національний науковий центр

„Інститут аграрної економіки”

Мошенський Сергій Захарович

УДК: 657.244.1

ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Спеціальність 08.06.04 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит

автреферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі бухгалтерського обліку і контролю Житомирського державного технологічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: - кандидат економічних наук, доцент

Петрук Олександр Михайлович,

Житомирський державний технологічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Сук Леонід Кіндратович,

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

Професор кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук, старший науковий

співробітник

Жук Валерій Миколайович,

Національний науковий центр „Інститут аграрної

економіки”.

Провідна установа: Державна академія статистики, обліку та аудиту

Державного комітету статистики України,

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту, м. Київ.

Захист відбудеться 10 листопада 2004 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” (03680, м. Київ, вул.. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, к. 317)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” (03680, м. Київ, вул.. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212)

Автореферат розісланий 08 жовтня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Н.Л. Жук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Відродження ринкової економіки, фінансового ринку і багатьох його традиційних механізмів призвело до відновлення вексельного обігу в Україні. В процесі становлення ринкових відносин і підвищення динамічності економіки вексель знову знаходиться в центрі уваги. Це пов’язано з функціональними можливостями векселя, які дозволяють застосовувати його в багатьох господарських операціях: інвестиціях з метою одержання доходу; кредитуванні; наданні в якості застави; дисконтуванні; придбанні продукції та послуг з відстрочкою платежу; погашенні кредитної заборгованості; зарахуванні платежів до бюджету тощо. При цьому вексель виступає дохідним, ліквідним та надійним фінансовим інструментом, який поєднує інтереси виробників, фінансових інститутів та держави.

Значимість векселя для ділового обороту підтверджується його широким застосуванням в країнах з розвинутими фінансовими інститутами, де розрахунки векселями складають близько 20 % всіх платежів. У 2003 р. в Україні за обсягами торгів на фондовому ринку вексель посів провідне місце – 43,4від загального обсягу торгівлі, що становить 80,869 млрд. грн.

Вексель розглядається урядом України як один з основних засобів проведення взаєморозрахунків між підприємствами і виходу з платіжної кризи. До факторів, що стримують залучення векселів у господарський оборот, поряд з відсутністю досвіду їх застосування, недосконалістю вексельного законодавства, відносять недостатню розробку теоретичних питань бухгалтерського обліку векселів і операцій з ними, відсутність методик, що регулюватимуть відображення в бухгалтерському обліку операцій з векселями. Облік вексельних операцій є одним із найбільш суперечливих і складних питань, що зумовлено проблемою неплатежів і відносно недавнім відновленням вексельного обігу в Україні. Це призводить до того, що суб’єкти господарювання часто проявляють консерватизм у використанні векселів, надаючи перевагу іншим, навіть менш ефективним, інструментам. Тому вирішення проблем практики використання векселів потребує не тільки осмислення ролі цього цінного паперу, але й правильного відображення операцій з векселями в бухгалтерському обліку.

Результати проведених теоретичних і практичних досліджень свідчать про те, що питанням організації обліку та контролю вексельних операцій приділялась недостатня увага, що зумовлює ускладнення дотримання основних методичних принципів ведення обліку, викривлення інформації про фінансовий стан підприємства, стан розрахунків, зниження ефективності прийняття управлінських рішень.

Питанням теорії та методології обліку та контролю вексельних операцій присвятили дослідження такі вітчизняні вчені: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський, В.Г. Линник, Є.В. Мних, М.Ф. Огійчук, М.С. Пушкар, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко, В.Г. Швець та інші; зарубіжні дослідники: А.С. Бакаєв, С.М. Барац, М.Ф. Ван Бреда, В.Б. Івашкевич, О.В. Казаков, Є.А. Мізіковський, В.В. Палій, В.Ф. Палій, В.Н. Післєгіна, М.Л. Пятов, Ж. Рішар, Є.Є. Сіверс, Я.В. Соколов, Л.З. Шнейдман, Е.С. Хендріксен.

Однак ряд проблем, пов’язаних з обліком і контролем вексельних операцій, залишається недостатньо розробленим і вимагає вирішення з врахуванням особливостей вітчизняної економіки і права. Так, додаткових досліджень потребує розробка класифікації векселів з урахуванням потреб бухгалтерського обліку, розробка облікової оцінки векселів, удосконалення системи внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій, способи удосконалення обліку вексельних операцій в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем.

