НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

канінський Микола Петрович

УДК 635.1/8:339.137.2

підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва

08.07.02 – економіка сільського господарства

і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Малік Микола Йосиповнч,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу підприємництва

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

Єрмаков Олександр Юхимович,

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України, професор кафедри аграрної соціології і розвитку села;

доктор економічних наук,

Калінчик Микола Володимирович,

Інститут землеробства УААН,

завідувач відділу економіки

Провідна установа: | Державний агроекологічний університет Мінагрополітики України, м. Житомир

Захист дисертації відбудеться 8 червня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кім. 211).

Автореферат розісланий 07.05. 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Кризові явища в сільському господарстві країни, загострення соціальних проблем села, зростання неплатоспроможності підприємницьких структур і населення, втрата мотивації до продуктивної праці зумовили зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та зниження її якості.

Серед найважливіших чинників забезпечення ефективного функціонування аграрної сфери слід виділити підвищення конкурентоспроможності продукції, в тому числі й овочевої. В ринкових умовах ця проблема набуває особливої актуальності внаслідок загострення конкуренції.

Нині конкурентоспроможність продукції є однією з провідних характеристик стану підприємства, що визначає перспективи його подальшого розвитку. Тому підвищення конкурентоспроможності її на основі маркетингових досліджень є одним із стратегічних завдань кожної підприємницької структури.

Результати наукових досліджень конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції знайшли всебічне вивчення переважно у працях зарубіжних дослідників, зокрема Г. Боста, Р. Вернона, Х. Верлі, Й. Ворета, М. Вудкока, Г. Крамера, Л. Мартіна, Д. Парлбі, М. Портера, Д. Рікардо, А. Сміта, Й. Шумпетера, Б. Файфера, Д. Френека, які успішно можуть бути використані і в нашій країні.

На відміну від держав з ринковою економікою, в Україні дана проблема залишається недостатньо вивченою. Окремі питання конкурентної політики, забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції маркетинговими та іншими методами, формування ринкової її стратегії досліджувалися і знайшли відображення в працях вітчизняних учених – В.І. Бойка, Г.Н. Бобровського, М.І. Гельвановського, О.Ю. Єрмакова, М.В. Калінчика, Ю.С. Коваленка, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Г.М. Паламарчука, Л.В. Романової, П.Т. Саблука, В.М. Трегобчука, Г.В. Табунія, Р.М. Тихонова, Л.М. Худолій, О.М. Царенка, Ф.Ф. Шампрая, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та ін. Проте системні наукові обґрунтування визначення напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції у новостворених на базі КСП організаційно-правових формуваннях ринкового спрямування в даний час практично відсутні. Все це зумовило вибір і актуальність теми дисертаційної роботи, наукове та практичне значення проведеного дослідження.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами і планами. Дисертаційне дослідження здійснювалося згідно з науковою тематикою Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” і знайшло відображення при виконанні тем: “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому виробництві” (номер державної реєстрації 0196 U , 1996 – 2000 рр.) та “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції АПВ” (номер державної реєстрації 0102 U , 2001 – 2005 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є опрацювання науково-теоретичних і практичних аспектів організаційно-економічного й техніко-технологічного механізму підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва в умовах ринкових перетворень.

Реалізація поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

· узагальнити економічну сутність конкурентоспроможності продукції, показники її визначення та фактори підвищення;

· проаналізувати стан і визначити перспективи розвитку підприємництва в овочівництві та ринку овочевої продукції;

· оцінити рівень маркетингової роботи в підприємстві стосовно підвищення конкурентоспроможності продукції;

· розробити прогноз розвитку овочівництва в сільськогосподарських підприємствах та методичні підходи до підвищення конкурентоспроможності овочевої продукції на основі економічної діагностики;

· розробити концептуальні положення підвищення конкуренто-спроможності продукції овочівництва;

· обґрунтувати необхідність вдосконалення законодавчої бази відносно подальшого розвитку овочівництва.

Об’єкт дослідження – конкурентоспроможність продукції овочівництва в сільськогосподарських підприємствах України.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів і механізмів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва суб’єктів господарювання в умовах переходу до ринкової економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, сучасна економічна теорія, комплексний підхід до вивчення економічних явищ, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених з проблем конкуренції та конкурентоспроможності овочевої продукції, інформація наукових установ з досліджуваної проблеми.

Достовірність висновків і результатів дослідження ґрунтується на використанні таких методів, як аналітичний, графічний, економіко-математичний, порівняльний, групувань, індексний тощо. Аналітичний метод застосовувався при аналізі розвитку підприємництва в овочівництві та кон’юнктури ринку, порівняльний – при визначенні ефективності виробництва овочів. За допомогою індексного методу та групувань визначено сегменти ринку овочевої продукції в Україні. У процесі прогнозування розвитку овочівництва в підприємстві використовувався економіко-математичний метод. Розрахунки виробництва овочів на душу населення та структури асортименту свіжих овочів, реалізованих на ринках України, здійснено із застосуванням графічного методу.

