Національна Академія ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ України

Калашнікова Людмила Миколаївна

УДК 336.226.322

формування регіональних фінансів

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ірпінь – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Столяров Василь Федосійович,

Київський національний університет

технологій та дизайну МОН України,

завідувач кафедри економічної теорії та фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Білик Марія Дмитрівна,

професор кафедри фінансів підприємств

Київського національного економічного

університету МОН України;

кандидат економічних наук, доцент

Павлюк Клавдія Василівна,

доцент кафедри фінансів, грошового обігу та

кредиту Київського національного університету

імені Тараса Шевченка МОН України.

Провідна установа Одеський державний економічний університет МОН України, кафедра фінансів (м. Одеса).

Захист відбудеться “ 23 ” грудня 2004 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.01 Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий “ 19 ” листопада 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Онишко С.В.

Загальна характеристика роботи

Одним із основних заходів впровадження у 2001-2003 роках Концепції державної регіональної політики стало удосконалення механізмів стратегічного державного планування регіонального розвитку, системи загальнодержавного і регіонального прогнозування та планування соціально-економічного розвитку.

Починаючи з 2004 року положення Концепції спрямовані у напрямку створення економічних, соціальних, організаційних та нормативно-правових передумов для реалізації основних принципів сталого, збалансованого розвитку регіонів на довгострокову перспективу. Це відбувається шляхом розробки стратегій економічного і соціального розвитку областей на період до 2011 та 2015 років.

Науково-методичне вирішення проблем забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних утворень України на основі формування стратегії сталого розвитку міститься в працях Власюка О.С., Геєць В.М., Данилишина Б.М., Долішного М.І., Лібанової Е.М., Філіпенка А.С., Чумаченка М.Г. та інших. Проблеми становлення державної регіональної фінансової політики досліджують Андрущенко В.Л., Василик О.Д., Внукова Н.М., Данілов О.Д., Заблоцький Б.Ф., Кравченко В.І., Лук'яненко І.Г., Луніна І.О., Макарова О.В., Павлюк К.В., Червова Л.Г., Чернявський О.П. та ін.

Провідним елементом подальшого удосконалення механізму державного управління регіональним розвитком є визначення науково-методичних основ системи регіональних фінансів, їх економічної структури, ролі і місця у відтворювальних процесах, у фінансовій самодостатності регіонів.

Актуальність теми. Найбільш важливим у формуванні регіональних фінансів є спрямування державної регіональної політики (згідно вказаної Концепції) на забезпечення такої фінансової спроможності місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, яка б створювала можливості для сталого розвитку, подолання диспропорцій в економіці з урахуванням особливостей регіонів, їх потенціалу щодо адаптації до ринкових умов господарювання.

Бюджетним Кодексом України визначені терміни складання державного бюджету, місцевих бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування та місцевих фінансових органів, але не визначено суть та зміст, а також методи обліку та оцінки регіональних фінансів, або регіональних фінансових ресурсів. Тобто, економічна наука і господарська практика не мають однозначного визначення для усіх рівнів державного управління сутності та змісту регіональних фінансів та регіональних фінансових ресурсів, логіки та методів їх формування.

Статус економічної категорії “регіональні фінанси”, як і категорії “регіональні фінансові ресурси”, слід було б визначати виходячи з аналізу та подальшого розвитку загальних та вищевказаних положень Бюджетного кодексу України. Тому, на перший погляд, гносеологічна характеристика категорій “регіональні фінанси” та “регіональні фінансові ресурси” повинна базуватись на вивченні відносин, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, контролю та розгляду звітів про їх виконання.

Але такий підхід в умовах запровадження Концепції людського розвитку не враховує оцінку потенціалу регіону як економічного простору, його особливостей та можливостей стимулювання ефективного саморозвитку з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці. Тобто, необхідно обґрунтувати новий методологічний підхід до визначення економічних категорій “ регіональні фінанси “ та “ регіональні фінансові ресурси” на засадах загальної теорії відтворення. Новий підхід повинен додатково забезпечити складання та виконання місцевих бюджетів і на підставі Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, яка схвалена Кабінетом Міністрів України.

Науково-методичному вирішенню проблеми формування регіональних фінансів для людського розвитку і присвячене наступне дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною комплексного наукового дослідження, яке виконано в 2002-2003рр. в Київському національному університеті технологій та дизайну за держбюджетною темою “Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки”, № ДР 0102U001413 (розділ “Фінансово-економічні основи місцевого самоврядування”), а також в рамках пошукових тем “Економічні та соціально-політичні проблеми розбудови державності України” (розділ “Основи формування та використання регіональних фінансів”), “Наукові основи оцінки та прогнозування соціально-економічних наслідків інноваційного розвитку легкої промисловості та сфери послуг” (розділ “Економічна структура регіональних фінансів в умовах інноваційного розвитку”).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методологічних положень і рекомендацій щодо формування регіональних фінансів в системі Індексу регіонального людського розвитку на основі узагальнення та подальшого розвитку складових категорії “місцеві фінанси”.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення комплексу таких завдань:

