ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ОТРЕШКО Володимир Сергійович

УДК 37.013.42

Соціально-педагогічні умови

професійного становлення працівника правоохоронних органів

на початковому етапі службової кар’єри

13.00.05 – соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор

Харченко Сергій Якович,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України, заслужений юрист України

Синьов Віктор Миколайович,

Інститут корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, директор (м. Київ);

| кандидат педагогічних наук, доцент

Архипова Світлана Петрівна,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри педагогіки та соціальної роботи.

Провідна установа: | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної роботи, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 25 травня 2004р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м.Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м.Луганськ, вул.Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 23 квітня 2004р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження в наш час, коли доволі різко загострюються процеси становлення України як правової держави, роль і місце правоохоронних органів важко переоцінити. Перехід до ринкової економіки, проблеми, які виникають у ході соціально-економічних і політичних реформ, недосконалість законодавчо-правової бази призвели до серйозного росту кримінальної та економічної злочинності, з чим раніше не доводилося мати справу працівникам правоохоронних органів.

Сьогодні від професіоналізму, морально-етичних якостей працівників прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції, прикордонної і митної служб багато в чому залежить ефективність і якість охорони інтересів держави та її громадян. Співробітникам правоохоронних органів доводиться працювати в надто складних умовах: з надзвичайною напруженістю праці, часом екстремальним характером службових ситуацій, недосконалою технічною та матеріальною базою професійної діяльності, слабкою соціальною захищеністю.

Усе це не може не позначатися на ефективності й характері професійного становлення працівників правоохоронних органів, особливо на початкових етапах їхньої службової кар'єри, у перші роки служби. Професійне становлення передбачає, з одного боку, нагромадження, збагачення, розвиток професійних знань, умінь, набуття досвіду правоохоронної роботи, а з другого, – передбачає соціалізацію особистості співробітника в професійне середовище. У цьому випадку соціалізація особистості є не що інше, як входження, ідентифікація особистості з професійною сферою, включення професійних цінностей в особистісний простір. Інакше кажучи, мова йде про соціально-професійне становлення особистості працівника правоохоронних органів.

Окремі аспекти соціально-професійного становлення працівників правоохоронних органів розглядалися з філософсько-правових позицій формування професійної культури юриста в роботах О. Скакун, С. Сливки, М. Коваля, О. Шмоткіна й ін. З позицій теорії та методики професійної освіти ці проблеми частково вирішуються в працях В. Безбородого, М. Дідика, М.Василини, Г. Васильєва, А. Морозова, В. Дяченко, і стосуються вони в основному вивчення професійного становлення майбутніх правоохоронців в умовах отримання вищої юридичної освіти. Проблеми професійної компетентності, професійної зрілості, професійної адаптації фахівця знаходять достатнє відображення в теоретичних дослідженнях у галузі психології та педагогіки. У сучасній психології розроблено низку плідних концепцій професійної діяльності (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн). У їх роботах підкреслюється творча роль людини, яка перетворює не тільки предметну сферу, але й саму себе. Становлення людини як суб'єкта праці, перетворення її на професіонала в результаті соціальної активності в трудовій сфері представлено в працях І. Зязюна, Н. Кузьміної, Н. Ничкало, К. Платонова, В. Сластьоніна, А. Мороза.

Наукових досліджень у цій галузі, які були б виконані з позицій соціальної педагогіки як науки, що досліджує соціальне виховання в контексті соціалізації, тобто виховання всіх вікових груп і соціальних категорій людей, досі немає, хоча саме соціально-педагогічний підхід найбільш адекватний завданням соціально-професійного становлення працівників правоохоронної сфери. Відсутність наукових розробок, виконаних із соціально-педагогічних позицій, з одного боку, і необхідність посилення уваги до соціального формування особистісної сфери молодого співробітника правоохоронних органів, особливо в перші роки служби, – з іншого, зумовили вибір саме такої теми дисертаційного дослідження “Соціально-педагогічні умови професійного становлення працівника правоохоронних органів на початковому етапі службової кар’єри”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми "Теоретико-методичні основи змісту і технологій соціальної роботи" (державний номер реєстрації 0101U001373). Тема дисертації погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 8 від 29.10.2002р.).

Мета дослідження – науково обґрунтувати і змістовно розробити соціально-педагогічні умови професійного становлення працівників правоохоронних органів на початковому етапі службової кар’єри.

Об’єкт дослідження – процес професійного становлення молодих співробітників правоохоронних органів у ході їхньої службової діяльності.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови професійного становлення молодих співробітників правоохоронних органів.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що професійне становлення молодих співробітників правоохоронних органів стане ефективнішим, якщо воно буде організоване як соціально-педагогічний процес, який ґрунтується на особистісно орієнтованому підході й педагогічній підтримці особистісного розвитку як умови свого функціонування.

Концептуальні основи дослідження містять у собі такі положення:

1. Сфера професійної діяльності працівника правоохоронних органів на початковому етапі службової кар’єри розглядається нами не як процес застосування й удосконалення отриманих ним раніше професійних знань, а як процес соціально-професійного становлення, що передбачає спрямовану соціалізацію особистості як представника професійної групи, який здійснює правоохоронну діяльність.