При підготовці дисертації використовувалися Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні матеріали міністерств і відомств, статистичні дані Держкомстату України, первинна документація ринкових структур і сільськогосподарських підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і практичних засад та механізмів підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва в умовах переходу до ринкових відносин. Найважливіші результати досліджень, що визначають новизну та розкривають зміст дисертації, полягають в наступному:

· розширене і доповнене тлумачення сутності та змісту конкурентоспроможності продукції як система організаційно-економічних, техніко-технологічних, екологічних і нормативно-правових параметрів, які в процесі взаємодії забезпечують високі споживчі якості товару і попит на нього на ринку, уточнена система показників визначення та чинники підвищення її, а також взаємозв’язок з конкуренцією;

· опрацьовано пропозиції щодо прискорення розвитку підприємництва в овочівництві, формування й ефективного функціонування ринку овочів і продуктів їх переробки та особливості його сегментації, зокрема, удосконалення законодавства з метою зменшення надмірного державного втручання у сферу підприємництва, спрощення процедури державної реєстрації суб’єктів його діяльності, орієнтація на беззбиткове ведення господарства, формування ринкової інфраструктури та встановлення паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, що споживає село, інформаційна і науково-методична підтримка підприємництва;

· узагальнено роль і місце служби маркетингу підприємства в підвищенні конкурентоспроможності овочевої продукції, з’ясовано, що на рівні суб’єкта господарювання маркетинг проявляється як двоєдиний і взаємопов’язаний процес: з одного боку, здійснюється постійне вивчення ринку з метою збуту продукції, з іншого – забезпечується вплив на нього, на формування попиту і пропозиції;

· обґрунтовано систему показників оцінки якості продукції овочівництва на різних стадіях її проходження до споживача – від виробництва, зберігання, транспортування і переробки до реалізації, які об’єднано у такі групи: технологічні, функціональні, екологічні, нормативні, хімічні, фізичні й транспортабельні;

· систематизовано класифікацію факторів і показників конкуренто-спроможності підприємства шляхом економічної діагностики, визначено коефіцієнти його стійкості, яка поєднує управлінсько-ділову, виробничу, цінову і фінансову сторони діяльності, а також стратегію розвитку підприємства;

· опрацьовано прогноз розвитку овочівництва в агрокомбінаті "Пуща-Водиця" із застосуванням методу оптимізації витрат матеріальних ресурсів та за результатами маркетингових досліджень обґрунтовано необхідність розширення площ і обсягів виробництва, насамперед овочів відкритого ґрунту, а щодо закритого – пріоритет надаватиметься будівництву й експлуатації плівкових теплиць, переваги яких порівняно зі скляними полягають в економії енергетичних і матеріально-технічних ресурсів;

· розроблено концептуальні положення підвищення конкуренто-спроможності продукції овочівництва та механізм їх реалізації через становлення і функціонування ринку продукції овочепродуктового підкомплексу, взаємодії та взаємозв’язку трьох його елементів – пропозиції, попиту та ціни; підвищення якості овочів за рахунок впровадження комплексної системи управління нею, стандартизації та сертифікації; зниження собівартості продукції шляхом впровадження противитратного механізму; поліпшення організації і мотивації праці; залучення інвестицій та інновацій у галузь, її інтенсифікація; створення й функціонування дієвої служби маркетингу; проведення активної соціальної політики на селі, а також вирішення стрижневої проблеми – паритетності цінового обміну між галузями АПК;

· обґрунтовано необхідність розробки і прийняття Закону України "Про овочівництво і ринок овочів" з метою створення сприятливих економічних умов для виробничої, ринкової, інвестиційно-інноваційної діяльності овочепродуктового підкомплексу, забезпечення його необхідними матеріально-технічними ресурсами, стимулювання мотивації праці товаровиробників і розширення зовнішнього ринку.

Практичне значення наукового дослідження. Викладені в дисертаційній роботі результати дослідження спрямовані на вдосконалення напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва і можуть бути використані при складанні бізнес-планів та програм розвитку сільського господарства різного ієрархічного рівня. Вони знайшли відображення у навчальних посібниках та наукових збірниках.

Окремі наукові розробки автора використані Регіональним центром наукового забезпечення агропромислового виробництва Київської області у процесі підготовки програми розвитку аграрної сфери регіону на період до 2015 року та Києво-Святошинським районним управлінням сільського господарства і продовольства під час підготовки програми розвитку сільськогосподарських підприємств району.

Особистий внесок здобувача. Результати наукових досліджень, що містяться в дисертаційній роботі, належать особисто автору, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті положення, що є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми вдосконалення підготовки фахівців аграрного сектору економіки” (м. Київ, 2002 р.).

Рекомендовані до практичного застосування наукові розробки проходили апробацію в господарствах Бориспільського та Києво-Святошинського районів Київської області.

Публікація результатів наукового дослідження. За результатами проведених досліджень дисертантом опубліковано 5 одноосібних і 2 у співавторстві наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 3,8 умовних друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 171 сторінці комп’ютерного тексту, містить 26 таблиць, 8 рисунків, складається із вступу, 3 розділів, списку використаних джерел, який включає 105 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи конкурентоспроможності продукції” досліджено теоретико-методологічні й прикладні аспекти конкурентних відносин у сільськогосподарському виробництві, сутність конкуренції та конкурентоспроможності продукції, їх взаємодію.

