ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Інститут педагогіки АПН України
Куторжевська Любов Іванівна
УДК 378.096.0183(048)
Підготовка майбутнього вчителя до роботи
вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах
для дітей-сиріт
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Полтавському педагогічному університеті імені В.Г.Короленка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Гриньова Марина Вікторівна,
Полтавський педагогічний університет
імені В.Г. Короленка, декан природничого факультету,
зав. кафедрою педагогічної майстерності.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор
дійсний член АПН України,
Зязюн Іван Андрійович,
директор інституту педагогіки і психології
професійної освіти АПН України
кандидат педагогічних наук, доцент
Покась Віталій Петрович,
декан природничо-географічного факультету
Київського національного педагогічного університету
Імені М.П. Драгоманова.
Провідна установа: Харківській державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.
Захист відбудеться 14 травня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України за адресою: 04053 м. Київ-53, вул. Артема 52 д.
Автореферат розісланий 9 квітня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Березівська Л.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Кризова ситуація останнього десятиліття, спричинила появу цілої низки проблем у вихованні підростаючого покоління, які виявляються на духовному, моральному, соціально-демографічному рівнях.
Складність завдань, що постають сьогодні перед суспільством у зв’язку із зубожінням народу, різким збільшенням захворюваності дітей, соціальним сирітством, безпритульністю, зростанням дитячої злочинності, вимагають від державних органів управління освітою, педагогічної науки нових, нестандартних підходів у розв'язанні проблем навчання, виховання, соціального захисту і матеріального забезпечення дітей. Суспільне виховання та повне державне утримання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, є проявом турботливого ставлення суспільства до найболючішого явища сучасності — сирітства.
У період оновлення всіх аспектів життєдіяльності суспільства і реалізації Національної доктрини розвитку освіти в Україні та законів “Про освіту”, “Про сприяння соціального становлення та розвитку молоді в “ все більшого значення набуває професійна підготовка майбутнього педагога, рівень сформованості його професійних і особистісних якостей. Особливо це стосується вихователя інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, головною метою діяльності якого є створення умов для саморозвитку, самоствердження особистості дитини, підтримка і стимулювання її до активної життєдіяльності в майбутньому.
До проблем, пов’язаних із розбудовою державності України, стосується поява нового соціального замовлення на сучасного педагога, особистісно зорієнтованого, з високою педагогічною культурою, що передбачає сформовані уміння застосовувати різноманітні засоби та методи впливу на учня, позбавленого батьківської опіки. Проблему підготовки сучасного вчителя, підвищення його педагогічної майстерності висвітлено в працях Л.В. Бабенко, І.Д. Беха, Л.Д. Березівської, Н.М. Бібік, А.М. Богуш, В.І. Бондаря, А.Д. Бондаря, Н.М. Буринської, М.І. Бурди, М.С. Вашуленка, І.А. Зязюна, В.М. Галузинського, С.У. Гончаренка, М.В. Гриньової, М.Б. Євтуха, В.Р. Ільченко, В.І. Лозової, О.І. Ляшенка, В.Ф. Моргуна, В.А. Семіченко, В.Г. Слюсаренка, Л.О. Хомич та ін.
В історичному аспекті проблеми виникнення, становлення та розвитку інтернатних закладів висвітлювались у наукових дослідженнях А.Д. Бондаря, Б.С. Кобзаря, А.С. Макаренка, В.М. Сороки-Росинського, В.П. Покася. Розробці організаційно-педагогічних принципів діяльності окремих типів інтернатних установ присвятили свої праці Ю.П. Азаров, В.П. Вугрич, В.М. Галузинський, Я.Б. Гнутель, Ю.О.Грицай, Б.С. Кобзар, Є.П. Пустовойтов, В.Г. Слюсаренко, Л.В. Канішевська. Специфічні особливості змісту й організації позаурочної виховної діяльності в школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, висвітлені у дослідженнях Б.С. Кобзаря, Є.П. Пустовойтова, В.Г. Слюсаренка, В.С. Яковенка, В.В. Семенюка.
Різним аспектам діяльності навчально-виховного процесу в школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, присвячені дослідження І.Б. Іванова, Л.В. Канішевської, Б.С. Кобзаря, Є.П. Пустовойтова, В.Г. Слюсаренка, Н.М. Огренич, Л.С. Дробот, В.В. Семенюк, Т.В. Шатохіна, В.С. Яковенка. У працях І.Д. Беха, Ю.О.Грицая, В.М. Оржеховської розглядаються суперечності соціальної дійсності, які характеризують негативні явища серед молоді, нестабільність її соціального статусу, прагнення адаптуватися до нових соціокультурних умов.
Аналіз опублікованих психолого-педагогічних праць, інших літературних джерел та досліджень свідчить, що проблеми установ інтернатного типу доволі широко відображені в численних дослідженнях. Проте діяльність шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, у комплексі їх соціально-педагогічних функцій висвітлено вкрай недостатньо. Науково-методичне забезпечення шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також проблема підготовки вихователя загальноосвітнього навчального закладу з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, формування їх умінь і навичок, адекватних сучасним умовам розбудови освіти в Україні, потребують ґрунтовних досліджень.
