурсів, тісної взаємоув’язки обсягів різних виробництв в комплексі з ресурсами. Основне завдання його діяльності ? збільшення випуску продукції без суттєвого зростання лісокористування.
В дисертації зазначається, що розвиток суспільного виробництва без лісу і лісових ресурсів стає неможливим. Ресурси лісу в цьому контексті розглядаються як категорія економічна, що виражає безпосередній зв’язок природи лісу з діяльністю людини. Основне достоїнство лісу як головного засобу виробництва проявляється в тому, що він при раціональних методах експлуатації стає невичерпним. Ця його особливість і є основою раціонального лісокористування. Цінність лісу, як екосистеми, є незрівнянною з вигодами, які можна одержати від його експлуатації. Вклад лісової галузі в економіку є дуже незначним, а шкода нанесена лісам від нераціонального їх використання і неефективного споживання ресурсів лісу негативно відбивається на екологічній ситуації.
Критично оцінюється маркетингова діяльність лісоресурсного комплексу. За даним статистики експорт деревини та виробів з неї збільшився з 55,2 млн. дол. США в 1996 р. до 229,9 млн. дол. в 2001 р., тобто більше, ніж у 4 рази, імпорт же аналогічної продукції за вказаний період зменшився, відповідно, з 125,7 млн. дол. До 73,2 млн. дол., або в 1,7 раза. В складі експортної продукції перш за все велика частка дешевої продукції і сировини, зокрема необробленого круглого лісу. Це негативна тенденція, оскільки для України, яка має обмежені лісосировинні ресурси і відзначається гострим дефіцитом деревини для власного використання, експорт деревної сировини, пиломатеріалів та інших напівфабрикатів вважається недоцільним.
Не можна недооцінювати значення лісу в системі еколого-економічної безпеки. Вказане зумовлюється різностороннім характером лісу, який проявляється у різних видах впливу на навколишнє середовище, захист населених пунктів від повені і лавин;; захист грунтів від ерозії; водорегуляційне значення; джерело депонування вуглецю; поповнення кисню на планеті; рекреаційне значення лісів тощо. Ефективність впливу лісів в системі забезпечення еколого-економічної безпеки визначається їх якісними лісівничо-таксаційними характеристиками. Небезпечними ж їх чинниками в структурі еколого-економічної безпеки вважаються: низька лісистість території; сировинна спрямованість лісокористування; неефективне використання лісових ресурсів; незадовільний санітарний стан лісових екосистем; породно-вікова незбалансованість лісостанів; відсутність у сфері лісового сектора економіки ринково-орієнтованої нормативно-правової бази.
У другому розділі “Методологічні передумови структурної трансформації лісоресурсного комплексу” розкрито зміст поняття лісоресурсного потенціалу, дана аналітична оцінка напрямків його використання і відтворення, показано місце лісових екосистем в процесі ? становлення соціально-економічного розвитку.
Лісоресурсний потенціал ? невід’ємна складова національного багатства країни. Доведено, що лісові ресурси найвищою ефективністю відзначаються за умови їх раціонального розміщення, оптимального породного складу, вікової структури і високої продуктивності, стійкістю впливу на навколишнє середовище ліси переважають інші екосистеми землі, є найпотужнішими рослинними угрупуваннями, що позитивно впливають на водорегуляційні процеси, грунтоутворення, флору, фауну, кліматичний режим місцевості. Лісам притаманна максимальна властивість стабілізації природних процесів, як на локальному, регіональному, так і глобальному рівнях. Ліси незамінна складова еколого-економічної безпеки, нейтралізації шкідливої дії наслідків життєдіяльності людства, в тому числі стабілізації радіоекологічного стану забруднених територій.
