ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.114.3.012.032

ЛЕОНОва Юлія олександрівна

Формування мотиваційного механізму стратегічного управління корпоративним СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ розвитком акціонерного товариства

Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків -2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський державний економічний університет,

завідуюча кафедрою бізнесу та підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кім Матвій Миколайович,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

кандидат економічних наук, доцент

Попов Олександр Євгенович,

Харківський державний економічний університет,

доцент кафедри економіки підприємства та менеджменту

Провідна установа – Дніпропетровський національний університет, Міністерство освіти і науки України,

кафедра економіки і маркетингу (м. Дніпропетровськ).

Захист відбудеться “12” травня 2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 64.055.02, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “10” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Красноносова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Корпоративні відносини – складний соціокультурний феномен, притаманний суспільству з досить високим рівнем розвитку економіки, господарства, культури тощо. Соціально-економічна природа корпоративних відносин полягає у добровільному поєднанні зусиль учасників акціонерного товариства (корпорації) для здійснення спільної діяльності з метою досягнення певного синергетичного ефекту, який не може бути отриманий при відсутності корпоративного співробітництва.

Актуальність теми дисертації. Необхідною умовою інтенсифікації соціально-економічного розвитку вітчизняних акціонерних товариств (АТ) є докорінне реформування систем управління підприємствами, в першу чергу – з орієнтацією на задоволення вимог власників-акціонерів та інших впливових учасників корпоративних відносин. Вивчення світового досвіду функціонування АТ переконливо доводить, що вирішення проблем розбудови акціонерної форми господарювання має здійснюватися шляхом створення механізмів належного корпоративного управління та ефективного регулювання корпоративних відносин (КВ). Саме розвиток таких механізмів є для акціонерного товариства обов’язковою умовою соціально-економічного зростання, залучення інвестицій та забезпечення сталого економічного зростання.

Проблеми формування організаційно-економічного механізму управління корпоративним соціально-економічним розвитком, створення належного корпоративного управління та ефективного регулювання корпоративних відносин розглядалися в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, – таких, як Бандурін А., Зінатулін Л., Гриньова В., Забєлін П., Іванов О., Іонцев М., Круглов М., Котц Д., Кочеврін Ю., Красовський О., Ленський Є., Попов О.,  Петруня Ю., Теплова Т. та ін.

У більшості випадків корпоративне управління розглядається насамперед з точки зору формування нормативно-правових механізмів регулювання корпоративних відносин, погодження тактичних цілей учасників цих відносин, використання певних інструментів залучення інвестицій тощо. Проте корпоративний розвиток акціонерного товариства є невід’ємною складовою загального процесу соціально-економічного розвитку, управління яким носить яскраво виражений стратегічний характер.

Дослідження теоретичних та практичних аспектів вирішення проблеми формування системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком підприємств здійснювалося у наукових трудах Ансоффа І., Акоффа Р., Богіні Д., Віханського О., Градова О., Кіма М., Колота А., Мільнера Б., Мінцберга Г., Новикової О., Оборської С., Онікієнка В., Пономаренка В., Тридіда О., Шершньової З. та ін. Проте питання стратегічного управління корпоративним розвитком акціонерного товариства до цього часу залишаються недостатньо вивченими та вимагають докладного дослідження.

Значення і актуальність даних питань для українських підприємств обумовили вибір теми та постановку мети дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних робіт кафедри бізнесу та підприємництва Харківського державного економічного університету за держбюджетною науково-дослідною роботою на тему “Теоретичне обґрунтування стратегії корпоративного управління” (номер державної реєстрації 0101U003157).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування структури мотиваційного механізму корпоративного розвитку та розробка методичних основ управління соціально-економічним розвитком акціонерного товариства в умовах трансформаційної економіки.

Для досягнення поставленої мети було вирішено наступні задачі:

визначення соціально-економічної природи корпоративних відносин в акціонерному товаристві;

узагальнення існуючих теоретичних підходів до визначення структури системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком підприємства;

розробка організаційно-методичного забезпечення формування стратегії корпоративного розвитку АТ;

розробка методичних основ формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства;

обґрунтування методичних підходів до розв’язання корпоративних конфліктів учасників КВ при стратегічному плануванні корпоративного соціально-економічного розвитку.

Об’єкт дослідження – процес корпоративного соціально-економічного розвитку акціонерного товариства.

Предмет дослідження – формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку АТ, форми та методи стратегічного планування корпоративних відносин в АТ.

Методи дослідження. Як спеціальні методи дослідження в дисертації використовувалися: теоретичне узагальнення ? для вивчення теоретичних основ стратегічного планування корпоративного соціально-економічного розвитку акціонерного товариства; аналізу і синтезу ? для диференціації і узагальнення складу факторів формування корпоративних відносин в умовах трансформаційної економіки; класифікації ? для вивчення різних видів стратегій корпоративного розвитку; статистичного й техніко-економічного аналізів ? для дослідження фінансово-економічного стану вітчизняних акціонерних товариств; графічний ? для наочного зображення і схематичного представлення теоретичного матеріалу дисертаційного дослідження; метод експертної оцінки – для визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку акціонерного товариства .

