ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕЩЕРЯКОВ Володимир Іванович

УДК 681.7.075:535.023: 621.37

АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ПЕРЕТВОРЕННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ВИСОКОЕНЕРГЕТИЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

05.13.06 Автоматизовані системи управління

та прогресивні інформаційні технології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора технічних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській державній академії холоду Міністерства освіти і науки України на кафедрі систем автоматизованого проектування

Науковий консультант: доктор технічних наук, професор

Становський Олександр Леонідович,

Одеський національний

політехнічний університет, завідувач кафедри нафтогазового та хімічного машинобудування

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор

Бідюк Петро Іванович,

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”,

професор кафедри математичних методів системного аналізу;

доктор технічних наук, професор

Козак Юрій Олександрович,

Одеська національна академія зв’язку, завідувач кафедри інформатизації і управління;

доктор технічних наук, професор

Скатков Олександр Володимирович, Севастопольський національний технічний університет, завідувач кафедри кібернетики

і обчислювальної техніки

Провідна установа: Державний науково-дослідний інститут

інформаційної інфраструктури Міністерства зв’язку та інформації України, м. Львів

Захист відбудеться 1 липня 2004 р. о 1330 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.052.01 в Одеському національному політехнічному університеті за адресою: 65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 1, ауд. 400-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного політехнічного університету за адресою: 65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 1.

Автореферат розісланий 27 травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 41.052.01 Ю.С. Ямпольський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В задачах дистанційного автоматизованого управління високоенергетичними процесами сучасних інформаційних технологій можна виділити клас об’єктів, в яких об’єм генеруємого або відбитого потоку інформації про їх стан перевищує пропускну спроможність систем передачі та переробки даних. Для віддалених об’єктів, які переміщаються, така інформація може виявитися єдино доступною, тому розробка методологічних основ та інструментальних засобів, які забезпечують функціонування у відповідній АСУ підсистеми обробки інформації для прийняття рішень є дуже актуальною.

Найпоширеніший вид прямого та зворотного зв’язку з такими об’єктами – електромагнітне (наприклад, лазерне) випромінювання, на жаль, набуває різноманітних спотворень під час свого розповсюдження крізь атмосферу, обумовлених неоднорідностями коефіцієнта переломлення середовища. Це ускладнює як одержання достовірної інформації про стан об’єкта управління, так і передачу до нього інтенсивного управляючого лазерного потоку. Метод фазового сполучення, який полягає у формуванні вихідного потоку випромінювання з хвильовим фронтом, зворотним відбитому від об’єкта, принципово дозволяє компенсувати турбулентні спотворення каналу передачі. Однак дана операція потребує наявності інформації про випромінений та відбитий хвильові фронти і формування керуючих впливів за той надто короткий час, на протязі якого атмосферний канал можна вважати стаціонарним. Такі обмеження накладають вкрай складні вимоги до швидкодії інформаційних каналів обробки.

Якщо відстань до об’єкта істотно перевищує його розміри, інформація про його стан представляється двовимірною функцією розподілу інтенсивності, тобто зображенням. Перетворення зображення для вироблення керуючих впливів може бути здійснене як оптичними, так і оптико-електронними методами. На жаль, перші, які мають безперечну перевагу по швидкості обробки, недостатньо розвинуті, тому оптико-електронні методи та пов’язана з ними цифрова обробка інформації у даний час не мають альтернатив. Однак, з іншого боку, цифрові системи в багатьох випадках здійснюють принципово послідовне перетворення даних з істотно меншими швидкостями, тому виникає невідповідність між швидкістю надходження вхідної інформації у вигляді оптичних зображень і обмеженою пропускною здатністю системи її обробки, що, відповідно до теореми Шеннона, не може не викликати додаткових спотворень.

Проблема ускладнюється ще й тим, що сучасні алгоритми стискування зображень з високим коефіцієнтом компресії не працюють у режимі реального часу згаданих процесів. Крім того, задача управління високоенергетичними процесами, що зводиться до автоматизованого розподілу щільності потужності інтенсивного випромінювання, яке викликає деструкцію матеріалів, вимагає визначення вихідних енергетичних характеристик цього розподілу, що ускладнюється відсутністю інструментальних засобів, здатних не тільки витримувати високі енергетичні навантаження, але й надавати достовірну інформацію щодо їхнього рівня.

Розробка основ передачі та перетворення інформації, які забезпечують управління високоенергетичними процесами в умовах, коли інформаційний канал не в змозі здійснити переробку всього вхідного потоку інформації, що надходить у вигляді зображень, а потребуюча регулювання вихідна щільність енергії випромінювання знаходиться на рівні руйнування матеріалу об’єкта управління складає суть наукової проблеми, розв’язуваної в роботі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до рішень комісії Президії РМ СРСР № 228 і Постановою РМ СРСР № 139.49 від 27.01.1986 р., а також за напрямком досліджень, що декларувалися в Постановах КМ України № 609 від 01.09.1994 р., № 796 від 10.10.1995 р., № 1273 від 17.08.1998 р., № 1487 від 13.08.1999 р., № 1216 від 04.08.2000 р. і № 961 від 09.08.2001 р.