Отже, необхідність розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення теорії і практики бухгалтерського обліку вексельних операцій з урахуванням напрацювань вітчизняної та світової теорії і практики обліку зумовили актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського державного технологічного університету № “Розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0102U006355). В межах наукової програми автором виконано дослідження, пов’язані з теоретичним обґрунтуванням методики обліку векселів, розробкою пропозицій і рекомендацій удосконалення обліку і контролю вексельних операцій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методологічних положень та розробка науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку та контролю вексельних операцій.

Для досягнення мети були поставлені для вирішення наступні завдання:

– дослідити історію розвитку обліку інституту вексельного обігу, що визначила його сучасний стан, з метою виявлення загальних тенденцій в розвитку обліку вексельних операцій;

– уточнити поняття “вексель”, його роль і функції в господарському обороті України на сучасному етапі, що визначає його облік;

– розкрити сутність і головні особливості, що відрізняють вексель від інших об’єктів бухгалтерського обліку;

– розвинути класифікацію векселів з урахуванням потреб бухгалтерського обліку;

– уточнити і науково обґрунтувати методику оцінки векселів у бухгалтерському обліку;

– удосконалити методику бухгалтерського обліку вексельних операцій;

– визначити порядок формування та основні елементи облікової політики щодо відображення вексельних операцій;

– розробити методику проведення внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій;

– розкрити порядок обліку та контролю вексельних операцій в умовах застосування комп’ютерних технологій.

Об’єктом дослідження є вексельні операції, що знайшли відображення в бухгалтерському обліку підприємств. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів бухгалтерського обліку та контролю вексельних операцій.

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувались загальнонаукові методи та прийоми. При дослідженні теоретичних питань обліку вексельних операцій в історичному аспекті використовувались методи індукції та дедукції, для визначення і уточнення економічної сутності векселя – методи узагальнення, групування та порівняння. Для отримання доказів і аргументації нових положень дисертаційної роботи використовувались історичний і логічний методи. Для удосконалення класифікації векселів використовувалися методи причинно-наслідкового зв’язку.

Теоретичною та методологічною основою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі теорії та історії вексельного права, з проблем бухгалтерського обліку і контролю вексельних операцій; методології і організації вексельних розрахунків; науково-методична література періодичних видань; матеріали наукових конференцій і семінарів; законодавчі та нормативні документи з питань бухгалтерського обліку.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні методики обліку вексельних операцій, а також у розробці пропозицій і рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку та контролю вексельних операцій. Основні результати дисертаційного дослідження, які визначають його новизну, полягають у наступному:

уперше:

– розкрито методичні особливості бухгалтерського обліку вексельних операцій в Україні, а саме: невідповідність методичним підходам обліку вексельних операцій, існуючим в світі; запозичення правил обліку векселів з країн, в яких запроваджена англо-американська система вексельного права без належної адаптації;

удосконалено:

– економічну сутність поняття “вексель”, що враховує особливості векселя і є найбільш оптимальним для подальшого розвитку методики бухгалтерського обліку вексельних операцій. Під векселем слід розуміти цінний папір в документарній формі, що представляє собою безумовне, абстрактне та складене за суворо встановленою формою одностороннє зобов’язання векселедавця (простий вексель) чи його пропозицію третій особі (переказний вексель) сплатити векселедержателю після настання строку визначену суму грошей в обумовлений термін;

– класифікацію векселів для потреб бухгалтерського обліку, що забезпечує виконання конкретних практичних завдань, також обґрунтовано умовність, наукову недоцільність поділу векселів на товарні та фінансові і безпідставність використання такого поділу в бухгалтерському обліку;

– назву рахунків для кредиторської заборгованості забезпеченої векселями. Рахунки, призначені для обліку простих і переказних векселів виданих та акцептованих переказних векселів, що є кредиторською заборгованістю, запропоновано назвати “Векселі видані і акцептовані”;

–

одержало подальший розвиток:

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів. Застосування на практиці запропонованих автором рекомендацій дозволить забезпечити адекватне відображення вексельних операцій в сучасних умовах господарювання. Фактичний матеріал, теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть використовуватись в практичній діяльності промислових, торговельних, сільськогосподарських підприємств, а також при розробці нормативних актів з бухгалтерського обліку. Окремі положення дослідження можна використовувати для подальшого проведення науково-дослідних робіт у сфері бухгалтерського обліку, а також використовувати основні результати дослідження в авторських публікаціях, наукових дослідженнях і виступах на науково-практичних конференціях.