Теоретичною й методологічною основою дисертації є сучасні економічні теорії, закони України, постанови, рішення уряду з найважливіших питань організації і регулювання господарської діяльності підприємства в ринкових умовах. При постановці проблеми та аналізі існуючих підходів до її вирішення було використано методологічні матеріали, наукову, економічну й довідкову літературу, труди провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, періодичні економічні та фінансові видання України і країн СНД, статистичні й звітні дані вітчизняних АТ.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає у такому:

вперше:

обґрунтовано методичні рекомендації щодо порівняльної оцінки інтересів учасників корпоративних відносин при формуванні стратегії корпоративного розвитку акціонерного товариства на основі визначення певних характеристик;

дістали подальший розвиток:

теоретичне обґрунтування структури організаційно-економічного механізму управління корпоративним соціально-економічним розвитком;

методичні рекомендації щодо стратегічного планування корпоративного соціально-економічного розвитку акціонерного товариства;

методичні рекомендації щодо формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку, складовими якого є мотиваційні комплекси, що забезпечують досягнення сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників КВ;

удосконалено:

методичні рекомендації щодо розв’язання корпоративних конфліктних ситуацій, які виникають у процесі корпоративного соціально-економічного розвитку акціонерного товариства.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження заключається в розробці комплексного методичного забезпечення щодо створення гнучкої системи мотивації корпоративного соціально-економічного розвитку акціонерного товариства для ефективного регулювання корпоративних відносин, практичне впровадження якої сприятиме оперативному та об’єктивному вирішенню протиріч між учасниками КВ, розв’язанню корпоративних конфліктних ситуацій.

Висновки і пропозиції, представлені в дисертації, знайшли практичне впровадження у діяльності ВАТ “Харківський завод електротехнічного обладнання” (довідка про впровадження №10-02/574 від 07.10.03); ТОВ ”Серп і молот” (довідка про впровадження №11/156-8 від 10.09.03).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертації отримані автором самостійно. За науковими працями, опублікованими у співавторстві, особистий внесок здобувача в роботі [3] (у списку робіт за темою дисертації, стор. 17 автореферату) полягає в розробці методичних рекомендацій, щодо формування стратегії корпоративного розвитку АТ.

Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, докладалися й отримали схвалення на 6-й міжнародній науково-технічній конференції “Фізичні та комп’ютерні технології у народному господарстві” (м. Харків, 2002 р.), на 7-й міжнародній науково-технічній конференції “Фізичні та комп’ютерні технології у народному господарстві” (м. Харків, 2003 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень, опубліковано 6 наукових робіт (3 статті у наукових фахових виданнях), що відбивають основний зміст дисертації загальним об'ємом 2,07 ум. друк. арк., особисто автору належить 1,57 ум. друк. арк..

Структура й обсяг роботи.

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури з 148 найменувань. Зміст роботи викладений на 195 сторінках машинописного тексту, містить 10 рисунків (7рисунків займають 7 повних сторінок), 12 таблиць (8 таблиць займають 12 повних сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано задачі дослідження, розкрито загальну методологію та методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи стратегічного планування соціально-економічного розвитку акціонерного товариства” - визначено структуру системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємства, проведене дослідження соціально-економічної природи корпоративних відносин в акціонерному товаристві, розкрито мотиваційний механізм корпоративного співробітництва в АТ.

Розвиток суспільства являє собою єдиний безперервний потік історичних подій, закономірності протікання яких обумовлюються ходом трансформації продуктивних сил, спадкоємністю та послідовністю зміни виробничих відносин. Рушійною силою соціально-економічного прогресу суспільства є безупинне розширення духовних і матеріальних потреб та вимог людини. Результати суспільного розвитку зрештою відбиваються на зростанні добробуту, ступеня особистої свободи, міри самореалізації прагнень кожного члена суспільства.

Соціально-економічний розвиток підприємства, який є важливою складовою загального процесу суспільного розвитку, є сукупністю тісно пов’язаних трансформацій кількісних, якісних та структурних характеристик. Кількісні параметри визначають наявну множину складових підприємства як системи; якісні – комплекс цілісних однорідних властивостей, що однозначно ідентифікують і елементи підприємства зокрема й усе підприємство в цілому, вони не можуть бути розділені на більш прості ознаки нижчого порядку; структурні – просторовий розподіл, природу та характер взаємодії й взаємозв’язку елементів підприємства. Рушійною силою розвитку підприємства як системи з діалектичної точки зору вважаються зовнішні (між системою та її оточенням) або внутрішні (між елементами системи) протиріччя, які саме й породжують необхідність кількісних або структурних змін і, як наслідок, якісних перетворень.

Високий рівень різноманітності протиріч та проблем процесу трансформації, невизначеність і непередбачуваність змін умов функціонування підприємства обумовлюють переважно стратегічний характер управлінських рішень щодо регулювання процесу його соціально-економічного розвитку. Важливим фактором та обов’язковою умовою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку є формування в структурі управління підприємством спеціальної підсистеми управління розвитком, яка, відповідно до закону необхідного розмаїття управлінської системи, за складністю не може бути меншою за складність об’єкта управління – процесу розвитку.

У системі стратегічного управління найважливішим функціональним елементом, задача якого полягає в генерації та відборі оптимальних моделей поведінки підприємства (стратегій) за різними варіантами його розвитку, є стратегічне планування. Неабияке значення цього елемента системи додатково обумовлюється вирішальною роллю стратегічного планування при створенні наступних передумов управління розвитком: встановлення довгострокових цілей та пріоритетів господарської діяльності; визначення релевантних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства; прогнозування змін навколишнього оточення та можливих моделей поведінки підприємства; визначення критеріїв оцінки оптимальності варіантів стратегічного розвитку, обґрунтування конкретних управлінських рішень і т. ін.