Метою роботи є підвищення ефективності дистанційного управління високоенергетичними процесами, інформація про стан яких надходить у вигляді спотворених каналом передачі зображень, шляхом розробки і впровадження адаптованої до особливостей об’єкта управління автоматизованої системи перетворення інформаційних потоків.

Для досягнення цієї мети в роботі були розв’язані такі задачі:–

запропонована управляюча інформаційна система (УІС) прийняття рішень для управління високоенергетичними процесами, яка включає інформаційну та ідентифікаційну підсистеми; –

обґрунтована принципова можливість ефективного формування керуючих впливів УІС, пропускна здатність якої менше за об’єм переданої інформації;–

розроблені швидкодіючі методи стискування інформації, представленої у вигляді зображень;–

розроблені методи моделювання випроміненого і відбитого від об’єкта хвильових фронтів імпульсного електромагнітного випромінювання;–

вдосконалені базові алгоритми фільтрації зображень стосовно до систем обробки інформації реального часу;–

розроблені інструментальні засоби визначення розподілу енергії інтенсивних імпульсних потоків теплового випромінювання в діапазоні енергій руйнування конструкційних матеріалів;–

в різноманітних застосуваннях підтверджена практична ефективність запропонованих методів перетворення інформації.

Об’єкт дослідження – процеси передачі та переробки інформації в автоматизованих системах дистанційного управління.

Предмет дослідження – інформаційні системи реального часу стосовно до дистанційного управління високоенергетичними процесами.

Методи дослідження. Для постановки і рішення задач використана загальна теорія систем і системного аналізу, а також теорія функціональних систем. Для побудови моделей використані теорії: переносу, інформації, дифракції, лінійна теорія електронних систем, гармонійного аналізу, методи теплового моделювання. При розробці інтелектуальної підтримки і прийняття рішень використовувалися методи: апроксимації, теорії прийняття рішень, теорії нечітких множин, розпізнавання образів і штучного інтелекту, цифрової обробки зображень, ситуаційного управління. Для дослідження та ідентифікації параметрів технології виготовлення прийомних електродів використовувалися методи: тонкоплівкової мікроелектронної технології, оригінальні і серійні промислові установки, методи електронної мікроскопії, рентгеноструктурного і хімічного аналізів, профілогафії, інтерференційного і спектрального аналізів. Для дослідження енергетичних, динамічних і метрологічних характеристик розроблених установок використовувалися теорії планування експерименту, вимірів, обробки результатів експериментальних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в створенні теоретичних і методологічних основ підвищення ефективності перетворення інформації в реальному часі дистанційного управління високоенергетичними процесами.

Новими науковими результатами дисертаційного дослідження є:–

вперше встановлено, що управляюча інформаційна система з пропускною здатністю, меншою за потік вхідної інформації, може забезпечити управління об’єктом;–

вперше розроблений метод стискування зображень в реальному часі процесу управління, який полягає в розпізнаванні інформативних ознак попередньо спрощеного зображення і наступній обробці інформативних зон;–

вперше розроблений метод обробки зображень, що полягає в сегментації зображення на скінченну кількість класів і подальше оперування з ознаками (маркерами) класу, які несуть в собі інформацію про об’єкт, що зберігається в базі знань;–

вперше обґрунтовано, що пропускна здатність каналу перетворення не може бути меншою за різницю інформаційної ємності перетвореного зображення і ємності бази знань;–

одержали подальший розвиток швидкодіючі алгоритми обробки інформаційних масивів, який полягає у розпаралелюванні обчислень зворотних матриць і визначенні контурів зображень;–

одержали подальший розвиток алгоритми стискування зображень у системах діагностики зі складним фоном, який полягає в обробці тільки змінних інформаційних фрагментів;–

одержали подальший розвиток інструментальні засоби обробки первинної інформації матричних приймачів випромінювання, який полягає в управлінні діагональним переміщенням матриці на половину кроку розташування чуттєвих елементів синхронно з частотою зміни напівкадрів з інтерполяційним формуванням проміжних даних; –

одержали подальший розвиток методи ізотропної обробки первинних зображень для підвищення надійності і вірогідності визначення інформаційних ознак шляхом підвищення симетричності спектральної характеристики за рахунок діагонального розміщення чуттєвих елементів у фокальній площині;–

одержав подальший розвиток метод паралельної контурної обробки зображень анізотропними кореляційними фільтрами, який полягає в розташуванні перетворювачів під різними кутами до зображення, яке перетворюється;–

одержали подальший розвиток методи моделювання хвильового фронту інтенсивного випромінювання з інтерполяцією за формулою Пуассона і використанням експериментальних значень інформаційних ознак, які виробляються системою, та нахилу хвильового фронту на зрізі апертури коректора;–

одержало подальший розвиток моделювання специфічних крайових ефектів при проходженні інтенсивних лазерних потоків крізь діафрагми, що відрізняється від відомого представленням джерела випромінювання експонентною функцією Гріна;–

одержало подальший розвиток моделювання корекції амплітудних спотворень профілю пучка випромінювання, який полягає у врахуванні фазових спотворень хвильового фронту випромінювача; –

вперше розроблена модель взаємодії інтенсивного лазерного випромінювання з прийомним електродом, яка враховує неоднорідності поверхневого шару електроду.