Враховуючи соціальну значущість проблеми підготовки майбутнього педагога до роботи вихователем у інтернаті для дітей-сиріт, а також недостатність її дослідження, визначено тему дисертаційного дослідження: "Підготовка майбутнього вчителя до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є плановою в структурі науково-дослідної роботи кафедри педагогічної майстерності ПДПУ імені В.Г. Короленка з вивчення проблем забезпечення єдності теорії і практики в загальнопедагогічній підготовці бакалаврів, спеціалістів та магістрів; затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету (протокол № 4 від 18.10.2000 р.) і Радою з координації наукових досліджень в Україні у галузі педагогіки і психології (протокол № 7 від 25.09.2001 р.).
Об'єкт дослідження — процес навчання в педагогічному університеті майбутніх вихователів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт.
Предмет дослідження — підготовка майбутніх педагогів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні й практичній апробації змісту підготовки студентів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт.
Гіпотезу дослідження становить припущення про те, що ефективність підготовки майбутнього педагога до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт значно підвищиться, якщо реалізувати спеціальну методику, за допомогою якої відбудеться комплексний педагогічний вплив на формування у майбутніх вихователів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт умінь і навичок здійснювати навчально-виховний процес. Цей вплив досягається, якщо студенти усвідомлюють:
·
важливість своєї діяльності щодо організації повноцінного життя знедолених дітей та підготовки їх до життя у соціумі;
·
специфіку навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт;
·
систему форм і методів навчання, спрямовану на формування організаційно діяльнісних та комунікативно орієнтованих умінь.
Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:
-
з’ясувати стан проблеми підготовки вихователів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт у педагогічній теорії та практиці;
-
визначити рівні та критерії готовності студентів до роботи вихователем у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт;
-
виділити й обґрунтувати сутнісні характеристики комунікативно орієнтованих і організаційно діяльнісних умінь вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт на основі етичних вимог;
-
розробити методику підготовки майбутніх вихователів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт;
-
розробити методичні рекомендації для майбутніх вихователів щодо роботи з дітьми, що потребують соціальної допомоги.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення теорії пізнання й діалектичного розуміння суті історико-педагогічного процесу, зокрема про активну позицію індивідуума; філософської, педагогічної, психологічної наук щодо закономірностей розвитку і виховання особистості; концепції безперервної освіти; методологічні висновки про взаємозв’язок теорії і практики, єдність навчання і виховання, національних і загальнолюдських цінностей; системний, особистісно-діяльнісний підходи до аналізу і синтезу педагогічних явищ і процесів. Законодавчі акти та нормативні документи України про освіту. Науковий пошук здійснювався на принципах науковості історизму, наступності й системності.
Теоретичну основу роботи складають: учення А.С. Макаренка про організацію навчально-виховного процесу в інтернатних закладах, В.О.Сухомлинського про виховання як основу становлення особистості; сучасні педагогічні концепції філософії освіти і нової парадигми виховання (М.І. Бурда, Н.М. Буринська, І.А. Зязюн, О.Я. Савченко); ідеї та концептуальні дослідження проблеми особистісно орієнтованого навчання і виховання у розвитку особистості (І.Д. Бех, О.В. Сухомлинська); науково узагальнений досвід професійної підготовки майбутніх педагогів (В.І. Бондар, Н.М. Бібік, А.М. Богуш, В.І. Лозова, Л.О. Хомич); педагогічні, психологічні і соціальні аспекти організації і змісту навчально-виховного процесу в педагогічних навчальних закладах (В.М. Галузинський, М.В. Гриньова, М.Б.Євтух, В.Ф. Моргун).
На різних етапах роботи був використаний комплекс наукових методів педагогічного дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел; вивчення та узагальнення досвіду професійно-педагогічної підготовки студентів у педагогічних закладах України; педагогічне спостереження за навчальним процесом у педагогічному університеті, за діяльністю студентів під час педагогічної практики; методи оцінювання: самооцінка та експертна оцінка; методи опитування: анкетування, бесіди, тестування; аналіз проведених студентами виховних заходів, що дозволяє своєчасно з’ясовувати, наскільки успішно відбувається формування у них комунікативно орієнтованих та організаційно діяльнісних умінь; педагогічний експеримент, який дає можливість перевірити вплив експериментального фактора на підготовку студентів до педагогічної діяльності та розробити відповідні методичні рекомендації; математична обробка результатів педагогічного експерименту.
База дослідження. Дослідження проводилися протягом 1980-2003 років на базі Полтавської школи-інтернату для дітей-сиріт №2, Полтавської школи-інтернату №1, Харківської школи-інтернату для дітей-сиріт, шкіл № 17, № 20 міста Полтави, Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. Для одержання необхідної інформації було задіяно 13 педагогічних ВНЗ України: Бердянський державний педагогічний університет ім. П.Д. Осипенко, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов ім. Н.К. Крупської, Глухівський педагогічний інститут ім. С.М.Сегеєва-Ценського, Дрогобицький державний педуніверситет ім. І.Франка, Кам’янець-Подільський державний педуніверситет ім. В.П. Затонського, Одеський педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди, Рівненський державний гуманітарний університет, Слов’янський державний педагогічний інститут, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини, Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка.