Складовими системи стратегічного планування розвитку підприємства є п’ять основних підсистем, а саме: підсистеми стратегічного цілеполагання; підсистеми формування комплексу стратегій підприємства; підсистеми генерації стратегічних управлінських рішень; підсистеми стратегічного моніторингу та контролю; підсистеми інформаційного та організаційно-методичного забезпечення стратегічного планування. Результатами погодженого функціонування зазначених елементів системи стратегічного планування стає послідовне здійснення планового процесу, який складається з трьох основних етапів: обґрунтування цілей розвитку; формування погодженого комплексу стратегій розвитку; генерація варіантів прийняття управлінських рішень для досягнення поставлених цілей на основі реалізації обраних стратегій. Ключовими складовими процесу планування, що забезпечують єдність та погодженість функціонування всієї планової системи, слід вважати стратегічні цілі та стратегії їх досягнення.

Забезпечення цілісності стратегічного планування можливе тільки при наявності певної ієрархії стратегій, що має складатися з двох ієрархічних блоків: нормативного (верхній рівень стратегії) та варіативного (нижній рівень стратегії). Класифікація стратегій підприємства представлена в табл.1.

Таблиця 1

Класифікація стратегій підприємства

Шифр ознаки | Класифікаційна ознака | Види стратегій

А | Стратегічні альтернативи розвитку (стратегії розвитку) | стратегія стійкого зростання

стратегія підтримки гомеостазу

стратегія виживання та подолання нестійкості

антикризова

BТип конкурентних переваг, досягнення яких є метою реалізації стратегії (конкурентні стратегії) | стратегія низьких витрат

стратегія диференціації

стратегія фокусування на витратах

стратегія фокусування на диференціюванні

CТрансформаційна спрямованість (стратегії трансформаційних змін) | стратегія зростання

стратегія скорочення

стратегія обмеженого зростання

комбінаційна стратегія

D | Стадія онтогенезу підприємства (стратегії за стадіями життєвого циклу підприємства) | стратегія становлення

стратегія зростання

стратегія стабілізації

антикризова

стратегія оновлення

EТип конкурентної поведінки

(стратегії конкурентної поведінки) | стратегія експлерента

стратегія патіента

стратегія віолента

стратегія коммутанта

стратегія леталента

FРівень прийняття та реалізації рішень | загальна

ділова | корпоративна

операційні

функціональні

G | Функціональна сфера реалізації стратегії (функціональні стратегії) | маркетингова стратегія та стратегія збуту

стратегія виробництва

стратегія розвитку персоналу

інноваційна

стратегія науково-технічного розвитку

HОпераційний характер реалізації стратегії (операційні стратегії) | фінансово-інвестиційна

цінова

товарна

H | Операційний характер реалізації стратегії (операційні стратегії) | ресурсна

стратегія конкурентного суперництва

K | Пріоритети реалізації | основні

побічні

підтримуючі

L | Територіальна спрямованість реалізації стратегії | ринкова

регіональна

міжнародна

транснаціональна

глобальна

Продовження табл.1

Шифр ознаки | Класифікаційна ознака | Види стратегій

М | Роль підприємства у конкурентному суперництві

(ринкова доля) | стратегії лідера

стратегії переслідувача

стратегії того, кого ведуть

стратегії “ринкової ніші”

N | Характер впливу організаційно-правової форми підприємства на його розвиток | корпоративна стратегія розвитку

стратегія розвитку державного підприємства

стратегія розвитку приватного підприємства

стратегія розвитку колективного підприємства

O | Можливість повного здійснення | стратегії створення нового обєкта

стратегії розвитку

Р | Ступінь оновлення підприємства | стратегії підтримки наявного рівня стану

стратегії поступового розвитку окремих підсистем підприємства

стратегії оновлення підприємства

Q | Характер обєкта стратегічного планування | стратегії функціонування

стратегії розвитку

RКомплексність обхвату предметної області | спеціалізована

комплексна

S | Ступінь формалізації | формалізовані

неформальні

TНапрямок пріоритетної реалізації стратегії | зовнішні

внутрішні

Найбільш складним питанням у процесі управління розвитком корпоративної форми організації підприємництва стає проблема регулювання корпоративних відносин в акціонерному товаристві. Необхідність забезпечення компромісу між інтересами та прагненнями учасників корпоративних відносин, всебічного задоволення їх інтересів стає передумовою формування спеціальної підсистеми корпоративного управління в управлінській системі АТ.

Вирішення проблем акціонерної форми господарювання має здійснюватися через формування організаційно-економічного механізму корпоративного управління, функціонування якого носить стратегічний характер, спрямований на регулювання корпоративного розвитку АТ. Організаційно-економічний механізм корпоративного управління є важливим елементом управлінської системи АТ, через який здійснюється активний регулюючий вплив на корпоративні відносини в АТ для забезпечення погодження інтересів учасників цих відносин.

Складовими організаційно-економічного механізму корпоративного управління є наступні: система цілей і стратегій учасників корпоративних відносин; критерії та принципи погодження цілей учасників; форми й методи стратегічного планування корпоративного розвитку; фактори корпоративного управління; форми й методи управлінського впливу на фактори корпоративного управління; організаційне забезпечення корпоративного управління та планування корпоративного розвитку; комплекс ресурсів корпоративного управління. Необхідною умовою розробки й реалізації корпоративної стратегії розвитку акціонерного товариства є створення відповідного механізму погодження інтересів учасників КВ при визначенні стратегічних та поточних цілей АТ. Забезпечення прав і інтересів учасників корпоративних відносин має здійснюватися через реалізацію ефективної дивідендної політики, формування та розвиток сприятливої корпоративної культури, створення й впровадження належних правил КВ.

