МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАЇКА Ігор Вітольдович
УДК: 616.12-005.4+616.12-008.318[ : 612.018
ОЦІНКА ЗАСТОСУВАННЯ АЛАПІНІНУ ТА ЕТАЦИЗІНУ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ НАПРУЖЕННЯ ТА ПОСТІНФАРКТНИЙ КАРДІОСКЛЕРОЗ ЗІ ШЛУНОЧКОВОЮ ЕКСТРАСИСТОЛІЄЮ
14.01.11. - кардіологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Запоріжжя – 1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів МОЗ України
Науковий керівник - доктор медичних наук, заслужений діяч науки та техніки України,
професор Селівоненко Василь Гурінович, Запорізький державний інститут удосконалення лікарів, завідувач кафедри кардіології
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Полівода Сергій Миколайович, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної терапії N2;
доктор медичних наук, професор Олексієнко Зоя Костянтинівна, Дніпропетровська державна медична академія, професор кафедри госпітальної терапії № .
Провідна установа - Київська державна медична академія післядипломної освіти, м. Київ.
Захист дисертації відбудеться ''___ '' ____________ 1998 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 у Запорізькому державному медичному університеті
/330035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 26/
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету /330035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 26/
Автореферат розісланий ’’____’’_____________1998 р
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
д.м.н. професор Волошин М. А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. В сучасній кардіології одним із актуальних питань, котрі мають велике теоретичне і практичне значення, є порушення ритму серцевої діяльності. Лікування аритмій серця все ще відноситься до важких питань кардіології,
що пов'язано зі значною різноманітністю порушень ритму й провідності, складнощами диференційної діагностики, наявністю великої кількості засобів і методів лікування, а також можливістю виникнення серйозних ускладнень, зумовлених антиаритмічною терапією (Кушаковський М.С., 1992; Малая Л. Т., Латогуз И.K., Микляев И.Ю., Визир А.Д. , 1993; Мазур Н.А. , Абдалла А. , 1995).
За останні роки досягнуті значні успіхи в лікуванні та профілактиці цієї патології, створено чимало антиаритмічних лікувальних препаратів, розроблені
електрофізіологічні методи лікування та діагностики порушень ритму і провідності. В
той же час, адекватне застосування антиаритмічних лікувальних засобів залишається складним завданням, що часом пов'язано з низькою терапевтичною активністю
багатьох препаратів.
Незважаючи на значну кількість антиаритмічних засобів, які застосовуються в медичній практиці, впровадження нових ефективних і безпечних препаратів залишається актуальним завданням (Шевченко Н. М. Гросу А. А., 1992; Дунаєв В. В., 1996).
В Україні впроваджується аритмологічна служба, до якої входять і центри для хірургічного лікування порушень ритму. Прогрес аритмології в значній мірі став можливим завдяки створенню систем моніторингу, кардіостимуляторів, дефібриляторів,
а також значного арсеналу антиаритмічних засобів, що дозволяє поставити на службу хворому останні досягнення науки і техніки, повернути радість життя хворим, прогноз
для яких ще кілька років тому був несприятливим. Але ще мається значна кількість антиаритмічних препаратів, вибір яких для лікування в клінічній практиці часто визначається емпірично.
У виникненні аритмій серця суттєве значення мають порушення регулюючого впливу гіпоталамо-гіпофізарної системи, діяльності ендокринних залоз (Яновський Г.Р., 1995, Woeber А.К., 1992). Тому вивчення особливостей інкреції основних гормонів гіпофізу, щитовидної залози, кори наднирників у хворих з різними формами порушень ритму серцевої діяльності має важливе значення. З іншого боку, застосування в комплексній терапії антиаритмічних засобів може призвести до порушення функціонального стану ряду ендокринних залоз, а саме щитовидної залози (L. Bartalena
et аl.,1994). При різних формах серцевих аритмій ендокринні порушення, а також вплив антиаритмічних препаратів на головні функції серця, з'ясовані вкрай обмежено або залишаються не вивченими (Мазур Н. А., Абдалла Д., 1995).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації є складовим фрагментом науково-дослідної роботи кафедри кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (№
держреєстрації 0197V014314).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - оцінка ефективності терапії у хворих стабільною стенокардією напруження і постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією при застосуванні алапініну та етацизіну. В відповідності
з метою роботи були поставлені завдання:
1. Вивчити зміни електричної функції міокарда, центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих стабільною стенокардією напруження та постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією при проведенні гострих фармакологічних проб;
2. З'ясувати вплив алапініну та етацизіну на біоелектричну функцію міокарду у хворих стабільною стенокардією напруження і постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією в процесі комплексної терапії;
3. Визначити характер дії алапініну та етацизіну на насосну функцію міокарду у хворих ІХС з порушеннями ритму серця в процесі лікування;
4. Дослідити стан деяких гормональних систем при стабільній стенокардії напруження та постінфарктному кардіосклерозі з шлуночковою екстрасистолією в процесі комплексного лікування з застосуванням алапініну та етацизіну.