Всього дослідженням було охоплено 1605 осіб. Серед них: студентів – 1461, учнів – 176, учителів та вихователів шкіл-інтернатів – 48 чоловік. За результатами дослідження були розроблені програма й спецкурс “Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт”, навчально-методичний посібник:, тести для перевірки і контролю знань та проспект „Полтавська школа-інтернат для дітей-сиріт”.
Дослідження здійснювалося у три етапи.
Перший етап (1980-1997) – збір, вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури з історії педагогіки та народної освіти щодо вирішення проблем сирітства в суспільстві, ретроспективний аналіз проблеми виховання дітей-сиріт, було визначено предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, обґрунтування теми дослідження.
Другий етап (1997-2000) — вивчення досвіду підготовки майбутніх учителів до роботи вихователем у школі-інтернаті для дітей-сиріт; аналіз стану готовності студентів — майбутніх педагогів – до роботи в школи-інтернаті за результатами педагогічної практики; розробка критеріїв і показників готовності майбутніх педагогів до виховної роботи з дітьми-сиротами; проведення констатуючого експерименту, за результатами якого було визначено рівні готовності майбутніх учителів до виховної діяльності в школі-інтернаті для дітей-сиріт; розробка програми, спецкурсу “Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт”, навчально-методичного посібника “Вихователь сирітського інтернату” та курсу лекцій і тестів для перевірки знань із названого спецкурсу; проведення формуючого експерименту.
Третій етап (2000-2003) – проведення формуючого експерименту, аналіз і узагальнення результатів констатуючого і формуючого експериментів; впровадження методики удосконалення підготовки майбутніх педагогів до виховної роботи в школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки; формулювання основних положень і висновків.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
-
вперше в роки розбудови державності України теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено методику підготовки майбутніх педагогів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, шляхом впровадження в навчально-виховний процес педагогічного університету відповідної програми, спецкурсу “Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт”, навчально-методичного посібника, тестів для перевірки знань;
-
сформульовано зміст, критерії та рівні готовності майбутніх педагогів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт;
-
обґрунтована сутність комунікативно орієнтованих умінь у поєднанні з організаційно діяльнісними на основі розроблених етичних вимог до вихователів.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що теоретично узагальнено провідні історико-педагогічні тенденції підготовки майбутніх учителів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт, з’ясовано її сучасний стан, виділено й обґрунтовано сутнісні характеристики комунікативно орієнтованих та організаційно діяльнісних умінь вихователя на основі етичних вимог, визначено рівні (низький, середній, високий) та критерії (інформаційний, операційний, особистісної причетності) готовності майбутніх вихователів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт, розроблено і експериментально перевірено методику підготовки майбутнього вчителя до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт.
Практичне значення дослідження. Одержані результати роботи полягають в удосконаленні основних теоретичних положень, методики підготовки майбутнього вчителя до роботи вихователем у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт. За результатами дослідження розроблено “Методичні рекомендації педагогам щодо роботи з дітьми-сиротами” (1999 р.), програму спецкурсу “Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт” (2000 р.), навчально-методичний посібник “Вихователь сирітського інтернату” (2000 р.) та тести перевірки знань з названого спецкурсу, які дістали підтвердження в практиці і можуть бути рекомендовані до впровадження в навчально-виховний процес підготовки майбутнього вчителя до роботи вихователем загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт, для поглиблення та вдосконалення курсів педагогіки, соціальної педагогіки, методики виховної роботи, педагогічної майстерності, на курсах підвищення кваліфікації вчителів та вихователів інтернатних установ, керівників закладів освіти.
Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичному обґрунтуванні авторської методики підготовки майбутнього вчителя до роботи вихователем у школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; у визначенні рівнів та критеріїв готовності майбутнього педагога до виховної роботи в школі-інтернаті для дітей-сиріт і проведеній на цій основі експериментальній роботі; у розробці спецкурсу “Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт” та впровадженні його у навчально-виховний процес вищого закладу освіти, забезпеченні цього курсу програмою, навчально-методичним посібником та тестами для підсумкового контролю знань з названого спецкурсу.
Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю його основних положень, ретельним відбором критеріїв і показників для діагностичних вимірів, застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження відповідно до мети, гіпотези і завдань дослідження; органічним поєднанням теоретичних засад формування у студентів комунікативно орієнтованих та організаційно діяльнісних умінь під час практики в школі-інтернаті для дітей-сиріт з реальним навчальним процесом в університеті, тривалим і різноплановим експериментом, математично-статистичною обробкою експериментальних даних із наступним їх аналізом.
На захист виносяться:
1.
Положення про те, що підготовка особистості вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт в умовах педагогічного університету містить теоретичну складову (знання особливостей організації навчально-виховного процесу, професійних та етичних вимог до вихователя) та практичну (володіння уміннями та навичками професійної діяльності).
2.
Критерії діагностування сформованості готовності студентів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт: інформаційний, операційний, особистісної причетності.
3.
Експериментальна авторська методика, основою якої є спецкурс “Вихователь сирітського інтернату”, його науково-методичне забезпечення (програма, навчальний посібник, тести для контролю знань), що реалізується через лекційні, семінарські, лабораторні заняття, педагогічну практику.
Апробація впровадження результатів дослідження проводилася безпосередньо у педагогічній діяльності автора в процесі експериментальної роботи з підготовки студентів педагогічних університетів до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги.
Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції „А.С. Макаренко – видатний педагог ХХ століття” (м. Полтава, 1999), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Творческое наследие А.С. Макаренко в совершенствовании подготовки педагогических кадров” (Полтава, 1988), “Єдність педагогіки і психології у цілісному навчально-виховному процесі” (Полтава, 1995), “Культура педагогічного спілкування як фактор гуманізації сучасної освіти” (Суми, 1996); “Організація навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх закладах нового типу” (Полтава, 1996); “Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні” (Полтава, 1998), “Валеологічна освіта, як шлях до формування здоров’я сучасної людини” (Полтава, 1999), “Виховні системи загальноосвітніх шкіл-інтернатів: нові підходи і технології” (Миколаїв, 2002); “Соціальний захист дітей: традиції та сучасність” (Полтава, 2003); “Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи” (Полтава, 2003), на методичних та теоретичних семінарах кафедри педагогіки та педагогічної майстерності ПДПУ ім. В.Г.Короленка (1999-2003). Теоретичні підходи та практичні знахідки використовувалися під час проведення лекційних, практичних та лабораторних занять спецкурсу „Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт” для студентів природничого та психолого-педагогічного факультетів ПДПУ ім. В.Г.Короленка. Результати дисертаційного дослідження використовувалися в навчально-виховному процесі педагогічного факультету Міжгалузевого інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів при Полтавському університеті споживчої кооперації України (довідка №13-173/140 від 14 листопада 2003 року) та в роботі Полтавської обласної школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків (довідка №839 а від 8 жовтня 2003 року).
Публікації. Результати дослідження та висновки дисертації відображено в 25 публікаціях автора (24 – одноосібних), з них 8 – у фахових виданнях у тому числі: один навчально-методичний посібник, 6 статей – у збірниках наукових праць, 1 програма спецкурсу. Загальний обсяг особистого внеску становить авторських аркушів.
Структура дисертації зумовлена обраною темою, визначеними завданнями і складається з вступу, двох розділів, проміжних та загальних висновків, бібліографії (256 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає ….сторінок: основний текст - …. сторінок, у тому числі 11 рисунків, 20 таблиць, та 13 додатків на 56 сторінках.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його мету і завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, висвітлено методологічні основи та методи дослідження, його основні етапи, наукова новизна, теоретична та практична значущість; відображені апробація та впровадження здобутих результатів, вказано структуру дисертації.
У першому розділі „Підготовка майбутніх вихователів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт як соціально-педагогічна проблема” проведено ретроспективний аналіз проблеми виховання та розкрито значення ролі вихователя інтернату в навчально-виховному процесі, а також обґрунтовані основи професійної підготовки вихователя до педагогічної діяльності. Вихідна позиція дослідницького пошуку полягає в тому, що підготовка студентів – майбутніх педагогів – до виховної роботи в школі-інтернаті для дітей-сиріт розглядається як невід’ємна складова частина загальної підготовки випускників університету до професійно-педагогічної діяльності.
Ретроспективний аналіз проблеми виховання сиріт у суспільстві свідчить, що актуальною у всі часи була турбота про долю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Кожне розвинене суспільство ставить адекватні цілям свого соціального розвитку вимоги до спеціалістів цієї галузі.
Вихователь є головною фігурою у функціонуванні загальноосвітніх навчальних закладів з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, і забезпечує такі ділянки роботи:
·
цілевизначальну: трансформація загальних цілей і завдань школи на сучасному етапі розвитку суспільства у конкретні завдання класу, проектування особистості учнів;
·
операційно-організаторську: планування та реалізація розвивальних, освітніх та виховних завдань, установлення відповідного стилю стосунків у класі, відбір матеріалів для позаурочної діяльності учнів;
·
матеріально-побутову: забезпечення учнів навчальними засобами, твердим і м’яким інвентарем, одягом і взуттям, створення затишку в спальнях, контроль за своєчасним і повноцінним харчуванням та за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
Особистісно орієнтована система виховання передбачає нові педагогічні підходи, що ґрунтуються на співробітництві вихователя та вихованця. Розкрито діяльність вихователя загальноосвітнього навчального закладу з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, який співпрацює не тільки з учнями, а й з педагогами школи-інтернату, дирекцією, опікунами чи батьками, позбавленими батьківських прав, шефами, представниками громадських організацій та церкви. Знання особливостей названих підсистем дає можливість педагогу-вихователеві правильно організувати свою роботу з вихованцями, так як саме через вихователя здійснюється зв’язок вихованця з названими підсистемами.
Запропоновані етичні вимоги для вихователя окреслюють норми комунікації вихователь – вихованець, вихователь – вчитель-предметник, поведінку в учительському колективі, домовленість і взаєморозуміння всіх працівників школи щодо вихованців.
У дисертаційному дослідженні розкрито особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт, а саме:
-
дитина постійно перебуває в колективі;
-
результати її виховання залежать від атмосфери і перспектив колективу;
-
вихованці весь час перебувають під контролем;
-
до інтернату часто потрапляють педагогічно занедбані діти, які можуть негативно впливати на оточуючих;
-
тривале перебування дітей у школі-інтернаті виховує в них споживацькі нахили;
-
випускники школи-інтернату погано адаптуються у сучасному житті, їм важко створити повноцінну сім’ю і будувати сімейні взаємини;
-
сирітство, деформуючи дитячу психіку, породжує у дітей небежені риси характеру;
-
специфічний попередній досвід вихованців формує особливості поведінки: негативний вплив на дитину має тривалий досвід спільного життя з батьками, які позбавлені батьківських прав за аморальну поведінку.
