УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кидибиц Наталія Йосипівна
УДК 8.11.511.141’373.21
ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ У МОВЛЕННІ УГОРЦІВ
м. БЕРЕГОВА ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ
Спеціальність 10.02.09 – фінно-угорські
та самодійські мови (угорська мова)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Ужгород – 2004
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі угорської філології
Ужгородськогонаціонального університету
Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор
Лизанець Петро Миколайович,
Ужгородський національний університет
завідувач кафедри угорської філології
Офіційні опоненти – доктор філологічних наук,
Ніркош Іштван,
Дебреценський університет
професор кафедри угорської мови;
кандидат філологічних наук, доцент
Фекета Іван Іванович
Провідна установа– Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні
НАН України, відділ загального
мовознавства, м. Київ.
Захист відбудеться „25” лютого 2005 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.61.051.06 в Ужгородському національному університеті (88 000, м. Ужгород, вул. Університетська, 14).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Ужгородського національного університету (88 000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9).
Автореферат розісланий “11” січня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради проф. Белей Л.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Вітчизняна наука уже досягла у вирішенні проблематики то-по-німів значних успіхів, особливо на протязі останніх двох де-ся-ти-літь. Тут можна назвати праці Д.Г. Бучка, В.О. Горпинича, О.Ю. Кар-пенка, В.В. Лободи та інших дослідників. Проте ряд складних то-по-німічних завдань, пов’язаних із збором та інтерпретацією власних гео-графічних назв, аналізом їх семантики і структури, розвитку і функ-ціонування, як відзначає О.Ю. Карпенко, все ще чекають свого поглиблення та ґрунтовного вивчення.
Значних успіхів у досліджені угорськомовних топонімів досягли нау-ковці кафедри угорської філології УжНУ: К.І. Горват, І.В. Зикань, П.М. Лизанець, та вчені Угорської Республіки: Лорант Бенкив, Ласлов Вінце, Гийза Ін-цефі, Бийла Калман, Мікловш Каз-мийр, Лойош Ливрінце, Янош Меліх.
Закарпаття – унікальний етнокультурний регіон, своєрідність яко-го зумовлена в першу чергу історичними передумовами, адже ж упродовж багатьох століть воно було відірване від споконвічних укра-їнських земель, перебуваючи у складі Австро – Угорщини, Че-хо-сло-ваччини (1919–1938), гортиської Угорщини (1939–1944). Таке тіс-не співжиття різних народів Карпатського ареалу не могло не від-битися перш за все на лексичному рівні цих мов, в тому числі і на топонімах. Виходячи з цього, вважаємо дуже важливим і своє-час-ним завданням сучасного мовознавства вивчення угор-сько-мов-них топонімів Закарпаття, які містять багату інформацію про життя угорського населення Закарпаття, його мову, передусім історію його мо-ви, матеріальної і духовної культури.
Актуальність дослідження зумовлена увагою до проблем наукового вивчення угорськомовних географічних назв у мовленні угорців м. Берегова та його околиць зараз, коли з середини ХХ ст. у зв’язку з об’єднанням приватних земельних ділянок у державну влас-ність, частина топонімів пішла в забуття. Тепер ці землі знову приватизуються і призабуті назви відроджуються. Цей важливий процес слід всіляко підтримати глибоким і всебічним дослідженням при-забутих і нових топонімів. Вивчення цих топонімів є важливим не тільки для історії української та угорської, але й для слов’янських і не слов’янських мов, бо в них відбите бага- торічне контактування різ-них мов (діалектів) на цій території. Тому не дивно, що дос-лі-джен---ня топонімів Закарпаття є цікавим як для лінгвістів, так і для іс-то-риків, археологів, етнографів, антропологів, які займаються пи-тан-нями етногенезу, давніми міграційними процесами тощо.
Всебічне дослідження цих топонімів дасть цінний матеріал для вивчення міжмовних (міждіалектних) контактів на цій території, оскільки зараз до м. Берегова офіційно приєднано села Ордов та Буча.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, те-мами. Виконана ди- сертаційна робота тісно пов’язана з комп-лекс-ною темою кафедри угорської філо- логії Ужгородського на-ціо-наль-ного університету “Комплексне лексико-семантич- не дослі-джен-ня мов (діалектів) Карпатського ареалу” та держбюджетною темою Центру гунгарології УжНУ “Мовна взаємодія у по-ліет-ніч-но-му соціумі на Закар- патті” (ДБ – 529 № 0103U001703).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комп-лекс-не дослідження топонімів у мовленні угорців м. Берегова та йо-го околиць в етимологічному та словотвірному аспектах, адже ці топоніми сформувалися у поліетнічному соціумі, що пояснюється ти-сячолітнім співжиттям різних народів на цій території та па-ра-лель-ним використанням одних і тих же географічних назв у де-кіль-кох мовах.
Проблематика дослідження зумовлює вирішення таких зав-дань:–
зібрати, зґрупувати й дослідити топоніми у мовленні угорців м. Бе-регова і його околиць, проаналізувати їх у тісному взає-мо-зв’яз-ку з українськими та іншо- мовними топонімами на цій те-ри-торії;–
розглянути географічні назви в контексті слов’янських і не-слов’ян-ських мов, визначивши їх спільні і специфічні риси;–
дослідити ті зміни, що відбулися у формах географічних назв під впливом іншомовного оточення, у першу чергу українського;–
визначити територіальну диференціацію проаналізованих то-по-ні-мів у досліджуваному регіоні;–
визначити репертуар географічних назв;–
охарактеризувати запозичення в складі досліджуваних топонімів і ви- значити обсяг і склад традиційних географічних назв.
Об’єктом дослідження обрано угорськомовні топоніми м. Бе-регова та його околиць, які зберігають значну кількість архаїчних рис на різних мовних рівнях. Саме цей регіон, що є своєрідним пе-ре-хрестям слов’янських і неслов’янських (угорська, румунська) мов і культур, характеризується віковими мовними взаємо- зв’язками і взаємовпливами, що є дуже вдячною базою для етнолінгвістичних сту-дій.