Наукова новизна отриманих результатів.
1. Вперше показано, що у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією алапінін збільшує тонус парасимпатичної нервової системи, а етацизін зменшує тонус симпатичної нервової системи та індекс напруження.
2. Встановлено, що в гострій пробі алапінін та етацизін уповільнюють внутрішньосерцеву провідність у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією, а етацизін - збільшує внутрішньошлуночкову провідність
у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії.
3. Доведено, що в гострій пробі алапінін та етацизін знижують скорочувальну спроможність міокарду у хворих з порушеннями ритму серця, причому в більшій мірі
цей вплив виражений у етацизіна.
4. Виявлено, що алапінін та етацизін при курсовому лікуванні слабко впливають на скорочувальну функцію міокарду і можуть застосовуватись при порушеннях ритму
серця у хворих з початковими проявами хронічної серцевої недостатності.
5. Показано, що при комплексному лікуванні хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією застосування алапініну підвищує вміст соматотропного гормону в крові, а етацизін підвищує рівень в крові тіреотропного гормону гіпофіза у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією.
Практичне значення отриманих результатів.
Відсутність суттєвого впливу на передсердну та шлуночкову частини ЕКГ кожного
з двох використаних антиаритмічних препаратів дала можливість рекомендувати
алапінін та етацизін для лікування екстрасистолії у хворих стабільною стенокардією напруження та постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією.
Доведено, що наявність початкових проявів хронічної серцевої недостатності не є перешкодою для призначення алапініну та етацизіну у хворих з шлуночковою екстрасистолією.
Враховуючи стимулюючий вплив етацизіну на виділення гіпофізом ТТГ у хворих постінфарктним кардіосклерозом в поєднанні мерехтливої аритмії та екстрасистолії,
його не слід використовувати при наявності гіперплазії і проявах гіперфункції щитовидної залози, а призначати в таких випадках алапінін.Використання етацизіну
має перевагу у хворих при наявності гіпофункції щитовидної залози, субклінічні й клінічні прояви якої мають широке розповсюдження у цього контингенту хворих.
Використання алапініну для лікування екстрасистолії у хворих ішемічною
хворобою серця має переваги перед етацизіном. Це зумовлено активним впливом алапініну на підвищення зниженої у цих хворих інкреції СТГ і більш виразним впливом на вміст Т3.
За матеріалами роботи видані 2 інформаційні листки на тему: “Ефективність
терапії при застосуванні алапініну та етацизіну у хворих з порушеннями ритму серця” і “Застосування варіаційної ритмографії для оцінки ефективності деяких антиаритмічних препаратів при лікуванні хворих на ІХС з порушеннями ритму серця”.
Практичні рекомендації, сформульовані на основі отриманих результатів, апробовані та впроваджені в практичну діяльність кардіологічного та терапевтичного відділень 9-ої міської клінічної лікарні м. Запоріжжя, Запорізького обласного кардіологічного диспансеру, кардіологічного відділення 10-ої міської клінічної лікарні
м. Запоріжжя, кардіологічного відділення Запорізької обласної клінічної лікарні.
Положення дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто сформульовані мета, завдання і проведено планування етапів дослідження проблеми, виконано інформаційний пошук. Самостійно проведені обстеження та лікування хворих, первинна обробка матеріалу та статистичний аналіз результатів. Написання огляду літератури, розділів власних досліджень, обговорення наслідків, висновки та практичні рекомендації також виконані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на І з'їзді кардіологів Казахстану (Алма-Ата, 1991), на
V міжвузівській конференції молодих вчених - спеціалістів -медиків по найбільш важливим питанням наукової і практичної медицини (Запоріжжя, 1993), на науковій
сесії, присвяченій серцевій недостатності (Київ, 1995), на підсумкових наукових конференціях Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (1993-1997), на засіданні Запорізького обласного товариства кардіологів (1995).