- розкрити суть, зміст та функції місцевих фінансів у територіальних відтворювальних процесах;

- узагальнити принципи і ознаки визначення регіонів України та з’ясувати специфічні особливості оцінки їх фінансового потенціалу;

- виявити органічні складові категорії “місцеві фінанси”, становлення окремих елементів, характеристик і властивостей економічної категорії “регіональні фінанси”;

- обґрунтувати новий структурно-відтворювальний методологічний підхід до визначення регіональних фінансів;

- розробити систему показників та факторів, що забезпечують облік і оцінку обсягів, структури й організацію регіональних фінансів;

- визначити та класифікувати джерела, етапи формування та напрямки використання регіональних фінансів в системі Індексу регіонального людського розвитку;

- систематизувати логічну схему, форми і процедури застосування програмно-цільового методу для складання бюджету регіону;

- здійснити розрахунки щодо оцінки окремих елементів регіональних фінансів для фінансування людського розвитку конкретної адміністративної області.

Об’єктом дослідження є система регіональних фінансів.

Предметом дослідження є засади формування фінансових ресурсів регіону.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є економічна теорія, теорія відтворення та загальна теорія систем. У роботі використано наступні методи: історичний (для гносеологічного аналізу становлення місцевих фінансів як категорії), аналізу і синтезу (для оцінки системи доходів та видатків місцевих бюджетів та рівня і глибини міжбюджетних відносин), індукції та дедукції (для обгрунтування та перевірки робочої гіпотези), логічного та економіко-математичного моделювання (для визначення принципів та схеми формування регіональних фінансів і оцінки планових видатків на освіту на прикладі Одеської області), статистичних та рейтингових оцінок (для ранжування областей за інвестиційною привабливістю та рівнями Індексу людського розвитку і його складових).

Робоча гіпотеза дослідження полягає в пошуку та мобілізації передумов створення фінансових основ забезпечення сталого та збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, як бази запровадження методології оцінки, моделювання та прогнозування Індексу регіонального людського розвитку.

Інформаційно-аналітичною та методичною базою дослідження стали статистичні та нормативно-інструктивні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства статистики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, ГоловКРУ України, ДПА України, Світового банку, Національного інституту стратегічних досліджень Адміністрації Президента України, Інституту економічного прогнозування НАН України, РВПС України НАН України, Інституту регіональних досліджень НАН України (м.Львів), Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України (м.Одеса), а також Інституту “Схід-Захід”, Інституту Реформ, ПРООН та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- обґрунтовано необхідність та доцільність використання категорії “регіональні фінанси” в системі Індексу регіонального людського розвитку на основі використання структурно-відтворювального підходу до визначення регіональних фінансів на підставі структуризації загальноекономічних, галузевих, територіальних та індивідуальних відтворювальних процесів;

- визначено елементи, властивості і статус регіональних фінансів як економічної категорії (логічна, організаційна і економічна структура, предмет і об’єкт, критерії оцінки, призначення, завдання, фактори та джерела);

удосконалено:

- логічну схему та процедури бюджетування програм економічного і соціального розвитку регіонів, які включають наступні стадії: розробку, узгодження, схвалення, затвердження, доведення показників бюджету регіону;

- застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі на регіональному та місцевому рівні шляхом визначення підпрограм Програми людського розвитку з введенням додаткової програмної класифікації видатків;

дістало подальший розвиток:

- система критеріїв, показників та факторів, що визначають обсяги та структуру місцевих фінансів для фінансування людського розвитку, ознаками яких є аспекти людського розвитку та складові їх узагальнюючих індикаторів;

- елементи балансу фінансових ресурсів регіону з переліком джерел формування місцевих фінансів та визначенням видаткових повноважень на різних рівнях державного управління економікою.

Практичне значення одержаних результатів. Методологічні положення, рекомендації та пропозиції дисертації сприяють підвищенню ефективності державного управління сталим та збалансованим соціально-економічним розвитком регіонів, становленню та розвитку їх фінансової самодостатності.

Використання результатів роботи здійснюється в навчальному процесі для підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів за спеціальністю “Фінанси” в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова при викладанні економічних дисциплін “Фінанси”, “Державні фінанси”, “Місцеві фінанси”, “Податки та податкова політика” , а також при викладанні спецкурсу “Фінансово-економічні основи місцевого самоврядування” (акт про впровадження №018/15а від 12.01.2004р.) та в Київському національному університеті технологій та дизайну МОН України при викладанні економічних дисциплін “Державне регулювання економіки”, “Розміщення продуктивних сил”, “Місцеві фінанси” (акт про використання № 07-70/1100 від 21.02.2004 р.).

Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження були використані в Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України в процесі підготовки теми “Розробка і наукове обґрунтування запровадження програмно-цільового методу фінансування на місцевому рівні”, № ДР 0102U006338 (розділ “Структурно-логічна схема застосування програмно-цільового методу формування місцевих бюджетів та пропозиції щодо програмної класифікації видатків місцевих бюджетів в системі Індексу регіонального людського розвитку”)(довідка про впровадження №23/84/1 від 10.02.04 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, а наукові результати, які винесені на публічний захист, отримані автором одноосібно. Внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві, визначено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на міжнародних та республіканських науково-практичних конференціях з досліджуваної проблеми:

Підсумкова наукова конференція професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету (Одеса, 1999); Науково-практична конференція “Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації” (Львів, 1999); V Міжнародна наукова конференція “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (Форос, 2000); Науково-практична конференція “Проблеми фінансової політики України” (Київ, 2000); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 2002); Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (Київ, 2003); IV Всеукраїнська науково-практична конференція “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003); Науково-практична конференція “Фінансово-правові аспекти надрокористування” (Київ, 2004).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 3,2 др.арк., в т. ч. авторський обсяг – 2,7 др.арк.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків, які містять 14 рисунків і 25 аналітичних таблиць (149 сторінок), списку використаних літературних джерел (150 найменувань на 12 сторінках) і 21 додатку, які викладені на 46 сторінках і включають 6 рисунків та 31 таблицю. Загальний обсяг дисертації - 209 сторінок друкованого тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Науково-методичні засади місцевих фінансів” розкриті вихідні положення категорії “місцеві фінанси”: зміст, сутність, структура і функції; роль і місце місцевих фінансів в державній регіональній політиці та в Концепції людського розвитку; форми їх організації на різних рівнях управління.

Використовуючи історичний метод дослідження, розглянуто еволюцію поглядів на визначення місцевих фінансів, в тому числі в умовах становлення ринкових відносин, коли місцеві фінанси формуються як відносно самостійна органічна складова фінансових ресурсів держави. В роботі встановлено, що місцеві фінанси розкривають ті елементи економічних відносин, які пов’язані з утворенням централізованих та децентралізованих фондів коштів, що використовуються для забезпечення соціальних потреб та на соціально-економічний розвиток територій.

Розглядаючи місцеві фінанси в контексті функцій та завдань, що покладаються на місцеві органи влади (так званих власних та делегованих повноважень), в роботі констатується наявність їх наступних характеристик як управлінської категорії. По-перше, це важелі державного регулювання соціально-економічним розвитком території; по-друге, місцеві фінанси – це фіскальний інструмент завдяки встановленню місцевих податків і зборів; по-третє, вони є засобом забезпечення громадських послуг; і по-четверте, місцеві фінанси є формою стимулювання соціально-економічного зростання.

Економічну структуру місцевих фінансів складають власні та закріплені доходи; дотації, субсидії і субвенції; цільові фонди місцевих бюджетів та позабюджетні фонди. Але ця структура не в повній мірі відповідає структурі територіальних відтворювальних процесів та схемам територіальних відтворювальних циклів.

В роботі на основі Конституції України (ст.95 та 142) конкретизовані цілі та завдання державної регіональної фінансової політики з елементами правового та організаційно-економічного механізмів їх реалізації. Головним напрямком цієї політики стає фінансове забезпечення єдиних стандартів якості життя на всій території України.

Виходячи з цих положень розглянуто роль місцевих фінансів в Концепції людського розвитку, яка передбачає оцінку трьох основних характеристик суспільного життя: довголіття – очікувану тривалість життя; рівень знань – комбінація показників писемності дорослих (2/3 ваги) та середньої кількості років навчання (1/3 ваги); рівень життя – реальний ВВП на душу населення.

Розробка та запровадження в Україні методології розрахунків Індексу регіонального людського розвитку супроводжується оцінками наступних фінансових показників (на 100 тис.населення): сума видатків місцевих бюджетів на освіту; сума видатків місцевих бюджетів на охорону здоров’я; сума видатків місцевих бюджетів на соціальний захист та соціальне забезпечення; сума соціальних трансфертів з державного бюджету; питома вага видатків на освіту в сукупних соціальних видатках; питома вага видатків на охорону здоров’я в сукупних соціальних видатках; питома вага видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення в сукупних соціальних видатках; співвідношення соціальних трансфертів та соціальних видатків в місцевих бюджетах.

Використання Концепції людського розвитку орієнтує державну регіональну політику на мобілізацію в регіонах сприятливих умов для розвитку сфери послуг, малих і середніх підприємств, приватного сектору на підставі створення нових робочих місць і становлення якісної робочої сили, тобто на прискорення створення середнього класу і подолання бідності, на пріоритетне забезпечення соціального розвитку територій (рис.1).

В роботі узагальнено, що основу регіоналізації території становлять: природно-географічні ознаки, принципи оцінки виробничо-технологічних циклів та раціональної технологічної кооперації і транспортного зв’язку, а специфічні особливості оцінки фінансового потенціалу регіону обумовлені: геолого-географічними, мінерально-ресурсними, природно-кліматичними та соціально-економічними факторами та умовами господарювання.