Виявлення даних рівня теоретичної та практичної підготовки майбутніх вихователів щодо усвідомлення специфіки контингенту та особливостей навчально-виховного процесу відбувалося шляхом анкетування і спостереження за їх діяльністю під час виховних заходів, які проводилися в школі-інтернаті в ході педагогічної практики.
Теоретична підготовка – це рівень знань студентів про особливості навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах для дітей-сиріт, знання особливостей морального, трудового, фізичного, сімейного, естетичного виховання в цих умовах.
Практична підготовка – це усвідомлення особливостей проведення навчально-виховного процесу, володіння уміннями і навичками її організації (Таблиця 1).
Таблиця 1
Рівні готовності майбутніх педагогів до виховної діяльності в школі-інтернаті для дітей-сиріт
№ | Підготовка студентів | РІВНІ
Низький | середній | високий
1. | Теоретична | 89,6% | 10,4% | —
2. | Практична | 82,0% | 14,4% | 3,6%
3. | Загальний рівень підготовки студентів | 85,8% | 12,4% | 1,8%
Діагностичний зріз показав у цілому “низький” рівень сформованості практичних умінь та навичок майбутніх педагогів до виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт (82,0%). Більшість опитаних нами вихователів (67,0вважають вузівську підготовку до роботи з дітьми-сиротами недостатньою. Випускники педвузів, які приступають до роботи в інтернаті, мають обмежену теоретичну і методичну підготовку, набувають та удосконалюють свої психолого-педагогічні, практичні навички в ході практичної діяльності. Дані констатуючого експерименту вказали на необхідність розробки спеціальної методики підготовки майбутніх педагогів до роботи вихователем школи-інтернату для дітей-сиріт.
У другому розділі „Методика організації підготовки вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт” опрацьовані технології навчання студентів та критеріальні характеристики готовності майбутніх педагогів до роботи вихователем у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт, розкрито її зміст. Аналіз проблеми дослідження та результатів констатуючого експерименту дав можливість визначити реалізацію двох позицій підготовки майбутніх педагогів до роботи вихователем в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт: теоретичної та практичної.
Теоретичній позиції відповідає інформаційний критерій, який включає:
-
знання особливостей навчально-виховного процесу в школі-інтернаті для дітей-сиріт;
-
усвідомлення значення співдружності вчителів та вихователів у навчально-виховному процесі;
-
знання особливостей морального, трудового, фізичного, сімейного, естетичного виховання в умовах інтернату;
-
розуміння важливості позаурочної виховної роботи в школі-інтернаті для дітей-сиріт.
Практичній підготовці відповідають критерії операційний та особистісної причетності. Операційний критерій включає:
-
володіння комунікативно орієнтованими вміннями;
-
володіння організаційно діяльнісними уміннями.
Критерій особистісної причетності передбачає:
-
особистісно орієнтовану позицію педагога у розв'язанні педагогічних ситуацій,
-
допомогу вихованцям в адаптації до нового середовища,
-
формування системи виховуючих стосунків, що робить вихованця суб’єктом свого розвитку і самовдосконалення.
Визначаючи зміст підготовки вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт, ми враховували, що логіка професійної діяльності педагога визначає таку послідовність побудови кваліфікаційної характеристики:
-
готовність до навчальної роботи з школярами;
-
готовність до виховної роботи з дітьми та до взаємодії з оточенням;
-
готовність до особистісного і професійного самовдосконалення;
-
готовність до комунікації та організаційної діяльності.
Основною ланкою організації формуючого експерименту було впровадження в практику спецкурсу “Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт”, який включає теоретичний і практичний блок і має за мету надання майбутнім вихователям необхідного мінімуму знань з теорії і практики навчально-виховної роботи в школі-інтернаті.
Програмою спецкурсу передбачено лекційні, лабораторні та практичні заняття, педагогічну практику в умовах загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт, з такої проблематики:
-
сирітство як соціальне явище та його вплив на формування особистості;
-
компоненти готовності вихователя до роботи з дітьми-сиротами;
-
службові обов’язки вчителя і вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт;
-
ненормативний психічний розвиток вихованців загальноосвітніх навчальних закладів з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
-
особливості навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт;
-
вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт – центральна особа позаурочної діяльності вихованців;
-
ситуація успіху у навчально-виховній роботі педагогів загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт;
-
творча співдружність учителів та вихователів у навчально-виховному процесі;
-
збереження і зміцнення здоров’я дітей;
-
подолання і попередження шкідливих звичок вихованців;
-
естетичне та сімейне виховання в умовах школи-інтернату для дітей-сиріт;
-
трудове виховання;
-
підготовка дітей-сиріт до життя і праці;
-
особливості морального виховання;
Виявлення готовності майбутніх педагогів до професіональної виховної діяльності в сирітському інтернаті проводилося за допомогою таких методів: опитування студентів, анкетування, співбесіди, розв’язування кросвордів, чайнвордів, проведення вікторин, бесіди з педагогами шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, спостереження за діяльністю студентів під час проведення виховних заходів, протягом педагогічної практики, аналіз конспектів виховних заходів, проведених студентами в школі-інтернаті.