Дисертація апробована на спільному засіданні кафедр кардіології, сімейної медицини, терапії-1 та терапії-2 Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (1997).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 друкованих робіт (з них 3 у центральних журналах). Практичні результати дослідів знайшли відображення у 2 інформаційних листках.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 200 сторінках
машинописного тексту і вміщує вступ, 5 розділів основної частини, заключення, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел літератури (всього 310,
з яких 66 - іноземних авторів). Робота ілюстрована 42 таблицями.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Клінічна характеристика хворих. З огляду на поставлену мету були проведені динамічні клініко-інструментальні спостереження за характером антиаритмічної терапії у 169 хворих (стабільна стенокардія напруження - у 84 осіб, дифузний та постінфарктний кардіосклероз - у 85 осіб) з порушеннями ритму серця (екстрасистолічна аритмія зареєстрована у 84 осіб, постійна форма мерехтливої аритмії - у 55 осіб, постійна форма мерехтливої аритмії в поєднанні зі шлуночковою екстрасистолією - у ЗО осіб). Хворі знаходились на лікуванні в кардіологічному та терапевтичному відділеннях 9 міської клінічної лікарні на базі кафедри кардіології Запорізького державного інституту вдосконалення лікарів в період з 1991 по 1995 рр. Серед обстежених хворих переважали чоловіки (51%) віком від 41 до 70 років. В склад обстежених не включались особи з гострими формами ІХС (гострий інфаркт міокарду, проміжний синдром), пароксизмальними порушеннями ритму серця, з супутньою ендокринною патологією.
Серед обстежених хворих II функціональний клас (ФК) стабільної стенокардії напруження визначений у 76% хворих і III ФК-у 24%. Тривалість захворювання до 3-х років – у 25% хворих, від 3 до 5 років - у 48%, від 6 до 15 років - у 27%. Недостатність кровообігу (за класифікацією М.Д. Стражеска і В.X. Василенка) діагностована Іст. - у 47
хворих, ІІАст. – у 38.
Згідно класифікації D.Lown, М. Wolf (1971) у 70 хворих зареєстровано 2 та 3 класи
шлуночкової екстрасистолії. До частої екстрасистолії відносилися випадки, коли кількість екстрасистол досягала більше 5 за хвилину.
Обстежені хворі одержували комплексну терапію, що включала антиангінальні препарати, засоби, які покращують метаболізм міокарду (вітамінотерапія, рібоксин). З антиаритмічних засобів для лікування порушень ритму використовувались алапінін (84 хворих) та етацизін (85 хворих).
У 45 хворих стабільною стенокардією напруження і постінфарктним кардіосклерозом з порушеннями ритму серця проведені фармакологічні проби з алапініном і етацизіном. Кожен з антиаритмічних препаратів застосовувався (по 15 хворих в підгрупі) при екстрасистолічній аритмії, мерехтливій аритмії і при їх поєднанні.
Методи дослідження. Всім обстеженим хворим проводилась ЕХО кардіграфія в М-режимі на апараті ЕКС-02 по загальноприйнятій методиці з послідуючим
розрахунком параметрів центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки.
По загальноприйнятій методиці визначали показники варіаційної ритмографії. Для встановлення нормальних величин варіаційної ритмограми, як і інших використаних показників, обстежено 20 практично здорових осіб. ЕКГ реєстрували в 12-ти загальноприйнятих відведеннях. Тривалість і амплітуду зубців розраховували по II відведенню. Дійсну величину тривалості зубця Т знаходили по формулі Q-T/2 - 0,01сек.
Наявність в крові тіроксину (Т4), трийодтироніну (ТЗ), соматотропного (СТГ) і тіреотропного (ТТГ) гормонів гіпофізу і кортизолу визначалась радіоімунним методом,
з використанням стандартних наборів реактивів виробництва ІБХ АН Білорусі. Виміри виконувались на гамолічильнику виробництва фірми LKB (Швеція).
Показники вивчаємих гормонів в крові у здорових осіб співпадають з даними
інших авторів (Третьяк Н.Г., Бажан Є.В. , Третьяк Г.Д. , 1985 та ін. ).
Статистична обробка даних проводилась на персональному комп'ютері типу ІBМ-РС-АХ в пакеті прикладної програми "QBASIK". Достовірність наслідків оцінювалась
за допомогою критерію t Ст'юдента - достовірним вважали відміни при Р<0,05.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Аналіз кількісних показників ЕКГ у хворих стабільною стенокардією напруження і постінфарктним кардіосклерозом з порушенням ритму серця до лікування практично відображає майже однаковий характер: збільшувались тривалість інтервалу S-T
(P<0,001), показника Tvl-Tv6 (P<0,001), зменшувались тривалість зубця Т (P<0,001), показника Rvl-Tvl (P<0,1). В порівнянні з показниками контрольної групи не змінювались тривалість електричної систоли, час внутрішнього відхилення правого і лівого шлуночків серця.
У хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією через 2 години після вживання алапініну збільшувався час внутрішнього відхилення
лівого шлуночка (P<0,001); через 2 години після вживання етацизіну збільшувались тривалість зубця Р і час внутрішнього відхилення лівого шлуночка (P<0,001).
Ухворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії після вживання алапініну та етацизіну показники біоелектричної активності міокарду не змінювались.
Після вживання алапініну у хворих з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією зменшувався час внутрішнього відхилення правого (P<0,001) і лівого (P<0,001) шлуночка, а після застосування етацизіну збільшилися тривалість інтервалу R-R (P<0,001) та час внутрішньошлуночкової провідності (P<0,02).
У хворих зі стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією при гострій пробі після застосування алапініну через 2 години збільшилися кінцево -систолічний розмір лівого шлуночка (P<0,02) та тривалість періоду вигнання (P<0,01), а при гострій пробі з використанням етацизіну збільшилась тривалість періоду
напруження (P<0,001) і зменшились кінцево - діастолічний розмір лівого шлуночка (P<0,6), діаметр лівого передсердя (P<0,2) та фракція викиду (P<0,01), це вказує на зниження скорочувальної функції міокарду після застосування алапініну та етацизіну в гострій пробі, при чому в значній мірі ця дія виражена у етацизіна.
У хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в гострій пробі алапінін збільшував тривалість періоду напруження (P<0,001) та відношення тривалості періоду вигнання до тривалості періоду напруження (P<0,05).
Під впливом етацизіну зменшувалась частота серцевих скорочень (P<0,05), збільшувалися кінцево-систолічний об'єм (P<0,02), тривалість періоду напруження (P<0,02), показник відношення періоду вигнання до періоду напруження (P<0,001). Ці дані вказують на те, що етацизін в гострій пробі знижує скорочувальну здатність міокарду, а алапінін не справляє суттєвого впливу на інотропну функцію міокарду у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії.
Його використання при мерехтливій аритмії має переваги в порівнянні з етацизіном.
У хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією в гострій пробі алапінін збільшує загальний об'єм лівого шлуночка (P<0,05), тривалість періоду напруження (P<0,001), відношення тривалості періоду вигнання до тривалості періоду напруження (P<0,001), швидкість циркулярного скорочення волокон міокарду (P<0,05) і зменшує кінцево-систолічний (P<0,001) і кінцево-діастолічний (P<0,001) розміри, діаметр лівого передсердя (P<0,001), тривалість періоду вигнання (P<0,001).
Особливості етацизіну полягають у зниженні частоти серцевих скорочень,
зменшенні діаметру лівого передсердя і збільшенні тривалості періоду напруження. Отже, в гострій пробі ні алапінін, ні етацизін не виявляють суттєвого впливу на центральну і внутрішньосерцеву гемодинаміку у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією. Тому при цій формі порушення ритму ні один із препаратів не має яких-небудь переваг. І в клінічній практиці у цих хворих рекомендовано використання і алапініну, і етацизіну.
По результатах варіаційної ритмограми у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією до застосування алапініну та етацизіну виявлено зниження індексу вегетативної рівноваги (P<0,02), що вказує на порушення співвідношення між симпатичним і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Після проби з вживанням алапініну показники варіаційної ритмограми не змінювались, тільки під впливом етацизіну зменшився індекс напруження (P<0,02).
Після проби з вживанням алапініну та етацизіну показники варіаційної
ритмограми не змінювались у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії.
Після вживання алапініну у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією
збільшувалось співвідношення між симпатичним і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи (P<0,05). Особливістю проби з етацизіном є зменшення тонусу симпатичної нервової системи та індексу напруження (P<0,01).
Для вивчення впливу антиаритмічних препаратів на біоелектричну активність міокарду проведено курсове лікування у 84 хворих з вивчаємими формами ІХС з порушеннями ритму серця з застосуванням алапініну (0,025г 3 рази на день) та у 85 хворих з застосуванням етацизіну (0,05г 3 рази на день).
Після курсового лікування у хворих з екстрасистолічною аритмією з застосуванням алапініну та етацизіну виявлено зменшення тривалості зубця Т (P<0,001)
та деяке збільшення часу внутрішнього відхилення правого (P<0,3; P<0,001) та лівого (P<0,01; P<0,001) шлуночків. Характерно, що етацизін і алапінін не справляють
суттєвого впливу на біоелекричну активність міокарду.