Окремі результати дослідження знайшли застосування в навчальному процесі Житомирського державного технологічного університету при викладанні курсу “Бухгалтерський фінансовий облік” (довідка № /440 від 7 травня 2004 р).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику діяльності підприємств (ВАТ “Промисел”, довідка № 83 від 06.05.2004 р.; ТОВ “УКРСПЕЦБУД”, довідка № /1 від 06.05.2004 р.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі розробки та пропозиції, що містяться в роботі, виконані особисто автором. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача, що полягає у дослідженні комплексу питань, пов’язаних з удосконаленням обліку та контролю вексельних операцій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження, викладені в дисертації, пройшли апробацію шляхом обговорення і отримали позитивну оцінку науковців на конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2003” (м. Дніпропетровськ, 20-24 січня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.); другій Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій видатним вченим в галузі бухгалтерського обліку “Зимові читання, присвячені ідеям проф. П.П. Німчинова та проф. І.В. Малишева” (м. Житомир, 25 лютого 2004 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження у фахових виданнях опубліковано 6 наукових статей обсягом 3,9 друк. арк. та 3 тези доповідей на науково-практичних конференціях обсягом 0,4 друк. арк.; в інших публікаціях (підручниках і навчальних посібниках), написаних у співавторстві, особисто автору належить 0,2 друк. арк.

Структура, зміст і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Основний зміст викладений на 209 сторінках друкованого тексту, в тому числі 17 таблиць, 14 рисунків. В роботі наведено 16 додатків на 44 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 254 найменування і займає 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні основи обліку вексельних операцій” зосереджено увагу на дослідженні сучасного інституту векселя, аналізі історії векселя і обліку вексельних операцій, визначенні поняття “вексель”, його подвійній природі, проведено аналіз існуючої класифікації векселів з урахуванням потреб бухгалтерського обліку, розкрито особливості векселя як об’єкту бухгалтерського обліку.

Визначити економіко-правову сутність векселя та побудувати адекватну методику бухгалтерського обліку вексельних операцій неможливо без вивчення історичного аспекту векселів. В результаті дослідження передумов історії розвитку векселя і обліку вексельних операцій встановлено, що більшість авторів виділяють наступні причини, що зумовили виникнення векселя: незручність і небезпека середньовічних шляхів сполучень; стан монетарної справи; роль і своєрідна організація ярмарок в середні віки.

В результаті дослідження дисертантом визначено, що сучасний інститут векселя є наслідком тривалого історичного розвитку вексельного обігу, протягом якого вексель, як універсальний фінансовий інструмент з усталеними економічними функціями, і норми вексельного права набули тієї форми, в якій вони знаходяться сьогодні.

Генезис обліку векселів доводить, що: первісно заборгованість по векселях відображалась на особових рахунках боржників чи кредиторів, як борги за розписками і позиковими листами, а з розвитком вексельного обігу, а саме з появою індосаменту, борг, що ґрунтувався на векселі, почали відображати на окремому рахунку векселів; для відображення в обліку вексельних операцій найчастіше використовувалися рахунки векселів одержаних (векселів римес, векселів до одержання) та виданих векселів (векселів тратт, векселів до платежу); не було одностайності в поглядах науковців з приводу застосування допоміжних книг для відображення операцій з векселями.

При визначенні поняття векселя та відображенні його в обліку виникають ускладнення, які значною мірою обумовлені тим, що вексель є подвійним явищем за своєю природою. Встановлено, що подвійність векселя можна розуміти з наступних позицій.

1. Подвійність в конструкції паперів (існують два види векселя: переказний і простий).

2. Вексель – це цінний папір, класична ж конструкція цінного паперу включає в себе два основних елементи: речовий і зобов’язальний (формальний і змістовний).

За своєю юридичною природою вексель: по-перше – документ встановленої форми, цінний папір (інструмент здійснення фінансових вкладень, один з видів майна на балансі підприємства); по-друге – своєю сутністю становить зобов’язання, яке пов’язує векселедавця з вексельним кредитором (одна з форм договору позики; спосіб оформлення дебіторсько-кредиторської заборгованості).

Згідно розповсюдженого в Україні підходу, для цілей бухгалтерського обліку важливо знати, в якості якого об’єкту виступає вексель: у вигляді цінного паперу (фінансової інвестиції) чи боргового зобов’язання (для векселедержателя – дебіторська заборгованість, для векселедавця – кредиторська заборгованість). Подвійна природа векселя є причиною диференційного відображення господарських операцій з векселем на рахунках бухгалтерського обліку (рис. 1).