У дисертації відзначається, що на сучасному стані економічного розвитку проблема використання і відтворення лісових ресурсів залишається особливо актуальною. З позиції комплексного підходу виявлено основні недоліки лісової політики, стратегічні і тактичні прорахунки, що мали місце в системі використання лісів. Такими визнані: знищення лісів в минулому та необгрунтоване споживання ставлення до них у післявоєнні роки. Наслідками науково необгрунтованої лісової політики і стратегічних прорахунків стали: активізація ерозійних процесів, що призвело до втрати значної частини українських чорноземів, родючих грунтів та біорізноманіття; зміління великих та пересихання багатьох малих річок; масові появи рухомих пісків, пилових бур, засух, в гірських умовах Карпат повеней, сельових потоків та інших негативних природних явищ.
Обгрунтовано основні напрямки виходу лісового господарства з кризового стану, накреслено шляхи пожвавлення галузі і подальшого розвитку. Основними завданнями лісового сектору економіки вважаються: розширене відтворення лісових екосистем та ефективне їх використання без нанесення шкоди навколишньому середовищу. З метою зменшення впливу процесів на сільськогосподарські угіддя, підвищення родючості та поліпшення водорегуляційних функцій насаджень, викладено пропозиції щодо необхідності збільшення агролісомеліоративних насаджень і лісових смуг на неугіддях і землях непричетних для сільськогосподарського використання. Виявлено резерви і можливості для вирішення цього важливого завдання.
Підвищення ефективності використання лісових ресурсів, як зазначається в розділі, унеможливлюється без ресурсозбереження, що реалізується на основі одержання все більшої кількості кінцевої продукції з одиниці заготовленої деревини. До числа основних напрямків з цього питання відносяться: впровадження прогресивних технологій, що забезпечують скорочення періоду лісовирощування; підвищення продуктивності лісових насаджень; поліпшення заготівлі деревини, збору і утилізації відходів; зменшення втрати деревини і лісоматеріалів при транспортуванні, збереженні і споживанні.
Конкретизовано принципово нові напрямки ведення лісового господарства в забруднених лісах України, які, на відміну від існуючих, базуються на інноваційних технологіях і машинах для посадки лісу, догляду за лісовими культурами, проведення рубок лісу, а також протипожежних і лісозахисних заходів з урахуванням кількісного і просторового розповсюдження радіонуклідів стосовно до лісів зони обов’язкового відселення і за її межами. Сформульовано очікувані результати від реалізації запропонованих заходів, основними з яких вважаються: підвищення акумулятивної здатності лісових екосистем щодо затримки і поглинання радіонуклідів і нерозповсюдження їх на поля і населені пункти; скорочення терміну повернення лісів зони відчуження в народногосподарський обіг; збільшення на забруднених землях лісового фонду в процесі їх поступової реабілітації виробництва чистої (товарної) лісогосподарської продукції.
Викладено методологічні передумови оцінки програмних заходів у сфері лісового господарства, до яких, зокрема, слід віднести: обгрунтування доцільності розробки програмних заходів з питань розвитку лісоресурсного потенціалу; розробка та теоретичне визначення критеріїв оцінки програмних заходів та можливих форм їх виміру кількісними і вартісними показниками стосовно до лісовиробничої сфери; встановлення відповідної взаємоув’язки галузевих програмних заходів з міжгалузевими напрямками соціально-економічного розвитку; визначення рівня лісоресурсного і фінансового забезпечення програмних заходів з питань лісу; удосконалення механізму контролю і економічної відповідальності за реалізацію програмних заходів.
Доповнення внесено до методичних підходів оцінки економічної ефективності лісогосподарських заходів. З цього питання уточнено критерії загальної (абсолютної) і порівняльної економічної оцінки ефективності лісогосподарських затрат і економічного ефекту від їх реалізації. Критерій загальної економічної ефективності у модифікованому виді виражається формулою:
(1)
де Еі ? коефіцієнт економічної ефективності і?ої системи лісогосподарських заходів; Ціn ? вартість одержаної продукції від і?ої системи заходів, грн.; Сір, Сік ? собівартість і?го програмного заходу і відповідно екологічного спрямування (продукції, робіт, послуг тощо), грн; Віn, Вір, Вік ? коефіцієнти приведення ефектів і затрат за фактором часу, пов’язаних з і?ми варіантами заходів; Кі, Кік ? питомі капітальні вкладення і відповідно екологічного спрямування; Ен ? коефіцієнт порівняльної економічної ефективності.