Під впливом антиаритмічних препаратів у всіх хворих кардіосклерозом з
постійною формою мерехтливої аритмії зменшувалась тривалість зубця Т (P<0,001). В групі хворих, що одержували алапінін, збільшувались тривалість електричної діастоли (P<0,05) та частота хвиль f (P<0,05). Особливість впливу етацизіну полягала в збільшенні тривалості електричної систоли (P<0,05), інтервалу S-T (P<0,05), часу внутрішнього відхилення правого (P<0,001) та лівого (P<0,01) шлуночків серця.
Порівнюючи кількісні показники ЕКГ у хворих кардіосклерозом з постійною
формою мерехтливої аритмії в поєднанні зі шлуночковою екстрасистолією, виявлено,
що під впливом комплексної терапії з застосуванням алапініну зменшувалась тривалість зубця Т (P<0,02), а в групі хворих, які одержували етацизін, кількісні показники ЕКГ не змінювались.
Таким чином, алапінін у комплексному лікуванні хворих з порушеннями ритму серця знижує атриовентрикулярну та внутрішньошлуночкову провідності (в межах фізіологічних величин). У хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією він збільшує електричну діастолу, а у хворих з постійною формою мерехтливої аритмії - час внутрішнього відхилення лівого шлуночка.
Етацизін у комплексній терапії хворих з порушеннями ритму серця збільшує час внутрішнього відхилення правого та лівого шлуночків серця при екстрасистолічній аритмії і постійній формі мерехтливої аритмії, а також збільшує тривалість інтервалу S-
T при постійній формі мерехтливої аритмії. В той же час етацизін не справляє впливу на кількісні показники ЕКГ у хворих з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні
з шлуночковою екстрасистолією.
Аритмогенної дії алапініну та етацизіну при комплексному лікуванні хворих з порушеннями ритму серця не спостерігалось.
Виходячи з одержаних даних про вплив антиаритмічних препаратів на кількісні показники ЕКГ, можна прийти до висновку, що алапінін та етацизін можуть застосовуватися при лікуванні хворих з порушеннями ритму серця.
Після комплексної терапії з використанням алапініну (0,025 г. 3 рази на день) у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією відмічено збільшення тривалості періоду напруження та періоду вигнання, а інші показники центральної і внутрішньосерцевої гемодинаміки не змінювались.
Під впливом етацизіну (0,05 г. 3 рази на день) у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією зареєстровано збільшення тривалості
періодів напруження, вигнання і показника співвідношення тривалості періоду вигнання до тривалості періоду напруження, поряд з тенденцією до збільшення ударного об'єму
та зменшення питомого периферичного опору.
У хворих дифузним та постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії курсове лікування алапініном викликало збільшення тривалості періодів напруження, вигнання, показника їх співвідношення.
Використання етацизіну у хворих дифузним та постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії викликало збільшення періодів напруження, вигнання та показника їх співвідношення (скрізь р<0,05), при незначних змінах інших показників центральної та периферичної гемодинаміки.
Алапінін в комплексній терапії хворих дифузним та постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією викликав збільшення частоти серцевих скорочень, тривалості періодів напруження та вигнання (скрізь р<0,05), поряд з тенденцією до зменшення загального та питомого периферичного судинного опору.
Результати курсового лікування етацизіном хворих з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з екстрасистолією показали, що після застосування етацизіну збільшилась тільки тривалість періоду напруження.
Таким чином, комплексне курсове лікування розглянутих форм порушень
серцевого ритму алапініном та етацизіном не справляє суттєвого впливу на передсердну та шлуночкову частини ЕКГ, а незначні зміни скорочувальної функції міокарду не
можуть бути перепоною для їх застосування при наявності у хворих з порушеннями
ритму серця початкових проявів хронічної серцевої недостатності.
При комплексній терапії у хворих з екстрасистолічною аритмією отримано добрий наслідок у 69,8% хворих після застосування етацизіну та у 56,9% - після застосування алапініну. Відсутність ефекту відмічено у 3,8% хворих після застосування етацизіну та у 4,5% - після застосування алапініну.