Рис. 1. Фактори, що впливають на порядок відображення вексельних операцій в бухгалтерському обліку

Враховуючи специфічні ознаки векселя як об’єкту бухгалтерського обліку, для подальшого удосконалення методики бухгалтерського обліку вексельних операцій дисертантом запропоновано наступне визначення векселя: вексель – це цінний папір в документарній формі, що представляє собою безумовне, абстрактне та складене за суворо встановленою формою одностороннє зобов’язання векселедавця (простий вексель) чи його пропозицію третій особі (переказний вексель) сплатити векселедержателю після настання строку визначену суму грошей в обумовлений термін.

На відображення векселя в бухгалтерському обліку впливають його особливості – характеристики економіко-юридичної природи даного виду цінних паперів, які визначають методику відображення в бухгалтерському обліку вексельних операцій. Аналіз чинного законодавства, яким регламентується вексельний обіг в Україні, а також існуючої практики здійснення вексельних операцій, дозволив виділити наступні характеристики векселя: абстрактність, формальність, односторонність, безумовність, оборотність, грошовість, право чи можливість протесту, солідарна відповідальність.

В Україні розповсюджений підхід, згідно з яким значний вплив на методику бухгалтерського обліку вексельних операцій здійснює поділ векселів на товарні (комерційні) та фінансові. В дисертації стверджується, що класифікація векселів на товарні та фінансові в бухгалтерському обліку є науково необґрунтованою і позбавленою підстав.

Такий поділ неможливий за наступних причин:

1. Відсутність такого поділу в Уніфікованому законі про переказні та прості векселі, в Законі України “Про обіг векселів в Україні”, в Законі України “Про цінні папери і фондову біржу”, які складають законодавчу базу України про обіг векселів.

2. Абстрактність вексельного зобов’язання. До тексту векселя не включаються причини його виникнення – основа видачі векселя векселедавцем, акцепту його платником, передачі індосантом.

3. Нестабільність характеристики “товарний-фінансовий”. При здійсненні індосаменту векселя відбувається змішування понять товарний і фінансовий вексель.

4. Поділ на товарний та фінансовий суперечить змісту і правовій формі векселя.

Для розуміння економічної сутності векселів та правильного їх використання, прискорення та зручності розрахунків між учасниками господарського процесу дисертантом запропоновано наступну класифікацію векселів для потреб бухгалтерського обліку (див. рис. 2).

Запропонована класифікація векселів побудована з урахуванням особливостей відображення вексельних операцій на рахунках бухгалтерського обліку економічних суб’єктів.

У другому розділі “Загальні підходи до методики бухгалтерського обліку вексельних операцій” розкрито способи оцінки векселів, запропоновано способи оцінки векселів виданих та одержаних, виділено методичні особливості бухгалтерського обліку вексельних операцій, сформульовано підхід до облікової політики підприємства відносно векселів.

Результати дослідження показали, що на практиці економічна сутність векселів, як безумовного боргового зобов’язання остаточно не з’ясована, оскільки одержання за ними грошових коштів відбувається не завжди, в результаті цього виникають проблеми з оцінкою векселів, що не мають чітко вираженої ринкової ціни. Визначено, що існуючі номінальна оцінка векселя і оцінка на основі виявлення грошової величини ризиків і витрат, пов’язаних з одержанням платежу за векселем не можна вважати надійними. Тому необхідно проводити оцінку одержаних і виданих векселів за дисконтованою вартістю. Для обчислення поточної вартості векселів запропоновано використовувати облікову ставку Національного банку України, що встановлюється на дату складання векселя.

Рис. 2. Класифікація векселів для цілей бухгалтерського обліку

Отриманий після проведення оцінки дисконт для одержаних векселів необхідно амортизувати протягом строку, на який виписано вексель. Дисертантом запропоновано списання дисконту проводити протягом всього часу утримання векселя на підприємстві. Для виданих векселів, що оцінюються за дисконтованою вартістю, доведення облікової вартості векселів до дисконтованої в дисертації запропоновано здійснювати шляхом амортизації дисконту протягом строку обігу векселя, що проводиться прямолінійно або методом ефективної ставки відсотку.

Використання векселів в господарській діяльності підприємств супроводжується значними проблемами, пов’язаними з методикою обліку, викликаними складною природою векселя, як окремого об’єкту, що регулюється самостійним вексельним законодавством і його подвійною природою.

Проаналізувавши альтернативні підходи до побудови методики бухгалтерського обліку вексельних операцій, визначено, що вибір способу постановки обліку залежить від того, в якій якості векселі обліковуються на підприємстві (рис. 3).

Рис. 3. Існуючі методики бухгалтерського обліку вексельних операцій

Дисертант дотримується позиції, що в бухгалтерському обліку векселі необхідно відображати як окремі цінні папери.