В зв’язку з цим, потребу у місцевих (регіональних) фінансових ресурсах для фінансування людського розвитку пропонується визначати відповідно до структури територіальних відтворювальних процесів: 1) відтворення матеріальної бази соціальної сфери (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, культура, мистецтво, засоби масової інформації, фізична культура і спорт); 2) відтворення об’єктів зв’язку, телекомунікаційта інформації; 3) відтворення виробничої та дорожньо-транспортної інфраструктури; 4) забезпечення комплексного природокористування та охорони навколишнього середовища.

На основі узагальнення принципів і ознак визначення регіонів України формування регіональних фінансових ресурсів при розробці державної стратегії регіонального розвитку на довгострокову перспективу пропонується здійснювати за економічними макрорайонами (Західний, Східний, Південний), а при обгрунтуванні середньострокової перспективи – за економічними мікрорайонами (Карпатський, Київський, Північно-Західний, Подільський, Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Причорноморський, АР Крим) з визначенням обласного, районного та місцевого бюджетів згідно діючого адміністративно-територіального устрою (24 області, 486 районів, м. Київ та м. Севастополь).

Рис.1. Схема секторальної політики в Концепції людського розвитку

У другому розділі “Становлення окремих елементів регіональних фінансів” проведено аналіз системи доходів та видатків місцевих бюджетів, рівня та глибини міжбюджетних трансфертів, стану, особливостей та тенденцій місцевих фінансів (на прикладі Одеської області та м. Одеси).

В роботі встановлено, що в 1998-2002 рр. динаміка доходів та видатків місцевих бюджетів (як частка ВВП і як частка консолідованих доходів та видатків) мала тенденцію до зменшення їх питомої ваги, а зменшення питомої ваги податкових та неподаткових надходжень в доходах місцевих бюджетів компенсується збільшенням частки трансфертів з державного бюджету (табл.1).

Таблиця 1

Структура доходів місцевих бюджетів України, %  |

1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Доходи вкл.трансферти | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Трансферти | 14,3 | 18,3 | 23,4 | 30,0 | 31,2 | 32,8

Доходи без трансфертів | 85,7 | 81,7 | 76,6 | 71,0 | 68,8 | 67,2

Податкові надходження | 74,8 | 68,1 | 62,9 | 59,1 | 58,3 | 57,7

Неподаткові надходження | 3,4 | 3,4 | 9,5 | 8,7 | 7,3 | 7,1

Цільові фонди | 7,5 | 10,1 | 4,0 | 2,7 | 1,0 | 1,5

Джерело: розраховано автором за даними Міністерства фінансів України

В роботі визначено, що в 1998-2003 рр. в структурі податкових надходжень доходів місцевих бюджетів найбільшу питому вагу займали податки на доходи, податки на прибуток, податок на збільшення ринкової вартості – більше 80%, а збори за спеціальне використання природних ресурсів, включаючи платежі за користування надрами та плату за землю, – до 10%.

Виявлено, що в 1998-2003 рр. в структурі видатків місцевих бюджетів найбільшу питому вагу складають видатки на освіту (біля 25%) та охорону здоров’я (біля 25%), а також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (13-15%) і житлово-комунальне забезпечення (7%).

В роботі констатується, що механізм формування місцевих бюджетів в Україні являє собою прямі бюджетні трансферти з бюджетних асигнувань, найбільш стабільна частина яких має економічну природу бюджетних дотацій. В зв’язаних прямих бюджетних трансфертах джерелом дотацій є видатки бюджету в залежності від обсягів місцевих видатків.

Практика застосування прямих бюджетних трансфертів привела в Україні до тенденції наявного збільшення кількості дотаційних областей. Так, якщо у 1996 році тільки 11 адміністративних областей України були дотаційними, то вже у 1997-1998 рр. кількість дотаційних областей збільшилась до 22, тобто у 2 рази. А починаючи з 1999 року всі 24 адміністративні області України стали дотаційними.

Динаміка частки трансфертів у доходах обласних бюджетів після прийняття Бюджетного кодексу України практично не змінилась, а навпаки відбувається її подальше зростання. Це засвідчує співвідношення видатків місцевих бюджетів та обсягу податків та обов'язкових платежів, яке до прийняття Бюджетного кодексу України було більше 100% у п'яти областях, а після його прийняття – у восьми областях (додатково ще в трьох).

Аналіз структури податкових надходжень в доходах місцевих бюджетів свідчить про більш високу питому вагу зборів за спеціальне використання природних ресурсів в селищних і сільських бюджетах та бюджетах міст районного значення, а збільшення питомої ваги податків на доходи, на прибуток та на збільшення ринкової вартості має місце в обласних бюджетах та бюджетах міст обласного і районного значення, що по суті і відповідає економічній природі фінансового потенціалу регіонів.