2. Соціально-професійне становлення особистості працівника правоохоронних органів має бути орієнтоване на його саморозвиток, самоактуалізацію, формування індивідуального стилю професійної діяльності.

3. Акцент у соціально-професійному становленні працівників правоохоронних органів має робитися на їхньому громадянсько-особистісному становленні. Професійно-посадовий ріст розглядається як результат і наслідок громадянсько-особистісного росту. Це означає, що професійне становлення працівників правоохоронних органів розглядається й досліджується як соціально-педагогічний феномен.

4. Соціально-педагогічні умови професійного становлення повинні розроблятися в контексті ідей соціального виховання особистості, абстрагуючись від проблем професійної освіти й самоосвіти як специфічних форм професійного саморозвитку, що виходять за межі проведеного дослідження.

Названі положення в сукупності визначають соціально-педагогічну спрямованість і зміст здійсненого дослідження.

Мета, предмет, гіпотеза і концептуальні положення дослідження зумовили постановку таких завдань:

1. Вивчити стан розробки проблеми професійного становлення працівників правоохоронних органів у сучасній психолого-педагогічній науці.

2. Розробити соціально-професійну модель особистості працівника правоохоронних органів.

3. Визначити сутність і зміст процесу професійного становлення молодих співробітників правоохоронних органів у контексті їхнього кар’єрного росту.

4. Розробити соціально-педагогічні умови професійного становлення молодих співробітників правоохоронних органів.

5. Перевірити ефективність розроблених соціально-педагогічних умов у процесі професійного становлення працівників правоохоронних органів на початковому етапі їхньої службової кар’єри.

Методологічну основу дослідження складають філософські уявлення про людину як активний суб’єкт, який пізнає й перетворює світ і самого себе в процесі діяльності; філософські положення про розвиток особистості в соціальному середовищі як відкритій системі; про взаємозв’язок процесів соціалізації й розвитку особистості.

Теоретичною основою дослідження є положення і висновки про:–

філософію формування нового покоління фахівців (В. Андрющенко, І. Зязюн, В. Кремінь, Н. Ничкало, О.Сухомлинська);–

соціалізацію особистості (Г. Андреєва, І. Кон, Н. Лавриченко, М.Лукашевич, А. Мудрик, А.Харчев);–

особистісно орієнтований підхід до виховання й освіти (І. Бех, Є. Бондаревська, С. Подмазін, В. Сєріков, О. Пєхота);–

професійну культуру юриста (А. Жалінський, С. Гусарев, М. Коваль, М. Козюбра, О. Скакун, С. Сливка);–

соціально-педагогічні основи розвитку особистості (В.Сухомлинський, О.Дубасенюк, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, Л. Міщик, С. Харченко).

Визначальне теоретичне значення мали Закони України про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність.

У роботі використаний комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація для вивчення стану проблеми, теоретичне моделювання для визначення сутності та змісту процесу професійного становлення й соціально-педагогічних умов його вдосконалення; емпіричні: інтерв’ювання, анкетування, рейтинг, самооцінка для визначення рівня соціально-професійної адаптації й виявлення ступеня ефективності розроблених соціально-педагогічних умов.

Наукова новизна дослідження:–

уперше стосовно професійного становлення працівників правоохоронних органів були використані особистісно орієнтований підхід і педагогічна підтримка як соціально-педагогічні умови ефективності цього процесу; розроблена система організаційно-управлінських принципів особистісно орієнтованого підходу, розкриті особливості його використання, виявлені типові труднощі початкового етапу службової кар’єри молодих правоохоронців;–

доповнені й одержали подальший розвиток наукові ідеї щодо професійного моделювання особистості працівника правоохоронних органів на основі поєднання акмеології особистісного розвитку, теорії соціально-професійного становлення і теорії юридичної деонтології;–

удосконалено наукові уявлення про професійне становлення молодих співробітників правоохоронних органів на основі вивчення компонентів кар'єрної стратегії: типології, керування, етапів і цілей службової кар'єри.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше доводиться правомірність науково-теоретичного підходу до процесу професійного становлення працівників правоохоронних органів із соціально-педагогічних позицій, які передбачають спрямовану соціалізацію особистості молодих співробітників у професійному середовищі.

Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблені соціально-педагогічні умови професійного становлення працівників правоохоронних органів можуть бути використані керівним складом правоохоронних органів для формування оптимального індивідуально-ділового стилю спілкування з молодими співробітниками; підрозділами по роботі з особовим складом, соціально-психологічними службами правоохоронних органів для проектування й організації індивідуальної соціально-педагогічної роботи; наставниками для надання конкретної практичної допомоги в подоланні молодими співробітниками труднощів соціально-професійної адаптації.

Технологія особистісно орієнтованого підходу й педагогічної підтримки може бути використана в юридичних вищих навчальних закладах як при вивченні курсу деонтології, так і в практичній виховній роботі з майбутніми юристами.