При розгляді порядку ведення обліку вексельних операцій в Україні виділено наступні методичні особливості:

– невідповідність методичним підходам. При використанні векселів існують проблеми їх відображення в бухгалтерському обліку як фінансових інвестицій або боргових зобов’язань. Існуюча проблема зводиться до того, в якості якого значення, формального чи змістовного, вексель підлягає відображенню в обліку.

При відображенні формального значення, одержаний вексель розглядається для цілей бухгалтерського обліку як придбане у власність майно – річ, документ, цінний папір; змістовне – як придбане векселедержателем право на отримання певної суми грошей за документом – одержуване у власність майно – борг, дебіторська заборгованість, засвідчене векселем.

Вибір значення векселя повинен ґрунтуватись, передусім, на теорії, що дозволяє визначити методику відображення в обліку того чи іншого факту, що найповніше буде його характеризувати.

Запропоновано в якості об’єкту бухгалтерського обліку використовувати змістовну сторону, яка набуває характеру боргу, заборгованості по векселях, що пояснюється наступним: існування векселя передбачає наявність заборгованості за ним, визначається при застосуванні принципу превалювання сутності над формою, а згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; змістом векселя визначається його сутність, а згідно Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, вексель за формою – письмовий акт, а його змістовна сторона – вексельне зобов’язання;

– запозичення правил обліку векселів з країн англо-американської системи вексельного права. Для обліку векселів (одержаних і виданих) використовуються окремі рахунки, що підтверджує і зарубіжна практика. Проте, при придбанні (продажу) векселів за грошові кошти їх облік ведеться на рахунках фінансових інвестицій.

П(С)БО не містять правил відображення в обліку вексельних операцій. Очевидно, такий стан справ викликаний тим, що в основі національних стандартів є складені американськими спеціалістами Міжнародні стандарти фінансової звітності, а США не приєднались до Женевської вексельної конвенції.

Визначено, що використання зарубіжних правил ведення обліку вексельних операцій є неправильним, – необхідно враховувати відмінності вексельного законодавства України та США, які відносяться до різних систем вексельного права, а, відповідно, й бухгалтерський облік векселів повинен мати свої відмінності:

1) за вексельним законодавством США і Великобританії вексель як фінансовий інструмент в міжнародній торгівлі не завжди носить абстрактний і безумовний характер. Це створює передумови для поділу векселів на фінансові векселі (clean bills), які не супроводжуються жодними документами та є лише наказом банку виплатити певну суму грошей, і товарні (комерційні) (documentary bills), що обов’язково підтверджуються паперами для отримання імпортером дозволу на придбання товарів;

2) однією з тенденцій останнього десятиліття стало посилення ринкових позицій комерційних паперів. В США термін “комерційний папір” розуміється як різновид простого незабезпеченого “фінансового векселя на пред’явника”. В країнах, де діє Женевська система вексельного права, до якої відноситься Україна, комерційні папери розглядаються не як векселі, а як самостійні цінні папери, різновид короткострокових облігацій, що відрізняються ліберальнішою процедурою випуску.

Проведення випуску подібних векселів є спробою об’єднання виданих векселів родовими ознаками, внаслідок чого необхідно змінювати умови видачі, обігу і здійснення платежів по векселях, що зафіксовані в Уніфікованому законі про переказні та прості векселі. Отже, векселі, що видаються таким чином, за своєю сутністю векселями вважатися не можуть, і, відповідно, повинні мати інше облікове відображення.

Дисертантом визначено, що відповідно до вимог раціональної побудови діючого Плану рахунків необхідно внести зміни до назв рахунків 51 і 62. Запропоновано змінити назву рахунку 62 на “Короткострокові векселі видані і акцептовані”, а назву рахунку 51 на “Довгострокові векселі видані і акцептовані”.

Запропоновані зміни дозволять точніше відображати призначення рахунків для векселів виданих і об’єкти, що на них обліковуються, зокрема відображення вексельного боргу підприємства при акцептуванні переказного векселя.

В останні роки основним нововведенням в галузі нормативного регулювання бухгалтерського обліку стало надання підприємствам прав самостійно формувати методологію обліку господарських операцій через облікову політику підприємств.

Проведені дослідження дозволили визначити, що основним змістом облікової політики з обліку вексельних операцій є порядок вирішення підприємством наступних питань: порядок віднесення векселів до “фінансових” або товарних; віднесення вкладень у “фінансові” векселі до довгострокових і короткострокових; переведення “фінансових” векселів зі складу інших поточних фінансових інвестицій до складу еквівалентів грошових коштів; вартісна оцінка списання векселів; порядок відображення відсотків по виданих товарних векселях; віднесення заборгованості по векселях до сумнівної; порядок списання дебіторської заборгованості по векселях; порядок створення резерву сумнівних боргів; особливості ведення бухгалтерських записів.