Предметом дослідження є народні географічні назви, яки-ми користується населення угорської національності Берегівщини, включаючи і ті, що виникли від власних імен.
Матеріал та джерельна база дослідження. В основу до-слі-дження лягли то- поніми, зібрані у польових умовах та архівах Бе-регова та Ужгорода Закарпатської області, а також рукописних фондах Будапешта. Використано історичні карти м. Бе- регова та його околиць. Картотека фактичного матеріалу, описаного в ди-сер-тації, становить 528 топонімів та понад 1200 їх фонетичних та мор-фологічних варіантів. Використана значна кількість діалектних та спеціальних словників і географічних карт.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі основними є описовий та порів- няльно-історичний методи. Останній використано при встановленні джерел чужо- мовних запозичень. Визначено по-ши-рення топонімів у мовленні угорців м. Бере- гова та його околиць. Ши-роко використано історичні та етимологічні словники для з’ясування першої фіксації того чи іншого топоніма в угорських пи-семних пам’ят- ках та його етимології.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в то-му, що дисертація є першим монографічним описом угорських та ін-шомовних топонімів м. Берегова та його околиць. Встановлено, що зібрані нами топоніми є давніми, важливими з точки зору ети-мо-логії і містять у собі значну інформацію про побут угорського на-селення Закарпаття, його історію, взаємозв’язки з іншими угор-ськи-ми говорами та говорами сусідніх мов. Виявлено помітну кіль-кість нових топонімів, що виникли під впливом української чи ро-сій-ської мов. Є серед топонімів чимало вузьколокальних і ори-гі-наль-них лексико-семантичних утворень. Уперше введено в науковий обіг ряд географічних назв, які досі не були відомі лінгвістам. Значна час-тина угорськомовних географічних назв успадкована з фінно-угор-ського та давньоугорського періодів, але є також багато утво-рень на власне угорському ґрунті.
Практичне значення одержаних результатів. Ре-зуль-та-ти дослідження вже знайшли широке використання у науково-дослідній роботі та в навчальному про- цесі на угорському відділенні Уж-городського національного університету. Так, на- приклад, для сту-дентів ІІІ-го курсу читається дисципліна “Угорська топонімія” та спецкурс “Топонімія як наука”. Результати і фактичний матеріал ди-сертації мо- жуть використовуватися студентами при написанні дип-ломних та курсових робіт, при укладанні загальноукраїнського та загальноугорського діалектних, регіональ- них та спеціальних етно-лінг-вістичних словників. Основні положення дисертацій- ної роботи до-повнять зміст курсів з історії угорської мови, української та слов’ян-ської лексикології в цілому.
Особистий внесок здобувача. Увесь відбір фактичного ма-теріалу, його систе- матизація, оцінка, опис та узагальнюючі вис-нов-ки здійснені автором дисертації самостійно.
Апробація результатів дисертації. Результати дослі-джен-ня обговорювалися на засіданні кафедри угорської філології Уж-городського національного універ- ситету. Крім того, основні по-ло-ження і результати повідомлялись на міжнародних наукових кон-фе-ренціях: “Гунгарологічні дослідження на початку ХХІ століття” (Уж-город, 2002), “Взаємодія мов та літератур в поліетнічному со-ціу-мі” (Ужгород, 2003) та підсумкових наукових конференціях про-фе-сорсько-викладацького складу УжНУ (2002–2004).
Публікації. Результати дисертації відображено у 6-и нау-ко-вих статтях, опуб- лікованих у фаховому науковому виданні “Acta Hun” загальним обсягом по- над 3 друкованих аркушів.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі “Вступу”, “Списку скорочень”, трьох розділів, “Висновків”, “Спис-ку дже-рел і використаної літератури” та додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, ви-зна-чається мета, основ- ні завдання, об’єкт і методика дослідження, вказана джерельна база, з’ясовується наукова новизна, теоретичне і практичне значення, визначене місце угорськомов- них топонімів м. Берегова та його околиць в системі інших угорських топонімів За-карпаття та їх тісний взаємозв’язок з українськими топонімами За-карпаття.
Перший розділ “Географічні назви як об’єкт дослі-джен-ня історії та культу- ри народу” є загальним зведенням відо-мос-тей про сучасний стан топонімічної нау- ки. Дається аналіз важ-ли-ві-ших наукових праць як вітчизняних, так і угорських дослідників з цьо-го питання. Особлива увага зосереджена на тих питаннях, які ще чекають на своє глибше дослідження. Перший розділ скла-да-єть-ся з двох підрозділів.
Другий розділ “Географічні назви у мовленні угорців м. Берегова та його околиць”. У цьому розділі у вигляді слов-ни-кових статей розглядається кожен то- понім за такою струк-ту-рою: подаємо напівжирним шрифтом заголовне слово у формі угор-ської розмовної літературної мови та його варіанти (фонетичні, мор-фо-ло-гічні) – курсивом. У квадратних дужках подаються відмінкові фор-ми топонімів, що є відповідями на запитання “звідки?”, “де?” і “ку-ди?”. Далі подається україн- ська транслітерація угорського то-по-німа і його значення. У дужках {} інформуємо про місце зна-ход-жен-ня того чи іншого топоніма на карті – схемі. К1 – це карта–схе-ма, на якій нанесена нумерація топонімів у межах м. Берегова та його околиць, а К2 – за межами м. Берегова та його околиць. Після цього вказуємо історичні да ні, якщо такі є: рік, коли фіксується назва і в якій формі. В дужках скорочено по- даємо джерело ін-фор-ма-ції. Відсилання до наукових праць, де теж фіксується ана- лізований то-понім. Дається перша фіксація топоніма писаними угорськими пам’ят-- ками та його етимологія.