Результати дослідження впроваджені в систему діяльності підрозділів по роботі з особовим складом соціально-психологічних служб, у діяльність громадських структур правоохоронних органів Луганської області і м. Києва: органів прокуратури (довідка про впровадження № 04 від 19.01.2004р.), органів внутрішніх справ (довідка про впровадження № ПВ/43 від 17.01.2004р.), Служби безпеки України (довідка про впровадження № /II від 14.01.2004р.), податкової міліції (довідка про впровадження № від 16.01.2004р.), у навчально-виховний процес Луганської Академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України (довідка про впровадження № 90 від 21.02.2001р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки виконаної роботи обговорювалися й одержали позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (2001-2003 рр.), на засіданнях кафедри соціально-гуманітарних дисциплін і наукових конференціях викладачів Луганської академії внутрішніх справ імені 10_річчя незалежності України (2001-2003 рр.), на нарадах і семінарах працівників соціально-психологічних служб і підрозділів по роботі з особовим складом правоохоронних органів. Основні положення дисертації доповідалися на Міжнародній науковій конференції пам'яті П.І. Новгородцева "Ідея правової держави: історія і сучасність" (Луганськ, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції "Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття" (Луганськ, 2003).

Публікації. Результати дослідження висвітлені у 8 публікаціях, у тому числі в наукових фахових виданнях 3 статті.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків і одного додатка на 6 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 180 сторінок. Робота містить 11 таблиць і 3 малюнки. Список використаних джерел складає 214 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічну та теоретичну основи, методи дослідження, а також наукову новизну й практичне значення результатів, наведені дані про апробацію.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи дослідження професійного становлення працівників правоохоронних органів” – здійснено аналіз теоретичних основ професійного становлення працівників правоохоронних органів, розглянуто різні підходи дослідників до цієї проблеми.

Аналіз літератури з проблеми дослідження показав її складність і багатогранність, оскільки вона поєднує в собі великий фонд наукових знань з різних галузей: філософії, психології, педагогіки, соціальної педагогіки, деонтології, права.

Порівняльно-зіставний аналіз понять, пов’язаних із професіоналізмом (компетентність, зрілість, адаптація), дозволив нам сформулювати авторське визначення поняття "професійне становлення": це процес активного освоєння особистістю професійного середовища шляхом прийняття його норм і цінностей, форм, що склалися, соціальної взаємодії та предметної діяльності з метою досягнення професійної зрілості.

Сутність процесу професійного становлення стосовно співробітників правоохоронних органів полягає у формуванні в них певної сукупності компонентів: а) інтегративно-особистісний компонент, що визначає формування системи професійно важливих якостей, які розвиваються, коректуються й актуалізуються в процесі правоохоронної діяльності; б) регулюючо-технологічний компонент, що включає освоєння предметної діяльності й інтеріоризацію професійних знань на рівні присвоєння особистістю діяльнісної сутності своєї професії; в) предметно-діяльнісний компонент, що відбиває нормативно-предметний і предметно-творчий характер службової діяльності і передбачає накопичення досвіду правоохоронної діяльності; г) самоактуалізаційний компонент, що забезпечує постійне прагнення до подолання нових особистісних й діяльнісних рубежів.

Трактування соціальної педагогіки як галузі педагогіки, що досліджує соціальне виховання в контексті соціалізації, тобто виховання всіх вікових груп і категорій людей, а також аналіз теоретичних знань у цьому напрямку дозволяє нам вважати правомірним вирішення проблеми професійного становлення працівників правоохоронних органів з позиції соціальної педагогіки.

У розробці соціально-професійної моделі особистості працівника правоохоронних органів було використано низку концептуальних підходів, які дозволили максимально врахувати механізми й закономірності становлення професіонала в правоохоронній сфері.

Акмеологічний підхід до особистісного й професійного розвитку людини передбачає єдність двох етапів у їх взаємозв’язку і взаємозумовленості: етап професійного самовизначення – професійної адаптації й етап набуття професійних цінностей. Серед основних акмеологічних факторів виділяються спрямованість, мотиви, здібності, задоволеність, творчість. Зважаючи на те, що діяльність працівників правоохоронних органів відноситься до роботи в особливих й екстремальних умовах, акмеологія відзначає, що в більшості випадків компенсація впливу негативних психічних і функціональних станів здійснюється суб’єктом праці за рахунок вольових зусиль з підключенням резервних можливостей, які використовуються в надзвичайних ситуаціях.

Другий підхід пов’язаний з використанням теорії соціально-професійного становлення особистості, згідно з якою набуття людиною якоїсь професії обов’язково позначає її входження до певної соціальної групи, а потім і приналежність до неї. Професійна самосвідомість не буде адекватно сформованою доти, поки індивід не вступить до реальної діяльності.

Наступний підхід, який лежить в основі соціально-професійної моделі особистості працівника правоохоронних органів, визначається теорією юридичної деонтології, що виявляється у формуванні деонтологічного кодексу професійної діяльності працівника правоохоронних органів. До його структури входить сукупність нормативів його культур: психологічної, політичної, правової, економічної, етичної, естетичної, інформаційної.

На основі визначених наукових підходів нами розроблено соціально-професійну модель особистості працівника правоохоронних органів, основні параметри якої складають її змістовно-функціональну структуру.