Третій розділ “Удосконалення обліку і внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій” присвячений проблемам організації внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій, а також розробці методики обліку та контролю вексельних операцій в умовах застосування комп’ютерних технологій.

Проведене дослідження дозволило визначити, що особливості внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій визначаються специфікою об’єкту контролю, подвійною природою векселя: як цінного паперу і як втілення зобов’язання, та численними нормативно-правовими актами, що регулюють вексельний обіг.

Дисертантом встановлено, що об’єктом господарського контролю виступає не вексель, а вексельні операції, що здійснюються на підприємстві. Тому безпосередніми об’єктами контролю будуть виступати, окрім векселя, й інші об’єкти, що відображаються як на балансових, так і на позабалансових рахунках (рис. ).

Рис. 4. Об’єкти контролю вексельних операцій

Визначено, що метою контролю вексельних операцій є встановлення достовірності та повноти відображення вексельних операцій в обліку та звітності, відповідності цього відображення чинному законодавству і обліковій політиці та вжиття заходів з усунення виявлених порушень. Предметом контролю вексельних операцій виступають господарські процеси та операції підприємства, пов’язані з вексельним обігом.

На підставі проведених досліджень визначено, що основними завданнями внутрішньогосподарського контролю векселів одержаних є:

–

перевірка правильності документального оформлення операцій з векселями одержаними та відображення цих операцій в обліку і звітності;

–

–

–

Встановлено, що об’єктом контролю векселів виданих виступатимуть розрахунки з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими і акцептованими векселями.

Визначено та обґрунтовано методи внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій, а саме: аналіз господарської діяльності, інвентаризація, перевірка та особливості їх використання відносно векселів. Дисертантом обґрунтовано неправильність використання такого поняття, як “експертиза векселів”. У практичній діяльності часто плутають експертний висновок і висновки фахівців. Головна відмінність між ними полягає у визначенні доказової сили судочинства. Поняття “юридична експертиза векселя”, що досить часто використовується, є одним з прийомів документального контролю – формальною перевіркою, а “фінансова експертиза векселя” за своєю сутністю є одним з методів господарського контролю – аналізом господарської діяльності, метою якого є виявлення недоліків діяльності, оцінка невикористаних резервів і прийняття оптимальних управлінських рішень.

Проведені дослідження показали, що програми, запропоновані на ринку інформаційних послуг, не в повному обсязі задовольняють вимогам, що висуваються до обліку та контролю вексельних операцій. Проаналізувавши основні можливості бухгалтерських програм, визначено, що найповніше функції щодо обліку вексельних операцій реалізовані в комп’ютерній інформаційній системі “Галактика”. Реалізований в програмі спосіб формування обліку векселів забезпечує дотримання законодавства в частині оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Проте для більшості підприємств, що працюють з векселями, даний клас програм, до якого відноситься КІС “Галактика” є неприйнятним, тому в дисертації розроблено нову схему організації обліку та контролю вексельних операцій, побудовану на основі модуля “Векселя і кредити” програми “Галактика”.

Розроблено в електронному вигляді картку аналітичного обліку векселя, в якій зазначається дата погашення векселя, передбачається, що у випадку настання строку платежу за векселем програма, де використовується даний документ повинна повідомляти про необхідність сплати або одержання платежу. У випадку наявності на підприємстві електронної пошти формувати повідомлення для особи, що повинна сплатити за векселем. В аналогічному порядку має бути сформоване повідомлення про строки позовної давності для векселів.

Останнім часом значний інтерес з боку векселедавців та операторів вексельного ринку викликають електронні векселі. Позитивними сторонами електронного векселя називають зручність, швидкість обігу та дешевизна випуску. Дисертантом визначено, що в умовах України використання електронних векселів, на відміну від Російській Федерації та США неможливе з наступних причин:

–

–

–

–

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми щодо розробки науково-методичних підходів і обґрунтування практичних рекомендацій з удосконалення обліку та контролю вексельних операцій як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило з’ясувати наступне:

1. Сьогодні вексель виступає складним розрахунково-кредитним інструментом, що здатний виконувати функції як засобу платежу і кредитних грошей, так і функції цінного паперу, і сам, як цінний папір, може виступати об’єктом різних угод (застави, міни, купівлі-продажу тощо). Це потребує розробки конкретних облікових методик для різноманітних трансакцій.