Сукупність комунікативних та організаційних умінь була узагальнена і поділена на дві групи: на комунікативно орієнтовані та організаційно діяльнісні. Комунікативно орієнтовані вміння — це сукупність умінь, що характеризують професійну здатність педагога до самопрезентації, вміння керувати увагою вихованців, спонукати їх до співпраці.
Організаційно діяльнісні — це сукупність умінь, які характеризують професійну здатність педагога до реалізації своїх функцій.
Оцінка сформованості у студента знань, умінь та навичок згідно з поданими вище критеріями проводилася за трьома рівнями (Таблиця 2).
Таблиця 2
Рівні сформованості знань, умінь і навичок згідно з запропонованими критеріями
Критерії готовності та їх показники | Рівні | Форми контролю
Низький | Середній | Високий
Інформаційний*
Знання особливостей навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт;*
Усвідомлення значення співдружності вчителів та вихователів у навчально-виховному процесі;*
Знання особливостей морального, трудового, фізичного, сімейного, естетичного виховання;*
Розуміння важливості позаурочної виховної роботи з дітьми-сиротами. |
Знаннями володіє не-достатньо;
не застосовує їх на практиці |
Володіє
певними знаннями,
але застосовує їх за шаблоном |
Знаннями
Володіє повною мірою,
Використовує їх на практиці, проявляє
Творчість |
Анкету-вання,
Індивіду-альне
опитування,
вікторини, співбесіди,
розв’язу-вання
кросвордів,
чайнвордів
Операційний:*
Володіння комунікативно-орієнтованими вміннями;*
Володіння організаційно діяльнісними вміннями. | Уміннями і навичками володіє не-достатньо, дії усвідом-
люються дуже обмежено |
Володіє
необхідним обсягом умінь та навичок.
У діях проявляє невпевненість, не проявляє творчості | Уміннями
та навичками володіє в повному обсязі, впевнено,
вільно
імпровізує,
проявляє
творчість. |
Спосте-реження
Особистісної причетності:*
Особистісно орієнтована
позиція педагога у розв’язанні педагогічних ситуацій;*
Допомога вихованцеві в
адаптації до нового середовища;*
Формування системи
виховуючих відносин, що
робить вихованця суб'єктом свого розвитку і самовдосконалення. | Не проявляє особістисно орієнтованої позиції у розв’язанні педагогічних ситуацій і формуванні виховуючих відносин. | Особістисно орієнтовані підходи проявляються не системно, формування виховуючих стосунків носить ситуативний характер. | Чітко проявляє особістісно-орієн. Позицію, стимулює адаптацію вихованців до нового середовища, формує систему вихов. стосунків, що робить вихованця суб’єктом саморозвитку. |
Тестування, само-спостере-ження, рейтингова оцінка
У процесі проведення формуючого експерименту перевірено ефективність запропонованої методики і виявлено динаміку зростання показників готовності майбутніх педагогів до роботи вихователем загальноосвітнього навчального закладу для дітей сиріт в ході впровадження спецкурсу „Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт” (Таблиця ).
Таблиця 3
Зведені дані діагностики рівня готовності студентів контрольної і експериментальної груп до виховної роботи в інтернаті після формуючого експерименту |
Етапи підготовки студентів |
Групи студентів |
РІВНІ
Низький |
Середній |
Високий
1. | Теоретичний |
Е |
2,0% |
24,0% |
74,0%
К |
74,8% |
24,5% |
0,7%
2. | Практичний |
Е |
2,8% |
27,4% |
69,8%
К |
77,6% |
20,0% |
2,4%
Загальний рівень підготовки студентів |
Е |
2,4% |
25,7% |
71,9%
К |
76,2% |
22,25% |
1,5%
Студенти експериментальних груп значно розширили свою інформаційну освіченість щодо знання теорії роботи вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт. Так, в експериментальних групах в результаті формуючого експерименту високий і середній рівні теоретичних знань були визначені відповідно у 74,0 % і 24,0 % студентів. Жоден з них не показав низького рівня знань, тоді як у студентів контрольних груп ці показники залишилися дуже низькими. Підвищився рівень сформованості практичних умінь і навичок студентів експериментальних груп за всіма показниками. Так, високий рівень практичних умінь та навичок показали 69,8 % студентів експериментальних груп (вихідні дані становили 2,4), тоді як у контрольних групах виявлено високий рівень практичних умінь та навичок у 2,4 % студентів (цей показник зріс лише на 1,7 %). Порівняння вихідних даних і кінцевого результату дослідження в контрольних групах студентів довело ефективність розробленої методики підготовки майбутніх педагогів до виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги. Запропонована методика сприяє успішному оволодінню знаннями, уміннями та навичками, які необхідні в навчально-виховній діяльності майбутніх педагогів.
Достовірність отриманих результатів дослідження вираховувалася за допомогою загальноприйнятих методів математичної статистики.
ВИСНОВКИ
1.