В умовах ринкової економіки конкуренція розглядається як протиборство, суперництво, змагання товаровиробників за досягнення однієї і тієї ж мети – найвигідніших умов виробництва та збуту продукції, її привабливості для споживачів, розширення свого сегменту ринку.

Проблемі конкурентоспроможності продукції приділяється значна увага з боку зарубіжних і вітчизняних учених, проте загальноприйнятого визначення сутності цієї економічної категорії до цього часу немає. Вважається, що конкурентоспроможність виробу – це сукупність його властивостей відповідати вимогам ринку у відповідний момент, яка визначається споживчими характеристиками, витратами споживача та кон’юнктурою ринку певних товарів. Відповідно до прийнятої класифікації існують такі види конкурентоспроможності: товару, підприємства, галузі, економіки країни.

На основі проведених дисертаційних досліджень дано визначення цієї категорії стосовно продукції овочівництва. Конкурентоспроможність овочевої продукції – це комплекс економічних, організаційних, технічних, технологічних, екологічних, правових і нормативних факторів, які в процесі взаємодії і взаємозв’язку забезпечують високі споживчі якості товару, вищий порівняно з конкурентами попит на нього на ринку, мінімальні витрати на його виробництво та високий рівень цін при реалізації за різними каналами збуту, гарантуючи одержання максимального прибутку при найменшому підприємницькому ризику.

В дисертації систематизовано показники рівня конкуренто-спроможності продукції, які об’єднано у техніко-технологічні, організаційно-економічні, екологічні та нормативно-правові параметри (рис. ). Перші з них характеризують науково-технічний рівень продукції, відповідність нормативних характеристик її державним стандартам. Найважливішими при оцінці споживчих властивостей продукції є організаційно-економічні показники, які повинні об’єктивно відображати інтереси товаровиробників і покупців. Комплекс економічних параметрів характеризує обсяги виробництва продукції, витрати на її виробництво, канали реалізації, насичення ринку даним видом товарів, рівень купівельної спроможності покупців, ціни реалізації. Серед організаційних необхідно виділити способи просування виробів на ринок, умови поставок і платежів, терміни й умови гарантії, систему знижок. Екологічні параметри повинні забезпечувати збереження навколишнього середовища та екобезпечність продукції при її споживанні.

Конкурентоспроможність продукції має якісну й кількісну сторони. Якісна її сторона характеризується протистоянням конкурентів, зіткненням і зближенням їх економічних інтересів при відповідній рівновазі між попитом і пропозицією. При цьому економічна боротьба має неперехідний характер, оскільки інтереси конкурентів частіше перебувають у протиріччі, ніж у гармонії. У таких випадках кожний суб’єкт ринкових відносин об’єктивно зорієнтований на вивчення складових ринку, їх тенденцій і співвідношення.

Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність відстежування ринкового середовища й опрацювання рекомендацій щодо впливу на це

Рис. 1. Схема визначення рівня конкурентоспроможності продукції на базі маркетингових досліджень

середовище. Маркетингові дослідження визначають місце підприємства на ринку, дають змогу оцінити стан конкуренції, вимоги й побажання покупців, віднайти найефективніші чинники підвищення конкурентоспроможності продукції.

В умовах переходу країни до ринкової економіки оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства стає об’єктивною необхідністю, оскільки в сучасній конкурентній боротьбі переможцем буде той, хто активно відстоюватиме і здійснюватиме свою політику в сфері конкурентоспроможності.

У другому розділі “Стан виробництва і кон’юнктури продукції овочівництва на ринку продовольства” проаналізовано стан виробництва продукції овочівництва, розвиток підприємництва в галузі, становлення та кон’юнктуру ринку продукції плодоовочевого підкомплексу, рівень маркетингової роботи на підприємствах, що вирощують овочі.

У виробництві овочів намітилася тенденція до різкого зниження частки сільськогосподарських підприємств і зростання частки господарств населення. Якщо в 1990 році на перші припадало 69,4%, а на другі – 30,6% площ посіву, то в 2003 році – відповідно 13,7 і 86,3За вказаний період валове виробництво овочів у суспільному секторі зменшилося з 73,1 до 12,7а в приватному збільшилося з 26,9 до 87,5Зростання обсягів виробництва овочевої продукції в останньому потребує пошуку і впровадження нових форм заготівлі й торгівлі овочами, опрацювання технологій їх вирощування на малих площах посіву з урахуванням зональних особливостей окремих регіонів, забезпечення товаровиробників малогабаритною технікою.

Щодо ефективності виробництва продукції овочівництва в сільськогосподарських підприємствах, то спостерігається її підвищення (табл. 1). Так, у 2004 році очікується зростання урожайності овочевих культур на 48проти 2000 року, реалізаційної ціни на овочі – на 51а рентабельність їх виробництва становитиме 16,4 відсотки.