Окремі короткострокові програмні заходи з приблизно однаковими значеннями щорічних експлуатаційних затрат та капітальних вкладень з урахуванням екологічних витрат доцільно оцінювати на підставі критерія порівняльної економічної ефективності за формулою:
Зі = Сір + Сіек + Еn (Кі + Кік), (2)
а програмних заходів, реалізація яких пов’язана з тривалим часом, за умови, що експлуатаційні затрати і капітальні вкладення з урахуванням екологічної складові змінюються з часом, повні зведені затрати з урахуванням екологічних визначаються за формулою:
(3)
де Кіt, Кіt, к ? капітальні і відповідно екологічні вкладення на реалізацію програмних заходів (лісогосподарські заходи, будівництво, реконструкція об’єктів) в t ?му періоді, грн.;
Сіt, Сіt, к - експлуатаційні і відповідно екологічні затрати t?го року на проведення програмних заходів, грн.
t ? рік проведення заходів.
Грошова оцінка земель лісового фонду визначається на підставі капіталізації нормативного середньорічного ефекту (рентного доходу), від використання всього комплексу продукції лісовирощування з урахуванням екологічних і соціальних факторів лісу. Остання розраховується за формулою:
Rij = Sij Eij Tk Kij Kj , (4)
де Rij ? грошова оцінка земель лісового фонду і?ої породи j?ої категорії захисності лісів, грн.;
Sij ? площа ділянки лісового фонду і?ої породи, j?ої категорії захисності лісів, грн.;
Eij ? нормативно.
У третьому розділі “Напрямки ринково-орієнтованого розвитку лісоресурсного комплексу” Викладено сценарій розвитку лісоресурсного комплексу та принципові підходи лісової політики стосовно до ринкової економіки.
Удосконалено організаційно-економічний механізм лісоресурсного комплексу, структура якого включає: цільові установки (місію, завдання); функціональну підсистему, що відбиває її складові ? аналіз лісоресурсного потенціалу, оцінку ефективності його використання, економічне стимулювання в галузі і забезпечуючу підсистему, що об’єднує питання - інформативного, нормативного, правового, матеріально-технічного, фінансового і трудового забезпечення. В процесі реалізації лісової політики в структурі організаційно-економічного механізму, використовуються такі основні види інструментів: адміністративно-командні (що спрямовані на встановлення стандартів якості лісів, лісотаксаційних параметрів, технологічних стандартів якості лісів, лісотаксаційних параметрів, технологічних стандартів); економічні (плата за спеціальне використання лісових ресурсів, орендна плата, платежі за нанесення шкоди лісовим екосистемам, плата за використання несировинних функцій лісу); соціально-психологічні (забезпечення участі громадськості та зацікавлених суб’єктів у прийнятті рішень щодо інформаційного забезпечення галузі, охорони лісів, раціонального їх використання і охорони). В роботі зазначається, що в лісовій політиці пріоритетними повинні вважатися економічні інструменти, оскільки, останні здатні забезпечити поєднання економічного розвитку з розширенням лісоресурсного потенціалу, збереженням лісів та поліпшенням екологічного ситуації.
Формування ринково-орієнтованої системи організації й управління лісами і лісовими ресурсами ? багатоаспектна проблема, вирішення якої передбачає врахування об’єктивних законів природи і економіки. Це складна і суперечлива акція з якою потрібно рахуватися. Вихід лісового сектора економіки з кризового стану, без переходу на різні форми власності й організації виробництва, без реструктуризації фінансової політики, ускладнюватиметься.