2. Встановлено, що на порядок відображення векселів у бухгалтерському обліку впливає подвійність векселя, що визначається як: 1) подвійність у видах векселів – існують переказний і простий векселі; 2) подвійність класичної конструкції цінного паперу (векселя), що включає в себе два основних елементи: речовий і зобов’язальний (формальний і змістовний).

Виходячи з специфічних ознак векселя, визначено, що вексель, як об’єкт бухгалтерського обліку – це цінний папір в документарній формі, що представляє собою безумовне, абстрактне та складене за суворо встановленою формою одностороннє зобов’язання векселедавця (простий вексель) чи його пропозицію третій особі (переказний вексель) сплатити векселедержателю після настання строку визначену суму грошей в обумовлений термін.

3. При дослідженні чинного законодавства, яким визначено вексельний обіг в Україні, і практики здійснення вексельних операцій, що склалася, виділено наступні особливості векселя: абстрактність, формальність, односторонність, безумовність, оборотність, грошовість, право чи можливість протесту, солідарна відповідальність.

4. В результаті проведення класифікації векселів доведено, що існування поділу векселів на товарні та фінансові є умовним і науково необґрунтованим, а його використання в бухгалтерського обліку безпідставне.

Для організації бухгалтерського обліку та контролю вексельних операцій класифікацію векселів доцільно проводити за наступними ознаками: відповідністю формі векселя; залежністю від змісту векселя; видом валюти, в якій виражено вексельне зобов’язання; строком платежу; умовами формування предмету вексельного зобов’язання; ознакою власності. Запропонована нами класифікація векселів побудована з урахуванням особливостей відображення вексельних операцій на рахунках бухгалтерського обліку економічних суб’єктів. Виділення цих ознак класифікації є теоретично обґрунтованим і відповідає конкретним практичним завданням.

5. Враховуючи недостатнє вирішення проблем, пов’язаних з оцінкою векселів, запропоновано проводити облікову оцінку векселів як на балансових, так і на позабалансових рахунках. В бухгалтерському обліку не можуть застосовуватися номінальна оцінка одержаних векселів, оцінка на основі ризиків неплатежу і на основі цін, що формуються на організованому ринку цінних паперів. Оцінку одержаних векселів необхідно проводити за дисконтованою вартістю. Отриманий при оцінці дисконт необхідно амортизувати протягом строку обігу векселя прямолінійно або методом ефективної ставки відсотку. У позабалансовому обліку вартість вексельних бланків необхідно оцінювати в сумі, розрахованій відповідно до коефіцієнту, встановленого Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів і документів суворого обліку.

6. Вексельні операції підприємств необхідно обліковувати на окремих синтетичних рахунках “Векселі одержані” та “Векселі видані і акцептовані”, на яких повинен відображатися обіг простих і переказних векселів. На рахунках векселів виданих повинні обліковуватись не лише видані прості та переказні, а й акцептовані переказні векселі. Вважаємо доцільним змінити назву рахунку 62 “Короткострокові векселі видані” – на “Короткострокові векселі видані і акцептовані”, а Назву рахунку 51 “Довгострокові векселі видані” – на “Довгострокові векселі видані і акцептовані” для уточнення призначення рахунків для векселів виданих, та об’єктів, що на них обліковуються.

7. Обґрунтований в роботі підхід до облікової політики підприємства дозволяє отримати достовірну, точну та повну інформацію про векселі. В роботі визначено перелік її елементів, які підприємствам слід оформлювати відповідними документами.

8. При недостатності дослідження теорії і організації системи внутрішньогосподарського контролю в частині вивчення вексельних операцій запропоновано його проводити за розробленою методикою, що сприятиме ефективному проведенню внутрішнього контролю на підприємствах.

9. Узагальнено вимоги до комп’ютерних програм бухгалтерського обліку, які використовуються на підприємстві і розроблено аналітику для потреб управління при веденні обліку вексельних операцій. Визначено, що є неможливим використання електронних векселів в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Підручники та навчальні посібники

1.

Статті в наукових фахових виданнях

1. Мошенський С.З. Трактування векселя в обліково-економічній літературі // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. – 2002. – № . – С. 147-153. (0,6 друк. арк.).

2. Мошенський С.З. Питання обліку операцій з векселями в різних літературних джерелах // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2003. – № (23). – С. 158-169. (1 друк. арк.).

3. Мошенський С.З. Вексельний обіг та його облік в Україні: історичний аспект // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2003. – № (25). – С. 148-158. (1,1 друк. арк.).

4. Мошенський С.З. Наукова новизна в дисертаціях з вексельних операцій // Науково-технічна інформація. – 2003. – № . – С. 31-35. (0,4 друк. арк.).