Підвищення цін на матеріально-технічні ресурси й обігові засоби спричинило не лише зростання собівартості виробництва овочів у закритому ґрунті та труднощі з реалізацією продукції, а й призвело в багатьох господарствах до призупинення вирощування овочів у плівкових і особливо у зимових скляних теплицях. Різко зменшився попит на дорогу овочеву продукцію внаслідок низької платоспроможності населення. Порушилися економічні відносини між товаровиробниками й заготівельниками овочів і переробними підприємствами. Одночасно з нарощуванням обсягів виробництва продукції овочівництва і зниженням її собівартості гострою проблемою залишається підвищення якісних характеристик овочевої продукції на всіх стадіях проходження її до споживача – від виробництва, зберігання, транспортування, переробки і до реалізації. Формування якості овочів відбувається насамперед у виробничій сфері під дією різних чинників, що впливають на якість праці та здійснення виробничого процесу на підприємстві, зумовлюючи в кінцевому результаті конкурентоспроможність продукції й попит на неї у сфері споживання.

Останніми роками змінилася ринкова ситуація – різко скоротилися попит і пропозиція на овочеву продукцію, переважаючими стали темпи зниження попиту. Стосовно багатьох видів овочевої продукції із дефіцитного ринок перетворився у перенасичений. Зменшення попиту на продукцію овочівництва зумовлено перш за все зниженням реальних доходів населення, а також зростанням розмірів податків та інших платежів, обмеженою можливістю експорту продукції. Характерною особливістю вітчизняного ринку овочів є недостатньо висока їх якість і досить обмежений асортимент, відсутність зручної для споживача розфасовки та упаковки.

Таблиця 1

Ефективність виробництва овочів відкритого ґрунту в сільськогосподарських підприємствах України

Показник | Рік

2000 | 2001 | 2002 | 2004*

Кількість сільськогосподарських підприємств, що вирощують овочі, од. | 4312 | 3969 | 2456 | 2070

Урожайність овочів, ц/га | 81,2 | 78,4 | 88,4 | 120,0

Прямі затрати праці на 1 ц овочів, люд.-год. | 8,6 | 9,2 | 9,0 | 8,8

Собівартість 1 ц реалізованих овочів, грн. | 31,21 | 34,26 | 36,07 | 39,64

Ціна реалізації 1 ц овочів, грн. | 30,60 | 33,97 | 39,27 | 46,18

Прибуток (+), збиток (–) від реалізації 1 ц овочів, грн. | -0,61 | -0,29 | +3,20 | +6,54

Рівень рентабельності, % | -1,9 | -0,8 | 8,9 | 16,4

Кількість сільськогосподарських підприємств, що одержали прибутки | 2913 | 2213 | 1237 | 1159

До загальної кількості, % | 67,5 | 55,7 | 50,4 | 56,4

* Очікувані дані.

Групування областей за середньорічним рівнем споживання овочів на одну особу за рік дозволяє виділити в Україні чотири сегменти ринку овочевої продукції:

І – до 90 кг (АР Крим, Вінницька, Волинська, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Луганська і Тернопільська області);

ІІ – від 90,1 до 108 кг (Житомирська, Київська, Сумська і Хмельницька області);

ІІІ – від 108,1 до 130 кг (Дніпропетровська, Запорізька і Миколаївська області);

ІV – більше 130 кг (Кіровоградська, Херсонська, Полтавська, Черкаська

і Чернігівська області). Характерна особливість виділених сегментів ринку – це, насамперед, різна густота і структура населення на їх території, його уподобання, рівень споживання овочів та їх виробництва в окремих категоріях господарств.

Наповнення внутрішнього ринку продукцією овочівництва відбувається в основному за рахунок вітчизняних товаровиробників (табл. 2). Прогноз балансу формування й використання продовольчих ресурсів овочівництва та баштанництва на 2003/04 маркетингові роки свідчить, що із загального попиту овочів і баштанних культур 6430 тис. тонн може бути використано на продовольство 81годівлю – 15,8, насіння – 1,4 і на експорт – 0,6 відсотків.

Таблиця 2

Баланс овочів та баштанних культур в Україні, тис. тонн

Показник | Маркетинговий рік | 1996/97 | 1997/98 | 1998/99 | 1999/00 | 2000/01 | 2001/02 | 2002/03 | 2003/04* | Загальна пропозиція:61895892592358766296659864876438 | запаси на початок року65940115370722731786 | виробництво | 54335448575658016195626162316355 | імпорт | 974314529 | 647877 | Загальний попит | 57885739585358046023642064816430 | Внутрішній
попит, усього | 56585669583457915993638464466392 | У тому числі | продовольство45984588473147845002500952085211 | корми720740767698728104710141016 | насіння | 6868707986918789 | втрати | 27227326623017714713776 | Експорт | 13070191330363538 | Залишок на кінець року401153707227317868 | * Очікувані дані.

На внутрішньому ринку спостерігається тенденція зростання цін на овочеву продукцію. На рівень цін впливають діаметрально протидіючі чинники. З одного боку, очікуване збільшення пропозиції могло б привести до зниження цін, але при їх формуванні випереджаючими темпами впливатиме підвищення попиту на овочеву продукцію. Тому очікується зростання цін щодо переважної більшості овочів.

Моніторинг виявив значне відхилення цін за регіонами, строками і каналами реалізації продукції. Так, у торговельній мережі ціни вищі, ніж на міських ринках. Спостерігається сезонна циклічність цін – зростання їх у міру зменшення запасів і зниження – при збільшенні надходження на ринок продукції нового урожаю. Ціни на овочеву продукцію значно коливаються по регіонах. Найдешевший ринок овочів у регіонах з найсприятливішими умовами їх вирощування і, відповідно, високим рівнем пропозиції, а найдорожчий там, де постачання овочевої продукції здійснюється переважно за рахунок завезення з інших регіонів. Рівень цін на овочі також залежить від їх якості, розфасовки, реклами, розміщення торгового місця та інших факторів.