Структура розробленої нами соціально-професійної моделі містить у собі: 1) компоненти загальної соціальної спрямованості особистості (системи правових, політичних, етичних, естетичних, економічних цінностей з їх описом і виділенням відповідних властивостей і якостей особистості); 2) загальні компоненти соціального досвіду особистості (психологічного, правового, політичного, етичного, економічного, екологічного й інформаційного); 3) загальні компоненти спеціальної спрямованості; 4) компоненти особистісної компетентності (соціальна, персональна, інформаційна, еколого-валеологічна); 5) загальні компоненти професійної компетентності (спеціальної, комунікативної, аутокомпетенції, організаторської, пошуково-реконструктивної); 6) найбільш важливі психофізіологічні властивості (гнучкість-пластичність, абстрагування, рефлексивність); 7) спеціальні психофізіологічні властивості (вербалізація, емоційна стабільність).

Усе це означає, що процес професійного становлення працівника правоохоронних органів досліджується нами в контексті його соціалізації, а результат (модель) розглядається як особистісна соціально-професійна освіта.

Вивчення сутнісних характеристик теорії та практики кар’єрної стратегії дає підстави вважати, що опора на неї дозволяє: по-перше, реалізувати в єдності завдання становлення працівника правоохоронних органів як фахівця-професіонала і як представника соціально-професійної групи; по-друге, об’єднати проблеми соціального виховання й професіоналізму на основі "акме" громадянськості як вершини становлення й розвитку соціально-професійної зрілості працівника правоохоронних органів; по-третє, забезпечити природне прагнення працівника правоохоронних органів до кар’єри, що дозволяє йому найбільш повно задовольняти свої потреби, реалізовувати цілі, пов’язані з ефективним освоєнням середовища життєдіяльності; по-четверте, спонукати співробітників правоохоронних органів до максимального професійно-трудового й інтелектуально-особистісного самовираження, професійно-посадового й громадсько-особистісного становлення та розвитку.

Розроблена в дослідженні модель-схема професійного становлення працівників правоохоронних органів у контексті стратегії кар’єрного росту містить у собі чотири блоки:

1. Засвоєння кар’єрної стратегії (парадигма "нової реальності", категорія "кар’єра").

2. Опанування кар’єрною стратегією (розвиток здібностей системного бачення кар’єрного процесу, його принципів, різновидів, факторів).

3. Керування й самокерування процесами кар’єрної стратегії (організація кар’єрного росту, механізми кар’єрного саморуху).

4. Професійно-посадове становлення й розвиток (професійна адаптація, освоєння кар’єрного середовища, умови професійного розвитку).

Зазначені теоретичні уявлення про сутність і зміст службової кар’єри є найважливішими орієнтирами в розробці соціально-педагогічних умов професійного становлення працівників-початківців правоохоронних органів.

У другому розділі – “Розробка соціально-педагогічних умов професійного становлення працівників правоохоронних органів” – представлене наукове обґрунтування, змістовна розробка і впровадження соціально-педагогічних умов професійного становлення працівників правоохоронних органів.

Серед можливих умов професійного становлення працівників правоохоронних органів як провідні ми визначили соціально-педагогічні умови. Це пов’язане з тим, що специфіка їх професійної діяльності така, що соціальні зв’язки та взаємини є домінуючими при виконанні професійних обов’язків. Саме тому соціально-педагогічні умови розглядаються нами як основні при дослідженні процесу професійного становлення.

У ряді соціально-педагогічних умов особливе місце ми відводимо особистісно орієнтованому підходу до організації процесу професійного становлення. Наш вибір пояснюється як новизною теоретико-методологічних основ особистісно орієнтованого підходу в сучасній педагогіці, так і його високим ступенем технологічності. Особливість нашої позиції полягає в тому, що раніше особистісно орієнтований підхід не був предметом дослідження в системі правоохоронних органів.

У правоохоронних органах професійне становлення молодих співробітників відбувається в умовах, які супроводжуються підвищеними психофізіологічними навантаженнями, що вимагає надання кваліфікованої психолого-педагогічної підтримки. За нашими даними, 70% опитаних працівників оцінюють свою діяльність як напружену. Загальна психологічна характеристика проблем, з якими стикаються молоді співробітники, може бути описана таким чином (нами було опитано більше 200 чоловік):–

невизначеність ситуації (неповнота або суперечливість інформації, розпоряджень і наказів, відсутність чітких пояснень, неможливість прогнозувати розвиток ситуації);–

ускладнення ситуації (необхідність оперативного вирішення додаткових завдань, відсутність необхідних навичок і алгоритмів дій у складних оперативних ситуаціях);–

постійна готовність до виникнення нових ситуацій і, відповідно, внутрішня психологічна напруженість, нездатність самостійно позбутися психологічного стресу;–

ризик, пов’язаний з виконанням службових обов’язків.

Особистісно орієнтований підхід у системі правоохоронних органів сприяє індивідуалізації процесу професійного становлення з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей співробітників, їх освітнього й культурного рівнів. Принципи особистісно орієнтованого підходу набувають особливого значення при вирішенні проблеми формування суб’єктного (особистісного) досвіду співробітників, а також оволодіння ними навичками професійного й міжособистісного спілкування.