Таким чином, вирішення проблем акціонерної форми господарювання має здійснюватися через формування складного мотиваційного механізму корпоративного управління, функціонування якого носить стратегічний характер, спрямований на регулювання корпоративного розвитку АТ.

Мотиваційний механізм корпоративного розвитку є сукупністю мотивів, що формуються під впливом мотивоутворюючих впливів різної природи (цілей, цінностей та ціннісних орієнтирів, ідеалів, стимулів).

На формування мотивації корпоративного соціально-економічного розвитку надають мотивоутворююче впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. До об'єктивних факторів належать: соціально-політичний та економічний стан країни; динаміка інвестиційних процесів у національній економіці; економічний стан у галузі, де діє АТ; умови праці на конкретному підприємстві; змістовність праці та її безпека; санітарно-гігієнічний стан виробничого середовища; рівень організації та оплати праці; соціально-демографічна структура колективу; морально-психологічний клімат у ньому. Суб'єктивні фактори – це склад і особистісні характеристики учасників корпоративних відносин: соціально-демографічні характеристики учасників КВ; загальна й професійна культура учасників КВ; ціннісні орієнтири та цілі участі в корпоративному співробітництві.

За думкою автора, мотиваційний механізм здійснення корпоративних відносин, у якому приймають участь всі спонукальні сили, та їх взаємодія, складається з двох основних складових: мотиваційні комплекси, що забезпечують досягнення сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників КВ; умови корпоративних ситуацій, що виникають в процесі корпоративного розвитку.

У другому розділі  “Оцінка сучасного стану та перспектив розвитку корпоративних відносин в акціонерних товариствах України” – проведено дослідження факторів формування вітчизняної системи корпоративного управління, дано оцінку нормативно-методичному забезпеченню корпоративних відносин в АТ України, визначено пріоритети корпоративного розвитку акціонерного товариства в умовах трансформаційної економіки.

На цей час в Україні відбулося формування змішаної системи корпоративного управління, яка одночасно містить ознаки інсайдерського та аутсайдерського типів. За структурою колективної власності і складом учасників КВ серед вітчизняних корпорацій можна виділити три основні групи: акціонерні товариства, переважними власниками яких є аутсайдери (учасники, які не беруть прямої участі в організації та управлінні діяльністю АТ); акціонерні товариства, переважними власниками яких є інсайдери (учасники, які беруть пряму участь в організації та управлінні діяльністю АТ, тобто вони є або посадовими особами товариства, або їх посадові обов’язки передбачають таку участь); акціонерні товариства, над якими інсайдери та аутсайдери здійснюють спільне володіння. Проблеми формування корпоративних відносин в сучасних умовах трансформаційної економіки України пов’язані з сукупною дією наступних факторів:

відсутність повної, чіткої та однозначної нормативно-правової бази регулювання корпоративних відносин;

незадовільне фінансово-економічне становище корпоратизованих підприємств у перед- та післяприватизаційний періоди;

недосконала структура власності та відсутність у акціонерних товариств ефективного власника, здатного вкладати фінансові ресурси у розвиток виробництва, наслідками чого є значні труднощі у формуванні й нарощуванні акціонерного капіталу;

відсутність дійових механізмів захисту прав інвесторів та будь-яких чітких гарантій доцільності використання акціонерного капіталу; слабкий розвиток механізмів корпоративного контролю та погодження інтересів акціонерів і вищих керівників АТ, інших учасників корпоративних відносин;

недосконалість системи управління АТ, недостатня відповідність цієї системи акціонерній формі господарювання та вимогам акціонерів;

недостатній розвиток фондового ринку та обмеженість можливостей для швидкого, безпечного й дешевого обігу акцій; інформаційна замкненість акціонерних товариств, нестача достовірних джерел відомостей про фінансово-майновий стан АТ;

недосконалість існуючих соціально-етичних норм та правил регулювання корпоративних відносин, нестача традицій підприємницької діяльності в суспільстві.

Сукупна дія зазначених факторів корпоративного соціально-економічного розвитку обумовлює виникнення численних протиріч та труднощів у співробітництві учасників корпоративних відносин, що стає суттєвою перешкодою для використання переваг акціонерної форми організації підприємницької діяльності в національній економіці.

Вирішення проблем корпоративного співробітництва, які постають перед вітчизняними АТ, має здійснюватися у двох основних сферах: зовнішній (формування інститутів корпоративних відносин, тобто створення відповідного нормативного забезпечення КВ, розвиток інфраструктури корпоративного управління, виникнення системи культурних традицій корпоративного співробітництва) і внутрішній (формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку, створення сприятливої корпоративної культури).