Перехід до багатоукладної ринкової економіки зумовив значні зміни в торгівлі овочевою продукцією: докорінно змінився механізм ціноутворення, різко зменшилися обсяги продажу, відбулися структурні зрушення в товарообігу за сегментами ринку продовольства. Зокрема, спостерігається стійка тенденція до зменшення обсягів реалізації овочів переробним підприємствам і розширення продажу їх за іншими каналами (комерційним підприємницьким структурам, зарубіжним країнам).

Розвиток ринкових відносин обумовлює необхідність створення на підприємствах служби маркетингу як необхідного елементу управлінської системи, основним завданням якої є відстежування ринкового середовища і розробка рекомендацій щодо впливу на нього. Вона визначає місце підприємства на ринку, дає можливість оцінити стан конкуренції, вимоги і побажання покупців, найбільш ефективні чинники підвищення конкурентоспроможності продукції. Основна риса маркетингу як системи управління підприємницькою діяльністю полягає у дотриманні господарством вимоги: виробляти те, що можна продати, а не продавати те, що вироблено. Застосування принципів маркетингу повинно бути системним і обов’язковим для всіх ланок маркетингового ланцюга.

У третьому розділі “Підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва” опрацьовано концептуальні положення розвитку галузі, пріоритетні напрями підвищення конкурентоспроможності овочів через механізм становлення й функціонування ринку продукції овочепродуктового підкомплексу, цінову і кредитно-податкову політику, зниження витрат на виробництво продукції та підвищення її якості, залучення інвестицій і використання інновацій, інтенсифікацію галузі, впровадження маркетингу й ряд інших організаційно-економічних і техніко-технологічних заходів. Обґрунтовано прогноз розвитку овочівництва для агрокомбінату “Пуща-Водиця”, де передбачається розширення площ і обсягів виробництва, насамперед овочів відкритого ґрунту, оскільки до нього приєднано ТОВ “Совки” і “Музичанський”, які раніше спеціалізувалися на їх вирощуванні, а останніми роками внаслідок подорожчання енергоносіїв майже зовсім припинили виробництво овочевої продукції.

Конкурентоспроможність підприємства проявляється перш за все через його стійкість, яка поєднує, як показав діагностичний аналіз, управлінсько-ділову, виробничу й фінансову форми та стратегію розвитку підприємства.

В овочепродуктовому підкомплексі цінову політику необхідно здійснювати на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням, яке передбачає надання субсидій, пільгове кредитування, податкові пільги, стимулювання експорту, обмеження імпорту тощо. Політика цін повинна ґрунтуватися, насамперед, на концепції паритету, коли співвідношення цін, за якими селяни продають свою продукцію, з цінами, за якими реалізуються основні й оборотні засоби для них, має забезпечувати розширене відтворення виробництва.

Одним із важливих чинників підвищення конкурентоспроможності продукції є створення реальних пільгових умов сільськогосподарським товаровиробникам щодо розширення доступу до користування банківськими кредитами. Цьому сприятиме створення іпотечних банків, основним завданням яких має стати іпотечне кредитування товаровиробників під заставу земельних ділянок і майна, викуп заставлених неплатоспроможними боржниками майна та землі у комерційних банків, довірче управління ними, лізингові й факторингові операції. Сільськогосподарські підприємства мають користуватися довгостроковими банківськими кредитами не менше як 5-8 років із відсотковою ставкою не вище 10%, зі строками погашення не раніше, як на третій або четвертий рік користування.

З метою створення оптимальних економічних умов для виробництва конкурентоспроможної овочевої продукції необхідно удосконалити діючу систему оподаткування і, зокрема, запровадити в аграрному секторі диференційовану систему платежів у бюджет та позабюджетні фонди залежно від напрямів і рівня спеціалізації товаровиробників.

Враховуючи ризиковий, порівняно з іншими галузями, характер підприємницької діяльності в овочівництві, для створення нормальних умов господарювання необхідний страховий її захист, який є основою економічного механізму компенсації збитків. У такому разі доцільно створити міжрегіональний гарантійний фонд зі страхування урожаю та організувати товариства взаємного страхування (ТВС) сільсько-господарських товаровиробників.

Серед найважливіших важелів підвищення конкурентоспроможності продукції – зниження витрат на її виробництво за рахунок економії останніх при зростанні обсягів продукції, а також через підвищення продуктивності праці, впровадження енергозберігаючих технологій вирощування овочевих культур, нових високоврожайних сортів і гібридів.

Проблема якості й конкурентоспроможності овочевої продукції впливає на формування ринкової стратегії розвитку овочівництва в країні. Основою формування якісної овочевої продукції та продуктів її переробки є стандартизація і сертифікація, розробка та впровадження комплексної системи управління якістю.

Забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції овочівництва значною мірою зумовлюється матеріально-ресурсним потенціалом, якісним складом і системним оновленням машинно-тракторного парку. Це питання має вирішуватися за рахунок підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази, відродження сільськогосподарського машинобудування й нарощування обсягів виробництва технічних засобів, у тому числі малогабаритної техніки для вирощування овочів на невеликих площах у фермерських і селянських господарствах, а також машин та обладнання для зберігання й переробки овочевої продукції.

Підвищення конкурентоспроможності продукції значною мірою залежить від удосконалення форм організації та мотивації праці. Переважаючою має стати контрактна система організації виробництва овочів і продуктів їх переробки. При цьому інтегровані формування зі збуту продукції та переробні підприємства повинні укладати контракти з виробниками овочів на постачання їм продукції за договірними цінами.

Перелічені вище чинники підвищення конкурентоспроможності продукції можуть бути реалізовані лише за умови створення і функціонування дієвої служби маркетингу, яка повинна включати такі складові частини, як виробництво, заготівля, зберігання, товарна доробка і переробка, оптова й роздрібна торгівля. Враховуючи досвід зарубіжних країн із розвинутою ринковою економікою, можна передбачити подальше зростання ролі маркетингу, що пов'язано з процесами формування ринку продукції овочепродуктового підкомплексу на основі поглиблення поділу праці та зміцнення міжгалузевих зв'язків усередині нього.

Ефективна діяльність системи маркетингу залежить від розвитку кожної її складової частини і сприяє зниженню втрат продукції, раціональному її використанню, задоволенню попиту споживачів у якісних продуктах. Першочергове значення у цій системі належить переробці продукції. Для переробної промисловості характерним має стати високий ступінь концентрації виробництва на основі інтеграції із сільським господарством. Це може бути велика вертикально інтегрована організація (агропромислове об’єднання – АПО), спеціалізована на виробництві широкого асортименту продуктів. До її складу можуть входити сільськогосподарські підприємства, фермерські і селянські господарства та переробні підприємства. Останні, в свою чергу, повинні постачати товаровиробникам добрива, пестициди, машини та ін. Переробку доцільно здійснювати альтернативними структурами, створеними самими товаровиробниками – сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. По суті виникла необхідність створення сприятливих умов для ефективного розвитку й раціонального поєднання всіх складових технологічного процесу: виробництва, переробки, зберігання продукції, а також торгівлі нею. Можливі різні варіанти співвідношення в розвитку окремих виробничих і торговельно-збутових формувань, а також їх кооперування.

У районах виробництва овочевої продукції потрібно створювати аукціони на основі договорів на закупівлю овочів у господарствах населення, фермерів, приватних осіб. За умовами договору з аукціонами товаровиробник має здійснювати поставку овочів відповідної якості й асортименту. Водночас кооперативний аукціон повинен прийняти продукцію, заплатити за неї та надати постачальникові платні послуги. Збутовий аукціон може бути комплексним, де реалізуються свіжі овочі в повному асортименті та насіння овочевих культур. Основними підрозділами кооперативного аукціону є служби збуту та контролю за якістю продукції.

Для реалізації овочів доцільно організовувати роздрібно-оптові торговельні центри, які можуть належати кооперативним об'єднанням як торгові доми і здійснювати закупівлю овочевої продукції та насіння, їх зберігання й реалізацію, аукціонний розпродаж. Такі центри укладають договори з овочевими або насінницькими господарствами на поставку насіння і овочів, в яких обумовлюються всі питання (асортимент насіння, його кількість та якість, ціна, строки, способи доставки тощо).

ВИСНОВКИ

1. Конкурентоспроможність і конкуренція – категорії взаємопов’язані та взаємообумовлені, їх необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку. Встановлено, що конкурентоспроможність товару проявляється лише в конкурентній боротьбі та в її наслідках, а здатність товару брати участь у конкуренції визначається його конкурентоспроможністю. Отже, основою конкуренції, її рушійною силою є конкурентоспроможність продукції як система організаційно-економічних, техніко-технологічних, екологічних і нормативно-правових параметрів, які в процесі взаємодії забезпечують високі споживчі якості товару і попит на нього на ринку.

2. Діагностичні дослідження конкурентоспроможності підприємства дозволили систематизувати сукупність факторів, які зумовлюють його стійкість і здатність оперативно й адекватно реагувати на вимоги та запити споживачів, забезпечити беззбиткове виробництво, визначити кон’юнктуру та сегменти ринку. За середньорічним рівнем споживання овочів встановлено чотири сегменти ринку овочевої продукції в Україні, характерною особливістю яких є різна густота і структура населення на їх території, відмінності в рівнях споживання овочів на душу населення та обсяги їх виробництва в окремих категоріях господарств.

Опрацьовано прогноз розвитку овочівництва відкритого і закритого ґрунту для агрокомбінату “Пуща-Водиця” Києво-Святошинського району Київської області на період до 2010 року із застосуванням методу оптимізації витрат матеріальних ресурсів, згідно з яким виробництво овочів відкритого ґрунту зросте у 3 рази порівняно з середньорічним за 2000 – 2002 роки, а рівень рентабельності – від 156 до 211%.