У виникненні поєднання серцевих аритмій у хворих важливу роль відіграють порушення гормональної гіпоталамо-гіпофізарної регуляції і функціонального стану щитовидної залози, наднирників. Визначення у обстежених хворих вмісту деяких гормонів передньої долі гіпофізу, щитовидної залози і кортизолу дозволило виявити особливості їх інкреції в залежності від форми серцевої аритмії. У хворих з екстрасистолією в порівнянні з контрольною групою був достовірно (р<0.001) знижений середній вміст Т3 і СТГ. Підвищення середньої величини вмісту Т4, поряд із зниженням Т3 (скрізь р<0.05), зареєстровано в групі хворих з постійною формою мерехтливої аритмії.
Зниження вмісту ТЗ при екстрасистолії і мерехтливій аритмії могло бути пов'язано як з компенсаторно-пристосувальною реакцією, спрямованою на зменшення тіреотоксичного впливу на міокард, так і відображенням ендокринних патогенетичних механізмів, що сприяють атерогенним ліпідним порушенням при ішемічній хворобі серця.
У хворих з поєднанням мерехтливої аритмії і екстрасистолії знижені середні величини тірео- і соматотропного гормонів можуть бути обумовлені пригніченням інкреторної активності тіреоцитів та соматотрофів. Якщо зміни вивчених гормонів при кожній з виділених форм порушень серцевого ритму мали вибірковий характер, то достовірне (скрізь р<0.01) підвищення середніх величин вмісту кортизолу спостерігалось у всіх групах хворих, відображаючи підвищену секреторну глюкокортікоїдну активність наднирників у хворих з екстрасистолією, мерехтливою аритмією і при їх поєднанні.
Використання етацизіну в комплексній терапії хворих з мерехтливою аритмією в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією призводить до підвищення середніх величин
ТТГ поряд з тенденцією до збільшення зниженого вмісту Т3. Це засвідчує стимулюючий вплив етацизіну на інкрецію ТТГ передньою долею гіпофізу. Переконливе підвищення вмісту СТГ під впливом курсового лікування із залученням алапініну відображало його стимулюючий вплив на секрецію цього гормону у хворих з екстрасистолією, сприяючи посиленню анаболічних процесів в міокарді. Крім цього, в кінці лікування
спостерігалась тенденція до підвищення середньої величини ТЗ, яка до лікування була знижена.
Ні алапінін і ні етацизін не впливали на середні величини вмісту кортизолу у всіх обстежених хворих, що вказувало на відсутність впливу цих антиаритмічних препаратів на підвищену глюкокортікоїдну активність наднирників у хворих з різними формами серцевих аритмій.
висновки
1. В гострій пробі алапінін та етацизін уповільнюють внутрішньопередсердну провідність у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією, а етацизін - збільшує внутрішньошлуночкову провідність у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії.
2. Алапінін та етацизін в гострій пробі знижують скорочувальну здатність міокарду у хворих стабільною стенокардією напруження та постінфарктним кардіосклерозом з порушеннями ритму серця, причому в більшій мірі цей вплив виражений у етацизіна.
3. Алапінін в гострій пробі у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією збільшує
тонус парасимпатичної нервової системи, а етацизін зменшує тонус симпатичної нервової системи та індекс напруження.
4. При курсовому лікуванні як алапініном, так і етацизіном у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією не виявляється змін передсердної частини електрокардіограми. У хворих дифузним та постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії та з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні із шлуночковою екстрасистолією як алапінін, так і етацизін не справляють суттєвого впливу на шлуночкову частини електрокардіограми.
5. Алапінін та етацизін при курсовому лікуванні слабко впливають на
скорочувальну здатність міокарду і можуть застосовуватись при порушеннях ритму
серця у хворих дифузним та постінфарктним кардіосклерозом з початковими ознаками хронічної серцевої недостатності.
6. У хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією
та постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії
підвищуєтся базальний рівень в крові кортізолу, знижуються рівні СТГ і
трийодтіроніну. Динамічні спостереження свідчать про те, що підвищення СТГ при застосуванні алапініну не призводить до акромегалічного синдрому, а використання етацизіну не супроводжується артеріальною гіпертензією та гіперфункцією щитовидної залози.
7. При комплексній терапії у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією та у хворих дифузним та постінфарктним кардіосклерозом
з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією спостерігається добрий антиаритмічний ефект у 69,8% випадків після застосування етацизіну і у 56,9% - після застосування алапініну. Аритмогенної дії не встановлено.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
І. Алапінін та етацизін в курсовому лікуванні справляють слабкий вплив на скорочувальну функцію міокарду і можуть вживатись при порушеннях ритму серця у хворих з початковими проявами серцевої недостатності.