Практичне значення отриманих результатів. Методи компресії і фільтрації зображень у реальному часі використані в ЦНДІМаш при розробці і впровадженні спеціалізованої АСУ процесами взаємодії високоентальпійних газових потоків з теплозахисними матеріалами, що за рахунок прискорення обробки інформації приблизно в 1000 разів забезпечило підвищення надійності функціонування систем теплового захисту.

Запропоновані методи обробки інформації дозволили НДІ “ШТОРМ” розробити конструкторську документацію (літера О1) на піроелектричні перетворювачі і вимірювачі хвильового фронту та створити системи управління просторово-часовими характеристиками інтенсивного інфрачервоного випромінювання. За рахунок впровадження в НДІ “ШТОРМ” методів попереднього опромінення прийомного електрода імпульсним потоком заданої експозиції енергостійкість приймачів інтенсивного випромінювання підвищено в 2,5 рази.

Розроблені інформаційні методи перетворення зображень використані НДІПМ в автоматичному дешифраторі кінограм процесів горіння, що дозволило зменшити строки впровадження об’єктів нової техніки.

Система медичної діагностики, яка використовує розроблені методи перетворення інформації і управління інфрачервоними потоками, впроваджена в НДІ Курортології. В МК “ІНТО-САНА” розроблено систему обробки рентгенівських зображень у реальному часі проведення коронарографії і коронарного стентування при хірургічному втручанні на серце.

Матеріали дисертації впроваджені в навчальний процес в Одеській державній академії холоду.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному узагальненні та аналізі існуючих і розробці нових методів підвищення ефективності перетворення зображень для управління високоенергетичними процесами, створенні та удосконаленні математичних і експериментальних методів дослідження. Дисертантом виконаний аналіз літературних джерел за напрямком досліджень, розроблені методики [4, 6, 9, 17, 30, 34, 35, 37 – 39, 41, 44, 49], створені теоретичні основи управління високоенергетичними процесами при представленні інформації про процес у вигляді зображень [2, 3, 5, 7, 11, 13, 15, 20, 22, 25, 28, 29, 46, 55, 56, 58], побудована система перетворення зображень в реальному часі [8, 10, 14, 16, 18, 21, 23, 26, 31, 36, 47, 48, 59, 60], доведені до практичного використання результати теоретичних розробок [1, 3, 4, 12, 17, 19, 24, 27, 32, 33, 40, 42, 43, 45, 50 – 54, 57, 61 – 65]. Автор брав безпосередню участь в постановці, організації і впровадженні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також в оцінці їхньої ефективності.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації обговорювалися на: V галузевій конференції “Аналітичні методи дослідження матеріалів і виробів електронної промисловості” (Київ, 1989), конференції АН СРСР “Швидкодіючі елементи і пристрої волоконно-оптичних і лазерних інформаційних систем” (Севастополь, 1990), конференції “Оптичні датчики фізичних величин” (Кишинів, 1990), конференції “Охорона-92” (Саратов, 1992), конференції “Охорона” (Ялта, 1993), 3, 4, 6 – 8 конференціях з автоматичного управління “Автоматика” (Севастополь, 1996, Черкаси, 1997, Харків, 1999, Львів, 2000, Одеса, 2001), XVII та ХХ конференціях “Дисперсні системи” (Одеса, 1996, 2002), конференції “Проблеми і перспективи розвитку виробництва і споживання” (Одеса, 1997), конференції “Вібротехнологія-98” (Одеса, 1998), конференції “Автоматизація технологічних об’єктів і процесів” (Донецьк, 2001), Міжнародній науково-технічній конференції “Проблеми механіки чорно-металургійного комплексу” (Дніпропетровськ, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні і електронні технології” (Одеса, 2003), V науково-практичній конференції “Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці і освіті” (Черкаси, 2003), науково-практичній конференції “Інформаційні технологи і моделювання” (Кременчук, 2003), X семінарі “Моделювання в прикладних наукових дослідженнях” (Одеса, 2003).

Публікації. Результати дисертації викладені в 65 публікаціях, в тому числі, у 27 статтях в журналах зі списку фахових видань ВАК України, 1 депонованій статті, матеріалах 20 конференцій і 4 авторських свідоцтвах і патентах.

Структура й об’єм дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, п’яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що містить 341 найменування, і 26 додатків. Її основна частина викладена на 281 сторінках і містить 53 рисунки і 4 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриті суть і стан наукової проблеми, її значення для практики, обґрунтована об’єктивна необхідність проведення досліджень, дана загальна характеристика дисертації.

В першому розділі розглянуті інформаційні проблеми дистанційного управління високоенергетичними процесами на прикладі взаємодії теплозахисних матеріалів з високоентальпійними газовими потоками та конструкційних матеріалів з інтенсивним лазерним випромінюванням. Показано, що електромагнітне випромінювання, яке генерується процесом, містить дані про просторово-часові енергетичні характеристики, які визначають стан об’єкта управління. Опис цього енергоінформаційного поля, як правило, не може бути зведений до єдиної інтегральної характеристики або інформації про стан локальної точки об’єкта. Для віддалених об’єктів електромагнітне поле представляється розподілом інтенсивності в площині, тобто зображенням, яке несе інформацію про процеси, що протікають, і може бути використане в якості сигналу зворотного зв’язку при управлінні високоенергетичними процесами.