3. Розвиток ринкових відносин обумовлює необхідність створення в сільськогосподарських підприємствах служби маркетингу як важливого елементу управлінської системи, головні завдання якої – відслідковувати зміни ринкового середовища і розробляти рекомендації щодо впливу на нього та на виробничу і збутову діяльність підприємства. Узагальнення досвіду роботи маркетингових служб агроформувань показало, що на рівні підприємства маркетинг розглядається двояко – з одного боку, здійснюється аналіз і контроль за виконанням програм щодо виробництва овочевої продукції та продуктів її переробки, створення необхідної системи сервісу, постійне вивчення ринку запитів, смаків і потреб споживачів, щоб забезпечити адресність продукції, а з іншого – спостерігається активний вплив на ринок, на формування потреб і пропозицій, тобто у процесі виробництва підприємство зорієнтовує свою діяльність на певного покупця й одночасно на формування попиту.

4. Розроблено концептуальні положення розвитку овочівництва в сільськогосподарських підприємствах й підвищення його конкурентоспроможності, пріоритетними з яких мають бути формування та функціонування ринку продукції овочепродуктового підкомплексу, державне регулювання ринкових відносин – вдосконалення системи ціноутворення, створення режиму спеціального пільгового кредитування, сприяння залученню інвестицій, спрощення системи оподаткування, зміцнення матеріально-технічної бази, інтенсифікація галузі, підвищення якості продукції та зниження її собівартості, запровадження в сільськогосподарських підприємствах служби маркетингу і вирішення соціальних проблем села.

5. Стратегія формування ринку овочів має ґрунтуватися на функціонуванні механізму взаємозв’язку та взаємодії трьох його складових – пропозиції, попиту та ціни. Особливістю цього ринкового механізму є тісний зв’язок перших двох елементів з ціною, яка являє собою основний інструмент впливу на попит і пропозицію. Ринкові відносини повинні формуватися з урахуванням купівельної спроможності населення за так званою збутовою концепцією, яка передбачає необхідність максимізації доходів через збут товарів, пріоритетне значення при цьому відводиться попиту, володарем ринку стає споживач, адже відсутність покупця унеможливлює існування виробника.

6. Важливий чинник насичення внутрішнього ринку конкурентоспроможною продукцією овочівництва – це зниження витрат на неї за рахунок впровадження противитратного механізму як способу функціонування сукупності економічних стимулів з метою забезпечення зниження питомих виробничих витрат і зростання виробництва продукції на одиницю ресурсного потенціалу, підвищення її якості та збільшення маси споживної вартості, а також поліпшення використання наявних виробничих ресурсів підприємств і біокліматичного потенціалу, підвищення продуктивності праці, удосконалення розміщення овочевих культур та поглиблення спеціалізації їх виробництва.

7. Одним із важливих напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва є поліпшення її якості за рахунок впровадження комплексної системи управління нею, стандартизації та сертифікації, створення й впровадження нових ресурсо- та енергозберігаючих технологій, які мають ґрунтуватися на раціональному використанні природно-економічних умов, потенційних можливостей сортів і гібридів овочевих культур, чіткому дотриманні сівозмін, забезпеченні підприємств необхідними засобами захисту рослин, внесенні в оптимальній кількості та співвідношенні органічних і мінеральних добрив, вдосконаленні організації та мотивації праці. З урахуванням цього обґрунтовано систему показників оцінки якості продукції овочівництва на різних стадіях проходження її до споживача – від виробництва, зберігання, переробки, транспортування до реалізації.

8. У зв’язку із зростанням обсягів виробництва овочевої продукції в особистих господарствах населення та з метою створення належних умов для розвитку цього сектора аграрного виробництва необхідно прискорити приватизацію земельних ділянок, розширити випуск малогабаритної техніки та опрацювати технології вирощування овочів на малих площах. На основі кооперації майнових та земельних паїв доцільно створювати обслуговуючі кооперативи та інтегровані формування, які мають займатися матеріально-технічним забезпеченням товаровиробників, зберіганням, переробкою і збутом продукції. Слід надати селянину можливість відправляти вирощену продукцію в будь-яку пору року на найзручніший і найвигідніший для нього ринок.

9. Державна підтримка повинна надаватися сільськогосподарським товаровиробникам і через прийняття законодавчих і нормативних актів стосовно розвитку конкуренції, забезпечення ринковою та статистичною інформацією, встановлення стандартів якості, постачання засобів виробництва і ресурсів за пільговими цінами, застосування ф’ючерсних контрактів, збільшення митного податку на імпорт свіжої продукції овочівництва і продуктів її переробки та звільнення від його сплати при завезенні ресурсів, необхідних для вирощування й переробки овочів, а також розширення зовнішнього ринку. Саме з метою вирішення цих питань та створення сприятливих економічних умов для виробничої, ринкової й інвестиційної діяльності суб’єктів овочевого підкомплексу обґрунтовано необхідність розробки та прийняття Закону України “Про овочівництво та ринок овочів” і Указу Президента України “Про упорядкування взаємовідносин і стабілізацію виробництва в АПК” з викладенням їх структури та основного змісту.