Складовими правового забезпечення корпоративних відносин в акціонерних товариствах України є: загальні правові засади підприємницької діяльності; нормативно-правові засади діяльності акціонерних товариств; нормативно-правові засади обігу цінних паперів; нормативно-правові засади приватизації та корпоратизації державних підприємств. Проте слід зазначити, що існуюче правове забезпечення неповною мірою охоплює усю складність та різноманітність корпоративних відносин, які виникають у вітчизняних АТ, що, в свою чергу, обумовлює необхідність удосконалення мотиваційного механізму корпоративного розвитку. Основними пріоритетами корпоративного розвитку вітчизняних АТ на тривалу перспективу формування належного корпоративного управління мають стати:

завершення продажу призначених для роздержавлення часток державного майна та остаточне безумовне закріплення підсумків приватизації;

створення дієвих економічних, організаційних, правових механізмів забезпечення прав та інтересів учасників корпоративних відносин;

підвищення інвестиційної привабливості вітчизняних акціонерних товариств через сприяння скороченню ризиків інвестування в Україні;

формування належної інфраструктури корпоративних відносин та корпоративного управління;

сприяння розвитку ринкових механізмів перерозподілу корпоративного контролю та спрощення процедур передачі прав власності;

удосконалення організації корпоративних відносин та управління діяльністю акціонерного товариства;

сприяння підвищенню інформаційної прозорості корпоративних відносин у акціонерних товариствах;

формування відкритої корпоративної культури, зорієнтованої на забезпечення прав та інтересів усіх учасників корпоративних відносин.

Дослідження питань формування корпоративного управління на рівні акціонерного товариства свідчить про недостатність (для багатьох проблем розвитку АТ навіть відсутність) відповідного організаційно-економічного забезпечення корпоративних відносин. Найбільшою мірою це стосується сфери визначення пріоритетів та формування корпоративної стратегії розвитку, концептуальних основ формування капіталу АТ в умовах ринкового реформування економіки, забезпечення прав та інтересів учасників корпоративних відносин в умовах перетворення структури акціонерного капіталу, управління вартістю акцій ВАТ, реорганізації та реструктуризації акціонерного товариства тощо.

У третьому розділі “Методичне забезпечення формування мотиваційного механізму стратегічного управління корпоративним соціально-економічним розвитком акціонерного товариства” – розроблено методичні основи формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства, запропоновано послідовність створення корпоративної стратегії соціально-економічного розвитку акціонерного товариства, дано рекомендації щодо розв’язання корпоративних конфліктів в процесі соціально-економічного розвитку акціонерного товариства.

Розмаїття мотивів і стимулів учасників КВ до корпоративного співробітництва обумовлюється складною соціально-економічною природою та різними формами здійснення корпоративних відносин в акціонерному товаристві. Прийняття потенційними учасниками КВ рішень щодо самого вступу до корпоративного співробітництва, а також подальшого вибору форм, характеру та міри участі у корпоративних відносинах обумовлюється існуванням складного індивідуального сполучення інтересів, потреб, мотивів, цінностей, орієнтацій, ідеалів, стимулів учасників, що знаходять прояв у різних ситуаціях корпоративного розвитку. Різноманітність та складний характер зазначених передумов корпоративного співробітництва обумовлюють необхідність формування відповідного складного мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства.

Мотиваційний механізм корпоративного розвитку є однією з найважливіших складових загального механізму забезпечення зацікавленості учасників корпоративних відносин у досягненні максимальних економічних і соціальних результатів корпоративного співробітництва. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку (ММКР) є впорядкованою сукупністю мотивів досягнення складної мети корпоративного співробітництва (результативної мотивації). Структура і складність мотиваційного механізму корпоративного розвитку мають бути адекватні структурі й складності цілей загальних цілей корпорації.

Послідовність формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства наведено на рис. 1.

Стратегічне управління корпоративним розвитком являє собою довгострокове керівництво корпоративними відносинами в АТ на основі дослідження усього комплексу факторів формування КВ, визначення специфічних цілей корпоративного управління, формування стратегій досягнення встановлених цілей, а також забезпечення виконання розроблених стратегічних планів. Стратегічне управління корпоративним розвитком АТ є складним багатоплановим управлінським процесом забезпечення оптимальності корпоративних відносин на основі досягнення балансу та погодженості інтересів учасників цих відносин для підвищення ефективності корпоративного співробітництва загалом.

Послідовність формування стратегії корпоративного розвитку (СКР) складається з п’яти основних етапів: формування основної та комплексу функціональних і оперативних стратегій АТ; визначення релевантних груп учасників корпоративних відносин; визначення пріоритетних цілей та очікувань релевантних груп учасників корпоративних відносин, погодження цілей учасників корпоративних відносин та формування пріоритетів корпоративного розвитку; вибір стратегії корпоративного розвитку; формування емісійної та дивідендної політики АТ як складових СКР (рис. 2).

Найбільш складним із етапів обґрунтування СКР є визначення складу та очікувань релевантних груп учасників корпоративних відносин. Порівняльна оцінка інтересів учасників корпоративних відносин при формуванні стратегії корпоративного розвитку має здійснюватися на основі ресурсно-цільового підходу. За умови такого підходу основними критеріями визначення релевантних груп учасників КВ, які встановлюються при формуванні ресурсної стратегії корпорації, є наступні: релевантність стратегічних ресурсів; природа та характер внеску учасників до корпорації та значення цього внеску для досягнення результатів спільної діяльності; впливовість учасників та можливості надання ними позитивного та негативного впливів на діяльність корпорації; склад переважних цілей та кількісна оцінка очікувань учасників від діяльності корпорації; можливість та потенційні наслідки виходу учасників із корпоративних відносин, наявність додаткових умов та обмежень щодо використання релевантних стратегічних ресурсів. Послідовність визначення складу релевантних груп учасників корпоративних відносин складається з наступних етапів: оцінки внутрішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; оцінки зовнішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; визначення обсягу стратегічних ресурсів, необхідного для реалізації стратегії розвитку АТ; визначення потреб АТ у залученні стратегічних ресурсів (встановлення стратегічної “ресурсної прогалини”); визначення можливостей залучення стратегічних ресурсів із зовнішніх джерел (на ринках ресурсів); формування ресурсної стратегії АТ (стратегії залучення та використання стратегічних ресурсів); визначення релевантних видів стратегічних ресурсів; визначення складу джерел залучення релевантних ресурсів; визначення додаткових умов та обмежень щодо використання ресурсів; визначення способів залучення ресурсів; визначення складу релевантних груп учасників корпоративних відносин.