Здійснений аналіз проблеми виховання дітей-сиріт у суспільстві та підготовки вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт свідчить, що підготовка майбутніх вихователів загальноосвітніх навчальних закладів з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребуються соціальної допомоги є соціально-педагогічною проблемою на всіх етапах розвитку суспільства.
2.
В умовах розбудови освіти в Україні з усією очевидністю стала проблема підготовки вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт. Вирішення цієї проблеми потребує теоретичного обґрунтування й експериментальної перевірки, ефективної технології підготовки студентів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт. Система піклування про дітей-сиріт, як і будь-яке суспільне явище, знаходиться під впливом загальних соціально-економічних процесів: спад виробництва, безробіття, виникнення і поширення злочинних угрупувань молоді, криміналізація багатьох сфер життя, інфляція людських ідеалів і взірців. У сучасних умовах зміст життя вихованця інтернатного закладу вимагає запровадження системи виховання, що забезпечує корекцію розвитку особистості, профілактику і подолання відхилень у моральній поведінці дітей.
3.
Дослідження готовності майбутніх педагогів до виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей-сиріт свідчить про недостатній стан сформованості теоретичної і практичної підготовки, яка носить фрагментарний характер. Поглиблена системна фахова підготовка відсутня.
4.
Враховуючи результати обробки констатуючого експерименту були визначені рівні та критерії готовності майбутніх вихователів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт: інформаційний, операційний та особистісної причетності.
5.
Підтвердилася робоча гіпотеза про те, що ефективність підготовки майбутнього педагога до роботи вихователем загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт підвищиться за умови впровадження нової структури професійної підготовки студентів, у процесі якої в студентів формуються комунікативно орієнтовані та організаційно діяльнісні уміння з урахуванням етичних вимог до вихованців загальноосвітніх навчальних закладів з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, а також якщо студенти розуміють особливості навчально-виховного процесу школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених опіки батьків; майбутні вихователі усвідомлюють свою значущість у організації повноцінного життя дітей-сиріт та підготовці їх до життя у соціумі.
6.
У ході дослідницької роботи, був розроблений спецкурс “Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт”, підготовлені рекомендації для вихователя щодо проведення виховних заходів, опрацьовані етичні вимоги до вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт, що було запроваджено в навчально-виховний процес.
7.
Апробована методика дає можливість підготувати студентів до подальшої педагогічної діяльності в школі-інтернаті для дітей-сиріт, оскільки дозволяє систематизувати, глибоко усвідомити, детально відпрацювати, а згодом використовувати у власній професійній діяльності знання, уміння і навички виховної діяльності з дітьми-сиротами.
8.
Результати формуючого експерименту дають підстави зробити висновок про те, що методика підготовки майбутнього педагога до виховної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, є ефективною і повинна бути використана у навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладах.
Формуючим експериментом доведено спроможність і перспективність розробленої методики підготовки студентів – майбутніх педагогів – до роботи вихователем у загальноовітніх навчальних закладах для дітей-сиріт. Про її ефективність свідчать результати, одержані шляхом дослідження: в експериментальній групі простежувалась тенденція до зменшення кількості студентів з низьким рівнем теоретичної і практичної підготовки (2,0 %, 2,8%) та збільшення кількості студентів, що досягла високого рівня у теоретичній і практичній підготовці до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт (74,0% та 69,8%).
Проведене дослідження дало змогу сформулювати деякі пропозиції щодо удосконалення підготовки майбутніх педагогів до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт:
1. Включити до навчальних планів підготовки майбутніх учителів різних спеціальностей спеціалізацію "Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт".
2. Ввести спецкурс "Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт" у систему післядипломної освіти педагогів, які проходять перепідготовку з питань виховної роботи.
3. Здійснювати аналіз ефективності виховної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківської опіки, за допомогою інформаційного, операційного та критерію особистісної причетності.
Досліджувана проблема багатоаспектна і не може бути вичерпана цією працею. Подальшого вивчення і вирішення вимагають проблеми підготовки майбутніх вихователів загальноосвітніх закладів для дітей-сиріт з урахуванням вікових особливостей дітей (дошкільний вік, молодші школярі та вихованці старших класів).
Основні теоретичні положення і висновки дисертації
викладено в таких публікаціях:
1.
Куторжевська Л.І. Професійна діяльність вихователя сирітського інтернату // Збірник наукових праць. Серія “Педагогічні науки”. – Полтава, 2001. — № .
2.
Куторжевська Л.І. Вихователь школи-інтернату для дітей-сиріт. Програма спецкурсу. – Полтава: АСМІ, 2000. – 24 с.
3.
Куторжевська Л.І. Концепція підготовки вихователя сирітського інтернату// Імідж сучасного педагога, 2002. ? №1.? С. 26-27.
4.
Куторжевська Л.І., Шохін В.П. Творче використання педагогічного досвіду А. Макаренка в умовах школи-інтернату // Педагогіка і психологія, 1998. – №1. — С. 155-158.
5.
Куторжевська Л. І. “Майстерність вихователя – це спеціальність, котрій слід вчитися” (А. С. Макаренко) // Проблеми освіти. Науково-методичний збірник. Випуск 19. – К., 1999. – С.252-257.
6.
Куторжевська Л.І. Особливості навчально-виховного процесу в школі-інтернаті для дітей-сиріт // Нові технології навчання. Науково методичний збірник. Випуск 25. – К., 2000. – С.205-209.