2. При комплексній терапії хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією, дифузним та постінфарктним кардіосклерозом з
постійною формою мерехтливої аритмії, постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією алапінін і етацизін не справляють суттєвого впливу на передсердну та шлуночкову частину електрокардіограми і тому можуть застосовуватись для лікування порушень ритму серця у цих хворих.
3. Алапінін у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією збільшує тонус парасимпатичної нервової системи, в той час, як етацизін зменшує тонус симпатичної нервової системи та індекс напруження. Ці фармакологічні особливості слід
враховувати в практичній діяльності.
4. При лікуванні хворих з вивчаємими формами ІХС з екстрасистолічною аритмією більший антиарітмічний ефект виражений у етацизіну, ніж у алапініна. Аритмогенної дії не встановлено.
5. Враховуючи стимулюючий вплив етацизіну на виділення гіпофізом ТТГ у хворих постінфарктним кардіосклерозом в поєднанні мерехтливої аритмії та екстрасистолії,
його не слід використовувати при наявності гіперплазії і проявах гіперфункції щитовидної залози, а призначати в таких випадках алапінін. У той же час, використання етацизіну має перевагу у хворих при наявності гіпофункції щитовидної залози.
ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Селивоненко В.Г., Заика И.В. Функциональное состояние щитовидной железы и тиреотропная функция у больных хронической ишемической болезнью сердца с нарушениями его ритма // Врачебное дело. - 1998. - № 1. С. 81-83.
2. Заика И.В. Содержание соматотропного гормона и кортизола в крови больных ишемической болезнью сердца с нарушением его ритма // Врачебное дело. - 1997. -№ 6.-С. 15.
3. Заика И.В. Влияние острых проб с применением аллапинина и этацизина на электрическую функцию миокарда у больных со стабильной стенокардией напряжения
и атеросклеротическим кардиосклерозом с нарушением ритма сердца // Український кардіологічний журнал. - 1998. - № 2.-С. 33-36.
4. Шолох С.Г., Заика И.В. Влияние лазерпунктуры на уровень некоторых
гормонов при лечении гипертонической болезни // Актуальные вопросы сердечно - сосудистой патологии: Сборник статей. - Запорожье. 1991. - С. 52-56.
5. Селивоненко В.Г., Заика И.В. Влияние аллапинина на центральную
гемодинамику у больных ИБС с нарушениями ритма сердца // Актуальные вопросы медицины и биологии: Сборник статей. - Днепропетровск.- 1996.- Вып. 7. - Часть 1. -
80с.
6. Заика И.В. Влияние этацизина на центральную гемодинамику у больных ИБС с нарушениями ритма сердца // Актуальные вопросы медицины й биологии: Сборник статей. -Днепропетровск. - 1996.- Вып. 7. - Часть II. - 165 с.
7. Белинский В. П., Заика И.В. Влияние аллапинина и этацизина на тиреоидный статус у больных ИБС с нарушениями ритма сердца // Актуальные вопросы медицины й биологии: Сборник статей. - Днепропетровск. - 1997.- Вып. 9. - 193 с.
8. Заика И.В. Количественные показатели ЭКГ у больньк ИБС с нарушеннем
ритма сердца в процессе комплесного лечення с применением антиаритмических препаратов // Запорожьє, 1996. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 05.05.96, № 1126 - УК 96 //Анот. в РЖ Депоновані наукові роботи України, № 1, 1996.-142с.- Б/гр. опис. № 635.
9. Заика И.В. Центральная и внутрисердечная гемодинамика у больньк ИБС с нарушением ритма сердца с применением некоторых антиаритмических препаратов в процессе лечения // Запорожье, 1996. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 05.05.96, № 1127 - УК 96 //Анот. в РЖ Депоновані наукові роботи України, № 1, 1996.- 142с.- Б/гр. опис. N 636.
10. Селивоненко В.Г. , Сыволап В.Д. , Мотовица Н.Я. , Заика И.В. Гормоны и хроническая сердечная недостаточность // Вопросы кардиологии. т. 1. Тезисы докладов
I съеда кардиологов Казахстана. Алма-Ата. - 1991. - 80 с.
11. Селивоненко В.Г., Заика И.В. Содержание в крови гормонов щитовидной
железы и гипофиза у больных ишемической болезнью сердца с нарушениями ритма сердца // Тезисы докладов 54-й итоговой научной конференции Запорожского института усовершенствования врачей 23-25 ноября 1993. -Запорожье, 1994. - 23 с.