Для обґрунтування вибору базових стратегій корпоративного розвитку пропонується використання трьохмірної матриці, що складається з наступних осей: характеру відносин учасників, які переслідують фінансові цілі, з іншими учасниками корпоративних відносин (конкуренція, кооперація); характеру відносин учасників, які переслідують внутрішньоорганізаційні цілі, з іншими учасниками корпоративних відносин (конкуренція, кооперація); характеру відносин учасників, які переслідують суспільні цілі, з іншими учасниками корпоративних відносин (конкуренція, кооперація).

До складу можливих базових стратегій корпоративного розвитку належать наступні: капіталістична, управлінська, стратегія соціального партнерства, стратегія організаційного комфорту, соціалістична, стратегія антагоністичної конкуренції, стратегія державного контролю, протекціоністська (табл. 2).

Різноманітність прагнень і очікувань учасників корпоративних відносин призводить до виникнення суперечок та корпоративних конфліктів, розв’язання яких здійснюється через корпоративне управління. Виникнення корпоративної конфліктної ситуації є ознакою неспроможності існуючого ММКР створити

Таблиця 2

Характеристика базових стратегій корпоративного соціально-економічного розвитку

Назва стратегії | Характеристика стратегії | Умови реалізації стратегії | Переважні способи регулювання корпоративних відносин

Капіталістична | Максимізація виграшу (фінансового потоку доходів) акціонерів АТ при мінімізації виграшу усіх інших учасників | Монопольне ринкове становище АТ; високий рівень конкуренції на фінансовому ринку та на ринку праці; єдність інтересів акціонерів або наявність у АТ власників великих пакетів акцій | Агресивна дивідендна та емісійна політика; жорстка система стимулювання та мотивації праці; мінімізація позавиробничих та дискреційних витрат, гнучке податкове планування для мінімізації податкових виплат

Управлінська | Конкурентне суперництво інсайдерів (як правило, вищого керівництва та персоналу АТ) та аутсайдерів (зовнішніх акціонерів) за умови стабільного виграшу держави | Жорстке державне регулювання корпоративних відносин; відсутність у АТ власників великих пакетів акцій; наявність високих вимог до професійних здібностей персоналу | Конкурентне змагання між інсайдерами та аутсайдерами за участь у формуванні керівних органів управління АТ; реалізація гнучких програм стимулювання та мотивації персоналу; збільшення дискреційних витрат

Соціальне партнерство | Максимізація загального виграшу усіх учасників за умови підкорення їхніх індивідуальних прагнень спільним інтересам | Високий рівень конкуренції на усіх ресурсних ринках; жорстке державне регулювання; неабияке значення наявності інфраструктури підприємницької діяльності; наявність відповідних культурних традицій. | Укладання (або участь в укладанні на національному або регіональному рівні) трьохсторонніх партнерських угод між акціонерами, профспілками, місцевою владою; реалізація програм соціального розвитку; реалізація програм участі персоналу в акціонерному капіталі

Організаційний комфорт | Максимізація виграшу інсайдерів (як правило, вищого керівництва та персоналу АТ) при мінімізації виграшу усіх інших учасників | Відсутність у АТ власників великих пакетів акцій та відсутність єдності інтересів акціонерів, наявність високих вимог до професійних здібностей персоналу | Реалізація гнучких програм стимулювання та мотивації персоналу; збільшення дискреційних витрат; реалізація дивідендної політики за “залишковим принципом”

Соціалістична | Максимізація суспільного виграшу (забезпечення суспільних та внутрішньоорганізаційних цілей) при мінімізації виграшу фінансових інвесторів | Наявність високих стандартів соціального забезпечення населення; жорстке державне регулювання економіки та активна антимонопольна політика; наявність впливових громадських об’єднань | Жорстка податкова політика; реалізація гнучких програм стимулювання та мотивації персоналу; державні капітальні вкладення до найважливіших виробників суспільно-корисної продукції; активна участь громадських об’єднань в регулюванні корпоративних відносин

Антагоністична конкуренція | Максимізація власного (абсолютного або відносного) виграшу кожною групою учасників при мінімізації виграшу усіх інших учасників | Гостра конкуренція на усіх ринках ресурсів; обмеженість державного регулювання економіки | Злиття-поглинання АТ; конкурентні способи розподілу та перерозподілу корпоративного контролю; проведення процедури банкрутства; примусове вивільнення персоналу

Державний контроль | Максимізація виграшу держави (суспільства в цілому) при мінімізації виграшу усіх інших учасників корпоративних відносин (акціонерів та персоналу) | Активне втручання держави до корпоративних відносин; жорстке державне регулювання економіки; наявність у держави значної кількості корпоративних прав у АТ | Примушення АТ до участі у реалізації державних програм соціально-економічного розвитку; обмеження державою прав інших учасників корпоративних відносин; державні капітальні вкладення до найважливіших виробників суспільно-корисної продукції, жорстка податкова політика

Протек-ціоністська | Максимізація суспільного виграшу (забезпечення суспільних цілей) та доходу фінансових інвесторів при мінімізації виграшу персоналу | Активне втручання держави до корпоратив-них відносин; жорстке державне регулюван-ня економіки; активна державна протек-ціоністська політика на товарних та ресурс-них ринках (особливо – на ринку праці) | Залучення АТ (більш-менш добровільне) до участі у реалізації державних програм соціально-економічного розвитку; обмеження прав персоналу та діяльності профспілок; жорстка система стимулювання й мотивації праці; обмеження соціальних гарантій

учасникам конфлікту дієві стимули щодо безперешкодного розв’язання ситуації, яка склалася.