5. Мошенський С.З. Облікова політика відображення операцій з векселями // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2003. – № 4 (26). – С. 173-178. (0,4 друк. арк.).

6. Мошенський С.З. Облікова оцінка векселів // Вісник СНУ ім. В. Даля. – 2004. – № (73). – С. . (0,4 друк. арк.).

Тези доповідей

1. Мошенський С.З. Історія виникнення векселя // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2003”. Том 25. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 56-59. (0,2 друк. арк.).

2. Мошенський С.З. Автоматизація обліку векселів: вимоги до програмного забезпечення // Друга Всеукраїнська наукова конференція, присвячена видатним вченим в галузі бухгалтерського обліку д.е.н., проф. І.В. Малишеву, д.е.н., проф. П.П. Німчинову. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – С. 52-53. (0,1 друк. арк.).

3. Мошенський С.З. Класифікація векселів з урахуванням потреб обліку // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. Том 17. Бухгалтерський облік і аудит. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 57-58. (0,1 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Мошенський С.З. Облік і контроль вексельних операцій – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.06.04 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”. – Київ, 2004.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним та практичним питанням бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій.

Проаналізовано історичний розвиток обліку вексельних операцій та визначено сутність векселя як інтегрованого економіко-правового поняття для правильного визнання та відображення його в обліку. Розкрито вплив подвійної природи векселів на відображення їх в бухгалтерському обліку. Уточнено класифікацію векселів з урахуванням потреб бухгалтерського обліку, обґрунтовано недоцільність поділу векселів на товарні та фінансові і визначено причини неможливості його застосування в бухгалтерському обліку. Для цілей бухгалтерського обліку запропоновано і обґрунтовано методику оцінки одержаних та виданих векселів, векселів на позабалансових рахунках. Визначено методичні особливості відображення векселів в бухгалтерському обліку, удосконалено методику бухгалтерського обліку вексельних операцій. Визначено підходи до облікової політики щодо векселів. Удосконалено методику здійснення внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій на підприємствах. Визначено особливості обліку вексельних операцій в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем та особливості використання електронних векселів в умовах України.

Ключові слова: вексель, простий вексель, переказний вексель, акцепт, індосамент.

АННОТАЦИЯ

Мошенский С.З. Учет и контроль вексельных операций. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.04 бухгалтерский учет, анализ и аудит. – Национальный научный центр “Институт аграрной экономики”. – Киев, 2004.

Диссертация посвящена теоретическому и методическому обоснованию положений, а также разработке рекомендаций по усовершенствованию учета и контроля вексельных операций. Объектом исследования выступают вексельные операции, что нашли отражение в бухгалтерском учете предприятий, предметом – совокупность теоретических, методических и практических вопросов, связанных с учетом и контролем вексельных операций.

Для формирования правильного методического инструментария бухгалтерского учета вексельных операций в работе проанализировано историческое развитие векселя, обобщен и систематизирован исторический опыт учета вексельных операций.

Обосновано точку зрения авторов на уточнение понятия “вексель”. При раскрытии природы векселя исследовано вексель, как интегрированное экономико-правовое понятие.

В диссертации определено, что на отражение вексельных операций в учете влияет двойственность векселя, которую понимают со следующих позиций: двойственность в конструкции ценных бумаг; вексель, как ценная бумага имеет формальное (документ установленной формы, один из видов имущества предприятия) и содержательное (способ оформления дебиторско-кредиторской задолженности) значение.

Для организации бухгалтерского учета и контроля вексельных операций уточнено классификацию векселей для потребностей бухгалтерского учета, обосновано нецелесообразность деления векселей на товарные и финансовые, определено причины невозможности его использования в бухгалтерском учете.

Определено подходы к учетной политике относительно векселей и внесены предложения, которые должны найти отражение в учетной политике предприятия при использовании векселей в хозяйственной практике.

Проведенные исследования разрешили определить, что основным содержанием учетной политики по учету вексельных операций есть порядок разрешения предприятием следующих вопросов: порядок отнесения векселей к финансовым или товарным; отнесение вложений в финансовые векселя к долгосрочным или краткосрочным; переведение финансовых векселей из состава других текущих финансовых инвестиций в состав эквивалентов денежных средств; стоимостная оценка списания векселей; порядок отображения процентов по выданным товарным векселям; отнесение задолженности по векселям к сомнительной; порядок списания дебиторской задолженности по векселям; порядок создания резервов сомнительных долгов; особенности ведения бухгалтерских записей.

Для целей бухгалтерского учета предложено и обосновано методику оценки векселей на балансовых и забалансовых счетах, в частности, предложено оценивать полученные и