Високоенергетичні процеси плавлення, випарювання, плазмоутворення при лазерному опромінюванні виникають при фокусуванні пучка, тобто при концентрації випроміненої електромагнітної енергії на локальній ділянці. Для віддалених об’єктів таке фокусування утруднене тією обставиною, що турбулентне середовище з розподіленими змінними коефіцієнтами переломлення змінює напрямок поширення складових проміню, в результаті чого відбувається його дефокусування і зміна щільності потужності потоку.

Випромінювання, зформоване аналізованим високоенергетичним процесом і розповсюджуване по атмосферному каналу до відповідного приймача, може бути представлене як дійсна скалярна хвиля амплітудою A(x, y, z) з частотою ? і визначене як рішення хвильового рівняння , де t – час; U – комплексна амплітуда хвилі, що дорівнює в наближенні Френеля: ; g – функція положення. При функція положення є функцією рівної фази або хвильовим фронтом. Для комплексної амплітуди хвилі справедливе рівняння Гельмгольца , де – хвильове число, ?0 – довжина хвилі. При випадковій функції коефіцієнта переломлення середовища n, рішення цього рівняння не існує, тому вводяться спрощення, зв’язані з нехтуванням впливом дифракційного розсіювання та малою швидкістю загасання хвилі за напрямком поширення. При збігу осі z з напрямком поширення хвилі виходить параболічне рівняння вигляду: , називане рівнянням квазіоптики, із граничними умовами в точці існування джерела , де n1 – флуктуації показника переломлення.

Якщо розглядати хвильовий фронт як центр вторинних збурювань і замінити сферичний фронт параболічним відповідно до принципу Гюйгенса-Френеля, то буде справедливим співвідношення – відповідно, амплітудний і фазовий профілі поля в площині випромінювача, коли . Воно виконується за умови, що радіус першої зони Френеля менший за радіус оптичної неоднорідності. З даного виразу випливає, що амплітуда хвилі в оптично неоднорідному середовищі залишається незмінною, а флуктуації показника переломлення змінюють лише фазовий профіль хвилі, тобто виконується принцип адитивності фазових коливань: .

Звідси випливає принципова можливість компенсації впливу розподілених неоднорідностей по трасі поширення випромінювання зосередженим коректором, якщо його коригувальна фаза обрана з умови , де – довжина траси. Стосовно до локаційної системи, коли випромінений і розсіяний промені поширюються за однією і тією ж трасою, тобто проходять крізь однакові неоднорідності, якщо зневажити часом їхнього поширення в порівнянні з часом квазістаціонарності атмосферного каналу, задачу можна звести до визначення хвильового фронту і формування комплексно сполученої хвилі. Для точкових випромінювача і об’єкта при прийнятих допущеннях алгоритм компенсації каналу є оптимальним і сходиться за одну ітерацію.

Якщо зневажити дифракційним розсіюванням випромінювання, компенсація спотворень каналу перетворення може бути досягнута методом фазового сполучення. Однак особливості функціонування системи управління, зв’язані з необхідністю оптико-електронного перетворювання зображень у реальному часі квазістаціонарності атмосферного каналу, а також з малою пропускною здатністю цифрової підсистеми, обмежують можливості методу. Існуючі фундаментальні напрямки розвитку інформаційних технологій, зв’язані з підвищенням тактових частот, укрупненням елементарних операцій і розпаралелюванням алгоритмів, не вирішують проблеми, а найбільш ефективні алгоритми стискування цифрових зображень (JPEG, вейвлет, фрактальні тощо) не працюють у режимі реального часу. У цих умовах перспективними виглядають підходи, які дозволяють здійснювати стискування зображень у темпі їхнього надходження.

Керованість вихідним енергетичним потоком системи може бути досягнута тільки при наявності інформації про дійсний розподіл вихідної потужності випромінювання, щільність якого знаходиться на рівні сублімації матеріалу об’єкта. Крім того, необхідна інформація в реальному часі управління про дійсний розподіл нахилів хвильового фронту, оскільки існуючі моделі фазового управління припускають гаусів закон розподілу вихідної інтенсивності, використання якого для опису інтенсивних інфрачервоних джерел не є коректним.

Таким чином, головними задачами інформаційного забезпечення управління високоенергетичними процесами є: зменшення інформаційної щільності вхідних потоків та одночасне підвищення пропускної здатності підсистеми обробки даних; перетворення інформації за час квазістаціонарності атмосферного каналу для забезпечення можливості формування керуючих впливів; створення інструментальних засобів для інформаційного забезпечення автоматичної системи управління високоенергетичними процесами.

У другому розділі розглядаються питання узгодження вхідних зображень із пропускною здатністю інформаційної підсистеми, обґрунтовуються пропоновані підходи до стискування зображень, методи їхньої реалізації в реальному часі та аналізуються наслідки такого перетворення.

Для виділеного класу об’єктів, в яких об’єм генеруємого або відбитого потоку інформації про їх стан перевищує пропускну спроможність систем передачі та переробки даних, загальна структура інформаційних потоків в АСУ високоенергетичними процесами виглядає таким чином (рис. 1).