В основі реалізації особистісно орієнтованого підходу в системі правоохоронних органів лежить принцип єдності двох планів впливу – зовнішнього (представленого Законом, системою вимог, наказами, розпорядженнями) і внутрішнього (зумовленого почуттями службового обов’язку, відповідальності, прагненням до кар’єрного росту й професійного вдосконалення). Їх гармонічна єдність спрямовує синтез усіх силових векторів на головну мету – особистість працівника правоохоронних органів. У цьому контексті принципове значення такого підходу полягає в тому, що зовнішнім процесам з неособистісно значимою мотивацією за його допомогою надається особистісний зміст. Процес професійного становлення набуває керованого характеру завдяки тому, що особистісно орієнтований підхід забезпечує гармонічний баланс між вимогами, зумовленими виконанням службових обов’язків, і внутрішнім прагненням до самовдосконалення в обраній сфері діяльності.

Таким чином, особистісно орієнтований підхід у системі правоохоронних органів – це не формування особистості молодих співробітників із заздалегідь запрограмованими якостями, а створення соціально-педагогічних умов для повноцінного прояву й розвитку всіх особистісних функцій співробітників. Найважливішою його особливістю є те, що розвиток особистісних функцій відбувається на фоні професійного становлення, набуття працівниками спеціальних знань, особистісного досвіду, навичок вирішення нестандартних службових завдань.

Унікальна особливість особистісно орієнтованого підходу в умовах діяльності правоохоронних органів полягає в тому, що за його допомогою стихійним впливам, які діють на особистість молодого співробітника, можна надати керованого, корекційного характеру. Відбувається це в процесі особистісно орієнтованого спілкування, що спрямоване на формування в співробітників протидії щодо тих чи інших впливів. Його визначає складний психологічний механізм, що ґрунтується на внутрішньому ставленні людини до своїх соціальних ролей, рис характеру, до самої себе, інших людей.

Найважливішою особливістю особистісно орієнтованого підходу в системі правоохоронних органів є його гнучка технологічна основа, яка дозволяє в короткий термін, без особливих матеріальних і енергетичних витрат надати соціально-педагогічну підтримку співробітникам у подоланні труднощів об’єктивного та суб’єктивного характеру. Особистісно орієнтований підхід має високі адаптаційні можливості, що дозволяє зберегти специфіку використання молодими співробітниками соціально-педагогічних методів і прийомів у роботі. Водночас використання принципів особистісно орієнтованого підходу максимально демократизує та гуманізує процес педагогічного впливу. Це дозволяє уникнути напруженості у відносинах, конфліктності, вивести міжособистісне спілкування на товариський, наставницький лад.

У процесі дослідно-експериментальної роботи було апробовано досить великий арсенал методів і прийомів, що забезпечують ефективність соціально-педагогічного впливу на процес професійного становлення молодих співробітників. Їх застосування в контексті особистісно орієнтованого підходу дозволяє створити принципово нову соціально-педагогічну технологію, у якій розрізнені соціально-психологічні методики перетворюються на структурні елементи єдиної педагогічної системи.

Поряд з особистісно орієнтованим підходом однією з найважливіших соціально-педагогічних умов професійного становлення співробітників правоохоронних органів ми визначаємо психолого-педагогічну підтримку, яка втілює в собі нову парадигму культури педагогічних відносин початку ХХI століття. Її системоутворюючою характеристикою є спільне з молодим співробітником формування професійних цілей, життєвих планів, вирішення проблем, надання професійної психолого-педагогічної допомоги в ситуаціях, пов’язаних із неадекватним психоемоційним станом, діловою та міжособистісною комунікацією, життєвим і професійним самовизначенням. У цьому контексті ми розглядаємо психолого-педагогічну підтримку не тільки як конкретну програму діяльності психологів, керівників підрозділів, наставників, але і як спосіб реалізації нових технологій, спрямованих на професійне становлення правоохоронців України. Зміст технологій підтримки складають методи та прийоми, які забезпечують: 1) встановлення діалогічного спілкування молодого співробітника з його старшими колеґами; 2) створення психологами, які працюють у системі правоохоронних органів, особистісно орієнтованих ситуацій, що забезпечують формування стійких стереотипів поведінки у молодих співробітників; 3) забезпечення діагностики психоемоційного стану співробітників і виявлення тих, хто схильний до афективної поведінки, суїцидальних проявів, непередбачуваних реакцій; 4)"ввімкнення" механізмів самовиховання, саморозвитку молодих співробітників як рушійних сил їх кар’єрного росту та професійного становлення.

Реалізація психолого-педагогічної підтримки відбувається через особистісно орієнтований підхід, який являє собою своєрідну підсистему соціально-педагогічної діяльності в правоохоронній сфері, спрямованої на професійне становлення молодих співробітників. В основі уявлень про психолого-педагогічну підтримку в правоохоронних органах лежить розуміння того, що життя й здоров’я співробітника є найвищою цінністю, а отже, підтримка розглядається як діяльність, що забезпечує їх збереження. Крім того, з позицій особистісно орієнтованого підходу в системі правоохоронних органів створюються умови не тільки для виконання співробітниками своїх функціональних обов’язків, але й для повноцінного особистісного розвитку та професійного становлення. Сьогоднішній правоохоронець – це не лише професіонал, а й людина високої моральної культури, освічена, із різнобічними схильностями та інтересами. Реалізувати це завдання покликана виховна система, яка функціонує в правоохоронних органах і в основу якої покладено сучасні ідеї "психолого-педагогічної підтримки” (О.Газман, Я.Кондратьєв, Н.Крилова, Т.Строкова).