Другий розділ складається з двох підрозділів:
1. Географічні назви за межами м. Берегова та його околиць
Csepegх Csepegх™ [-bхl, -ben, -be] – (Чепеґив) – ‘сочистий’ – {K2 26} – 1805: Csepki [К3] – 1866: ~ [K9] – ліс у Ордовi поблизу Моломкив баньо (див. Malomkх bбnya), що був посеред орного поля дружини Ливрінца Салаї. Пагориста місцина була багата на джерельну воду, струмочки, що нібито й обумовило її назву “Той, що крапає, сочить”. На думку ще одного респондента, свою назву місце отримало від того, що в лісі було багато беріз, які влітку сочилися соком, звідси й найменування ‘сочить, крапає’ (csepeg) (порів. [Szolnok, 140; 12/59 Csepлgхs-kъt]).
Лексема сsepego ‘сочистий’, від слова сsepeg (1416) ‘сочиться’ – звуконаслі- дувального характеру, де корінь сsep- ще з фін.-уг. періоду [ТЕSz І, 501] + суфікси
-(е)g + -х.
Csillagos [-rуl, -(о)n, -ra] – (Чіллогош) – ‘зоряне’ – {К2 109} – 1881: Csillagos hegy [L, 144] – пагориста місцевість, яку раніше використовували як орну землю. Інформанти зазначали, що ця назва не має нічого спільного з небесними зорями, а виникла вона від назви гористої місцевості, де раніше була орна земля (чи виноград- ник), на якій росли дикі квітки, що за формою нагадували зірки (порів. [Szolnok, 56; 5/23 Vorцs csillag utca]).
Лексема сsillagos ‘зоряне від іменника сsillag (1416) ‘зірка, п. слово, від дієслова сsillоg блистити, ще з фін.-уг. періоду [TESz I, 527] + суфікс -(о)s.
Csipбs forrбs [-bуl, -ban, -ba] – (?іпаш форраш) – ‘гноїсте дже--рело’ – {К2 116} – джерело на великій горі (див. Nagy-hegy). Сю-ди ходили вмиватися люди з гноїс- тими очима, бо вода мала лі-кувальну дію. Одяг, у якому туди йшли, треба було залишати, ки-нувши його на гілки навколишніх дерев (порів. [Somogy, 420; 136/166 Csipas]).
Словосполучення Csipбs forrбs складається з двох слів: сsias ‘гноїстий’, від іменника csipa (1550), ‘про очі’, слово старотур. походження [ТЕSz I, 536] + суфікс -s, forrбs (1113) ‘джерело, криниця’, п. слово: виникло від дієслова forr (кипіти, клеко- тіти), що сягає ще урал. періоду + суфікс -бs [ТЕSz І, 956].
Dinnyefцld Dinnyefх™d [-rхl, -n, -re] – (?іннєфилд) – ‘баштан’ – {К2 53} – 1866: Dinnye fцld [K9], 1912: ~ [K10] – поле, що знаходилося в підніжжі гори Фоґош (див. Fo-gas-hegy) з лівого боку річки Вийрке (див. Vйrke folyу). На полі вирощували ка-вун, цим й обумовлене найменування. За даними 1866 року: “На північному боці на краю орного поля Лойоша Данча навпроти ріллі Лойоша Мейзелса” [K9] (порів. [Szol-nok, 50; 4/420 Dinnyefхd; 176; 16/224 Dinnyefхd]).
Складне слово: dinnyefцld ‘баштан’, де dinnye (1250) ‘кавун’, слово сл. похо- дження [ТESz I, 640], fцld (1268) ‘земля’ спір. походження від слова fцl~fel що ви- никло на ґрунті угорської мови + суфікс -d [ТESz I, 964–965].
Fiatalfьzes [-rхl, -n, -re] – (?іотолфізеш) – ‘молодий вербняк’ – {К2 91} – 1865: fia-tal fьzes [K4] – розташовувався поряд з полем Ґеренда-гат (див. Gerenda-hбt). За-са-джена вербами частина міста (вербами хотіли компенсувати багато вирубаних дерев). Приємного настрою меланхолічна місцина, адже верби мали заспокій-ли-вий, милуючий око вигляд. Нині це вже забудована частина міста.
Цей топонім складається з двох лексем: fiatal (1302) ‘молодий’, п. слово, ймовір- --но, виникло зі слова fiъ ~ fi, яке являє собою давню спадщину з уг. періоду, із змен-- шувальним суфіксальним гніздом -tal [ТЕSz І, 903], fьzes ‘вербняк’ від іменника fыz (1251) ‘верба’ – давня спад--щина з фін.-уг. періоду [ТЕSz І, 1008] + суфікс -(е)s.
Fцvйnyes Fцvй…nyes [-bхl, -ben, -be] – (?ивийнєш) – ‘піщане’ – {К2 56} – 1866: Fy-venics [K8], 1912: Fцnyves, Fevenyes [K6] – по-ле, що знаходиться на північ від до--роги, яка веде до Берегдийди, по-ряд з полем Форкошвийс (див. Farkasvйsz). Це ріл--ля бе-ре-гів-ських винокурів Ференца та Шамуела Вайсів. В пагорбкуватому міс-ці на східному краю орного поля берегдийдівського мешканця Яно-ша Ясі в кінці бе-ре--гівської польової дороги. Через піщанистий бе-реговий або русловий шар грун-ту ді-лянку використовувати важко (по-рів. [Szolnok, 146; 13+ Fovйnyes]).
Лексема fцvйny (1055) ‘річковий пісок’, слово невід. по-хо-дження [ТЕSz І, 969].
Kerek-hegy Kerekhegy [-rхl, -n, -re] – (?ерек-гедь) – ‘кругла гора’ – {К2 69} – 1805: Kerek h. [К3], 1863: Kerek hegy [K7], 1881: ~ [L, 100] – гора, що розташо-ву-єть---ся поряд з малою продовгуватою горою (див. Kis-hosszъ-hegy). Назву дістала від сво-єї форми, адже має круглі обриси. Серед архівних даних ми знайшли таке виз-начення: “Гора, де встановлений хрест. На її вершині був виноградник графа Шинборна, обкладений камінням” [K7].