Висновки

1. Корпоративні відносини являють собою складний соціокультурний феномен, притаманний суспільству з досить високим рівнем розвитку економіки, господарства, культури тощо. Соціально-економічна природа корпоративних відносин полягає у добровільному поєднанні зусиль учасників корпорації для здійснення спільної діяльності з метою досягнення певного сінергетичного ефекту, який не може бути отриманий при відсутності корпоративного співробітництва.

2. Необхідною умовою формування стратегії корпоративного розвитку акціонерного товариства є створення механізму погодження інтересів учасників корпоративних відносин при визначенні стратегічних та поточних цілей АТ. Найбільш складним з етапів обґрунтування СКР є встановлення складу та очікувань релевантних груп учасників КВ. Послідовність визначення релевантних груп учасників складається з наступних етапів: оцінки внутрішніх факторів і зовнішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; визначення обсягу стратегічних ресурсів, необхідного для реалізації стратегії розвитку АТ; визначення потреб АТ у залученні стратегічних ресурсів (встановлення стратегічної “ресурсної прогалини”); визначення можливостей залучення стратегічних ресурсів із зовнішніх джерел; формування ресурсної стратегії АТ; визначення релевантних видів стратегічних ресурсів; визначення складу джерел залучення релевантних ресурсів; визначення додаткових умов та обмежень щодо використання ресурсів; визначення способів залучення ресурсів; визначення складу релевантних груп учасників КВ.

3. Стратегічне управління корпоративним розвитком являє собою довгострокове керівництво корпоративними відносинами в АТ на основі дослідження усього комплексу факторів формування КВ, визначення специфічних цілей корпоративного управління, формування стратегій досягнення встановлених цілей, а також забезпечення виконання розроблених стратегічних планів. Складовими організаційно-економічного механізму корпоративного управління є наступні: система цілей і стратегій учасників корпоративних відносин; критерії та принципи погодження цілей учасників; форми й методи стратегічного планування корпоративного розвитку; фактори корпоративного управління; форми й методи управлінського впливу на фактори корпоративного управління; організаційне забезпечення корпоративного управління та планування корпоративного розвитку; комплекс ресурсів корпоративного управління.

4. Послідовність формування стратегії корпоративного розвитку складається з п’яти основних етапів: формування основної та комплексу функціональних і оперативних стратегій АТ; визначення релевантних груп учасників корпоративних відносин; визначення пріоритетних цілей та очікувань релевантних груп учасників КВ, погодження цілей учасників корпоративних відносин та формування пріоритетів корпоративного розвитку; вибір стратегії корпоративного розвитку; формування емісійної та дивідендної політики АТ як складових стратегії корпоративного розвитку.

5. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку складається з чотирьох основних підмножин мотивів (мотиваційних комплексів), кожен з яких спрямований на досягнення певної сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників корпоративних відносин: мотиваційний комплекс акціонерів корпорації; мотиваційний комплекс вищого керівництва корпорації; мотиваційний комплекс трудового колективу корпорації; мотиваційний комплекс зовнішніх учасників корпоративних відносин. Послідовність формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства складається з п’яти основних етапів: дослідження мотиваційного механізму суспільного розвитку; дослідження мотиваційного механізму соціально-економічного розвитку; побудова мотиваційного механізму корпоративного розвитку АТ; стратегічне планування корпоративного розвитку АТ; контроль та прогнозування змін умов корпоративного розвитку і стану факторів, які надають мотивоутворюючого впливу на учасників КВ.

6. Виникнення корпоративної конфліктної ситуації є ознакою неспроможності існуючого ММКР створити учасникам конфлікту дієві стимули щодо безперешкодного розв’язання ситуації, яка склалася. Ключовими факторами розв’язання конфліктних ситуацій у різних сферах корпоративного співробітництва є визначення мотиваційного комплексу учасників конфлікту, який складається з цілей та мотиваційних спонукань і стимулів щодо досягнення цих цілей. Послідовність вибору варіанту розв’язання корпоративної конфліктної ситуації, етапами якої є попередня стадія розв’язання конфліктної ситуації, стадія виникнення корпоративного конфлікту, стадія розв’язання корпоративного конфлікту.

Список опублікованих автором робіт за темою дисертації

1. Загривая Ю.А. Анализ нормативно-правового обеспечения корпоративного управления в Украине // Управління розвитком. - ХДЕУ. - 2002. - №1. - С. 65-67.

2. Загривая Ю.А. Влияние государства на развитие корпоративного управления на Украине //Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць №143. – Дніпропетровськ. ДНУ - 2002. - С. 126-130.

3. Гриньова В.М., Леонова Ю.О. Методичні засади формування стратегії корпоративного розвитку акціонерного товариства// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб.наук.праць №189. Дніпропетровськ. ДНУ - 2004. - С. 267-278.