Одним із кардинальних шляхів розв’язання ефективного регулювання в сфері лісового сектора економіки, виходячи з досвіду розвинених країні світу, є трансформація власнісного статусу лісів та організація на їх базі різних форм господарювання. З цього питання запропоновано встановити кількісні і якісні параметри лісових об'єктів, провести їх еколого-економічну оцінку, визначити перелік суб’єктів власності. Комплекс заході відповідного спрямування має включити проведення лісоземельної реформи, створення в лісовому секторі економічного механізму ринкового спрямування та формування у сфері лісовирощування багатогалузевої виробничої структури.
Наявна система управління лісами і лісогосподарським виробництвом не узгоджується з ринковими умовами господарювання, стає на заваді прогресивного розвитку. Тому необхідні суттєві структурні зміни, оскільки, галузева форма управління себе вичерпала і не співпадає з загальнодержавними інтересами. Управління лісами повинно здійснюватися на державному рівні, а лісогосподарською діяльністю на ринкових засадах.
Ефективність управління не досягається без екологічного контролю на підставі якого виявляються негативні відхилення, допущені при проведенні різних рубок та встановлюються обсяги внесення необхідних уточнень в процеси лісогосподарської і лісозаготівельної діяльності (рис. 1).
Рис. 1 Технологія екологічного контролю
межі економічного середовища як системи контролю; межі підсистем суб’єкта і об’єкта контролю; прямий зв’язок; зворотній зв’язок.
Останнє виявляється шляхом співставлення наявних лісівничо-таксаційних показників ділянок лісу після вирубки на них насаджень чи окремих дерев з очікуваними екологічно обгрунтованими лісівничо-таксаційними параметрами. Вихід лісового сектору економіки з кризового стану бачиться в необхідності структурної перебудови, переходу на засади сталого (екологічно?збалансованого) розвитку (рис. 2)
Рис. 2 Функціональна схема сталого розвитку лісового комплексу.
Вказане не вирішуватиметься без корінної зміни інституційних факторів лісової політики, що формує головні риси нової економічної стратегії розвитку; нормативно?законодавчої бази; власнісного статусу; фінансування; екологізації лісогосподарської і лісопромислової діяльності; стимулювання і відповідальності за прийняття рішень в галузі.
Сталий розвиток лісоресурсного комплексу ? це процес: збалансування його структурних складових; забезпечення потреб економіки в лісових ресурсах за умови їх ефективного відтворення і посилення корисних властивостей; забезпечення вимог суспільства щодо екологічної безпеки та збереження навколишнього середовища в інтересах майбутнього покоління.
Основна мета сталого розвитку лісоресурсного комплексу ? забезпечення динамічного соціально-економічного зростання, раціональне використання лісоресурсного потенціалу, задоволення потреб економіки і майбутнього покоління в ресурсах, організація високоефективної виробничої системи з урахуванням науково-технічного прогресу, екологічної складової, соціальної справедливості та збереження якості навколишнього середовища.
ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дослідження отримані нові результати, які за сукупністю можна кваліфікувати як розв’язання конкретного наукового завдання щодо формування ринково-орієнтованої стратегії розвитку лісоресурсного комплексу України. Результати виконаного дослідження дозволяють зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є:
1. Розвиток суспільного виробництва без лісу і лісових ресурсів стає неможливим. Останні розглядаються як категорія економічна, що виражає безпосередній зв’язок природи лісу з діяльністю людини. Основне достоїнство лісу як головного засобу виробництва проявляється в тому, що він при раціональних методах експлуатації стає невичерпним. Ця його особливість і є основою раціонального лісокористування. Цінність лісу, як екосистеми, є незрівнянною з вигодами, які можна одержати від його експлуатації, вклад якої в економіку України є дуже незначним, а шкода нанесена лісам від нераціонального їх використання може значно переважати результати.