У зв’язку з цим пропонується здійснювати облік та оцінку формування і використання кожної складової регіональних фінансових ресурсів відповідно до їх місцевого економічного обігу. Основними джерелами регіональних фінансових ресурсів стають: місцеві податки і збори, податок на прибуток комунальних підприємств, міжбюджетні трансферти, прибутковий податок з громадян, податок на нерухоме майно, екоресурсні платежі (плата за землю, платежі за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища), рентні платежі, кредити та муніципальні запозичення, доходи населення, інвестиції з-за меж регіону.

Згідно Бюджетного кодексу України з 2002 року місцеві податки і плата за землю не враховуються при визначенні обсягу трансфертів відповідним бюджетом. Завдяки цьому власна доходна база місцевих фінансів за експертними оцінками зросте в п’ять разів, тобто наявні умови підвищення їх самостійності.

Зміцненню доходної бази місцевих бюджетів сприяло б також введення податку на нерухоме майно (з юридичних та фізичних осіб і зарахуванням до бюджетів територіальних громад) та введення місцевої надбавки до загальнодержавної ставки податку на доходи фізичних осіб з зарахуванням до обласних бюджетів.

З метою забезпечення комплексного природокористування та охорони навколишнього природного середовища пропонується розрахувати ставки платежів за спеціальне природокористування: абсолютну ренту (за правом власності держави на всі природні ресурси України); диференціальну ренту (в залежності від природної якості природних ресурсів, специфіки їх видобування чи місцезнаходження).

В роботі обґрунтовано, що одним з вихідних положень формування регіональних фінансів стає подальше удосконалення розмежування видаткових повноважень на різних рівнях управління. Необхідно привести видатки у відповідність з обсягами та структурою місцевих фінансів, які забезпечують економічний кругообіг територіальних відтворювальних процесів.

За економічною природою на кожному рівні державного управління економікою за рахунок коштів відповідних бюджетів повинні фінансуватись тільки притаманні їм видатки, які відповідають сутності, змісту та структурі взаємодії загальнодержавних та територіальних відтворювальних процесів. В роботі констатується, що наявні передумови того, щоб обсяги та структура регіональних фінансових ресурсів для фінансування людського розвитку визначались, насамперед, виходячи з необхідності розвитку матеріальної бази соціальної сфери.

Значна питома вага місцевих бюджетів у забезпеченні соціальних потреб населення та в соціально-економічному розвитку території також орієнтує на передачу джерел формування регіональних (місцевих) фінансів для фінансування людського розвитку відповідно до здійснюваних бюджетами різних рівнів видатків, тобто на практичну реалізацію принципу субсидіарності (табл.2).

Таблиця 2

Питома вага місцевих бюджетів

у окремих видатках зведеного бюджету України, %

Види видатків | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Державне управління | 33,2 | 21,7 | 20,6 | 20,1 | 20,1

Освіта | 73,5 | 61,2 | 61,7 | 62,1 | 61,6

Охорона здоров'я | 90,6 | 85,2 | 82,3 | 83,2 | 83,5

Соціальний захист та соціальне забезпечення | 52,2 | 38,2 | 50,8 | 55,5 | 57,8

Житлово-комунальне господарство | 99,1 | 99,8 | 99,9 | 99,7 | 99,8

Культура, мистецтво, засоби масової інформації | 70,1 | 66,0 | 72,8 | 73,4 | 75,6

Фізична культура і спорт | 64,9 | 56,5 | 69,4 | 70,7 | 74,1

Промисловість та енергетика | 6,6 | 0,1 | - | - | -

Будівництво | 46,5 | 64,3 | 71,1 | 74,1 | 77,8

Сільське та лісове господарство, рибальство та мисливство | 40,5 | 40,3 | 43,3 | 45,0 | 47,0

Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок та інформатика | 85,7 | 66,0 | 66,4 | 68,3 | 71,2

Джерело: розраховано автором за даними Міністерства фінансів України

Незважаючи на недостатній обсяг власних фінансових ресурсів та трансфертів при найнижчому рейтингу Одеської області по видатках місцевих бюджетів на душу населення в 1998-2003 рр. (27 місце) найбільшу питому вагу у видатках бюджету області продовжують займати видатки на освіту (16-20%), видатки на охорону здоров’я (14,5-16,5%), соціальний захист та соціальне забезпечення (11-14%) . Така тенденція зберігається і по м.Одеса (табл.3).

В третьому розділі “Методологічні положення щодо формування регіональних фінансів” визначені елементи, властивості і статус регіональних фінансів як економічної категорії; узагальнена структурно-логічна схема формування регіональних фінансів з обґрунтуванням програмної класифікації напрямів та заходів бюджетних програм на місцевому рівні; оцінені пріоритети соціально-економічного розвитку регіонів України на основі Концепції людського розвитку з проведенням розрахунків видатків на освіту для Одеської області.

Методологічні положення визначення категорії “регіональні фінанси” базуються на використанні нового підходу, який реалізовано в чотири етапи.