Лексема – композит: kerek (1075) ‘круглий’; п. слово, ут-во-ре-не від кореня ker, є давнім успадкуванням з фін.-уг. періоду [ТESz II, 454] й hegy див. Akol-hegy.
Noszi-szigete Noszi szigettye [-rхl, -n, -re] – (?осі-сіґете) – ‘острів Носі’ – {К2 34} – ділянка землі, що знаходиться в Ордові з лівого боку нинішньої до-ро-ги Му-ка---чів- ської (див. Munkбcsi ъt). Назву Носі дістала тому, бо була влас-ністю єврей-ської людини Носі. Островом її назвали через те, бо вона цілко-ви-то відокремлена від поселення, адже її межі утворювала нинішня дорога Мука-чів-ська (див. Munkбcsi ъt), залізнична колія та річка Вийрке (див. Vйrke folyу).
Топонім складається з двох елементів: Noszi – прізвище, sziget (1863) ‘ост-рів’, п. слово, його основне слово szeg, давнє успадкування з уг. періоду, а -t – віді-мен-ний суфікс [ТЕSz III, 747].
Sыrыgallya Sьrьgajja [~’bуl, ~’ban, ~’ba] – (Шіврівгоййо) – ‘густе гіл- ляч-чя’ – {К2 121} – 1866: Sьrь gallya [К9] – поле, що знаходиться навпроти поля Остиї-сеґ (див. Asztйlyi-szeg) на березі потоку Міц. Повна гіллячок ділян-ка тривалий час бу-ла не придатна для обробітку, однак густе гілляччя ви-ко-рчували й землю пере-тво-рили на родючий ґрунт.
Складне слово: sыrы (1372) ‘густий’, являє собою п. слово, його основне сло-во sыr- зву-ко-наслідувального характеру [ТЕSz III, 633], gally (1611) ‘вітка, гілка, сук’, сл. походження [ТESz І, 1023].
Vйrke folyу Vй…rke fojу‘ [-bуl, -ban, -ba] – (?ийрке фойов) – ‘річка Вийрке’ – {К1 20} – річка, що протікає через місто. Нині вона вже набагато мен-ша, ніж була ко- лись давно, а з плином часу русло цілковито захара-стило-ся й вже не схоже на сфо-тографоване на початку XX ст. широке річище з чис-тою водою. За словами наших респондентів, річка дістала свою назву від то-го, що коли турки захопили міс-то, вони влаштували тут таку різню, що від кро--ві людей річка стала червоною (ver = кров).
Топонім з двох членів: Vйrke див. Verke, folyу (1405) ‘річка’, слово спір. похо-дження [ТЕSz I, 943 – 944].
2. Географічні назви в межах м. Берегова та його околиць.
Beregmegyei Kaszinу Beregmegyeji Kaszinу‘ [-bуl, -ban, -ba] – (?ереґмедєї Косінов) – ‘клуб комітату Берег’ – {К1 100} – знаходиться поблизу площі Ференца Раковці ІІ (див. Mбsodik Rбkуczi Ferenc tйr). Збудована в 1917 р. на основі проектів Дюли Бешенскі в стилі сецесіону, варта уваги будова. Будівля була місцем збору місцевої угорської інтелігенції ще в 30-х роках ХХ ст. Тут гостювали відомі угор- ські письменники Дежив Костолані та Жігмонд Мовріц. Кілька років тому спору- ду обновили. Зараз тут функціонує ресторан “Золота Пава” (див. Arany Pбva йtte- rem). Див. ще: Arany Pбva йtterem.
Цей топонім складається з трьох лексем: перша – складне слово Beregmegye, де bereg (1193) ‘берег’, спір. походження [ТЕSz І, 283], megye (1055) ‘область, комі- тат, жупа’ слово схв. походження [ТЕSz II, 877–878], kaszinу (1793) ‘клуб, казино’, іт. походження [ТЕSz II, 401, Фасмер ІІ, 254].
Beregszбszi Irgalmas Hбz [-bуl, -ban, -ba] – (?ереґсасі Ірґолмош Газ) – ‘Бере- гівський дім милосердя’ – {К1 173} – ця будівля розташовується на території лікар- ні (див. Kуrhбz). Дехто каже, що в ХІV ст. Дім милосердя заснував мукачівський князь Федір Корятович. Однак багато людей вважають, що будівля була зведена зав- дяки дружині Кароя Першого, королеві Ержийбет. Сьогодні на цьому місці офталь- мологічне відділення, адміністративний відділ лікарні та колишнє інфекційне від- ділення. Див. ще: Ispotбly.
Словосполучення: bereg див. Beregmegyei Kaszino, szбsz (1405) ‘саксонський’, слово спір. походження [ТЕSz III, 685], irgalmas (1416) ‘милосердний, милости- вий’, від іменника irgalоm (1416) ‘милосердя’, слово невід. походження [ТЕSz II, 231], + суфікс -(а)s, hбz (1256) ‘дім, будинок’, з фін.-уг. періоду [ТЕSz II, 75–76].
Bethlen kastйly Betlen kastй…j [-bуl, -ban, -ba] – (?етлен кош-тий) – ‘палац Бет-лена’ – {К1 160} – ця будівля стоїть на вулиці Ґа-бора Бетлена поряд з римо-като-лицьким храмом (див. Rуmai ka?likus templom). У 1625 р. Ґабор Бетлен, а потім Дьирдь Раковці, за-хопивши м. Берегово, приєднали його до Трансільванії й воно ста--ло центром латифундії (володіння). Будова ймовірно, була зведена в 1629 р. на міс-ці монастиря домініканців. У 1689 р. під час повстан-ня Тикилі (Thokцly) ?она зго-ріла і була відновлена Ференцом Раковці II. У 1728 р. м. Берегово та палац Бет-лена австрійський імператор по-дарував графові Шинборну Бухгайму, від цього ча-су палац стали на-зивати графським двором. У 1857 р. палац перебудували в кла-сич--ному стилі, тоді перед центром південного фасаду й з’явився шес-тиколонний вхід. Погріб під основною будівлею зберіг свою го-тичну форму. Ймовірно, це ще за-лишок монастиря. За часів че-хо-словацького правління тут квартирувалися кінні жан-дарми, а в ра-дянські часи будова слугувала житлом для прикордонників. Див. ще: Beregvidйki Mъzeum, Bethlen Gбbor Gimnбzium, Csуka, In-bбtor, Peteu, TizenSzбmъ Benпlakбsos Iskola.