2. Зростаючі масштаби розвитку АПК, промисловості, високі вимоги до охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів України зумовлюють необхідність перегляду існуючої структури лісів, поліпшення їх територіального розміщення, доведення лісистості території, яка на даний час становить 15,6%, до науково?обгрунтованих нормативів ? 20?22%.
3. Основна проблема ведення лісового господарства на часі: раціональне невиснажливе лісокористування, з метою задоволення потреб в деревині внутрішнього ринку країни; збереження біологічного різноманіття лісових насаджень; підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів середовища ? зміни клімату, зростаючого антропогенного навантаження на ліси, зокрема, до лісових пожеж, хвороб і шкідників лісу.
4. Методологічні підходи оцінки соціально?економічних програм розвитку галузі грунтуються на принципах ? комплексності, цільової орієнтації, соціально?екологічного пріоритету і ефективності, які є основою для встановлення рівня реалізації передбачених заходів, усунення негативних тенденцій та внесення необхідних коректив, спрямованих на підвищення ефективності лісоресурсного комплексу, відповідно до умов сталого розвитку. Цільова орієнтація вказаних принципів, по суті, призначена для регулювання розвитку даного комплексу, управління всіма його ланками, забезпечення реалізації програмних заходів і досягнення на цій основі найбільш ефективних як проміжних, так і кінцевих результатів.
5. Різні планово?господарські рішення зараз оцінюються на підставі Типової методики визначення економічної ефективності капітальних вкладень. Однак, застосування основних положень цієї Методики для оцінки програмних заходів з проблем лісу і лісового господарства, враховуючи його специфічні особливості (довготривалий період лісовирощування, неспівпадання затрат з обсягами одержаної лісопродукції тощо), ускладнюється. Природа затрат в галузі досить своєрідна. Складною є проблема оцінки ефективності використання несировинних корисностей лісу. Останні, не маючи матеріально?речового змісту, важко вимірюються конкретними натуральними і економічними показниками. З наведеного випливає, що оцінка ефективності з питань лісу повинна здійснюватись на основі галузевої методики, що враховує специфічні особливості лісу і лісового господарства.
6. Особливості функціонування економічного механізму в сфері лісового сектору економіки базуються на принципах: платності за спеціальне використання лісових ресурсів; цільового використання коштів, отриманих від зборів за лісокористування; матеріального стимулювання за підвищення ефективності лісокористування; інформаційного, нормативного і правового забезпечення галузі. Основними цілями і завданнями економічного механізму в галузі є: визначення розміру витрат на використання і відтворення лісових ресурсів; створення фінансової бази для компенсації витрат, пов’язаних з використанням і відновленням лісових насаджень; стимулювання суб’єктів господарювання за підвищення ефективності виробництва.
7. Одним із кардинальних шляхів розв’язання ефективного регулювання в сфері лісового сектора економіки, виходячи з досвіду розвинених країн світу, є трансформація власнісного статусу лісів і організація на їх базі різних форм господарювання. З цього питання запропоновано встановити кількісні і якісні параметри лісових об’єктів, провести їх еколого?економічну оцінку, визначити перелік суб’єктів власності. Комплекс заходів відповідного спрямування має включати проведення лісоземельної реформи, створення в лісовому секторі економічного механізму ринкового спрямування, формування в сфері лісовирощування багатогалузевої виробничої структури.
8. Подальший розвиток лісового сектора стає неможливим без реформування фінансової системи. Надія, що в умовах ринкової економіки лісовирощування може успішно функціонувати за рахунок державного бюджету, є утопією. Бюджетна форма фінансування себе вичерпала, стала гальмом її розвитку. За таких умов лісове господарство стає заручником фінансових органів, безініціативним, неспроможним вирішувати власні проблеми.