Рис. 1. Структура інформаційних потоків в АСУ високоенергетичними процесами

Структура потоків включає дві складові: інформацію про стан об’єкта та інформацію про спотворення в каналі передачі випромінювання. Випромінювання, поширюючись крізь атмосферу з неоднорідностями коефіцієнта переломлення, перетерплює спотворення, які компенсується методом фазового сполучення. Для цього формується предспотворена хвиля, хвильовий фронт якої є зворотним до випроміненої. Визначення відбитого і формування випроміненого хвильових фронтів здійснюється в реальному часі квазістаціонарності атмосферного каналу з використанням раніше відпрацьованих коректором хвильових фронтів керуючих впливів, алгоритми яких знаходяться в базі знань.

Інформація про стан об’єкта управління піддається попередній обробці (рис. 1), яка полягає в спрощенні зображення шляхом частотного стискування, чим досягається скорочення його інформаційної ємності до рівня скінченної кількості класів його опису. Сегментація дозволяє формалізувати зображення скінченною кількістю ознак, сукупності яких за функціональною спрямованістю, поєднуються в маркери. На даному етапі обробки виділяється інформативна зона зображення з врахуванням того, що вона не повинна перевищувати пропускну здатність інформаційного каналу системи. Зона містить найбільш значиму частину інформації про об’єкт. Інформативна зона зображення і виділені маркери надходять в інформаційну систему для наступної обробки, причому маркери ініціюють викликання з бази знань тієї інформації, яка за попередньо накопиченими експертними відомостями найбільш відповідає реакції системи управління на отриману інформацію про стан об’єкта. Обробка інформації, яка надходить з виділеної зони, забезпечує уточнення ситуації щодо еталонної, представленої в базі знань, і за цією сукупністю приймається рішення про формуванню керуючих впливів.

Таким чином, загальна АСУ високоенергетичними процесами містить дві головні підсистеми: компенсації спотворень каналу перетворення методом фазового сполучення та обробки інформації за допомогою перетворювачів з обмеженою пропускною здатністю.

Схема першої підсистеми наведена на рис. 2. Друга підсистема обробки з обмеженою пропускною здатністю повинна забезпечувати такий рівень стискування, який дозволяє формувати керуючі впливи в реальному часі процесу управління. Параметричні методи підвищення швидкодії не забезпечують перетворення всього об’єму інформації, що міститься в зображенні, тому розглянуті питання про необхідний об’єм інформації для адекватного управління, яке відповідає цільовій функції системи. З огляду на той факт, що система управління завжди має скінченну кількість реакцій на нескінченну множину зовнішніх впливів, можливе спрощення вхідної інформації до рівня скінченної кількості класів, на які в стані реагувати керуюча система. У відповідності з теорією інформації це означає формальне узгодження інформаційних ємностей передавача і приймача.

Повнота представлення інформації. Модель вихідного зображення може бути представлена матрицею, по вертикалі якої відображаються повнота представлення інформації, по горизонталі – точність опису інформації. Для конкретної задачі значення повноти і точності – суть величини сталі, тому

Рис. 2. Схема компенсації спотворень каналу перетворення методом фазового сполучення

можна оцінювати їхню зміну, увівши коефіцієнти повноти КП і точності КТ відображення первинної і вторинної інформації як відношення кількості ознак первинної ?П і вторинної ?В інформації: КП = бВ/бП і як відношення кількості знаків опису вторинної і первинної інформації: КТ = вВ/вП. Коефіцієнти відображення повноти і точності можуть приймати значення: КП 1; КТ 1, оскільки інформаційна система може містити у власній пам’яті уточнені значення деяких параметрів. Увівши міру первинної і вторинної інформації стосовно до інформаційної матриці у вигляді МП = бПвП і МВ = бВвВ, можна оцінити адекватність перетворення з огляду на різну значимість ознак Р = МВ/МП, які теж можуть приймати значення ?1.

Звідси випливає кілька важливих наслідків. При P < 1 об’єм вторинної інформації менший за об’єм первинної, і необхідна оцінка достатності інформації для управління. Оскільки при формуванні матриці можна розташувати ознаки в міру зростання їхньої значимості, цей критерій може бути використаний як граничний. При P = 1 об’єм вторинної інформації цілком відповідає за істотними ознаками первинній інформації, що міститься в перетвореному при стискуванні зображенні, і його достатньо для здійснення управління процесом. При P > 1 об’єм вторинної інформації перевищує об’єм первинної, отже, модель перетворення настільки розвита, що забезпечує поповнення інформації, яка надходить, із власних ресурсів. Останній випадок становить найбільший інтерес для систем реального часу, оскільки дозволяє використовувати тільки ознаку наявності корисної інформації у вхідному зображенні і направляти її для ініціалізації раніше накопиченої системою інформації, заощаджуючи тим самим обмежену пропускну здатність каналу перетворення.

Стискування інформації. Якщо розглядати інформаційну ємність вхідного зображення як , де n – кількість незалежних відліків при m стійких станах, то для зображення з полем огляду lxly при проходженні вибірок з періодом, обумовленим максимальними просторовими частотами сигналу , вираз для інформаційної ємності здобуває вигляд . Звідси випливає, що ефективними методами стискування можуть бути скорочення смуги переданих частот і зменшення поля.