Таблиця 3

Видатки бюджету Одеської області та м.Одеса у 2000 – 2003 рр., %

Види видатків | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Одеська область

Державне управління | 2,4 | 2,9 | 2,2 | 2,1

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави | 1,0 | 1,4 | 1,4 | 1,4

Освіта | 15,9 | 20,5 | 19,0 | 18,2

Охорона здоров’я | 14,5 | 16,2 | 15,8 | 14,7

Соціальний захист та соціальне забезпечення | 14,1 | 13,5 | 11,2 | 10,1

Житлово-комунальне господарство | 14,3 | 7,6 | 5,5 | 4,7

Культура і мистецтво | 2,4 | 2,9 | 2,6 | 2,6

Засоби масової інформації | 0,3 | 0,4 | 0,4 | 0,4

Фізична культура і спорт | 0,5 | 0,6 | 0,6 | 0,6

Будівництво | 2,2 | 3,0 | 2,9 | 3,1

Сільске господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство | 2,5 | 0,1 | 0,1 | 0,1

Транспорт, дорожне господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика | 4,2 | 3,7 | 3,3 | 3,4

Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихийного лиха | 0,3 | 0,1 | 0,1 | 0,1

Цільові фонди | 0,9 | 1,7 | 1,3 | 1,6

Інші | 24,5 | 25,4 | 33,6 | 36,9

м.Одеса

Освіта | 18,4 | 20,9 | 22,8 | 18,6

Охорона здоров'я | 17,5 | 17,4 | 17,7 | 14,4

Соціальний захист та соціальна допомога | 16,1 | 16,6 | 16,2 | 2,7

Культура, мистецтво, засоби масової інформації, молодіжні програми, фізкультура і спорт | 6,0 | 5,6 | 5,9 | 2,5

Народне господарство | 17,3 | 18,3 | 19,2 | 10,5

Управління | 3,4 | 3,9 | 4,0 | 2,3

Інші | 21,3 | 17,3 | 14,2 | 49,0

Джерело: розраховано автором за даними ДПА Одеської області та м.Одеса

На першому етапі відтворювальні процеси класифіковані за масштабами державного управління економікою на: індивідуальні (в рамках суб’єктів ринку різних форм власності); галузеві (в рамках галузей економіки); територіальні (в рамках територій); загальнодержавні (в масштабі національної економіки).

На другому етапі визначається відносна економічна самостійність регіонального розширеного відтворення в рамках єдиного народногосподарського комплексу країни за рахунок забезпечення власними фінансовими ресурсами.

На третьому етапі обґрунтовується обсяг та структура (за джерелами формування) регіональних фінансових ресурсів, які забезпечують узгодження регіональних відтворювальних процесів, з одного боку, з індивідуальними та галузевими відтворювальними процесами, а з іншого боку – з загально-національними відтворювальними процесами.

На четвертому етапі визначаються регіональні відтворювальні цикли за фазами виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів та послуг на території.

При використанні структурно-відтворювального підходу до структуризації відтворювальних процесів різних масштабів регіональні фінанси відображають територіальні відтворювальні процеси в реальних соціально-економічних відносинах суб’єктів ринку різних форм власності та центру – державних органів законодавчої та виконавчої влади на загальнонаціональному рівні (табл. 4).

Завершеність регіональних відтворювальних процесів має місце в таких межах території, де відповідно до об’єктивного розподілу і кооперації суспільної праці, наявні можливості створення кінцевої продукції та послуг із замкнутим виробничо-технологічним циклом. В зв’язку з цим регіональні фінанси визначені як така частина загальнодержавних фінансів, економічний кругообіг яких забезпечує органічну єдність вартісної та натуральної форми регіонального валового випуску кінцевої продукції та послуг при створенні валової доданої вартості регіону.

Властивостями регіональних фінансів як економічної категорії є те, що вони виражають зв’язки і відносини економічного життя на території незалежно від повноважень різних гілок влади при формуванні місцевих бюджетів.

Регіональні фінанси характеризують сутність територіальних відтворювальних процесів, тому оцінку потреби в них пропонується здійснювати відповідно до структури територіальних відтворювальних процесів.

Формування регіональних фінансів пропонується здійснювати відповідно до принципу автономності, який характеризує завершеність кругообігу територіальних відтворювальних процесів, та згідно з принципом сумісності, який відображає глибину взаємодії загальноекономічних відтворювальних процесів з територіальними. В кінцевому результаті це буде здійснюватись шляхом здійснення обґрунтованих розрахунків показників валової доданої вартості (ВДВ) регіонів та валового внутрішнього продукту (ВВП) на національному рівні. В системі національних рахунків ВВП дорівнює загальній сумі ВДВ регіонів з урахуванням сальдо непрямих податків і субсидій. Тобто, регіональні фінанси – це результат взаємодії загальноекономічних, галузевих, територіальних та індивідуальних відтворювальних процесів при формуванні валового внутрішнього продукту національної економіки та валової доданої вартості регіону.