9. Наявна система управління лісами і лісогосподарським виробництвом не узгоджується з ринковими умовами господарювання, стає на заваді прогресивного розвитку. Тому необхідні суттєві структурні зміни, оскільки галузева форма управління себе вичерпала і не співпадає з загальнодержавними інтересами. Основне завдання лісової політики в цьому плані ? це створення бази нових економічних відносин і інфраструктури, яка забезпечила б функціонування лісоресурсного комплексу в умовах ринкової економіки.
10. Управління лісами незалежно від форм їх власності і господарювання повинна здійснюватися державними органами влади. Це зумовлюється не потребами вирішення задач локального, ситуаційно?тактичного спрямування, а стратегічного, оскільки значення лісу набуває міжвідомчого характеру, тобто представляє народногосподарські інтереси. Державна система управління лісами звільняється від невластивих їй виробничих, господарських функцій. Зосередження управління лісами на державному рівні, а лісогосподарською діяльністю на ринкових принципах не суперечать різним формам власності на землі лісового фонду і лісові ресурси.
11. Екологічний контроль ? це необхідна і досить важлива діяльність з координації лісогосподарських і лісоексплуатаційних заходів. Без цієї складової управління лісами і лісовими ресурсами в ринкових умовах господарювання на належному рівні не забезпечуватиметься. Проведення державного науково?обгрунтованого екологічного контролю в галузі сприятиме підвищенню ефективності використання лісових ресурсів, мобілізації зусиль лісогосподарських підприємств для досягнення максимальної вигоди від лісокористування та забезпечуватиме приведення структури лісу до оптимальної еколого?економічної системи.
12. Вихід лісового сектору економіки з кризового стану бачиться в необхідності структурної перебудови, переходу на засади сталого (екологічно?збалансованого) розвитку. Вказане не вирішуватиметься без корінної зміни інституційних факторів лісової політики, що формує головні риси нової економічної стратегії розвитку; нормативно?законодавчої бази; власнісного статусу; фінансування; екологізації лісогосподарської і лісопромислової діяльності; стимулювання і відповідальності за прийняття рішень в галузі. Сталий розвиток лісоресурсного комплексу ? це процес: збалансування його структурних складових; забезпечення потреб економіки в лісових ресурсах за умови їх ефективного відтворення і посилення корисних властивостей; забезпечення вимог суспільства щодо екологічної безпеки та збереження навколишнього середовища в інтересах майбутнього покоління.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділи в колективних наукових виданнях:
1.
Лісові ресурси /Я.В.Коваль, В.С. Бондар, І.Я.Антоненко, І.М. Лицур, Р.Б.Бабич, В.М. Щербак, О.А.Голуб, А.І. Карпук, П.М. Іванча // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2004.- С. 114–120. Особистий внесок автора: обгрунтування розміру лісокористування на перспективу.
2.
Промисловий комплекс / Н.В. Тарасова, В.О. Богданова, І.С. Калініченко, В.А. Романенко, А.М. Горський, О.М. Бойко, Л.В. Богачова, В.М. Гладуш, Н.В. Максимишина, І.І. Колос, О.С. Зарудна, Я.В.Коваль, В.С. Бондар, І.Я.Антоненко, І.М. Лицур, Р.Б.Бабич, В.М. Щербак, О.А.Голуб, А.І. Карпук, П.М. Іванча // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2004.- С. 125–166. Особистий внесок автора: визначення напрямків розвитку деревообробної галузі на перспективу.
Статті у наукових фахових виданнях:
3.
Коваль Я.В., Евтушенко І.А., Карпук А.І. Реформування структури управління у лісовому секторі економіки // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. ? К.: РВПС України НАН України. ? 2002. ? Ч. ІІ. ? С. 26?34. Особистий внесок: сформульовано принципові підходи реформування управління лісами і лісогосподарським виробництвом.
4.