Особливість педагогічної підтримки в правоохоронних органах полягає в тому, що в деяких випадках вона набуває рис випереджувальної психолого-педагогічної підтримки. Ця особливість зумовлена спрямованістю особистісно орієнтованого підходу на ранню діагностику у співробітників психоемоційних відхилень, психічних розладів, фізичної перевтоми, схильності до суїцидальної поведінки. Сенс такої підтримки – у наданні інформації про можливі проблеми як самим співробітникам, так і їхнім безпосереднім керівникам.

Психолого-педагогічна підтримка передбачає формування в молодого співробітника бажання отримати допомогу від психолога чи більш досвідченого колеги. У цьому виявляється його суб’єктивне, особистісне ставлення до цілої гами взаємопов’язаних чинників. Це і ставлення до служби, і прагнення зробити кар’єру, підвищити свій професіональний рівень, позбутися помилок і комплексів. Інакше кажучи, співробітник правоохоронних органів із перших днів має бути запрограмований на зацікавлене співробітництво з соціально-психологічною та виховною службами, що є можливим за наявності в нього стійкої позитивної мотивації на успішне просування по службі.

Хід дослідно-педагогічної роботи підтвердив наше припущення, що організація та здійснення педагогічної підтримки з боку психологів, наставників, керівників підрозділів є найважливішою умовою успішного подолання молодими працівниками труднощів, які виникають на початку службової кар’єри. Причому, як ми встановили, молодий співробітник не завжди усвідомлює необхідність отримання професійної допомоги від колег і спеціалістів-психологів. Багато хто з молодих співробітників причини труднощів, які виникають, бачить не у своїх особистих промахах, непрофесіоналізмі, внутрішньому психічному стані, а звинувачує в цьому обставини, колег, сім’ю і навіть правопорушників.

На сьогодні в практиці роботи українських правоохоронних органів чітко визначилися два напрямки реалізації психолого-педагогічної підтримки. Перший ми визначаємо як оперативно-службовий напрямок педагогічної підтримки. Його основу становить робота психологів і фахівців інших спеціальностей з психологічної підтримки оперативно-службових заходів. Другий напрямок – соціально-педагогічний, зміст якого визначається забезпеченням процесів професійного становлення співробітників, морально-психологічного клімату в колективі, характеру міжособистісних стосунків.

У результаті дослідно-педагогічної роботи ми дійшли висновку, що психолого-педагогічна підтримка в правоохоронних органах реалізується на трьох рівнях, зумовлених ступенем її необхідності. Перший рівень характеризує стани, коли співробітник терміново й безумовно має потребу в професійній психолого-педагогічній підтримці. Другий рівень передбачає можливість, але необов’язковість психолого-педагогічного втручання. Третій рівень не потребує безпосереднього професійного психолого-педагогічного втручання, а передбачає товариське схвалення та моральну підтримку дій молодого працівника, який досяг перших успіхів у службі.

Психолого-педагогічна підтримка являє собою процес, у якому виділяються декілька самостійних етапів. Дослідно-педагогічна робота дозволила виокремити їх особливості й залежно від складності та від суб’єктів, які беруть участь у службовій або міжособистісній взаємодії, класифікувати їх як: 1) діагностичний етап; 2) причинно-пошуковий етап; 3) конвенційний етап; 4) конкретно-діяльнісний етап; 5) підсумковий етап.

Ефективне застосування технологій психолого-педагогічної підтримки передбачає виконання її суб’єктами ряду соціально-педагогічних ролей, що варіюються залежно від конкретної ситуації та поставленого завдання. Саме такими ролями визначені й у практиці роботи правоохоронних органів апробовані: 1) роль консультанта-організатора; 2) роль гармонізуюча; 3) роль заохочувально-стимулююча; 4) роль посильної участі; 5) роль неформального лідера.

У дослідженні ми висуваємо три основні критерії ефективності соціально-педагогічних умов професійного становлення працівників правоохоронних органів на початковому етапі їхньої службової кар’єри.

Перший критерій – соціально-професійна спрямованість особистості співробітника правоохоронних органів. Тобто цей критерій відбиває соціальну спрямованість особистості на свою професію, розуміння її соціальної ролі, наявність необхідних соціальних установок і цінностей.

Другий критерій – соціально-особистісна адаптованість працівника правоохоронних органів у своїй професії. Цей критерій відображає ступінь задоволеності працівника своєю професійною діяльністю, мотиваційну сферу праці, ступінь входження в колектив, морально-психологічну комфортність і емоційну стабільність особистості.