10. Наукове забезпечення проблеми підвищення конкуренто-спроможності продукції здійснюватиметься через розробку методології та методик дослідження конкурентоспроможності продукції, стандартів виробництва й збуту продукції, нових видів машин та обладнання і прогнозування потреб у них, створення науково обґрунтованих моделей побудови ринкових об’єктів і виробничих структур, їх розміщення й спеціалізації, перехід до міжнародних систем класифікації та кодування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Канінський М.П. Розвиток підприємництва в овочівництві // Економіка АПК. – 2002. – № 9. – С.63–67 (0,45 друк. арк.).

2. Канінський М.П. Підвищення конкурентоспроможності підприємницьких структур // Економіка АПК. – 2002. – № 11. – С.96–99 (0,4 друк. арк.).

3. Канінський М.П. Концептуальні положення підвищення конкурентоспроможності овочівництва // Агроінком. – 2003. – № 11-12. – С.72–77 (0,5 друк. арк.).

4. Канінський М.П. Ринкова конкуренція і конкурентоспроможність продукції // Формування та функціонування ринку агропромислової продукції / За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2000. – С.292–329 (1,5 друк. арк.).

5. Канінський М.П. Конкурентоспроможність продукції та її значення для підприємницької діяльності // Основи аграрного підприємства / За ред. М.Й. Маліка. – К.: ІАЕ, 2000. – С.520–545 (1,0 друк. арк.).

6. Шумейко А.І., Канінський М.П. Ринок овочів і баштанних культур // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Вип. 6. – К.: ІАЕ, 2003. – С.376–385 (0,5 друк. арк., автором обґрунтовано причини зниження попиту на продукцію овочівництва та напрями її підвищення).

7. Россоха В.В., Канінський М.П. Діагностика конкуренто-спроможності і стійкості аграрного підприємства // Вісник НАУ: Наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми вдосконалення підготовки фахівців аграрного сектору економіки”. Київ, 7 листоп. 2002 р. – К.: НАУ, 2003. – Вип. . – С.84–89. (0,4 друк. арк., автором узагальнено фактори та методичні підходи до визначення конкурентоспроможності підприємств).

АНОТАЦІЯ

Канінський М.П. Підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, Київ, 2004.

У дисертаційній роботі досліджено теоретико-методологічні й прикладні аспекти конкурентних відносин у сільськогосподарському виробництві, систематизовано сутність конкуренції і конкуренто-спроможності продукції овочівництва, показники її визначення та чинники підвищення на основі маркетингових досліджень.

Розроблено пропозиції стосовно прискорення розвитку підприємництва в овочівництві, становлення й функціонування ринку овочів, узагальнено роль і місце служби маркетингу підприємства щодо підвищення конкуренто-спроможності овочевої продукції, запропоновано систему показників оцінки якості продукції овочівництва на різних стадіях проходження її до споживача.

Запропоновано напрями підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства на основі економічної діагностики через його стійкість, показники прогнозу розвитку овочівництва на прикладі агрокомбінату “Пуща-Водиця” Києво-Святошинського району Київської області на період до 2010 року, розроблено концептуальні положення підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва та механізм їх реалізації.

Обґрунтовано необхідність підготовки й прийняття Закону України “Про овочівництво і ринок овочів” з викладенням основного його змісту та вдосконалення іншої законодавчої та нормативної бази, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності продукції.

Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність продукції овочівництва, конкурентоспроможність підприємства, економічна діагностика, концептуальні положення, маркетинг, підприємництво, ринок.

АННОТАЦИЯ

Канинский Н.П. Повышение конкурентоспособности продукции овощеводства. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. Национальный научный центр “Институт аграрной экономики”, Киев, 2004.

В диссертации исследованы теоретико-методологические и прикладные аспекты конкурентных отношений в сельскохозяйственном производстве, дополнено сущность понятий “конкуренция” и “конкурентоспособность продукции”, показатели ее определения и факторы повышения на основе маркетинговых исследований.

В условиях рыночных отношений конкуренция рассматривается как процесс взаимодействия и борьбы товаропроизводителей за покупателей, увеличения своей части на рынке, как соперничество между отдельными предпринимателями или поставщиками товаров и услуг за наиболее выгодные условия производства и сбыта продукции.

Дано определение понятия “конкурентоспособность продукции овощеводства” как системы организационных, экономических, технических, технологических, экологических, нормативных и правовых параметров, которые в процессе взаимодействия обеспечивают высокие потребительские качества товара, высший по сравнению с конкурентами спрос на него на рынке, минимальные затраты на его производство и высокий уровень цен при реализации по разным каналам сбыта, обеспечивая получение максимальной прибыли при наименьшем предпринимательском риске.

Разработаны предложения по ускорению развития предпринима-тельской деятельности в овощеводстве, формированию и функционированию рынка овощей, обоснованы роль и место маркетинговой службы предприятия в повышении конкурентоспособности овощной продукции, предложена система показателей оценки качества продукции на различных стадиях прохождения ее к потребителю.

Обоснованы направления повышения конкурентоспособности предприятия на основе экономической диагностики путем определения его устойчивости, которая объединяет управленческо-деловую, производ-ственную и финансовую формы, а также стратегию развития предприятия. Рассчитаны показатели прогноза развития овощеводства в агрокомбинате “Пуща-Водица” Киево-Святошинского района Киевской области на период до 2010 года.

Разработаны концептуальные положения повышения конкуренто-способности овощеводства и механизм их реализации путем становления и функционирования