Таблиця 4

Характеристика регіональних фінансів як економічної категорії

в Концепції людського розвитку

Елементи та властивості | Кількісні та якісні визначення

1. Структура | Органічна складова параметрів простого та розширеного відтворення

1.1. Логічна

1.2. Організаційна | Багаторівнева: економічний район, адміністративні області, райони, міста

1.3. Економічна | Відповідність структурі територіальних відтворювальних процесів та фазам територіальнихвиробничо-технологічних циклів створення продукції та надання послуг

2. Предмет ( за суттю) | Завершеність економічного обігу частини державних фінансів в межах створення валової доданої вартості території

3. Об'єкт (за змістом) | Форми організації місцевих фінансів в умовах унітарної держави

4. Критерії оцінки | Забезпеченість фінансування людського розвитку відповідно до соціальних стандартів (фінансування освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціальної допомоги населенню території)

5. Призначення | Синхронізація та гармонізація територіальних відтворювальних процесів

6. Основні завдання | Відтворення матеріальної бази соціальної сфери, забезпечення комплексного природокористування і охорони навколишнього природного середовища

7. Статус | Одне з вихідних положень теорії регіонального відтворення

8. Фактори | Показники аспектів людського розвитку на національному та регіональному рівні

9. Джерела | Місцеві податки і збори, податок на прибуток комунальних підприємств, міжбюджетні трансферти, прибутковий податок з громадян, податок на нерухоме майно, екоресурсні платежі (плата за землю, платежі за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища), рентні платежі, кредити та муніципальні запозичення, доходи населення, інвестиції з-за меж регіону

Логічна схема формування регіональних фінансових ресурсів включає 2 етапи. Перший – заявочний, або етап намірів, коли відповідний рівень місцевої влади, не очікуючи контрольних вказівок (рівня показників), визначає обсяги прогнозних видатків відповідно до обсягу та структури власних фінансових ресурсів. Другий етап – розподільчий, або вирівнювання, на якому визначаються узгоджені обсяги фінансових трансфертів для досягнення єдиних соціальних стандартів якості життя населення регіону за критерієм “забезпечення соціальної справедливості”.

Критеріями обґрунтування кількісних та якісних характеристик регіональних фінансів є використання показників Індексу людського розвитку на загальнонаціональному рівні та Індексу регіонального людського розвитку на місцевому рівні. Видатки на утримання і відтворення матеріальної бази соціальної сфери в системі Концепції людського розвитку повинні забезпечуватись власними фінансовими ресурсами регіону (з врахуванням трансфертів – для забезпечення єдиних стандартів якості життя).

Завдяки впровадженню програмно-цільового методу в бюджетному процесі пропонується центральною в системі бюджетних програм вважати Програму людського розвитку, визначення підпрограм якої на загальнонаціональному рівні на основі оцінки та прогнозування Індексу людського розвитку доцільно здійснювати за такими ознаками: демографічного розвитку, розвитку ринку праці, матеріального добробуту населення, рівня освіти населення, стану та охорони здоров’я, соціального середовища, екологічної ситуації.

Визначення підпрограм Індексу регіонального людського розвитку пропонується здійснювати за ознаками: макроекономічної ефективності, розвитку фінансової сфери, зовнішньоекономічної діяльності, розвитку економічної інфраструктури, інвестиційної привабливості регіону.

Вказані ознаки визначення підпрограм, напрямків та заходів Програми людського розвитку одночасно рекомендується вважати факторами формування регіональних фінансів, облік та оцінку обсягів і джерел формування яких пропонується здійснювати завдяки введенню IV частини коду програмної класифікації ( 7, 8, 9 та 10 цифри коду) державного та місцевих бюджетів України. Дані цифри розкривають напрями діяльності та конкретні заходи в підпрограмах Програми людського розвитку на національному та регіональному рівні.

Результативність застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі на місцевому рівні при використанні методології розрахунку Індексу регіонального людського розвитку пропонується оцінювати додатковими показниками фінансування людського розвитку (на 100 тис. населення): сума видатків місцевих бюджетів на культуру, мистецтво, спорт, ЗМІ; сума видатків місцевих бюджетів на житлово-комунальне забезпечення; комплексне природокористування та охорону навколишнього природного середовища та їх питома вага в сукупних соціальних видатках.

Таким чином, використання економічної категорії “регіональні фінанси” допомагає встановлювати, по-перше, причинно-наслідкові зв’язки відтворювальних процесів різних масштабів національної економіки; по-друге, оцінювати рівень їх взаємозалежності і, по-третє, - обґрунтовувати глибину їх взаємодії при простому та розширеному відтворенні.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі обґрунтовано вирішення важливої задачі реальної економіки, яка має загальнодержавне значення. Формування регіональних фінансів повинно базуватись на такому розподілі видаткових повноважень між державним та місцевими бюджетами, які повинні бути адекватні структурі територіальних відтворювальних процесів, забезпечуючи завершеність їх кругообігу.

Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. В подальшому удосконаленні та практичній реалізації Концепції державної регіональної політики, положень та заходів Адміністративної реформи наявна зміна парадигми управління регіональним розвитком: від застосування теорії зайнятості, економічного зростання і добробуту до переходу на використання теорії людського розвитку. Відповідно до методики Програми розвитку ООН (ПРООН) людський розвиток визначається показниками: довголіття (або стану здоров’я); рівня знань (або рівня освіти); рівня життя (або добробуту населення).