Словосполучення складається з двох компонентів: Bethlen – прізвище, kastйly (1551) ‘палац, замок’, слово нім. походження [ТЕSz II, 399].
Donath szбllу Donбt szбllу‘ [-bуl, -ban, -ba] – (?онот cаллов) – ‘готель “Донат’’’ – {К1 131}. У 20-х роках ХХ століття будівля, яка розташовується на бульварі (алеї) Дюли Іййиша (див. Illyйs Gyula sйtбny) була власністю людини на ймення Донат. Звідси дістала свою назву. З введенням у дію залізниці готель “Орослан” (див. Oroszlбn fogadу) уже не міг задовольнити все зростаючі потреби. Будова була власністю реформатської церкви. У 1945 р. у готеля з’явився новий господар в особі споживчої кооперації. Через один pік тут збудували районну поліклініку. У 90-х ХХ ст. роках право власності на будову було повернуто реформатській церк- ві, яка передала будівлю Закарпатському угорському педагогічному iнституту. Див. ще: Hungбria szбlloda, Kбrpбtaljai Magyar Tanбrkйpzх Fхiskola.
Donath szбllу – це словосполучення складається з двох елементів: Donath – прізвище, szбlloda див. Baratsбg szбlloda.
Oroszlбn fogadу Oroszlбn fogadу‘ [-bуl, -ban, -ba] – (Орослан фо-ґодов) – ‘го-тель “Лев”’ – {К1 96} – будівля, що знаходиться по ву-лиці Мукачівській (див. Mun--kб-csi ъt). Цей постоялий двір з ви-со-ки-ми зводами будувався в ХVІІ ст. Свою наз-ву ця будівля отри-ма-ла від барельєфа із зображенням лева на головних воро-тах. По-бли--зу готелю відбувалися щотижневі базари, отож постоялий двір ви-корис-то-ву-вав-ся інтенсивно. На тривалий час будова стала сим-во-лом міста. Тут 20 – 23 серп-ня 1800 року мешкав письменник та поет Ференц Кoзінці (Kazinczy Ferenc). Про цей проміжок часу він пи-ше у своєму творі “Щоденник моєї неволі” (Fogagom naplу-ja) так: “У Берегові наступного дня (21-го серпня 1800 р.) був базарний день (неді-ля), отож люди прибули з усіх усюд. Коли побачили нас у заїжджому дво-рі, то бу-ли дуже раді, бо могли передати нам корзину груш, слив, горіхів, кіль-ка гарбузів або столову кукурудзу”[91]. Тут бу-вав й Шандор Петивфі. Зараз у цій бу-до-ві угор-ський національний театр ім. Дюли Іййиша. Див. ще: Illyйs Gyula MaNemzeti Szнnбz.
Словосполучення Oroszlбn fogadу складається з двох слів: oroszlбn (1247) ‘лев’, слово старотур. походження [TESz II, 1093], foу (1416) ‘готель; раніше постоя-лий, заїжджий двір’, п. слово віл дієслова fog ‘приймати’, давнє успадкування з фін.-уг. періоду з однократ-ним суфіксом -d, що означає початок дії та суфікс -у [ТЕSz І, 936].
Rуmai katolikus templom Rу‘mai katу‘likus templom [-bуl, -ban, -ba] – (Ровмої котолікуш темплом) – ‘римо-католицький храм’ – {К1 139} – 1881: Ber. r. k. templom [L, 118] – храм, що знаходиться на площі Ференца Раковці ІІ (див. Mбsodik Rбkуczi Ferenc tйr). Найвизначніша готична пам’ятка Закарпаття. Датується ХІІ століттям. Початок будівництва храму може припадати ще на епоху Гейзи II, однак з тодіш- ньої будови не залишилося вже майже нічого. Нинішній храм походить з часів правління Жігмонда. Пізніше він кілька разів вгоряв й навіть століттями стояв зруй- нований. Храм обновили в 1837 – 1846 рр. Потім у другій половині XIX ст. його перебудували в неоготичному стилі, а через певний час був готовий і внутрішній розпис. Храм облаштовано також у неоготичному стилі. Перед храмом недавно урочисто відкрили пам’ятник Святого Іштвана. У 1991 р. приход налічував 5500 палких вірників. Їхнім духовним пастирем є Іштван Ланскі [71].
Словосполучення складається з трьох членів: rуmai див. Romai katolikus temetх, katolikus див. Gorцg katolikus templom, templom див. Gorцg katolikus templom.
Volt Megyehбza Vу‘t Megyehбza [~’rуl, ~’n, ~’ra] – (?овт Медєгазо) – ‘колиш- ня комітатська управа’ – {К1 95} – будівля на дорозі Мукачівській (див. Munkбcsi ъt). Це будівля колишньої комітатської управи. Берегово традиційно було голов- ним містом комітату Берег. Дві примітні громадські будови нагадують про минуле головного міста комітату: комітатська управа та розташована на перетвореній у пі- шохідну вулицю головній вулиці колишня судова палата. Будівля комітатської управи набула нинішньої форми десь у 1880 роках за проектов Мікловша Ібла у стилі поміркованого необароко. Зараз тут знаходиться медичне училище. Див. ще: Egйszsйgьgyi Szakkцzйpiskola, Meducsi.