Аналіз цього підходу дозволив запропонувати модель перетворення зображень, яке включає три етапи. На першому етапі здійснюється спрощення зображення за рахунок подавлення верхніх частот вихідного зображення за допомогою низькочастотної фільтрації. Ступінь подавлення визначається конкретною задачею і має на меті скорочення класів представлення зображення до кількості можливих реакцій системи управління. Реалізація цього етапу можлива незначним дефокусуванням зображення вхідним об’єктивом у реальному часі надходження інформації, дефокусуванням променя в дисекторних перетворювачах, аналоговою фільтрацією відеосигналу, а також програмним шляхом при обробці кодового еквівалента.

Другий етап полягає у виділенні інформативних зон зображення. Спрощення зображення дозволяє сегментувати його на обмежену кількість класів, підвищуючи тим самим надійність класифікації. Найбільш інформативними елементами зображення у відповідності до теорії штучного інтелекту і теорії зображень є: перепади яскравості, контури, такі найпростіші фігури як коло, відрізок, трикутник. Для них характерні найбільші градієнти яскравості, відмінність у спектральному складі, а для найпростіших контрастних зображень – інверсна окантовка, яка виникає після обробки ізотропним низькочастотним фільтром з характеристикою функції . Якщо виявлення цих точок використовувати для обмеження тілесного кута огляду оптико-електронної підсистеми, то це дозволяє обмежити поле огляду lxly, здійснивши тим самим стискування перетворюваного зображення.

Отже, процедура розпізнавання повинна починатися безпосередньо після першого етапу попередньої обробки зображення. Саме процес розпізнавання, заснований на семантичному характері інформації, та такий, що передує третьому етапу – детальній обробці виділеної локальної ділянки сфокусованого зображення, є тим інформаційним механізмом, який забезпечує високу ступінь стискування зображень у реальному часі процесу управління.

Виділення ознак. Процес розпізнавання є трудомісткою процедурою, яка вимагає значних часових і інтелектуальних витрат, тому для систем реального часу прийнятні лише найпростіші методи з високою швидкістю їхнього виконання. Спрощення зображення попередньою обробкою дозволяє представити вхідні зображення скінченним набором q ознак, які описують об’єкт. Позначивши ознаки зображення як при наявності навчальної послідовності, що складається з g непересічних класів Q1, Q2,…,Qg, одержуємо таблицю навчання Tqg, у якій кожному рядку відповідає одне з зображень навчальної послідовності. Після доповнення таблиці інформацією про пріоритетність опорних навчальних зображень і близькості зображення, що надходить, навчальному вирішальне правило класифікації зводиться до судження про належність аналізованого зображення ханал заданому класу Qg. Зокрема, прийнятний метод порівняння з еталонами, у якому обчислюються відстані між виділеними ознаками і заданим еталоном, описаним мовою цих ознак, для якого мінімальною є відстань або їхній скалярний добуток, що служить мірою подібності.

Ще більше спрощені і, відповідно, більш швидкодіючі способи класифікації, засновані на порогових методах. Представимо оператор порогової обробки зображення таким чином:

де – класифіковане за деяким критерієм на однорідні області зображення, () – кількість інтервалів інтенсивності, кожному з яких може відповідати кілька замкнутих однорідних за інтенсивністю областей у , – набір упорядкованих за рівнем порогів. Точки оброблюваного зображення, інтенсивності якого знаходяться в одному інтервалі, утворюють клас однорідності .

Виділення інформаційних ознак не може бути зведене тільки до порогових методів. Їхня застосовність обмежується, як правило, зображеннями, що мають рівномірний або гладкий фон. Для рішення цієї задачі були проаналізовані диференціальні методи, оскільки задача є актуальною і для обробки інших зображень. У розробленому алгоритмі і реалізованому програмному продукті, що працює в реальному часі спостерігаємого процесу, стискування (> 1000 разів) відбувається за рахунок виділення інформативної частини, під якою розуміли зміни, що відбулися щодо останнього збереження. Інформацією, яка не ввійшла до даної області, нехтували. Алгоритм використаний у задачах управління складними об’єктами.

Час розпізнавання, який диктує припустиму складність, а отже і функціональні можливості використовуваних алгоритмів розпізнавання, визначається динамічними характеристиками керованих процесів, отже, для повільних процесів алгоритми можуть бути складніше. Принципово важливо те, що для систем реального часу розпізнавання передує детальній обробці зображень, тобто інтелектуальна частина обробки інформації зміщується убік її первинного перетворення, що дозволяє перерозподілити функції обробки в управляючій інформаційній підсистемі.

Маркерне управління. Оскільки кількість ознак, які описують вхідне зображення, скінченна, а кількість реакцій системи управління на зовнішні впливи обмежена, то при наявності пропонованого необоротного стискування інформації можна, перетворюючи зображення за сукупністю ознак, сформувати посилку (маркер) щодо характеристик одержуваного з досліджуваного процесу сигналу зворотного зв’язку. Найпростішими маркерами служать: сукупність ознак елемента зображення по перевищенню заданого порога, положення в полі огляду і форма сигналу на рівні порога, що характерно для первинного представлення віддалених енерговипромінюючих об’єктів. Маркер, як повідомлення, містить набагато менше інформації, ніж початковий елемент зображення, який він представляє, і вимагає меншої пропускної здатності каналу передачі. Достоїнства маркерного представлення зображень особливо відчутні в розподілених системах управління.