2. В Україні вперше серед країн Центральної і Східної Європи та СНД накопичений досвід розробки на основі Концепції людського розвитку нових багатофакторних методів оцінки Індексу людського розвитку на загальнонаціональному рівні та Індексу регіонального людського розвитку на рівні адміністративних областей, а також оцінки тенденцій соціально-економічного розвитку регіонів.

3. Просторовий сталий розвиток регіону в Концепції людського розвитку базується на визначенні регіону як економічного простору, який охоплює динамічні процеси територіального відтворення та територіальних виробничо-технологічних циклів по випуску продукції та наданню послуг, які відбуваються в межах даної території.

4. Економічні показники регіону в Концепції людського розвитку стають не тільки функцією виключно природних ресурсів, капіталу та організаційно-технічних факторів, а й результатом реалізації соціального капіталу – освіченості, здоров’я, культури, історичної спадщини населення, свідомості здійснення екологізації в підприємницькій діяльності.

5. В Україні визначені узагальнюючі індикатори дев’яти основних аспектів людського розвитку на загальнодержавному рівні (демографічний розвиток, розвиток ринку праці, матеріальний добробут населення, умови проживання населення, рівень освіти населення, стан та охорона здоров’я, соціальне середовище, екологічна ситуація, фінансування людського розвитку) та п’ять аспектів людського розвитку на регіональному рівні (макроекономічна ефективність, фінансова сфера, зовнішньоекономічна діяльність, економічна інфраструктура, інвестиційна привабливість регіону).

6. Перехід в управлінні регіональним розвитком до Концепції людського розвитку передбачає збільшення видатків та інвестицій насамперед в освіту і охорону здоров’я, тому що на регіональні (місцеві) бюджети України припадає від 70 до 90 % витрат, які пов’язані з цими аспектами.

7. Факторами формування обсягів та структури регіональних фінансових ресурсів пропонується вважати ознаки визначення підпрограм (аспекти людського розвитку) Програми людського розвитку, яку слід вважати центральною серед бюджетних програм на загальнодержавному та регіональних рівнях.

8. Обставинами факторів формування обсягів та структури регіональних фінансових ресурсів є складові узагальнюючих індикаторів підпрограм, які поділяються на основні показники (використовуються у розрахунках) та профільні показники (визначають зміст людського розвитку).

9. Параметрами факторів формування обсягів та структури регіональних фінансових ресурсів є показники-стимулятори, зростання яких сприяє збільшенню Індексу регіонального людського розвитку, та показники-дестимулятори, зростання яких супроводжується його зниженням.

10. Фактори формування регіональних фінансів відображають сукупність обставин як взаємозалежних та перемінних величин, а обставини та параметри факторів – однозначні змінні, або незалежні величини, що повинно враховуватись при складанні кореляційних рівнянь обсягів та структури фінансових ресурсів.

11. На кожному рівні державного управління економікою за рахунок коштів відповідних бюджетів повинні фінансуватись тільки притаманні їм видатки, які відповідають сутності, змісту та структурі взаємодії загальнодержавних та територіальних відтворювальних процесів.

12. Формування регіональних фінансових ресурсів передбачає удосконалення розмежування видаткових повноважень на різних рівнях управління. Пропонується привести видатки у відповідність з обсягами та структурою місцевих фінансів, які забезпечують економічний кругообіг територіальних відтворювальних процесів.

13. Сталий збалансований соціально-економічний розвиток регіону забезпечується відповідністю обсягів та структури регіональних фінансових ресурсів територіальним відтворювальним процесам та циклам і, завдяки цьому, відповідністю видаткових повноважень місцевих органів влади щодо фінансування людського розвитку.

14. Обсяги та структура регіональних фінансових ресурсів в системі Концепції людського розвитку рекомендується визначати виходячи з необхідності економічного і соціального розвитку регіону: 1) відтворення матеріальної бази соціальної сфери (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, культура, мистецтво, засоби масової інформації, фізична культура і спорт); 2) відтворення об’єктів зв’язку, телекомунікацій та інформації; 3) відтворення виробничої та дорожньо-транспортної інфраструктури; 4) забезпечення комплексного природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

15. Необхідно законодавчо визначити передачу джерел формування регіональних (місцевих) фінансів відповідно до здійснюваних місцевими органами видів видатків: освіта, охорона здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, культура, мистецтво, засоби масової інформації, фізична культура і спорт, охорона навколишнього природного середовища.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Коваль Л.М. Проблеми формування місцевих бюджетів та аналіз їх виконання // Фінанси України. – 1999. - №5. – С.126-129.

2. Величко Г.О., Барановська О.Н., Калашнікова Л.М. Проблеми формування місцевих бюджетів // Збірник ОДЕУ, 1999. - №3. – С.175-179 (особистий внесок здобувача –