Словосполучення Volt Megyehбza складається з volt (1372) ‘колишній’, давнє успадкування з фін.-уг. періоду [ТЕSz III, 1085], і megyehбza, що є cкладним сло- вом: megye (1116) ‘комітат, область’, слово схв. походження [ТЕSz II, 877 – 878], hбz див. Beregszaszi Irgalmas Hбz.
Zsinagуga Zsinagу‘ga [~’bуl, ~’ban, ~’ba] – (?іноґовґо) – ‘си-нагога’ – {К1 90} – будова на пл. Кошута (див. Kossuth tйr). Роз-міщена навскіс осі головної площі. Зов-нішній вигляд у мав-ри-тан-ському стилі. Після 1945 р. будівлю використовували як склад. За зразком Будапештського народного театру головний архітектор міс-та Йо-вжеф Гомокі в 1960 – 1965 рр. перебудував будівлю. Її було пе-редано у кори-сту-вання учасникам війни. Внутрішнє оздоблення ви-конали Мікловш Медвецький та його товариші. На фасаді видно го-ризонтально лежачу жіночу фігуру, яку ніби- то спро-ектував Іван Бров-ді. Ця ‘пані’ дістала в місті прізвисько “Залізна діва” [71, 36] (по-рів. [Somogy, 286; 89/11 Zsinagoga]). Див. ще: Mыvelхdйsi Kцz.
Слово: zsinagуga (1577) ‘синагога’ лат. походження [ТЕSz III, 1219].
У третьому розділі “Класифікація географічних назв” ос-новну увагу звер-таємо на аналіз топонімів в етимологічному та сло-вотвірному аспекта, а також за їх функцією і мотивацією.
За походженням топоніми поділяємо на три групи: 1. Власні угор-ські назви, 2. То-поніми іншомовного походження, 3. Змішана гру-па.
До першої групи відносимо то-по-німи уральського, фінно-угор-сько-го та угор- ського періоду, а також топоніми, що виникли на ґрунті угор-ської мови та в пері- од оновлення угорської мови (2-а половина XVIII ст).
До другої групи відносимо іншомовні слова, серед яких най-біль-ше топонімів слов’ян-ського походження: Akol ‘окіл’, Galambos ‘голубине’, Ge ‘балка’ та інші. Є се-ред топонімів назви латинського: Kбpolna ‘каплиця’, Kol-йgium ‘за-критий навчальний заклад’, німецького: Baklilбs ‘козел буз-ко-вий’ тощо.
До третьої групи зараховуємо складні чи складені топоніми, які виникли уже на власне угорському ґрунті, але щодо етимології їх складові елементів, то вони є різного походження і цю групу ми називаємо змі-ша-ною. Сюди можна від-нести такі слова: Vнzбrok ‘водяний ярок’, де vнz давнє успадкування з уральської епо-хи, а бrok ста-ро-ту-рець-ко-го походження; Gerenda-hбt ‘заколодне’ в якому топо-нім ge слов’янського походження, hбt з уральської епохи; Varrу is ‘швей-не учи- лище’, де перше слово varr ‘шити’ фінно-угор-сько-го періоду, а iskola – латин-сько- го походження; Gyбr utca ‘ву-ли-ця Заводська’, тут лексема gyбr виникла на ґрунті угорської мо-ви, а utca – слов’янського походження)
За словотвірною класифікацією топоніми поділяємо на дві гру-пи: 1) Топо-німи, утворені від загальних назв та 2) топоніми, утво-ре-ні від власних імен. До то-понімів, утворених від загальних назв, від-носимо:
Одночленні географічні назви безсуфіксальні: Csуka ‘галка’ та суфіксальні, що утворені від іменників за допомогою но-мі-на-тив-них суфіксів -s: Csigбs ‘слима- куватий’ (csiga- корінь + -s номінативний суфікс), Lapos ‘болотисте’ (lap- корінь + -(o)s номінативний суфікс), Rуzsбs (rуzsa- корінь + -s номінативний суфікс), -бs: Fogбs ‘хватка’ (fog- корінь + -бs номінативний суфікс), Irtбs ‘за-сі-ка’ (іrt- корінь +
-бs номінативний суфікс), -vйny: Ereszvйny ‘спуск’ (eresz- корінь + -vйny но-міна-тив-ний суфікс), та від дієслів, що утворені за до-по-мо-гою номінативних суфіксів -у: Jбrу ‘вигін’(jбr- ко-рінь + -у номінативний суфікс), Moу ‘мочило’ (mos- корінь + -у номінативний су-фікс), Ordнtу ‘крикун’(ordнt- корінь + -у номінативний суфікс).
Багаточленні географічні назви ми поділяємо на дві великі гру-пи: складні сло-ва і словосполучення. Серед складних слів виділяємо: двокомпонентні і триком- понентні назви. 1. Двокомпонентні: а) топоніми, які складаються з двох кореневих слів: означальні ком-по-зити: Rуkalyuk ‘лисяча нора’; б) перше відміню-ване слово, а друге – кореневе: означальні композити Vбgуhнd ‘бойня’; в) перше ко-ре-не-ве слово, а друге – відмінюване: додаткові композити: Ken-бzу ‘мочило’, оз-на-чальні композити: Baklilбs ‘козел бузковий’; г) оби-два слова відмінювані: обста-винні композити: Tуrafьggх ‘на-до-зерна’, означальні композити: Bikбsjбrу ‘би-чачий ви- гін’. 2. Трикомпонентні складні слова: Vas--ъt--бllomбs ‘залізнична станція’.