7.
Куторжевська Л.І. Методичні рекомендації педагогам щодо роботи з дітьми-сиротами //Збірник наукових праць ПДПУ. Випуск 3(7). Серія “Педагогічні науки” – Полтава, 1999. – С. 197-201.
8.
Куторжевська Л.І. Майстерність вихователя сирітського інтернату у розв’язанні педагогічних ситуацій // Збірник наукових праць ПДПУ ім. В.Г.Короленка. Вип. . Серія “Педагогічні науки”. – Полтава, 2000.
9.
Куторжевська Л. І. Підготовка вихователя сирітського інтернату – основа справжнього професіоналізму у виховній роботі з дітьми-сиротами // Постметодика, 2000. - №6 (32). – С. 35 – 36.Куторжевська Л. І. Майстерність педагогів – на вищий рівень // Імідж сучасного педагога, 1999. – №3. – С. 11-16.
10.
Куторжевсько Л.І. Майстерність педагогів – на вищий рівень // Імідж сучасного педагога, 1999. - №3. – С. 11-16.
11.
Куторжевська Л. І. Вихователь сирітського інтернату. З досвіду роботи Полтавської школи-інтернату для дітей-сиріт: Навчально-методичний посібник. – Полтава: АСМІ, 2000. – 120 с.
12.
Куторжевська Л. І. Полтавська обласна школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Буклет. – Полтава: АСМІ, – 2000. – 8 с.
13.
Куторжевская Л.И. Производительный труд как фактор выбора профессии // Творческое наследие А. С. Макаренко в совершенствовании подготовки педагогических кадров. Тезисы докладов и выступлений. – Полтава, 1988. – С.297-298.
14.
Куторжевська Л.І. Формування в майбутніх педагогів умінь здійснювати контактну взаємодію засобами мовлення // Єдність педагогіки і психології у цілісному навчально-виховному процесі. – Полтава, 1995. – С.214-216.
15.
Куторжевська Л.І. Формування комунікативних умінь у майбутніх педагогів. – культура педагогічного спілкування як фактор гуманізації сучасної освіти. – Суми, 1996. – С. 186-188.
16.
Куторжевська Л.І. Проблема викладання риторики в школі нового типу // Організація навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх закладах нового типу. – Полтава, 1996.
17.
Куторжевська Л.І. Розвиток професійно-педагогічних особливостей мовлення студентів // Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні. – Полтава, 1998. – С.87-90.
18.
Куторжевська Л.І. Творчо впроваджувати педагогічну спадщину А.С. Макаренка // А.С. Макаренко – видатний педагог ХХ століття. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Полтава, 1999. – С.118-120.
19.
Куторжевська Л.І. Роль нетрадиційних форм виховання в духовному оздоровленні вихованців Полтавської школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав // Валеологічна освіта як шлях до формування здоров’я сучасної людини. Матеріали всеукраїнської наукової конференції – Полтава, 1999. – С. 112-115.
20.
Куторжевська Л.І. Реалізація ідей А.С. Макаренка про професійно-мовленнєву підготовку майбутніх учителів в процесі педагогічної практики // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Полтава, 1999. – С. 141-143.
21.
Куторжевська Л.І. Сирітство та безбатченківство в прозі Панаса Мирного і в наші дні // Панас Мирний і літературний процес. Збірник наукових статей. – Полтава, 2000. – С. 137-140.
22.
Куторжевська Л.І. Підготовка студента ВНЗ до професійної діяльності в сирітському інтернаті// Загальноосвітні школи-інтернати в сучасній Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Виховні системи загальноосвітніх шкіл-інтернатів: нові підходи і технології". ? Миколаїв: МДПУ, 2002.?С.97-107.
23.
Куторжевська Л.І. Система опіки знедолених дітей в умовах розбудови державності України //Витоки. Альманах Всеукраїнської асоціації А.С. Макаренка. Вип. І.? Полтава: АСМІ, 2003.?С. 83-86.
24.
Куторжевська Л.І. Уміння організовувати дозвілля майбутніх педагогів – запорука успішної організації дозвілля вихованців інтернатних закладів // Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава, 2003. – С. 170-173.
25.
Куторжевська Л.І. Уміння організовувати дозвілля майбутніх педагогів – запорука успішної організації дозвілля вихованців інтернатних закладів / Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава, 2003. – С. 170-173.
Анотації
Куторжевська Л.І. Підготовка майбутнього вчителя до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей-сиріт.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. — Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена проблемі підготовки майбутнього вчителя до роботи вихователем в сирітському інтернаті шляхом впровадження спеціальної методики. У дисертації обґрунтовуються зміст і структура курсу лекцій, що містять теоретико-методичні засади підготовки вихователя (особливості навчально-виховного процесу; морального, трудового, фізичного, сімейного, естетичного виховання, усвідомлення значущості співдружності вчителів та вихователів, важливості позаурочної роботи), а також зміст практичних умінь та навичок (комунікативно орієнтовані, особистісно діяльнісні уміння; допомога вихованцеві в адаптації; формування системи виховуючих стосунків). Виявлено недостатній рівень підготовки майбутнього педагога до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах з повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги, розкрита мета та шляхи формування