Третій критерій – це соціально-професійний досвід працівника правоохоронних органів. Цей критерій показує ступінь соціальної зрілості при виконанні службових обов’язків, успішність здійснення доручень і якість роботи, поведінку в напружених і екстремальних службових ситуаціях, дотримання морально-етичних норм поведінки та діяльності.

Виходячи з класичного опису критеріальної бази, ми виокремили три рівні сформованості особистості за кожним критерієм: високий, достатній і низький, а також розробили відповідні їх показники.

Результати дослідження, одержані відповідно до першого критерію – соціально-професійної спрямованості особистості співробітників правоохоронних органів, показали: по-перше, істотну динаміку зростання соціально значущих мотивів професійної діяльності, по-друге, різке зменшення кількості працівників, схильних змінити професію протягом початкового етапу службової кар’єри (2,8%), по-третє, соціальну ідентифікацію співробітників, про яку свідчить зростання їх єдності зі своєю професією, з колегами тощо, по-четверте, зростає соціально-професійна спрямованість їх життєвих цілей.

Аналіз даних за другим критерієм – соціально-особистісною адаптованістю співробітників правоохоронних органів – свідчить про зростання та високий рівень задоволеності своєю роботою (індекс задоволеності дорівнює 0,51), велику роль соціально значущих мотивів роботи, хорошу адаптацію в службовому колективі, чітке бачення перспектив службової кар’єри, високу оцінку ролі наставників, колег, безпосередніх начальників, служб по роботі з особовим складом у якнайшвидшій адаптації молодих співробітників.

Оцінка, зроблена експертами за третім критерієм – соціально-професійним досвідом молодих працівників правоохоронних органів, показала зростання емоційної стабільності співробітників, набуття досвіду впевненої, надійної, продуманої поведінки в напружених і екстремальних ситуаціях, високий рівень сформованості правової поведінки, зростання ініціативності та здатності брати на себе відповідальність, а також високий ступінь загальної успішності службової діяльності.

Проведений аналіз результатів дослідно-педагогічної роботи з упровадження розроблених соціально-педагогічних умов у процес професійного становлення молодих працівників правоохоронних органів із застосуванням різноманітних методів, включаючи статистичні методи опрацювання отриманих даних, є, на наш погляд, переконливим доказом ефективності виконаного дослідження.

Проведене дослідження дало змогу сформулювати основні висновки:

1. Теоретичний аналіз положень соціальної педагогіки як науки, що досліджує соціальне виховання в контексті соціалізації, тобто виховання всіх вікових і соціальних категорій, а також сутнісні характеристики розроблених соціально-педагогічних умов дозволяють нам вважати правомірним і доцільним вирішення проблеми професійного становлення працівників правоохоронних органів із соціально-педагогічних позицій.

2. Результатом теоретико-аналітичної роботи, в основі якої лежало вивчення акмеологічного підходу, теорії соціально-професійного становлення особистості та теорії юридичної деонтології, стала розробка соціально-професійної моделі особистості працівника правоохоронних органів. Структура розробленої моделі включає в себе: а) компоненти загальної соціальної спрямованості особистості; б) загальні компоненти соціального досвіду; в) загальні компоненти соціальної спрямованості; г) компоненти особистої компетентності; ґ) загальні компоненти професійної компетентності; д) найважливіші психофізіологічні властивості.

3. У результаті теоретичного вивчення кар’єрних механізмів особистісного та професійного росту молодих співробітників правоохоронних органів розроблено модель-схему їх професійного становлення в контексті стратегії кар’єрного росту, яка включає в себе чотири змістові блоки, що дозволяють у єдності реалізувати завдання становлення працівника як фахівця-професіонала і як представника соціально-професійної групи.

4. Результати дисертаційної роботи підтверджують гіпотезу дослідження, яка полягає в припущенні, що професійне становлення молодих співробітників правоохоронних органів буде ефективнішим, якщо воно організовуватиметься як соціально-педагогічний процес, який спирається на особистісно орієнтований підхід і психолого-педагогічну підтримку їх особистісного розвитку як умови свого функціонування.

5. Встановлено, що особливе місце в процесі професійного становлення працівників правоохоронних органів займає особистісно орієнтований підхід, який реалізується як соціально-педагогічна умова і, з одного боку, виступає як етико-демократичний принцип, що визначає стиль взаємин між співробітниками, з другого боку, визначає психологічну обстановку, за якої кожен керівник підрозділу, наставник, психолог, крім високих професійних якостей, реалізує специфічні соціально-педагогічні функції в колективі, а з третього, – забезпечує індивідуалізацію процесу професійного становлення з урахуванням особистих, психологічних особливостей співробітників, їх освітнього та культурного рівнів.

6. Психолого-педагогічна підтримка як загальнопедагогічний феномен і як соціально-педагогічна умова професійного становлення молодих правоохоронців являє нову парадигму культури педагогічних відносин початку ХХІ століття. Її сутнісною особливістю в правоохоронних органах є спрямованість на формування в молодого співробітника життєвих планів, сприяння в розв’язанні проблем, надання професійної психолого-педагогічної допомоги в ситуаціях, пов’язаних із неадекватним психоемоційним станом, діловою та міжособистісною комунікацією, життєвим і професійним самовизначенням.