Складені слова чи словосполучення, серед яких виділяємо: дво-ком-понентні і три-компонентні складені слова. 1. Двокомпонентні: а) пер-ша і друга складові час- тини прос-ті чи прості похідні слова: якісно – означальні словосполучення: Alsу-csillagos ‘нижнє зоряне’, Szar ‘гора Сорко’, присвійно – означальні слово-спо-лу-чен-ня: Бrok-kцz ‘міжканалля’, Hхsцk tere ‘площа Героїв’, кількісно – оз-на чальні слово-спо-лу-чення: Hйt kerьlet ‘район сім’; б) перший ком-по-нент– складне слово, другий – прос-те: слова із значенням обста-ви-ни місця: Beregmegyei Kaszinу ‘клуб комітату Бе-рег’, якісно–озна-чальні: Gхzmalom udvar ‘двір парового млина’, присвійно – оз-на-чальні словосполучення: Dombszхlх alja ‘низ виноградникового па-горба’; в) пер-ший компонент – просте слово, а другий – складне сло-во: якісно – означальні сло-во-сполучення: Бllami borpince ‘дер-жав-ний винний погріб’; г) обидві складові час-ти-ни – складні слова: якіс-но-означальні словосполучення: Beregszбszi Szovhoz-ьzem ‘Бе-ре--гів-ський радгосп завод’. 2. Трикомпонентні складені слова: а) усі три скла-дові час-тини – прості чи прості похідні слова: Alsу kert utca ‘ву-лиця Нижня городня’, Bбhegyi szхlх ‘виноградник гори баня’; б) перший компонент – складне слово, дру-гий і третій – прості сло-ва: Beregszбszi Irgalmas Hбz ‘Берегів- ський дім мило-сердя’; в) пер-ші два компоненти – прості слова, а третій – складне слово: Arany Pбva йt ‘ресторан “Золота Пава”’
До топонімів, утворених від власних імен, зараховуємо гео-гра-фіч-ні назви, яки-ми позначаємо власника за прізвищем і іменем: HartFьlцp йs fia rum- йs likхrбr ‘ромово-лікерний завод Філіпа Горт-мона й сина’, тільки за прізвищем: Andбssy ъt ‘дорога Онд-ра-ші’, Fedбk kastйly ‘палац Федаки’, чи тільки за іменам: Alsу-Mу- ‘нижній Мовзеш’, Erzsйbet malom ‘млин Ержийбет’.
За функцією і за мотивацією географічні назви діляться на дві більші групи:
1. За функцією виділяємо назви об’єктів та споруд, куди від-носимо назви ус-та-нов та громадських будівель: Beregvidйki Mъ‘Берегівський краєзнавчий му-зей’; шкіл: Bethlen Gбbor MaGimnбzium ‘Угорська гімназія ім. Ґабора Бетле-на’; дитсадків: Бllaуvoda ‘державний дитсадок’; замків і палаців: Bethlen kasйly ‘палац Бетлена’; відомих будівель: Kubovics hбz ‘дім Ку-бо-ви-ча’; місць розваги: Baбtsбg szбlloda ‘готель “Дружба”’; мли-нів: Nemvelt malom ‘млин Немвелта’; фаб-рик: Hartmann Fьlцp йs fia rum- йs likхrgyбr ‘ромово-лікерний завод Філіпа Горт-мо-на й си-на’; складів: Faraktбr ‘дров’яний склад, лісосклад’; мостів: Faнd ‘дерев’я-ний міст’; кар’єрів: Szobor- йs Garбdicsbбnya ‘кар’єр з виготовлення пам’ятників і пос-та-мен-тів’; церков та релігійних ус-та-нов: Gцrцg katolikus templom ‘греко-като-лиць-ка церква’, Zsiуga ‘синагога’; кладовищ: Rуmai katolikus temetх ‘римо-ка-то-лиць-ке складовище’; лазень: Gyуgyfьrdх ‘лікувальна купальня’, Zsiу fьrdх ‘єврейська лаз-ня’; погребів: Ardai pince ‘ордівський по-гріб’; димоходів: Malomkйmйny ‘димо-хід (димова труба) мли-на’; спортивних об’єктів: Hajnal stadion ‘стадіон “Зоря”’; за-ліз--нич-но–дорожних об’єктів: Borzsavцlgyi Gazdasбgos Vasъt ‘гос-по-дарське уп-рав-ління залізниці Боржавської долини’
2. За мотивацією виділяємо загальні (відапелятивні) гео-гра-фічні назви. Сюди відносимо назви земельних ділянок, полів, ора-нок за їх величиною та розміром: Kis hosszъ hegy ‘мала довга го-ра’, Nagy-Bocskor ‘великий постіл’, за їх формою: Bak-ьles ‘коз-ля-че вухо’, Magasurasбg ‘високий маєток (панська земля)’, їх роз-мі-щення: Csere alja ‘низ діброви’, Dereka-hegy ‘гора дерека’, за якістю ґрунту: Ara-nyos-hegyek ‘золоті гори’, назви хуторів: Dб ‘Давидове село’ за іменам влас-ників: Noszi-szigete ‘острів Но-сі’, за назви джерел і болотистих місцевостей: Csipбs forrбs ‘гноїс-те джерело’, Kenderбztatу ‘мочило’, назви, пов’язані з рос-лин-ним світом: Csillagos ‘зоряне’, Rуzsбs ‘трояндове’, назви, пов’я-зані з тваринним світом: Bбbot-ka ‘лялечка’, Csiga-szug ‘за-ку-ток слимак’, назви, пов’язані з релігією: Kereszttel megцlt tцlgy ‘помічений хрестом дуб’, назви, пов’язані з гірництвом: Nagy-hegyi bб ‘шахта великої гори’ та інші.
ВИСНОВКИ
1. У дисертації дається теоретичне обґрунтування важливості вив-чення топо-ні--мів, які є одним із надійних джерел фіксації мовних явищ.
2. У ході аналізу зібраного нами топонімічного матеріалу ми змог-ли виявити пев-ні характерні особливості. Зміна історичних епох особливо чітко відображаєть-ся у змінах географічних назв внут-ріш-ньої території населеного пункту. Це харак-тер-но для назв площ та вулиць. Наприклад: Mбsodik Rбkуczi Ferenc tйr – Vбsбrtйr – пло-ща Маршала Ворошилова – площа 40-ї річниці Жовтневої ре-волюції у наші дні зно-ву одержала свою історичну назву, це знову MбRбkуczi Ferenc tйr.