Умова адекватності перетворення P > 1 для інформаційних систем здійсненна лише при попередньому нагромадженні системою інформації і видачі її в момент запиту. Отже, інформаційна підсистема повинна мати базу знань щодо високотемпературних процесів, які управляються, і можливість користування цією базою. Найбільш очевидне джерело цих знань – експерти, оскільки задачі, які розглядаються, спеціалізовані, і їхнє коректне рішення можливе тільки при спільному математичному і фізичному моделюванні з багаторазовим уточненням отриманих результатів. Більш того, з урахуванням дефіциту часу на прийняття рішень і вироблення керуючих впливів системою управління на базу накладаються функції узгодження вхідної і вихідної інформації для управління виконавчими органами.

Оскільки розпізнавання є прямою задачею, а управління – зворотною, то воно зводиться до наступного. Є дві множини об’єктів: – вхідних зображень і – керуючих реакцій. Передбачається наявність невідомого оператора , що зіставляє кожному фіксоване , тобто . Наявні в базі значення прогнозу відрізняються від з-за погрішностей перетворення і наявності невизначеності. При створенні інформаційної підсистеми експертами апріорі конструюється множина операторів , досить близьких до , тобто створюється клас вхідних об’єктів, які характеризуються реакцією на них керуючої системи. При наявності набору ознак спрощеного зображення задача управління зводиться до формування маркера, виклику реакції системи на даний маркер і перевірки ступеня неузгодженості, тобто встановлення адекватності управління.

Вхідне зображення щодо такої бази знань розглядали у вигляді двохкомпонентної адитивної інформаційної моделі, перша складова в якій містить дані, інформація про які і реакція на які відомі системі в повному обсязі і зберігаються в базі знань , а друга – несе в собі всю міру невизначеності щодо подій, які відбуваються в об’єкті , і може розглядатися як відхилення від прогнозу. Перша складова цілком визначена. Звідси випливає, що пропускна здатність каналу не може бути нижче щільності потоку інформації, що відповідає невизначеній частині повідомлення.

При розгляді інформаційних підсистем з позицій рівня апріорної інформації щодо вихідного зображення їх можна розділити на детерміновані, стохастичні і змішані. Найбільшу передбачуваність і, відповідно, швидкість обробки забезпечують детерміновані системи. В міру зниження рівня апріорних даних здійснюється перехід до змішаних і стохастичних систем. Пропонований підхід означає зсув змішаної моделі убік детермінованої. Схема інформаційної підсистеми обробки зображень представлена на рис. 3.

Рис. 3. Інформаційна підсистема обробки зображень

Вона являє собою відкриту активну структуру, яка накопичує результативні рішення в базі знань. Взаємодія інформації, що надходить, з інформаційною підсистемою дозволяє не тільки істотно зменшити об’єми інформації, що переробляється, за рахунок зменшення оброблюваного поля, але і користуватися послугами бази знань про події, які вже відбулись. Швидкість обробки інформації такою керуючою системою, в основному, визначається виконавчими органами і швидкістю реагування на неузгодженість.

В третьому розділі розглядається корекція спотворень, внесених атмосферним каналом, багатоканальна обробка вхідних даних з розпаралелюванням алгоритмів, методи формування вхідного фазового фронту і вихідного хвильового фронту інтенсивного випромінювання інформаційною підсистемою.

Корекція спотворень. Інтенсивне інфрачервоне випромінювання накладає певні обмеження на висновки щодо оптимальності компенсації спотворень. Вихідну апертуру інтенсивних джерел не можна віднести до точкової, а для фокусування випромінювання на об’єкті необхідно створити хвилю, подібну відбитій, але таку, що поширюється в зворотному напрямку. Отже, потрібно мати не тільки фазове, але й амплітудне сполучення, що для інтенсивних джерел випромінювання нездійсненно, оскільки коректори, засновані на керованому поглинанні потужності випромінювання апертури, неприйнятні внаслідок великих щільностей випромінювання і відсутності енергостійких матеріалів.

Єдиним на сьогоднішній день типом коректорів, що витримують подібні теплові навантаження, є гнучкі керовані дзеркала, наприклад телескоп Кассегрена з внутрішнім керованим і зовнішнім пасивним дзеркалами. Звідси випливає, що метод фазового сполучення для інтенсивних потоків із усіх спотворювань може компенсувати лише вплив неоднорідностей, розміри яких значно перевищують довжину хвилі. Для рішення задач управління необхідна інформація щодо розподілів нахилів хвильового фронту випроміненого і відбитого потоків, а також розподілів щільності потужності у випроміненому і відбитому пучках.

Паралельна обробка інформації. Оскільки час квазістаціонарності атмосферного каналу складає 4 – 20 мс, а час сприйняття, перетворення інформації і формування керуючих впливів не повинний перевищувати цю величину, стає очевидним, що методи сканування зображень з періодом 20 – 40 мс неприйнятні. Тому розроблено багатоканальний матричний приймач, який здійснює паралельне перетворення інформації з наступним запам’ятовуванням сигналу аналоговою пам’яттю. Масштабування, порогову обробку і препарування виконували методами аналого-цифрової обробки, що забезпечило їхню реалізацію практично в реальному часі.