4. Загривая Ю.А. Организационная структура корпоративного управления // Бізнес информ. ХДЕУ. - 2002. - №11-12. - С. .

5. Загривая Ю.А. Подходы к формированию корпоративного управления в Украине // Труды 6-й Международной научно-технической конференции “Физические и компьютерные технологи в народном хозяйстве” - Харьков. 2002. - С. 235-237.

6. Загривая Ю.О. Інфраструктура фондового ринку та формування системи корпоративного управління // Труды 7-й Международной научно-технической конференции “Физические и компьютерные технологи в народном хозяйстве” -Х.арьков. - 2003. - С. 196-198.

АНОТАЦІЇ

Леонова Ю.А. Формування мотиваційного механізму стратегічного управління корпоративним соціально-економічним розвитком акціонерного товариства. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2004.

У дисертації досліджено соціально-економічну природу корпоративних відносин в акціонерному товаристві. Систематизовано та узагальнено існуючі теоретичні підходи до визначення структури системи стратегічного планування корпоративного розвитку АТ. Визначено фактори формування системи корпоративного управління в Україні. Дано оцінку нормативно-правового забезпечення корпоративних відносин в Україні та визначення основних напрямків удосконалення державного регулювання корпоративного розвитку. Запропоновано методичні основи формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства. Розроблено організаційно-методичне забезпечення формування стратегії корпоративного розвитку АТ. Дано обґрунтування методичних підходів до розв’язання корпоративних конфліктів учасників КВ при стратегічному плануванні корпоративного соціально-економічного розвитку.

Ключові слова: корпоративний розвиток, стратегічне управління, мотиваційний механізм, корпоративна стратегія, мотивація, акціонерне товариство.

Леонова Ю.А. Формирование мотивационного механизма стратегического управления корпоративным социально-экономическим развитием акционерного общества. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 демография, экономика труда, социальная экономика и политика, Харьков, 2004.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию структуры мотивационного механизма управления корпоративным развитием и разработке методических основ формирования стратегии корпоративного развития акционерного общества в условиях трансформационной экономики.

Корпоративное развитие акционерного общества представляет собой непрерывный процесс трансформации корпоративного сотрудничества между АО и участниками корпоративных отношений для достижения оптимальной сбалансированности их интересов при привлечении и использовании акцио-нерного капитала для обеспечения максимально возможной прибыли. Главной целью корпоративного развития является увеличение синергетического эффекта от совместной согласованной деятельности участников корпоративных отношений в процессе формирования, использования и распределения результатов использования акционерного капитала.

В диссертации доказано, что наиболее сложной проблемой в процессе управления развитием корпоративной формы организации предпринимательства становится проблема регулирования корпоративных отношений в акционерном обществе. Обоснована необходимость обеспечения компромисса между интересами и стремлениями участников корпоративных отношений, всестороннего удовлетворения их интересов становится предпосылкой формирования специальной подсистемы корпоративного управления в управленческой системе АО

Стратегическое управление корпоративным развитием представляет собой долгосрочное руководство корпоративными отношениями в АО на основе исследования всего комплекса факторов формирования корпоративных отношений, определение специфических целей корпоративного управления, формирование стратегий достижения поставленных целей, а также обеспечение выполнения разработанных стратегических планов.

Важнейшим элементом системы стратегического управления корпоративным развитием является формирование соответствующей стратегии, основные положения которой должны вытекать и быть полностью согласованы с другими аспектами стратегического планирования развития акционерного общества. В работе обосновано, что последовательность формирования стратегии корпоративного развития, в свою очередь, состоит из пяти этапов: формирование основной и комплекса функциональных и оперативных стратегий АО; определение релевантных групп участников корпоративных отношений; определение приоритетных целей и ожиданий релевантных групп участников корпоративных отношений, согласование целей участников корпоративных отношений и формирование приоритетов корпоративного развития; выбор стратегии корпоративного развития; формирование эмиссионной и дивидендной политики АО как составляющих стратегии корпоративного развития.

Наиболее сложным и неоднозначным из этапов обоснования стратегии корпоративного развития является определение состава и целевых предпочтений релевантных групп участников корпоративных отношений.

Предложена последовательность определения состава релевантных групп участников корпоративных отношений на основе использования ресурсно-целевого подхода, состоящая из следующих этапов: оценка внутренних факторов формирования ресурсной стратегии АО; оценка внешних факторов формирования ресурсной стратегии АО; определение объема стратегических ресурсов, необходимого для реализации стратегии развития АО; определение потребностей АО в привлечении стратегических ресурсов (установление стратегического “ресурсного пробела”); определение возможностей привлечения стратегических ресурсов из внешних источников (на рынках ресурсов); формирование ресурсной стратегии АО (стратегии привлечения и использования стратегических ресурсов); определение релевантных видов стратегических ресурсов; определение состава источников привлечения релевантных ресурсов; определение дополнительных условий и ограничений относительно использования ресурсов; определение способов привлечения ресурсов; определение состава релевантных групп участников корпоративных отношений.

Выделены базовые стратегии корпоративного развития, к ним относят следующие стратегии: капиталистическую, управленческую, стратегию социального партнерства, стратегию организационного комфорта, социалистическую, стратегию антагонистической конкуренции, стратегию государственного контроля, протекционистскую стратегию.

Ключевые слова: корпоративное развитие, стратегическое управление, мотивационный