3. Топонімічний матеріал свідчить про тісний взаємозв’язок но-сіїв угорсько-мовних та іншомовних географічних назв, що зу-мов-лено їх тривалими співжиттям у старовинному м. Берегові та йо-го околицях упродовж багатьох століть. Це про-яв-ляється в першу чер-гу у збереженні давніх і утворенні нових топонімів. Так, на-при-к-лад, пам’ять про давні топоніми зберігають географічні назви, зо-кре-ма насе-ле-них пунктів, в яких останнім компонентом є -falva ‘се-ло, поселення’ (Dбvidfalva ‘се-ло Давіда’), компонент -hбza ‘ха-та’ (Mбcshбza ‘хата Мача’). До нових топонімів слід зарахувати: Am ‘Омфі’, Noszi-szigete ‘острів Носі’. Обширна, багатошарова сут--ність матеріалу дає можливість віддзеркалити ці характерні чин-ни-ки з різних позицій.
4. Слов’янське середовище, в якому проживає угорське на-се-лен-ня Закарпаття, позначилося і на творені нових угорських то-по-ні-мів за допомогою відповідних афіксів.
5. Назва випливає з характеру місцевості або якої-небудь її гео-графічної особ-ливості Kis-erdх ‘малий ліс’, Kis-mezх ‘мале поле’, Ke ‘кругла гора’ тощо.
6. У дисертаційній роботі представлено 528 словникових статей та понад 1200 їх фонетичних та морфологічних варіантів. Ви-ко-рис-та-ні також архівні матеріали та географічні карти. Зібрано нами знач-ний фактичний матеріал у польових умовах. Весь цей значущий ма-теріал ми проаналізували в етимологічному та сл\'f3хо’, ому ас-пектах. За своїм походженням серед зібраних на-ми та взятих з геогра-фіч-них карт і архівних джерел топонімів розмежовуємо власне угорські назви, то-по-ні-ми іншомовного походження та змішану групу, до якої входять пе-реважно склад-ні і складені назви, різні компоненти яких змі-шаного типу щодо їх похо-дження. Серед аналізованих топонімів переважна більшість із них є самобутніми, що сягають фінно-угорського та давньоугорського періоду і значна їх частина виникла уже на власне угорському ґрунті.
Іншомовні топоніми теж становлять понад 30%, серед яких найбільше топо- німів слов’ян-ського похо-дження. Топонімів іншомовного походження поді-ляємо на 5 підгруп.
7. Близько половини географічних назв на сьогодні уже зниклі, але частину з них ми відновили завдяки використанню давніх гео-гра-фічних карт та архівних матеріалів, а також зафіксували у мов-лен-ні найстаршого покоління (Fogбs ‘хват-ка’, Kalmar ‘колмор’, Kis-Viski ‘малі хатки’ тощо).
8. У словотвірному аспекті зібрані нами топоніми поділяємо на дві групи: 1. То-по-німи, які утворені від загальних імен; 2. Топоніми, які утворені від власних імен. Серед цієї групи виділяємо і ряд під-груп. Більшу частину топонімів скла-да-ють складні і складені назви.
9. Топоніми досліджувалися нами за їх функцією та за мо-ти-ва-цією форму-вання назв. Тут ми виділяємо дві основні групи: 1. Назви об’єк-тів і споруд; 2. За-галь-ні (відапелятивні) назви.
10. Наше довкілля повільно, однак безперервно змінюється. Кож-ний топонім, як кожне людське творіння, народжується ми-ну-щим, але живим, або в історич-но-му кипінні, забальзамованим збе-рі-гає пам’ять про хрещених батьків, що дали йо-му ймення, іноді про обставини свого виникнення або інші моменти. Отож, якщо по-гля-немо на наше довкілля розуміючим, видючим оком, то мо-же-мо багато чому нав-читися й виявити багато цікавого. Важливим завдан-ням є саме вивчення цього цікавого, його закономірностей, ад-же інакше географічні назви, що містять й пок-ли-кання на наше іс-торичне минуле, загубляться в мороці забуття.
11. За роки незалежної України населеним пунктам, де ком-пакт-но проживає на-се-лення угорської національності, за ре-ко-мен-да-цією науковців Центру унгаро-ло-гії і Парламентом України по-вер-нено їх історичні назви і вироблена чітка інструк-ція щодо передачі угор-ських географічних термінів і назв засобами української мо-ви, що є свідченим турботи держави про розвиток мови, освіти і куль-ту-ри націо-нальних меншин.
Список опублікованих праць з теми дисертації
1. Kцdцbцcz Natбlia. Beregszбsz йs kцrnyйkйnek fцldrajzi ne(A kйrdйs tцrtйnete) (?еографічні назви м. Берегова та його око-лиць (До історії питання)) // Acta Hungarica 1999–2000, X –XI. йv– Ungvбr, 2003.– 64–71. o.
2. Kцdцbцcz Natбlia. Beregszбsz nйhбny ismertebb belterьleti fцldneve (Деякі важливіші географічні назви в межах м. Бе-ре-го-ва та його околиць) // Acta Hun1999–2000, X –XI. evfolyam. – Ungvбr, 2003. – 71–75. o.
3. Кидибиц Н.Й. З історії дослідження угорських гео-гра-фіч-них назв на Закар-патті // Acta Hungarica 2001, ХІІ-ий рік видання. –Уж-го-род, 2004. – С. 20–24.
4.Кидибиц Н.Й. Класифікація географічних назв за мо-ти-вацією // Acta Hun-gari2001, ХІІ-ий рік видання. –Ужгород, 2004. – С. 24–28.
5. Кидибиц Н.Й. Класифікація географічних назв у мов-лен-ні угорців м. Бере-го--ва та його околиць // Acta Hungarica 2002–2003, ХІІІ– ХІV-ий рік видання. –Ужгород, 2004. – С. 24–34.
6. Кидибиц Н.Й. Декілька із географічних назв у мов-лен-ні