Представлення інформації в паралельній формі визначило і методи наступної її обробки. При цифровій обробці використана особливість цифрових фільтрів – однаковість значень коефіцієнтів по зовнішньому контуру околиці фільтрації. Це дозволило накладати околиці двох сусідніх фільтрів. У такому випадку найпростіші 9-точкові фільтри при паралельній роботі і табличному управлінні операціями здійснювали обробку інформаційного поля за 4 ітерації.

Для визначення контурів запропонована анізотропна фільтрація, заснована на тому, що різницевий сигнал з виходу слідуючих один за одним рухомих анізотропних фільтрів F1 та F2 (рис. 4) максимальний у точках максимального градієнта G, які належить контуру K.

Оскільки такий кореляційний фільтр дає ефект при нормальному підході до контуру, потрібний поворот зображень, що представляє ресурсномістку операцію, яка не може бути використана в системах реального часу. При багатоканальній обробці така операція не представляє проблему, оскільки можна повертати фільтри, а не зображення. Для анізотропного фільтра 7 Ч 1 можливих кутів – 12, отже, необхідна паралельна робота 12 кореляційних фільтрів з наступним використанням максимального з отриманих значень (рис. 5). Аналіз функціонування анізотропних фільтрів показав, що принцип прийняття рішення про кореляційний зв’язок форми контуру об’єкта з формою фільтра за максимумом заємно кореляційної функції дозволяє здійснювати розпізнавання найпростіших образів, що розв’язується паралельно-послідовним методом фактично у реальному часі.

Рис. 5. Анізотропний фільтр

Рис. 6. Схема побудови формувателя хвильового фронту

Визначення хвильового фронту. Первинну інформацію про нахили хвильового фронту отримували шляхом пропущення хвилі випромінювання крізь дифрагуючий отвір в центр розробленого квадрантного приймача випромінювання (рис. 6). Для цього в центрі квадранта формували диск Ейрі із симетричним розподілом інтенсивності, на який приходиться 84 % усієї потужності. При нахилі хвильового фронту диск Ейрі зміщувався по нормалі до фронту і це відхилення фіксували.

Датчики хвильового фронту визначають його вибіркові нахили, при цьому просторова частота дискретизації найчастіше буває не погодженою з теоремою Котельникова. Звідси випливає, що відновлення хвильового фронту можливо лише при умовах гладкості функції фази хвилі . Для аналізу плавності зміни фази комплексну функцію амплітуди хвилі випромінювання представляли у вигляді , де – логарифм дійсної амплітуди. Якщо перетворити вираз квазіоптики для однорідного середовища при відсутності змін коефіцієнта переломлення (), то воно прийме вигляд . Підстановка і диференціювання виразів показує, що поперечний градієнт фази і швидкість його зміни ц ?рямо залежать від градієнта логарифма амплітуди . Отже, плавність фазової функції можлива тільки у випадку малого градієнта логарифма амплітуди. Ці умови не виконуються для потужних лазерів, тому визначення розподілу або потужності енергії по перетину пучка інтенсивного лазера стає самостійною задачею.

Якщо припустити систематичні погрішності перетворення кута нахилу хвильового фронту скомпенсованими, то дійсне значення фази буде відрізнятися від виміряного градієнта на величину шуму . При адитивній моделі найкращою оцінкою вважали таку функцію , для якої інтеграл від квадрата різниці між оцінкою й вимірюваним градієнтом мінімальний. Відновлення поля здійснювали, розв’язуючи рівняння Пуассона .

При використанні розроблених квадрантних приймачів, градієнти по координатах вимірювали в одній точці – центрі квадрантної сітки. Крок розташування приймачів прийняти таким, що дорівнює одиниці, а значення градієнтів визначали, виходячи із значень фаз у чотирьох найближчих кутах:

Якщо замість виразів і підставити виміряні значення відхилення фази, одержимо фізичну реалізацію рішення системи лінійних рівнянь. Оскільки відновлення фази відноситься до зворотних задач, які при наявності стохастичної складової некоректні, то задача розв’язувалася при представленні вибірок фаз у матричній формі, коли похідні визначаються через значення фаз у вузлових точках апроксимацією першого порядку , де h – крок вибірки. Якщо , то . Більш високий порядок апроксимації необґрунтований через значний вплив стохастичної складової сигналу.

Оскільки матричне представлення фазових вибірок потребує рішення системи рівнянь, що зв’язано з часовими витратами, був розроблений аналоговий процесор на операційних підсилювачах і сітковій резистивній моделі. Вузли сітки з’єднували з виходами розроблених датчиків нахилу хвильового фронту і у реальному часі (затримка не перевищував 5 мкс) формували модель хвильового фронту відбитого сигналу. Крім високої швидкодії, таке рішення дозволило здійснювати сканування аналізованого поля для пошуку об’єкта за рахунок модуляції фазового фронту по координатах.

Формування вихідного фронту. Швидкість реагування управляючої інформаційної системи напряму залежить від часу формування сполученої хвилі коректором хвильового фронту. Задача ускладнюється значною вихідною потужністю випромінюваного пучка і неможливістю опису форми вихідного випромінювання плоскою або сферичною хвилею. Це призвело до необхідності розгляду фази хвилі на виході коректора у вигляді адитивної моделі , яка включає корекцію фази випромінювача і каналу атмосферної турбулентності. Значна вихідна потужність випромінювання не дозволяє встановити