7. У дослідженні обґрунтовано особливості реалізації особистісно орієнтованого підходу до педагогічної підтримки процесу професійного становлення працівників правоохоронних органів, апробовано широкий арсенал методів і прийомів, що забезпечують технологію реалізації цих соціально-педагогічних умов.

8. Проведена дослідно-педагогічна робота з упровадження розроблених соціально-педагогічних умов, аналіз отриманих даних за трьома критеріями: соціально-особистісною адаптованістю, соціально-професійною спрямованістю, соціально-професійним досвідом – свідчать про високу динаміку зростання всіх основних показників професійного становлення працівників правоохоронних органів, що є достатньою підставою вважати завдання дослідження виконаними, а мету дослідження – досягнутою.

Виконана робота не вичерпує всіх проблем професійного становлення працівників правоохоронних органів на початковому етапі службової кар’єри. Потребують педагогічного дослідження проблеми міжособистісного спілкування співробітників, формування демократичного стилю управління кар’єрним зростанням молодих працівників, технології соціально-педагогічної допомоги в екстремальних ситуаціях.

Основні положення дисертації викладені в таких роботах автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Отрешко В.С. Соціально-педагогічні умови професійного становлення працівника правоохоронних органів на початковому етапі службової кар’єри. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2004.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі професійного становлення працівника правоохоронних органів з соціально-педагогічних позицій через розробку відповідних умов підвищення ефективності цього процесу.

У дисертації на основі теоретичного аналізу наукових досліджень, присвячених професійному становленню молодих працівників правоохоронних органів, практиці соціально-педагогічної і соціально-психологічної роботи у правоохоронних органах розкрито сутність і зміст професійного становлення працівників правоохоронних органів у контексті їх службової кар’єри як процесу активного освоєння особистістю професійного середовища шляхом прийняття його норм і цінностей, форм, що склалися в соціальній взаємодії.

У виконаному дослідженні вперше стосовно до професійного становлення працівників правоохоронних органів були використані особистісно-орієнтований підхід і педагогічна підтримка як соціально-педагогічні умови ефективності цього процесу; розкрито особливості й розроблена технологія реалізації запропонованих соціально-педагогічних умов.

Ключові слова: соціально-педагогічні умови, особистісно-орієнтований підхід, професійне становлення, педагогічна підтримка, службова кар’єра, правоохоронні органи.

Отрешко В.С. Социально-педагогические условия профессионального становления работника правоохранительных органов на начальном этапе служебной карьеры. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко, 2004.

Диссертация посвящена проблеме профессионального становления работника правоохранительных органов с социально-педагогических позиций через разработку соответствующих условий повышения эффективности этого процесса.

В диссертации на основе теоретического анализа научных исследований, посвященных профессиональному становлению молодых работников правоохранительных органов, практике социально-педагогической и социально-психологической работы в правоохранительных органах, раскрыты сущность и содержание профессионального становления работников правоохранительных органов в контексте их служебной карьеры как процесса активного освоения личностью профессиональной среды путем принятия ее норм и ценностей, сложившихся форм социального взаимодействия.

В процессе исследования было установлено, что сущность процесса профессионального становления применительно к сотрудникам правоохранительных органов состоит в формировании у них определенной совокупности компонентов: а) интегративно-личностный компонент, определяющий формирование системы профессионально важных качеств, которые развиваются, корректируются и актуализируются в процессе правоохранительных органов; б) регулириюще-технологический компонент, включающий освоение предметной деятельности и интериоризацию профессиональных знаний на уровне присвоения личностью деятельностной сущности своей профессии; в) предметно-деятельностный компонент, отражающий нормативно-предметный и предметно-творческий характер служебной деятельности и предполагающий накопление опыта правоохранительной деятельности; г) самоактуализационный компонент, обеспечивающий постоянное стремление к преодолению новых личностных и деятельностных рубежей.

Установлено, что особое место в процессе профессионального становления работников правоохранительных органов занимает личностно ориентированный подход, который реализуется как социально-педагогическое условие и, с одной стороны, выступает как этико-демократический принцип, определяющий стиль взаимоотношений между сотрудниками, с другой, определяет психологическую обстановку, при которой каждый руководитель подразделения, наставник, психолог, кроме высоких профессиональных качеств реализует специфические социально-педагогические функции в коллективе, с третьей, обеспечивает индивидуализацию процесса профессионального становления с учетом личных, психологических особенностей сотрудников, их образовательного и культурного уровней.

Психолого-педагогическая поддержка как общепедагогический феномен и как социально-педагогическое условие профессионального становления молодых правоохранителей, представляет собой новую парадигму культуры педагогических отношений начала ХХI века. Ее сущностной особенностью в правоохранительных органах является направленность на формирование у молодого сотрудника жизненных планов, помощь в разрешении проблем, оказание профессиональной психолого-педагогической помощи в ситуациях, связанных с неадекватным психоэмоциональным состоянием, деловой и межличностной коммуникацией, жизненным и профессиональным самоопределением.

В исследовании обоснованы особенности реализации личностно ориентированного подхода и педагогической поддержки процесса профессионального становления работников правоохранительных органов, апробирован большой арсенал методов