12. Заика И.В. Концентрация соматотропного гормона гипофиза и кортизола в
крови у больных ишемической болезнью сердца с нарушениями ритма сердца // Тезисы
докладов 54-й итоговой научной конференции Запорожского института усовершенствования врачей 23-25 ноября 1993. - Запорожье, 1994. - 9 с.
1З. Заїка І.В., Селівоненко В.Г., Боїв С.С. Застосування варіаційної ритмографії
для оцінки ефективності деяких антиаритмічних препаратів при лікуванні хворих на
ІХС з порушеннями ритму серця // Інформаційний лист. Випуск 5 по проблемі "Кардіологія і ревматологія" N 115 - 97. Київ, Укрмедпатентінформ. -1997.
14. Заїка І.В., Селівоненко В.Г. Ефективність терапії при застосуванні алапініну та етацизіну у хворих з порушеннями ритму серця // Інформаційний лист. Випуск 5 по проблемі "Кардіологія і ревматологія" М 107 - 97. Київ, Укрмедпатентінформ. -1997.
АНОТАЦІЯ
Заїка І.В. Оцінка застосування алапініну та етацизіну у хворих стабільною стенокардією напруження та постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолію. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. - кардіологія. -Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 1998.
Дана оцінка застосування алапініну та етацизіну при стабільній стенокардії напруження, постінфарктному кардіосклерозі з порушенням ритму серця (екстрасистолічна аритмія, постійна форма мерехтливої аритмії в поєднанні зі шлуночковою екстрасистолією) як в умовах гострих фармакологічних тестів, так і при курсовому лікуванні. Проведено вивчення впливу алапініну та етацизіну на ЕКГ, периферичну, центральну та внутрішньосерцеву гемодинаміку, на стан деяких гормональних систем.
Ключові слова: стабільна стенокардія напруження, постінфарктний кардіосклероз, порушення ритму серця, ЕКГ, гемодинаміка, гормони, алапінін, етацизін, лікування.
АННОТАЦИЯ
Заика И.В. Оценка применения аллапинина и этацизина у больных стабильной стенокардией напряжения и постинфарктным кардиосклерозом с желудочковой зкстрасистолией.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Запорожский государственный медицинский университет МЗ Украины, Запорожье, 1998.
Дана сравнительная оценка применения аллапинина и этацизина при ИБС (стабильная стенокардия напряжения, постинфарктный кардиосклероз) с нарушением ритма сердца (экстрасистолическая аритмия, постоянная форма мерцательной аритмии в сочетании с желудочковой экстрасистолией) как в условиях острых фармакологиче-
ских тестов, так и при курсовом лечении. Проведено изучение влияния аллапинина и этацизина на ЭКГ, периферическую, центральную и внутрисердечную гемодинамику и на состояние некоторых гормональных систем.
Ключевые слова: стабильная стенокардия напряжения, постинфарктный кардиосклероз, аритмии сердца, ЭКГ, гемодинамика, гормоны, аллапинин, этацизин, лечение.
SUMMARY
Zaika I.V. Evaluation of the use of allapenine and ethasizine in patients with stable angina pectoris and post-infarction cardiosclerosis in combination with ventricular extrasystoles.- Manuscript.
Dissertation for a candidate's degree in medical sciences in speciality 14.01.11 – Cardio-logy. Zaporozhsky state Medical University of Ukrainian Ministry of Health Protection Zaporozhye, 1998.
An evaluation is given to the use of allapenine and ethasizine in treatment of ischaemic heart disease (stable angina pectoris, atheroscierotic cardiosclerosis) with ventricular extrasystoles during acute pharmacologial tests, and in the course of treatment. The influence of allapenine and ethasizine on ECG, peripheral, central and intracardiac haemodynamic as well as state of some hormone systems was also studied.
Key words: stable angina pectoris, post-infarction cardiosclerosis, ventricular extrasystoles, ECG, haemodynamic, hormones, allapenine and ethasizine, treatment
Висловлюємо щиру подяку за проведені консультації та цінні поради під час виконання дисертаційної роботи доктору медичних наук, професору завідувачу курсу ендокринології кафедри факультетської терапії Запорізького державного медичного університету Віктору Петровичу Бєлінському, який є відомим в Україні фахівцем з питань ендокринології.
Від керівника д.м.н., проф. В.Г. Селівоненко та здобувача наукового ступеня І.В. Заїки
Підписано до друку 20. 11. 1998 р.
Формат 60х90/16. Ум. друк. арк. 1,0
Наклад 100 примірників. Зам. 982160.
Друкарня ВП ЗАЕС
332608 Україна, Запорізька обл., м. Енергодар