Карпук А.І., Евтушенко І.А., Кошин Ю.А. Лісові насадження в системі агроландшафтів України // Науковий вісник національного аграрного університету. Лісівництво.? К.: НАУ.- 2002. ? Вип. 54. ? С. 246?257. Особистий внесок автора: викладено пропозиції щодо підвищення ефективності використання і відтворення лісових насаджень в сільському господарстві.
5.
Коваль Я.В., Карпук А.І., Евтушенко І.А. Лісоресурсна стратегія в контексті збалансованого (сталого) розвитку // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. ? К.: РВПС України НАН України. – 2002. ? С. 84–93. Особистий внесок: сформульовано стратегічні напрями використання лісових ресурсів в економічному розвитку.
6.
Карпук А.І. Ліси України в контексті реформування економіки // Регіональна економіка. ? 2003. ? №3. ? С. 95?101.
7.
Карпук А.І. Методологічні підходи до оцінки ефективності програмних заходів у лісовому секторі економіки // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч.. ? К.: РВПС України НАН України. ? 2003. – Ч. ІІ. ? С. 41?47.
8.
Бабич Р.Б., Карпук А.І. Формування системи індикаторів і показників розвитку лісового сектору економіки // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. ? К.: РВПС України НАН України. ? 2003. –Ч. ІІ. ? С. 35?41. Особистий внесок: Обгрунтована структура індикаторів розвитку лісового сектору економіки.
9.
Антоненко І.Я., Карпук А.І., Коваль Я.В. Лісовий комплекс у контексті сталого розвитку // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. ? К.: РВПС України НАН України. ? 2003.? С. 194?200. Особистий внесок: обгрунтовано формування регіонального господарського механізму лісового комплексу, як основи організації переходу його на засади сталого розвитку.
10.
Карпук А.І. реформування організаційно–економічного механізму у сфері лісового комплексу // Науковий вісник національного аграрного університету. – К.: НАУ.- 2004.- Вип. 71. Лісівництво. ? С. 97-104 .
11.
Карпук А.І. Лісокористування в контексті еколого–економічної безпеки // Причорноморський Екологічний бюлетень. – Одеса. – 2004. – С. 153–156.
Тези доповідей:
12.
Коваль Я.В., Карпук А.І. Проблеми лісу в соціально?економічному розвитку України // Зб. тез доповідей ІІ міжнар. наук.?практ. конф., присвяченої 130 річчю Українського географічного товариства та 70-річчю географічного факультету. - К.: ВГЛ “Обрії”. - 2003. ? С. 47?49. Особистий внесок: показано місце лісових ресурсів в економічному і соціальному розвитку країни.
13.
Бабич Р.Б., Евтушенко І.А., Карпук А.І., Кошин Ю.А. Екологічні і економічні аспекти відтворення лісоресурсного потенціалу // Зб. тез. Міжнар. наук. конф. “Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів. ? К.: РВПС України НАН України. ? 2002. ? С. 28-30. Особистий внесок: Обгрунтовано породну структуру лісоресурсного потенціалу України.
14. Карпук А.І. Лісові ресурси в структурі продуктивних сил України // Матер. наук.–практ. конф. “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил”. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - С. 46–52.
АНОТАЦІЯ
Карпук А.І. Формування ринково-орієнтованої стратегії розвитку лісоресурсного комплексу України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01. ? Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. ? Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена розробці методологічних, методичних та практичних підходів до формування ринково-орієнтованої стратегії розвитку лісоресурсного комплексу України, як передумови переходу на засади сталого (екологічно збалансованого) розвитку. В роботі проведено узагальнення теоретико-методологічних основ розвитку лісоресурсного комплексу, поглиблена економічна сутність категорії “територіальний лісоресурсний комплекс”, показано місце лісових ресурсів в структурі економіки, соціальної сфери і еколого-економічної безпеки.
Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в народногосподарську практику.
Ключові слова: еколого-економічна оцінка, економічний механізм, лісові ресурси, екологічно-збалансований розвиток, екологічний
